Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ "КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА"

УДК 339.16

ТОРГІВЛЯ ЯК інституціональна ФОРМА ФУНКЦІОНУВАННЯ СФЕРИ ОБІГУ

Спеціальність 08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

громова тетяна миколаївна

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політичної економії обліково-економічних факультетів ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Кривенко Костянтин Тарасович, ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана", професор кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Лагутін Василь Дмитрович, Київський національний торговельно-економічний університет, завідувач кафедри економічної теорії

кандидат економічних наук, доцент Стахівський Віктор Іванович, ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана", доцент кафедри політичної економії факультетів управління та маркетингу

Захист відбудеться «22» жовтня 2007 р. о «14⁰⁰» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.01 у ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49^г, ауд. 601.

Автореферат розіслано «21» вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор А.Е. Фукс

торгівля інфраструктура роздрібний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціально-економічний трансформаційний стан в Україні спрямований на утворення сучасної економічної системи, в якій вагоме місце належить торговельним відносинам. Адже саме торгівля виступає найрозвинутішою формою ринкових відносин, а, отже, є найважливішою сферою економіки, яка сприяє становленню і розвитку даної системи. Сучасне значення торгівлі вимагає її чіткого правового забезпечення, розвиненої інституціональної, матеріально-технічної та комунікативно-інформаційної інфраструктури.

Останнім часом відбувається значне розширення масштабів товарів і послуг у сфері торгівлі, зростання кількості суб'єктів ринку, демонополізація та розвиток конкурентних відносин, що призводять до підвищення актуальності та значимості ролі торгівлі як інституціональної форми функціонування сфери обігу.

Наукове обґрунтування шляхів розвитку та методів вдосконалення торговельних відносин в сукупності з державним регулюванням здатні забезпечити ефективний обмін товарів і послуг та стимулювати науково-технічний прогрес. Це призведе до більш функціональної та економічно вигідної торгівлі, яка буде мати прояв як в якості продукції, так і в підвищенні її конкурентоспроможності. Тому особливо важливим та актуальним постає наукове дослідження торговельних відносин в трансформаційному періоді через розкриття сутності та еволюції такої категорії як "торгівля", встановлення взаємозв'язків між такими поняттями як "ринок", "конкуренція", "обмін", "обіг" тощо.

Останнім часом набув поширення інституційний підхід до вивчення практично усіх економічних процесів, в тому числі процесів, пов'язаних з ринком. Інституційний підхід в поєднанні з неокласичним, неокейнсіанським та іншими підходами дає змогу повніше розкрити зміст торгівлі, її місця в системі суспільного відтворення та розв'язати завдання, пов'язані з підвищенням ефективності вітчизняної торгівлі.

За сучасних економічних умов проблема торговельних відносин та підвищення рівня міжнародної торгівлі набуває все більшої значимості для всіх країн світу. Щодо економіки нашої держави, то для неї є актуальним аналіз закономірностей формування механізму ринкових торговельних відносин в умовах глобалізації сучасних економічних процесів. Отже, актуалізація проблем розвитку торгівлі набуває значення в міру поглиблення ринкових процесів та вступу України до СОТ.

Питання теорії і практики функціонування торгівлі та проблеми торговельних відносин займають значне місце в світовій економічній літературі, в зв'язку з чим існує значна кількість різноманітних наукових підходів, які запропонували відомі вітчизняні та зарубіжні вчені. У теоретичному аспекті торгівля як категорія досліджена всебічно у роботах класиків таких як: П. Буагільбер, Г. Коуз, Т. Мальтус, К. Маркс, А. Маршалл, Д. Норт, В. Ойкен, М. Портер, У. Петті, П. Самуельсон, Й. Шумпетер та іншими. Цими та іншими зарубіжними вченими досліджені також види торгівлі, конкурентні відносини, механізм дії конкуренції. Варто зазначити, що ці автори розглядають проблему торгівлі в умовах зрілих ринкових відносин та інтенсивного конкурентного середовища. В останні роки дослідження теорії та практики товарного обігу, ринку і внутрішньої торгівлі розглядаються вітчизняними вченими та дослідниками з країн СНД, серед яких є: Л. Антонюк, В. Апопій, А. Гальчинський, Н. Голошубова, В. Іноземцев, К. Кривенко, В. Лагутін, Р. Локшин, А. Мазаракі, П. Мазурок, В. Марцин, Б. Одягайло, В. Стахівський, В. Тарасевич, А. Ткач, В. Федоренко, В. Якубенко та інші.

Проте не всі аспекти цієї складної проблеми висвітлені з достатньою глибиною. Зокрема, дослідження опублікованих робіт виявило існування ряду концепцій щодо ринку та торгівлі, які пропонують різне розуміння сутності та шляхів розвитку торгівлі в трансформаційній економіці. При цьому, на нашу думку, недостатньо розкривається політико-економічний аспект торгівлі. Вимагають ґрунтовного дослідження проблеми подальшої інституціоналізації вітчизняної торгівлі, шляхів піднесення її ефективності та конкурентноздатності. Все це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження та структуру даної роботи.

Зовнішня торгівля не є предметом нашого дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Викладені у дисертаційному дослідженні положення є складовою комплексної науково-дослідної теми кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів „Закономірності і особливості формування нової економічної системи в Україні” (номер державної реєстрації 0101V002949). Особисто автором підготовлений окремий підрозділ 3.3 "Шляхи підвищення ролі вітчизняної торгівлі у формуванні суспільного продукту і розвитку суспільного виробництва".

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття змісту та особливостей торгівлі як форми функціонування сфери обігу, а також комплексна розробка теоретичних, методичних і прикладних аспектів та рекомендацій вдосконалення торговельних відносин, напрямів їх інституціоналізації в умовах трансформаційної економіки.

Для досягнення цієї мети в роботі вирішувалися такі завдання:

· визначити сутність та основні трансформаційні зміни торгівлі в перехідній економіці;

· розкрити особливості взаємодії торгівлі з продуктивними силами торговельної галузі;

· розкрити сутність основних економічних категорій, які взаємопов'язані з торгівлею;

· визначити основні чинники, які найвагоміше впливають на розвиток торговельних відносин за сучасних умов;

· дослідити конкурентний механізм та фактори конкурентоспроможності як результат підвищення ринкових відносин;

· обґрунтувати роль роздержавлення і приватизації та необхідності формування системи форм власності та інститутів у сфері торгівлі;

· здійснити аналіз та визначити роль інфраструктури оптової і роздрібної торгівлі;

· визначити основні проблеми та шляхи удосконалення торговельних відносин між виробниками і споживачами;

· виявити основні засади торговельної політики держави в процесі формування сучасних торговельних інститутів та розробити пропозицій щодо їх впровадження;

· визначити шляхи підвищення ролі вітчизняної торгівлі у формування суспільного продукту.

Об'єктом дослідження є соціально-економічна сфера обігу в сучасних умовах трансформаційної економіки.

Предметом дослідження є торгівля як інституціональна форма ефективного функціонування сфери обігу.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дослідження є положення сучасної економічної теорії ринкової економіки, до якої ми відносимо й інституціональну теорію. В розділі першому, в рамках системного підходу, використані методологічні інструменти різних напрямків і шкіл у політичній економії та економічній теорії: класичної політекономії, марксизму, кейнсіанства, неолібералізма. Крім цього, застосований діалектичний метод дослідження в процесі свого розвитку і боротьби протилежностей. В розділі другому використані методологічні інструменти неокласичної, інституціональної, кейнсіанської та монетаристської напрямків і шкіл. Застосований структурно-функціональний та порівняльний методи до розкриття складної системи форм торговельної діяльності України за сучасних економічних умов. В розділі третьому використані положення інституціональної та неоінституціональної теорії про вплив інститутів на економічні процеси, а також застосований порівняльний аналіз, економіко-статистичні методи збору та обробки інформації.

В основу дослідження покладені наукові публікації вітчизняних та зарубіжних авторів, що стосуються загальних проблем торговельних відносин. Інформаційною базою стали законодавчі та нормативні акти вищих державних органів, якими регулюється внутрішня торгівля, Держкомстату України.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі отримані наступні наукові результати, що відображають наукову новизну дослідження, винесених на захист:

Вперше:

· теоретично обґрунтовано, що вітчизняна торгівля в основному завершила формування і апробацію інститутів та інституцій сфери обігу (законодавчих, господарсько-правових, організаційно-економічних тощо), які відповідають досягненням передових країн світу, що є чинником перетворення торгівлі у високодинамічну, прогресивну та економічно потужну галузь народного господарства;

· доведено, що провідною функцією торгівлі і як форми обігу є зниження трансакційних витрат у цій сфері. Ця економія є додатковим стимулом для вивільнення певної частини капіталу галузей матеріального виробництва із сфери обігу до використання його для виробництва товарів і послуг;

удосконалено:

· визначення торгівлі як галузі економіки, яка реально функціонує та інституційована формальними і неформальними правилами і нормами як необхідна та ефективна складова сфери обігу; об'єктом її діяльності є товарний обмін у формі купівлі-продажу товарів та надання усіх необхідних для цього процесу послуг як виробникам товарів, так і їх покупцям;

· положення про назрілу необхідність розгортання передових торговельних форматів - мережі супермаркетів, мегамаркетів, мультибрендових автоцентрів, магазинів сільськогосподарської техніки тощо в регіонах (великих передмість, райцентрах, селищах міського типу та великих селах), що, з одного боку, забезпечить умови для зростання рівня зайнятості та добробуту населення, а з іншого - розвитку у цих регіонах відповідних галузей матеріального виробництва, чому сприятимуть створювані крупними торговельними компаніями нові регіональні та асортиментні ринки;

· визначено особливості формування конкурентного середовища в різних сферах вітчизняної торгівлі: швидкий розвиток торговельних мереж, інтенсивне будівництво супермаркетів, гіпемаркетів, автоцентрів, інтенсивне використання сучасної торговельної техніки; наявність, з іншого боку, великої кількості дрібного і середнього торговельного підприємництва та відсутність монопольних утворень сприяють існуванню як основних двох форм ринкової конкуренції - монополістичної (в системі крупних компаній) та досконалої ( в системі дрібного та середнього підприємництва);

одержали подальший розвиток:

· обґрунтування тези про реальні можливості прискореного формування в торговельній галузі України постіндустріального способу торгівлі на базі таких підстав: 1) торгівля є високорентабельною і однією з провідних галузей народного господарства; 2) торговельні підприємці в основному оволоділи сучасними торговельними форматами і продовжують нарощувати систему роздрібних мереж в країні; 3) торговельні підприємства активно і в широких масштабах впроваджують сучасні досягнення техніки, в тому числі автоматизацію та інформатизацію торговельних процесів;

Практичне значення одержаних результатів дослідження. Положення, висновки та рекомендації, сформульовані у роботі можуть стати базою при визначенні цілей, принципів, інструментів економічної політики держави в умовах глобалізації та поглиблення інтеграційних процесів української економіки у світовий економічний простір.

Зокрема, результати дисертаційного дослідження щодо аналізу діяльності торговельних підприємств, чинників їх зростання та моделей виходу на конкурентні ринки, а також оцінки стану споживчого ринку використані Департаментом регуляторної політики Міністерства економіки України в процесі підготовки постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 "Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення" у 2006 році (довідка № 91-28/438 від 14.11.2006 р.), а також застосовані ЗАТ "Агроекопродукт" для розробки концепції стратегічного розвитку підприємства та його діяльності в сучасних економічних умовах (довідка № 236/1 від 08.11.2006 р.).

Основні теоретичні положення та методичні підходи, узагальнення та висновки, які містяться у дисертаційній роботі, використовуються у навчальному процесі у Національному університеті державної податкової служби України при викладанні студентам лекційних курсів з дисциплін "Політична економія", "Мікроекономіка", "Державне регулювання економіки" та проведенні семінарських занять (довідка НУДПСУ від 15.11. 2006 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у поглибленні розуміння природи торгівлі та особливостей торговельних відносин і механізмів формування та розвитку торговельного середовища в сучасній економіці, а також у викладенні наукового підходу щодо визначення шляхів удосконалення торговельної інфраструктури.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації апробовано безпосередньо в ході їх виконання на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: ІІ Міжнародна науково-практична конференція "Сучасні наукові дослідження - 2006" (Дніпропетровськ, лютий 2006 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Податкова політика України та механізми її реалізації в Податковому кодексі" (Ірпінь, червень 2005 р.); ІІ Всеукраїнська науково-практична Конференція "Економіка підприємства: проблеми, теорії та практика" (Дніпропетровськ, березень 2004 р.)

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 2,2 д. а., у тому числі, 5 статей у наукових фахових виданнях обсягом 1,5 д.а.; 3 - в інших виданнях обсягом 0,7 д. а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, 3 розділів (10 підрозділів), висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації - 175 сторінок, в тому числі 8 таблиць на 4 сторінках та 6 рисунків на 4 сторінках. Список використаних джерел містить 156 назв на 14 сторінках, 15 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкривається актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження, визначено методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 "Економічна природа та особливості торговельних відносин" проводиться дослідження теоретичних аспектів проблеми торгівлі як інституціональної форми функціонування сфери обігу, що надало можливість визначити сутність категорій "торгівля", "обіг", "товарний капітал", "торговельний капітал", "кон'юнктура ринку" та "кон'юнктура торгівлі". На основі дослідження еволюції торговельних відносин зроблено детальний аналіз причин переходу суспільного господарства від натурального у товарне виробництво, що надало можливість скласти уяву про суттєву значимість торгівлі як окремої галузі економіки.

Ринок, зі своїми параметрами та атрибутами, є основним об'єктом торговельних відносин, який сприяє як бартерним, так і грошовим відносинам між виробниками та споживачами. Торгівля ж виступає його (ринку) основною економічно-інституціональною формою організації. Йдеться про такі суспільні інститути, які впливають на функціонування торгівлі, як форми господарської організації, норми поведінки соціальних груп, юридичні закони, звичаї тощо. Крім цього, вивчаючи специфіку торговельно-економічних зв'язків між ринком і споживачем, було досліджено трансформаційні процеси торговельних відносин та доведено їх значиму роль, що мала прояв за різних типів економічної системи.

Проаналізовано різні погляди видатних економістів стосовно значення та прояву торговельних відносин, що надало можливість розкрити значимість і роль торгівлі. Усі наведені цими економістами визначення абстрагуються від визначень інституціональної течії економічної теорії, яка те чи інше економічне явище визначає в органічному зв'язку з позаекономічними явищами. Враховуючи останнє, ми пропонуємо таке визначення торгівлі: це галузь економіки, яка реально функціонує та інституційована формальними і неформальними правилами і нормами як необхідна і ефективна складова сфери обігу, об'єктом діяльності якої є товарний обмін у формі купівлі-продажу товарів та надання усіх необхідних для цього процесу послуг як виробникам товарів, так і їх покупцям.

Різносторонні висновки вчених-економістів щодо законів торговельних відносин посідають значне місце в дослідженні законів ринку. Товарні ринки мають свою специфіку, яка виражається у корисності та вартості товару. Корисність товару відображає та поєдную в собі всі затратні особливості, так як вона є не лише спонукальною силою обміну товару на гроші, але й накопиченням капіталу, певним джерелом відтворення нового товару.

Споживач, перед тим як придбати товар, завжди складає уяву про його корисність і в більшості випадків купує його тоді, коли корисність товару, оцінена ним в грошах, вища його ціни. Саме поєднання вартості та корисності має вираження в ціні, яка є формою їх прояву. Отже, корисність і вартість є специфічними рисами, що характеризують товар, у свою чергу вартість є рушійним мотивом для товаровиробника, так само як цінність для споживача.

Ринковий механізм завжди прагне до рівноваги між попитом і пропозицією, але така ситуація буває досить рідко, так як вона формується під впливом багатьох чинників, що призводять до постійних коливань. Цінова ж політика при цьому має багато варіантів, завдяки цьому існують певні методи ціноутворення (ціни оптові, роздрібні, гнучкі, закупівельні тощо), які застосовують торговельні підприємства. Отже, ринкова ситуація (кон'юнктура) відображує рівень розвитку та ступінь збалансованості торгівлі з її особливостями так, як кон'юнктура ринку відображує її стан як окремої галузі.

На стан і розвиток споживчого ринку безпосередньо впливає попит споживачів, масштабність якого безпосередньо залежить від доходів населення. В період економічної кризи в країні, яка проявляється зменшенням обсягів виробництва та зайнятості, відбувається зниження платоспроможного попиту населення та зменшення продажу товарів у фізичних об'ємах. Крім платоспроможного попиту на споживчий ринок також впливає пропозиція товарів та послуг. В умовах ринкової трансформації вона зазнала значного спаду через зниження виробництва споживчих товарів. Таке зниження було зумовлене багатьма чинниками, серед яких основними є: роздержавлення та приватизація, інфляційні процеси, недосконалість податкової політики тощо. Попит та ціна майже на всі товари постійно перебувають у зворотній залежності один від одного, лише надзвичайно престижні товари можуть змінити цю взаємозалежність. Досліджено, що товарам, на які попит еластичний, відповідають високі ціни, а за нееластичним попитом закріплюються низькі ціни. Найчастіше низькі ціни на товари застосовуються, якщо їх характеристика відповідає стандартній звуженій товарній номенклатурі, малому асортименту та низький конкурентоспроможності. Високі ж ціни належать товарам унікальним, тобто, з більш високою якістю, чітко налагодженою маркетинговою діяльністю, а також новим високо конкурентним товарам.

Конкуренція є економічним базисом вітчизняної торгівлі та інститутом що сприяє розвитку ринкової економіки. Вона виступає формою суперництва між суб'єктами господарювання та механізмом регулювання суспільного виробництва, а також є суперечливим явищем, яке проявляється в тому, що кожен виробник прагне монополізувати ринок з метою отримання високих прибутків. Якщо ж брати споживачів, то вони навпаки, надають перевагу конкурентним продавцям, так як від монополії вони мають меншу вигоду. Отже, для збереження конкуренції суспільству необхідно підтримувати певну організацію системи конкурентних відносин. До цієї організації ми відносимо такі правові інститути та норми, як закони, положення, постанови уряду тощо.

Конкурентоспроможність торговельного підприємства досліджується по конкретним ринкам і по конкретним торговельним підприємствам. Вона визначається ступенем привабливості для споживача, яка поєднує в собі ступінь задоволення у товарах та послугах. Отже, споживач може оцінити конкурентоспроможність торговельного підприємства на основі конкурентоспроможності торговельних послуг, які поєднують в собі асортимент, обсяг товарообороту, форми і методи торгівлі, рівень обслуговування тощо. Але, при цьому всьому, конкуренція може мати і негативний вплив на торговельне підприємство, а саме: конкурентна боротьба є тим негативним фактором, який, в багатьох випадках, не дає розвиватися малим, щойно створеним торговельним підприємствам, які ще не мають ні великих (серійних) обсягів продаж, ні постійних споживачів. Тому, на нашу думку, українська держава, навпаки, повинна сприяти розвитку підприємництва, малим підприємствам та фірмам, адже вони через певний проміжок часу стануть широкомасштабними та висококонкурентними не тільки на внутрішньому, а й на зовнішньому ринку. У дисертації розкриваються особливості і напрями формування конкурентного середовища в різних сферах торгівлі, які проявляються в швидкому розвитку торговельних мереж, інтенсивному будівництві супермаркетів, гіпемаркетів, автоцентрів, використанні сучасної торговельної техніки тощо. Крім цього показано, що наявність великої кількості дрібного і середнього торговельного підприємництва та відсутність монопольних утворень сприяють існуванню основних двох форм ринкової конкуренції - монополістичної, яка проявляється в торговельній мережі, великих компаніях та досконалої, яка функціонує в системі дрібного та середнього підприємництва.

У розділі 2 "Закономірності та особливості торгівлі в постсоціалістичних країнах" розглядаються ринкові перетворення та найскладніші соціально-економічні проблеми торгівлі - роздержавлення і приватизація майна державних торговельних підприємств та формування на цій основі нових форм власності та їх інституціоналізації. Інституціональний підхід в поєднанні з економічним фундаменталізмом дає можливість повніше враховувати в процесі трансформації взаємозв'язок економічних, ринкових, соціальних, правових, політичних та інших складових системних перетворень у торгівлі. Перехід суспільної економіки від одних інститутів до інших означає наявність інституційних змін. Перехід постсоціалістичних країн до соціально орієнтованої ринкової економіки означає закріплення заново набутих або імпортованих неформальних і формальних правил та норм у стійких формах інститутів, які можуть функціонувати перш за все у легальних формах і забезпечувати систему правил, норм та соціальні умови функціонування господарських суб'єктів, в тому числі й торговельних.

У зв'язку з цими перетвореннями важливим є наукове розуміння двох протилежних взаємопов'язаних категорій: „привласнення” і „відчуження”, та їх прояв у торговельних відносинах. Дані категорії, як показують наші дослідження, дають чітке уявлення змісту та ролі відносин власності у торгівлі. Щодо сутності процесу власності при обміні товарів, то виявляється наступне: обмін товарів набуває властивості відчуження власного товару та привласнення іншого (чужого).

Важливим елементом утворення та функціонування в трансформаційній економіці нового механізму господарювання є процес продовження приватизації державного майна, інституціоналізаційних перетворень, розвиток підприємництва, а також правильний вибір економічної стратегії кожного торговельного підприємства. Водночас, процес приватизації та інституціоналізації торговельних підприємств, їх об'єднань, злиттів і поглинань тощо обов'язково повинен бути під контролем антимонопольного комітету та мати чітко визначені програми дій. Крім цього, для успішного здіснення подальшої приватизації необхідним є також визначення передумови - науково обґрунтованої методології дослідження шляхів подальшої інституціоналізації власності в торгівлі, яка є особливою підсистемою сучасної економіки.

Авторські дослідження показують, що в Україні приватизація і роздержавлення вплинули на торговельні відносини позитивно: 1) підвищується ефективність суб'єктів господарювання завдяки стимулюванню їх інтересів новими формами їх підприємництва (торговельні мережі, супермаркети, вільне ціноутворення, значний простір для інновацій тощо); 2) наявність реальних можливостей задоволення різноманітних потреб споживачів на основі високої якості обслуговування зі сторони торговельних підприємств та організацій. Крім цього доведено, що роздержавлення і приватизації майна торговельних підприємств сприяють утвердженню різних інституційних форм приватної власності та створенню будь-яких торговельних форматів підприємництва - від торговельних точок до потужних роздрібних мереж.

Наявність різноманітних організаційно-правових форм інституціоналізації торговельного підприємства виступає однією з важливих умов, що допомагає визначити доцільність залучення різних видів капіталу в підприємства торгівлі. Управління капіталом торговельного підприємства відображається в системі принципів, методів розробки та реалізації управлінських рішень, які пов'язані з встановленням оптимальних параметрів обсягів торговельного обороту і його структури.

На основі вище викладеного, автором теоретично обґрунтовано, що вітчизняна торгівля в основному завершила формування і апробацію інститутів та інституцій сфери обігу (законодавчих, господарсько-правових, організаційно-економічних тощо), які відповідають досягненням передових країн світу. Це відображує перетворення торгівлі у динамічну, прогресивну та економіко-потужну галузь народного господарства.

На сьогоднішній день підприємства торгівлі в Україні займають одне з найперших місць за своєю кількістю серед підприємств і організацій єдиного державного реєстру (рис. 1).

Рис. 1. Структура об'єктів ЄДРПОУ за видами економічної діяльності (на 1 січня 2006 р.; %) Джерело: Статистичний щорічник України за 2005 рік, С. 82.

Така ситуація свідчить про те, що торговельна мережа набуває великого значення для всього суспільства, як в процесі задоволення попиту споживачів, так і в ринковій трансформації. Саме завдяки її досконалого розвитку та оптимального розміщення відбувається розвиток соціальної інфраструктури, для якої важливе значення має розташування підприємств торгівлі. Це розташування повинно враховувати не лише кількість та масштаби торговельних підприємств, а й зручність доступу до цих об'єктів торгівлі.

Автор дисертації показує, що вітчизняна торгівля в останні роки працює досить прибутково, підвищує рівень своєї рентабельності. Це сприяє подальшому накопиченню торговельного капіталу, а отже і розвитку оптової і роздрібної торгівлі, їхньої матеріально-технічної бази. Разом з тим, зростають обсяги відрахувань торговельних підприємств до державного бюджету.

Доведено, що в сучасних умовах кожне торговельне підприємство повинно мати та діяти за чітко визначеною товарною політикою. Сутність товарної політики полягає у чіткому визначенні її складових, а саме: оптимальний асортимент товарів з його постійним оновленням та досить високою якістю, а також його дизайн та упаковка, не говорячи вже за товарну марку. Щодо оптимального асортименту, то це дуже специфічний відбір для кожного конкретного підприємства, яке спрямовує збут свого товару на певні ринки, яким притаманні певні обсяги попиту.

Одним із завдань нашого дослідження є виявлення основних чинників, які впливають на розвиток організаційно-правових форм торговельних підприємств. Перш за все, можна відмітити багатогранні інституціональні і економічні відносини між торговельними підприємствами і державою. Підприємство є одним із елементів економічної системи, яке має постійні взаємовідносини з бюджетом країни, іншими підприємствами та різними суб'єктами ринку. Відносини між торговельними підприємствами як низовими інститутами та державою як інститутом зовнішнім проявляються в отриманні державою від підприємства грошових надходжень. Тобто, для держави прибуток виступає у вигляді сплати податків підприємствами, який вона спрямовує на вирішення соціальних програм. Саме після сплати податків, підприємство має в розпорядженні так званий безподатковий дохід, який використовує для задоволення як внутрішньогосподарських потреб, так і матеріального стимулювання своїх працівників.

Щоб оцінити сучасний стан торговельного підприємства будь-якої організаційно - правової форми, необхідно обов'язково визначити його зовнішнє середовище. Під зовнішнім середовищем ми розуміємо зовнішнє оточення підприємства, тобто, ті інститути та чинники, що суттєво впливають на його діяльність. Зовнішнє середовище можна розглядати на мікро- та макрорівнях. Мікрорівень зовнішнього оточення характеризують фактори, що впливають безпосередньо на кожне торговельне підприємство, тоді як макрорівень зовнішнього оточення включає в себе фактори, які є відображенням всіх соціально-економічних відносин суспільства. На Українські торговельні підприємства, порівняно з іноземними, більший вплив мають зовнішні фактори. Отже, торговельне підприємство завжди повинно перебувати в чітко налагодженому соціально-економічному середовищі, яке сприяє постійному контакту між виробником та споживачем.

Основною метою державного регулювання торгівлі, як умови розвитку економіки, повинен бути науково обґрунтований шлях та всебічне стимулювання процесу утвердження сучасного, регульованого внутрішнього ринку країни. Це дасть змогу максимально задовольнити потреби споживачів і виробників, сприятиме розширенню відтворення, розвитку торгівлі як окремої галузі.

Вирішенням всіх питань стосовно організації, планування і розвитку торгівлі в державі займається Кабінет Міністрів України. Він керує торгівлею, як і всім народним господарством, а конкретним виконавцем загальних завдань є Міністерство економіки, в якому департамент регуляторної політики здійснює керівництво торгівлею. Безпосереднє ж керівництво торгівлею здійснюється спеціальними планово-аналітичними органами, які на рівні області втілюють дану політику.

Наші дослідження свідчать, що департамент регуляторної політики позитивно впливає на розвиток вітчизняної торгівлі, особливо роздрібної.

Одним з основних інститутів, що впливають на розвиток торговельних відносин в Україні, є податкова політика держави. Вміло побудована структура податкової політики є сприятливою як для продавця, так і для покупця. Недоліки в її побудові є значним мотивом для торговельної діяльності "в тіні".

Податкові відносини в державному регулюванні торговельної діяльності мають двояку значимість. По-перше, податок є грошовою частиною новоствореної вартості, яку держава привласнює. Дане привласнення має примусовий характер та реалізується у формі відчуження частини утвореної вартості господарюючим суб'єктом. По-друге, податок являє собою важливий інструмент, що функціонує та регулює розвиток підприємництва на макрорівні держави. За допомогою податку, що має примусовий характер розподілу вартості, держава, отримуючи частину розподіленої вартості, здійснює вплив на економічні інтереси підприємців. Завдяки різним видам податкових ставок, визначенню пільг та санкцій, змінам умов оподаткування держава, таким чином, створює стимули для однієї підприємницької діяльності і стримує іншу, в залежності від загальновизначених інтересів як виробників, так і споживачів.

Отже, торгівля в трансформаційному процесі потребує ефективного втручання держави шляхом формування прогресивних, інноваційних інститутів: організаційно-правових форм торговельних підприємств, податково-фіскальних інструментів, адекватних вимог сучасності прав власності, подолання рентоорієнтованої політики органів державної влади.

У розділі 3 "Проблеми і шляхи ефективної інституціоналізації оптової і роздрібної торгівлі в Україні" розкрито інформаційний зв'язок між виробником і споживачем, який виступає елементом, що сприяє налагодженню ділових стосунків між всіма суб'єктами ринку, та призводить до удосконалення товарного обороту; визначено економічну сутність та особливості інституційної інфраструктури і тенденції розвитку оптової та роздрібної торгівлі у сфері товарного обігу в умовах ринкових відносин; виявлено шляхи підвищення ролі вітчизняної торгівлі у формуванні суспільного продукту і розвитку суспільного виробництва.

Інституціональну структуру посередництва системи обігу споживчих товарів між виробниками і споживачами у національній економіці утворюють підприємства оптової та роздрібної торгівлі, торговельні посередники, організовані та неформальні ринки. Щодо організаційної структури системи обігу споживчих товарів, то її складають певні канали товароруху у вигляді товаровиробників, посередників, торговців та споживачів певних груп товарів, що утворюють як організовані, так і неформальні канали товароруху.

Вдосконалення інфраструктури торгівлі є необхідною передумовою розвитку і успішного її функціонування. Багатофункціональність інфраструктури передбачає необхідність встановлення основних напрямків її розвитку, серед яких перше місце посідають матеріальна (розробка цільових програм, що передбачають активне залучення мерчандайзерами технологічного обладнання та різного інвентарю в підприємства торгівлі; створення групи підприємців, які надаватимуть транспортно-експедиційні послуги торговельним підприємствам незалежно від їх розмірів тощо) та інституціональна інфраструктура (підвищення та перекваліфікація кадрів торговельної сфери; створення маркетингових центрів для моніторингу ринку тощо).

Отже, автором обґрунтовано положення щодо реальних можливостей прискореного формування в торгівлі України постіндустріального способу виробництва завдяки тому, що торговельні підприємці в основному оволоділи сучасними торговельними форматами і продовжують нарощувати систему роздрібних мереж в країні та активно і в широких масштабах впроваджують сучасні досягнення техніки (автоматизацію, інформатизацію) торговельних процесів.

Із зростанням добробуту суспільства відбувається зміна в їхньому попиті, який починає вимагати розширення та удосконалення асортименту продукції. Лише завдяки розширенню асортименту та покращенню якості, стає можливим максимальне задоволення платоспроможного попиту суспільства.

Характерною особливістю проблематики в торговельних відносинах між виробниками та споживачами є не лише товарообмін, а й продуктообмін. Він має своє вираження через бартерні операції і визначається класичною формулою натурального товарообміну: "Товар-Товар". Для здійснення такого виду операції повинна бути однакова обмінна вартість товару. Під обмінною вартістю товару автор розуміє чітку відповідність функціонування товарів як кількісного виміру, так і корисності обох товарів, що задіяні в процесі бартерних операцій. Крім цього, ці обидва товари повинні відповідати потребам обох індивідів.

За умов відкритості економічної системи функціонування товарного виробництва, торгівля виступає виокремленим видом людської діяльності, яка функціонує в сфері товарного обігу і забезпечує суспільству економію на трансакційних витратах. Отже, наявність і розвиток сфери товарного обігу і торгівлі зумовлена тим, що вони спричиняють зниження трансакційних витрат. У роботі доведено, що зниження трансакційних витрат в обігу є провідною функцією торгівлі, а їх економія є додатковим джерелом для вивільнення певної частини капіталу галузей матеріального виробництва для їх прискореного розвитку. Трансакційні витрати торгівлі проявляються в пошуку інформації щодо властивостей відповідних товарів та партнерів, оформленні та оплаті контракту в процесі реалізації товару, процедурі торгу тощо. Таким чином, трансакційні витрати, як витрати обміну товарами і послугами, є значним чинником розвитку торговельних відносин, а значить і галузі народного господарства.

У роботі показується, що оптова торгівля відіграє важливу роль в ефективному функціонуванні сфери обігу, саме вона є основним посередником в організації і прискоренні товарно-грошового обігу та пов'язуючою ланкою, яка не потребує системи централізованого розподілу.

В умовах перехідного періоду в оптовій торгівлі виникли значні зміни, які, в першу чергу, проявлялися в зниженні обсягу товарообороту споживчими товарами. Причиною такої зміни стали комерціалізація і приватизація, які сприяли формуванню повної економічної та організаційної самостійності підприємств роздрібної торгівлі. Діяльність цих підприємств полягала не лише на функціях роздрібної торгівлі, але й на функціях оптової.

В свою чергу виник дрібний опт, який займається забезпеченням товарами дрібнороздрібної мережі та майнових ринків, що з економічної точки зору є недоцільним в управлінні та організації оптового товарообороту. До основних елементів оптової інфраструктури відносять товарні біржі, оптові ярмарки та продовольчі ринки, а також виставки.

На нашу думку, для удосконалення функціонування оптової торгівлі необхідним є її структурна перебудова. Сутність її полягала б в обмеженні доступу численних суб'єктів підприємницької діяльності до ринку оптово-посередницьких послуг. Це дало б змогу відібрати фінансовоспроможних суб'єктів підприємницької діяльності, які мають достатню кількість матеріальних ресурсів, що взмозі здійснювати обслуговування руху споживчих товарів як у межах конкретних регіонів, так і країни в цілому. Для цього необхідно ввести ліцензування на оптово-посередницьку діяльність, щоб обмежити посередницькі структури, які здійснюють торговельну діяльність, не маючи прав власності на товар. Крім цього, це дасть змогу зменшити спекулятивну діяльність та витиснути недобросовісну конкуренцію у торговельній сфері.

За останні роки ринок роздрібної торгівлі набув значних змін у своїй структурі. Його розвиток суттєво впливає як на рівень торговельного обслуговування споживачів, так і на зайнятість значної частини населення. Останнім часом спостерігається поліпшення економічної ситуації в країні, що, в свою чергу, надає впевненості споживачу в "завтрашньому дні". Це явище сприяє збільшенню платоспроможного попиту на споживчі товари та послуги роздрібної торгівлі. В умовах функціонування ринкової економіки роздрібні підприємства стають самостійною ланкою торгівлі, завдяки якій споживачі мають можливість купувати необхідні товари в бажаній кількості, в зручному для них місці, при умовах вільного вибору та широкого асортименту. Значні зусилля роздрібна торгівля спрямовує на покупців середнього класу.

Для підприємств роздрібної торгівлі їх номенклатура і якість послуг оцінюється їх можливостями обслуговувати споживачів на високому рівні та забезпечувати безпеку споживання товарів. Це явище сприяє як зростанню платоспроможного попиту на конкурентоспроможну продукцію підприємств, так і їх економічному розвитку.

Підприємства роздрібної торгівлі в своєму складі мають дрібно-роздрібні торговельні мережі, функціонування яких здійснюється там, де недостатньо розвинута стаціонарна роздрібна торговельна мережа. Торговельне обслуговування населення здійснюють пункти продажу товарів, серед яких є павільйони, кіоски, палатки, спеціалізовані магазини типу "Продтовари" і "Промтовари", "Стокові" магазини, а також магазини товарів змішаного асортименту (тип "Товари щоденного попиту").

На основі дослідження передових торговельних форматів, мережі супермаркетів, мегамаркетів тощо, автором удосконалено положення про назрілу необхідність їх розгортання не лише у великих містах, а й в регіонах (великих передмість, райцентрів, селищах та великих селах), що призведе як до забезпечення умов для зростання рівня зайнятості та добробуту населення, так і до розвитку у цих регіонах відповідних галузей матеріального виробництва, чому сприятимуть створювані крупними торговельними компаніями нові регіональні та асортиментні ринки, які обслуговуватимуть сучасні торговельні мережі.івзни

Для ефективного розвитку та ліквідації стихійної торгівлі необхідно поступово об'єднувати велику кількість пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі, яка діє в підземних переходах та в інших непристосованих для торгівлі місцях, в єдиний за архітектурно-дизайнерським рішенням комплекс торговельного обслуговування. Це подолає порушення норм і правил здіснення торговельної діяльності.

В роздрібній торгівлі, як показують наші дослідження, на провідне місце виходять торговельні мережі. Розвиваються та впевнено утримують позиції група лідерів торговельних мереж, серед яких є: "Сільпо", "Фуршет", торговельна мережа Укркоопспілки "Велика Кишеня" та "Метро". Відбувається подальше зростання сучасних торговельних форматів: супермаркетів, гіпемаркетів та ін. Наразі в Україні працює декілька десятків роздрібних мереж. У табл. 1. показано підсумки діяльності 19 мереж, що опублікували результати своєї діяльності.

Як видно з даних табл.1., три роздрібні мережі отримали в 2006 році чистого доходу понад 1 млрд. грн., у тому числі МЕТРО Кеш енд Кері Україна - 4,2 млрд. грн. (чистий прибуток - 31,9 млн. грн.), АТБ-маркет - 2,059 млрд. грн. (чистий прибуток - 5,8 млн. грн.), Квіза-Трейд - 1,49 млрд. грн. (чистий прибуток - 8,77 млн. грн.). З 19-ти мереж лише 2 працювали в 2006 році збитково: Торговельна компанія "Інтермаркет" (збиток 12,18 млн. грн.) та Гарантія-Маркет (входить в торговельну мережу "Фуршет", збиток 10,02 млн. грн.).

У цілому, на наш погляд, вітчизняна торгівля набагато швидше, ніж, наприклад, промисловість, виходить на сучасні соціально-економічні відносини, господарсько-правові інститути та постіндустріальні технології.

Таблиця 1.Фінансові результати провідних роздрібних мереж України Джерело: ТОП-100 Рейтинг лучших компаний Украины. - 2007. №2.

* входить у групу "Фуршет"

** входить у "Фоззі-Груп"

У цілому рентабельність вітчизняної торгівлі в останні роки значно вища, ніж, наприклад, в промисловості. Це дозволяє їй, не зважати на всі труднощі, пов'язані з розвитком промисловості, сільського господарства, наявністю корупції, недосконалого законодавства розвиватися прискореними темпами, знижувати витрати, підвищувати рентабельність, накопичувати обсяги торговельного капіталу, а отже й масштаби торгівлі товарами і послугами. У дисертації обґрунтовується, що вітчизняна торгівля в останні роки робить значний внесок у розвиток суспільного виробництва та піднесення добробуту населення.

Проведені нами дослідження показують, що у торговельному секторі формуються надзвичайно сприятливі умови для прискореного нагромадження торговельного капіталу, а у зв'язку з цим переливу його певної частини в промисловість, будівництво, транспорт та інші галузі. Прискорене нагромадження торговельного капіталу зумовлене двома обставинами. Перша обставина, вона є основною, полягає в тому, що завдяки впровадженню в торгівлю передових технологій, господарсько-правових форм, потужних торговельних мереж тощо торгівля перетворилася у високорентабельну сферу інвестування капіталу. Рівень рентабельності підприємств сучасної торговельної мережі сягає 30 - 40%, строки окупності торговельних проектів в Україні становить 2,5 - 4 роки. Навпаки, рентабельність виробництва в промисловості, набагато нижча - вона становить 4 - 6%. За нашими розрахунками на 1 грн. основного капіталу в торгівлі прибуток становить в останні роки 22 - 23,5 коп., тоді як в промисловості - 6,3 коп., на транспорті і зв'язку - 5,1 коп. В зв'язку з цим автором доведено, що вітчизняна торгівля за останні роки перетворилося у високорентабельну галузь, а її високі фінансові результати сприяють швидкому приросту основних засобів, оптового і роздрібного товарообороту, при цьому частину накопиченого нею (торгівлею) капіталу у формі прямих інвестицій доцільно направляти в інші галузі народного господарства.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення поставлених наукових завдань, які полягають в розроблених науково-методичних і практичних підходах дослідження торгівлі як інституціональної форми функціонування сфери обігу. Дисертаційне дослідження має наступні основні наукові та практичні результати:

1. На функціонування та розвиток торгівлі як інституціональної форми функціонування сфери обігу вплинули значні трансформаційні зміни економіки. В зв'язку з цим вона зосереджена на переплетенні економічних, соціальних та політичних інститутів. Це призвело до теоретичного обґрунтування визначення торгівлі як галузі економіки, яка реально функціонує та інституційована формальними і неформальними правилами і нормами як необхідна та ефективна складова сфери обігу; об'єктом її діяльності є товарний обмін у формі купівлі-продажу товарів та надання усіх необхідних для цього процесу послуг як виробникам товарів, так і їх покупцям. Виходячи з цього, встановлено, що вітчизняна торгівля в основному завершила формування і апробацію інститутів та інституцій сфери обігу та стала економічно потужною галуззю, яка відповідає своїми досягненнями передовим країнам світу.

2. Торговельні відносини в більшій мірі спрямовані на інтереси споживача, через що вони вирішують багато соціальних питань, які містяться у формуванні та стабілізації споживчого ринку. Обов'язковістю торговельних відносин за умов ринкової економіки є усвідомлення важливої ролі при доведенні товару з найнижчими витратами від виробника до споживача, тобто обов'язкової безперервності процесу виробництва, а також постійної орієнтації на поєднання інтересів не лише галузевих, а й міжгалузевих. Отже, провідною функцією торгівлі і як форми обігу є зниження трансакційних витрат, які проявляються в пошуку інформації щодо властивостей відповідних товарів та партнерів, оформленні та оплаті контракту в процесі реалізації товару, процедурі торгу тощо. Таким чином, трансакційні витрати, як витрати обміну товарами і послугами, є значним чинником розвитку торговельних відносин, а значить і галузі народного господарства.

3. Конкурентні відносини ринкової економіки виступають об'єктивною закономірністю цієї системи, механізмом регулювання суспільного виробництва та формою суперництва між суб'єктами ринкового господарства. Саме конкуренція спонукає товаровиробників постійно вдосконалювати асортимент продукції, шукати нові технології, які б з найменшими затратами могли виготовляти високоефективні товари з постійним попитом на них. Споживачі ж можуть оцінити конкурентоспроможність торговельного підприємства на основі конкурентоспроможності торговельних послуг, які поєднують в собі асортимент, обсяг товарообороту, форми і методи торгівлі, рівень обслуговування, місце розташування магазину тощо. Все це сприяє сучасному формуванню конкурентного середовища в різних сферах вітчизняної торгівлі, особливістю якого є: швидкий розвиток торговельних мереж, інтенсивне будівництво супермаркетів, гіпермаркетів тощо, використання сучасної торговельного обладнання. Крім цього, велика кількість дрібного і середнього торговельного підприємництва сприяють існуванню монополістичної та досконалої форми ринкової конкуренції.

4. Торгівля та власність є категоріями, які характеризують виробничі відносини. Вони проявляють свій характер в наступному: торгівля є взаємопов'язуючою ланкою між виробником і споживачем та виступає носієм виробничих відносин, а власність проявляє себе як соціальна форма виробничих відносин та визначає всі сторони прав власності. Важливим елементом утворення та функціонування механізму господарювання є процес приватизації, інституціоналізації, розвиток підприємництва, а також правильний вибір економічної стратегії підприємства. Вдале проведення роздержавлення і приватизації майна торговельних підприємств позитивно впливає на розвиток соціально-економічних і організаційно-економічних відносин в торгівлі, що призводить до утвердження на цій основі різних інституційних форм приватної власності та створенню будь-яких торговельних форматів.

5. За останні роки вітчизняна торгівля стала високорентабельною галуззю і однією з провідних галузей народного господарства, про що свідчать її високі фінансові результати, за якими прибуток на одну гривну основного капіталу торговельної галузі більший приблизно в чотири рази проти, наприклад, промисловості. В зв'язку з цим назріла необхідність розгортання передових торговельних форматів у вигляді супермаркетів, мегамаркетів, мультибрендових автоцентрів тощо. Це сприятиме умовам зростанню рівня зайнятості, створенню крупними торговельними компаніями нових регіональних асортиментних ринків та підвищення добробуту населення.