Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. Сучасний соціально-економічний стан сільських територій зазнав і зазнає значних змін. Економічна криза в аграрному секторі економіки зумовила необхідність радикальних економічних змін на селі, створення повноцінного ринкового середовища як у виробничій, так і в соціальній сферах. Однією з основних причин аграрної кризи є недостатнє врахування важливості економічної і соціальної політики на селі. У зв'язку з цим невідкладним завданням є створення такого економічного й соціального середовища, яке сприяло б підвищенню престижності та мотивації праці, привабливих умов для проживання в сільській місцевості, зупиненню руйнації об'єктів соціальної інфраструктури. Це важливо з погляду задоволення інтересів не лише сільськогосподарських підприємств, а й відповідних сільських територій їх розміщення, сільських громад.

Відродження та розвиток сільських територій на ринкових засадах господарювання є новим для нашої країни соціально-економічним явищем у формуванні та здійсненні сучасної аграрної політики. У такому розумінні ця категорія ще недостатньо одержала наукове забезпечення і залишається мало вивченою у прикладному відношенні. Основною метою політики соціально-економічного розвитку сільських територій має стати формування життєздатного середовища, зокрема через підвищення конкурентоспроможності трудових ресурсів, формування збалансованого ринку праці з чіткими соціальними орієнтирами, забезпечення продуктивної зайнятості й соціального захисту працездатного населення, сприяння розвитку підприємництва.

Проблемам розвитку сільських територій присвячено немало робіт як в Україні, так і в інших країнах. Найбільш вагомими є дослідження, представлені в працях багатьох українських учених, зокрема О.Г. Булавки, О.Д. Гудзинського, О.Ю. Єрмакова, Г.І. Купалової, І.І. Лукінова, Е.М. Лібанової, М.Й. Маліка, Є.В. Мішеніна, В.М. Нелепа, О.М. Онищенка, К.В. Прокопишак, І.В. Прокопи, В.П. Рябоконь, М.П. Сахацького, Л.О. Шепотько, В.В. Юрчишина та ін.

Вагомими є питання ефективного розвитку аграрного виробництва та окремих його галузей, висвітлені у працях П.Т. Саблука, П.М. Макаренка, В.Я. Месель-Веселяка, Л.О. Мармуль, І.І. Червена. Певні спроби торкнутися окремих аспектів цих проблем зроблені в дисертаційних дослідженнях О.А. Біттер, Т.М. Гоголь, Р.П. Косодій, Т.І. Ткаліч. Проте проблеми взаємозв'язку розвитку сільської місцевості й ефективності функціонування аграрних підприємств у цьому контексті вивчені недостатньо, зокрема, у Херсонській області дослідження майже не проводилися. А втім для Херсонщини вони є особливо необхідними та практично значимими з тих причин, що АПК Херсонщини розвивається в умовах, які найбільш яскраво виражені у Степовій сільськогосподарській зоні і значно відмінні від тих, що притаманні іншим регіонам країни. Зокрема, це найнижча в країні щільність сільського населення (16 чол./кмІ), мала людність сільських населених пунктів (100-300 чол.) та значна їх віддаленість від адміністративних центрів, транспортних вузлів; депопуляція населення з однієї сторони та низькі показники ефективності господарювання, в т.ч. традиційних галузей спеціалізації АПК, інфраструктури, ? з іншої.

Таким чином, актуальність окресленого кола проблем, їх теоретична та практична соціально-економічна значимість, недостатня розробленість на регіональному рівні, динамізм сучасних змін та необхідність управління ними з метою попередження негативних соціально-економічних проявів зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка та обґрунтування напрямів соціально-економічного розвитку сільської місцевості в пореформений період. Досягнення визначеної мети зумовило розв'язання таких завдань:

- визначити соціально-економічні особливості та функції сільських поселень регіону;

проаналізувати особливості розміщення сільських населених пунктів, агровиробництва та зайнятість населення;

провести аналіз рівня забезпечення об'єктами соціальної інфраструктури;

визначити основні принципи, складові, цілі й механізми реалізації ефективної політики сталого розвитку сільської місцевості на регіональному рівні;

провести соціологічне опитування сільських жителів щодо оцінки і рівнем забезпеченості об'єктами інфраструктури, матеріального добробуту;

обґрунтувати основні напрями соціально-економічного розвитку сільської місцевості та фінансового механізму його забезпечення.

1. Теоретичні та методичні основи соціально-економічного розвитку сільської місцевості

Визначені його зміст, організаційно-економічні аспекти функціонування сільських територій, особливості сільських поселень та зайнятості населення, методичні основи оцінки розвитку сільської місцевості.

Становлення ринкових відносин вимагає пріоритетного дослідження організаційно-економічних аспектів формування та розвитку сільської місцевості як середовища реалізації інтересів різних соціальних груп населення; відносин суспільства і людини; задоволення матеріальних і духовних потреб; створення належних умов життєдіяльності. Відзначимо, що сільська місцевість визначається як історично сформований елемент поселенської мережі, що поєднує всю сукупність сільських населених пунктів. Село слід розглядати не лише як основу розвитку агропромислової сфери економіки та формування продовольчої безпеки країни. Воно є складною територіальною соціально-культурною та еколого-виробничою системою, що виконує комплекс народногосподарських функцій: демографічну, культурну, соціальну, рекреаційну, виробничу, природоохоронну та ін.

На нашу думку, раціональне формування і збереження існуючих сільських систем розселення поряд з розвитком виробничої і соціальної інфраструктури забезпечить сприятливі умови для нормальної життєдіяльності селян. Подальший стан і сама доля сільських поселень значною мірою залежить від розвитку економіки територій, центром яких вони є. У зв'язку з цим ефективне функціонування нових господарських формувань в аграрному секторі сприятиме розширенню функцій сіл, посиленню їх життєдіяльності.

Обезлюднення сіл, старіння сільських жителів призводить до втрати можливостей частини поселень самовідтворення на власній демографічній базі. На базі трьох категорій поселень (занепадаючих, вмираючих та безлюдних) пропонується визначати сільські адміністративні райони демографічної та поселенської кризи. Саме для їх відродження доцільно застосовувати політику державного протекціонізму.

В умовах переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки ефективність розвитку сільської місцевості залежить від наявного соціального потенціалу, інфраструктурного облаштування, функціонування основних виробничих агроформувань. Сутність соціально економічного розвитку села полягає в тому, щоб сформувати вільного товаровиробника, ринкову інфраструктуру, зорієнтувати розвиток аграрного сектору економіки в напрямку ефективного виробництва, розширення сфери прикладання праці, підвищення рівня і якості життя населення.

При цьому зайнятість населення є одним із індикаторів розвитку сільської місцевості. Визначальними його критеріями є також рівень життя, інфраструктурного забезпечення, демографічна ситуація, соціальний потенціал та їх показники. У методології та методиці їх аналізу важливе місце займають анкетування, статистичні та економіко-математичні методи, імітаційне моделювання, прогнозування.

Нами визначено, що основними організаційними аспектами формування сільських територій, які потребують наукового обґрунтування слід вважати: розвиток сільської території, збереження цілісності та її автономності; класифікація сільських поселень та їх соціальна характеристика; об'єктивна необхідність реформування соціального середовища та благоустрій населених пунктів; багатоукладність економіки та розвиток різних форм власності в соціально-економічній сфері.

2. Соціально-економічна характеристика сільської місцевості Херсонської області

Визначені особливості розміщення сільських населених пунктів, здійснена оцінка їх соціальної та виробничої інфраструктури; визначені фактори, які впливають на демографічну ситуацією та соціальний потенціал села, показники рівня та якості життя сільських жителів, проблеми розвитку сільської місцевості, в т.ч. шляхом розробленого та здійсненого вперше соціологічного опитування.

У 2004 р. кількість населення Херсонської області склала 1138,2 тис. чол., в т.ч. у сільській місцевості ? 451,2 тис. чол., або 39,6% загальної кількості. При цьому густота сільського населення залишається найменшою в країні і дорівнює 16 чол./1 км І території. Кількість сільських населених пунктів, починаючи з 1970 р., скоротилась на 134 і склала 698. Серед них кращими умовами життя характеризуються села з кількістю жителів 1000-2000 чол. (24,4%). Проте найбільшу питому вагу в області мають села з населенням до 100 чол. (13,8%), 100 - 500 чол. ? 40,7%. При цьому 5 сіл віднесені до категорії безлюдних та 35 ? деградуючих. Це становить 5,7% загальної кількості сіл і підтверджує актуальність та своєчасність пошуку шляхів оптимізації соціально-економічного розвитку сільських територій регіону.

Для Херсонщини характерна депопуляція сільського населення. Його кількість зменшується на 3,0 - 3,3 тис. осіб щорічно (табл.1). При цьому населення старше працездатного віку перевищує кількість молодшого за працездатний на 2,6%. Кількість трудових ресурсів досягає 535,1 тис. чол., із них 57,5 є безробітними. В останні роки спостерігається зменшення кількості безробітних з 68,5 тис. осіб у 2002 р. до 57,5 тис. чол. у 2004 р., тобто на 11 тис. чол. за 2 роки. Середня тривалість пошуку роботи складає 8 місяців.

Найбільші в Україні землезабезпеченість (20,8 га на 1 чол.), рівень розораності (90,0%), питома вага зрошуваних земель (21,9% всіх угідь) історично зумовлюють розвиток великого товарного аграрного виробництва. Проте ці фактори в процесі ринкових перетворень були враховані недостатньо. Внаслідок реформування було створено 2909 сільськогосподарських підприємств. Це спричинило зниження ефективності використання сільськогосподарської техніки, зменшення продуктивності праці, обсягів виробництва продукції.

Таблиця 1. Динаміка народжуваності, смертності та природного приросту населення Херсонської області (тис. осіб.)

Спеціалізацію аграрного виробництва визначають посіви зернових (55,7%) і технічних культур (27,5%). Врожайність сільськогосподарських культур визначають умови Херсонщини як зони ризикового землеробства. Урожайність зернових культур склала у 2004 р. 26,3 ц/га, що на рівні 2001 р. Стійкі позитивні тенденції спостерігаються у збільшенні врожайності соняшнику з 5,5 у 2001 р. до 8,4 ц/га, цукрових буряків з 160,8 до 291,1 ц/га. Валовий збір зернових культур за 2002-2004 р.р. мав позитивну тенденцію до збільшення. При цьому 58,6% валового збору забезпечили сільськогосподарські підприємства в т.ч. 7,4% фермерські господарства, 41,4% - господарства населення. Галузь тваринництва в регіоні має негативні тенденції до щорічного зменшення поголів'я худоби, виробництва м'яса, молока. Зменшення показників ефективності сільськогосподарського виробництва за останні 10-15 років, його деіндустріалізація спричинили безробіття та низький рівень доходів селян. В сільському господарстві регіону зайнято лише 17,8% найманих працівників. Кількість безробітних склала у 2004 р. 34461 чол. Попит на робочу силу у сільському господарств залишається низьким - 80 чол. на рік. При цьому середньомісячна номінальна заробітна плата у сільському господарстві запишається на рівні 317,23 грн. Аналіз доходів домогосподарств свідчить, що їх сукупні ресурси у 2004 р. збільшились на 7,8%. Збільшення доходів відбувалося переважно за рахунок доходів від підприємницької діяльності (у 3,8 разів). Але споживчі витрати є дуже великими і складають 79% від загальної суми витрат. Це свідчить про відсутність реального зростання добробуту.

Інфраструктура сільської місцевості Херсонської області у 2004 р. характеризується зменшенням дитячих дошкільних закладів та шкіл на 5 од. у порівнянні з 2003 р. (на 1,4%), закладів культури клубного типу на 1 (0,2%), магазинів - на 31 од. (2,2%). Показник забезпеченості сільських населених пунктів школами становить 81,1%, службами побуту - 31,1%. Кількість дітей у закладах дошкільного віку становить 45 чол. на 100 місць. Кількість лікарень зменшилась на 6 од. На базі лікарень було створено лікарські амбулаторно-поліклінічні заклади (табл. 2).

Таблиця 2. Структура та динаміка об'єктів соціальної інфраструктури сіл у Херсонській області

У Херсонській області у 2004 р. діяло лише 491 дитячих дошкільних установ, в тому числі 65,8% ? у сільській місцевості, тобто один садочок припадає на 2 села. Дошкільні заклади знаходяться переважно у комунальній власності (96,1%), тільки 3,5% об'єктів ? у приватній власності та державній (0,4%). В області в розрахунку на 10 тис. чол. налічується 26 лікарів. Медичні заклади зосереджені в основному в середніх та великих селах. Показники розвитку сфери культури свідчать, що закладів культури з 1990 р. зменшилась на 17,5%, бібліотек на 14,2%, кіноустановок на 76%. Позитивними тенденціями характеризується динаміка розвитку житлового фонду. Так, в сільських поселеннях у 2004 р. було введено в експлуатацію на 33 тис. м2 більше, ніж у 2003 р. (66%). Якісні показники обладнання житлового фонду свідчать, що тільки 42,1% сіл забезпечені водопроводом, 11,2% - центральним опаленням, 24,7% - каналізацією, 4,2% - гарячим водопостачанням. Більшість опитаних селян (47,4% та 34,2% відповідно) вважають, що покращення житлових умов в їхньому населеному пункті можливо за рахунок пільгового кредитування індивідуальним забудовникам та реалізації програм молодіжного будівництва.

Проведене нами соціологічне опитування свідчить, що 58,4% селян погіршення інфраструктурного забезпечення села пов'язують з неефективністю органів місцевого самоврядування. 63,2% опитаних бажаною для своїх дітей вважають економічну та медичну освіту. Це свідчить про падіння престижу традиційних для села агровиробничих професій і необхідність врахування цієї ситуації при обґрунтуванні перспектив розвитку сільської місцевості.

3. Основні напрями вдосконалення організації та функціонування сільських територій

Обґрунтовано основні напрями розвитку сільської місцевості, заходи щодо покращення демографічної ситуації, розроблений фінансовий механізм реалізації соціальних програм населених пунктів з визначенням пріоритетів їх розвитку.

Функціонування і розвиток сільської місцевості має забезпечуватись спільними зусиллями держави, суб'єктів господарювання та населення, з чітко визначеними функціями кожного з учасників цього процесу. До обов'язків місцевих владних і самоврядних структур належить координація діяльності суб'єктів господарювання, визначення пріоритетів розвитку села, в т.ч. поширення альтернативних видів діяльності. Участь населення у забезпеченні функціонування і розвитку соціальної інфраструктури села реалізовується переважно у двох формах: через споживання платних послуг і через - індивідуальне житлове будівництво, інженерне облаштування житла, садиб, благоустрій вулиць і сіл.

Нами визначені пріоритетні напрями розвитку сільських населених пунктів регіону, серед яких: розвиток агропромислового виробництва, розвиток виробничої інфраструктури, особливо водозабезпечення; сфери малого бізнесу, альтернативної зайнятості. Важливим організаційним механізмом ефективного розвитку сільських територій Херсонській області мають стати кластерні об'єднання підприємств - територіальні цільові об'єднання, пов'язані одним видом продукції, послуг, взаємодо-повнювальних, а також обслуговуючих їх підприємств, організацій. Серед них обґрунтовані: сільського туризму (агротуристичний), агротекстильний, агропереробний, будівельний, агромашинобудівний.

З метою ефективного управління соціально-економічного розвитку села нами пропонується на обласних та районних рівнях при держадміністраціях створити Центри соціального розвитку, які повинні розробляти соціальні програми розвитку сільських територій для вирішення в порядку черговості комплексу соціально-економічних проблем (розвиток підприємництва, транспортне сполучення, газифікація, водозабезпечення). Фінансові ресурси таких центрів покликані акумулювати Фонд соціально-економічного облаштування сільських територій, який фінансується на рівні 60% за рахунок державних коштів та доповнюється фінансовими ресурсами юридичних та фізичних осіб. Новоствореним агроформуванням рекомендується здійснювати обов'язкові щорічні відрахування у цей Фонд в межах (10-15% прибутку). Одночасно важливим є удосконалення системи оподаткування для них шляхом відрахування частки фіксованого сільськогосподарського податку на соціальний розвиток села в обсязі 50% та відшкодування її з державного бюджету (табл. 3).

Таблиця 3. Основні показники реалізації регіональної програми розвитку малого підприємництва в Херсонській області

Програмно-цільовий підхід до розвитку сільської місцевості передбачає поетапний її розвиток з розробкою та виконанням Програм соціально-економічного розвитку на найближчу перспективу (до 2007 р.). Основними показниками даної програми є: введення загальної площі житла за рахунок усіх джерел фінансування обсягом 153,4 тис. м, збільшення планових витрат на охорону здоров'я на одного мешканця на 18% у порівнянні з 2005 р., розвиток сімейної медицини за рахунок відкриття 20 сімейних лікарських амбулаторій. В системі середньої освіти пропонується активізувати створення освітніх округів в Білозерському, Каховському, Каланчацькому, Великолепетиському.

Основними напрямами регулювання зайнятості сільського населення обґрунтовані: розробка регіональних програм у створенні нових робочих місць, удосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів, розвиток соціальної інфраструктури, підприємництва, агротуристичного комплексу. Для цього у 2007 р. планується створення 14 тис. нових робочих місць, в т.ч. в сфері малого бізнесу - 2,6 тис. Враховуючи тенденції розвитку сільського господарства, у 2007 р. передбачено зростання вартості валової продукції сільськогосподарського виробництва на 3,4%, підвищення ефективності праці на 3-5% за рахунок впровадження високопродуктивних сортів та гібридів сільськогосподарських культур та доведення питомої ваги їх вирощування до 79%, розвитку крапельного зрошення. За рахунок розвитку туристично-рекреаційного кластеру прогнозується збільшення обсягу іноземного туристичного потоку на 5-10%, внутрішнього туризму та кількості оздоровлених громадян на 5-10%, збільшення обсягу наданих туристичних послуг на 7-12% щорічно.

Нами визначено, що новостворені виробничі агроформування будуть виступати системоутворюючими осередками навколишніх сільських територій. Від ефективності розвитку таких господарств залежить фінансування соціальної інфраструктури населеного пункту, її розміщення, підтримка життєдіяльності сільського соціуму та створення сприятливого розвитку життєздатного середовища. Нами обґрунтовані основні елементи та ресурси фінансового механізму забезпечення розвитку сільської місцевості.

Ми вважаємо, що визначальною функцією сільських територій є якомога краще задоволення соціальних і матеріальних проблем громадян. Дану функцію реалізують в основному господарюючі суб'єкти, які забезпечують трудозайнятість населення та відповідають за ефективне використання земельних та інших ресурсів.

Висновки

сільський агровиробництво регіональний зайнятість

1. Сільська місцевість регіону розглядається нами як складне територіальне соціально-економічне утворення, яке не забезпечує не тільки виробництво агропромислової продукції, але й природоохоронні та соціальні функції. При цьому вони характеризуються як взаємозалежні оскільки відносини у сфері виробництва та власності впливають на характер і природоохоронної діяльності, і рівень та якість життя населення.

2. В останні десятиріччя для України та її регіонів характерне зменшення кількості сільського населення та сільських населених пунктів. Із наявністю вимираючих, занепадаючи та трудонедостатніх сіл пов'язане утворення депресивних районів або районів з кризовою демографічною ситуацією. Оскільки ринкова економіка стимулює розвиток успішних підприємств, галузей та регіонів, необхідною обґрунтовується політика державного протекціонізму щодо таких територій.

3. Серед функцій населених пунктів (виробничих, еколого-природоохоронних, рекреаційних, демографічних, трудоресурсних, соціальних) особливо значним уявляється здатність до відтворення соціального потенціалу в регіонах, де кількість та густота сільського населення має та є об'єктивні умови для розвитку велико товарного індустріалізованого аграрного виробництва. В цих умовах сільські населені пункти є осередками організації соціально-економічного середовища, носіями культурно-етнічних та історичних традицій і цінностей народу.

4. Визначальними критеріями соціально-економічного розвитку сільської місцевості є, насамперед, рівень та якість життя населення. В методиці досліджень важливе значення мають виробничі, інфраструктурні, соціальні, ін. Екологічні показники, оцінені методами анкетування, статистичними та економіко-математичними, імітаційного моделювання, прогнозування.

5. У сільській місцевості Херсонської області проживає 451,2 тис. чол. або 39,6% населення (2004 р.). При цьому густота сільського населення (16 чол./1 км2) є найменшою в країні. Села характеризуються малою людністю та віддаленістю одне від одного і адміністративних центрів. Із 698 сіл 40,7% мають 100-500 елементів, 13,7% - до 100 чол., 5,7% віднесення до категорії безлюдних та деградуючих.

6. Спад сільськогосподарського виробництва, занепад високотоварних великих підприємств і їх розукрупнення в області дає 2909 сільгосппідприємств), зменшення масштабів зрошення на 2/3, призвели до падіння рівня життя селян, безробіття, погіршення інфраструктурного забезпечення сільської місцевості. Забезпеченість школами становить 81,1% від потреби, службами побуту - на 31,1%. Тільки 42,1% сіл забезпечені водопроводом, 11,2% центральним опаленням, 4,2% гарячим водопостачанням.

7. В останні 3-5 років позитивні тенденції до зростання має забезпеченість житлом (ріст у 2004 р. порівняно з 2003 р. на 66%) , підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств на основі вдосконалення спеціалізації (виробництво зернових, соняшнику, винограду), поширення крапельного зрошення, збільшості кількості прибуткових підприємств до 70%. Проте, згідно проведеного нами опитування, 63,2% сільських дітей хотіли б здобути економічну та медичну, а не агро виробничу освіту. Це свідчить про необхідність не відродження не тільки матеріального виробництва, а й соціального статусу та престижу на селі.

8. Нами обґрунтовується, що ефективний соціально-економічний розвиток сільської місцевості забезпечить участь у цьому процесі держави ( в т.ч. шляхом фінансування інфраструктури депресивних сіл, підготовки та перепідготовки кадрів формування державних агро виробничих структур, цільових програм розвитку зрошуваного землеробства, поширення інтенсивних сільськогосподарських культур - гібридів у галузях спеціалізації). Органи місцевого самоврядування та представництва сільської громади повинні обґрунтовувати і контролювати бюджети розвитку сільської місцевості (з участю агро виробничих підприємств), зайнятість, соціально-економічне інфраструктурне облаштування села, стимулювати підприємницьку ініціативу та малий бізнес, альтернативні види зайнятості, зокрема зелений або агротуризм.

9. Для узгодження вказаних виробничого, соціального, економічного, демографічного напрямів розвитку сільської місцевості, дій різних організацій та структур ними пропонується створити Центри соціально-економічного розвитку села при обласній та райдержадміністраціях. Фінансове забезпечення розроблюваних центром програм міг би здійснювати відповідний фонд, кошти якого б на 60% забезпечувалися державою, на 10-15% сільськогосподарськими підприємствами, на 5-8% - фермерськими господарствами, 10-15% - сільською громадою. При цьому для соціально-економічного облаштування села доцільно використовувати частину фіксованого сільськогосподарського податку.

10. Ефект від реалізації розроблених напрямів розвитку сільської місцевості може бути як терміновим - збільшення показників виробництва, зайнятості, інфраструктурного забезпечення, доходів населення, так і середньо- та довгостроковим- покращення рівня та якості життя; припинення процесів депопуляції на основі ефективного функціонування сільськогосподарської галузі як основи економіки сільської місцевості, стимулювання малого та середнього підприємництва, розширення несільськогосподарських видів діяльності.

11. При реалізації напрямів соціально-економічного розвитку села ми вважаємо за необхідне дотримання принципів сталого розвитку: комплексного розвитку села як територіальної, господарської та соціально-культурної системи; подолання відокремлення села від міста; розвиток всіх сільських поселень, незалежно від типу та чисельності жителів, з виділенням “перспективних” (опорних) сіл, які будуть виконувати функції центрів організації території; розвиток соціального партнерства між державою, муніципалітетом, бізнесом і населенням; поєднання державної підтримки розвитку сільських територій з мобілізацією ресурсів, якими володіють сільські агроформування та громада; підвищення участі сільського населення в прийнятті рішень, пов'язаних функціонуванням сільської місцевості; зближення рівня економічного і соціально-культурного розвитку сільських територій в різних адміністративних районах.

Література

1. Мармуль Л.О., Бондар Т.В. Стан та забезпеченість сільської поселенської мережі основними об'єктами соціальної інфраструктури. //Вісник аграрної науки Причорномор'я: Матеріали між нар. наук.-практ. конф. "Соціально-економічні проблеми села в пореформений період". - Миколаїв: Миколаїв. держ. аграр. ун-т, 2004. - Спец. Вип. 2 (26). - Том 1.- С. 181- 186.

2. Бондар Т.В. Тенденції соціального розвитку Херсонської області // Таврійський наук. вісник: Зб. наук. пр. - Херсон: Херсон. держ. аграр. ун-т. -2005. - Вип. 37.- С.243-248.

3. Бондар Т.В. Проблеми соціальної сфери села в конкурентному середовищі. //Таврійський наук. вісник: 3б. наук. пр. - Херсон: Херсон. держ. аграр. ун-т. - 2005. - Вип. 38.- С.223 - 228.

4. Бондар Т.В. Вплив соціальної інфраструктури села на розвиток трудового потенціалу. // 3б. наук. праць Луганського нац. аграр. ун-ту. Серія "Економічні науки". - № 38/50. - Луганськ, ЛНАУ. - 2004. - С. 297-299.

5. Бондар Т.В. Проблеми удосконалення адміністративно-територіального устрою Херсонської області. //Вісник аграрної науки Причорномор'я, Миколаїв: Миколаїв. держ. аграр. ун-т. - 2005. - Вип. 2 (30).- С. 133- 138.

6. Бондар Т.В. Соціально-економічні засади розвитку сільських територій районного рівня. //Таврійський наук. вісник: Зб. наук. пр. - Херсон: Херсон. держ. аграр. ун-т. - 2005. - Вип. 42. - С.227-232.

Размещено на Allbest.ru