Економічна криза в Україні в період з 1991 по 2014 роки

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

З давніх-давен в цивілізованому суспільстві існувала проблема економіки та економічної нестабільності. Ми можемо споглядати явище кризи в багатьох країнах але для досконалого аналізу я обрала тему кризи в Україні.

Для надання детального аналізу кризового явища я працювала з книгами таких авторів як: С.В. Мочерний, Д. Рікардо, В.О. Рибалкін, Е.М. Лібанова, В.М. Геєць, Т. Вахненко та інші.

Роблячи досконалий аналіз можна звернути увагу на циклічний характер економічних нестабільностей на теренах різних держав і Україна в цьому випадку не являється виключенням.

Можна також взяти до уваги екологічні показники, які є не менш важливими бо з поганими екологічними показниками міцної економіки та країни не збудуєш.

1. Опис значення кризи

Економічна криза-значне порушення у економічній діяльності країни і однією з основних форм прояву є систематичне, наростаюче накопичення боргів і не спроможність їх повернути у визначений термін. Принципом основних кризових явищ є велика різниця між пропозицією і попитом.

Головними чинниками виникнення кризи в Україні є:

1) відплив державного капіталу за кордон без будь-якого контролю;

2) від'ємне сальдо міграцій;

3) фінансова залежність від інших держав та імпорту;

4) наростання закордонного боргу;

5) неефективне та недоцільне використання іноземних кредитів;

6) вивіз сировинних ресурсів без раціонального використання.

У будь-якій кризі є одна але досить вагома перевага. Р. Косодій, Є. Мішенін і А. Бондаренко доводять це у своєму вислові: «…щоразу глобальна фінансова система витримувала удар, стаючи сильнішою. Здається що кожен удар робив економічну політику більш еластичною. Як результат, основні учасники цієї еволюції робили більш сміливі та агресивні ставки, намагаючись максимізувати свої прибутки».

В наш час збільшується кількість інвесторів, які вкладають свої грошові накопичення на розвиток фінансової сфери (банки, нерухомість, прибуткові підприємства), а на робочу силу в достатньому обсязі не звертають увагу. Саме на цьому дисбалансі і виникає основна причина всіх економічних коливань на «острові кризи». На цій диспропорції і формувалася така думка в авторів книги «Глобальне середовище та фінансово-економічна нестабільність»: «Поки фондовий ринок зростав, створювався достатній попит для того, щоб переконати інвесторів у відсутності загрози дефляції. Проте, коли почали виникати перші сумніви, ринок обвалився». Саме на таких підставах економіка зазнає постійного обвалу і віроломного занепаду.

Ефект «бульбашки» - це стан економіки з високим рівнем напруги, наслідком якого є обов'язковий «вибух» тобто падіння. Найчастіше спостерігається в будівельному комплексі.

2 Циклічність кризового явища

Проводячи своє дослідження в галузі економіки я звернула увагу на таке явище як циклічність спалахів економічної кризи. На цю послідовність звернув увагу ще в ХХ роках такий дослідник як Дж. Кітчін. Він проаналізував економіку США, але ми можемо спостерігати це явище і у сьогоденні України.

Цикл в нашій державі повторюється майже кожні 4-5 років, а саме 1992-1996 роках -структурно-економічна криза, 1998-1999 роках - фінансова,2008-2009 роках - фінансово-економічна криза.

В 1990-1999 на Україні відбувається катастрофічний обвал економіки. Відбувається знецінення грошової одиниці, що призводить до гіперінфляції і переходу 1996 році на гривневий капіталообіг.

Таблиця 1 Рівень інфляції

Саме тому на мою думку потрібно звернути увагу на цю циклічність і приймати відповідні міри, для покращення рівня життя населення і стабілізації економіки на теренах нашої держави.

Рис. 1.1. Циклічний характер розвитку економіки

На цьому графіку: (а) зображено 1990-1999 роки, піднесення і спад відповідно до їх рівномірного рівня зростання, а на (б) зображено 2000-2010 роки і (в) бажаний результат економіки, тобто стабільне зростання.

Циклічність кризового явища в промисловому комплексі.

Кризи в більшості випадів виникали в період військового напруження, але в економіці спалахували негаразди і в мирний час. Наприклад в період 1994-1998, 2008-2009 роках та наприкінці 2012 року, які мають глобальний характер.

Аналізуючи показники 1994-1998 років можна побачити спади у промисловості становили лише 27,3 %, коли рівень національної економіки в цілому сягає 23,0 %.

Беручи до уваги кризу 2008-2009 років, яка мала фінансово-економічний характер, яку по своїй суті можна назвати кризою промислового комплексу, тому що у 2008 році приріст ВВП складав 2,3 %, спад промисловості складав 5,2 %. У 2009 році рівень обсягу промислової продукції знизився в порівнянні з ВВП у 1,5 %, відповідно до 21,9 % та 14,8 %.

Якщо аналізувати період 1999-2007 років, без прийняття до уваги 2006 року, то за темпами розвитку промисловість щорічно перевищувала національну економіку в цілому. Саме тому обсяг промислового приросту у 2007 році складає 120,8 %, коли ВВП -77,4 %.

Така ж тенденція спостерігалася у 2010-2012 роках, де приріст промислової продукції складав 11,1 %, коли ВВП-4,1 %. Керуючись цими даними можна зробити висновок, що промисловий комплекс більш чутливий до економічних потрясінь, а ніж інші види виробництва. Також злети та падіння можна спостерігати не в економіці в цілому, лише в її окремих відділах.

Роблячи висновок, ми можемо побачити закономірний зв'язок, що спад рівня металургії у 1990-1995 роках тільки посилився розпадом Радянського Союзу. Основною причиною цього явища є циклічність розвитку світової економіки, через що відбулася зміна попиту на вітчизняну продукцію. Це явище можна підтвердити тим, що 2008-2009 роках у металургійному комплексі України, який є одним із головних експортерів, відбувається досить помітний спад.

Через недостатню увагу з боку держави, Україна втратила провідні позиції на виготовленні багатьох видів продукції, за роки своєї незалежності.

Варто відмітити такий факт, що падіння обсягів виготовлення металургійної продукції тим більше, чим вищий ступінь переробки первинної сировини, це вказує на те що в Україні застарілі технології та недостатню конкурентоспроможність.

Також можна спостерігати спад у машинобудуванні. За роки незалежності виробництво тракторів, наприклад, знизилося у 20 разів, легкових автомобілів - 2,1 рази, автобусів - 4,7 рази. Варто взяти до уваги, що 2000-2008 роках на теренах нашої держави спостерігалося зростання виробництва тракторів та машин, але рівня Радянського Союзу не змогли досягнути і до сьогодні. Наступні роки взагалі виявилися катастрофічними, рівень виробництва упав. Тракторів було виготовлено у 4,5 рази менше, легкових автомобілів-в 6,1 рази, автобусів-6,8 разів.

Продукція в Україні на протязі 1990-2010 років зменшилась, яка широко використовувалася населенням у побуті. У 2010 році на відміну від 1990 року, знизилося виробництво велосипедів у 18 разів, телевізорів - у 61, пральних машин - у 5 разів. Якщо ж порівнювати 2010 рік з 2008 роком, то виробництво телевізорів знизилося у 9 разів, а пральних машин - у 1,4 рази.

Саме ці показники передували «обвалу» внутрішнього ринку України у 1992-1999 роках, але також є плюси, наприклад, виготовлення чавуну збільшилося на 21 %, труб - на 47 %, тракторів-на 58%, автокранів-в 12 разів, автобусів-в 3 рази, велосипедів-в 20 разів, телевізорів-в 9 разів і відповідно пральних машин-в 2 рази, ці показники дозволили тримати економіку на достатньому рівні до 2008 року. Через світову економічну кризу 2008 році Україну відкинуло на початок розвитку.

У виробництві добувної промисловості також спостерігалися піднесення і падіння, але відмінні від металургії та машинобудування, тому що видобуток нафти і газу розвивалося за ступенем освоєння родовищ з цими корисними копалинами. Проте від початку розвитку виробництва нафти і газу почалося в 1970-1975 роках, тобто за 15-20 років до здобуття Україною незалежності і самої структурно економічної кризи 1990-1995 років. Що спричинило зниження рівня виробництва в 2,4 рази до початку економічної кризи у 1990-х роках. Але аспекти цієї кризи суттєво не вплинули на розвиток саме цієї галузі промисловості, наприклад, у 2000 році індекс видобутку нафти у порівнянні з 1990-ми роками складає 69,8 %, а газу 63,7.

Про маятниковий ефект добувної галузі свідчить такий факт, що у 2000-х роках обсяг економічного зростання видобутку нафти збільшилися на 21,6 %, а газу - 19,6 %. При всіх відмінних характеристиках проявляється спад у 2009 році, виробництво газу залишається на достатньому рівні, а виготовлення нафти упало на 9,3 %. Загалом при піднятті промисловості в цілому у 2010 році рівень видобутку нафти і газу знижується.

Циклічність також можна спостерігати і в харчовій промисловості, хоча на неї мало хто звертає увагу, тому що вважається, що проблем з харчовими продуктами в наш час не існує.

На протязі 1990-2000 років почалося зниження виробництва борошна майже в 3,8 разів. Хоча в 2000-х роках нібито ситуація стабілізувалася, проте незначні спади таки можна було помітити, які коливалися від 5-9 %. Вони спалахували майже кожні 3 роки - у 2003 році, 2006 та 2009 роках. З 2009 кризового року, це явище перейшло і на 2010 рік, за рахунок недостатнього контролю зі сторони органів управління.

Цикл цукрового «буму» повторюється кожні 25 років. На протязі 1990-2000 років виробництво цукру знизилося 3,8 рази. Тенденція зниження зростає і сьогодні, за рахунок низької собівартості цукрових буряків і лише у 2003 та 2006 роках спостерігалося незначне збільшення виробництва цукру.

Проаналізувавши всі складові циклічних коливань в економіці України можна дійти висновку, якщо б дії влади були направлені на підняття власного виробництва, а не впровадження імпорту, то економіка України знаходилася б на більш високому рівні. Тому можна погодитися з думкою В.М. Мельник: «Запорукою успішного розвитку економіки країни є піднесення власного промислового виробництва, адже виробництво забезпечує різноманітні блага, які становлять необхідні умови життя і розвитку людського суспільства на будь-якому історичному щаблі його існування». Цю думку підтримує В.Ю. Попов: «Передумовою поступального розвитку національного господарства є інвестиційна база створення нових робочих місць, збільшення обсягів виробництва, розширення попиту, чим і забезпечується зростання ВВП».

Цикли та кризи в сільському господарстві

Сільське господарство почало розвивати з розвитком людства і воно має свої піднесення і спади завдяки, тому що тут завжди відбувається вдосконалення. Але після здобуття Україною незалежності сільське господарство, відчуло на собі «холодні руки» глибокої структурної кризи, за рахунок чого в перший рік незалежності відбулося стрімке падіння обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Потім таких складних ситуацій не відбувалося в цьому секторі, все розвивалося за своїм специфічним сценарієм. Цикли піднесення сільського господарства повторювалися кожні 3-4 роки, наприклад, у 1993, 2001, 2004 та 2008 роках, а спади - 1991, 1994, 1996, 1998, 2003 і 2007 роки.

Варто взяти до уваги також тваринництво, яке на початку розвитку вільної української держави було на досить високому рівні. На період 2000-х років в Україні суттєво знизилася чисельність великої рогатої худоби (ВРХ), овець та кіз, лише свинарство так чи інакше перебуває в стабільному розвитку.

Дуже гарно висловили свою думку О. Онищенко та В. Юрчишин стосовно економіки, яка опирається на сільське господарство: «Світова наука і практика давно дійшли до більш ніж очевидного висновку: країна може бути економічно міцною і продовольчо забезпеченою лише за умови, якщо її село буде процвітаючим, а селянин-хлібороб - багатим і заінтересованим жити і працювати в ньому. І звичайно, якщо цю до простоти геніальну і нічим не замінну істину саме так сприйматиме вища державна влада в особі її чільників». Ці слова дають зрозуміти всю важливість сільського господарства в національній економіці, без якого не буде злагодженого механізму для існування економіки в цілому.

Цикли та кризи в будівельному комплексі.

Будівельний комплекс у період з 2001-2010 роки розвивався у досить стабільному темпі, так загальний обсяг продукції виробленою національною економікою сягає від 3,8-6 %. При успішному розвитку будівництва забезпечується попит на металургійну, машинобудівну, лісотехнічну та транспортну продукції. Дана галузь промисловості слугує індикатором за допомогою якого можна спрогнозувати події на майбутні 2-3 роки.

3. Грошово-фінансова система України

Грошово-фінансова система є однією з важливих ланок національної економіки відповідно до стратегій її сталого розвитку. Вона приймає активну участь у залученні інвестиційного капіталу. Але після входження України до міжнародного економічного простору робить менш стійкою до фінансових коливань національну економіку. Таким чином у 2008 році в його другій половині відбувається відплив у фазі рецесії іноземних інвестицій, саме через це Україна зазнала великих фінансових потрясінь. На відміну від економічно розвинених країн світу в яких є стабільна національна валюта та незалежна власна грошово-фінансова система.

Акцентуючи увагу на думці академіка НАН України: «... залучення нашої країни до процесів глобалізації світової економіки та фінансової системи зумовлює перенесення більшості позитивних і негативних явищ зовнішнього світу в українські умови, що матиме відповідні наслідки для розвитку фінансово-банківської системи», тобто В. М. Геєць на пророкував, ще у 2007 році події з банківською системою у 2008-2009 роках. [4, с. 24].

Національна банківська система значним чином відстає у розвитку від західних економічних систем, саме тому Україна не може обійтися без кредитних траншів. Ці події призводять до гальмування економічного розвитку, за словами С. Рибака та Л. Лазебника: «Так, експерти називають цифру у 100 млрд. дол., як таку, що характеризує технологічну потребу вітчизняної економіки у додаткових коштах та інвестиціях в основний капітал». При цих показниках національна банківська система у 2000-2007 роках починає масштабне залучення іноземного капіталу та успішне його використання, але в умовах економічної кризи 2008 року відбувається різке зниження рівня кредитування великих і малих підприємств, велика кількість банківських організацій виявилася на межі припинення свого існування. В наслідок цих подій у 2008-2009 роках зовнішньо-торгівельний баланс падає, курс національної грошової одиниці знижується на 60-70 %, що підкріплює слабкість національної банківської системи.

Етапи еволюції грошово-фінансової системи:

- до гривневий (1991-1995 роки);

- введення гривні (1996-1999 роки);

- закріплення гривні (2000-2008 роки);

- падіння гривні (2008 і до сьогоднішнього дня).

Ці чинники спочатку стабілізували економіку але не закріплені показники національної грошової одиниці стали рушійною силою залежності нашої держави від іноземних капіталовкладень. Загалом можна сказати, що Україна сидить на «голці» Міжнародного Валютного Фонду, через постійні кредитні транші, які не в змозі повернути.

4. Демографія, як основний показник розвитку

На Україні в 1993 році проживала найбільша кількість жителів-52,2 млн. чоловік за всі роки незалежності. Високий рівень депопуляції населення тривав на протязі 2000-2005 років, потім стан дещо покращився за рахунок грошових виплат за народження дитини. Ця тенденція тривала не довго, на протязі 2006-2013 років кількість зменшувалася щороку майже на 200 тис. чоловік. Слід відмітити що кількість населення збільшується за рахунок сільських жителів.

Кількість жителів у містах України збільшувалося до падіння грошової одиниці, тобто карбованця у 1993 році. За роки незалежності кількість сільських жителів зменшилася на 2,5 млн. чоловік, а міських - 3,7 млн.

Депопуляцію спричинили:

- високі показники смертності населення через низький рівень медичного обслуговування, епідемії, погані звички та інтенсивний життєвий спосіб;

- пізнє народження дітей, причиною якого слугує здобуття освіти та власний кар'єрний ріст;

- неспроможність прогодувати своїх нащадків,

- еміграція.

Коефіцієнт народжуваності та смертності є головними показниками природного приросту. В наш час рівень народжуваності залежить від рівня життя населення, тому смертність набагато вища ніж народжуваність.

5. Вплив екології на розвиток економіки

Норми для природокористування почали розробляти з перших днів незалежності України, але нормативна частина почала розроблятися і лише з 28 червня 1996 року набула чинності. Правові норми щодо природокористування було розглянуто у таких статтях 3, 13, 14, 16, 49, 50, 66, 66, 85, 92, 106, 116, 119, 132, 138, 142. У них було закріплено екологічні норми та обов'язки громадян.

Більш ефективно було сформовано екологічний норматив у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища», в якому зазначено всі правові норми, яких потрібно дотримуватися в повному обсязі за для забезпечення майбутнього. Закон забезпечує захист навколишнього середовища від забруднень, раціональне використання природних ресурсів, взаємодій та гармонії в суспільстві.

Цей закон відповідав теперішнім екологічним вимогам. Його апробація зайняла досить багато часу через недостатність шляхів реалізації екологічної політики.

У 2001 році нарешті було прийнято Земельний кодекс України, він регулював питання земельних відносин. Кодекс встановлював, що земля може бути в приватній власності, як сільськогосподарського так і несільськогосподарського призначення, а стаття 15 категорично забороняла відчуження земель сільськогосподарського призначення до 1 січня 2007 року. Положення діє і сьогодні.

Тут містяться такі норми як право постійного використання, оренда, порядок приватизації земельних ділянок, купівля-продаж землі, компенсація за забруднення земель орендатором, вирішення спорів та інші пункти. Проте закон був не сформований повністю, такий пункт як торгівля землею залишався тривалий час не врегульованим. Через що не можна було ефективно використовувати земельні ресурси.

Кодекс України про водні об'єкти твердить, що всі води є надбанням народу України і надається лише у користування. У цьому кодексі вказано компетенцію виконавчої та законодавчої влади у сфері водних об'єктів.

Він визначає користувачів та їх права, запаси питної води в надрах України для задоволення потреб нації також тут ідеться про санітарні норми, засмічення і вичерпання, правила експлуатації водних ресурсів.

Закон України «Про надра» дає нам можливість ефективного використання надр нашої держави. В ньому йдеться, що надра власність народу і можуть бути наданими у користування. Визначають компетенції державної влади у регулюванні та використанні надр та сума слати за користування.

Лісництво та його законодавчі норми. Для цієї галузі національного багатства є такі показники, що ліси можуть надаватися до приватної власності лише громадян України і площею не більше 5 га але площа може збільшуватися за рахунок успадкування.

Задля забезпечення чистоти навколишнього середовища було встановлено санкції, які застосовувалися у разі не правомірного використання, а для зміцнення контролю збори постійно повинні зростати. За роки незалежності України збори навпаки знижувалися, що призвело до масштабного забруднення, якість повітря пливає на стан здоров'я населення країни та навколишнього середовища, що сприяє зміненню кліматичних умов.

Найбільшим потрясінням для екології стала аварія на ЧАЕС 26 квітні 1986 року. Наслідки якої можна відчути і сьогодні не лише в екології, а й в економіці нашої держави за рахунок цих подій відбулося зменшення земель придатних для експлуатації. Таким чином економіка має прогалини у своєму резерві природних ресурсів.

Висновки

державний економічний кризовий циклічність

Досліджуючи закономірності розвитку економічної системи можна дійти висновку, світова економіка та економіка України ґрунтується на циклах суспільно-економічних процесів. Спади та піднесення цілком характерні для економіки кожного сектору і економіки держави в цілому. Але криза сама по собі, велике потрясіння для людства і є передумовою вирішення глобальних проблем економіки, дає змогу побачити слабкі місця.

Циклічність зумовлена в основному об'єктивними і суб'єктивними чинниками економічної системи в фундаменті, якої лежить монополізація всесвітньої нестабільності в економіці. Недостатній контроль зі сторони держави фінансових ресурсів, низький рівень наукових відкриттів, ці показники лише сприяють економічному колапсові. Щоб запобігти таких коливань на «ґрунті» економіки, слід сприяти економічному зростанню, аби воно було рівномірним в часі та за окремими галузями, щоб не було затримок в розвитку. Тому треба компонувати цикли для досягнення кращого результату, адже нам відомо що все розвивається по спіралі.

На мою думку для України як і інших країн світу 2008-2009 роки стали переламними, тому що дуже мало уваги приділяється аналізу економічного сектору. Для того щоб не було таких віроломних подій треба більш детально аналізувати внутрішній ринок країни, а також впровадити більш стійку національну грошову одиницю, яка б не залежала від коливань світового банку. Також треба більше уваги приділяти програмі соціально-економічного розвитку та брати до уваги характер циклічних коливань, спади та піднесення. Ці показники дозволять регулювати фінансові потоки і уникати «перегріву» та ефекту «бульбашки» в економіці України, створити підґрунтя для динамічного розвитку і швидкого відновлення грошових резервів.

Література

1. Дубенецкий Я.Н. Финансовый кризис - некоторые истоки и уроки/ Я.Н. Дубенецкий // Экономическое возрождение России. - 2009. - № 2 (20). - С. 42-49.

2. Мартиросов В.Г. По пути к возрождению. Как преодолеть кризис в России / В.Г. Мартиросов // Экономическое возрождение России. - 2009. - № 2 (20). - С. 17-21.

3. Косодій Р.П. Глобальне середовище та фінансово-економічна нестабільність / Р.П. Косодій, Є.В. Мішенін, А.О. Бондаренко. - Суми: Видавництво «МакДен», 2010. - 252с.

4. Геєць В. Макроекономічна оцінка грошово-кредитної та валютно-курсової політики України до і під час фінансової кризи / Геєць В. // Економіка України. - 2009. - № 2. - С. 5-23.

Размещено на Allbest.ru