Характеристика показників робочого часу

Размещено на http://allbest.ru

Зміст

1. Аналітичний облік використання робочого часу

1.1 Економічна сутність робочого часу

1.2 Методика оцінки робочого часу

1.3 Особливості бухгалтерського обліку робочого часу

2. Аналіз використання робочого часу

2.1 Характеристика підприємства «Будівельне управління Державного управління справами»

2.2 Аналіз динамічних змін та структурних зрушень

2.3 Факторний аналіз використання робочого часу

2.4 Регресійно-кореляційний аналіз

Висновки

Література



1. Аналітичний облік Використання робочого часу

1.1 Економічна сутність робочого часу

Робочим часом вважається час, протягом якого працівник згідно із законодавством, колективним і трудовим договором, з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку повинен виконувати свої трудові обов'язки на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи - роботодавця. Це означає, що в робочий час включаються час простоїв не з вини працівника, короткочасні перерви для обігрівання та відпочинку й інші періоди, коли працівник не працював, але за ним зберігалося місце роботи і зарплата цілком чи частково. Разом з тим робочим є і час роботи понад встановлену тривалість У випадках, передбачених законодавством.

Види робочого часу розрізняються за його тривалістю. Трудове законодавство встановлює такі види робочого часу:

1) нормальної тривалості;

2) неповний робочий час;

3) скорочений робочий час.

Згідно із ст. 45 Конституції України максимальна тривалість робочого часу визначається законом. У статті 50 КЗпП України встановлено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень як при п'яти, так і при шестиденному робочому тижні.

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість робочого часу працівників, крім зазначених в статті 51, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижнях.

Якщо характер виробництва дозволяє, то робочий час може бути неповним, гнучким і ковзаючим.

Нормований час -- це час виконання обов'язків і час регламентованих перерв. До нормованого часу відноситься час основної роботи, протягом якого виконується сама робота.

Час перерви -- це час, протягом якого працівник не займається трудовою діяльністю; час перерви включає час регламентованих і час нерегламентованих перерв.

Допоміжний час, що затрачений виконавцями для забезпечення основної роботи разом з основним, складає оперативний час. Характерною особливістю оперативного часу є циклічне повторення його елементів у певній послідовності з кожною одиницею продукції або обсягу роботи.

Збільшення продуктивності праці знаходиться у прямій залежності від використання робочого часу. Зниження втрат робочого часу і нераціональних його витрат призводить до зростання продуктивності праці без додаткових заходів і витрат.

Обсяг вироблюваної продукції прямо пропорційний фонду робочого часу і обернено пропорційний трудомісткості. Аналіз використання робочого часу проводиться в двох напрямках: виявлення втрат робочого часу і непродуктивного його використання. Метою аналізу використання робочого часу на підприємстві є виявлення доцільності використання робочого часу, при якому є можливість виявити недоліки в його використанні, визначити їх причини та розробити пропозиції щодо раціонального використання.

Мета аналізу використання робочого часу на підприємстві передбачає вирішення наступних завдань:

- Розглянути основні економічні показники діяльності підприємства;

- Вивчити використання фонду робочого часу в динаміці;

- Оцінити ефективність використання трудових ресурсів;

- Виявити при проведенні аналізу всі позитивні і негативні моменти при використанні фонду робочого часу в цілому по підприємству;

- Виявити можливість економії робочого часу;

- Розрахувати економічний ефект використання робочого часу на підприємстві.

Основне джерело інформації даних для аналізу втрат робочого часу - статистичні форми 1-Т, 4-П, в яких містяться показники, що характеризують використання робочого часу робітниками за рік:

- Відпрацьовані людино-дні;

- Число цілоденних простоїв;

- Розшифровка неявок на роботу з причин;

- Відпрацьовані людино-години;

- Годинник внутрізмінних простоїв.

Додатково залучаються дані про планове і фактичне балансі робочого часу одного робітника і інші показники, отримані вибірковим і оперативним шляхом (фотографія робочого часу і самофотографии, хронометраж операцій, дані моментних спостережень та інших). Проведення аналізу використання робочого часу на підприємстві відбувається в кілька етапів:

1. Перший етап аналізу використання робочого часу представляє собою аналіз використання среднесписочного складу робітників на основі розрахунку коефіцієнта використання среднесписочного складу Кісп. Для його визначення спочатку розраховують щоденну чисельність робітників (явочное число робочих Ч р.яв) у попередньому і звітному періодах:

Ч яв = Ф р * Ч р.ср / Ф н;

де: Ф р - реальний фонд робочого на рік; Р р.ср - середньооблікова чисельність робітників; Ф н - номінальний фонд робочого на рік.

До ісп = Ч р.яв / Ч р.ср.

Коефіцієнт використання среднесписочного складу розраховується для двох періодів - попереднього і звітного. Порівняння коефіцієнтів відображає динаміку цього показника.



До ісп.отч / К ісп.пред * 100-100.

Причина невиконання плану за показником використання среднесписочного числа робітників можуть бути:

- Збільшення числа відпусток з дозволу адміністрації;

- Збільшення кількості прогулів;

- Зростання захворюваності.

Аналіз та розрахунок даного показника необхідний для планування чисельності по робочих місцях і нормах обслуговування.

2. Другий етап пов'язаний з аналізом використання фонду робочого часу за балансом робочого часу одного середньооблікового робітника. Безпосередній вплив на зростання продуктивності праці робить збільшення річного (квартального, місячного) реального (ефективного) фонду робочого часу в годинах на одного середньооблікового робітника. Збільшення цього фонду залежить від зростання реальної тривалості робочого дня і від скорочення цілозмінних простоїв і невиходів на роботу. Тому при аналізі розглядаються причини збільшення або зменшення цих складових фонду робочого часу.

Наприклад, реальна тривалість робочого дня збільшується за наявності понаднормових робіт і зменшується за рахунок внутрізмінних простоїв, скорочення робочих днів підлітків, скорочення робочого дня на одну годину в передсвяткові дні, відволікання від роботи.

У процесі аналізу встановлюється збільшення або зменшення ефективного фонду часу одного робітника і розраховується економія трудовитрат:

Е ч = Е ф.р.в. * Ч р.ср / Ф р.в,

де: Е ф.р.в. - Економія (збільшення) фонду робочого часу планова або звітна;

Ф р.в. - Ефективний (реальний) фонд робочого часу робітника - плановий або звітний.

Розрахувавши економію трудовитрат, можна визначити зростання продуктивності праці по підприємству або її зниження, а так само додатковий випуск продукції або її втрати.

3. На третьому етапі аналізується вплив використання робочого часу на зміну показника продуктивності праці. Про ступінь використання робочого часу можна судити по зміні показників годинний, денний і річний продуктивності праці (виробітку). Між цими показниками є прямий зв'язок:

J вг = J в.дн * J яв.дн

J в.дн = J вч * J прод.см.

J вг = J вч * J прод.см * J яв.дн

Зростання часовий вироблення залежить від зниження трудомісткості в результаті впровадження нової техніки, вдосконалення організації праці та ін Підвищення річного виробітку залежить ще від зменшення невиходів на роботу (прогули, цілоденні простої і т.п.) протягом місяця, року. Перевищення зростання денний вироблення над часовий відображає поліпшення використання внутрізмінного часу, а перевищення зростання річного виробітку над денною пояснюється збільшенням числа явочних днів у році.

4. Четвертий етап пов'язаний з аналізом втрат робочого часу. Дані про фактичну кількість відібраних людино-днів і людино-годинах беруть з табельного обліку. Сучасна організація табельного обліку не дає достовірних відомостей про кількість фактично відпрацьованих людино-днів і людино-годин. Ще менш точно враховується кількість відпрацьованих годин за зміну. Зменшення відпрацьованих годин відбувається за рахунок простою, який не завжди фіксується. Враховуються тільки простої не з вини робітника, документально оформлені, які відповідно до Трудового кодексу повинні оплачуватися. Це не дозволяє мати реальний показник кількості відпрацьованих людино-годин, спотворює картину продуктивного використання робочого часу, не дає можливості виявити реальні резерви зростання продуктивності праці.

Не враховуються втрати робочого часу на підприємствах відображаються у внутрішній звітності. Для повного використання резервів ростов продуктивності праці аналіз звітних даних слід доповнювати аналізом фотографії робочого часу.

Зростання продуктивності праці від використання виявлених при проведенні фотографій робочого часу втрат робочого часу Т п.рв визначається за формулами:

Е ч = П баз - П отч / 100 - П отч * 100

ПТ = Т п.р.в. / Т см - Т п.р.в. * 100;

ПТ = Т оп.норм - Т оп.факт / Т оп.факт * 100

ПТ = 100-П отч / 100 - П баз. * 100 - 100

де: Е ч - економія чисельності при скороченні втрат,%;

П баз, П отч - втрати робочого часу в базисному і звітному роках,%;

Т см - змінне час,%;

Т оп.норм, Т оп.факт - нормативне та фактичне оперативний час на виконання операції.

При аналізі звітних показників використання робочого часу середнє число днів, відпрацьованих одним робітником за рік, середня кількість годин, відпрацьованих одним робітником за зміну і за рік, беруться за попередній рік, за планом і фактом звітного року.

Далі встановлюються причини втрат робочого часу. До них відносяться перш за все не плановані втрати робочих днів:

- Цілоденні простої;

- Відпустки з дозволу адміністрації;

- Прогули;

- Хвороби;

- Внутрішньозмінні простої.

Потім розраховується величина втрат на одного робітника в дні та години, у тому числі з причин. Значні резерви зростання продуктивності праці криються в скороченні втрат робочого часу через хвороби. Зазвичай робиться детальний аналіз причин втрат робочого часу по захворюваності, а так само вивчається стан охорони праці та техніки безпеки на робочих місцях, намічаються заходи щодо їх поліпшення. Крім виявлення втрат робочого часу в процесі аналізу встановлюється ефективне його використання.

Негативний вплив на виробничий процес надають непродуктивні витрати праці, які залежачи від рівня організації та управління виробництвом.

5. П'ятий етап пов'язаний з аналізом непродуктивного використання робочого часу, до якого відносять час, витрачений на виготовлення бракованої продукції, на виправлення браку, відхилення від нормальних технологічних умов роботи. Це так звані приховані втрати робочого часу.

Джерела відомостей про втрати робочого часу, пов'язані з непродуктивним його використанням, є.

1. Дані бухгалтерського обліку про внутрішньозаводської шлюбі.

2. Замовлення підприємства:

- На відновлення втрат і недостач заготовок, вузлів, деталей та виробів, що виявляються в результаті інвентаризації незавершеного виробництва і готової продукції на складах;

- На відновлення (заміну) реалізованих виробів, що вийшли з ладу протягом гарантійного терміну.

- Дані служб технічного контролю якості про повернення продукції на повторне подання (з зазначенням причин віку та об'єму трудовитрат на усунення дефектів).

- Облік інших непродуктивних витрат робочого часу, обумовлених насамперед простоями через брак комплектуючих виробів.

Надурочний час включається у фактично відпрацьований час, тому необхідно додати до числа втрат робочого часу кількість надурочно відпрацьованих людино-годин.

Розрахунок впливу зміни структури персоналу на показники продуктивності праці проводиться за формулами:

І ПТ р = І ПТ р. осн * д р.ос

де: І ПТ р - індекс продуктивності праці робітників;

І ПТ р. осн - індекс продуктивності праці основних робітників;

Д р. осн - індекс зміни частки основних робітників у загальній чисельності робітників.

І ПТ ппп = І ПТ р * І Д р,

де: І ПТ ппп - індекс продуктивності праці працюючих;

Д р - індекс зміни питомої ваги робітників у загальній чисельності працюючих.

ПТ ппп = ПТ р.осн * Д р.осн * Д р.

1.2 Методика оцінки робочого часу

Дослідження трудового процесу припускає аналіз всіх його характеристик, які впливають на витрати праці і ефективність використання виробничих ресурсів. Вивчаються технологічні параметри устаткування, його відповідність ергономічним вимогам, умови праці, використовувана технологія, організація і обслуговування робочого місця, а також професійно-кваліфікаційні, психофізіологічні, соціальні характеристики працівників і інші чинники. Методи отримання і обробки інформації вибираються, виходячи з цілей дослідження. Оптимальним є мінімум сумарних витрат, пов'язаних з отриманням необхідної інформації і її подальшим використанням .

Оскільки витрати робочого часу різноманітні, їх класифікують в цілях вивчення і аналізу. Класифікація є основою для вивчення фактичних витрат робочого часу, зіставлення і аналізу результатів спостереження в цілях виявлення резервів зростання продуктивності праці, визначення необхідних витрат часу по елементах трудового процесу і встановлення норм.

Методи дослідження трудових процесів можуть класифікуватися за рядом ознак: метою дослідження, кількістю спостережуваних об'єктів, способом проведення спостереження, формою фіксації його даних і т.п.

Залежно від призначення, цілі проведення і змісту витрат спостереження, що вивчаються, підрозділяються на: фотографію робочого часу, хронометраж і фотохронометраж.

Хронометраж - це вивчення і вимірювання окремих елементів операції, що циклічно повторюються. Його проводять, як правило, на роботах, які характеризуються частою повторюваністю і постійністю ступеня впливу чинників на час їх виконання. Основним завданням хронометражу є виявлення чинників, що впливають на тривалість кожного елементу досліджуваної операції з метою проектування її раціональної структури в цілому і нормальної тривалості окремих її елементів. За допомогою хронометражу визначають тільки дії, що входять до складу оперативної роботи, оскільки зі всіх видів продуктивної роботи циклічно повторюється тільки вона.

Фотографія робочого часу - це вид спостережень, за допомогою якого вивчають і аналізують витрати часу одним робочим або групою, пов'язані з виконанням того або іншого процесу впродовж всього робочого дня (зміни) або його частини, незалежно від того, на що витрачено цей час. ФРЧ не розкриває технологію і методи здійснення процесу, а лише фіксує його протікання. Мета ФРЧ у виявленні резервів підвищення продуктивності, поліпшенні використання устаткування. Це досягається виявленням доцільності, послідовності тих або інших витрат часу, їх вимірюванням, встановленням ступеня можливого ущільнення робочого дня виконавців, усунення втрат робочого часу і простоїв устаткування.

Призначення фотографії робочого часу полягає у виявленні недоліків в організації праці і виробництва, що викликає втрати або нераціональне використання робочого часу, проектуванні ефективнішого розподілу часу робочої зміни по категоріях витрат часу, у визначенні фактичного вироблення продукції, темпу її випуску і рівномірності роботи протягом зміни.

При умілому, широкому і систематичному застосуванні ФРЧ керівник підприємства завжди матиме чітке уявлення про роботу і простої робочих і устаткування, про причини втрат робочого часу.

ФРЧ підрозділяють на індивідуальну, групову, бригадну, масову, маршрутну, багатоверстатну, цільову, фотографію виробничого процесу і фотографію використання устаткування. Також розрізняють дубльовану і пікетну фотографію робочого дня.

Дубльовану фотографію робочого дня проводять одночасно два працівники. Цей спосіб застосовують, коли видимість об'єкту спостереження обмежена. Спостерігачі працюють незалежно один від одного, а після закінчення роботи зіставляють результати, щоб одержати загальну картину.

Груповою називають фотографію робочого часу, при якій один спостерігач одночасно вивчає роботу декількох виконавців.

Особливістю групової фотографії є те, що спостерігач наперед визначає види витрат і втрат, що вивчаються, оскільки він не може безперервно реєструвати всі витрати часу на кожному місці.

Відносно повноти, детальності і точності групова фотографія істотно поступається індивідуальній, проте, до переваг групової фотографії відносяться можливість одночасного обхвату одним спостерігачем великих груп робочих, а також простота запису і обробки, що призводить до зниження трудомісткості.

Щоб забезпечити достовірність одержуваних результатів, які повинні відображати дійсне використання робочого часу, необхідно виконувати наступні умови: спостереження тих або інших витрат робочого часу повинні бути випадковими і однаково можливими; кількість спостережень повинна бути достатньо великою, щоб достовірно характеризувати спостережуване явище в цілому.

Метод вивчення трудових процесів, при якому самі виконавці реєструють тривалість і причини втрат робочого часу на спеціальних бланках називається самофотографією. Перш за все, успішне і усестороннє впровадження самофотографії вимагає залучення всіх, хто працює, оскільки залучення їх до вивчення трудового процесу дає невичерпне джерело вдосконалення організації праці і виробництва.

Висновки, зроблені на основі фотографії робочого дня, можуть виявитися характерними тільки для спостережуваного об'єкту і відповідного інтервалу часу. Хоча самофотографія характеризує втрати робочого часу з організаційно-технічних причин не менш об'єктивно, ніж ФРЧ, вона не дає уявлення про втрати робочого часу з вини самого виконавця. Тому разом з самофотографією потрібно проводити і ФРЧ. Фотохронометраж є комбінованим способом вивчення робочого часу, заснованим на поєднанні хронометражу і фотографії робочого часу. Суть його в тому, що фотографія робочого часу в окремі періоди часу доповнюється хронометражем. Істотною перевагою перед роздільним проведенням хронометражу і ФРЧ є те, що за один і той же період часу можна одержати дані і про доцільність використання змінного часу, і про структуру оперативного часу і раціональності прийомів при виконанні основної роботи.

Залежно від цілей спостереження, кількості спостережуваних об'єктів, числа спостерігачів і характеру виробничого процесу, виділяють індивідуальний, груповий, дубльований і комплексний фотохронометраж. Всі вживані методи вивчення витрат робочого часу взаємозв'язані і доповнюють один одного. Застосування фотографії робочого часу протягом всієї зміни при ручних роботах допоможе поліпшити організацію праці і підвищити його продуктивність за рахунок ефективного використання всього фонду часу.

За способом спостережень і реєстрації результатів розрізняють візуальний, автоматичний і дистанційний методи. При візуальному методі спостерігач вручну реєструє результати за свідченнями приладів часу (годинників, секундомірів і ін.), а також лічильників кількості випадків витрат часу.

Основними недоліками цього методу є: суб'єктивність реєстрації відхилень в трудовому процесі і оцінюванні темпу роботи; помилки при зчитуванні показань приладів часу; необхідність присутності спостерігача в безпосередній близькості від об'єкту спостереження; важкість в дослідженні швидко протікаючих процесів; велика напруга уваги спостерігача у зв'язку з тим, що йому доводиться одночасно стежити за тим, хто працює, оцінювати характер роботи, визначати моменти зняття показань приладів і вести записи.

Візуальні спостереження значно полегшуються, якщо використовуються прилади, що автоматично вимірюють тривалість елементів процесів.

Особливість автоматичного способу в тому, що результати спостережень фіксують без участі спостерігача спеціальні прилади на кіно-, фотоплівці, відео і т.д., що дозволяє фіксувати не тільки час, але і самі процеси. Це дозволяє аналізувати раціональність рухів і дій, порівнювати виконання одних і тих же прийомів різними робітниками, створювати учбові матеріали для підготовки інших робочих.

Проте присутність спостерігача безпосередньо у робочого місця може надати негативну психологічну дію на працівників, внаслідок чого його підвищена нервозність може привести до спотворення дійсних показників вироблення. Для того, щоб не відволікати виконавця від роботи, існує дистанційне спостереження, яке ведеться за допомогою прихованих камер. Спостереження по монітору не відволікає робітника, а всі неясності (причини відсутності, збої в роботі і ін.) можна з'ясувати в кінці зміни у самого робітника або у тих, що його оточують.

Отже, на будь-якому підприємстві, незалежно від форми власності, велике значення має ефективність виробничого процесу, тобто його здійснення з найменшими витратами робочого часу і устаткування. Головна умова раціоналізації виробничого процесу - систематичне вивчення витрат робочого часу і використання матеріалів спостереження. На їх основі роблять висновки про наявність “вузьких місць” на підприємстві, про причини і розміри втрат робочого часу, намічають заходи щодо вдосконалення праці і виробництва.

Вдосконалення трудового процесу припускає раціональне поєднання в часі всіх елементів праці, а також встановлення взаємозв'язку учасників виробництва.

1.3 Особливості бухгалтерського обліку робочого часу

Основним джерелом інформації про використання робочого часу в бюджетних установах є дані табельного обліку. У разі потреби проводять «фотографії» робочого дня, хронометражні спостереження та інші заходи одночасного обстеження.

Табель використання робочого часу (ф. П-5) являє собою спеціальний іменний список працівників структурного підрозділу установи чи організації, призначений для фіксації інформації про використання робочого часу працівників в розрізі структурного підрозділу, табельного номеру посади за днями місяця.

Облік виходів на роботу й часу залишення її в табелі використання робочого часу можна вести двома способами:

· відмічати всіх, хто вийшов, не вийшов на роботу, а також фіксувати запізнення, понаднормові години;

· реєструвати лише відхилення від нормального використання робочого часу (невиходу, запізнення, понаднормовані роботи).

Табель використання робочого часу (ф. П-5) відкривають щомісячно за 2--3 дні до початку розрахункового періоду на підставі табеля використання робочого часу за минулий місяць із зазначенням прізвище, ім'я, по батькові, статтю, табельного номеру кожного працівника.

Якщо працівник протягом того самого дня використав робочий час із двома видами відхилень, одне з яких робота в нічний час, то нижня частина рядка заповнюється дробом, чисельник якого -- умовне позначення відхилень, а знаменник -- кількість нічних годин. За наявності більш ніж двох відхилень в один день прізвище працівника в табелі записується двічі.

Якщо протягом дня у працівника місяця не було жодних відхилень, то у стовпці «Число місяця» ніяких позначок не робиться, лише проставляються букви «В» -- вихідні та святкові дні.

У кінці місяця визначається загальна кількість днів невиходів і невідпрацьованих днів із записом їх у відповідні стовпці. Дні невиходів, дозволені законом (виконання державних обов'язків, відрядження), входять до загального підсумку відпрацьованих днів і окремо не підраховуються.

У випадках, передбачених чинним законодавством, до фактич­ного робочого часу зараховуються деякі перерви в роботі, протягом яких працівник вільний від виконання своїх трудових обов'яз­ків, наприклад додаткові перерви для жінок, які годують дитину.

Кількість годин, відпрацьованих у вихідні та святкові дні, відбивається в табелі двома способами. У разі «плаваючого графіка» роботи дні, відпрацьовані у свята, входять до загальної кількості днів виходів, а години роботи в ці дні відмічаються у відведеному для них стовпці табеля і підлягають оплаті додатково. Якщо роботи у вихідні та святкові дні мають випадковий характер, то ці роботи в зазначені дні відмічаються у спеціальному стовпці табеля й підлягають оплаті в подвійному розмірі.



2. Аналіз використання робочого часу

2.1 Характеристика підприємства «Будівельне управління Державного управління справами»

Підприємство створено на базі Управління будівництва урядових будівель, заснованого 1939 року. Доскладу Будівельного управліннявходять:

§ комбінат будівельних конструкцій;

§ автотранспортне господарство, забезпечене необхідними технічними засобами для виконання всіх видів будівельних робіт.

За багаторічну діяльність управлінням зведені добре відомі киянам і гостям столиці будівлі, які є архітектурним надбанням міста: на Михайлівській площі (Міністерство закордонних справ України), на перехресті вулиць Банкової та Інститутської (житловий будинок).

Управлінням виконано капітальний ремонт і реконструкцію Маріїнського палацу, будинків для офіційних прийомів на вул. Шовковичній, КабінетуМіністрівУкраїни, Секретаріату Президента України, готельних комплексів "Київ", "Дніпро", "Національний", Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Управлінням збудовані красиві й комфортабельні житлові будинки в різних куточках столиці за типовими та індивідуальними проектами з використанням сучасних технологій і якісних матеріалів.

За формою власності: «Будівельне управління Державного управління справами» - державна властність, дане підприємство займається будівництвом житлових і нежитлових будівель.

Керівником підприємства є Акімов Олександр Володимирович



Рис. 1. Організаційна структура підприємства

Таблиця 2.1 Розшифровка підрозділів підприємства

Найменування підрозділів	Всього
Керівник Головний інженер Виробничо-технічний відділ Плановий відділ Відділ постачання Бухгалтерський відділ Господарський відділ Головний механік Відділ кадрів Начальники дільниць Виконавців	1 1 4 5 6 5 2 1 3 3 25
Всього	56

Тобто усього на підприємстві є 56 працівники, кожен з них відповідає за виконання окремих завдань для своєчасної та результативної роботи підприємства.

Уже понад 75 років Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, КабінетуМіністрівУкраїни, Ради національної безпеки і оборони України, інших державних органів, вищих посадових осіб України, інших держав, зарубіжних делегацій, а також забезпечує їх діяльність з виконання конституційних повноважень.

В управлінні Державного управління справами перебуває понад 60 державних підприємств, установ, організацій та господарське товариство, повноваження з управління корпоративними правами держави якого передані Державному управлінню справами (далі - підприємства). Їх діяльність з надання послуг та реалізації продукції і товарів дозволяє Державному управлінню справами виконувати покладені на нього завдання в повному обсязі та спрямовувати кошти для наповнення державного бюджету. У 2013 році підприємства ми отримано 1 409,7 млн гривень доходів, валовий прибуток - 94,2 млн гривень, до бюджетів усіх рівнів сплачено 287,0 млн гривень, до державних цільових фондів - 242, 6 млн гривень.

Підприємства Державного управління справами можуть надавати такі послуги:

· готельні,

· виставкові,

· проведення масових заходів,

· медичні,

· санаторно-курортні,

· транспортні,

· ремонтно-будівельнітощо.

Основними видами діяльності підприємства є:

· Будівельні та монтажні роботи

· Зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель і споруд

· Роботи з упорядження конструкцій та устаткування

· Монтаж внутрішніх інженерних систем, мереж, приладів і засобів вимірювання

· Монтаж зовнішніх інженерних систем, мереж, приладів і засобів вимірювання

· Захист конструкцій, устаткування, мереж

· Інжинірингові роботи

· Генеральний підрядчик у будівництві

Основними ринками збуту даного підприємства є ринок послуг в сфері будівництва по всій території України.

Клієнтами підприємства можуть бути фізичні особи та юридичні особи. Головними конкурентами Будівельного управління Державного управління справами є такі підприємства, як «Київміськбуд» , АТЗТ "Старатель", АТ "Київпромзв'язокбуд", АТ "Укргазбуд" . Для того, щоб підприємство було конкурентно - спроможне застосовуються нові технології, відбувається пошук нових ринків збуту та покращується сервіс.

Для характеристики показників беремо дані з Балансу(Форма №1) та з Звіту про фінансові результати підприємства(Форма №2) за 2013 та 2014 роки. Спочатку визначимо зміни у структурі пунктів. Використовуємо такі статті, як: необоротні активи,оборотні активи, запаси, вилучений капітал, зарєстрованний капітал, довгострокові зобов'язання і забезпечення дохід,збиток. Всі данні та розрахунки внесемо до таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Характеристика показників в динаміці

№	Показники	За 2013 рік	За 2014 рік	Зміни у структурі
		Тис.грн	Тис.грн	Абсол. приріст (тис.грн)	Темп росту (%)	Темп приросту(%)
1.	Необоротні активи	4927	4720	-207	95,7	-4,3
2.	Оборотні активи	9526	8019	-1507	84,2	-15,8
3.	Запаси	1420	1292	-128	91	-9
4.	Вилучений капітал	3700	3700	-	-	-
6.	Зареєстрований капітал	12384	12384	-	-	-
7.	Довгострокові зобов'язання і забезпечення	2872	2872	-	-	-
8.	Дохід	3142	6055	2913	192,7	92,7
9	Збиток	527	510	-17	96,8	-3,2

Згідно розрахованих даних видно,що за 2013 -2014 роки необоротні активи зменшились на 4,3%, це складає 207тис.грн.. Оборотні активи зменшилися на 15,8%, це складає 1507 тис.грн..Запаси зменшились на 9% за 2014 рік, що у грошовому еквіваленті складає 91 тис. грн. Вилучений капітал не змінився. Довгострокові зобов'язання і забезпечення не змінилися. Зареєстрований капітал не змінився . Дохід збільшився на 92,7%, це складає 2913 тис.грн. Збиток зменшився на 3,3 %, що в грошовому еквіваленті дорівнює 17 тис.грн.

2.2 Аналіз динамічних змін та структурних зрушень

Порівняння як один із способів пізнання найширше використовують в економічному аналізі. Суть його полягає у зіставленні однорідних об'єктів з метою виявлення рис подібності або відмінностей між ними. За допомогою порівняння виявляють загальне і особливе в економічних явищах, визначають зміни в рівні досліджуваних об'єктів, вивчають тенденції і закономірності розвитку їх.

Для аналізу застосовують такі типи порівнянь.

1. Порівняння фактично досягнутих результатів із даними минулих періодів. Тут зіставляють результати сьогоднішнього дня з учорашнім, поточного місяця, кварталу, року з минулими. Це дає можливість оцінити темпи зміни показників, що вивчаються, і визначити тенденції та закономірності розвитку економічних процесів.

2. Зіставлення фактичного рівня показників із плановими. Таке порівняння необхідне для оцінювання ступеня виконання плану, для визначення невикористаних резервів підприємства.

3. У практиці аналітичної роботи широко використовують порівняння із затвердженими нормами витрати ресурсів (матеріалів, сировини, палива, енергії, води тощо). Таке порівняння необхідне для виявлення економії або перевитрати ресурсів на виробництво продукції, для оцінювання ефективності використання їх у процесі виробництва і визначення втрачених можливостей збільшення випуску продукції і зниження собівартості.

4. Порівняння з кращими результатами, тобто з кращими взірцями праці, передовим досвідом, новими досягненнями науки і техніки. На підприємстві проводять порівняння середнього рівня показників, яких досяг колектив у цілому, з показниками передових дільниць, бригад, робітників. Це дає змогу виявити інноваційні можливості підприємства.

5. В аналізі показники досліджуваного підприємства порівнюють з даними, середніми по галузі, або із середніми по міністерству, об'єднанню, концерну і т. д. Таке порівняння потрібне для визначення рейтингу аналізованого підприємства серед інших суб'єктів господарювання цієї галузі, для отримання повнішої й об'єктивнішої оцінки рівня розвитку підприємства, для вивчення загальних і специфічних факторів, що визначають результати його господарської діяльності.

6. Порівняння паралельних і динамічних рядів використовують в аналізі для визначення й обґрунтування форми та напряму зв'язку між різними показниками. З цією метою числа, що характеризують один із показників, необхідно розташувати у зростаючому порядку, або у порядку, що зменшується, і подивитися, як у зв'язку з цим змінюються інші досліджувані показники: та вони зростають, чи зменшуються і до якого ступеня.

7. В аналізі також застосовують порівняння різних варіантів розв'язання економічних завдань, що дає змогу обрати найоптимальніший з них і тим самим повніше використати можливості підприємства. Особливо широко це порівняння використовують у попередньому аналізі для обґрунтування планів та управлінських рішень.

8. Для розрахунку впливу факторів і визначення величини резервів також широко використовують зіставлення результатів діяльності до і після зміни якого-небудь фактора чи виробничої ситуації.

Для розрахунку показників в динаміці треба використовувати такі показники як: абсолютне відхилення, темп росту та темп приросту.

Абсолютне відхилення - показує наскільки в абсолютному виражені рівень звітного періоду більше рівня, прийнятого за базу:

Пт = Yі - Y0 Y0 - базисний рівень.

Темп зросту - показує в скільки разів збільшується чи зменшується аналізуючий рівень порівняно з базисним:

Тpt= Yі / Y0 *100%

Темп приросту - показує наскільки % збільшується чи зменшується аналізуючий рівень порівняно з базисним:

Тпp = Тp - 100%

Проаналізуємо використання робочого часу за 2013- 2014 роки, результати заносимо в таблицю (таблиця 2.3)



Таблиця 2.3 Аналіз динаміки робочого часу

Показники	2013	2014	Абсолютне відхилення	Темп росту, %	Темп приросту, %
Середньо річна чисельність робітників (ЧР)	93	56	-37	58,3	-41,7
Фонд оплати праці	1638	981,9	-656,1	59,9	40,1
Фонд робочого часу	144700	144745	45	100,03	0.03
Відпрацьовано годин за рік	60300	59258	-1042	98,7	-1,73
Невідпрацьовано за рік:	84400	85487	1087	101,3	1,3
Щорічні відпустки	40200	3600	-36600	8,95	-91,05
Тимчасової непрацездатності	5200	1656	-3544	31,8	-68,2
Переведення з економічних причин на неповний робочий день(тиждень)	39000	80231	41231	205,7	105,7

Таблиця 2.4 Аналіз структури ФРЧ

Показники	2013	ПВ %	2014	ПВ %
Фонд робочого часу	144700	100	144745	100
Відпрацьовано годин за рік	60300	41,7	59258	40,9
Не відпрацьовано годин за рік:	84400	58,3	85487	59,1
Щорічні відпустки	40200	27,8	3600	2,5
Тимчасової непрацездатності	5200	6,1	1656	1,1
Переведення з економічних причин на неповний робочий день (тиждень)	39000	26,9	80231	55,5

Приклад розрахунку:

1. Абсолютне відхилення: 56 - 93 = - 37

2. Темп росту: 56 / 93 * 100 % = 58,3 %

3. Темп приросту: 58,3 - 100 = - 41, 7%

Розглянемо зміни середньої чисельності працівників, фонду робочого часу, відпрацьованого часу, невідпрацьованого часу за 2013 - 2014 роки та відобразимо їх графічно (рис. 2.)

Аналіз змін показав, що середня чисельність працівників зменшилася на 41,7 %, фонд робочого часу збільшився на 0,03%,фонд оплати праці зменшився на 40,1% відпрацьований час зменшився на 1,73%, а невідпрацьований час збільшився на 1,3%

Рисунок 2. Аналіз змін робочого часу підприємства за 2013 - 2014 роки.

Проведемо оцінку кількості і фонду оплати праці працівників, результати заносимо в таблицю 2.4

Таблиця 2.5 Аналіз кількості і фонду оплати праці працівників

Показники	За період з початку року
	Середньооблікова кількість, осіб	Фонд оплати праці, тис.грн	Відпрацьовано людино-годин
жінки	18	251,8	23982
чоловіки	37	703,3	35276
Працівники, які не перебувають в обліковому складі ( позаштатні)
жінки	1	26,8	-

Провівши аналіз можливо зробити наступні висновки:

· Середня чисельність робітників у 2014 році зменшилася на 37 чоловік (або на 41,7%) порівняно з 2013 роком.

· Фонд оплати праці зменшився у 2014 році на 651,1 тис.грн або на 40,1 %.

· Кількість відпрацьованих годин у 2014 році зменшилося на 1042 год.

· Кількість невідпрацьованих годин у 2014 році збільшилося на 1087 годин або на 1,3% із них: через щорічні відпустки кількість не відпрацьованих годин зменшилася на 36600год порівняно з 2013 роком; через тимчасову втрату непрацездатності на 3544 год порівняно з 2013 роком; через переведення з економічних причин на неповний робочий день кількість годин збільшилося на 412331.

економічний трудомісткість заробітний

2.3 Факторний аналіз використання робочого часу

Під час аналізу обчислюють годинну, денну і місячну продуктивність праці одного працюючого або одного робітника. Перші два показники визначаються як відношення обсягу товарної продукції до загальної кількості відпрацьованих усіма робітниками людино - годин і людино - днів, а інші - як відношення того самого обсягу до середньо спискової чисельності робітників або всіх працівників.

Основним джерелом даних для аналізу використання фонду робочого часу є форма 3-ПВ "Звіт про використання робочого часу".

Використання робочого часу аналізується за допомогою таких показників:

- середньої кількостіднів, відпрацьованих одним робітником за звітний період;

- середня тривалість робочого дня .

Середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період, характеризує тривалість робочог оперіоду в днях. На цей показник впливають такі фактори: втрати робочого часу і в тому числі прогули; невиходи з дозволу або з ініціативи адміністрації; масові невиходи на роботу; кількість днів чергової відпустки; кількість вихідних і святкових днів, кількість днів тимчасової непрацездатності, відпустки у зв'язку з навчанням.

Тривалість робочого дня робітника залежить від таких факторів: величини нормативно встановленого робочого тижня; часу простого тижня; часу над урочної роботи; часу простою протягом робочої зміни; неповного робочого часу; часу інших скорочень робочого дня; передбачених законодавством.

Повному використанню трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин одним працюючим і одним робітником, а також за інтенсивністю використання робочого часу. Під час аналізу необхідно визначити відхилення фактичних показників від планових або від аналогічних показників минулих періодів і встановити конкретні причини можливих відхилень. Такий аналіз потрібно проводити, щодо кожної категорії працівників, кожного підрозділу і щодо підприємства в цілому за звітний період і в динаміці.

Таблиця 2.6 Факторний аналіз використання робочого часу підприємстві за 2013 - 2014 роки

Показники	2013 (базисний),	2014 (звітний),	Абсолютне відхилення	Темп росту, %	Темп приросту,%
Середньо річна чисельність робітників (ЧР)	93	56	-37	58,3	-41,7
Відпрацьовано годин за рік	60300	59258	-1042	98,27	-1,73
Відпрацьовано днів 1 робітником за рік (Д)	225	290	65	128,89	28,89
Відпрацьовано годин 1 робітникам за рік (Ч)	648,4	1058,2	409,8	163,2	63,2
Середня тривалість робочого дня (П), год	2,9	3,64	0,74	125,5	25,5
Загальний фонд робочого часу (ФРВ), люд.-год	144700	144745	45	100,03	0,03

Фонд робочого часу (ФРВ) залежить від чисельності робітників, кількості відпрацьованих днів одним робітником у середньому за рік і середньої тривалості робочого дня:

ФРВ = ЧР * Д * П

На аналізованому підприємстві фактичний фонд робочого часу більше на 45 год, у тому числі за рахунок зміни: а) чисельності робітників

DФРВ _ЧР = (ЧР _Ф - ЧР _ПЛ) * Д _ПЛ * П _ПЛ = (56-93) * 225 * 2,9 = - 24142,5 год; б)

кількості відпрацьованих днів одним робітником

DФРВ _Д = ЧР _ф * (Д _ф - Д _ПЛ) * П _ПЛ = 56 * (290-225) * 3,64 = 13249,6 год;

тривалості робочого дня

DФРВ _П = ЧР _ф * Д _ф * (П _ф - П _ПЛ) = 56 * 290 * (2,9 - 3,64) = -12661,4.

У середньому одним робітником відпрацьовано по 290 днів в 2014 році тоді як в 2013р - 225.

Середньорічна чисельність працівників в 2014 році зменшилася на 37 чоловік, що становить -41,7 %

Відпрацьовано годин за рік у 2014 порівняно з 2013 зменшилося на 1042 год, що у відсотках становить - 1,73 %

Одним робітником в 2014 році було відпрацьовано 290 днів, тоді як в 2013 році - 225, що на 65 днів менше.

Одним робітником було відпрацьовано більше на 409,8 годин в 2014 році або на 63,2 %

Середня тривалість робочого дня збільшилася на 0,74 години в 2014 році, що у відсотках становить 25,5%

Загальний фонд робочого часу збільшився на 0,03%.

Збільшення всіх показників, окрім фонду робочого часу суттєво збільшилася за рахунок зменшення чисельності працівників.

2.4. Регресійно-кореляційний аналіз

Регресійно-кореляційний аналіз здійснюється для визначення можливості включення показників, факторів до багатофакторної моделі результативного показника.

Стохастичні зв'язки, котрі характеризуються взаємодією середніх значень факторної та результативної ознак, називаються кореляційно - регресійними. Такі зв'язки досліджуються за допомогою кореляційно - регресійного аналізу.

Найважливішою характеристикою кореляційного зв'язку є лінії регресії, тобто функція, котра показує середнє значення X та Y. Кореляційно - регресійна модель взаємозв'язку являє собою рівняння регресії.

Проводимо кореляційно - регресійний аналіз собівартості одиниці продукції:

1. Будуємо логічну модель факторів, що визначають продуктивність праці

2. Здійснюємо регресійний аналіз, що дозволяє визначити характеристику зв'язку між фактором-аргументом і результативним фактором.Розглянемо залежність продуктивності праці (Y) від коефіцієнту зносу основних засобів (X).

Розрахуємо продуктивність праці за 2013 та 2014 роки

ПП₂₀₁₃ = Дохід : Середньо спискову чисельність працівників = 3142 : 93 = 33,8 ПП₂₀₁₄= 6055 : 56 =108,1

Для побудови емпіричної лінії регресії та визначення характеру зв'язку між показниками необхідно:

1. Розрахунок кількості інтервалів:

n = 1+3,322*lgN

де N - об'єм вибірки

N = 10

n = 1+3,322*1 = 4,322 = 4

2. Розрахуємо крок інтервалу:

i = (x_max - x_min)/n

де x_max, x_min- максимальне та мінімальне значення фактора-аргумента.

і = (0,7-0,19)/4 = 0,1275

3. Розрахуємо середнє значення факторів-аргументів та результативного фактора. Зведемо в таблицю 2.7.

Таблиця 2.7 Середні значення Х та Y

Інтервал по х	Кількість значень у	Значення уі	по інтервалу
0,19 - 0,3175	2	108,1; 33,8	70,95
0,3175 - 0,445	4	21; 21; 26; 27	23,75
0,445 - 0,5725	2	25; 28	26,5
0,5725-0,7	2	19; 27	23

4. Побудуємо емпіричну криву регресії

Таким чином за характером емпіричної кривої регресії спостерігаємо лінійний зв'язок між результативним фактором і факторами-аргументами.

Ця залежність характеризується функцією лінійної форми:



у = а0+а1*х

5. Розрахуємо параметри рівняння. Для цього використовуємо метод найменших квадратів та розв'яжемо системо рівнянь відносно а₀ і а_1:

N*a₀ + a₁* x = y

a₀* x + a₁* x² = x*y

Для розв'язання системи знаходимо необхідні значення сум та квадратів та зводимо в таблицю 2.8.

Таблиця 2.8 Значення сум та квадратів Х та Y

№	у	х	х*у	у2	х2
1	108,1	0,25	27,025	11685,61	0,0625
2	33,8	0,19	6,422	1142,44	0,0361
3	21	0,4	8,4	441	0,16
4	27	0,7	18,9	729	0,49
5	21	0,35	7,35	441	0,1225
6	19	0,65	12,35	361	0,4225
7	26	0,35	9,1	676	0,1225
8	28	0,5	14	784	0,25
9	25	0,45	11,25	625	0,2025
10	27	0,39	10,53	729	0,1521
?	335,9	4,23	125,327	17614,05	2,0207

Розв'язавши дану систему рівнянь ми отримали значення:

а₀ = 64.2

а₁ = -72.4

6. Розрахуємо лінійний коефіцієнт кореляції:

Зв'язок продуктивності праці з коефіцієнтом зносу основних засобів характеризується таким рівнянням:

у₁ = 64,2-72,4*0,25 = 46,1

у₄ = 64,2-72,4*0,64 =17,8

Отже, за характером емпіричних ліній регресії спостерігаємо лінійний зв'язок між результативною і факторною ознаками. Між продуктивністю праці та коефіцієнтом зносу основних засобів обернений та, достатньо сильний, зв'язок.



Висновки

Аналізуючи діяльність Будівельного управління ДУС за 2013-2014 рік слід відмітити, що у 2014 році:

· дохід підприємства у 2014 році збільшився на 2913 тис.грн, або на 92,7%; необоротні активи зменшилися на 207 тис.грн або на 4,3%; оборотні активи зменшилися на 1507 тис.грн або на 15,8%; запаси зменшилися на 128 тисм.грн або на 9%; збиток зменшився на 17 тис.грн або на 3,2%

· аналіз змін середньооблікової чисельності, фонду оплати праці, кількості відпрацьованих годин за рік та невідпрацьованих годин за рік показав, що зменшення середньооблiкової чисельності облiкового складу на 41,7%, призвело до збільшення фонду оплати праці на 0,03%, зменшення відпрацьованих годин за рік на 1,73%, та збільшення невідпрацьованих годин за рік на 1,3%

· Аналіз динаміки робочого часу показав, що показник - відпрацьовано годин за рік складає 40,9% питомої ваги фонду робочого часу, а показник - не відпрацьовано годин за рік складає 59,1% питомої ваги фонду робочого часу із них: щорічні відпустки - 2,5%; тимчасова непрацездатність - 1,1%; переведення з економічних причин на неповний робочий день(тиждень)- 55,5%;Отже, в 2014 році було відпрацьовано менше годин на рік.

· Аналіз кількості і фонду оплати праці показав, що на підприємстві працює 18 жінок і їх фонд оплати праці складає 251,8 тис.грн, а працюючих чоловіків 37, їх фонд оплати праці складає 703,3 тис.грн

· Факторний аналіз показав,що на аналізованому підприємстві у середньому одним працівником відпрацьовано 290 днів; було відпрацьовано годин на рік менше ніж у 2013 на 1042 год;одним робітником було відпрацьовано на 409,8 годин ніж у 2013 році.Фактичний фонд робочого часу збільшився на 45 год, у тому числі за рахунок зміни: чисельності робітників, кількості відпрацьованих днів одним робітником.

· Регресійно - кореляційний аналіз показав, що між продуктивністю праці та коефіцієнтом зносу основних засобів обернений та, достатньо сильний. Для оцінки щільності залежності між результативними і факторними ознаками у кореляційно-регресивній моделі за лінійної залежності було розраховано коефіцієнт кореляції. Отримане знаечення є від`ємним (-0,4). Як відомо, негативна кореляція свідчить про обернений зв`язок між величинами, тобто збільшення однієї змінної пов`язане зі зменшенням іншої. Отже, стає зрозумілим, що для даного підприємства збільшення продуктивності праці спричинене зменшенням величини зносу основних засобів.



Література

1. Кодекс законів про працю (зі змінами та доповненнями)

2. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. № 108/95-ВР (зі змінами та доповненнями)

3. Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (зі змінами та доповненнями)

4. Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року № 1282-XII (зі змінами та доповненнями)

5. Наказ МФУ від 07.02.2013р. № 73 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (зі змінами та доповненнями)

6. Наказ МФУ від 29.11.1999р. № 290 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (зі змінами та доповненнями)

7. Наказ МФУ від 31.12.1999р. № 318 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (зі змінами та доповненнями)

8. Наказ МФУ від 28.10.2003 № 601 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам»

9. Андреева Г.І. Економічний аналіз [Текст]: навч.-метод. посібник / Г.І. Андрєєва. - К. : Знання, 2008. - 263 с. - (Серія "Вища освіта ХХІ століття"). - ISBN 978-966-346-365-0.

10. Бабенко В. Г. Механізм страхування фінансових ризиків: монографія [Текст] / В.Г. Бабенко. - Мелітополь: ТДАТУ, 2009. - 287с.

11. Баканів М.І. Фінансовий аналіз: навч. посіб. [Текст] / М.І. Баканів. - К.: Кондор, 2009 . - 296 с.

12. Гречина І.В. Оцінка інвестиційної привабливості торговельних підприємств: монографія [Текст] / І.В. Гречина, П.М. Сухарев. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2010. - 417 с.

13. Ковальчук К.Ф Аналіз господарської діяльності: теорія, методика, розбір конкретних ситуацій.: навчальний посібник. [Текст]/ К.Ф.Ковальчук - К.: Центр учбової літератури, - 2012. - 326с

Размещено на Allbest.ru