Методи оцінювання конкурентоспроможності організації
Теоретичні аспекти управління конкурентоспроможністю організації. Основоположні методи оцінювання основних переваг фірми. Головна характеристика стратегії позиціонування товарів і послуг на ринку. Ймовірність успіху підприємства на основі бенчмаркінгу.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.11.2014 |
| Размер файла | 71,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Контроль здійснюється у трьох основних формах.
Попередній контроль виконується до фактичного початку робіт з реалізації програми і спрямований на перевірку адекватності та узгодженості планових документів.
При поточному контролі, що здійснюється безпосередньо при реалізації програми, об'єктами виступають:
- час (моніторинг досягнення проміжних цілей і обсягів робіт);
- бюджет (відслідковування рівня витрачання фінансових коштів);
- ресурси (перевірка фактичних затрат матеріально-технічних ресурсів);
- якість (відстеження рівня якості робіт).
Поточний контроль здійснюється з метою оперативного регулювання реалізації програми і базується на порівнянні результатів зі встановленими в програмі вартісними, часовими та ресурсними характеристиками.
Заключний контроль проводиться на стадії завершення програми задля інтегральної оцінки реалізації програми (проекту) в цілому. На його основі узагальнюється отриманий досвід і удосконалюються управлінські процедури.
Система контролю провинна забезпечити оперативну оцінку стану реалізації програми (проекту)для обґрунтування та прийняття рішень щодо управління часом, вартістю, ресурсами й якістю виконуваних робіт [27, с.122].
Аналізуючи етапи життєвого циклу продукту можна дійти висновку, що система управління якістю охоплює усі ключові процеси, що здійснюються при створенні, виробництві та представленні споживачу конкретної продукції. Слід також зауважити, що розуміння якості знаходиться в області суб'єктивних оцінок кожної зацікавленої сторони і має тенденцію до постійних змін. Отже, якість - є динамічною характеристикою, що відображає ступінь задоволення вимог конкретного споживача в умовах конкретної компанії на визначеному ринку.
У науковій літературі існує кілька підходів до розгляду та з'ясування сутності принципів менеджменту якості. Перший -- це принципи, сформульовані Е. Демінгом, що носять не методологічний, а швидше прагматичний характер. Фактично це установки чи постулати по формуванню поведінки менеджерів для досягнення цілей в області якості, сутність яких зводиться до наступного:
1) Постійною метою діяльності повинно бути поліпшення якості продукції.
2) Не повинно допускатися жодного дефекту в будь-якій сфері діяльності.
3) Необхідно вимагати від постачальників, виходячи з використовуваних статистичних методів, гарантій якості видів продукції, що поставляються.
4) Не укладати контракти на поставки продукції, орієнтуючись на низькі ціни.
5) Постачальник повинен виявляти проблеми, пов'язані з якістю і
вирішувати їх.
6) Навчатися повинні всі працюючі на підприємстві.
7) Використовувати нові методи управління.
8) Не допускати виникнення у працюючих страху відповідальності за помилки.
9) У діяльності відділів не повинно бути ніяких бар'єрів.
10) Не використовувати в організації робіт заклики та гасла, не підкріплені реальними діями.
11) Не оцінювати кількісними нормами діяльність нікого із працюючих.
12) Усувати всі причини, що зменшують у працюючих почуття поваги і гордості до своєї організації.
13) Заохочувати прагнення до навчання і самоосвіти.
14) Керівники вищої ланки повинні чітко встановлювати свої зобов'язання в області якості.
Другий підхід орієнтовано на розгляд змісту сучасних принципів менеджменту якості, покладених в основу стандарту ISO версії 2000 року.
Згідно з міжнародним стандартом ISO 9000:2000 серед основних функцій процесу управління якістю на підприємстві обов'язково називають планування, оперативне управління, забезпечення й поліпшення якості, які реалізуються в межах системи якості на всіх етапах життєвого циклу продукту Кожен із названих напрямів діяльності має свої особливості, і разом вони являють собою чотири основні функціональні підсистеми системи якості.
Діяльність по вдосконаленню усіх процесів організації повинна здійснюватись за етапами робіт, представленими у циклі Е.Демінга, який вважається сучасним циклом менеджменту якості. У цьому циклі передбачається виконання 4-х етапів робіт: планування; виконання робіт -- дія;
Таким чином, реалізація розглянутих 4-х функцій складає зміст процесу управління якістю в рамках підприємства, коли здійснюється вплив системи якості на виробничий процес[28].
Всеохоплюючий менеджмент якості (Total Quality Management - TQM). -- це концепція, яка передбачає загальне, цілеспрямоване та добре скоординоване застосування систем і методів управління якістю в усіх сферах діяльності -- від досліджень до післяпродажного обслуговування -- за участі керівництва та співробітників усіх рівнів та за умов раціонального використання технічних можливостей.
Цикл управління в організації, що працює за принципами TQM, являє собою цикл безперервного поліпшення всіх показників діяльності та включає три ключові аспекти:
1) планування вдосконалення (аналіз потреб споживачів, суспільства, співробітників та організації, що постійно змінюються; аналіз внутрішніх можливостей організації з поліпшення якості; розрахунок перспективних витрат на якість);
2) реалізація вдосконалення (визначення пріоритетів серед процесів, що піддаються коригувальним діям; створення команди з удосконалення процесу; уточнення завдань; збирання даних; причинно-наслідковий аналіз; планування та впровадження рішень, документування; оцінка результатів; стандартизація);
3) самооцінювання (національні та міжнародні премії з якості; внутрішньофірмова система балів).
Підвищення конкурентоспроможності підприємства відбувається, виходячи з цього, за рахунок того, що воно задовольняє потреби клієнтів швидше за своїх конкурентів, пропонуючи при цьому бажане поєднання ціни і якості (рис. 3.2).
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рисунок 2 - Значення управління якістю в системі менеджменту: мікроаспект [29]
Розробниками класичних методів менеджменту якості слід вважати американських вчених Е. Демінга, К. Ісікава, Т. Тагути - дослідження яких спрямовувались на розробку і розвиток методів планування якості і статистичного аналізу. До їх складу належать:
1. Методи статистичного управління якістю - комплекс методів статистичного аналізу спрямованих на забезпечення стабільності процесів і зменшення їх варіабельності. Розповсюдження даних методів почалось із розробки контрольних карт Вальтером Шухартом, які дозволяли здійснювати оперативне регулювання технологічного процесу, спрямовуючи зусилля на попередження виникнення дефектів, а також із застосування таблиць вибіркового контролю, розроблених Х. Доджем, за допомогою яких проводився вибірковий контроль якості вхідних ресурсів та готової продукції. До складу даної групи методів належать 7 простих інструментів контролю якості та 7 інструментів управління якістю, мова про які піде далі.
2. Цикл PDCA (Рlan-Dо-Check-Act) концепція постійного циклічного покращання якості процесів за рахунок зменшення варіацій і виключення причин, що порушують стабільність процесів при виконанні 4-х етапів робіт: планування - виконання - перевірка - дії. Даний цикл був запропонований В. Шухартом і розвинутий у окрему концепцію Е. Демінгом, згідно з якою його окремі етапи стали розглядатись як елементи загальної командної роботи в діяльності гуртків якості. Згідно зі стандартом ISO 9000:2000, цикл PDCA рекомендується застосовувати до управління всіма процесами в організації, реалізуючи через названі 4 основні функції менеджменту якості ідею їх постійного поліпшення.
3. Концепція статистичного управління якістю (TQC - Total Quality Control) системний підхід до управління якістю в межах якого область управління якістю поширюється на всі стадії створення продукту (етапи життєвого циклу) і охоплює усі рівні управлінської ієрархії при реалізації технічних, економічних, організаційних і соціально-психологічних заходів, що відображається у відповідних документах системи управління якістю. Ідея системного, тотального управління якістю була розвинута А.Фейгенбаумом на базі досліджень Дж. Джурана, який вперше розвинув поняття «спіралі якості», яка охоплювала весь життєвий цикл виробу від маркетингу до утилізації.
4. Концепція постійного покращання якості Дж. Джурана (AQI - Annual Quality Improverment) - концепція постійного підвищення якості орієнтована на довгострокові результати за рахунок зосередженості на стратегічних рішеннях, в основу якої покладено трилогію Джурана, що визначила основні стадії безперервно здійснюваних робіт по управлінню якістю: планування якості - контроль якості - покращання якості.
5. Методи Г. Тагучі - комплекс підходів до управління якістю спрямованих на реалізацію ідеї підвищення якості при плануванні продукції з урахуванням варіацій і невизначеності. При застосуванні даних методів акцент робиться на так зване невиробниче регулювання якості (в процесі планування експерименту) та використання «функції втрат Тагучі», за допомогою якої можливо розрахувати величину втрат якості у вартісному вигляді при відхиленні від цільового значення показників якості [30, с.63].
Реалізація сучасних ідей в сфері якості та побудова процесів підприємства у відповідності до вимог споживача досягається, в першу чергу, із побудови системи управління якістю (СУЯ) та її впровадження на підприємствах.
Створення СУЯ на підприємстві -- це не можливість виготовляти найкращу та найбільш конкурентоспроможну продукцію (найчастіше можна зустріти саме таке помилкове розуміння необхідності впровадження системи), а можливість дати гарантію, що якість виготовленої продукції є стабільною та зорієнтованою на конкретного споживача. Отже, під час її створення необхідно дати відповідь на три ключові питання: ХТО наш споживач? ЯКІ його вимоги? ЯКИХ зусиль треба докласти, щоб його задовольнити? Відповідь на них визначає специфіку системи якості, що буде створюватися для кожного окремо взятого підприємства.
Для ефективного функціонування системи управління якістю необхідно забезпечити наявність ряду складових. До їх складу належать стандартизація вимог до якості продукції, процесів, систем управління; сертифікація та оцінка відповідності продуктів, процесів, систем управління; аудит якості. Процеси стандартизації та сертифікації регулюються низкою законодавчих актів, що торкаються даної сфери діяльності підприємства [31].
Стандартизація -- це процес формування стандартів або ж інструмент управління якістю на державному рівні. Стандартизація здійснюється з метою гарантування безпечності продукції, робіт і послуг для навколишнього середовища, життя, здоров'я та майна; якості продукції, робіт і послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки й технології; економії всіх видів ресурсів. У свою чергу, об'єкт стандартизації -- це предмет (продукція, процес, послуга), який підлягає стандартизації. Цей підхід прийнято Держстандартом України. За визначенням ISO об'єктами стандартизації є продукція, послуги та процеси. Стандартизація розглядається зараз як механізм забезпечення відносин між різними зацікавленими сторонами, що дозволяє їм розробити єдині позиції за допомогою єдиної мови спілкування.
Стандарти мають міжнародне, регіональне та найбільшою мірою національне значення. Тому виділяють такі види стандартів: міжнародний, регіональний, міждержавний, національний. Міжнародні, міждержавні, регіональні й національні стандарти інших країн застосовують в Україні в межах її міжнародних договорів за порядком, який установлюється Держстандартом.
Стандарти, що є обов'язковими, регламентовано Декретом України «Про стандартизацію і сертифікацію». До обов'язкових вимог належать:
- вимоги, що гарантують безпечність продукції для життя, здоров'я громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього середовища та вимоги до методів випробування цих показників;
- вимоги техніки безпеки та гігієни праці;
- метрологічні норми та правила, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань;
- положення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації.
Важливу роль в процесі управління якістю на підприємстві відіграють галузеві системи стандартів, які використовуються поряд із універсальними стандартами ISO 9000, доповнюючи один одного. У тих галузях, де вимоги стандарту ISO 9000 розглядаються як недостатні (харчова промисловість, фармацевтична, автомобілебудування) використовуються галузеві моделі, орієнтовані, головним чином, на створення систем управління виробництвом [32].
Сертифікація згідно з Законом України «Про підтвердження відповідності» -- це процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам.
Сертифікація проводиться з метою:
1) створення умов для діяльності підприємств, установ і підприємців на єдиному товарному ринку України, а також для участі в міжнародній співпраці й міжнародній торгівлі;
2) сприяння споживачам у компетентному виборі продукції;
3) захисту споживача від недопропорядного виробника (продавця, виконавця);
4) контролю безпеки продукції для навколишнього середовища, життя, здоров'я та власності громадян;
5) підтвердження показників якості продукції, заявлених виробником.
Отже, сертифікацію спрямовано на підтвердження того факту, що дана компанія може задовольнити установлені до неї вимоги. Результатом сертифікації є свідоцтво про відповідність -- сертифікат установленої форми. В останнє десятиліття сертифікація стала одним із важливих механізмів забезпечення якості, яка переросла в норму торгових відносин будь-якого рівня.
Сертифікація може мати обов'язковий або добровільний характер. Обов'язкова сертифікація проводиться на відповідність вимогам нормативної документації, які регламентовано Декретом Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» стосовно безпеки продукції для життя, здоров'я громадян; її сумісності та взаємозамінності, охорони навколишнього середовища; метрологічних норм і правил тощо. Отже, обов'язкова сертифікація проводиться у сфері, регульованій законодавством, тобто сфері, у якій рух матеріальної та нематеріальної продукції регулюється національними законами й постановами.
Добровільна сертифікація проводиться на відповідність усім необхідним споживчим вимогам у нерегульованій законом сфері та свідчить про виконання підвищених вимог до якості порівняно з обов'язковими вимогами, завдяки чому має підвищену ринкову вартість. Цей вид сертифікації може здійснюватися як державними, так і приватними органами із сертифікації [33].
Сертифікат на систему якості -- це документ, який видається підприємству органом із сертифікації систем якості та засвідчує відповідність створеної СМЯ вимогам нормативного документа (стандарту), а також підтверджує спроможність підприємства забезпечувати й підтримувати якість своєї продукції на відповідному рівні.
Державну систему управління якістю України створено з урахуванням вимог міжнародних стандартів. У першу чергу це серія стандартів ISO 9000, які забезпечують споживачеві право активно впливати на якість продукції, а також забезпечують законодавчу базу, нормативи якої передбачають, що для створення якісної продукції необхідно забезпечити якісне виконання всіх процесів, що реалізуються в межах підприємства. Ураховуючи те, що дієвим документом, у якому регламентуються вимоги до СУЯ та описується порядок її впровадження у компаніях, є стандарти видані у 2000 році Міжнародною організацією зі стандартизації та прийняті Держстандартом України у 2001 році [34].
Правові відносини в галузі захисту прав та інтересів споживачів регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» і відповідними постановами Кабінету Міністрів. У наведених документах захищаються права громадян-споживачів, у тому числі враховано ситуації, коли споживачам надано недостовірну або неповну інформацію про продукцію.
Реалізація нормативно-правових актів у сфері управління якістю дозволяє організувати ефективну систему законодавчого й нормативного забезпечення якості та безпеки продукції. Серед основних завдань такої системи слід назвати взаємопов'язане функціонування законодавчих актів і нормативних положень на всіх рівнях -- від загальних законів щодо проблем безпеки продукції до вимог нормативних документів на конкретні види об'єктів стандартизації. Усе це означає подальший розвиток системи захисту інтересів споживачів[35].
Висновки
При написанні роботи та вивченні теоретичних аспектів, було виявлено, що конкурентоспроможність, як соціально-економічна категорія, це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і аналізується в залежності від економічного об`єкту, що розглядається. У багатогранній практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені наступним чином:
1) Конкурентоспроможність персоналу;
2) Конкурентоспроможність підприємства;
3) Конкурентоспроможність продукції (одержана як похідна перших двох).
В багатогранній роботі по досягненню конкурентоспроможності важливе місце належить показникам, які повинні характеризувати та давати змогу оцінювати конкурентоспроможність того чи іншого об`єкту. Як показало проведене дослідження, нараховується багато параметрів, які повинні знаходитися в полі зору керівництва підприємства, як найважливіші об`єкти управління. Разом з тим, задаючись параметрами конкурентоспроможності для того або іншого об`єкту, необхідно постійно турбуватися про створення належних умов, які забезпечують досягнення потрібних параметрів конкурентоспроможності.
Умови (обставини, від яких будь-що залежить) виступають, таким чином, другою основоположною складовою категорією конкурентоспроможності. Вони охоплюють широкий спектр технічних,технологічних, організаційних, економічних, соціальних, кадрових, правових, ідеологічних відносин, які складаються в процесі функціонування господарського механізму підприємства.
Створення всіх необхідних умов для досягнення конкурентоспроможності об`єктів - первинна турбота керівництва і всього персоналу підприємства. Але успіх підприємств буде залежати ще і від державної політики. Основним завданням держави має бути створення такого економічного,політичного та правового середовища, інституційної інфраструктури, які б стримували виробництво перспективних та конкурентоспроможних товарів. В першу, чергу це стосується визначення та проведенням реформ господарської діяльності, створення ефективної експортно-імпортної та валютно-фінансової стратегії, політики таможні, та інших, які б враховували національні інтереси всієї держави та її виробників.
У той же час, існують визначені шляхи підвищення конкурентоздатності і основний з них це підвищення якості продукту, що виробляється та послуги, що надається. Якість, в поєднанні зі зниження всіх видів витрат і укріплення економічної стабільності підприємства є основою, на якій і тримається конкурентоспроможність підприємства.
Основна продукцiя, яку виробляє ПАТ «Літинський молочний завод» є масло тваринне, сири, сухе знежирене молоко та сироватка. Основними постачальниками молока є сiльськогосподарськi пiдприємства та населення Лiтинського району та iнших регiонiв Вiнницької областi. Цiни на сировину постiйно зростають. Сезоннiсть збору молока суттєво впливає на техпроцес виробництва продукцiї Товариства. Дiяльнiсть по виробництву сиру є перспективною, однак сировини (молока) недостатньо i цiни постiйно зростають. Товариство впроваджує новi технологiї у виробництво i планує випустити новi види сиру.
Акціонерне товариство є підприємством з найбільш складною управлінською структурою, що обумовлено так званою акціонерною власністю, тобто тим, що акціонерне товариство є об'єктом і суб'єктом права колективної власності акціонерів, права на частки якої, за загальним правилом, є трансфертними, можуть вільно передаватися ними іншим особам.
Вирішальну роль у здійсненні управління конкурентоспроможністю ПАТ «Літинський молочний завод» через управління конкурентоспроможністю продукції відіграють пріоритети управління, під якими розуміють цільові значення параметрів виробничо-економічної діяльності. Захист дiяльностi підприємства ПАТ «Літинський молочний завод », розширення виробництва та ринків збуту полягає у вивченні нових технологій, постійному покращенні якості продукції, що виробляється. Перспективними планами розвитку Товариства є проведення реконструкцiї та модернiзацiї основних засобiв та вихiд з продажу продукцiї, що виробляється Товариством, на росiйський та казахський ринки.
Перспективними напрямками підвищення конкурентоспроможності на ПАТ «Літинський молочний завод» є: вдосконалення використання обладнання, матеріалів та енергії, а також організації процесу виробництва, покращення якості та своєчасності отримання інформації усіма ланками виробничого процесу.Підвищення конкурентоспроможності являє собою процес змін, які потрібно мотивувати, стимулювати і генерувати. Ці зміни створюють позитивні установки й організаційну культуру, які сприяють, в свою чергу, як виживанню організації в агресивному зовнішньому середовищі, так і досягненню лідируючих позицій на ринку. Іноді виникають ситуації, при яких зміни повинні бути внесені ззовні, незважаючи на протидію або небажання частини працівників організації. Керівники програми в цих випадках повинні без вагань використовувати свою виконавчу владу, щоб розпочати введення змін.
Підвищення конкурентоспроможності кожного окремого підприємства є результатом не тільки локальних дій на мікроекономічному рівні (тобто - на рівні власне цього підприємства), але, значною мірою, і наслідком активізації діяльності щодо підвищення конкурентоспроможності на галузевому, регіональному, державному рівнях. Успіх компаній у конкурентоспроможності багато в чому визначається різноманітними векторами в корпоративному й соціальному середовищі. Саме тому конкурують і нації (країни) в умінні ефективно таке середовище створювати. Країни конкурують і тому, що глобальні ринки сьогодні відкриті й мобільні, а нові технології та глобалізація роблять їх не лише відкритими, прозорими, а й мінливими.
Список використаних джерел
1. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Виробничий менеджмент./ - К.: ЦУЛ, 2005.- 532 с.
2. Владимирова Л.П. Прогнозирование и планирование в условиях рынка./ - М.: Издательский Дом Дашков и Ко, 2007. - 308 с.
3. Савчук А. Системный подход к анализу конкурентоспособности промышленного производства / Економіст. - 2007. - №12. - с.58-61.
4. Фаминский И.П. Международные зкономические отношения. - М.: Юристь, 2008.- 847 с.
5. Савчук А. Конкурентоспособность отраслей промышленного производства: методологические вопросы оценки и анализа / Економіка промисловості. - 2006. - №2. - с.61 - 66.
6. Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник./ -- К.: Центр навчальної літератури, 2004. -- 414с.
7. Митерс Т., Уотермен Р. В поисках эффективного управления./ - М.: Прогресс, 2006. - 256 с.
8. Базилюк Я.Б. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забезпечення [Монографія]/ - К.: НІСД, 2002. - 132 с.
9. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент: Навч. посібник./- К.: ТОВ “УВПК “ЕксОб”, 2007. - 557 с.
10. Оснач О. Ф., Пилипчук В. П., Коваленко Л. П. Промисловий маркетинг. Навч. посіб. 2-ге вид./ - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 364 с.
11. Ковальчук І.В. Економіка підприємства [Текст] : навч. посібник / І. В. Ковальчук. - К. : Знання, 2008. - 679 с.
12. Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI / ВВР. - 2008. - № 50-51. - Ст. 384.
13. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про спостережну раду» від 19.07.1993 р. № 556.
14. Господарське право: Навчальний посібник / Жук Л. А., Жук І. Л., Неживець О. М. -- К.: Кондор, 2006. -- 400 с.
15. Борисенко З.М. Основи конкурентної політики: Підручник./ - К.: Таксон, 2006. - 704 с.
16. Дикань В.Л. Стратегічне управління конкурентоспроможністю як чинник інноваційного розвитку підприємства [Текст] / В.Л. Дикань /Маркетинг: теорія і практика. - Луганськ, 2010. - №16. - С. 55-58.
17. Вакуленко А.В. Управління якістю: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц./ - К.: КНЕУ, 2006. - 167 с.
18. Романишин С.Б. Система управління конкурентоспроможністю підприємства / Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. ? Вип. 20.12
19. Герчанівська С., Рапіцький Т., Питання управління конкурентоспроможністю підприємства / Галицький економічний вісник. -- 2011. -- №3(32). -- с.103-107
20. Должанський І.З., Загорна Т.О. Конкурентоспроможність підприємства: Навч. посібник./ - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 384 с.
21. Клименко С.М. Управління конкурентоспроможністю підприємства: Навчальний посібник./ - К.: КНЕУ, 2006. - 527 с.
22. Кобиляцький Л.С. Управління конкурентоспроможністю: Навчальний посібник./ - К.: Зовнішня торгівля, 2007. - 304с.
23. Котельников Д.І., Задорожна С.М. Управління конкурентоспроможністю. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів./ - К.: Видавничий Дім «Слово», 2007. - 168с.
24. Барабась Д.О. Концепція ключових факторів успіху підприємств як методологічна основа дослідження їх конкурентоспроможності / Проблеми науки - 2009. - №11. - с. 52-55.
25. Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10 травня 1993 року № 46-93 / Відомості Верховної Ради України. -- 1993. -- № 27. -- Ст. 289.
26. Закон України "Про підтвердження відповідності": Постанова Верховної Ради України від 17 травня 2001р. / Відомості Верховної Ради України. -- 2001.
27. Салухіна Н. Г., Язвінська О. М. Стандартизація та сертифікація товарів і послуг: Підручник. -- К.: Центр учбової літератури, 2010. -- 336 с.
28. Закон України "Про захист прав споживачів": Постанова Верховної Ради України від 15.12.1993 р. /Відомості Верховної Ради України. -- 1993.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Економічна сутність та основні параметри конкурентоспроможності. Теоретичні аспекти конкурентних відносин в сучасних умовах ринку. Економіко-математична модель оцінювання рівня конкурентоспроможності підприємства ТОВ "Сілікатчик". Проблеми її оцінювання.
дипломная работа [4,3 M], добавлен 02.07.2010Аналіз та оцінювання акцій та облігацій. Стратегії однобізнесових та мультибізнесових підприємств: види та призначення. Ієрархія та етапи формування стратегії підприємства. Добір людей і перевірка виконання. Показники конкурентоспроможності організації.
контрольная работа [1,3 M], добавлен 27.09.2009Оцінка зовнішнього середовища ТОВ "Металлстройкомплект", фінансово-економічний аналіз його стану. Позиціонування підприємства, сегментація ринку та ключові фактори успіху. Управлінський аналіз організації. Шляхи підвищення конкурентоспроможності.
отчет по практике [65,6 K], добавлен 07.05.2014Сутність, показники, методи та проблеми організації оцінювання якості продукції на підприємствах України. Загальна характеристика діяльності ДП "Лужанський експериментальний завод", аналіз організації процесу оцінювання та контролю якості його продукції.
курсовая работа [188,4 K], добавлен 09.09.2010Економічний зміст конкурентоспроможності і її оцінки. Процес формування та підвищення рівня конкурентоспроможності. Складові та фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства. Пропозиції по підвищенню рівня конкурентоспроможності підприємства.
дипломная работа [144,0 K], добавлен 26.08.2010Загальне поняття та види конкуренції. Процес формування стратегії конкурентоспроможності фірми. Методи оцінки конкурентного середовища та її різновиди. Оцінка рівня якості безалкогольних напоїв підприємства "Авіс". Побудова матриці конкурентних переваг.
курсовая работа [52,7 K], добавлен 09.04.2013Завдання та принципи оцінювання вартості майна підприємства як цілісного майнового комплексу. Стандарти і правила оцінювання, його масова й експертна форми. Методи та порядок оцінювання майна підприємства, формула визначення його капіталізованої вартості.
презентация [89,7 K], добавлен 11.02.2011Аналіз та виявлення основних факторів і методів оцінки конкурентоспроможності товарів і послуг на внутрішньому ринку. Визначення величини економічних параметрів, розрахунок загального індексу якості для газет "Каталог вакансій" та "Робота + кар’єра".
дипломная работа [2,1 M], добавлен 25.07.2011Інфраструктура ринку товарів та послуг. Координація незалежних рішень у ринковій економіці за допомогою ринкового механізму. Конкуренція як головна регулююча та контролююча сила, її форми та методи. Оцінка ступеня монополізації та концентрації ринку.
контрольная работа [24,2 K], добавлен 05.12.2010Поняття якості та конкурентоспроможності продукції. Аналіз основних показників діяльності підприємства "ВКФ С-КОРТ". Оцінка цінових та нецінових параметрів конкурентоспроможності продукції фірми. Пропозиції щодо зниження собівартості продукції компанії.
курсовая работа [294,0 K], добавлен 13.04.2014
