Економічний механізм формування потенціалу підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Тенденції сучасних ринкових процесів зумовлюють переорієнтацію підприємств національної економіки із забезпечення поточних результатів діяльності на підтримку перспективного економічного розвитку, що вважається певним гарантом їхньої здатності до функціонування, підвищення інвестиційної привабливості. Наведене прямо залежить від якості реалізації потенціалу господарського суб'єкта.

Концепцію управління потенціалом світова економічна спільнота сприйняла за базову модель розвитку бізнесу, а тому необхідність вирішення проблеми ефективного управління потенціалом підприємств трансформаційної економіки випливає з об'єктивних потреб (традиційно раціональне використання ресурсів), а також їх адаптації до загальносвітової практики (ринки капіталів та інвестицій).

Актуальність і потребу удосконалення концептуальних підходів до формування й управління потенціалом підприємств національної економіки підтверджує сучасна практика функціонування підприємства в реальному фінансово-економічному середовищі. Підприємства з невисоким рівнем сформованого потенціалу чи невикористаними можливостями його застосування зазнають криз. Це стосується як підприємств національної економіки, так і відомих транснаціональних корпорацій.

Попри достатню теоретично обґрунтовані концептуальні засади, для керування таким процесом потрібний надійний, з практичного погляду, організаційно-економічний механізм формування та управління потенціалом суб'єкта господарювання.

Об'єктом дослідження є потенціал підприємства як інтегрована економічна система.

Предметом дослідження є механізм формування потенціалу підприємства.

Метою роботи є аналіз теоретичних засад основних концепцій формування й управління потенціалом підприємства, їх відповідність сучасним потребам управління.

Досягнення цієї мети вимагає розв'язання таких завдань:

- визначити економічну сутність і загальну характеристику потенціалу підприємства;

- дослідити структуру потенціалу та її складові елементи;

- розглянути теоретичні основи та основні підходи щодо формування потенціалу підприємства;

- здійснити аналіз формування і використання потенціалу підприємства (ресурсного потенціалу) на прикладі ВАТ «Сумський хлібокомбінат».

1. Економічний зміст та складові елементи економічного потенціалу підприємства

1.1 Сутність і загальна характеристика потенціалу підприємства

Підприємство як об'єкт управління це складна, динамічна, виробнича, соціально-економічна, технічна й організаційна система, відкрита до впливу зовнішнього середовища. У виробничому процесі підприємства поєднуються різні матеріальні й трудові ресурси, між якими існує безліч зв'язків. Підприємство є багатоелементним утворенням і ділиться на безліч елементів (підсистеми).

Залежно від об'єктів управління можна виділити підсистеми управління: виробничими процесами, матеріально-технічними ресурсами, персоналом та ін. До таких підсистем можна віднести й управління витратами підприємства, що включає об'єкт і суб'єкт управління.

Сутність управління полягає в досягненні підприємством його мети при мінімальному використанні ресурсів і максимальному виході цільового продукту.

Багато в чому успішна діяльність на ринку визначається потенціалом підприємства.

Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «potentia» й означає «приховані можливості», які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю. У вітчизняній економічній літературі цей термін у широкому розумінні трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь.

Потенціал, що об'єднує в собі як просторові, так і тимчасові характеристики, концентрує одночасно три рівні зв'язків і відносин:

1. По-перше, він відображає минуле, тобто сукупність властивостей, нагромаджених системою в процесі її становлення і таких, що зумовлюють можливість до її функціонування та розвитку. У цьому плані поняття «потенціал» фактично набуває значення поняття «ресурс».

2. По-друге, він характеризує рівень практичного застосування і використання наявних можливостей. Це забезпечує розмежування реалізованих і нереалізованих можливостей. У цій своїй функції поняття «потенціал» частково збігається з поняттям «резерв».

3. По-третє, він орієнтується на розвиток (на майбутнє). Будучи єдністю стійкого і мінливого станів, потенціал містить (як можливі) елементи майбутнього розвитку.

Рівень потенціалу, характеризуючи наявний стан системи, обумовлений тісною взаємодією всіх трьох перелічених станів, що і відрізняє його від таких, на перший погляд близьких, понять, як «ресурс» і «резерв».

Потенціал підприємства -- це складна, динамічна, поліструктурна система. Ця агломерація має певні закономірності розвитку, від уміння використати які вирішальною мірою залежить ефективність економіки, темпи та якості її зростання.

Отже, потенціал підприємства характеризується чотирма основними рисами.

1. Перша риса. Потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері соціально-економічної діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалізованими з будь-яких причин.

2. Друга риса. Можливості будь-якого підприємства здебільшого залежать від наявності ресурсів і резервів (економічних, соціальних), не залучених у виробництво. Тому потенціал підприємства характеризується також і певним обсягом ресурсів, як залучених у виробництво, так і ні, але підготовлених для використання.

3. Третя риса полягає в тому, що потенціал підприємства визначається не тільки і не стільки наявними можливостями, але ще й навичками різних категорій персоналу до його використання з метою виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення ефективного функціонування та сталого розвитку виробничо-комерційної системи.

4. Четверта риса. Рівень і результати реалізації потенціалу підприємства (обсяги виробленої продукції або отриманого доходу (прибутку)) визначаються також формою підприємництва та адекватною їй організаційною структурою.

Спираючись на основні характеристики потенціалу підприємства, можна стверджувати, що його модель визначається:

- обсягом та якістю наявних у нього ресурсів (кількістю зайнятих працівників, основними виробничими і невиробничими фондами або матеріальними запасами, фінансовими та нематеріальними ресурсами -- патентами, ліцензіями, інформацією, технологією);

- можливостями керівників та інших категорій персоналу створювати певні види продукції, інакше кажучи, їхнім освітнім, кваліфікаційним, психофізіологічним та мотиваційним потенціалом;

- можливостями менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси підприємства (професійною підготовкою, талантом, умінням створювати й оновлювати організаційні структури підприємства);

- інформаційними можливостями, тобто можливостями підприємства генерувати і трансформувати інформаційні ресурси для використання їх у виробничій, комерційній та управлінській діяльності;

- інноваційними можливостями підприємства щодо оновлення техніко-технологічної бази виробництва, переходу на випуск нової конкурентоспроможної продукції, використання сучасних форм і методів організації та управління господарськими процесами;

- фінансовими можливостями залучення коштів, що їх бракує (кредитоспроможністю, внутрішньою та зовнішньою заборгованістю у сфері фінансів);

- іншими можливостями.

Разом усі ці можливості створюють сукупний (економічний та соціальний) потенціал підприємства, який стосовно аналогічного потенціалу, будь-якого іншого підприємства відображає рівень його конкурентоспроможності.

1.2 Структура потенціалу підприємства

Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, розуміють мережу найбільш суттєвих, стійких зв'язків між елементами. На думку М.Ф.Овчинникова, структура представляє собою «інваріантний» аспект системи. В.И. Кремянський також звертає увагу на те, що структура виражає не усю сукупність зв'язків об'єкту, а лише його найбільш суттєві зв'язки: «Структура есть развернутое выражение сущности».

Існує і більш широке тлумачення структури, згідно з яким розрізняють два типи структур: макро- і мікро. Макроструктура виражає найбільш стійкі (інваріантні) зв'язки системи, а мікроструктура - змінні (вірогідні). Сукупність макро- і мікро- структури об'єкту або процесу, тобто сукупність усіх зв'язків, і складає їх зміст.

До визначення структури потенціалу підприємства в економічній літературі намітилися різні підходи. Більшість дослідників розглядають ресурсну структуру потенціалу, однак рекомендують ураховувати в ньому різну кількість складових елементів. В одному випадку в його склад рекомендується включати тільки засоби праці, в іншому - засоби праці і робочу силу, в третьому - засоби праці, робочу силу і природні ресурси, які застосовуються в процесі виробництва, у четвертому - засоби праці, робочу силу і предмети праці. Є і більш розширені поняття структури потенціалу підприємства з доповненням у вигляді системи збору, обробки і споживання інформації, досвіду господарювання, енергії, тощо. Необхідно зазначити, що навіть при збігу поглядів відносно структури потенціалу підприємства ресурсний підхід не дає повної характеристики цьому терміну.

Особливий науковий інтерес викликають дослідження багатоаспектного аналізу структури потенціалу, в яких поряд з ресурсним розглядаються і інші аспекти структури, що дає більш повне уявлення про його елементний склад.

У загальній постановці питання до елементів потенціалу підприємства можна віднести усе що пов'язане з функціонуванням і розвитком підприємства. Відбір найбільш важливих з їх числа представляє собою дуже складну проблему, про що свідчить безліч різних думок з цього приводу.

На рис. 1.1 представлена структура конкурентного потенціалу підприємства з розмежуванням в її побудові місця суб'єктних та об'єктних складових.

Рис. 1.1. Структура потенціалу підприємства

Об'єктні складові пов'язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони споживаються і відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування.

До них належить: інноваційний потенціал, виробничий потенціал, фінансовий потенціал та потенціал відтворення.

Інноваційний потенціал - сукупні можливості підприємства щодо генерації, сприйняття та впровадження нових (радикальних і модифікованих) ідей для його системного технічного, організаційного та управлінського оновлення.

Виробничий потенціал - наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Його треба також сприймати як сукупність функціонуючих ресурсів, які здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий потенціал є поліструктурною системою. До його складу входять:

- потенціал землі та природнокліматичні умови;

- потенціал основних фондів;

- потенціал оборотних фондів;

- потенціал нематеріальних активів;

- потенціал технологічного персоналу.

Потенціал землі та природнокліматичні умови - можливості підприємства щодо використання сукупних природних багатств в господарській діяльності.

Фондовий потенціал - наявні та скриті можливості основних фондів, які формують техніко-технічний базис виробничої потужності підприємства.

Потенціал оборотних фондів - це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх періодів.

Потенціал нематеріальних активів - сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи існуючі продукти інтелектуальної праці у господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на основі задоволення суспільних потреб.

Потенціал технологічного персоналу - здатність робітників виробляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи.

Фінансовий потенціал - це обсяг власних, позикових та залучених фінансових ресурсів підприємства, який знаходиться у його розпорядженні для здійснення поточних і перспективних витрат.

Головною складовою фінансового є інвестиційний потенціал, який представляє собою наявні та приховані можливості підприємства щодо простого і розширеного відтворення.

Відтворення потенціалу підприємства - це процес безперервного поновлення усіх його складових елементів. Як відомо, в залежності від особливостей відтворювальних процесів розрізняють просте та розширене відтворення.

Така класифікація відтворення характерна і для потенціалу підприємства.

Просте відтворення потенціалу підприємства здійснюється в його незмінних обсягах для поновлення споживаних факторів виробництва і забезпечення безперервності його функціонування.

Розширене відтворення потенціалу підприємства передбачає кількісний та якісний розвиток виробничих факторів та інших складових потенціалу, які забезпечують більш високу результативність його діяльності.

В межах розширеного відтворення можна виокремити три типа розвитку потенціалу підприємства: екстенсивний (традиційний), інтенсивний (інноваційний) і екстенсивно-інтенсивний (змішаний).

При екстенсивному типі відтворення потенціалу збільшення масштабів виробництва досягається за рахунок додаткового залучення трудових, природних ресурсів і засобів виробництва при збереженні сформованої техніко-технологічної основи.

При інтенсивному типі відтворення розвиток потенціалу досягається шляхом якісного вдосконалення факторів виробництва: застосування прогресивних знарядь і предметів праці та видів енергетичних ресурсів, підвищення кваліфікації технологічного і управлінського персоналу, а також постійного покращення використання усіх наявних складових потенціалу підприємства.

Щодо змішаного типу розширеного відтворення потенціалу, то він характеризується збалансованістю або домінуванням екстенсивних чи інтенсивних факторів його розвитку. Тому розрізняють переважно екстенсивний, переважно інтенсивний чи змішаний характер економічного розвитку.

На основі викладеного, під потенціалом відтворення слід розуміти сукупність матеріально-технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів капіталу, які знаходяться у розпорядженні підприємства, можуть бути додатково залучені та використані для простого та розширеного відтворення факторів виробництва та інших складових потенціалу підприємства.

До суб'єктних складових потенціалу підприємства відносяться: науково-технічний потенціал, управлінський потенціал, потенціал організаційної структури управління, маркетинговий потенціал.

Науково-технічний потенціал - узагальнююча характеристика рівня наукового забезпечення виробництва (науки, техніки, технології, інженерної справи, виробничого досвіду, можливостей та ресурсів (у тому числі науково-технічних кадрів), які є у розпорядженні підприємства для вирішення науково-технічних проблем.

Управлінський потенціал - це навички та здібності керівників усіх рівнів управління щодо формування, організації, створення належних умов для функціонування та розвитку соціально-економічної системи підприємства. В найбільш загальному вигляді він є інтеграцією функціонально-структурних та нематеріальних елементів.

Потенціал організаційної структури управління - являє собою загальнокорпоративний управлінський (формальний та неформальний) механізм функціонування підприємства, який втілює у собі рівень організації функціональних елементів системи та характер взаємозв'язків між ними.

Маркетинговий потенціал - це максимальна можливість підприємства щодо систематизованого і планомірного спрямування всіх його функцій (визначення потреб і попиту, організації виробництва, продажу і післяпродажного обслуговування) на задоволення потреб споживачів і використання потенційних ринків збуту. У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють логістичний потенціал.

Особливої уваги в структурі потенціалу підприємства заслуговують: трудовий, інфраструктурний та інформаційний потенціали. Всі вони не підлягають під зазначену класифікацію складових потенціалу підприємства, їх не можна однозначно віднести чи то до суб'єктних, чи то до об'єктних складових.

Трудовий потенціал -- це персоніфікована робоча сила, яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик. Дане поняття дозволяє, по-перше, оцінити ступінь використання потенційних можливостей як окремо узятого працівника, так і їхньої сукупності, що необхідно для активізації людського фактора, та, по-друге, забезпечити якісну (структурну) збалансованість у розвитку особистого і уречевленого факторів виробництва.

Інфраструктурний потенціал - збалансовані з вимогами виробництва можливості цехів, господарств і служб, які забезпечують необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємства та задоволення соціальних потреб його персоналу. При гіпертрофованому розвитку інфраструктурні складові потенціалу підприємств можуть виконувати роботи чи надавати певні послуги стороннім організаціям та іншим суб'єктам ринку.

Інформаційний потенціал - це єдність організаційно-технічних та інформаційних можливостей, які забезпечують підготовку й прийняття управлінських рішень та впливають на характер (специфіку) виробництва через збір, зберігання (накопичення), обробку та розповсюдження інформаційних ресурсів. У складі інформаційного потенціалу можна окремо виділити інформаційно-обчислювальний потенціал, до якого належить комплекс технічних, програмно-математичних, організаційно-економічних засобів і спеціальних кадрів, призначений для автоматизації процесу вирішення задач управління підприємством у різних галузях людської діяльності.

Крім того, інформація і здобуті з її поміччю знання реалізуються в нових засобах праці, технологіях, професійному досвіді робітників, рівні організації виробничих одиниць, що ще раз свідчить про її тісний взаємозв'язок з іншими складовими потенціалу підприємства.

2. Економічний механізм та підходи до формування потенціалу підприємства

2.1 Теоретичні основи процесу формування потенціалу підприємства

В даний час українські вчені недостатньо уваги приділяють дослідженню процесу формування потенціалу підприємства. В зв'язку зі зміною суспільного ладу в країні, формуванням ринкової інфраструктури, кризовим становищем деяких підприємств відбувається скорочення потенціалу. Саме тому вивчення процесу формування потенціалу являється необхідним та актуальним на сьогодні.

Процес формування потенціалу підприємства є одним із напрямків його економічної стратегії і передбачає створення й організацію системи ресурсів і компетенцій таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був фактором успіху в досягненні стратегічних, тактичних і оперативних цілей діяльності підприємства.

Поняття формування та реформування потенціалу підприємства, за сучасними концепціями, розглядається як окремий єдиний процес формування, що стосується лише потенціалу. Цей підхід потребує уточнень. Якщо прийняти концепцію, згідно якої потенціал є властивостями якогось носія, то ми знов повертаємось до того, що неможливо змінити потенціал, не змінюючи носія.

Потрібно окремо розглядати формування носія та його потенціалу, як нового об'єкта, та реформування існуючого носія у процесі його розвитку, бо це зовсім різні процеси, тому що:

1. Реформування здійснює само підприємство, як суб'єкт господарської діяльності, за загальною стратегією власників, тоді як формування починає здійснюватися, коли суб'єкт господарської діяльності ще не існує навіть як юридична особа у вигляді установчих документів і лише починають визначатися основні напрямки майбутньої діяльності.

2. Формування носія, а з ним і потенціалу підприємства, як нового об'єкта, передбачає вибір виду діяльності, місця знаходження, урахування вимог до інфраструктури, улагодження напрямків діяльності з діючим законодавством, виділення земельної ділянки у межах населеного пункту, або за його межами, улагодження питань енергопостачання, відведення або утилізації відходів виробництва, вивчення можливості користування очисними спорудами, транспортними та енергетичними магістралями, трудовими ресурсами міста, створення юридичної особи (підприємства) або оформлення підприємницької діяльності без створення юридичної особи та таке інше. При реформуванні більшість цих пунктів, у тому числі, вибір місця розміщення, інфраструктури абощо, виконати неможливо та й непотрібно.

3. Вибір напрямку формування нового носія обмежується наявністю відповідних фінансових ресурсів, відносною вигідністю окремих видів діяльності та можливістю розміщення нового об'єкту у потрібному місці. Реформування відбувається в умовах вже існуючої виробничої площі, сформованого на основі певної технології парку виробничого обладнання, який може забезпечити обмежену кількість видів діяльності, існуючого колективу робітників, спеціалістів та керівництва, зміна якого за новим напрямком діяльності потребує врахування соціального аспекту.

4. Формування нового носія та його властивостей частіше за все пов'язано з витратами на нове будівництво, яке забезпечує найсучасніші показники з експлуатації.

Формування (реформування) потенціалу підприємства -- це процес створення нового (або вдосконалення існуючого) носія таким чином, щоб властивості кожного з його окремих функціональних елементів забезпечували максимальне використання властивостей усіх інших елементів, а їх сукупність надавала нову властивість (створювати готову продукцію та реалізувати її як товар) підприємству, як цілісному об'єкту в умовах обмежень зовнішнього середовища (ринку, діючого законодавства, інфраструктури тощо).

Таке визначення процесу формування потенціалу потребує виконання певних умов формування (реформування) носія, до яких відносяться наступні:

1. Потенціал підприємства повинен відповідати потребам ринку за якісними та кількісними характеристиками;

2. Потенціали окремих функціональних елементів носія мають бути збалансовані таким чином, щоб з одного боку не обмежувати рівень використання потенціалів усіх інших елементів, а з іншого -- не перевищувати необхідний для цього рівень, оскільки надлишок використовуватися не буде;

3. Усі функціональні елементи носія повинні мати певний потенціал розвитку, який за розмірами мусить відповідати темпам нарощування існуючого потенціалу підприємства на кожному відтинку часу його існування.

Враховуючи все вище сказане, доцільно розглянути окремо формування нового носія з його потенціалом і вдосконалення існуючого.

Можна виділити такі основні постулати, або принципи формування та реформування потенціалу:

а) Потенціал підприємства -- це складна система пересічних характеристик його елементів, причому останні можуть тією чи іншою мірою заміщати один одного, тобто є альтернативними.

б) Потенціал підприємства не можна сформувати на базі механічного додавання елементів, оскільки він є динамічним угрупованням.

в) Під час формування потенціалу підприємства діє закон синергії його елементів.

г) Потенціал підприємства у вищих формах його виявлення може самостійно трансформуватися з появою нових складових елементів.

д) Елементи потенціалу підприємства мають функціонувати одночасно і в сукупності, бо закономірності розвитку можливостей підприємства не можуть бути розкриті окремо, а тільки в їхньому поєднанні, що потребує досягнення збалансованого оптимального співвідношення між елементами.

є) Усі елементи потенціалу об'єктивно пов'язані з функціонуванням і розвитком підприємства, тобто, з одного боку, вони підлягають фізичному та техніко-економічному старінню, а з другого -- вони чутливі до досягнень науково-технічного прогресу.

ж) Складові потенціалу підприємства мають бути адекватними характеристикам продукції і послуг, що виробляються на підприємстві.

2.2 Характеристика основних підходів щодо формування потенціалу підприємства

Формування потенціалу підприємства - один з найважливіших процесів, які відбуваються в діяльності підприємства, але, на жаль, сьогодні в Україні цьому не приділяють належної уваги. Є багато чинників, які призводять до втрати потенціалу, наприклад, кризовий стан окремих підприємств, зміна суспільно-економічного ладу в країні. І тому дуже важливим і необхідним є розгляд і дослідження процесу і підходів до формування потенціалу підприємства.

При формуванні потенціалу підприємства використовуються такі основні наукові підходи:

1. Системний підхід є одним із основних у процесі формування потенціалу підприємства. При його застосуванні на основі маркетингових досліджень спочатку формуються параметри виходу - товару або послуги: що робити, з якими показниками якості, з якими витратами, для кого, у які терміни, за якою ціною? Параметри виходу повинні бути конкурентоспроможними.

Потім визначаються параметри входу: які потрібні ресурси й інформація для реалізації внутрішніх бізнес-процесів? Потреба в ресурсах та інформації прогнозується після вивчення вимог до організаційно-технічного потенціалу підприємства (рівня техніки, технології, організації виробництва, праці й управління) та параметрів зовнішнього середовища (політичного, економічного, технологічного, соціально-демографічного, культурного середовища країни й інфраструктури даного регіону).

Зворотний комунікаційний зв'язок між постачальниками (входом), клієнтами (виходом), зовнішнім оточенням і потенціалом підприємства необхідний для адаптації потенціалу як системи до зміни вимог клієнтів до продукції, параметрів ринку, появи організаційно-технічних новинок.

2. Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію формування можливостей підприємства на споживача. Це означає, що формування будь-якого елемента потенціалу повинне ґрунтуватися на аналізі та прогнозуванні ринкових потреб, аналізі та прогнозуванні конкурентоспроможності та конкурентних переваг і т.д

При застосуванні маркетингового підходу пріоритетами вибору критеріїв формування потенціалу підприємства є:

- підвищення якості кінцевого результату реалізації потенціалу (виходу системи) відповідно до потреб споживачів;

- економія ресурсів у споживачів за рахунок підвищення якості всіх елементів потенціалу та, як наслідок, підвищення якості кінцевої продукції або послуги.

3. Функціональний підхід передбачає пошук зовсім нових, оригінальних технічних рішень для задоволення існуючих або потенційних потреб. Потреба в цьому випадку розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконати для її задоволення. Після визначення функцій (наприклад, маркетингові, наукові дослідження, постачання, виробництво, фінансування і т.д.) визначається кілька альтернативних варіантів формування потенціалу для їхнього виконання та вибирається той з них, що забезпечує максимальну ефективність сукупних витрат. Застосування даного підходу, на відміну від орієнтації на «вчорашні» світові стандарти, дозволяє найбільш повно задовольняти нові потреби, з одного боку, і забезпечувати стійку конкурентну перевагу, з іншого.

4. Відтворювальний підхід орієнтований на постійне поновлення виробництва продукції з меншою ресурсоємністю та вищою якістю порівняно з аналогічною продукцією на даному ринку для задоволення потреб клієнтів. Це означає, що основним елементом даного підходу є обов'язкове застосування бази порівняння (показників кращої аналогічної продукції на даний момент, скоригованих до початку освоєння нової продукції або випереджальних) у процесі планування відтворювального процесу.

5. Інноваційний підхід орієнтований на активізацію інноваційної діяльності, засобами якої повинні бути фактори виробництва й інвестиції.

6. Нормативний підхід полягає у встановленні для найважливіших елементів потенціалу нормативів:

- якості та ресурсоємності продукції, завантаженості технічних об'єктів, параметрів ринку і т.д.;

- ефективності використання ресурсного потенціалу;

- щодо розроблення й ухвалення управлінських рішень.

Необхідно зазначити, що встановлені нормативи повинні відповідати вимогам обґрунтованості, комплексності, ефективності та перспективності застосування.

7. Комплексний підхід передбачає необхідність урахування технічних, екологічних, економічних, організаційних, соціальних, психологічних та інших аспектів діяльності підприємства. Якщо навіть один з аспектів залишити поза увагою, то проблема не буде цілком вирішена.

8. Інтеграційний підхід у процесі формування потенціалу підприємства націлений на дослідження посилення взаємозв'язків, об'єднання та посилення взаємодії між окремими його елементами.

9. Динамічний підхід пов'язаний з необхідністю розгляду потенціалу в діалектичному розвитку, у встановленні причинно-наслідкових зв'язків і співпідпорядкованості на основі проведення ретроспективного аналізу поведінки аналогічних систем на деякому тимчасовому відрізку.

10. Оптимізаційний підхід реалізується через визначення кількісних оцінок і встановлення залежності між окремими елементами потенціалу за допомогою економіко-математичних і статистичних методів обробки інформації.

11. Адміністративний підхід передбачає регламентацію функцій, прав, обов'язків, нормативів якості, витрат, пов'язаних з реалізацією елементів потенціалу, у нормативних актах за допомогою методів примушування.

12. Поведінковий підхід ґрунтується на підвищенні ефективності сукупного потенціалу за рахунок підвищення ефективності його кадрової складової.

13. Ситуаційний підхід заснований на альтернативності досягнення цілей і забезпеченні максимальної адаптації до умов конкретної ситуації в процесі формування потенціалу підприємства.

14. Структурний підхід у процесі формуванні потенціалу заснований на його структуризації і визначенні значущості, пріоритетів серед елементів потенціалу з метою встановлення раціональності співвідношення і підвищення обґрунтованості розподілу ресурсів між ними.

3. Аналіз формування і використання ресурсного потенціалу на прикладі ВАТ „сумський хлібокомбінат”

3.1 Характеристика ресурсного потенціалу підприємства як фактору виробництва

Ресурсний потенціал підприємства - це структура, яка складається з декількох виробничих елементів, що виконують різні функції в процесі виробництва продукції, і якому притаманні принципи конструювання, закладені в створенні складної економічної структури: цілісність, складність, взаємозамінність і взаємодоповнюваність елементів, здатність до відтворювання і сприйняття всіх видів взаємодії.

Основними характерними рисами ресурсного потенціалу є:

- пропорційність розвитку економіки;

- темпи росту основних засобів і виробничих потужностей;

- технічний рівень основних засобів та виробничих потужностей;

- територіальні пропорції в економіці;

- рівень використання матеріальних ресурсів;

- рівень забезпеченості та використання трудових ресурсів.

Отже, ресурсний потенціал представляє собою сукупність ресурсів, поєднаних для цілеспрямованої діяльності. Кількісні та якісні характеристики цих ресурсів, а також рівень їх взаємодії і визначають виробничу здатність промислового підприємства.

Ресурсний потенціал підприємства слід розглядати як ціле, в якому єдність форми і змісту виникають через збереження і залежність його складових. В теорії системного дослідження таке ціле називають органічним цілим. Подальша ступінь конкретизації системного методу полягає в розгляді цілого як сукупності, в якій поєднання компонентів в комплекс відбувається на основі їх статичного об'єднання.

Аналіз ресурсного потенціалу підприємства здійснюють за його складовими: трудовим потенціалом, основними засобами та матеріальними ресурсами. Для кожної із цих складових ресурсного потенціалу в економічному аналізі окремо визначені завдання та інформаційні джерела, а також методика аналізу.

При аналізі стану основних засобів підприємства необхідно:

Вивчити їх склад, структуру та динаміку;

Дати оцінку технічному стану та віковому складу обладнання;

Провести аналіз узагальнюючих показників ефективності використання основних фондів;

Провести аналіз використання обладнання за часом, потужністю та впливом на обсяг виробництва;

Виявити резерви ефективного використання основних фондів та шляхи їх мобілізації.

Економічна ефективність функціонування основних виробничих фондів є складовою частиною результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. Визначаючи економічну ефективність основних фондів, використовують систему натуральних і вартісних показників, а також співвідносні оцінки темпів зростання випуску продукції і темпів зростання обсягу основних фондів; фондоозброєності праці та її продуктивності.

До натуральних показників належать екстенсивне та інтенсивне використання основного устаткування, фондовіддача в натуральному чи в умовно-натуральному вираженні; використання виробничої потужності і ступінь її освоєння.

Вартісними показниками є: фондовіддача, розрахована за вартісними показниками, та фондомісткість.

Фондовіддача (Фв) - характеризує ефективність використання основних виробничих засобів. Відображає суму виробленої продукції на одну гривню основних виробничих засобів:

Фв = Вп : Фк,

де Вп - вартість виробленої продукції; Фк - балансова вартість основних виробничих засобів.

Завданнями аналізу забезпеченості матеріальними ресурсами і їх використання є:

- оцінка ступеня виконання планів матеріально-технічного забезпечення постачання та впливу на обсяг виробництва продукції, її собівартість і інші показники;

- оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів у виробництві;

- виявлення внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ресурсів і розробка конкретних заходів щодо їх використання.

Джерелом аналізу забезпеченості і використання матеріальних ресурсів є план матеріально-технічного забезпечення, договори з постачальниками, дані оперативного обліку про надходження, витрати сировини і матеріалів, звіти про вартість, собівартість продукції тощо. Показники питомих фактичних витрат сировини, матеріалів і кількості фіксуються також в калькуляціях собівартості виробів і в технічно-виробничих звітах.

Аналіз використання матеріальних ресурсів на підприємстві повинен визначити дійсне становище щодо витрат матеріальних ресурсів на підприємстві; розкрити причини і умови, внаслідок яких був досягнутий рівень у витрачанні цих ресурсів; намітити шляхи подальшої роботи щодо виправлення недоліків і економного використання матеріалів, сировини, палива, енергії.

Для визначення економії чи перевитрати матеріалів за рахунок зниження чи збільшення матеріаломісткості продукції зміну коефіцієнта матеріаломісткості множать на матеріальні витрати базового періоду. Додатковий випуск продукції визначається шляхом множення перевитрат матеріалів на матеріаловіддачу базового періоду або ділення перевитрат на матеріаломісткість продукції.

Аналіз оборотних активів підприємства в попередньому періоді проводиться в декілька етапів.

На першому етапі аналізу розглядається динаміка обсягу власних оборотних активів, використовуваних підприємством - темпи зміни середньої їхньої суми в зіставленні з темпами зміни обсягу реалізації продукції і середньої суми всіх активів; динаміка питомої ваги власних оборотних активів у загальній сумі активів підприємства.

На другому етапі аналізу розглядається динаміка складу оборотних активів підприємства в розрізі основних їхніх видів - запасів сировини, матеріалів і напівфабрикатів; запасів готової продукції; дебіторської заборгованості; залишків грошових активів. У процесі цього етапу аналізу розраховуються і вивчаються темпи зміни суми кожних їхніх цих видів оборотних активів у зіставленні з темпами зміни обсягу виробництва і реалізації продукції; розглядається динаміка питомої ваги основних видів оборотних активів у загальній їхній сумі. Аналіз складу оборотних активів підприємства за окремими їх видами дозволяє оцінити рівень їхньої ліквідності.

На третьому етапі аналізу вивчається оборотність окремих видів оборотних активів і загальної їх суми. Цей аналіз проводиться з використанням показників - коефіцієнта оборотності і періоду обороту оборотних активів. У процесі аналізу встановлюється загальна тривалість і структура операційного, виробничого і фінансового циклів підприємства; досліджуються основні фактори, що визначають тривалість цих циклів.

Методика аналізу оборотності оборотних коштів полягає в порівнянні показників оборотності оборотних коштів підприємства за звітний період з аналогічними показниками за минулий звітний період. У такий спосіб виявляються тенденції поліпшення або погіршання. Ця інформація корисна для акціонерів, можливих інвесторів, потенційних покупців, постачальників та ін.

Аналіз оборотності оборотних коштів підприємства робиться за допомогою форми 1 та форми 2.

Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству.

Строк погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості і показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства.

Метою аналізу оборотності оборотних коштів є також визначення суми грошей, що їх було вивільнено з обороту внаслідок прискорення оборотності оборотних коштів або додатково залучено в оборот унаслідок уповільнення такої оборотності. Для цього проводять такий розрахунок: різницю в оборотності у днях помножують на звітну одноденну виручку.

На четвертому етапі аналізу визначається рентабельність оборотних активів, досліджуються визначальні її фактори. У процесі аналізу використовуються коефіцієнт рентабельності оборотних активів, а також Модель Дюпона, стосовно до цього виду активів має вигляд:

роа = Ррп х ооа,

де роа - рентабельність оборотних активів; Ррп - рентабельність реалізації продукції; ооа - оборотність оборотних активів.

Результати проведеного аналізу дозволяють визначити загальний рівень ефективності управління оборотними активами на підприємстві і виявити основні напрямки його підвищення в майбутньому періоді.

3.2 Аналіз динаміки та структури основних засобів підприємства

Проаналізуємо ресурсний потенціал підприємства на основі даних ВАТ „Сумський хлібокомбінат”.

ВАТ "Сумський хлiбокомбiнат" має в своєму складi хлiбозавод N1 та хлібозавод N2. Структурні пiдроздiли хлібозаводу N1 - хлібний, булочний, кондитерський цехи, транспортний вiддiл та управління, а до хлібозаводу N2 входять хлібний, булочно-сухарний цехи.

Основними видами продукції підприємства є хлiбо-булочнi та кондитерські вироби. Середньомісячний випуск продукції складає 1300-1500 т. Асортимент кондитерських виробів налічує близько 20 видів.

Проаналізуємо наявність та структуру основних засобів підприємства.

Аналізуючи табл. 3.1, можемо зробити висновок, що до основних засобів ВАТ «Сумський хлiбокомбiнат» відносяться: будинки, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); інші основні засоби.

Таблиця 3.1. Аналіз наявності та структури основних засобів ВАТ «Сумський хлiбокомбiнат» у 2011 р.

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилення (+/-)
	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	В сумі, тис. грн.	В питомій вазі, %	Темп прир., %	Темп приросту структурних змін, %
Будинки, споруди та передавальні пристрої	6101,1	68,3	6221,2	65,3	120,1	-3,0	2,0	-4,4
Машини та обладнання	1303,6	14,6	1931,4	20,3	627,8	5,7	48,2	39,0
Транспортні засоби	1031,0	11,5	858,7	9,0	-172,3	-2,5	-16,7	-21,7
Інструменти, прилади, інвентар (меблі)	445,2	5,0	457,9	4,8	12,7	-0,2	2,9	-4,0
Інші основні засоби	56,4	0,6	56,4	0,6	-	-	-	-
Разом	8937,3	100	9525,6	100	588,3	Х	6,6	Х

На кінець 2011 року порівняно з початком вартість основних засобів зросла на 588,3 тис. грн. або 6,6%. Причиною цього стало зростання вартості будинків та споруд на 120,1тис. грн. або 2,0%, машин та обладнання на 627,9 тис. грн. або 48,2%; інструментів, приладів, інвентарю (меблі) на 12,7 тис. грн. або 2,9%. Також на зміну величини основних засобів на кінець року вплинуло зменшення вартості транспортних засобів на 172,3 тис. грн. або 16,7%. Аналізуючи структуру основних засобів, відмітимо, що найбільшу їх питому вагу займають будинки та споруди, а найменшу - інші основні засоби. Відмітимо, що на кінець року питома вага машин та обладнання зросла, а всіх інших основних засобів зменшилась.

Таблиця 3.2. Рух основних засобів ВАТ «Сумський хлiбокомбiнат» у 2010-2011 рр.

Показник	2010 рік, тис. грн.	2011 рік, тис. грн.	Відхилення (+/-), тис. грн.	Темп приросту, %
Балансова вартість основних засобів (середньорічна)	8505,7	9231,5	725,8	8,5
Залишкова вартість основних засобів (середньорічна)	6120,3	6431,8	311,5	5,1
Надійшло основних засобів за рік	897,4	787,9	-109,5	-12,2
Вибуло основних засобів за рік	34,1	199,6	165,6	485,3

Аналізуючи рух основних засобів підприємства за 2010-2011 рр., можемо зробити певні висновки. Середньорічна балансова та залишкова вартість основних засобів підприємства у 2011 р. збільшилась, відповідно, на 725,8 тис. грн. (8,5%) та 311,5 тис. грн. (5,1%).

У 2011 році надійшло основних засобів на 109,5 тис. грн. або 12,2% менше ніж у попередньому році. Вибуло основних засобів на 165,6 тис. грн. або майже у 5 разів більше ніж у минулому році.

Таким чином, можемо зробити висновок, що підприємство веде політику щодо нарощування вартості основних засобів, хоча негативним фактором в цьому є те, що виручка від реалізації продукції при цьому зменшується.

3.3 Аналіз динаміки та структури оборотних активів

Проведемо аналіз стану оборотних активів ВАТ «Сумський хлібокомбінат » (табл. 3.3).

Таблиця 3.3. Загальна оцінка стану майна ВАТ «Сумський хлібокомбінат » у 2010 - 2011 рр.

Показники	На кінець 2010 року	На кінець 2011 року	Відхилення
			абсолютне	%
Усе майно підприємства, тис. грн.	10371,6	10323,0	- 48,6	- 0,46
У тому числі:
Оборотні активи, тис. грн.	3201,8	2563,0	- 638,8	- 19,95
Частка до всього майна, %	30,89	24,8	-	- 6,09
Із них:
Матеріальні оборотні активи, тис. грн.	1065,4	1239,3	173,9	16,3
Частка до всього майна, %	33,3	48,4	-	15,1
Грошові оборотні кошти і короткострокові цінні папери, тис. грн.	1174,1	475,9	- 698,2	-59,5
Частка до всього майна, %	36,7	18,6	-	- 18,1

Дані таблиці 3.3. дозволяють зробити висновок, що майно ВАТ «Сумський хлібокомбінат » у 2011 р. зменшилось на 48,6 тис. грн., у тому числі оборотні активи зменшились на 638,8 тис. грн., а їх частка у складі майна зменшилась на 6,09 %.

Матеріальні оборотні активи збільшились на 173,9 тис. грн. або 16,3%, грошові оборотні кошти зменшились на 698,2 тис. грн. або 59,5%.

Зменшення величини оборотних активів веде до нестійкого фінансового стану.

Проведемо аналіз оборотних активів ВАТ «Сумський хлібокомбінат » в розрізі їх видів станом на 01.01.2011р. та 01.01.2012 р.

Для аналізу стану оборотних активів використаємо аналітичну табл. 3.4.

Таблиця 3.4. Стан оборотних активів ВАТ «Сумський хлібокомбінат » в динаміці кінець 2010-2011 рр.

Показник	На кінець 2010 року, тис. грн.	На кінець 2011 року, тис. грн.	Відхилення
			В сумі, тис. грн.	У відсотках
Виробничі запаси	773,0	670,5	-102,5	-13,3
Готова продукція	107,8	103,1	-4,7	-4,4
Товари	358,5	244,3	-114,2	-31,9
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:	347,7	669,8	322,1	92,6
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
З бюджетом	172,0	23,4	-148,6	-86,4
За виданими авансами		40,3	40,3	0,0
Інша поточна дебіторська заборгованість	328,1	275,9	-52,2	-15,9
Грошові кошти	475,9	471,4	-4,5	-0,9
Усього	3201,8	2563,0	- 638,8	- 20,0

Отже, аналізуючи дані табл. 3.4., можемо зробити висновки. Загальна вартість оборотних активів підприємства у 2010 році зменшилась на 638,8 тис. грн. або 20,0%. На таку зміну вплинуло зменшення вартості виробничих запасів, готової продукції, товарів, дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом, за виданими авансами, а також грошових коштів та іншої дебіторської заборгованості. Зростання відбулося тільки по статті дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги на 322,1тис. грн. або 92,6%.

Таблиця 3.5. Структура оборотних активів ВАТ «Сумський хлібокомбінат » в динаміці на кінець 2010-2011 рр.

Показник	На кінець 2010 року	На кінець 2011 року	В питомій вазі	Темп приросту
Виробничі запаси	24,1	26,2	2,0	8,4
Готова продукція	3,4	4,0	0,7	19,5
Товари	11,2	9,5	-1,7	-14,9
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	10,9	26,1	15,3	140,7
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
З бюджетом	5,4	0,9	-4,5	-83,0

Аналізуючи дані табл. 3.3.3, відмітимо, що на кінець 2011 року зменшилась питома вага таких оборотних активів як товари (на 1,7%), дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом (на 4,5%).

Збільшення питомої ваги відбулось за такими статтями:

- виробничі запаси - 2,0%;

- готова продукція - 0,7%;

- дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 15,3%

- дебіторська заборгованість за виданими авансами - 1,6%

- інша поточна дебіторська заборгованість - 0,5%

- грошові кошти - 3,5%

На кінець 2010 року в структурі оборотних активів підприємства найбільшу частку займають виробничі запаси. Найменшу питому вагу займає дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом, за виданими авансами.

Можемо зробити висновок, що найбільшу питому вагу в структурі оборотних активів підприємства на кінець 2011 р. займає дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги, виробничі запаси, грошові кошти. Найменшу питому вагу займає дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом та за виданими авансами.

Для розрахунку забезпеченості власними оборотними засобами підприємства використовується коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами (Квоз), який розраховується відношенням власних оборотних засобів до вартості оборотних засобів підприємства і становить на кінець 2010 року:

Квоз04 = 1990,4 / 2563 = 0,78,

а на кінець 2011 року:

Квоз05 = 1816,4 / 6498,7 = 0,73

Тобто в 2011 році забезпеченість власними оборотними засобами підприємства зменшилась проти 2010 року на 5% і становить 73%. Цей показник є досить високим, адже оптимальний рівень цього коефіцієнту - 0,5.

Отже, можемо зробити висновок, що на аналізованому підприємстві існує тенденція до зменшення оборотних активів.

3.4 Аналіз ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства

Важливим показником ефективності використання основних засобів підприємства є показник фондовіддачі. Проаналізуємо фондовіддачу підприємства за 2010-2011 роки (табл. 3.6).

Таблиця 3.6. Фондовіддача основних засобів ВАТ «Сумський хлібокомбінат » у 2010-2011 рр.

Показник	2010 рік, тис. грн.	2011 рік, тис. грн.	Відхилення (+/-), тис. грн.	Темп приросту, %
Балансова вартість основних засобів (середньорічна)	8505,7	9231,5	725,8	8,5
Вартість реалізованої продукції, товарів	13255,3	10848,8	-2406,5	-18,2
Показник фондовіддачі	1,56	1,17	-0,39	-25,0

Визначивши показник фондовіддачі, відмітимо, що його рівень у 2011 році знизився на 0,39 грн. або 25,0%, тобто 1 грн. вкладена в основні засоби підприємства приносила у 2011 році чистого доходу на 0,39 грн. менше ніж у попередньому році. На показник фондовіддачі вплинуло збільшення вартості основних засобів на 725,8 тис. грн. та зменшення вартості реалізованої продукції на 2406,5 тис. грн.

Проаналізуємо ефективність використання оборотних активів ВАТ «Сумський хлібокомбінат ». Ефективність оборотних активів характеризується показниками оборотності, які розраховуються відношенням виручки від реалізації продукції до вартості оборотного активу.

Отже, по аналізованому підприємству:

Коефіцієнт оборотності оборотних активів становить:

На 01.01.2010 р.= 13255,3 / 2563,0 = 5,2.

На 01.01.2011 р.=10848,8 / 2498,7 = 4,3.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

На 01.01.2010 р.= 13255,3 / 347,7 = 38,1.

На 01.01.2011 р.=10848,8 / 669,8 = 16,2.

Строк погашення дебіторської заборгованості:

На 01.01.2010 р.= 355 / 38,1 = 9д.

На 01.01.2011 р.= 355 / 16,2 = 22д.

Термін оборотності оборотних активів:

На 01.01.2010 р.= 355 / 5,2 =68д.

На 01.01.2011 р.= 355 / 4,3 = 83д.

Дані занесемо до табл. 3.4.2.

Таблиця 3.7. Показники оборотності оборотних активів ВАТ «Сумський хлібокомбінат » у 2010-2011 рр.

Показники	На кінець 2010 р.	На кінець 2011 р.	Темп росту, +/-
Коефіцієнт оборотності оборотних активів	5,2	4,3	-0,9
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	38,1	16,2	-21,9
Строк погашення дебіторської заборгованості	9	22	+13
Термін оборотності оборотних активів	68	83	+15

Аналізуючи дані табл. 3.7 можемо зробити висновки, що показники використання оборотних активів аналізованого підприємства на кінець 2011р порівняно з початком погіршились.

Швидкість обороту оборотних активів зменшилась на 0,9, а дебіторської заборгованості на 21,9. Строк погашення дебіторської заборгованості збільшився на 13 днів, що свідчить про погіршення платіжної дисципліни на підприємстві.

Також збільшився термін обертання оборотних коштів на 15 днів, що свідчить про зниження ефективності їх використання.

Унаслідок уповільнення обертання оборотних коштів в оборот залучається додаткова частина коштів, що обраховується множенням фактичного одноденного обсягу реалізації продукції на дні прискорення обертання оборотних коштів.

Отже, додаткове залучення оборотних коштів у 2011 році по ВАТ «Сумський хлібокомбінат » становить:

10848,8 / 360 * 15 = 452,0 тис. грн.

Таке становище свідчить про погіршення розрахункової дисципліни підприємства. Тому підприємству необхідно приділяти увагу дебіторській заборгованості, яка не буде повернута. З цією метою визначається відсоток повернення заборгованості. Важливим є визначення якості і ліквідності дебіторської заборгованості. Якість дебіторської заборгованості це ймовірність її отримання у повній сумі. Для цього підприємству необхідно проаналізувати термін дебіторської заборгованості. Практика показує, що чим більший термін дебіторської заборгованості тим менша ймовірність її отримання.

Проаналізуємо ефективність використання матеріальних ресурсів ВАТ «Сумський хлібокомбінат » (табл. 3.8).