Економічне оцінювання стану та планування оновлення основних засобів машинобудівних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

УДК 338.24: 330.332:621

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Економічне оцінювання стану та планування оновлення основних засобів машинобудівних підприємств

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Колещук Орест Ярославович

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економіки підприємства та інвестицій Національного університету «Львівська політехніка» Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, професор

Козик Василь Васильович,

Національний університет «Львівська політехніка»

завідувач кафедри економіки підприємства та інвестицій

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, доцент

Яремко Ігор Йосафатович,

Національний університет «Львівська політехніка»,

професор кафедри обліку та аналізу

доктор економічних наук, доцент

Витвицький Ярослав Степанович,

Івано-Франківський національний технічний

університет нафти і газу,

професор кафедри економіки підприємства

Захист відбудеться «15» грудня 2010 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті «Львівська політехніка» за адресою: 79013, м. Львів, вул. С.Бандери, 12, IV навчальний корпус, ауд. 290-А).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету «Львівська політехніка» за адресою: 79013, м. Львів,вул. Професорська, 1.

Автореферат розіслано « 13 » листопада 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, к.е.н., доц. Завербний А.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

зношення оновлення технічний машинобудівний

Актуальність теми. Однією з основних проблем розвитку економіки України є значний рівень фізичного зношення та морального старіння основних виробничих фондів підприємств. З особливою гостротою ця проблема постає у машинобудуванні, де рівень зношеності основних засобів на сьогодні перевищує в середньому 55 %. Вирішення проблеми оновлення основних фондів машинобудівних підприємств потребує розв'язання низки взаємопов'язаних завдань, зокрема: визначення оптимальних термінів експлуатації основних засобів та раціональної тривалості міжремонтних циклів, вибір найкращої форми оновлення основних засобів, встановлення раціональної послідовності заходів щодо технічного переозброєння та реконструкції виробництва, розроблення стратегії фінансового забезпечення процесу оновлення основних виробничих фондів тощо.

Низький рівень технічного стану засобів праці на багатьох машинобудівних підприємствах України зумовлений як об'єктивними причинами, зокрема відсутністю достатніх обсягів фінансових ресурсів, так і суб'єктивними, зокрема наявністю низки невирішених наукових завдань, пов'язаних з розробкою дієвого механізму оновлення основних засобів підприємств. Так, зважаючи на значні наукові здобутки, досягнуті у цьому колі досліджень такими відомими науковцями як О.Амоша, Я. Витвицький, В.Геєць, О.Волков, М.Денисенко, А.Загородній, В.Козик, О.Кузьмін, П.Орлов, Й.Петрович, М.Сачко, А.Селіванов, І.Скворцов, Ю.Стадницький, О.Рудченко, В. Струмілін, Р.Фатхутдінов, В.Фольцман, В.Фурсов, Н.Чухрай, Є.Яковенко, І. Яремко та ін., не розв'язаними залишаються такі важливі питання, як встановлення науково обґрунтованої оцінки залишкової вартості основних засобів та, відповідно, розміру амортизаційних відрахувань; визначення критичних меж рівня зношення основних засобів, досягнення яких призводить до неможливості забезпечення належного відтворення виробничого процесу; встановлення оптимальної тривалості міжремонтних циклів та обсягів затрат на проведення капітального ремонту основних фондів; вироблення критеріїв та методів здійснення раціональної програми технічного переозброєння підприємств та розроблення стратегії її фінансування тощо.

Необхідність розв'язання цих проблем з урахуванням специфіки машинобудівного виробництва визначає актуальність теми даної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота пов'язана із виконанням наукових досліджень, передбачених планом Національного університету "Львівська політехніка" та науковим напрямком кафедри економіки підприємства та інвестицій "Обґрунтування інноваційно-інвестиційних стратегій програм та проектів розвитку виробничо-господарських структур, регіонального розвитку" (номер державної реєстрації 0108U005046), де автором розроблено рекомендації щодо реалізації внутрішніх можливостей підприємства щодо нормалізації рівня зношення його ОЗ з метою встановлення їх нормального та катастрофічного значення, (розділ 3 "Формування інвестиційно-інноваційних програм та проектів розвитку регіону", розділ 4 "Організаційні та методичні підходи щодо стимулювання інвестиційно-інноваційного розвитку виробничо-господарських структур"), (акт впровадження 05.05.2010 р.) а також із держбюджетною темою ДБ/ФАКТОР "Полікритеріальна діагностика діяльності підприємств на засадах матриці індикаторів" (номер державної реєстрації №01094001161), затвердженої наказом МОН України №1043 від 17.11.2008 р., де автором запропоновано систему критеріальних показників вибору найкращої форми оновлення основних засобів підприємств (розділ 2 "Розроблення методичних положень з полікритеріальної діагностики діяльності підприємств на засадах матриці індикаторів", підрозділ 2.3. "Формування критеріїв полікритеріальної діагностики підприємств", підпункт 2.3.2 "Критерії полікритерільної діагностики технологічних інновацій"), (акт впровадження 07.05.2010 р.)

Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретичних положень та обґрунтування методико-прикладних рекомендацій з економічного оцінювання стану та планування оновлення основних засобів машинобудівних підприємств. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішити такі завдання:

- розробити метод щодо реалізації внутрішніх можливостей підприємства для нормалізації рівня зношення його основних засобів;

- удосконалити метод оцінювання величини зношення основних засобів та її складових з урахуванням впливу різних чинників;

- встановити критерій оптимальності вибору найкращого варіанту оновлення основних засобів машинобудівних підприємств;

- обґрунтувати механізм фінансового забезпечення реалізації заходів щодо оновлення основних засобів машинобудівних підприємств;

- розвинути метод оцінювання економічних наслідків зростання рівня зношення основних засобів підприємства;

- розвинути механізм планування технічного переозброєння діючих машинобудівних підприємств, що передбачав би комплексний розгляд питань формування програми заходів з оновлення основних засобів, вибору найкращої форми їх оновлення, встановлення раціональної черговості реалізації цих заходів та обґрунтування джерел фінансового забезпечення їх реалізації.

Об'єктом дослідження є процеси економічного оцінювання основних засобів машинобудівних підприємств та планування їх оновлення.

Предметом дисертаційної роботи є теоретико-методологічні та прикладні положення з оцінювання стану основних засобів машинобудівних підприємств та планування їх оновлення.

Методи дослідження. Під час дослідження застосовувались методи: системного аналізу (для дослідження чинників, які визначають рівень зносу основних засобів - розділ 1, підр. 1.1); моделювання (для побудови математичних моделей визначення залишкової вартості машин і обладнання - розділ 2, підр. 2.1); абстрагування та узагальнення (для розроблення методичного підходу до оцінювання економічних наслідків підвищення рівня зносу основних засобів машинобудівних підприємств - розділ 2, підр. 2.2); оптимізаційний (для розроблення методу оптимізації тривалості міжремонтних циклів та розміру витрат підприємства на проведення капітального ремонту - розділ 3, підр. 3.2).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні теоретичних положень і наданні методичних рекомендацій щодо удосконалення процесів економічного оцінювання стану та планування оновлення основних засобів машинобудівних підприємств.

Наукова новизна дисертації полягає у такому:

вперше:

- розроблено метод реалізації внутрішніх можливостей підприємства щодо нормалізації рівня зношення його основних засобів на засадах економіко-математичного моделювання показника рівня зношення основних засобів з метою встановлення його нормального та катастрофічного значення;

удосконалено:

- процес оцінювання величини зношення основних засобів та їх складових, який, на відміну від існуючих процедур такого оцінювання, орієнтує на визначення ринкової (реальної) величини зношення з урахуванням можливостей встановлення впливу на неї найважливіших внутрішніх та зовнішніх чинників;

- процедуру вибору найкращого варіанту оновлення основних засобів машинобудівних підприємств на підставі запропонованого критерію такої оптимізації - максимуму чистої капіталізованої вартості доходу від експлуатації основних засобів, який відрізняється тим, що поєднує позитивні риси інших відомих критеріїв такого вибору та одночасно є позбавленим їх окремих недоліків;

- механізм фінансового забезпечення реалізації заходів щодо оновлення основних засобів машинобудівних підприємств, який, на відміну від існуючих подібних механізмів, пов'язує процес формування дивідендної політики підприємства з існуючими потребами в оновленні його основних засобів;

отримали подальший розвиток:

- методи оцінювання економічних наслідків зростання рівня зношення основних засобів підприємства шляхом порівняння існуючих техніко-економічних показників даного підприємства із найбільш технічно оснащеними підприємствами галузі, які на відміну від існуючих відзначаються комплексністю розгляду;

- механізм планування технічного переозброєння діючих машинобудівних підприємств, що вирізняється комплексністю формування програми заходів та вибору найкращої форми оновлення основних засобів, встановленням раціональної черговості реалізації цих заходів та обґрунтованості джерел фінансового забезпечення їх реалізації.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення дисертаційної роботи полягає у можливості використання менеджерами і економістами машинобудівних підприємств методів та рекомендацій з питань: оцінювання ринкової величини залишкової вартості основних засобів підприємств; аналізування впливу рівня зношення основних фондів підприємств на фінансові результати їх діяльності; визначення припустимих меж рівня зношення основних засобів машинобудівних підприємств; встановлення оптимальної тривалості міжремонтних циклів засобів праці; удосконалення механізму формування програми технічного переозброєння діючого підприємства; розроблення стратегії фінансового забезпечення реалізації цієї програми.

Окремі положення дисертації використовуються на діючих підприємствах: ТзОВ "Дюна-Веста", м. Червоноград (довідка №1/39 від 07 квітня 2010 р.), ВАТ "Львівський локомотиворемонтний завод", м. Львів (довідка №019 від 15 липня 2010 р.) і у навчальному процесі Національного університету "Львівська політехніка" під час викладання дисциплін "Інвестування", "Управління проектами", "Економіка підприємства", "Економіка та організація інноваційної діяльності" (довідка 67-01-1589 від 26.10.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, автор отримав особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів роботи. Основні положення та висновки дисертації доповідались і обговорювались на таких міжнародних та всеукраїнських науково-практичних і науково-методичних конференціях: "Актуальні складові регіонального розвитку в контексті Європейської інтеграції" (м. Феодосія, 2009 р.); "Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть" (Тернопіль, 2009 р.); "Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки" (Рівне, 2009 р); "Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери" (Донецьк, 2009 р.); "Сучасні проблеми економіки та управління" (Львів, 2008 р.); "Управління інноваційним процесом в Україні: Проблеми, перспективи, ризики" (Львів, 2008 р.); "Управління у сфері фінансів, страхування та кредиту" (Львів, 2007 р.).; "Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики" (Львів, 2006 р.)

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 робіт загальним обсягом 3,7 друкованих аркушів, у тому числі 6 статей у фахових виданнях, з яких 3 статті написано автором одноосібно.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Основний текст роботи викладено на 174 сторінках, 1 додаток, який міститься на 5 сторінках, списку використаних джерел із 151 найменування. Загальний обсяг дисертації викладений на 195 сторінках, ілюстрований 14 рисунками, містить 38 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються мета і завдання дослідження, наукова та практична цінність результатів, які отримано під час дослідження, описано форми їхньої апробації та використання.

У першому розділі дисертаційної роботи “Теоретичні та методичні засади оцінювання стану та планування оновлення основних засобів машинобудівних підприємств” з'ясовано сутність, значення та необхідність оновлення основних засобів машинобудівних підприємств України, здійснено критичний аналіз методів оцінювання технічного стану основних фондів підприємства та обґрунтування необхідності їх оновлення, розглянуто методи та механізми планування оновлення основних засобів машинобудівних підприємств.

Поняття зношування основних засобів (ОЗ) підприємства можна трактувати за трьома підходами до його тлумачення, кожне з яких є ширшим, ніж попереднє, а саме: 1) зношування ОЗ як процес погіршення їх техніко-економічних характеристик порівняно із попереднім моментом часу (таке визначення охоплює в основному лише фізичне зношення ОЗ); 2) зношування ОЗ як процес погіршення їх техніко-економічних характеристик порівняно із попереднім моментом часу та (або) зниження цих характеристик порівняно із найбільш прогресивними видами аналогічних ОЗ (таке визначення охоплює як фізичне зношення, так і моральне старіння ОЗ); 3) зношування ОЗ як процес зменшення ринкової (справедливої) їх ціни порівняно із попереднім моментом часу (таке визначення є найбільш узагальненим).

Наявність різних видів зношення ОЗ та великої кількості чинників, які визначають його рівень, зумовила необхідність групування видів зношування ОЗ залежно від того, внутрішніми чи зовнішніми чинниками воно викликане (табл. 1).

Таблиця 1

Схема групування видів зношення основних засобів підприємства залежно від внутрішніх та зовнішніх чинників

Зношення, зумовлене внутрішніми (зовнішніми) чинниками відносно підприємства	Види зношення за причинами його виникнення	Зношення, зумовлене внутрішніми (зовнішніми) чинниками відносно основних засобів
Зношення, зумовлене внутрішніми чинниками відносно підприємства	Фізичне зношення внаслідок впливу зовнішнього природного середовища	Зношення, зумовлене внутрішніми чинниками відносно основних засобів
	Фізичне зношення внаслідок впливу засобів праці на предмети праці
Зношення, зумовлене зовнішніми чинниками відносно підприємства	Моральне старіння внаслідок здешевлення ОЗ
	Моральне старіння внаслідок появи ОЗ з кращими експлуатаційними властивостями
	Моральне старіння внаслідок зміни політики державного регулювання економіки	Зношення, зумовлене зовнішніми чинниками відносно основних засобів
	Моральне старіння внаслідок зменшення попиту на продукцію підприємства
	Моральне старіння внаслідок дії усіх інших причин

Примітка: узагальнено автором

Процес управління оновленням ОЗ підприємств повинен базуватись на результатах вирішення чотирьох основних груп завдань, а саме: оцінювання технічного стану ОЗ; аналізування впливу технічного стану ОЗ на результати діяльності підприємства; діагностування технічного стану ОЗ; розроблення та реалізація комплексу заходів щодо управління оновленням ОЗ (рис. 1).

Оцінювання технічного стану ОЗ є необхідною передумовою розроблення комплексу організаційно-технічних заходів щодо оновлення основних засобів машинобудівних підприємств. Проведений у роботі критичний аналіз існуючих підходів до оцінювання рівня технічного стану основних засобів, що базуються, в основному, на показниках бухгалтерського та податкового обліку, показав їх недосконалість. Це пов'язано із тим, що методи оцінювання рівня зносу ОЗ, які опираються на дані бухгалтерського та податкового обліку, не враховують фактичну (прогнозну) зміну техніко-економічних показників експлуатації основних виробничих фондів протягом періоду їх корисної роботи. За таких умов неможливо оцінити ринкову (реальну) величину зносу основних засобів підприємств.

Рис. 1. Загальна послідовність та основні завдання управління оновленням основних засобів підприємства

Слід зазначити, що оновлення ОЗ підприємства може здійснюватися у різних формах, зокрема, шляхом заміни застарілих основних фондів на нові, проведення їх капітального ремонту, модернізації тощо. При цьому важливе значення має вибір найкращої форми оновлення основних засобів з урахуванням технічного стану кожного їх елементу, а також іншої інформації, яка повинна містити відомості про прогнозні витрати підприємства, пов'язані із здійсненням капітального ремонту кожного елементу його ОЗ; вартість придбання нових ОЗ; прогнозні витрати підприємства, пов'язані із модернізацією кожного елементу його ОЗ; сподівані техніко-економічні показники експлуатації кожного елементу ОЗ після здійснення відповідно їх заміни, капітального ремонту чи модернізації (показники собівартості та ціни продукції, що виготовляється за допомогою цих ОЗ, обсягів її виготовлення, сподіваної тривалості експлуатації ОЗ тощо).

При цьому важливе значення має обґрунтування критерію вибору найкращої форми оновлення ОЗ підприємства з декількох альтернативних (заміна, капітальний ремонт, модернізація тощо) Це та інші питання вимагають пошуку найкращого рішення з кількох альтернативних та обґрунтування раціональних критеріїв його прийняття.

У роботі запропонована класифікація критеріїв прийняття оптимальних господарських рішень за різними ознаками, зокрема: за конструкцією аналітичних виразів критеріїв (відносні; абсолютні показники, що обчислюються за певні часові проміжки; абсолютні показники, що обчислюються на певну дату); за змістом оптимізаційних задач (критерії прийняття найкращих рішень у сфері управління матеріальним постачанням на підприємстві; критерії прийняття найкращих рішень щодо організації виробничого процесу; критерії прийняття найкращих рішень у сфері ціноутворення та збуту продукції; критерії прийняття найкращих інвестиційних рішень). Критерії прийняття найкращого інвестиційного рішення можуть бути розподілені на такі групи: критерії вибору найкращої форми оновлення ОЗ; критерії визначення оптимального обсягу інвестицій у розвиток підприємства; критерії вибору оптимальної структури джерел фінансування підприємницької діяльності.

Результати виконаного в роботі дослідження існуючих в даний час критеріїв прийняття найкращих рішень щодо оновлення ОЗ (зокрема, мінімум питомих приведених витрат, максимум чистої теперішньої вартості), групування критеріальних показників та їх порівняльний аналіз обумовили необхідність удосконалення існуючих критеріальних показників прийняття найкращих рішень щодо технічного розвитку підприємств та обґрунтували потребу в розробці нових більш дієвих механізмів управління оновленням їх основних засобів.

У другому розділі дисертаційної роботи "Економічне оцінювання стану основних засобів машинобудівних підприємств" проведено аналіз технічного стану ОЗ машинобудівних підприємств України, запропоновано систему показників оцінювання рівня зношення ОЗ машинобудівних підприємств, викладено авторський метод аналіз впливу окремих чинників на його величину та оцінювання окремих складових цього зношення, запропоновано підхід до оцінювання економічних наслідків зростання рівня зношення ОЗ машинобудівних підприємств та обґрунтування доцільності їх оновлення.

Динаміка показників, що визначають технічний стан ОЗ машинобудівних підприємств в Україні, і, зокрема, у Львівській області (табл. 2) характеризується як позитивними, так і негативними тенденціями.

Таблиця 2

Показники, що характеризують технічний стан та динаміку основних засобів машинобудівних підприємств Львівської області за 2000-2008 рр.

Показники, одиниці виміру	Значення на кінець року
	2000	2004	2005	2006	2007	2008
1. Первісна вартість ОЗ, млн. грн.	10755,5	15440,8	16391,8	17211,7	17672,9	19136,6
2. Залишкова вартість ОЗ, млн. грн.	5164,4	6524,0	7042,5	7490,1	7878,7	8353,8
3. Вартість введених ОЗ, млн. грн.	352,5	549,5	770,3	852,1	1055,6	1267,9
4. Амортизація (знос) ОЗ, млн. грн.	319,8	483,2	512,8	651,5	791,3	781,6
5. Рівень зносу ОЗ, % з них	52,0	57,7	57,0	56,5	55,4	56,3
- машинобудування, ремонт та монтаж машин та устаткування;	58,4	59,5	58,2	58,3	58,1	65,5
- виробництво машин та устаткування;	56,9	62,6	65,4	65,5	67,2	80,2
-виробництво електричного,електронного та оптичного устаткування;	61,3	60,9	54,6	54,3	55,2	52,1
- виробництво транспортних засобів та устаткування;	53,2	52,3	52,7	53,8	50,1	59,5
6. Коефіцієнт оновлення ОЗ, %	3,2	3,6	4,7	5,0	6,0	6,6

Примітка: Складено автором за джерелом Основні фонди Львівщини /Стат. збірник: Львів. обл. упр. статистики, 2008.

Зокрема, позитивним для Львівської області слід вважати поступове збільшення протягом 2000-2008 рр. вартості введених в дію ОЗ машинобудівних підприємств та зростання їх залишкової вартості. Слід відзначити, що протягом цього періоду вартість введених тут в дію ОЗ на машинобудівних підприємствах області перевищила розмір амортизаційних відрахувань за відповідні роки, що засвідчує тенденцію до розширеного відтворення ОЗ. Разом з тим статистичні дані свідчать, що рівень зношення ОЗ машинобудівних підприємств області зріс у 2008 р. порівняно із 2000 роком на 4,3% і склав в середньому 56,3%, а за напрямом «виробництво машин та устаткування» станом на кінець 2008 року перевищив 80%.

Проведений аналіз показників ефективності використання основних виробничих фондів машинобудівних підприємств Львівської області протягом 2004-2008 рр. (табл. 3) показує тенденцію до зростання як за показником фінансових результатів до оподаткування, так і за величиною чистого прибутку. При цьому найприбутковішим виявився напрям "виробництво транспортних засобів та устаткування", рентабельність ОЗ якого за величиною чистого прибутку у 2008 році перевищила 10%. Проте, зважаючи на загальну позитивну тенденцію щодо зростання рівня ефективності використання усієї сукупності основних засобів машинобудівних підприємств області за досліджуваний період, середній рівень їх прибутковості слід визнати невисоким, а за показником чистого прибутку у 2008 р. він становив лише 0,85%.

Таблиця 3. Показники використання основних засобів машинобудівних підприємств Львівської області за 2005-2008 рр.

Показники, одиниці виміру	Значення за роками
	2005	2006	2007	2008
1. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, тис .грн.	22224	164854	235259	449935
2. Чистий прибуток, збиток (-), тис. грн.	-89353	-17169	5688	156430
3. Ефективність використання ОЗ за фінансовим резуль-татом від звичайної діяльності до оподаткування, %,	0,140	0,981	1,349	2,445
4. Ефективність використання ОЗ за показником чистого прибутку (збитку), %. У тому числі	-0,561	-0,102	0,033	0,850
- машинобудування, ремонт та монтаж машин та устаткування;	-2,800	0,265	0,313	2,877
- виробництво машин та устаткування;	-1,551	-2,091	-3,408	-1,403
- виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування;	4,916	1,067	-2,005	1,943
- виробництво транспортних засобів та устаткування;	-16,515	2,581	8,842	10,084

Примітка: Складено автором за джерелом Основні фонди Львівщини /Стат. збірник: Львів. обл. упр. статистики, 2008.

Підвищення рівня зносу ОЗ підприємства закономірно призводить до погіршення фінансових результатів його виробничо-господарської діяльності. У роботі встановлено такі залежності показників, що характеризують вартість та тривалість робіт з ремонту машин та обладнання від рівня зношення активної частини основних виробничих фондів досліджуваних підприємств:

; (1)

, (2)

де Х - рівень зношення активної частини основних виробничих фондів підприємства у частках одиниці; - витрати на ремонт машин і обладнання у частках одиниці до собівартості продукції; - тривалість ремонту машин та обладнання у частках одиниці по відношенню до їх календарного фонду часу.

Встановлено, що зростання рівня зношення машин та обладнання суттєво впливає на рівень витрат на виробництво машинобудівної продукції та затрат часу на проведення їхнього ремонту. Зокрема, зростання коефіцієнта зносу на 1 % призводить у середньому до зростання питомої ваги витрат на здійснення ремонту машин і обладнання у структурі собівартості продукції на 2 %.

Виконане дослідження вказало на необхідність здійснення інтегральної оцінки рівня зношення ОЗ підприємства, яка б враховувала зміну основних показників їх експлуатації протягом терміну служби. Показником, що задовольняє такій вимозі, є величина ринкової вартості ОЗ, яка є функцією прогнозних показників ефективності їх експлуатації. За таких умов рівень зносу ОЗ може бути обчисленим як відношення різниці між ринковою величиною первісної та залишкової вартості ОЗ до величини їх ринкової первісної вартості.

Усі чинники, що зумовлюють зношування основних фондів протягом періоду їх експлуатації, можна поділити на такі групи: чинники, що зумовлюють тенденцію до зниження цін на продукцію; чинники, що зумовлюють тенденцію до збільшення собівартості продукції; чинники, що зумовлюють тенденцію до зменшення обсягів виробництва продукції у натуральних одиницях виміру за роками (або іншими періодами) терміну експлуатації ОЗ; чинники, що зумовлюють кінцевість терміну експлуатації ОЗ (тобто меншу тривалість часу, який залишилося відпрацювати зношеним ОЗ, порівняно із новими засобами праці); чинники, що зумовлюють тенденцію до збільшення ставки дисконту для даного виду ОЗ протягом періоду їх експлуатації; чинники, що зумовлюють погіршення умов оподаткування господарської діяльності, що здійснюється з використанням даних ОЗ; інші чинники.

При оцінюванні рівня зношення ОЗ наведені чинники опосередковано враховуються за такою запропонованою формулою:

, (3)

де Р_зі - рівень зношення ОЗ на початок і-того року їх експлуатації, част. од.; В_п - первісна вартість даного елементу ОЗ,грн.; В_зі - залишкова вартість даного елементу ОЗ на початок і-того року його експлуатації, грн.; Е - ставка дисконту, част. од.; Г_t - чистий грошовий потік від експлуатації даних ОЗ у і-тому році, грн.; Т - кількість років ефективної експлуатації даного елементу основних засобів, роках.

Якщо припустити, що якийсь елемент ОЗ відпрацював один рік, принісши чистий грошовий потік у розмірі Г₁, то згідно формули (3) величина зношення основних засобів на початок другого року буде визначатися за таким виразом:

, (4)

де З₂ - величина зношення ОЗ на початок другого року їх експлуатації, грн.

З формули (4) випливає, що у випадку, коли , зношення ОЗ у першому році експлуатації відсутнє. При цьому можлива від'ємна величина зношення цих ОЗ. Такий випадок постає, якщо виконується нерівність , тобто чистий грошовий потік у перший рік експлуатації основних фондів є меншим за добуток первісної вартості цих ОЗ на ставку дисконту. Очевидно, що такий випадок є не типовим, але він може трапитися, якщо на початку періоду експлуатації ОЗ прибуток від їх функціонування є досить малим внаслідок значних поточних витрат, пов'язаних із поступовим введенням в експлуатацію цих основних фондів.

Як випливає з виразу (3), зміна рівня зношення та залишкової вартості ОЗ протягом періоду їх експлуатації суттєво залежна від тренду чистого грошового потоку (ЧГП) від функціонування даних ОЗ протягом цього періоду. Формалізований вигляд та параметри такого тренду можуть суттєво відрізнятися за різними засобами праці. Проте, можна виокремити два граничні випадки зміни ЧГП протягом терміну експлуатації ОЗ:

1) незмінність розміру ЧГП протягом терміну експлуатації ОЗ. За таких умов відбувається різке зменшення до нульового значення величини ЧГП наприкінці періоду експлуатації ОЗ;

2) лінійне зменшення величини ЧГП протягом терміну експлуатації ОЗ. За таких умов розмір ЧГП зменшується щороку на одну й ту ж саму величину.

У переважній більшості випадків фактичний тренд величини ЧГП протягом терміну експлуатації ОЗ буде знаходитись між двома описаними його граничними варіантами. За таких умов доцільно зіставити зміну залишкової вартості ОЗ протягом періоду їх експлуатації за різними способами нарахування амортизації та за дохідним підходом до її оцінювання (табл. 4).

Таблиця 4. Зміна залишкової вартості ОЗ протягом періоду їх експлуатації за різними методами нарахування амортизації та за дохідним підходом до її оцінювання при річній ставці дисконту 0,1 та терміні експлуатації ОЗ 5 років

Роки експлуатації даного елементу ОЗ	Залишкова вартість даного елементу ОЗ на початок року у % до їх первісної вартості
	За бухгалтерським методом прямолінійного нарахування амортизації	За податковим методом нарахування амортизації при квартальній нормі амортизації 6%	За дохідним підходом
			При незмінній величині ЧГП протягом терміну експлуатації ОЗ	При лінійному зниженні величини ЧГП протягом терміну експлуатації ОЗ
1	100,0	100,0	100,0	100,0
2	80,0	78,1	84,2	68,7
3	60,0	60,9	65,8	42,5
4	40,0	47,5	44,7	21,9
5	20,0	37,1	23,7	7,5

Примітка: сформовано та розраховано автором

Як випливає з даних табл. 4, залишкова вартість ОЗ за бухгалтерським та податковим методами нарахування амортизації є близькою до їх залишкової вартості за дохідним підходом у випадку незмінності величини ЧГП протягом терміну експлуатації. Однак, враховуючи, що даний випадок є граничним, можна зробити висновок про те, що нарахування амортизації лінійним методом та з використанням методу податкового обліку завищує залишкову вартість ОЗ порівняно із її ринковою величиною (особливо у другій половині періоду їх експлуатації).

У роботі запропоновано методи оцінювання величини зношення ОЗ та методи оцінювання залишкової вартості основних фондів підприємства для двох випадків - коли основні фонди використовуються у виробничому процесі та приносять дохід та коли основні фонди безпосередньо прибуток не приносять (до таких фондів можуть відноситися, наприклад, об'єкти соціальної інфраструктури підприємства). При цьому запропонований метод оцінки вартості майна, що не приносить доходу, базується на прийомі подвійного дисконтування: спочатку дисконтуються усі витрати на придбання, ремонт та експлуатацію майна протягом періоду його функціонування на початок цього періоду, а потім здійснюється дисконтування названих витрат за усіма такими періодами на початок першого з цих періодів.

За сутністю, основною причиною зношування основних фондів є поступове зменшення їх потенціалу щодо отримання у майбутньому чистого грошового потоку (ЧГП) від їх експлуатації. Це значить, що дисконтований розмір ЧГП за новими основними засобами є меншим ніж за такими самими ОЗ, що вже пропрацювали певний час. Таке, загалом очевидне, твердження може слугувати теоретичним підґрунтям для здійснення процедури відокремлення величин фізичного зношення та морального старіння ОЗ у загальній величині їх зношення.

Якщо розглянути спрощений випадок, коли елемент ОЗ виготовляє лише один вид продукції, а натуральні обсяги виробництва протягом періоду його експлуатації не змінюються, то величина фізичного зношення основних засобів у такому випадку буде визначатися за формулою:

, (5)

де - величина фізичного зношення ОЗ на початок і - того року їх експлуатації, грн.; Ц_t - ціна одиниці продукції без непрямих податків, що виготовляється за допомогою даних ОЗ, грн., у t - ому році від початку їх експлуатації; C_t - собівартість одиниці продукції без амортизаційних відрахувань у t - ому році від початку експлуатації ОЗ, грн.; О - натуральний річний обсяг виробництва продукції, що виготовляється за допомогою ОЗ, шт.

Відповідно, величина морального старіння ОЗ буде обчислюватися за такою формулою:

, (6)

де - величина морального старіння ОЗ на початок і - того року їх експлуатації, грн.

Підвищення рівня зношення ОЗ закономірно призводить до погіршення фінансових результатів виробничо-господарської діяльності підприємства, зокрема, до зменшення величини прибутку. При цьому важливе значення має встановлення кількісної оцінки величини втрат підприємства, які воно має внаслідок наявності на балансі застарілих ОЗ, а також поділу цієї величини за видами продукції, що виготовляється, та за видами зношення ОЗ. Запропонований у роботі метод оцінювання втрат підприємства внаслідок підвищеного рівня зношення його ОЗ порівняно із найбільш технічно оснащеним підприємством галузі схематично наведено на рис. 2.

Рис. 2. Послідовність оцінювання втрат підприємства внаслідок підвищеного рівня зношення його ОЗ порівняно із найбільш технічно оснащеним підприємством галузі.

З рис. 2 випливає, що використання цього методу у практиці діяльності машинобудівних підприємств дозволить більш обґрунтовано встановлювати пріоритети технічного розвитку з метою досягнення конкурентних переваг.

У третьому розділі дисертаційної роботи "Удосконалення процесу планування оновлення основних засобів машинобудівних підприємств" розроблено механізм реалізації внутрішніх можливостей підприємства стосовно нормалізації рівня зношення його ОЗ; наведено метод вибору оптимальних форм оновлення ОЗ машинобудівних підприємств та формування раціональної програми такого оновлення; запропоновано методичні засади розробки стратегії фінансового забезпечення процесу оновлення ОЗ машинобудівних підприємств.

З метою розроблення механізму реалізації внутрішніх можливостей підприємства стосовно нормалізації рівня зношення його ОЗ у роботі виокремлено два основних види їх зношування, а саме: нормальний (припустимий) - максимально можливий рівень зношування, за якого підприємство може забезпечувати просте відтворення ОЗ, використовуючи лише майбутній потік амортизаційних відрахувань на їх реновацію; катастрофічний - мінімально можливий рівень зношування, за якого підприємство не зможе здійснити навіть просте відтворення своїх ОЗ, використовуючи майбутні потоки свого прибутку та амортизаційних відрахувань.

Відповідно, пропонується виділити такі похідні рівні зношення ОЗ підприємства: низький, величина якого не перевищує нормальний (припустимий)

рівень зношення; середній, величина якого перевищує нормальний (припустимий) рівень, але є меншою від катастрофічного рівня зношення ОЗ; високий, величина якого дорівнює або перевищує катастрофічний рівень зношення.

Залежно від того, яким є рівень зношення ОЗ на даний момент (низьким, середнім чи високим), дії підприємства щодо нормалізації рівня зношення основних фондів повинні бути різними. Якщо рівень зношення є низьким, то підприємство для забезпечення простого відтворення своїх основних засобів може використовувати лише власні амортизаційні відрахування.

Коли рівень зношення ОЗ є середнім, то підприємство для забезпечення принаймні простого відтворення свого виробничого потенціалу повинне окрім амортизаційних відрахувань використовувати частину майбутнього прибутку з метою реалізації заходів щодо оновлення основних фондів, і завдання полягає у тому, щоб визначити величину цієї частини прибутку та її зміну у часі.

Якщо ж рівень зношення ОЗ є високим, то у підприємства є два варіанти дій: або інтенсифікувати процес вкладання власних джерел коштів в оновлення свого виробничого апарату (у цьому випадку рівень зношення з часом нормалізується за рахунок виведення з експлуатації застарілих основних фондів, але простого відтворення їх досягти не вдасться) або, окрім власних джерел коштів, залучити також і зовнішні джерела (зокрема, банківський кредит та додаткові внески у статутний капітал підприємства) з метою фінансування широкомасштабної програми оновлення ОЗ (рис. 3)

Зношення ОЗ підприємства не буде катастрофічним, якщо буде виконуватися така умова:

Взс > , (7)

д е Вп(j) - первісна вартість ОЗ підприємства, яким залишилося відпрацювати j років до завершення їх функціонування, грн.; Взс - сукупна залишкова вартість усіх ОЗ підприємства, грн.;

Нерівність (7) можна подати у такому еквівалентному вигляді:

Взс > Впс, (8)

де Впс - сумарна первісна вартість ОЗ підприємства, грн.; r_j - частка ОЗ, яким залишилося відпрацювати j років, у загальній величині первісної вартості ОЗ підприємства, част.од.

Тоді рівень катастрофічного зносу за усією сукупністю основних засобів підприємства буде відповідати такій нерівності:

Ркс> 1 - , (9)

де Ркс - рівень катастрофічного зносу за усією сукупністю ОЗ підприємства, част. од.

Рис.3. Послідовність обґрунтування заходів щодо забезпечення нормального (припустимого) рівня зношення ОЗ підприємства залежно від наявного на даний момент рівня їх зношення.

Показники фактичного, припустимого та катастрофічного зношування ОЗ за окремими досліджуваними у даній роботі машинобудівними підприємствами наведено у табл. 5.

Таблиця 5

Показники фактичного, припустимого та катастрофічного зношування ОЗ за окремими машинобудівними підприємствами станом на 01.01.2009

Видів зношування ОЗ	Рівень зношування ОЗ за підприємствами, %
	ТзОВ "Дюна-Веста"	ВАТ "Львівський локомотиворемонтний завод"	ВАТ "Катіон"	ВАТ "Адвіс"	ВАТ "Чернівці-сільмаш"
1. Фактичний	65,63	59,03	57,05	61,87	62,29
2. Припустимий	51,55	41,05	42,76	45,8	39,58
3. Катастрофічний	76,74	68,29	69,43	72,09	66,51

Примітка: розраховано автором на підставі зібраних на підприємствах даних

Як випливає з даних табл. 5, за усіма наведеними у неї підприємствами ступінь зношування ОЗ є середнім, але більш наближеним до катастрофічного рівня, ніж до припустимого. Отже, перелічені підприємства повинні оперативно наростити обсяги інвестицій, які вони спрямовують в оновлення ОЗ.

Очевидно, що підприємство, яке прагне розвиватися або, щонайменше, не скорочувати обсяг свого виробничого потенціалу, зацікавлене у тому щоб за будь-яких умов не досягнути критичного рівня зношування своїх ОЗ. З цією метою воно повинно здійснювати обґрунтовану амортизаційну політику та враховувати необхідність періодичного оновлення основних засобів при проведенні розподілу прибутку на нагромадження та споживання.

У роботі запропоновано критерій вибору найкращої форми оновлення ОЗ підприємства, який базується на методі капіталізації доходу, що застосовується при оцінюванні вартості майна. Тому критерієм прийняття оптимального рішення є величина чистої капіталізованої вартості ЧГП від експлуатації ОЗ за і-тим варіантом їх відтворення, що може бути обчислена таким чином:

 (10)

де КВ_і - чиста капіталізована вартість ЧГП від експлуатації ОЗ за і-тим варіантом їх відтворення, грн.; Ц - середня ціна одиниці продукції, яка виробляється за допомогою даних ОЗ, грн.; ППВ_і - середня величина модифікованих питомих приведених витрат на виробництво продукції за допомогою даних ОЗ за і-тим варіантом їх відтворення, грн., яка визначається за формулою:

, (11)

Саі - собівартість одиниці продукції без врахування амортизаційних відрахувань за і-тим варіантом відтворення ОЗ, грн.; к_і - питома капіталомісткість продукції за і-тим варіантом оновлення ОЗ; - норма амортизації ОЗ за і-тим варіантом їх відтворення згідно актуаріального методу нарахування амортизаційних нарахувань, О_і - середній натуральний обсяг виробництва продукції за допомогою даних ОЗ за і-тим варіантом їх відтворення, шт.

Таким чином, запропонований критерій оптимальності вибору форми відтворення основних засобів підприємства передбачає вибір такого варіанту цього відтворення, за якого досягається максимум чистої капіталізованої вартості чистого грошового потоку від експлуатації даних основних засобів.

У роботі окремо розглянуто капітальний ремонт як одну з форм оновлення ОЗ та зазначено, що при цьому необхідно вирішити дві основні задачі, а саме: визначити оптимальну тривалість міжремонтного циклу та встановити раціональний розмір витрат, пов'язаних із здійсненням капітального ремонту. Дані задачі є взаємопов'язаними, і тому їх вирішення повинно здійснюватися одночасно, використовуючи при цьому прогнозну інформацію про сподівані результати експлуатації ОЗ внаслідок проведення їх капітального ремонту.

Слід відзначити, що капітальний ремонт ОЗ у тій чи іншій мірі спрямований на покращення технічного стану діючих ОЗ, зокрема зниження рівня їх зношення. Інакше кажучи, проведення капітального ремонту засобів праці дозволяє частково відновити їх технічний рівень, наприклад привести його до рівня, яким основні засоби характеризувалися кілька років тому. Очевидно, що чим меншим є рівень зношення ОЗ, до якого власники (менеджери) підприємства прагнуть повернути їх поточний технічний стан внаслідок проведення капітального ремонту, тим більшими будуть витрати підприємства на здійснення цього ремонту.

Для розрахунку економічного ефекту від проведення капітального ремонту ОЗ підприємства у роботі запропоновано таку формулу:

е (і,ј) = ТВ(ј) - В_р(і,ј) - ТВ(і), (12)

де е (і,ј) - економічний ефект від проведення капітального ремонту ОЗ наприкінці i-того року, за якого ці ОЗ повертаються до їх технічного рівня станом на початку j-того року, грн.; ТВ(ј), ТВ(Я) - теперішня вартість майбутнього ЧГП внаслідок експлуатації даних ОЗ на початок відповідно ј-того та і-го року від моменту введення їх в експлуатацію, грн.; Вр(i, j) - витрати на проведення капітального ремонту даних ОЗ в кінці i-того року, за яких ці ОЗ повертаються до їх технічного рівня станом на початку j-того року з моменту введення даних ОЗ у експлуатацію (j< i), грн.

Запропонований підхід передбачає обчислення теперішньої вартості чистого грошового потоку на початок кожного року періоду експлуатації ОЗ та визначення величини економічного ефекту від проведення їх капітального ремонту за усіх можливих комбінацій параметрів j та i. Якщо припустити, що кількість міжремонтних циклів є необмеженою, то формула для розрахунку теперішньої вартості ЧГП від експлуатації основних засобів буде мати такий вигляд:

, (13)

де - величина теперішньої вартості ЧГП від експлуатації ОЗ грн.; - теперішня вартість ЧГП від моменту початку експлуатації основних засобів до моменту проведення їх першого капітального ремонту, грн.

Таким чином, формулу (13) можна розглядати як математичний вираз критерію оптимізації тривалості міжремонтного циклу для певного елементу ОЗ. При цьому тривалість міжремонтного циклу, тобто різниця і - j, буде оптимальною за умови, що вираз (13) набирає максимально можливого значення. Знаходження такого максимуму можна здійснити методом перебору усіх можливих комбінацій параметрів j та і з урахуванням умови j< i.

Здійснення програми оновлення основних ОЗ підприємств є неможливим без належного забезпечення її реалізації відповідними інвестиційними ресурсами. При цьому таке забезпечення повинно враховувати можливість залучення з цією метою різноманітних джерел грошових засобів, зокрема власного прибутку підприємства, коштів від емісії ним додаткових акцій, банківського кредиту тощо.

Розробка стратегії фінансування процесу оновлення ОЗ машинобудівних підприємств повинна забезпечувати вирішення таких взаємопов'язаних задач: визначення переліку заходів щодо оновлення ОЗ з урахуванням їх сподіваної прибутковості та обмежень в обсягах інвестиційних ресурсів, які можуть надійти з того чи іншого джерела коштів; встановлення частки прибутку підприємства, яку його власники погодяться інвестувати у програму технічного переозброєння; визначення переліку джерел фінансового забезпечення програми технічного переозброєння підприємства та раціональної частки кожного джерела у загальній величині інвестиційних ресурсів, потрібних для реалізації цієї програми.

Запропонований у роботі підхід до розробки стратегії фінансового забезпечення програми оновлення ОЗ підприємства передбачає реалізацію таких основних етапів:

1. Збір вхідної інформації, до якої, зокрема, належать відомості про потребу в інвестиціях для реалізації кожного заходу з оновлення ОЗ та очікуваний річний прибуток від його реалізації; частку власного та позичкового капіталу підприємства; частку кожного власника у статутному капіталі підприємства; величину чистого прибутку підприємства.

2. Опитування власників підприємства стосовно частки належного їм прибутку, яку б вони погодилися інвестувати залежно від очікуваної прибутковості цих інвестицій. Таке опитування повинно здійснюватися за допомогою анкетування. При цьому у кожній анкеті подаються теоретично можливі значення прибутковості інвестиційної програми, а кожен власник проставляє відповідні прийнятні для нього частки вирахування з належної йому частини прибутку підприємства на реалізацію інвестиційних заходів.

3. Розрахунок прибутковості кожного заходу з оновлення ОЗ (як відношення сподіваного прибутку від його реалізації до необхідних для цього інвестиційних витрат) та ранжування цих заходів у порядку спадання рівня прибутковості інвестицій у їх реалізацію. У такому порядку дані заходи будуть включатися в інвестиційну програму підприємства у процесі її формування.

4. Розрахунок сукупної прибутковості заходів, які передбачено включити в інвестиційну програму підприємства, та на його підставі обчислення загальної величини прибутку, яку власники підприємства погодяться вкласти у реалізацію інвестиційної програми. Якщо на певному етапі цієї величини виявиться недостатньо для реалізації програми, розглядається можливість часткового фінансування її за рахунок кредиту. При цьому повинна забезпечуватися наперед задана раціональна структура капіталу підприємства, а рівень сукупної прибутковості не повинен зменшуватися. Внаслідок часткового залучення кредитних ресурсів сукупна прибутковість інвестиційної програми може підвищитися, тому наступні заходи також слід перевіряти на можливість фінансування їх за рахунок власного прибутку підприємства.

5. Визначення переліку заходів щодо оновлення основних засобів підприємства, які потрапляють в інвестиційну програму підприємства, обсягів власних та позичкових коштів, потрібних для фінансування цієї програми.

6. Перерахунок частки власників підприємства у його статутному капіталі з урахуванням частки прибутку поточного періоду, яку вони погоджуються інвестувати у програму оновлення основних засобів.

Реалізація запропонованого підходу до розроблення стратегії фінансового забезпечення реалізації програми заходів з технічного переозброєння машинобудівних підприємств у практиці їх діяльності дозволить підвищити її ефективність за рахунок раціоналізації обсягів та структури джерел інвестицій, які спрямовуються у здійснення запланованих заходів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання удосконалення економічного оцінювання стану управління процесом оновлення основних засобів машинобудівних підприємств. Результати проведеного наукового дослідження дають можливість зробити такі висновки:

1. Серед найважливіших чинників, які справляють вплив на ефективність виробничо-господарської діяльності підприємств та ступінь конкурентоспроможності їх продукції, суттєве значення має технічний стан основних засобів цих підприємств. Це зумовлено тим, що техніко-економічні характеристики продукції, що виготовляється з використанням нових основних засобів, у переважній більшості випадків є значно кращими, ніж у випадку застосування застарілих засобів праці. У зв'язку з цим питання своєчасного та комплексного оновлення основних фондів підприємств є одним з центральних завдань стратегічного управління їх розвитку. Особливо актуальною ця проблема є для підприємств машинобудування, для яких при значній оснащеності виробництва і праці основними засобами рівень їх зношеності на теперішній час є особливо високим.

2. Проведений у роботі критичний аналіз існуючих підходів до оцінювання рівня технічного стану основних засобів, що базуються в основному на показниках бухгалтерського та податкового обліку, показав їх недосконалість. Це пов'язано із тим, що методи оцінювання рівня зношення основних засобів, які спираються на дані бухгалтерського та податкового обліку, не враховують фактичну (прогнозну) зміну техніко-економічних показників експлуатації основних виробничих фондів протягом періоду їх корисної роботи. За таких умов неможливо оцінити ринкову (реальну) величину зношення основних засобів підприємств. Необхідна інтегральна оцінка рівня зношення основних засобів, яка б враховувала зміну усіх основних показників їх експлуатації протягом терміну їх служби. Єдиним можливим показником, що задовольняє таку вимогу, є величина ринкової вартості основних засобів, яка є функцією прогнозних показників ефективності їх експлуатації.

3. У роботі економістам підприємств запропоновано методи оцінювання реальної (ринкової) величини залишкової вартості та зносу основних засобів, що приносять дохід, та тих, які дохід не приносять. При цьому метод оцінки вартості майна, що не приносить доходу, базується на прийомі подвійного дисконтування: спочатку дисконтуються усі витрати на придбання, ремонт та експлуатацію майна протягом періоду його функціонування на початок цього періоду, а потім, здійснюється дисконтування названих витрат за усіма періодами на початок першого з цих періодів. Дані методи базуються на запропонованій математичній моделі оцінювання рівня зносу основних засобів підприємств, використання якої має не лише прикладне, але й теоретичне значення, зокрема, дозволяє встановити умову виникнення від'ємного зносу основних засобів.