Оцінка інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

Міністерство освіти і науки України

Інститут інтелектуальної власності

Національного університету "Одеська юридична академія"

РЕФЕРАТ ЗА ДИСЦИПЛІНОЮ

"ЕКОНОМІКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ"

На тему:

"ОЦІНКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ"

Київ 2011



Загальна характеристика підходів оцінки

В основі оцінки лежить діалектичний погляд на вартість об'єкта оцінки. Дослідження вартості будується на розумінні того, що будь - який об'єкт проходить стадію свого народження, що супроводжується необхідними витратами ресурсів та часу. Для розвинутих ринків права на об'єкти інтелектуальної власності можуть бути предметом купівлі - продажу, що дає можливість оцінити їхню вартість на основі інформації про ціни угод з ними. Будь - яке придбання в умовах ринкової економіки здійснюється з погляду ефективності інвестицій, об'єкт оцінки розглядається як джерело вигод, одержання яких він має забезпечити своєму власнику.

Різноманітність цілей проведення оцінки зумовлює наявність різних видів вартості ОІВ. Серед усіх типів вартості, застосовуваних в оціночній діяльності, тільки деякі можуть бути застосовані до інтелектуальної власності й інших матеріальних активів, при чому з цілим рядом обмежень.

Підхід до оцінки - це загальні способи визначення вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності, які базуються на основних принципах оцінки. Вибір підходу до оцінки робиться залежно від конкретного поєднання об'єкту оцінки, мети оцінки і вибраного для оцінки виду вартості.

Під методом оцінки розуміють спосіб визначення вартості об'єкту оцінки, послідовність оцінних процедур, який дає можливість реалізувати конкретний підхід до оцінки. Національним стандартом України № 1 ,,Основні положення оцінки майна і майнових прав'' визначені три підходи до оцінки: оцінка інтелектуальний інфляція ризик

- витратний;

- порівняльний (ринковий);

- прибутковий.

Ці підходи кореспондують підходам, рекомендованим міжнародними стандартами оцінки МС01 - МС04, МС02000.



Витратний підхід

Витратний підхід заснований на обліку принципів корисності і заміщення. Він пропонує визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об'єктів оцінки в поточних цінах і подальшого коригування (зменшення) на суму зносу (амортизації), тобто за витратами.

Звідси слідує важливий висновок про те, що вартість ОІВ у цьому випадку і ринкова вартість, що передбачає прибуток, - різні величини. Вартість ОІВ, визначена за цим підходом ,відповідає рівню вартості при ,,ідеальному'' збалансованому стані ринку.

На активно функціонуючому ринку ОІВ для визначення ринкової вартості використовують, головним чином, порівняльний і прибутковий підходи. Проте в переважній більшості випадків отримана за витратним підходом оцінка є необхідною складовою для виведення остаточної величини ринкової вартості.

Порівняння результатів оцінки ОІВ, отриманих по витратному підходу, з результатами, отриманими за порівняльним і прибутковим підходами, може бут своєрідним індикатором стану ринку. Так, якщо вартість по витратному підходу виявиться вища, ніж розрахована по двох інших підходах, то це означає, що конкуренція на ринку невелика і в найближчому майбутньому може статися підвищення цін. Якщо навпаки - то можна чекати підвищення конкуренції і зниження цін готової продукції.

Витратний підхід є єдино застосовним, коли ОІВ не призначений для отримання доходу або коли з тих або інших причин ринкову вартість важко визначити двома іншими підходами. У разі визначення бази для оподаткування витратний підхід є основним при визначенні вартості.

Витратний підхід має істотні обмеження при оцінці ОІВ зі значним терміном служби із - за труднощів з виміром величини морального старіння. Крім того, результати підходу на основі активів відбивають вартість повного права власності, тому при оцінці часткових прав власності потрібне коригування отриманих результатів.

Таким чином, підхід на основі активів до визначення вартості являється, з одного боку, корисним елементом процедури визначення ринкової вартості, а з іншої - єдиним інструментом для отримання уявлення про вартісну оцінку унікальних ОІВ або при постановці прав на ОІВ на бухгалтерський облік в якості нематеріальних активів.

Порівняльний підхід

Суть порівняльного підходу полягає в тому, що вартість прав на ОІВ визначається шляхом зіставлення цін недавніх продажів подібних об'єктів. Хоча подібний підхід до оцінки, на перший погляд, є досить простим - його застосування на практиці викликає труднощі, адже не існує абсолютно однакових ОІВ. Країна, вид оІВ, строк правової охорони, склад авторів, умови фінансування, час продажу - лише деякі причини, що викликають розбіжності між ОІВ. При цьому деякі відмінності варіюються залежно від ринкової ситуації.

Також необхідно враховувати угоди, що відповідають визначенню ринкової вартості, тобто ті, на які вплинули неринкові чинники. За наявності достатньої кількості достовірної інформації про недавні продажі подібних об'єктів ринковий підхід дозволяє отримати результат, що максимально близько показує відношення ринку до об'єкту оцінки. Застосування ринкового підходу у повному розумінні цього процесу може бути лише за наявності у покупця вибору ОІВ з числа других, подібних і виконуючих такі ж функції. При цьому з декількох ОІВ, приблизно однакового значення і корисності, покупець повинен мати можливість вибору того, який його влаштовує за переліком якостей, до яких відносяться: функціональне призначення, прийнятна вартість, довго тривалість терміну використання, міра захищеності, його унікальність та інші характеристики. Крім того, продавець прав на ОІВ повинен мати можливість вибору найбільш цікавих для нього покупців, для того, щоб серед них віддати перевагу тому, хто більше заплатить і тому, з ким можлива подальша співпраця. На жаль, тільки по деяким ОІВ можливе дотримання цих умов (при продажі прав на видання високопрофесійних творів літератури, мистецтва, виготовлення та комерційна реалізація аудіо - та відеопродукції тощо).

Необхідною умовою для застосування ринкового підходу є ефективно працюючий ринок.

Прибутковий підхід

В основі прибуткового підходу лежить принцип очікування, що свідчить про те, що вартість ОІВ визначається величиною майбутніх вигод його власника. Формалізується даний підхід шляхом перерахунку майбутніх грошових потоків, що генеруються ОІВ, у реальну вартість.

Як правило, потенційні покупці розглядають дохід від ОІВ з точки зору інвестиційної привабливості, тобто як об'єкт вкладення капіталу з метою отримання в майбутньому відповідного доходу. При цьому часто ОІВ користується не лише власник , а й треті особи за ліцензійними договорами.

Оскільки в основі прибуткового підходу лежить принцип очікування майбутніх вигод, то істотним моментом є чітке визначення і класифікація цих вигод для єдиного їх тлумачення. Вважається, що вигода від володіння ОІВ включає право отримувати усі регулярні доходи під час володіння, а також від продажу ОІВ після закінчення володіння, якщо це передбачено ліцензійним договором. Вартість будь - якого об'єкту інтелектуальної власності можна ототожнити з капіталом (інвестицією) певної величини, здатної генерувати додатковий прибуток або, кажучи точніше, надміру додаткову вартість на умовах ефективного використання цього активу.

Отже, для вирішення завдання (оцінки вартості ОІВ) необхідно визначити додатковий прибуток за будь - який період часу (наприклад, за рік). яка може бути отримана за рахунок прояву нових ідей, принципів, удосконалень в організаційну, технологічну або підприємницьку діяльність підприємства. При цьому додатковий прибуток ототожнюється з прибутком на деякий капітал, рівний вартості конкретного ОІВ.

Зважаючи на прибутковість конкретної галузі, до якої відноситься те або інше підприємство, або визначивши внутрішню доходність потоку надмірної додаткової вартості за відомою додатковою вартістю, за допомогою відомих економіко - математичних формул можна оцінити вартість конкретного ОІВ, тобто визначити величину визначеного капіталу.

Зв'язок між підходами і методами оцінки

Кожному з підходів відповідає один або декілька методів. Стосовно оцінки правна ОІВ зв'язок підходів з методами оцінки може бути представлений таким чином: основними методами витратного підходу є метод прямого відновлення і метод заміщення. До цього підходу відноситься також метод фактичних втрат і метод приведених витрат.

У рамках порівняльного підходу розглядається тільки один метод - метод порівняння продажів.

Найбільша кількість методів відноситься до прибуткового підходу. Зокрема, - метод прямої капіталізації доходу, метод дисконтування грошових потоків, метод роялті, метод звільнення від роялті, а також метод надмірного прибутку.

Метод фактичних витрат найчастіше застосовується для визначення балансової вартості прав на ОІВ для цілей постановки їх на бухгалтерський облік і відображення цієї вартості на балансі і в якості майна підприємства на дату постановки цього майна на бухгалтерський облік або на дату введення в експлуатацію. При визначенні балансової вартості ОПІВ зазвичай використовується витратний метод прямого підбиття фактичних витрат без урахування часу здійснення їх. Обов'язковою умовою використання цього методу оцінки є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують фактичні витрати.

Розрахунок поточної ринкової вартості об'єкта оцінки методом ,,приведених витрат'' полягає в перерахуванні фактичних минулих витрат на створення та підготовку до використання об'єкта оцінки в поточну вартість, тобто в його вартість на дату оцінки. Вартість активу, що визначають за цим методом, зветься історичною тому що вона насамперед базується на фактично приведених витратах, обраних з бухгалтерської звітності підприємств за кілька останніх років. Треба звернути особливу увагу на дві обставини - їх величину та термін створення активу. Витрати, що були проведені раніше, за потреби, слід скоригувати в необхідному напрямку, а потім про індексувати з урахуванням терміну їх давності. Метод приведених витрат найчастіше використовується для оцінки нематеріальних активів, що не беруть участі у формуванні майбутніх доходів і які не приносять прибутку на цей час.

Витратний підхід

Постановка на бухгалтерський облік ОПІВ, створеного на підприємстві, майнові права на який будуть відображені в балансі підприємства як нематеріальні активи.

Об'єкт права інтелектуальної власності:

Патент України на винахід № 473987 ,,Спосіб роботи вітряного електричного агрегату'', заявка № а 2008 00547 від 15.10.2008.

Витрати на об'єкт інтелектуальної власності:

1. Дати виникнення ОІВ:

Дата виникнення ОІВ	Витрати	Сума, грн.	Коефіцієнт приведення
Грудень 2008 р.	Збір за подання	40	1,22
Червень 2009 р.	Збір за проведення каліф. експертизи	150	1,12
Вересень 2010 р.	Збір за видачу патенту на винахід	10	1,016
Грудень 2010 р.	Підтримання чинності за 2-й та 3 - й роки дії патенту	30	1,008

Величини індексів інфляції за 2008 - 2010 рр.

2008

Жовтень 101.7 ,,УК'' № 210 від 08.11.2008.

Листопад 101.5 ,,УК'' № 231 від 09.12.2008.

Грудень 102.1 ,,УК'' № 1 від 09.01.2009.

2009

Січень 102.9 ,,УК'' № 23 від 10.02.2009.

Лютий 101.5 ,,УК'' № 43 від 11.03.2009.

Березень 101.4 ,,УК'' № 63 від 08.04.2009.

Квітень 100.9 ,,УК'' № 80 від 07. 05.2009.

Травень 100.5 ,,УК'' № 101 від 10. 06.2009.

Червень 101.1 ,,УК'' № 120 від 08. 07.2009.

Липень 99.9 ,,УК'' № 143 від 08. 08.2009.

Серпень 99.8 ,,УК'' № 164 від 09. 09.2009.

Вересень 100.8 ,,УК'' № 185 від 08. 10. 2009.

Жовтень 100.9 ,,УК'' № 208 від 10. 11. 2009.

Листопад 101.1 ,,УК'' № 228 від 08. 12. 2009.

Грудень 100.9 ,,УК'' № 8 від 08. 01. 2010.

2010

Січень 101.8 ,,УК'' № 24 від 09. 02. 2010.

Лютий 101.9 ,,УК'' № 44 від 10. 03. 2010.

Березень 100.9 ,,УК'' № 64 від 08. 04. 2010.

Квітень 99.7 ,,УК'' № 83 від 08. 05. 2010.

Травень 99.4 ,,УК'' № 102 від 08. 06. 2010.

Червень 99.6 ,,УК'' № 123 від 08. 07. 2010.

Липень 99.8 ,,УК'' № 146 від 10. 08. 2010.

Серпень 101.2 ,,УК'' № 165 від 08. 09. 2010.

Вересень 102.9 ,,УК'' № 165 від 08. 09. 2010.

Жовтень 100.5 ,,УК'' № 209 від 09. 11. 2010.

Листопад 100.3 ,,УК'' № 230 від 08. 12. 2010.

Грудень 100.8 ,,УК'' № 3 від 11. 01. 2011.

2. Дата оцінки - станом на 01.01.2011.

3. Визначаємо коефіцієнт зносу К_з, який розраховується за формулою:

К_з = 1 - Т_ф/Т_н, або К_з = Т_з/ (Т_з + Т_ф),

де Т_ф - термін фактичного корисного використання

Т_н - нормативний термін

Т_з -залишковий термін (майбутній невикористаний термін)

Т_ф - термін фактичного використання

У нашому випадку:

Термін фактичного використання ОІВ Тф - 1 рік,

Залишковий термін (майбутній невикористаний термін) Тз - 5 років

К_з = 5/ (5 + 1) = 0,83

4. Розрахунок коефіцієнту приведення:

К_і - коефіцієнт приведення, розраховується за формулою:

К_і = (К_інф * К _д.оц.)/ 100ⁿ

де К_інф - коефіцієнт інфляції з початку виникнення витрат

К _д.оц. - коефіцієнт інфляції до дати оцінки

4.1. К _{1 і}: грудень 2008 року - грудень 2010 року

К _{1 і} = 1,029 * 1,015*1,014* 1,009*1,005*1,011*0,999*0,998*1,008*1,009* 1,011*1,009*1,018*1,019*1,009*0,997*0,994*0,996*0,998*1,012*1,029*1,005*1,003*1,008 = 1,22

4.2. К_{2 і} : червень 2009 року - грудень 2010 року

К_{2 і} = 0,999*0,998*1,008*1,009*1,011*1,009*1,018*1,019*1,009 *0,997*0,994* 0,996* 0,998* 1, 012*1,029*1,005*1,003*1,008 = 1,12

4.3. К_{3 і} : вересень 2010 року - грудень 2010 року

К _{3 і} = 1,005 *1,003*1,008 = 1,016

4.4. К_{4 і} : грудень 2010

К _{4 і} = 1,008

5. Первинна вартість об'єкта інтелектуальної власності:

В _ОІВ = ( ?S_і * К_і) * К_з

де В _ОІВ - вартість ОІВ за витратним підходом

S _і - витрати на створення ОІВ за кожний період

К _і - коефіцієнт приведення для кожного періоду

К _з - коефіцієнт зносу

В _ОІВ = (40 *1,22 + 150 * 1,12 + 10 * 1,016 + 30 * 1,008) * 0,83 = 213,48 грн.

Отже, на дату оцінки ОІВ, згідно витратного методу, коштує 213 грн. 48 коп. Ідея методу вартості заміщення полягає в тому, що максимальна вартість певного нематеріального активу визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити за придбання активу аналогічної корисності або аналогічної споживчої вартості.

Дохідний підхід - сукупність методів оцінки вартості об'єктів оцінки, заснованих на визначенні очікуваних доходів від об'єкта оцінки.

Об'єкт права інтелектуальної власності:

Патент України на винахід № 473987 ,,Спосіб роботи вітряного електричного агрегату'', заявка № а 2008 00547 від 15.10.2008.

В оцінці нематеріальних активів і особливо ОІВ, доходному підходу належить особливе місце, оскільки саме він найбільш точно відображає дійсну цінність нематеріальних активів. Вартість ОІВ у за цим підходом визначається кількістю, якістю і тривалістю надходження майбутніх вигод від їх використання.

Під майбутніми вигодами від застосування варто розуміти майбутні надходження чистого прибутку, створюваною безпосередньо відповідним ОІВ. Тобто грошовий потік, що надійде від використання нематеріального активу.

Визначення ринкової вартості ОІВ за доходним підходом має виходити з результатів його поточного використання. Тільки за такої постановки оцінки можна говорити про її однозначність. Жоден з активів підприємства сам по собі не може створювати регулярних грошових потоків. Оцінюваний актив за станом на дату оцінки має становити з іншими активами підприємства єдину систему, що генерує чисті грошові потоки.

Головна проблема оцінки ОІВ полягає в необхідності виділення з грошового потоку, що утвориться в бізнесі, тієї його частини, яку можна обґрунтовано вважати результатом використання саме цього об'єкта оцінки.

На основі вищевказаного патенту на підприємстві налагоджено роботу котельного агрегату у спосіб, вказаний у патенті.

Назва показника	Значення показника
Дата оцінки	01.01.2011
Ціль оцінки	Надання права на використання ОІВ
Період, що прогнозується	3 роки
Ставка без ризикового дисконтування (b)	12 %
Витрати на підтримання чинності (Н)	15 15 20
Продукція, що виготовляється з використанням ОІВ	Котельний агрегат ( КА - 1) КА -2 КА - 3
Ринкова ціна продукції (Р), за 1 КА - 1	Р1 =15 000 грн. Р2 = 15 200 грн. Р3 = 15 500 грн.
Собівартість 1 одн. продукції (Т)	Т1 = 10 000 грн. Т2 = 10 200 грн. Т3 = 10 500 грн.
Запланований об'єм реалізації продукції за 1 рік (V)	V1 = 320 шт. V2 = 270 шт. V3 = 300 шт.
Авторська винагорода	В1 = В1 * V1
Доля ліцензіара D л - ра	30 %

Метод роялті

Вартість об'єкта оцінки дорівнює сумі приведених грошових потоків до дати оцінки, де n - кількість років в періоді, що прогнозується.

С _ОІВ = ?ⁿ_і=1

Визначаємо рентабельність продукції

Р _рент = П _приб / Т, де П _приб = Р - Т,

Р - ринкова ціна продукції за 1 одн. товару

Т - собівартість 1 одн. товару

Р _{рент 1} = (15 000 - 10 000)/ 10 000 * 100 % = 50 %

Р _{рент 2} = (15 200 - 10 200)/ 10 200 * 100 % = 49,02%

Р _{рент 3} = (15 500 - 10 500)/ 10 500 * 100% = 47, 62%

Роялті для 3-х видів продукції:

R =

R₁ = 30 * 50/ 100 + 50 = 10% = 0,1

R₂ = 30 * 49,02 / 100 + 49, 02 = 9,9% = 0,099

R₃ = 30 * 47, 62 /100 + 47, 62 = 9,7% = 0,097

Витрати на авторську винагороду

В₁ = 10 000 * 0,01 = 100 грн./шт.

В ₂ = 10 200 * 001 = 102 грн./шт.

В₃ = 10 500 * 0,01 = 105 грн./шт

Витрати на авторську винагороду з урахуванням запланованого об'єму реалізації продукції за 1 рік

В₁ = В₁ * V₁ = 100 * 320 = 32000 грн.

В ₂ = В ₂ * V₂ = 102 * 270 = 27540 грн.

В₃ = В₃ * V₃ = 105 * 300 = 31500 грн.

Коефіцієнт дисконтування для кожного року

К =

Визначимо ставку дисконтування: a = b + c,

де b - ставка без ризикового дисконтування,

с - коефіцієнт, премія за ризик (1: 5 %),

Кількість ризиків у кожному випадку різна, с - визначається для кожного ризику окремо. Перелік ризиків може складатися з наступних:

- ризик, пов'язаний з управлінням;

- ризик, пов'язаний з персоналом;

- диверсифікація продукції;

- диверсифікація ринків збуту;

- втрата власності.

C = 7 %,

Таким чином, а = 12 + 7 = 19 %, а (%) = а/100

К ₁ = 1/ (1+ 0,19)¹ = 0,84

К₂ = 1/ (1+ 0,19)² = 0,71

К ₃ = 1/ (1+ 0,19)³ = 0, 59

Визначаємо вартість об'єкта оцінки за 1- й рік для 3 - х видів продукції:

С_{оів 1} = + + - 15 = 567142,8 + 471542,8 + 524464,2 = 1563149,8 грн.

С_{оів 2} = + +- 15 = 661971,8 + 557881,6 + 430050 = 1649903,4 грн.

С_{оів 3} = + +- 20 = 796610,1 + 671349,1 + 746694,9 = 2214654,1 грн.

Отже, на дату оцінки ОІВ вартість, згідно доходного методу складає:

С _оів = С_{оів 1} + С _{оів 2} + С_{оів 3}

С _оів = 1563149,8 + 1649903,4 + 2214654,1= 5427707,3 грн



Список використаної літератури

1. Цивільний кодекс України, Книга IV.

2. Закон України ,, Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні'' від 12.07.2001 № 2658 - III.

3. Національний стандарт № 1 ,, Загальні засади оцінки майна і майнових прав'', Постанова КМУ № 1440 від 10.09.2003.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 ,,Нематеріальні активи'', наказ МФ України № 242 від 18.10.99.

Размещено на Allbest.ru