Оцінка формування і використання основного капіталу підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМИ ФОНДАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Сутність, класифікація і структура основних фондів

1.2 Оцінка та показники зношування основних фондів

1.3 Напрями відтворення основних фондів та шляхи поліпшення використання основних фондів підприємства

РОЗДІЛ 2. РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Визначення виробничої потужності та виробничої програми підприємства машинобудівного комплексу

2.2 Визначення планової чисельності робітників та керівників машинобудівного підприємства

2.3 Визначення показників стану та використання основних фондів

2.4 Визначення продуктивності праці

2.5 Визначення загального фонду оплати праці

2.6 Визначення повної собівартості продукції

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Ефективність діяльності будь-якого підприємства залежить від певних чинників. Останніми роками збільшилось значення речових факторів виробництва - основних фондів. Проблемою є їхнє збереження, переоснащення для подальшої роботи на підприємстві. Збільшення обсягу виробництва відбувається завдяки ефективному використанню основних фондів.

Проблема підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей - одна з найважливіших у господарській діяльності підприємства. При вивченні значення кожного елемента основних засобів у виробничому процесі, фізичного та морального їх зносу, чинників, які впливають на ефективність використання і відтворення основних засобів, виявляються методи і прийоми, напрями, за допомогою яких можливо підвищити ефективність, що забезпечує зниження витрат виробництва і зростання продуктивності праці.

Підвищення ефективності використання основних фондів на підприємствах України є важливою проблемою в сучасних умовах розвитку її економіки. В нашій країні розвиток ринкових відносин підвищує рівень відповідальності суб'єктів господарювання за результатами своєї діяльності, які значною мірою залежать від забезпечення основними засобами, від їх ефективного використання та технічного стану.

Зазначене вище визначило актуальність проблеми, обумовило необхідність дослідження теоретико-методичних засад аналізу ефективності використання основних фондів підприємства.

Дослідженням проблеми оцінки формування і використання основного капіталу займаються провідні вітчизняні вчені: Андрійчук В.Г., Баранов Д.А., Будавей В.Ю., Кисіль М.І., Ковальов А.Ф., Лобас М.Г., Натаров М.В., Палтерович Д.М., Підлісецький Г.М., Покропивний С.Ф., Саблук П.Т. та інші. Ними розроблені окремі методичні підходи до обґрунтування складу, оцінки ефективності використання основного капіталу.

Однак поки-що не відпрацьований комплексний підхід щодо системної оцінки чинників формування і використання основного капіталу.

Метою даної роботи є обґрунтування методів оцінки формування, використання і відновлення елементів основних фондів підприємства.

Основними завданнями даної роботи є: розгляд теоретичних засад сутності, класифікації, структури, відтворення та ефективності використання основних фондів, а також пошук шляхів та напрямів підвищення ефективності використання основних засобів підприємства.

Об'єкт роботи - основні засоби підприємства.

Предмет дослідження - підвищення ефективності використання основних засобів підприємства.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМИ ФОНДАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Сутність, класифікація і структура основних фондів

Основні фонди - це засоби праці, якими володіє підприємство і використовує в процесі виробництва і постачання продукції, надання послуг, для здійснення соціально-культурних і адміністративних функцій або здавання в оренду.

Основні фонди підприємств характеризуються тривалим терміном використання (понад один рік). При цьому вони не змінюють своїх форм і розмірів, мають вартість, не меншу від встановленої державою межі, і переносять її на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

Для чіткого обліку та оцінки ефективності використання основні фонди необхідно правильно класифікувати їх можна згрупувати за: галузевою ознакою, функціональним призначенням, використанням, ознакою належності, матеріальним складом.

За галузевою ознакою основні фонди поділяються на: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, основні фонди галузі зв'язку та інші.

Більша частина основних фондів належить до промислових, але наявність інших видів господарської діяльності підприємства зумовлює виділення основних фондів, які перебувають на балансі підприємства, проте належать до інших галузей. Це пов'язано із будівельно-монтажними роботами, утриманням закладів охорони здоров'я, веденням підсобного сільськогосподарського виробництва тощо.

За функціональним призначенням основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі.

Основні виробничі фонди функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства, безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.1. Класифікація основних фондів

Вони поділяються на такі групи:

Будівлі - корпуси цехів, житлових будинків, адміністративно-господарських приміщень, закладів громадського харчування, торгівлі тощо.

Споруди - інженерно технічні побудови: мости, тунелі, очисні споруди, нафтові і газові свердловини, водонапірні башти, стволи шахт, підземні і наземні переходи, насосні станції та ін.

Передавальні пристрої - засоби передачі усіх видів енергії (електричної, механічної, теплової) від машин-двигунів до робочих машин: лінії зв'язку, електромереж, паро-, газо-, водо-, нафтопроводи та ін.

Машини і обладнання поділяються на:

силові машини і обладнання (котли, двигуни);

робочі машини і обладнання (верстати, преси, агрегати);

вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання;

обчислювальна техніка.

Найважливіша складова - робочі машини і обладнання; вони безпосередньо впливають на предмети праці, змінюючи їх.

Транспортні засоби - враховуються засоби внутріцехового, міжцехового, міжзаводського транспорту: тепловози, вагони, автомобілі, тягачі, електрокари, автонавантажувачі тощо.

Інструменти - механізовані та ручні інструменти всіх видів, вимірювальні, ріжучі, а також різного роду пристосування - леща та, патрони, кондуктори та ін.

Виробничий інвентар - інвентарна тара, контейнери, загорожі машин, стелажі, робочі столи.

8.Господарський інвентар - предмети канцелярського і господарського призначення - канцтовари, меблі, предмети протипожежного призначення, засоби забезпечення санітарного стану тощо.

Основні невиробничі фонди використовуються у невиробничій сфері підприємства, не беруть безпосередньої або й побічної участі у виробничому процесі і призначені для обслуговування культурно-побутових і комунальних потреб працівників (будова і споруди, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні фонди для обслуговування житлових, комунальних, побутових та інших потреб).

За ознакою належності основні фонди поділяються на власні (джерелами формування яких є статутний або акціонерний капітал, прибутки підприємства, цільове фінансування, амортизаційний фонд) та орендовані (належать орендодавцеві і перебувають у тимчасовому користуванні підприємства на умовах договору оренди).

За використанням основні фонди поділяються на діючі, що використовуються в господарській діяльності, та недіючі, які не використовуються в даний час у зв'язку з тимчасовою консервацією окремих виробництв, цехів або й підприємств.

За матеріальним складом основні фонди можна згрупувати за їх натурально-речовими ознаками: площею будівель, кількістю одиниць автотранспорту, видами інструменту тощо.

Не всі елементи основних фондів із наведеної класифікації відіграють однакову роль у процесі функціонування підприємства. Тому важливе економічне значення має співвідношення окремих видів основних фондів в їх загальній вартості, тобто їх технологічна (видова) структура. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частин основних фондів.

До активної частини належать основні фонди, які беруть безпосередню участь у процесі виробництва, визначають рівень технічної оснащеності праці, прямо впливають на величину виробничої потужності та обсяг випуску продукції підприємства (робочі машини і обладнання, прилади та інструменти, обчислювальна техніка).

До пасивної частини належать основні фонди, які опосередковано впливають на величину виробничої потужності і обсяг продукції, забезпечують нормальні умови для здійснення процесу виробництва (будівлі, споруди, інвентар та ін.).

Прогресивною тенденцією у зміні технологічної структури основних фондів є зростання частки їх активної частини.

На технологічну структуру основних фондів підприємств впливає ряд чинників (див. рис.1.2).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.2. Чинники, що впливають на структуру основних фондів підприємств

Виробничі і матеріально-технічні особливості галузі. В добувних галузях характер технології обумовлює наявність дорогих споруд -шахт, гірничих виробіток, свердловин; при заготівлі лісу - транспортних засобів; виробництві товарів легкої промисловості - значних виробничих площ, обладнання; в машинобудівній і приладобудівній галузях - дорогого обладнання, пристроїв, вимірювальної техніки тощо. Тому в паливній промисловості у складі основних фондів найбільшу питому вагу становлять споруди; в машинобудуванні, текстильній, паперовій - робочі машини і обладнання; в електро- і теплоенергетиці - силові машини і обладнання; у швейній, м'ясній, молочній - будівлі; в лісозаготівельній і рибній - транспортні засоби і т. д.

Форми суспільної організації виробництва. Чим вищою є концентрація (розмір підприємств), рівень спеціалізації, кооперування і комбінування, тим вищою в структурі фондів є питома вага активної частини і нижчою - питома вага пасивних елементів.

Форми відтворення основних фондів (будівництво нових, реконструкція, розширення, технічне переоснащення діючих підприємств). Для нового будівництва характерним є зростання пасивної частини основних фондів. Реконструкція, технічне переоснащення приводять до прогресивних змін в їх структурі через нарощування активної частини.

Технічний рівень виробництва. Його підвищення супроводжується незначним збільшенням вартості будівель і споруд та значно швидшим зростанням вартості машин, обладнання, приладів та інших активних елементів. Заміна застарілого обладнання новим компактним і високопродуктивним у результаті механізації й автоматизації виробництва дає можливість розмістити більшу кількість обладнання в одних і тих же приміщеннях, відносно знизити вартість площ у розрахунку на одиницю потужності.

Рівень організації будівельних робіт. Чим вищим є рівень індустріалізації будівництва, тим нижчою є вартість будівельно-монтажних робіт. При тому ж самому обсязі інвестицій більша їх частка може бути спрямована на придбання машин, обладнання, приладів тощо.

Географія розміщення виробництва. Введення в дію підприємств в неосвоєних районах, районах зі складними природно-кліматичними умовами вимагає збільшення затрат на комунікації, будівлі, споруди, збільшує вартість будівництва, тобто зростає частка пасивної частини основних фондів.

Окрім технологічної, виділяють галузеву і вікову структуру основних фондів. Перша з них характеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до загальної вартості основних фондів підприємства; друга - це співвідношення основних фондів різних вікових груп у їх загальній вартості.

Найчастіше виокремлюють такі вікові групи основних фондів:

нові основні фонди, термін експлуатації - 5 років;

5-10 років;

10-15 років;

15-20 років;

старі основні фонди, термін експлуатації - понад 20 років.

У високотехнологічних галузях, де темпи оновлення основних фондів досить високі, можуть бути прийняті інші, «вужчі» вікові інтервали.

1.2 Оцінка та показники зношування основних фондів

Залежно від моменту і характеру проведення оцінювання стану основних фондів розрізняють такі види їх оцінювання:

1. Первісна вартість - це фактична вартість основних фондів на момент їх придбання і взяття на баланс.

Первісна балансова вартість об'єкта основних фондів (В_п) може бути в загальному вигляді представлена формулою

В_П = Ц + 3 + С+М, грн., (1.1)

де Ц - ціна обладнання, грн.;

З - збори, мита, непрямі податки, грн.,

С - витрати на страхування ризиків, грн.;

М - витрати на установку, монтаж основних фондів, грн.

Первісна вартість основних фондів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта, які призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, очікуваних від його використання.

Первісна вартість основних фондів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних фондів.

2.Переоцінена вартість - вартість основних фондів після їх переоцінки.

Переоцінену вартість основних фондів (В_пер) можна визначити за формулою:

В_пер = В_п *І_пер, грн., (1.2)

де І_пер - індекс переоцінки основних фондів.

І_пер = В_справ : В_зал, (1.3)

де В_справ - справедлива вартість основних фондів, грн.;

В_зал - залишкова вартість основних фондів, грн.

3.Залишкова вартість - визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних фондів був взятий на баланс підприємства (первісною або переоціненою) та сумою зношення.

В_зал = В_п(В_пер) - З_н, грн. або В_зал= В_справ : І_пер, грн., (1.4)

де З_н - сума зношення основних фондів, грн.

4.Справедлива вартість - це первісна вартість основних фондів, одержаних в обмін. Вона дорівнює сумі, за якою цей об'єкт може бути обмінено в разі здійснення угоди між заінтересованими і компетентними незалежними сторонами.

Справедливу вартість ще називають реальною вартістю основних фондів.

В_справ = В_зал * І_пер , грн. (1.5)

Ліквідаційна вартість (В_лікв) - це залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням. За цією вартістю підприємство може реалізувати основні фонди, списати, передати на баланс іншому підприємству.

У процесі експлуатації основні фонди піддаються зношуванню.

Зношування - це втрата основними фондами своєї вартості. Розрізняють два види зношування - фізичне і моральне.

Фізичне зношування - це втрата основними фондами своїх споживчих властивостей, внаслідок чого вони перестають задовольняти вимогам, які до них ставляться.

Мірилом фізичного зношення є коефіцієнт фізичного зношування основних фондів (К_{ф знош}), який можна обчислити так:

, (1.6)

де В_капрем - вартість капремонтів обладнання від початку служби, грн.;

А_сум - сума амортизаційних відрахувань від початку служби (сума зношування), грн.; 0 < К_{ф знош} ? 1.

Фізичне зношування у відсотках можна обчислити за формулою:

К_{ф знош} = , (1.7)

де Т_ф, Т_н - відповідно, фактичний та нормативний строк служби обладнання, роки.

Моральне зношування - це передчасне обезцінення основних фондів, спричинене або здешевленням відтворення основних фондів (моральне зношування першого роду), або використанням більш продуктивних засобів праці (моральне зношування другого роду).

Моральне зношування І роду викликане підвищенням продуктивності праці у тих галузях, які виготовляють засоби праці; виробництво у них відбувається з меншими затратами, і вони дешевшають.

Мірилом морального зношування І роду є коефіцієнт морального зношування І роду (К_{мор.знош1}), який можна обчислити:

 (1.8)

Моральне зношування II роду - це часткова втрата основними фондами своєї вартості в результаті появи нових, більш досконалих і продуктивних засобів праці. Цей вид зношування можна частково усунути шляхом модернізації основних фондів.

Загальний коефіцієнт зношування основних фондів (К_{знош.заг}) визначається:

К_{знош.заг} = 1 - (1 - К_ф.знош)*(1 - К_{мор.знош1}). (1.9)

Усунути фізичне і частково моральне зношування основних фондів можна за допомогою модернізації.

Модернізація основних фондів, як правило, поєднується з їх капітальним ремонтом. Вона означає внесення в конструкцію діючого обладнання змін, які підвищують його технічний рівень і поліпшують економічні характеристики.

Завдяки модернізації повністю або частково усувається моральне зношення II роду, діюче обладнання за конструктивно-технічними й економічними характеристиками наближається до нового, сучасного і продуктивного.

Модернізація, на відміну від капітального ремонту, який проводиться на старій технічній основі і є формою простого відтворення основних фондів, здійснюється з використанням новітніх технічних досягнень, підвищує економічну ефективність обладнання і тому є однією з форм розширеного відтворення.

Амортизація - це перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції протягом терміну їх корисного використання.

В основі процесу амортизації основних фондів є певні норми амортизації (Н_а), тобто річні відсотки відшкодування вартості зношеної частини основних фондів.

, (1.10)

де Т_сл - термін корисного використання основних фондів, роки.

1.3 Напрями відтворення основних фондів та шляхи поліпшення використання основних фондів підприємства

Відтворення основних фондів підприємств - це складний процес, який включає такі взаємопов'язані стадії, як: створення, споживання, амортизація, відновлення і заміщення засобів праці.

У процесі інвентаризації на вже діючому підприємстві виявляють застарілі та зношені основні фонди. Вони відновлюються проведенням різного виду ремонтів за рахунок амортизаційних відрахувань (просте відтворення), а також здійсненням технічного переоснащення, реконструкції та розширення діючого підприємства і нового будівництва (розширене відтворення).

Технічне переоснащення передбачає здійснення заходів щодо впровадження нової техніки і технології на окремих дільницях, механізації й автоматизації виробництва, заміни застарілого обладнання, які здійснюються згідно з планом технічного розвитку підприємства без розширення виробничих площ.

Під час реконструкції основна частина інвестицій спрямовується на вдосконалення активної частини основних фондів при використанні старих виробничих будівель і споруд. Тому вона в багатьох випадках забезпечує збільшення випуску продукції із значно меншими матеріальними затратами і в більш стислі строки порівняно з новим будівництвом.

Розширення підприємства - це спорудження других і наступних черг, додаткових виробничих комплексів, цехів, комунікацій, допоміжних і обслуговуючих виробництв на території підприємства.

Нове будівництво - будівництво підприємства, цеху, корпусу на нових будівельних майданчиках за окремо затвердженим проектом; передбачає розширення виробничих площ, значне збільшення потужності.

Ефективність використання основних фондів характеризується показниками, які поділяються на загальні і часткові.

Основним із загальних показників використання основних фондів є фондовіддача (Ф_в)

Ф_в= , грн., (1.11)

де Q - обсяг товарної (валової, чистої) продукції підприємства за рік, грн.;

S_СЕР - середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.

Фондовіддача, обчислена за прибутком, характеризує рентабельність основних фондів:

(1.12)

де П - прибуток підприємства, грн.

Оберненим показником до фондовіддачі є фондоємкість (Ф_м):

Ф_М= , грн. (1.13)

Фондоозброєність праці (Ф_о) обчислюється за формулою:

Ф_О= , грн., (1.14)

де Ч - середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

Середньорічна вартість основних фондів (S_cep) обчислюється за формулою:

S_cep = S_поч + S_вв* - S_вив * , грн., (1.15)

де S_поч - вартість основних фондів на початок року, грн.;

S_вв - вартість введених протягом року основних фондів, грн.;

Т_вв - кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть введені основні фонди;

S_вив - вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, грн.;

Т_вив - кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів.

Частковими показниками використання основних фондів є:

коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування (К_екст);

коефіцієнт інтенсивного завантаження (К_інт);

коефіцієнт інтегрального використання основних фондів (К_інтегр);

коефіцієнт змінності роботи обладнання (К_зм).

К_екст у групі обладнання цеху визначають:

, (1.16)

де Ф_д, Ф_н - дійсний і номінальний фонд часу роботи обладнання за певний період, відповідно, год.

Ф_Н = (Ф_К - (В+С)) t_3М - З_ЗМ, год., (1.17)

де Ф_к - календарний фонд часу, дні;

В, С - вихідні і святкові дні;

t_3M - тривалість зміни, год.;

З_зм - кількість змін роботи обладнання на добу.

К_екст на робочому місці обчислюється:

, (1.18)

де m - кількість видів деталей, що обробляються на робочому місці;

t_шт - норма часу на одну деталь і-го виду, н-год.;

N_і - обсяг випуску деталей і-го виду, шт.

К_інт по групі обладнання обчислюється:

К_інт = , (1.19)

де t_факт - фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції, н-год.; t_норм - технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції, н-год.

К_інт на робочому місці визначають:

 (1.20)

де t_Mаш.і - машинний час обробки однієї деталі і-го виду, н-год.;

К_інтегр = К_екст * К_інт.

Коефіцієнт змінності обчислюється:

(1.21)

де В_зм - кількість відпрацьованих верстато-змін;

В_д - кількість відпрацьованих верстато-днів;

Ф_д - дійсний фонд часу роботи всього обладнання, год.;

Ф_Д1 - дійсний фонд часу роботи всього обладнання при однозмінній роботі.

Основними шляхами поліпшення використання основних фондів підприємств є:

1. Зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого і непродуктивного обладнання, швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування. Це впливає на суми нарахованої амортизації, обсяги випуску продукції, що, в свою чергу, позначається на витратах її виробництва.

У нормальних умовах все наявне обладнання, за винятком резервного і того, що перебуває в ремонті, повинно працювати. Якщо частина його (до 15-20% встановленого) бездіяльна, то це пояснюється непідготовленістю виробничих площ до монтажу машин і устаткування, диспропорціями між продуктивністю окремих ділянок виробництва, некомплектністю поставки обладнання або простою, дезорганізацією у виробничому процесі.

2.Поліпшення експлуатації машин і обладнання в часі (екстенсивне завантаження), яка досягається підвищенням коефіцієнта змінності роботи обладнання. Цей чинник має важливе значення для галузей з перервним режимом роботи. Більш повне завантаження обладнання можливе за умови скорочення простоїв (як планових, так і позапланових), чого можна досягти вдосконаленням організації виробництва і праці, матеріально-технічного забезпечення.

Підвищення змінності не вимагає додаткових вкладень в основні фонди, а забезпечується використанням внутрішніх організаційних резервів підприємства.

3.Підвищення якості ремонтного обслуговування основних фондів. У галузі організації самих ремонтних робіт слід дотримуватися принципів раціональної організації виробництва (паралельності, пропорційності, неперервності тощо), методів календарного і сітьового планування та моделювання на базі комп'ютеризації розв'язання практичних завдань.

Також необхідно підвищити технічний рівень забезпеченості ремонтно-механічних підрозділів підприємства і якості виконання ними ремонтних робіт, посилення мотивації праці.

Удосконалення технологічної структури основних фондів з урахуванням тих чинників, які впливають на неї.

Використання прогресивних напрямів відтворення основних фондів підприємств через їх реконструкцію, технічне переоснащення, модернізацію. Це супроводжується широким оновленням основних фондів і забезпечує структури інвестицій на користь збільшення затрат на машини, обладнання.

6. Швидке оновлення проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Щорічні втрати через надмірне зволікання термінів освоєння проектних потужностей складають мільйони гривень. Щоправда, за останні роки спостерігається тенденція до їх скорочення, що пов'язано зі зміною організаційно-правових форм ведення підприємницької діяльності, приватизацією виробничих об'єктів та ін.

РОЗДІЛ 2. РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

фонд економічний виробничий собівартість

2.1 Визначення виробничої потужності та виробничої програми підприємства машинобудівного комплексу

Вихідні дані	Варіант 9
1. Число робочих днів за рік	253
2. Кількість змін роботи одиниці устаткування	1
3. Тривалість зміни, год	7,8
4. Коефіцієнт витрат робочого часу, %	3
5. Кількість верстатів	22
6. Кількість цехів	4
7. Коефіцієнт використання потужності	0,89
8.Трудомісткість виробу, н-год	0,29

1) Виробнича потужність верстата() обчислюється:

де - дійсний фонд робочого часу обладнання, год.

- норма часу на одиницю продукції, год./од.

Знайдемо дійсний фонд робочого часу обладнання :

де - кількість робочих днів у році;

- кількість змін;

- тривалість зміни;

- коефіцієнт втрат робочого часу.

Ф_д = 25317,80,97 = 1914,2 год.

Знайдемо виробничу потужність верстата:

2) Виробнича потужність цеху обчислюється:

ВП_ц = 660122= 145222 од/рік

3) Виробнича потужність заводу обчислюється:

Виробнича програма підприємства (план виробництва і реалізації продукції) -- це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно договорів поставок.

4) Виробнича програма підприємства обчислюється:

2.2 Визначення планової чисельності робітників та керівників машинобудівного підприємства

Вихідні дані	Варіант 9
1. Річний обсяг виробництва,тис.шт	ВП
2. Трудомісткість виробу, н-год	0,29
3. Цілоденні невиходи на роботу. З них: - чергові відпустки - непрацездатність - відрядження - прогули	21 9 1 1
4. Внутрішньо-змінні витрати робочого часу	0,33
5. Коефіцієнт виконання норм по підприємству	1,09
6. Плануємий % допоміжних робітників	22
7. Плановий % керівників	10
8. Плановий % службовців	15

1) Важливим моментом в обчисленні чисельності робітників підприємства є правильне встановлення дійсного(корисного) фонду часу роботи одного працівника. Цей фонд обчислюється за допомогою балансу робочого часу середньооблікового працівника.

Баланс робочого часу середньооблікового працівника

Показники	Очікуваний результат
1. Кількість календарних днів	365
2. Вихідні і святкові дні	112
3. Номінальний фонд робочого часу, днів	253
4. Цілоденні невиходи на роботу	32
з них:
- чергові відпустки	21
- непрацездатність	9
- відрядження	1
- прогули	1
5.Явочний робочий час, днів	221
6. Номінальна тривалість робочого дня, год.	7,8
7. Внутрішньо змінні втрати робочого часу, год.	0,33
8. Фактична тривалість робочого часу, год.	7,47
9. Дійсний фонд робочого часу за рік, год.	1650,87

Явочний робочий час = Номінальний фонд робочого часу - Цілоденні невиходи на роботу

253 - 32 = 221 дн.

Фактична тривалість робочого часу = Номінальна тривалість робочого дня - Внутрішньо змінні втрати робочого часу

7,8 - 0,33 = 7,47 год.

Дійсний фонд робочого часу за рік = Явочний робочий час * Фактична тривалість робочого часу

221 7,47 = 1650,87 год.

2) Планова чисельність основних робітників () визначається за методом трудомісткості виробничої програми:

де - сумарна трудомісткість виробничої програми, н-год.

- дійсний фонд робочого часу середньооблікового робітника, год.

- середній коефіцієнт виконання норм по підприємству.

3) Кількість допоміжних працівників визначається:

4) Кількість службовців визначається:

5) Кількість керівників визначається:

6) Загальна чисельність ПВП визначається:

2.3 Визначення показників стану та використання основних фондів

Вихідні дані	Варіант 9
1. Початкова вартість ОФ, тис.грн	330
2. Знос, тис.грн	89
3. Введені у дію ОФ, тис.грн	33
4. Місяць введення	бер
5. Вибуло ОФ, тис.грн	56
6. Місяць вибуття	серп
7. Знос ОФ на кінець року, тис.грн	119

Коефіцієнт зносу основних фондів визначається:

де - сума зносу, грн.

- початкова вартість основних фондів.

1) Коефіцієнт оновлення визначається:

де - вартість введених протягом року основних фондів, грн.

- вартість основних фондів на кінець року, грн.

2) Коефіцієнт придатності основних фондів визначається:

3) Коефіцієнт вибуття основних фондів визначається:

де - вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, грн.

4) Фондовіддача - показник ефективності використання основних фондів,визначається відношенням виготовленої продукції до середньорічної вартості основних фондів підприємства, показує який обсяг виготовленої продукції припадає на одну гривню вартості основних фондів. Обчислюється за формулою:

, грн.

де - обсяг товарної (валової, чистої) продукції підприємства за рік, грн.

- середньорічна вартість основних фондів підприємства.

Середньорічна вартість основних фондів обчислюється за формулою:

, грн.

Де - вартість основних фондів на початку року, грн.

- вартість введених протягом року основних фондів, грн.

- кількість місяців до кінця року ,протягом яких функціонуватимуть основні фонди.

- вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, грн. - кількість місяців до кінця року з моменту виведення основних фондів з експлуатації.

Обсяг товарної продукції обчислюється:



де - вартість одиниці продукції.

5) Фондомісткість - це показник ,обернений до фондовіддачі і показує, яка вартість основних фондів припадає на одну гривню виготовленої продукції. Обчислюється за формулою:

6) Фондоозброєність - це показник, що характеризує рівень технічної оснащеності праці, величину основних фондів, які використовує один працівник. Визначається за формулою:

де - середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

2.4 Визначення продуктивності праці

Річний виробіток робітників визначається за формулою:



де - обсяг товарної продукції підприємства за рік, грн.;

- чисельність промислово - виробничого персоналу, чол.

Обсяг товарної продукції обчислюється за формулою:

де Q - кількість виготовленої продукції, од.;

Ц - ціна одиниці виробу.

ТП = 580888*188=109 206 944грн.

Середньомісячний виробіток робітників визначається за формулою:

Середньоденний виробіток робітників визначається за формулою:

Середньогодинний виробіток робітників визначається за формулою:



2.5 Визначення загального фонду оплати праці

Вихідні дані	Варіант 9
1. Середній тарифний коефіцієнт	1,27
2. Доплата відрядникам за нічний час, %	40
3. % премії	відр.	31
	погод	16

Для розв'язку ми також використаємо тарифну сітку, наведену в підручнику І.М. Бойчик «Економіка підприємства»:

Умови праці	Форми оплати праці	Годинні тарифні ставки за розрядами, грн.
		І р.	II р.	III р.	IV р.	V p.	VI p.
Тарифний коефіцієнт		1,0	1,09	1,2	1,33	1,5	1,72
Нормальні	Погодинники	2,00	2,09	2,20	2,33	2,50	2,72
	Відрядники	2,20	2,31	2,44	2,60	2,80	3,06
Важкі та шкідливі	Погодинники	2,25	2,36	2,50	2,66	2,88	3,15
	Відрядники	2,40	2,53	2,68	2,86	3,10	3,41
Особливо важкі та особливо шкідливі	Погодинники	2,50	2,64	2,80	2,99	3,25	3,58
	Відрядники	2,80	2,96	3,16	3,39	3,70	4,10

1) Фонд тарифної заробітної плати відрядників (основних та допоміжних робітників) () визначається за формулою:

де - сумарна трудомісткість робіт при і-тих умовах праці, н-год./рік.

- годинна тарифна ставка відрядника першого розряду при і-тих умовах, грн./год.

- середній тарифний коефіцієнт відрядників при і-тих умовах праці.

2) Фонд тарифної заробітної плати погодинників (керівників, спеціалістів)() обчислюється за формулою:

де - чисельність погодинників в і-тих умовах праці (нормальних, шкідливих, особливо шкідливих), чол.

- дійсний фонд роботи одного погодинника при і-тих умовах праці, н-год./рік.

- годинна тарифна ставка погодинника першого розряду і-тих умовах праці, грн../год.

- середній тарифний коефіцієнт погодинників при і-тих умовах праці.

Визначимо доплату відрядникам за роботу у нічний час:

3) Фонд доплат за преміальними системами обчислюється за формулою:



де - фонд доплат за преміальними системами відрядників;

- фонд доплат за преміальними системами погодинників.

Фонд доплат за преміальними системами відрядників обчислюється за формулою:

Фонд доплат за преміальними системами погодинників обчислюється за формулою:

4) Річний фонд оплати праці визначається за формулою:

де - річний фонд доплат відрядників; - річний фонд доплат погодинників. Знайдемо річний фонд оплати праці відрядників:

Знайдемо річний фонд оплати праці погодинників:



Річний фонд оплати праці:

2.6 Визначення повної собівартості продукції

Вихідні дані	Варіант 9
1. Вартість сировини та матеріалів, тис.грн	30
2. Заробітна плата основних робітників, тис.грн	20
3. Нарахування на заробітну плату основних робітників,%	17
4. Витрати на утримання обладнання всіх цехів, тис.грн	3,7
5. Амортизація будівлі виробничого корпусу, тис.грн	3,55
6. Витрати на оренду приміщення офісу, тис.грн	1,7
7. З/п адміністративно-управлінського апарату, тис.грн	9,5
8. Нарахування на з/п адміністративно-управлінського апарату, %	23
9. Витрати, пов'язані з дослідженням ринку, тис.грн	3,4
10. Витрати на оплату енергії, спожитої під час виготовлення продукції, тис.грн	1,58

Повна собівартість продукції - це сукупність витрат, що складаються з виробничої собівартості та позавиробничих витрат підприємства (адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат).

Щоб визначити повну собівартість продукції треба спочатку визначити цехову та виробничу собівартість.

1. Цехова собівартість продукції визначається за формулою:

де - вартість сировини та матеріалів; - заробітна плата основних робітників;

- нарахування на заробітну плату основних робітників, %.

2. Виробнича собівартість продукції визначається за формулою:

де - цехова собівартість;

- витрати на утримання обладнання всіх цехів;

- амортизація будівлі виробничого корпусу;

- витрати на оплату енергії, спожитої під час виготовлення продукції.

3. Повна собівартість продукції визначається за формулою:

де - виробнича собівартість;

- витрати на оренду приміщення, офісу;

- заробітна плата адміністративно - управлінського апарату;

- нарахування на заробітну плату адміністративно - управлінського апарату;

- витрати, пов'язані з дослідженням ринку.

ВИСНОВКИ

Інтегрування України до світового ринку товарів і послуг та відповідне підвищення рівня конкуренції на національному ринку товарів, робіт і послуг, зростаюча складність і динамічність економічного середовища вимагає від керівництва значних зусиль зі створення ефективного механізму функціонування підприємства та спонукає вітчизняних виробників до підвищення рівня конкурентоспроможності продукції, що неможливо в сучасних умовах застарілих технологій, зношених основних засобів, обмежених фінансових ресурсів у посткризовий період тільки завдяки їх корінному оновленню, проведенню техніко-технологічної інноваційної модернізації, зміни підходів до управління ресурсами відповідно до сучасних умов розвитку економіки.

Рух основних фондів на підприємстві являє собою проходження основними фондами всіх етапів циклу відтворення - проміжку часу, протягом якого відбувається процес формування, використання та відновлення споживчої вартості основних фондів.

Завданням аналізу стану та ефективності використання основних фондів є: встановлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними фондами - відповідність величини, складу і технічного рівня фондів потребі в них; визначення обсягів їх росту, оновлення та вибуття; вивчення технічного стану основних засобів і особливо їх активної частини - машин та устаткування: визначення ступеня використання основних фондів, аналіз повноти використання торговельної та складської площі; встановлення ступеня використання обладнання та його комплектності; визначення впливу використання основних фондів на основні економічні та фінансові показники діяльності підприємства; виявлення резервів зростання фондовіддачі, збільшення обсягу товарообороту та прибутку за рахунок покращення використання основних фондів.

Інтенсивне використання основних фондів підвищується через технічне удосконалення засобів праці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки, удосконалення наукової організації праці, виробництва и управління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності робітників.

Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей є удосконалення структури основних виробничих фондів. Оскільки збільшена випуску продукції досягається тільки у провідних основних цехах, то важливо підвищувати їх частку в загальному обсязі основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростання фондомісткості продукції, оскільки безпосередньо обсяги продукції не збільшує, але і без пропорційно розвинутого допоміжного виробництва основні цехи з повною віддачею не можуть функціонувати. Тому необхідно встановлювати оптимально виробничу структуру підприємства -- важливий напрямок кращого використання основних фондів.

Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів та виробничих потужностей -- швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить п'ять-шість і більше років. Разом з тим технічно и економічно обґрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників за один-два роки, залежно від галузі та виду підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Бойчик І.М. Економіка підприємства : навч. посібн. / І.М. Бойчик. - Вид. 2-ге, [перероб. і доп.]. - К. : Вид-во "Атіка", 2007. - 528 с.

Гаврилюк Л. Г Економіка підприємства: Навч. посібник для самостійного вивчення дисципліни.- Житомир: ЖІТІ, 2000.- 152 с.

Городня Т.А., Наумова О.К. Цілі та пріоритети розвитку техніко-технологічної бази підприємства // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. ? Вип. 20.15. - С.156-162.

Гохберг І. І. Оцінка установок, машин та обладнання: питання і відповіді, практикум оцінки / І. І. Гохберг, С. І.Щербань. -- Львів : ЗУКЦ, 2007. -- 184 с.

Економіка підприємства: Навч. посіб. / Б.Є. Грабовецький, Т.М. Пілявоз. - Вінниця: ВНТУ, 2009. - 249 с.

Економіка підприємства : підручник / М.Г. Грещин, В.М. Колот, О.Г. Мендрул та ін. / за заг. та наук. ред. Г.О. Швиданенко. - Вид. 4-те, [перероб. і доп.]. - К. : Вид-во КНЕУ, 2009. - 816 с.

Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. 3-тє, без змін. -- К.: КНЕУ, 2006. -- 528 с.

Жук А.В. Економіка підприємства : консп. лекцій / А.В. Жук. - Розд. 2: Технічна база організація і планування виробництва. - Ніжин : Вид-во НДУ ім. М. Гоголя, 2007. - 80 с.

Колещук О.Я. Оцінювання технічного стану основних засобів промислових підприємств // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. ? Вип. 20.4. - с. 219-227.

Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. - 294 с.

Максимов С.В., Рябикіна О.Г. Визначення взаємозв'язку техніко-технологічної бази промислового підприємства та його виробничої потужності // Вісник Криворізького технічного університету. - Кривий Ріг: КТУ. - Вип. 20. - 2008. - С. 273-278.

Могилова М.М. Оцінка основних засобів як фактор впливу на показники результативності сільського господарства // Сталий розвиток економіки. 4' Всеукраїнський науково-виробничий журнал. - 2012. - №4. - С.214-219.

Нусінов В.Я. Проблемні питання аналізу стану, ефективності придбання та використання основних засобів підприємства // Вісник КТУ. - 2011. - вип. 28. - С.260-264.

Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник / За ред. Шимко О.В. - Київ: Центр навчальної літератури, 2009. - 296с.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджено наказом Міністерства України від 27.04.2000 №92, із змінами та доповненнями.

Семернікова, І. О. Економіка підприємства : Навч. посіб. / І. О. Семернікова, Н. В. Мєшкова-Кравченко. - Херсон : ОЛДІ-плюс, 2009. - 312 с.

Стельмах Х.П., Кузьмін О.Є., Класифікація основних засобів підприємств // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. ? Вип. 20.14. - С.263-269.

Яшан Ю.В. Напрямки підвищення ефективності відтворення і використання основних засобів // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки, 2012, вип. 22, ч.ІІ.

Размещено на Allbest.ru