Основні функції бізнесу

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фінансів

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни: «Основи бізнесу»

Виконала

Студентка групи ФК-121Ю.П. Соляник

Перевірив

Асистент І.В. Лисенко

Чернігів, 2014

ЗМІСТ

ВСТУП

1. РОЗВИТОК ВІДНОСИН ОБМІНУ І ЗМІНА ФОРМ І СПОСОБІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ5

2. РОДОВІ РИСИ БІЗНЕСУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Бізнес - це підприємницька, комерційна чи будь-яка інша діяльність, що не суперечить чинному законодавству і спрямована на отримання прибутку. У сучасному розумінні, бізнес - це економічна діяльність суб'єкта в умовах ринку з метою отримання доходу шляхом випуску та реалізації товарів, робіт або послуг.

Бізнес є організацією, що бере участь в торгівлі товарами чи послугами. Це система, яка має такі властивості: цілісність, доцільність, суперечливість та активність. Його система охоплює такі елементи, як підприємницький, державний та споживчий бізнес.

Визначальними рисами бізнесу є ініціативність, самостійність у прийнятті господарських рішень, ризиковий характер діяльності, економічна свобода суб'єктів господарювання та творчий підхід до справи.

Обмін - це взаємний обмін діяльністю між людьми, що виявляється безпосередньо або у формі обміну продуктами праці. Саме в результаті обміну індивідуум отримує необхідний йому продукт. Відносини обміну роблять можливими поділ і спеціалізацію праці, що дозволяє домогтися економії робочого часу при виготовленні продуктів. Розрізняють три види підприємницької діяльності: виробничу, комерційну і фінансову.

До родових рис бізнесу належать :

- ініціативність;

- самостійність у прийнятті господарських рішень;

- рисковий характер діяльності;

- економічна свобода суб'єктів господарювання;

- творчий підхід до справи.

Бізнесмен самостійно розробляє бізнес-план власної справи, укладає угоди з партнерами, вибирає постачальників і споживачів виробленої продукції. В відповідальності з чинним законодавством і станом господарської кон'юнктури встановлює ціни, здійснює вільне наймання робітників, бере на себе відповідальність за свої рішення та їх наслідки.

Метою дослідження виступає вивчення принципу здійснення обміну, зосередження уваги на формах та способах підприємницької діяльності; ознайомлення з родовими рисами бізнесу.

Предметом дослідження є дослідження особливостей форм підприємницької діяльності та родових рис бізнесу.

Об'єктом дослідження виступає сам бізнес.

1. РОЗВИТОК ВІДНОСИН ОБМІНУ І ЗМІНА ФОРМ І СПОСОБІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Обмін - це ключова ланка бізнесу. Без обміну бізнес не існує. Через обмін людина отримує можливість придбати те, що їй необхідно для задоволення своєї потреби. Саме в результаті обміну індивідуум отримує необхідний йому продукт. Вибір, який робить людина при обміні, завжди обумовлений вигодою. Вигода завжди пов'язана з економією робочого часу, і тому обмін і вигідний, і потрібен усім учасникам. При цьому вигода виступає у формі матеріальних благ.

Схильність до обміну - найважливіше людське властивість, що лежить в основі пристрою економічного життя суспільства. Жодна жива істота в природі не володіє такою якістю. Тільки людина здатна обмінятися з іншими належними йому благами.

Відносини обміну роблять можливими поділ і спеціалізацію праці, що дозволяє домогтися економії робочого часу при виготовленні продуктів. Ці відносини, по суті, створюють економічну систему. Адам Сміт писав, що економічна система по суті своїй - це велетенська мережа зв'язків між спеціалізованими виробниками, яких з'єднує «схильність до мене, торгівлі, до обміну одного предмета на інший».

В розподілі праці синтезується егоїстична і колективістська природа людини. Працюючи на себе, на задоволення своїх потреб, індивідуум спеціалізується на окремому виді діяльності, припускаючи задовольнити результатами своєї праці, тими матеріальними благами, які він виробляє, окремих членів суспільства, і, в свою чергу, отримати натомість задоволення своїх потреб. [1]

Розрізняють три види підприємницької діяльності: виробничу, комерційну і фінансову.

Об'єктом діяльності в галузі виробництва є процес господарювання з виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг при кругообігу ресурсів: виробничі ресурси - виробництво - готова продукція (роботи, послуги) - товар - продаж - валовий дохід - фінансовий результат.

Виробниче підприємництво передбачає: визначення виду виробничої діяльності та номенклатури асортименту продукції (товарів, робіт, послуг), яку буде виробляти підприємець.

Підприємство може існувати доти, доки має споживачів об'єктів своєї господарської діяльності; виявлення потреби у товарах, необхідних потенційному споживачеві (маркетингова діяльність); оформлення контракту між підприємцем і покупцем товару; здійснення самого виробництва товарів і послуг.

Все необхідне для виробництва (засоби праці, сировина і матеріали, інформація) підприємець придбає самостійно. З огляду на це підприємець повинен вміти визначати основні виробничі операції, машини та устаткування, сировину, матеріали та комплектуючі вироби, виробничі та невиробничі приміщення, необхідні для здійснення господарської діяльності; залучення до своєї діяльності сторонніх організацій та осіб, якщо окремі роботи підприємець не здатний виконати своїми силами.

Фінансовий результат виробничого підприємництва характеризують прибуток і рентабельність виробництва продукції (відношення прибутку до затрат виробництва). Чим успішніше працює підприємство, тим вищі ці показники.

Суть комерційної діяльності становлять торгово-обмінні операції з купівлі-продажу (перепродажу) товарів при кругообігу ресурсів: ресурси для господарської діяльності - товар - продаж - валовий дохід - фінансовий результат.

Схема комерційного підприємництва аналогічна схемі виробничої підприємницької діяльності.

Відмінність полягає у відсутності в комерційному підприємництві виробництва по випуску продукції та необхідності в зв'язку з цим забезпечувати це підприємство сировиною. Комерційній підприємницькій діяльності передує аналіз ринку, на основі якого визначаються обсяг і ціна товару, що закуповується, обсяг і ціна реалізації цього товару. Остання має бути вищою за купівельну ціну.

Комерційна діяльність передбачає: добір кадрів, здатних виконувати операції придбання, транспортування, продажу товарів та інші торгово-посередницькі послуги; придбання товарів для наступного їх продажу; будівництво, оренду або придбання складських приміщень та торгових точок для зберігання та продажу товарів; залучення сторонніх організацій для виконання посередницьких робіт; фінансування підприємства для придбання товарів; збирання необхідної інформації для визначення постачальників (продавців) і покупців; продаж товарів покупцеві.

Об'єктом фінансової діяльності є процес господарювання з купівлі-продажу грошей, валюти, цінних паперів та обслуговування розрахункових операцій при кругообігу ресурсів: ресурси для господарської діяльності - придбання фінансових ресурсів - продаж - валовий дохід - фінансовий результат.

Схема фінансової діяльності аналогічна комерційній. Підприємець виступає як продавець фінансового товару або дає його в борг за певну плату. Грошова виручка від продажу фінансового товару використовується для покриття витрат і отримання прибутку.

Під звичайною діяльністю мають на увазі будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності.

До надзвичайної діяльності відносять такі операції або події, які відрізняються від звичайної діяльності, не відбуваються часто або регулярно та не передбачаються підприємцем. Це - стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії, експропріація приватної власності державою тощо.

Одні й ті ж події можуть бути надзвичайними для одного підприємства і звичайними для іншого.

Звичайна діяльність, у свою чергу, поділяється на операційну та іншу (фінансову й інвестиційну).

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

До основної діяльності відносять операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), які є визначальною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Інша операційна діяльність включає реалізацію виробничих запасів, оперативну оренду активів тощо.

Підприємницька діяльність може здійснюватись лише за умови державної реєстрації суб'єктів господарювання.

Держава здійснює регулювання окремих видів підприємництва шляхом ліцензування та обмеження окремих видів підприємницької діяльності для певних організаційних форм господарювання.[2]

За формою власності на майно підприємства підприємницька діяльність може бути приватною, загальнодержавною, муніципальною (комунальною), а також здійснюватися з використанням майна, яке є у власності громадських об'єднань (організацій).

При цьому держава не може встановлювати в будь-якій формі обмеження або переваги у здійсненні підприємницької діяльності в залежності від знаходження майна у приватній, загальнодержавній, муніципальній, (комунальній) власності або власності громадських об'єднань (організацій).

В залежності від масштабів (розмірів) господарювання виділяють великий, середній і малий тип підприємництва, які розрізняються між собою не тільки розмірами виробництва, але й особливостями відношення до власності. У великому підприємництві функції підприємця і власника майна, як правило, розділені.

Для малого підприємництва характерно об'єднання функцій власника майна і підприємця. У середньому підприємництві можуть мати ті або інші комбінації функцій власника і підприємця.

За кількістю власників підприємницька діяльність може бути індивідуальною або колективною. При індивідуальному підприємництві власність належить одній фізичній особі. Колективна власність - це власність, що належить одночасно кільком суб'єктам з визначенням частки кожного з них (паю) - пайова власність, або без визначення паїв (частки) - спільна власність.

Володіння, використання та розпорядження майном, що знаходиться в колективній власності, здійснюється за згодою всіх власників.

Форми підприємництва в свою чергу можна поділити на організаційно-правові та організаційно-економічні.

В числі організаційно-правових форм - товариства (партнерства), кооперативи, загальнодержавні і муніципальні (комунальні) унітарні підприємства.

Товариство є об'єднанням осіб, що створюється для здійснення підприємницької діяльності. Товариства створюються у випадку, коли в організації підприємництва вирішують прийняти участь два або більше партнерів. Важливою перевагою товариства є можливість залучення додаткового капіталу. Крім того, наявність декількох власників дозволяє здійснити спеціалізацію всередині підприємства на підставі знань і вміння кожного із партнерів.

Учасники товариства поділяються на дві групи:

- повні товариші (товариство з необмеженою відповідальністю);

- командитні товариші (товариство з обмеженою відповідальністю).

У командитних товариствах частина партнерів може мати необмежену відповідальність (повні товариші), а частина - обмежену відповідальність (командитисти).

Найбільш розповсюдженим є акціонерне товариство, яке залучає необхідні кошти шляхом випуску цінних паперів - акцій. Учасники акціонерного товариства несуть відповідальність за результати його діяльності у межах вартості акцій, що їм належать.

Підприємство, що створено групою осіб для спільної виробничої або іншої діяльності при їх особистій трудовій або іншій участі в його роботі, має назву кооперативу.

В кооперативі його учасники об'єднують свої майнові пайові внески.

До унітарних підприємств відносяться ті, що створені на підставі загальнодержавної або муніципальної (комунальної) власності.

До організаційно-економічних форм підприємництва можна віднести трести, асоціації, консорціуми, концерни, синдикати, картелі, фінансово-промислові групи.[3]

2. РОДОВІ РИСИ БІЗНЕСУ

Родові ознаки бізнесу нескладно виявити в рабовласницькому, феодальному та інших способах виробництва Класичним прикладом бізнесу у ті періоди були завоювання. Всяка війна чи воєнний похід так чи інакше мали економічне підґрунтя.

Кожен завойовник переслідував економічні цілі, він вів воєнні дії заради своєї власної вигоди. За допомогою військової сили він прагнув, нав'язувати сусідам

Свої інтереси, зайняти вигідні позиції, які дали б йому змогу диктувати підлеглим країнам свої умови життя. Работорговий бізнес був типовим прикладом тієї давньої системи ділових відносин, у якій поєднувалися економічні інтереси та особисті форми панування і підкорення, так само, як і добровільний продаж у рабство себе та членів своєї сім'ї.

До родових рис бізнесу належить те, що залишила практика розвитку бізнесу, насамперед:

обмін діяльністю між суб'єктами економіки;

прагнення кожного учасника обміну діяльністю реалізувати свої інтереси незалежно від того, чи реалізуються при цьому інтереси контрагентів;

прагнення до нав'язування своїх інтересів у випадку, коли контрагенти відмовляються приймати нав'язувані їм умови ділового спілкування (угоди);

прояв особистої чи колективної ініціативи у процесі підготовки чи укладання угоди;

здатність і готовність йти на особистий (чи колективний) ризик заради укладання угоди (операції) на вигідних умовах;

готовність і уміння проводити різні прийоми ділового спілкування, які переслідують мету досягнення найбільшої вигоди;

здатність робити різні кроки, у різних напрямах з метою забезпечення вигідної позиції для наступного проведення вибраних прийомів ділового спілкування;

вміння диференціювати вірогідні й справжні результати угоди, визначати пріоритети діяльності та підпорядкувати їм логіку ділового спілкування.

Усі зазначені родові риси бізнесу повною мірою виявляються у сучасній ринковій економіці, де вони мають повністю визначені видові особливості, зумовлені товарно-грошовими відносинами.

Інші особливості притаманні бізнесу у тих формах економіки, де таких відносин немає через історичні обставини, або вони мають обмежений характер розповсюдження чи існують у перекрученому вигляді, який не відповідає їх внутрішній природі.

У період, який передував першим бартерним угодам („товар" -„товар"), ділове спілкування, пов'язане з обміном діяльністю, здійснювалось у рамках замкнених економічних співтовариств (родів, племен, стад та ін.). І саме „ділова" природа цих первісних економічних контактів, діловий інтерес учасників первісного виробництва і привів у кінцевому підсумку до розпаду цих спільностей і до диференціації населення.

Одні виявили себе в своєму бізнесі, і саме вони почали захоплювати ключові економічні та інші позиції, інші терпіли крах, поступово потрапляючи у рабську чи іншу залежність від своїх контрагентів.

Вважати, що в докапіталістичній економіці не було бізнесу - те саме, що заперечувати наявність до капіталізму економіки, як такої, хоч саме слово «бізнес» дійсно ввійшло у науковий і побутовий обіг саме при переході до капіталізму.

Так само наївним було б вважати, що бізнес був повністю ліквідований у радянській доперебудовній економіці. У колишньому СРСР панувала думка, що бізнесу в нашій економіці бути не може, крім зовнішньоекономічних контактів, і що бізнесмени, як особлива соціальна група, назавжди щезли.

Бізнесмени сприймались хіба що як атрибут злочинного світу, причому їх наявність не була постійно відтворюваним явищем.

Однак бізнес був завжди поширеним явищем у планово-розподільчій економіці. Бізнесом займались споживачі, які здійснювали пошук дефіцитних товарів, їх дії, включаючи диференціацію ринку за регіональними, ціновими, фірмовими, товарними та іншими ознаками, для подальшого залучення до дефіциту, очевидно, могли б оснастити характерними прикладами кожного фахівця з теорії бізнесу, якби вони вирішили звернутись у цьому до радянського досвіду.

Для керівників підприємств і їхніх економічних служб бізнес зводився до листування з контрагентами, складання довідок для керівництва, суперечки з керівництвом з приводу коригування планів, «отоварювання» фондів, добування транспортних засобів, обміну дефіцитним устаткуванням, «навішування» навантаження (неходових товарів) до дефіциту, давання та приймання хабарів, ведення подвійних рахунків та ін.

Це пояснюється тим, що замість повноцінних товарно-грошових відносин у радянській економіці мали місце так звані планомірні товарні відносини, за яких ділові відносини між суб'єктами економіки встановлювались не за особистою ініціативою цих суб'єктів, а за волею плануючого і розподіляючого «об'єкти угод» керівництва.

Однак родові ознаки бізнесу зберігались і в таких умовах Щоправда вигода бізнесменів мала перехідний і централізовано регульований характер. Так, підприємства не одержували прибуток після вдало завершеної угоди (справи), а отримували його за рознарядкою зверху, виконавши планове завдання.

Суть угоди полягала в отриманні такого завдання „з створення прибутку", яке легко можна було б виконати.

Добутий таким чином прибуток був одним з найважливіших оцінкових показників роботи підприємства.

У сучасній економіці прояв родових ознак бізнесу безумовно повинен переломлюватись через історичну специфіку нинішнього періоду економічного розвитку. Фігура бізнесмена, здатного функціонувати в умовах ринкової економіки, повинна зайняти важливе місце в економічному житті суспільства. [4]

підприємницький кооператив бізнес

ВИСНОВКИ

Бізнес - це справа, ділова активність, спрямована на вирішення завдань, пов'язаних у кінцевому підсумку із здійсненням на ринку операцій обміну товарів і послуг між економічними суб'єктами ринку, з використанням форм та методів конкретної діяльності, які склалися в ринковій практиці. Бізнес - це система взаємопов'язаних відносин між його учасниками, тобто виробниками, споживачами то торговцями.

Основними функціями бізнесу є:

- ведення фінансів і обліку;

- кадрова;

- виробнича;

- маркетинг;

- підтримка підприємства;

- науково-дослідні та проектні роботи;

- зв'язки з громад кістю.

Виробниче підприємництво передбачає: визначення виду виробничої діяльності та номенклатури асортименту продукції (товарів, робіт, послуг), яку буде виробляти підприємець. Суть комерційної діяльності становлять торгово-обмінні операції з купівлі-продажу (перепродажу) товарів. Об'єктом фінансової діяльності є процес господарювання з купівлі-продажу грошей, валюти, цінних паперів та обслуговування розрахункових операцій.

Родові риси бізнесу: ініціативність; самостійність у прийнятті господарських рішень; рисковий характер діяльності; економічна свобода суб'єктів господарювання; творчий підхід до справи. Отже, ми досягли поставленої мети, тобто дослідили процес бізнесу, а також зосередили свою увагу на таких важливих питаннях як приватизація державних компаній та ліквідація підприємств.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Режим доступу : http://posibnyky.vntu.edu.ua/ekonomika/22.htm

2. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навч.пос. - Київ: Атіка, 2002. - 480 с.

3. Варналій З.С. Основи підприємництва. - К.: Знання-Прес, 2002. - 239 с.

4. Кісельов А.П. - Підручник. - Київ.: Вища школа, 1997., - 191 с.

Размещено на Allbest.ru