Моделювання поведінки ринкових суб’єктів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, молоді та спорту УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”

Факультет менеджменту та маркетингу

Курсова робота

з дисципліни Мікроекономіка

На тему: «Моделювання поведінки ринкових суб'єктів»

Студентки

2курсу групиУС-02

Номер залікової книжки 0210

Крижанівської Дарини Сергіївни

Київ 2011

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Моделювання поведінки споживача
• 1.1 Теоретичні основи дослідження поведінки споживача
• 1.2 Оцінка поведінки споживача з врахуванням дії факторів зовнішніх та внутрішніх чинників
• 1.3 Аналіз отриманих результатів та рекомендації
• Розділ 2. Моделювання поведінки конкурентного підприємства
• 2.1 Теоретичні основи функціонування підприємства в умовах досконалої конкуренції
• 2.2 Аналіз поведінки конкурентного підприємства та галузі
• 2.3 Висновки та рекомендації щодо діяльності конкурентного підприємства
• Розділ 3. Моделювання поведінки монополії
• 3.1 Модель монополістичного ринку та його характеристики
• 3.2. Аналіз діяльності підприємства-монополіста
• 3.3. Висновки та рекомендації з поведінки монополіста
• Висновки
• Перелік посилань
• Вступ
• Тема даної курсової роботи «Моделювання поведінки ринкових суб'єктів» є досить актуальною на сьогоднішній день, бо в сучасних умовах випускники вищих учбових закладів повинні орієнтуватися в широкому спектрі економічних питань, оцінювати різні тенденції суспільного розвитку, щоб самостійно визначати свою позицію в перетвореннях, бути готовими до практичної діяльності і мати визначений світогляд.
• Мета курсової роботи - поглиблення та систематизація теоретичних і практичних знань з курсу «Мікроекономіка».
• Виконання курсової роботи надасть мені можливість досконало осмислити процес виробництва, проаналізувати проблеми, які супроводжують цей процес, ознайомитися з необхідними для виробництва факторами.
• В ході даної роботи я навчусь приймати рішення, робити теоретичні та практичні висновки й узагальнення, застосовуючи отриманні теоретичні знання та аналізуючи результати проведених розрахунків під час вирішення конкретних економічних завдань.
• Також, моделювання поведінки ринкових суб'єктів допоможе мені розібратися у визначенні дій тих чи інших суб'єктів ринкових відносин при зміні певного фактору.
• Моделювання поведінки споживачів і фірм здійснюється за загальними правилами мікроекономічного моделювання і включає три основних елементи: мету, обмеження, вибір рішення:
• ? мета споживача полягає у максимізації сукупної корисності набору благ, мета виробника - у максимізації суми економічного прибутку за певний період;
• ? обмеження - це всі обставини, які не дозволяють споживати і виробляти стільки, скільки забажається; для споживача обмеженнями виступають його доход та ціни товарів, для фірми - продуктивність факторів виробництва, витрати виробництва, ціна готової продукції і попит на неї;
• ? вибір рішення полягає у досягненні мети за наявних обмежень; для споживача - це вибір оптимальної структури споживчого кошика; для фірми - це вибір оптимального обсягу виробництва (або комбінації обсягу виробництва і ціни).
• Курсова робота складається з виконання індивідуально навчально-дослідницького завдання, що має наступну структуру:
• 1. Моделювання поведінки споживача.
• 2. Моделювання поведінки фірми на досконало конкурентному ринку.
• 3. Моделювання поведінки фірми в умовах монополії.
• Кожна частина завдання передбачає опис ринкового суб'єкта та умов його поведінки, виконання розрахунків, побудову відповідних рисунків та надання пояснювальної записки з описанням ходу розрахунків і економічного змісту реакцій споживача чи фірми.
• Для написання роботи використовувались: Інтернет-видання, інформаційні портали, спеціалізована навчальна література, статистичні та фактичні матеріали журнальної періодики.
• Розділ 1. Моделювання поведінки споживача
• 1.1 Теоретичні основи дослідження поведінки споживача
• Метою споживання товарів та послуг є задоволення потреб людини. Потреби- це стан незадоволення, з якого людина прагне вийти,або задоволення, яке вона хоче продовжити.
• Економічні потреби -це ставлення людей до економічних умов їхньої життєдіяльності, яке характеризується відчуттям нестачі певних благ та послуг, бажанням володіти ними, щоб подолати це відчуття.
• Разом із розвитком людини відбувається розвиток її потреб. У сучасному суспільстві недостатньо задовольняти потреби в їжі, помешканні, одязі. Дедалі більше значення має задоволення духовних, культурних, освітніх потреб.Тому, робимо висновок, що потреби людини безмежні у своєму розвиткові й мають тенденцію до підвищення, тобто до якісних і кількісних змін.
• Єдиним способом задоволення потреб є споживання відповідного блага, що передбачає необхідність володіння цим благом, його багаторазове (для товарів тривалого вжитку) або одноразове (для товарів разового вжитку) використання.
• Блага - це товари, послуги,соціальні й екологічні умови, які задовольняють потреби людини або які людина вимушена споживати чи використовувати.Саме корисність робить благо саме тим, що потребує споживач.
• Антиблага - це протилежне явище до блага, тобто має від'ємну корисність, споживання таких благ є небажаним.
• Залежно від впливу рівня доходу на обсяг споживання розрізняють нормальні блага та блага низької споживчої якості.
• Нормальні блага - це блага, обсяг яких зростає зі зростанням доходу.
• Блага низької споживчої якості - це блага, обсяг споживання яких спадає при зростанні доходу.
• Залежно від впливу ціни на обсяг споживання розрізняють звичайні блага та товари Гіффена.
• Звичайні - блага, обсяг споживання яких зростає при зниженні ціни.
• Товари Гіффена - блага, обсяг споживання яких зростає при підвищенні ціни.
• Загальною основою зіставлення благ є корисність.
• Корисність - це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг або від будь-якої діяльності. Максимізація корисності є метою споживача, основним мотивом його поведінки.
• Щоб узагальнити мотивацію поведінки споживача, необхідно було дати кількісну оцінку корисності. Але корисність представляє собою психологічно-суб'єктивну оцінку задоволення. Для різних людей оцінка корисності одного й того ж блага буде різною. Навіть для однієї людини корисність одного й того самого блага може різнитись в залежності від інтенсивності потреби та ступеня її насиченості, запасу блага, періоду часу та інших обставин. Не існує і реальної одиниці вимірювання ступеня задоволення від споживання будь-якого блага, подібної до одиниці вимірювання ваги (кілограм) або довжини (метр). Вченими для аналітичних цілей була введена умовна одиниця виміру корисності - „ютиль", за допомогою якої характеризуються загальні тенденції динаміки корисності. Кардиналістська модель поведінки споживача виходить саме з того, що корисність може мати кількісний вимір. В даному випадку корисність є науковою абстракцією, аналітичною конструкцією, яка дозволяє виявити і математично обгрунтувати типові закономірності вибору для всіх споживачів.
• Існує також Ординалістська модель поведінки споживача (порядкова). Вона базується на тому, що раціональний споживач знає, чого він бажає, він може порівнювати набори товарів, його поведінка несуперечлива, він послідовний у своєму виборі і обирає кошик, якому віддає найбільшу перевагу.
• Функція корисності (U=f(x₁, x₂…x_n)) - це певне співвідношення обсягів спожитих благ і рівня корисності, що досягається споживачем.
• Для поглибленого аналізу виділяють сукупну і граничну корисність.
• Сукупна корисність (TU) - це сума задоволення від споживання благ. Вона може бути представлена у вигляді функції, яка показує залежність корисності від загальної кількості споживаних благ:
• TU =f(X,Y),
• де Y, X - кількість споживаних відповідних благ.
• Середня корисність (АU) - це сукупна корисність у розрахунку на кожну одиницю блага.
• Гранична корисність (MU) - це додаткова корисність, отримана від споживання додаткової одиниці блага, або приріст сукупної корисності при зміні кількості блага на одиницю:
• Математично граничні корисності благ можна представити як часткові похідні функції сукупної корисності:
• Для визначення поведінки споживача визначають наступні передумови:

1) Раціональна поведінка споживача. Поведінка споживача - процес формування попиту споживача на різні товари та послуги.

2) Наявність системи переваг і точне уявлення про граничну корисність благ.

3) Бюджетні обмеження:

, (1.5)

де P - бюджет;

P_x - ціни на товари;

x - кількість товарів;

4) Наявність встановлених без участі споживача цін на товари та послуги

Споживач керується принципом раціональності (екві-маржинальним). Тобто, маючи обмежені кошти і бажаючи максимізувати загальну корисність від споживання благ, він розподіляє свій бюджет так, щоб корисність отримана від останньої грошової одиниці витраченої на те, чи інше благо була однаковою.

Стан рівноваги споживача - це стан, при якому досягається оптимальна структура покупок.

,

де MU_x, MU_y - граничні корисності благ У та Х.

За ординалістською теорією поведінки споживача перевагу споживача можна умовно визначити порядковими номерами, які нібито присвоєні споживачем певним наборам благ, що мають різну корисність.

Набір благ при геометричному аналізі поведінки споживача являє собою координати точок на площині де по осям відображаються корисності відповідних товарів, що складають споживчий кошик.

Крива байдужості - крива, кожна точка якої характеризує вибір споживача у вигляді певного набору товарів чи послуг, яка відображає один рівень корисності.

Кількість одного блага, від якої змушений відмовитись споживач,щоб одержати додаткову одиницю іншого, називається граничною нормою заміщення (MRS) (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Гранична норма заміщення

Бюджетне обмеження в графічному вигляді представлене бюджетною лінією (рис.1.2).

Рис. 1.2 Бюджетна лінія

Зміна доходу споживача та ринкових цін товарів змінюють місце точок перетину бюджетної лінії з осями координат, оскільки змінюється відношення, але незмінним залишається нахил бюджетної лінії, оскільки співвідношення цін залишаються незмінними.

Фактори, що впливають на бюджетну лінію:

1. дохід;

2. зміна ціни товару.

За ординалістською версією оптимізація споживчого вибору полягає у суміщенні „моделі бажаного” та „моделі можливого” і пошуку оптимального кошика, який повинен належати бюджетній лінії, але в той же час найповніше задовольняти уподобанням споживача, тобто досягати найвищої з можливих кривих байдужості.

Таке поєднання одержимо, сумістивши криву байдужості з графіком бюджетної лінії, як це зображено на рис.1.3.

Рис. 1.3.Рівновага споживача

Рівновага споживача знаходиться в точці. Координати цієї точки відображають найпривабливіший для споживача кошик. Будь-який інший набір товарів або недосяжний, або лежить на поверхні байдужості нижчого рівня.

Розглянемо вплив на рівновагу споживача зміни доходу. Припустимо, що дохід зростає за інших рівних умов. Оскільки ціни товарів залишаються незмінними, нахил лінії бюджетного обмеження не змінюється. Поступове зростання доходу споживача призведе до зміщення бюджетної лінії праворуч вгору паралельно початковій лінії. Сумістивши графіки бюджетного обмеження з картою байдужості, можемо знайти точки оптимуму споживача за кожного з рівнів доходу.

Крива „дохід - споживання” єднає всі точки рівноваги споживача, пов'язані з різними рівнями доходу(рис.1.4).

Траєкторія кривої „дохід - споживання” залежить від типу благ. Крива „дохід - споживання” для нормальних благ є монотонно зростаючою. Для нижчих благ вона набуває від'ємного нахилу.



Рис. 1.4 Крива «дохід-споживання»

Лінія „дохід - споживання” може бути використана для побудови лінії Енгеля, яка показує взаємозв'язок доходу споживача і кількості придбаного блага X(Y).

Криві Енгеля і криві „дохід - споживання” мають однаковий характер в залежності віддоходу.На рис. 1.5представлені криві Енгеля для нормальних (а), нижчих (б) та нейтральних (в) благ.

Рис. 1.5 Криві Енгеля

Криві Енгеля мають практичне значення. Вони можуть надати інформацію стосовно груп населення з відповідними доходами, для яких реклама певних товарів буде найбільш ефективною.

Тепер проаналізуємо зміну оптимуму споживача під впливом зміни ціни одного з благ. Припустимо, що за інших рівних умов ціна товару поступово знижується. Бюджетна лінія обертається назовні праворуч вздовж абсциси, при цьому її кутовий коефіцієнт зменшується, що означає зміну відносної ціни товару, - він стає дешевшим порівняно з благом. Відрізки показують максимальні кількості товару , які споживач міг би придбати за різних цін, якби витрачав весь свій доход лише на нього. Точки на рис.1.6визначають рівноважні комбінації товарів за різних рівнів ціни блага . З'єднавши точки рівноваги плавною лінією, одержимо криву „ціна - споживання”.

Рис. 1.6 Модель поведінки споживача за зміни ціни одного товару

Крива „ціна - споживання” показує функціональну залежність між обсягом споживання блага та його ціною; вона сполучає всі точки рівноваги споживача, пов'язані зі зміною ціни одного з благ. На її основі будується крива індивідуального попиту.

Криву індивідуального попиту на товар отримаємо, якщо перенесемо рівноважні обсяги споживання товару у систему координат „ціна - кількість товару”.

Індивідуальний попит - це попит окремого споживача. Сума індивідуальних попитів формує ринковий попит.На попит впливають цінові та нецінові фактори.

Еластичність попиту за ціною -- це відсоткова зміна кількості товару у відповідь на відсоткову зміну його ціни.

)

- попит нееластичний;

- попит з одиничною еластичністю;

- попит еластичний.

Еластичність попиту за доходом- це зміна попиту у відповідь на зміну доходу.

)

Перехресна еластичність попиту - це відсоткова зміна кількості одного товару на відсоткову зміну ціни іншого товару.

)

- характерна для товарів субститутів;

для комплементарних товарів.

Ефекти доходу та заміни

Ефект доходу - це тільки ті зміни у споживанні, що спричинені зміною реального доходу споживача під впливом руху цін.

Ефект заміщення - це тільки ті зміни у споживанні товарів, які є результатом змін цін одного товару відносно цін на інші товари.

Для розмежування дії ефектів графічно застосовується побудова допоміжної прямої - компенсуючої бюджетної лінії. Економічний смисл добудови - визначити, якою стала б структура ринкового споживчого кошика, якби змінились лише відносні ціни благ. Далі, залишаючи незмінними відносні ціни (новий кут нахилу бюджетної лінії незмінний), досліджують лише вплив зміни реального доходу, що графічно відображається паралельним зміщенням бюджетної лінії.

Розглянемо графічну модель відокремленої дії ефектів за Хіксом для випадку зниження ціни товару (рис.1.7).

Рис. 1.7 Ефекти заміни та доходу за Хіксом. Нормальне благо

Нормальні блага, а також нижчі блага, для яких ефект заміни перевищує ефект доходу так, що зі зниженням ціни їх споживання збільшується, називаються звичайними благами. Для звичайних благ справджується закон попиту: з підвищенням ціни попит на них скорочується, а зі зниженням ціни - зростає, крива попиту має від'ємний нахил, є спадною.

Винятком є товар Гіффена - нижчий товар, який займає значне місце у видатках споживача і для якого не виконується закон попиту, для нього ефект доходу перевищує ефект заміни, а крива попиту має додатний нахил і є висхідною.Товар Гіффена має одночасно відповідати таким вимогам:

- бути неякісним в уявленні споживача;

- бути значною часткою його витрат.

1.2 Оцінка поведінки споживача з врахуванням дії факторів зовнішніх та внутрішніх чинників

Поведінка споживача досліджується на основі двопродуктової моделі. Функція корисності має вигляд:

Таблиця 1.1 Вихідні дані

Номер варіанту	Доход споживача (І), грн.	Ціна товару Х (Рх), грн.	Ціна товару Y (Py), грн.	Зміни ціни товару Х (Рх), грн.	Зміни у доході споживача (І), грн.	Зміни ціни товару Z (Рz), %.	Зміни ціни товару C (Рc), %.	Фактор, що впливає на попит	Фактор, що впливає на еластичність
27	130	10	65	+20	+130	+3,5	+1	кількість споживачів	розмір доходу

1) Визначаємо стан рівноваги споживача (рис.1.1)

За формулою (1.6) визначаємо стан рівноваги споживача:

Також ми знаємо, що MU_x=U`<sub>(x)</sub>; MU<sub>y</sub>=U`_(y).

Тоді, ми отримаємо систему рівнянь:

Тепер знайдемо функцію бюджету за формулою(1.5):

Підставимо X= 6 у функцію бюджету:

130 = 130 YY = 1 X

Знайдемо значення сукупної корисності: U=(1•6,5)^0,5 = 2,55

Побудуємо криву байдужості на табл. 1.2.

Таблица 1.2

X	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Y	6,5	3,3	2,2	1,6	1,3	1,1	0,9	0,8	0,7	0,65

Тепер за формулою (1.7)знайдемо граничну норму заміщення:

MRS_1-2=3,2 MRS_5-6=0,2 MRS_9-10=0,05

MRS_2-3=1,1MRS_6-7=0,2

MRS_3-4=0,6MRS_7-8=0,1

MRS_4-5=0,3MRS_8-9=0,1

Знайдемо координати точок перетину бюджетної лінії з осями ординат:

Побудуємо бюджетну лінію на рис. 1.1.

Кут нахилу бюджетної лінії визначається як , тоді

Точка рівноваги споживача знаходиться на перетині бюджетної лінії та кривої байдужості Е₀(6,5;1). Структура оптимального споживчого кошика складається із 6,5 товарів Х та 1 товару Y.

Перевіримо правильність графічного рішення відносно точки рівноваги і оптимального споживчого кошика аналітичним способом.



Отже, E₀(6,5;1)

2) Визначаємо зміни у стані рівноваги зі зміною доходу споживача (рис. 1.2)

Перенесемо криву байдужості та бюджетну лінію з рис. 1.1 на рис. 1.2.

Побудуємо нову бюджетну лінію на рис. 1.2. Визначимо нову функцію бюджету за формулою (1.5) зі зміною доходу ?І=+130.

Тоді І₁=260.

Нова функція бюджету: 10Х+65Y=260

Координати точок перетину бюджетної лінії з осями ординат:

Обчислимо числове значення сукупної корисності, пов'язане зі зміною доходу споживача.

10Х+65Y=260

Виразимо ХХ=26 - 6,5Y.

Х=6 (із формули граничної корисності)

6=26 - 6,5Y

13 = 26

= 2; = 13.

Тоді, U=(213)^0.5= 5,1

Побудуємо функцію корисності (нову криву байдужості) на табл..1.3

Таблиця 1.3

X	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
Y	26	13	8,7	6,5	5,2	4,3	3,7	3,3	2,9	2,6	2,4	2,2	2

Нова точка перетину, як видно із рис. 1.2: Е₁(13,2). Отже, споживач використовує 13 одиниць товару Х та 2 одиниці товару Y.

Перевіримо правильність графічного рішення відносно точки рівноваги і оптимального споживчого кошика аналітичним способом.

;

Отже, E₁(13;2).

Побудуємо криву дохід-споживання через т. Е₀ та Е₁ на рисунку 1.2.

Добудуємо під рис. 1.2 взаємопов'язаний з ним рис. кривих Енгеля для товарів та.

Як видно з кривих Енгеля товари та є повноцінними (нормальними).

3) Визначаємо зміни у стані рівноваги зі зміною ціни одного з благ (таб. 1.3, 1.4 та 1.5):

Перенесемо криву байдужості та бюджетну лінію з рис. 1.1 на рис. 1.3. Побудуємо нову бюджетну лінію на рис. 1.3. Визначимо нову функцію бюджету при зміні ціни на товар ?Рх=+20.

Отже, Рх₁=30.

Нова функція бюджету:

Координати точок перетину бюджетної лінії з осями ординат:

Обчислимо числове значення сукупної корисності, пов'язане зі зміною ціни товару Х:

;;

Побудуємо функцію корисності (нову криву байдужості) на таб.1.4.

Таблиця 1.4

X	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Y	2,3	1,2	0,8	0,6	0,5	0,4	0,33	0.29	0,26	0,2

Визначимо графічно нову точку рівноваги споживача(2,3;1). Структура споживання товару Y не змінилась, а товару Х в свою чергу змінилась: кількість споживання товару Х зменшилась із зростанням ціни Р_х, оскільки це нормальний товар.

Перевіримо правильність графічного рішення відносно точки рівноваги і оптимального споживчого кошика аналітичним способом.

Отже, (2,3;1).

Добудуємо компенсуючу бюджетну лінію і за моделлю Дж. Хікса графічно визначимо точку компенсуючої рівноваги та структуру умовного споживчого кошика. Точка компенсуючої рівноваги:Е*(4;1,6). Структура умовного споживчого кошика складається з 4 одиниць товару Х та 1,6 одиниць товару Y.

Визначимо і проілюструємо графічно величини ефекту заміни, ефекту доходу та загального ефекту. Даний товар Х є нормальним (згідно теорії).

Побудуємо криву «ціна-споживання», сполучивши точки рівноваги Е₀.

Добудуємо під таб. 1.4 взаємопов'язаний з ним рис. індивідуального попиту на товар . Визначимо цінову еластичність товару Хзгідно формули:

- нееластичний попит

Перенесемо рис. 1.2 та добудуємо під ним з врахуванням форми кривої індивідуального попиту взаємопов'язаний з ним рисунок змін в індивідуальному попиті на товар Х при зміні доходу (рис. 1.4). Визначимо еластичність попиту за доходом згідно формули (1.10):

- нормальний товар

Розрахуємо перехресну еластичність товару Хпри зміні ціни Z та ціни Cза формулою:

=0,62>Товари Zта Х взаємозамінні, бо

>Товари С та Х теж взаємозамінні (товари - субститути).

Індивідуальний попит на деякі товари іноді залежить від того, скільки ще людей придбали цей товар. Це явище називають „сіткові зовнішні впливи". Вони можуть бути позитивними і негативними. Позитивні сіткові зовнішні впливи виникають тоді, коли типовий споживач збільшує свій попит (крива індивідуального попиту переміщується вправо вгору - ), якщо товар купує багато людей. Прикладом такого впливу є ланцюговий ефект, який виникає при бажанні споживача слідувати моді. Негативні сіткові зовнішні впливи виникають тоді, коли люди прагнуть володіти рідкісними, унікальними товарами. Це - ефект снобізму, чим менша кількість людей володіє даним товаром, тим вищим буде попит на нього.

За такого ефекту крива індивідуального попиту переміщується вліво вниз - Ефект стосується таких товарів як автомобілі з індивідуальним дизайном, ексклюзивні одяг, взуття, прикраси, твори мистецтва тощо. Для таких споживачі в цінність товару полягає в тому, що ним володіє обмежене число людей. Ефект снобізму виявляють так звані товари Веблена - предмети розкоші, попит на які споживачів з високим рівнем доходу зростає, незважаючи на підвищення їхніх цін.

Вплив розміру доходу на еластичність попиту

Чим більше місця займає товар у бюджеті споживача, за інших рівних умов, тим вища еластичність попиту на нього. Якщо підвищиться ціна дешевшого товару на декілька відсотків, то особливого скорочення попиту на нього не буде, так як зміна ціни буде не чуттєва. Але якщо ціна на дорожчий товар (житло, автомобілі) підвищиться на такий самий відсоток, то можливе значне скорочення попиту, так як ціна стане набагато вищою. Еластичність попиту за доходом дозволяє виміряти відсоткову зміну кількості продукції, зумовлену тою чи іншою зміною доходу споживача.

Для товарів вищої категорії цей коефіцієнт буде мати позитивне значення, тобто при збільшенні доходу споживач буде мати змогу споживати якісніший товар.

Негативне значення коефіцієнта еластичності попиту за доходом свідчить про товар нижчої категорії.Споживачі як правило скорочують покупки такого роду в міру зростання своїх доходів.

За допомогою еластичності за доходами можна прогнозувати які галузі будуть розвиватись і розширюватись, а яким варто припинити виробництво.

Висока позитивна еластичність за доходом означає, що внесок конкретної галузі в економічний ріст буде більшим, ніж її частка в структурі економіки. Невеликий позитивний або негативний коефіцієнт вказує на перспективу скорочення виробництва в галузі.

1.3 Аналіз отриманих результатів та рекомендації

У першому розділі курсової роботи я дослідила поведінку споживача у різних ситуаціях. Вона досліджувалась на основі двопродуктової моделі. Функція її корисності має вигляд: .

Стан рівноваги споживача знаходиться на перетині бюджетної лінії та кривої байдужості.На початку, структура оптимального споживчого кошика складалася із 6,5 товарів Х та 1 товару Y при I = 130, .

При зміні доходу споживача (?І=+130) я визначила нову криву байдужості та бюджетну лінію, і як можемо побачити на рис.1.2 бюджетна лінія змістилася паралельно вверх. Коли дохід споживача збільшився на 130 грн, кількість товарів Х та Y зросла у 2 рази > Е₁(13,2). Сполучивши дві точки рівноваги, які відповідають різним розмірам доходу, я провела лінію «дохід - споживання». Траєкторія даної лінії показує нам, що дані товари є повноцінними. За цією лінією я побудувала криві Енгеля і визначила, що товари ХтаY є нормальними.

Далі на рис.1.3 я знайшла нову точку рівноваги(2,3;1)при зміні ціни товару Х (?Рх=+20). При зміні ціни бюджетна лінія змінила свій кут нахилу, а споживання даного товару Х скоротилося. Всі точки оптимуму, які утворюються дотиком бюджетної лінії, що повертається до кривої байдужості, визначають лінію «ціна-споживання». За даною лінію ми побачимо, що товари Х та Y незалежні між собою, оскільки при зміні ціни Х та його обсягу споживання, обсяг споживання товару Y не змінився.

Визначивши еластичність попиту за доходом згідно формули (1.10)я дійшла висновку, що Х- нормальний товар.

На рис.1.5 я дослідила вплив кількості споживачів на індивідуальний попит. Крива може рухатись вправо вгору або вліво вниз в залежності від ланцюгового ефекту або ефекту снобізму відповідно.

Розділ 2. Моделювання поведінки конкурентного підприємства

2.1 Теоретичні основи функціонування підприємства в умовах досконалої конкуренції

Фірма є одним з основних мікроекономічних суб'єктів. Вона представляє собою ринково-виробничу систему, оскільки одночасно виступає як покупець факторів виробництва на ринку ресурсів і їх споживач у процесі виробництва, та як виробник і продавець продукції на ринку товарів і послуг. Виробництво є основною сферою діяльності фірми.

Пошук шляхів максимізації прибутку перш за все означає для фірми оп-тимізацію процесу виробництва. Виробництво розглядається як процес використання ресурсів для виготовлення товарів та надання послуг. Іншими словами, як процес перетворення вхідного потоку затрат ресурсів у вихідний потік випуску. Випуск- це товари або послуги у грошовому або фізичному вимірі, виготовлені фірмою за певний період часу. Фактори виробництва розглядаються як блага, які повинна придбати фірма для забезпечення випуску інших благ - готової продукції.

У мікроекономіці виділяють три часових періоди виробництва: миттєвий, короткостроковий і довгостроковий. У миттєвому періоді ніяких змін у виробництві не відбувається. У короткостроковому періоді деякі ресурси є змінними (L = var), інші фіксовані (K = const), а в довгостроковому - всі ресурси змінні (K,L = var).

Досконала конкуренція - це тип ринкової структури, якій притаманні такі риси:

· Дуже велика кількість продавців і покупців;

· Однорідність блага та вподобань;

· Прозорість ринкових відносин і повна доступність інформації про ринкові процеси;

· Відсутність вхідних і вихідних бар'єрів.

Конкурентне підприємство - це підприємство, яке продає свою продукцію на ринку досконалої конкуренції та метою діяльності якого є максимізація прибутку. Конкурентне підприємство приймає ціну, а тому лінія попиту на його продукцію буде абсолютно еластичною і буде співпадати з лінією AR (рис.2.1).

Основні характеристики підприємства:

Валовий виторг (виручка) - це сума коштів, яку отримала фірма від реалізації товарів

Середня виручка - це валовий виторг у розрахунку на одиницю проданої продукції:

Гранична виручка - це приріст валового виторгу, який є результатом продажу додаткової одиниці продукції:

Рис.2.1 Валова, середня та гранична виручка

Витрати підприємства

v Короткостроковий період:

Постійні витрати (FC) - це витрати, які не залежать від випуску продукції.

Середні постійні витрати- це кількість постійних витрат виробництва що припадає на одиницю випуску продукції:

Змінні витрати - це витрати, які залежать від випуску продукції і змінюються залежно від збільшення або зменшення обсягу виробництва.

Середні змінні витрати - це кількість змінних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції

Сукупні витрати - це витрати на виробництво певного обсягу продукції:

Середні сукупні витрати (ATC) - це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції

На рис.2.2 показано положення кривих змінних, постійних та сукупних витрат підприємства.

Рис.2.2 Змінні, постійні та сукупні витрати

Граничні витрати (MC) - це приріст сукупних витрат пов'язаний з виробництвом додаткової одиниці продукції:

v Довгостроковий період:

Всі витрати є змінними: LVC = LTC = LC

Ринкова рівновага (marketequilibrium) - це така ситуація, коли плани покупців і продавців на ринку співпадають і за даної ціни величина пропозиції дорівнює величині попиту.

Аналіз взаємодії попиту і пропозиції (рис.2.3) показує, що:

· надлишок товару знижує ціну;

· дефіцит товару підвищує ціну;

· за ціни рівноваги не існує причин для її зміни.

Рис.2.3 Ринкова рівновага

Рівновага конкурентного підприємства у короткостроковому періоді

Порівнюючи сукупний виторг з сукупними витратами на кожному обсязі випуску, а також ринкову ціну з середніми та граничними витратами, фірма приймає рішення:чи виробляти продукцію взагалі, а якщо виробляти, то скільки, і визначає, яким буде результат діяльності.

Мінімальна ціна, за якою погодиться пропонувати додаткову одиницю продукції, що забезпечує їй лише нульовий економічний прибуток визначається умовою: P=MC=MR

Умова беззбитковості конкурентного підприємства досягається, якщо виробляється обсяг продукції, для якого:

P=ATC_min, тоді він може переходити у довгостроковий період.

Таким чином умова закриття підприємства:

P=AVC_min

Для конкурентної фірми загальне правило максимізації прибутку означає вибір такого обсягу випуску, за якого граничні витрати рівні ціні: MC=MR=P

Модель TRTC (сукупний аналіз)

Підприємство виробляє продукцію, якщо це приносить йому економічний прибуток, або якщо збитки будуть меншими, ніж у разі повного припинення виробництва (рис.2.4).

1. Якщо TR>TC, то фірма вирішує завдання максимізації прибутку.

2. Якщо TR<TC, то фірма мінімізує збитки.

3. Коли TR=TC, то фірма беззбиткова.

Економічний прибуток чи збиток фірмидорівнює різниці між сукупною виучкою та сукупними витратами:

EP = ТR - ТС

Рис.2.4 Економічний прибуток

Модель MRMC (граничний аналіз)

В даній моделі аналізуються співвідношення між граничними витратами, доходом, середніми змінними та середніми постійними витратами.

Умови прибутковості та збитковості конкурентної фірми за моделлю MRMC:

· Умова прибутковості: P>ATC

· Умова беззбитковості: P=ATC_min

· Умова мінімізації збитків шляхом виробництва:ATC_min>P>AVC_min

· Умова мінімізації збитків шляхом тимчасового припинення виробництва: P<AVC_min;

· P=AVC_min - точка закриття фірми.

2.2 Аналіз поведінки конкурентного підприємства та галузі

Припустимо, що конкурентне підприємство у короткостроковому періоді збільшує обсяги виробництва від 0 до 10 одиниць продукції за певного рівня постійних і змінних витрат та певних ринкових цін.

1) Оптимізація обсягів виробництва фірми

Вихідні дані:

Постійні витрати = 60.

Змінні витрати: 0, 45, 85, 120, 150, 185, 225, 270, 325, 390, 465.

Ціни: 56, 44, 32.

Обчислюємо витрати та економічні прибутки (збитки) підприємства (грн.) та заповнюємо таблицю 2.1.

Таблиця 2.1 Витрати та економічні прибутки підприємства

Обсяг випуску	Сукупні витрати	Середні витрати	Граничні витрати	Ціна / граничний виторг	Сукупний виторг	Економічний прибуток (+)/ збитки (-)
Q	FC	VC	TC	AFC	AVC	ATC	MC	MR1	MR2	MR3	TR1	TR2	TR3	EP1	EP2	EP3
0	60	0	60	-	-	-	-	56	44	32	0	0	0	-60	-60	-60
1	60	45	105	60	45	105	45	56	44	32	56	44	32	-49	-61	-73
2	60	85	145	30	44,5	72,5	40	56	44	32	112	88	64	-33	-57	-81
3	60	120	180	20	40	60	35	56	44	32	168	132	96	-12	-48	-84
4	60	150	210	15	37,5	52,5	30	56	44	32	224	176	128	14	-34	-82
5	60	185	245	12	37	49	35	56	44	32	280	220	160	35	-25	-85
6	60	225	285	10	37,5	47,5	40	56	44	32	336	264	192	51	-21	-93
7	60	270	330	8,6	38,6	47,1	45	56	44	32	392	308	224	62	-22	-106
8	60	325	385	7,5	40,6	48,1	55	56	44	32	448	352	256	63	-33	-129
9	60	390	450	6,7	43,3	50	65	56	44	32	504	396	288	54	-54	-162
10	60	465	525	6	46,5	52,5	75	56	44	32	560	440	320	35	-85	-205

За даними таблиці 2.1 побудуємо модель TRTC.

рис. 2.1 - кривіTC, VC, FC, TR1, EP1;

рис. 2.2 - криві TC, VC, FC, TR2, EP2;

рис. 2.3 - криві TC, VC, FC, TR3, EP3.

Визначимо за моделлю TRTC оптимальні обсяги виробництва та результати діяльності підприємства за кожної з заданих цін:

ь Р=56. Оптимальний обсяг виробництва Q=8.Фірма покриває сукупні витрати та отримує прибутки у розмірі 63 грн.

ь Р=44. Оптимальний обсяг виробництва Q=6. Фірма покриває постійні та частину змінних витрат та отримує збитки у розмірі 21 грн.

ь Р=32. Оптимальний обсяг виробництва Q=2. Фірма покриває тільки постійні витрати та отримує збитки у розмірі 81 грн.

За даними таблиці 2.1 побудуємо модель MRMC.

рис. 2.4 - криві ATC, AVC, AFC, MC, MR1;

Визначимо за моделлю MRMC оптимальні обсяги виробництва та результати діяльності підприємства за кожної з заданих цін:

ь Р=56. Оптимальний обсяг виробництва Q=8,1.Фірма є прибутковою, бо MR1>ATC;

ь Р=44. Оптимальний обсяг виробництва Q=6,9. Фірма мінімізує збитки шляхом виробництва, бо ATC_min>MR2>AVC_min

ь Р=32. Оптимальний обсяг виробництва Q=4,5.Фірма мінімізує збитки шляхом тимчасового припинення виробництва, бо MR3<AVC_.

Моделі MRMC:

- визначимо критичні ціни:

Точка беззбитковості (b)Р=47 грн.

Точка закриття виробництва (z)Р=37 грн.

- визначимо і короткострокової пропозиції підприємства (S)

- пояснимо, як вплинуть на короткострокову пропозицію підприємства деякі чинники:

а) підвищення орендної плати за приміщення офісу підприємства (FC) - це постійні витрати, тому криві MC та ATC збільшаться. При цьому крива короткострокової пропозиції зміститься вліво-вверх,але в кінцевому результаті вона повернеться у початкову точку.

б) підвищення цін енергоносіїв, які використовуються у виробництві - це змінні витрати, тому крива АVC збільшиться і підніметься вгору. Відповідно цьому крива короткострокової пропозиції зміститься паралельно вверх;

в) звільнення частини робітників - це змінні витрати, які зменшаться при звільненні частини виробничого персоналу, а тому крива пропозиції зсувається вправо-вниз;

г) скорочення управлінського персоналу- це постійні витрати, які зменшаться, а тому крива пропозиції зміщується спочатку вправо-вниз, а потім повертається в початкову точку;

д) підвищення залізничних тарифів- це змінні витрати, які збільшаться при подорожчанні тарифів, а тому крива пропозиції зсувається паралельно вверх.

2) Пропозиція конкурентного підприємства і галузі

За моделі MRMC визначимо обсяги пропозиції підприємства за галузевими цінами, заповнимо відповідні колонки (1, 2, 5) таблиці 2.2.

Таблтца 2.2

Обсяг попиту на продукцію галузі	9000	8000	7000	6000	5000	4000
Ринкові ціни в галузі	20	30	40	50	60	70

За даними таблиці 2.1. визначимо величини прибутків (збитків), одержаних підприємством за кожного значення ринкової ціни, перенесемо дані у колонку 3 таблиці 2.2.

Визначимо і занесемо у колонку 4 таблиці 2.2. обсяги галузевої пропозиції за умови, що в галузі функціонує 1000 фірм з ідентичними витратами.

Таблиця 2.3 Пропозиція конкурентного підприємства і галузі

Ціна Р	Обсяг пропонування фірми (Sf)	Прибутки (збитки) фірми (EPf)	Обсяг галузевого пропонування (S)	Обсяг попиту на продукцію галузі (D)
1	2	3	4	5
20	-	-	-	9000
30	-	-	-	8000
40	6	-45	6000	7000
50	7,5	17,5	7500	6000
60	8,5	92,5	8500	5000
70	9,5	177,5	9500	4000

За ціни Р=20 та 30 підприємство не може виробляти товар, тому обсяг пропонування незазначений.

За даними таблиці 2.2. побудуємо криві ринкового попиту(D) і пропозиції галузі(S) визначимо рівноважну ціну і рівноважний обсяг продукції галузі:

Q_е=6700

P_е=43

Можна зробити висновок, що у довгостроковому періоді дана галузь виробництва буде скорочюватись.

3) Діяльність різнорозмірних підприємств у різні короткострокові етапи

Ринкову рівноважну ціну приймемо за ціну продажу продукції конкурентного підприємства. Визначимо для кожного значення змінного фактора основні показники діяльності (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Витрати та економічні прибутки малого підприємства у першому короткостроковому періоді

Обсяг випуску	Сукупні витрати	Середні витрати	Граничні витрати	Граничний виторг	Сукупний виторг	Економічний прибуток (+)/ збитки (-)
Q	FC	VC	TC	AFC	AVC	ATC	MC	MR	TR	EP
0	60	0	60	-	-	-	-	-	0	-60
1	60	45	105	60	45	105	45	43	43	-62
2	60	85	145	30	44,5	72,5	40	43	86	-59
3	60	120	180	20	40	60	35	43	129	-51
4	60	150	210	15	37,5	52,5	30	43	172	-38
5	60	185	245	12	37	49	35	43	215	-30
6	60	225	285	10	37,5	47,5	40	43	258	-27
7	60	270	330	8,6	38,6	47,1	45	43	301	-29
8	60	325	385	7,5	40,6	48,1	55	43	344	-41
9	60	390	450	6,7	43,3	50	65	43	387	-63
10	60	465	525	6	46,5	52,5	75	43	430	-95

Підприємство збільшує свої розміри від малого до середнього і переходить у другий короткостроковий період розвитку підприємства. Для цього підприємство збільшує обсяги L і K в 1,5 рази, і як результат обсяги виробництва зросли вдвічі.

Розрахуємо всі показники діяльності підприємства (табл.2.5)

Таблиця 2.5 Витрати та економічні прибутки середнього підприємства у другому короткостроковому періоді

Обсяг випуску	Сукупні витрати	Середні витрати	Граничні витрати	Граничний виторг	Сукупний виторг	Економічний прибуток (+)/ збитки (-)
Q	FC	VC	TC	AFC	AVC	ATC	MC	MR	TR	EP
0	90	0	90	-	-	-	-	-	0	-90
2	90	67,5	157,5	45	33,8	78,8	33,8	43	86	-71,5
4	90	127,5	217,5	22,5	31,9	54,4	30	43	172	-45,5
6	90	180	270	15	30	45	26,3	43	258	-12
8	90	225	315	11,3	28	39,3	22,5	43	344	29
10	90	277,5	367,5	9	27,8	36,8	26,3	43	430	62,5
12	90	337,5	427,5	7,5	28,1	35,6	30	43	516	88,5
14	90	405	495	6,4	28,9	35,3	33,8	43	602	107
16	90	487,5	577,5	5,6	30,5	36,1	41,3	43	688	110,5
18	90	585	675	5	32,5	37,5	48,8	43	774	99
20	90	697,5	787,5	4,5	34,9	39,4	56,3	43	860	72,5

Наступний етап розвитку підприємства - третій короткостроковий період. Для того, щоб підприємство перейшло на цей етап, воно збільшує свої розміри і стає великим. Кількість капіталу та праці збільшується в 2 рази, обсяг, як результат, зростає в 1,5 рази. Розрахуємо всі показники діяльності підприємства (табл.2.6).

Таблиця 2.6 Витрати та економічні прибутки великого підприємства у третьому короткостроковому періоді

Обсяг випуску	Сукупні витрати	Середні витрати	Граничні витрати	Граничний виторг	Сукупний виторг	Економічний прибуток (+) / збитки (-)
Q	FC	VC	TC	AFC	AVC	ATC	MC	MR	TR	EP
0	180	0	180	-	-	-	-	-	0	-180
3	180	135	315	60	45	105	45	43	129	-186
6	180	255	435	30	42,5	72,5	40	43	258	-177
9	180	360	540	20	40	60	35	43	387	-153
12	180	450	630	15	37,5	52,5	30	43	516	-114
15	180	555	735	12	37	49	35	43	645	-90
18	180	675	855	10	37,5	47,5	40	43	774	-81
21	180	810	990	8,6	38,6	47,2	45	43	903	-87
24	180	975	1155	7,5	40,6	48,1	55	43	1032	-123
27	180	1170	1350	6,7	43,3	50	65	43	1161	-189

За результатами розрахунків (табл. 2.3, 2.4, 2.5) показуємо взаємозв'язок між короткостроковими та довгостроковим періодами та витратами. Показуємо критичні точки:

Оптимальний розмір підприємства - середній. Ефект від масштабу зростаючий. Економія від розміру спостерігається тільки на SAC2iSMC2, оскільки доходи перевищують затрати, тільки у другому періоді.

2.3 Висновки та рекомендації щодо діяльності конкурентного підприємства

За моделлю MRMC дане конкурентне підприємство беззбиткове при Р=47 грн, а закриття фірми відбудеться при Р=37 грн.

Рівноважна ціна і рівноважний обсяг продукції галузі досягається при Qе=6700 та Pе=43.

У першому короткостроковому періоді мале підприємство зможе покрити всі свої постійні витрати (починаючи з Q=2) і частину змінних, але прибутку не буде.

У другому короткостроковому періоді середнє підприємство буде працювати з прибутком і зможе покрити всі свої витрати (починаючи з Q=8) .

У третьому короткостроковому періоді велике підприємство покриває постійні витрати, але не може покрити змінні і тому працює зі збитками.

Отже, можна зробити висновок, що підприємству найвигідніше працювати маючи середній розмір виробництва у другому короткостроковому періоді.

споживач конкуренція монополістичний

Розділ 3. Моделювання поведінки монополії

3.1 Модель монополістичного ринку та його характеристики

Монополія (від грец. monos - один, poleo - продаю) - виключне право, що належить одній особі, групі осіб або державі на здійснення будь-якої господарської діяльності.

Монополія - це така модель ринку, при якій число продавців стає настільки малим, що кожен продавець взмозі вплинути на загальний обсяг пропозиції, а тому і на ціну товару, що продається.

До основних ознак монополії слід відносити:

наринку діє тільки одна фірма, що виробляє даний продукт, отже, поведінка фірми-монополіста аналогічно поведінці відросли в цілому;

монополіст виробляє унікальний продукт, який не має замінників. покупці або купують його, або обходяться без нього;

фірма-монополіст впливає на ринкову ціну. Крива попиту у монополіста має негативний нахил.

Монополіст «шукає» ту ціну, яка приносить йому максимальний прибуток, тому його називають «шукачем ціни», або «диктує ціну». Але це не означає, що монополіст може призначити яку завгодно високу ціну (наприклад, якщо монопольний видавець якоїсь книги встановлює ціну на неї, що дорівнює 1 млн. грн., то просто ніхто її не купить і видавництво розориться).

Аналогічним монопольному ринку є монопсонічний ринок - ринок, в якого є лише один покупець і безліч продавців (ринок праці).

Монополія має ту ж саму мету, що і конкурентна фірма: вибрати такий обсяг виробництва, який дозволяє отримати максимальну суму економічного прибутку за певний період. При виборі оптимального обсягу монополія зустрічається з трьома обмеженнями - витратами виробництва, попитом на продукцію та її ціною. Вибір монополії можна проаналізувати за допомогою тих же двох підходів, які застосовувались при вивченні моделі поведінки конкурентної фірми: порівняння сукупного виторгу і сукупних витрат (TRTC) та порівняння граничного виторгу і граничних витрат (MRMC).

Для оптимізації обсягу виробництва монополіст використовує універсальне правило граничного випуску MC = MR, яке є необхідною умовою одержання максимального прибутку для всіх фірм всіх ринкових структур і справедливе як для моделі MRMC , так і для моделі TRTC (рис. 3.1).

Рис. 3.1 Модель TRTC

Рис. 3.2. Модель MRMC

На рис. 3.2 зображено процедуру вибору оптимального обсягу виробництва монополії за методом порівняння граничного виторгу і граничних витрат (MRMC) . Якщо фірма вирішить виробляти, то вона максимізуватиме прибуток на обсязі Q*_m, для якого граничний виторг дорівнює граничним витратам. У правильності цього рішення ми можемо переконатись, розглянувши випадки, коли монополіст виробляв би менше або більше цього обсягу. На обсязі випуску Q₁ граничний виторг перевищує граничні витрати, тому суму прибутку можна збільшити, розширивши виробництво. На обсязі Q₂ граничні витрати перевищують граничний виторг, фірма несе збитки, вона може зменшити втрати, якщо скоротить виробництво.

Визначивши оптимальний обсяг випуску, монополія використовує криву попиту для знаходження ціни. Крива попиту показує, яку ціну бажали б заплатити покупці за запропонований обсяг продукції. На графіку 3.2монопольна ціна P*_m відповідає точці E_m на кривій попиту. Точка, яка визначає таку комбінацію ціни та обсягу випуску, що забезпечує максимізацію прибутку, називається точкою Курно.

Якщо на оптимальному обсязі випуску ціна перевищує величину середніх сукупних витрат , монополія максимізує економічний прибуток. Сукупний прибуток монополії можна розрахувати за відомою нам загальною формулою:

.

Монопольна влада - здатність впливати на ринкову ціну.

Ступінь монопольної влади знаходиться за формулою:

Варто зазначити, що в довгостроковому періоді всі монополії можуть бути відкритими, оскільки конкуренція може виникнути в зв'язку з появою товарів-субститутів, нововведеннями, зміною технології та іншими ринковими умовами.

Цінова дискримінація - це форма ціноутворення, при якому монополія встановлює різні ціни на однаковий товар для різних покупців залежно від умов продажу, причому різниця в цінах не обумовлюється різницею у витратах.

3.2 Аналіз діяльності підприємства-монополіста

Припустимо, що конкурентна галузь, яка складається з 1000 підприємств з ідентичними витратами, монополізується. Витрати монополії ідентичні витратам конкурентної галузі (тис.грн.). Витрати обчислені у таблиці 2.1. розділу 2. Моделювання поведінки конкурентного підприємства.

Таблиця 3.1 Вихідні дані

Обсяг попиту (тис. од.) на продукцію монополії	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Ціни для монополії	120	110	100	90	80	70	60	50	40	30

1)Оптимізація вибору простої монополії

Визначаємо величини сукупного і граничного виторгівта економічних прибутків фірми-монополіста. Заповнюємо колонки 1-8 таблиці 3.1, добравши необхідні дані з таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 Витрати та прибутки монополії

Обсяг попиту (тис. од.)	Ціна	Сукупний виторг	Граничний виторг	Граничні витрати	Середні витрати	Сукупні витрати	Економічні прибутки	Цінова дискримінація
QD	P	TR	MR	MC	ATC	TC	EP	TRmd	EPmd
1	120	120	120	45	105	105	15	120	15
2	110	220	100	40	72,5	145	75	225	80
3	100	300	80	35	60	180	120	315	135
4	90	360	60	30	52,5	210	150	390	180
5	80	400	40	35	49	245	155	450	205
6	70	420	20	40	47,5	285	135	495	210
7	60	420	0	45	47,1	330	90	525	195
8	50	400	20	55	48,1	385	15	540	155
9	40	450	50	65	50	450	0	630	180
10	30	300	50	75	52,5	525	-225	525	0

За даними таблиці 3.1 побудуємо модель TRTC, визначимо оптимальний обсяг виробництва та результат діяльності монополії (рис. 3.1 - криві TC, TR, EP):

Оптимальний обсяг виробництва: 5 тис. од., при цьому монополія отримує прибуток у розмірі 155 тис. грн.

Ступінь монопольної влади визначаємо за формулою:

2)Оптимізація вибору монополії з ціновою дискримінацією

Припустимо, що фірма-монополіст вдається до політики цінової дискримінації І ступеня. Обчислюємо величини сукупного виторгу та економічного прибутку і заповнюємо колонки 9-10 таблиці 3.1.

Якщо фірма-монополіст вдається до політики цінової дискримінації І ступеня, вона продає кожну одиницю продукції (кожну тисячу одиниць) за максимальною ціною, - згідно з готовністю покупців платити, яку показує крива попиту. Сукупний виторг тепер є сумою цих цін і зростає більш стрімко, ніж у простої монополії. Обчислені наростаючим підсумком значення сукупного виторгу TR_md та відповідні значення економічного прибутку заносимо у колонки 9-10 таблиці 3.1.

На моделі TRTC добудуємо криві сукупного виторгу та економічного прибутку монополії з ціновою дискримінацією TR_md, EP_md. Визначимо оптимальний обсяг виробництва та величину економічного прибутку: ЕР=220 тис.грн.

Монополія з ціновою дискримінацією за інших рівних умов виробляє більший обсяг продукції і отримує більший економічний прибуток, ніж проста монополія.

За моделі МRМC визначаємо оптимальний обсяг виробництва монополії з ціновою дискримінацією І ступеня.

Оскільки монополія з ціновою дискримінацією І ступеня продає кожну одиницю продукції (кожну тисячу одиниць) за готовністю покупців платити, крива її граничного виторгу співпадає з кривою попитуD= MR_md. Моделі МRМC оптимальний обсяг виробництва для такого монополіста, визначений за правиломMR=MC, буде більшим, ніж для простої монополії: = 7,2.

3) Визначення суспільних втрат від монополізації галузі

Моделі МRМC визначаємо рівноважні обсяг випуску та ціну, які встановилися б на галузевому ринку за умов досконалої конкуренції; порівнюємо їх з ціною і обсягом випуску простої монополії.

Q_c= 7,2тис. од., P_c= 47 тис.грн. - за умов досконалої конкуренції

Q_м=5,7 тис. од., P_м=57 тис.грн. - за умов простої монополії.

Отже, кількість товару, яку виробляє монополіст менша, а ціна за якою він продає вища.

Визначимо і проілюструємо графічно величину та складові суспільних втрат від монопольної влади.

В умовах монополії через підвищення ціни споживачі втрачають частину надлишку в сумі, заданій заштрихованим прямокутником C, а через обмеження обсягу випуску - втрачають надлишок в сумі, заданій трикутникомA. Сумарна втрата споживачів від монополії дорівнює сумі площA+C. Монополіст втрачає частину надлишку виробника, що відповідає області B, але перетворює на надлишок виробника частину споживчого надлишку величиноюC. Чиста втрата надлишків для суспільства становить(A+B).Це та ціна, яку суспільство платить за неефективний розподіл ресурсів монополією.

3.3 Висновки та рекомендації з поведінки монополіста

Монополіст максимізує прибуток, випускаючи таку кількість продукції, за якої граничний виторг дорівнює граничним витратам (MR = MC).

Оптимальний обсяг виробництва моєї монопольної фірми за моделлю TRTCстановить 5 тис. од., при цьому монополія отримує прибуток у розмірі 155 тис. грн.

Використавши цінову дискримінацію оптимальний обсяг виробництва становив 6 тис. од. та величина економічного прибутку=220 тис.грн.

За моделлю MRMCоптимальний обсяг виробництва =5,2 тис. од., а ступінь монопольної влади = 0,6.

Отже, монополіст, не вдаючись до цінової дискримінації, отримує менший прибуток, але в більшій мірі задовольняє споживацький попит.

За умов досконалої конкуренції рівновага встановилася б при Q_c=7,2тис. од., P_c=47 тис. грн., аза умов простої монополії при Q_м=5,2 тис. од., P_м=57 тис. грн.

В умовах конкурентного ринку надлишки споживача і виробника максимальні. В умовах монополії споживачі втрачають частину надлишку через підвищення ціни, і ще частину через обмеження обсягу випуску. Це та ціна, яку суспільство платить за неефективний розподіл ресурсів монополією.

Висновки

Після виконання курсової роботи я розібралася в закономірностях поведінки ринкових суб'єктів. В ході роботи було проаналізовано два типи різних ринків - конкурентний та монополістичний.

Курсова робота складалась з трьох розділів. У першому розділі була проаналізована поведінка споживача за трьох умов: 1) стандартна ціна та стандартний бюджет; 2) стандартна ціна, але при цьому бюджет споживача було збільшено (в даному випадку вдвічі); 3) стандартний бюджет, але при цьому збільшена ціну на товар Х.

У другому розділі був проведений аналіз поведінки конкурентної фірми за досконалої конкуренції, також у трьох ситуаціях: спочатку ціна товару Р= 56, потім вона зменшилась до Р=44, а потім Р=32. Потрібно було визначити в якому періоді, та за яких умов має працювати підприємство, тобто вибрати з трьох випадків найбільш доцільний.

У останньому розділі потрібно було проаналізувати монопольне підприємство та порівняти у деяких випадках з конкурентним підприємством. Спочатку, я порахувала витрати та прибутки фірми, потім на креслила графіки моделей MRMC і TRTC монопольного підприємства. Після цього я знайшла оптимальну ціну та кількість продукції для підприємства. Також був проведений підрахунок монопольної влади підприємства та визначені суспільні втрати від монополізації галузі.

Отже, виконавши цю курсову роботу, я засвоїла лекційний та практичний матеріал по ряду основних розділів курсу «Мікроекономіка». Навчилася приймати рішення, робити висновки та узагальнення, застосовуючи отримані теоретичні знання та аналізуючи результати проведених розрахунків під час вирішення конкретних економічних завдань.