Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Метою курсового проектування є закріплення отриманих при вивченні дисципліни знань і набуття практичного уміння та навиків у виборі оптимального рішення щодо розвитку і вдосконалення міжнародних економічних відносин. Важлива задача курсового проектування - підготовка студентів до роботи над дипломним проектом.

Основними завданнями написання курсового проекту з дисципліни «Управління ЗЕД підприємства» є:

§ ознайомлення з особливостями виникнення та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків підприємства;

§ аналіз процесів глобалізації та транснаціоналізації світових економічних процесів;

§ вивчення особливостей розвитку та функціонування міжнародного ринку товарів та послуг; світового ринку інвестицій; міжнародного фінансового ринку; ринку технологій; світового ринку праці;

§ дослідження галузевої структури світової економіки;

§ визначення впливу міжнародних економічних інтеграційних процесів на діяльність підприємства;

§ аналіз глобальних проблем сучасних інтернаціональних відносин.

Предметом дослідження є система різноманітних науково-технічних, виробничих, комерційних, валютно-фінансових та кредитно-грошових відносин суб'єктів господарювання, що ґрунтується на міжнародному поділі праці; процеси інтернаціоналізації, транснаціоналізації та глобалізації світового економічного життя; сукупність міжнародних ринків: товарів і послуг, капіталів, технологій, робочої сили; галузеві аспекти розвитку світової економіки, особливості міжнародних інтеграційних процесів.

Об'єктом дослідження є система бізнес-планування зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів господарювання.

Методологія дослідження передбачає використання різноманітних принципів, прийомів та методів наукового пізнання, зокрема таких як індукція, дедукція, аналіз, синтез, екстраполяція, економіко-математичне моделювання, порівняння, аналогія, узагальнення та ін.

1.Основні етапи виконання та захисту курсового проекту

Виконання курсового проекту з дисципліни «Управління ЗЕД підприємства» передбачає реалізацію таких етапів дослідження:

- вибір теми та об'єкта дослідження;

- формування мети та основних завдань курсового проекту;

- пошук, збір та опрацювання інформації;

- складання плану курсового проекту на основі групування та систематизації матеріалів;

- написання тексту та обробка рукопису;

- подання курсового проекту викладачу;

- захист курсового проекту.

1.1 Вибір теми та об'єкта дослідження

Важливим та відповідальним етапом у написанні курсового проекту є вибір теми.

Тематика курсових проектів розробляється і затверджується кафедрою.

Під час визначення теми слід врахувати не лише її актуальність в науковому та практичному аспектах, але й наявність літератури. Крім цього, тема повинна дати студентові можливість показати себе як дослідника.

Тема курсового проекту має складати інтерес для студента, бути пов'язаною з його діяльністю і сприяти максимальному використанню здобутих знань і практичного досвіду. Студент вільно вибирає тему із запропонованої тематики або має право запропонувати свою тему, але при цьому він повинен обґрунтувати викладачеві-керівнику доцільність її розкриття.

Будь-яке уточнення назви теми роботи або її заміна можливі лише з дозволу керівника. Не допускається виконання курсового проекту кількома студентами на тему під однією назвою (виняток - роботи комплексного характеру).

Тема курсового проекту має точно вказувати на основну проблему та повинна бути чітко сформульованою, відповідати обраній спеціальності. Для більшої конкретизації до назви теми можна додавати невеликий підзаголовок (4-6 слів). Наприклад: «Бізнес-планування діяльності підприємства на зовнішніх ринках (на прикладі ТзОВ «Дебют»)». Не бажано використовувати назви тем на зразок: «Деякі аспекти (питання) проблеми...», «Дослідження деяких шляхів...».

Під час остаточного вибору назви теми курсового проекту слід пам'ятати, що оптимальний варіант назви знаходиться в межах такої кількості слів, як «5+3».

Об'єкт дослідження визначається відповідно до поставленої мети. Об'єктами дослідження можуть бути сфери діяльності суб'єкта господарювання на зовнішніх ринках, регіональні господарські комплекси.

Студент повинен аргументувати обрану ним тему, показати її актуальність, а також обґрунтувати вибір об'єкта дослідження.

1.2 Пошук та опрацювання інформації

Під «джерелом наукової інформації» розуміється документ, що містить певне повідомлення. Документальні джерела несуть у собі основний обсяг відомостей, які використовуються у практичній діяльності.

Усі документальні джерела наукової інформації поділяються на первинні та вторинні. В первинних документах містяться наукові та спеціальні відомості, у вторинних - результати аналітичної та логічної обробки первинних документів.

Критеріями оцінки документальних джерел інформації є повнота і достовірність даних, терміни їх публікації, наявність теоретичних обґрунтувань та критичних матеріалів, реальність їх отримання.

На початку написання курсового проекту студентові потрібно з'ясувати, як розкриваються питання теми в загальних джерелах (підручниках, посібниках, словниках), а потім поступово перейти до опрацювання спеціалізованої літератури (монографій, статей) вітчизняних та зарубіжних авторів.

В пошуку, необхідної для опрацювання, літератури допоможуть каталоги й картотеки, бібліографічні покажчики. Слід пам'ятати, що безсистемний пошук завжди забирає багато часу та не дає гарантій його повноти.

Для більш повного і широкого висвітлення теоретичної частини курсового проекту рекомендується використовувати не менше 30-ти літературних джерел.

Отже, опрацювання літератури є процесом творчого пошуку і обробки. Її правильний підбір - умова якісного написання курсового проекту.

Збір наукової інформації до теми необхідно поєднувати з аналізом опрацьованого матеріалу. Працюючи з літературою, потрібно робити не лише виписки у вигляді цитат (з детальним посиланням на джерело), але й записувати власні думки, які виникають під час опрацювання матеріалу, що полегшить написання тексту роботи.

Окрім теоретичної інформації, що подається у теоретичній частині роботи, студентом аналітично опрацьовується фактичний матеріал щодо обраного об'єкта дослідження. Необхідною умовою реалізації цього завдання є володіння навичками і вміннями поглибленого аналізу та обробки його результатів.

Основним завданням проведення аналізу є оцінка статистичної інформації за останні три (поточний і два попередні) роки; виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники. Результати проведеного аналізу відображаються в аналітичній частині курсового проекту.

Слід зазначити, що інформаційний матеріал доцільно ілюструвати цифровими і графічними даними, посилаючись при цьому на джерела.

1.3 Складання плану

План курсового проекту є відбиттям її структури, під якою розуміється порядок компонування і взаємозв'язок окремих її частин. Орієнтовна структура та зміст курсового проекту подано в додатку А. Чим раніше складений план, тим цілеспрямованіше виконується робота. При розробці плану слід виділити два головних етапи: складання попереднього і остаточного його варіантів.

Попередній план - це задум роботи, він складається, зазвичай, після затвердження теми та загального ознайомлення з основними літературними та іншими джерелами.

Остаточний варіант у вигляді розгорнутого плану із зазначенням основних розділів і підрозділів роботи узгоджується з керівником, після чого стає обов'язковим документом. Зміна плану допускається лише за згодою керівника.

План курсового проекту повинен обов'язково містити вступ, теоретичну, аналітичну та проектну частини (розділи), висновки та пропозиції, перелік використаних джерел (бібліографію), додатки.

Формулювання назв тем, розділів, підрозділів повинні відповідати певним вимогам. До них належать конкретизованість, відсутність двозначності, небагатослівність.

1.4 Написання тексту (виклад матеріалу)

Найбільш складною частиною роботи для студента є аналіз та узагальнення зібраних матеріалів, написання самого тексту. Типовою помилкою студента є спроба виконати письмову роботу, використовуючи 2-3 книжки, переписуючи з них частини тексту. Таким чином, можна підготувати реферат, виступ на семінарському занятті. Але курсовий проект, який виконаний шляхом списування, не отримає високої оцінки.

Матеріал роботи студент повинен викладати послідовно, логічно взає мопов'язувати окремі його частини, повністю розкрити тему роботи. Для цього необхідно приділити увагу сучасним теоретичним і методичним розробкам, розглянути і творчо осмислити відповідну нормативну літературу та періодичні видання, визначити своє ставлення до дискусійних питань теми роботи. На основі аналізу емпіричних або звітних даних, особистих вражень та узагальнень потрібно зробити необхідні висновки, висвітлити досягнуті успіхи, зазначити існуючі недоліки, а також висловити пропозиції щодо можливостей подальшого покращення діяльності об'єкта дослідження.

Першопочатковий рукопис обов'язково потрібно доопрацювати, а саме: критично уточнити зміст; перевірити правильність оформлення; здійснити редагування тексту.

Робота над рукописом за змістом починається з загальної оцінки його побудови. Слід перевірити, наскільки логічно та послідовно викладений матеріал, чи достатньо аргументовані окремі положення, чи є правильними формулювання та визначення. Після усунення структурних дефектів оцінюють обсяг матеріалів, що приводяться у роботі, та ступінь докладності їх викладення.

Наступний етап - перевірка правильності оформлення рукопису, що здійснюється відповідно до встановлених вимог. Це стосується фактично усіх елементів рукопису: цитування, оформлення таблиць та ілюстративних матеріалів, складання бібліографічних покажчиків і т.п.

Завершальний етап - літературна правка або редагування, основними завданнями чого є досягнення єдиного стилю викладення, перевірка пра- вильності орфографії та пунктуації.

1.5 Подання курсового проекту керівнику

Керівник систематично спостерігає за коректністю виконання студентом усіх розділів курсового проекту і контролює строки її завершення відповідно до встановлених календарним планом робіт термінів.

Керівник курсового проекту проводить систематичні, заплановані консультації зі студентами.

Виконану роботу студент подає на розгляд керівнику і відповідно до його зауважень уточнює, доповнює і, в разі потреби, допрацьовує. Якщо керівник знаходить помилки у виборі того чи іншого рішення, він повинен вказати на них та підказати методичні шляхи правильного рішення, але не техніку розрахунків, які студент повинен знати та використовувати самостійно. Завершений і підписаний студентом курсовий проект подається керівнику не пізніше ніж за 2 тижні до початку екзаменаційної сесії.

Досвід показує, що у курсових проектах зустрічаються такі недоліки: відхід від теми (тема курсового проекту передбачає розкриття одних питань, а фактично розкриваються інші); безсистемний виклад матеріалу, повторення одних і тих самих положень; логічні помилки, невміння відокремити головне; невдале поєднання теорії з фактичним матеріалом; переписування матеріалу з друкованих видань; недотримання методичних рекомендацій щодо оформлення роботи.

Студенти, які не представили у встановлений строк курсові проекти або отримали рішення викладача про невідповідність роботи до встановлених вимог, до захисту не допускаються.

1.6 Захист та оцінювання курсового проекту

Захист курсового проекту проводить керівник. Під час оцінювання враховуються теоретичний рівень та практичне значення роботи, правильність формулювання цілей та задач дослідження, самостійність та повнота їх рішень, оформлення, вміння студента доповісти на захисті сутність власної роботи та правильність відповідей на питання, вміння відстоювати свою думку, вести наукову дискусію.

2. Вимоги до виконання курсового проекту

Вимоги, що пред'являються до виконання курсового проекту, можна об'єднати у групи:

1) вимоги до структури;

2) вимоги до оформлення.

2.1 Вимоги до структури

Структура бізнес-плану не є канонізованою, а залежить від багатьох факторів (призначення бізнес-плану, вид бізнесу, масштаби підприємства, його юридичний статус та ін.).

У зв'язку з цим пропонуємо приблизну структуру бізнес-плану, яка розкриває більш детально як вихідну інформацію, так і планові показники, які розробляються на її основі:

- Титульний лист.

- Резюме.

- Історія бізнесу.

- Опис продукції (послуг).

- Аналіз положення справ у галузі.

- Оцінка конкурентів та вибір конкурентної стратегії.

- План виробництва.

- План маркетингу.

- Організаційний план.

- Юридичний план.

- Ринок та план продажу.

- Програма інвестування.

- Охорона довкілля.

- Оцінка ризику та страхування.

- Фінансовий план.

- Додатки.

Титульний лист та зміст. Зміст титульного листу:

- заголовок плану;

- дата його підготовки;

- хто підготовив план, повна назва та адреса підприємства або підприємця та його домашній телефон;

- для кого підготовлено план.

Зміст повинен дати чітку уяву про весь вміст бізнес-плану.

Для того, щоб скласти бізнес-план, необхідно знати більш детально, якою інформацією повинен бути забезпечений кожен розділ та які на її основі належить розробити планові показники.

Резюме. Це перший та вирішальний розділ бізнес-плану. Пишеться він після того, як бізнес-план повністю підготовлено, всі його розділи прочитані, а його автори та залучені консультанти досягай повної ясності у всіх деталях проекту. Резюме повинне бути коротким, зазвичай в три-чотири сторінки, але краще, якщо резюме розміщується на одній сторінці. Треба враховувати, що сила концентрацій уваги у майбутніх читачів плану (зазвичай дуже зайнятих та ділових людей) на одному з документів, який роздивляються, не є дуже високою -- але ж вони змушені працювати з великою кількістю ділових паперів. Отже, прочитавши одну-дві сторінки резюме, потенційні інвестори повинні зрозуміти базові ідеї та перспективи бізнесу підприємства та швидко вирішити, чи варто витрачати додатковий час на читання бізнес-плану.

Можливість правильного складання резюме полягає в тому, що потенційні інвестори з перших слів короткого опису запропонованого проекту повинні переконатися в його економічній ефективності та можливості реалізувати задуманий проект.

Структура резюме містить:

- суть проекту: його цілі та потенційну ефективність;

- можливість реалізації проекту в конкретних ринкових умовах;

- хто та як буде здійснювати проект;

- вид діяльності, прогноз попиту, вартість проекту та джерела фінансування проекту;

- потенційні вигоди від інвестування в проект: обсяг продажу, витрати виробництва та збуту, норми прибутку, рівень рентабельності, терміни окупності та повернення інвестованих коштів.

Залежно від характеру бізнесу підприємства та можливості виконавців бізнес-плану можна підготовити два типи резюме: конспективне або описове.

Конспективне -- просто повторює в стислому вигляді висновки кожного розділу бізнес-плану. Перевага таких резюме полягає в тому, що вони легко пишуться та в найменшому ступені залежать від здібностей пишучого. Недолік такого резюме -- дуже прямолінійний, сухий та діловий тон. Більшість бізнесменів цілком задовольняються конспективними висновками, особливо якщо концепція бізнесу підприємства добре зрозуміла, а ринок та майбутня діяльність достатньо стандартні. Конспективне резюме цілком досягає своєї мети, надаючи досвідним інвесторам необхідну інформацію.

Описове резюме схоже на коротку розповідь. Пишучому таке резюме необхідно мати достатні здібності, щоб, надаючи потрібну інформацію, викликати хвилювання та ентузіазм у читача (потенційного інвестора) та не впасти в перебільшення.

Описові резюме гарні для бізнесу, пов'язаного з новизною. Це може бути новий товар, новий ринок, нова технологія, яка потребує додаткових пояснень. Описові резюме також добрі в тому випадку, якщо бізнес підприємства має який-небудь домінуючий елемент (володіння важливим потенціалом, участь видатного бізнесмена), який має бути обов'язково освітленим. Використовуючи характер даного резюме, можна викликати емоційний відгук у читача, провівши одну або дві найбільш вражаючих риси підприємства, показавши, як саме ця риса буде сприяти успіху майбутнього бізнесу.

Історія бізнесу. Цей розділ складається, якщо підприємство вже працювало й пройшло певний шлях розвитку та відображає реальні успіхи, які підприємство досягло в минулому. Підсумки діяльності необхідно також пов'язати з наміченими цілями та орієнтирами. Опис продукції (послуг). Бізнес-план повинен містити детальний опис майбутнього товару. При цьому властивості товару повинні бути сполученими з потребами його потенційних покупців. В бізнес-плані повинні бути відображені тенденції застосування обраного товару (чи буде з часом його застосування зростати або зменшуватися, чи можливі нові способи його застосування?). Яким підприємство бачить життєвий цикл свого товару? Яким є діапазон подібних товарів (послуг), запропонованих конкурентами? Чи має обраний товар унікальність порівняно з моделями конкурентів, чи потребує ринок наявності унікальності, специфічності товару? Нарешті, який рівень захищеності товару, тобто чи має підприємець патент, авторські права, зареєстровану торгову марку та ін.?

В цьому розділі бізнес-плану можна припустити приблизне визначення рівня цін, можливості післяпродажного обслуговування.

Аналіз стану справ у галузі. Описуючи галузь, важливо показати абсолютні розміри ринку, чи схильний цей ринок до росту або застою, основні групи споживачів. Треба визначити, наскільки чуттєвим є ринок до різних внутрішніх та зовнішніх факторів, чи схильний він до циклічних та сезонних коливань та ін. Необхідно описати своїх конкурентів, долю ринку, яку вони захопили, сегменти, на які вони орієнтуються, врахувати інші галузеві фактори. В цьому розділі важливо зробити висновок про загальну привабливість ринку. Якщо вона є задовільною, треба визначити свою потенційну долю, дати прогноз продажу своєї продукції.

Оцінка конкурентів та вибір конкурентної стратегії. Якщо підприємство є єдиним виробником та продавцем у галузі, воно неминуче зіштовхується з конкурентними силами. Ними можуть бути нові (потенційні) конкуренти, які впроваджуються в галузь, конкуренція з боку товарів-замінників, постачальників (продавців), клієнтів (покупців). Це слід знати та постійно пам'ятати. Описавши конкурентів, слід описати обрані стратегії.

Якщо підприємець серйозно вирішив змінити свою стратегію або тільки впроваджується на конкурентний ринок, він повинен передбачити можливі відповідні дії конкурентів:

- ступень вірогідності відповідних дій;

- їх можливий вплив на підприємство;

- коли це може трапитися;

- наскільки "агресивними" вони будуть;

- чи є можливість ухилитися від особливо "агресивних" впливів.

План виробництва. Головна задача цього розділу -- довести потенційним партнерам, що підприємство може реально виробляти необхідну кількість товарів у необхідні строки та в потрібній кількості.

Окрім технічного опису, план виробництва повинен містити в собі економічні розрахунки витрат виробництва. Окрім цього, повинні бути надані відповіді на наступні питання:

- які основні методи виробництва та технології;

- яка загальна структура виробничого процесу (надати схему виробничого процесу);

- яка сировина, необхідні матеріали та комплектуючі є необхідними; де і в кого, на яких умовах вони будуть закуповуватися; яка репутація цих постачальників, їх імена та адреси;

- чи виявлені "вузькі місця" (ними можуть бути постачальники або час, який втрачається на ті чи інші операції);

- які потужності необхідні для організації виробництва; чи існує на підприємстві вже задіяні потужності; які плани їх розширення; витрати, пов'язані с розширенням потужності та період поширення;

- чи може підприємство розраховувати на ефект масштабу виробництва; якою є запропонована структура витрат;

- якими частими є випадки дублювання та непередбачені обставини при виконанні виробничих операцій;

- як здійснюється контроль якості;

- опис обладнання, як існуючого, так і необхідного; за якими ознаками його обрали, де намічається придбати; які при цьому проблеми та наскільки розв'язані;

- де буде розташовано виробництво (на діючому підприємстві або на тільки створюваному); вимоги до виробництва з боку місцезнаходження та географічних умов;

- яка робоча сила є необхідною для здійснення виробництва сьогодні та в майбутньому; чи відповідає кваліфікація робітників можливостям та специфіці обладнання.

План маркетингу детально повинен розкривати політику підприємства в галузі торгівлі та обслуговування цін, рекламну стратегію, що дозволить досягнути планованих обсягів продажу та зайняти відповідне місце на ринку. Вибір маркетингової стратегії є визначальним на всіх стадіях бізнесу -- від появи продукції на ринку до її продажу та післяпродажного обслуговування. Для обговорення проекту з майбутніми партнерами або інвесторами намічаються конкретні принципи розповсюдження продукції, методи визначення цін, рівень рентабельності на вкладений капітал та інші питання маркетингової політики. Багато уваги при цьому приділяється опрацюванню питань якості продукції. Значну, а на деяких сегментах ринку вирішальну роль відіграє розробка дизайну та упаковки, які дозволяють залучити покупців на ринок.

Вибір оптимального сполучення різних маркетингових інструментів суттєво залежить від особливостей життєвого циклу товару. Стандартний життєвий цикл товару має наступні стадії: розробка, вихід на ринок, ріст, зрілість, насичення, спад. Для багатьох товарів життєвий цикл може сильно відрізнятися від стандартного через сезонність, капризи моди, зміни захоплень та ін.

Таким чином, маркетинговий розділ бізнес-плану потрібен для того, щоб:

- підприємець міг усвідомити основні цілі та задачі діяльності підприємства;

- робітники маркетингових підрозділів могли використовувати план як посібник до дії по засвоєнню та створенню ринку свого товару;

- інвестори могли переконатися в достатній місткості та перспективі ринку.

Для цього маркетинговий план повинен охоплювати всі елементи маркетингу та відповідати на наступні питання:

- яка потенційна місткість ринку по конкретному товару, які умови конкуренції, на яку долю ринку претендує підприємство (за рівнем доходів, демографічній ознаці, поведінковим принципам та ін.), які основні сегменти ринку та на який з них орієнтується підприємство;

- яку ціну готовий прийняти покупець, яку використати політику цін при виході на ринок та завоювання позицій на ньому, яку реакцію можна очікувати з боку конкурентів, який чистий доход приносить обрана політика цін; яку передбачити систему знижок покупцям, не втрачаючи маси прибутку;

- які канали розповсюдження товарів -- власні фірмові магазини, торгівельні представники, дистриб'ютори; коли вони почнуть працювати; обсяг роздрібного та оптового продажу;

- міри по ефективному просуванню товарів -- реклама, стимулювання збуту, пропаганда, власний продаж та ін., який бюджет фінансування просування товарів;

- який бюджет витрат на маркетинг, очікуваний ефект.

Організаційний план знайомить із формою власності, питаннями керування, розподілення уповноважень та відповідальності, типом організаційної структури підприємства.

Орієнтиром для складання цього розділу бізнес-плану можуть бути:

- форма власності підприємства;

- основні пайовики або основні акціонери (реквізити пайовиків; кількість і клас акцій, якими володіє певна особа; відсоткове співвідношення акцій, яким володіє та ж особа, до загальної величини акціонерного капіталу);

- скільки акцій випущено та скільки пропонується випустити;

- основні положення про права голосування, процедуру виплати дивідендів, фінансову конверсію для кожного класу акцій;

- склад ради директорів та правління, короткі біографічні довідки, посада, кваліфікація, досвід роботи, освіта;

- конкретні форми участі робітників в акціонерному капіталі підприємства;

- основні риси контрактів, які укладаються з менеджерами, оплата останніх;

- скільки та яких спеціалістів, їх зарплата;

- організаційна структура підприємства, способи взаємодії підрозділів один з одним.

Юридичний план -- в цьому розділі, який є особливо важливим для нових підприємств, вказується та форма, в якій намічається вести справу. Практично йдеться про форму власності та правовий статус підприємства (приватне або державне підприємство, кооператив або спільне підприємство).

Кожна з цих форм має свої особливості, свої плюси та мінуси, які можуть вплинути на успіх справи та є небезінтересними як для інвесторів, так і для партнерів.

Якщо це державне підприємство, то треба роз'яснити систему його підпорядкованості та межі начальницького втручання в господарську діяльність. Якщо це, наприклад, акціонерне товариство, то треба пояснити майбутнє розподілення акціонерного капіталу між можливими акціонерами та ін.

Обираючи організаційно-правовий статус підприємства, необхідно продумати ефективну пристосованість до умов ринку, на якому підприємство буде реалізовувати свою продукцію.

Ринок та план продажу. В цьому розділі слід показати, на якому основному ринку підприємство має намір працювати, які його особливості. Для визначення сегмента ринку слід визначити, на якого споживача орієнтується підприємство та за рахунок реалізації якої цілі (спеціалізація на споживача шляхом диверсифікації та універсалізації асортименту та ін.). Якими є вірогідні покупці, місткість потенційного ринку, обсяг продажу з початку роботи, наступне їх збільшення і за рахунок чого (привабливості, реклами, низьких витрат оптових закупок, набору додаткових послуг, сучасні методи продажу, спеціальна система розрахунків та ін.).

Охорона навколишнього середовища. В сучасних умовах, що характеризуються стрімким погіршенням екологічного становища, зменшенням запасів природних ресурсів, накопиченням стресових факторів в основу діяльності підприємства все частіше вкладається концепція соціально-етичного маркетингу.

Реалізація цієї концепції передбачає високу відповідальність підприємства не тільки перед окремими клієнтами, але й перед суспільством та його майбутнім, забезпечуючи як високий рівень життя, так і його високу якість.

В цьому розділі бізнес-плану слід відобразити можливий вплив виробничої діяльності підприємства на зовнішнє середовище в теперішньому часі та в майбутньому. Наскільки воно є екологічно небезпечним; як будуть утилізуватися відходи, чи можлива їх подальша переробка, чи не виникне проблеми з утилізацією пакувальних матеріалів. Слід також відобразити заходи щодо зменшення можливого негативного впливу на довкілля, напрямок та строки цих заходів.

Оцінка ризику та страхування. Поняття ризику, його оцінки, прогнозування та навіть керування ними -- таким є зміст розділу. В розділі повинна бути відповідь на запитання: як зменшити ризики та втрати? Він повинен складатися з двох частин: в першій -- розкриваються організаційні міри профілактики ризиків, у другій -- розкривається програма страхування від ризиків.

Традиційно розкриваються наступні ризики:

- ринковий ризик: чи буде в майбутньому існувати ринок; чи буде ринок зростати такими темпами, які будуть сприяти бізнесу підприємства; чи є валовий прибуток достатнім для підприємства, щоб витримати цінову війну;

- ризик конкурентних технологій: чи зможе конкурент розробити технологію, яка перевершить технологію підприємства; чи може будь-яка нова технологія перешкодити підприємству успішно виконати намічене;

- ризик завершення: чи достатньо надійним є запропонований проект, технологія або предмет діяльності, щоб усе спрацювало так, як намічається;

- зовнішній ризик: яка вірогідність того, що хтось або щось зупинить або уповільнить роботу підприємства; які є пропозиції по вирішенню цих проблем, якщо вони виникнуть;

- внутрішній ризик: чи достатньо персоналу, щоб підприємство було здатним нормально функціонувати;

- ресурсний ризик: чи буде мате місце достатня кількість клієнтів, матеріалів або продукції впродовж періоду, суттєво перевищуючого терміни погашення витрат фінансових ресурсів; чи достатньо у партнерів фінансів, людських, інтелектуальних ресурсів для повного завершення наміченого проекту;

- ризик капітальних вкладень: чи зможе інфляція, зміна валютних курсів або політика уряду суттєво вплинути на вартість інвестицій; яка вірогідність того, що в результаті цих змін підприємство повністю або частково втратить свій капітал.

При розробці заходів захисту бізнесу від втрат зазвичай акцентується увага на трьох наступних галузях:

- ризик псування майна: схильність майна підприємства до ризику повної втрати або псування;

- ризик втрати часу: чи виникають втрати часу у зв'язку з можливістю збоїв та перерв у функціонуванні бізнесу або затримками при отриманні платежів по зроблених інвестиціях;

- ризик невиконання зобов'язань: даний ризик включає відповідальність підприємства перед покупцями, людьми, причетними до бізнесу підприємства, перед тими, хто використовує або покладається на продукцію або послуги підприємства, а також перед суспільством у цілому.

Реальна програма управління ризиками повинна бути виробленою на тонкостях ринку страхових послуг. В основі страхової справи полягає страховий поліс -- контракт, за яким страхова компанія бере на себе відповідальність сплатити компенсацію у випадку, якщо відбудеться будь-яка небажана випадкова подія, яка принесла збитки. В обмін на цю послугу підприємство сплачує страховику страхові внески.

У страховому полісі вказується, який вид ризику він покриває, в який термін та на яку суму. А також: порядок здійснення процедур, пов'язаних із виконанням контракту, як визначити величину належної страхової винагороди, як збільшити обсяг страхового покриття.

Страхові поліси можуть бути спеціальними, загальними, пакетними:

- спеціальним полісом описується кожний предмет майна, яке страхується, визначається його обсяг та вартість;

- загальний поліс встановлює лише вартість застрахованого майна в цілому, сума страхового відшкодування не визначається для кожного окремого предмету зі складу майна, яке страхується;

- пакетний поліс страхує безліч можливих ризиків -- в єдиному комплексному.

При розвиненій системі сучасного комерційного страхування в бізнес-плані можна просто вказати, які типи страхових полісів та на які суми планується придбати.

Фінансовий план -- найважливіша складова частина бізнес-плану. В даному розділі розглядаються потенціал проекту та графік його фінансування в ув'язуванні з комерційною та виробничою діяльністю підприємства. В обґрунтуванні фінансового плану повинні бути підготовленими строки на 3-5-років, три бізнесових прогнози: прогноз прибутків та збитків; проект розподілення грошових потоків; проект бухгалтерського балансу на початок та кінець робіт кожного року. Крім цього, готовиться проект спеціального рахунку капітальних вкладень.

Прогноз фінансових результатів полягає у визначенні прибутковості проекту. Вирішальним із розроблювальних проектів є прогноз реалізації. В даному підрозділі використовуються заздалегідь складені прогнози розмірів збуту. Одночасно повинні передбачатися асигнування на покриття виробничих витрат. Матеріальні, трудові, виробничі потреби повинні бути визначеними та переведеними у вартісну форму. Бажано розділення цих витрат на постійні та мінливі. При визначенні ефекту від продажу враховуються виробничі витрати на придбання обладнання.

В бізнес-плані повинен бути підрахованим фінансовий підсумок, чи буде отримано (а для діючого підприємства -- чи отримує вже) підприємством прибуток, скільки грошей підприємство буде мати після всіх виробничих витрат, а також яку готівку мати.

Баланс підприємства -- це зведена таблиця, яка вказує джерела капіталу та засоби розміщення. В балансовій таблиці ліворуч розміщені активи підприємства, тобто є матеріально-грошові кошти, які має підприємство та які активно задіяні в господарчій діяльності.

Перша частина балансу -- пасиви. Вони включають різні джерела отримання необхідних капітальних коштів.

Різниця між активами підприємства та довго- і короткостроковими зобов'язаннями демонструє його чисту вартість.

Таким чином, баланс підприємства входить до складу документів фінансового планування. Звітний баланс служить основою для першої стадії фінансового планування -- аналізу фінансових показників. При цьому зазвичай використовується документ, який включає найбільш достовірну інформацію -- внутрішній баланс -- баланс для внутрішньофірмового користування, який відображає дійсний фінансовий стан фірми. Зовнішній баланс складається спеціально для публікації. Він деталізує використання та вкладення фінансових ресурсів, які є потрібними для підтримки проектованого рівня виробництва. Такі баланси продивляються інвесторами, які встановлюють, чи не перевищують борги припустимих розмірів, робочий капітал, поточні витрати, товарний обіг та ін., та залежно від цього визначається майбутнє фінансування проекту.

Проект розподілення грошових потоків аналізує джерела та використання готівки та відповідає на три ключових питання:

- яку кількість готівки підприємство генерувало за минулий період;

- які джерела готівки (звідки поступив грошовий капітал);

- як підприємство використало свою готівку. Найважливішим розділом бізнес-плану є програма інвестування та термін окупності інвестицій.

Завершується розробка бізнес-плану оцінкою ризиків та їх страхування. Чи в змозі буде підприємство ефективно працювати при зміні зовнішніх умов, який запас його фінансової стійкості?

Програма інвестування. В цьому розділі необхідно викласти план отримання коштів для створення та розширення підприємства.

Перше питання: скільки взагалі потрібно коштів для реалізації даного проекту? Друге питання: звідки намічається отримати ці гроші, в якій формі? Питання третє: коли можна очікувати повернення повністю отриманих коштів та отримання інвесторами доходів від них? Відповіді на перше та третє запитання випливають з попереднього розділу бізнес-плану: «Фінансовий план». Відносно другого питання слід сказати наступне. Фінансування через кредити є переважним для проектів, пов'язаних із поширенням виробництва на вже діючих (при чому успішно) підприємствах. З одного боку, від таких підприємств банкіри не будуть вимагати завищеної платні за кредит, тому що ризикованість вкладень тут не є дуже великою, а з іншого боку -- не складе проблеми знайти матеріальне забезпечення кредитів: ним можуть виступати активи, які вже маються.

Залучаючи для фінансування свого проекту кредитні кошти, слід пам'ятати про можливість отримання не тільки банківського, але й комерційного кредиту, який може бути наданим на значно вигідніших умовах (наприклад, учасниками проекту, який розглядається).

2.2 Вимоги до оформлення

Важливою вимогою до курсового проекту є грамотність оформлення, що підвищує її якість. У роботі не повинно бути граматичних та стилістичних помилок. Необхідно дотримуватись правил цитування, оформлення зносок, списку використаної літератури. Крім того, виконання цієї вимоги виховує у студента культуру оформлення наукових праць, яка може знадобитись в майбутній практичній діяльності.

Загальний обсяг курсового проекту, включаючи додатки та перелік посилань, повинен складати не менше 50 друкованих сторінок через 1,5 інтервалу (на комп'ютері).

Аркуш форматом А4 розміром 297х210 мм повинен мати поля: верхнє та нижнє - по 20 мм, ліве - 25 мм, праве - 15 мм (додаток Д).

Сторінки курсового проекту слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації всього тексту. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Титульний аркуш відносять до загальної нумерації сторінок, але номер сторінок на ньому не проставляють. На наступній сторінці проставляється цифра «2». У змісті роботи потрібно вказувати тільки початкову сторінку кожного розділу.

Курсовий проект повинен бути роздрукований чи написаний чітко, розбірливо, без помилок та виправлень з одного боку білого паперу.

Текст роботи поділяється на розділи, підрозділи і підпункти. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і писати (друкувати) великими (прописними) літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів слід починати з абзацного відступу і писати (друкувати) маленькими літерами, крім першої прописної, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Абзацний відступ повинен бути однаковим і дорівнювати п'яти знакам (10 мм). Якщо заголовки складаються з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.

Відстань між заголовками і подальшим текстом має бути один рядок. Відстань між заголовками і попереднім текстом має бути три рядки.

Не допускається розміщувати назву підрозділу, пункту, підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту. Назва розділу починається з нової сторінки.

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти нумерують арабськими цифрами:

Розділ 1.,

Підрозділ 1.1.,

Пункт 1.1.1.,

Підпункт 1.1.1.1.

2.2.7. Текст курсового проекту повинен ілюструватись кресленнями, малюнками, схемами, фотографіями, графіками, діаграмами, таблицями. Вибір виду ілюстрації залежить від змісту матеріалу та поставленої мети. Кількість ілюстрацій, які розміщуються у курсових роботах, повинна бути достатньою для того, щоб надати тексту роботи ясності та конкретності.

Ілюстрації слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у записці. Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують під ілюстрацією.

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами. Номер ілюстрації складається із порядкового номера розділу і порядкового номера ілюстрації.



Рис. 2.1. Назва ілюстрації

Таблиці мають бути уніфікованими, а цифрова інформація - достовірною. Кожна таблиця повинна мати заголовок, який відтворює її зміст. Всі таблиці нумеруються. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті.

Таблиця 2.1. Назва таблиці

Назва колонки	Заголовки і підзаголовки граф
1	2	3	4	5
Назва (зміст) рядка

Під час поділу таблиці на частини, повторюють в кожній частині її «шапочку». Допускається її «шапочку» заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. Слово «Таблиця» вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть «Продовження таблиці» - з зазначенням номера таблиці. Заголовки таблиці починають з великої літери, підзаголовки - з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків, підзаголовків таблиці крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою або, не нумеруючи - дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Переліки першого рівня друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня - з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Примітки (виноски) вміщують у курсовому проекті за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації. Одну примітку не нумерують. Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами. Нумерація виносок окрема для кожної сторінки, текст виноски починають з абзацного відступу і пишуть (друкують) з мінімальним міжрядковим інтервалом.

Приклад:

Примітка: Значення ____________________ .

Примітки:

1. Наявність ..... .

2. .......................... .

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Формули і рівняння слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому поясненні на рядку.

Приклад:

Коефіцієнт приведення б (ставку дисконту) визначається за формулою:



де h - норматив приведення різночасових витрат (враховує ризик, пов'язаний з фактором часу та інфляцію - можна приймати рівним річному рівню інфляції);

t - період приведення.

Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

Посилання в тексті на джерело слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділених двома квадратними дужками, та сторінкою, наприклад [2, с. 125]. Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковими номерами за переліком посилань, виділених двома квадратними дужками, наприклад «... у роботах [1-7] ...». При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери. Слід писати: «... у розділі 2 ...», «дивись формулу (4.6) ...», «...відповідно 2.1.1...», «... на рисунку 4.2 ...», « .... у таблиці 3.5 ...», «... у рівняннях (1.3) - (1.7) ...», «...у додатку Б...».

Додатки слід оформляти як продовження записки, на її наступних сторінках або у вигляді окремої частини. Безпосередньо перед додатком вміщують аркуш, на якому посередині пишуть слово «ДОДАТОК» («ДОДАТКИ»), у правому верхньому куті проставляють порядковий номер сторінки. Кожен додаток повинен починатись з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, розташований вгорі малими літерами (крім першої великої) симетрично відносно тексту сторінки. Справа над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути написано слово «Додаток А» і велика літера, що його позначає. Додатки слід позначати послідовно літерами української абетки, за винятком літер «Ґ, Є, З, І, Ї, Й, И, О, Ч, Ь».

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатка, слід нумерувати в межах кожного додатка, наприклад: рисунок Б.3 - третій рисунок додатка Б; таблиця А.2 - друга таблиця додатка А; формула (А.1) - перша формула додатка А. Якщо у додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула чи одне рівняння, їх також нумерують, наприклад: рисунок А.1, таблиця В.1, формула (А.1).

У посиланнях у тексті додатка на ілюстрації, таблиці, формули рекомендується писати: «... на рисунку А.2 ...», «...в таблиці Б.3 ...» або «... в табл. Б.3», «...за формулою (В. 1) ...», «... у рівнянні (Г.2) ...».

Якщо в записці використовується документ, що має самостійне значення і оформлюється згідно з вимогами до документа даного виду, його копію вміщують у записку без зміни в оригіналі. Перед копією документ вміщують аркуш, на якому посередині пишуть слово «Додаток В» і його назву (за наявності), у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документу нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію.

3. Тематика курсових проектів з дисципліни «Управління ЗЕД підприємства»

1. Основні риси та особливості розвитку бізнес-планування на підприємстві.

2. Основні шляхи включення підприємства у систему світогосподарських зв'язків.

3. Бізнес-планування зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

4. Сутність та основні етапи виходу підприємства на зовнішні ринки.

5. Бізнес-план по залученню іноземних інвестицій.

6. Бізнес-план щодо реалізації інноваційно-інвестиційного проекту.

7. Бізнес-план по новоствореному підприємству.

8. Бізнес-план по розширенню реалізації продукції підприємства в умовах глобалізації.

9. Бізнес-план по впровадженні випуску нової продукції.

10. Економічні аспекти безпеки підприємства.

Примітка: Студент може запропонувати і свою тему курсового проекту за наявності достатнього обґрунтування доцільності її розробки.

4. Критерії оцінювання курсового проекту

Написання курсового проекту - це один найважливіший методів контролю та оцінки знань студентів з навчального курсу «Управління ЗЕД підприємства». Результати виконання курсового проекту можуть бути оцінені за чотирибальною системою: «Відмінно», «Добре», «Задовільно», «Незадовільно».

Таблиця

За національною шкалою	За шкалою навчального закладу
5 (відмінно)	90-100
4 (добре)	74-89
3 (задовільно)	60-73
2 (незадовільно) з можливістю повторного вивчення курсу	35-59
2 (незадовільно) з обов'язковим повторним курсом навчання	0-34

Під час оцінювання враховуються теоретичний рівень та практичне значення роботи, правильність формулювання цілей та задач дослідження, самостійність та повнота їх рішень, оформлення, вміння студента доповісти на захисті сутність власної роботи та правильність відповідей на питання, вміння відстоювати свою думку, вести наукову дискусію.

Оцінка «Відмінно» ставиться у випадках, коли студент вчасно подав до захисту курсовий проект, повністю висвітлив суть проблеми, що досліджувалась, виконав усі вимоги щодо змісту, структури та оформлення курсового проекту, а також має систематичні та глибокі знання навчального матеріалу, засвоїв основну та ознайомився із додатковою літературою, викладає матеріал у логічній послідовності, робить узагальнення і висновки, наводить практичні приклади у контексті тематичного теоретичного матеріалу, дає правильні відповіді на поставлені теоретичні запитання.

Оцінка «Добре» ставиться, коли студент вчасно подав до захисту курсовий проект, повністю висвітлив суть проблеми, однак допустився незначних помилок, виконав усі вимоги щодо змісту, структури та оформлення курсового проекту, а також має систематичні та глибокі знання навчального матеріалу, засвоїв основну однак не ознайомився із додатковою літературою, робить узагальнення і висновки, але не наводить практичних прикладів у контексті тематичного теоретичного матеріалу, дає правильні відповіді на поставлені теоретичні запитання, але допускається незначних помилок у формулюванні термінів, категорій, невеликих арифметичних помилок у розрахунках.

Оцінка «Задовільно» ставиться у випадках, коли студент не вчасно подав до захисту курсовий проект, не повністю висвітлив суть проблеми, що досліджувалась, не виконав усі вимоги щодо змісту, структури та оформлення курсового проекту, а також не має систематичні та глибокі знання навчального матеріалу, не засвоїв основну та додаткову літературою, виклав матеріал логічно не послідовності, не зробив належні узагальнення і висновки, дає неправильні відповіді на поставлені теоретичні запитання.

Оцінка «Незадовільно» ставиться студентові, який не розкрив теми (тема курсового проекту передбачає розкриття одних питань, а фактично розкриваються інші); безсистемно виклад матеріал; у роботі якого зустрічаються повторення одних і тих самих положень, присутні логічні помилки, невміння відокремити головне; у роботі якого невдало поєднанні теорія з фактичним матеріалом; переписав матеріал з друкованих видань; недотримувався методичних рекомендацій щодо оформлення роботи.

зовнішньоекономічний бізнес господарювання

Список рекомендованих джерел

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: учеб. пособие / Е.Ф. Авдокушин. - М.: НВЦ Економіка підприємством, 1997. - 196 с.

2. Белошапка В.А. Транснациональные корпорации в международном би знесе / В.А. Белошапка. - К.: КГЭУ, 2004. - 44 с.

3. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: підручник / С.Я. Боринець. - К.: Знання, 2001. - 305 с.

4. Буглай В.Б. Международные экономические отношения / В.Б. Буглай, Н.Н. Ливенцев. - М.: Финансы и статистика, 2006. - 420 с.

5. Герасимчук З.В. Міжнародні економічні відносини: навчальний посібник / З.В.Герасимчук, Л.М. Горбач. - Луцьк: Надстир'я, 2001. - 328 с.

6. Економіка зарубіжних країн: Підручник / А.С. Філіпенко, В.А. Вергун, І.В. Бураківський та ін. - К.: Либідь, 2007. - 416 с.

7. Економіка зарубіжних країн. Конспект лекцій для студентів спеціальності «Міжнародна економіка» денної та заочної форм навчання. - Луцьк: ЛНТУ, 2008. - 112 с.

8. Загородній А.Г. Фінансовий словник / А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко. - 2-ге вид., випр. та доп. - Львів: Центр Європи, 2007. - 576 с.

9. Козик В.В. Міжнародні економічні відносини: навч. посібник / В.В.Козик, Л.А. Панкова, Н.Б. Даниленко. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2006. - 277 с.

10. Козик В.В. Зовнішньоекономічні комерційні операції та контракти: навч. посібник / В.В. Козик, Л.А. Панкова, Я.С. Карп'як. - Львів: Оксарт, 2008. - 252 с.

11. Козик В.В. Світова економіка та міжнародні економічні відносини: Навч. посібник / В.В. Козик, Л.А. Панкова. - Львів, 2005. - 158 с.

12. Ломакин В.К. Мировая экономика: учебник для вузов / В.К. Ломакин. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 2009. - 727 с.

13. Лук'яненко Д.Г. Міжнародна економіка: навч. посібник / Д.Г. Лук'яненко. - К.: ВІПОЛ, 2006. - 136 с.

14. Ляшенко В.Н. Методические рекомендации по развитию лизинга как формы финансовой поддержки малого бизнеса / В.Н. Ляшенко, А.А.Барановский, А.Ф. Толмачева. - Донецк: ИЭП АН Украины, 2003. - 582 с.

15. Максимова Л.М. Международные экономические отношения: учебное пособие / Л.М. Максимова, И.Я. Носкова. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2005. - 152 с.

16. Мировая экономика / Под ред. А. Корольчука, М. Гурко. - Минск: ЮНИТИ, 2000. - 246 с.

17. Міжнародна економіка: навчальний посібник / О.Я. Кравчук, Т.В.Божидарнік, Л.В. Савош та ін. - Луцьк: Редакційно-видавничий відділ ЛНТУ, 2010. - 420 с.

18. Міжнародні валютно-кредитні відносини / Під ред. А.С.Філіпченко. - К.: Либідь, 2007. - 205 с.

19. Міжнародні економічні відносини: Історія міжнародних економічних відносин: підручник / А.С. Філіпенко, В.С. Будкін, О.В. Бутенко та ін. - К.: Либідь, 2002. - 191 с.

20. Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні економічні відносини: підручник / А.С. Філіпенко, С.Я. Боринець, В.А. Вергун та ін. - К.: Либідь, 2002. - 255 с.

21. Міжнародна інвестиційна діяльність. Конспект лекцій для студентів спеціальності «Міжнародна економіка» денної та заочної форм навчання. - Луцьк: ЛНТУ, 2009. - 76 с.

22. Міжнародний туризм: навчальний посібник / Т.В. Божидарнік, Н.В.Божидарнік, Л.В. Савош, Т.М. Вісина, Т.Л. Никитюк, Н.М.Галазюк, О.В.Баула, О.А. Урбан, О.М. Лютак, П.Я. Кравчук, О.Я. Кравчук, Н.В.Решетило, О.М. Зелінська, Т.О. Князькова. - Луцьк: Редакційно-видавничий відділ ЛНТУ, 2011. - 352 с.