Особливості підприємницької діяльності

Размещено на http://allbest.ru

План

Вступ

1. Види підприємницької діяльності

2. Принципи та обмеження підприємницької діяльності

Висновок

Використана література

Вступ

Актуальність даної теми: Підприємництво є одним із різновидів творчої, пошукової, ризикової соціальної діяльності і в більшості країн світу з ринковою економікою вважається одним із найпрестижніших. Адже саме цей вид діяльності у відповідних умовах найкращим чином виявляє людську суть, допомагає прояву працівника як особистості. Підприємництву властивий більш індивідуальний характер, високий ступінь стимулювання співробітників, що призводить до більш повної реалізації потенціалу кожного з них. Здійснюючи самостійну підприємницьку діяльність, працівник значно зростає як людина: він росте і професійно і інтелектуально. І це має цілком реальні позитивні наслідки для всього суспільства. Історія доводить, що підняти економіку, інші сфери буття до високого рівня розвитку можливо переважно через прояв членами цього суспільства їх господарської ініціативи.

Відповідно до цього були визначені наступні завдання

1. Вивчити зміст поняття "підприємство" та основні ознаки підприємства;

2. Систематизувати види підприємств за ознаками;

3. Визначити принципи та обмеження підприємницької діяльності.

1. Види підприємницької діяльності

Згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво -- це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.[2]

Ознаками підприємницької діяльності, зокрема, є наступні:

1) Економічна самостійність: суть цієї ознаки полягає в тому, що суб'єкти підприємництва самостійно, тобто на власний розсуд і своєю волею, вільно обирають види підприємницької діяльності, а також способи, час та місце її здійснення.

2) Ініціативність: ця ознака вказує на активне становище підприємця у здійсненні своєї діяльності. Підприємницька діяльність може проявлятися лише у вчиненні активних дій. Нездійснення тривалий період часу жодних видів підприємницької діяльності не може вважитися підприємництвом. Ініціативність підприємницької діяльності також вказує на її особисте здійснення зареєстрованим суб'єктом підприємництва. Заняття підприємницькою діяльністю через представника, третіх або підставних осіб не допускається.

3) Систематичність: систематичною визнається підприємницька діяльність, яка здійснюється неодноразово, і розрахована на невизначену кількість повторювань, а також тривалий або невизначений період у часі.

4) Здійснення такої діяльності на власний ризик: у процесі здійснення підприємницької діяльності її мета - одержання прибутку ? з різних причин не завжди може бути досягнута. Навпаки, він може не отримати запланований прибуток, а також зазнати збитків або шкоди, за які ніхто не несе відповідальності. Такі випадки називаються підприємницьким ризиком. Підприємницький ризик - це певна подія, яка призвела або може призвести до негативних наслідків для підприємця і має ознаки ймовірності та випадковості настання.

5) Здійснення такої діяльності з метою одержання прибутку: згідно з п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати”, прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Причому, під доходами розуміється збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Витратами є зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

6) Правомірність: ця ознака, в свою чергу, включає в себе дві частини. По-перше, правомірною вважається підприємницька діяльність, що зареєстрована у встановленому законом порядку. І, по-друге, правомірною є така підприємницька діяльність, що здійснюється у відповідності до актів законодавства та установчих документів суб'єкта підприємництва.

Підприємницька діяльність може бути класифікована по різним признакам: виду діяльності, формам власності, кількості власників, організаційно-правовим та організаційно-економічним формам, ступеню використання найманої праці та ін.

По видам або призначенню підприємницьку діяльність можна підрозділити на виробничу, комерційну, фінансову, консультативну та ін. Усі ці види можуть функціонувати окремо або разом.

По формам власності майно підприємства може бути особистим, державним, муніципальним, а також знаходитись у власності суспільних організацій. При цьому держава не може встановлювати обмеження та привілеї у здійсненні прав власності у залежності від надходження майна у особистій, державній, муніципальній власності або суспільних організацій.

За кількістю власників підприємницька діяльність може бути індивідуальною та колективною. При індивідуальному підприємництві власність належить одній фізичній особі. Колективному підприємництву відповідає власність, яка належить одночасно декільком суб'єктам з певною долею кожного з них або без певних долів. Володіння, використання та розпорядження майном, яке знаходиться у колективній власності, здійснюється за узгодженням усіх власників[7 стр 14]

Виробниче підприємництво

Виробниче підприємництво можна назвати ведучим видом підприємництва. Тут здійснюється виробництво продукції, товарів, робот, надаються послуги, створюються певні духовні цінності.

До виробничого підприємництва відносяться інновації, науково-технічна діяльність, безпосередньо виробництво товарів та послуг, виробниче їх споживання, а також інформаційна діяльність у цих галузях. Будь-який підприємець, який вирішив зайнятись виробничою діяльністю, повинен визначити, які конкретно товари він буде виробляти, які види послуг він буде надавати.

Далі підприємець приступає до маркетингової діяльності. Для виявлення потреб у товарі, попиту на нього він вступає у контакт з потенціальними споживачами, покупцями товарів, з товарними організаціями. Формальним завершенням переговорів може стати контракт, який заключається між підприємцями та майбутніми покупцями товару.

Такий контракт дозволяє звести до мінімуму підприємницький ризик. У протилежному випадку підприємець починає виробничу діяльність по випуску товару, маючи лише усну домовленість.

Важливим етапом виробничої діяльності є придбання або оренда факторів виробництва. У число таких факторів входять основні та оборотні виробничі фонди, робоча сила, інформація.

Результатом виробничої діяльності підприємства є реалізація продукції (робот, послуг) покупцю, споживачу або виручка певної суми грошей. Різниця між грошовою виручкою та витратами виробництва складе прибуток підприємства.[4; стр 56]

Комерційне підприємництво

Полем діяльності комерційного підприємництва служать товарні біржі та торгові організації.

Основний зміст комерційного підприємництва складають операції та угоди по купівлі - продажу, іншими словами, по перепродажу товарів та послуг. Загальна схема комерційного підприємництва у певній мірі аналогічна схемі виробничо-підприємницької діяльності. Однак відмінно від неї тут замість матеріальних ресурсів придбається готовий товар, який потім реалізується споживачу.

Перш ніж приступити до комерційної справи, необхідно виконати маркетинговий аналіз ринку. За допомогою маркетингу здійснюються усі види життєвого циклу торгового підприємства: дослідження ринку, просування товарів по каналах звертання до кінцевого споживача, фінансове забезпечення й одержання прибутку.

Якщо попередній аналіз ринку і прогноз свідчить на користь здійснення комерційної справи, то підприємцю необхідно проробити бізнес-план, у якому повинні знайти відображення програма дій по здійсненню угоди і розрахунок необхідних витрат і очікуваних результатів.[6 стр 34]

У загальному виді програма будь-якої комерційної справи включає:

- наймання працівників для виконання торгово-посередницьких послуг;

- придбання чи наймання приміщень, складів, баз, торгових крапок, необхідних для збереження і реалізації товару;

- закупівлю товару для наступного його продажу;

- залучення коштів у кредит для фінансування угоди і наступного повернення кредиту і відсотків за користування їм;

- одержання й оплату послуг сторонніх організацій і осіб, що виконують посередницькі функції;

- одержання чи придбання необхідної інформації, необхідної для планування, оформлення і регулювання угоди;

- реалізацію товарів покупцю й одержання виторгу;

- реєстрацію угоди, виплату податків і платежів.

Фінансове підприємництво

Сферою діяльності фінансового (фінансово-кредитного) підприємництва є обіг, обмін вартостей. Особливість фінансової діяльності у тому, що вона проникає й у виробничу, і в комерційну діяльність, хоча може бути і самостійною - банківська, страхова справа й ін. Основне поле діяльності фінансового підприємництва - комерційні банки і фондові біржі.

Комерційний банк - це фінансово-кредитна установа акціонерного типу, що кредитує на платній основі переважно комерційні організації, що здійснює прийом грошових внесків (депозитів) і інші розрахункові операції з доручення клієнтів.

Джерелом доходів комерційних банків є різниця між процентними ставками депозитних внесків і позичкових коштів.

Операції комерційних банків поділяються на три групи:

· пасивні (залучення коштів);

· активні (розміщення коштів);

· комісійно-посередницькі (виконання різних операцій з доручення клієнтів зі сплатою комісії).

Під фондовою біржею розуміється організаційно оформлений, регулярно функціонуючий ринок цінних паперів, що сприяє підвищенню мобільності капіталу і виявленню реальної вартості активів.

Принцип функціонування фондової біржі ґрунтується на оперативному регулюванні попиту та пропозиції. На фондовій біржі проводяться котирування цінних паперів. Вони складаються в регулярній оцінці фахівцями котирувального відділу біржі курсів покупців і курсів продавців по всіх цінних паперах, що проходять через біржу.[4 стр 69]

2. Принципи та обмеження підприємницької діяльності

Підприємництво здійснюється згідно з такими принципами:

- вільний вибір діяльності;

- залучення на добровільних засадах майна і коштів юридичних осіб і громадян;

- самостійне формування програм діяльності, вибір постачальників і споживачів;

- встановлення цін відповідно до чинного законодавства;

- вільне наймання працівників;

- використання природних, матеріально-технічних та інших ресурсів, якщо це не заборонено законодавством;

- вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів до бюджетів;

- самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

- вільний вибір організаційної форми підприємницької діяльності.

Для безперервного відтворення підприємницької діяльності необхідні певні передумови: правові, економічні (наявність багатосуб'єктних власників), політичні (сприятливий політичний клімат), психологічні (позитивна суспільна думка).[5; стр 32]

У Конституції України ст..42 записано, що “кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом”. Разом з тим законодавчими актами передбачено два типи обмежень у здійсненні підприємницької діяльності[1; cтр 11]

Деякі види діяльності можуть здійснювати тільки державні підприємства.

Діяльність, пов'язану з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язану з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз та розробкою, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками з будь-якою метою, можуть здійснювати тільки державні підприємства та організації, а проведення ломбардних операцій також і повні товариства. Частинами 2-4 ст. 4 Закону України "Про підприємництво" встановлено також інші обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності.

По-друге, обмеження у здійсненні підприємницької діяльності полягають у забороні здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлює Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 р. без спеціального дозволу (ліцензії). Цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Дія Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання, проте ліцензування банківської діяльності, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування каналів мовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері інтелектуальної власності здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах (ст. 2 Закону).

Окремі види діяльності потребують спеціального дозволу (ліцензії).

Відповідно до ст. 9 Закону ліцензуванню підлягають, зокрема, такі види господарської діяльності:

- пошук (розвідка) корисних копалин;

- виробництво, ремонт вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, холодної зброї, певної пневматичної зброї, а також торгівля зазначеними видами зброї та боєприпасами до неї;

- виробництво вибухових речовин і матеріалів (за переліком, що його визначає Кабінет Міністрів України);

- видобування уранових руд;

- видобування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння тощо (всього стаття налічує 60 найменувань видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню).

Здійснюються за умови отримання ліцензії ті види діяльності, які безпосередньо впливають на здоров'я людини, навколишнє природне середовище та безпеку держави

Ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Ліцензія видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом виконавчої влади на основі документів про освіту та кваліфікацію окремо на кожний вид діяльності.

Ліцензіат - це суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності.

Порядок ліцензування підприємницької діяльності наступний. Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

У заяві про видачу ліцензії мають міститися такі дані:

1) відомості про суб'єкта господарювання - заявника:

· найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи;

· прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи;

2) вид господарської діяльності вказаний згідно зі ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.[3]

До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів із дати надходження заявки про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності. Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом 3 робочих днів із дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

- недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії;

- невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заявку про видачу ліцензії не раніше ніж через 3 місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.[3]

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, вказаного в заяві при видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заявку при видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії. Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено в судовому порядку.

У ліцензії зазначаються:

* найменування органу ліцензування, що видав ліцензію;

* вид господарської діяльності, на право провадження якого видається ліцензія;

* найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

* ідентифікаційний код юридичної особи або ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів;

* місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

* дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії;

* строк дії ліцензії;

* посада, прізвище та ініціали особи, яка підписала ліцензію;

* дата видачі ліцензії.

Орган ліцензування має оформити ліцензію не пізніше ніж за 3 робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.[3]

Якщо заявник протягом 30 календарних днів з дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся до органу ліцензування для отримання оформленої ліцензії, орган ліцензування має право скасувати рішення про видачу ліцензії або прийняти рішення про визнання такої ліцензії недійсною.

Строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, але не може бути меншим ніж 3 роки. [3]

Висновок

Отже можна зробити висновки з проведеної роботи, що підприємство є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність із метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку .

Метою підприємницької діяльності є отримання прибутку. Якщо метою тієї чи іншої діяльності не є отримання прибутку, вона не може бути віднесена до підприємницької. Ця мета, як правило, знаходить своє відображення в установчих документах суб'єкта підприємницької діяльності і простежується, виходячи з характеру його діяльності. За цією ж ознакою підприємницька діяльність відмежовується господарської діяльності, в якій отримання прибутку не ставиться за основну мету.[6: стр78]

Принципи підприємницької діяльності

Згідно зі ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

1) вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності.

2) самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

3) вільного найму підприємцем працівників. Цей принцип обмежується положеннями спеціального законодавства про зайнятість, що містить положення, якими обмежуються трудові права іноземних громадян та осіб без громадянства

4) комерційного розрахунку та власного комерційного ризику

5) вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом. [2]

Використана література

підприємницький прибуток комерційний ліцензія

1. Конституція України:-- 1996.

2. Господарський кодекс України.

3. Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 р

4. Бойчик I.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. -- К.: Атіка, 2004.--480 с.

5. Виноградська А.М. Основи підприємництва: Навч. посіб. -- К.:Київ. 2002. -- 382 с.

6. Гальчинський А. С. Основи економічної теорії / А.С. Гальчинський, П.С. Єщенко, Ю.1. Палкін. - К. : Вища школа, 2000. - 471 с.

7. Економіка підприємства: Навч. посіб. /За ред. А.В. Шегди. -- К.: Знання-Прес, 2001.

Размещено на Allbest.ru