Біографія математика та економіста Л. Канторовича

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЕОНІД ВІТАЛІЙОВИЧ КАНТОРОВИЧ. БІОГРАФІЯ

канторович економіст лінійне програмування

Л.В. Канторович народився 19 січня 1912 року в Петербурзі в сім'ї лікаря. Дарування хлопчика проявилося дуже рано. У 1926 році у віці 14 років він вступив до Ленінградського університету. Вже через рік почав активну діяльність у наукових семінарах і протягом двох наступних років йому вдалося вирішити ряд важких і принципових проблем, які в ту пору були в центрі уваги математиків.

Закінчивши ЛДУ в 1930 році, Леонід Віталійович почав педагогічну роботу в ленінградських ВНЗ, поєднуючи її з інтенсивними науковими дослідженнями. Вже в 1932 році він - професор Ленінградського інституту інженерів цивільного будівництва та доцент ЛДУ. У 1934 році Леонід Віталійович стає професором своєї alma mater. У 1935 р . йому було присуджено вчений ступінь доктора фізико-математичних наук без захисту дисертації. З ЛДУ і Ленінградським відділенням знаменитого МІАН (Математичний інститут ім. В.А. Стєклова Академії наук СРСР) Леонід Віталійович пов'язаний до переходу в Сибірське Відділення АН СРСР наприкінці п'ятдесятих років.

Основні наукові праці в галузі математики Леонід Віталійович створив саме у свій "ленінградський" період. У тридцяті роки він публікує більше статей по чистій математиці. Саме в цей період їм були закладені основи нової математичної теорії - теорії упорядкованих просторів, що займає особливе місце в його творчості. Леонід Віталійович дав різноманітні додатки своєї теорії до багатьох напрямків сучасної математики.

У роки Великої Вітчизняної війни Л.В. Канторович був призваний до Збройних Сил і викладав у Вищому військовому інженерно-технічному училищі. У цей час він написав оригінальний курс "Теорія ймовірностей" (1946), призначений для військових навчальних закладів та відображає специфічні військові програми цієї науки. У ті ж роки він займався аналізом підвищення живучості військових об'єктів, однак ці дослідження зі зрозумілих причин не були опубліковані. Одна з робіт у цьому напрямку була надрукована зовсім недавно, («Принципи методики визначення доцільної ступеня розосередження і порівняльної оцінки різних заходів підвищення живучості») і до цих пір зберігає пам'ять про Л.В. Канторович; а в 1999 р. з ініціативи ВІТУ на його будинку в Петербурзі з'явилася меморіальна дошка про нього.

Сорокові роки для Л.В. Канторовича - також час робіт з обчислювальної математики, де він стає визнаним лідером в СРСР. На початку 50-х років з ініціативи Л.В. Канторовича на математико-механічному факультеті Ленінградського університету була організована перша в нашій країні спеціалізація з обчислювальної математики, а в подальшому і кафедра, яку спочатку очолив його співавтор В.І. Крилов. З роботами з обчислювальної математики пов'язано безпосередню участь Л.В. Канторовича у розвитку обчислювальної техніки. Він керував конструюванням нових обчислювальних пристроїв, йому належить ряд винаходів у цій галузі. Спільно з учнями він розробляв оригінальні принципи машинногопрограмування для чисельних розрахунків і, що було в ті роки зовсім незвичайно, для проведення складних аналітичних викладок. У 1949 році за роботи в області чисельних методів Л.В. Канторович був удостоєний Сталінської (Державної) премії.

З кінця тридцятих років яскраво заявляє про себе Л.В. Канторович-економіст. У 1939 році виходить у світ його знаменита брошура "Математичні методи організації і планування виробництва", що ознаменувала народження лінійного програмування. Надалі в його творчості економічна проблематика виходить на перший план. Вже в 1942 р. їм був написаний перший варіант капітальної монографії "Економічний розрахунок найкращого використання ресурсів". Ця робота настільки випереджала час і настільки не відповідала догматам тодішньої політичної економії, що її публікація виявилася можливою тільки в 1959 р. і повторно в 1960 р. Тоді піонерські ідеї Л.В. Канторовича були легалізовані, отримали деяке визнання і почали використовуватися в економічній практиці. Проте це вимагало від Леоніда Віталійовича впертої боротьби, історія якої дуже повчальна, але до цих пір чекає свого дослідника. Надалі ця книга була перекладена на англійську, французьку, японську, румунська, словацька, польська, сербська, іспанська мови. Пріоритет Л.В. Канторовича був визнаний і на Заході, про що свідчить присудження йому Нобелівської премії.

У 1957 році Леоніда Віталійовича запрошують на роботу в знову створюване Сибірське відділення Академії наук СРСР і обирають у перші вибори по Сибірському відділенню членом-кореспондентом по Відділенню економіки. З цього моменту основні публікації Леоніда Віталійовича відносяться до економіки, за винятком, перш за все, всесвітньо відомого курсу функціонального аналізу - Канторович Л.В., Акілов Г.П. «Функціональний аналіз».

Шістдесяті роки для Леоніда Віталійовича - час визнання. У 1964 році він обраний дійсним членом АН СРСР по Відділенню математики. У 1965 р. дослідження Л.В. Канторовича у галузі економіко-математичних методів були удостоєні Ленінської премії (разом з активно підтримали його В. С. Немчинова і прийшли до аналогічних ідеям від економіки В. В. Новожиловим), а в 1975 р . K.В. Канторович разом з американським економістом Т. Купмансом був відзначений Нобелівською премією з економіки з формулюванням "за внесок у теорію оптимального використання ресурсів". У ці роки він особливо інтенсивно розвиває та обстоює свою тезу про взаємопроникнення математики та економіки, витрачає величезні зусилля на впровадження ідей та методів сучасної науки в практику радянської економіки.

У 1971 р. Л.В. Канторович був переведений на роботу до Москви, де керував спочатку Проблемної лабораторії Інституту управління народним господарством ДКНТ, а з 1976 р. - Відділом системного моделювання науково-технічного прогресу Всесоюзного науково-дослідного інституту системних досліджень. Всі ці роки Л.В. Канторович був членом Державного комітету з науки і техніки, учасником ряду інших комітетів та міністерств як член науково-технічних і експертних рад.

Видатні заслуги Л.В. Канторовича були відзначені державою. Він нагороджений двома орденами Леніна - в ті роки найвищою нагородою країни, трьома орденами Трудового Червоного Прапора, орденами "Знак Пошани" і Вітчизняної війни II ступеня, багатьма медалями.

Л.В. Канторович був членом ряду зарубіжних академій і почесним доктором багатьох університетів, брав участь у роботі міжнародних наукових товариств.

До останніх своїх днів Леонід Віталійович був сповнений творчих планів і активно працював над їх втіленням у життя. Вже в останні місяці свого життя, перебуваючи у лікарні, він продиктував свої автобіографічні нотатки "Мій шлях у науці", опубліковані в "Успіхи математичних наук".

Л.В. Канторович помер 7 квітня 1986 р. в Москві і похований на Новодівичому кладовищі.

Л.В. КАНТОРОВИЧ - ЕКОНОМІСТ

Л.В. Канторович вніс видатний внесок в економічну науку. При оцінці цього внеску слід мати на увазі, що Леонід Віталійович жив і працював у країні з централізованим плануванням, бачив переваги і недоліки цієї системи і прагнув удосконалити саме її. Зроблене ним не втратило значення після зміни економічного устрою країни, хоча деякі його досягнення сприймаються тепер у новому світлі.

З його ім'ям пов'язаний природничо-науковий підхід до дослідження широкого кола проблем планування. Л.В. Канторович заклав фундамент сучасної теорії оптимального планування. Розгорнутому викладу основних ідей цієї теорії присвячена його капітальна монографія "Економічний розрахунок найкращого використання ресурсів". Стрижнем цієї книги є формулювання основного завдання виробничого планування і динамічної задачі оптимального планування. Зазначені завдання досить прості, але в той же час враховують найважливіші риси економічного планування. Одна з привабливих якостей полягає в тому, що вони базуються на схемі лінійного програмування і, отже, на розвиненому аналітичному апараті і обширному наборі ефективних обчислювальних засобів, частина з яких запропонував сам Леонід Віталійович.

Значний його внесок у проблему ціноутворення - одну з корінних, що зачіпає, по суті, всі сфери функціонування суспільства. З ліквідацією громіздкої системи централізованого встановлення цін науковий розрахунок цін змінив свою роль, але не втратив значення. Принципово важливо, що Л.В. Канторович встановив зв'язок цін і суспільно-необхідних витрат праці. Він дав визначення поняття оптимуму, оптимального розвитку, конкретизувавши, зокрема, що слід розуміти під максимальним задоволенням потреб членів суспільства. З його положення про нерозривність плану і цін випливає залежність суспільно-необхідних витрат праці від поставлених цілей суспільства.

Таким чином, цілі суспільства, оптимальний план і ціни становлять одне нерозривне ціле. Їм вказані конкретні умови, при яких об'єктивно обумовлені оцінки оптимального плану збігаються з повними (прямими і сполученими) витратами праці. Визначення перспектив економіки, наявність гігантських "природних монополій" змушує зберегти для них розрахунок, принаймні, опорних цін, узгоджених і взаємно, і з інтересами інших галузей економіки.

Математичні моделі отримали відображення в деяких курсах політичної економії. У роботах Л.В. Канторовича досліджувався ряд основних проблем економічної теорії та практики господарювання. При цьому характерно, що поряд з науковим, теоретичним аналізом проблеми, які базуються на єдиній концепції оптимального плану та оптимальних (об'єктивно обумовлених) оцінок, Леонід Віталійович враховував специфіку проблеми, накопичений досвід, робив конкретні висновки і формулював практичні пропозиції. Ці положення і підхід знайшли продовження в роботах багатьох вчених економіко-математичного напрямку як у нашій країні, так і за кордоном. До певної, хоча, на жаль, і невеликій мірі вони вже використовуються і в економічній практиці.

Вказуючи на недоліки діяла економічної системи, Л.В. Канторович підкреслював, що система економічних показників повинна бути єдиною, побудована за єдиним принципом. У зв'язку з цим значну частину своїх робіт у цій області Леонід Віталійович присвятив розробці та аналізу конкретних економічних показників.

Положення про необхідність оцінки природних ресурсів і принципи такої оцінки використані в роботах самого Л.В. Канторовича і його учнів. Особливу увагу було приділено оцінці земельних ресурсів та води, обліку цих показників в (заготівельних) цінах на сільськогосподарську продукцію. Запропоновано оригінальні підходи до їх розрахунку (поєднання методу найменших квадратів і лінійного програмування). На цій основі були дані рекомендації щодо поліпшення системи економічних показників і розрахунків у сільському господарстві. Значення запропонованих ним принципів розрахунку у складній економічній системі тільки зростає. Зараз досить лише вказати на значення рентних платежів, наприклад, при використанні невідновлюваних ресурсів.

У роботах Л.В. Канторовича розкривається сутність поняття показника ефективності капіталовкладень, показується його роль в економічних розрахунках прийняття рішень, пропонується методика визначення величини цього нормативного показника. Таким чином, Л.В. Канторович дав переконливе наукове обгрунтування необхідності застосування нормативу ефективності і на основі оптимізаційного підходу дав об'єктивний шлях його розрахунку.

У роботі "Амортизаційні платежі при оптимальному використанні обладнання" (1965) Л.В. Канторовичем була розкрита сутність поняття амортизації. Він показав, як можна підвищити ефективність використання устаткування, розділивши амортизаційні платежі на два типи, і за допомогою дотепної математичної моделі вказав, як визначити чисельну величину коефіцієнта амортизаційних відрахувань. Ця зміна дозволила зробити ряд принципових висновків про необхідність коригування прийнятої методики розрахунку амортизації.

Спеціальний інтерес виявляв Леонід Віталійович до проблем транспорту. Ще в його перших економічних роботах були дані загальний аналіз транспортної задачі та метод потенціалів для її вирішення. Цей метод широко використовувався натранспорті (залізничному, автомобільному, морському, повітряному) і в органах централізованого постачання для раціонального прикріплення і раціональної організації перевезень. Він, безумовно, зберігає своє значення і зараз поряд з широко використовуваними методами диспетчерського управління і розрахунками маршрутів.

У роботах "Про використання математичних моделей у ціноутворенні на нову техніку" (1968) і "Математико-економічний аналіз планових рішень і економічні умови їх реалізації" (1971) Л.В. Канторович досліджував проблему ефективної роботи транспорту з економічної точки зору, показав, якими мають бути транспортні тарифи залежно від виду транспорту, вантажу, відстаней і т. д. У ряді робіт їм розглядалися і питання комплексної транспортної системи - взаємозв'язок транспорту з іншими галузями народного господарства і розподіл перевезень між видами транспорту з урахуванням економічності і особливо енерговитрат. Ці роботи зберігають своє значення і зараз.

Крім проблем народногосподарського планування, Л.В. Канторович розглянув питання, пов'язані з галузевою планування. Найбільш простий і часто використовуваною є запропонована ним модель, що базується на транспортній задачі.

На ряд більш складних моделей, зокрема виробничо-транспортної, динамічної, декомпозиційний їм зазначено в роботах, присвячених поточним і перспективному галузевому планування ("Можливості застосування математичних методів у питаннях виробничого планування", 1958) та ін. Ці питання знайшли відображення у дослідженнях з галузевим АСУ.

Велику увагу Леонід Віталійович приділяв питанням раціонального використання праці. Зокрема, мабуть вперше, для більш раціонального розподілу трудових ресурсів їм було запропоновано введення платежів підприємств за використання праці диференційованих за професіями, статево-віковими ознаками і території. Він вказував також на можливості наукового, кількісного підходу до соціальних проблем, питань вдосконалення сфери послуг та ін. Питання економічного стимулювання раціонального використання трудових ресурсів залишаються актуальними й зараз.

Протягом ряду років і особливо в останні роки Л.В. Канторовича цікавили проблеми ефективності технічного прогресу, зокрема, питання впровадження у виробництво нової техніки.

Особливий інтерес представляє обгрунтування пропозиції про встановлення двох рівнів цін на принципово нову продукцію в перші роки її випуску. Важливе значення мав також висновок про необхідність більш високо оцінювати внесок унаціональний дохід технічного прогресу і науки, ніж це виходило за прийнятими тоді методам розрахунку ("Ціноутворення і технічний прогрес", 1979).

Л.В. Канторович приділяв велику увагу впровадженню розроблених ним методів в економічну практику. У першу чергу в зв'язку з цим слід зазначити цикл робіт, присвячених методам раціонального розкрою матеріалів, розпочатий Леонідом Віталійовичем ще в 1939 - 1942 рр. У 1948 - 1950 рр.. ці методи були впроваджені на Ленінградському вагонобудівному заводі імені Єгорова, на Кіровському заводі і поширені згодом на деяких інших підприємствах. Більш ширшому розповсюдженню методів раціонального розкрою сприяла низка проведених з ініціативи Л.В. Канторовича нарад.

З 1964 р. за пропозицією Леоніда Віталійовича проводилася велика робота по впровадженню системних методів розрахунку оптимального завантаження прокатних станів у масштабах всієї країни.

Будучи членом Державного комітету з науки і техніки, Л.В. Канторович вів велику організаційну роботу, спрямовану на вдосконалення методів планування і управління народним господарством. Він очолював Наукову раду ДКНТ з використання оптимізаційних розрахунків, був членом багатьох відомчих рад і комісій (з ціноутворення, транспорту та ін). Внесок Леоніда Віталійовича у дослідження проблеми ефективності виробництва і, зокрема, проблеми ефективності капітальних вкладень дуже великий.

ВИСНОВОК

Леонід Віталійович Канторович увійшов до плеяди видатних вчених ХХ століття завдяки своєму капітальному вкладом у математику та економіку. Він по праву вважається одним з основоположників сучасного математико-економічного спрямування, ядро якого становлять теорія і моделі лінійних екстремальних задач. Цей напрямок був потім перевідкрито і розвинене в працях інших учених (перш за все, Дж. Данцига) і отримало назву "лінійне програмування".

Ідеї та методи, що визріли в рамках лінійного програмування, поклали початок глибоким математичним дослідженням, вийшли далеко за межі економічних програм і використовуються в найрізноманітніших сферах людської діяльності: фізиці, хімії, енергетиці, геології, біології, механіки та теорії управління. Лінійне програмування робить істотний вплив також на прогрес обчислювальної математики й обчислювальної техніки.

Леоніду Віталійовичу вистачило не тільки таланту видатного математика і економіста, але й інтелектуальної рішучості та громадянської мужності боротися за визнання своїх економіко-математичних теорій.

Дивно прозорливим виявилося положення Л.В. Канторовича про те, що елементи простору Канторовича суть узагальнені числа. Евристичний принцип Канторовича знайшов блискуче підтвердження у рамках сучасної математичної логіки. Простору ж Канторовича, утвердилися в якості нової рівноправній моделі дійсних чисел, назавжди увійшли в скарбницю світової науки.

Размещено на Allbest.ru