Державне регулювання рекреаційної сфери України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класичний приватний університет

УДК 331.1+.338.46+338.48

Державне регулювання рекреаційної сфери України

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Яцук Наталія Василівна

Запоріжжя 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Класичному приватному університеті

Науковий керівник: - доктор наук з державного управління, професор

Мерзляк Анжела Віталіївна,

Класичний приватний університет (м. Запоріжжя),

проректор з навчальної роботи.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, професор

Радиш Ярослав Федорович,

Національна академія державного управління при Президентові України, професор

кафедри управління охороною суспільного здоров'я;

кандидат наук з державного управління

Дмитренко Вікторія Миколаївна,

Класичний приватний університет, Туристична фірма „Тревел-Січ”, директор.

Захист відбудеться 21 червня 2010 р. о 9-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.03 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 125.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розісланий 20 травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради З.О. Надюк

рекреаційний державний фінансовий правовий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний розвиток світової економіки має цільову орієнтацію на створення умов для розкриття та реалізації людської здатності до продуктивної і творчої праці, адже людський фактор став сьогодні не просто джерелом економічних можливостей, а показником соціальної дієздатності економіки. В умовах ринкової економіки інтелект, здоров'я, здібності часто не розглядаються людиною як засоби власної реалізації при створенні суспільного продукту, що призводить до нездатності людини адаптуватися як до умов ринку, так і до життя в інформаційному суспільстві. Вирішення цієї проблеми неможливе без розв'язання суперечностей державного регулювання рекреаційної сфери, яка перебуває сьогодні на етапі становлення.

Загальні питання теоретичного та практичного аспектів державного регулювання висвітлюють у своїх наукових працях вітчизняні вчені С.О. Біла, Л.І. Дідьківська, А.О. Дєгтяр, О.В. Зайчук, О.М. Іваницька, О.С. Ігнатенко, О.Я. Лазор, О.Ю. Лебединська, Т.М. Лозинська, М.А. Латинін, А.В. Мерзляк, В.Я. Малиновський, В.Ф. Мартиненко, О.Г. Мордвінов, В.М. Огаренко, О.Ю. Оболенський, О.Ф. Скакун, О.І. Черниш. Проблеми державного регулювання невиробничої сфери та соціальної політики розглядають В.Г. Бульба, В.Г. Воронкова, Л.Б. Костровець, В.М. Лобас, З.О. Надюк, Я.Ф. Радиш, Р.Г. Соболь, О.В. Худоба.

Державне регулювання рекреаційної сфери, зокрема його правові, фінансові, організаційні аспекти, знайшли відображення у дослідженнях таких науковців, як: А.Г. Бобкова, О.О. Бейдик, П.І. Гаман, П.В. Ґудзь, Б.М. Данилишин, М.І. Долішній, В.М. Дмитренко, І.В. Зорін, Д.В. Карамишев, В.А. Квартальнов, В.С. Кравців, О.О. Любіцева, В.І. Мацола, В.К. Мамутов, В.І. Стафійчук, С.К. Харічков, В.І. Цибух, А.О. Чечель, О.С. Шаптала та інші.

Разом з тим збільшення кількості випадків втрати працездатності через захворюваність і вихід на інвалідність у працездатному віці, невідповідність якісних характеристик населення вимогам ринку доводить, що на сьогодні ще не розроблено механізмів розвитку якісних та кількісних характеристик населення, які б інтегрували його в інформаційне суспільство ринкової економіки. Потребує уточнення сутності понять рекреаційної сфери для вдосконалення системи механізмів державного регулювання в цілому та встановлення правових засад діяльності всіх суб'єктів рекреаційної сфери та координації їх роботи, яку повинен провадити уповноважений орган.

Актуальність проблеми, її практичне значення і недостатня теоретична розробленість зумовили вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною наукових розробок зі створення та впровадження системи механізмів державного регулювання рекреаційної сфери України в умовах ринкової економіки, виконаних безпосередньо автором і за його участю в межах наукових тем Класичного приватного університету: “Механізми державного управління

об'єктами та процесами ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0109U002113), “Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- і макроекономічних процесів” (номер державної реєстрації 0102U003195), “Перспективи розвитку туризму в Запорізькому краї” (номер державної реєстрації 0106U000731). У рамках цих тем автором розроблено пропозиції щодо вдосконалення системи механізмів державного регулювання рекреаційної сфери шляхом конституційного визнання рекреації з подальшим створенням її нормативно-правового забезпечення.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи механізмів державного регулювання рекреаційної сфери України.

Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:

розглянути теорії становлення державного регулювання рекреаційної сфери та узагальнити теоретичні положення щодо сучасного змісту рекреації;

охарактеризувати концептуальні підходи до визначення сутності понять рекреаційної сфери: “рекреація”, “рекреаційна діяльність”, “рекреаційний ефект” тощо;

дослідити методи та механізми державного регулювання рекреаційної сфери;

проаналізувати сучасний стан рекреаційної діяльності населення України;

розкрити системний зв'язок правового механізму та організаційної структури;

виявити джерела фінансового забезпечення рекреаційної сфери України щодо формування дохідної та витратної частин;

здійснити аналіз світових тенденцій розвитку рекреації та можливості його впровадження в регулювання рекреаційної сфери в Україні;

обґрунтувати системний зв'язок правового механізму та фінансового забезпечення рекреаційної сфери;

розробити систему механізмів державного регулювання рекреаційної сфери.

Об'єктом дослідження є процес державного регулювання рекреаційної сфери України.

Предмет дослідження - теоретичні та практичні аспекти формування та розвитку механізмів державного регулювання рекреаційної сфери України.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що запропонована в дисертаційному дослідженні система механізмів державного регулювання рекреаційної сфери, функції якої реалізуються через конституційне визнання права громадян на рекреацію та координаційний зв'язок уповноваженого органу управління цією сферою, дасть змогу вдосконалити практику державного регулювання рекреаційної сфери і вирішить проблему формування якісних та кількісних характеристик населення щодо їх вчасної адаптації до потреб ринку праці.

Методи дослідження. Для реалізації визначених мети і завдань у процесі дослідження використано комплекс взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів, спрямованих на отримання об'єктивних результатів: метод історичного і логічного аналізу літературних джерел для вивчення рівня розробленості проблеми у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі; метод функціонально-структурного аналізу, що передбачає вивчення державного регулювання відносин суб'єктів у рекреаційній сфері; метод порівняльного і статистичного аналізу фактів і явищ, їх синтезу для дослідження динаміки розвитку нормативно-правової бази, яка регулює систему механізмів рекреаційної сфери; системний і комплексний підходи, які, по-перше, забезпечили цілісність дослідження, а по-друге, дали можливість розглянути систему державного регулювання рекреаційної сфери як комплекс взаємопов'язаних механізмів, з'ясувати властивості державного регулювання рекреаційної діяльності, її внутрішні та зовнішні зв'язки; метод узагальнення, а також прогностичний метод для формулювання висновків, рекомендацій щодо обґрунтування шляхів удосконалення системи механізмів державного регулювання рекреаційної сфери; проблемно орієнтований метод для обґрунтування напрямів вирішення проблем удосконалення регулювання рекреаційної сфери шляхом її юридичного визнання.

Методи наукового аналізу та синтезу дали змогу виявити найбільш важливі фактори, що впливають на формування та розвиток рекреаційної сфери, узагальнити тенденції розвитку відносин суб'єктів рекреаційної сфери, оцінити ефективність окремих заходів державного регулювання рекреаційної сфери.

Інформаційною базою дослідження були законодавчі та нормативно-правові акти України, статистичні матеріали, звітна документація управлінь та відділів обласних державних адміністрацій, цільових загальнодержавних страхових фондів і санаторно-курортних підприємств України, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних учених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше:

обґрунтовано необхідність упровадження у вітчизняну практику державного регулювання рекреаційної сфери правового механізму, який базується на конституційному визнанні рекреації;

розроблено систему механізмів державного регулювання рекреаційної сфери, функції якої реалізуються через координаційний зв'язок уповноваженого органу управління рекреаційною сферою;

удосконалено:

теоретичні положення щодо визначення сучасного змісту поняття рекреації як режиму діяльності, спрямованого на компенсацію і розвиток якісних характеристик людини, необхідних для участі у створенні суспільного продукту в умовах ринку, що досягається збалансуванням (гармонізацією) перевантажень та недовантажень на функціональні стани людини і виводить поняття рекреації за межі

організованого відпочинку та змістовного дозвілля та вводить у поле виробничої сфери;

методику оцінювання якісних характеристик працівників за кількісним відношенням захворювань фізичного і психічного стану та кількісних показників здійснених працівниками інновацій для розробки заходів рекреаційних програм, спрямованих на запобігання втраті працездатності;

набули подальшого розвитку:

теорії становлення державного регулювання рекреаційної сфери, що пояснюють процес формування та мають за мету подальше прогнозування відносин між державою (владою) та суспільством у ході спільної діяльності щодо досягнення соціально-економічного прогресу засобами розвитку людських здатностей до продуктивної і творчої праці;

обґрунтування застосування досвіду держав із соціально орієнтованою ринковою економікою щодо розвитку рекреації, який базується на формуванні владою в населення свідомого ставлення до власних якостей як до засобу забезпечення власного добробуту у формуванні рекреаційної сфери;

концептуальні підходи до визначення сутності понять рекреаційної сфери: “рекреація”, “рекреаційна діяльність”, “рекреаційний ефект”, що утворюють понятійний апарат, який дає змогу розробити нормативно-правову базу рекреаційної сфери, що узгоджується із потребами інформаційного суспільства ринкової економіки.

Практичне значення одержаних результатів визначається їх орієнтацією на формування та розвиток рекреаційної сфери України шляхом удосконалення взаємозв'язку правового, фінансового та організаційного механізмів. Матеріали дисертації можуть бути підґрунтям для подальших досліджень цієї сфери. Результати дослідження використані Запорізькою обласною радою при розробці “Стратегії регіонального розвитку Запорізької області на період до 2015 року” (довідка № 08-27/1235-3 від 08.11.2008 р.); Головним управління статистики в Запорізькій області при розробці тематики статистичних спостережень соціальних послуг та при плануванні заходів щодо “Стратегії розвитку державної статистики до 2012 року” (довідка № 18-01-09/49 від 27.02. 2009 р.); Виконавчою дирекцією Волинського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності при розгляді основних концептуальних засад реформування системи загальнообов'язкового державного страхування України (довідка № 06-1380 від 18.03.2009 р); Запорізькою обласною державною адміністрацією при обговоренні проекту змін Конституції України (довідка № 08-26/0530 від 10.03.2010 р.). Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовують у навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні таких дисциплін: “Управління регіональним розвитком в туризмі”, “Організація рекреаційних послуг”, “Державне регулювання економіки”, “Рекреаційні комплекси”, а також у системі підвищення кваліфікації державних службовців (довідка № 112 від 07.09. 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблено автором особисто й викладено в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях, конгресах, круглих столах: “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 2005 р.), “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 2006 р.), “Стратегія реформування систем державного управління на засадах демократичного врядування” (м. Київ, 2007 р.), “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 2007 р.), “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 2008 р.), “Інституціональні зміни системи державного управління України в умовах суспільних трансформацій та посилення вимог антикорупційного законодавства” (Запоріжжя, 2009 р.)

Публікації. За темою дисертації опубліковано 18 наукових праць загальним обсягом 4,4 обл.-вид. арк., у тому числі 7 статей - у наукових фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 246 сторінок. Дисертація містить 37 рисунків, 3 таблиці, список використаних джерел включає 228 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; визначено мету й завдання, об'єкт, предмет і методологічну основу дослідження; відображено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів; наведено дані щодо їх апробації.

У першому розділі - “Теоретично-методологічні засади державного регулювання рекреаційної сфери” - розглянуто теорії становлення державного регулювання рекреаційної сфери; узагальнено теоретичні положення щодо сучасного змісту рекреації; охарактеризовано концептуальні підходи до розгляду сутності понять рекреаційної сфери; розкрито системний зв'язок правового механізму та організаційної структури державного регулювання рекреаційної сфери.

Теоретичне підґрунтя державного регулювання рекреаційної сфери міститься в постнеокласичній науці, яка орієнтована на вивчення людини, включеної до природних комплексів так званих “людинорозмірних” теорій. Такими є теорії повсякденності: теорія влади М. Фуко, яка розкриває дію механізму влади на формування кількісних і якісних характеристик населення; теорія просторово-часової динаміки Т. Хегерстранда, яка пояснює механізм дії держави щодо регулювання поведінки людини; теорію формування простору А. Лефевра, що доводить здатність держави впливати на людську свідомість засобами мистецтва та освіти, які існують у планувальній та архітектурно-планувальній організації міст; теорія гри Й. Ґейзінги, що обґрунтовує здатність держави змінювати поведінку людини, використовуючи культуротворчі особливості гри. Зазначені теорії становлять теоретичне підґрунтя системи механізмів державного впливу на формування поведінки населення, що ґрунтується на свідомому ставленні до власних якісних характеристик, діяльності з їх збереження та розвитку засобами рекреації.

Сучасні знаряддя праці - інформація і знання - змінили характер праці інформаційного суспільства, яке проводить свою діяльність в умовах ринку, і відповідно, потребують змін у характері діалектично залежної рекреації.

Розуміння рекреації як режиму діяльності, спрямованого на компенсацію і розвиток якісних характеристик людини, необхідних для участі у створенні суспільного продукту в умовах ринку, що досягається збалансуванням (гармонізацією) перевантажень та недовантажень на функціональні стани людини, відповідає сучасному характеру праці. Таке тлумачення рекреації, по-перше, виводить її за межі організованого відпочинку та змістовного дозвілля і вводить у побутову і виробничу сфери, а по-друге, лягає в основу визначення сутності понять рекреаційної сфери, впровадження яких у систему правових норм дасть змогу правовому механізму та системно пов'язаним з ним фінансовому й організаційному забезпечувати відповідні сучасному характеру праці якісні та кількісні характеристики населення засобами рекреаційної сфери (рис. 1).

У другому розділі - “Сучасний стан та тенденції розвитку державного регулювання рекреаційної сфери України” - проаналізовано сучасний стан рекреаційної діяльності населення України, розкрито системний зв'язок правового механізму та організаційної структури державного регулювання рекреаційної сфери, виявлено джерела фінансового забезпечення рекреаційної сфери України щодо формування дохідної та витратної частин.

Четверта хвиля науково-технічного прогресу зумовила порушення рівноваги функціональних систем - зниження фізичної рухової активності та підвищення психологічного напруження, як у виробничій, так і побутовій діяльності населення, що змінило динаміку захворювань не тільки в кількісному відношенні у бік зростання, а й у специфіці захворювань, намітилася тенденція до збільшення захворювань нервової системи, що загрожує стабілізації ринку праці України. За даними Держкомстату України, демографічна ситуація в країні має тенденцію до постійного скорочення (рис. 1.).

Рис. 1 Динаміка демографічного зниження кількості населення України

Рис. 2 Системний зв'язок механізмів державного регулювання

За даними МОЗу та Держкомстату України, у 2008 р. українці помирали через: хвороби кровообігу - 62,5% (488 954 осіб); новоутворення - 11,7% (91 873 осіб); хвороби органів травлення - 46,1% (31 720 осіб); хвороби органів дихання - 3,6 % (28 000 осіб); інфекційні та паразитарні хвороби - 2,2% (101 558 осіб); ендокринні недуги, розлади харчування та порушення обміну речовин - 0,4% (184 651 осіб); хвороби нервової системи - 0,9% (415 465 осіб). Зазначені захворювання дедалі швидше стають проблемами молодих українців, що доводить наявність швидкого “зношення” організму молодих людей через забруднення шлаками, нервове виснаження.

Здоров'я напряму залежить від харчування, а харчування - від місця проживання, яке на сьогодні складає загрозу. Намітилася і загрозлива тенденція щодо стабілізації ринку праці через те, що вже у 2008 р. налічується 186 тис. дітей-інвалідів. За даними ЮНІСЕФ, прогнозується 212 тис. хворих дітей і 85 тис. дітей з важкою інвалідністю. Отже, вирішення проблеми здоров'я людини - не лише медична, а й суспільна проблема. Людська повсякденність набуває все більшого значення, важливими стають звичайні буденні речі, такі як продукти, що вживає населення, в який час, у якому настрої, в яких кількостях. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності приділяє значну увагу зниженню рівня показників функціональних станів організму людини, опікується різними віковими категоріями населення шляхом фінансування низки заходів щодо запобігання захворюванням та відтворенню їх фізичних сил (рис. 3

Через відсутність регулюючих механізмів рекреаційною діяльністю пересічні українці зневажливо ставляться до власної буденності, не усвідомлюють важливості психічної рівноваги, інтелектуального розвитку, які забезпечуються станом фізичного здоров'я, розвиток яких дає змогу взяти участь у створенні суспільного продукту і які є засобом власного забезпечення та родини. Тому наявна тенденція до постійного зростання хронічних захворювань та їх омолодження.

Рис. 3 Розподіл витратної частини бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за статтею “Оздоровчі заходи” за 2008 р.

Це доводить, що галузі соціальної сфери, які виконують діяльність щодо створення умов для рекреаційної діяльності суспільства, як структурні елементи рекреаційної сфери не здатні в сучасних умовах ринку вирішувати проблеми забезпечення якісних та кількісних характеристик населення через брак узгоджених і скоординованих дій між ними. Рекреаційна сфера на сьогодні організаційно і фінансово утримується в межах діяльності таких сфер, як: охорона навколишнього природного середовища (0500), а саме: збереження природно-заповідного фонду (0520); духовний та фізичний розвиток (0800) фізична культура і спорт (0810), культура та мистецтво (0820); охорона здоров'я (0700) санаторно-курортні заклади (0734) здійснюючи фізкультурно-оздоровчу, культурно-дозвіллєву, санаторно-курортну та природоохоронну діяльності (рис. 4).

Ситуація, що склалася, яка характеризується неналежним рівнем фінансування та організації, пояснюється нерозробленістю законодавства щодо рекреаційної сфери. Юридично рекреаційна сфера не визнана, як і не визнано рекреаційну діяльність як вид економічної. Вона існує лише як підклас 92.72.0 “Інші види рекреаційної діяльності” класу 92.7 “Діяльність у сфері відпочинку та розваг”, який включає: діяльність парків відпочинку, у тому числі проведення курсів навчання з гри в бридж, шахи, організація настільних ігор, електронних ігор, відеоігор та пляжів, включаючи послуги пляжної інфраструктури, зокрема стаціонарної; надання транспортних засобів для відпочинку та розваг, наприклад, прокат велосипедів, включаючи водні, діяльність центрів верхової їзди; запрошення акторів на ролі у кінофільмах, телевізійних передачах, театральних виставах.

Рис. 4 Сучасна структура рекреаційної сфери України

------- - межі діяльності рекреаційної сфери в соціальних сферах

Такий перелік прав на здійснення діяльності суб'єктами рекреаційної сфери не дає змоги створити належні умови для збереження та розвитку якісних та кількісних характеристик населення, що протидіятимуть втраті працездатності.

Фактично суб'єкти, які створюють умови для рекреаційної діяльності, діють у межах зазначених сфер. Виділення структурних елементів в окрему сферу - рекреаційну - дасть змогу об'єднати в один клас або підклас класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД) види діяльності, що створюють умови для здійснення рекреаційної діяльності населення та розробити систему заходів щодо створення специфічних режимів діяльності, які запобігатимуть професійним захворюванням та старінню професійних навичок, результатом чого буде зменшення такого явища, як втрата працездатності. Це можливо здійснити шляхом юридичного визнання рекреації як режиму діяльності, спрямованого на компенсацію і розвиток якісних характеристик людини, необхідних для участі у створенні суспільного продукту в умовах ринку, що досягається збалансуванням (гармонізацією) перевантажень та недовантажень на функціональні стани людини, а також дасть змогу розробити рекреаційні показники, які повинні бути внесені підзаконними актами на основі трудового права і відображені у правилах внутрішнього розпорядку кожного підприємства чи організації з урахуванням характеру праці.

Рекреаційні показники - кількісне відношення захворювань фізичного і психічного стану та кількісних показників здійснених працівниками інновацій - дадуть можливість відповідним контрольним органам оцінювати якісні характеристики працівників з метою розробки заходів рекреаційних програм, спрямованих на запобігання втраті працездатності через захворювання та зниження рівня професійних навичок та шляхом розробки режимів діяльності - рекреаційні програми щодо участі у створенні суспільного продукту.

При розподілі населення на групи з погляду їх участі в ринку: на осіб, які: 1) готуються до прийняття участі у створенні суспільного продукту; 2) створюють суспільний продукт; 3) втратили можливість створювати суспільний продукт. Рекреація забезпечуватиме необхідний розвиток якісних характеристик та їх подальше вдосконалення всім трьом категоріям населення. Це дасть можливість забезпечити сучасну і майбутню стабільність на ринку праці, оскільки усталеність ринку праці забезпечують перші дві групи, водночас рекреація останньої створює психологічний комфорт для двох попередніх. Проте досягнення такої мети можливе за умови вдосконалення зв'язків системи механізмів державного регулювання рекреаційної сфери.

У третьому розділі - “Удосконалення системи механізмів державного регулювання рекреаційної сфери України” - здійснено аналіз тенденцій розвитку рекреації країн з ринковою економікою та можливості їх застосування в регулюванні рекреаційної сфери в Україні, обґрунтовано необхідність упровадження у вітчизняну практику державного регулювання рекреаційної сфери правового механізму; розроблено систему механізмів державного регулювання рекреаційної сфери.

Світові тенденції розвитку рекреації спрямовані на створення умов кожному громадянину країни використовувати свої здібності у створенні суспільного продукту через постійне заохочення власників і керівників підприємств та їх працівників до вдосконалення своїх фізичних, психічних, духовних, інтелектуальних якостей. У регулюванні рекреаційної діяльності громадян наявний не тільки мотиваційний аспект, а й примусові заходи. Наприклад, введення власниками та керівниками підприємств обов'язкового тестування рівня здоров'я громадян перед прийняттям на роботу з метою його підвищення шляхом залучення до участі в оздоровчих заходах підприємства, видача премій працівникам, які систематично займаються в рекреаційних закладах підприємства, виплати державою премій керівникам підприємств за краще створення умов для рекреаційної діяльності працівників (США); створення в штаті підприємств таких посад, як: інструктор-методист з фізкультурно-оздоровчої роботи, фахівець з харчування, тренер, психолог, діяльність яких спрямована на профілактику захворювань і стресів, перелічені спеціалісти розробляють рекреаційні програми, що затверджуються керівниками підприємств і передбачають їх здійснення всіма працівниками (Японія).

Щодо фінансових аспектів, то в багатьох країнах рекреаційна сфера отримує значну фінансову підтримку за рахунок волонтерів, які надають рекреаційні послуги протягом одного-двох років в обмін на рекомендації щодо працевлаштування та кар'єри (США та країни Європи). Доцільним є надання субсидій населенню на сплату рекреаційних послуг та впровадження системи пільг у сплаті податків фізичним особам у разі використання ними визначеної суми на рекреаційні послуги (Канада). Щодо організаційного регулювання, то варте уваги оцінювання якості роботи суб'єктів, які створюють умови для рекреації, за бальною системою, що не дає змоги нераціонально використовувати кошти застрахованих осіб і страхових фондів (Німеччина).

Разом з тим для впровадження досвіду зарубіжних країн з регулювання розвитком рекреаційної сфери необхідно конституційне визнання рекреації з подальшою конкретизацією норм і правил провадження діяльності в цій сфері. Відповідними законами повинні бути встановлені основні засади державного регулювання рекреації всіх категорій населення, де в загальних положеннях повинні бути визначені такі поняття, як: “рекреація”, “рекреаційна діяльність”, “рекреаційний ефект”, “рекреаційні показники” тощо. Це дасть змогу внести відповідну статтю до бюджету для акумулювання коштів і здійснення фінансового забезпечення рекреаційної сфери, яка на сьогодні фінансується в межах виділених коштів на діяльність соціальних сфер. Рекреаційне законодавство дало б можливість розширити джерела фінансування сфери рекреації і залучити значну частину позабюджетних коштів.

Система механізмів державного регулювання рекреаційної сфери призначена для здійснення впливу на поведінку суб'єктів сфери: держави, населення, виробничих структур - шляхом встановлення між ними правових, фінансових відносин, які спонукатимуть населення свідомо ставитися до здійснення рекреаційної діяльності.

Основою системи є правовий механізм, який через створення нормативно-правової системи, заснованої на конституційно визнаному праві громадян на рекреацію, та його подальшу конкретизацію в законах та підзаконних актах дасть змогу визначити: відносини між суб'єктами, що створюють умови для здійснення рекреації, та населенням, між самими суб'єктами, які створюють умови для рекреації, через визнання рекреації як економічного виду діяльності; відносини між державою і населенням, роботодавцями та працівниками, між державою та роботодавцями через визначення та розподіл повноважень органів, що забезпечуватимуть взаємодію між суб'єктами; відносини щодо забезпечення дотримання регламентованих у попередніх двох групах норм і правил шляхом встановлення широкого спектра правових та організаційних гарантій реалізації права на рекреацію та відповідальності за неправомірні дії.

Рекреаційне законодавство правового механізму закріпить техніку мобілізації і використання ресурсів, обов'язки суб'єктів, що взаємодіють, і здійснить фінансове забезпечення рекреаційної сфери. Приведений у дію через встановлення фінансових відносин суб'єктів рекреаційної сфери фінансовий механізм дасть можливість мати відповідні статті бюджетів, що акумулюють кошти для фінансового забезпечення рекреаційної діяльності населення.

Правовий механізм, визначаючи повноваження, зумовлює дію організаційного механізму, який реалізується в системі, здійснює координаційний зв'язок між всіма суб'єктами сфери рекреації шляхом передачі та отримання інформації, спрямування грошових потоків, прийняття рішень щодо вдосконалення правового механізму, чим забезпечує стабільність та усталеність системи механізмів державного регулювання рекреаційної сфери (рис. 5).

Організаційний механізм, на нашу думку, повинен мати у своєму складі два уповноважених органи управління рекреаційною сферою, які можна утворити шляхом перерозподілу повноважень органів управління тих галузей, що провадять у межах своїх повноважень рекреаційну діяльність. Департамент з рекреації в системі Міністерства праці та соціальної політики через організацію та контроль за встановленими правовими нормами відносин між працівниками і роботодавцями, та між останніми і суб'єктами, які створюють умови для здійснення рекреації населенням, здійснює раціональне використання, забезпечує необхідний розвиток продуктивних сил людини шляхом запобігання виникненню професійних захворювань та старінню знань і навичок, а координаційну дію всіх суб'єктів рекреаційної сфери забезпечить Державний комітет з рекреації та туризму, що створюється через перерозподіл повноважень соціальних сфер, які утримували рекреаційну діяльність.

Рис. 5 Система механізмів державного регулювання рекреаційної сфери України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено науково-теоретичне обґрунтування щодо вдосконалення системи механізмів державного регулювання рекреаційної сфери України. Реалізація поставленої мети дала змогу зробити такі основні висновки.

1. Розглянуто теорії становлення державного регулювання рекреаційної сфери, які розкривають взаємозв'язок держави (влади) та суспільства через дію таких механізмів як: формування кількісних і якісних характеристик населення - теорія влади М. Фуко; регулювання поведінкою людини у просторі - теорія просторово-часової динаміки Т. Хегерстранда; впливу на людську свідомість засобами мистецтва та освіти, які існують у планувальній та архітектурно-планувальній організації міст - теорія формування простору А. Лефевра; встановлення відносин на основі агонального - визначенні важливої життєвої мети для людини, визнаючи цінність її життя, зумовлюючи розвиток творчого в людині, - теорія гри Й. Ґейзінги. Зазначені теорії дають можливість формувати в населення свідоме ставлення до власних якісних характеристик, сприяють їх збереженню та розвитку засобами рекреації, а тому вони становлять теоретичне підґрунтя системи механізмів державного впливу на формування потреби населення в рекреації.

У свою чергу, узагальнення теоретичних положень щодо сучасного змісту рекреації дало змогу трактувати його як режим діяльності, спрямований на компенсацію і розвиток якісних характеристик людини, необхідних для участі у створенні суспільного продукту в умовах ринку, що досягається збалансуванням (гармонізацією) перевантажень та недовантажень на функціональні стани людини. Таке трактування поняття рекреації виводить його за межі організованого відпочинку та змістовного дозвілля і вводить в поле виробничої сфери.

2. Охарактеризовано концептуальні підходи до визначення сутності понять рекреаційної сфери: “рекреація”, “рекреаційна діяльність”, “рекреаційний ефект”, “рекреаційні показники”, що базуються на визнанні рекреації як режиму діяльності, спрямованого на компенсацію і розвиток якісних характеристик людини, що узгоджуються із сьогоднішніми потребами держави та суспільства і можуть бути визначені в такому розумінні в загальних положеннях основних засад правового регулювання рекреаційної сфери. Це дасть можливість визначити права й норми суб'єктів рекреаційної сфери, що функціонують в умовах ринку, створити умови для провадження рекреаційної діяльності населення, які відповідатимуть характеру праці.

3. Досліджено методи й механізми державного регулювання рекреаційної сфери. У практиці державного регулювання рекреаційною сферою України необхідно застосування: адміністративних методів для впливу на поведінку населення щодо збереження та раціонального використання власних якісних характеристик; економічних методів для впливу на керівників та власників підприємств стосовно збереження та розвитку якісних характеристик працівників. Сучасне державне регулювання рекреаційною сферою потребує системно пов'язаних правового, організаційного та фінансового механізмів. Правовий механізм через встановлення норм і правил дії суб'єктів сфери, повноважень регуляторних органів сфери визначає дію фінансового та організаційного механізмів. Останній забезпечує координаційний зв'язок механізмів.

4. Проаналізовано сучасний стан рекреаційної діяльності населення України, кількість якого з 1991 р. скоротилася більше ніж на 6 млн. осіб. Результати досліджень вітчизняних медиків свідчать про те, що 63% українців помирає від серцевих захворювань - це 500 тис. людей на рік, 22 млн страждають на серцеві захворювання, що становить половину населення України, і є втричі більшим за показники США та країни Західної Європи і лягає важким фінансовим тягарем як на пересічних громадян, так і на бюджет держави. Кожна четверта доросла людина має підвищений артеріальний тиск, кожна восьма - ішемічну хворобу. Це є наслідком шкідливих звичок (паління, алкоголізму), нераціонального харчування, малорухливого способу життя. Значний вплив на розвиток захворювань серця справляє природне та соціальне середовище, яке зумовлює також великий психологічний тиск. Через відсутність у середовищі життєдіяльності людини природного та психологічного комфорту виникають хронічні захворювання у молодих українців. Збільшення кількості захворювань і зміни у їх специфіці, що відображається в тенденції збільшення захворювань нервової системи, свідчать про недостатню увагу держави до створення психологічного комфорту населенню як обов'язкової умови для збереження його якісних та кількісних характеристик і про нездатність забезпечити необхідні режими діяльності населенню засобами таких сфер, як фізична та духовна культура, охорона здоров'я, охорона навколишнього природного середовища.

5. Розкрито системний зв'язок правового механізму та організаційної структури, який доводить те, що через нерозробленість рекреаційного законодавства фактично існуюча рекреаційна сфера юридично відсутня, з огляду на відсутність юридично визнаної рекреаційної сфери не має і відповідного органу управління. Організаційно сучасна рекреаційна сфера утримується у межах функціонування фізичної та культурної сфери та сфер охорони здоров'я і охорони природного навколишнього середовища за рахунок здійснення фізкультурно-оздоровчої, культурно-дозвіллєвої, лікувально-оздоровчої (санаторно-курортної) та природоохоронної видів діяльності. Відповідно, до складу організаційного механізму на сучасному етапі входять такі міністерства, як: сім'ї, молоді та спорту, охорони здоров'я, культури та туризму, охорони навколишнього природного середовища.

6. Виявлено джерела фінансового забезпечення рекреаційної сфери України щодо формування дохідної та витратної частин. Дохідну частину рекреаційної діяльності становлять статті витратної частини державного бюджету соціальних сфер: туризм та готельне господарство (0472), охорона навколишнього природного середовища (0500), а саме: збереження природно-заповідного фонду (0520); духовний та фізичний розвиток (0800) фізична культура і спорт (0810), культура та мистецтво (0820); охорона здоров'я (0700) лікарні та санаторно-курортні заклади (0730), санаторно-курортні заклади (0734). Виняток становить виділення коштів цільовими страховими фондами на санаторно-курортне лікування, часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв та оздоровлення дітей, дитячо-юнацьких дитячих шкіл. На сьогодні відсутня стаття у витратній частині бюджету, яка акумулювала б кошти та здійснювала б їх перерозподіл на розвиток рекреаційної сфери.

7. Здійснено аналіз світових тенденцій розвитку рекреації та можливості їх упровадження в регулювання рекреаційної сфери в Україні, який показав, що розвиток рекреації більшості передових зарубіжних країн ґрунтуються на формуванні владою в населення ставлення до власних якостей як засобу забезпечення свого добробуту. Уряди держав залучають до співпраці власників та керівників підприємств. Це щорічно збільшує кількість населення, яке залучається до рекреаційної діяльності, результатом чого стає підвищення продуктивності праці, що позначається на прибутковості підприємств та розвитку економіки країн.

8. Обґрунтовано системний зв'язок правового механізму та фінансового забезпечення рекреаційної сфери. Впровадження у вітчизняну практику державного регулювання рекреаційної сфери правового механізму, який базується на необхідності конституційного визнання права громадян на рекреацію, дасть змогу створити нормативно-правову систему рекреаційної сфери та внести відповідну статтю до бюджету для акумулювання коштів і здійснення фінансового забезпечення рекреаційної сфери та розширити джерела фінансування сфери рекреації, залучаючи позабюджетні кошти.

9. Розроблено систему механізмів державного регулювання рекреаційної сфери, функції якої реалізуються через координаційний зв'язок уповноваженого органу управління рекреаційної сфери, яким є Департамент з рекреації в складі Міністерства праці та соціальної політики, котрий на основі методики оцінювання якісних характеристик працівників за кількісним відношенням захворювань фізичного і психічного стану та кількісних показників здійснених працівниками інновацій розроблятиме заходи рекреаційних програм щодо запобігання втраті працездатності; Державний комітет з рекреації та туризму, який скоординує дії міністерств та відомств для організації діяльності суб'єктів зі створення умов для здійснення рекреації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Яцук Н.В. Анімаційна діяльність як один із засобів розвитку рекреаційних закладів / Н.В. Яцук // Державне регулювання економічного розвитку регіонів та підприємств : зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Серія : Державне управління. - Донецьк : ДонДУУ, 2004. - Т. 5. - Вип. 42. - С. 139-146.

2. Яцук Н.В. Актуальні проблеми та перспективи розвитку анімаційних послуг на вітчизняному ринку / Н.В. Яцук // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2005. - № 2. - С. 208-211.

3. Яцук Н.В. Механізм упровадження рекреаційної моделі регіонального розвитку / Н.В. Яцук // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2007. - № 2. - С. 124-132.

4. Яцук Н.В. Механізми державного регулювання рекреаційної сфери України / Н.В. Яцук // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2007. - № 3. - С. 181-186.

5. Яцук Н.В. Соціальна політика держави та її рекреаційна функція / Н.В. Яцук // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2008. - № 2. - С. 254-258.

6. Яцук Н.В. Поняття державного регулювання сферою рекреації / Н.В. Яцук // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2009. - № 3. - С. 253-267.

7. Яцук Н.В. Теорії становлення простору у становленні регулювання рекреаційної сфери / Н.В. Яцук // Держава і економіка: функції і особливості сучасної взаємодії. Серія : Державне управління. - 2009. - Т. 10. - Вип. 137. - С. 157-163.

Статті в інших наукових виданнях, матеріали конференцій, тези доповідей

8. Яцук Н.В. Фактори стримування розвитку рекреації в Запорізькій області у світлі нових стандартів відпочинку / Н.В. Яцук // Наука і вища освіта : зб. тез доп. - Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2005. ? С. 239-240.

9. Яцук Н.В. Анімаційна діяльність як один із засобів розвитку рекреаційних закладів послуг / Н.В. Яцук // Дні науки : зб. тез доп. : у 3-х т. / [ред. кол. В.М. Огаренко та ін.]. - Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2005. ? С. 330-331.

10. Яцук Н.В. Вплив спеціалізованих туристських виставок на формування попиту вітчизняних рекреаційних послуг / Н.В. Яцук // Дні науки : зб. тез доп. / [ред. кол. В.М. Огаренко та ін.]. - Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2006. ? С. 117-118.

11. Яцук Н.В. Сучасний механізм рекреаційних потоків / Н.В. Яцук // Наука і вища освіта : зб. тез доп. : у 4-х т.- Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2006. - Ч. 1.? С. 30-31.

12. Сучасні тенденції рекреації та дозвілля в Україні / Н.В. Яцук // Наука і вища освіта : зб. тез доп. : у 4-х т. - Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2007. - Ч. 1. ?
С. 362-363.

13. Яцук Н.В. Часовий фактор, як механізм оптимізації суб'єктів рекреації / Н.В. Яцук // Стратегія реформування систем державного управління на засадах демократичного врядування : матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю. - К. : НАДУ, 2007. - Т. 3. - С. 351-353.

14. Яцук Н.В. Наукові підходи рекреаційної географії в удосконаленні механізму формування рекреаційного потоку / Н.В. Яцук // Дні науки : зб. тез доп. : у 3-х т. / [ред. кол. В.М. Огаренко та ін.]. - Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2007. - Т. 3. - С. 84-86.

15. Яцук Н.В Державна політика європейських країн у подоланні проблем сезонності / Н.В. Яцук // Наука і вища освіта : зб. тез доп. : у 4-x т. - Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2007. - Т. 2. ? С. 250-251.

16. Яцук Н.В. Нова економічна категорія структури вільного часу / Н.В. Яцук // Наука і вища освіта: зб. тез доп. : у 4-х т. / Класичний приватний університет. - Запоріжжя : Вид-во КПУ, 2008.- Т. 3. Ч. 3. - С. 402-403.

17. Яцук Н.В. Територіально-рекреаційна система та її рекреаційний ефект / Н.В. Яцук // Актуальні проблеми фізичного виховання спорту та туризму : зб. тез доп. - Запоріжжя : Вид-во КПУ, 2009. - С. 115-116.

18. Яцук Н.В. Законодавчо визнане право людини на рекреацію як засіб подолання корупції / Н.В. Яцук // Інституціональні зміни системи державного управління України в умовах суспільних трансформацій та посилення вимог антикорупційного законодавства : зб. матеріалів семінару. - Запоріжжя : Вид-во КПУ, 2009. - С. 32-33.

АНОТАЦІЇ

Яцук Н.В. Державне регулювання рекреаційної сфери України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Класичний приватний університет, м. Запоріжжя 2010 р.

Дисертаційна робота присвячена науково-теоретичному обґрунтуванню та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення системі механізмів державного регулювання рекреаційної сфери України. У дисертаційній роботі визначено теорії становлення державного регулювання рекреаційної сфери, узагальнено теоретичні положення щодо сучасного змісту рекреації та охарактеризовано концептуальні підходи до визначення сутності понять рекреаційної сфери: “рекреація”, “рекреаційна діяльність”, “рекреаційний ефект” тощо. Досліджено методи та механізми державного регулювання рекреаційної сфери. Проаналізовано сучасний стан рекреаційної діяльності населення України. Розкрито системний зв'язок правового механізму та організаційної структури державного регулювання рекреаційної сфери. Виявлено джерела фінансового забезпечення рекреаційної сфери України щодо формування дохідної та витратної частин.

Здійснено аналіз світових тенденцій розвитку рекреації та можливості його впровадження в регулювання рекреаційної сфери в Україні. Обґрунтовано системність зв'язку правового механізму та фінансового забезпечення рекреаційної сфери, який базується на необхідності конституційного визнання рекреації. Розроблено систему механізмів державного регулювання рекреаційної сфери, координаційний зв'язок у якій здійснює уповноважений орган управління сферою рекреації.

Ключові слова: державне регулювання, рекреаційна сфера, рекреаційна діяльність населення, система механізмів, органи державної влади, рекреаційне законодавство, фінансування.

Яцук Н.В. Государственное регулирование рекреационной сферы Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02. - механизмы государственного управления. - Классический приватный університет, г. Запорожье, 2010 г.

Диссертационная робота посвящена научно-теоретическому обоснованию и разработке практических рекомендаций по усовершенствованию системы механизмов государственного регулирования рекреационной сферы Украины. В диссертационной работе определены теории становления государственного регулирования рекреационной сферы, ключевыми из которых являются теории, раскрывающие действие механизма власти: относительно формирования количественных и качественных характеристик населения - теория власти М. Фуко; относительно регулирования поведением человека в пространстве - теория пространственно-временной динамики Т. Хегерстранда; относительно влияния на человеческое сознание средствами искусства и образования, которые существуют в архитектурно-планировочной организации городов, - теория формирования пространства А. Лефевра; относительно формирования человека посредством игры - теория игры Й. Хейзинга.

Рассмотрены концептуальные подходы к раскрытию сущности понятий рекреационной сферы: “рекреация”, “рекреационная деятельность”, “рекреационный эффект” и т.п. Данные понятия базируются на обобщении теоретических положений относительно современного содержания рекреации как определенного режима деятельности человека, направленного на достижение баланса перегрузок и недозагрузок функциональных состояний человека, что позволяет улучшать его качественные характеристики для участия в создании общественного продукта в условиях рынка. Исследование механизмов государственного регулирования рекреационной сферы показало наличие системной связи, которая состоит в первостепенном значении правового механизма, который соответствующими нормами и правилами приводит в действие финансовый и организационный механизмы.

Анализ современного состояния рекреационной деятельности населения Украины показал, что отсутствие необходимого нормативно-правового обеспечения рекреации отрицательно сказалось на физическом, психологическом, духовном и интеллектуальном состоянии населения Украины. На сегодняшний день финансовое обеспечение и организация выполняется социальными сферами, что значительно сокращает расходные статьи на рекреационную сферу в связи с отсутствием таковой юридически. Анализ мировых тенденций развития рекреации показал возможность их внедрения в Украине, что позволит активизировать работников и работодателей в создании природного и психологического комфорта как условия для развития продуктивных сил человека и возможности их рационального использования. Достижение такой цели возможно через правовой механизм, который базируется на необходимости конституционного признания рекреации с дальнейшей конкретизацией в нормативно-правовых актах, что позволит создать рекреационное право, которое, в свою очередь, позволит значительно расширить источники финансирования рекреационной сферы.

Разработанная система механизмов государственного регулирования рекреационной сферы может действовать при координирующем действии уполномоченного органа управления, который возможно создать через перераспределение функций уже существующих сфер, которые включают рекреационный аспект. Координирующую роль должны выполнять два органа: Департамент по рекреации в системе Министерства труда и социальной политики, который обеспечит рациональность использования продуктивных сил человека производством и предупредит возможность утратить трудоспособность, и Государственный комитет рекреации и туризма, который осуществит координацию действий всех отраслей по созданию природного и психологического комфорта среды жизнедеятельности человека.

Ключевые слова: государственное регулирование, рекреационная сфера, рекреационная деятельность населения, система механизмов, органы государственной власти, рекреационное законодательство, финансирование.

Iacuk N.V. State regulation of recreational areas of Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for scientific degree of candidate in public administration, major 25.00.02 - mechanisms of public administration. - Classic Private University, Zaporizhzia, 2010.

Dissertation is dedicated to scientific and theoretical grounding and development of practical recommendations on improvement of mechanisms system on state regulation of recreational area of Ukraine. Theories of state regulation of recreation areas formation are defined in the dissertation. Theoretical statements towards modern concept of recreation are generalized and summarized. Conceptual approaches towards defining the concepts essence of recreation area “recreation”, “recreation activity”, “recreation effect” etc are characterized. Methods and mechanisms of state regulation of recreation area are researched. Current stage of recreational activity of population of Ukraine is analyzed. System correlation of legal mechanism and organization structure of state regulation of recreational area are defined. Sources of financial support of recreational area concerning revenue and expenditure part formation are shown.

World tendencies of recreation development and possibilities of their implementation into regulation of recreational area of Ukraine are analyzed. System correlation of legal mechanism and financial support of recreation are which is based on the necessity of constitutional improvement is grounded. A system mechanism of state regulation of recreational area is developed. Coordination link in this system is carried out by the authorized management body in recreation area.