Механізм реалізації підприємницьких інтересів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Введення

1. Цілі та основні завдання підприємця

2. Функції підприємця

3. Підприємництво як особливий вид діяльності

4. Дохід і ризик у підприємництві

Список використаної літератури

Введення

Появу терміна “підприємець” (з французькоъ мови еntеrрrеnеur - посередник) пов'язують з ім'ям англійського економіста Р. Кантільйона, який також вперше здійснив наукову інтерпретацію підприємництва як діяльності, пов'язаної з ризиком.

Поняття підприємництва розвивалось, змінюючись відповідно до конкретно-історичних, економічних і соціальних умов суспільства. Як слушно зазначає Ю. Пачковський, еволюція поглядів на підприємництво і на роль особи підприємця в економічних і соціальних процесах залежить від конкретно-історичних етапів розвитку суспільства, впроваджень досягнень науково-технічної революції в промисловість, культурних і політичних пріоритетів у соціумі.

Поняття підприємництва набуло поширення в російській та українській соціально-економічній літературі та практичній економічній діяльності як еквівалент поняття бізнес.

1. Цілі та основні завдання підприємця

Світова історія розвитку підприємництва розглядається як така, що налічує декілька глобальних цілей і завдань, які періодично, поетапно змінювалися після свого здійснення. А отже, з ними змінювалося розуміння суті підприємництва. На початкових етапах розвитку світових продуктивних сил в епоху становлення капіталізму вся енергія підприємців (незалежно від національних ознак) була спрямована на створення нової технології виробництва, за допомогою якої можна було збільшити випуск і обсяг збуту продукції, захопити на якийсь час відповідний сектор чи сегмент ринку, а через зростання масштабів виробництва - отримувати дедалі більшу масу прибутків. Цей етап розвитку підприємництва э періодом первинного нагромадження капіталу, який пов'язаний також із вдалими операціями фінансистів, банкірів, інвесторів.

З початку XX ст. майже всюди основні цілі та завдання підприємців суттєво змінилися. Пріоритетні завдання вже полягали в тому, щоб розробити і вдосконалити механізми масового виробництва, зменшити витрати, знизити собівартість продукції, домігшись при цьому збільшення питомого продукту, рентабельності та конкурентоспроможності. За нових умов успіх підприємництва гарантувала низька ціна на продукцію, збільшення кількості реалізованих товарів і маси прибутку. Не меншого значення як чинник економічного успіху набуває раціональна організація виробництва, зокрема в провідних галузях (транспорт, електротехніка, машинобудування, хімічна промисловість), а також модернізація традиційних галузей - текстильної, харчової. Характерною рисою підприємця при цьому уже називають досягнення значних результатів в управлінні виробництвом.

Ситуація змінилася на початку 30-х років ХІХ ст. У всьому промислово розвинутому світі вже спостерігався стан насичення (сатурації) попиту на споживчі та інші товари. У цей час в Америці, а потім у Західній Європі, заглядаючи у майбутнє, організації перенесли пріоритети управління з виробництва на рекламу, добір споживачів, організацію збуту, просування продукції на ринках, на проблеми реалізації, а не власне виробництва.

Наступний етап починається від середини 50-х років ХІХ ст., коли ринкова орієнтація підприємств ще більше посилюється. Цей новий етап у зарубіжній економічній літературі з менеджменту отримав назву постіндустріальної епохи. Вступ до неї характеризувався досягненням нового, вищого рівня розвитку виробництва та добробуту населення у промислово розвинених країнах Заходу, забезпеченням задоволення потреб у головних умовах фізіологічного існування людини. Епоха масового збуту дозволила досягти комфорту та економічної безпеки існування. На цьому етапі розвитку підприємництва суттєво модифікується співвідношення між інтересами розвитку виробництва та збуту в системі управління. Сучасне підприємництво швидко адаптується до змін у навколишньому середовищі: у політиці, економіці, суспільстві, технологіях. Без цього підприємець не в змозі забезпечити своє майбутнє. Показником підприємницької діяльності є конкурентоздатність організації, а сама підприємницька поведінка характеризується як енергійна, ризикована, спрямована на максимізацію можливостей.

Підприємницька діяльність базується на прагненні знайти нові можливості виробництва товарів і послуг на основі інновацій та вміння залучати ресурси з найрізноманітніших джерел.

2. Функції підприємця

Підприємництво -- це господарська діяльність, що здійснюється для отримання економічних і соціальних результатів, а також із метою одержання прибутку. Підприємець -- людина (або група людей), яка бере на себе ініціативу, ризик і відповідальність за організацію діяльності підприємства.

Зверніть увагу на те, що метою підприємницької діяльності є не лише одержання максимально можливого прибутку, а й задоволення соціальних потреб суспільства. підприємництво ризик бізнес інноваційний

Рисунок 1.Функції підприємства

Зазначені функції призначенні створити передумови для зміни структури економіки, забезпечити її розвиток та вдосконалення; сприяти економії та раціональному використанню всіх ресурсів; забезпечити сильнодіючі стимули до високоефективної праці; сформувати інноваційне середовище, що спричиняє руйнацію традиційних структур і відкриває шлях до перетворень. Важливим завданням розвитку підприємництва є структурування суспільства, відкриття нових шляхів для трудової і професійної мобільності, розкриття творчого потенціалу людини в економічній сфері, конструктивні зміни в психології людини і спрямування її енергії в напрямку творення нових цінностей.

Разом з тим, існує більш повний перелік функцій підприємництва. Зокрема, А. Хоскінг, розуміючи під функціями бізнесу (підприємництва) діяльність з виробництва і обмінних операцій між підприємцем та іншими елементами господарського середовища, визначає такі функції:

Ведення фінансів та обліку. Мобілізація капіталу за рахунок коштів інвесторів та/або кредиторів. Накопичення прибутків від продажу. Управління використанням капіталу та прибутків у рамках та поза бізнесом.

Кадрова. Відбір та прийом на роботу відповідно до потреб бізнесу, вирішення всіх питань, що стосуються використання робітників.

Матеріально-технічного забезпечення. Придбання сировини, машин, обладнання та інших матеріалів, необхідних для господарської діяльності.

Виробнича. Перетворення сировини та інших постачань у вид продукції, придатний для продажу клієнтам підприємництва.

Маркетингу. Визначення потреб споживачів та управління процесом обміну між підприємництвом та його контрагентами.

Реалізація зазначених функцій підприємництва у суспільстві може бути подана у вигляді моделі функціонування підприємництва (Рисунок 2).

Рисунок 2. Моделі функціонування підприємництва.

Суспільні передумови підприємництва. У своїй сукупності закладають основу для існування інституту підприємництва в суспільстві, визначають шляхи і форми його розвитку. Сьогодні, розглядаючи суспільні передумови, що сприяють підприємництву, говорять про комплекс чинників, які є зовнішніми, об'єктивними щодо нього. Такими факторами є соціально-економічні, політичні, організаційно-правові, технічні передумови підприємництва.

Рисунок 3.Фактор соціопсихологічного регулювання підприємництва

Фактор масової свідомості. У соціології масова свідомість визначається як сукупність різних поглядів, уявлень, настроїв, соціальних почуттів, емоцій і т. ін., що існують у суспільстві. Суб'єктами і творцями масової свідомості є всі члени суспільства, об'єднані різними соціальними зв'язками у процесі їх спілкування, духовним життям у всій різноманітності його проявів. Ідеї, погляди, уявлення становлять зміст масової свідомості та детерміновані політичними, культурними, соціально-економічними відносинами.

Різними видами масової свідомості є громадська думка, суспільні настрої, духовна атмосфера, суспільно-політичний клімат, ідеологічні уявлення і погляди тощо. У зв'язку з цим масова свідомість здійснює активний вплив на усі сфери життєдіяльності людей, є регулюючим фактором масових форм поведінки.

Виходячи з особливостей трансформаційного процесу, фактор масової свідомості здійснює особливо вагомий вплив на розвиток підприємництва в Україні. Задіяність цього фактора у процес регулювання підприємництва проявляється у таких його основних складових: соціально-психологічній готовності суспільства до підприємництва; ціннісних системах суспільства; громадській думці щодо підприємництва та його наслідків; моделях підприємництва (підприємця) у масовій свідомості; престижі професії підприємця в суспільстві.

“Груповий фактор” у підприємництві має вирішальне значення при реалізації конкретних цілей, пов'язаних із процесами організації спільної підприємницької діяльності. Соціопсихологічний підхід передбачає врахування суспільних процесів, пов'язаних із формуванням бізнес-класу. Це з одного боку, а з іншого - значення групового фактора є вагомим при формуванні композицій сумісно-спрацьованих і згуртованих підприємницьких груп і організацій, у системах їхньої професійної та психологічної підтримки (визначені і проаналізовані в роботі системи професійної і психологічної підтримки зорієнтовані на максимальне залучення ефекту “малої групи”, на який значною мірою покладено економічне зростання й інноваційний розвиток).

“Особистісний фактор” у підприємництві доцільно розглядати у трьох основних вимірах: індивідуально-психологічному, функціонально-рольовому і соціально-демографічному. Індивідуально-психологічний вимір - це пошук специфічних рис та якостей, що спонукають людину до підприємництва, визначають у майбутньому її успіх та адаптивність до нових умов життєдіяльності. Він, як правило, не розглядає залучення особистісних структур у динаміці розвитку дієвих утворень. Значною мірою це компенсує функціонально-рольовий вимір шляхом аналізу розподілу ролей, функцій чи статусів, які обирає або яких набуває підприємець у своїй діяльності.

Таким чином, кожен із розглянутих блоків факторів здійснює відповідний регулювальний вплив на підприємництво, забезпечуючи у сукупності та взаємодії його успішне функціонування та розвиток.

3. Підприємництво як особливий вид діяльності

Підприємці відіграють важливу роль новаторів, чим сприяють прогресивному розвитку суспільства: розвитку наукомістких високотехнологічних виробництв, швидкому освоєнню новацій, науково-технічному прогресу, підвищенню матеріального добробуту суспільства. Найбільш поширеними є інновації у сфері впровадження нових технологій, ресурсозберігаючих технологій, освоєння виробництва нової продукції. Інноваційний потенціал в Україні найбільш активно розвивається в таких галузях, як:

¦ окремі галузі оборонної промисловості (радіоелектронне стеження, радіолокація, засоби наведення високочастотної зброї, системи бронетанкової техніки, системи протиповітряної оборони);

¦ енергетичне атомне машинобудування;

¦ авіаційне та енергетичне турбінобудування;

¦ ракетна, авіаційна та космічна техніка;

¦ технології надвисоких частот;

¦ кристалічні матеріали для радіоелектроніки, сонячної енергетики.

Механізм реалізації підприємницьких інтересів передбачає складну взаємодію нормативно-правових та інституціональних факторів.

4. Дохід і ризик у підприємництві

Створення власної справи -- це завжди величезний ризик і подолання опору, що неминуче виникає. Ризик -- це небезпека втрати ресурсів або доходу. Дохід -- це збільшення економічних вигод у формі надходження активів або зменшення зобов'язань, що призводять до зростання власного капіталу. Між рівнем ризику і доходу є чітка залежність.

Важливо, щоб підприємство перебувало в безризиковій зоні або в зоні припустимого ризику. Це забезпечить ефективність його розвитку. Однак, пам'ятайте, що вміння ризикувати є однією з найхарактерніших рис підприємця.

Список використаної літератури

1. Адамчук В. В. Экономика и социология труда: учебник / В. В. Адамчук. - М. : ЮНИТИ, 2000. - 407 с.

2. Братищев И. М. Социальная рыночная экономика и механизм ее становления / И. М. Братищев, А. С.Макарян. - М. : Экономика, 2003. - 215 с.

3. Генкин Б. М. Экономика и социология труда: учебник / Б. М. Генкин. - М. : НОРМА-ИНФРА, 2000. - 399 С.

4. Дворецька Г. В. Соціологія праці : навч.посібник / Г. В. Дворецька. - К. : КНЕУ, 2001. - 244 с.

5. Єременко В. Г. Основи соціальної економіки: Популярний курс / В. Г. Єременко. - К. :МАУП, 1997. - 168 с.

6. Черенько Л. М. Новий погляд на проблему української бідності / Л. М. Черенько // Демографія та соціальна економіка. - 2008. - № 1. - С.75-85.

Размещено на Allbest.ru