Формування інвестиційних чинників раціонального землекористування

Размещено на http://allbest.ru

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Формування інвестиційних чинників раціонального землекористування

1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Земля була і залишається предметом вивчення багатьох наук, у зв'язку з її багатогранним значенням та важливою роллю у соціально-економічному розвитку суспільства. Стан земельних ресурсів певною мірою, є характеристикою суспільної формації та рівня її розвитку. Нажаль, зміни які відбулися в країнах Центральної та Східної Європи у кінці XX століття засвідчили, що раціональне використання земельних ресурсів країни не забезпечується, а її земельно-ресурсний потенціал збіднюється. Стан матеріально-технічної бази сільського господарства, при щорічному вибуттю з виробничого циклу фізично і морально застарілої сільськогосподарської техніки і знарядь, при практичній відсутності їх поповнення, наближає аграрний сектор до незворотного руйнування техніко-технологічної основи виробництва. Складається парадоксальна ситуація, зниження конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції та зменшення її обсягів призводить до послаблення матеріально-технічної бази, а це в свою чергу підвищує затрати на виробництво даної продукції, що і робить її не конкурентоспроможною. Сподіватися на суттєву фінансову допомогу з боку держави (дотування) - проблематично.

У зв'язку з цим виникла потреба формування ринкової системи мобілізації фінансових ресурсів та розробки інвестиційної політики раціонального землекористування. Залучення як внутрішніх так і зовнішніх інвестицій в сільське господарство є важливою умовою покращання земельно-ресурсного потенціалу та модернізації і переоснащення сільськогосподарської техніки товаровиробників.

У вітчизняній та зарубіжній літературі достатньо уваги приділяється вивченню багатоаспектних питань раціонального землекористування, збереження, відтворення і використання природно-ресурсного потенціалу за рахунок залучення інвестицій. Ці проблеми, зокрема, частково розглядаються у працях: І.К. Бистрякова, М.А. Голубця, Б.М. Данилишина, Д.С. Добряка, В.М. Другака, С.І. Дорогунцова, Я.В. Коваля, А.С. Лисецького, І.Р. Михасюка, Л.Я. Новаковського, П.Т. Саблука, А.Я. Сохнича, В.М. Трегобчука, А.М. Третяка, М.А. Хвесика та інших вітчизняних і зарубіжних вчених.

Аналіз літературних джерел виявив, що незважаючи на чисельність досліджень, дана проблема вивчена недостатньо, а стосовно інвестування в сферу землекористування вона зовсім не визначена. Постає нагальна потреба у вивченні напрямів, шляхів та методів залучення інвестицій а також визначення їх ефективності та ємності ринку стосовно сільськогосподарського виробництва. Все це обумовило вибір теми дисертаційної роботи, окреслило основні напрями пошуку, визначило мету, структуру та зміст дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась згідно з напрямами державних програм та досліджень за тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема, в рамках тем: 3.1.5.63. - “Схема (Прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу” - номер держреєстрації 0100V000657 (автором здійснена оцінка земельно-ресурсного потенціалу, визначена ефективність інвестування); 3.1.5.64. - "Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України" - номер держреєстрації 0101V007882 (автором розроблені основні напрями переходу землекористування на засади сталого розвитку); 4.2.1.5.83. - "Розробка теорії і методів оцінки, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів в умовах сучасного землекористування" - номер держреєстрації 0102V006925 (автором досліджено стан і перспективи інвестування в землекористування як основи його раціонального розвитку).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретико-методологічних засад формування системи ефективного залучення інвестиційних ресурсів для підвищення економічної ефективності використання та відтворення земельно-ресурсного потенціалу.

Для досягнення цієї мети були поставлені та розв'язувались такі задачі дисертаційного дослідження:

здійснити науковий аналіз теоретико-методологічних засад формування інвестиційних чинників в землекористуванні;

проаналізувати сучасний стан та методи регулювання інвестиційної діяльності в землекористуванні;

здійснити еколого-економічну оцінку інвестиційної привабливості земель;

розробити систему заходів щодо формування ефективної інвестиційної політики в сфері землекористування;

вдосконалити нормативно-правове та управлінське забезпечення інвестування в землекористування;

обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового та управлінського забезпечення землекористування;

розробити рекомендації щодо вдосконалення системи залучення інвестицій в землекористування для забезпечення його раціонального використання.

Об'єктом дослідження є процеси формування системи інвестиційних чинників раціонального землекористування в умовах ринкового середовища.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних засад з питань удосконалення системи інвестиційних чинників раціонального землекористування.

Методи дослідження - методологічною основою дисертації є логіко-діалектичний метод пізнання явищ і процесів в економіці в цілому та в землекористуванні, зокрема. Вибір методів дослідження визначався прагматичними міркуваннями, оскільки земля є предметом вивчення різноманітних наук - географії, ґрунтознавства, права, соціології, економіки та ін. Дослідження ґрунтуються на використанні методів: системного (комплексного) - при вивченні закономірностей, тенденцій і особливостей розвитку земельних відносин та оцінці земельних ресурсів; економіко-статистичного - при обґрунтуванні державної інвестиційної політики в контексті раціонального землекористування; спостережень і порівнянь - при вивченні зарубіжного досвіду розвитку інвестиційних процесів; графічного - при дослідженні соціально-економічних проблем землекористування; абстрактно-логічного - для реформування власнісного статусу земельного фонду.

Вихідними джерелами досліджень були законодавчі акти України, багаторічні статистичні дані Державного комітету статистики України, Державного комітету земельних ресурсів, виробничих об'єднань та підприємств, іноземні та вітчизняні наукові публікації, інформація з Інтернету.

Наукова новизна одержаних результатів. Науковою новизною відзначаються такі теоретичні та методологічні результати дисертаційного дослідження:

поглиблено теоретико-методологічні засади формування інвестиційних чинників землекористування, що на відміну від відомих раніше, враховують організаційно-виробничі, маркетингові та фінансові фактори ринкового спрямування а також властивості землі (ґрунти, рослинність тощо);

запропоновано принципову схему класифікації інвестицій на основі параметрів комплексності та системності, основою якої є об'єкти інвестування та характер їх здійснення, як найбільш суттєвих і комплексних ознак належності інвестицій до тієї чи іншої групи;

здійснено еколого-економічну оцінку інвестиційної привабливості земель на основі таких показників, як вартість земельних ресурсів, окупність інвестицій та екологічна стабільність території, що дозволяє формувати ефективну регіональну земельну політику;

обґрунтовано систему заходів щодо формування інвестиційної політики в сфері земельних відносин у відповідності з пріоритетними національними інтересами та вимогами ефективного землекористування;

- визначено основні чинники, що сприятимуть залученню інвестицій в підвищення ефективності землекористування, а саме зменшення оподаткування, резервування амортизаційних коштів і частки прибутку сільськогосподарських підприємств, що впроваджують новітні технології;

розроблено пропозиції щодо економіко-правового забезпечення ефективного інвестування, шляхом удосконалення земельного оподаткування в Україні та запровадження ринкового обігу земельних ділянок.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані в роботі наукові результати мають важливе практичне значення для обґрунтування і розробки системи заходів щодо залучення інвестиційних ресурсів в сферу землекористування шляхом формування сприятливого інвестиційного клімату. Практична цінність дослідження визначається адресною спрямованістю конкретних програм, методик, положень, вказівок, рекомендацій для всіх суб'єктів землекористування різних рівнів управління земельними ресурсами: власників земель, землекористувачів, державних органів виконавчої влади. Практична реалізація пропозицій дисертаційного дослідження дозволяє підвищити економічну ефективність і обґрунтованість рішень, що пов'язані з пріоритетними напрямами інвестиційної політики землекористування.

Результати дисертаційного дослідження використані Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при виконанні науково-дослідних робіт (довідка № 01-11/241 від 27.03.2007 р.), ДП “Закарпатський науково-дослідний інститут землеустрою” при формуванні регіональної політики використання і охорони земель карпатського регіону (довідка № 02/77 від 08.05.2007 р.), Львівським обласним головним управлінням земельних ресурсів при оптимізації раціонального землекористування та формування регіональної політики використання земельно-ресурсного потенціалу львівської області (довідка № 55 від 01.03.2007 р.), професорсько-викладацьким складом Львівського державного аграрного університету у навчальному процесі та знайшли своє відображення в науково-дослідних роботах, темах та планах Інституту (довідка № 01-28-02 від 5.06.2007 р.) та іншими установами й підприємствами.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки та пропозиції належать особисто автору та є його науковим доробком.

Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій розв'язано важливе наукове завдання - розроблено систему заходів щодо формування ефективної інвестиційної політики в сфері земельних відносин відповідно до національних інтересів та вимог ринкової економіки.

Наукові результати дисертаційного дослідження є внеском у розвиток економічної науки з питань природокористування, охорони навколишнього середовища та землекористування.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на: ІV симпозіум „Австрія - Україна. Сільське господарство: наука і практика” (Гумпенштайн, 2002 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2002 р.); Третя міжнародна науково-практична конференція “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції” (Суми, 2003 р.); VІ Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта 2003” (Дніпропетровськ, 2003 р.); VІІ Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта 2004” (Дніпропетровськ, 2004 р.); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція “Динаміка наукових досліджень 2004” (Дніпропетровськ, 2004 р.); Щорічна науково-практична конференція за міжнародною участю “Внутрішня політика держави: сутність, принципи, методологія” (Львів, 2005 р.); ІV Міжнародна науково-практична конференція “Динаміка наукових досліджень 2005” (Дніпропетровськ, 2005 р.); Научно-практическая конференция “Научные исследования и их практическое применение” (Одесса, 2005 г.); Міжнародна наукова конференція “Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні” (Київ, 2006 р.); І научно-практическая конференция “Наука и технологии: шаг в будущее - 2006” (Белгород, 2006 г.); Щорічна науково-практична конференція “Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні” (Львів, 2006 р.); Науково-практична конференція “Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку” (Київ, 2007 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладені у 20 наукових працях, з них 7 у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 5,5 друк. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, загальних висновків і списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації складає 185 стор. комп'ютерного тексту, який містить 8 таблиць та 7 рис. Список використаних джерел із 146 найменувань викладено на 14 сторінках. Із загальної кількості, таблиці та рисунки не займають всю площу сторінки.

2.ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі ”Інноваційно-інвестиційна політика регіонального розвитку землекористування” досліджено теоретико-методологічні засади інвестиційної політики землекористування. Поглиблено поняття “інвестиційні ресурси”, сформульовано сутність його соціально-економічних та екологічних категорій і обґрунтовано їх зміст.

Етика наукового економічного дослідження елементарно вимагає розглядати і досліджувати економічні явища і процеси з позицій економічної теорії. Тому, не відкидаючи можливості і потреби вивчати інвестиції на основі наведених фінансового та економічного підходів, найдоцільніше, на нашу думку, буде розглядати їх з позицій економічної теорії як соціально-економічну категорію. Врахування у ході проведеного аналізу всіх критичних зауважень, різних існуючих точок зору на суть інвестицій в рамках вказаних підходів дозволяє сформулювати власне трактування цього поняття, яке полягає в наступному: інвестиції - це соціально-економічна категорія, що виражає відносини між людьми в процесі вкладення певних активів у грошовій або матеріальній формах в різні можливі сфери їх застосування з метою одержання через певний час певних вигод власниками цих активів за умови наукового обґрунтування, раціонального планування та ефективного використання вкладених активів.

Проведений аналіз усіх існуючих точок зору, на предмет класифікації інвестицій, дозволяє узагальнити їх з врахуванням вказаних у ході цього аналізу зауважень і сформувати свою оригінальну систему класифікації. Результати цієї роботи представлені на схемі (рис. 1).

У схемі не враховано можливого поділу інвестицій за розміром, оскільки в кожному конкретному випадку одна й та ж сума інвестицій може бути або великою, або меншою за масштабами. Тобто ці ознаки класифікації є настільки відносними, що автор вважає недоцільним включати їх у загальну схему класифікації інвестицій.

За даною схемою, сукупність прямих і портфельних інвестицій, а також іноземних кредитів інвестиційного характеру, що поповнюють основний та оборотний капітал і виступають у формі рухомого чи нерухомого майна, валюти, цінних паперів, об'єктів інтелектуальної власності (технологій, ноу-хау) тощо, доцільно називати інвестиційним потоком.

І нарешті, в силу того, що представлена класифікація інвестицій характеризує всю гаму їх форм і видів, які можуть мати місце практично у всіх галузях економіки, автор вважає недоцільним включати в схему галузевий поділ інвестицій.

Така схема класифікації інвестицій є оригінальною, оскільки претендує на, порівняно з усіма існуючими, з якими автору вдалося познайомитись, вищий ступінь логічності і водночас комплексності та системності. Крім того, ця схема має наукове і практичне значення, оскільки дозволяє здійснювати системний науковий підхід до дослідження тих чи інших видів інвестицій, а також раціонально використовувати методику оцінки ефективності різних видів інвестицій на різних їх рівнях.

Крім існуючих підходів до класифікації інвестицій та критичних зауважень до них, при розробці даної схеми враховувалось, у що конкретно ці інвестиції можуть бути здійснені, тобто практично основою такої класифікації є об'єкти інвестування та характер здійснення цих інвестицій як найбільш суттєві і найбільш комплексні ознаки належності інвестицій до тієї чи іншої групи.

У другому розділі “Сучасний стан вкладення інвестицій в землересурсну сферу” здійснено аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку інвестування в землекористування України.

Стимулювання інвестиційного процесу для системного оновлення і розвитку матеріально-технічної бази сучасного сільськогосподарського виробництва має вирішальне значення у виведенні галузі з кризового стану. Лише за умови, що буде розроблена і реалізована послідовна та обґрунтована державна програма інвестиційної політики, а необхідні суми закладені в бюджет, можна впроваджувати новації в аграрних підприємствах. Тому сьогодні стратегічною метою регіону має бути підвищення ефективності виробництва, формування і збереження оптимальних пропорцій в кількісних і якісних параметрах господарських систем, підвищення добробуту населення, забезпечення зайнятості.

Аналіз багатьох наукових джерел дає нам змогу стверджувати, що фінансування за допомогою прямих іноземних інвестицій є найвигіднішим, оскільки не призводить до збільшення зовнішньої заборгованості. У процесі надходження прямих іноземних інвестицій в економіку України можна виокремити три основні етапи.

І етап - 1992-1994 рр. - характеризується вкрай низьким рівнем залучення таких інвестицій, що відповідав практично 10 дол. США на душу населення;

ІІ етап - 1995-2000 рр. - характеризується дещо динамічнішим зростанням зацікавленості іноземних інвесторів до економіки України;

ІІІ етап - з 2001 р. - характеризується підвищенням інвестиційної привабливості української економіки в цілому.

В таблиці 1 наводимо структуру прямих іноземних інвестицій в економіку України.

Найбільша частка іноземних інвестицій, залучених в аграрний сектор економіки, припадає на товариства з обмеженою відповідальністю - 71,2%, що зумовлено найбільшим поширенням цієї форми господарювання та її найбільшою привабливістю для іноземних інвесторів, в силу найбільшої зрозумілості для них суті цієї організаційно-правової форми господарювання. Більшість ТзОВ створена малою кількістю засновників, з якими інвесторам легше вирішувати корпоративні питання.

Певного підвищення інвестиційної привабливості агропромислового комплексу України слід очікувати з наближенням до рівня, що відповідатиме рівню вимог для прийняття її до складу ЄС. З цим пов'язана проблема стандартів - лише невелика кількість підприємств АПК України зможе в найближчому майбутньому відповідати цим вимогам. З інтеграцією в Євросоюз дедалі більше підприємств опинятиметься під загрозою закриття саме через невідповідність європейським вимогам стосовно технології виробництва, збереження і перевезення продукції. Практика Польщі свідчить про те, що великі компанії наступають і на ті види виробництв, які кожна країна може розвивати і без іноземного капіталу або за його мінімальної участі.

Таблиця 1. Прямі іноземні інвестиції в економіку України за видами економічної діяльності^*

*Розраховано за Статистичним щорічником України за 2001-2004 рр.

У 2005 р. дуже негативно на динаміку обсягів іноземних інвестицій в Україну вплинули незрозумілі дії Президента України спочатку щодо скасування, а через п'ять місяців поновлення пільг для інвесторів у вільних економічних зонах. Світовий досвід свідчить, що ВЕЗ є важливими та ефективними інструментами збільшення обсягів іноземних інвестицій. Сьогодні в Україні налічується 11 ВЕЗ зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності, які охоплюють 40 сільськогосподарських регіонів із територією близько 10% від загальної території країни. В них затверджено близько 500 інвестиційних проектів на суму понад 2 млрд. дол. США. Але безпосередньо на село тут сьогодні припадає лише дещо більше 1% іноземних інвестицій, коли розрахунки показують, що ця частка повинна бути не менше 1/3 загального обсягу.

Одними з основних стримуючих інвестиційний процес чинників є недолугість нашого законодавства, відсутність необхідних гарантій, нестабільність політичної ситуації, невідпрацьована економічна стратегія і тактика. Своїми діями: забороною на вільне переміщення сільськогосподарської продукції, обмеженням експорту, встановленням черговості погашення боргів товаровиробниками за отримані кредити тощо, уряд наполегливо “виштовхує” вітчизняних і зарубіжних інвесторів зі сільськогосподарського ринку країни. Внаслідок цього в західних інвесторів немає бажання вкладати значні капітали в агропромисловий комплекс України.

У третьому розділі “Удосконалення інвестиційних чинників раціонального землекористування” викладено особливості удосконалення системи інвестування раціонального землекористування відповідно до ринкових умов господарювання.

Формування ринкової системи землекористування в Україні потребує кардинально нової стратегії мобілізації фінансових ресурсів, особливо це стосується сільськогосподарського землекористування, де земля є головним засобом виробництва. Це зумовлює необхідність визначення основних принципів, напрямків, форм, методів і способів забезпечення фінансовими ресурсами реальних можливостей розвитку сільськогосподарського землекористування.

Необхідність термінової мобілізації фінансових ресурсів для підвищення ефективності сільськогосподарського землекористування підтверджується величезними невикористаними потенціальними можливостями щодо зростання виробництва аграрної галузі економіки з погляду світових аналогів. Про це свідчить значний земельно-ресурсний потенціал який за оцінками фахівців РВПС України НАН України оцінюється в 3,6 трильйонів дол. США Вирішуючи долю сільськогосподарського землекористування і забезпечення його фінансовими ресурсами, необхідно визнати факт: економічне середовище, яке існувало до періоду перебудови, докорінно змінилося і стало якісно новим (близько 9 тис. колгоспів трансформувались у майже 14 тис. приватних сільськогосподарських землеволодінь). Зовсім інше соціально-економічне середовище, природно вимагає якісно нових критеріїв оцінки можливостей фінансового забезпечення земельних відносин. Так, інвестування в поліпшення ґрунтів, охорону земель та землевпорядкування за роки земельної реформи зменшилося в десятки разів.

У цьому контексті варто також визнати як реальний факт, що у процесі земельної реформи в Україні допущено стратегічну помилку: відбулись пошуки ефективного власника землі без запровадження механізмів відновлення ефективного використання земельних ресурсів та їх охорони.

Проте сподіватися на постійну фінансову допомогу з боку держави не слід, особливо з погляду на сучасне економічне становище країни. Крім того, частка сільськогосподарського виробництва у валовому внутрішньому продукті України складає більше 28%, а тому інші галузі економіки практично не спроможні підтримувати цю галузь без шкоди для власного розвитку. Сподівання на те, що ринок самостійно відрегулює економічний механізм АПК, забезпечить коштами і надасть пільги, безперспективне.

Тому, на нашу думку, для комплексного вирішення фінансових проблем сільськогосподарського землекористування, яке потребує постійних інвестицій, необхідно:

– по-перше, в економічній політиці держави визначити роль і місце сільськогосподарського землекористування України;

– по-друге, сформувати теоретичне і практичне вирішення проблем ефективного інвестування в землекористування;

– по-третє, розробити методологічні і методичні підходи до визначення ефективності інвестицій у поліпшення та охорону земельних угідь.

Розуміючи, що фінансові можливості держави з підтримки інвестицій у сільськогосподарське землекористування досить обмежені, пропонуємо декілька реальних підходів, які можуть суттєво змінити ситуацію. Насамперед це створення сприятливого інвестиційного клімату в сільськогосподарському землекористуванні та формування інвестиційної привабливості земельно-інвестиційних проектів. Але для цього необхідно розробити і прийняти на урядовому рівні основні принципи земельно-інвестиційної політики, надавши цьому документу довгострокового характеру. У якому слід жорстко визначити заходи державної політики, інвестиційної політики, основні правила і вимоги до земельно-інвестиційних проектів, процедури їх розгляду і затвердження (у разі участі держави в реалізації проектів), пріоритетні напрямки інвестицій та інше. В сучасних умовах державні інвестиції слід спрямовувати передусім на розвиток земельного кадастру, землеустрій, охорону родючості земель, інфраструктури обігу земельних ділянок і прав на земельні частки (паї).

Крім цього для підвищення кредитоспроможності сільськогосподарських землекористувачів слід здійснити економічну класифікацію придатності земель, оцінку стану сільськогосподарських підприємств та бізнес-планів їх розвитку. Це стане можливим при запровадженні ринкового обігу земельних ділянок з можливістю їх застави під інвестиційні кредити при жорсткому контролі держави.

Наступним етапом має стати законодавче забезпечення захисту інвестицій від політичних та інших ризиків, а також інформаційна підтримка земельних інвестицій та розвиток системи державного і комерційного страхування інвестицій тощо.

Земля була предметом великої уваги і вивчення впродовж усієї людської історії, оскільки саме вона є основою для існування суспільства. Її можна використовувати для різних цілей, в тому числі і для сільськогосподарського виробництва, промисловості, житлового будівництва, відпочинку і рекреаційних цілей. Конкретне рішення про землекористування визначається кліматом, топографією і розподілом природних ресурсів, наявністю центрів заселення і умовами розвитку регіону, елементами технології культури. Ступінь дії кожного елементу змінюється залежно від географічного розміщення земельної ділянки. Тому при оцінці доцільності інвестицій, важливим є врахування фізичних властивостей землі - ґрунтів, рослинності, тощо. Також важливо врахувати характер розподілу народонаселення і об'єктів його діяльності, наявність ресурсів і ресурсної бази.

Другим фундаментальним елементом для концепції інвестицій є теорія найкращого, найефективнішого і найбільш прибуткового використання. Найкраще і найбільш ефективне використання визначається як розумне і можливе використання землі, яке забезпечує на даний час найвищу дохідність (або вартість землі). Отже, для визначення ефективності інвестицій сільськогосподарського землекористування потрібно крім політичних рішень створити відповідну земельно-інформаційну систему та систему оцінки землі і земельних відносин.

Попри всі політичні й економічні проблеми, Україна була, є і залишається ємним ринком земельних інвестицій, необхідних для ефективного землекористування.

У результаті реформування агропромислового комплексу відбувається організаційна перебудова сільськогосподарських угідь з урахуванням паювання землі та вимог ринкової економіки. Створені приватні (приватно-орендні) сільськогосподарські підприємства, селянські (фермерські) господарства та інші суб'єкти господарювання, засновані на базі майнових і земельних паїв селян.

Поява нових власників обумовлена економічними інтересами, що змушують підприємства вести активний пошук шляхів виходу з кризи, поліпшення свого фінансового стану, оскільки ступінь зношування основних фондів і машинно-тракторного парку вже зараз сягає 75%. Таким чином, перед новоствореними сільськогосподарськими підприємствами постала гостра проблема щодо покращання технічного стану основних фондів, машин, закупівлі техніки з новітніми технологіями.

Їх вирішення неможливе без залучення внутрішніх і зовнішніх додаткових джерел фінансування, інакше кажучи, інвестицій.

Головним джерелом внутрішніх інвестицій виступає прибуток. А щоб одержати його в достатній кількості, необхідно помітно підвищити ефективність виробництва, що неможливо зробити без великих вкладень капіталу. Таким чином, виникає потреба створити в аграрній сфері сприятливий інвестиційний клімат для залучення зовнішніх інвестицій.

У процесі переходу до ринкових відносин слід приділяти увагу залученню позикових фінансових засобів, які широко застосовуються в міжнародній практиці. До таких засобів належать банківські кредити, облігації, позики юридичних осіб під довгострокові зобов'язання, а також лізинг.

Для нових господарів землі в Україні лізинг може бути привабливим передусім своєю можливістю отримання додаткових інвестицій, причому не у валюті, а в машинах і обладнанні, які необхідні для виробничої діяльності. До того ж у лізингові операції залучаються значні засоби банківських установ, страхових та інших товариств, розташованих безпосередньо в Україні.

Крім цього, приваблює можливість, яку одержують сільськогосподарські підприємства для використання необхідного обладнання. Адже орендні платежі, що сплачує орендар, входять в собівартість продукції, яка випускається, і послуг, які надаються, а після повної виплати вартості орендованих машин підприємство стає його власником. В цьому випадку кошти, що використовуються як на орендні платежі, так і на викуп орендованої сільгосптехніки, формуються з прибутку підприємства до його оподаткування.

В умовах формування ринкових відносин і відсутності коштів для фінансування сільськогосподарського сектора України ефективним також є механізм кредитування сільськогосподарських товаровиробників у заставу нерухомості, в тому числі земельних ділянок - іпотека.

Особливий вплив на розвиток іпотечного кредитування у нашій державі матимуть розвинута ринкова інфраструктура, а також вдосконалена національна система реєстрації прав власності й широка просвітницько-інформаційна робота серед членів сільськогосподарських підприємств. На підставі застави землі згодом міг би розвиватися ринок заставних облігацій, що дасть можливість нагромадити кошти для фінансування аграрного сектора. Здійснення цих заходів забезпечить прозорість надходження коштів для розвитку АПК і стимулюватиме формування справжнього господаря та розвиток ринку землі. Отже, іпотека в кінцевому підсумку завершує процес формування ринку землі як капіталу.

ВИСНОВКИ

Дисертація містить теоретичні узагальнення та нове вирішення наукового завдання у вигляді розробки методологічних засад і методичних положень, поглиблення понятійно-термінологічного апарату та обґрунтування нової парадигми інвестування землекористування за умов формування соціально-орієнтованої ринкової економіки. Головні наукові та практичні результати роботи такі:

1. Першою рисою, яка характеризує поняття інвестицій, є те, що вони пов'язані певним чином з вкладеннями. Наступна риса, яка визначає поняття інвестицій: в якості інвестицій можуть виступати і капітальні вкладення, однак економічна природа капітальних вкладень та інвестицій є різною, а зміст поняття інвестицій є значно ширшим, ніж капітальних вкладень. Інвестиції можуть здійснюватись як у грошовій, так і в інших формах. Крім того, окремі види вкладень, які, в принципі, не є інвестиціями, за наявності певних умов і при певному використанні, можуть мати риси інвестицій і виступати як „споживчі інвестиції”.

2. У будь-якому випадку інвестиції - це не самоціль, а засіб для одержання вигод (хоча б у вигляді якогось доходу чи прибутку) для інвестора в першу чергу, бо в іншому випадку просто відсутня мотивація для здійснення цих інвестицій. У зв'язку з цим інвестиційна діяльність (інвестування) включає в себе три основні етапи: формування нагромаджень, вкладення ресурсів (безпосереднє інвестування) і одержання прибутку.

3. Врахування у ході проведеного аналізу всіх критичних зауважень, різних існуючих точок зору на суть інвестицій в рамках вказаних підходів дозволяє сформулювати власне трактування цього поняття, яке полягає в наступному: інвестиції - це соціально-економічна категорія, що виражає відносини між людьми в процесі вкладення певних активів у грошовій або матеріальній формах в різні можливі сфери з метою отримання через певний час певних вигод власниками цих активів за умови наукового обґрунтування, раціонального планування та ефективного використання вкладених активів.

4. Стимулювання інвестиційного процесу для системного оновлення і розвитку матеріально-технічної бази сучасного сільськогосподарського виробництва має вирішальне значення у виведенні галузі з кризового стану. Лише за умови, що буде розроблена і реалізована послідовна та обґрунтована державна програма інвестиційної політики, а необхідні суми закладені в бюджет, можна впроваджувати новації в аграрних підприємствах. Тому сьогодні стратегічною метою регіону має бути підвищення ефективності виробництва, формування і збереження оптимальних пропорцій в кількісних і якісних параметрах господарських систем, підвищення добробуту населення та забезпечення зайнятості.

5. Рівень підтримки аграрного сектора з боку держави є вкрай низьким. На підтримку селян виділялось з державного бюджету близько 0,5% ВВП, або $3,3 на душу населення. Для порівняння: у США цей показник становить $350, у країнах ЄС -- $336. Тому можна констатувати, що Україна не скоро зможе субсидувати сільське господарство на такому рівні, навіть вступивши у СОТ. Нераціональною є і структура інвестицій. Якщо у 1990 р. їх питома вага у сільське господарство складала 18,5%, у промисловість -- 32,1%, то у 2003 р. -- 1,4% і 28,3%, у 2004 р. -- 1,3% і 28,8% відповідно. Такий різкий спад частково пояснюється тим, що відбулось скорочення відносних інвестицій аграрних товаровиробників через погіршення їх фінансового стану, системи кредитування. Низький рівень рентабельності й високий ступінь ризику робить галузь непривабливою для зовнішніх інвесторів.

6. Одними з основних чинників стримуючих інвестиційний процес є недолугість нашого законодавства, відсутність необхідних гарантій, нестабільність політичної ситуації, невідпрацьована економічна стратегія і тактика. Своїми діями, забороною на вільне переміщення сільськогосподарської продукції, обмеженням експорту, встановленням черговості погашення боргів товаровиробниками за отримані кредити тощо, уряд наполегливо “виштовхує” вітчизняних і зарубіжних інвесторів зі сільськогосподарського ринку країни. Внаслідок цього, в західних інвесторів немає бажання вкладати значні капітали в агропромисловий комплекс України.

7. Головною особливістю сучасної інвестиційної стратегії повинно стати підвищення ефективності національної економіки, яка б дозволила розширити границі накопичення, призупиняла б зниження, а потім і стабілізувала б норму виробничого нагромaджeння. Метою інвестиційних програм в АПК повинна стати переорієнтація значних ресурсів на розвиток галузей сільського господарства, що задовольняють споживчі запити населення. Інвестиційна стратегія в даний час має бути орієнтована на першочергове задоволення потреб у розвитку тих галузей, що доповнюють і обслуговують основне виробництво. Інвестиції можуть піти в країну лише тоді, коли державою створені всі умови для цього та створено базу для розвитку приватного сектора економіки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

інвестиція економічний землекористування

Статті у наукових фахових виданнях

Шпік Н.Р., Ступень Н.М. Екологічні проблеми міст // Вісник Львівського державного аграрного університету. - Львів: ЛДАУ, 2002. - №9: Сер. Економіка АПК. - С.346-349. Внесок автора: запропоновано створити систему платежів за негативний вплив на навколишнє середовище.

Ступень М.Г., Гулько Р.Й., Ступень Н.М., Черес С.І. Функціональний розвиток сільських регіонів // Вісник Львівського державного аграрного університету. - Львів: ЛДАУ, 2003. - №10(1): Сер. Економіка АПК. - С.60-67. Внесок автора: запропоновано напрямки інвестування в розвиток сільських регіонів.

Шпік Н.Р., Гулько Р.Й., Ступень Н.М. Напрями формування земельних відносин у населених пунктах // Вісник Львівського державного аграрного університету. - Львів: ЛДАУ, 2003. - №6: Сер. Землевпорядкування і земельний кадастр. - С.76-81. Внесок автора: обґрунтовано напрями наповнення місцевих бюджетів через продаж землі.

Ступень М.Г., Музика Н.М., Ступень Н.М. Основні засади розстрочення платежу за земельні ділянки в сучасних умовах.// Вісник Львівського державного аграрного університету. - Львів: ЛДАУ, 2005. - №8: Сер. Землевпорядкування і земельний кадастр. Львів -- С.111-115. Внесок автора: запропоновано систему платежів за земельні ділянки.

Ступень М.Г., Гулько Р.Й., Ступень Н.М. Удосконалення раціонального використання земельних ресурсів на іпотечній основі. // Вісник аграрної науки. - № 2. - 2006. - С.58-60. Внесок автора: обґрунтовано напрями іпотеки землі.

М.Ступень, Р.Гулько, Є.Лавейкіна, Н.Шпік, Н.Ступень Інвестиційні ресурси як основа реформування земельних відносин. // Вісник Львівського державного аграрного університету. - Львів: ЛДАУ, 2006. - № 13: Сер. Економіка АПК. - С.616-619. Внесок автора: розроблені основи реформування земельних відносин в світлі покращання інвестиційного клімату.

Ступень Н.М. Земельні ресурси та їх інвестиційна привабливість // Вісник Львівського державного аграрного університету: Землевпорядкування і земельний кадастр. - Львів: ЛДАУ, 2007. - №10. - С.277-280.

Матеріали наукових конференцій

Шпік Н.Р., Ступень Н.М. Ринок землі на сучасному етапі. //Symposium ”Цsterreisch-Ukrainische Landwirtschaft”. Landwirtschaft und Aqrotourismus - 2002. - 144с. Внесок автора: досліджено стан ринку земельних ресурсів.

Ступень М.Г., Костків Г.І., Ступень Н.М. Організація використання землі і нерухомості на сучасному етапі // Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. “Динаміка наукових досліджень”: У 8 т. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. - Т.5: Сільське господарство. Металургія. - С.22-24. Внесок автора: здійснено дослідження земель в контексті їх інвестиційної привабливості.

Ступень М.Г., Ступень Н.М., Черес С.І. Продаж земельних ділянок у містах // Матер. VІ Міжнар. наук.-практ. конф. “Наука і освіта 2003”: У 7 т. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - Т.1: Будівництво та архітектура. - С.36-38. Внесок автора: досліджено ринок землі у містах.

Ступень М.Г., Кисіль Л.Ф., Шпік Н.Р., Ступень Н.М., Черес С.І. Аналіз екологічної ситуації в населених пунктах на сучасному етапі // Матер. VІІ Міжнар. наук.-практ. конф. “Наука і освіта 2004”: У 7 т. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Т.1: Будівництво та архітектура. - С.78-81. Внесок автора: обґрунтовано систему платежів за негативний вплив на навколишнє середовище.

Ступень М.Г., Шпік Н.Р., Музика Н.М., Ступень Н.М., Черес С.І. Еколого безпечне використання земель в сучасних умовах // Матер. ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. “Динаміка наукових досліджень 2004”: У 6 т. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Т.5: Будівництво та архітектура. - С.65-68. Внесок автора: запропоновано напрями інвестування в екологобезпечне землекористування.

Ступень М.Г., Ступень Н.М., Пересоляк В.Ю. Екологічні аспекти використання земель у містах. // Матер. щор. наук.-практ. конф. “Внутрішня політика держави: сутність, принципи, методологія”: У 2 ч. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2005. - Ч2. - С.254-258. Внесок автора: запропоновано напрями інвестування в міське землекористування.

Ступень М.Г., Шпік Н.Р., Ступень Н.М., Пересоляк В.Ю. Еколого-економічні проблеми в сучасних умовах // Мат. ІV Міжнар. наук.-практ. конф. “Динаміка наукових досліджень 2005”: У 50 т. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - Т.48: Будівництво та архітектура. - С.47-50. Внесок автора: досліджено еколого-економічні проблеми землекористування.

Ступень М.Г., Шпік Н.Р., Ступень Н.М. Містобудівні аспекти при використанні земель населених пунктів // Сб. науч. тр. по матер. науч.-практ. конф. “Научные исследования и их практическое применение. Современное состояние и пути развития”: В 4 т. - Одеса: ИРЭ, 2005. - Т.4. Экономика. - С.78-82. Внесок автора: досліджено напрями інвестування в землі населених пунктів.

Ступень Н.М. Ринок землі в населених пунктах // Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. “Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні”: У 2 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2006. - Ч 2. - С.128-131.

Ступень М.Г., Нестеренко Г.Б., Ступень Н.М. Основні критерії розмежування земель державної та комунальної власності // Матер. І науч.-практ. конф. “Наука и технологии:шаг в будущее - 2006”: В 5 т. -Белгород: Руснаучкнига, 2006. - Т.5: Строительство и архитектура. - С. 17-29. Внесок автора: розроблено критерії розмежування земель комунальної власності.

Ступень М.Г., Ступень Н.М. Земельно-кадастрова інформація як інформаційна база еколого-економічної оцінки земель // Матер. щор. наук.-практ. конф. “Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні”: У 2 ч. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2006. - Ч.2. - С.249-254. Внесок автора: зібрано інформацію про стан інвестування в землекористування.

Кияк Т.Б., Ступень Н.М. Інноваційна складова природокористування // Матер. доповідей наук.-практ. конф. “Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку”. - К.: РВПС України НАН України, 2007. - С. 49-53. Внесок автора: обгрунтовано інноваційну складову землекористування.

Ступень М.Г., Костків Г.І., Ступень Н.М. Економічні проблеми міст // Тези Третьої Міжнар. наук.-практ конф. “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції”. - Суми: СНАУ, 2003.-С 118-119. Внесок автора: запропоновані пропозиції щодо охорони земель у великих містах.

Размещено на Allbest.ru