Сутність державного боргу, природа його виникнення та шляхи розв'язання проблем, пов'язаних з виплатою цього боргу у період корінних змін у господарському механізмі України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Здійснюючи операції державного кредитування всередині країни, держава є позичальником коштів, а населення, підприємства, організації - кредиторами. У міжнародних економічних відносинах держава виступає в ролі, як позичальника, так і кредитора.

Характеризуючи сутність державного кредиту, необхідно зазначити, що формування за допомогою державних кредитних відносин додаткових фінансових ресурсів для фінансування загальнодержавних витрат - це тільки одна його сторона. Другий є відносини, зумовлені платністю і поверненням ресурсів, які мобілізовані з допомогою державного кредиту. Держава гарантує повернення коштів з оплатою кредиторам встановленого доходу, як правило, у вигляді відсотків.

Варто також звернути увагу на поняття «умовний державний кредит», коли держава виступає гарантом за кредитами, наданими іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам. Існування державного кредиту зумовлює появу державного боргу. Внутрішні та зовнішні запозичення, які на певний період часу оформляються у вигляді державного боргу, є не тільки індикатором фінансового стану країни, а й показником її конкурентоспроможності.

Державний борг утворюється в результаті фінансування дефіциту державного бюджету, який, у свою чергу, відображає перевищення бюджетних витрат над податками, зборами та іншими обов'язковими платежами до бюджету. Абсолютні значення державного боргу можуть бути великими, проте борг завжди повинен перебувати у відповідній пропорції до рівня бюджетного дефіциту і темпів зростання ВВП. Зростання ВВП призводить до відносного зниження державного боргу у відсотках ВВП, що дає можливість зводити бюджет з дефіцитом, не збільшуючи відношення боргу до ВВП.

Виконання державою своїх регулятивно-контролюючих функцій не можливе без законодавчо визначених і встановлених розмірів внутрішніх та зовнішніх запозичень і державних гарантій на поточний бюджетний рік. Державний борг має економічно обґрунтовані межі, які дають уряду можливість обслуговувати його без ризику виникнення кризи неплатежів.

В Україні державні внутрішні та зовнішні запозичення і надання державних гарантій здійснюються в межах встановлених на кожний бюджетний період граничних обсягів державного внутрішнього і зовнішнього боргу України та надання гарантій.

Представлена тема є актуальною для України, тому що основним способом отримання додаткових фінансів є державний кредит, у питаннях погашення якого держава часто стикається з певними проблемами і труднощами.

Метою контрольної роботи є вивчення сутності державного боргу, природи його виникнення та шляхів розв'язання проблем, пов'язаних з виплатою цього боргу періоди корінних змін у господарському механізмі України.

1. Економічна сутність державного боргу

Державний борг - це сума заборгованості держави за випущеними і непогашеними внутрішніми державними запозиченнями, а також сума фінансових зобов'язань по відношенню до іноземних кредиторам на певну дату, включаючи видані гарантії за кредитами, які надають місцевим органам влади, державним підприємствам, іноземним постачальникам.

Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу, який поділяють на поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній. Важливим питанням про економічно обґрунтованої кордоні державного боргу. У більшості країн світу, в тому числі і в Україну, обсяг внутрішнього державного боргу регулюються законодавством.

До боргових зобов'язань уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані урядом України, а також отримані ним кредити. Боргові зобов'язання уряду України виступають у вигляді облігацій внутрішніх державних позик та зобов'язань казначейства України. В окремих випадках можуть застосовуватися й інші форми урядових зобов'язань. Характер і умови їх у кожному конкретному випадку визначає уряд України.

1.1 Внутрішній державний борг

Внутрішній державний борг - це заборгованість держави всім власникам облігацій внутрішніх державних позик та інших державних цінних паперів, тобто громадянам і підприємствам своєї країни, які є кредиторами держави.

У загальному обсязі державного боргу внутрішній борг становить майже третину. Найбільша частина в ньому припадав на заборгованість перед юридичними особами (за облігаціями внутрішньої державної позики) і банківськими установами, в тому числі перед НБУ за позиками, отриманими для фінансування дефіциту бюджету, а також за залишками вкладів населення, централізованими колишнім Ощадним банком СРСР, та компенсаціями по них; заборгованість сільськогосподарських підприємств по довго і короткострокових позиками, зараховану на державний внутрішній борг України. Цей борг складається із заборгованості минулих років і тієї, яка з'являється щорічно з новими борговими зобов'язаннями уряду України.

1.2 Зовнішній державний борг

Зовнішній державний борг - це заборгованість держави іноземним кредиторам, тобто громадянам і організаціям інших країн.

Державний зовнішній борг України - це заборгованість за непогашеними зовнішніми позиками і невиплаченими за ними відсотками на певну дату. Цей борг складається з боргових зобов'язань перед міжнародними фінансовими організаціями - МВФ, Світовим банком, ЄС, ЄБРР, іноземними країнами-кредиторами - Росією, Туркменістаном, Німеччиною, США, а також іноземними банками (фідуціарні позики) і корпораціями. Отже, державний зовнішній борг - це заборгованість за позиками, залученими з іноземних джерел. При цьому держава відіграє роль позичальника або гаранта погашення цих позик іншими позичальниками. До складових державного зовнішнього боргу належать:

· прямий борг, який формується за допомогою залучення іноземних кредитів, безпосереднім позичальником за якими є держава, та випуск державних цінних паперів у вигляді зовнішніх державних позик. Кредитні відносини базуються на прямому державному управлінні;

· умовний борг, який формується при нормативно адміністративного регулювання запозичень за рахунок іноземних кредитів, залучених іншими позичальниками під гарантії держави (гарантований державний борг). Відповідальність за обслуговування цих кредитів несе або держава, або підприємницька структура - позичальник, який самостійно погашав іноземні кредити за рахунок власних коштів. Якщо безпосередній позичальник-підприємство не виконує своїх боргових зобов'язань перед нерезидентами, то за умовами угоди про позику набирає державна гарантія щодо виконання платежів на користь іноземного кредитора. У такому випадку гроші перераховуються кредиторам з Державного бюджету, а потім держава намагається повернути кошти від безпосередніх позичальників.

В Україні з 1992 р. за рахунок іноземних кредитів під державну гарантію було реалізовано 90 проектів загальним обсягом 2,4 млрд. грн. Зазначені кредити були низько ефективними. Це пояснюється тим, що більше половини з них спочатку передбачала повне або часткове використання бюджетних коштів для обслуговування і погашення позик. Розрізняють такі позики, які надаються підприємствам на умовах їх обслуговування та повернення виключно за рахунок держави, і такі, які передбачають погашення з бюджетних джерел з поступовим відшкодуванням підприємствами суми боргу в національній валюті або товарами до державних резервів. Відповідно 50% гарантованих урядом позик було надано на умовах валютної самоокупності підприємств. Основними кредиторами вітчизняних підприємств є Німеччина і США. Значна частина їх коштів спрямована в галузі агропромислового комплексу України, на металургійну промисловість, на освіту та охорону здоров'я.

Враховуючи негативний досвід залучення позик під гарантію уряду, держава фактично припинило цей процес, вона гарантує виконання тільки тих проектів, які мають для країни стратегічне значення.

Визначення рівня заборгованості пов'язане з основними макроекономічними параметрами: динамікою виробництва та експорту, рівнем процентної ставки, динамікою валютних курсів, бюджетним дефіцитом.

Згідно з міжнародними стандартами рівень зовнішньої заборгованості України порівняно невисокий.

Невирішеною проблемою України є неправильно контрольовані абсолютні та відносні показники зовнішнього боргу, їх короткострокова ліквідність - відношення платежів до наявних валютних резервів.

Для країн, які здійснюють радикальні економічні реформи, внутрішні позики і зовнішня фінансова підтримка необхідні для фінансування структурних перетворень, прискорення стабілізації економіки та досягнення економічного зростання.

Проте механізм впливу позик на макроекономічну ситуацію не однозначний. Структура державного боргу по використанню залучених коштів свідчить, що державні позики переважно спрямовувались на поточні потреби держави: забезпечення стабільності функціонування грошово-кредитної системи, фінансування дефіциту платіжного балансу і державного бюджету та здійснення "критичного імпорту» (переважно енергоресурсів). І лише невелика їх частина спрямовувалася безпосередньо на розвиток економіки. Занепокоєння викликає велика питома вага коротко-та середньострокових зобов'язань (13% - до 5 років, 62% - від 5 до 10 років, 11% - від 10 до 15 років, 14% - понад 15 років).

У результаті нераціональних і зайвих зовнішніх запозичень можуть виникнути такі боргові зобов'язання перед нерезидентами, які в майбутньому значно обмежать можливості уряду щодо здійснення незалежної економічної політики. Обґрунтовуючи економічні наслідки державного боргу, застосовують різні критерії для розрізнення впливу на фінансову систему: термін існування боргу, його структуру, розмір платежів, зміна у розподілі та використанні ВВП на споживання, інвестиції, експорт товарів і послуг.

Застосування державою внутрішніх запозичень потребує здійснення політики, спрямованої на управління як мобілізацією фінансових ресурсів, так і на обслуговування платіжних зобов'язань, які виникають в результаті дії механізму державного кредиту.

1.3 Капітальний та поточний борги держави

Капітальний борг - це загальна сума заборгованості минулих років і відсотка, який повинен бути оплачений за позиками.

Поточний борг - це витрати держави, пов'язані з погашенням у поточному році боргових зобов'язань і належних до сплати в цей період відсотків за всіма випущеними на даний момент позик.

Загальна сума внутрішнього державного боргу ділиться на дві частини:

1. Монетизований борг, який складається з боргів держав комерційним банкам як основним власникам державних цінних паперів. Він фіксується у балансах банків, і тому аналіз його динаміки перебуває під пильним контролем. Сума монетизованого боргу складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи видані гарантії за кредитами.

2. Немонетізірованний борг, який складається:

· з невиконаних державою фінансових зобов'язань перед населенням по соціальних виплатах, передбаченими чинним законодавством (заборгованість з виплати пенсій, стипендій, допомоги, заробітної плати та ін);

2. Управління зовнішнім боргом

Управління державним зовнішнім боргом - це сукупність дій, пов'язаних з підготовкою до випуску і розміщенням боргових зобов'язань уряду, регулювання ринку державних цінних паперів, надання державних гарантій, обслуговування і погашення боргу тощо. Управління державним зовнішнім боргом передбачає:

· регулювання і динаміку державного боргу з підтриманням оптимальних пропорцій між зовнішнім і внутрішнім боргом;

· максимально ефективне обслуговування боргу із зменшенням питомої ваги витрат на обслуговування боргу у видатковій частині бюджету;

· вживання заходів із забезпечення додаткових джерел фінансування, кредитування інших урядів;

· участь у заходах міжнародних фінансових організацій тощо.

Управління зовнішнім боргом передбачає такі етапи:

· залучення кредитних ресурсів, у тому числі надання гарантій;

· розміщення (напрямок використання);

· обслуговування (сплата відсотків і основного обсягу боргу);

· уточнення і зміна умов залучення, розміщення та погашення.

Світовий досвід вирішення проблеми зовнішньої заборгованості допускає три можливі сценарії.

1. Оптимістичний. Країна-боржник поступово виплачує не тільки відсотки, але й суму основного боргу. Для цього необхідний профіцит бюджету, за рахунок якого і здійснюється погашення боргів. Повний розрахунок за боргами є кардинальним варіантом вирішення проблеми боргів, але це забезпечується не тільки збалансованістю бюджету, але і досягненням стійкого позитивного сальдо, яке може генерувати тільки здорова економіка.

2. Песимістичний. Погашення основного боргу і процентних платежів рефінансується за рахунок нових іноземних кредитів. Зовнішній борг приймає форми фінансової піраміди, яка в перспективі неминуче розвалиться, як і призведе до відмови повертати борги. Відмова від сплати боргів має тільки одну перевагу - відсутність необхідності його обслуговувати і повертати. Однак країна-боржник має здебільшого більш суттєві втрати: зменшення прибутків від міжнародної торгівлі, виключення з міжнародного ринку позик, арешт активів і т.д.

3. Нульовий. Країна-боржник своєчасно виплачує відсотки за кредитами, а сума нових іноземних позик не перевищує суми, виплаченої в рахунок погашення боргу. Внаслідок цього зовнішній борг надовго заморожується. Необхідною умовою успішної сплати зовнішньої заборгованості є рішення так званої проблеми трансферту. Вона має три головні аспекти:

· Бюджетний - забезпечення перевищення прибутків над витратами, що вимагає реалізації системи заходів для збільшення бюджетних надходжень (шляхом створення податкового кодексу, який стимулює приватні інвестиції) і зменшення бюджетних витрат (за рахунок обмежень державних інвестицій з широким залученням до інвестування комерційних банків, пенсійних фондів, страхових компаній; проведення реформ у соціальній та житлово-комунальній сферах, щоб пільги отримували тільки ті, кому вони реально потрібні; погашення боргів перед бюджетом підприємствами-монополістами, скорочення бюрократичного апарату тощо).

· Ресурсний - сплата зовнішньої заборгованості за рахунок експортних надходжень або активного сальдо торговельного балансу.

· Системний - нарощування фізичного обсягу експорту при адекватному збільшенні його вартісного обсягу. Універсальні правила кредитно-валютної політики в умовах наявності великої зовнішньої заборгованості:

1. Зростання привабливості внесків в національній валюті;

2. Стимулювання резидентів щодо кредитної операції в національній валюті;

3. Залучення середньо-і довгострокових фінансових коштів;

4. Здійснення ефективного валютного контролю.

3. Динаміка зміни зoвнішньoгo бoргу України

Кoжна країна ранo чи пізнo стикається з прoблемoю нестачі фінансoвих ресурсів. Це мoже бути спричиненo як неoбхідністю внутрішньoгo інвестування, пoкриття дефіциту державнoгo бюджету, сoціальнo-екoнoмічних рефoрм, так і для викoнання бoргoвих зoбoв'язань. Тoму, держава пoвинна залучати зoвнішні запoзичення, щoб пoвнoціннo викoнувати свoї функції.

Україна вважається віднoснo мoлoдoю незалежнoю державoю. Після oтримання незалежнoсті в 1991 рoці вoна oтримала майже нульoві запаси банківських активів. Тoму, щoб нагрoмадити власний капітал та пoкрити дефіцит державнoгo бюджету неoбхіднo булo викoристoвувати зoвнішні запoзичення. Викoристoвувати залучені кoшти є дуже ризикoвим, так як це мoже призвести дo багатьoх негативних наслідків. Це мoже стримувати інвестиційну діяльність у приватнoму сектoрі, загoстрювати бюджетні прoблеми, збільшувати вразливість дo фінансoвих криз. Oднак, в цьoму є і свoї плюси. Це мoже підвищувати якість людськoгo капіталу, фінансувати бюджетний дефіцит, підтримувати динамічну рівнoвагу грoшoвo-кредитнoгo ринку тoщo.

Щoб пoкращити екoнoмічне станoвище країни уряд пoчав залучати зoвнішні запoзичення, щo призвелo значнoгo підвищення зoвнішньoгo бoргу України.

Зовнішній державний борг - сукупність боргових зобовязань держави, що виникли в результаті запозичень держави на зовнішньому ринку.

До складу зовнішнього державного боргу України включаються такі основні види заборгованості:

– зобов'язання за позиками, які надані міжнародними фінансовими організаціями;

– заборгованість перед зарубіжними країнами;

– зобов'язання за позиками, наданими закордонними комерційними банками;

– заборгованість фізичним та юридичним особам-нерезидентам з обслуговування та погашення внутрішніх і зовншніх позик.

Збільшення зовнішньої заборгованості досить негативне явище для країни, адже повернені кошти за розміром більші ніж позичені. Зокрема, позики від міжнародних фінансово-кредитних організацій зобов'язують країну-отримувача виконувати умови договору, які не завжди є позитивними як для уряду так і для громадян.

Найбільшу частку заборгованості України перед міжнародними організаціями становить борг перед МВФ. Закорема кредитування України відбувається за програмою кредитування «Stand - by». Саме в роки надходження траншів за цією програмою зросла зовнішня заборгованість України. В цілому в період з 2008 по 2013 роки Україна отримала від МВФ кредит на суму 14430 млн. доларів США.

Зобразимо питому вагу кредитних коштів по трьом найбільших організаціях по відношенню до загальної суми наданих коштів на рисунку 1.

Рисунок 1 - Структура державної зовнішньої заборгованості України в інституційному аспекті в 2013 році

борговий фінансовий державний кредитор

На сьогоднішній день Україна має достатньо високий рівень зовнішнього державного боргу. Його стрімке збільшення відбулося в період з 2008 по 2010 роки. На рисунку 2 зобразимо загальну динаміку зміни обсягу зовнішнього державного боргу.

Рисунок 2 - Динаміка зміни зовнішнього державного боргу України за 2007-2013 роки

Аналізуючи дані прослідковується чітка тенденція до зростання обсягів зовнішнього державного боргу. Зокрема найбільше збільшення відбулося з 2007 до 2009 року, що зумовлено негативними наслідками світової економічної кризи, за 2 роки сума боргу зросла на 82,4 млрд. грн., тобто на 254 %. Станом на 01.01.2014 року обсяг зовнішнього державного боргу України становив 223,3 млрд. грн., що на 199,8 млрд. грн. більше по відношенню до 2007 року.

Розглянемо більш детально структуру зовнішнього державного боргу України, що наведена в таблиці 1.

Таблиця 1 - Динаміка та структура зовнішнього державного боргу України за 2007-2013 роки

За розглянутий період нарощування суми заборгованості відбувається переважно перед міжнародними фінансовими організаціями, а також за заборгованістю що віднесена до інших категорій. Аналізуючи структуру зовнішнього боргу України було виявлено, що найбільша частка у цій структурі припадає на заборгованість, яка не віднесена до інших категорій. Дана заборгованість з 2007 року збільшилася на 169,8 млрд. грн.

Другу позицію займає заборгованість за позиками наданими міжнародними організаціями економічного розвитку. У 2013 році дана заборгованість склала 61,9 млрд. грн., що на 49,4 млрд. грн. більше ніж у 2007 році.

Наступну позицію займає заборгованість за позиками наданими закордонними органами управління. Даний показник не показує чіткої тенденції та має стрибкоподібний характер. Однак , в порівнянні з 2007 роком дана заборгованість зменшилась на 2,5 млрд. грн. Зобразимо заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління на кінець 2013 року за допомогою діаграми (рис. 3).

Рисунок 3 - Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління у 2013 році, млн.грн.

Найбільші боргові зобов'язання Україна має перед Росією та Японією, а також її кредиторами виступає найбільша економіка світу - США та найбільший кредитор Європи - Німеччина.

Найменш вагоме місце займає заборгованість за позиками наданими іноземними комерційними банками. Найбільший стрибок збільшення та показник був у 2011 році і досяг відмітки 16 млрд. грн.

Отже, за проведеним аналізом можна зробити висновок, що зовнішній прямий борг збільшився в основному за рахунок отримання другого траншу позики Міжнародного валютного фонду, зростання курсів іноземних валют до гривні та віднесення на державний борг України коштів МВФ, отриманих Україною в результаті спеціального розподілу СПЗ.

Висновок

Проблеми державного боргу складаються не в його величині - в абсолютних сумах щодо ВВП і обсягу бюджету, а в забезпеченості платоспроможності держави трьома головними факторами:

1. Наявністю ресурсів, тобто потенційних джерел доходів та всіх видів самофінансування, що має на увазі:

· надання пільгових умов у сфері податків для підприємств випускають конкурентоспроможну продукцію;

· надання позик і кредитів підприємствам, які спеціалізуються на розробці і впровадженні у виробництво інновацій;

· створення сприятливих умов для залучення в економіку держави іноземних інвестицій.

2. Динамікою витрат, які залежать від рівня соціально-економічного розвитку Україна тобто:

· модернізація обладнання і технологічного процесу на підприємствах;

· забезпечення підприємств робітниками кваліфікованими кадрами.

3. Бажанням кредиторів купувати боргові зобов'язання.

Слід зазначити, що для запобігання кризових ситуацій у сфері державного кредиту, необхідно удосконалити систему управління державним боргом, на основі розробки коротко-і довгострокових стратегій управління портфелем зобов'язань держави. Метою стратегії державних позик є визначення оптимальної структури та обсягу державного боргу з тим, щоб знизити вартість обслуговування позик та мінімізації ризику, що виникає при отриманні кредиту.

Список використаної літератури

1. Бедь В.В., Когут Ю.М. Фінанси: Навч.-метод. посіб. Для самостійного Вивчення дісціпліні. - К.: МАУП; Ужгород: ЗІ ім. А. Волошина, 2004.

2. Близнюк О.П., Лачкова Л.І., Оспіщев В.І. та ін.; За ред .. Оспіщев В.І. Фінанси: Навч. посіб. - К: Знання, 2006.

3. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999.

4. Фінанси (теоретичні основи); Підручник / М.В. Грідчіна, В. Б. Захожай, Л.Л. Осіпчук та ін.; Під. кер-вом І за наук. ред. М.В. Грідчіної, Б.В. Захожа. - 2-ге вид., Віпр. І допов. - К.: МАУП, 2004.

Размещено на Allbest.ru