Економіка праці та соціально-трудові відносини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний транспортний університет

Контрольна робота

з дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини"

Студентка Якимчук О.А.

Науковий керівник Желізко В.С.

Київ 2014

Пасивні заходи регулювання зайнятості населення.

Як вiдомо, методи та заходи щодо регулювання зайнятостi поділяються на активнi та пасивнi, уявлення про які сформовані практикою використання методів державного регулювання ринку праці. Останні можна диференціювати так:

-- за об'єктами впливу. Об'єктами можуть бути населення та його окремі групи, працівники та його окремі групи, а також підприємці та їх окремі групи. Об'єктами регулювання ринку праці можуть також бути трудові відносини, включаючи оплату праці, тривалість робочого періоду, умови праці тощо, соціальні відносини і т.п. (див. главу 1);

-- за напрямами впливу. До них відносять заходи збільшення (зменшення) пропозиції робочої сили на ринку праці; заходи збільшення (зменшення) попиту на ринку праці; заходи впливу на структуру попиту та пропозиції робочої сили; заходи збільшення відповідності попиту і пропозиції;

— за формою впливу методи поділяють на прямі та непрямі;

— за характером впливу методи регулювання можна поділити на заохочувальні, обмежувальні, захисні та заборонні;

— за змістом методи диференціюються на економічні, адміністративні та адміністративно-економічні. До економічних методів відносять, наприклад, підтримку економічно доцільних робочих місць, організацію громадських робіт, спеціалізоване інвестування для створення нових робочих місць, підтримку малого бізнесу тощо. До адміністративних методів відносять зменшення пенсійного віку й тривалості робочого періоду, обмеження кількості робочих місць і можливостей сумісництва для однієї людини тощо;

— за рівнем впливу методи регулювання ринку праці поділяють на загальнодержавні, регіональні, галузеві, внутрішньо фірмові;

— за джерелами фінансування - держбюджет, позабюджетні кошти, кошти Фонду сприяння зайнятості, кошти комерційних організацій.

В основу вибору тих чи інших методів регулювання ринку праці покладено аналіз і прогноз ситуації на ринку праці, визначення ступеня переваги кожного з методів, оцінку наслідків використання тих чи інших методів, аналіз ступеня узгодженості використаних методів, різноспрямованості їхніх наслідків.

При пасивній політиці в країні формується "ринковий" державний патерналізм, в умовах якого держава бере на себе відповідальність за стан працівників і роботодавців на ринку праці.

До пасивних методiв і заходiв регулювання зайнятостi належать асигнування коштiв на часткове вiдшкодування безробiтним їхнiх втрат у доходах, а саме: реєстрацію осіб, що шукають роботу; визначення розміру допомоги по безробіттю; організацію системи подання допомоги по безробіттю; впровадження негрошових форм підтримки безробітних та їхніх сімей тощо. зайнятість безробіття доход

Пасивна політика надає гарантії працівникам у збереженні робочого місця, виплаті заробітної плати і допомоги, соціальному страхуванні тощо, а роботодавцям гарантує попит на запланований обсяг продукції, надання сировини та матеріалів, стабільні ціни й цільове фінансування. Недоліками такої політики є те, що ці гарантії, дозволяючи працівникам і роботодавцям відчувати себе захищеними при будь-яких ринкових коливаннях, обмежують стимули до особистої активності, до пошуку найефективніших сфер застосування праці, підвищення продуктивності, виявлення внутрішніх резервів самозабезпечення, тобто розвивають пасивність у соціально-трудових відносинах. Проте, з іншого боку, допомога держави може сприяти перерозподілу та підвищенню купівельної спроможності населення, вирівнюванню доходів тощо.[1]

Сутність і практичне значення закону Оукена.

Відомий економіст Артур Оукен вивів закономірність про те, що безробіття та обсяг ВВП за умови повної зайнятості мають між собою прямий зв'язок.

Обчислення потенційних втрат продукції та послуг в результаті зростання безробіття здійснюється на основі закону

Оукена (Y - у) / у = bx (U - U *),

де Y-фактичний обсяг виробництва (валового внутрішнього продукту);

Y * - потенційний валовий внутрішній продукт (при повній зайнятості);

U - фактичний рівень безробіття;

U* - природний рівень безробіття;

b - параметр Оукена, встановлюється емпіричним шляхом.

Тобто, він вважає, чим більше безробіття, тим більше відстає реальний обсяг ВВП від обсягу за умови повної зайнятості. Суть його закону полягає в тому, що якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1%, то реальний обсяг ВВП відстає на 2,5%. Це співвідношення називають законом Оукена. Наприклад, якщо фактичний рівень безробіття в якійсь країні становить 18,3%, що більше природного рівня на 10,5%, а обсяг ВВП становить 65 000 млн. дол., то відставання реального обсягу ВВП від обсягу за умов повної зайнятості становить 17 062,5 млн дол. (10,5 x 2,5 = 26,25%; 65 000 x 26,25/100 = 17062,5 млн. дол.). Тобто якщо б економіка створила робочі місця для усього працездатного населення країни, то обсяг виробництва товарів та послуг був би більше на 17 062,5 млн дол.[2]

Види трудомісткості.

Трудомісткість -- величина, обернена до праці, яка дорівнює сумі всіх витрат праці на виробництво одиниці продукції. Т. є більш об'єктивним і точним вимірювачем продуктивності праці, ніж виробіток. На неї не впливають ні зміни асортименту продукції, ні зміни її рентабельності. У фармацевтичній галузі Т. визначається відношенням фонду витраченого робочого часу (Вч) до кількості виробленої продукції в натуральному вираженні (Q):

Розрізняють різні види Т. залежно:

1) від часу її формування:

а) нормативна Т.-- обґрунтована з використанням спеціальних прийомів сума витрат робочого часу окремого робітника чи бригади на виготовлення одиниці продукції чи виконання комплексу робіт;

б) планова Т. - визначається на основі показників нормативної Т.;

в) фактична Т. - показує фактичні витрати робочого часу;

2) трудових витрат, які в ній врахуються:

а) технологічна Т. (Ттех.), яка містить витрати робочого часу основних робітників (Вч.осн.) і розраховується за формулою:

б) Т. обслуговування (Тобсл.)-- витрати робочого часу допоміжних робітників цеху (Вч.д.р.)

в) цехова Т (Тцех.).-- визначається витратами робочого часу всього персоналу цеху на одиницю продукції:

де Вч.к.ф.с.-- витрати робочого часу керівників, фахівців, службовців цеху, годин;

г) Т. допоміжних цехів і служб визначається відношенням витрат робочого часу працівників цехів і загальнозаводських служб дообсягу виробництва;

д) повна заводська Т.-- витрати робочого часу всіх працівників підприємства на одиницю продукції;

е) галузева Т. визначається як величина середньозваженої індивідуальної Т. певної продукції окремих підприємств. Практика свідчить, що у вітчизняній фармацевтичній галузі норми трудових витрат, які є базою планування собівартості ЛП, суттєво відрізняються за підприємствами навіть тоді, коли мова йде про випуск однакових препаратів і виконання аналогічних трудових операцій, оскільки вони відображають існуючий техніко-організаційний стан на підприємствах.[ 3]

Список використаної літератури

1. Ринок праці Петюх В.М. Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 288 с.49cт