Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Спеціальність 08.03.01 - Статистика

Методологічні та організаційні засади державної статистики підприємств

Васєчко Ольга Олександрівна

Київ 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Науково-технічному комплексі статистичних досліджень Державного комітету статистики України, м. Київ.

Науковий консультант: доктор наук з державного управління, професор, заслужений економіст УкраїниОсауленко Олександр Григорович,

Державний комітет статистики України, м. Київ, голова

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, академік НАН України Геєць Валерій Михайлович, ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, м. Київ, директор

доктор економічних наук, професор Єріна Антоніна Михайлівна, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України, м. Київ, професор кафедри статистики

доктор економічних наук, професор Герасименко Сергій Сергійович, ВНЗ „Національна академія управління”, м. Київ, завідувач кафедри обліку, аудиту та статистики

Провідна установа: Одеський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра статистики, м. Одеса

Захист дисертації відбудеться “8” червня 2006 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.01 Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розіслано “_8_” травня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат технічних наук, професор О.Д. Шарапов

1. Загальна характеристика дослідження

статистичний підприємництво промисловий

Актуальність теми. Статистика підприємств поступово посідає провідне місце в статистичних системах більшості країн, і дослідження проблеми її формування набуває в сучасних умовах особливого значення. У науковому плані завданням статистики підприємств є створення та розвиток теоретико-методологічних основ статистичного оцінювання результатів підприємницької діяльності, у практичному - організація інформаційної системи щодо економічної діяльності суб'єктів підприємництва.

До теперішнього часу статистика підприємств як наука не отримала належного розвитку, тоді як її практичний аспект, передусім як сегмент офіційної (державної) статистики, розвивається випереджаючими темпами у світі загалом і в Україні зокрема. Відсутність єдиних методологічних засад поряд із внутрішніми особливостями адміністративного устрою, законодавчої бази, практики управління економікою, наявними джерелами інформації в різних країнах зумовлюють суттєві національні відмінності та наявність проблемних питань у підходах до організації статистики підприємств, які призводять до зниження якості статистичної інформації щодо діяльності підприємств як в кожній окремій країні, так і на міжнародному рівні.

В той же час, правове визнання приватної власності, розвиток ринкової економіки сприяють становленню підприємництва як провідної форми господарювання у країнах, що розвиваються і тих, що, подібно до України, тільки-но набули статусу країн з ринковою економікою. Діяльність підприємств стає визначальним чинником економічного розвитку, який в свою чергу є основою для вирішення цілої низки соціальних проблем.

Різні аспекти виникнення і розвитку підприємництва як основи ринкової економіки досліджено в численних роботах вчених Заходу, США та Японії. В Україні це питання стало предметом дослідження таких відомих вчених як В. Геєць, З. Варналій, Н. Сірополіс, В. Колот, І. Цвєткова, О. Ткачук, О. Микитюк, І. Брижань, Т. Мілашенко та інші.

Потреба в якісній інформації щодо структури та динаміки розвитку підприємництва, його внутрішніх процесів вимагає розроблення адекватної статистики.

Роботи з методології та організації статистики підприємств таких зарубіжних статистиків, як П. Ажеро, А. Атінксон, В. Вадьяназан, Ж.-М. Бертело, А. Віллебоордс, М. Гран-Реомм, М. Келенек, Е. Куйерс, Г. Лаукс, П. фон дер Ліппе, М. Хідірогло, М. Херсхоп, Ж.-Е. Капрон мають велике значення для її розвитку, але передусім зорієнтовані не на наукові, а на практичні аспекти даної проблематики.

Ефективне управління підприємництвом різних видів економічної діяльності та організаційно-господарських форм і форм власності обумовлює необхідність використання наукових принципів, передусім системного підходу, до створення статистичної інформації щодо різних аспектів діяльності підприємств.

В Україні вагомий внесок в розроблення окремих напрямів економічної статистики зроблено у працях В. Андрієнка, Ю. Василенка, С. Герасименка, А. Головача, А. Єріної, В. Захожая, Г. Ковалевського, С. Нікітіна, О. Осауленка, Н. Парфенцевої, А. Ревенка, В. Трофімова, Ю. Цал-Цалка, О. Черняка, В. Головка, І. Калачової, В.Михайлова, В. Пархоменко, М. Пугачової та інших, але практично відсутні дослідження щодо єдиних засад побудови статистики підприємств.

Разом з тим трансформаційні процеси, що відбуваються в системі державної статистики України та в офіційній статистиці інших країн, і методологічні та організаційні проблеми, що їх супроводжують, потребують системних наукових досліджень у цій сфері. Брак останніх гальмує обґрунтування і розробку даного надзвичайно важливого напряму економічної статистики, що, у свою чергу, ускладнює формування і розвиток державної статистики підприємств.

Вищевикладене свідчить про актуальність теми дисертації, присвяченої методологічним та організаційним питанням створення та функціонування системи статистики підприємств в Україні. На основі узагальнення робіт вітчизняних і зарубіжних вчених-статистиків та економістів, а також практичного досвіду удосконалення статистичних спостережень в роботі запропоновано нові теоретичні, методологічні і практичні підходи до формування національної статистики підприємств як єдиного гармонізованого джерела інформації про підприємництво. Їх запровадження сприятиме вирішенню проблеми своєчасного забезпечення усіх категорій користувачів вичерпною та якісною статистичною інформацією стосовно результатів діяльності підприємств.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні і практичні розробки, що були покладені в основу дисертації, виконувались в межах реалізації заходів Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики та Програми реформування державної статистики на період до 2002 року (подовжена до 2004 р.) у Науково-технічному комплексі статистичних досліджень на замовлення Державного комітету статистики України за такими напрямами:

1. “Розробка методологічних положень статистики соціально-економічного розвитку України”

у 2002-2003 рр. - державний реєстраційний номер 0103U007401, тематика науково-дослідних робіт:

- розробка методологічних основ вибіркових статистичних спостережень;

- розробка тлумачного словника “Вибіркове спостереження”;

у 2004 р. - державний реєстраційний номер 0104U007362, теми науково-дослідних робіт:

- розробка методологічних основ вибіркових статистичних спостережень;

- удосконалення системи статистичних показників за визначеними галузями статистики;

у 2005 р. - державний реєстраційний номер 0105U007968, тема науково-дослідної роботи:

- розробка та впровадження методології вибіркових статистичних спостережень.

2. “Розвиток моніторингу ділової активності підприємств” у 2002 р. - державний реєстраційний номер 0102U005921, договір № 30-02/33-ПР.

Автор є відповідальним виконавцем та науковим керівником зазначених науково-дослідних робіт.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретико-методологічних та організаційних засад формування статистики підприємств з метою їх подальшого запровадження у практику державної статистики України. Для досягнення зазначеної мети розв'язувались такі питання методологічного, методичного та практичного характеру:

- обґрунтування передумов і чинників формування статистики підприємств в економічно розвинених країнах і в Україні, розробка системного підходу та концептуальних принципів її побудови;

- удосконалення організаційних та методологічних підходів до проведення статистичних спостережень за діяльністю суб'єктів підприємництва;

- формування цілісної стратегії проведення вибіркових спостережень малих підприємств усіх видів економічної діяльності;

- розроблення методичних принципів та практичних рекомендацій щодо забезпечення якості вибіркових обстежень малих підприємств;

- обґрунтування центральної ролі вартісного показника обороту у статистиці підприємств;

- розробка методологічних підходів щодо удосконалення статистичного оцінювання динаміки у статистиці підприємств;

- розробка методичного забезпечення регіональних розрахунків індексів виробництва продукції та обороту.

Об'єктом дослідження обрано результати економічної діяльності суб'єктів підприємництва в Україні.

Предметом дослідження є методологічні та організаційні засади статистики підприємств, а також її окремих галузей - статистики промисловості і будівництва.

Методи дослідження базуються на загальнонаукових засадах і фундаментальних положеннях економічної теорії та статистичної науки. В процесі дослідження використано методи системного аналізу, узагальнення і систематизації досвіду практичних статистичних спостережень за діяльністю підприємств. Системний підхід до вирішення проблеми формування статистики підприємств становить теоретико-методологічну і методичну основу дисертаційної роботи.

Для реалізації методичних підходів застосовано статистичні та математико-статистичні методи, зокрема, методи групування, статистичних таблиць і графіків, дисперсійного аналізу, аналізу рядів розподілу, вибірковий та індексний методи.

Інформаційною базою дослідження є дані державних річного структурного та галузевих кон'юнктурних обстежень, Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, офіційні статистичні публікації, методологічні матеріали Держкомстату України, рекомендації міжнародних статистичних організацій, нормативно-правові акти Європейського Союзу та України стосовно статистичної, господарської діяльності, бухгалтерського обліку та формування інформаційного простору, дослідження вітчизняних і зарубіжних авторів, власні публікації автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розв'язанні важливої наукової проблеми - розробці концептуально-методологічних засад формування нового напряму економічної статистики - статистики підприємств.

Основні здобутки дисертанта, що містять наукову новизну, є такими:

вперше

– сформульовано предмет статистики підприємств як самостійного напряму в економічній статистиці; визначено її межі, розроблено концептуальні засади статистики підприємств та систематизовано її принципи;

– запропоновано схему організації статистики підприємств, визначено та суттєво доповнено її інструменти з урахуванням сучасного рівня розвитку статистики в цілому;

– визначено задачі формування статистики підприємств в частині розроблення, адаптації та впровадження таких базових її інструментів, як: нормативно-правове поле, економічні та адміністративні класифікації, статистичний реєстр;

– гармонізовано загальну структуру статистичних спостережень у статистиці підприємств, обґрунтовано вибір статистичних одиниць та порядок формування цільової сукупності статистичного спостереження з урахуванням економічних умов України;

– розроблено систему заходів щодо забезпечення якості вибіркових обстежень малих підприємств: запропоновано схему реалізації обстеження як завершеного процесу та метод уніфікованої оцінки якості бази вибіркових обстежень, сформульовано причини виникнення нетипових підприємств в полі спостереження малих підприємств та розроблено уніфікований метод їх виявлення;

– обґрунтовано необхідність застосування в статистиці підприємств обсягу обороту підприємства як основного вартісного показника, виявлено специфіку його формування в кон'юнктурній та структурній статистиці;

– розроблено принципові схеми розрахунку інтегрального індексу виробництва (промисловості і будівництва) та індексу обороту підприємств з урахуванням відповідних міжнародних рекомендацій та наявної інформаційної бази;

– запропоновано алгоритм непрямих оцінок по окремих елементах обороту і продукції (доданої вартості) на рівні місцевих одиниць підприємств для потреб регіональних розрахунків;

удосконалено

– систему показників та способів їх розрахунків для структурної та короткотермінової статистики підприємств;

– загальну схему інформаційних потоків з статистики малого бізнесу;

– схему і механізм актуалізації статистичних реєстрів суб'єктів підприємництва як ядра статистики підприємств;

– концептуальні підходи до побудови статистичного реєстру фізичних осіб-підприємців в Україні;

– методичне забезпечення побудови індексів виробництва промислової та будівельної продукції відповідно до міжнародних рекомендацій;

одержали подальший розвиток

– категорії статистичного спостереження та статистичного обстеження у статистиці підприємств;

– принципи побудови плану вибіркових обстежень підприємств та компенсація відсутніх відповідей на запит статистичного обстеження;

– система регіональних показників статистики підприємств;

– методологія спектрального аналізу часових рядів у короткотерміновій статистиці підприємств.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що основні теоретичні положення роботи доведені до рівня конкретних пропозицій і мають форму, придатну для використання у практичній діяльності органів державної статистики. Практичну цінність мають розроблені автором методичні підходи і рекомендації щодо основних принципів побудови державної статистики підприємств та кожного з компонентів цієї системи, а саме:

- законодавчого поля статистики підприємств;

- системи економічних та адміністративних класифікацій;

- статистичного реєстру суб'єктів підприємництва;

- організації і методології статистичного спостереження за суб'єктами підприємництва;

- задач, структури, системи показників та взаємозв'язку структурної та короткотермінової статистики підприємств;

- оцінки масштабів, структури та динаміки економічної діяльності підприємств.

Основні науково-практичні результати дослідження складають концептуально-методологічну базу стратегії і програми реформування державної статистики в частині формування сучасної статистики підприємств (довідка Держкомстату України №01/5-18 від 16.02.2005).

Положення і результати дослідження щодо удосконалення статистичного спостереження в сфері малого бізнесу використані для формування Державним комітетом статистики України інформаційної бази про діяльність суб'єктів підприємництва (довідка № 01/4-238 від 8.11.2005).

Методологічні і методичні матеріали щодо вибіркових структурних обстежень малих підприємств покладені в основу відповідної методики Держкомстату і були застосовані в ході практичної реалізації цих обстежень (довідка № 01/5-19 від 16.02.2005).

Методологічні розробки стосовно побудови індексу продукції промисловості і будівництва безпосередньо застосовані при підготовці методики розрахунку інтегрального індексу виробництва (довідка Держкомстату України № 01/2-225 від 12.10.2005).

Результати дослідження впроваджено у практичну роботу Держкомстату України і використано у ході розробки і викладання навчального курсу мультиплікаторів для працівників територіальних органів державної статистики і семінарі для користувачів статистичної інформації з питань статистики підприємств (довідка № 01/4-239 від 08.11.2005).

Основні теоретичні положення дисертації стосовно організації і методологічних принципів статистики підприємств використовуються при викладанні курсів:

- “Статистика”, “Економічна статистика”, “Статистика товарів і послуг” та при виконанні науково-дослідної теми 0100U006873 кафедри статистики “Методологія та методика статистичного аналізу соціально-економічних явищ і процесів” в Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана (довідка від 24.01.2006);

- “Статистика підприємств” в Державній академії статистики, обліку і аудиту Держкомстату України (довідка № 835 від 23.11.2005).

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок здобувача полягає в одноосібно виконаному науковому дослідженні, яке відображає авторський підхід до вирішення важливої наукової проблеми - розроблення методологічних та організаційних основ статистики підприємств. Дисертація містить наукові ідеї та методологічні розробки здобувача, впровадження яких в практичну діяльність органів державної статистики здійснювалось безпосередньо автором. У дисертації не використовувались ідеї і розробки, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці, а також не використано матеріали та висновки кандидатської дисертації здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертації доповідались на міжнародних і національних науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема: Науково-практичній конференції “Актуальні питання розвитку державної статистики” (АР Крим, Ялта, вересень 2001р.), Національній конференції “Сучасний стан та перспективи розвитку регіональної статистики” (АР Крим, Ялта, вересень 2002р.), Науково-практичній конференції “Стратегія розвитку державної статистики до 2008 року” (АР Крим, Судак, вересень 2003р.), І-ІІІ Науково-практичних конференціях з нагоди Дня працівників статистики “Система державної статистики в Україні: сучасний стан, проблеми, перспективи (Київ, грудень 2003, 2004, 2005рр.), Міжнародному науково-практичному семінарі з проблем статистичного оцінювання соціально-економічного розвитку прикордонних територій України та Польщі (Польща, Ярослав, квітень 2004р.), Міжнародному симпозіумі з теорії екстремальних значень (Португалія, Авейро, липень 2004р.), Міжнародних наукових конференціях з питань якості та методології в офіційній статистиці (Німеччина, Майнц, травень 2004р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розвитку статистики” (АР Крим, Ялта, вересень 2004р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Статистика в управлінні соціально-економічним розвитком” (Київ, жовтень 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічні проблеми промислового розвитку в Україні” (Донецьк, травень 2005р.), Міжнародному семінарі “Якість даних статистики підприємств” (НТК статистичних досліджень Держкомстату України - Університет “Париж - 2”, Київ, вересень 2005р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Перспективні напрями розвитку державної статистики України” (АР Крим, Алушта, вересень 2005р.).

Методологічні і практичні результати дисертаційної роботи обговорювались на засіданнях вченої ради НТК статистичних досліджень Держкомстату України, методичної ради та колегії Держкомстату України.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані автором самостійно та у співавторстві в 43 роботах, серед яких одна одноосібна монографія, одна - колективна, два навчальних посібники, 22 статті у фахових наукових виданнях, 17 праць в інших виданнях. Загальний обсяг публікацій, які відображають основний зміст дисертації та належать особисто автору, складає 34,44 друкованих аркуші.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається з вступу, п'ятьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 375 сторінок друкованого тексту. Дисертація містить 24 таблиці на 12 сторінках, 25 рисунків на 13 сторінках, список використаних джерел нараховує 254 найменування на 22 сторінках.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, сформульовано мету, завдання та визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, надано характеристику наукової новизни, практичного значення одержаних результатів та інформацію щодо апробації результатів дисертаційної роботи.

Розділ 1 “Концептуальні засади розвитку статистики підприємств” присвячений розробці теоретико-методологічних основ статистики підприємств як самостійного напряму у складі економічної статистики, обґрунтуванню комплексного підходу до її формування, концептуалізації системи державної статистики підприємств та визначенню її основних принципів у перехідний період.

Визначено, що вирішення проблеми єдиного методологічного забезпечення статистики підприємств ускладнюється неоднозначним трактуванням даної категорії в науковій літературі і статистичній практиці. Проблема полягає у розмежуванні загальних підходів до розуміння статистики як методу наукового дослідження, інформаційної бази і власне інструменту формування інформації, а також у визначенні меж охоплення такого явища, як підприємництво.

На відміну від традиційного підходу та виходячи з позицій системного підходу, сучасної нормативно-правової бази, що забезпечує функціонування підприємництва в Україні, а також методологічних меж, якими є Система національних рахунків, запропоновано визначення державної статистики підприємств як комплексної, послідовної та узгодженої системи статистичних інструментів для отримання, обробки, синтезу та оцінки інформації щодо різних аспектів підприємницької діяльності суб'єктів господарювання секторів нефінансових та фінансових корпорацій, а також відповідної офіційної бази даних, характерною рисою якої є узгодженість даних із достатньо високим рівнем їх уніфікації.

Дане трактування поняття статистики підприємств дозволяє розкрити зміст, завдання, функції та визначити цілі державної статистики підприємств не тільки загалом, але і з врахуванням специфіки сучасного етапу її розвитку.

Підприємства представляють реальний сектор економіки, створюють понад 80% валового внутрішнього продукту країни, споживачами якого є інші економічні суб'єкти. Виходячи з цього, підприємства є центральним об'єктом економічної статистики. Статистика підприємств як інформаційна база не є тотожною економічній статистиці, але вона складає її ядро.

Сформульовано завдання статистики підприємств стосовно економічних явищ, а саме - їх характеристика, інтерпретація, прогнозування, що реалізується за допомогою узгодженої системи статистичних обстежень підприємств. Обґрунтовано, що узгодженість і координованість системи дозволяє оптимізувати співвідношення потреб користувачів статистичної інформації і витрат державної статистики на її підготовку у межах заданих параметрів якості. Різний ступінь розвитку окремих груп обстежень, як і статистики певних галузей або секторів економіки, є характерним для статистичних систем усіх країн і України також, що зумовлено комплексом історико-економічних факторів. Введено у науковий обіг поняття статистичних інструментів. Доведено, що єдність статистики підприємств повинна забезпечуватись за рахунок використання загальних методології, статистичних інструментів, методів організації збирання, обробки, аналізу й розповсюдження інформації.

Обґрунтовано, що відповідно до міжнародного та національного досвіду єдиними методологічними межами статистики підприємств є Система національних рахунків, а загальновизнаними інструментами офіційної статистики підприємств є:

- єдина система статистичних спостережень;

- система методологічно узгоджених показників;

- статистичний реєстр підприємств;

- стандартні економічні класифікації.

На відміну від загальноприйнятого погляду, доведено необхідність формування і застосування таких важливих для статистики підприємств інструментів як:

- законодавче поле статистики підприємств;

- адаптована до міжнародних вимог система бухгалтерського обліку на підприємствах;

- статистичний реєстр фізичних осіб-підприємців

- адміністративні класифікації;

- єдине програмне забезпечення;

- система баз первинних та агрегованих даних, база метаданих.

На основі теоретичних досліджень здійснено інтерпретацію принципів побудови СНР у контексті безперервності процесу розроблення економічної інформації в системі органів державної статистики. Єдність потреб аналізу кон'юнктури і структури економіки, єдність коротко -, середньо - і довгострокового прогнозування, забезпечення міжнародних зіставлень за рахунок використання єдиних для усіх країн статистичних стандартів - це три принципи, що визначають задачі СНР, а відповідно повинні визначати і статистику підприємств.

Для їх забезпечення обґрунтовано доцільність створення і послідовного розвитку двох блоків статистики підприємств: кон'юнктурної і структурної. Перша надає інформацію стосовно поточного стану економіки, друга містить в собі показники структури економіки та найважливіших макроекономічних пропорцій. Запропоновано розробити систему заходів на рівні застосування статистичних інструментів для забезпечення узгодження цих інформаційних потоків і взаємного їх доповнення. Завдяки цьому реалізується комплексність потреб СНР і економічного аналізу.

Для можливості здійснення міжгалузевих, регіональних та міжнародних економічних порівнянь досліджено роль використання в ході збирання, агрегації і формування статистичних баз даних концепцій, класифікацій, методологічних підходів та статистико-математичного апарату, прийнятих на міжнародному рівні і рекомендованих міжнародними статистичними організаціями. Досвід побудови статистики підприємств в Україні протягом останніх років свідчить про необхідність забезпечення комплексного підходу при її формуванні. Обґрунтовано, що фрагментарність і недостатня координованість робіт з впровадження міжнародних стандартів призводить до їх низької ефективності, значної тривалості у часі, а іноді і до регресу у розвитку національної статистичної системи.

Сформовано набір показників, методологічна узгодженість яких забезпечує єдність концепцій статистики підприємств і порівнянність інформації різних типів статистичних спостережень: вартість обороту продукції, вартість виготовленої продукції, валова додана вартість, валовий операційний прибуток, чистий операційний прибуток, прибуток (збиток) підприємства. Їх визначення повинні бути наскрізними для статистики підприємств і виходити з відповідних європейських концепцій. Принципово важливим є виділення методологічного центру, функції якого запропоновано покласти на структурну статистику, що, в свою чергу, повинна орієнтуватись на концепції національних рахунків, але з урахуванням можливостей формування даних на підприємствах, тобто специфіки первинного і бухгалтерського обліку.

Розділ 2 “Програмно-організаційні принципи спостереження у статистиці підприємств” присвячений методології та організації системи статистичних спостережень за підприємствами, а саме визначенню і побудові принципової схеми системи показників статистики підприємств відповідно до мети, програми, одиниці спостереження, а також створенню і функціонуванню такого статистичного інструменту, як реєстр суб'єктів підприємництва, його ролі у збиранні, інтеграції та синтезі статистичної та адміністративної інформації.

Уточнено і розвинуто категорійний апарат стосовно статистичного спостереження підприємств у контексті сучасної стратегії формування інформаційних потоків в офіційній статистиці. На відміну від традиційного, запропоновано новий погляд на структуру статистичного спостереження, запропоновано ієрархію його складових: система статистичних показників, база метаданих, програма спостереження, форма статистичного обстеження. Взаємозв'язок цих підсистем дозволяє створити механізм управління статистичними спостереженнями, чого наразі бракує вітчизняній статистиці.

Введено в науковий обіг поняття місцевої одиниці, одиниці за видом економічної діяльності, місцевої одиниці виду економічної діяльності. Розвиток підприємництва як форми діяльності, що об'єднує велике розмаїття суб'єктів господарювання, основна мета функціонування яких - отримання прибутку, створив методологічні передумови для формування єдиного підходу до одиниці спостереження в статистиці підприємств.

Із запропонованих Євростатом видів одиниць спостереження, з огляду на економічну реальність України та обумовлені законодавством можливості офіційної статистики щодо збирання первинної інформації, обґрунтовано доцільність використання у статистичній практиці трьох типів одиниць: підприємство, його місцеві одиниці (МО) та одиниця за видом економічної діяльності (ОВД) за рівнями агрегації. Розмежовано теоретичні і практичні сфери їх застосування. Наприклад, ОВД є значною мірою розрахунковою, хоча в окремих випадках може співпадати як з першою, так і з другою.

Економічна реальність передбачає також наявність місцевої одиниці виду економічної діяльності (МОВД), але через складність ведення відповідного первинного обліку передбачити її як джерело інформації в статистичному спостереженні практично неможливо.

Основний масив первинних даних реально можна отримати тільки від підприємства, оскільки по ньому найбільш повно ведеться облік господарських операцій, тоді як місцева одиниця є джерелом більш деталізованої у регіональному плані інформації, у тому числі і за МОВД.

Обґрунтовано використання різних типів одиниць спостереження в залежності від задач статистичних обстежень підприємств. Для структурних обстежень через очевидні обставини доцільним є збирання даних в цілому від підприємства, для кон'юнктурних - як від підприємства (у випадку коли воно складається з однієї місцевої одиниці), так і від місцевих одиниць. Узгоджене використання цих типів статистичних одиниць дозволяє розробляти обґрунтовану стратегію збирання первинних даних, їх синтезу і доповнення даних прямої реєстрації іншими джерелами інформації.

Запропоновано вирішувати проблему отримання якісних даних від респондентів і загальну задачу мінімізації звітного навантаження на підприємства за рахунок непрямого оцінювання на основі побудови дворівневої моделі статистичного показника, яка дає змогу здійснювати коректне співвідношення первинних даних підприємства та його місцевих одиниць.

На підставі даних державних статистичних спостережень та адміністративних реєстрів визначено і обґрунтовано етапи формування цільової сукупності та поля статистичного спостереження. Основним джерелом даних щодо цільової сукупності одиниць спостереження є адміністративний або статистичний реєстри суб'єктів підприємництва. Детально розглянуто їх взаємозв'язок, переваги та недоліки з огляду на задачі статистичного спостереження.

З'ясовано пріоритетне значення в даному аспекті концептуалізації робіт із побудови статистичного реєстру, системи його ведення і актуалізації. Запропоновано структуру інформаційних блоків статистичних реєстрів підприємств-юридичних осіб та підприємців-фізичних осіб, а також принципову схему актуалізації ядра реєстру на підставі статистичних та адміністративних інформаційних ресурсів.

Значення адміністративних джерел даних щодо суб'єктів підприємництва посилюється із зростанням їх чисельності і появою такого сегменту підприємництва як фізичні особи-підприємці. Ця категорія респондентів потребує специфічних методів їх залучення до системи статистичних спостережень, і провідну роль серед них повинні відігравати реєстр фізичних осіб-підприємців, аналіз та експертні оцінки різних типів адміністративних даних, приведених до формату стандартних статистичних одиниць.

Розділ 3 “Методологічне забезпечення якості вибіркових обстежень малих підприємств” охоплює теоретико-методологічні питання забезпечення статистичних параметрів якості вибіркового спостереження за підприємствами.

Масштабне впровадження вибіркових обстежень підприємств, передусім у сфері малого бізнесу, є загальною стратегічною задачею державної статистики України. На відміну від численних публікацій з питання вибіркових обстежень підприємств, що торкаються певних їх етапів, запропоновано схему реалізації вибіркового обстеження малих підприємств усіх видів економічної діяльності в рамках структурного обстеження підприємств як повного циклу робіт.

На відміну від умов теоретичного (класичного) вибіркового обстеження, коли генеральна сукупність є суцільним невідомим об'єктом, в національній практиці вибіркове обстеження малих підприємств запропоновано здійснювати на підставі таких джерел інформації, як:

- дані реєстру підприємств;

- дані суцільного структурного обстеження;

- дані попереднього вибіркового обстеження;

- дані квартальних експертних розрахунків показників діяльності малих підприємств.

З огляду на те, що в межах методологічних та організаційних основ вибіркових спостережень у дисертації передусім реалізується ідея забезпечення якості статистичної інформації, обґрунтовано нові підходи до:

- аналізу якості реєстру підприємств як бази вибірки;

- аналізу природи виникнення, виявлення та обробки нетипових одиниць сукупності у різних видах економічної діяльності;

- компенсації відсутності відповідей на запит у вибіркових обстеженнях підприємств.

Розвиток ринкових відносин у загальному контексті економічної глобалізації потребує ревізії традиційних поглядів на характер та масштаби діяльності суб'єктів підприємницької діяльності. Статистика, застосовуючи математичні методи роботи із великими сукупностями одиниць, повинна індивідуально розглядати кожен випадок економічного перепрофілювання, “нетиповості” підприємства або відсутності відповідей для можливості їх коректного врахування у підсумках обстеження. Доведено, що процес удосконалення якості статистики потребує поряд із перевіркою та адаптацією якомога більшої кількості альтернативних методик, що застосовуються у світовій статистичній практиці, створення принципово нових та їх спільного використання на різних етапах вибіркового обстеження.

Однак враховуючи, що специфікою статистики підприємств є оперування великими масивами даних, а основною вимогою стосовно вибіркових обстежень є їх оперативність, відповідний інструментарій і алгоритм мають бути достатньо прозорими та легкими в практичній реалізації для можливості використання працівниками статистичних органів.

Запропоновано уніфіковані методи визначення загальної та галузевої якості бази вибірки стосовно класифікації підприємств за КВЕД. Індикатор загальної якості обчислюється за формулою:

Для кожного підприємства змінна Xi дорівнює 1, якщо підприємство добре класифіковане у розділі КВЕД; Xi дорівнює б, якщо підприємство погано класифіковане у розділі, але добре у секції; Xi дорівнює 0, якщо підприємство погано класифіковане у секції. Тобто б є величиною, точно розміщеною між 0 і 1.

Ці індикатори дозволяють індивідуально і легко оцінити якість реєстру відносно змінних стратифікації та порівняти еволюцію якості від одного такого розрахунку до іншого або від одного року до іншого.

Поряд з якістю бази вибірки вагомий вплив на результати вибіркового обстеження малих підприємств мають наявність та методи виявлення і обробки нетипових одиниць сукупності. Розроблений метод виявлення нетипових одиниць у вибірковій сукупності, на відміну від багатьох інших, забезпечує “універсальний” підхід, який не вимагає детального знання специфіки кожного виду економічної діяльності і завдяки своїй простоті може бути включений до будь-якого програмного засобу обробки статистичних даних. Основні етапи реалізації даного методу містять у собі:

- розрахунок дисперсії за стратами;

- графічне виявлення за допомогою точкової діаграми страт, які місять у собі потенційні нетипові одиниці;

- розрахунок дисперсії за стратами з покроковим виключенням кожної потенційно нетипової одиниці у напряму зростання обсягів обороту підприємств;

- розрахунок відносної дисперсії за стратами з покроковим виключенням кожної потенційно нетипової одиниці у напряму зростання обсягів обороту підприємств;

- оцінка впливу кожної вилученої одиниці на показники варіації сукупності та визначення нетипових одиниць за стратами на підставі узагальненого табличного та графічного представлення результатів розрахунків;

- з'ясування причин “нетиповості” кожної виявленої одиниці;

- прийняття рішення щодо розміщення нетипових одиниць у плані вибірки.

Ідентифікація нетипових одиниць у кожній страті дозволяє своєчасно сформувати стратегію з обробки таких підприємств з метою усунення їх негативного впливу на характеристики варіації.

Розділ 4 “Показник обороту як центральна концепція статистики підприємств” присвячений питанню оцінювання масштабів та структури виробництва продукції підприємств у безпосередньому зв'язку з виміром обсягу і динаміки її реалізації. Розглядаються концептуальні питання використання показника обороту як центрального у статистиці підприємств і макроекономічних розрахунках (при переході від статистики підприємств до СНР). Запропоновано методологічні підходи до обчислення індексу обороту на прикладі статистики промисловості. На основі аналізу часових рядів виявлено масштаби сезонності в окремих видах промислової діяльності, надано рекомендації щодо впровадження методу спектрального розкладу ряду у статистичну практику.

Введено в науковий обіг поняття обороту, що відповідає європейській концепції підприємства. Обсяг та динаміка обороту визначають ринкове зростання за видами економічної діяльності, які, з одного боку, постачають сировинну та інвестиційну продукцію для проміжного споживання, а з іншого - споживають її в процесі виробництва товарів та послуг. Зроблено висновок, що показник обороту є найбільш прийнятним для спостереження за масштабами і структурою діяльності підприємств і повинен бути включений у всі галузеві підсистеми статистичних показників з огляду на:

- характер показника обороту як узагальненого результату економічної активності підприємства;

- сучасну організацію і методологію бухгалтерського обліку, тобто відсутність показника готової продукції у цінах виробників в плані бухгалтерських рахунків;

- міжгалузевий характер обороту; оскільки реалізація продукції та послуг відбувається у всіх ринково зорієнтованих видах діяльності, цей показник є ланкою для порівнянь структури і динаміки різних секторів економіки;

- перспективу переходу на нову методику розрахунку індексу виробництва;

- роль показника обороту у побудові індексу цін виробників;

- можливість застосування обороту як єдиного базового показника у розрахунку доданої вартості, створеної за видами економічної діяльності.

Досліджено методологію формування абсолютних вартісних даних з обороту, її відмінність від методології показника готової продукції. На підставі аналізу структурних та кон'юнктурних даних виділено основні фактори розбіжностей в обсягах товарної продукції і обороту, що дозволяє адекватно формувати відповідні макроекономічні агрегати:

- різниця у методології первинного і статистичного обліку по продукції, що надходить на склад, і тієї що реалізується;

- особливості обліку обороту у галузевій та структурній статистиці підприємств;

- різниця у формуванні ціни на вироблену і реалізовану продукцію;

- різниця у діловій активності підприємств щодо процесів випуску і реалізації продукції;

- різкі зміни в основних тенденціях динаміки виробництва, реалізації та накопичення готової продукції.

На основі аналізу джерел щодо методів побудови індексу обороту зроблено висновок про поширеність у статистичній практиці двох основних підходів. Перший спирається на розрахунок агрегатного індексу як середньозваженої величини з індексів по видах діяльності, тобто є близьким до розрахунку індексу виробництва продукції. Другий підхід витікає з методології вибіркових обстежень.

Обґрунтовано доцільність побудови індексу за першим підходом через такі очевидні обставини:

- необхідною передумовою об'єктивного порівняння і комплексного аналізу індексу обороту та індексу виробництва є єдність методології їх розрахунку;

- дані у кон'юнктурній статистиці промисловості, що формуються з широкої програми спостереження, не збираються на вибірковій основі, а використання вибірки для показника обороту потребуватиме перебудови усього блоку цієї статистики, яка наразі є достатньо якісною;

- розрахунок середньозваженого індексу у національних умовах є набагато доступнішим і простішим та може здійснюватись у відносно короткі терміни.

На відміну від практики використання порівнянних цін індекс обороту запропоновано будувати, виходячи з даних про обсяг відвантаженої продукції для найнижчого за КВЕД виду економічної діяльності з подальшим їх коригуванням на галузевий дефлятор і поетапним зважуванням на частку обороту кожного виду діяльності.

Обґрунтовано можливість впровадження індексу обороту у статистичну практику. Визначено проблеми формування регіональних індикаторів та отримання якісних дефляторів за видами економічної діяльності. Для їх вирішення запропоновано підходи до здійснення непрямих оцінок відповідних характеристик для місцевих одиниць та одиниць виду економічної діяльності.

Зроблено висновок, що удосконалення формування часових рядів у кон'юнктурній статистиці, у тому числі і з показника обороту як у вартісному виразі, так і у вигляді індексів, потребують швидкого запровадження практики їх розкладання на компоненти з метою виділення основної тенденції та всіх можливих супутніх ефектів. Відсутність такої інформації може призводити до хибних висновків щодо факторів розвитку окремих видів економічної діяльності. Потреба у їх з'ясуванні вимагає організації збирання відповідної інформації від підприємств, що, в свою чергу, створює додаткове звітне навантаження на респондентів.

За результатами аналізу існуючих концептуальних підходів до розкладання ряду, з'ясовано, що найбільш зручним і поширеним є метод ковзних середніх, який дозволяє очистити часовий ряд від впливу сезонності, календарного та випадкового ефектів і оцінити всі необхідні параметри. Така основна ідея закладена у відповідні стандартні програмні засоби, що дозволяють виконувати процедуру розкладання часових рядів. Однак навіть в рамках одного підходу є певні розбіжності у математичному апараті численних програмних продуктів і можливостях задання параметрів, що може давати різні кінцеві результати. Враховуючи загальну відносність їх точності, надано рекомендації щодо доцільності використання в межах статистичної системи та в адміністративних установах одного програмного пакету. Це дозволяє приймати узгоджені рішення щодо аналізу поточної ситуації і прогнозних показників.

Здійснено діагностику часових рядів щомісячних даних із обсягу обороту у промисловості в поточних цінах. Враховуючи перспективу заміни вартісного показника готової продукції показником обороту на фоні структурних змін у промисловості, переходу з 2001 р. на КВЕД та застосування з 2000 р. підприємствами нових стандартів бухгалтерського обліку, у роботі проаналізовано:

рівень якості часового ряду показника обороту у промисловості з точки зору його придатності для коригування на сезонність;

масштаб сезонних коливань і можливості короткотермінового прогнозування динаміки обороту у промисловості.

Визначено, що придатність ряду до коригування на сезонність визначається наступними параметрами:

- оптимальним для прояву короткочасних та тривалих тенденцій періодом накопичення дискретних даних, який, як свідчить досвід, має бути не менше трьох років;

- можливістю порівняння даних у часі, чому може заважати зміна методології, класифікацій, різкі структурні зрушення в економіці та інші “викиди”, що порушують цілісність ряду даних;

- якістю первинних даних підприємств, які формують узагальнений результат, чому значною мірою сприяє чіткість статистичного визначення показника, що спостерігається;

- кількістю і структурою рівнів агрегації інформації;

- стабільністю і повнотою складових ряду у часі;

- достовірністю даних з точки зору максимального усунення впливу на його характеристики суб'єктивного чинника.

Діагностика рядів по промисловості загалом та по найбільш “сезонних” видах економічної діяльності (електроенергетика, харчова промисловість, виготовлення будівельних матеріалів), свідчить, що ряди з обороту є достатньою основою для побудови короткотермінових прогнозних моделей. Разом з тим є досить високий ризик помилок у кінцевих, найбільш актуальних значеннях ряду. Для їх уникнення і коректної інтерпретації результатів компонентного розкладу ряду запропоновано здійснювати постійне ретроспективне звіряння очікуваних і фактично отриманих значень та аналіз кількості і масштабів проведених коригувань ряду.

Розділ 5 “Методологічні засади побудови індексу виробництва” присвячений формуванню методологічних засад короткотермінової статистики підприємств, і передусім - побудові і розрахунку інтегрального індексу виробничого сектору.

Обґрунтовано, що, поряд зі структурною статистикою, кон'юнктурна, або короткотермінова статистика є важливим компонентом статистики підприємств. Вона більшою мірою ніж структурна зорієнтована на специфіку окремих видів діяльності. Історично найбільш розвинутою є статистика промисловості. На її основі побудовано цілу низку інших галузевих статистик, які з переходом до застосування КВЕД стали представляти відповідні види діяльності.

Визначено, що відповідно по поставлених задач кон'юнктурна статистика відрізняється від структурної періодичністю проведення статистичних спостережень, одиницею та програмою спостереження. Програма спостереження будується таким чином, щоб сформувати ряд індикаторів, що комплексно характеризують динаміку економічної активності підприємств впродовж року.

Обґрунтовано, що основними індикаторами динаміки, які логічно описують діловий цикл, є три індекси:

- індекс надходження замовлень на виготовлення продукції;

- індекс виробництва продукції;

- індекс обороту.

Ці три індекси в комплексі дозволяють відстежувати кон'юнктуру окремих виробництв від етапу замовлень до етапу поставки продукції споживачам. В Україні статистика підприємств розробляє для певних видів економічної діяльності лише індекс виробництва та індекс обороту, але їх методологія значно відрізняється від визначеної міжнародними засадами.

Індекс виробництва є базовим серед індикаторів динаміки підприємств. З огляду на розробленість короткотермінової статистики промисловості і будівництва, досліджено питання побудови індексу виробництва для підприємств відповідних видів діяльності, а саме секцій С, D, Е та F за КВЕД. Запропоновано застосовувати техніку поєднання показників декількох видів діяльності (секцій), що є першим кроком на шляху розробки методологічних підходів до формування великих агрегатних індексів, використання яких підвищує аналітичний рівень статистичної інформації для потреб як СНР, так і процесу управління економікою.

На основі ретроспективного аналізу методології статистики промисловості з'ясовано, що індекс виробництва у промисловості витримав цілу низку трансформацій, однак як і в радянській статистиці він не відповідає загальним міжнародним вимогам, що унеможливлює здійснення міжнародних порівнянь. Підкреслено, що природа індексу є настільки суперечливою, що неможливо апріорі визначити довершеність певного методологічного підходу. Виявлено позитивні та негативні сторони як в традиційних для української статистики методах розрахунку індексу, так і рекомендованих міжнародними статистичними організаціями.

На відміну від традиційного для вітчизняної статистичної практики погляду на природу індексів виробництва продукції, визначено, що відповідно до міжнародних стандартів “індекс виробництва продукції промисловості” та “індекс виробництва продукції будівництва” повинні характеризувати собою зміну створених у промисловості і будівництві обсягів валової доданої вартості за факторними цінами за періоди, що обрані для порівняння. Це має принципове значення для формування методологічних засад розрахунку індексів. Припускається, що ціна та структура доданої вартості за товарами та видами економічної діяльності є сталими для певного відрізку часу. У такому індексі доданої вартості, визначеному за стандартною формулою Ласпейреса, відповідно до його сутності, Статистична Комісія ООН та Євростат рекомендують враховувати:

- різницю у типах та якості вироблених товарів і використаної сировини та матеріалів;

- зміни в запасах незакінченого виробництва;

- зміни в технологічних процесах;

- вартість робіт (послуг) виробничого характеру.

Разом з тим, за результатами дослідження доведено, що рекомендована формула індексу є доволі ідеальною і не може бути реалізована у статистичній практиці безпосередньо. Основним аргументом щодо цього є неможливість щомісячного подання підприємствами інформації, необхідної для розрахунку доданої вартості. Такі дані, в основному, є доступними лише за підсумками року. На підставі аналізу для вирішення цієї проблеми запропоновано адаптовану версію поширеного у європейських країнах та США методу постійного набору товарів для обрахунку індексу виробництва, який у кожній країні має свої особливості.

Розроблено методологічні підходи до побудови інтегрального індексу виробничого сектору, тобто для промисловості та будівництва. Враховуючи складність і економічну неоднорідність цього умовного агрегату, зроблено висновок щодо можливості поєднання в загальному індексі індивідуальних підходів до обчислення динаміки для:

- продукції, яка легко вимірюється у фізичних одиницях;

- продукції, яка не може бути обчислена у фізичних одиницях, а лише у вартісних;

- продукції тривалого циклу виробництва.

З огляду на характер виробничого процесу, до останньої категорії також віднесено продукцію будівництва. Інтегральний для промисловості і будівництва індекс запропоновано розраховувати як середньозважений з індексів видів діяльності:

Ваговою структурою виступає розподіл доданої вартості за видами діяльності. Для можливості здійснення агрегації за нижчими класифікаційними рівнями запропоновано використовувати такі замінники доданої вартості як обсяги виготовленої продукції у вартісному виразі, визначені за середніми цінами. З огляду на близькість структури доданої вартості та обсягу виготовленої продукції, це дасть можливість здійснювати зважування на реальних даних, на відміну від штучно розрахованих, які, як свідчать дослідження, містять суттєву ймовірність похибок.

Таким чином, впровадження зазначених вище рекомендацій дає змогу суттєво удосконалити важливу компоненту інформаційного забезпечення прийняття рішень щодо поточного управління економічними процесами.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове рішення наукової проблеми щодо формування та подальшого удосконалення державної статистики підприємств. Проведені автором дослідження дозволили сформулювати такі висновки концептуального, методологічного та науково-прикладного характеру.