Управління якістю сільськогосподарської продукції

Проблеми функціонуючого сільського господарства - це проблеми національної безпеки, зокрема продовольчої незалежності країни (продовольчої безпеки). Одними із складових продовольчої безпеки є якість і безпеку харчової продукції.

Запитання якості продовольства безпосередньо пов'язані зі здоров'ям населення є важливим фактором розвитку країни.

Загальне державне регулювання якості та безпеки сільськогосподарської продукції здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та центральні органи виконавчої влади областей, районів, міст Києва та Севастополя.

Органами із спеціальною компетенцією в галузі державного регулювання якості та безпеки сільськогосподарської продукції під час її виробництва, зберігання, транспортування, реалізації, використання, утилізації чи знищення є уповноважені центральні органи виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації, ветеринарної медицини, карантину рослин, їхні органи в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах Києві та Севастополі у межах їхньої компетенції.

Зокрема, у складі Міністерства аграрної політики України функціонує Державна інспекція з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку - урядовий орган державного управління, який діє на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1429. Вона здійснює контроль якості сільськогосподарської продукції та сировини під час їх виробництва, збереження та реалізації, у тому числі при проведенні експортно-імпортних операцій. До її компетенції належить також здійснення моніторингу стану кількісного та якісного зберігання зерна і продуктів його переробки, бобових та олійних культур і сировини, а також ринку зернових культур.

Функціями державного регулювання якості та безпеки сільськогосподарської продукції є:

· державне нормування показників якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів;

· державна реєстрація спеціальних харчових продуктів;

· державна реєстрація нормативних документів на харчові продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали;

· декларування відповідності харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів;

· сертифікація харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, запровадження систем контролю якості та безпеки виробництва цих продуктів, сировини, матеріалів;

· встановлення та додержання порядку ввезення в Україну харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів;

· здійснення контролю за додержанням порядку ввезення харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів.

Державне нормування показників якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів провадиться встановленням норм цих показників у нормативно-правових актах, стандартах та інших нормативних документах на продукцію. Цю функцію здійснює Міністерство охорони здоров'я України, затверджуючи санітарні норми або розробляючи технічні регламенти на продовольчу продукцію. Так, згідно зі ст. 18 Закону України від 2 березня 1995 р. "Про пестициди і агрохімікати, сільськогосподарська сировина й харчові продукти рослинного і тваринного походження, під час виробництва, зберігання і транспортування яких застосовувалися пестициди і агрохімікати, мають відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, що підтверджуються сертифікатом відповідності. Рішення про порядок використання сільськогосподарської сировини і харчових продуктів, які не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, приймають органи Державного санітарного нагляду і державної ветеринарної медицини. Методики вимірювань показників безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів, а також засоби випробувань і вимірювальна техніка мають бути атестовані в установленому законодавством порядку.

Державна реєстрація спеціальних харчових продуктів здійснюється веденням Державного реєстру спеціальних харчових продуктів та реєстру висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи на продовольчу продукцію. Державній реєстрації підлягають усі спеціальні та нові харчові продукти. Виробник або постачальник цих продуктів зобов'язаний отримати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи до введення в обіг харчового продукту, продовольчої сировини та супутніх матеріалів. Порядок здійснення державної реєстрації спеціальних харчових продуктів, ведення реєстру висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи та надання наявної в Державному реєстрі спеціальних харчових продуктів та реєстрі висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи інформації, а також оплати витрат на проведення зазначених робіт і надання послуг установлюються Кабінетом Міністрів України.

Державна реєстрація нормативних документів на харчові продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали здійснюється в установленому порядку Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Держспоживстандарт визначає порядок державної реєстрації нормативних документів на виробництво харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, а також забезпечує систематичну публікацію в засобах масової інформації реєстрів зареєстрованих в Україні нормативних документів і формування національного фонду нормативних документів.

Чинне законодавство забороняє використання та державну реєстрацію нормативних документів на харчові продукти, продовольчу сировину й супутні матеріали без установлення в них показників безпеки. Для державної реєстрації нормативних документів виробник харчового продукту повинен мати технологічну інструкцію або інший документ з описом технологічного процесу виготовлення, а також перелік продовольчої сировини, речовин і супутніх матеріалів, що застосовуються в процесі виготовлення, із зазначенням даних про норми їх вмісту в кінцевому харчовому продукті. Рецептура є власністю виробника.

Підтвердження відповідності харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів та технологічного обладнання для їх виробництва здійснюється шляхом декларування такої відповідності або сертифікації. Сертифікації підлягає також система їх виробництва.

У разі сертифікації харчові продукти, продовольча сировина і супутні матеріали підлягають випробуванню на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів та нормативно-правових актів у випробувальних лабораторіях, акредитованих у встановленому законодавством порядку. Підтвердження відповідності (декларування відповідності та сертифікація) харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів та сертифікація систем якості здійснюються за обов'язковими показниками якості та безпеки, встановленими нормативними документами та нормативно-правовими актами.

Порядок ввезення в Україну харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів визначається Кабінетом Міністрів України. До продовольчої продукції, що ввозиться на територію України, застосовуються вимоги щодо процедур контролю, експертиз, надання дозволів, встановлення санітарно-епідеміологічних нормативів, регламентів, аналогічно тим, що їх застосовують до відповідної продукції, виробленої в Україні. Отже, харчові продукти, продовольча сировина та супутні матеріали, що їх ввозять на територію нашої держави, мають відповідати вимогам безпеки для довкілля, тварин та здоров'я, життя і майна людей, встановленим законодавством України.

Продовольча продукція, що ввозиться в Україну і перебуває під митним контролем, але не дістала документального підтвердження якості та безпеки, повинна бути вивезена за межі країни.

Контроль за додержанням порядку ввезення харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів здійснюється митною службою України. Митне оформлення для вільного використання на території України імпортних харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів дозволяється за наявності: сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності; висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи або свідоцтва про державну реєстрацію спеціального харчового продукту, або гігієнічного сертифіката на плодоовочеву продукцію; ветеринарного свідоцтва на сировину та харчові продукти тваринного походження; карантинного дозволу на харчові продукти і сировину рослинного походження; маркування харчових продуктів і продовольчої сировини згідно з законодавством України.

Державне регулювання якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини під час їх розроблення, виробництва, надходження на територію України в режимі імпорту, зберігання, транспортування, реалізації, використання, утилізації або знищення складається з державного нагляду і контролю, що здійснюються спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади та їхніми органами на місцях.

3.2 Права, обов'язки та відповідальність виробників, постачальників і продавців щодо забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини", суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються розробленням, виробництвом, зберіганням, транспортуванням, ввезенням в Україну, використанням, а також реалізацією харчових продуктів і продовольчої сировини, мають право: одержувати в визначений термін потрібну, доступну та достовірну інформацію від відповідних органів виконавчої влади про можливість реалізації, використання і споживання харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, а також звертатися за захистом своїх прав до суду.

Тому, щоб запобігти виникнення всяких конфліктів, проблем для підприємця, чи то постачальника, чи навіть продавця укладається договір контрактації сільськогосподарської продукції, в якому зазначаються права, обов'язки та відповідальність вище зазначених персон.

Договір контрактації - це такий договір за яким виробник сільськогосподарської продукції (виробник) зобов'язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її.

Договір контрактації сільськогосподарської продукції належить до різновиду договорів на реалізацію майна, але поєднує в собі деякі елементи організаційного договору (щодо надання контрактантом сприяння іншій стороні договору, яка виробляє та реалізує сільськогосподарську продукцію, порядку координації дій сторін щодо виконання ними договірних зобов'язань).

Договір контрактації сільськогосподарської продукції укладається зазвичай на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції [8].

Важливість договору контрактації для сільгоспвиробників є очевидною: він дає можливість одержати авансом кошти, необхідні для виробництва сільськогосподарської продукції (наприклад, для придбання насіння, паливно-мастильних матеріалів, необхідних запчастин), визначити найбільш вигідні (а отже, й найбільш необхідні для споживача) напрями своєї діяльності, розширити виробництво тощо.

Держава за допомогою договорів контрактації може впливати на кількісні показники виробництва сільськогосподарської продукції, стимулюючи ті чи інші напрями виробництва й тим самим регулювати ціни на таку продукцію.

Договір контрактації сільськогосподарської продукції є двостороннім (права та обов'язки мають обидві сторони договору), консенсуальним (вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами) та відплатним (на заготівельника покладається обов'язок оплатити передану йому продукцію).

Водночас його зміст охоплюється загальним поняттям договору поставки, тому договір контрактації сільськогосподарської продукції є різновидом останнього. Такі особливості договору зумовлюють особливий характер його правового регулювання, що здійснюється на основі ст. 713 ЦК України, статей 272-274 ГК України, норм, які застосовуються до договору поставки, а також загальних положень про купівлю-продаж.

Істотними умовами цього договору, крім вищезгаданих, відповідно до ч. З ст. 272 ГК є:

· види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції похідних речовин;

· кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;

· ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;

· обов'язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства;

· взаємна відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору;

· інші умови, що мають передбачатися Типовим договором контрактації сільськогосподарської продукції, затвердженим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Факультативні (необов'язкові умови) договору (частини 3-4 ст. 273 ГК України):

· визначення обсягів сільськогосподарської продукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника, та продукції, яка доставляється безпосередньо виробником торговельним підприємствам; решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника;

· порядок забезпечення виробників тарою та необхідними матеріалами для пакування продукції із зазначенням їх кількості та строків надання виробникові.

Порядок виконання цього різновиду договору на реалізацію майна має свої особливості, що фіксуються не лише в договорі, а й закріплюються в законі.

Сторонами договору контрактації сільськогосподарської продукції є виробник сільськогосподарської продукції та її заготівельник (контрактант).

Виробником може бути юридична особа або фізична особа-підприємець, яка вирощує (виробляє) сільськогосподарську продукцію.

Заготівельником (контрактантом) є також юридична особа або фізична особа-підприємець, яка закуповує сільськогосподарську продукцію для наступного продажу або наступної переробки.

У деяких випадках до суб'єктів договору контрактації сільськогосподарської продукції, крім сторін, може належати також визначений заготівельником (контрактантом) одержувач.

Так, передбачаються обов'язки та порядок дій сторін, спрямовані на досягнення мети договору [8], а саме:

· обов'язок виробника не пізніше як за п'ятнадцять днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі;

· обов'язок контрактанта прийняти від виробника всю пред'явлену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі; нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію, яка швидко псується, що здається понад передбачені договором обсяги, контрактант приймає за цінами, і на умовах, що мають бути погоджені між сторонами.

Відповідальність за невиконання чи неналежне виконання сторонами договірних зобов'язань у формі штрафних санкцій має визначатися сторонами в договорі, проте за найбільш серйозні порушення обов'язковість такої відповідальності і навіть вид та розмір санкцій передбачається в законі.

Так, згідно із ст. 274 ГК України:

· за нездачу сільськогосподарської продукції у строки, передбачені договором контрактації, виробник сплачує контрактанту неустойку у розмірі, передбаченому договором (якщо інше не встановлено актами законодавства);

· за невиконання зобов'язання щодо приймання сільськогосподарської продукції безпосередньо у виробника, а також у разі відмови у прийманні продукції, пред'явленої виробником у строки і порядку, що погоджені сторонами, контрактант сплачує виробникові штраф у розмірі п'яти відсотків вартості неприйнятої продукції, враховуючи надбавки і знижки, а також відшкодовує завдані виробникові збитки, а щодо продукції, що швидко псується - повну її вартість.

Відповідальність у формі відшкодування збитків передбачена ч. З ст. 274 ГК за порушення з боку виробника - у разі, якщо він своєчасно не підготував продукцію до здавання-приймання і не попередив про це контрактанта, якому і мають бути відшкодовані завдані подібним порушенням збитки.

Відповідальність за порушення зобов'язань за державним контрактом або у разі фінансування виконання договірних зобов'язань за рахунок Державного бюджету чи за рахунок державного кредиту передбачаються у формі штрафних санкцій таких розмірів (якщо інше не передбачено законом або договором)[8]:

· за порушення зобов'язань щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) - штраф у розмірі двадцяти відсотків неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

· за порушення строків виконання зобов'язання - пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов'язання, а за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів - штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

3.3 Нагляд за якістю продукції ПАТ «Миронівський хлібопродукт» та висновок щодо якості зерна даного підприємства

Для того щоб контролювати таку галузь, як управління якістю сільськогосподарської продукції, в ПАТ МХП було створено виробничо-технологічний центр контролю якості та безпеки продукції. Лабораторія підпорядковується голові управління даного підприємства, а також департаменту технології, якості та безпечності харчової продукції ПАТ МХП.

Основні напрямки діяльності лабораторії:

· Центр в своїй діяльності керується Конституцією України, іншими законами України, актами Президента України, Державного науково- дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи;

· Центр є структурним підрозділом ПАТ МХП, що забезпечує вирішення питань лабораторної діагностики хвороб тварин та птиці, оцінки якості та безпеки продукції тваринного походження, у тому числі сировини, продуктів та харчових продуктів, кормів тваринного рослинного походження, кормових добавок.

· Центр має матеріально-технічну базу (територію і будівлі, лабораторне обладнання і апаратуру тощо) та проводить у повному обсязі і на сучасному рівні мікроскопічні, бактеріологічні, біологічні, токсикологічні, біохімічні, мікологічні, серологічні (імунологічні), вірусологічні, радіологічні та інші лабораторні дослідження.

· Основним завданням Центру є: забезпечення організації та проведення планових і непланових діагностичних досліджень; визначення якості та безпеки продукції тваринного та рослинного походження, кормових добавок шляхом проведення повного комплексу досліджень, видача протоколів випробувань з рекомендаціями; удосконалення методів діагностики, контроль за роботою та методичне керівництво діяльності регіональних лабораторій підприємств, що належать до групи підприємств ПАТ МХП, контроль за дотриманням ними методик та умов проведення досліджень, режиму роботи.

· До компетенції лабораторії належить: надання практичної, методичної, консультативної допомоги регіональним лабораторіям підприємств, що належать до групи підприємств ПАТ МХП з питань профілактики , діагностики і боротьби з хворобами тварин та птиці, оцінки якості кормів, контролю безпечності сировини та продуктів харчування, що виробляються або використовуються на підприємствах групи ПАТ МХП.

Але незважаючи на це, та на те що ПАТ МХП випускає сертифіковану та стандартизовану продукції, за результатами розрахунків якості пшениці, що випускається даним підприємством було встановлено що в 2012 році, не кажучи вже про 1990 р., реальний індекс якості зерна становить 0,62, тоді як норма, або ж так названий «ідеальний індекс», становить 1,0.

Це свідчить про те що на ПАТ «Миронівський хлібопродукт» низька ефективність системи управління. Це може бути пояснено нерозумінням суті і недотриманням умов, що зазначенні в попередніх розділах. Тому, для об'єктивного опису ролі системи управління якістю на підприємстві ПАТ МХП для забезпечення його ефективності діяльності МХП необхідне адекватне розуміння яка частина прибутку формується саме за рахунок реалізації такої системи управління, які додаткові витрати при цьому мають місце і яка їхня окупність. У більш широкому контексті висвітлення питання важливим є розуміння того, як у довгостроковій перспективі заходи із підвищення якості можуть загалом забезпечити процес капіталізації діяльності підприємства.

Таким чином в основу концепту покладено ідея про розгляд фактору якості як своєрідного капіталоутворюючого активу підприємства, тобто система управління якістю на підприємстві визначається за приростом максимізації доданої вартості у діяльності підприємства. При аналізуванні системи управління якістю на підприємстві важливим уявляється також надання адекватної оцінки її вартості. В основу даного підходу покладено уявлення про те, що така система являє собою нематеріальний актив підприємства, унікальний за своїм змістом, який приймає безпосередню участь у створенні додаткової вартості насамперед як окремий управлінський фактор, який функціонує за додаткових витрат. Звідси вартість системи управління якістю підприємства запропоновано оцінювати через сукупність додаткових управлінських витрат, використання яких призводить до усталеного збільшення прибутковості основної діяльності підприємства за рахунок підвищення якості продукції. Безпосереднє оцінювання такої вартості можливе двома шляхами:

1. за обрахунками витрат на якість (прямі розрахунки);

2. за різницею між управлінськими витратами даного підприємства і середніми управлінськими витратами на підприємствах типової діяльності у регіоні (опосередковані розрахунки).

Маючи дані по витратності системи управління якістю та приросту прибутковості (додаткової вартості) у діяльності підприємства, за рахунок підвищення якості, можливо адекватно оцінити результативність (ефективність) системи управління якістю продукції за формулою:

(2.1)

де Р_суяп - результативність системи управління якістю продукції, %;

- приріст прибутковості діяльності підприємства, грн.

Витрати на систему управління якістю продукції вказуються в гривнях.

Знаючи величини даних показників, як вже сказано вище, можна визначити ефективність системи управління якістю продукції. Але, оскільки, нам не відомі ці дані, і результати якості зерна не зовсім в нормі, то на мою думку щоб достеменно знати рівень якості продукції ПАТ «Миронівський хлібопродукт» треба все таки мати дані вказані вище. А поки слід звернути увагу що вся продукція даного підприємства сертифікована і стандартизована, тому на мою думку все таки продукції даного підприємства слід довіряти.

Висновки

В результаті написання даної курсової роботи, я дійшла наступного головного висновку: якість продукції - одне з найголовніших завдань будь якого підприємства, будь то промислове підприємство, будь то сільськогосподарське підприємство. А тому підприємець має розуміти наскільки це важливо як для подальшого існування його підприємства так і для споживача, для якого підприємець випускає сільськогосподарську та іншу продукцію. Також слід врахувати що саме від якості продукції залежить кількість прибутку, яку отримає підприємець від випущеної якісної (або не дуже) продукції.

Також, в залежності від того настільки якісна продукція підприємство має шанс розширити кількість вітчизняних ринків збуту та отримати вихід на міжнародний ринок, що збільшить прибуток, але і вимогливість до якості та відповідності стандартам продукції, що випускається.

Тому доки підприємці не зрозуміють справжньої необхідності у забезпеченні якості своєї продукції вони будуть продовжувати втрачати свої можливі доходи.

І доки Держстандарт України не візьме під контроль ціну на стандартизацію та сертифікацію продукції, тобто не зробить її доступною для кожного виробничого підприємства, то все більше буде виникати підприємств які хотіли б бути легальними, але за даними витратами на сертифікацію своєї продукції - змушені іти в “тінь”.

Але, для того щоб досягти високої якості продукції треба включити в стратегії підприємства ще й витрати на її підвищення. Витрати на забезпечення якості продукції є частиною загальних витрат на виробництво й експлуатацію продукції за весь період її служби. З економічних позицій ці витрати являють собою суму поточних і одноразових витрат, використовуваних виготовлювачем і споживачем на всіх етапах життєвого циклу продукції.

Аналіз витрат на якість проводиться в основному з метою визначення найважливіших і першочергових задач по підвищенню якості. У залежності від цілей, задач аналізу на якість і можливостей одержання необхідної інформації методи керування витратами можуть бути різні. На це впливає і проходження продукцією визначеного етапу діяльності підприємства.

Політика підприємства повинна бути спрямована на досягнення високої якості. На більшості підприємств, що займаються виробництвом і обслуговуванням, витрати на задоволення очікувань споживача в області якості складають значні суми, що у дійсності не знижують величину прибутку, тому представляється логічним, що витрати на якість повинні бути виявлені, оброблені і представлені керівництву подібно іншим витратам. На жаль, багато керівників не мають можливості одержувати наочну інформацію про рівень витрат на якість просто тому, що в компанії немає системи для їхнього збору й аналізу, хоча реєстрація і підрахунок витрат на якість - не складна, уже відпрацьована процедура. Визначені один раз, вони забезпечать керівництво додатковим могутнім інструментом керування.

Щодо ПАТ «Миронівський хлібопродукт» то слід, нагадати, що це одне з провідних сільськогосподарських підприємств України, яке має вражаючи кількість споживачів по всій території нашої держави, та на недалекому зарубіжжі. Як вже було сказано, на даному підприємстві розробку заходів щодо удосконалення методів контролю якості виготовлення продукції, впровадження прогресивних методів контролю, виявлення причин і винуватців браку здійснює відділ технічного контролю та особиста лабораторія. Хоч і якість пшениці не відповідає «ідеальному індексу», але все ж вся продукція ПАТ МХП сертифікована і стандартизована, що є важливим моментом в управління якість сільськогосподарської продукції.

Тому за сучасних умов у сільському господарстві повинна здійснюватись комплексна стандартизація, яка забезпечить перехід від стандартизації розрізнених об'єктів до створення комплексу взаємопов'язаних стандартів. Цей комплекс повинен встановлювати взаємопов'язані вимоги до сільськогосподарської сировини, засобів і технологій виробництва, добрив і засобів захисту рослин, ветеринарних препаратів, насіннєвого матеріалу, кормів, приладів і методів контролю, умов зберігання і транспортування, тари і пакувальних матеріалів. Це дасть змогу ще більш ефективніше та продуктивніше керувати якістю сільськогосподарської продукції, в тому числі і якістю продукції ПАТ «Миронівський хлібопродукт».

Список використаної літератури

1. Аграрне право України - навчальний посібник, 2012р.

2. Андрійчук В. Г. «Економіка аграрних підприємств». Підручник. -- 2-ге видання, доповнене і перероблене. -- К.: КНЕУ, 2002.

3. Бичкова С. С. «Цивільне право України (договірні та недоговірні зобовязання)», 2006

4. Боголюбов С.А., Бринчук М. М., Ведишева Н.О.. Аграрне право. Підручник, 2011

5. Бугера С. І., Стаття «Якість сільськогосподарської продукції: необхідність удосконалення правового регулювання»

6. Вікар К. «Економіка підприємства: Навчальний посібник, 2001.

7. Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2004.

8. Господарський кодекс України №436-IV від 16.01.2003р.

9. Клименко Л. П., Л.В. Пізінцалі, Н.І. Александровська, В.Д. Євдокимов «Метрологія, стандартизація та управління якістю» - Миколаїв : Видавництво ЧДУ ім. Петра Могили, 2011.

10. Погрібний О. О. «Аграрне право України», видавництво «Істина», 2007.

11. Про стандартизацію: Закон України від 17.05.01 № 2408-III.

12. Ставська Ю.В, стаття збірника наукових праць ВНАУ «Зарубіжний досвід управління якістю сільськогосподарської продукції», - серія: Економічні науки, №4 (70).

13. Сташко І. В., Сакса І.В., стаття «Методичні аспекти оцінювання системи управління якістю на сільськогосподарських підприємствах Вінничини»[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=73006

14. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації: Підручник. - 3-є вид., перероб. І допов.- К.: Вид-во Європ. ун-ту 2001.

15. Офіційний сайт ПАТ «Миронівський хлібопродукт»: http://www.mhp.com.ua/uk/responsibility/kontrolj-kachestva

15. Коротка характеристика ПАТ «Миронівський хлібопродукт»:

http://bp.ubr.ua/uk/profile/mironivskii-hliboprodukt

Размещено на Allbest.ru