Методи організації виробництва

Размещено на http://allbest.ru

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Дисципліни: Економіка підприємства

на тему: « Методи організації виробництва »

Київ-2011р.

Зміст

Вступ

1.Типи виробництва

2.Організація не поточного виробництва

3.Організація поточного виробництва

4.Організація автоматизованого виробництва

5. Суть і завдання організації виробництва

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В нових ринкових умовах господарювання підприємство несе повну відповідальність за результати своєї роботи. А це вимагає від них адекватної зміни в підготовці спеціалістів. При вирішенні цієї проблеми в умовах ринкової економіки головним є споживач. Щоб вижити підприємству повинно постійно думати про якість своєї продукції і зниження затрат на її виробництво. Це завдання керівних працівників і спеціалістів підприємства визначає стратегію і тактику організації виробництва.

При розробці і реалізації виробничої політики, яка має своєю метою пристосування підприємства до вимог ринку, керівникам і спеціалістам підприємства необхідно тримати в полі зору широкий круг запитань, які стосуються не тільки сфери виробництва. Вони мають собі визнати - що виробництво - це тільки частина процесу, який весь час оновлюється.

Розвивати виробництво, збільшувати його потужність, тобто добре організовувати комплекс всіх робіт на підприємстві можна тільки тоді, коли добре знаєш умови ринку, тобто те, що від тебе чекають.

Курс включає в себе вивчення:

ь організаційні принципи побудови виробничих підрозділів підприємства як виробничої системи;

ь економічно ефективна побудова виробничих процесів в часі;

ь забезпечення скорочення циклу виробництва;

ь організаційні умови вибору економічно ефективних технологічних процесів;

ь раціональні форми організації роботи по технічній підготовці і освоєнню виробництва нової продукції;

ь організаційні фактори, які забезпечують підвищення якості продукції.

1.Типи виробництва

Любе промислове виробництво розрізняють по структурі і по об'єму випускаючої продукції, а також різній його номенклатурі. В залежності від цього робочі цехи, місця, підприємства розділяють на декілька видів - типів виробництва.

Основною ознакою поділу підприємства на типи виробництва є спеціалізація робочих місць.

Типи виробництва - це комплексна характеристика організаційно - технічного рівня виробництва, яке являє собою сукупність номенклатури продукції, об'єм виробництва, повторюваність продукції, характеристика загрузки робочих місць, собівартість продукції.

КЗО = число всіх технічних місць / число робочих місць.

Є такі типи виробництва: одиничне, серійне, масове. Одиничний тип виробництва - це широка номенклатура і великий об'єм випуску однакових виробів.

Обладнання має бути універсальне, оснастка універсальна, кваліфікація працівників висока, собівартість висока. Робочі місця не мають закріплених за ними операцій і загружаються без визначеної черги по мірі того, що можна виготовляти на даному обладнанні.

Серійний тип виробництва - це є обмежена номенклатура виробів, які періодично повторюються. Вироби запускаються у виробництво серіями, деталі партіями у визначеній і встановленій періодичності. Для серійного виробництва використовують спеціальне обладнання.

В залежності від масштабів, номенклатури, рівня спеціалізації розрізняють дрібно - , середньо - , крупно - серійне виробництво.

Дрібно - серійне - випуск продукції у невеликій кількості різної номенклатури КЗО21:40

Крупно - серійне - випускає продукцію вузької номенклатури, але в великій кількості.

Середньо - серійне - це проміжне між дрібно - крупносерійним.

Масове виробництво - це обмежена номенклатура з великою кількітю випуску. Тут використовують спеціальне обладнання, собівартість низька, широко використовують станки автомати, автоматизовані лінії КЗО = 1.

Кожному типу виробництва відповідають свої методи організації.

Методи організації виробництва - це спосіб здійснення виробничого процесу, який являє собою сукупність засобів і прийомів його реалізації і характеризується рядом принципів, головним з яких є взаємозв'язок послідовність виконання операцій технологічного процесу з порядком розміщення обладнання і ступінь безперервності виробничого процесу.

Три методи організації виробництва:

1) не потоковий (одиничний);

2) потоковий;

3) автоматизований;

2. Організаційне потокового виробництва

Не потокове виробництво характеризується такими показниками:

1) всі робочі місця розміщуються по однотипних групах обладнання без будь - якого зв'язку з послідовним виконанням операцій;

2) на робочих місцях обробляються різні по конструкції і технології виготовлення предмети праці, так як їх випуск обчислюється одиницями;

3) технологічне обладнання в основному універсальне;

4) деталі переміщуються в процесі виготовлення складними маршрутами, у зв'язку з цим виникають великі перериви в обробці із - за очікування їх на проміжних складах і в підрозділах відділів технічного контролю. Кожний робітник отримує деталь для виготовлення слідуючої операції не з попередньої операції, а з проміжного складу або від контролера ВТК.

Не потоковий метод використовують переважно в одиничному і серійному виробництвах.

Залежно від номенклатури виробів та їхньої кількості він може мати різні модифікації:

Одинични - технологічний - коли окремі предмети праці одиницями або невеликими партіями, які не повторюються передаються далі по технологічному процесу;

2) партійнно - технологічний - предмети праці надходять на іншу операцію технологічного циклу партіями, які періодично повторюються.

З одного боку, це дає змогу зменшити кількість переналагоджень устаткування, внаслідок чого поліпшується його використання, зменшуються затрати на його використання, зменшуються затрати на підготовчо - завершальні роботи, спрощується оперативне планування і облік.

З іншого боку, збільшується обсяг незавершеного виробництва, потрібно більше складських приміщень, а це приводить до додаткових витрат.

У цьому методі важливу роль відіграє визначення оптимальної партії, при якій будуть мінімальні затрати на її виготовлення.

3)предметно - груповий метод - вся сукупність предметів праці розподіляється на технологічно подібні групи. Обробка предметів праці здійснюється за приблизно однаковою технологією і потребує однакового устаткування. Це дає змогу створювати для обробки спеціалізовані дільниці, підвищувати рівень механізації та автоматизації виробництва.

Кількість устаткування в не потоковому виробництві обчислюється для кожної групи однотипних, технологічних взаємозамінних верстатів:

М - кількість верстатів у технологічній групі;

n - кількість найменувань предметів, які обробляються на даному устаткуванні;

Ni - кількість предметів і - го найменування (за рік);

ti - норма часу на обробку і того предмета;

Тр - плановий фонд часу роботи одиниці устаткування за розрахунковий період (рік);

Кн - коефіцієнт виконання норм часу.

Недоліки потокового методу виробництва:

Устаткування в не потоковому виробництві універсальне, робітники - універсали високої кваліфікації. Для не потокових методів характерне послідовне поєднання операцій, що поряд зі складними маршрутами збільшує тривалість виробничого циклу.

3. Організація поточного виробництва

Потоковий метод виробництва - це такий метод, при якому предмет праці в процесі обробки проходить по встановленому найкоротшому маршруту з заздалегідь фіксованим темпом. Найважливіша умова поточної організації виробництва є концентрація в одному виробництва випуску однакової або конструктивно - технологічно подібної продукції.

Признаки потокового виробництва:

ь розділяє виробничий процес на окремі операції і надовго закріплює за визначеним робочим місцем;

ь спеціалізація кожного робочого місця на виконання визначеної операції з закріпленням одного або декількох подібних предметів праці;

ь узгодження і ритмічне виконання всіх операцій на основі єдиного розрахункового ритму поточної лінії;

ь розміщення робочих місць в строгій відповідній послідовності технологічного процесу;

ь передача оброблюваних деталей з операції на операцію з мінімальною перервою і при допомозі спеціального транспортного обладнання.

Основна ланка потокового виробництва - це потокова лінія, тобто сукупність спеціалізованих робочих місць, розміщених у відповідності з технологічним процесом.

Потокові лінії класифікують:

1)по номенклатурі оброблюваних виробів:

постійно - потокові одно предметні лінії за ними закріплені на тривалий термін обробка або збір одного найменування продукція, що можливе при умові масового виробництва.

постійно - потокові багатопредметні лінії на них ведеться обробка декількох найменувань виробів, які подібні в конструктивному і технологічному відношенні без переналадки обладнання, що можливо при серійному виробництві;

2)по методу обробки закріплених предметів:

змінно - потокові лінії, які створені для обробки декількох назв деталей по черзі, які мають подібні технологічні маршрути, при переході від виготовлення однієї деталі до іншої проводяться переналадка обладнання потокової лінії і використовується в серійному виробництві;

групові потокові лінії, на яких обробляють або збирають по типових процесах і на одному і тому ж обладнанні значну кількість продукції, яка близька по формі і має спільний технологічний маршрут, предмети праці з одної операції на іншу рухаються без зупинки, застосовується паралельний метод руху предметів праці. Ці лінії забезпечують строгу ритмічність, коротку тривалість виробничого циклу;

перервні лінії , які не мають чіткої синхронізації всіх операцій, робота ведеться партіями, використовують при серійному виробництві;

3)по способу підтримки такту:

лінії з регламентованим тактом, на яких вироби передаються з одної операції на іншу через точно фіксований час, це характерно для безперервно потокових ліній;

лінії з вільним ритмом деталі на наступну операцію передаються по мірі готовності;

4)по охопленню виробництва:

- потокові;

- участкові;

- цехові;

- міжцехові;

- наріжні.

Для потокових ліній використовують спеціальні транспортні засоби, які виконують функцію не тільки переміщення предметів праці з одного робочого місця на інше, але і для підтримки такту роботи потокової лінії.

Такі транспортні засоби ділять на безпровідні - скоти, рольганги;

приводні - піднімальні - транспортні механізми

конвеєри - привідні транспортні засоби,які не тільки переміщують предмети праці з одної операції на іншу, але і регулюють такт потоку.

Конвеєри по конструкції розрізняють:

стрічкові;

ланцюгові;

по характеру руху:

безперервним рухом;

перерваним рухом (пульсуючим) приводиться в дію періодично через деякий проміжок часу.

Таким чином, діючи в комплексі і синхронно з іншими робочими машинами, конвеєри дозволяють регламентувати рух виробів на лінії шляхом застосування встановленого ритму. Це дозволяє паралельно виконувати операції, знижувати тривалість виробничого циклу, підвищувати продуктивність праці - це переваги потокового методу виробництва.

Високі вимоги пред'являють до вибору і розміщення обладнання, якості і поточності оснастки, якості матеріалів, прогресивності технології, планування і обліку.

На підставі аналізу продукції, її обсягу, стану технологічного процесу, можливостей його вдосконалення, маси і габаритів виробу вибирається різновид потокової лінії та обчислюються основні параметри: такт, ритм, кількість робочих місць, довжина робочих зон, швидкість руху конвеєра.

Такт потокової лінії - це інтервал часу, за який зходять з лінії вироби, що пересуваються один за одним.

Обчислюючи час роботи безперервних потокових ліній треба передбачати періодичні короткочасні перерви в роботі конвеєра для відпочинку робітників.

Ритм лінії - це інтервал часу за який сходять з лінії партії предметів праці (не поштучно).

R= ч ? nm ,

ч - такт лінії ,

nm - транспортна партія.

У разі, коли організована безперервна потокова лінія, після обчислення такту проводять синхронізацію операції. Операція вважається синхронною, коли тривалість її дорівнює або є кратною такту.

Просторове розміщення потокових ліній може бути різним залежно від кількості робочих місць, типу транспортних засобів, площі. Найпростішим є прямолінійне розміщення робочих місць. Але це не завжди можливе. Буває дворядне, кільцеве, зигзагоподібне розміщення потокових ліній. Суміжні потокові лінії треба розміщувати так, щоб було зручно транспортувати предмети праці між ними.

4. Організація автоматизованого виробництва

В автоматизованому виробництві робота устаткування, агрегатів, апаратів, установок відбувається автоматично за заданою програмою. Роль працівника зводиться до здійснення контролю і нагляду за їх роботою, усунення відхилень від заданого процесу, налагодження автоматизованого устаткування тощо.

Розрізняють часткову і комплексну автоматизацію.

При частковій автоматизації працівник повністю звільнений від робіт, пов'язаних з виконанням технологічних процесів.

В умовах комплексно-автоматизованого виробництва технологічний процес виготовлення продукції, управління цим процесом, транспортування виробів, контрольні операції, видалення відходів виробництва виконуються без участі людини, але обслуговування устаткування відбувається ручним способом.

Основним елементом автоматизованого виробництва є автоматичні потокові лінії (далі - АПЛ). Автоматична потокова лінія - комплекс розміщеного в технологічній послідовності виконання операцій автоматичного устаткування, пов'язаний з автоматичною транспортною системою і системою автоматичного управління, який забезпечує автоматичне перетворення вихідних матеріалів (заготівель) на готовий виріб. На АПЛ працівник виконує функції налагодження, контролю і нагляду за роботою устаткування, а також завантажує лінію заготівлями.

Автоматичні комплекси із замкнутим циклом виробництва представляють собою ряд пов'язаних автоматичними Транспортними і завантажувально-розвантажувальними пристроями автоматичних ліній.

Автоматизовані дільниці (цехи) включають автоматичні потокові пінії, автономні автоматичні комплекси, автоматичні транспортні системи, автоматичні складські системи, автоматичні системи контролю якості, автоматичні системи управління тощо.

В умовах постійно змінюваного нестабільного ринку важливим завданням є підвищення гнучкості (багатофункціональності) автоматизованого виробництва для того, щоб максимально задовольнити вимоги і потреби споживачів, а також швидше, і з мінімальними витратами освоїти випуск нової продукції.

Методи підвищення гнучкості автоматизованих виробничих систем:

- використання автоматизованих систем технічної підготовки виробництва;

- застосування швидко переналагоджуваних автоматичних потокових ліній;

- застосування універсальних промислових маніпуляторів з програмним управлінням (промислових роботів);

- стандартизація застосовуваного інструмента і засобів технологічного оснащення;

- застосування в автоматичних лініях автоматично переналагоджуваного устаткування (на базі мікропроцесорної техніки);

- використання переналагоджуваних транспортно-складських і накопичувальних систем тощо.

Однак варто зауважити, що будь-яка універсалізація вимагає значних додаткових витрат і при її застосуванні необхідно застосовувати зважений економічний підхід на базі маркетингової інформації і досліджень.

5. Суть і завдання організації виробництва

автоматизований управління програмний

Під організацією виробництва розуміється координація і оптимізація в часі і просторі всіх матеріальних і трудових елементів виробництва з метою досягнення у визначені строки найбільшого результату з найменшими затратами.

Перехід на ринкові відносини координально міняють погляд на організацію виробництва, яка створює умови для найкращого використання техніки і людей в процесі виробництва і тим самим підвищує його ефективність.

На перший план в організації виробництва висувається нова мета виробництва, яка дає змогу в любий момент перебудувати виробництва на випуск інших видів продукції при зміні попиту на неї з найменшими затратами, а також це повинно бути виробництво високої культури, яке створює умови для випуску високоякісної продукції точно у визначені терміни, яка може бути конкурентоспроможною на ринку.

Все це говорить про те, що організація виробництва має багатопланове завдання, рішення яких дозволить відповісти на питання, що має робити підприємство, щоб успішно господарювати ?

Для керівників і спеціалістів підприємства можливості для успішного ведення господарювання відкриваються тільки тоді, коли вони ясно оцінюють стан свого виробництва, тверезо оцінюють перспективи для досягнення поставленої мети.

Кожне підриємство має свої специфічні завдання організації виробництва - комплекс завдань по забезпеченню сировиною, найкраще використання робочого часу та робочої сили, поліпшення асортименту і якості випуску продукції, освоєння нових видів продукції. На практиці багато завдань по організації виробництва вирішують технологи, тому важливо розрізняти функції технології і функції організації виробництва.

Технологія визначає способи і варіанти виготовлення продукції. Функцією технології є визначення можливих типів машин для виробництва кожного виду продукції, інших параметрів технологічного процесу, тобто технологія визначає - що треба зробити з предметом праці і при допомозі яких засобів виробництва, щоб перетворити його в необхідний продукт.

Функція організації виробництва - це визначення конкретних значень параметрів технологічного процесу на основі аналізу можливих варіантів і вибору найбільш ефективного у відповідності. З метою і умовами виробництва, або інакше, як краще задіяти предмет і знаряддя праці, а також саму працю, щоб перетворити предмет праці в продукт необхідних властивостей з найменшими затратами робочої сили і засобів виробництва.

В кожному конкретному випадку організація виробництва обгрунтовує ефективність міроприємств, що здійснюються, тому що для підвищення організації виробництва потрібні не тільки окремі міроприємства, які забезпечують підвищення продуктивності обладнання або зниження трудомісткості, або поліпшення якості продукції, або зниженням затрат сировини. Ефективність виробництва визначається методами ефективного використання елементів виробництва в їх сукупності.

Особливість організації виробництва - це взаємозвязок елементів виробництва і вибір таких методів і умов їх використання, які в найбільшій мірі відповідають меті виробництва.

Завдання організації виробництва:

поглиблення спеціалізації;

вдосконалення форм організації виробництва;

швидка (гнучка) переорієнтація виробництва на інші види продукції;

забезпечення безперервності і ритмічності виробничого процесу;

вдосконалення організації праці і виробництва в просторі і часі;

створення логістичної системи.

Якщо завданнями технології являються підвищення потенційних можливостей збільшення об'єму вироблюваної продукції, поліпшення її якості, зниження норм розходу ресурсів при її виготовленні, то організація виробництва визначає методи і умови для досягнення цих можливостей з врахуванням зовнішніх і внутрішніх умов роботи підприємства.

Для того, щоб підприємство добре працювало необхідно весь час слідкувати за його роботою, а саме постійно підвищувати вимоги до конструктування, виготовлення, монтажу і наладки обладнання; встановлювати оптимальні експлуатаційні режими їх роботи, виявляти причини простою обладнання. Основною причиною простою обладнання являється невідповідальність оперативно-виробничого планування і матеріально-технічного забезпечення. На ряді підприємств оперативне планування здійснюється без належного обгрунтування, відсутні розрахунки оптимальних об'ємів виробництва, складських запасів сировини і матеріалів, незавершеного виробництва.

Оптимальний рівень запасів повинен визначатися для кожного підприємства виходячи із особливостей асортименту продукції, техніки, технології, організації виробництва з врахуванням особливостей поставок сировини і збуту готової продукції.

Крім цього до завдань організації виробництва відноситься скорочення тривалості виробничого циклу, безперебійне забезпечення сировиною, матеріалами при зменшенні запасів сировини і матеріалів, а також готової продукції.

Серед причин, які пояснюють неповну загрузку встановлено обладнання і неповне використання машин на протязі всього режимного часу необхідно виділити невідповідальність структури асортименту машин і диспропорцію у виробничій потужності цехів підприємства.

Тому завданнями організації виробництва є вдосконалення асортименту, визначення оптимальної спеціалізації підприємств, виробничих потужностей, реконструкції і технічного переозброєння виробництва.

Предмет і зміст курсу. Організація виробництва - це економічна наука, яка займає ведуче місце серед суспільних наук, так як вони вивчають виробничі відносини - відносини між людьми в процесі виробництва.

Об'єктом курсу являється промислове підприємство, яке розглядається в курсі як виробнича система.

Предмет курсу - це вивчення методів і засобів найбільш раціональної організації виробництва.

Організація виробництва - це особливий вид людської діяльності по створенню і вдосконаленню виробничої системи.

“Організація виробництва” вивчається в тісному зв'язку з іншими науками - технологія, забезпечення матеріальними ресурсами, комерційна діяльність, бухгалтерський облік і аналіз, економіка підприємства, організація і нормування праці, управління, маркетинг та інші.

Вивчення курсу - це оволодіння основними принципами та методами організації промислового виробництва, надбання необхідного практичного досвіду і на цій основі досягнення високих результатів в виробничо-господарській діяльності підприємства. Курс передбачає вивчення вузлових питань економіки в даній області і використовує об'єктивні економічні закони.

Любі організаційно-технічні рішення, методи виготовлення продукції, виконання виробничих операцій, методи господарювання, якими би вони вдалими, ефективними не були сьогодні, завтра можуть бути поліпшенні або замінені на більш вдосконалені під дією науково-технічних досягнень зміни умов виробництва. Діалектичний метод дозволяє розглядати організацію виробництва як безперервну творчу роботу, результатом якої являється підвищення ефективності виробництва.

Вирішення завдань курсу можливе на основі системного підходу - який визначає комплексне вивчення об'єкту курсу - промислове підприємство як виробнича система. Системний підхід дозволяє оптимізацію роботи всієї виробничої системи в комплексі, як одне ціле, а не по окремих частинах.

Організація виробництва починається з промислового підприємства, яке розглядається як виробнича система зі всіма характерними для неї властивостями.

Висновок

Технологічний і виробничий цикли, є най довшими при послідовному виді руху деталей. В цьому випадку тривалість циклу прямо пропорціональна до величини партії деталей і норм часу та їх виконання. Отже, цей вид доцільно застосовується при невеликих трудомісткості операцій, оскільки це приведе до скорочення тривалості циклу.

Найменша тривалість циклів є при паралельному русі деталей але тут можуть виникати перерви в роботі на робочих місцях, які знижують ефективність організації виробництва.

Витрати на транспортування при паралельному й паралельно - послідовному видах руху деталей є більші ніж при послідовному через появу транспортних партій. Таким чином, для зниження транспортних витрат ці види руху деталей доцільно використовувати у випадках предметної організації дільниць чи цехів, тобто за ходом протікання технологічного процесу.

Послідовний вид руху деталей раціонально застосовувати при організації дільниць і цехів за технологічним принципом. Однак здебільшого види руху деталей комбінують, тобто на мало трудомістних операціях використовують послідовний вид, на трудомістких - два види.

Список використаної літератури

1. . Васильков В. Г. Дзюбенко Л. М. Організація виробництва: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ 2007.

2. організація виробництва Підручник. - ЛІБРА 2008 г.

3. Петрович Й. М. Організування промислового виробництва: Підручник. -- К.: Знання, 2009

4. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ П. В. Круш, В. І. Подвігіна, Б. М. Сердюк та ін.. - К.: Ельга-Н: КНТ, 2007р.

5. Економіка та організація виробництва: Підручник/ Василь Герасимчук, Альфред Розенплентер, Віталій Кривда та ін.. - К.: Знання , 2007.р

6. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навчальний посібник. - к: КНЕУ, 2008.

7. Гриньова В.М. Салун М.М. Організація виробництва: Підручник. - К.: Знання, 2009.

8. Економіка та організація виробництва: Підручник / За ред. В.Г. Герасимчука, А.Е. Розенплентера. - К.: Знання, 2007

9. Гевко І.Б. Організація виробництва. Теорія і практика: Підручник. - К.:

«Кондор», 2007

10. Єгупов Ю.А. Організація виробництва промислового підприємства: Навч. посібник. - К.: «Знання», 2006

11. Топало А.Д. Організація виробництва, прогнозування та планування в агропідприємствах: Навчальний посібник. - К.: «Знання», 2006.

Размещено на Allbest.ru