Механізми управління розвитком підприємства в умовах трансформаційної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Відмінною рисою кінця XX - початку XXI століть є процес всеохоплюючої глобалізації, який поступово стирає регіональні та національні кордони, формуючи єдиний інтегрований ринковий простір, котрий характеризується наявністю коеволюційних ефектів. За цих умов розвиток відкритих складних соціально-економічних систем, зокрема підприємств, залежить не стільки від їх внутрішніх реальних і потенційних можливостей, скільки від впливів і флуктуацій ринкового оточення, що, динамічно змінюючись, виступають джерелами виникнення спектру різноманітних суперечностей, які обумовлюють поведінку підприємства в як в сьогоденні, так і в майбутньому.

Проведені дослідження показали, що діяльність господарюючих суб'єктів в трансформаційних умовах української економіки характеризується комплексом суперечностей, до яких відносяться суперечності між прагненням керівництва управляти розвитком підприємства на основі планомірної діяльності та неповною визначеністю зовнішніх і внутрішніх умов; між ретельністю і творчістю в діяльності співробітників; між прагненням до стійкості (сталого) розвитку підприємства як системи і його мінливістю; між цілісністю підприємства і свободою його підрозділів; між швидкістю змін зовнішнього середовища і швидкістю реакцій підприємства на такі зміни тощо. Ці суперечності обумовлюють виникнення однієї з найгостріших проблем сучасного менеджменту - проблеми управління розвитком підприємства, вирішення якої дозволяє забезпечити стратегічну конкурентоспроможність підприємства й адаптивну його дифузію в ринкове оточення, що є невизначеним та стохастичним, на підставі встановлення адекватних цільових орієнтирів його розвитку і розробки системи ефективних управлінських впливів стосовно регулювання поведінки підприємства в часі.

Незважаючи на те, що активні наукові дослідження з проблем розвитку складних соціально-економічних систем датуються серединою XX століття і широко розробляються сьогодні, проблема управління їх розвитком є відносно молодим напрямком вивчення поведінки відкритих дисипативних систем. Концептуальні основи даного напрямку лежать у сфері моделювання поведінки складних систем, що розвиваються, і становлять ядро так званої “науки складності” (science of complexity) - нового напрямку наукових досліджень, центральним моментом якого є необхідність передбачення поведінки систем, котрі не піддаються точному опису і моделюванню через високий ступінь стохастичності проявів зовнішнього середовища.

Слід зазначити вагомий внесок у вирішення окремих аспектів даної проблеми таких українських та закордонних учених, як Аптер М., Базаров В., Белл Д., Богданов О., Бродель Ф., Бурков В., Вінер Н., Гелбрейт Дж. К., Гвішиані Д., Глаз'єв С., Гриньова В., Ентов Р., Єрохіна О., Забродський В., Кизим М., Кларк Дж., Клебанова Т., Клайнкнехт А., Князева О., Кондрат'єв М., Кузьмін О., Лисенко Ю., Львов Д., Маєвський В., Мельник Л., Меншиков С., Мітчелл У., Моісєєв М., Нельсон Р., Новік І., Новіков Д., По-номаренко В., Порохня В., Пригожин І., Пушкар О., Ростоу У., Румянцева С., Спенсер Г., Тойбі А., Тоффлер Е., Тодаро М., Тридід О., Туган-Бара-новський М., Філіпенко А., Федер Е., Форестер Дж., Фрімен Ч., Хакен Г., Шумпетер Й., Яковець Ю. та ін.

Віддаючи належне науковій та практичній значущості праць названих авторів, необхідно підкреслити, що певне коло завдань концептуального, методологічного та методичного характеру є недостатньо розвинутими. Для економіки України, яка будує ринкові відносини і якій притаманні суттєві специфічні особливості формування таких відносин, обумовлених історичним досвідом командно-адміністративного розвитку та певним менталітетом нації, це має значний сенс. Так, потребують подальшого дослідження: методологія управління розвитком підприємства, що повинна передбачати врахування нелінійного характеру перебігу економічних процесів, зміну парадигми розвитку господарюючих суб'єктів відповідно до світових процесів прогресуючої глобалізації; суттєве підвищення агресивності та непередбачуваності конкурентного середовища нашої країни, в якому розвивається підприємство, й т. ін. Особливої актуальності набувають завдання розробки та вдосконалення інструментальних заходів управління розвитком підприємства тобто комплексу механізмів, управлінських алгоритмів, моделей та технологій, які дають змогу на практиці розв'язувати перманентно виникаючі суперечності функціонування українських підприємств, забезпечують їх цілеспрямований рух у рамках обраних пріоритетів розвитку та дозволяють суттєво знизити різноманітні втрати на підставі прийняття обґрунтованих адекватних управлінських рішень. Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його мету, а також спектр і зміст завдань для її досягнення.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних засад та розробка методичного забезпечення механізму управління розвитком підприємства за умов високого ступеня невизначеності й стохастичності зовнішнього середовища, обумовленого трансформаційними процесами економіки України й нелінійною природою їх перебігу.

Для досягнення мети в дисертації поставлено та вирішено наступні завдання:

- проведено критичний аналіз стратегічних ініціатив і моделей розвитку України в процесі формування ринкової економіки, виділено трансформаційні етапи розвитку України, визначено їх характеристики та особливості;

- визначено основні джерела виникнення кризових ситуацій на мікрорівні, розроблено спектр суперечностей, що супроводжують їх, сформовано комплекс проблем, з якими стикаються національні підприємства в процесі свого функціонування в трансформаційній економіці України;

- обґрунтовано необхідність вирішення проблеми управління розвитком підприємства в економічних умовах, що перманентно змінюються, виділено її складові;

- проаналізовано теоретико-методологічні та концептуальні основи теорії економічного розвитку складних, відкритих систем, визначено сучасне й ретроспективне розуміння дефініцій “розвиток”, “процес розвитку”; сформовано уточнене авторське розуміння даних категорій;

- виділено комплекс суперечностей, що обумовлюють розвиток соціально-економічних систем, розроблена їхня класифікація, визначено зв'язок між суперечностями та механізмами, способами й видами управління, спрямованими на їх розв'язання;

- сформовано класифікацію впливів та збурень зовнішнього й внутрішнього середовища підприємства, розроблено модель їх сукупної взаємодії на процес його розвитку;

- запропоновано теоретико-методологічні засади синергетичного підходу до управління розвитком підприємства, розроблено систему принципів загальносистемного, універсального, специфічного характеру та принципів управління розвитком системи, уточнено зміст категорій підходу;

- розроблено й обґрунтовано концепцію управління розвитком підприємства, що містить сукупність положень про сутність і дослідження процесу розвитку та процесу управління розвитком підприємства, запропоновано класифікацію процесу розвитку;

- розроблено та обґрунтовано теоретико-методологічні засади побудови механізму управління розвитком підприємства та його локальних механізмів: управління цілями розвитку, діагностики й прийняття рішень з управління розвитком підприємства;

- запропоновано методичний підхід до діагностування: оцінки, аналізу, прогнозування тенденцій розвитку підприємства та основних складових процесу його життєдіяльності з урахуванням хвильової, циклічної природи розвитку;

- розроблено методичний підхід до прийняття рішень з управління розвитком підприємства на основі приналежності його до визначеної фази і стадії циклу розвитку;

- запропоновано методичне забезпечення механізму управління цілями розвитку підприємства, засноване на узгодженні прагнень зацікавлених в його діяльності сторін зі стадіями циклу розвитку зовнішнього та внутрішнього середовищ підприємства;

- розроблено комплекс економіко-математичних моделей з оцінювання і прогнозування тенденції розвитку підприємства загалом та основних сфер його життєдіяльності на основі виділення їх внутрішніх циклічних закономірностей; визначення наявності фрактальності в процесах, що досліджуються; діагностування стадії та фази циклу розвитку підприємства; прогнозування моментів виникнення стратегічних і тактичних криз у розвитку; формування доцільної поведінки підприємства в майбутньому на підставі розробки спектру сценаріїв його розвитку.

1. Особливості розвитку підприємств України в умовах формування ринкової економіки

Проведено дослідження стратегічних ініціатив України щодо побудови ринкової економіки, уточнено класифікацію трансформаційних етапів її розвитку, визначено комп-екс суперечностей процесу розвитку підприємств та обґрунтовано існування проблеми управління їх розвитком, виділено основні складові цього процесу.

Центральним питанням, з яким стикаються всі країни, що розвиваються, є вибір загальної спрямованості розвитку. Проведений аналіз показав, що одним із перших стратегічних маневрів, який виконала Україна, став вибір зовнішньо-орієнтованої стратегії й експортно орієнтованої моделі розвитку країни, основними умовами яких була широка лібералізація економіки й відкриття внутрішнього ринку. Доцільність такого вибору обґрунтовувалася необхідністю відновлення товарообміну в країні, створенням вільного ринку споживчих товарів, зниженням ваги “зайвої” грошової маси. Однак дані стратегічні ініціативи виявили всі вади адміністративно-командної економіки, а саме: її мілітаризовану структуру, глибоку технічну й технологічну відсталість, низьку конкурентноздатність галузей. Криза дефіциту змінилася швидко наростаючою кризою збуту.

Трансформаційні перетворення обтяжувалися практично повною відсутністю розуміння механізмів, методів і способів управління господарюючими суб'єктами в умовах ринку, що проявилося в недооцінці ролі держави у застосуванні ринкових важелів управління; занадто швидкому проведенні приватизаційних заходів; втраті контролю на ринках одночасно зі зволіканням у реформуванні законодавчої й нормативної бази країни тощо. За цих умов в Україні сформувалася і почала стрімко наростати системна криза, яка зачепила політику, економіку, соціальну й духовну складові життя нації.

Доведено, що певні недоліки у виборі загальноекономічної стратегії й моделі розвитку держави обумовили виникнення помилок у виборі та формуванні стратегії і тактики розвитку національних підприємств. З метою отримання об'єктивної оцінки сформованої макроекономічної ситуації та еволюції її перетворень у роботі вдосконалено класифікацію трансформаційних етапів розвитку ринкової економіки України. Критичний аналіз динаміки зміни основних макроекономічних чинників відповідно до виділених етапів дозволив зробити висновок, що системна криза в Україні ще не завершена, а сформована соціально-економічна ситуація свідчить про зародження процесу адаптації до стагнації, а не про корінний злам негативних кризових тенденцій розвитку країни. Підтвердженням цього є те, що станом на 2006 р. обсяг ВВП склав 70% рівня 1990 р., питома вага збиткових суб'єктів господарювання - 30,9%, темпи зростання прибутку по народному господарству скоротилися на 21%, інвестиції в основний капітал склали 89,2 % від рівня 1990 р., рентабельність промислових підприємств - 5,5%, рівень безробіття - 2,7%, питома вага підприємств промисловості, що впроваджують інновації склала 10% від їх загальної кількості тощо.

Визначено, що джерелами виникнення різноманітних проблем розвитку промислових підприємств є не тільки макроекономічні проблеми, але й істотні прорахунки та помилки внутрішнього менеджменту. Тривале ігнорування останніх призвело до того, що українські підприємства виявилися не здатними до сприйняття нової філософії ведення бізнесу і тим самим ще більш загострили критичність ситуації в країні. Проведені дослідження дали змогу виділити множину суперечностей, які формують одну з актуальних проблем сучасного менеджменту підприємств - проблему управління їх розвитком.

В якості основних складових проблеми управління розвитком підприємства визначено мету, стратегію, модель розвитку, структуру підприємства, модель мотивації і стимулювання ефективної діяльності працівників, відповідно до яких проведено угрупування локальних управлінських проблем підприємства. Співставлення виділених локальних проблем з дослідженням характерних рис запропонованих трансформаційних етапів розвитку національної економіки дало змогу сформувати типові підходи щодо їх вирішення з боку керівників підприємств та запропонувати альтернативні підходи, які зумовлюють необхідність впровадження в практику менеджменту підприємства концепції управління його розвитком.

2. Гносеологічний базис і моделі теорії економічного розвитку соціально-економічних систем

Проаналізовано системологічні передумови формування теорії розвитку систем, удосконалено поняття “розвиток системи”, розвинуто класифікацію впливів та суперечностей процесу розвитку системи, визначено зв'язок між суперечностями та механізмами, способами їх розв'язання й видами управління, розроблено матричну модель сукупної взаємодії зовнішніх та внутрішніх впливів на процес розвитку підприємства.

У роботі обґрунтовано, що основою теорії економічного розвитку виступають загальна теорія систем і різноманітні теорії самоорганізації, що формують теоретико-методологічний, концептуальний і прикладний її рівні. Синтез положень, закономірностей і принципів даних теорій дозволяє говорити про міждисциплінарний характер теорії економічного розвитку, надаючи дослідникам і керівникам підприємств апарат оцінки, аналізу та моделювання поведінки соціально-економічних систем у просторі нелінійної зміни її характеристик, нестаціонарності її функціонування і хаотичності розвитку. Ґрунтуючись на цьому, виділено гносеологічний базис теорії, що містить об'єкт, суб'єкт, загальнотеоретичний метод, методологію і термінологію теорії та виступає підґрунтям запропонованої концепції управління розвитком підприємства.

Доведено, що процес розвитку соціально-економічної системи, яка функціонує в умовах високого ступеня невизначеності та стохастичності трансформаційного ринкового середовища, треба розглядати як нелінійний та хвильовий, що передбачає наявність як висхідної, так і спадної тенденції. Ґрунтуючись на цьому, під процесом розвитку підприємства в роботі розуміється унікальний процес трансформацій відкритої системи в просторі і часі, що характеризується зміною глобальних цілей її існування шляхом формування нової чи модифікованої дисипативної структури і переходом системи в новий атрактор розвитку.

У результаті досліджень обґрунтовано, що теоретичний вектор існування системи необхідно описувати тріадою “впливи - суперечності - розвиток”. З метою визначення причин виникнення суперечностей у процесі розвитку підприємства розроблено класифікацію впливів, виділено їх типи і види в залежності від двох основних характеристик - джерело та сила впливу. Для дослідження природи суперечностей у процесі розвитку підприємства запропоновано їх удосконалену класифікацію з урахуванням джерел виникнення, можливості розв'язання, якості та глибини структурних перетворень тощо.

На основі виділення класів і видів суперечностей розроблено схему їх зв'язку з механізмами і способами їх розв'язання, а також запропоновано адекватні стадіям циклу розвитку підприємства види управління, в межах яких дані суперечності можуть бути розв'язані (рис.1). Дослідження ефектів сукупної взаємодії внутрішніх та зовнішніх впливів на циклічний процес розвитку системи дозволило розробити матричну модель, котра визначає можливі реакції системи з урахуванням її реальних та потенційних можливостей, обумовлених фазою її розвитку. На підставі запропонованої моделі встановлено зв'язок між можливим вектором розвитку підприємства, силою та суб'єктами впливу.

3. Методологічні засади управління розвитком підприємства

Удосконалено методологію управління розвитком підприємства, розкрито сутність синергетичного підходу до управління розвитком підприємства, уточнено зміст його категорій, розроблено й теоретично обґрунтовано концепцію управління його розвитком, розроблено трьохрівневу модель правил реагування підприємства.

Теоретично обґрунтовано й доведено, що загальносистемною суперечністю, яка обумовлює виникнення та необхідність розв'язання проблеми управління розвитком підприємства, є суперечність між швидкістю змін зовнішнього середовища і швидкістю реакції підприємства на них. Визначено фактори, що характеризують дану суперечність: складність ринку, відомості про події та майбутні зміни, фаза розвитку підприємства, кваліфікація топ-менеджерів та наявність відповідного досвіду реагування, тобто наявність комплексу екстенційних правил поведінки підприємства в тих чи інших умовах свого існування.

Базуючись на уявленні процесу розвитку підприємства як хвильового та циклічного, розроблено трьохрівневу модель, яка враховує впливи зовнішнього й внутрішнього середовищ, дає змогу продукувати та обирати доцільні управлінські реакції відповідно до можливостей підприємства, обумовлених його стадією та фазою циклу розвитку.

Аналіз теоретико-методологічних засад і практики діяльності національних підприємств дозволив обґрунтувати доцільність використання синергетичного підходу до управління їх розвитком, який розвиває і доповнює системний підхід у вивченні поведінки складної соціально-економічної системи умовами нестійкості, нерівноважності, самоорганізованості, тобто особливими умовами, що характеризують циклічну поведінку підприємств, які розвиваються в нелінійних дисипативних середовищах трансформаційної економіки. З метою подальшої розбудови синергетичного підходу запропоновано: класифікацію принципів розвитку підприємства, яка разом з удосконаленням змісту універсальних, загальносистемних, специфічних принципів, доповнена принципами управління його розвитком; категоріальний апарат дослідження, що містить такі поняття, як цикл, криза, точка біфуркації, точка кризи, стадія і фаза розвитку підприємства, атрактор розвитку, управління розвитком. Удосконалено тлумачення цих категорій з урахуванням нелінійної природи процесу розвитку підприємства, розроблено класифікацію циклів і топологію його криз.

У межах синергетичного підходу теоретично запропоновано та обґрунтовано концепцію управління розвитком підприємства, що розроблена з урахуванням двох дослідницьких рівнів: 1) розуміння і вивчення процесу розвитку в трьох аспектах - процесному, системному і ситуаційному; 2) дослідження процесу управління розвитком підприємства.

Перший рівень зумовлює необхідність комплексного вивчення проблеми розвитку систем у трансформаційних умовах сучасного етапу розвитку світової й національної економіки. На підставі дослідження характеру процесу розвитку, джерел управління ним, домінуючого закону та характерної особливості управління даним процесом розроблено класифікацію процесу розвитку з визначенням класу, типу та виду розвитку підприємства, запропоновано розглядати загальний процес розвитку як поліциклічний, що складається з циклів розвитку основних системоутворюючих сфер його життєдіяльності, розроблено логічний ланцюжок темпоральності причин зміни можливостей підприємства відповідно до фази циклу його розвитку, доведено необхідність дослідження процесу розвитку підприємства як процесу фрактальної динаміки та сукупності фрактальних підпроцесів розвитку окремих сфер його життєдіяльності.

Другий рівень дослідження обумовлює необхідність постановки проблеми управління розвитком підприємства і розробки інструментальних засобів її вирішення. З цією метою розроблено схему контуру управління розвитком, що передбачає зміни моделі розвитку підприємства відповідно до стадії, фази та образу його майбутнього розвитку, обґрунтовано зв'язок цілей функціонування і розвитку підприємства, визначено необхідність вибору домінуючого виду управління розвитком у залежності від стадії та фази циклу.

Основним інструментальним засобом запропонованої концепції є механізм управління розвитком підприємства. В роботі обґрунтовано, що даний механізм необхідно розглядати як найбільш активну частину системи управління розвитком підприємства, яка забезпечує можливість його цілеспрямованої поведінки і представляє собою сукупність засобів та організаційних і економічних методів управління, що враховують нелінійну природу протікання економічних процесів та високий ступінь невизначеності трансформаційного середовища України. В межах подальшої розбудови методології формування механізму розроблено систему його принципів та функцій, визначено основні властивості.

У роботі запропоновано розглядати механізм управління розвитком підприємства ():

- з погляду компонентного складу у вигляді наступного кортежу:

,

де - цільові настанови розвитку підприємства, що відповідають стадії циклу розвитку; - критерії досягнення даних цілей; - фактори управління розвитком підприємства; - методи управління розвитком підприємства; - ресурси підприємства.

- з погляду структури у виді сукупності локальних механізмів:

,

де - механізм управління цілями розвитку підприємства; -- механізм діагностики; - механізм прийняття рішень з управління розвитком підприємства.

4. Механізм управління розвитком промислового підприємства: принципи формування та структура

Обґрунтовано теоретико-методологічні засади формування механізму управління розвитком підприємства та його локальних механізмів, а саме: управління цілями розвитку підприємства, діагностики, прийняття рішень з управління розвитком підприємства, визначено їх цільову спрямованість, сформовано комплекси завдань для досягнення цілей функціонування відповідних механізмів.

Проведені дослідження науково-практичних розробок щодо побудови механізмів управління різноманітними процесами підприємства дозволили зробити висновок, що теоретичною базою формування механізму управління розвитком підприємства є теорія активних систем, яка вивчає властивості механізмів функціонування і розвитку складних відкритих систем, зумовлених проявами активності їх учасників в нелінійних дисипативних середовищах. На підставі цього в роботі визначено методологічний та прикладний рівні побудови механізму управління розвитком підприємства.

Методологічний рівень механізму формує теоретико-концептуальне представлення процесів його побудови і функціонування; прикладний рівень механізму наведений у вигляді його компонентного та структурного складу (моделі у вигляді кортежів представлено вище). Запропонований механізм, на відміну від існуючих, дозволяє виробляти адекватні щодо зміни зовнішніх та внутрішніх умов рішення з управління розвитком підприємства на підставі дослідження нелінійного характеру як розвитку підприємства в цілому так і окремих сфер його життєдіяльності.

Подальша розбудова концептуальних засад наведених механізмів міститься в тому, що:

1) у межах механізму управління цілями розвитку підприємства розроблено його теоретико-методологічні засади шляхом визначення сукупності критеріїв формування комплексу цілей, схеми формування та переліку цільових переваг зацікавлених у діяльності підприємства сторін відповідно до певної стадії розвитку підприємства; визначено зв'язок між цілями і стратегіями розвитку підприємства в залежності від відповідної стадії циклу його розвитку; встановлено зв'язок між основною і локальними стратегічними завданнями наступальної та оборонної стратегій розвитку підприємства;

2) у межах механізму діагностики вдосконалено теоретико-методологічні засади діагностики підприємства шляхом розробки принципів діагностики; розроблено зв'язок напрямків діагностики зі стадією та фазою розвитку підприємства; запропоновано методологічні засади побудови механізму діагностики з урахуванням діяльності підприємств в умовах високого рівня невизначеності зовнішнього середовища;

3) у межах механізму прийняття рішень з управління розвитком підприємства удосконалено теоретико-методологічні засади формування механізму прийняття рішень, що, на відміну від існуючих, дозволяє продукувати управлінські рішення на підставі дослідження хвильової природи розвитку підприємства в цілому та його основних системоформуючих сфер життєдіяльності; визначено його структуру.

Запропоновані механізми мають комплексний характер, тобто становлять сукупність відповідних блоків, для кожного з яких розроблено аналітичні таблиці, що містять вихідну інформацію для вирішення завдань блоку, запропонований математичний інструментарій та визначено напрямок використання результату в межах механізму управління розвитком підприємства.

5. Методичне забезпечення діагностики розвитку підприємства

Удосконалено методичний інструментарій ретроспективної та перспективної оцінки тенденцій розвитку підприємства, досліджено наявність фрактальності в тенденціях загального розвитку підприємства та окремих сфер його життєдіяльності, визначено стратегічні циклічні закономірності розвитку підприємства, наведено результати практичного використання запропонованих розробок, що доводять їх коректність і дієвість.

На підставі того, що підприємство розглядається як багатовимірний об'єкт, в роботі запропоновано та обґрунтовано використання в якості показника рівня його розвитку інтегрального показника, що за природою свого формування відбиває синергетичний ефект прояву різноманітних показників діяльності підприємства. Використання даного показника дозволяє розглядати розвиток підприємства з точки зору економічної динаміки та виявляти притаманні йому нелінійні, циклічні закономірності.

Запропоновано методичний підхід до ретроспективної та перспективної діагностики рівня і тенденцій розвитку підприємства, підґрунтям якого є сімейство ретроспективних та перспективних інтегральних показників загального рівня розвитку підприємства (), виробничої (), фінансової (), трудової () сфер його життєдіяльності та рівня розвитку світової () і національної економіки (). Отримані динамічні ряди інтегральних показників є вихідною інформацією для визначення домінуючої тенденції, стадії та фази розвитку підприємства в поточному й перспективному періодах, формування мети розвитку підприємства та визначення необхідності управління його цілями за умови зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ, розробки сценаріїв майбутнього розвитку з урахуванням керуючих впливів з управління розвитком підприємства.

У роботі доведено, що стратегічна тенденція розвитку підприємства (атрактор розвитку) обумовлюється не тільки зовнішніми флуктуаціями, але й силою його генетичної пам'яті, що проявляється в підтримці або зміні парадигми розвитку підприємства, збереженні або докорінній перебудові певних структурних закономірностей та сформованих економічних зв'язків. З метою визначення наявності генетичної пам'яті в тенденції розвитку підприємства в роботі запропоновано і обґрунтовано доцільність використання фрактальної теорії, зокрема методу нормованого розмаху Херста.

На підставі того, що всі розраховані значення показника Херста наближаються до одиниці, зроблено висновок про персистентність аналізованих рядів інтегральних показників і, як наслідок, про можливість утримання сформованих тенденцій їх розвитку в майбутньому.

Для визначення в тенденції розвитку підприємства періодичних, зо-крема циклічних коливань, у роботі запропоновано використання SSA-методу. Результатом SSA-методу є уточнення фрактальної природи аналізованих рядів інтегрального показника та виділення найбільш істотних стратегічних періодів циклічних коливань, на підставі яких здійснюється прогнозування моментів виникнення криз в тенденціях загального розвитку підприємства та окремих сфер його життєдіяльності.

З метою визначення довгострокової тенденції розвитку підприємства в роботі запропоновано методику, що містить такі етапи: обробки ретроспективної інформації про розвиток підприємства; визначення виду тренду розвитку; розпізнавання стадії та фази розвитку підприємства; визначення сфер пріоритетного впливу на загальний розвиток підприємства.

Математичним підґрунтям методики виступає розроблений комплекс економетричних моделей впливу сфер життєдіяльності підприємства на рівень його загального розвитку та визначення домінуючої тенденції їх розвитку, комплекс моделей адаптивного прогнозування, технологія та моделі розпізнавання стадії і фази циклу розвитку підприємства. В табл. 6 представлено моделі і результати розпізнавання стадії та фази циклу розвитку одного з підприємств машинобудування; розроблені моделі, за допомогою яких визначаються сфери життєдіяльності підприємства, що оказують домінуючий вплив (позитивний чи негативний) на тенденцію розвитку підприємства в цілому мають такий вигляд:

а) для ретроспективного періоду:

;

б) для перспективного періоду:

.

Запропонований методичний підхід до діагностики рівня та тенденції розвитку підприємства дозволяє формувати адекватний комплекс рішень з управління його розвитком на підставі розробки імітаційних сценаріїв в межах механізму прийняття рішень.

6. Формування сценаріїв управління розвитком підприємства

Розроблено та вдосконалено методичне забезпечення механізмів прийняття рішень з управління розвитком підприємства та управління цілями розвитку підприємства, що містять методики: прогнозування точок тактичної кризи в циклі розвитку підприємства, формування комплексу впливів з управління його розвитком; алгоритмічну модель формування комплексу сценаріїв управління розвитком підприємства; наведено результати практичного використання запропонованих розробок, що підтверджують їх коректність та дієвість.

У межах подальшої розбудови методичного забезпечення механізму прийняття рішень розроблено методику прогнозування точок кризи, цільовою спрямованістю якої є своєчасне визначення періодичності виникнення кризових явищ у циклі розвитку підприємства та сфер його життєдіяльності, що є джерелами виникнення таких явищ. Запропонована методика формує антиципативну властивість механізму управління розвитком підприємства, а її практична цінність заключається в тому, що її використання надає можливості керівництву підприємства оперативно продукувати управлінські заходи щодо локалізації кризи чи суттєвого зменшення її наслідків.

Математичною підтримкою даної методики є: розроблений комплекс моделей циклічної складової часових рядів інтегральних показників рівня розвитку, комплекс моделей впливу сфер життєдіяльності підприємства на тенденцію його загального розвитку, оптимізаційна модель визначення точок глобальної кризи. Нижче наведено модель циклічної складової для фінансової сфери життєдіяльності () одного з аналізованих підприємств машинобудування:

Співставлення отриманої моделі з критерієм щільності спектрального розкладу дозволило зробити висновок про найбільш суттєві періоди виникнення кризи у фінансовій сфері підприємства.

Основою методичного забезпечення механізму управління цілями розвитку є розроблена методика формування комплексу впливів з управління розвитком підприємства, що визначає та обґрунтовує вибір тих сфер життєдіяльності підприємства, зміни в яких приведуть до максимально ефективних змін у майбутній тенденції розвитку підприємства. Дана методика інтегрує в собі результати методики формування комплексу інтегральних показників рівня розвитку, технології діагностики стадії і фази циклу розвитку підприємства, куба цільових ситуацій і алгоритму управління цілями розвитку підприємства та дозволяє класифікувати сфери життєдіяльності підприємства на компенсаційні і кризоутворюючі. У дисертації під компенсаційною розуміється сфера, що спричиняє домінуючий позитивний вплив на загальний розвиток підприємства і виступає джерелом формування його висхідної тенденції; у якості кризоутворюючої розглядається сфера, що здійснює протилежний, тобто сильний негативний вплив на загальний розвиток підприємства, визначаючи його спадну тенденцію. Проведені дослідження показали, що для більшості аналізованих підприємств машинобудування в якості компенсаційної виступає виробнича сфера, а кризоутворюючою є сфера фінансів.

Виділення даних сфер є підґрунтям формування сімейства імітаційних експериментів з управління розвитком підприємства та надає змогу керівництву підприємства сконцентрувати управлінські зусилля на синхронізації чи десинхронізації локальних циклів розвитку сфер його життєдіяльності в залежності від стадії циклу розвитку підприємства загалом.

Запропоновано алгоритмічну модель формування комплексу сценаріїв управління розвитком підприємства, що дозволяє продукувати доцільні варіанти його поведінки в майбутньому, ґрунтуючись на хвильовому характері розвитку системоутворюючих сфер життєдіяльності. В межах даного алгоритму розроблено: модель розвитку підприємства у вигляді імітаційної моделі, що містить комплекс кінцево-різничних рівнянь, які відображають істотні взаємозв'язки між основними показниками діяльності підприємства; комплекс імітаційних експериментів, що дозволяють моделювати поведінку підприємства в майбутньому; критерій оцінки доцільності розроблених сценаріїв розвитку підприємства, в якості котрого запропоновано використання максимального зростання значення інтегрального показника рівня загального розвитку підприємства, зумовленого керуючими впливами щодо управління розвитком певних (чи певної) сфери його життєдіяльності.

Отримані розрахунки критерію дозволяють визначити, що керуючі рішення з управління розвитком даного підприємства мають бути сконцентровані на виробничій сфері його життєдіяльності, а саме - на зміні політики підприємства щодо відновлення основних фондів, реалізації готової продукції в кредит, обсягів товарно-матеріальних запасів на складі тощо. Це дозволить знизити ризик виникнення кризових явищ та укріпити сформовану тенденцію висхідного розвитку підприємства.

Дієвість та практична значущість отриманих у роботі результатів доведено їх впровадженням у практику діяльності підприємств обробної промисловості, зокрема машинобудування, хімічної та легкої промисловості Харківського, Донецького, Сумського, Запорізького, Івано-Франківсь-кого та Львівського регіонів. Для доказу універсальності запропонованих розробок у дослідженні використовувалися підприємства різного масштабу виробництва.

Таким чином, наведені в дисертації розробки концептуально-методологічних та методичних засад формування механізму управління розвитком підприємства суттєво підвищують якість та ефективність внутрішнього менеджменту підприємства, забезпечують його стратегічну конкурентоспроможність.

Висновки

стратегічний кризовий ринковий трансформаційний

У дисертації теоретично обґрунтовано й запропоновано нове вирішення актуальної наукової проблеми управління розвитком підприємства в умовах високого ступеня нестабільності та мінливості зовнішнього середовища трансформаційної економіки України на підставі розробки її методологічних, інструментальних та прикладних компонентів.

1. З моменту отримання Україною незалежності фокусом проведення економічних трансформацій і реформ була побудова класичного капіталізму. Обрана на початкових етапах і згодом підтримувана експортно орієнтована стратегія розвитку країни призвела до розвитку найжорстокішої системної кризи. Розроблена класифікація періодів, що містить три трансформаційних етапи, дозволила виділити глибинні причини й особливості виникнення кризи, отже, призначена для об'єктивної оцінки макроекономічного оточення підприємства з метою вибору доцільної стратегії його розвитку.

2. Теоретично доведено та обґрунтовано існування проблеми управління розвитком підприємств на підставі визначення джерел її виникнення тобто комплексу суперечностей та локальних управлінських проблем, з якими стикаються українські підприємства в процесі діяльності в умовах трансформаційної економіки. В якості факторів, що обумовлюють дану проблему, виділено: складність ринку, відомість події, спосіб визначення майбутніх змін, кваліфікація топ-менеджменту підприємства, фаза його розвитку, наявність екстенційних правил реагування. Це дозволило визначити шляхи подальшого розвитку теорії менеджменту завдяки дослідженню поведінки складних систем у нелінійних дисипативних середовищах.

3. Доведено, що проблема управління розвитком підприємства є складною та слабкоструктурованою. Тому одним із дієвих методів її дослідження має бути метод декомпозиції. Базуючись на аналізі сутності даної проблеми, виділено основні її складові та відповідно до них проведено угрупування кола локальних проблем, що виникають у практиці діяльності підприємства. Визначено типові підходи щодо вирішення проблеми розвитку підприємства та запропоновано альтернативні підходи, що зумовлюють необхідність її вирішення у межах концепції управління розвитком підприємства.

4. На основі аналізу теоретико-методологічних та концептуальних засад теорії економічного розвитку запропоновано авторське формулювання поняття розвитку як процесу зміни глобальних цілей підприємства. Це дозволило отримати такі теоретичні висновки: визначення глобальної мети розвитку є результатом діагностики внутрішніх граничних можливостей підприємства, конкурентного зовнішнього оточення й існуючої парадигми розвитку однорідних підприємств; цілі функціонування підприємства необхідно розглядати як основний інструмент контуру регулювання системи управління розвитком; розвиток системи припускає виникнення нових дисипативних структур, які необхідно класифікувати на принципово нові та модифіковані.

5. Обґрунтовано, що теоретичний вектор існування підприємства необхідно описувати тріадою “впливи - суперечності - розвиток”. Запропоновано класифікацію суперечностей, що уможливлює визначення загальних, специфічних джерел і наслідків їх виникнення в процесі розвитку підприємства й дозволяє керівникам своєчасно формувати відповідні комплекси антиципативних та адаптивних рішень з управління поведінкою підприємства в майбутньому. Розроблено схему зв'язку суперечностей з механізмами і способами їх розв'язання, а також запропоновано адекватні стадіям циклу розвитку підприємства види управління, в межах яких дані суперечності можуть бути розв'язані.

6. Процес розвитку підприємства запропоновано розглядати як нелінійний та хвильовий. З огляду на те, що спонукальною причиною цього процесу виступають різноманітні впливи та збурення зовнішнього та внутрішнього середовищ підприємства, розроблено їх класифікацію з урахуванням ознак джерела виникнення, характерні риси і якісні особливості та матричну модель їх сукупної взаємодії, що дозволяє діагностувати фазу розвитку підприємства, ймовірний атрактор його розвитку на підставі визначення сили та суб'єктів впливу.

7. Методологія управління розвитком підприємства в сучасних умовах має бути заснована на врахуванні нелінійного, стохастичного характеру протікання економічних процесів як зовнішнього, так і внутрішнього середовищ підприємства, притаманних трансформаційним економікам. Дослідження цих процесів доцільно проводити на підставі синергетичного підходу, який дозволяє вивчати поведінку складної соціально-економічної системи, що розвивається в умовах високого ступеня невизначеності зовнішнього оточення; системи універсальних, загальнотеоретичних, специфічних принципів та принципів управління розвитком підприємства; комплексу базових понять: цикл, криза, точка біфуркації, точка кризи, стадія і фаза розвитку підприємства, атрактор розвитку, управління розвитком.

8. Для формування нової парадигми розвитку національних підприємств у трансформаційному ринковому середовищі запропоновано та обґрунтовано концепцію управління їх розвитком, що об'єднує два дослідницьких рівня - рівень розуміння і вивчення процесу розвитку та рівень дослідження процесу управління розвитком підприємства. Перший рівень дає змогу комплексного дослідження проблеми розвитку підприємств у трансформаційних умовах розвитку світової і національної економіки, другий доводить необхідність постановки проблеми управління розвитком підприємства і розробки відповідного комплексу механізмів як інструментів даного управління. Реалізація концепції сприяє забезпеченню стратегічної конкурентоспроможності промислового підприємства за рахунок підвищення якості та ефективності рішень з управління його розвитком.

Удосконалено класифікацію процесу розвитку, що на основі ознак угрупування - клас, тип і вид, - дозволяє визначати наявність домінуючої тенденції, характер трансформаційних перетворень та силу адаптивних властивостей підприємства і забезпечує прийняття адекватних рішень з управління його розвитком.

9. Доведено необхідність подальшої розбудови методологічного інструментарію проблеми управління розвитком підприємства з урахуванням нелінійної парадигми розвитку підприємств. З цією метою теоретично обґрунтовано та запропоновано концептуальні засади формування механіз-му управління розвитком підприємства та його локальних механізмів: управління цілями розвитку, діагностики та прийняття рішень з управління розвитком, що базуються на дослідженні узгодженої взаємодії циклів розвитку системоформуючих сфер життєдіяльності та уможливлюють своєчасне формування управлінських рішень з адаптивної поведінки підприємства в майбутньому відповідно до стадій розвитку його зовнішнього та внутрішнього середовищ.

10. Ядром механізму управління розвитком підприємства виступає локальний механізм діагностики, що в трансформаційних умовах господарювання дозволяє менеджерам оцінювати й аналізувати стан та тенденції розвитку підприємства з урахуванням синергетичного ефекту розвитку зовнішнього і внутрішнього середовищ. Розроблено методичний підхід, заснований на принципах нелінійної динаміки, дослідженні процесу розвитку підприємства як взаємодії циклів розвитку виробничої, фінансової, трудової сфер його життєдіяльності, який дає змогу визначити реальні можливості підприємства з урахуванням синхронізації чи десинхронізації тенденцій їх розвитку.

11. У дисертації обґрунтовано та розроблено методичний підхід до формування локального механізму прийняття рішень, особливістю та практичною значущістю якого є продукування управлінських рішень з подальшого сталого розвитку чи локалізації кризових явищ підприємства відповідно до певної стадії та фази циклу його розвитку на підставі визначення компенсаційних і кризоутворюючих сфер, джерел формування негативних тенденцій та своєчасного визначення точок виникнення криз у циклі розвитку підприємства.

12. Розроблено методичне забезпечення локального механізму управління цілями розвитку підприємства, засноване на співставленні прагнень зацікавлених в діяльності підприємства сторін (внутрішніх та зовнішніх акціонерів, працівників, кредиторів, інвесторів) з його можливостями, обумовленими стадіями циклу розвитку зовнішнього та внутрішнього середовищ. Запропоновані розробки дозволяють своєчасно обирати нову чи корегувати існуючу мету розвитку підприємства і, як наслідок, посилювати дієвість та практичну значущість загального механізму управління розвитком підприємства.

13. Для практичної реалізації запропонованого механізму управління розвитком підприємства розроблено імітаційну модель управління розвитком підприємства у вигляді системи кінцево-різничних рівнянь, яка дозволяє формувати ефективні та своєчасні управлінські рішення щодо доцільної поведінки підприємства з урахуванням прогнозованої стадії циклу його розвитку. Підґрунтям запропонованої моделі є комплекс моделей: вибору доцільної мети розвитку відповідно до можливостей підприємства та зовнішнього середовища, обумовлених певною стадією розвитку; ретроспективної та перспективної діагностики стадії і фази циклу розвитку підприємства й системоформуючих сфер його життєдіяльності; розпізнавання моментів виникнення стратегічної та тактичної кризи в циклі розвитку підприємства; визначення фрактальності в його тенденціях розвитку. Розроблений комплекс моделей дозволяє забезпечити якісне управління розвитком підприємства в майбутньому і, таким чином, звести до мінімуму можливі його збитки та підвищити адаптивні властивості.

Література

1. Раєвнєва О.В. Управління розвитком підприємства: методологія, механізми, моделі: Монографія. - Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2006. - 496с.

2. Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового управління / Т.С. Клебанова, О.М. Бондар, О.В. Мозенков, О.В. Раєвнєва та ін. / За ред. О.В. Мозенкова. - Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2003. - 272с.

3. Раевнева Е.В. Проблемы развития Украины в условиях формирования рыночной экономики. / Лепа Н.Н., Лепа Р.Н. Пушкарь А.И. В кн. Моделирование процессов управления развитием промышленных предприятия: Монография. - Донецк: Юго-Восток, Лтд, 2005. - С. 13-55.

4. Клебанова Т.С., Раевнева Е.В., Михайленко В.Г. Проблемы адаптации социально-экономических систем в условиях трансформационной экономики / Экономика и кибернетика в начале XXI века: Монография./ Под ред. д. э. н., проф. Задорожного Г.В., к. ф.-м. н., проф. Михайленко В.Г. - Харьков: ХНУ, 2005. - С. 188-210.

5. Клебанова Т.С., Раєвнєва О.В., Дубровіна Н.А. Комплекс механізмів системи фінансового моніторингу підприємства / Системи фінансового моніторингу. Методологія проектування: Монографія. - Харків: ВД “ІНЖЕК”, 2005. - С. 74-103.

6. Моделювання економічної безпеки: держава, регіон, підприємство / В.М. Геєць, М.О. Кизим, Т.С. Клебанова, О.І. Черняк, О.В. Раєвнєва та ін.: Монографія. - Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2006. - 240с.

7. Раєвнєва О.В., Стрижиченко К.А. Аналіз фрактальної природи соціально-економічних процесів / Математичні моделі та інформаційні технології в сучасній економіці / Під ред. д.е.н., проф. А.О. Єпіфанова: Монографія. - Суми: УАБС НБУ, 2007. - С. 214-231.

Размещено на Allbest.ru