Механізм формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський регіональний інститут державного управління

Національної академії державного управління при президентові України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

25.00.02 - механізми державного управління

Механізм формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників

Козлова Людмила Василівна

Одеса 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - кандидат психологічних наук, доцент ОВЧАР Олег Михайлович, Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, доцент кафедри європейської інтеграції.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор Грицяк Ігор Андрійович, Національна академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедри європейської інтеграції;

кандидат економічних наук, доцент Ковалевський Віктор Володимирович, Одеський державний економічний університет, доцент кафедри міжнародних економічних відносин.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.М. Безверхнюк.

Анотація

товаровиробник економічний інтеграція

Козлова Л.В. Механізм формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Одеській регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Одеса, 2010.

Дисертація присвячена проблемам формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників в контексті лібералізації сучасної торгівлі, діяльності України в СОТ та тенденцій неопротекціонізму в міжнародних економічних відносинах. У роботі визначено проблеми формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників в Україні на основі аналізу нормативно-правової бази, яка регулює розвиток промисловості та стосується питань національної безпеки, впливу лібералізації на економіку країни, досліджено особливості формування протекціоністської політики в країнах ЄС та визначено можливості застосування цього досвіду в Україні. Науково-обґрунтовано шляхи вдосконалення механізму формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників, що дозволило виробити нові підходи щодо підвищення ефективності державного управління в економічній сфері.

Ключові слова: механізм формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників, національні товаровиробники, консультативно-дорадчі органи, СОТ, протекціонізм, європейська інтеграція.

Аннотация

Козлова Л.В. Механизм формирования государственной политики в сфере защиты национальных товаропроизводителей. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Одесский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Одесса, 2010.

Диссертация посвящена проблемам формирования государственной политики в сфере защиты национальных товаропроизводителей в контексте либерализации современной торговли, деятельности Украины в ВТО и тенденций неопротекционизма в международных экономических отношениях. Проанализирована теоретико-методологическая основа исследования механизма формирования государственной политики в сфере защиты национальных товаропроизводителей. На основе анализа теорий формирования государственной политики предложено определение механизма формирования государственной политики в сфере защиты национальных товаропроизводителей, охарактеризованы его основные особенности, место в системе механизмов государственного управления и установлена взаимосвязь с механизмами реализации государственной политики.

Исследована роль национальных товаропроизводителей в процессе формирования протекционистской политики, которые выступают одновременно как субъекты и объекты формирования государственной политики, описаны их основные особенности. Также уделено внимание особенностям формирования государственной политики в сфере защиты национальных товаропроизводителей в условиях европейской интеграции Украины, что является одним из важнейших факторов влияния на содержание такой политики и представляет собой составляющую механизма формирования. В работе определены проблемы формирования государственной политики в сфере защиты национальных товаропроизводителей в Украине на основе анализа законодательной базы, которая регулирует развитие промышленности, внешнеэкономическую деятельность и касается вопросов национальной безопасности. Это дало возможность говорить о наличие законодательной основы для проведения в дальнейшем государственной политики в сфере защиты национальных товаропроизводителей и необходимости в комплексном ее видении, что предложено реализовать в виде принятие отдельного законодательного акта, который бы регулировал защиту национальных товаропроизводителей как на этапе производства продукции, так в процессе ее сбыта.

Также важное место в исследовании занимают вопросы влияния либерализации на экономику страны до вступления и после присоединения к ВТО, проанализированы основные экономические показатели развития промышленности, внешнеэкономическая деятельность Украины. В диссертации исследованы особенности формирования протекционистской политики в зарубежных странах на примере стран ЕС и определены возможности использования этого опыта в Украине. Результатом исследования является научно обоснованные пути усовершенствования механизма формирования государственной политики в сфере защиты национальных товаропроизводителей, что дало возможность выработать новые подходы к повышению эффективности государственного управления в экономической сфере. Разработаны такие пути усовершенствования механизма формирования государственной политики: усовершенствование формирования государственной политики на центральном уровне, усиление роли регионов, активизация деятельности Украины в ВТО.

Ключевые слова: механизм формирования государственной политики в сфере защиты национальных товаропроизводителей, национальные товаропроизводители, консультационные органы в системе органов государственной власти, протекционизм, европейская интеграция, зона свободной торговли.

Annotation

Kozlova L.V. Public policy's making mechanism in the field of the national industry's defence. - Manuscript.

Dissertation for obtaining a Ph.D. degree on public administration within specialty 25.00.02 - Mechanisms of Public Administration. - The Odessa Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration, Office of the President of Ukraine. - Odessa, 2010.

The thesis are dedicated to the problems of setting up the public policy in the field of the national industry's defence in the context of the world trade liberalization, Ukraine's activity into the WTO, neoprtotectional trends in the modern international trade relations. The main problems in the field of the national industry's defence are connected with Ukrainians laws, which are used for industry's development, with liberalization process in Ukraine and its negative influence on the national economy. Also the policy's making features in the field of the national industrial enterprises' defence in the EU countries were researched.

The ways of the improvements of the public policy's making mechanism in the field of the national industry's defence were proposed. It may give the ability to improve the public management efficiency in Ukraine economy.

Key words: public policy's making mechanism in the field of the national industry's defence, national industry, national produsers, consultative councils in the public management, protection, European integration, free trade zone.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Процес інтеграції України у світогосподарські зв'язки неоднозначний та складний, що обумовлюється зовнішніми та внутрішніми чинниками. Україна тривалий час діяла на міжнародній арені в умовах дискримінації, оскільки не була членом багатьох організацій, що регулюють міжнародні економічні відносини, зокрема СОТ. Тому країна була вимушена пристосовуватися до правил міжнародної торгівлі. Сьогодні вона має потужні механізми впливу на перебіг міжнародних торговельних відносин, проте не використовує їх належним чином. Необхідне переосмислення власної ролі у міжнародних економічних відносинах.

Сучасні торговельні відносини характеризуються лібералізацією торгівлі та пожвавленням інтеграційних процесів. Проте, водночас, країни світу використовують прямо або опосередковано заходи протекціонізму з метою захисту власних ринків та товаровиробників. У нашій країні переважно застосовувалися спеціальні захисні заходи, але досвід переконує, що цього замало.

Для України міжнародна діяльність ускладнюється також тим, що вона прагне інтегруватися в єдине у своєму роді утворення, яке вимагає інтеграції не тільки економічної, а й політичної, правової тощо. Кінцевою метою інтеграції України є не створення зони вільної торгівлі з ЄС, а економічний союз. Проте вже на початковому етапі існує ряд проблем - управлінських, економічних, соціальних, які заважають створенню зони вільної торгівлі. Спеціалізація на виробництві низькотехнологічної продукції та незадовільний соціально-економічний розвиток утримують господарські зв'язки України на доінтеграційному рівні з ЄС. Очевидно, що за таких умов державні органи не можуть самостійно ефективно захищати товаровиробників на внутрішньому та зовнішньому ринках. Постає необхідність у співпраці з бізнес-середовищем України, складовою частиною якого є вітчизняні товаровиробники. З іншого боку, питання захисту національних товаровиробників не є новим, його засади визначені в державній промисловій та зовнішньоекономічній політиках. Проблемам зовнішньоекономічної політики, зокрема в рамках СОТ, присвячені праці В. Балути, В. Бєлашова, О. Білоруса, О. Блінова, І. Бураковського, Т. Лозинської, Ю. Мацейка, О. Онищук, С. Осики, В. Пятницького, Н. Фомичової Т. Циганкової, Р. Шпека та ін.; промислова політика є об'єктом дослідження таких науковців, як С. Біла, В. Будкін, А. Гальчинський, В. Геєць, С. Дзюбик, В. Новицький, В. Полонський, В. Сіденко, В. Семиноженко, А. Філіпенко тощо.

Аналіз вітчизняних та зарубіжних досліджень свідчить, що незважаючи на значний інтерес науковців щодо протекціоністської політики, державно-управлінському аспекту формування та реалізації такої політики не приділено належної уваги. Водночас світова практика доводить про успішне запровадження та реалізацію політики протекціонізму в промисловій та зовнішньоторговельній галузях, що обумовлює необхідність аналізу зарубіжного досвіду, співвіднесення його з українськими реаліями та переосмислення в контексті формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників. В світлі цього постає необхідність вивчення механізму формування державної політики щодо захисту національних товаровиробників в Україні та запровадження нових засад державного управління у цій сфері.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Виконане дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи, яка проводилася в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, а саме «Розвиток транскордонного співробітництва з новими державами-членами ЄС» (ДР № 0107U004696), де особистий внесок автора, як виконавця зазначеної роботи, полягає в обґрунтуванні пропозицій щодо механізмів формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в науковому обґрунтуванні шляхів удосконалення механізму формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників, що в цілому має підвищити ефективність державного управління в цій сфері й забезпечити перехід від політики швидкого реагування до політики попередження негативних наслідків.

З огляду на зазначену мету визначено такі завдання дослідження:

дослідити теоретико-методологічні засади формування механізму державної політики у сфері захисту національних товаровиробників, уточнити співвідношення між категоріями «механізм державного управління» та «державна політика»;

уточнити деякі з понять, що були використані в дослідженні - «національний товаровиробник», «консультативно-дорадчі органи»;

визначити сутнісні характеристики національних товаровиробників як суб'єктів та об'єктів вироблення державної політики, вплив фінансово-промислових груп на формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників;

проаналізувати характер впливу міжнародних чинників як факторів, що визначають формування державної політики у сфері захисту товаровиробників України;

проаналізувати проблеми захисту національних товаровиробників на внутрішніх та зовнішніх ринках, визначити позитивні та негативні тенденції лібералізації торгівлі України;

дослідити зарубіжний досвід захисту національних товаровиробників та з'ясувати основні особливості протекціоністської політики на прикладі країн ЄС;

на основі узагальнення теоретичних засад та аналізу практичних проблем щодо формування протекціоністської політики визначити шляхи удосконалення механізму формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників.

Об'єкт дослідження - державна політика у сфері захисту національних товаровиробників.

Предмет дослідження - шляхи удосконалення механізму формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що чинний механізм формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників не повною мірою забезпечує механізми її реалізації, про що може свідчити відсутність комплексного підходу до проведення ефективної протекціоністської політики в Україні, порушення при прийнятті державно-управлінських рішень в сфері економіки вимог та правил СОТ, непрозорість надання державної допомоги та неефективність використання обмежених державних ресурсів щодо підтримки вітчизняного виробництва. Визначення шляхів удосконалення механізму формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників дозволить підвищити ефективність реалізації такої політики, надасть можливість Україні утвердитися в системі міжнародних економічних відносин, активізувати свою діяльність в СОТ, сприяти зовнішньоекономічній експансії держави та розвитку євроінтеграційних процесів, поліпшить підприємницьке середовище на загальнодержавному та регіональному рівнях.

Методи дослідження ґрунтуються на принципах дослідження, традиційних для вітчизняної науки з державного управління. В роботі були використані методи: системного аналізу при дослідженні механізмів формування державної політики; метод порівняння використовувався при дослідженні зарубіжного досвіду та можливостях його впровадження на вітчизняному ґрунті; метод моделювання було використано для розробки конкретних пропозицій щодо удосконалення державної політики в сфері захисту національного товаровиробника, що знайшло практичне відображення у третьому розділі запропонованого дослідження.

Теоретичною та методологічною основою дослідження слугували положення сучасної теорії державного управління, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань лібералізації та протекціонізму в торгівлі, формування промислової політики, європейської інтеграції, демократизації державного управління, діяльності громадських рад при органах виконавчої влади, децентралізації державної влади. Правову основу дослідження складають Конституція України, закони України, інші загальнодержавні політико-правові документи з питань реалізації завдань державної політики у сфері захисту національних товаровиробників, міжнародні правові акти, що визначають принципи діяльності в СОТ та регламентують сучасні торговельні міжнародні відносини.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що на основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду реалізації протекціоністської політики обґрунтовано шляхи удосконалення механізму формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників з орієнтацією на зростання ролі України в структурі СОТ. Зокрема, уперше:

- доведено, що державна політика у сфері захисту національних товаровиробників в Україні потребує удосконалення механізму її вироблення у напряму посилення взаємодії суб'єктів управління на трьох рівнях: локальний - підприємство; регіональний - місцеві органи державної влади та підприємства регіону; національний - центральні органи державної влади та консультативно-дорадчі органи при них, асоціації підприємств або галузей промисловості, фінансово-промислові групи, що сприятиме більш ефективному використанню обмежених державних ресурсів при проведенні протекціоністської політики; залученню регіонів до формування державної протекціоністської політики; активізації відстоювання інтересів України в структурі СОТ;

- визначено принципи формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників: прозорості; диференціації; відповідності міжнародним зобов'язанням; відповідності національним інтересам; консенсусу інтересів; синхронізації з іншими видами економічної політики, врахування яких суб'єктами державного управління дозволить якісно вплинути на зміст політики, вибір механізмів її реалізації, на ефективність державного управління в цій сфері;

уточнено:

поняття «національний товаровиробник» в контексті економічної інтеграції України та діяльності в СОТ, «консультативно-дорадчі органи» з урахуванням їх функціонального призначення й зміни їх ролі в діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;

удосконалено:

засади та принципи співпраці органів державної влади та національних товаровиробників шляхом поліпшення діяльності консультативно-дорадчих органів в економічній сфері;

методичні підходи до формування та реалізації стратегії європейської інтеграції України в економічному та організаційному аспектах, стратегій регіонального розвитку;

набуло подальшого розвитку:

теоретико-методологічні засади дослідження механізму формування державної політики, що виступає як взаємодія різних суб'єктів вироблення державної політики;

узагальнення зарубіжного досвіду щодо застосування протекціоністських заходів, в результаті чого було встановлено, що всі країни, які діють в рамках СОТ, вдаються до різноманітних захисних заходів національних товаровиробників за допомогою різноманітних тарифних та нетарифних заходів, це примушує Україну виробити адекватні механізми реагування на можливі заходи тиску на внутрішньому або зовнішніх ринках з боку інших країн.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що основні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи мають практичне спрямування, доведені до рівня конкретних пропозицій і можуть використовуватися:

у діяльності КМУ з метою розробки програми підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, передбачення реалізації заходів протекціоністського характеру, які не суперечать нормам і правилам угод СОТ; визначення та запровадження запобіжних заходів щодо можливих негативних наслідків від членства в СОТ тощо;

в практичній діяльності місцевих органів державної влади при формуванні стратегій регіонального розвитку, укладанні угод між місцевими органами державної влади та КМУ;

при викладанні навчальних курсів з національної безпеки, зовнішньоекономічної діяльності, європейської інтеграції, при складанні навчальних планів і програм підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.

Висновки та рекомендації наукового дослідження використано:

- Одеською обласною радою при розробці «Стратегії соціального та економічного розвитку Одеської області на період до 2015 року», зокрема, засади державної політики у сфері захисту національних товаровиробників (довідка від 15.04.09 № Р-27-919);

- Головним управління економіки Миколаївської обласної державної адміністрації у практичній діяльності адміністрації, зокрема, при аналізі діяльності підприємств області в умовах фінансової економічної кризи та при опрацюванні питань підвищення роботи промислових підприємств на основі випуску нових видів продукції (довідка від 22.04.09 № К-689-09).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною самостійною науковою роботою, в якій за результатами проведених досліджень отримано нові обґрунтовані теоретичні результати, що закладають базу для вирішення важливого наукового завдання щодо формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників. Наукові результати, висновки та положення, винесені на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у статті, опублікованої в співавторстві, наведено у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Зміст основних результатів наукового дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на: щорічній науково-практичній конференції «Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження» (м. Одеса, 2006 р.); науково-практичній конференції за міжнародною участю «Актуальні проблеми реалізації Плану дій Україна - ЄС» (м. Одеса, 2007 р.); науково-практичному семінарі «Європейський Союз: 50 років після Римських угод. Євроінтеграційні перспективи України: нові моделі» (м. Одеса, 2007 р.); щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (м. Одеса, 2007 р.); щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (м. Одеса, 2008 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць, з яких 5 - у наукових фахових виданнях, які включено до переліку ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг основного тексту роботи складає 190 сторінок, список використаних джерел складається з 235 найменувань, з яких - 14 іноземними мовами. У роботі наведено 10 рисунків, 2 таблиці та 6 додатків.

2. Основний зміст роботи

У вступі розкрито сутність наукової проблеми і стан її дослідження, обґрунтовано вибір та актуальність теми дисертації; вказано на зв'язок роботи з напрямами наукових досліджень Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України; визначено мету й завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів та особистий внесок здобувача; наведено дані щодо апробації отриманих результатів і публікацій за темою дисертаційного дослідження, обсягу і структури дисертації.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади дослідження механізму формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників» - розглянуто теоретичні основи процесу вироблення державної політики, виділено їх основі особливості та системні характеристики.

Дослідження системних характеристик механізмів державного управління та їх визначення як сукупності економічних, мотиваційних, організаційних і правових засобів цілеспрямованого впливу суб'єктів управління дає підстави співвідносити державну політику з механізмами державного управління в аспекті її реалізації. Тобто шляхами реалізації державної політики є механізми державного управління. Водночас механізми реалізації державної політики відрізняються від механізму її формування. Аналіз літератури з питань державної політики свідчить, що механізм її формування розглядається переважно з двох аспектів - як процес, і як алгоритм дій. На думку автора дослідження, це пов'язано з особливістю власне процесу вироблення державної політики. Його можна тлумачити двояко - як формування органами державної влади конкретного документу, в якому зафіксована державна політика, і у більш загальному сенсі - як система взаємодії різних факторів, суб'єктів управлінської діяльності, характер взаємодії та відносин між ними, тобто як абстрактне уявлення. Причому останнє трактування є ширшим відносно першого.

Взаємодія різних суб'єктів управління відбувається не як одиничний акт, а являє собою еволюційній розвиток, який обумовлений різними чинниками. З'ясовано, що в механізмі формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників виділяються три рівні суб'єктів вироблення політики - підприємство; місцеві органи державної влади та підприємства регіону; центральні органи державної влади та консультативно-дорадчі органи при них, асоціації підприємств або галузей промисловості, фінансово-промислові групи, зарубіжні уряди, СОТ. Взаємодія цих рівнів між собою з урахуванням факторів впливу і є механізмом формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників.

Аналіз регіонального рівня дозволяє стверджувати, що в цілому економіка країни залежить від економічної політики регіонів. Змістом регіональної політики є сукупність стратегічно орієнтованих цілей та принципів, які визначають шляхи їх реалізації. Водночас жодна з країн не може бути конкурентоздатною в усіх галузях промисловості і в сфері послуг. Для кожної країни характерним є свій набір найбільш конкурентоздатних товарів, що визначає конкурентоздатні галузі.

Усіх товаровиробників, які працюють на території певної країни, як об'єкт державної політики, класифікують за різними ознаками, що суттєво впливає на зміст державної політики у сфері захисту національних товаровиробників, оскільки між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і підприємствами, що працюють на внутрішньому ринку, виникає конкуренція щодо доступу до обмежених ресурсів (сировинних, енергетичних та ін.) Також, не менш важливим є розподіл підприємств на великі та середні й малі промислові підприємства. Це дозволяє диференційовано визначити проблеми цих підприємств та обрати найбільш ефективні механізми їх захисту, які можуть бути неоднаковими.

Для України розвиток малого та середнього бізнесу є актуальним з позицій того, що сектор малих та середніх підприємств є основою для формування середнього класу України, тому будь-які економічні рішення уряду мають враховувати їх інтереси. Також необхідно зважати на розподіл підприємств з державною та приватною формою власності. Розвиток підприємств із приватною або змішаною формою власності в Україні пов'язаний з діяльністю фінансово-промислових груп (ФПГ). Встановлено, що сучасна промислова та зовнішньоекономічна політика формується переважно під впливом ФПГ. Формування громадянського суспільства в Україні не закінчено і цей процес може розтягтися на невизначений термін. Доведено, що ці чинники є головною причиною того, що існуючі консультативно-дорадчі органи, які мають представляти інтереси малого, середнього та великого бізнесу, мають більше декларативний характер, а їх діяльність є малоефективною.

Як незалежна держава на початку свого становлення Україна обрала для себе стратегічний курс на вступ до ЄС. У цьому рішенні було закладено прагнення не просто гармонійно увійти до світових господарських зв'язків, а діяти на світовому ринку в рамках європейського регіону. Водночас ЄС усвідомлює невідповідність України інтеграційним критеріям, займаючи обережну позицію щодо нашої країни. Але, на думку автора дослідження, й інтеграційне угруповання на теренах СНД у вигляді ЄЕП втратило свою актуальність зі вступом України до СОТ, оскільки з'явилася можливість укладати регіональні торговельні угоди в рамках СОТ, в тому числі і з Російською Федерацією.

Визначено, що для України бажаним залишається включення в міжнародну виробничо-інвестиційну діяльність. В умовах вивозу капіталу і технологій участь країни у світовому господарстві не обмежується зовнішньою торгівлею. Порівняно новою формою міжнародних економічних відносин стала виробничо-інвестиційна діяльність, пов'язана з формуванням світових відтворювальних ядер, які є результатом винесення традиційного відтворювального процесу за межі національної економіки. У світовій торгівлі до національних віднесені підприємства, які розташовані на території певної країни. Це закріплено в законодавстві СОТ та України. В економіці не існує інших критеріїв та трактувань цього поняття.

У другому розділі - «Проблеми захисту національних товаровиробників в контексті діяльності України в СОТ та європейської інтеграції» - здійснено аналіз нормативно-правових засад формування державної політики захисту національних товаровиробників в Україні, проаналізовано вплив процесу лібералізації торгівлі на вітчизняну промисловість, а також досліджено зарубіжний досвід формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників на прикладі країн ЄС. Встановлено, що особливість державної політики у сфері захисту національних товаровиробників полягає в тому, що вона є «розпорошеною» серед видів економічної політики, водночас це має й позитивні сторони, оскільки вироблене певне нормативно-правове підґрунтя для проведення протекціоністської політики.

Серед останніх наукових досліджень переважають ідеї, в яких захист національних товаровиробників розглядається як складова або стратегії економічної безпеки, або зовнішньоторговельної, або розвитку промисловості. Незадовільний стан української економіки дає підстави зробити висновки, що має бути вироблена політика, яка одночасно враховувала б проблеми і виробництва, і збуту товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках. Тобто комплексне вирішення цієї проблеми дозволить Україні піднятися на вищий щабель свого економічного розвитку. В цілому в результаті аналізу законодавчої бази в сфері промисловості та зовнішньої торгівлі, можна сказати, що в Україні наявне підґрунтя для формування державної протекціоністської політики, що стане основою для визначення форм та механізмів державної політики у сфері захисту національних товаровиробників.

Процес лібералізації торгівлі та його державне регулювання переважно пов'язані зі вступом та діяльністю України в СОТ. Але майже десятирічна криза виробництва в Україні зумовлена тим, що країна вийшла на світовий ринок на дискримінаційній основі, оскільки не була членом СОТ. У першій половині 2008 року українська економіка демонструвала значне зростання обсягів зовнішньої торгівлі. Так, за перше півріччя 2008 року обсяги експорту товарів, порівняно з першим півріччям 2007 року, збільшилися на 40,6%, імпорту - на 45,4% і становили, відповідно, 32,5 та 40,2 млрд. дол. США. У червні 2008 року, першому місяці членства України в СОТ, вперше темпи приросту експорту й імпорту товарів перевищили 60-відсотковий рівень і становили, відповідно, 62,4% і 65,6%. Водночас, фінансова криза 2008 року справила визначальний вплив на розвиток національної економіки та зовнішньоторговельні відносини зокрема. Після стійкої тенденції економічного зростання на рівні 6,5% у І півріччі, приріст реального ВВП в цілому за 2008 рік становив 2,1%.У 2008 році спостерігалося зменшення обсягів виробництва, починаючи з ІІІ кварталу саме в експортоорієнтованих секторах економіки (насамперед, хімічному та металургійному).

Основний позитивний вплив на динаміку експорту до країн Центральної та Східної Європи пов'язаний зі скасуванням кількісних обмежень на імпорт в країни ЄС шести груп металопродукції, що дозволило суттєво збільшити експорт металопродукції до окремих країн регіону. Найсуттєвішою перевагою членства України в СОТ стало створення умов для збільшення іноземних інвестицій у вітчизняну економіку. Чистий приріст прямих іноземних інвестицій за І півріччя 2008 року становив 6,9 млрд. дол. США, що у 2,7 рази перевищував показник січня-червня 2007 року. Однак, з огляду на зменшення у ІІ півріччі 2008 року притоку інвестицій (на 0,737 млн. дол. США), чистий приріст за 2008 рік становив 6,2 млрд. дол. США, що на 22,1% менше приросту 2007 року.

Головним здобутком України є те, що у складних конкурентних умовах, жорсткого поділу світового ринку, відсутності власного досвіду та традицій роботи на ньому, під впливом кризи після виходу зі складу єдиного господарського комплексу, їй вдалося утвердитися в системі міжнародних економічних відносин. Водночас адаптація галузей до роботи в умовах членства у СОТ не може обмежуватися лише виконанням завдань, які визначені державними цільовими чи галузевими програмами, більшість з яких розроблялася за 4-5 років до вступу України до СОТ. На жаль, Україна має найбільшу частку промислових галузей, що виробляють сировину або напівфабрикати (видобувна промисловість, переробка шкіри та деревини, коксо- та нафтохімічна промисловість, виробництво основної хімічної та металургійної продукції. Процес переходу до високотехнологічного виробництва перебуває у стадії свого становлення. Тому проведення політики захисту національного товаровиробника стає нагальною потребою для України. Водночас лише застосування протекціоністських заходів не дасть змоги вирішити всі проблеми економіки України. Для України, щоб запобігти нераціональному використанню національних ресурсів у процесі структурної перебудови, особливо актуальним є визначення пріоритетних галузей, створення діючого механізму підтримки таких виробників, удосконалення на цій основі структури виробництва та підвищення продуктивності. Важливим надбанням членства країни у СОТ є можливість участі у роботі органів СОТ та у багатосторонніх переговорах Раунду «Доха-Розвиток» з метою впливу на торговельну політику інших країн.

Аналіз зарубіжного досвіду дозволив встановити, що ЄС використовує різноманітні механізми захисту внутрішнього ринку - від затягування переговорів з третіми країнами про допуск товарів та режим їх реалізації на ринках ЄС, відхилення від виконання рішень в рамках СОТ до прямої заборони на імпорт деяких товарів на основі недотримання європейських норм, правил та стандартів, технологій виробництва і т.і., незважаючи на безліч директив ЄС, які регулюють різні галузі виробництва та ринки, що ускладнює доступ на ринок ЄС.

Механізм формування протекціоністської політики ЄС виглядає як співпраця регіональних, державних та наддержавних утворень із бізнесом. Провідну роль в процесі вироблення державної політики у сфері захисту національних товаровиробників відіграє Європейська Комісія. У ЄС дуже популярним є феномен експертократії. Представники бізнесу часто надають владним інституціям експертизу і практичну інформацію, отримати яку в задовільному обсязі та якості з інших джерел часто неможливо. Водночас у таких галузях, як автомобілебудування, хімічна та біотехнологічна, великі фірми діють незалежно, поза рамками організацій, груп інтересів або створюють організації з безпосереднім членством. Такий спосіб представництва на рівні ЄС отримав назву елітарного плюралізму.

У третьому розділі - «Удосконалення процесу вироблення державної політики у сфері захисту національних товаровиробників» - запропоновані шляхи удосконалення механізму формування державної протекціоністської політики, які полягають в посиленні участі регіонів в процесі вироблення державної політики, в посиленні діяльності України в СОТ.

Серед основних факторів впливу на формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників важливу роль відіграють міжнародні чинники. Україна на сучасному етапі розвитку міжнародних економічних відносин перебуває у стадії укладання угоди про зону вільної торгівлі з ЄС. Це є визначальною проблемою, яка ускладнює застосування захисних заходів, оскільки кожна зі сторін має власний набір заходів, і Україна при цьому має значно менші можливості, ніж ЄС. Також слід зважати, що в ЄС існує традиція протекціонізму, яка не дає можливості відразу відмовитися від захисту. Водночас надмірна лібералізація та відкритість внутрішнього ринку в умовах зростання платоспроможного попиту дають широкі можливості для подальшої експансії імпорту. Це, в свою чергу, може призвести до погіршення конкурентних, переважно цінових, переваг національного виробника. При цьому, як зазначають деякі науковці, найбільш проблемними є базові фактори - неефективність інститутів влади, макроекономічна нестабільність, непродуктивність бізнес-середовища.

Бізнес-асоціації є не тільки ефективною формою самоорганізації ділового співтовариства, а й можуть досягати статусу рівноправного партнера у відносинах бізнесу й уряду. Загальною місією всіх бізнес-асоціацій є захист інтересів своїх членів та сприяння розвитку їх бізнесу. Можна виокремити рівні спільного відстоювання інтересів: на рівні країни підприємства представлені у вигляді асоціацій при центральному органі влади (для України це КМУ та ВРУ); на рівні міжнародних організацій країнам легше виступати та відстоювати інтереси разом з іншими учасниками СОТ, які мають подібні проблеми. На рівні КМУ сьогодні обов'язково слід залучати всі підприємницькі структури, особливо ті, які сьогодні знаходяться на відстані від влади. Для того, щоб діяльність консультативно-дорадчих органів у сфері захисту національних товаровиробників дійсно набула ефективності і дієвості, слід удосконалити нормативне підґрунтя для цієї діяльності у таких напрямах:

передбачати вільне членство усіх зацікавлених асоціацій з числа товаровиробників, водночас має бути впроваджений диференційований підхід при прийнятті рішень щодо впровадження механізмів реалізації протекціоністської політики;

передбачити діяльність цих органів на постійній основі незалежно від зміни урядової програми чи складу Уряду та політичних змін в країні.

Для застосування механізмів державного захисту було б логічним розділити їх на три групи з огляду на використання ними сировини в процесі виробництва: підприємства, які використовують в процесі виготовлення продукції сировину українського походження; підприємства, які використовують при виробництві імпортну сировину; підприємства, які використовують змішану сировину. Такий розподіл є необхідним з позицій запровадження механізмів захисту внутрішнього ринку, які Україна матиме змогу використовувати: проведення диференційованої податкової політики, вдосконалення політики державних закупівель. Оскільки використання вітчизняної сировини стосується інтересів суміжних галузей, наприклад, харчової з сільськогосподарською. Тому важливо цей чинник віднести до критеріїв пріоритетності галузі або підприємства для економіки країни.

Також з'ясовано, що при формуванні державної політики у сфері захисту національних товаровиробників можливий конфлікт інтересів між регіоном і центром. При закінченні адаптаційного періоду з входження України до СОТ, більшість захисних заходів буде знято, а внутрішній ринок стане значно лібералізованим. Державна підтримка надаватиметься дуже обмежено. Водночас вже сьогодні регіони мають враховувати ці аспекти у своїх стратегіях розвитку, чого досі не зроблено. Це може стати причиною конфліктів, коли центр відмовлятиметься субсидувати певні галузі окремих регіонів. Сьогодні в стратегіях регіонального розвитку необхідно визначити пріоритетні або альтернативні галузі промислового виробництва, на які може бути спрямована захисна політика та запропоновані механізми цієї політики. Це можуть зробити регіональні органи виконавчої влади та місцевого самоврядування. Мають бути запроваджені засади довгострокової діяльності між регіонами та центром для уникнення конфлікту інтересів або передбачені засади вирішення таких конфліктів. Державі, яка припиняє здійснювати підтримку певних галузей виробництва, яка прямо суперечить нормам світової торгівлі, необхідно водночас спрямовувати зусилля на попередження негативних наслідків, до яких можуть призвести ці дії.

Питання участі регіонів у виробленні державної політики у сфері захисту національних товаровиробників є актуальним з позицій того, що Україна є промислово-аграрною країною. Особливістю промисловості є спеціалізація певних регіонів переважно на виробництві одного виду продукції. Важливим є констатація факту, що до різних регіонів в залежності від спеціалізації виробництва можуть застосовуватися різні заходи підтримки або захисту.

Водночас необхідно зважати, що пожвавлення міжрегіональних зв'язків не повинно спрямовуватися на замкненість виробництва та реалізації готової продукції. Позитивним моментом має стати включення на будь-якому етапі виробництва до міжнародної торгівлі, власне для цього і потрібен був вступ до СОТ, щоб сприяти налагодженню процесів виробництва та збуту товарів. І якщо в якійсь галузі певний регіон або їх сукупність стають технологічною ланкою - це є хорошою перспективою для соціально-економічного розвитку та конкурентоспроможності підприємств, регіонів та держави. Регіони мають бути залучені до процесів вироблення державної політики у сфері захисту національних товаровиробників. Аналіз літератури дозволив авторові дослідження визначити основні напрямки посилення ролі регіонів в механізмі формування державної політики: запровадження маркетингу територій у короткостроковій перспективі; запровадження в практику місцевих органів державної влади укладання угод про співпрацю між центром та регіоном; між регіонами; при впровадженні регіонального моніторингу передбачити співпрацю з місцевими товаровиробниками щодо попередження негативних наслідків від лібералізації торгівлі.

Удосконалення діяльності України на міжнародному рівні, зокрема, в СОТ, автор дослідження пов'язує з: глобалізацією та зміною форми міжнародних дипломатичних відносин з двосторонньої на багатосторонню; інституціональними змінами (введення нових структур від України до інституцій СОТ - неурядових організацій від України та запровадження Представництва при СОТ). Дуже важливо, щоб Україна мала в СОТ відповідне представництво, а його співробітники мали змогу брати участь в роботі усіх органів СОТ (приблизно дві тисячі засідань щороку). Це може дозволити використовувати окремі тактичні та технічні можливості для лобіювання інтересів як країни в цілому, так і деяких великих галузевих асоціацій.

Висновки

У дисертаційному дослідженні на теоретичному та практичному рівнях вирішено актуальне наукове завдання, що має важливе значення у вивченні механізмів формування та реалізації державної політики у сфері захисту національних товаровиробників в Україні. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу про те, що удосконалення механізму формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників сприятиме підвищенню ефективності державного управління в досліджуваній галузі економіки. Узагальнення результатів проведеного дослідження надало змогу сформулювати наступні висновки і пропозиції.

Аналіз теоретико-методологічних засад дослідження механізму формування державної політики, його співвіднесення з механізмами державного управління дозволяє зробити висновок, що механізм формування державної політики - це взаємодія різних суб'єктів управління з урахуванням умов та факторів, які обумовлюють цей процес. Характер цих взаємовідносин значною мірою визначає сутність майбутньої політики у сфері захисту національних товаровиробників, її цілі, завдання, механізми реалізації. Посилення ролі регіонів у процесі вироблення державної політики сприятиме процесам інтеграції (з точки зору міжрегіональної співпраці, поширеної в ЄС), децентралізації та дотриманню принципу субсидіарності.

Національні товаровиробники - це підприємства, які розташовані на території певної країни. Підприємства з приватною формою власності пов'язані з діяльністю фінансово-промислових груп, які в умовах українських реалій перетворилися на фінансово-політичні. Їх вплив на формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників є визначальним. Навпаки, консультативно-дорадчим органам при центральних органах виконавчої влади в процесі формування державної політики протекціонізму належить незначна роль, оскільки їх діяльність обмежується тим, що вони мають право надавати тільки поради, а не вирішувати проблемні питання з певних сфер суспільного життя. Серед зовнішніх факторів, які впливають на формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників центральне місце посідають процеси глобалізації, лібералізації та неопротекціонізму. Встановлено, що всі країни застосовують тарифні та нетарифні заходи захисту, а також такі, що залежать від конкретних обставин. Застосування таких заходів примушує державу втручатися в економіку, при чому таке втручання часто має бути швидким та оперативним, це своєрідне «гасіння пожеж», тому воно не завжди ефективне. Більш відповідним був би перехід до попередження негативних тенденцій, їх передбачення та управління ними. В обох випадках органи влади не можуть самостійно ефективно вирішувати проблемні питання, які виникають внаслідок негативних тенденцій світової торгівлі, постає нагальна необхідність в консультуванні з національними товаровиробниками, їх залученні до процесу вироблення державної політики.

Проблема формування політики у сфері захисту національних товаровиробників полягає в тому, що вибір механізмів захисту є значно обмеженим в рамках СОТ. Водночас, цей процес ускладнюється проблемами, які умовно можна об'єднати у три взаємодоповнюючі великі групи, які зумовлені: впливом геополітичних факторів на економічну інтеграцію України; низькотехнологічним товарним виробництвом; євроінтеграцією та лібералізацією торгівлі України.

Аналіз нормативно-правових засад формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників показав, що така політика розглядається в межах щонайменше трьох видів економічної політики - промислової, зовнішньоторговельної, політики національної безпеки. Закони регулюють переважно розвиток авіаційної, машинобудівної, суднобудівної промисловості, також існують програми розвитку промисловості в цілому. Поряд з цими нормативно-правовими актами почали прийматися такі, що слугують прикладом переходу від політики реагування до політики попередження негативних тенденцій світової торгівлі. Їх поява є позитивним явищем для формування протекціоністської політики. В країнах ЄС для захисту внутрішнього та зовнішнього ринків застосовуються досить широкий спектр заходів - від субсидування до затягування переговорів. Таке розмаїття заходів захисту та ефективність їх застосування для кожної з галузей свідчить про участь бізнесу у формуванні державної політики у сфері захисту національних товаровиробників. Групи інтересів при виробленні політики мають сформувати єдину позицію з певного питання. Водночас великі фірми діють незалежно від асоціацій. Це явище має назву елітарний плюралізм.

Аналіз теоретико-методологічних засад реалізації державної протекціоністської політики дозволив сформулювати мету державної політики у сфері захисту національних товаровиробників як запровадження системи захисту товаровиробників на внутрішньому та зовнішньому ринках з урахуванням правил та норм СОТ, тенденцій розвитку міжнародної торгівлі, економічної доцільності та національних інтересів України, що передбачає поступовий перехід від політики швидкого реагування на загрози і небезпеки до політики передбачення (прогнозування) і попередження негативних наслідків світової торгівлі. Серед основних принципів формування державної протекціоністської політики визначено наступні: прозорості; диференціації; відповідності міжнародним зобов'язанням; відповідності національним інтересам; консенсусу інтересів; синхронізації з іншими видами економічної політики, зокрема, промислової та зовнішньоекономічної. Формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників на основі цих принципів дозволить якісно вплинути на зміст політики, вибір механізмів її реалізації, на ефективність державного управління в цій сфері в цілому.

Дослідження практичного досвіду формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників дозволило обґрунтувати наступні шляхи вдосконалення механізму формування державної політики у сфері захисту національних товаровиробників: поліпшення діяльності консультаційно-дорадчих органів при КМУ в сфері захисту національних товаровиробників; залучення регіонів до формування державної протекціоністської політики; активізація відстоювання інтересів України в структурі СОТ. Зокрема:

- необхідно переглянути роль регіонів у формуванні державної політики у сфері захисту національних товаровиробників. Особливо це стосується тих регіонів, яким надаються значні субсидії, які підтримують провідні для регіону галузі. Залучення регіонів до вироблення державної протекціоністської політики може відбуватися на основі відносно нових для української системи державного управління тенденцій - укладання угод щодо регіонального розвитку, запровадження маркетингу територій, регіонального моніторингу;

- потребує вдосконалення діяльність України в структурі СОТ. Зокрема, відкриття установи в СОТ у вигляді Постійного представництва та активізація діяльності неурядових організацій з числа товаровиробників в конференціях міністрів СОТ та інших організаційних заходах мають позитивно позначитися на власне протекціоністській політиці.

Враховуючи діяльність Ради національних асоціацій товаровиробників України при КМУ, досвід співпраці НУО при СОТ, зважаючи на сучасні концепції з державного управління, можна підсумувати, що консультативно-дорадчим органам відводиться важлива роль. Їх зростаючий вплив у виробленні державної політики, зокрема у сфері захисту національних товаровиробників, очевидний. Водночас, якщо розширити їх повноваження з метою посилення позицій при владі, то це викличе запитання про їх статус, оскільки консультативно-дорадчі органи мають право брати участь лише в обговоренні проблемного питання, а не вирішувати його. Проте у зарубіжній практиці наявні тенденції, коли саме ці інституції вирішують проблемні питання. Ці питання потребують подальших наукових розвідок.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Козлова Л.В. Вдосконалення механізмів державного управління у сфері захисту національних товаровиробників при вступі до СОТ / Л. Козлова // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць / голов. ред. М.М. Їжа. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 4(28). - С. 296-302.