Економічні передумови формування соціальної сфери регіону в умовах ринкових трансформацій

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

УДК 332.12:304.2

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ РЕГІОНУ В УМОВАХ РИНКОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Спеціальність 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Царук Ірина Михайлівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Куценко Віра Іванівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу проблем розвитку соціальної сфери.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Садова Уляна Ярославівна, Інститут регіональних досліджень Національної академії наук України, завідувач відділом соціально-гуманітарного розвитку;

кандидат економічних наук, доцент Євтушенко Ганна Іванівна, Національна академія державної податкової служби України, доцент кафедри податкового менеджменту.

Захист відбудеться «8» вересня 2010 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий «4» серпня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.В. Левковська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перебіг трансформаційних процесів в Україні визначає напрями соціально-економічного розвитку її регіонів, акцентуючи увагу на сталому розвитку людини як головної продуктивної сили, основи національного багатства держави, визначального фактора її розвитку та ресурсу вдосконалення сучасної моделі національної економіки. Провідну роль у цих процесах відіграє власне соціальна сфера, яка в умовах становлення та впровадження принципів ринкової економіки перетворюється на дієвий інструмент соціально-економічного розвитку, покращення життєвого рівня громадян, формування високих стандартів життя та подолання соціальної нерівності. Саме соціальний сектор економіки виконує важливу функцію соціального відтворення населення, утворюючи сприятливі передумови для самореалізації людини.

Усвідомлення ролі соціальної сфери як фактора економічного зростання держави, її комплексна оцінка в контексті соціально-економічного розвитку окремих регіонів дасть змогу виявити чинники, що впливають та визначають її динаміку, враховуючи регіональні особливості, а також тенденції базових соціальних ланок та розробити обґрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення організаційно-економічних механізмів її функціонування і подолання територіальних диспропорцій соціального розвитку регіонів України.

Питання функціонування, розвитку та вдосконалення діяльності соціальної сфери постійно перебувають у полі зору вітчизняних та зарубіжних учених. Теоретичні та практичні аспекти функціонування соціального сектору економіки, виробництва суспільних послуг, розвитку соціально-культурної та матеріально-побутової ланок знайшли своє відображення у працях Баумоля В., Беляєва О., Богуш Л., Вдовиченка М., Грішнової О., Данилишина Б., Долішного М., Дробнохода М., Ерхарда Л., Євсєєва В., Заяць Т., Карамишева Д., Качали Т., Козака В., Колота А., Кочерги О., Кременя В., Куценко В., Ламберта Х., Лехана В., Лібанової Е., Мазаракі А., Марєєва С., Михасюка І., Москаленка В., Новикова В., Носуліч Т., Остафійчука Я., Паламарчука М., Паламарчука О., Палій О., Паретто В., Пігу А., Проскурякова В., Рутгайзера В., Садової У., Семів Л., Скуратівського В., Фащевського М., Шевчук Л., Чернюк Л., Шпильової Ю. та ін.

Проте сучасні ринкові трансформації у країні актуалізують необхідність удосконалення існуючих та напрацювання нових теоретико-методологічних, методичних і прикладних засад функціонування соціальної сфери, її адаптації до ринкових умов господарювання, зростання якості послуг соціального характеру, конкретизації заходів щодо підвищення ефективності та результативності розвитку в умовах фінансової нестабільності і структурної перебудови економіки. Актуальність наведених положень та необхідність розв'язання існуючих проблем зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету, визначили його наукову та практичну значимість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт РВПС України НАН України, зокрема: ІІІ - 7 - 06 (90) «Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил» (номери державної реєстрації 0106U005191(39), 0106U005264(48)), де автором здійснено регіоналізацію території України за рівнем розвитку матеріально-побутової сфери, оцінюючи якість середовища життєдіяльності населення, передумови та особливості формування людського капіталу національної економіки; ІІІ - 3 - 05 (87) «Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку» (номери державної реєстрації 0106U005193(39), 0106U005261(48)), у межах якої здобувачем розроблено методологічні підходи до прогнозування розвитку матеріально-побутової сфери, здійснено прогноз оптимізації її ресурсного потенціалу, процесів та ефективності функціонування; ІІІ - 6 - 05 (89) «Теоретико-методологічні засади вдосконалення механізмів функціонування соціальної сфери регіонів України» (номери державної реєстрації 0106U005195(39), 0106U005263(48), де дисертантом сформульовано принципи сталого розвитку соціальної сфери та першочергові заходи підвищення якості й доступності соціальних послуг.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад формування економічних передумов розвитку соціальної сфери регіону в процесі ринкових трансформацій.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних завдань:

- систематизувати теоретичні розробки з проблем передумов формування та функціонування соціальної сфери в ринкових умовах;

- удосконалити сутність понять соціальна сфера, соціальна сфера регіону, соціальна інфраструктура, регіон шляхом виявлення їх нових ознак;

- визначити основні економічні передумови розвитку соціальної сфери регіону в теперішній час; принципи й фактори формування та розвитку соціальної сфери регіону в ринкових умовах і запропонувати методичні підходи до комплексної оцінки соціальної сфери регіону на основі кластерного підходу;

- розробити наукові засади формування регіонально-галузевої моделі розвитку соціальної сфери на основі кластерного аналізу, що дасть змогу більш повно охарактеризувати сучасний стан і запропонувати перспективні напрями її розвитку на рівні регіону;

- здійснити прогноз базових показників розвитку соціальної сфери регіону та обґрунтувати шляхи й механізми вдосконалення її подальшого розвитку.

Об'єктом дослідження є процес формування економічних передумов розвитку соціальної сфери регіону в умовах ринкових трансформацій під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади формування економічних передумов розвитку соціальної сфери на регіональному рівні в ринкових умовах.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали фундаментальні положення економічної теорії і регіональної економіки. У дисертаційній роботі використано як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження. Зокрема, історичний - для вивчення послідовності формування та розвитку соціальної сфери; наукового спостереження - для збору необхідної інформації про об'єкт дослідження; описовий - для опису доступних для спостереження головних характеристик та особливостей соціальної сфери; класифікації - з метою з'ясування зв'язків і закономірностей розвитку соціальної сфери та її складових; порівняння - для визначення відмінностей та подібностей між явищами, їх загальних ознак, особливостей та закономірностей розвитку; формалізації, аналізу та синтезу, системного аналізу - для визначення та дослідження соціальної сфери як системи в єдності всіх її складових, кожна з яких має власну структуру; елементарної математики, зокрема метод абсолютних, відносних та середніх величин - для аналізу рівня розвитку соціальної сфери України та її регіонів; кластерного аналізу - з метою поділу території країни чи регіону на однорідні групи (кластери); прогнозування - для розрахунку прогнозних параметрів перспектив розвитку соціальної сфери; індексний, таблично-графічний та картографічний - для наочного відображення основних параметрів.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є законодавчі та нормативно правові документи органів влади, офіційна статистична інформація Державного комітету статистики України, Головного управління статистики в Житомирській області, обласного центру медичної статистики. Автоматизація розрахунків здійснювалася із використанням процесору MS Excel та програмного пакета Statistica 6.1.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають наступні положення:

вперше:

- обґрунтовано наукові засади формування регіонально-галузевої моделі розвитку соціальної сфери, в основі якої лежить кластерний підхід, що дає змогу більш повно визначити перспективні напрями соціальних аспектів розвитку регіону в контексті загальнодержавних пріоритетів;

удосконалено:

- сутність поняття соціальна сфера регіону, яка, на відміну від існуючих, поєднує соціологічну - створення загальних умов для суспільного відтворення через урахування інтересів різних соціальних груп та економічну складові - через утворення матеріального підґрунтя для досягнення високої якості життя населення;

- класифікацію складових соціальної сфери з урахуванням їх специфіки та функціонального призначення в умовах ринкових трансформацій;

- систему принципів формування та регіональних факторів розвитку соціальної сфери, реалізація яких сприятиме підвищенню рівня забезпеченості населення соціальними послугами;

набули подальшого розвитку:

- методика комплексної оцінки соціальної сфери регіону шляхом використання кластерного підходу, що має практичне значення для подальшого розвитку науки про розвиток продуктивних сил та регіональну економіку;

- методи прогнозування базових показників розвитку соціальної сфери, основними ознаками яких є покращення параметрів забезпеченості населення послугами соціального призначення та загального соціального розвитку регіону;

- напрями вдосконалення перспективного розвитку соціальної сфери регіону з урахуванням загальнодержавних тенденцій та інтересів.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дослідженні теоретичні, методологічні, методичні, практичні рекомендації та отримані наукові результати мають як теоретичне, так і практичне значення, дають змогу розширити наукову базу вчення про розвиток продуктивних сил і регіональну економіку.

Основні положення дисертаційного дослідження, виявлені особливості та тенденції розвитку соціальної сфери як регіону, так і держави, можуть бути використані державними та регіональними органами влади при розробці державних, регіональних, галузевих програм і стратегій соціально-економічного розвитку.

Окремі наукові розробки та результати дисертаційного дослідження використані Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при виконанні науково-дослідних робіт за темами: «Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил», «Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку», «Теоретико-методологічні засади вдосконалення механізмів функціонування соціальної сфери регіонів України» (довідка №01-11/151 від 23.03.2010 р.); Житомирською обласною адміністрацією при розробці перспективних планів соціально-економічного розвитку області (довідка №1283/46/2-10 від 22.03.2010 р.); Житомирським державним технологічним університетом МОН України при викладанні курсів: «Економіка праці і соціально-трудові відносини», «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка» та «Державне регулювання економіки» (довідка № 44-45/413 від 25.03.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно одноосібно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до розв'язання важливого наукового завдання - розробки методологічних і методичних засад формування економічних передумов розвитку соціальної сфери регіону в процесі ринкових трансформацій. Наукові положення, висновки та рекомендації, що сформульовані в роботі та виносяться на захист, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження апробовані на VIII Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта - 20052» (м. Дніпропетровськ, 7-21 лютого 2005 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми, перспективи» (м. Житомир, 26-27 квітня 2007 р.); IV Всеукраїнській науковій конференції «Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України» (м. Київ, 16-17 травня 2007 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми, перспективи» (м. Житомир, 17-18 квітня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія забезпечення сталого розвитку України» (м. Київ, 20 травня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Регіон - 2008: стратегія оптимального розвитку” (м. Харків, 16-17 жовтня 2008 р.); Ювілейній міжнародній науковій конференції «Розвиток продуктивних сил України: від В. І. Вернадського до сьогодення» (м. Київ, 20 березня 2009 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження автором опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 3,78 друк. арк., у тому числі 6 статей у наукових фахових виданнях, 7 - у матеріалах наукових конференцій.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 258 стор. комп'ютерного тексту, у тому числі 20 рисунків, 5 таблиць. Список використаних джерел із 185 найменувань викладено на 18 сторінках, 39 додатків - на 45 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, предмет, об'єкт та методи дослідження, сформульовано основні його завдання, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, наведено інформацію про апробацію та структуру роботи.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади економічних передумов формування та розвитку соціальної сфери регіону в умовах ринкових трансформацій» узагальнені теоретико-методологічні підходи до сутності та особливостей формування соціальної сфери регіону в умовах ринкових трансформацій, визначено основні принципи, фактори її утворення та розвитку.

Особливості розвитку країни проявляються і в основних тенденціях формування та функціонування головних її господарських складових. Безперечно, соціальна сфера є важливою складовою ринкової соціально орієнтованої економіки. Вона забезпечує соціальний прогрес, стабілізацію та поліпшення соціального становища людей, формування гідних умов їх життєдіяльності, запобігання суспільно-економічних конфліктів, досягнення високого рівня життя населення та загальний людський розвиток. Як ключова ланка, що забезпечує життєдіяльність і населення, і держави в умовах ринкових процесів, соціальна сфера зазнала значних трансформацій, особливо на регіональному рівні.

Соціальна сфера є досить специфічною галуззю людської діяльності, об'єктом прикладання якої є власне громадяни країни з їх потребами, інтересами та проблемами. Функціонування цієї сфери безпосередньо впливає на життя та діяльність людини протягом усього її життя: від народження до смерті, що обумовлює різноплановість і різноманітність об'єктів соціальної сфери, спектр послуг, що в ній виробляються. На основі накопиченого досвіду в роботі уточнено та доповнено зміст категорії соціальна сфера, зокрема: складна соціально-економічна система, яка охоплює всі соціальні групи, забезпечує процеси формування, відтворення та розвитку суспільства через реалізацію потенціалу кожної людини (з урахуванням її здібностей, потреб, інтересів), створюючи можливості для доступу до послуг соціального характеру та досягнення високого рівня життя населення.

Досить часто в економічній літературі категорія соціальна сфера ототожнюється із поняттям соціальна інфраструктура, хоча останнє є лише вагомою складовою соціальної сфери. Кожний підкомплекс цієї сфери, має свою інфраструктуру. Наприклад, освіта представлена дошкільними, загальноосвітніми, професійно-технічними, вищими, позашкільними навчальними закладами; система охорони здоров'я - широкою мережею медичних закладів - лікарнями, амбулаторіями, фельдшерсько-акушерськими пунктами, санітарно-епідеміологічними станціями, поліклініками, пологовими будинками тощо; житлово-комунальне господарство - комунальним (водопровідне, каналізаційне, газове господарство, мережі теплопостачання, енергопостачання) і шляховим господарством, службами зовнішнього освітлення, санітарного очищення територій тощо; побутове обслуговування населення - будинками побуту, ательє й майстернями і тощо.

Виходячи із наведеного, зазначимо, що соціальна інфраструктура - це матеріально-технічна основа функціонування й розвитку соціальної сфери, представлена широкою мережею освітніх, медичних, культурних, торгових, побутових, інженерних, комунікаційних та інших об'єктів, які створюють реальні умови для задоволення широкого кола потреб суспільства та індивіда, ураховуючи індивідуальні особливості кожного територіального утворення.

Аналіз наукової літератури з досліджуваного питання свідчить про відсутність однозначного погляду на класифікацію соціальної сфери. На нашу думку, підхід до її класифікації повинен базуватися на функціональному призначенні її ланок та враховувати розмежування потреб на матеріальні та духовні. Виходячи з цього, складовими соціальної сфери є матеріально-побутова та соціально-культурна (рис. 1).

Кожна ланка соціальної сфери має свої особливості та організаційну структуру, що обумовлені специфікою надаваних населенню послуг.

Рис. 1. Структура соціальної сфери

Матеріально-побутова складова соціальної сфери покликана створювати матеріальні умови життєдіяльності людини, задовольняти її побутові потреби, забезпечувати населення споживчими товарами. До складу її об'єктів входять: житлове господарство (забезпечує утримання та функціонування в належному стані житлового фонду), комунальне господарство (підприємства, що надають внутрішньожитлові послуги - водопровідне, каналізаційне, газове господарство, мережі теплопостачання; загальноміські послуги - шляхове господарство, служби зовнішнього освітлення, санітарного очищення територій, господарства, які зайняті озелененням поселень), спеціалізовані заклади сфери побуту (пральні, перукарні, прокатні пункти, будинки побуту, ательє, ремонтні майстерні), торгівлі та ресторанного господарства (магазини, кіоски, їдальні, кафе, ресторани, бари, їдальні).

Соціально-культурна представлена освітньо-культурною та оздоровчою ланками. Головним призначенням цієї ланки соціальної сфери є формування та розвиток освіченої, кваліфікованої, культурної та духовно багатої нації. Об'єктами її є дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні навчальні заклади, коледжі, ліцеї, гімназії, професійно-технічні, вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути та станції, палаци та будинки культури, театри, бібліотеки, музеї тощо. Метою оздоровчої ланки соціальної сфери є охорона, підтримка та покращення здоров'я людини, вона представлена: лікарняними закладами, пологовими будинками, амбулаторно-поліклінічними закладами, фельдшерсько-акушерськими пунктами, станціями швидкої медичної допомоги, стадіонами, спортивними залами та майданчиками, басейнами, готелями, кемпінгами, санаторіями, пансіонатами, базами відпочинку.

Особливості соціальної сфери проявляються в її функціях. У сучасній економічній літературі не існує єдиної думки та конкретного підходу до їх визначення та виокремлення. На нашу думку, досить повно розкривають сутність соціальної сфери такі її функції, як відтворювальна, продуктивна, культурологічна та соціального захисту. Необхідність такого кола функцій визначається тим, що їх виконання може забезпечити стабільний розвиток суспільства та окремої людини.

Розвиток соціальної сфери в умовах ринкових трансформацій визначив основні принципи й фактори її формування та розвитку, зокрема визначальними є наступні принципи: загальнонаукові (принципи оптимальної територіальної організації соціальної сфери, збалансованості та пропорційності, системності, комплексності, науковості, адаптивності) та специфічні (принципи соціальної орієнтації, взаємообумовленості розвитку соціальної сфери та сфери матеріального виробництва, єдності функціонування та розвитку). Слід зауважити, що прояв цих принципів є відчутним як на загальнодержавному, так і регіональному рівнях.

Основними факторами, які визначають тенденції розвитку та функціонування соціальної сфери на державному та регіональному рівнях є: економічний, демографічний, природно-географічний, розселенський, соціальний, науково-технічний (інноваційний) та екологічний.

Розглянуто методичні підходи до дослідження соціальної сфери, що дають можливість виявити ефективні методики дослідження економічного механізму її функціонування. У ході роботи нами використано велику кількість різноманітних методів: традиційних (описовий, історичний, монографічний, абстрагування, аналізу та синтезу), експертних оцінок, системного підходу, методів елементарної математики (абсолютних, відносних, середніх величин), класифікації, кореляційно-регресійного, кластерного аналізу та інших. Виходячи з того, що метою нашого дослідження є встановлення економічних передумов розвитку соціальної сфери, найбільшого застосовування в роботі знайшли методи системного підходу, економічного та кластерного аналізу.

У другому розділі «Аналіз та оцінка економічних передумов розвитку соціальної сфери регіону» здійснено аналіз сучасного стану, особливостей функціонування, ключових проблем та основних тенденцій розвитку соціальної сфери України та Житомирської області.

Динаміка розвитку соціальної сфери України та її регіонів протягом останніх років визначалася станом і тенденціями макроекономічних процесів у країні, що супроводжувалися падінням обсягів виробництва, деградацією господарської структури, фінансовою нестабільністю, недостатньою активністю інвестиційних процесів, труднощами ринкових трансформаційних процесів тощо. Сучасні кризові явища та процеси охопили всі без винятку регіони та негативно позначилися на функціонування соціальної сфери, створивши реальні труднощі та перешкоди для її подальшого розвитку.

Ринкові процеси та глибокі трансформаційні зміни, що відбувалися в країні упродовж останнього десятиліття, обумовили стійку тенденцію до скорочення об'єктів соціальної сфери. Так, за розглянутий період соціальна мережа зменшилася на 9,1%, причому найвищими темпами у сфері роздрібної торгівлі та ресторанного господарства (на 32,9 і 24,8% відповідно порівняно із 2000 р.), культурно-мистецькій (на 12,5%), освітній (на 5,3%) та медичній (на 3%) сферах. Особливе занепокоєння викликає матеріально-технічний стан об'єктів соціального призначення, де рівень зносу основних засобів 2008 р. становив від 26,4% у сфері торгівлі до 57,8% - у сфері освіти.

Упродовж 2000-2008 рр. у країні спостерігалося поступове нарощування обсягів будівництва та введення в експлуатацію житла, що позитивно позначилося на забезпеченості ним населення (за досліджуваний період цей показник зріс на 10,1%); покращення якісних характеристик благоустрою житла. Проте залишається невирішеною проблема старіння та аварійності житлового фонду України.

Кадрові ресурси соціальної сфери 2008 р. становили 7815,8 тис. осіб, що на 27,9% перевищило показник 2000 р. Найбільш чисельна група зайнятого населення - 22,6% від загальної кількості зайнятих, зосереджена у сфері торгівлі та ресторанному господарстві, що пояснюється високим динамізмом та швидкою адаптацією цього сегменту соціальної сфери до ринкових умов господарювання. Натомість кадровий склад освіти та системи охорони здоров'я значно погіршився, що обумовлено перш за все низьким рівнем оплати праці зайнятих у цих ланках та відсутністю налагоджених механізмів соціальної підтримки і стимулювання працюючих.

Доступність, ефективність та якість послуг, що надаються соціальною сферою, значною мірою залежать від рівня її фінансового забезпечення. Проте в нинішніх умовах головною проблемою функціонування досліджуваної сфери, що обумовлює її деградацію та руйнування, є систематичне недофінансування.

У процесі дослідження сучасного стану та особливостей функціонування соціальної сфери як на загальнодержавному, так і регіональному рівнях, виявлено низку проблем, які стримують її подальший розвиток, зокрема:

- в освіті: явний дисбаланс в охопленні дошкільною та загальною середньою освітою дітей, які проживають у містах і селах; незбалансованість підготовки кадрів з потребами ринку праці та суспільства; надмірна комерціалізація освіти та стрімкий розвиток приватних навчальних закладів; недостатнє фінансово-ресурсне та матеріально-технічне забезпечення галузі; погіршення кадрового потенціалу закладів освіти;

- в охороні здоров'я: скорочення мережі лікарняних закладів; хронічне недофінансування та нераціональне використання бюджетних ресурсів, що виділяються; гострий дефіцит медичних кадрів, особливо в первинній ланці надання медичної допомоги населенню; диспропорції у розвитку амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної медичної допомоги; поглиблення нерівності у доступі до якісної медичної допомоги для соціально незахищених верств населення;

- у культурі та мистецтві: скорочення обсягів бюджетного фінансування сфери культури та її комерціалізація поряд із погіршенням життєвого рівня населення, що обумовили зменшення доступності її послуг для пересічних громадян (особливо в сільській місцевості); швидке фізичне руйнування та моральне старіння основних засобів сфери культури тощо;

- у торгівлі та ресторанному господарстві: скорочення мережі закладів торгівлі та ресторанного господарства; значні територіальні диспропорції в розвитку та розміщенні торгової мережі та об'єктів ресторанного господарства в різних системах розселення;

- у житлово-комунальному комплексі: неадаптованість житлово-комунальної сфери до ринкових умов господарювання; спад обсягів капітальних вкладень у житлове будівництво; висока залежність підприємств житлово-комунального господарства від бюджетного фінансування; погіршення технічного стану комунальної інфраструктури та, як наслідок, якості житлово-комунальних послуг; недосконала практика у сфері будівництва соціального та доступного житла; відсутність відпрацьованих іпотечних механізмів тощо.

У роботі вдосконалено методику комплексної оцінки рівня розвитку соціальної сфери Житомирської області на основі кластерного підходу, який дає змогу здійснювати кластеризацію об'єктів за низкою ознак та не містить обмежень щодо виду досліджуваних об'єктів. Сформовано та обґрунтовано систему показників, що характеризують економіко-демографічні передумови соціальних аспектів розвитку регіону.

Зокрема, за допомогою першого блоку «Економіко-демографічний» можна оцінити економічні та демографічні передумови, які визначають функціонування та розвиток соціальної сфери регіону. До його складу входять наступні показники: Х₁ - рівень безробіття, %; Х₂ - коефіцієнт демографічного навантаження працездатного населення, тобто кількість непрацездатних на 1000 осіб працездатного віку, осіб; Х₃ - середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників грн.; Х₄ - кількість населення, тис. осіб; Х₅ - коефіцієнт народжуваності, на 1000 наявного населення, осіб; Х₆ - коефіцієнт смертності, на 1000 наявного населення (осіб); Х₇ - захворюваність населення (кількість уперше зареєстрованих випадків захворювань на 100 тис. населення); Х₈ - захворюваність дітей віком 0-14 років (кількість вперше зареєстрованих випадків захворювань на 1000 дитячого населення); Х₉ - коефіцієнти смертності дітей у віці до 1 року (померло дітей віком до одного року на 1000 народжених живими).

Другий блок - «Соціальний» формують показники, що безпосередньо характеризують соціальні аспекти розвитку регіону: Х₁₀ - введення в експлуатацію житла, тис. м² загальної площі; Х₁₁ - забезпеченість населення житлом, у середньому на одну особу; м² загальної площі; Х₁₂ - роздрібний товарооборот підприємств на 1 особу, грн.; Х₁₃ - кількість об'єктів роздрібної торгівлі на 10 тис. населення, одиниць; Х₁₄ - кількість об'єктів ресторанного господарства на 10 тис. населення, одиниць; Х₁₅ - кількість дошкільних закладів, одиниць; Х₁₆ - охоплення дітей дитячими дошкільними закладами, відсотків від кількості дітей відповідного віку; Х₁₇ - кількість загальноосвітніх навчальних закладах, одиниць; Х₁₈ - кількість дітей у загальноосвітніх навчальних закладах, осіб; Х₁₉ - кількість професійно-технічних навчальних закладів, одиниць; Х₂₀ - книжковий фонд бібліотек, примірників на 100 населення; Х₂₁ - кількість місць у закладах культури клубного типу на 100 населення; Х₂₂ - кількість лікарняних ліжок на 10 тис. населення, одиниць; Х₂₃ - кількість лікарів усіх спеціальностей на 10 тис. населення, осіб; Х₂₄ - кількість середнього медичного персоналу на 10 тис. населення, осіб.

У третьому розділі «Шляхи вдосконалення розвитку соціальної сфери регіону в умовах ринкових трансформацій» здійснено моделювання розвитку соціальної сфери Житомирського регіону, в основу якого покладено кластерний підхід, визначено методичні засади прогнозування базових показників її розвитку, що дало змогу окреслити основні напрями вдосконалення соціальної сфери регіону в умовах ринкових трансформацій.

Для моделювання розвитку соціальної сфери Житомирської області розроблено методику її комплексної оцінки, яка ґрунтується на системі показників (факторів), що характеризують умови та результати функціонування соціального сектору. На основі використання методики кластерного аналізу, зокрема ієрархічних агломеративних процедур, визначено три якісно однорідні групи (кластери), що об'єднали райони Житомирської області з подібними рівнями розвитку соціальної сфери та показниками забезпеченості населення соціальними об'єктами з урахуванням сформованих економіко-демографічних параметрів.

Таким чином, ми отримали можливість виділити в межах регіону три кластери, які утворюють однорідні за особливостями розвитку соціальної сфери райони. Це групи з високим, середнім та низьким рівнем розвитку соціальної сфери та забезпеченості населення об'єктами соціального призначення.

Отже, ураховуючи всі аспекти проведеного дослідження, об'єктивні чинники та особливості регіонального розвитку територій Житомирської області, територіальний поділ регіону матиме наступний вигляд (рис. 2).

Перший кластер об'єднує райони з низьким рівнем розвитку соціальної сфери: Андрушівський, Баранівський, Бердичівський, Коростишівський, Любарський, Попільнянський, Радомишльський, Романівський, Ружинський, Червоноармійський, Черняхівський та Чуднівський (з індексами 0,570-0,709).

До другого кластеру входять райони із середнім рівнем розвитку соціальної сфери: Володарськ-Волинський, Ємільчинський, Коростенський, Лугинський, Малинський, Народицький, Олевський та Овруцький (0,738-0,897).

Третій кластер - це райони з високим рівнем розвитку соціальної сфери: Брусиловський, Житомирський та Новоград-Волинський (більше як 0,898).

Рис. 2. Територіальна диференціація рівня розвитку соціальної сфери Житомирської області за кластерним аналізом та інтегральною оцінкою, 2008 р.

Потреба прогнозування основних показників соціальної сфери пов'язана із ускладненням та високим динамізмом усіх сфер життєдіяльності людини, продуктивних сил країни, тісною взаємодією та взаємообумовленістю всіх видів економічної діяльності. Прогноз розвитку соціальної сфери являє собою науково обґрунтоване передбачення основних параметрів соціального розвитку в майбутньому, що становить базу для розробки програм, планів і стратегій подальшого соціально-економічного розвитку як на регіональному, так і загальнодержавному рівнях.

Прогноз побудований до 2020 року на основі показників базового 2008 р. За результатами розрахованих нами прогнозних показників передбачається уповільнене, проте стабільне збільшення та розгортання мережі освітніх, медичних, торговельних та культурних закладів; підвищення рівня охоплення дітей відповідного віку дошкільною та середньою освітою; зростання доступності населення до послуг соціального призначення.

Перспективний розвиток ЖКГ передбачає поступове нарощування обсягів будівництва та введення в експлуатацію житла, а також забезпеченості населення житлом. Модернізація та реконструкція інженерних мереж безпосередньо вплине на рівень благоустрою житлового фонду, збільшивши частку обладнаних житлових будівель як у міських поселеннях, так і сільській місцевості.

Нівелювання територіальних диспропорцій окремих аспектів соціального рівня районів Житомирщини потребує розробки перспективних напрямів розвитку кожної складової соціальної сфери та впровадження комплексних заходів на засадах оптимізації інфраструктурно-ресурсного потенціалу з урахуванням особливостей і тенденцій розвитку її матеріально-побутової та соціально-культурної складових у контексті загальнодержавних інтересів та пріоритетів.

Перспективний розвиток освіти повинен передбачати комплексний підхід до вирішення проблем фінансового, організаційного, кадрового, соціального та інформаційного характеру, що сприятиме реалізації конституційних прав громадян на освіту та подальшому нарощуванню освітнього потенціалу, підвищенню доступності та якості освіти, загального освітнього рівня населення; створенню оптимальних умов для ефективного функціонування та подальшого розвитку освітньої системи; оновленню змісту освіти відповідно до світових стандартів (перегляду державних освітніх стандартів, типових програм і базових навчальних планів на всіх рівнях); створенню налагодженої системи фінансування та мотивації педагогічного складу навчальних закладів; стимулюванню інвестицій бізнесу в освіту (через залучення спонсорських коштів, грантів тощо).

Реалізація стратегічних заходів та ринкова адаптація системи охорони здоров'я приведе до створення сприятливих умов для відтворення здоров'я населення, покращення доступності медичної допомоги, організації та забезпечення загальнодоступного медичного обслуговування широких верств населення з різним рівнем доходів, збільшенню обсягів та поліпшення якості послуг, що надаються, запровадження новітніх технологій та форм обслуговування, підвищення економічної ефективності використання фінансових, кадрових, фінансових та матеріальних ресурсів, спрямованих на функціонування сфери охорони здоров'я.

Найбільш ефективними заходами, що здатні забезпечити підйом духовної культури суспільства, є достатні обсяги фінансування цієї сфери, створення умов для культурного дозвілля, пошук і заохочення талантів, розробка довгострокової стратегії культурного розвитку, повноцінний розвиток національних культур та інше.

Метою подальшого розвитку сфери роздрібної торгівлі та ресторанного господарства є забезпечення стабільного розвитку внутрішнього ринку споживчих товарів та послуг, формування ефективної сучасної інфраструктури їх реалізації, високого рівня обслуговування споживачів, урізноманітнення каналів реалізації товарів у ринкових умовах, що гарантуватиме споживачу можливість вільного вибору товару та виду торгівлі; поліпшення матеріально-технічної бази підприємств, оновлення та модернізація торговельного і технологічного обладнання, підвищення рівня обслуговування у підприємствах торгівлі та ресторанного господарства, створення додаткових зручностей для споживача.

Основним завданням житлово-комунальної сфери на майбутнє є підвищення рівня та якості послуг відповідно до визначених норм і стандартів, вирішення житлових проблем громадян та будівництво житла.

Підводячи підсумки, варто зазначити, що збереження існуючих механізмів фінансування соціальної сфери Житомирської області, наявної мережі та кадрових ресурсів обмежує її можливості щодо якісного надання послуг соціального характеру, орієнтованих на реальні потреби населення регіону. Тому в нинішніх умовах необхідно забезпечити всебічну підтримку розпочатих реформ в усіх соціальних ланках, спрямовану на забезпечення рівних можливостей доступу до соціальних послуг різних верств населення області, підвищення якості цих послуг та їх наближення до місця проживання. Реалізація запропонованих вище заходів дасть змогу створити сприятливе середовище для життєдіяльності людей, покращити якість життя, що є необхідною передумовою ефективного та сталого соціально-економічного розвитку регіону.

економіка соціальний україна кластерний

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення актуального науково-прикладного завдання, яке полягає у вивченні теоретико-методологічних і методичних засад формування й розвитку соціальної сфери регіону в умовах ринкових трансформацій. На основі одержаних результатів дослідження сформульовано наступні висновки:

1. Орієнтація держави на подальше впровадження принципів соціальної ринкової економіки кардинально змінює роль соціальної сфери у вирішенні соціальних проблем та досягненні високого рівня життя населення України, адже саме ця сфера діяльності є однією з найважливіших у житті суспільства та охоплює інтереси всіх верств населення, умови їх праці, побуту, здоров'я та відпочинку.

В умовах переорієнтації економіки на ринкові відносини вирішення соціальних проблем економічного розвитку має першочергове значення. Комплексний підхід до вирішення цих проблем дозволить уникнути негативних соціальних явищ та протиріч, згладити соціальну нерівність та створити соціально справедливе суспільство.

2. Важливим етапом проведення дослідження є узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду, існуючих підходів до змісту категорій соціальна сфера, соціальна інфраструктура, регіон, соціальна сфера регіону, зокрема наведено їх авторське визначення:

ь соціальна сфера - це складна соціально-економічна система, яка охоплює всі соціальні групи, забезпечує процеси формування, відтворення та розвитку суспільства через реалізацію потенціалу кожної людини (з урахуванням її здібностей, потреб, інтересів), створюючи можливості доступу до послуг соціального характеру та досягнення високого рівня життя населення;

ь соціальна інфраструктура являє собою матеріально-технічну основу функціонування й розвитку соціальної сфери, представлену широкою мережею освітніх, медичних, культурних, торгових, побутових, інженерних, комунікаційних та інших об'єктів, що створюють реальні умови для задоволення широкого кола потреб суспільства та окремого громадянина, ураховуючи індивідуальні особливості кожного територіального утворення;

ь регіон - це територія, що являє собою цілісну, багатофункціональну систему, яка формується під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів, характеризується наявністю всіх видів продуктивних сил, спеціалізацією економічної діяльності, сукупністю індивідуальних природно-ресурсних, демографічних, економічних, розселенських, соціальних ознак, що відрізняють її від інших територій, та забезпечують позитивну динаміку соціально-економічного розвитку певної території;

ь соціальна сфера регіону - це складна багаторівнева система взаємообумовлених та взаємозалежних відносин продукування і надання суспільно необхідних, соціально значущих послуг на певній території, які створюють загальні умови відтворення людини через формування середовища її існування й життєдіяльності, забезпечення всебічного розвитку, самореалізації особистості, утворення матеріального підґрунтя для досягнення високого рівня життя населення цієї території з огляду на наявний природно-ресурсний, економічний і демографічний потенціал.

3. Соціальна складова економіки є поліструктурною системою, що вирізняється різноманітністю сфер діяльності.

На основі узагальнення положень, викладених у наукових працях вітчизняних та зарубіжних учених, можна уточнити класифікацію складових соціальної сфери та виділити основні її ланки, виходячи із принципу функціонального призначення.

Зокрема, матеріально-побутову та соціально-культурну сфери.

До складу матеріально-побутової сфери входять житлове господарство (забезпечує функціонування та утримання в належному стані житлового фонду), комунальне господарство (підприємства, що надають так звані внутрішньожитлові та загальноміські послуги), спеціалізовані заклади сфери побуту; торгівлі та ресторанного господарства.

Основною функцією цієї соціальної ланки є створення матеріальних умов життєдіяльності людини, задоволення її побутових потреб, забезпечення населення споживчими товарами.

Соціально-економічна складова соціальної сфери представлена освітньо-культурною та оздоровчою ланками.

Головним призначенням освітньо-культурної ланки є формування та розвиток освічених, кваліфікованих кадрів для різних сфер економічної діяльності, становлення культурної та духовно багатої нації.

Мета діяльності оздоровчої сфери полягає в охороні, підтримці та покращенні здоров'я людини.

4. Ефективність функціонування соціальної сфери регіону обумовлюється дією різноманітних чинників, які впливають на територіальну організацію соціальної сфери та визначають особливості й тенденції її розвитку.

В сукупності таких чинників можна виділити економічний (визначає соціально-економічний рівень розвитку регіону), демографічний (охоплює кількість населення регіону, його статево-вікову структуру, показники природного руху, забезпеченість виробництва трудовими ресурсами), природно-географічний (характеризує умови розміщення й формування соціальної сфери), розселенський (пов'язаний із особливостями регіональних систем розселення та територіальною організацією соціальної сфери), соціальний (передбачає існування різних соціальних груп населення, їх диференціацію за рівнем одержуваного доходу та визначає доступність до послуг соціального призначення), науково-технічний або інноваційний (використання досягнень науково-технічного прогресу через упровадження інновацій у різні сфери економічної діяльності), екологічний (пов'язаний із формуванням екологічно безпечного середовища існування людини). У результаті проведеного дослідження виділено ряд принципи розвитку соціальної сфери, зокрема: збалансованості, пропорційності, системності, комплексності, науковості, адаптивності, обмеженого централізму, забезпечення екологічної рівноваги, соціальної орієнтації тощо.

5. Аналіз рівня розвитку соціальної сфери України та Житомирської області довів, що особливості соціального розвитку Житомирщини відповідають загальнодержавним тенденціям, зокрема: скорочення мережі об'єктів соціальної сфери, погіршення їх якісних характеристик (матеріально-технічний стан, збільшення частки ветхих та аварійних споруд тощо), відтік кадрів, їх незадовільна якість, систематичне недофінансування даної сфери діяльності галузі.

6. На базі існуючих наукових розробок удосконалено та запропоновано методику комплексної оцінки рівня розвитку соціальної сфери регіону на основі кластерного підходу.

Сформовано та обґрунтовано систему показників, що характеризують економіко-демографічні передумови соціальних аспектів розвитку регіону, які згруповано в два блоки, зокрема: блок 1 «Eкономіко-демографічний» (дозволяє оцінити економічні та демографічні передумови, які визначають функціонування та розвиток соціальної сфери регіону) та блок 2 “Соціальний” (дозволяє охарактеризувати сферу життєдіяльності населення регіону).

7. Використання методики кластерного аналізу, зокрема ієрархічних агломеративних процедур, дало змогу визначити три якісно однорідні групи (кластери), що об'єднали в собі райони Житомирської області з подібними рівнями розвитку соціальної сфери та забезпеченості населення соціальними об'єктами з урахуванням сформованих економіко-демографічних параметрів. Це групи з високим, середнім та низьким рівнем розвитку соціальної сфери.

8. Прогнозування розвитку соціальної сфери регіону на коротко- та довгострокову перспективу здійснювалось з урахуванням існуючих економічних передумов функціонування соціальної сфери (наявного потенціалу, матеріально-технічної бази, сформованої структури матеріально-побутових та соціально-культурних ланок тощо), виявлених тенденцій попередніх періодів та перебігу регіональних демовідтворювальних процесів.

9. Виходячи з результатів прогнозування виявлено прогнозну динаміку розвитку ресурсного та кадрового потенціалу соціальної сфери Житомирщини та визначено перспективні напрями подальшого розвитку соціальної складової економіки регіону в контексті загальнонаціональних пріоритетів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Царук І.М. Роль соціальної сфери у підвищенні рівня життя населення (методологічні та практичні аспекти) / І.М. Царук // Продуктивні сили і регіональна економіка: [зб. наук. праць]: у 2 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2007. Ч. 2. - 2007. - С. 66-71.

2. Царук І.М. Теоретичні підходи до визначення соціальної сфери як складової економіки та її функції / І.М. Царук // Продуктивні сили і регіональна економіка: [зб. наук. праць]: у 2 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2008. Ч. 2. - 2008. - С. 115-122.

3. Царук І.М. Фактори розвитку соціальної сфери регіону (теоретичний аспект) / І.М. Царук // Формування ринкової економіки: [зб. наук. праць]. - К.: КНЕУ, 2009. - С. 700-707.

4. Царук І.М. Соціальна політика і людський розвиток / І.М. Царук // Наука та економіка. - 2009. - Вип. 4 (16), т. 2. - С. 209-215.

5. Царук І.М. Освітня сфера Житомирського регіону: шляхи модернізації / І.М. Царук // Продуктивні сили і регіональна економіка: [зб. наук. праць]: у 2 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2009. Ч. 1. - 2009. - С. 249-254.

6. Царук І.М. Модернізація медичного обслуговування населення Житомирської області як передумова забезпечення високоякісного трудового потенціалу / І.М. Царук // Регіональні аспекти розвитку продуктивних сил України. - 2010. - Вип. 15. - С. 99-102.

Матеріали наукових конференцій:

7. Царук І.М. Іноземні інвестиції як чинник соціально-економічного розвитку України / І.М. Царук // Наука і освіта - 2005: VIII міжнар. наук.-практ. конф., 7-21 лют., 2005 р.: тези допов. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005.

Т. 76: Інвестиційна діяльність та фондові ринки. - 2005. - С. 49-51.

8. Царук І.М. Соціальна сфера як складова розвитку продуктивних сил України / І.М. Царук // Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: ІV всеукр. наук. конф., 16-17 трав., 2007 р.: тези допов. - К.: ВГЛ «Обрії», 2007. - С. 95-96.

9. Царук І.М. Освіта в контексті її модернізації / І.М. Царук // Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми, перспективи: І міжнар. наук.-практ. конф., 26-27 квіт., 2007 р.: тези допов. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Я. Франка, 2007. - С. 164-166.

10. Царук І.М. Сучасний стан та шляхи розвитку сфери освіти України / І.М. Царук // Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми, перспективи: ІІ міжнар. наук.-практ. конф., 17-18 квіт., 2008 р.: тези допов. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Я. Франка, 2008. - С. 283-291.

11. Царук І.М. Стратегічні підходи до формування матеріально-побутової сфери як основи сталого розвитку економіки України / І.М. Царук // Стратегія забезпечення сталого розвитку України: Міжнар. наук.-практ. конф., 20 трав., 2008 р. - тези допов.: у 3 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2008. Ч. 3. - 2008. - С. 48-51.

12. Царук І.М. Принципи формування соціальної сфери регіону: теоретико-методологічний аспект / І.М. Царук // Регіон - 2008: стратегія оптимального розвитку: Міжнар. наук.-практ. конф., 16-17 жов., 2008 р.: тези допов. - Харків: РВВ Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 2008. - С. 95-98.

13. Царук І.М. Демографічна парадигма: місце і роль у соціально-економічному розвитку / І.М. Царук // Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення: Ювіл. міжнар. наук. конф., 20 бер., 2009 р.: тези допов.: у 3 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2009.

Ч. 3. - 2009. - С. 195-197.

АНОТАЦІЯ

Царук І.М. Економічні передумови формування соціальної сфери регіону в умовах ринкових трансформацій. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.00 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена вдосконаленню теоретико-методологічних засад та розробці практичних рекомендацій щодо формування соціальної сфери регіону в умовах ринкових трансформацій. У роботі розкрито та поглиблено понятійний апарат, зокрема зміст категорій соціальна сфера, регіон, методики комплексної оцінки соціальної сфери, що формують теоретико-методологічну основу її дослідження як на рівні окремого регіону, так і на загальнодержавному; обґрунтовано основні фактори, що обумовлюють формування та розвиток соціальної сфери регіону; здійснено аналіз стану соціального сектору економіки на державному та регіональному рівнях. Запропоновано методичні рекомендації щодо комплексної оцінки соціальної сфери регіону, які базуються на використанні методів кластерного аналізу, з метою групування адміністративно-територіальних одиниць регіону за рівнем соціального розвитку. На основі запропонованої методики побудовано обґрунтовано наукові засади формування регіонально-галузевої моделі розвитку соціальної сфери в умовах ринкових трансформацій; розраховано прогнозні показники динаміки основних параметрів сфери регіону й обґрунтовано перспективні напрями подальшого розвитку соціальної складової економіки на майбутнє.