Історія мого краю "Корсунь-Шевченківський"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

Кафедра економіки підприємства

Контрольна робота

з курсу «Управління потенціалом підприємства»

на тему: «Історія мого краю «Корсунь-Шевченківський»

ВИКОНАВ: Студент 1 курсу

Групи ЗМЕ - 41 М

Кириленко В.М.

№ залік. книжки ЗМЕ - 1589 М

ПЕРЕВІРИЛА: Доцент

Г.В.Панасенко

Київ 2014

1. Історія міста

2. Палацово-парковий ансамбль

Висновок

Список використаних джерел

ВСТУП

Місто Корсунь-Шевченківський - чарівне місце, що знаходиться на північному заході Черкаської області за 70 км. від Черкас по обидва боки р.Рось. Нині місто Корсунь-Шевченківський є районним центром в Черкаській області з чисельністю населення 44450 осіб, в т.ч. міське - 22291, сільське - 22159 (на 01.01.2013). Район має 54 населених пункти та має площу 897 кв. км.

Достеменно не відомо, звідки саме походить назва міста - Корсунь. Корсунем у давнину за слов'янськими літописами називали Херсонес, а вже пізніше священники Київської десятинної церкви - вихідці з Херсонесу - отримали від князя Володимира право збирати данину в поселеннях з Поросся і найменували її Корсунем.

Історія цього міста багата на визначні та величні події. Саме місто було засноване в 1032 році князем Ярославом Мудрим для захисту південних кордонів Київської Русі від набігів тюрських кочівників. Корсунь відіграв важливу роль під час Визвольної боротьби в 1648-1654 роках. Саме неподалік цього містечка, де розташовувалася тимчасова резиденція гетьмана Богдана Хмельницького, відбулася славнозвісна битва між польським та козацьким військом, що завершилася тріумфальною перемогою Хмельницького. Після смерті Богдан Хмельницького місто тривалий час перебувало під протекторатом Польщі. До 1775 року над Корсунем володарював князь Яблоновський, з 1780 р. - Станіслав Понятковський.

У ХVIII ст. Корсунь був одним із центрів гайдамацького руху. Гайдамацьким загонам навіть вдалося кілька разів захопити це славне місто. Після приєднання краю до Росії Корсунь був подарований Петру Лопухіну.

Під час другої світової війни, взимку 1944 року, в районі відбулася одна з найбільших операцій по оточенню і знищенню ворожого угруповання - Корсунь - Шевченківська битва в ході якої була знищена 60-титисячна німецька армія. В честь переможної битви Корсунь -Шевченківський в грудні 1981 року був нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня.

Окрасою Корсуня є палацо-парковий ансамбль, який входить до складу Корсунь - Шевченківського державного історико-культурного заповідника, будівництво якого як літньої позаміської резиденції було започатковане у 1782 році корсунським старостою князем Станіславом Понятовським. У 1799 р. Корсуньський маєток купив у Понятовського російський цар Павло І і подарував його міністру юстиції генерал-прокурору Росії князю Лопухіну.

Архітекторами цього шедевру стали відомі майстри Ж.А.Мюнц та Я.Д.Ліндсей. Першою будівлею ансамблю був флігель, зведений у стилі раннього класицизму. А його домінантою - палац. Саме він став одним із перших палаців, зведених у стилі неоготики. Палацовий ансамбль за часів нового власника князя П.П. Лопухіна зазнав кардинальних. Згодом поруч було збудовано в'їзну браму у стилі французької середньовічної архітектури та швейцарський будинок.

У 2005 році м. Корсунь-Шевченківський включено до Державної програми «Золота підкова Черкащини».

шевченківський парковий ансамбль ландшафтний

1. ІСТОРІЯ МІСТА

До 1944 року Корсунь-Шевченківський називався Корсунь. Ця назва дана була йому священиками київської десятинної церкви, які були вихідцями з кримського Корсуня (Херсонеса). Ці священики, отримали від князя Володимира право збирати данину на Пороссі. Потрапивши у поселення, засноване князем Ярославом Мудрим ще у 1032 році, святі отці зачудувались природою, яка нагадувала їм рідний Херсонес. Ось так і з'явилась назва Корсунь, яка вперше згадується у офіційних історичних документах під 1169 роком.

Корсунь було засновано як прикордонний форпост Київської Русі - він входив до оборонної лінії Ярослава Мудрого. У 1195 році місто стало центром удільного князівства. Першим корсунським князем був волинський князь Роман Мстиславович, але у 1240 році Корсунь, як і більшість поселень Київської Русі був зруйнований татаро-монголами.

Як місто Корсунь знову згадується в історичних документах уже за поляків аж наприкінці XVI століття, коли польський король Стефан Баторій наказав збудувати у Корсуні замок. Сталося це 1580 року. Привілей на відновлення та володіння містом було надано братам Вишневецьким - Олександру та Михайлу.

У 1585 році було утворене Корсунське староство. Того ж року місто отримало Магдебурзьке право. А вже у 20 роках XVIІ століття Корсунь став значним містом Наддніпрянщини. За кількістю населення він тоді випередив Черкаси, Білу Церкву та інші міста і поступався лише перед Чигирином. Головною особливістю Корсуня стала значна концентрація в ньому козаків. Це був один із головних центрів українського козацтва.

Козацька старшина і заможні реєстрові козаки, що мешкали у Корсуні, крім земель у місті та на його околицях, мали свої хутори. Тому в Корсунському старостві у першій половині XVIІ століття сіл не значилось, лише "хутори міські, козацькі". Але дуже багато було у місті козацької бідноти та безземельних селян. Саме вони під час виступу Тараса Федоровича (Трясила) підняли повстання у Корсуні. Сталося це 1630 року. Тоді військо Трясила, що оточило місто, було підтримане міщанами та реєстровими козаками. Польсько-шляхетське військо не витримало удару з фронту й тилу й поспішно втекло у Бар.

Підтримало населення Корсуня і повстання Павлюка у 1637 році. Але особливу роль Корсунь відіграв під час Визвольної війни 1648-54 років. Тоді місто стало центром великого козацького полку. Цей полк був найбільшим серед 16 козацьких полків.

26 травня 1648 року неподалік від Корсуня відбулася велика битва між польським та козацьким військом. Козаки, разом із союзниками татарами, отримали в цій битві перемогу, вщент розбивши польсько-шляхетське військо. Ця битва стала першою серйозною перемогою військ Хмельницького (не рахуючи значно меншої битви під Жовтими Водами).

Під час Визвольної війни Корсунь не раз ставав тимчасовою резиденцією Богдана Хмельницького, який у місті мав власний будинок. Тут він написав 16 листів, 3 універсали та один наказ.

Період історії, що отримав назву "Руїна", розпочався після смерті Богдана Хмельницького. Не останню роль у визначенні подальшого напрямку ходу української історії зіграв Корсунь - саме у цьому місті відбулася козацька рада, яка обрала гетьманом Івана Виговського. Новий гетьман проводив антимосковську політику. Москва, що була невдоволена Виговським, підбурювала козацьку старшину проти нього. Це призвело до заколоту та бунту, який очолив кошовий отаман Яків Барабаш. Підтримав бунт полтавський полковник Мартин Пушкар. Заколотники швидко оволоділи землями Полтавського та Лубенського полків. Але правобережні полки (у тому числі і Корсунський) підтримали Виговського. Війська гетьмана виступили проти заколотників і розбили їх під Полтавою. Пушкар загинув у бою, а Барабаша стратили.

Зважаючи на ситуацію в Україні, Москва, що вже вважала її своєю колонією, відкрито послала війська проти Виговського. Гетьман попросив допомоги у поляків. В результаті було підписано Гадяцький договір, на основі якого розривалася угода 1654 року, а Україна входила до складу Речі Посполитої як рівноправне з Польщею та Литвою Велике Князівство Руське.

У 1659 році Виговський заключив союз із татарським ханом Мухамед-Гіреєм IV і виступив проти російського війська, яке саме у цей час оточило Конотоп. 9 липня 1659 року під Конотопом козацько-татарське військо завдало нищівної поразки основним силам російського царя. Російське військо, яке налічувало близько 100 тисяч вояків, було повністю розбите (деякі історики вказують, що загинули десятки тисяч, навіть у Росії погоджуються з цифрою 10 тисяч, українські історики говорять про 30 тисяч). Залишки росіян переслідувались аж до тодішнього кордону. Ця поразка дуже налякала російського царя Олексія - він готувався до вторгнення козаків у Московське князівство. Але Виговський не зміг розвинути свій успіх. Усе зіпсувала громадянська війна, спровокована опозицією, яку очолював Юрій Хмельницький. В результаті Виговський зрікся гетьманства, а Юрій Хмельницький 27 жовтня 1659 року підписав новий російсько-український договір (це сталося у тому ж Переяславі). За цим договором Україна остаточно втрачала незалежність і перетворювалась на російську колонію.

1659 року у Корсуні поставили 24 гармати козацького арсеналу. Кілька місяців у місті панував відносний спокій, але вже у 1660 році польські війська, що розгромили російську армію Шереметьєва, примусили Юрія Хмельницького присягнути на вірність польському королю. Сталося це 21 листопада у Корсуні після "чорної ради". Ця подія стала причиною розколу України на дві частини - Правобережну й Лівобережну. Лівобережним гетьманом у 1662 році обрали Якима Сомка.

1663 року в Корсуні відбулася ще одна рада, на якій Юрій Хмельницький склав булаву. Новим правобережним гетьманом обрали Павла Тетерю. Того ж року на "чорній раді" у Ніжині (саме її описав Пантелеймон Куліш) лівобережним гетьманом обрали Івана Брюховецького. Почався розквіт Руїни.

Отже Корсунь на початковому етапі Руїни відігравав важливу роль у житті України. В ньому відбувались численні козацькі ради. Місто було одним із головних центрів козацького життя.

Сутички між Лівим берегом, за яким стояла Москва, та Правим, який підтримували Польща та Крим, призвели до суспільного занепаду. Особливо помітним цей занепад був у Надроссі (у тому числі й на Корсунщині). Кількість населення тут постійно зменшувалась. У 1665 році майже всі козаки Корсунського полку переселились на Лівобережжя, а у 1675 війська лівобережного гетьмана Івана Самойловича насильно відправили жителів міста у "Задніпря", саме ж місто спалили. Тож на кінець 70-х років ХVІІ століття Корсунщина перетворилась на безлюдну пустку.

У 1681 році Московське царство підписало угоду з Туреччиною та Кримським ханством - Бахчирайський мир. За цією угодою Південна Київщина не повинна була заселятись. Поляки не втручались у цей процес, бо мали мир із Туреччиною. Але у 1683 році Ян ІІІ Собєський розірвав цей мир. Саме тоді відбулась знаменита битва під Віднем.

1684 року король видав дозвіл на нове заселення Надросся, а 1686 Москва й Польща підписали договір про "вічний мир". Завдяки цьому договору Правобережна Україна ще на сторіччя залишилась під владою Польщі.

У 1702 році розпочалось повстання Семена Палія (1702-04), яке активно підтримав Корсунський полк на чолі із Захаром Іскрою. В результаті на Правобережжя (на прохання поляків) увійшли московські війська та гетьман Іван Мазепа.

А потім був справжній калейдоскоп подій: Карл ХІІ та Полтавська битва (1708), похід Пилипа Орлика з татарами на Київщину (1711), Прутська угода Росії з Туреччиною (1711) і, як наслідок, відхід російських військ із Правобережжя. А у 1712 році польська влада розформувала козацькі полки (у тому числі і Корсунський).

У XVIII столітті Корсунь був одним із центрів гайдамацького руху. Почався він одразу після розформування Корсунського полку. Гайдамацькі загони часто нападали на маєтки шляхти, розорюючи їх. Декілька раз вони захоплювали Корсунь. Але апогеєм гайдамацького руху став 1768 рік - гайдамацьке повстання "Коліївщина". Кінець повстання був сумним - на допомогу полякам прийшли російські війська, що по-зрадницькому захопили керівників "Коліївщини" та велику частину гайдамаків. В результаті Корсунщина знову перетворилась на пустку.

До 1775 року Корсунем володів князь Яблоновський. Потім на кілька років він став власністю Інфляндського воєводи Каспара Рогалинського. А в 1780 році Корсунське староство передали у власність польському князю Станіславу Понятовському, який був племінником тодішнього короля Станіслава-Августа.

Понятовський доклав чимало зусиль для відбудови Корсуня та процвітання краю. Він навіть звільнив місцевих жителів від кріпосних повинностей. У 80-х роках XVIII століття Станіслав Понятовський розпочав будівництво великого маєтку, який згодом став палацово-парковим комплексом. Саме цей комплекс зараз є основою Корсунь-Шевченківського історико-культурного заповідника.

Після приєднання краю до Росії Корсунське староство було подароване князю Петру Лопухіну. Сталося це в 1799 році. Цій події передувала довга гризня між сестрами Енгельгард (Варварою та Олександрою) за право володіння Корсунем та прекрасним маєтком Понятовського. Варвара, що після одруження мала прізвище Голіцина, не могла похвалитись великими статками. А ось Олександра (дружина коронного польського гетьмана Браницького та відома власниця Білої Церкви) була казково багатою, тому, звичайно, вона мала більше можливостей отримати Корсунь. Але імператор Павло І вирішив не сварити сестер і віддав місто своєму міністру юстиції та генерал-прокурору.

Лопухін відразу ж відновив кріпацтво, а невдоволені були жорстоко покарані. Лаврентій Похилевич указує на розповіді місцевих жителів про "жахливі страти", що проводились особливими військовими підрозділами задля переконання міщан у всіх позитивах нового порядку. Євреї та католики "були позбавлені благ кріпосного стану".

У ХІХ столітті на території Корсуня було дві великих церкви (хоча в більш давні часи, коли місто було досить великим, їх тут було близько десятка) - Преображенська та Іллінська. Іллінську церкву збудували в 1701 році. Цей храм пережив велику кількість лихоліть, але не зміг вистояти у радянські часи. Те ж саме можна сказати про великий Преображенський собор, який князь Лопухін збудував у 1821 році.

Також у Корсуні в ХІХ столітті стояв досить великий Онуфріївський монастир, який був відомий тим, що в ньому поховали відомого київського митрополита Діонісія Балабана. Монастир був розташований за сім верст від міста на великому острові Росі. Але зараз від обителі немає і сліду.

Поряд із палацом, ще на початку ХХ століття стояла оригінальна лютеранська каплиця. Цю споруду збудували німці, що працювали у ХІХ столітті на суконній фабриці та на інших підприємствах міста (у 1861 році в Корсуні мешкало 135 лютеран). Каплицю зруйнувала велика повінь на Росі у 1942 році.

1813 року в Корсуні збудували велику суконну фабрику, яка довгий час була головним промисловим підприємством міста, а у 1860 році було збудовано шкіряний завод.

В ХХ столітті на Корсунщину, як і всюди, прийшла радянська влада. Одним із перших її досягнень стало будівництво міжрайонної ГЕС, яке розпочалось у 1929 році. Перший струм станція дала 1934 року. Це була одна з перших "малих" ГЕС в Україні.

Особливу славу Корсуню принесла Корсунь-Шевченківська битва, що відбулась взимку 1944 року.

До 1954 року Корсунь-Шевченківський (цю назву місто має з 1944 року) було райцентром у Київській області, після 1954 - райцентром у новоствореній Черкаській області.

2. ПАЛАЦОВО-ПАРКОВИЙ АНСАМБЛЬ

Корсунська природа та архітектура вражають своєю красою, їх неможливо просто описати - їх варто побачити на власні очі. Палацовий ансамбль у Корсуні почав будувати Станіслав Понятовський у 1789 році як свою літню позаміську резиденцію. Основою ансамблю став великий кам'яний палац закладений того ж року. Архітектором палацу був Я.Д.Ліндсей. Палац збудували у стилі неоготики. Спочатку це була двоповерхова споруда зведена з цегли й дерева, яка мала п'ятистінний тамбур головного входу та бічні ризалити. У 30-40-х роках ХІХ століття палац зазнав значних перебудов, які здійснювали нові власники Корсуня Лопухіни-Демидови, після якої він набув рис російського романтизму з елементами неоготики та класицизму.

Палац став першою неоготичною спорудою на теренах тогочасної Речі Посполитої. І навіть зараз ми маємо можливість оцінити роботу видатних архітекторів.

Коли місто очолював російський князь Лопухін, то палац за його наказом був дещо видозмінений: вибудовується брама в стилі середньовічних замків, швейцарський будинок (там зараз знаходиться картинна галерея), лютеранська каплиця, манеж та оранжерея.

Пізніше Корсунь став володінням Миколи Лопухіна-Демидова, за якого палацовий комплекс знову був реконструйований: зведені дві каплички, контора управителя маєтку і князівська лазня. На жаль, на сьогоднішній день збереглося 10 із 13 будівель комплексу. Нині палац є Корсунь-Шевченківським історико-культурним заповідником.

Поряд із палацом у 1782-83 роках звели великий флігель. Первісно це була одноповерхова будівля, з'єднана з палацом ордерною галереєю. У ХІХ столітті флігель добудували - він отримав ще два поверхи й перетворився у типову споруду в стилі раннього класицизму. Зараз на третьому поверсі флігелю розташована картинна галерея, яку відкрили у 1977 році.

Ще однією цікавою будівлею ансамблю є в'їздна брама. Її збудували в 30-х роках ХІХ століття у формах французької оборонної архітектури. До неї прибудували одноповерховий корпус господарського призначення, а також стайню-каретну. Тоді ж за проектом невідомого архітектора Лопухіни звели одноповерховий цегляний манеж. Вигляд цією споруди неодноразово змінювався в результаті численних добудов. Останні три добудови були зроблені у радянські часи.

В 30-40-х роках ХІХ століття була зведена ще одну цікаву споруду ансамблю - швейцарський будинок. Ця двоповерхова дерев'яна споруда має бічні галереї і була збудована для челяді. Розташований будинок на Швейцарському острові.

Наприкінці ХІХ століття в маєтку звели каретну, а на початку ХХ - лазні.

На території палацового ансамблю розташовані дві православні каплиці. Особливо цікавою є каплиця, розташована біля входу у флігель. Її збудували у першій половині ХІХ століття на місці колишньої лютеранської каплички.

Споруди маєтку оточує прекрасний парк, розбитий на кількох островах Росі. Можливо його можна було б назвати рядовим провінційним парком, якби не мав він такого цікавого рельєфу та не розрізали б його кам'янисті рукави Росі. Про непересічність цього парку говорить і його вік - більше двох століть для парку вік немалий.

Парк було закладено у 1782 році архітектором Жаном-Анрі Мюнцем у стилі англійського ландшафтного парку. Загальна площа парку складає 100 га За основу для парку використали природний ландшафт кам'янистої заплави та терас річки Рось. Величезні обкатані гранітні брили, скелі, перекати та пороги численних рукавів та протоків Росі у синтезі з існуючими деревними насадженнями створюють дуже оригінальну паркову композицію. Доповнюють цю композицію малі архітектурні форми: альтанки, містки (особливо цікавим є "Чортів міст", перекинутий над каньйоном), скульптурні зображення, світильники. На одному з островів на узвишші залісненого пагорба ще за часів Понятовського у скелі висікли грот. Грот цей існує і зараз

З цим парком, а точніше - з однією зі скульптур, пов'язана досить-таки цікава, але, водночас, і трагічна історія. Легенда оповідає, що колись давно молодий шляхтич на ім'я Ян покохав кріпосну дівчину Наталку. Кохання настільки вплинуло на нього, що він вирішив викупити дівчину з кріпацтва, але господиня маєтку на це не погодилась. Щиро кохаючи один одного, не бажаючи жити порізно, страждаючи від безвиході, закохані взявшись за руки і, поклявшись у вічному коханні, стрибнули у кам'янисті, бурхливі води річки Рось. На честь закоханих спорудили скульптурну композицію, яка і нині знаходиться у парку.

Корсунський парк був улюбленим місцем відпочинку Тараса Шевченка. Гостюючи влітку 1859 року у родині свого троюрідного брата та свояка Варфоломія Григоровича Шевченка, славетний Кобзар проводив у парку багато часу, відпочивав, малював, спілкувався із корсунцями. Як результат - з'являються картини «В Корсуні», «Понад Россю», «Дерева», «Узлісся», «Лопухи та інші начерки», «Дуб», що увійшли до його Корсунського альбому Кобзаря.

В радянські часи парк, що отримав назву "Парк ім. Леніна", набув рис відвертої провінційності та поступово руйнувався. Його реконструкція почалась лише у 80-х роках ХХ століття, а у 1994 році його включили в склад Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника. Зараз у парку зростає близько 300 видів рослин, які формують досить оригінальні ландшафти. Особливо цікавими є гора Янталка, повністю засаджена бузком, та Князівська алея ялин.

Весною, коли розквітають вали бузку в парку, в палаці Понятковських-Лопухіних відбувається Бузковий бал. Це дивовижне видовище, коли ти немов переносишся на кілька століть у минуле і поринаєш в стародавню атмосферу розкоші та краси.

ВИСНОВОК

Корсунь вважався великим козацьким полковим містом - зараз - це глуха провінція. Хоча поглянувши на казкові корсунські краєвиди думаєш: "Ех, тут тільки б жити й жити!" Та чомусь не живеться. Особливо в останні півтора десятки років. Хоча, мабуть, така ситуація з часом зміниться (особисто я в цьому майже впевнений). Зміниться завдяки економічному підйому. Так, майже в тисячолітній історії Корсуня бувало всяке: і занепади й підйоми. Але місто постійно з гідністю виходило з усіх негараздів.

Мальовничість природи, казкова чарівність річки Рось, що обіймає міста та села району, гостинність місцевого населення разом з історичним значенням та неповторністю архітектурних споруд роблять Корсунь відомою туристичною перлиною центру України.

На завершення про Корсунь-Шевченківський, хочу відмітити видатних уродженців та мешканців міста, якими гордяться сучасні його жителі : Герой радянського Союзу, віце-адмірал М.М.Кулаков, Герой Соціалістичної праці, маслороб місцевого маслозаводу Ж.Д.Давиденко, кінорежисер В.З.Довгаль, поетеса Т.О.Коломієць, заслужена вчителька УРСР Н.Г.Бантос.

В місті та його околицях багато історичних пам'яток і місць: могила-пам'ятник українському художнику І.М.Сошенку; козацька могила та пам'ятник воїнам Богдана Хмельницького, що загинули під час Корсунської битви; пам'ятник Б.Хмельницькому, залишки стародавніх городищ XVI-XVII ст.; козацький спостережний пункт на курганному насипу, стела на честь перебування в Корсуні Т.Г.Шевченка; та інші.

Якщо Ви хочете провести час гарно і з користю, милуючись прекрасними краєвидами та старовинною архітектурою, то Корсунь-Шевченківський чекає на Вас!

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Література:

1. Історія міст і сіл Української РСР. Черкаська область. -- К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. -- 788 с

2. Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. -- Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954--1989

Ресурси-інтернет:

1. Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник

2. Стаття Корсунь-Шевченківський: Історія міста

3. Стаття Korsuс у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том V (Kutowa Wola -- Malczyce) з 1884 року

Размещено на Allbest.ru