Розрахунок зведених техніко-економічних показників діяльності дільниці з механічної обробки деталі "Корпус"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

собівартість планування заробітний виробничий

При сучасних умовах існування, ринкових відносинах, життя потребує принципово нового підходу до вирішення економічних потреб суспільства. Необхідність вирішення нестандартних ситуацій вимагає від майбутніх спеціалістів застосування не тільки традиційних методів вирішення поставлених проблем, але й прийняття концептуально нових прийомів планування та ведення господарської діяльності. На даному етапі розвитку суспільства основи економічних знань потребують майже всі професії, що обумовлено необхідністю вибору найбільш ефективного рішення.

В умовах становлення ринкових відносин мають значно збільшитися масштаби виробництва, обсяги капіталовкладень, розміри виробничих ресурсів підприємства, питома вага інвестицій у впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Тому основними проблемами стають підвищення ефективності виробництва, раціональний розподіл економічних ресурсів країни, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції вітчизняного виробника, як на внутрішньому так і на світовому ринку.

Розвиток науки і техніки створює можливості по-різному вирішувати ту чи іншу виробничу проблему, що веде до необхідності вибору найбільш раціонального методу її вирішення.

Метою цієї роботи є виконання курсової роботи з дисципліни «Економіка, організація та планування виробництва». Дана дисципліна є основою наукових знань з економіки та плануванню виробництва. Курсова робота виконується з ціллю поглиблення, систематизації та закріплення отриманих знань та навиків при вирішенні конкретних виробничих завдань.

1. Наукова організація праці на ділянці

Будь-яка трудова діяльність неможлива без тій чи іншій організації, без розподілу праці, без визначення місця та функцій кожної людини в трудовому процесі.

Розрізняють організацію праці у масштабі всього народного господарства країни і організацію праці на конкретному підприємстві, на конкретному робочому місці.

Сутність організації праці складають специфічні функції, яки пов'язані зі з'єднанням, узгодженням, приведенням в струнку систему доцільної діяльності людини в безперервної взаємодії з застосовуваними у процесі праці технічними засобами.

Наукова організація праці (НОП) - це, по-перше, комплекс засобів, які направлені на підвищення продуктивності праці та створення благо приємних умов праці на робочих місцях. По-друге, це система виробничих взаємозв'язків працівників із засобами виробництва та між собою, яка створює певний порядок проведення трудового процесу.

Основним змістом роботи з наукової організації праці є проектування та впровадження комплексу заходів у наступних областях:

- розподіл праці та розташування працівників у виробництві;

- організація та обслуговування робочих місць;

- багатоверстатне обслуговування та суміщення професій;

- вимоги економіки до виробничого обладнання;

- вимоги до знань і навиків працівників;

- підтримка трудової дисципліни;

- технічне нормування праці;

- охорона праці і техніка безпеки.

Робоче місце - це зона праці одного або кількох робітників, яка оснащена засобами, що необхідні для виконання виробничих завдань. Воно є первинним елементом виробничої структури цехів, дільниць підприємства.

Організація робочого місця залежить від особливостей засобів виробництва і засобів праці, якими користуються, технології обробки, технологічного оснащення, засобів механізації та автоматизації.

Раціональна організація робочого місця передбачає ряд вимог до планування робочих місць:

- планування робочих місць повинне відповідати вимогам найбільшої зручності, економії робочих рухів, повинна забезпечити найкоротший шлях проходження деталі у горизонтальній та вертикальній площині, що досягається укладанням деталей на зручному рівні, в межах досяжності рук працівника;

- на робочому місці в кожну дану мить повинно знаходитися все, що необхідне для безперервної роботи.

На дільниці пропонується однозмінна робота з восьмигодинною робочою зміною.

Робочі місця механізовані. За кожним робочим місцем закріплена певна операція технологічного процесу, в результаті чого воно має необхідне устаткування, пристосування та інструмент. Кожне робоче місце безперервно забезпечується заготівками, деталями, матеріалом та інструментом.

2. Розрахунок потрібної кількості виробничого устаткування

2.1 Визначення річного дійсного фонду часу роботи одиниці обладнання

При плануванні праці на дільниці початком роботи є визначення показників використання часу роботи обладнання для фактично працюючого обладнання.

Номінальний фонд роботи обладнання - це кількість станко-годин, які має відробити обладнання згідно офіціально встановленому режиму роботи підприємства (дільниці). Номінальний фонд часу роботи одиниці обладнання дорівнює календарному фонду часу за відрахуванням неробочих днів (вихідні, святкові). Річний номінальний фонд встановлюється централізованою на державному рівні, друкується в періодичний літературі і є нормою для усіх підприємств незалежно від форм власності.

, (2.1)

ФРЧ н = 365 - (104+10) = 251 дн.

де Дк - календарний фонд робочого часу, який дорівнює кількості днів на рік, дн.;

Дв, Дсв - кількість законодавчо встановлених днів вихідних та свят, дн.

Дійсний фонд робочого часу розраховується для подальшого визначення ефективності роботи обладнання та є часом, на протязі якого обладнання потенційно може бути задіяним у виробництві. Розраховується за формулою:

, (2.2)

де К_ПЛ - коефіцієнт планових витрат робочого часу на ремонт, оснащення, переоснащення та зміна робочого міста (у% від номінального фонду);

t_ЗМ - тривалість зміни, год.;

n_ЗМ - кількість змін.

Приймаю Кпл - 3% від номінального фонду для універсальних верстатів, а для верстатів з ЧПК - 7%.

Час на нерегламентовані перерви - 3% від тривалості 8-годинної зміни.

2.2 Визначення планової трудомісткості річної виробничої програми

Наступним кроком при плануванні кількості устаткування на дільниці є визначення планової трудомісткості виробничої програми.

Нормативна трудомісткість всієї виробничої програми визначається за плановим нормативом трудових витрат на одиницю продукції (операцію), яка помножена на приведений плановий випуск продукції, та розраховується за формулою:

, (2.3)

де t_ШТ - тривалість однієї операції, год.;

Nпл - приведена річна виробнича програма, шт.

, (2.4)

де N_В - кількість виробів у відповідності із виробничою програмою, од.;

N - відхилення фактичної величини внутрішньо цехових заділів від нормативу (5-10% від встановленої програми), од.;

Рн - відсоток на технологічні проби та брак, %.

Приймаю N - 5%, а Рн -2% від встановленої програми,

Для наступних операцій розрахунки проводяться аналогічно, тому отримані результати зведемо до таблиці 1.

Таблиця 1 - Розрахунок планової трудомісткості деталі

№ з/п	Назва операції	Норма часу, год.	Виробнича програма, шт.	Планова трудомісткість, нормо-год.
015	Токарна з ЧПК	0,23	2500	575
020	Токарна з ЧПК	0,18		450
025	Токарна з ЧПК	0,37		925
030	Токарна з ЧПК	0,36		900
035	Токарна з ЧПК	0,11		275
040	Токарна з ЧПК	0,42		1050
045	Токарна з ЧПК	0,58		1450
Разом	2,25		5625

2.3 Розрахунок необхідної кількості обладнання

При плануванні виробничої дільниці основним моментом є розрахунок необхідної кількості обладнання, яка визначається для однакових операції та в цілому для дільниці.

Виходячи із змісту технологічного процесу та величини заданої виробничої програми розраховується (по окремих операціях) необхідна кількість обладнання за формулою:

, (2.5)

де К вн - коефіцієнт виконання норм.

На базовому підприємстві на універсальному обладнанні Квн дорівнює 1,2, а на верстатах з ЧПК - 1,07.

Прм=1

За наступною операцією розрахунки виконуються майже аналогічно, тому отримані результати зведені до таблиці 2.

Величина розрахункової кількості робочих місць (обладнання) майже завжди дробова, тому існує показник прийнятої кількості робочих місць (обладнання), який визначається шляхом округленням розрахункової кількості в більший бік до цілого числа.

Використання обладнання в часі характеризує коефіцієнт завантаження обладнання. Він встановлюється як для всього парку обладнання, так і для кожної групи окремо.

, (2.6)

де Кз - коефіцієнт завантаження;

Прм - прийнята кількість робочих місць, шт.

За наступною операцією розрахунки виконуються аналогічно, тому отримані результати зведені до таблиці 2.

Таблиця 2 - Розрахунок кількості робочих місць

№ з/п	Назва операції	Кількість робочих місць, од.	Коефіцієнт завантаження, %
		розрахункова	прийнята
015	Токарна з ЧПК	0,25	1	25
020	Токарна з ЧПК	0,2	1	20
025	Токарна з ЧПК	0,4	1	40
030	Токарна з ЧПК	0,4	1	40
035	Токарна з ЧПК	0,12	1	12
040	Токарна з ЧПК	0,45	1	45
045	Токарна з ЧПК	0,63	1	63
Разом	0,46	7	6,5

При оптимальній роботі обладнання коефіцієнт завантаження має знаходитися у межах 70-95%. Якщо коефіцієнт завантаження від окремої операції нижче відмітки 70%, це свідчить про завантаженість обладнання та його неефективне використання. Частіше операції, на яких обладнання не завантажене, приєднують до попередніх за умов технологічної можливості, збільшуючи тим самим коефіцієнт завантаження обладнання. Якщо технологічні умови не дозволяють поєднувати операції, то, по можливості, слід завантажити обладнання на однотипних операціях інших технологічних процесів.

Завантажуємо обладнання на коефіцієнт п:

Змінені розрахунки трудомісткості робіт та ступеню завантаження обладнання по операціям технологічного процесу наведені в таблиці 2а.

Таблиця 2а - Приведена трудомісткість виробництва деталі та ступінь завантаження робочих місць

№ з/п	Назва операції	Коефіцієнт, п	Приведена трудомісткість, нормо-год.	Кількість робочих місць, од	Коефіцієнт завантаження, %
				розрахункова	прийнята
015	Токарна з ЧПК	3,2	1840	0,8	1	80
020	Токарна з ЧПК	4	1800	0,79	1	79
025	Токарна з ЧПК	2	1850	0,81	1	81
030	Токарна з ЧПК	2	1800	0,79	1	79
035	Токарна з ЧПК	6,7	1843	0,8	1	80
040	Токарна з ЧПК	1,8	1890	0,83	1	83
045	Токарна з ЧПК	1,2	1740	0,76	1	76
Разом	-	12763	5,58	7	Кзср.=80

За даними таблиці 2а будуємо графік завантаження (робочих місць).

Рис. 1 Графік завантаження обладнання дільниці

2.4 Розрахунок вартості виробничих засобів дільниці

Основні засоби - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію, зберігаючи при цьому свою натуральну форму та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом й переноситься на виготовлену продукцію частинами в міру зношення.

Існує кілька рис, за якими класифікуються основні засоби підприємства:

1) за характером використання;

2) за цільовим призначенням;

3) за участю у виробничому процесі;

4) за належністю до підприємства;

5) за станом фактичного використання;

6) за джерелом фінансування.

За характером використання основні засоби підприємства розділяють:

- основні виробничі засоби основного виду діяльності підприємства - це засоби праці, які приймають безпосередню участь у виробництві;

- основні виробничі засоби інших галузей, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією товарів, але виконують окремі підсобно-допоміжні та обслуговуючі функції;

- невиробничі основні засоби використання яких пов'язане з діяльністю, що відноситься до галузей невиробничої сфери (житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт, освіта, культура, охорона здоров'я, відпочинок та туризм, соціальне забезпечення та інше).

За цільовим призначенням в складі основних виробничих засобів виробничого підприємства виділяють наступні групи основних засобів:

1. Будинки - архітектурно-будівельні об'єкти, що забезпечують умови праці працівників торгівлі, зберігання, підробітки, сортування та підготовка товару до продажу, продаж товарів, надання торговельних послуг населенню.

2. Споруди - інженерно-будівельні об'єкти, необхідні для здійснення виробничих та торгово-технологічних процесів.

3. Передавальні засоби, за допомогою яких здійснюється передача енергії, тепла, а також рідких та газоподібних речовин.

4. Машини та устаткування, до яких належать силові машини, робочі механізми та устаткування, торговельні автомати, механічне устаткування, підйомно-транспортне устаткування; контрольно-касові апарати, вимірювальні прилади апарати та устаткування для виготовлення та продажу безалкогольних напоїв, фасувально-пакувальне устаткування, інше торгово-технологічне устаткування, теплове устаткування.

5. Інструмент механізований, немеханізовані засоби праці та закріплені до машин інструменти.

6. Виробничий інвентар та приладдя, предмети виробничого призначення; устаткування з охорони праці; ємності для зберігання рідких та сипучих товарів і таке інше.

7. Транспортні засоби пересування, призначені для переміщення людей та вантажу.

8. Господарський інвентар - предмети конторського та господарського призначення.

9. Багаторічні насадження.

Залежно від участі у виробничому процесі в складі виробничих засобів розрізняють:

- активну частину - машини, обладнання, інструменти та інші елементи основних фондів, які використовуються для безпосереднього впливу на предмети праці;

- пасивну частину - будівлі, споруди та інші елементи основних фондів, які безпосередньо не впливають на предмети праці, але створюють матеріально-речові умови для господарської діяльності підприємства.

Загальна вартість обладнання дільниці розраховується як сума вартості окремих його елементів (вартості самих основних засобів, вартості інвентарю та оснащення і вартості виробничої площі, яка зайнята обладнанням).

Вартість обладнання.

 (2.7) де Ц _ОПТі - оптова ціна верстату, грн.

Сума капіталовкладень у виробничий інвентар та оснащення (В_І) складає 10-15% від загальної вартості основних виробничих засобів.

, (2.8)

де ОЗ - загальна вартість основних засобів, грн.

Приймаю Ві - 10%.

Третя складова частина основних засобів дільниці є виробнича площа, яка зайнята під обладнання. Вартість виробничої площі (В_ПЛ) розраховується за формулою:

, (2.9)

де Р_КВ.М - ціна за 1 кв. м виробничої площі, грн.;

- загальна виробнича площа дільниці, м².

, (2.10)

де S - площа одиниці обладнання, м²;

К_S - коефіцієнт, який враховує додаткову площу на проходи, проїзди та ін.

Таблиця 3 - Капіталовкладення в основні виробничі засоби дільниці

Вид основних засобів	Вартість, грн.
Загальна вартість обладнання	1701700
Вартість виробничого інвентарю	170170
Вартість виробничої площі (будівля)	385000
Загальна вартість основних засобів	2256870

2.5 Розрахунок амортизаційних відрахувань на дільниці

Амортизація основних фондів - поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення на собівартість у межах норм амортизаційних відрахувань.

Для розрахунку амортизаційних відрахувань використовуємо прямолінійний метод амортизації.

Величина амортизації залежить від строку корисного використання об'єкта ОЗ. Розраховуємо річну сума амортизації для виробничої площі, яка визначається шляхом ділення вартості, яка амортизується, на строк корисного використання.

Цей метод дає рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами.

Річна сума амортизації = вартість, що амортизується/строк корисного використання.

Існує класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх корисного використання:

? 3 група - Будівлі - 20 років;

? 4 група - Машини та обладнання - 5 років;

? 6 група - Інструменти, прилади, інвентар (меблі) - 4 роки.

Вартість, що амортизується = первісна вартість - ліквідаційна вартість

Приймаємо ЛВ = 10% від ПВ для всіх груп основних засобів.

Амортизаційні відрахування основних засобів наведені в таблиці 4.

Таблиця 4 - Амортизаційні відрахування на відновлення основних засобів дільниці

Група основних засобів	Термін використання, роки	Первісна вартість, грн.	Ліквідаційна вартість, грн.	Річна сума амортизації, грн.
Будівлі	20	385000	38500	17342
Машини та обладнання	5	1701700	170170	306613
Інструменти, прилади, інвентар	4	170170	17017	38327
Всього	-	2256870	225678	362285

3. Визначення чисельності працівників дільниці

В кожній галузі народного господарства визначення чисельності працівників підприємства, яке необхідне для виконання виробничої програми, має свої особливості, які обумовлені специфікою праці та виробництва.

Промислово-виробничий персонал на машинобудівному заводі включає робочих (основних та допоміжних), інженерно-технічних робітників, службовців, молодший обслуговуючий персонал, учнів на виробництві, воєнізовану і пожежну охорону.

У середині кожної такої категорії розрізняються робітники різних професій (слюсар, токар тощо). Професія характеризує певний вид роботи, яка потребує особливого комплексу знань і практичних навичок людини.

В середині кожної професії робітники розрізняються за спеціальностями. Наприклад, слюсар - інструментальник, слюсар - ремонтник тощо.

Робітники кожної професії і кожної спеціальності розрізняються за кваліфікацією.

Під кваліфікацією розуміють сукупність знань і умінь виконувати роботу різної складності. Кваліфікація робочих характеризується розрядом, який встановлюється робітнику згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником.

Кваліфікація ІТР відображується відповідною категорією (наприклад, інженер І категорії тощо).

Якщо мати на увазі внутрішні співвідношення чисельності працюючих за категоріями, то існують середні норми чисельності допоміжних робочих, ІТР, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу (згідно з даними проектних організацій).

В основу класифікації кадрів покладений принцип участі у виробничому й іншому видах діяльності груп працівників

Існує наступна класифікація кадрів підприємства за виконаними функціям:

а) робітники - персонал, безпосередньо зайнятий у виробництві продукції чи підприємства технічному обслуговуванні виробничого процесу. Робітники поділяються на основних (безпосередньо впливають на зміну предмета праці і виробляючі готову продукцію) і допоміжних (зайнятим обслуговуванням виробничого процесу);

б) службовці - обліково-розрахунковий персонал, зайнята забезпеченням обліку і звітності на підприємстві (обліковці, комірники, нормувальники і т.д.);

в) спеціалісти - персонал, зайнятий техніко-економічним забезпеченням виробництва (інженери, конструктори, економісти і т.д.);

г) керівники - персонал, зайнятий керуванням підприємства і прийняттям рішень, що впливають на його подальший розвиток.

д) інші категорії працівників до яких відносяться: відомчі пожежна та воєнізована охорона, молодший обслуговуючий персонал, учні на виробництві та ін.

3.1 Визначення ефективного робочого часу одного працівника

Планування чисельності працівників підприємства пов'язане з використанням робочого часу в продовж року. Середнє число робочих годин одного працівника визначається на основі балансу робочого часу.

Плановий баланс робочого часу складається в три етапи:

розрахунок середньої фактичної кількості робочих днів;

розрахунок середнього продовження робочого дня;

визначення ефективного робочого часу працівника.

Ефективний фонд робочого часу одного робітника - це загальна кількість годин, що може відробити працівник за рік. До нього включаються явочний фонд робочого часу та планові внутрізмінні простої, зв'язані з технологічними перервами, законодавчо встановленими перервами на обід, а також зі скороченням робочого дня в передсвяткові дні, неповнолітнім і матерям, що годують, з врахуванням тривалості зміни.

Розрахунок середнього фактичного числа робочих днів розпочинається з визначення календарного фонду робочого часу (Дк) та числа вихідних (Д_В) та святкових (Д_СВ) днів в періоді.

(3.1)

Середнє фактичне число робочих днів в плановому періоді (явочний фонд робочого часу ФРЧ_ЯВ) - це різниця між номінальним фондом робочого часу та кількістю планових неявок в днях. До планових невиходів відносять цілоденні втрати робочого часу, які пов'язані з:

черговими та додатковими відпустками;

учбовими відпустками;

відпустками у зв'язку з пологами та доглядом за дитиною;

відпустками по хворобі;

виконанням державних та громадянських обов'язків;

та іншими неявками з дозволу законодавства.

Ефективний фонд робочого часу (ФРЧ _еф) дорівнює множенню явочного фонду робочого часу на тривалість зміни, яку скоректовано на внутрізмінні витрати робочого часу. Законодавством встановлено тривалість робочої зміни при п'яти денному робочому тижні - 8 годин. До планових внутрізмінних витрат робочого часу відносять скорочення робочого дня на одну годину для підлітків, робочих, які зайняті на важких та шкідливих роботах, перерви для матерів з немовлятами, а також скорочення на одну годину в передсвяткові дні.

Приймаю внутрізмінні витрати робочого часу В_ВЗ в розмірі - 1,5%.

 (3.2)

3.2 Обґрунтування чисельності робітників дільниці

Визначення планової чисельності персоналу залежить від специфіки підприємства, особливостей його функціонування. Техніка розрахунків планової чисельності окремих категорій персоналу робітників залежить від їх професійної діяльності та галузевих особливостей роботи підприємства.

Для визначення чисельності основних робочих використовують метод розрахунку по трудомісткості робіт чи нормам часу.

Для визначення чисельності допоміжних робочих, що обслуговують основних використовують метод розрахунку за нормами обслуговування.

Чисельність основних робочих визначається по кожної операції окремо за наступною формулою:

(3.3)

За наступних операцій розрахунки виконуються майже аналогічно, тому отримані результати зведені до таблиці 5.

Необхідне число допоміжних робочих та інженерно-технічного персоналу залежить від технологічного процесу та кількості основних робочих дільниці. Для проектної дільниці необхідна наступна кількість додаткових робітників:

ь допоміжні робочі (Ч_ДР) - 40 - 50% від чисельності основних;

ь службовці (Ч_С) - 3 - 5% від загальної чисельності робочих;

ь молодший обслуговуючий персонал (Ч_МОП) - 1 - 3% від загальної чисельності робочих.

ь ІТР - 1 - 2% від загальної чисельності робочих

За нашими розрахунками допоміжні робочі Чдр =3 чол., Чсл=1.,

Чмоп =1 чол.

Таблиця 5 - Чисельність персоналу проектної дільниці

Категорія персоналу	Розряд робіт (для робочих)	Чисельність чол.
Оператор верстатів з ЧПК	4	1
Оператор верстатів з ЧПК	4	1
Оператор верстатів з ЧПК	4	1
Оператор верстатів з ЧПК	4	1
Оператор верстатів з ЧПК	4	1
Оператор верстатів з ЧПК	4	1
Оператор верстатів з ЧПК	4	1
Разом основних робочих	-	7
Допоміжні робочі	40-50% від осн. раб.	3
Загальна чисельність робочих	-	10
Службовці (спеціалісти)	3-5% від заг. чис. раб.	1
МОП	1-3% від заг. чис. раб.	1
Всього працівників дільниці	-	12

4. Розрахунок фонду заробітної плати дільниці

4.1 Структура витрат на заробітну плату

При плануванні собівартості продукції та прибутку підприємства особливе значення має розрахунок планового фонду заробітної плати працівників, бо саме на основну заробітну плату на одиницю продукції нараховуються витрати на утримання та експлуатацію обладнання та загальнозаводські витрати.

Оплата праці - це будь-який заробіток, який виражений, як правило, у грошовій формі та який за трудовим договором власник або вповноважений ним орган має платити працівнику за виконану роботу або надані послуги.

Розмір оплати найманого робітника залежить від результатів його роботи з урахуванням результатів господарської діяльності підприємства.

Заробітна плата має наступну структуру:

1) основна - нараховується за виконану роботу за тарифними ставками, відрядними розцінками чи посадовими окладами та не залежить від загальних результатів діяльності підприємства. Вона включає оплату за фактично відпрацьований час, доплати за суміщення, за багатоверстатне обслуговування, за роботу в нічний час, за понаднормову роботу, за зміни умов праці робочим-відрядникам та за простої не з вини працівника. Основна заробітна плата є базою нормального відтворення робочої сили, яке залежить від результатів праці робітника, якості робочої сили, кваліфікації тощо. Витрати на основну оплату праці входять до собівартості виробленої продукції;

2) додаткова - це складова заробітної плати, що включає витрати на оплату праці, не пов'язані з виплатами за фактично відпрацьований час. Нараховують додаткову заробітну плату залежно від досягнутих і запланованих результатів, умов виробництва, кваліфікації працівників тощо. Вона включає окремі види преміювання, винагороди та інші заохочувальні виплати, визначені Положенням про оплату праці на підприємстві. Розміри додаткових виплат залежать від результатів господарської діяльності підприємства та виплат за рахунок власних коштів (прибутку) підприємства. Джерелом додаткової заробітної плати є фонд матеріального стимулювання підприємства, що створюється за рахунок прибутку та розмір якого не може бути гарантованим через залежність від результатів господарської діяльності підприємства.

Заробітна плата виконує наступні функції:

1) відтворювальна - спрямована на відтворення робочої сили для забезпечення нормального рівня життєдіяльності;

2) стимулююча - спрямована на стимулювання якісних і кількісних результатів праці на основі диференціації оплати праці;

3) регулююча - спрямована на регулювання ринку праці на основі сегментації рівнів оплати праці з метою формування ринкової вартості робочої сили;

4) соціальна - припускає встановлення однакової оплати праці за виконання однакової роботи з метою диференціації заробітної плати за критерієм соціальної справедливості.

Основними вимірниками результатів праці є кількість виготовленої продукції (обсяг наданих послуг) або затрачений робочий час, тобто кількість годин або днів, на протязі яких робітник фактично був присутній на робочому місці. Тому, залежно від того, що є основою визначення розміру заробітної плати виділяють дві основні її форми: відрядну й погодинну.

За відрядною формою оплати праці нарахування заробітної плати проводиться по нормам та розцінкам, що встановлені на основі розряду робочого. Тарифний розряд робочого передбачає виконання роботи відповідної складності.

Відрядна заробітна плата нараховується у визначеному розмірі за кожну одиницю виконаної роботи чи виробленої продукції. Вона застосовується в галузях та на виробництвах де передбачається детальне розділення праці і можна визначити обсяг виконаної роботи чи виробленої продукції окремим працівником. Організація відрядної оплати передбачає розроблення певних нормативів (норм виробітку та норм часу) витрат праці для кожного робочого або групи робочих і визначення розміру оплати за кожну одиницю виготовленої продукції (виконаної роботи), тобто встановлення відрядної розцінки. Відрядна форма оплати праці та має наступні системи: пряму відрядну; відрядно-преміальну; відрядно-прогресивну; акордну.

Погодинна заробітна плата виражає залежність між її розміром та кількістю відпрацьованого часу працівником. Вона впроваджується при оплаті робіт, які важко або недоцільно нормувати, коли відсутні можливості здійснювати облік виробленої роботи, при оплаті праці адміністративно-управлінського або обслуговуючого персоналу, що працює за ненормованим робочим днем (керівники, вчителі, наладчики або лікарі тощо), а також у випадках, коли необхідно забезпечити високу якість робіт. Погодинна форма оплати праці включає наступні системи: пряму погодинну; погодинно-преміальну; окладну.

Річний фонд заробітної плати - це увесь фонд заробітної плати, нарахований на підприємстві. Він складається із денного фонду заробітної плати, оплати чергових та додаткових відпусток, винагороди за вислугу років, вихідних допоміг, оплати днів виконання державних та громадських обов'язків, заробітної плати працівників у відрядженнях на інші підприємства або на навчання, а також із оплати цілоденних простоїв не з вини робітника.

4.2 Планування фонду заробітної плати основних робочих

Для розрахунку річного фонду заробітної плати основних робочих дільниці використовується відрядно-преміальна система заробітної плати. Визначення відрядного фонду заробітної плати основних робочих (ФЗП_В) проводиться за відрядними розцінками.

, (4.1)

де Р_I - відрядна розцінка на одиницю продукції (операцію), грн.

ТС - годинна тарифна ставка i - го розряду, грн.;

(4.2)

Розцінки розраховуються для кожної операції окремо.

Відрядні розцінки для інших основних робочих виконуються майже аналогічно, тому отримані результати зведені до таблиці 6.

Таблиця 6 - Відрядні розцінки для основних робочих

Професія	Розряд робіт	ТС, грн.	tШТ, год.	Р, грн.
Опер. верстатів з ЧПК	4	17,3	0,23	4
Опер. верстатів з ЧПК	4	17,3	0,18	3,1
Опер. верстатів з ЧПК	4	17,3	0,37	6,4
Опер. верстатів з ЧПК	4	17,3	0,36	6,3
Опер. верстатів з ЧПК	4	17,3	0,11	1,9
Опер. верстатів з ЧПК	4	17,3	0,42	7,3
Опер. верстатів з ЧПК	4	17,3	0,58	10
Разом	-	-	2,25	39

Додатковий фонд заробітної плати (ФЗП_Д) основних робочих включає премії та доплати.

Класифікація доплат до заробітної плати за ознакою сфери трудової діяльності:

1) доплати, які не мають обмежень щодо сфер трудової діяльності:

? за роботу в понаднормовий час;

? особам, які не досягли вісімнадцяти років і мають скорочену тривалість робочого дня;

? робітникам, які внаслідок виробничої необхідності виконують роботи за нижчими від наданих ним тарифних розрядів;

? за час простою в разі невиконання норм виробітку й виготовлення бракованої продукції на з вини робочого;

2) доплати, що застосовуються тільки в певних сферах прикладання праці:

? доплати, що мають стимулюючий та компенсаційний характер водночас (за суміщення професій або посад, за розширення зони обслуговування, бригадирам, яких не звільнено від основної роботи, за обслуговування обчислювальної техніки тощо);

? доплати компенсаційного характеру за умови праці, що відхиляються від нормальних (за роботу у важких, шкідливих та особливо важких і шкідливих умовах, за інтенсивність праці, за роботу в нічний час, за перевезення небезпечних вантажів);

? доплати, пов'язані з особливим характером виконуваних робіт (за роботу в вихідні, за багатозмінний режим, за роботу в понад нормальну тривалість робочого часу, за роз'їзний характер праці тощо).

Надбавки до заробітної плати повинні мати стимулюючий характер і завжди мають бути пов'язані з діловими якостями конкретного працівника. До надбавок до заробітної плати відносять:

1) за високу професійну майстерність;

2) за високі досягнення в праці;

3) за вислугу років;

4) за виконання особливо важливої роботи;

5) за знання й використання в роботі іноземних мов тощо.

(4.3)

де П - сума премій, грн.;

Д - сума доплат, грн.

, (4.4)

де р - розмір премій, %.

, (4.5)

де d - розмір доплат, %.

Для оплати понаднормових робіт на підприємствах створюють резервний фонд заробітної плани (ФЗП_РЕЗ).

, (4.6)

Загальний фонд заробітної плати (ФЗП_З) розраховується як сума відрядного, додаткового та резервного фондів заробітної плати.

(4.7)

4.3 Планування фонду заробітної плати додаткових робітників

Для розрахунку річного фонду заробітної плати допоміжних робочих, інженерно-технічного персоналу та молодшого обслуговуючого персоналу використовується погодинно-преміальна система оплати праці.

Для розрахунку основного фонду заробітної плати (ФЗП_Г) допоміжних робочих використовується тарифні ставки робочих - погодинників та ефективний фонд робочого часу.

, (4.8)

де ТС - середня годинна тарифна ставка робочих - погодинників, грн.;

Загальний фонд заробітної плати допоміжних робочих включає премії (П) та доплати (Д). Премії даної категорії працівників можуть становити до 30% фонду заробітної плати, а доплати 1-10%.

(4.9)

Загальний фонд заробітної плати всіх категорій персоналу на дільниці включає річні фонди зарплати основних, допоміжних робочих, службовця, майстра та прибиральниці.

(4.10)



4.4 Розрахунок середньої заробітної плати на дільниці

На основі планової чисельності працівників та планових фондів заробітної плати розраховується середня заробітна плата для кожної категорії робітників, а також загальна заробітна плата на дільниці.

, (4.11)

де СЗП - середньомісячна заробітна плата робітників відповідної категорії, грн.;

ФЗП^РІЧ - річний фонд заробітної плати відповідної категорії робітників, грн.;

Ч - чисельність даної категорії працівників, чол.

Середня заробітна плата для всієї дільниці розраховується на основі загального фонду заробітної плати та чисельності всіх працівників на дільниці.

Таблиця 7 - Середня заробітна плата на дільниці

№	Категорія персоналу	Середня заробітна плата, грн.
1	Основні робочі	4928
2	Допоміжні робочі	4509
3	Службовці	3500
5	МОП	1462
Загальна середня з/п на дільниці	4415,7

5. Розрахунок повної собівартості продукції дільниці

Собівартість продукції виробничого підприємства - це виражені в грошовій формі витрати на спожиті засоби виробництва (сировина, матеріали, паливо, перенесену частину вартості основних засобів), оплату праці робітників, послуг інших підприємств (фірм), витрати по керуванню й обслуговуванню виробництва і підготовці збуту (збут).

Для керування господарською діяльністю підприємства визначають наступні види собівартості продукції.

Планова собівартість - визначається відповідно до бізнес-плану (чи планом розвитку) з метою контролю фактичних обсягів використання ресурсів.

Фактична собівартість - відбиває фактичні витрати на виробництво і реалізацію продукції за даними бухгалтерського обліку.

Нормативна собівартість - визначається по діючим нормах витрати ресурсів на виробництво і реалізацію продукції.

Прогнозована собівартість, витрати, установлювані на перспективне виробництво нових виробів (видів робіт, послуг), чи облік перспективи в змінах обсягу і вартості застосовуваних ресурсів, а також - у законодавчій базі й ін.

Цехова собівартість - відбиває витрати на виробництво продукції в межах структурного підрозділу підприємства (цеху).

Виробнича собівартість - витрати на виробництво продукції в межах підприємства.

Повна собівартість продукції (товару) по підприємству - спільні витрати виробничої собівартості, адміністративних витрат і витрат на збут.

Собівартість валової продукції - витрати на весь обсяг зроблених робіт при виготовленні продукції (робіт, послуг).

Собівартість реалізованої продукції - фактично зроблені витрати по продукції, що вважається реалізованої протягом звітного періоду.

Собівартість незавершеного виробництва - це вартість продукції часткової готовності, у зв'язку з незакінченим технологічним циклом її виробництва на визначену звітну дату.

Місячна, квартальна і річна собівартість визначається по витратах на виготовлення продукції за розглянутий період (місяць, квартал, рік).

Зміст витрат по окремих статтях калькуляції.

У статтю «Матеріали» включають вартість основних матеріалів, що входять до складу вироблюваних виробів, і допоміжних, використовуваних при виготовленні даного виробу для забезпечення нормальних технологічних процесів. Допоміжні матеріали можуть виділятися в окрему статтю, якщо вони займають значну питому вагу в собівартості виробу. У статтю «Матеріали» включається вартість готових виробів і напівфабрикатів, що здобуваються по кооперації для укомплектування продукції, що випускається, і потребуючих витрат праці на їхню чи обробку зборку. Витрати на комплектуючі вироби і напівфабрикати передбачаються в повній відповідності зі специфікацією цих виробів і напівфабрикатів, складеної на підставі затверджених технічних умов, оптових цін із включенням транспортно-заготівельних витрат.

У статті «Паливо для технологічних цілей» і «Енергія для технологічних цілей» включаються витрати на усі види палива й енергії, одержувані з боку чи вироблювані самим підприємством і, що витрачаються безпосередньо в процесі виробництва продукції. При незначній їхній питомій вазі вони можуть не виділятися в окрему статтю, а включаються до складу «Витрати по змісту й експлуатації устаткування».

У планових калькуляціях вартість сировини і матеріалів, палива й енергії для технологічних цілей визначається на основі затверджених у встановленому порядку норм витрати на одиницю продукції, що діють оптових цін і тарифів на перевезення з урахуванням усіх витрат по заготівлі і доставці їх на склад підприємства. При відсутності затверджених норм витрати матеріалів на вироби, випуску вперше підприємством, ці витрати можуть передбачатися в розрахунках по аналогічній з однойменною продукцією. З витрат на сировину і матеріали виключається вартість відходів за ціною їхньої можливої реалізації.

В основну заробітну плату виробничих робітників включають основну заробітну плату робітників, зайнятих безпосередньо на виготовленні продукції, доплату по відрядно-прогресивній системі оплати праці і премії робочим-погодинникам.

У додаткову заробітну плату виробничих робітників відносять виплати, передбачені договорами, контрактами і КЗпП, у т.ч. оплату чергових і додаткових відпусток, компенсацію за невикористану відпустку, оплату пільгових годин для підлітків, оплату перерв у роботі матерів, що годують, оплату часу, зв'язаного з виконанням державних обов'язків, а також виплату винагород за вислугу років і ін.

Нарахування на заробітну плату (фонди соціального забезпечення) виробничих робітників визначаються відповідно до встановленої норми у відсотках до витрат на заробітну плату виробничих робітників (основну і додаткову): на пенсійне страхування, на соціальне страхування, на страхування на випадок безробіття, на страхування від нещасних випадів.

Цехові витрати включають витрати, зв'язані з роботою устаткування, і загальноцехові витрати (заробітна плата цехового персоналу, зміст і амортизація будинків, споруджень і інвентарю цехового призначення, поточний ремонт будинків і споруджень, витрати по охороні праці, досвідам, раціоналізаторським винаходам, відшкодування зносу малоцінного інвентарю, ін.).

До складу загальновиробничих витрат підприємства (об'єднання) включаються: витрати на керування виробництвом (оплата праці апарата керування; відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарата керування; витрати на оплату службових відряджень персоналу і т.д.); амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на зміст, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на удосконалення технології й організації виробництва (оплата праці і відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій і т. п.); витрати на опалення, висвітлення, водовідвід та інше зміст виробничих приміщень; витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників і апарата керування виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами і якістю продукції, робіт, послуг); витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишньої природного середовища; інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів у цехи і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і утрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв і т. п.).

Позавиробничі витрати складаються з адміністративних витрат, витрат на збут і ін.

До адміністративних витрат відносяться наступні загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування і керування підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати і т. п.); витрати на службові відрядження і зміст апарата керування підприємством і іншим загальногосподарським персоналом; витрати на зміст основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, висвітлення, водопостачання, водовідвід, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, по оцінці майна і т. п.); витрати на зв'язок (поштовий, телефонний, телеграфні, факс і т. п.); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання споровши в судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів і обов'язкових платежів, що не включаються у виробничу собівартість продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати загальногосподарського призначення.

Витрати на збут (комерційний) включають наступні витрати, зв'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, послуг, робіт): витрати пакувальних матеріалів для тарування готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товару; витрати на відрядження працівникам, зайнятим збутом; витрати на зміст основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, зв'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг. (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, висвітлення, водопостачання, водовідвід, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні й інші послуги, зв'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору постачання; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; інші витрати, зв'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Ст. 1 Сировина та матеріали

До основних матеріалів відносять металопрокат, півфабрикати, тобто ті матеріали, які входять до складу виробу.

Основним матеріалом, що використовується при виготовлені деталі є АК6Т1.

Загальна сума витрат на сировину та матеріали визначається за формулою:

, (5.1)

де 1,05 - коефіцієнт, який враховує транспортно-заготівельні витрати.

В_С - вартість сировини.

В_М - вартість матеріалу.

Транспортно-заготівельні витрати беруться в розмірі 5% від вартості основних матеріалів.

Вартість сировини (В_С):

, (5.2)

де Н_ВИТ.С - норма витрат металу на один виріб (чиста вага деталі), кг;

Р_С - ціна 1 кг металу, грн.

Вартість матеріалу (В_М):

, (5.3)

де Н_ВИТ.М - норма витрат матеріалу на один виріб, %;

Ст. 2 Технологічне паливо та енергія

Витрати на технологічну енергію (В_Е) розраховуються за формулою:

, (5.4)

де Р_Е - ціна за 1кВт-год, грн.;

Wі - середня потужність, що споживається верстатом на відповідних режимах роботи і-ої операції, кВт;

Ст. 3 Основна заробітна плата виробничих робочих

(5.5)

Ст. 4 Додаткова заробітна плата виробничих робочих

(5.6)

Ст. 5 Відрахування на соціальне страхування

(5.7)

де в-сумарний відсоток відрахувань, %.

Єдиний соціальний внесок дорівнює 38,0%:

Ст. 6 Витрати на утримання та експлуатацію обладнання

Дана стаття витрат розраховується на основі основної заробітної плати.

, (5.8)

Ст. 7 Цехові витрати

Цехові витрати на проектної дільниці розраховуються за формулою:

(5.9)

де В_ОС - витрати на освітлення, грн.;

А_Р - річна сума амортизації будівлі, грн.;

В_РУ - витрати на ремонт та утримання будівлі, грн.;

В_РАЦ - витрати на раціоналізацію, грн.;

В_ІН - інші витрати, які не входять в склад продукції, грн.

Витрати на освітлення розраховуються за формулою:

, (5.10)

де h - норма освітлення дільниці, h = 25 Вт/м²;

Т_ОСВ - час горіння, год., Т_ОСВ = ФРЧ_Д;

К_Ч - коефіцієнт, який враховує чергове освітлення, К_Ч = 1,05;

Р_Е - вартість 1 Кв/год. (сучасний тариф для виробничих підприємств), грн.

Витрати на ремонт та утримання будівлі розраховуються за формулою:

, (5.11)

де В_РЕМ - витрати на ремонт будівлі беруться в розмірі 1,5-2% від вартості будівлі, грн.;

В_І - інші витрати, які беруться в розмірі 25-30 грн. на один м² на рік.

Приймаю витрати на ремонт будівлі 2%, інші витрати - 30 грн. на один м^2.

Витрати на раціоналізацію розраховуються за формулою:

, (5.12)

де 40 - сума, яка витрачається на розробку та впровадження раціоналізаторських пропозицій на одного робітника на рік, грн.

Ч_ЗАГ - загальна чисельність працівників на дільниці, чол.

- інші витрати беруться в розмірі 1% від вартості будівлі

Ст. 8 Загальнозаводські витрати

Загальнозаводські витрати () беруться в розмірі 120% від основної заробітної плати виробничих робочих.

Ст. 9 Позавиробничі витрати

Позавиробничі витрати () розраховуються в розмірі 8% від виробничої собівартості.

Оптова ціна одиниці виробу (Р_ОПТ) дільниці розраховується за наступною формулою та округлюється до цілого числа:

, (5.13)

де С_П - повна собівартість виробу, грн.;

П_ПЛ - запланований прибуток, розраховується як 25% від повної собівартості одиниці виробу, грн.

Таблиця 8 - Статті калькуляції, собівартість та ціна одиниці виробу

№	Стаття собівартості	Сума, грн.
1	Сировина та матеріали	23,93
2	Паливо та енергія	50,63
3	Основна заробітна плата основних робочих	39
4	Додаткова заробітна плата основних робочих	19,5
5	Відрахування на соціальне страхування	22,23
6	Витрати на утримання та експлуатацію обладнання	70,2
7	Цехові витрати	79,92
Цехова собівартість (?ст. 1-7)	305,41
8	Загальнозаводські витрати	46,8
Виробнича собівартість (цехова собівартість+ст. 8)	352,21
9	Позавиробничі витрати	28,18
Повна собівартість (виробнича собівартість+ст. 9)	380,39
Запланований прибуток (25% від повної собівартості)	95,1
Оптова ціна одиниці виробу (повна собівартість +запланований прибуток)	476

6. Розрахунок зведених техніко-економічних показників господарчої діяльності проектуємої дільниці

6.1 Розрахунок основних показників діяльності проектної дільниці

Річний обсяг випуску (Q) - дорівнює добутку ціни виробу на обсяг виробничої програми.

(6.1)

Повна собівартість річного випуску (C_N) - це добуток повної собівартості на річну програму випуску.

(6.2)

Прибуток підприємства (Пр) - це різниця річного обсягу виробництва і повної собівартості річного випуску.

(6.3)

6.2 Розрахунок основних показників використання робочої сили дільниці

Виробіток на одного працюючого (В_П) чи кількість виробів, що приходиться на одного працюючого, дорівнює відношенню виробничої програми до загального числа працюючих.

(6.4)

Виробіток на одного виробничого робочого (В_Р) чи кількість виробів, зроблена одним основним робочим, дорівнює відношенню виробничої програми до числа виробничих робочих.

(6.5)

Виробіток на одного працюючого в грошовому вираженні дорівнює відношенню річного обсягу випуску до загального числа працюючих.

(6.6)

Виробіток на одного виробничого робочого в грошовому вираженні дорівнює відношенню річного обсягу випуску до загального числа основних виробничих робочих.

(6.7)

6.3 Розрахунок загальних показників використання основних засобів дільниці

Фондовіддача характеризує суму річного обсягу випуску, що приходиться на 1 грн. засобів, вкладених в основні фонди, і дорівнює відношенню річного обсягу випуску до балансової вартості основних фондів.

, (6.8)

де - загальна вартість основних засобів, грн.

Фондоємкість - це показник, зворотний фондовіддачі, характеризує обсяг вкладень в основні фонди для виробництва продукції на 1 грн., розраховується як відношення балансової вартості основних фондів до річного обсягу виробництва.

(6.9)

Фондоозброєність характеризує обсяг основних фондів, що приходиться на один працюючого чи робітника, розраховується як відношення балансової вартості основних фондів до чисельності працюючих чи основних робітників.

, (6.10)

де Ч_ЗАГ - загальна чисельність працівників проектної дільниці, чол.

6.4 Розрахунок використання матеріальних оборотних засобів підприємства

До показників ефективності використання оборотних засобів підприємства відносять групу показників, що характеризують їх оборотність.

Коефіцієнт оборотності (Коб.) - характеризує обсяг реалізації продукції, що приходиться на 1 грн. оборотних фондів, та показує кількість оборотів, які здійснюють матеріальні оборотні фонди підприємства за розглянутий період.