Організаційно-економічні засади розвитку органічного сільського господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа

"Інститут економіки та прогнозування

Національної академії наук України"

УДК 338.43:631.15

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ОРГАНІЧНОГО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

ГОЛОВЧЕНКО НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Державній установі "Інститут економіки та прогнозування НАН України".

Науковий керівник доктор економічних наук, член-кореспондент НАН України Бородіна Олена Миколаївна, Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України", завідувач відділу економіки і політики аграрних перетворень.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий співробітник Шубравська Олена Василівна, Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України", завідувач відділу форм і методів господарювання в агропродовольчому комплексі;

кандидат економічних наук, доцент Зайчук Тетяна Олександрівна, Державний вищий навчальний заклад "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана", докторант кафедри маркетингу.

Захист відбудеться 12 жовтня 2010 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 у Державній установі "Інститут економіки та прогнозування НАН України" за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державної установи "Інститут економіки та прогнозування НАН України" за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий "8" вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Характерною особливістю сучасного розвитку агропродовольчої сфери в Україні є зростання ролі та значення безпечності продуктів харчування, їх фізичної і економічної доступності. У Римській декларації про всесвітню продовольчу безпеку (1996 р.) зазначається, що обов'язок держави - забезпечити кожному громадянину право доступу до безпечних для здоров'я і повноцінних продуктів харчування, що відповідає правам людини на адекватне харчування і захищає від голоду. Виконання цих важливих суспільних завдань у світовій науці та практиці здійснюється на основі відпрацювання нових концептуальних підходів до аграрного розвитку, зокрема шляхом переходу інтенсивного сільськогосподарського виробництва на засади органічного.

Актуальність теми. У зарубіжній агроекономічній науці принципи органічного господарювання були закладені у постпродуктивістську модель сільського господарства та використані при розробленні концепції його багатофункціональної ролі. На практиці ці принципи реалізуються через відповідні організаційно-економічні механізми в рамках аграрної політики, що супроводжується значним нарощенням виробництва та зростанням попиту на високоякісну і безпечну органічну продукцію.

Відтак позиціонування України як лідера у глобальному агропродовольчому просторі зумовлює посилення актуальності виробництва якісного продовольства і сільськогосподарської сировини. Однак це повинно здійснюватися без шкоди для екологічного, економічного та соціального розвитку сільських територій, про що наголошується в наукових дослідженнях таких українських вчених, як О. Бородіна, Т. Зінчук, О. Попова, І. Прокопа, В. Юрчишин та ін. Теоретичні, методологічні та прикладні засади розвитку вітчизняного органічного сільського господарства досліджені у наукових працях С. Антонця, Т. Боровик, Н. Бородачевої, В. Власова, В. Вовка, Т. Зайчук, М. Кобеця, Є. Ковальова, О. Корніцької, Є. Милованова, А. Меркулової, О. Рудницької, В. Шлапака, О. Шубравської та ін. Водночас, багатогранність існуючих проблем в органічному господарюванні зумовлює необхідність формування нових підходів до його дослідження, оскільки немає єдиного тлумачення терміну "органічне сільське господарство", що ускладнює його нормативно-правове забезпечення та науковий супровід. Не набуло належного вирішення питання формування відповідного освітнього потенціалу, не розроблені організаційно-економічні підходи до залучення особистих селянських та фермерських господарств до товарного органічного сільського господарства, недостатньо вивчено та підтверджено реальний вплив органічного виробництва на соціально-економічний розвиток села і суспільства. Це й обумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено в межах виконання науково-дослідних робіт відділу економіки і політики аграрних перетворень ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України" за темами: "Агропромисловий комплекс України в контексті здійснення сучасної аграрної політики" (№ ДР 0104U000957), "Сільський розвиток на сталій основі: теорія та методологія, індикатори оцінки, практика реалізації" (№ ДР 0106U004943).

Особистий внесок автора полягає у науковому обґрунтуванні сучасних тенденцій та організаційно-економічних засад подальшого розвитку органічного сільського господарства в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретичних, методологічних та організаційних засад ведення органічного сільського господарства в Україні з урахуванням національних особливостей та світового досвіду.

Відповідно до поставленої мети, були розв'язані такі завдання:

узагальнено теоретичні підходи до визначення сутності органічного сільського господарства у контексті економічних, екологічних та соціальних засад розвитку аграрного сектора економіки;

визначено роль та значення органічного сільського господарства для досягнення цілей суспільно-економічного розвитку;

виявлено сучасні тенденції ведення вітчизняного органічного сільського господарства в контексті європейського та міжнародного досвіду;

узагальнено досвід організації ведення органічного сільськогосподарського виробництва на регіональному рівні на основі порівняльного аналізу;

обґрунтовано інституційні засади забезпечення розвитку органічного виробництва у вітчизняному аграрному секторі на потенційно придатних для його ведення сільськогосподарських землях;

визначені основні напрями стимулювання органічного сільського господарства в рамках діючої системи державної підтримки аграрного сектора;

розроблено організаційні підходи до формування органічних кластерів із залученням сільськогосподарських підприємств, особистих селянських та фермерських господарств;

обґрунтовано напрями поліпшення організаційно-економічного середовища розвитку органічного сільськогосподарського виробництва на регіональному рівні.

Об'єктом дослідження є соціально-економічні процеси, що виникають при організації ведення органічного сільськогосподарського виробництва.

Предметом дослідження є сукупність науково-методологічних та прикладних аспектів формування організаційно-економічних засад розвитку органічного сільського господарства в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали базові положення економічної науки та праці провідних вітчизняних і закордонних учених, а також державні нормативно-правові акти, урядові документи.

Для вирішення поставлених завдань використовувалися загальнонаукові та емпіричні методи наукового дослідження. Метод теоретичного узагальнення використано при формуванні теоретичних уявлень щодо еволюційних змін аграрних політик провідних країнах світу, виявленні сутності поняття "органічне сільське господарство", дослідженні кластерних підходів до органічного виробництва на потенційно придатних для його ведення територіях. Методом дедукції систематизовано основні принципи, якими варто керуватись для переходу на органічні засади сільськогосподарського виробництва. За допомогою системного аналізу виявлено закономірності сучасного розвитку органічного сільського господарства в Україні та світі. Економіко-статистичний метод застосовувався для аналізу основних тенденцій розвитку національного та світового органічного сільського господарства, виявлення комплексу визначальних факторів, які прямо чи опосередковано впливають на його розвиток. На основі соціологічного обстеження оцінено ставлення населення до органічних продуктів харчування. Абстрактно-логічний метод використано під час обґрунтування необхідності державного регулювання та стимулювання органічного сільського господарства, його інтеграції в органічні кластери. Табличний та графічний методи застосовані для відображення аналітичної та статистичної інформації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

вперше : аграрний економічний кластер органічний

розкрито зміст поняття "органічне сільське господарство" з позицій реалізації основних засад багатофункціональності сільського господарства, що дозволяє врахувати не лише технологічні та управлінські обмеження у виробництві сільськогосподарської продукції, а й передбачити формування системи безпеки продовольства на основі екологічно та економічно виправданого і соціально справедливого впливу на живу природу для гарантування якості життя прийдешніх поколінь;

систематизовано взаємопов'язані стратегічні пріоритети розвитку органічного сільського господарства за чотирма напрямами: законодавчозабезпечуючий, суспільно орієнтований, виробничий, знаннєвий. Реалізація цих пріоритетів формуватиме сприятливе організаційно-економічне середовище нарощення виробництва органічної продукції в Україні.

удосконалено:

методичні положення організації кадрового забезпечення розвитку органічного сільського господарства у вітчизняних умовах з урахуванням досвіду європейських країн-лідерів виробництва органічної продукції;

організаційно-управлінську схему забезпечення контролю якості виробництва продукції на органічних засадах, яка базується на перехресному контролі з боку держави, мережевих структур та суспільних інституцій;

набули подальшого розвитку:

система поглядів щодо формування політики безпечного ведення сільськогосподарського виробництва на органічних засадах в частині узагальнення еволюційних змін удосконаленої аграрної політики провідних країн світу;

інституційні підходи до розширення можливостей запровадження органічних засад сільського господарства, спрямованих на удосконалення системи нормативно-правового забезпечення виробництва і набуття сільськогосподарською продукцією статусу органічної; формування організаційного середовища для створення рівноцінних конкурентних можливостей для всіх виробників органічної продукції; підвищення привабливості виробництва органічної продукції у дрібнотоварному секторі для зростання його доходів;

методичні підходи до формування системи взаємодії суб'єктів виробництва органічної продукції на основі інтеграції у кластери виробничої та збутової сфер, сфери постачання ресурсів, інститутів сертифікації та контролю якості, науково-освітнього та інформаційно-консультаційного обслуговування;

класифікаційні ознаки визначення базових принципів, якими доцільно керуватися при запровадженні виробництва органічної продукції з огляду на необхідність його розширення при вирішенні існуючих соціально-економічних проблем сільського розвитку.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні узагальнення, рекомендації та висновки можуть бути використані для розв'язання наявних проблем розвитку національного органічного сільського господарства. Впровадження поданих пропозицій дозволить створити сприятливі організаційно-економічні засади розвитку органічного агровиробництва, збільшити кількість органічних підприємств на потенційно придатних територіях країни, наповнити вітчизняний споживчий ринок безпечним продовольством власного виробництва.

Результати наукового дослідження використані під час розроблення проекту Закону України "Про органічне виробництво" (довідка Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України від 26.03.2009 р. № 04-11/15-127). Наукові розробки та рекомендації щодо формування органічного виробництва регіонального рівня використані під час підготовки концепції інноваційного розвитку Житомирської області на 2010-2015 рр. (довідка Головного управління економіки Житомирської ОДА від 21.05.2009 р. № 25/105) та укладання Першого видання інноваційного розвитку Житомирської області за 2009 р. (довідка Головного управління економіки Житомирської ОДА від 25.12.2008 р. № 25/55).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на міжнародних науково-практичних конференціях: "Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн: стан, проблеми, перспективи" (м. Харків, 2008 р.), "Аграрний форум - 2008" (м. Суми, 2008 р.), "Проблеми та перспективи розвитку регіональної ринкової економіки" (м. Кременчук, 2009 р.), "Фінансово-бюджетна політика в контексті соціально-економічного розвитку регіонів" (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), "Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах глобалізації" (м. Сімферополь, 2009 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць, із яких 1 параграф в колективній монографії, 5 - у наукових фахових виданнях та 5 - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій 3,3 д.а.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 204 сторінок комп'ютерного тексту, список використаних джерел налічує 175 найменувань (на 19 сторінках). Дисертація містить 25 таблиць (на 13 сторінках), 22 рисунків (на 14 сторінках), 16 додатків (на 19 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі - "Теоретично-методологічні аспекти розвитку органічного сільського господарства" - в історичному контексті узагальнено теоретичні моделі аграрного розвитку та підходи до формування аграрної політики, визначено теоретико-методологічні передумови формування системи органічного сільського господарства, розглянуто найбільш поширені підходи до трактування сутності органічного сільського господарства та запропоновано його авторське визначення, виявлено класифікаційні принципи органічного сільського господарства, обґрунтовано вплив органічного сільського господарства на суспільний розвиток, розроблено основні стратегічні пріоритети розвитку органічного сільського господарства в Україні.

На основі дослідження еволюції теоретичних підходів до формування аграрної політики провідних країн світу у минулому столітті встановлено, що у її розвитку простежується певна етапність. У першій половині ХІХ ст. переважав підхід, який базувався на нарощуванні обсягів виробництва сільськогосподарської продукції за будь-яку ціну для забезпечення фізичного доступу до продовольства. Така модель дістала назву "продуктивізм" і була виправдана продовольчою кризою, зумовленою Другою світовою війною. Продуктивістська модель характеризувалася інтенсифікацією виробництва, його глибокою спеціалізацією та концентрацією. Практичним результатом її реалізації стало не тільки перевиробництво сільськогосподарської продукції, а й низька її якість, забруднення довкілля, що призвело до додаткових економічних втрат.

Економічна та екологічна суперечність концептуальних положень теорії продуктивізму, що набула поширення у 70-80-х рр. минулого століття, обумовила появу нової теоретичної конструкції аграрного розвитку, яка дістала назву "пост-" або "неопродуктивізм". Постпродуктивістська модель базувалася на певних екологічних та економічних обмеженнях у виробництві сільськогосподарської продукції за рахунок його екстенсифікації, деконцентрації та урізноманітнення. Найбільшою мірою ці принципи реалізувалися в органічному сільському господарстві.

Наприкінці минулого століття засади органічного господарювання стали ще більш поширеними у концепції багатофункціональності сільського господарства, яка розглядає останнє не тільки з позицій виробництва продуктів харчування та сировини, а й певних суспільних благ, зокрема безпечності продовольства, екологічної та суспільної безпеки. Органічне сільське господарство через свою специфіку не може виробити інноваційний органічний продукт без дотримання певних екологічних обмежень, використання традиційних знань, технологій, ручної праці тощо (рис. 1).

Рис.1. Реалізація цілей аграрного розвитку на засадах органічного господарювання

Здійснено оцінку поглядів у вітчизняній і зарубіжній науці та практиці на сутність органічного господарювання. Найчастіше під "органічним сільським господарством" розуміють певну систему обмежень при виробництві продукції (незастосування шкідливих синтетичних добрив і пестицидів, здійснення мінімального обробітку ґрунту) або систему менеджменту, яка забезпечує суспільно орієнтоване і екологічно безпечне виробництво продукції та сировини. Авторське визначення поняття "органічне сільське господарство" викладено із врахуванням певних обмежень та відповідних систем менеджменту у поєднанні з реалізацією багатофункціональної ролі сільського господарства. Органічне сільське господарство - це окрема виробничо-господарська підсистема, метою якої є забезпечення населення безпечним продовольством та промисловою сировиною на основі екологічно та економічно здорового і соціально справедливого впливу на живу природу, збереження якості ґрунтів, підтримання екосистем, біологічного різноманіття, здоров'я і добробуту людей для гарантування якості життя прийдешніх поколінь.

Визначено базові засади функціонування органічного сільського господарства. Серед них: технологічні (зниження або відмова від використання в системах виробництва та переробки хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив; використання відновлюваних ресурсів, запобігання їх втратам і забрудненню); суспільні (виробництво високоякісного продовольства та сировини; спрямованість на встановлення соціально орієнтованого ланцюга "виробництво-переробка-реалізація" з дотриманням органічних вимог); економічні (підвищення економічної ефективності виробництва органічної продукції; стимулювання місцевого й регіонального розвитку; забезпечення працівникам, зайнятим в органічному виробництві, рівня доходів, необхідного для задоволення їх власних потреб); екологічні (збереження та покращення родючості та біологічної активності ґрунтів, а також агро- та біорізноманіття шляхом використання сталої системи виробництва і захисту живої природи).

В основу організаційно-економічних засад стимулювання виробництва органічної продукції покладено необхідність забезпечення економічних, соціальних та екологічних ефектів від поширення на потенційно придатних для цього територіях органічного виробництва, що потребує формування відповідного інституційного середовища. Основні стратегічні пріоритети розвитку виробництва органічної продукції в Україні згруповані за чотирма напрямами: 1) законодавчозабезпечуючий, який включає створення вітчизняного законодавства, державної системи сертифікації, контролю за виробництвом, переробкою, реалізацією органічної продукції тощо та покликаний на законодавчому рівні забезпечувати гарантію якості й безпеки продукції для споживачів; 2) суспільно орієнтований - впровадження соціально-справедливої системи державної підтримки: оптимізація процесу стимулювання маркетингових дій щодо створення ринків органічної продукції; розроблення соціально орієнтованих програм забезпечення населення екологічно безпечним продовольством; створення умов для покращення харчування, здоров'я та продовження тривалості життя населення; загальновигідне використання ресурсного потенціалу; 3) виробничий - впровадження безпечних систем виробництва продукції рослинництва, тваринництва та її переробки, транспортування і реалізації; сприяння створенню кластерів із залученням до їх складу дрібних та середніх виробників, переробників, торговельних мереж органічного спрямування, наукових установ та організацій для забезпечення дотримання стандартів у виробництві органічної продукції; 4) знаннєвий - інформування споживачів про переваги органічної продукції; створення мережі інформаційно-консультаційних служб; підготовка кваліфікованих кадрів для підприємств, що займаються виробництвом, переробкою, реалізацією органічної продукції для формування високої культури споживання і підвищення якості життя.

У другому розділі - "Стан та суспільно-економічні результати розвитку органічного сільського господарства в Україні" - здійснено порівняльний аналіз сучасного стану та умов розвитку органічного виробництва, досліджено його соціоекономічну ефективність та вплив на доходи сільського населення на регіональному рівні, узагальнено міжнародний досвід розвитку органічного виробництва.

Аналіз динаміки розвитку органічного сільського господарства в Україні у період 2002-2009 рр. дозволив зробити висновок, що основними виробниками органічної продукції є великотоварні, експортно орієнтовані сільськогосподарські підприємства, що переважно спеціалізуються на вирощуванні органічного зерна, виробництві окремих видів органічних круп (гречаної, ячмінної та пшеничної), а також органічної картоплі, моркви, капусти, фруктів. Встановлено, що за достатньо динамічного збільшення кількості органічних господарств (рис. 2) їх частка у загальній кількості сільськогосподарських підприємств та у загальній площі сільськогосподарських угідь залишається незначною і не перевищує відповідно 0,12 і 0,70%.

Рис. 2. Динаміка нарощення органічного сільського господарства

У результаті дослідження серед гальмівних чинників зростання питомої ваги органічного сільськогосподарського виробництва в Україні виділено такі: відсутність відповідного законодавства, низький внутрішній попит на органічну продукцію власного виробництва, висока вартість послуг з отримання органічного сертифіката. Донедавна сертифікаційні послуги надавалися лише представництвами іноземних сертифікаційних компаній, кількість яких в Україні становить більше десяти. Якщо у Європі ціна органічного сертифіката варіює в межах 250-750 євро на рік, то для національного виробника вона є значно вищою. Це зумовлюється істотно більшими розмірами вітчизняних органічних підприємств, адже плата в Україні за сертифікацію проводиться в розрахунку за один гектар органічного виробництва. Витрати включають також оплату послуг і перебування в країні іноземного інспектора. У 2007 р. в Україні створена національна сертифікаційна організація ТОВ "Органік стандарт", якою на сьогодні сертифіковано близько 20% вітчизняного органічного виробництва.

На підставі результатів порівняльного аналізу виробничої й організаційно-економічної діяльності традиційних та органічних підприємств у Житомирській області аргументовано, що останні мають низку суспільно-економічних переваг. Оптимізація витрат у органічному виробництві за рахунок їх зниження на придбання хімічних засобів захисту рослин та мінеральних добрив (трохи більше, ніж у 10 разів) сприяє зниженню рівня негативного впливу на довкілля та забезпечує прибуткове ведення органічного сільського господарства. Порівнянням прибутку, одержаного традиційними та органічними господарствами з однієї тонни продукції рослинництва упродовж 2007-2009 рр., встановлено, що в останніх спостерігається стала тенденція підвищення рівня прибутковості: у 2008 р. - у 2,3 раза; у 2009 р. - у 4,4 раза (рис. 3). У традиційних господарствах прибутковість рослинництва варіює за роками. У порівнянні з традиційними, органічні отримали більше прибутку у 2007 р. - в 1,1 раза, у 2008 р. - в 1,8 раза, у 2009 р. - у 5,6 раза.

Рис. 3. Прибуток з однієї тонни виробленої продукції в господарствах Житомирської області, грн

Середньомісячна заробітна плата протягом досліджуваного періоду на органічних підприємствах теж значно вища, ніж на традиційних: у 2007 р. - в 1,1 раза; у 2008 р. - в 1,3 раза; у 2009 р. - в 1,6 раза. Розмір заробітних плат в органічних господарствах у 1,5-2,0 раза вище прожиткового мінімуму, у традиційних відповідно за роками - в 1,3; 1,5; 1,2 раза (рис. 4). Швидшими темпами зросла кількість зайнятих в органічному виробництві - на 28%. Отже, органічні технології у сільському господарстві більшою мірою забезпечують соціоекономічні результати, зокрема збільшення зайнятості сільського населення, створення нових робочих місць, підвищення доходів фізичних осіб, що стимулює зростання добробуту та якості життя у сільській місцевості.

Встановлено, що низька купівельна спроможність українського населення та традиційна культура споживання головним чином зумовлюють низький попит на органічну продукції, що наразі, згідно з оцінками вітчизняних експертів, в Україні становить близько 10%. Проведене на регіональному рівні анкетне опитування споживачів традиційних продуктів харчування підтвердило досить невеликий попит на органічну продукцію (у межах 12%) та виявило, що крім ціни на ріст попиту впливає також відсутність поінформованості щодо якісних характеристик, маркування, місць реалізації органічної продукції та відсутність довіри до її справжності. Водночас виявлено нові тенденції формування нетрадиційного сегмента внутрішнього ринку безпечного продовольства - замовлення органічної продукції через Інтернет-магазини. Досить швидкий розвиток місткості цього сегмента ринку (зокрема, у 2 рази в 2009 р. порівняно з попереднім роком) зумовлений зростанням у великих містах кількості споживачів, що користуються послугами Інтернет-магазинів, одержуючи органічні продукти безпосередньо за місцем замовлення. Зростання Інтернет-продажів органічної продукції у великих містах відбувається в умовах відсутності законодавчого підтвердження та гарантування її високої якості і вищої ціни за органічність. У перспективі слід сподіватися на розширення цього сегмента споживчого ринку органічної продукції.

Рис. 4. Динаміка зростання розміру заробітної плати в органічних господарствах Житомирської області, грн

Виявлено, що перспективи розширення органічного сільського господарства обмежуються еколого-агрохімічними характеристиками земельно-ресурсного потенціалу країни. За даними обстежень, в Україні залишилося чотири невеликих регіони загальною площею 10 млн га, де ґрунти можна вважати придатними для ведення органічного сільського господарства - Північно-Полтавський; Вінницько-Прикарпатський; Південно-Подільський; Північно-Східно-Луганський.

З'ясовано, що процеси стимулювання нарощення органічного господарювання в Україні бажано здійснювати із урахуванням міжнародного досвіду, аналіз та узагальнення якого свідчить про постійне збільшення частки використовуваних для цього земель, приблизно на 8% щороку. Основними каналами збуту органічної продукції у світі є: супермаркети (приблизно 70%), спеціалізовані магазини (15%) та самі виробники (15%), які дедалі більше використовують сучасні Інтернет-технології продажу. Встановлено, що ціни на органічну продукцію в різних країнах у середньому на 60-160% вищі, ніж на аналогічну традиційну. Наприклад, у Данії покупці додатково сплачують за безпечну продукцію 20-30% ціни, у Німеччині - від 18 до 42%, в Італії - 25%, у Швеції - 30%, а у Великій Британії - від 80 до 100%. Вищий рівень ціни забезпечує вищий рівень рентабельності органічних підприємств у середньому на 30-50%. Встановлено, що характерною ознакою органічного сільського господарства у світі є зростання частки ручної праці у виробничому процесі на 50% та швидка окупність витрат на запровадження органічних технологій упродовж декількох років. Соціоекономічні ефекти органічного господарювання є результатом успішного партнерства виробників, уряду, комерційних структур, нормотворчого процесу, узгодженого органічного законодавства та державної підтримки органічних сільськогосподарських підприємств.

У третьому розділі - "Розвиток органічного сільського господарства в сучасних умовах" - обґрунтовано основні напрями державного стимулювання нарощення органічного сільського господарства, перспективи його розвитку на основі кластерних підходів, запропоновано практичні рекомендації щодо кластерної організації розвитку органічного виробництва на регіональному рівні, розроблено пілотний проект органічного сільського господарства в Житомирській області.

Сукупність організаційно-економічних проблем, які стримують розвиток органічного сільського господарства в Україні, може бути розв'язана в рамках формування відповідної системи державної підтримки органічних виробників через регуляторну політику шляхом прямого субсидування, виділення бюджетних дотацій тощо. З огляду на набуття Україною членства у СОТ та перспектив формування зони вільної торгівлі з ЄС, розроблено підходи до зміни пріоритетів у системі державної підтримки сільськогосподарського виробництва, узгоджено з правилами, визначеними світовою спільнотою. Ці підходи спрямовані на стимулювання попиту і пропозиції органічної продукції на внутрішньому ринку та стимулювання її експорту (рис. 5). Підтримка розвитку експорту органічної продукції відповідно до глобалізаційних тенденцій є важливою умовою структурної перебудови економіки, технологічної модернізації виробництва, підвищення конкурентоспроможності країни на світовому ринку. Однак нарощування експорту не слід вважати стратегічним напрямом розвитку виробництва органічної продукції в Україні. Важливішим, з точки зору суспільних вигод, є нарощення її виробництва і розширення споживання на внутрішньому ринку.

Рис. 5. Напрями державного стимулювання виробництва і споживання органічної продукції

Для забезпечення реалізації напрямів державного стимулювання розвитку органічного сільського господарства важливо створити відповідне нормативно-правове поле. Зокрема, слід ухвалити Закон України "Про органічне виробництво", доповнивши його такими важливими положеннями: закріпити необхідність дотримання певного співвідношення між поголів'ям худоби та кількістю гектарів землі для забезпечення потреб галузі в органічних добривах; визначити максимальний розмір сільськогосподарських підприємств, які матимуть право отримувати статус органічних; визначити вимоги до рівня освіти осіб, які керуватимуть такими підприємствами, як умову отримання органічного сертифіката. Внесення відповідних уточнень та доповнень потребують інші діючі у сфері аграрного виробництва закони та нормативно-правові акти.

Створення сприятливого організаційно-економічного середовища розвитку органічного сільського господарства на регіональному рівні можливе шляхом формування механізмів самоорганізації локальних економічних систем на основі мережевого співробітництва та державно-приватного партнерства у виробництві органічної продукції. У контексті дослідженої проблеми під самоорганізацією слід розуміти процес формування нових ефективніших форм взаємодії у процесі використання місцевих природних і людських ресурсів для стимулювання розвитку органічного сільського господарства. У світовій практиці такі мережеві структури як кластери, завдяки синергетичному ефекту, зарекомендували себе дієвим інструментом економічного розвитку, запровадження інноваційних технологій та збереження природних ресурсів. Авторські узагальнення різних підходів до трактування кластерів стали основою визначення організаційної структури регіонального органічного кластера (рис. 6). Органічний кластер регіонального рівня - це об'єднані навколо науково-освітнього центру територіально взаємопов'язані відносинами співробітництва виробники, обслуговуючі, збутові, ресурсні підприємства й організації, сертифікаційні установи та громадські організації, які працюють у партнерстві з місцевими органами влади для забезпечення населення продовольством та сільськогосподарською сировиною.

Доведено, що створення регіонального органічного кластера сприятиме формуванню багатовекторних зв'язків між його учасниками на внутрішньому (мережеве співробітництво) та зовнішньому (державно-приватне партнерство) рівнях. Мережеве співробітництво - це процес довготривалих взаємин між учасниками кластера усього виробничого ланцюга, організаційним механізмом здійснення якого є розроблення та участь суб'єктів кластера у спільних програмах: освітніх, науково-дослідних, виробничих, закупівельних, дорадницьких тощо. Державно-приватне партнерство - це принципово нове інституційне та організаційне співробітництво між державними органами влади та бізнесовими структурами, засноване на спільному фінансуванні проектів, зокрема компенсації витрат на сертифікацію, маркування і т.д. органічним виробникам та покликане врегульовувати державні та приватні інтереси стосовно виробництва безпечного органічного продукту, збільшення інвестиційних ресурсів тощо.

Встановлено, що створення регіонального органічного кластера формуватиме низку переваг для виробників та споживачів органічної продукції. Зокрема, для виробників у рамках кластера створюватимуться рівні конкурентні умови для залучення до органічного виробництва. Взаємовигідне економічне партнерство може бути засноване на компенсації витрат великотоварним виробникам на щорічну сертифікацію органічного виробництва за рахунок місцевого бюджету пропорційно кількості залучених фермерських та особистих селянських господарств, що будуть здійснювати органічне виробництво при патронаті сільськогосподарських підприємств. Створення в рамках кластера єдиної системи підготовки кадрів для органічного сільського господарства на базі регіонального науково-освітнього центру дасть можливість знизити витрати на якісне оновлення та нагромадження людського капіталу. Розроблено тримодульну програму навчання органічного сільського господарства, яка базується на освітньому досвіді зарубіжних країн з урахуванням вітчизняних умов. Гнучка модульна система навчання виробників максимально сприятиме засвоєнню ними теоретичних знань, виробленню практичних навичок щодо органічного господарювання та розвитку суміжних сфер органічного сільського господарства (інспектування, консультування, контроль тощо).

Рис. 6. Організаційна структура регіонального органічного кластеру

Основною перевагою кластеризації органічного сільського господарства для споживачів стане гарантована органічність продукції завдяки формуванню дієвого механізму контролю її якості у межах кластера. Запропоновано систему перехресного контролю, що діятиме на внутрішньому та зовнішньому рівнях. Внутрішній (технологічний) контроль буде здійснюватися сертифікаційними компаніями, котрі входитимуть до складу кластера та проводитимуть систематичне інспектування відповідності технологічного циклу виробництва готової продукції органічним стандартам. Зовнішній контроль - адміністративний та суспільний. Адміністративний контроль гарантування органічності продукції базується не на традиційних каральних принципах, а на демократичних, заснованих на встановленні безпосереднього постійного діалогу між органами державної влади й учасниками кластера шляхом інформування, проведення семінарів, зустрічей тощо. Контроль на рівні суспільства здійснюватимуть громадські організації, які з набуттям членства в органічному кластері отримують вільний доступ до здійснення моніторингу органічного виробництва на всіх стадіях технологічного циклу.

Реалізація органічної продукції через кластер дасть можливість сформувати новий сегмент ринку пропозиції безпечного продовольства. Створення спільного Інтернет-магазину сприятиме розширенню доступу до органічної продукції, розв'язанню проблеми її розпізнавання серед традиційних аналогів, зручності придбання тощо.

Результатом регіонального розвитку органічного сільського господарства на основі кластерних підходів може стати розвиток сільського туризму. Сільський зелений туризм варто розглядати не як відокремлений вид діяльності у сільській місцевості, а як складову органічного господарювання, його популяризацію та залучення додаткових фінансових ресурсів від надання туристичних послуг.

На основі розроблених науково-практичних підходів до органічного господарювання через мережеве співробітництво та державно-приватне партнерство розроблено пілотний проект впровадження органічного сільськогосподарського виробництва в Житомирській області. За результатами комплексної еколого-агрохімічної оцінки якості сільськогосподарських земель шляхом вибудовування рейтингового ряду регіонів, найбільш придатних для ведення органічного виробництва, в Житомирській області виявлено шість таких адміністративних районів: Андрушівський, Бердичівський, Любарський, Попільнянський, Ружинський та Чуднівський. Визначено, що виробниче ядро органічного регіонального кластера формуватимуть 30 економічно стабільних сільськогосподарських підприємств (по п'ять у кожному районі), які залучатимуть до органічного виробництва особисті селянські та фермерські господарства, отримуючи за це певну фінансову підтримку з місцевого бюджету.

Реалізація регіонального проекту сприятиме нарощуванню виробництва і переробки органічної продукції, збільшенню податкових відрахувань, залученню додаткових інвестиційних ресурсів, посиленню приватної ініціативи та зростанню зайнятості населення, що в сукупності слугуватиме підвищенню конкурентоспроможності регіону.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі дано теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробленні практичних рекомендацій щодо удосконалення організаційно-економічних засад розвитку органічного сільського господарства в Україні з урахуванням національних особливостей та світового досвіду. У результаті розв'язання поставлених завдань сформульовано найважливіші наукові та практичні висновки і рекомендації:

Еволюційні зміни в аграрній політиці провідних країн світу значною мірою зумовлені усвідомленням зростаючої ролі людського впливу на живу природу у процесі виробництва сільськогосподарської продукції. Це обумовило нове наукове бачення досягнення цілей суспільно-економічного розвитку, яке ґрунтується на засадах концепції багатофункціональності сільського господарства, що стала логічним продовженням продуктивістських та постпродуктивістських теоретико-методологічних і прикладних підходів до забезпечення населення продовольством та сільськогосподарською сировиною.

У відповідності до концепції багатофункціональності, результатом діяльності сільського господарства є не лише прибуткове виробництво продукції, а й продукування незамінних суспільних благ. Доведено, що в сучасних вітчизняних реаліях створення більшості цих благ може забезпечуватись у процесі органічного господарювання. Виходячи із зазначеного, дано трактування органічного сільського господарства як виробничо-господарської підсистеми з певними технологічними обмеженнями та специфічними механізмами менеджменту, метою якої є забезпечення населення безпечним продовольством та сировиною на основі екологічно та економічно здорового і соціально справедливого впливу на живу природу, збереження якості ґрунтів, підтримання екосистем, здоров'я і добробуту людей для гарантування якості життя прийдешніх поколінь.

На основі узагальнення існуючих науково-прикладних підходів до визначення основних засад організації органічного господарювання запропоновано 4 класифікаційні групи базових принципів, якими слід керуватися при його ідентифікації: технологічні (засновані на певних технологічних обмеженнях у виробництві органічної продукції); суспільні (ґрунтуються на безпечності виробництва, якості продовольства, збільшенні місць використання праці в сільській місцевості); економічні (базуються на зростанні доданої вартості у сільському господарстві, збільшенні рівня зайнятості, підвищенні доходів сільського населення); екологічні (ґрунтуються на зменшенні негативного тиску на довкілля і збереженні біологічного різноманіття).

Аналіз та узагальнення зарубіжного досвіду щодо розвитку органічного сільського господарства свідчить про сталі тенденції до нарощування потужностей та поліпшення економічних умов органічного сільськогосподарського виробництва: щорічне збільшення частки органічних земель та обсягів виробництва, зростання цін реалізації органічної продукції та рівня рентабельності, зниження строку окупності витрат на запровадження органічних технологій, зростання кількості зайнятих у технологічних процесах. Ці тенденції підтримуються на суспільному рівні, а також стимулюються спеціальними інструментами державної аграрної політики.

Встановлено, що відсутність надійних вітчизняних ринків збуту, інституційного середовища для контролю безпеки та якості харчових продуктів, національного законодавства органічного спрямування й культури споживання безпечного продовольства стримує динамічний розвиток органічного сільського господарства в Україні. Основними виробниками органічної продукції є великотоварні, експортно орієнтовані сільськогосподарські підприємства, що працюють переважно у галузі рослинництва. Результати порівняльного аналізу традиційних та органічних господарств в Житомирській області свідчать про отримання останніми додаткових економічних, екологічних та соціальних ефектів.

Потенційно важливим напрямом розвитку органічного сільського господарства може стати прискорене формування внутрішнього ринку, зокрема нового сегмента ринку збуту через мережу Інтернет. Про це свідчить зростання продажів екологічно чистої продукції через Інтернет-магазини у великих містах. Однак перспективи розширення органічного сільськогосподарського виробництва обмежуються еколого-агрохімічними характеристиками земельно-ресурсного потенціалу країни. Органічне сільськогосподарське виробництво може бути запроваджене не більше ніж на третині оброблюваних нині сільськогосподарських угідь.

Відсутність цілісної системи нормативно-правового регулювання органічного господарювання зумовлює необхідність удосконалення інституційного середовища, яке б, з одного боку, стимулювало здоровий спосіб життя, захищало права населення на продукцію належної якості, а з іншого - гарантувало безпечне виробництво, ефективну зайнятість та раціональне використання природних ресурсів. Баготовекторність вирішення цих проблем зумовлює необхідність розроблення стратегічних пріоритетів розвитку вітчизняного сільського господарства на органічних засадах, які у процесі досліджень згруповані за такими напрямами: законодавчозабезпечуючий, суспільно орієнтований, виробничий, знаннєвий.

Державне забезпечення розвитку органічного сільського господарства передбачає ухвалення Закону України "Про органічне виробництво" та внесення відповідних змін до чинних законодавчих актів з метою впровадження механізмів надання державної підтримки органічним виробникам. Вони можуть включати: дотації на одну голову у тваринництві, один гектар оброблювальних угідь, компенсацію витрат на сертифікацію у перехідний період, державні закупівлі органічної продукції для суспільних потреб, запровадження продуктових талонів для окремих категорій громадян, компенсацію витрат на рекламу, фінансову підтримку просування національної органічної продукції за кордоном, імплементацію в європейську систему маркування.

Запровадження органічних технологій виробництва безпечного продовольства і сільськогосподарської сировини гарантованої якості без шкоди для довкілля, збереження природних і людських ресурсів у світовій практиці здійснюється через кластери. З урахуванням міжнародного досвіду розроблено організаційну структуру регіонального органічного кластера, яка включає науково-освітній центр, підприємства сфери виробництва та переробки органічної продукції, ресурсного забезпечення, системи контролю, сертифікації, маркування, реалізації органічної продукції та послуг.

У межах кластера формується сприятливе організаційно-економічне середовище розвитку органічного сільського господарства за рахунок низки переваг: створення рівних конкурентних умов для селянських та сімейних фермерських господарств шляхом "прикріплення" їх до функціонуючих органічних підприємств, які матимуть пільги при проходженні сертифікації; розширення ринків збуту, зокрема шляхом формування нового сегмента ринку реалізації органічної продукції через мережу Інтернет; забезпечення дотримання органічних стандартів на усіх етапах виробництва продукції за рахунок впровадження системи перехресного контролю; формування кадрового забезпечення шляхом підготовки спеціалістів органічного спрямування на базі гнучкої, орієнтованої на отримання переважно практичних навичок, тримодульної системи освіти із можливістю навчання за вибраною кількістю модулів, необхідних для реалізації власного потенціалу.

На основі запропонованих підходів до кластерного розвитку органічного сільського господарства регіонального рівня розроблено практичні рекомендації щодо створення органічного сільськогосподарського кластера в Житомирській області. Кластероформуючими елементами у шести адміністративних районах, які оцінено як органічно придатні на основі вибудовування рейтингового ряду за результатами комплексної еколого-агрохімічної оцінки якості сільськогосподарських земель, виступають п'ять економічно стабільних сільськогосподарських підприємств у кожному районі. На основі поданих пропозицій розроблено та запропоновано пілотний проект розвитку органічного сільського господарства в Житомирській області.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Головченко Н. М. Підвищення доходів виробників органічної продукції / Н.М.Головченко // Державна підтримка агросфери: еволюція, проблеми / за ред. д-ра екон. наук О.М. Бородіної; Ін-т екон. та прогнозув. НАН України. - К. : вид-во ТОВ "Четверта хвиля", 2008. - С. 186-190.

2. Янченко Н.М. (Головченко Н.М.) Можливості програми перепідготовки кадрів в Україні для забезпечення ведення органічного сільського господарства / Н.М.Янченко // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - № 5 (60). - С. 121-125.

3. Янченко Н.М. (Головченко Н.М.) Про роль датської моделі консультативної служби для впровадження і розвитку органічного сільського господарства / Н.М.Янченко // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - № 6 (61). - С.124-127.

4. Головченко Н.Н. Особенности влияния сельского хозяйства региона на окружающую среду / Н.Н.Головченко // Ученые записки Крымского инженерно-педагогического университета: серия Экономические науки. - Вып. 19. - Симферополь : НИЦ КИПУ, 2009. - С. 45-48.

5. Головченко Н.М. Політика кластеризації як основний засіб зростання конкурентоспроможності органічної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках / Н.М.Головченко // Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - № 21. - С. 41-43.

6. Головченко Н. М. Роль органічного сільського господарства у підвищенні добробуту сільського населення в Житомирській області / Н.М.Головченко // Агросвіт. - 2009. - Листопад. - С. 41-45.

7. Головченко Н.М. Підвищення ефективності виробництва сільськогосподарської продукції шляхом ведення органічного господарювання / Н.М.Головченко // Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн: стан, проблеми, перспективи : матеріали ІІІ Міжнародного Форуму молодих вчених. - Харків : ХНТУСГ, 2008. - Т. 1. - С. 166-167.

8. Головченко Н.М. Особливості сучасного етапу розвитку органічного виробництва в Україні / Н.М.Головченко // Аграрний форум - 2008 : матеріали Міжн. наук.-практ. конф. - Суми : ВТД "Університетська книга", 2008. - С. 244.

9. Головченко Н.М. Сучасний стан виробництва органічної продукції в Житомирській області / Н.М.Головченко // Проблеми та перспективи розвитку регіональної ринкової економіки : зб. тез IV Міжн. наук.-практ. конф. аспірантів, молодих вчених та науковців. - Кременчук : КІ ДУЕІІ, 2009. - С. 145-147.

10. Головченко Н.М. Алгоритм формування виробництва екологічно чистої продукції в Україні / Н.М.Головченко // Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах глобалізації : матеріали ІІІ Міжн. наук.-практ. конф. - Сімферополь : ЦРОНІ, 2009. - С. 49-50.

11. Головченко Н.М. Роль інтеграції сільськогосподарських підприємств в органічному виробництві України / Н.М.Головченко // Фінансово-бюджетна політика в контексті соціально-економічного розвитку регіонів : тези Міжн. наук.-практ. конф. - Дніпропетровськ : ДДФА, 2009. - Т. 2. - С. 39-40.

АНОТАЦІЯ

Головченко Н.М. Організаційно-економічні засади розвитку органічного сільського господарства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - ДУ "Інститут економіки і прогнозування НАН України". - Київ, 2010.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню науково-прикладних засад розвитку органічного сільського господарства в Україні. Розкрито зміст поняття "органічне сільське господарство" з урахуванням концепції багатофункціональності, визначено базові принципи, обґрунтовано суспільне значення та розроблено стратегічні пріоритети розвитку органічного сільського господарства в Україні. Досліджено існуючі умови функціонування органічних підприємств, їх соціоекономічну ефективність та перспективи розвитку на окремих територіях країни. Запропоновано напрями державного стимулювання розвитку органічного сільського господарства на внутрішньому та зовнішньому ринках; обґрунтовано механізм самоорганізації органічних товаровиробників на основі мережевого співробітництва і державно-приватного партнерства; запропоновано організаційну структуру органічного кластера; розроблені практичні рекомендації щодо створення кластерних мережевих структур в органічному сільському господарстві на регіональному рівні.

Ключові слова: органічне сільське господарство, базові принципи, умови розвитку, державне стимулювання, кластерний підхід.

АННОТАЦИЯ

Головченко Н.Н. Организационно-экономические основы развития органического сельского хозяйства. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - ГУ "Институт экономики и прогнозирования НАН Украины". - Киев, 2010.

Диссертация посвящена обоснованию научно-прикладных основ развития органического сельского хозяйства в Украине. Раскрыто содержание понятия "органическое сельское хозяйство" с учетом концепции многофункциональности, определены базовые принципы, обосновано общественное значение и разработаны стратегические приоритеты развития органического сельского хозяйства в Украине. Исследованы существующие условия функционирования органических предприятий, их социоэкономическая эффективность и перспективы развития на отдельных территориях страны. Предложены направления государственного стимулирования развития органического сельского хозяйства на внутреннем и внешнем рынках; обосновано механизм самоорганизации органических товаропроизводителей на основе сетевого сотрудничества и государственно-частного партнерства; предложено организационную структуру органического кластера; разработаны практические рекомендации по созданию кластерных сетевых структур в органическом сельском хозяйстве на региональном уровне.