Основні напрями та школи економічної теорії
Дослідження основних економічних теорій: класичної політичної економії, марксизму, маржиналізму, монетаризму, неокласичного напряму та кейнсіанства, їх погляди на господарське життя суспільства. Аналіз економічних законів і економічних відносин.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.03.2015 |
| Размер файла | 28,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»
КАФЕДРА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ ОБЛІКОВО-ЕКОНОМІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ
- Реферат
- з основ економічної науки
- на тему: Основні напрями та школи економічної теорії
Студента Копана Олександра
Факультету ФЕФ, І курсу
Групи 106
Викладач Ніколенко І.Ю.
- Київ -- 2015
Вступ
Економічна теорія -- наука про основні закономірності розвитку економічної системи, поведінку людини і груп людей у виробництві, розподілі та споживанні життєвих благ з метою задоволення потреб при обмежених (рідкісних) ресурсах, що породжує проблему економічного вибору і конкуренцію за їх використання. Це наука, яка вивчає економічні закони і економічні відносини.
Тому в її межах завжди формувалися різні концепції, школи, напрямки, які трактують ті чи інші економічні явища та процеси з позицій інтересів певного класу, або певного прошарку суспільства, чи держави вцілому. На різних етапах розвитку суспільства в економічній теоретичній науці виділяються такі основні течії та напрями економічної думки: Меркантилізм, Школа фізіократів, Класична політична економія, Політична економія періоду Промислового перевороту, Контраверсійний напрям, Німецька історична школа, Марксизм, Нова історична школа в Німеччині, Маржиналізм, Неолібералізм, Кейнсіанство, Неокласичний напрям, Консервативний напрям, Монетаризм та інші.
Кожен з цих періодів економічного мислення мав певні ідеї, погляди на господарське життя суспільства, які розвивалися або спростовувалися подальшими дослідженнями та формулювали основи функціонування національних господарств країн, а також структурних суб'єктів -- підприємств, фірм тощо.
Поступовий розвиток уявлень про механізм існування суспільства сприяв вдосконаленню рівня розвитку світової економіки, а також її виходу на сучасний високорозвинутий етап існування.
Одними з найважливіших напрямів, що повпливали на розвиток світової економічної думки стали Класична політекономія, Марксизм, Неокласичний напрям та Кейнсіанство. Характерною рисою цих напрямів є те, що їх їхні ідеї були втілені на практиці реального функціонування господарства й показали переваги та недоліки кожної концепції.
1. Класична політична економія
Класична політична економія -- один із наукових напрямів світової економічної думки другої половини XVII - першої половини XIX ст. Класична політична економія виникла тоді, коли підприємницька діяльність вслід за сферою торгівлі, грошовим обігом набуває поширення у сфері виробництва в цілому. У промисловості інтенсивно розвиваються мануфактури, розширюються торгівля і кредит, з'являються нові джерела доходу, формується промисловий капітал, який все більше підпорядковує собі торговельний. економічний кейнсіанство маржиналізм господарський
Економічні положення меркантилістів (про золото і срібло як основну форму багатства, а зовнішню торгівлю як їх джерело), інші протекціоністські настрої, які гальмували розвиток виробництва, зумовили необхідність виникнення нової економічної концепції -- концепції економічного лібералізму, яка базується на принципах вільного підприємництва і конкуренції, невтручання держави в економічні процеси. За цих умов і виникла класична політична економія. На відміну від меркантилістів класики політичної економії предметом дослідження обрали сферу виробництва.
Найбільший внесок у формування і розвиток класичної політичної економії внесли англійські й французькі вчені-економісти XVII-XIX ст. - У. Петті, П. Буагільбер, Ф. Кене, А. Тюрго, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.Б. Сей, Т. Мальтус, Дж. Мілль та ін.
2. Виникнення класичної політичної економії в Англії і Франції
Уїльям Петті (1623-1687) - основоположник класичної школи політичної економії в Англії. У 1658 р. Петті був обраний до парламенту, де висунув ідеї реформування податкової системи, організації статистичної служби, проекти поліпшення торгівлі.
Перший серйозний економічний твір Петті -- "Трактат про податки і збори" (1662 р.). Серед інших відомих творів можна назвати такі: "Політична анатомія Ірландії" (1672 р.), "Політична арифметика" (1576 р.), "Декілька слів з приводу грошей" (1682 р.).
Петті - перший автор трудової теорії вартості, в основі якої лежить вчення про природну ціну (вартість). Розрізнював внутрішню вартість, яку і називав "природною ціною", і ринкову ціну. Вартість визначав витраченою працею, встановлюючи кількісну залежність величини вартості від продуктивності праці. Вважав, що утворення багатства відбувається у сфері матеріального виробництва саме завдяки праці. Широко відома фраза Петті: "Праця - батько й активний принцип багатства, а земля - його мати". Стверджував, що торгівля не є джерелом створення національного багатства. Виступав проти припливу дорогоцінних металів, оскільки бачив у ньому джерело зростання цін.
Говорив про існування пропорції грошей для торгового обміну: надлишок грошей призводить до зростання цін, а їх нестача -- до скорочення обсягів робіт, що виконуються, і низького рівня податкових платежів. Створив економічну статистику (політичну арифметику) і запропонував метод обчислення національного прибутку. Загалом вчення Петті описове, але аналізуючи низку економічних явищ, він наближається до розкриття їхньої сутності.
Він вважав, що рента -- додатковий продукт, який залишається після витрат (заробітної плати і насіння). Конкретні її вияви -- земельна рента і грошова рента, тобто відсоток.
Петті ввів поняття "диференціальна земельна рента", причини існування якої вбачав у різній родючості та місцезнаходженні земель. Він вважав також, що ціна землі є сумою річних рент за 21 рік. (Кількість років визначав, виходячи з часу одночасної тривалості життя трьох поколінь.) Позичковий відсоток Петті вважав платою за незручності, що заподіюються кредитору при позичанні грошей. Рівень відсотка не повинен перевищувати розміру ренти з тієї кількості землі, яку можна купити на позику.
П'єр Буагільбер (1646-1714) - фундатор класичної школи економічної думки у Франції. У 1696 р. вийшла книга Буагільбера "Докладний опис стану Франції", в якій автор жорстко критикує політику меркантилізму. У 1707 р. видав праці "Обвинувачення Франції" і "Трактат про природу багатства
П'єр Буагільбер дав обґрунтування трудової теорії вартості (незалежно від У. Петті). У ній величина "істинної вартості" визначалася витратами праці. Джерелом багатства він вважав сферу виробництва, а сфері обміну відводив роль умови для розвитку економіки. Виступав проти однобокого заохочення промисловості, захищаючи розвиток сільськогосподарського виробництва, в якому бачив основу економічного зростання Франції. До поняття "багатство" включав не тільки гроші, а й усю різноманітність благ і речей. Недооцінював роль грошей як товару, вважаючи, що вони заважають обміну товарів за "істинною вартістю".
Адам Сміт (1723-1790) -- шотландський економіст і філософ-етик; засновник сучасної економічної теорії. Головна праця -- «Дослідження про природу і причини багатства народів», у якій Сміт з високою деталізацією систематизує сучасні йому ідеї:
Перевага поділу праці: Причиною багатства окремого народу автор вважає розповсюдження поділу праці. Саме працю Сміт вважає тим, що забезпечує добробут народу, адже внаслідок спеціалізації виробництва професійні навички й вміння працівників стають кращими, збільшується виробництво товарів і послуг, відбувається економічний ріст. Переваги поділу праці можна реалізувати тільки в обмінній економіці настільки ефективно, наскільки продуктивно функціонує ринок.
Теорія рівноваги на ринку: Сміт з'ясовує, що необхідно розрізняти дві характеристичні вартості: вартість обміну та споживчу. Речі, які мають велику ціну обміну, не мають споживчої вартості (діамант), і навпаки (наприклад, вода), оскільки обмінна вартість є визначальною для ціноутворення на ринку. При цьому, робота є справжнім масштабом для обмінної вартості товару. . Втручання в ринок тільки дестабілізують цей баланс. При цьому, в разі збільшення конкуренції серед покупців збільшується ціна та робить збільшення виробництва певного товару цікавим для оферентів, аж поки ринок не повернеться в рівновагу. Чисельність населення регулюється також ринком: попит на робочу силу збільшується, у працівників є більше грошей, для того щоб прогодувати дітей (якщо забагато дітей, останні помирають). Сміт стверджував, що «Невидима рука» спрямовує розрізнені дії виробників і споживачів так, що вся система перебуває в стані довгострокової рівноваги, в якій неможливе тривале існування безробітття, над- або перевиробництва.
Концепція трудової вартості А.Сміта полягала у тому, що багатсво -- це не лише результат землеробства, а й праця усіх інших класів, які найефективніше всі співпрацюють у процесі виробництва у формі ринкового обміну.
Французька школа класичної політичної економії на відміну від англійської вела рішучу боротьбу з політикою меркантилізму. Француз П. Буагільбер бачив у грошах причину порушень справедливого обміну між товарами; англієць У. Петті вважав гроші двигуном розвитку економіки.
Французька класична школа вважала, що мета виробництва -- споживання, тому більшу увагу приділяла вивченню споживної вартості. Англійська школа оцінила значення капіталізму в розвитку продуктивних сил і взяла за основу мінову вартість. П. Буагільбер ідеалізував сільськогосподарське виробництво, а У. Петті був прихильником розвитку промисловості. Французька школа виражала інтереси дрібної буржуазії, а англійська школа -- промислової буржуазії.
3. Марксизм
Марксизм -- сукупнiсть фiлософських та соцiально-економiчних iдей, розроблених у ХIХ ст. К. Марксом та Ф. Енгельсом на основi творчої переробки основних положень англійської класичної політичної економії вченнь Д. Рікардо;, німецької філософії (діалектика Г. Гегеля і матеріалізм Л. Фейєрбаха); французького утопічного соціалізму. На їх основі К. Маркс створив власну теоретичну систему, яка базується на дослідженні внутрішніх суперечностей капіталізму як рушійної сили його еволюції.. Економічні погляди К. Маркса знайшли відображення у працях "Маніфест Комуністичної партії" (1848), "До критики політичної економії" (1859), "Капітал: критика політичної економії" та інші.
Предметом дослідження економічної теорії К. Маркса були сфера виробництва та сукупність економічних (виробничих) відносин, економічні закони, що визначають їх еволюцію. Трудова теорія вартості та теорія додаткової вартості є центральними елементами економічної теорії К. Маркса. Розвиваючи теорію трудової вартості класичної політичної економії К. Маркс: вважав, що єдиним джерелом вартості є праця, а точніше соціально визначена людська діяльність. Величина вартості товару вимірюється суспільно необхідним часом, затраченим на його виробництво; Він зазначав, що у процесі реалізації товару відбувається роздвоєння вартості на споживну (відображає його корисність) і мінову вартість (у формі мінової вартості). Вчений доводить, що робоча сила -- єдиний і специфічний товар, який у процесі виробництва створює вартість більшу, ніж її власна. Час, протягом якого виробляється вартість, рівна вартості робочої сили, - це необхідний робочий час (необхідна праця), а решта часу, протягом якого створюється нова вартість, - це додатковий робочий час (додаткова праця). Різниця між вартістю робочої сили і новою вартістю, створеною робітником, (споживною вартістю) - це додаткова вартість. Оскільки капіталіст привласнює результат "неоплаченої праці" як додаткову вартість, він експлуатує найманого працівника
Капітал виникає внаслідок того, що власник засобів виробництва оплачує робітнику лише частину вартості його труда, інша частина складає його прибуток. Класовий поділ породжує ідеологію, що виражає інтереси експлуататорського класу. Для визначення рівня експлуатації робочої сили капіталом К. Маркс вводить поняття норма додаткової вартості, величина якої визначається через співвідношення додаткової праці до праці необхідної або додаткової вартості до вартості робочої сили. Отже, норма експлуатації - це норма додаткової вартості. Новим для економічної науки став марксівський аналіз структури капіталу: поділ на дві вартісні частини: постійний (вартість засобів виробництва) і змінний капітал (вартість робочої сили) та відношення постійного капіталу до змінного; поділ капіталу на застосований (основний та оборотний, що використовується на одноразові витрати) та спожитий капітал як прямі витрати на виробництво за виробничий цикл (відрахування на амортизацію, заробітну плату, витрати сировини і матеріалів; аналіз кругообороту капіталу як послідовної зміни його форм: на стадії обігу капітал існує у грошовій і товарній формах, а на стадії виробництва -- у формі продуктивного капіталу.
4. Теорія суспільного відтворення
У власній теорії економічних криз надвиробництва він доводив неминучість і регулярність економічних криз за умов капіталізму, які є результатом внутрішніх суперечностей і вичерпання капіталізму як носія суспільного прогресу. Причинами економічних криз вважав, по-перше, відсутність автоматичного зростання сукупного попиту слідом за розширенням виробництва; по-друге, нерівномірність відтворення та циклічності оновлення основного капіталу, масова заміна якого відбувається періодично, з інтервалом у 10-12 років.
К. Маркс ввів поняття міжгалузевої конкуренції та переміщення капіталу. Міжгалузеву конкуренцію він визначав як змагання за прибуткове вкладення капіталу. Оскільки різні галузі народного господарства мають різну норму прибутку, то відбувається переміщення капіталу з менш прибуткових у більш прибуткові. Як наслідок, у менш прибуткових галузях пропозиція зменшується, ціни та прибутки зростають, а у більш прибуткових відбувається зворотний процес
5. Теорія заробітної плати
На відміну від представників класичної політичної економії, які під заробітною платою розуміли плату за працю, К. Маркс трактує заробітну плату як результат обміну найманого робітника з капіталістом за продаж робочої сили, реальна заробітна плата "ніколи не зростає пропорційно збільшенню продуктивної сили праці".
Матеріальне виробництво, згідно з Марксом, -- діяльність людей щодо освоєння i перетворення природи, яка передбачає створення матеріальних благ задля задоволення людських потреб. Складається з продуктивних сил i виробничих вiдносин. До продуктивних сил суспiльства належать: (1) робоча сила як сукупнiсть фiзичних i духовних здiбностей людини; (2) засоби виробництва, якi включають в себе предмети працi (частина природи, що пiдлягає переробцi) i засоби працi (знаряддя працi, iнфраструктура, транспорт тощо). Виробничi вiдносини -- вiдносини мiж членами суспiльства щодо виробництва, розподiлу, обмiну i споживання матерiальних благ. Класова боротьба -- це суперечності мiж тими, хто володiє засобами матерiального виробництва, i тими, хто не володiє ними
Розвиток суспільства Маркс вбачає у зміні суспільно-економічних формацій -- iсторичних типів суспiльства, що визначаються способом виробництва і складаються з базису та надбудови. Базис -- сукупнiсть iсторично сформованих виробничих вiдносин, якi вiдповiдають рiвню розвитку продуктивних сил суспiльства. Економiчний базис визначає тип суспiльно-економiчної формацiї. Надбудова -- сукупнiсть суспiльних явищ, породжених економiчним базисом, полiтичнi, правовi, фiлософськi, етичнi, естетичнi, релiгiйнi iдеї, а також заклади та установи, дiяльнiсть яких не пов'язана з виробництвом матерiальних благ. Маркс видiляє три суспiльно-економiчнi формацiї: - первинну (або первiснообщинну, докласову), - вторинну, засновану на приватнiй власностi (класову з рiзними способами виробництва: античним, азiйським, феодальним та капiталiстичним), - комунiстичну безкласову. Зміна економічної формації відбувається внаслідок виникнення протиріччя між наявними виробничими силами суспільства з виробничими відносинами та відносинами власності, ця суперечність долається соціальною революцією.
6. Неокласичний напрям
Неокласичний напрям економічної теорії був заснований Альфредом Маршаллом (1842-1924), який у книзі «Принципи економічної науки» перейменував «політичну економію» в «економічну теорію». Економікою вважалася наука про діяльність людей у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання різних благ і послуг за умови обмеженості ресурсів, а також забезпечення найбільш ефективного ї використання.У теорії А. Маршалла найважливішу роль відіграє концепція ринкової рівноваги, яка базується на основі рівності ринкового попиту з урахуванням граничної корисності і ринкової пропозиції, з одного боку, і граничних витрат виробництва -- з іншого. Розглядаючи при цьому взаємодію попиту, пропозиції і ціни, вчений обґрунтовує закон попиту, згідно з яким ціна перебуває в оберненій залежності від зміни попиту, і закон пропозиції, згідно з яким зміна ціни прямо впливає на обсяг пропозиції. А. Маршалл запроваджує у науковий обіг категорії "ціна попиту", яка визначається граничною корисністю, "ціна пропозиції", що визначається граничними витратами. За умов рівності попиту і пропозиції виникає ціна рівноваги.
Заслуговує на увагу зроблений ним аналіз механізму ціноутворення з урахуванням фактора часу: на короткому проміжку часу головним регулятором ціни є попит, оскільки для зміни пропозиції необхідно створити нові умови виробництва, внаслідок чого пропозиція залишається незмінною; на тривалому проміжку часу головним регулятором цін стає пропозиція, а отже, витрати виробництва, причому із збільшенням тривалості періоду вплив на ціну попиту зменшується. Водночас доцільніше було б наголошувати на зростанні ролі попиту, а не на його домінуванні.
Конкретизацією теорії ціноутворення є запровадження в науковий обіг та характеристика поняття "еластичність попиту". Основними чинниками зміни еластичного попиту А. Маршалл вважав граничну корисність, ринкову ціну і грошовий дохід, який використовують для споживання. При цьому зміна попиту під впливом кожного з цих факторів відбувається з певною еластичністю. Основними видами попиту є еластичний (коли він змінюється більшою мірою, ніж ціна) і нееластичний (якщо попит змінюється меншою мірою, ніж ціна).
Аналізуючи ціну пропозиції у різних галузях економіки, А. Маршалл формулює три закони:
1) закон постійної віддачі виробничих факторів, або їх постійної продуктивності, у галузях, де граничні витрати, а отже, ціна пропозиції, не залежать від обсягу виробництва;
2) закон зростаючої віддачі виробничих факторів, або їх зростаючої продуктивності, у галузях, де граничні витрати, а отже, ціна пропозиції, зменшується разом із зростанням обсягів виробництва, а отже, й цінами пропозиції;
3) закон спадної віддачі виробничих факторів або їх спадної продуктивності -- у галузях, де граничні витрати, а отже, ціна пропозиції, зростають разом із зростанням обсягів виробництва
Об'єкт дослідження неокласичної економічної теорії -- поведінка homo economicus -- «людини економічної», котра як продавець робочої сили, споживач чи підприємець намагається максимізувати свій дохід, звести до мінімуму витрати (чи зусилля). Ця концепція виникла в 70-ті роки XIX ст. Основним об'єктом її вивчення є досягнення оптимального режиму господарювання окремих економічних одиниць за вільної конкуренції («невидима рука» ринку спрямовує розвиток економіки найефективнішим шляхом), шляхів досягнення рівноваги цієї системи за допомогою обмеженого (непрямого) втручання держави в економіку. Зокрема, в концепції загальної економічної рівноваги за допомогою механізму вільної конкуренції (насамперед, ринкового ціноутворення) забезпечується «справедлива винагорода кожного з факторів виробництва і повне використання економічних ресурсів». Економіна теорія цього періоду називалася «теорією ціни», потім «теорією фірми» і згодом «мікроекономікою»
7. Кейнсіанство
Кейнсіанство -- це сформований Дж.М. Кейнсом (1883-1946), засновником макроекономічної теорії та принципів державного регулювання ринкової економіки, та його чисельними прихильниками і послідовниками напрям, об'єднаний визнанням нестабільності ринкової економіки та необхідності її державного регулювання. Напрям започаткований працею «Загальна теорія зайнятості, відсотків і грошей». Домінування кейнсіанських ідей у міжвоєнний і післявоєнний період пояснюється реалістичністю розробленої цим напрямом макроекономічної теорії, а також кейнсіанської програми державного регулювання економіки. Саме тому переважно на кейнсіанських ідеях державного регулювання ринку базувалась макроекономічна політика урядів провідних країн світу з 50-х до середини 70-х pp. XX ст. Кейнсіанська теоретична модель започаткувала новий підрозділ економічної теорії - макроекономіку.
Кейнсіанська парадигма у розвитку теорії грошей. Теорія "керованих грошей". Всупереч уявленню про внутрішню збалансованість ринкової економіки Дж.М. Кейнс у своїх працях теоретично довів, що механізм ринкової конкуренції за нових умов економічного розвитку не в змозі самотужки, без втручання держави, забезпечити ефективне використання головних чинників виробництва й відповідну рівновагу процесу розширеного відтворення. Виступаючи з критикою теорії реалізації Ж. - Б. Сея, -- головним її постулатом було твердження про те, що пропозиція товарів автоматично породжує їх попит, -- а також Вальрасової концепції економічної рівноваги, Дж.М. Кейнс зробив наступні висновки: ринковий механізм виробничого відтворення не містить достатньо ефективних сил саморегулювання і його треба доповнити державними стимуляторами. Висунуте кейнсіанською теорією положення про необхідність активного втручання держави у процес економічного відтворення і необхідність проведення у зв'язку з цим гнучкої фіскальної та грошово-кредитної політики цілком логічно передбачало принципові зміни позицій економічної науки з приводу ролі грошового чинника в господарському розвитку. Дж.М. Кейнс висунув положення про те, що гроші виконують у процесі відтворення свою особливу, самостійну роль, що вони не "вуаль", а джерело підприємницької енергії, вони виступають у структурі економічних зв'язків у ролі посередницької ланки між поточною і майбутньою господарською діяльністю, витратами виробництва та його кінцевими результатами. Виходячи з цього -- гроші відіграють особливу, самостійну роль у структурі ринкової економіки, що вони активно впливають на мотиви поведінки її суб'єктів та їхні господарські рішення, а тому неможливо передбачити перебіг економічних подій ні на короткий, ні на тривалий термін, якщо не враховувати того, що відбуватиметься з грішми впродовж відповідного періоду. Дж.М. Кейнс на базі тези "гроші мають значення" розробив теоретичну концепцію "керованих грошей", сперту на систему їх широкого державного регулювання й використання з метою стимулювання ефективного платоспроможного попиту, а відтак -- інвестиційного процесу. Гроші, з одного боку, -- об'єкт державного регулювання економіки, а з іншого -- безпосередній інструмент здійснення такого регулювання. Дж.М. Кейнс став фактично засновником одного з істотних напрямків теорії грошей -- теорії державної грошової політики. Як у теоретичному, так і в суто практичному плані особливо вагомими є положення Дж.М. Кейнса про принципи здійснення політики "дешевих грошей" та пільгового кредиту. Англійський економіст виступив прибічником "слабкої" валюти і здійснення офіційної економічної політики "знецінення власних грошей". Важливо збагнути: теорія регульованої інфляції і теорія "керованих грошей" не лише зумовлюють одна одну, а й у своїй сукупності розкривають зміст одного з вельми ефективних механізмів стимулювання економічних процесів і ділової активності. Йдеться про одну з центральних позицій теорії Дж.М. Кейнса з приводу того, що недостатність грошового попиту є однією з визначальних причин розвитку кризових процесів, спаду виробництва і зростання безробіття. Тому стимулювання грошового попиту через застосування політики "дешевих грошей" і відповідного використання норми процента мало під собою досить аргументоване не лише теоретичне, а й суто практичне підґрунтя. З 1932 р. він опублікував статтю "Дорогі гроші", де підкреслювалося, що "саме піднесення економіки, а не її криза є тим періодом, коли необхідна жорстка фінансово-грошова політика".
Кейнсіанська теорія економічної динаміки. На його думку зв'язок між економікою і грошима -- норма відсотку і гроші набувають істиної важливості тільки в теорії відсотку. Чим сильніша невпевненість людини в майбутньому економічному розвитку, тим більша структура грошових заощаджень і менше попит на потчну продукцію. Кейнс виділяє такі мотиви заощадження: - трансакційний - обачність - спекулятивний.
Отже, теорію Кейнса можна назвати "кризовою", оскільки, по суті, він розглядає економіку в стані депресії. За його теорією, держава повинна активно втручатися в економіку внаслідок відсутності у вільного ринку механізмів, які по-справжньому забезпечували б вихід економіки з кризи. Кейнс вважав, що держава повинна впливати на ринок в цілях збільшення попиту, оскільки причина капіталістичних криз -- перевиробництво товарів (надмірна пропозиція).
Кейнс запропонував декілька інструментів. Це гнучка кредитно-грошова політика, стабільна бюджетно-фінансова політика і ін. Гнучка кредитно-грошова політика дозволяє переступити через один з серйозних бар'єрів -- нееластичність заробітної плати. Це досягається, вважав Кейнс, шляхом зміни кількості грошей в обігу. При збільшенні грошової маси реальна зарплата зменшиться, що стимулюватиме інвестиційний попит і зростання зайнятості. За допомогою бюджетно-фінансової політики, Кейнс рекомендував державі збільшити податкові ставки і за рахунок цих засобів фінансувати нерентабельні підприємства. Це не тільки зменшить безробіття, але і зніме соціальну напруженість. Головними рисами кейнсіанської моделі регулювання є:
1. частка національного доходу висока і перерозподіляється через держбюджет;
2. створюється обширна зона державного підприємництва на основі утворення державних і змішаних підприємств;
3. гнучка кредитно-грошова політика, стабільна бюджетно-фінансова політика для стабілізації економічної кон'юнктури.
Висновок
Розвиток світової економічної думки ознаменувався багатьма напрямами та школами економічних поглядів та ідей.
Найголовнішими положенями та досягненнями Класичної політичної економії були концепція економічного лібералізму,трудова теорія вартості,пропорція грошей для торгового обміну, введення поняття «диференційної земельної ренти», ідея переваги поділу праці, теорія рівноваги на ринку тощо.
Марксизм як сукупність соціально-економічних ідей досліджував проблему походження і структуру капіталу, класовий поділ населення, внутрішні суперечності капіталізму як рушійної сили його еволюції, причини економічних криз капіталізму, розробив власну теорію заробітної плати та формаційну модель розвитку суспільства.
Об'єкт дослідження Неокласичного напряму -- поведінка «людини економічної»(максимізація прибутку, мінімізація витрат). Цій течії також характерна концепція ринкової рівноваги, виведення закону попиту і закону пропозиції, поняття «еластичність попиту, аналіз механізму ціноутворення з урахування фактора часу, законипостійної,зростаючої та спадної віддачі факторів виробництва. Економічна теорія цього періоду -- мікроекономіка.
Кейнсіанство -- напрям економічної теорії, що характеризувався визнанням нестабільності ринкової економіки та необхідністю її державного регулювання. Дж. Кейс розробив теорію «керованих» грошей, котрі є провідною ланкою зв'язків між різними структурами і суб'єктами господарства, теорію економічної динаміки. Виокремив кридитно-грошову та бюджетно-фінансову політику політку як найважливіші заходи державного регулювання економіки Кейнсіанська теоретична модель започаткувала новий підрозділ економічної теорії -- макроекономіку
Отже, всі напрями, ідеї та теорії внесли значний вклад в розвиток суспільної економічної думки, що послугувало гарним засобом для ефективної світової господарської діяльності.
Список використаної літератури
1 Історія економічних учень : Навчальний посібник / Юхименко П. І., Леоненко П. М. -- К.: Знання-Прес, 2005.- 583 c.
2. Отрошко О. В. Основи економічної теорії: Макроекономічний аспект: Навч. посіб. -- К.: Знання, 2006. -- 222 с
3. Башнянин Г. І. Макроекономічна теорія: Навч. посіб. -- Львів: "Новий Світ -- 2000", 2005. -- 552 с.
4. Історія економічних учень: Н. О. Татаренко, А. М. Поручник та ін. - К.: КНЕУ, 1999. - 564 с.
5. Савченко А. Г. і ін. Макроекономіка: Підручник. -- К.: Либідь, 1999. -- 288 с.
6. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. /Пер. с англ. проф. Н. Н. Любимова; под ред. д.э.н., проф. Л. П. Куракова.-- М.: Гелиос АРВ, 2002
7. Медведев В. А., Абалкин Л. И., Ожерельев О. И. Политическая экономия. Учебник для вузов. М.: Политиздат, 1998.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Зародження економічних ідей. Основні представники. Зародження і розвиток політичної економії, її напрями і школи. Основоположники економічних вчень. Економічна думка на сучасному етапі. Прагматизм політекономії. Неокласицизм. Економічний лібералізм. Еконо
курсовая работа [50,9 K], добавлен 11.11.2005Поняття та зміст, історія виникнення та розвитку політичної економії. Заслуга класичної школи та її найвідоміших представників. Предмет політичної економії. Методи дослідження економічних процесів на сучасному етапі. Сутність нормативного підходу.
контрольная работа [13,8 K], добавлен 07.12.2010Зародження і розвиток політичної економії. Основні напрямки, школи і течії в політичній економії. Закони, принципи і категорії політичної економії. Система економічних законів. Виробництво та його основні фактори. Межа виробничих можливостей.
шпаргалка [168,8 K], добавлен 16.01.2008Банкрутство меркантилістської доктрини. Витоки невдалої політики Кольбера. Засновник класичної політичної економії у Франції. Історичні передумови виникнення кейнсіанства, його розвиток та сутність. Зміст економічної теорії Джона Мейнарда Кейнса.
контрольная работа [55,2 K], добавлен 15.11.2010Поняття та суть економічних виробничих відносин. Аналіз відносин власності в контексті економічних відносин. Економічні потреби через призму економічних відносин. Економічні інтереси - рушійна сила економічних відносин.
курсовая работа [56,3 K], добавлен 10.04.2007Аналіз причин зародження школи класичної політичної економії. Еволюція ідей класичної школи політичної економії. Визначення головних положень школи фізіократів. Праця французького фізіократа Анн Тюрго "Роздуми про створення і розподіл багатств".
реферат [75,9 K], добавлен 18.11.2010Економічна думка епохи первісного нагромадження капіталу. Розвиток класичної політекономії, економічної думки на початку XIX ст. (ліберальний напрямок). Виникнення історичної школи. Основи математичного напряму в політичній економії в Росії та Україні.
лекция [75,6 K], добавлен 12.11.2014Передумови та основні періоди створення та розвитку марксистських економічних теорій, їх ідейно-теоретичні джерела та обґрунтування. Предметний метод дослідження в працях К. Маркса. Аналіз основних праць Маркса та Енгельса, їх значення на сьогодні.
контрольная работа [29,3 K], добавлен 04.02.2010Дослідження граничних економічних величин як взаємопов’язаних явищ економічної системи. "Революційна" особливість маржиналізму та етапи "маржинальної революції". Основоположники неокласичної теорії. Сутність законів Госсена. Економічне вчення К. Менгера.
реферат [26,7 K], добавлен 06.03.2009Томас Роберт Мальтус як представник класичної школи європейської економічної науки XVIII-XIX століть. Закон народонаселення, головне призначення теорії. Зв'язок економічних та демографічних чинників. Розвиток демографічного напряму в економічній науці.
презентация [448,2 K], добавлен 13.05.2017
