Попит та пропозиція: методи їх регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет будівництва і архітектури

Кафедра економічної теорії

РЕФЕРАТ на тему:

Попит та пропозиція: методи їх регулювання

Виконав: ст. гр. МБ 21-Б

Бойко Вадим

Перевірив: доц. Мостовенко О.О.

Київ 2014

План

Вступ

1. Попит

1.1 Фактори впливу. Закон попиту

1.2 Види попиту, шляхи їх регулювання

2. Пропозиція

2.1 Фактори, що впливають на зміну пропозиції

2.2 Закон пропозиції

3. Регулювання попиту і пропозиції

3.1 Регулювання пропозиції оподаткуванням

3.2 Регулювання попиту оподаткуванням

3.3 Державне регулювання попиту і пропозиції за допомогою фіксації цін та дотацій

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Важливою складовою діяльності та існування громадянина і держави в цілому є організація економіки. Попит і пропозиція є невід'ємними категоріями економічної організації господарювання, що виражають об'єктивні відносини товарного виробництва. З розвитком суспільної організації товарного виробництва і змінами в системі господарювання змінюються і конкретні методи регулювання попиту і пропозиції, які будуть розглянуті у моїй роботі.

Незмінним залишається загальноекономічний зміст цих категорій ринкової економіки.

1. Попит

Попит - це платоспроможна потреба потенційних покупців, що виникає при наявності у них вільних коштів і бажання задовольнити свої потреби і запити придбанням даного конкретного товару або послуги у певний час.

Попит завжди конкретно визначений, має властивість динамічно змінюватись під впливом ряду факторів. Розглянемо принципові моменти, що уточнюють поняття економічного змісту попиту. По-перше, останній тісно пов'язаний з реальними суспільними потребами, але не збігається з їхньою кількісною визначеністю. По-друге, попит залежить від платоспроможності покупців, тобто від забезпеченості потенційної потреби в товарах і послугах грошовим покриттям. Отже, універсальною формою вираження попиту є гроші (обсяг сумарної вартості товарів чи послуг, що можуть бути куплені). По-третє, суб'єкт попиту репрезентує сферу споживання (виробничого чи особистого) і представлений на ринку покупцем. Об'єктами попиту можуть бути будь-які об'єкти ринкових відносин, що мають вартісну оцінку (P) і певну корисність для споживання.

Величина попиту (Q) - це та кількість товару, яку покупець готовий придбати за даних умов протягом певного проміжку часу.

1.1 Фактори впливу. Закон попиту

Фактори, що впливають на попит

- доходи споживачів: чим вони вищі, тим вище попит на даний товар;

- наявність товарів-замінників;

- традиції і смаки споживачів: чим вони мінливіший, тим більша ймовірність коливання попиту;

- очікування споживачів: якщо вони чекають підвищення цін, наприклад при високій інфляції, попит може зростати, при очікуванні зниження цін, попит може падати;

- рівень сервісу: уважні Продавці, гарантії тощо ведуть до підвищення попиту.

Потреби безмежні, і багато хто з них не насичені, але ресурси споживачів обмежені і їм доводиться з усіх наявних на ринку товарів вибирати той, який принесе їм необхідну корисність.

Закон попиту - загальний економічний закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання величини попиту і навпаки, тобто між ціною і попитом існує обернена залежність. попит покупець пропозиція

Про дію цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціни спонукають споживачів купувати товари (практика «розпродажу» товарів за зниженими цінами). По-друге, оскільки споживання підлягає дії принципу спадної граничної корисності (покупець певного товару отримує менше задоволення або меншу корисність від кожної наступної його одиниці), споживачі купують додаткові одиниці товару лише за умови, що його ціна знижується. По-третє, ефект доходу й ефект заміщення. Перший виявляється в тому, що за нижчої ціни споживач може купити більше товару, не відмовляючи собі в придбанні інших альтернативних товарів. Другий - у тому, що за нижчої ціни споживач прагне придбати дешевий товар замість аналогічних, що подорожчали.

1.2 Види попиту, шляхи їх регулювання

Види попиту:

1. Негативний попит - велика частина населення недолюблює товар і згодна навіть на певні витрати, аби уникнути його. У людей негативний попит на щеплення, стоматологічні процедури, операції на жовчному міхурі. У роботодавців відчувається негативний попит на наймання колишніх ув'язнених і алкоголіків.

Метод впливу - проаналізувати, чому ринок відчуває неприязнь до товару і чи може програма маркетингу змінити негативне ставлення ринку за допомогою переробки товару, зниження цін і більш активного стимулювання

2. Відсутність попиту (нульовий попит) - цільові споживачі можуть бути не зацікавленими в товарі або байдужими до нього. Так, фермери можуть не зацікавитися новим агротехнічним прийомом, а студенти коледжу - вивченням іноземної мови.

Метод впливу - відшукати способи ув'язування властивих товару вигод із природними потребами та інтересами людини.

3. Прихований попит (потенційний). Багато споживачів можуть мати сильне бажання, яке неможливо задовольнити за допомогою наявних на ринку товарів чи послуг. Існує великий прихований попит на нешкідливі сигарети, безпечні житлові мікрорайони і більш економічні автомобілі.

Метод впливу - оцінити величину потенційного ринку і створити ефективні товари і послуги, здатні задовольнити попит.

4. Падаючий попит. Рано чи пізно будь-яка організація зіткнеться з падінням попиту на один або кілька своїх товарів. Знижується відвідуваність церков, падає число охочих поступати в приватні коледжі.

Метод впливу - звернути назад тенденцію падіння попиту завдяки творчому переосмисленню підходу до пропозиції товару.

5. Нерегулярний попит (коливний) - збут коливається на сезонній , щоденній і навіть погодинній основі, що викликає проблеми недовантаження і перевантаження. Велика частина громадського транспорту не завантажена під час денного затишшя і не справляється з перевезеннями в години пік. По буднях в музеях мало відвідувачів, зате у вихідні дні зали переповнені.

Метод впливу - вишукати способи згладити коливання в розподілі попиту за часом за допомогою гнучких цін, заходів стимулювання й інших прийомів спонукання.

6. Повноцінний попит - коли організація задоволена своїм торговим оборотом.

Метод впливу - підтримувати існуючий рівень попиту не дивлячись на мінливі споживчі переваги і конкуренцію, що посилюється. Організація повинна неухильно дбати про якість товару і обслуговування, постійно заміряти рівень споживчої задоволеності, щоб судити про правильність своїх дій.

7. Надмірний попит - рівень попиту вище, ніж підприємства можуть або хочуть задовольнити.

Метод впливу -знайти способи тимчасового або постійного зниження попиту. При загальному демаркетинг прагнуть збити надмірний попит, вдаючись до таких заходів, як підвищення цін, ослаблення зусиль по стимулюванню і скорочення сервісу. При вибірковому демаркетинг прагнуть скоротити рівень попиту на тих ділянках ринку, які менш прибуткові або вимагають менше сервісних послуг. Мета демаркетинга - не ліквідувати попит, а всього лише знизити його рівень.

8. Нераціональний попит (ірраціональний) - протидію попиту на товари , шкідливі для здоров'я, вимагає цілеспрямованих зусиль. Проводяться кампанії проти поширення сигарет, спиртних напоїв, наркотичних засобів, вогнепальної зброї.

Метод впливу - переконати любителів чогось відмовитися від своїх звичок, поширюючи страхітливі відомості, різко піднімаючи ціни і обмежуючи доступність товару.

2. Пропозиція

Пропозиція - це обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу.

Як і у випадку із попитом, одного бажання чи навіть можливості виробити даний товар і доставити його на ринок нам буде недостатньо. Пропозиція виникає тільки тоді, коли даний економічний суб'єкт буде готовий укласти угоду по продажу даного доставленого на ринок товару. Відповідно, величина (обсяг) пропозиції буде визначатися максимальною кількістю товару, приготовленого для продажу за даний період часу при даних умовах. І знову підкреслюємо, що обсяг пропозиції - це потік, що також минає у часі. Тому завжди треба чітко визначати, до якого періоду часу відноситься дана величина пропозиції. Далі, умови, при яких визначається даний обсяг пропозиції, надзвичайно важливі, так як саме вони характеризують те середовище, у якому знаходиться виробник, що приймає рішення про продаж.

2.1 Фактори, що впливають на зміну пропозиції

- Технологічний прогрес: застосування нових технологій у виробництві дає змогу скоротити період виготовлення продукту, продовжити термін зберігання, зменшити собівартість одиниці продукції. Це сприяє розширенню пропозиції продукту на ринку.

- Зміна цін на ресурси. Зростання цін на ресурси (за інших незмінних умов) призводить до збільшення витрат виробництва, зростання собівартості продукції, що змушує підприємця скорочувати пропозицію свого товару.

- Зміна цін на споріднені товари.

- Кількість продавців на ринку

- Зміни у бюджетно-податковій політиці: вплив податків і дотацій

- Очікування підприємців. Оптимістичні очікування підприємців зміни цін сприятимуть зсуву збільшенню пропозиції, і навпаки

2.2 Закон пропозиції

Сталий причинно-наслідковий зв'язок між ціною та обсягом товарів (послуг), який товаровиробник здатний поставити на ринок, виражається законом пропозиції.

- при всіх незмінних інших умовах величина пропозиції та ціни на товар знаходяться в прямій залежності: чим вища ціна продукту, тим більшу його кількість буде вироблено і запропоновано для продажу. І навпаки: чим нижчою буде ціна продукту, тим меншу його кількість буде вироблено.

Можна виділити наступні причини, які зумовлюють дію закону пропозиції. По-перше, це здоровий глузд виробника, його реакція на ринкові стимули. Оскільки підприємець у своїй діяльності ставить за мсту одержати прибуток, то ріст ціни на його продукт при незмінних всіх інших умовах оцінюється ним як фактор збільшення прибутку.

Іншим поясненням прямої залежності величини пропозиції від ціни є дія ефекту заміни. Сутність ефекту заміни полягає в тому, то економічні ресурси в певних межах піддаються переключенню з виробництва одних товарів на інші. Наприклад, певну земельну ділянку можна використовувати для вирощування різних сільськогосподарських культур, для забудови, створення зони відпочинку тощо. При зростанні ціни па певний товар чи послугу власник землі вважатиме вигідним вилучити ці землі з традиційного їх використання на альтернативне і більш прибуткове - на виробництво товару, ціна на який підвищилась. Отже, при зростанні ціни на даний товар виробник залучатиме більше ресурсів на його виробництво і обсяг випуску цього товару збільшиться.

Третьою причиною, яка пояснює пряму залежність величини пропозиції від ціни товару, є існуюча динаміка витрат виробництва одиниці продукту, обумовлена зміною кількості економічних ресурсів, які використовуються у виробничому процесі: на певному етапі виробництво більшої кількості продукту при незмінних фіксованих виробничих потужностях (земельної площі, кількості обладнання, устаткування) потребує все більшої кількості змінних ресурсів (праці, сировини, матеріалів, палива тощо), а тому зростають і витрати виробництва одиниці продукції. Для покриття цих зростаючих витрат виробництва, підприємець, який переслідує мету одержання прибутку, повинен підвищити ціну на продукт.

Отже, поведінку виробника на ринку відображає закон пропозиції: виробник буде більше виробляти продукту при зростанні на нього ціни і менше - при зниженні ціни на нього.

3. Регулювання попиту і пропозиції

В умовах ринку держава має відповідні важелі свідомого регулювання співвідношення між попитом і пропозицією. Це досягається, головним чином, забезпеченням пропорційності між обсягом купівельних фондів щодо товарів у вартісному вимірі.

Важливим є також регулювання співвідношення за товарним складом у натуральних показниках. Однак, при загальній відповідності між попитом і пропозицією можуть спостерігатися невідповідності між ними за певними періодами і територіями.

3.1 Регулювання пропозиції оподаткуванням

Податки можуть стимулювати або, навпаки, обмежувати ділову активність, сприяти розвитку тих чи інших галузей підприємницької діяльності; створювати передумови для зниження витрат виробництва й обертання приватних підприємств, для підвищення конкурентоспроможності національних підприємств на світовому ринку. За допомогою податків проводиться протекціоністська економічна політика чи надається свобода товарному ринку.

Здійснюючи вплив на економіку, держава, як правило, має на увазі наступні основні цілі:

- Досягнення стійкого сталого економічного зростання;

- Забезпечення стабільності цін на основні товари і послуги;

- Забезпечення повної зайнятості працездатного населення;

- Забезпечення певного мінімального рівня доходів населення;

Надмірно високі податки - це негативне явище, що породжує спад виробництва, зниження підприємницької активності, трудової та інвестиційної ініціативи, а також масове прагнення підприємця і населення до приховування доходів, посилення соціальної напруженості інфляційних процесів у суспільстві. Така ситуація відображає сучасну дійсність, коли величезний дефіцит державного бюджету вимагає постійного зростання дохідних джерел шляхом збільшення податкових надходжень. У цьому, зокрема, полягає одна з основних труднощів встановлення більш-менш оптимальних меж коливання податкових ставок в нашій країні.

3.2 Регулювання попиту оподаткуванням

Податки відіграють вирішальну роль в процесі перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного доходу країни (НД). У ході розподілу і перерозподілу ВВП і НД реалізуються фіскальна і регулююча функції податків. Держава формує свої доходи і цілеспрямовано впливає на економіку. Податки впливають на капітал на всіх стадіях його кругообігу. Якщо при виконанні своєї фіскальної функції вони впливають лише при зміні капіталу з його товарної в грошову форму і навпаки, то система податкового регулювання, до всього іншого впливає і на стадії виробництва, і на стадії споживання. Приклад тому - непрямі податки і розгалужена система податкових пільг, знижок і кредитів при прибутковий оподаткування фізичних осіб. Це дозволяє державі контролювати масовий попит і пропозиція не тільки товарів, але і капіталів, оскільки дохід є основою попиту населення і кінцевим результатом функціонування капіталу у фазі виробництва.

Вплив податків на економіку відбувається не прямо, а опосередковано. Як інструменти перерозподілу ВВП і НД, вони впливають з деяким запізненням від діючих тенденцій, пропорцій і темпів економічного зростання.

Основний податок, який сплачується будь-яким фізичним особою це податок на доходи фізичних осіб. Прибутковий податок з фізичних осіб - податок, яким обкладається сума сукупного доходу громадян у грошовому обчисленні за минулий рік. Частково стягується з щомісячних і поточних доходів у вигляді разових виплат. У сучасних умовах поряд з фіскальною особлива увага стала приділятися перерозподільної і регулюючої функцій податку на доходи фізичних осіб, так як вони роблять серйозний вплив на рівень і структуру доходів, стримуючи або посилюючи темпи зростання, розширюючи або зменшуючи платоспроможний попит населення.

Податок на доходи фізичних осіб дозволяє змінювати розмір кінцевих доходів населення без зміни відповідності між результатами праці та її оплатою. Виступаючи одним з інструментів формування кінцевих доходів, податок на доходи відповідно впливає на їх структуру, а отже, і на структуру потреб населення. За допомогою податку відбувається перерозподіл частини доходів, насамперед високих, на користь нужденних в додаткових коштах категорій населення і в інтересах суспільства в цілому, для того, щоб згладити ступінь нерівності в доходах

3.3 Державне регулювання попиту та пропозиції за допомогою фіксації цін та дотацій

Держава може фіксувати ціни. Загальна формула фіксування ціни надзвичайно проста: ціна підприємства дорівнює фіксованою ціною. Держава фіксує ціни наступними способами.

Воно може ввести державні прейскурантні ціни. Державний прейскурант - це офіційний збірник цін і тарифів на товари та послуги, який затверджується і видається державними органами ціноутворення, а також міністерствами і відомствами.

Зазвичай держава встановлює прейскурантні ціни на ті товари, які утворюють каркас системи: вугілля, нафта, газ, електроенергію, послуги міського транспорту, залізничні та авіаційні збори, житлово-комунальні послуги. Економіка дуже чутлива до коливання таких цін. Тому, фіксуючи на певному рівні ці ціни, держава впливає на всю систему цін.

Якщо держава встановлює ціни, то це призводить до двох дуже важливих наслідків: якщо ціна "вільна", то зростання попиту приводить до зростання ціни. Якщо ж ціна зафіксована, то зростання попиту призведе до дефіциту. У даному випадку велика ймовірність виникнення явних цінових диспропорцій.

До цього зазвичай призводить практика встановлення цінових дотацій. Цінові дотації необхідні, якщо державою оптові ціни на товари (наприклад, на продукти харчування) встановлені вище роздрібних.

Дотація (від лат. Dotatio - дар, пожертва) - це грошові кошти, що виділяються з державного та місцевого бюджетів для надання фінансової підтримки збитковим підприємствам, у яких грошова виручка від продажу виробленого продукту менше витрат на виробництво і продаж даного продукту, нижчестоящим бюджетам для покриття розриву між їх доходами і витратами. [4] Дотація компенсує підвищені витрати, покриває збитки. Надання дотацій підприємствам дозволяє, з одного боку, запобігти їх банкрутству, з іншого боку, не допускати перевищення роздрібних цін на окремі споживчі товари і послуги, так як частина ціни на ці товари оплачується з бюджетних коштів за рахунок дотації. Якщо б не було дотацій, виробники переклали б відповідну їм частку оплати своїх витрат на покупців, що призвело, б до зростання цін. Однак дотації лягають важким тягарем на державний бюджет, породжують його дефіцитність, внаслідок чого доводиться здійснювати додаткову грошову емісію, що приводить до інфляції. Дотації широко поширені в країнах, де переважає державно-адміністративне управління економікою, і в набагато меншому ступені властиві економіці ринкового типу, в якій вимоги самофінансування і самоокупності є досить жорсткими; Також дотації державні грошові допомоги у вигляді доплат, які надаються громадянам та окремим організаціям для покриття збитків на спеціальні цілі.

Держава може на певний час "заморозити", тобто зафіксувати на певному рівні, ринкові ціни. Причому практика довгострокового заморожування цін у країнах з ринковою економікою виявилася вкрай неефективною, оскільки з різних причин державі доводилося погоджуватися з вимогами виробників про збільшення цін на продукцію. Ефективно лише короткострокове заморожування цін для відновлення цінових пропорцій і придушення сплесків інфляції(прикладом може служити мультиплікаційний ефект від підвищення цін).

Держава може зафіксувати ціни монополіста або підприємства, яке займає домінуюче становище на ринку і зловживає цим.

Держава може з тим або іншим ступенем жорсткості регулювати ринкові ціни наступними способами:

а). Держава може встановити граничний рівень цін на окремі товари. Наприклад держава встановила граничний рівень цін на олію - 2000 руб. за 1 кг . Це означає, що виробники, за погодженням з торгівлею, можуть встановити будь-який рівень цін (1800 руб., 1900, 800, 1000, .... руб.), Але роздрібна ціна олії не повинна бути вище 2000 крб.

б). Держава може встановити граничні надбавки або коефіцієнти до фіксованими цінами прейскуранта

в). Держава може верхня межа роздрібної ціни не встановлювати, як у випадках а) і б), а регламентувати лише основні параметри, що визначають рівень цін: величину прибутку виробника, знижки, величину непрямих податків, якими обкладаються товари.

г). Держава може встановити граничний рівень разового підвищення цін на конкретний товар. Це робиться для того, щоб не допустити стрибкоподібного росту цін.

д). Ціни підприємств, що займають монопольне або домінуюче становище на ринку, можуть прямо не фіксуватися державою. Однак у більшості країн світу на монопольні ціни накладено суворий контроль.

е). Держава може також впливати на ринкову ціну, встановлюючи ціни державним підприємствам, які на ринку виступають нарівні з підприємствами інших форм власності.

Висновок

Під впливом різних явищ і процесів соціально-економічного та неекономічного характеру попит і пропозиція товарів постійно змінюються. Для визначення тенденцій і змін у попиті та пропозиції слід здійснити факторний аналіз і передусім кількісно встановити дію тих чи інших факторів.

Відповідність між попитом і пропозицією має першочергове значення для розвитку економіки в цілому, для здійснення принципу розподілу за працею, для забезпечення стійкості та довіри до грошової одиниці. Тому для регулювання і впливу на пропозицію та попит використовується оподаткування, як засіб зменшення доходу виробників і покупців, а також розгалужена система податкових пільг, дотацій, знижок і кредитів для підприємств, та фіксація цін

Список використаної літератури

1. http://pidruchniki.com/

2. www.ukr.vipreshebnik.ru

3. library.if.ua

4. Бартенєв С. А. Економічні теорії та школи (історія і сучасність): Курс лекцій. - М., 1996.

5. Борисов Є.Ф., Волков Ф.М. «Основи економічної теорії». М.: Висш.шк., 1994.

Размещено на Allbest.ru