Диверсифікація виробництва сільськогосподарських підприємств і господарств населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 338.33: 631.111

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Диверсифікація виробництва сільськогосподарських підприємств і господарств населення

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Мельник Надія Богданівна

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ).

Науковий керівник:доктор економічних наук, професор Баланюк Іван Федорович Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри обліку і аудиту.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Васьківська Катерина Володимирівна Львівська державна фінансова академія, завідувач кафедри фінансів суб'єктів господарювання;

кандидат економічних наук Степаненко Наталія Іванівна Житомирський національний агроекологічний університет, в.о. доцента кафедри зовнішньоекономічної діяльності підприємств.

Захист відбудеться 23 листопада 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 36.814.02 у Львівському національному аграрному університеті за адресою: 80381, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Дубляни, вул. Володимира Великого, 1, ЛНАУ, головний корпус, ауд. 309.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного аграрного університету за адресою: 80381, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Дубляни, вул. Володимира Великого, 1.

Автореферат розісланий 22 жовтня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.Б. Яців.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасний стан національної економіки характеризується відновленням виробництва в сільському господарстві на новій диверсифікаційній основі. Нестабільність функціонування суб'єктів господарювання в ринкових умовах змінила цільове призначення диверсифікації в аграрному секторі. Вона все частіше спрямовується сільськогосподарськими підприємствами і господарствами населення не тільки на збільшення обсягів власного виробництва, а й на досягнення беззбитковості діяльності, тобто використовується як засіб виживання та уникнення банкрутства через вихід в інші сфери економіки.

Науково-методологічні положення диверсифікаційних процесів виробництва в сільському господарстві є підґрунтям для аналізу їх тенденцій на локальному рівні. Розробка пропозицій щодо забезпечення системності диверсифікації підвищуватиме ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств та господарств населення.

Теоретичні аспекти диверсифікації як економічної категорії та її практичне використання в процесі виробництва досліджували Н.В. Бутенко, В.І. Губенко, В.М. Дереза, М.Д. Корінько, С.В. Мочерний, С.М. Подрєза, С.М. Попова, І.А. Фесенко, А.Г. Ясько та інші автори. Особливості та перспективи розвитку сільського господарства на диверсифікаційній основі висвітлюють у свої працях В.Я. Амбросов, В.Г. Андрійчук, І.Ф. Баланюк, П.С. Березівський, О.А. Біттер, В.Х. Брус, К.В. Васьківська, В.Г. Галанець, Ю.Є. Губені, Н.М. Куцмус, О.О. Лемішко, В.В. Липчук, Г.Є. Мазнєв, Н.Г. Маслак, І.І. Румик, П.Т. Саблук, Н.І. Степаненко, В.І. Ткачук, Л.М. Шевченко, Д.І. Шеленко, В.В. Юрчишин, І.Б. Яців та ін.

Незважаючи на великий обсяг і різноспрямованість наукових досліджень, недостатньо вивченою залишається проблема підвищення соціально-економічного та екологічного функціонального призначення диверсифікації виробництва сільськогосподарських підприємств і господарств населення та її впливу на розвиток села. Її вирішенням може бути функціонування механізму забезпечення системності диверсифікації виробництва в сільському господарстві, розробка якого ґрунтується на оцінці взаємозв'язків між диверсифікаційними процесами в аграрному секторі, напрямами диверсифікації сільськогосподарського виробництва і диверсифікаційними змінами в соціальній сфері села. Усе це свідчить про актуальність дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою наукової тематики кафедри обліку і аудиту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за темою “Підвищення соціально-економічної результативності функціонування виробничо-господарських структур у регіоні” (номер державної реєстрації 0104U002443). Роль автора полягає в дослідженні й обґрунтуванні проблем диверсифікації виробництва в сільському господарстві, оцінці її стану і тенденцій розвитку на сучасному етапі.

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в розробці теоретичних і методологічних засад та науково-методичних і практичних рекомендацій щодо розвитку диверсифікації виробництва сільськогосподарських підприємств і господарств населення в сучасних умовах господарювання.

Для досягнення зазначеної мети визначені наукові завдання:

· узагальнити теоретичні положення диверсифікації виробництва в сільському господарстві та виділити галузеві особливості їх розвитку;

· обґрунтувати науково-методологічні засади диверсифікації виробництва сільськогосподарських підприємств і господарств населення та систематизувати її класифікаційні ознаки;

· охарактеризувати процеси диверсифікації в сільському господарстві та диверсифікаційні зміни в соціальній сфері села;

· виявити тенденції та напрями диверсифікації сільськогосподарського виробництва аграрних підприємств і господарств населення;

· розробити механізм забезпечення системності диверсифікації виробництва в сільському господарстві;

· визначити економічні, соціальні й екологічні складові та шляхи підвищення функціонального призначення диверсифікації виробництва сільськогосподарських підприємств і господарств населення.

Об'єктом дослідження є процес диверсифікаційних змін виробництва в сільському господарстві Івано-Франківської області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів диверсифікації виробництва сільськогосподарських підприємств і господарств населення та її впливу на розвиток села.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є класичні положення економічної теорії, викладені у фундаментальних працях вітчизняних і зарубіжних учених, діалектичний метод пізнання, системний підхід до дослідження економічних явищ і процесів.

У процесі роботи теоретико-методологічні та практичні основи диверсифікації виробництва сільськогосподарських підприємств і господарств населення досліджувалися за допомогою таких методів: дедукції та індукції - для розкриття змісту диверсифікації виробництва в сільському господарстві; історичний та логічний - для дослідження еволюції диверсифікаційних змін в аграрному секторі; статистико-економічний - для оцінки диверсифікаційних процесів виробництва сільськогосподарських підприємств і господарств населення; аналізу і синтезу - для встановлення тенденцій розвитку процесів диверсифікації в сільськогосподарському виробництві та соціальній сфері села; табличний і графічний - для відображення та наочності аналітичної, статистичної інформації; метод причинно-наслідкових зв'язків і абстракції - для виокремлення елементів механізму забезпечення системності диверсифікації виробництва в сільському господарстві, в аграрних підприємствах і в господарствах населення; стратегічного аналізу - для визначення шляхів підвищення результативності диверсифікації виробництва сільськогосподарських підприємств і господарств населення. Перелічені методи в поєднанні з відібраною інформацією складають методику дисертаційного дослідження.

Інформаційно-нормативною базою дослідження стали чинні законодавчі та нормативні акти з питань розвитку сільського господарства; дані головних управлінь статистики та Держкомзему в Івано-Франківській області, дані первинного обліку та статистичної звітності сільськогосподарських підприємств, результати анкетування, наукова література з теми дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в дослідженні диверсифікації виробництва сільськогосподарських підприємств і господарств населення та розробці пропозицій щодо підвищення її функціонального призначення. Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

уперше:

· запропоновано механізм забезпечення системності диверсифікації виробництва в сільському господарстві, який передбачає взаємозв'язок між чинниками, ресурсами, загальноекономічними передумовами та мотивуючими і впроваджуючими суб'єктами диверсифікаційного процесу;

вдосконалено:

· існуючі наукові погляди на сутність категорії “диверсифікація виробництва в сільському господарстві”, яка передбачає, окрім урізноманітнення асортименту виготовлення продукції, видозмінення напрямів її збуту та ресурсного постачання сільськогосподарських підприємств і господарств населення;

· науково-методологічні засади диверсифікації виробництва у сільському господарстві через виокремлення об'єктивної необхідності та системності її впровадження;

· методичні підходи до виокремлення видів диверсифікації виробництва аграрних підприємств і господарств населення на основі систематизації наявних у наукових дослідженнях класифікаційних ознак;

· визначення функціонального призначення диверсифікації виробництва сільськогосподарських підприємств і господарств населення, що передбачає їх виокремлення в економічну, соціальну та екологічну групи;

набули подальшого розвитку:

· обґрунтування процесів диверсифікації в сільському господарстві, зумовлених аграрними реформами, й ідентифікація диверсифікаційних змін у соціальній сфері села з погляду селяноцентризму;

· пропозиції розгляду диверсифікації сільськогосподарського виробництва аграрних підприємств і господарств населення як замкненої циклічності процесів видозмінення ресурсного постачання, змін у випуску продукції та урізноманітнення каналів її збуту.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості застосування запропонованих методичних підходів до вибору та освоєння процесів диверсифікації виробництва сільськогосподарськими підприємствами і господарствами населення. Це сприятиме системності диверсифікаційного розвитку суб'єктів господарювання, розширить діапазон доступних напрямів диверсифікаційних змін і підвищить їх результативність.

Пропозиції автора щодо підвищення соціально-економічної результативності диверсифікації виробництва в сільському господарстві враховано під час розробки програми “Перспективи агропромислового комплексу та розвитку сільських територій Івано-Франківської області у 2005-2010 роках і на період до 2015 року” (довідка № 1600/0/2-09/01-041 від 07.12.09 р.).

Результати наукових досліджень знайшли практичне застосування в підготовці студентів економічних спеціальностей Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка № 01-08/06-12/622 від 26.06.09 р.).

Механізм забезпечення системності диверсифікації виробництва сільськогосподарських підприємств використано в діяльності сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Уїзд” Рогатинського району Івано-Франківської області (довідка № 22/1 від 20.02.10 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в одноосібно виконаному дослідженні шляхів удосконалення процесу диверсифікації виробництва сільсько-господарських підприємств і господарств населення з метою підвищення його результативності. Наукові положення, висновки й пропозиції, що містяться в дисертаційній роботі, належать особисто автору й опубліковані в наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися та одержали схвалення на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях “Регіональні аспекти організації та управління фінансовими ресурсами” (м. Івано-Франківськ, 2005 р.), “Європейська наука XXI століття: стратегія і перспективи розвитку” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), “Фінансовий потенціал регіонів України в умовах ринкової економіки” (м. Чернівці, 2006 р.), “Регіональні аспекти організації та управління фінансовими ресурсами” (м. Івано-Франківськ, 2006 р.), “Стратегические вопросы мировой науки - 2007” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), “Невідкладні заходи із завершення реформування АПК і зростання його ефективності шляхом трансферту інновацій” (м. Тернопіль, 2008 р.), “Стратегія розвитку підприємництва: теорія, організація, практика” (м. Тернопіль - Чортків, 2009 р.), “Dny vedy - 2009” (Praga, 2009 r.), “Ринок аудиторських послуг в Україні: стан і перспективи розвитку” (м. Івано-Франківськ, 2010 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в 22 одноосібних наукових працях загальним обсягом 8,59 друк. арк., з яких 14 - статті в наукових фахових виданнях, 8 - у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основна частина дисертаційної роботи викладена на 165 сторінках комп'ютерного тексту. Дисертація містить 30 таблиць, 15 рисунків, 10 додатків. Список використаних джерел налічує 161 найменування.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, з'ясовано ступінь вивченості досліджуваної проблеми, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо апробації та оприлюднення результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі - “Теоретичні основи диверсифікації виробництва сільськогосподарських підприємств і господарств населення” - розглянуто сутність поняття диверсифікації виробництва в сільському господарстві, її еволюцію, визначено особливості диверсифікації, зумовлені специфікою галузі, обґрунтовано науково-методологічні засади освоєння диверсифікаційних змін виробництва сільськогосподарськими підприємствами й господарствами населення та систематизовано видові ознаки їх класифікації. диверсифікація економічний сільськогосподарський

Оцінка наведених у науковій літературі трактувань терміна “диверсифікація” вказує на його переважне тлумачення як урізноманітнення асортименту виготовленої суб'єктом господарювання продукції або як стратегії його розвитку в освоєних раніше чи нових галузях економіки. Аналогічно можна розглядати диверсифікацію виробництва в сільському господарстві, адже суб'єкти аграрного сектора застосовують її за неможливості розширення обсягів виробництва в існуючому напрямі.

З огляду на реальні й потенційні перспективи практичного впровадження й економічний зміст понять “виробництво” та “сільське господарство” категорію “диверсифікація виробництва в сільському господарстві” трактуємо як процес розвитку сільськогосподарських підприємств і господарств населення, що охоплює зміни умов їх господарювання з урахуванням специфіки галузі, урізноманітнення ресурсного постачання процесу виготовлення продукції (товарів, робіт, послуг), її асортименту та каналів реалізації. Диверсифікація сільськогосподарського виробництва та спричинені нею зміни в соціальній сфері села повинні підвищувати соціально-економічну результативність діяльності суб'єктів господарювання.

До галузевих особливостей аграрного сектора, які впливають на процес диверсифікації аграрних підприємств і господарств населення, належать природнокліматичні умови, взаємозв'язок між сільськогосподарськими галузями, сезонність діяльності, невеликі площі та різнорідне територіальне розміщення використовуваних земель.

Науково-методологічні засади диверсифікації виробництва сільськогосподарських підприємств і господарств населення охоплюють такі складові: об'єктивну необхідність впровадження, визначення чинників забезпечення очікуваних результатів, розробку механізму освоєння, системне здійснення, стратегічну спрямованість, перманентність (нескінченність) і замкнену циклічність, моніторинг усіх її етапів, досягнення синергетичної результативності. Їх врахування суб'єктами господарювання при освоєнні диверсифікації виробництва підвищує ефективність вибору її напрямів і забезпечує функціональне призначення диверсифікаційних процесів.

Дослідження класифікації диверсифікаційних напрямів виробництва в сільському господарстві довело доцільність їх поділу на групи: за належністю до сфер бізнесу - на профільну та непрофільну; за рівнем господарювання - на локально-виробничу, міжфірмову, галузеву, міжгалузеву, державну, міждержавну; за адміністративно-територіальними масштабами - на здійснювану на рівні суб'єкта господарювання, населеного пункту, району, області, держави, світу; за сферами здійснення - на виробничу, маркетингову, фінансову, невиробничу; за ступенем однорідності - на інваріантну (монопрофільну, концентричну, вертикальну) та корпоративну (конгломератну, прогресивну, горизонтальну).

Систематизація впроваджуваних суб'єктами господарювання диверсифікаційних змін за ступенем однорідності її видів найбільше відображає галузеву специфіку сільського господарства. При цьому створюються можливості досягнення замкненої циклічності виробничих процесів на локальному та, частково, регіональному рівнях. Інваріантні диверсифікаційні зміни не порушують системність основного виробництва, оскільки передбачають налагодженість постачання необхідних ресурсів, виготовлення технологічно подібної продукції з екстенсивним відтворенням і поглинанням конкурентів. Корпоративні диверсифікаційні процеси за концентрації капіталу в основному виді діяльності розширюють обсяги виробництва за рахунок виходу в інші галузі з урізноманітненим товарним асортиментом для наявних покупців або для потенційного споживчого сегмента ринку й пошуку нових каналів збуту готової та проміжної продукції.

Одночасне практичне застосування перелічених диверсифікаційних груп у виробничих процесах суб'єктів господарювання забезпечує їх системний диверсифікаційний розвиток в аграрному секторі.

Вибір напряму впровадження диверсифікації виробництва сільськогосподарськими підприємствами та господарствами населення базується на оцінці переваг і недоліків кожного з її видів з одночасним врахуванням науково-методологічних засад. Аграрні підприємства й господарства населення повинні визначити власні цілі диверсифікування, реальність їх досягнення з дотриманням принципу економічності.

У другому розділі - “Аналіз сучасного стану диверсифікації виробництва сільськогосподарських підприємств і господарств населення” - досліджено особливості диверсифікаційних процесів у сільському господарстві, визначено тенденції розвитку диверсифікації сільськогосподарського виробництва та уніфіковано диверсифікаційні зміни в соціальній сфері села.

Комплексність аналізу диверсифікації виробництва в сільському господарстві забезпечується за умови її розгляду як сукупності трьох ієрархічно вертикальних взаємодіючих складових - процесів диверсифікації в сільському господарстві, напрямів диверсифікації сільськогосподарського виробництва аграрних підприємств і господарств населення, диверсифікаційних змін у соціальній сфері села.

Зміни форми власності на землю та майно в сільському господарстві зумовили виокремлення її двох видів - державної та приватної. У 1990 р. колективні господарства Івано-Франківської області обробляли 47 % сільськогосподарських угідь, власником яких, по суті, була держава. Присадибні господарства для продовольчого самозабезпечення використовували 27,6 % (112,4 тис. га) ріллі. У 2008 р. у власності громадян перебувало 86,6 % (334,6 тис. га) ріллі, з яких понад 28 % (95,7 тис. га) передано в обробіток різним сільськогосподарським товаровиробникам, а решта використовується ними одноосібно. Це засвідчує домінування в сучасному аграрному секторі приватної власності на землю та майно, зумовлене реорганізацією колгоспів.

Зміни у формах господарювання передбачають трансформацію різноукладності, яку досліджено з погляду суб'єктного розподілу та використання земель. На сьогодні можна виокремити п'ять укладів в аграрному секторі. За зростаючими у 2008 р. питомими частками сільськогосподарських угідь вони формували таку структуру: селянський - 54 % (356,7 тис. га); державний - 28,4 % (179,4 тис. га); орендний - 13,7 % (92,6 тис. га); селянсько-орендний - 3,6 % (24 тис. га); державно-орендний - 0,3 % (4,9 тис. га).

До процесів диверсифікації в сільському господарстві належить також створення суб'єктів господарювання ринкового типу: приватних підприємств, кооперативів, товариств з обмеженою відповідальністю, фермерських господарств та інших організаційно-правових форм.

Зміни соціально-економічних відносин на селі проявляються через оренду. В аграрному секторі економіки вона зумовила формування нових зв'язків між суб'єктами господарювання типу “земля - орендна плата”, “майно - орендна плата”, “земля, майно - орендна плата”. Основними орендарями є сільськогосподарські підприємства, водночас певною мірою ними виступають і господарства населення.

Процеси диверсифікації в сільському господарстві передбачають зміну відносин між державою та сільськогосподарськими підприємствами і господарствами населення. На сьогодні органи державної влади виконують регулювальну функцію в розвитку аграрного сектора. Вона передбачає їх безпосередній (через покращання фінансового стану) та опосередкований (нормативно-правове регулювання) вплив на діяльність самостійно функціонуючих суб'єктів господарювання.

Оцінка напрямів диверсифікації сільськогосподарського виробництва аграрних підприємств і господарств населення зумовила визначення тенденцій видозмінення ресурсного постачання, змін у структурі виготовлення продукції та урізноманітнення каналів її збуту.

В умовах командно-адміністративної економіки розподіл і постачання матеріально-технічних ресурсів здійснювався на рівні органів державної влади. Оцінка сучасного стану відновлення операційних циклів на локальному рівні засвідчує потребу в самозабезпеченні виробничих процесів в аграрних підприємствах і господарствах населення. Цього досягають через придбання матеріальних ресурсів або їх виготовлення. Проте низька платоспроможність суб'єктів сільського господарства призводить до фізичної та моральної непридатності їх технічної бази, яка іноді частково поновлюється завдяки співпраці з лізинговими компаніями.

Результатом диверсифікації сільськогосподарського виробництва є зміни обсягів виробництва окремих видів продукції рослинництва й тваринництва (табл. 1). Аналіз їх показників зумовив необхідність використання категорії “дедиверсифікація”, що означає згортання окремих напрямів виробництва в сільському господарстві через зниження його обсягів за досліджуваний період (2003-2008 рр.) порівняно з базовим (1990 р.).

Таблиця 1 Динаміка обсягів виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в Івано-Франківській області, %

Сільськогосподарська продукція	Сільськогосподарські підприємства	Господарства населення
	2003 р. до 1990 р.	2008 р. до 1990 р.	2008 р. до 2003 р.	2003 р. до 1990 р.	2008 р. до 1990 р.	2008 р. до 2003 р.
рослинництва	зернові культури	17,0	44,1	260,2	4,1 раза	4,3 раза	106,1
	льон-довгунець (волокно)	2,5	0,3	13,3	-	-	-
	цукрові буряки (фабричні)	6,9	5,7	82,1	94,2 раза	16,6 раза	17,6
	ріпак	8,5	3,1 раза	36,8 раза	-	-	-
	картопля	2,1	1,9	89,7	171,1	113,1	66,1
	овочі	14,0	13,3	95,2	3,6 раза	250,5	69,4
	плоди та ягоди	48,4	16,1	33,3	47,0	47,7	101,6
тваринництва	м'ясо усіх видів (у забійній вазі)	102,1	26,3	257,1	150,0	145,7	97,1
	у т.ч.	яловичина і телятина	49,0	11,6	236,4	3,1 раза	3,3 раза	104,5
		свинина	145,8	36,5	250,0	107,1	80,1	74,9
		птиця	4,2 раза	117,2	277,8	81,3	103,8	127,7
	молоко	61,9	5,2	84,5	166,1	145,3	87,5
	яйця, млн. шт.	178,0	32,2 раза	18,8 раза	130,0	125,8	96,7
	вовна, т	7,0	0,7	-	245,8	75,0	30,5

У 90-х роках минулого та на початку теперішнього століття спостерігався дедиверсифікаційний характер сільськогосподарського виробництва аграрних підприємств. Інтенсивний розвиток окремих галузей (зернової, ріпаківництва, птахівництва, свинарства) свідчить про диверсифікаційні зміни виробництва сільськогосподарських підприємств, які, однак, не набули системних прогресивних зрушень. Господарства населення упродовж 1991-2003 рр. розвивалися диверсифікаційно, проте останніми роками їх виробництво стало дедиверсифікаційним.

Для оцінки урізноманітнення каналів збуту продукції аграрного сектора здійснено їх поділ на три групи: ліквідовані під час трансформації економіки, спільні для сучасної й командно-адміністративної систем управління, нові сформовані в ринкових умовах господарювання. Останній вид - це прояв диверсифікації, складовими якої є використання сільськогосподарської продукції як орендної плати; реалізація торговим посередникам, на аукціонах; експорт; оплатне делегування повноважень на збір урожаю за відсутності власних можливостей тощо.

Диверсифікаційні процеси в аграрному секторі та їх напрями суттєво впливають на зміни в соціальній сфері села. Вважаємо за доцільне їх виокремлення як елемента диверсифікації виробництва в сільському господарстві, що є основою забезпечення життєдіяльності селян.

Прояв диверсифікаційних і дедиверсифікаційних змін у соціальній сфері села зумовлений реформуванням сільськогосподарських підприємств, передачею раніше належних їм закладів соціального призначення в комунальну та приватну власність, перерозподілом земельних ресурсів. Аналіз засвідчив двосторонні причинно-наслідкові взаємозв'язки між диверсифікаційними процесами виробництва та соціальної сфери села.

Доведено, що кожна зміна структури виробництва в сільському господарстві одночасно може мати диверсифікаційний і дедиверсифікаційний характер. Зростання його обсягів за окремими видами продукції супроводжується освоєнням технології її виготовлення одними суб'єктами господарювання, що відображає диверсифікаційний процес. Водночас така тенденція означає розширення обсягів або повне припинення виробництва цієї продукції іншими сільськогосподарськими підприємствами й господарствами населення, що є підтвердженням дедиверсифікації.

У третьому розділі - “Концептуальні засади стратегії розвитку диверсифікації виробництва в сільському господарстві” - розроблено механізм забезпечення системності диверсифікації виробництва в сільському господарстві, запропоновано методику його практичного застосування, згруповано соціальні, економічні й екологічні складові функціонального призначення диверсифікаційних змін виробництва сільськогосподарських підприємств і господарств населення.

Дослідження процесу розвитку сільського господарства через освоєння диверсифікації виробництва аграрними підприємствами та господарствами населення засвідчило необхідність зміни її цільової спрямованості із засобу виживання на перспективну стратегію діяльності. Водночас доцільним є розширення вибору доступних суб'єктам господарювання напрямів диверсифікаційних процесів в аграрному секторі.

Актуальним є впровадження механізму забезпечення системності диверсифікації виробництва в сільському господарстві. Його складові - загальноекономічні передумови, чинники, ресурси для освоєння диверсифікаційних змін за наявних і потенційних джерел їх отримання.

Основним об'єднавчим елементом функціонування механізму виокремлено мотивуючі та впроваджуючі суб'єкти господарювання з визначеними для них функціями. При цьому роль держави й органів місцевого самоврядування зводиться не тільки до регулювання й забезпечення розвитку аграрного сектора у вибраних аграрними підприємствами та господарствами населення напрямах диверсифікації виробництва. Вони частково визначають прояв загальноекономічних передумов і ліквідують негативний вплив чинників системності виробничих диверсифікаційних змін. Також урізноманітнюють джерела отримання ресурсів, необхідних для освоєння диверсифікаційних процесів суб'єктами господарювання. Це забезпечує вибір найефективніших напрямів диверсифікації виробництва з урахуванням власних можливостей і потреб ринкового середовища.

Функції сільськогосподарських підприємств і господарств населення полягають у досягненні взаємозв'язку між власноосвоюваними диверсифікаційними процесами та їх проявом в інших впроваджуючих суб'єктів господарювання. Це сприяє системності диверсифікації виробництва в сільському господарстві на локальному та регіональному рівнях.

Складові механізму забезпечення системності диверсифікації аграрного виробництва в безперервній взаємодії урізноманітнюють виробничі процеси сільськогосподарських підприємств і господарств населення, трансформують дедиверсифікаційні зміни їх діяльності в диверсифікаційні.

Апробація механізму на локальному рівні засвідчує його вплив на диверсифікаційний розвиток ТзОВ “Уїзд” у сільськогосподарському та несільськогосподарському напрямах. Це підтверджується утвердженням цього аграрного підприємства як насіннєобробного та племрепродуктивного господарства за одночасного освоєння ним діяльності у сферах торгівлі та обслуговування.

На основі досліджень диверсифікації виробництва сільськогосподарських підприємств і господарств населення доведено необхідність розгляду її соціального, економічного та екологічного функціонального призначення в розвитку села та функціонуючих у ньому суб'єктів господарювання.

Підвищенню рівня та доповненню новими складовими соціального, економічного й екологічного функціонального призначення диверсифікації в сільському господарстві сприятиме одночасне взаємодіюче функціонування на селі аграрних підприємств і господарств населення та застосування ними триступеневого (планування, реалізація та оцінка результатів) структурного алгоритму вибору найефективніших (за наявних умов) напрямів диверсифікаційних змін виробництва.

Висновки

У дисертації розкрито теоретичні аспекти диверсифікації виробництва сільськогосподарських підприємств і господарств населення, визначено її тенденції та напрями в сучасному аграрному секторі, розроблено пропозиції щодо забезпечення системності її розвитку. Виконане дослідження уможливило такі висновки теоретичного, методичного й прикладного характеру.

1. Диверсифікація в сільському господарстві є провідним напрямом розвитку його виробництва. Вона відображає трансформацію суб'єктів аграрного сектора в нові ринкові організаційно-правові форми господарювання, взаємозв'язок між процесами постачання, виробництва й реалізації сільськогосподарської продукції та урізноманітненням її видів. Обираючи напрям диверсифікаційного процесу, сільськогосподарським підприємствам і господарствам населення необхідно враховувати: його залежність від природно-кліматичних умов; взаємозв'язок з освоєними підгалузями рослинництва та тваринництва; вплив на скорочення розбіжностей між робочим і виробничим періодами; можливість ефективного використання власних та орендованих земель, незважаючи на їх дрібноконтурність.

2. Методологічні засади диверсифікації виробництва аграрних підприємств і господарств населення мають науково-прикладний характер. Це зумовлено об'єктивною необхідністю виживання суб'єктів господарювання. Врахування факторів їх діяльності й розробка нових чи використання наявних механізмів впливу на них забезпечує системність диверсифікаційного розвитку. Безперервний моніторинг замкненої циклічності диверсифікаційних змін впроваджуючими та мотивуючими суб'єктами сприяє своєчасності їх корекції, підвищує результативність диверсифікації виробництва в сільському господарстві.

3. Систематизація класифікаційних ознак диверсифікації виробництва в сільському господарстві засвідчила різнорідність визначених видових груп, а їх апробація у практичній діяльності суб'єкта господарювання довела одночасну належність окремого виробничого диверсифікаційного процесу до кожної з ознак.

4. Дослідження тенденцій диверсифікації виробництва аграрних підприємств і господарств населення засвідчило взаємовплив між процесами диверсифікації в сільському господарстві, напрямами диверсифікації сільськогосподарського виробництва та змінами в соціальній сфері села. Аграрні реформи спричинили зміни у формах власності на землю та майно й у формах господарювання. Формування селян-власників сільськогосподарських угідь зумовило необхідність оренди. Як наслідок, сільськогосподарські підприємства реорганізовано в нові організаційно-правові форми господарювання ринкового типу, що позначилося на диверсифікуванні міжсуб'єктних відносин за схемою “земля, майно - орендна плата”. Функціонуючі сьогодні в аграрному секторі суб'єкти господарювання формують п'ятиелементну структуру різноукладності. Роль держави в сучасному диверсифікаційному розвитку сільськогосподарських підприємств і господарств населення зводиться до нормативно-правового регулювання та матеріально-консультаційної підтримки їх діяльності.

5. Дослідження напрямів диверсифікації сільськогосподарського виробництва аграрних підприємств і господарств населення підтвердило урізноманітнення в процесах постачання, виготовлення продукції та її реалізації. Перехід національної економіки до ринкового типу відносин зумовив забезпечення необхідних ресурсів власними силами сільськогосподарських підприємств і господарств населення. Оцінка сучасної структури виробництва продукції рослинництва й тваринництва порівняно з базовим періодом засвідчила наявність диверсифікаційних і дедиверсифікаційних тенденцій як у суб'єктів господарювання, так і в галузях загалом. Під час аналізу каналів збуту сільськогосподарської продукції їх виокремлено в три групи: ті, що існували за командно-адміністративної системи управління; ті, що виникли в період трансформації економіки; спільні для обох систем управління, які не піддавалися впливу аграрних перетворень.

6. Необхідність дослідження диверсифікації виробництва в сільському господарстві з погляду селяноцентризму доведено під час оцінки сучасного розвитку соціальної сфери села через взаємозв'язок між диверсифікаційними та дедиверсифікаційними змінами.

7. Розробка механізму забезпечення системності диверсифікації виробництва в сільському господарстві довела необхідність самоконтролю власного диверсифікаційного розвитку з боку суб'єктів господарювання та його регулювання на державному й регіональному рівнях. Підтримка державними та місцевими органами влади функціонування сільськогосподарських підприємств і господарств населення збільшує можливості отримання ними доходів від урізноманітнення виробництва. Це підтверджує необхідність дослідження кожної запланованої та впровадженої диверсифікаційної зміни в аспекті досягнення замкненої циклічності виробництва окремого суб'єкта господарювання за його одночасного галузевого та негалузевого диверсифікаційному розвитку.

8. У результаті дослідження диверсифікації виробництва сільськогосподарських підприємств і господарств населення визначено соціально-економічну та екологічну структуру її функціонального призначення. Соціальне призначення диверсифікаційних змін полягає в обов'язковості врахування під час їх освоєння інтересів селян. Економічне призначення означає, що диверсифікаційний процес повинен забезпечувати поліпшення результатів діяльності суб'єктів господарювання, підвищувати добробут сільських жителів і сприяти практичній реалізації ними власних можливостей. За умови врахування екологічної складової диверсифікації виробництва в сільському господарстві поліпшується стан навколишнього середовища.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Мельник Н.Б. Диверсифікаційні процеси в аграрному підприємстві / Н.Б. Мельник // Економіка : проблеми теорії та практики. - Вип. 210 : у 5 т. - 2005. - Т. І. - С. 187-195 (0,57 друк. арк.).

2. Мельник Н.Б. Диверсифікація сільськогосподарського виробництва як економічна категорія / Н.Б. Мельник // АгроІнКом. - 2006. - № 5-6. - С. 147-150 (0,47 друк. арк.).

3. Мельник Н.Б. Чинники підвищення результатів диверсифікаційних процесів у сільському господарстві / Н.Б. Мельник // Вісник Прикарпат. ун-ту. Сер. економіки. - Івано-Франківськ, 2006. - Вип. 3. - С. 113-119 (0,79 друк. арк.).

4. Мельник Н.Б. Класифікаційні основи диверсифікації виробництва в сільськогосподарських підприємствах / Н.Б. Мельник // Економіка АПК - 2007. - № 8. - С. 42-47 (0,47 друк. арк.).

5. Мельник Н.Б. Диверсифікація виробництва в сільському господарстві: теоретичний аспект, особливості здійснення / Н.Б. Мельник // Вісник Прикарпат. ун-ту. Сер. економіки. - Івано-Франківськ, 2007. - Вип. 5. - С. 138-143 (0,61 друк. арк.).

6. Мельник Н.Б. Науково-методологічні засади диверсифікації виробництва в сільському господарстві / Н.Б. Мельник // Економіка : проблеми теорії та практики. - Вип. 223 : у 3 т. - Дніпропетровськ, 2007. - Т. ІІ. - С. 559-567 (0,57 друк. арк.).

7. Мельник Н.Б. Взаємозв'язок між диверсифікаційними процесами сільськогосподарського виробництва у суб'єктів аграрного сектора / Н.Б. Мельник // Вісник Прикарпат. ун-ту. Сер. економіки. - Івано-Франківськ, 2007. - Вип. 4. - С. 111-112 (0,21 друк. арк.).

8. Мельник Н.Б. Розвиток диверсифікації виробництва в сільському господарстві з урахуванням специфіки галузі / Н.Б. Мельник // Інноваційна економіка. - 2007. - № 4. - С. 42-45 (0,34 друк. арк.).

9. Мельник Н.Б. Особливості диверсифікації виробництва в сільському господарстві на пореформеному етапі його розвитку / Н.Б. Мельник // Вісник Прикарпат. ун-ту. Сер. економіки. - Івано-Франківськ, 2008. - Вип. 6. - С. 134-141 (0,94 друк. арк.).

10. Мельник Н.Б. Цілі диверсифікації виробництва в сільському господарстві на пореформеному етапі його розвитку / Н.Б. Мельник // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону : у 4 т. - Івано-Франківськ, 2008. - Т. 2. - С. 282-286 (0,47 друк. арк.).

11. Мельник Н.Б. Бухгалтерський облік впровадження диверсифікації виробництва в сільському господарстві / Н.Б. Мельник // Інноваційна економіка. - 2008. - № 3. - С. 138-142 (0,46 друк. арк.).

12. Мельник Н.Б. Вплив диверсифікації виробництва в сільському господарстві на соціально-економічний розвиток регіону / Н.Б. Мельник // Вісник Прикарпат. ун-ту. Сер. економіки. - Івано-Франківськ, 2009. - Вип. 7. - С. 117-122 (0,72 друк. арк.).

13. Мельник Н.Б. Диверсифікація виробництва в контексті облікової політики суб'єкта господарювання / Н.Б. Мельник // Інноваційна економіка. - 2009. - № 1. - С. 124-127 (0,28 друк. арк.).

14. Мельник Н.Б. Суб'єктно-функціональне забезпечення диверсифікації виробництва в сільському господарстві / Н.Б. Мельник // Інноваційна економіка. - 2010. - № 1. - С. 73-78 (0,37 друк. арк.).

В інших наукових виданнях:

15. Мельник Н.Б. Диверсифікація у сільськогосподарському виробництві / Н.Б. Мельник // Регіональні аспекти організації та управління фінансовими ресурсами : матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., (Івано-Франківськ, 12 листопада 2005 р.) - Івано-Франківськ : ВДВ ЦІТ, 2006. - С. 50-52 (0,13 друк. арк.).

16. Мельник Н.Б. Економічні результати диверсифікації у сільському господарстві / Н.Б. Мельник // Фінансовий потенціал регіонів України в умовах ринкової економіки : праці Міжнародної наук.-практ. конф., (Чернівці, серпень 2006 р.) - Чернівці, 2006. - С. 158-160 (0,13 друк. арк.).

17. Мельник Н.Б. Соціальні наслідки диверсифікації сільськогосподарського виробництва / Н.Б. Мельник // Європейська наука ХХІ століття: стратегія і перспективи розвитку - 2006 : матеріали І Міжнародної наук.-практ. конф., (Дніпропетровськ, 22-31 травня 2006 р.) - Т. 7 : Економічні науки. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2006. - С. 24-26 (0,19 друк. арк.).

18. Мельник Н.Б. Передумови диверсифікації виробництва в сільському господарстві / Н.Б. Мельник // Стратегические вопросы мировой науки - 2007” : материалы ІІ Международной науч.-практ. конф., (Днепропетровск, 15-28 февраля 2007 г.) - Т. 5. Экономические науки. Право. - Днепропетровск : Наука и образование, 2007. - С. 16-18 (0,2 друк. арк.).

19. Мельник Н.Б. Вплив людського фактора на розвиток диверсифікації виробництва в сільському господарстві / Н.Б. Мельник // Невідкладні заходи із завершення реформування АПК і зростання його ефективності шляхом трансферту інновацій : зб. тез доповідей Всеукраїнської наук.-практ. конф., (Тернопіль, 22 травня 2008 р.) - Частина 2. - Тернопіль : ТІ АПВ УААН, 2008. - С. 145-149 (0,13 друк. арк.).

20. Мельник Н.Б. Практичне застосування науково-методологічних засад диверсифікації виробництва / Н.Б. Мельник // Стратегія розвитку підприємництва : теорія, організація, практика : матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., (Тернопіль - Чортків, 12-13 березня 2009 р.) - Частина 1. - Тернопіль : Вектор, 2009. - С. 100-103 (0,19 друк. арк.).

21. Мельник Н.Б. Функціонально-методологічний аспект диверсифікації виробництва / Н.Б. Мельник // “Dny vedy - 2009” : мaterialy v Mezinarodni vedecko-prakticka conference, (Praga, 27 brezen - 05 dubna 2009 r.) - Dil 6 : Ekonomicke vedy. - Praha : Reblishing House “Education and Science” s.r.o., 2009. - С. 57-61 (0,31 друк. арк.).

22. Мельник Н.Б. Управління в системності диверсифікації сільськогосподарського виробництва / Н.Б. Мельник // Ринок аудиторських послуг в Україні: стан і перспективи розвитку : матеріали Міжнародної наук.-практ. конф., (Івано-Франківськ, 15-16 квітня 2010 р.) - Івано-Франківськ, 2010. - С. 248-250 (0,04 друк. арк.).

Анотація

Мельник Н.Б. Диверсифікація виробництва сільськогосподарських підприємств і господарств населення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Львівський національний аграрний університет, Львів, 2010.

У дисертаційній роботі досліджено теоретичні та методичні основи ди-версифікації виробництва в сільському господарстві та її роль у діяльності аграрних підприємств і господарств населення. Визначено особливості галузі, що зумовлюють необхідність освоєння диверсифікаційних змін і науково-методологічні засади їх розвитку. Систематизовано класифікаційні групи процесів диверсифікації виробництва в сільському господарстві.

Визначено й оцінено тенденції та проблеми освоєння диверсифікації сільськогосподарського і несільськогосподарського виробництва, спричинені умовами функціонування суб'єктів господарювання та змінами в соціальній сфері села.

Розроблено механізм забезпечення системності диверсифікації виробництва сільськогосподарських підприємств і господарств населення. Його функ-ціонування, з одночасною позитивною дією визначених взаємопов'язаних суб'єктних і забезпечуючих складових, підвищить соціальну, економічну й екологічну локально-регіональну результативність диверсифікаційних процесів виробництва.

Ключові слова: диверсифікація виробництва, сільське господарство, сільськогосподарське підприємство, господарство населення, соціальна сфера.

Аннотация

Мельник Н.Б. Диверсификация производства сельскохозяйственных предприятий и хозяйств населения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Львовский национальный аграрный университет, Львов, 2010.

В диссертационной работе исследованы теоретические и методологические основания диверсификации производства в сельском хозяйстве. Она рассматривается как стратегия функционирования сельскохозяйственных предприятий и хозяйств населения, которая предполагает изменения условий их хозяйствования с учетом специфики отрасли, разнообразие ресурсного обеспечения процесса изготовления продукции (товаров, работ, услуг), ее ассортимента и каналов реализации. Системное осваивание диверсификации повышает социально-экономическую и экологическую результативность деятельности субъекта предпринимательства. Ее составляющие элементы - процессы в сельском хозяйстве, разнообразие сельскохозяйственного производства, изменения в социальной сфере села.

Необходимость осваивания диверсификационных изменений производства обусловлена такими особенностями сельского хозяйства, как природно-климатические условия, взаимосвязь между отраслями, сезонность деятельности, небольшие площади земельных угодий и разнообразное размещение использованных территорий.

Определены научно-методологические основания диверсификации производства сельскохозяйственных предприятий и хозяйств населения: объективная необходимость внедрения, обозначение факторов обеспечения ожидаемых результатов, разработка механизма осваивания, стратегическая целеустремленность, замкнутая цикличность, мониторинг всех этапов, достижение результативности производства.

Доказана целесообразность систематизации классификационных признаков диверсификации производства в сельском хозяйстве по принадлежности к разным сферам бизнеса, по уровню хозяйствования, по административно-территориальным масштабам, по сферам осуществления, по степени однородности.

Обозначено тенденции и проблемы осваивания диверсификации сельскохозяйственного и несельскохозяйственного производства, связанные с условиями функционирования субъектов предпринимательства и изменениями в социальной сфере села. В ходе исследования процессов диверсификации в сельском хозяйстве выявлены их наиболее значимые взаимосвязанные совокупности: изменения в формах собственности на землю и имущество; изменения в формах хозяйствования (трансформация многоукладности, формирование субъектов предпринимательства рыночного типа); изменения отношений на селе (возрождение арендных отношений, трансформация отношений между государством и субъектом хозяйствования из контрольно-отчетных в регулирующе-самофункционирующие).

Оценка направлений диверсификации сельскохозяйственного производства аграрных предприятий и хозяйств населения доказывает необходимость их современного ресурсного самообеспечения. Наличие диверсификационных и дедиверсификационных изменений в структуре производства подтверждается его качественными и количественными колебаниями. Разнообразие каналов сбыта продукции предполагает: ее использование как арендной платы; реализацию агроформированиям, перерабатывающим и заготовительным организациям, торговым посредникам; экспорт; платежное делегирование полномочий на сбор урожая при отсутствии собственных возможностей и т. д.

При анализе диверсификационных изменений в социальной сфере села как основы обеспечения жизнедеятельности сельских жителей обозначены их проявления в миграционном перемещении развитии предпринимательства, в возможностях расширения сельскохозяйственного производства и освоения крестьянами его несельскохозяйственных направлений, в разнообразии источников доходов, самостоятельном финансировании культурных мероприятий.

Разработан механизм обеспечения системности диверсификации производства в сельском хозяйстве, функционирование которого обеспечит ее трансформацию из антикризисного элемента управления в перспективную стратегию развития сельскохозяйственных предприятий и хозяйств населения. Его взаимосвязанными составляющими являются общественные экономические предпосылки, наличие ресурсной базы, разнообразных источников обеспечения, мотивирующих факторов и внедряющих субъектов.

Практическое использование предложенного механизма свидетельствует о достижении диверсификационного сельскохозяйственного и несельскохозяйственного развития аграрных предприятий и хозяйств населения. Его функционирование при одновременном позитивном действии обозначенных субъектных и обеспечивающих совокупностей повысит социальное, экономическое и экологическое локально-региональное функциональное предназначение диверсификационных процессов.

Ключевые слова: диверсификация производства, сельское хозяйство, сельскохозяйственное предприятие, хозяйство населения, социальная сфера.

Summary

Melnyk N.B. Diversification of the Production of Agricultural Enterprises and Farms. - Manuscript.

Thesis for obtaining the scientific degree of the Candidate of Economics Sciences of the specialty 08.00.04 - economy and management of the enterprises (due to the types of economic activity). - National Agrarian University of Lviv, Lviv, 2010.

The theoretical and methodological basis of the production diversification in agriculture and its role in the act of agroformings and private farms are investigated in the thesis. The peculiarities of the sphere, which determines the necessary of utilizing of the diversificational changes and scientific - methodological measures their development have been defined. The classificational groups of processes in divercificational production of agriculture have been systemized.

The tendencies and problems of the agricultural and non- agricultural production diversification utilizing, caused by the conditions of functioning of the subjects of economies and by the changes in social sphere of the village were evaluated and determined.

The mechanism of ensuring the systematic diversification of the agricultural enterprises and private farms production has been worked out. It's functioning with simultaneously positive action of determined interrelate subjects will increase the social economical and ecological local-regional resultness of the production diversificational processes.

Key words: diversification of production, agriculture, agricultural enterprise, private farm, social sphere.

Размещено на Allbest.ru