У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і визначено завдання дослідження, його об`єкт і предмет, наукову новизну, практичне значення та апробацію одержаних результатів.

У розділі 1 “Окремі аспекти кредитування експортоорієнтованих підприємств” розкрито теоретико-методологічні засади кредитування експортоорієнтованих підприємств, визначено особливості процесу кредитування експортоорієнтованих підприємств, що включає в себе суб`єкти, об`єкти і забезпечення кредиту з урахуванням специфіки такого кредитування.

У дисертації реалізовано комплексний підхід стосовно дослідження системи кредитування експортоорієнтованих підприємств, яка визначається взаємодією базових елементів даної системи та рівнем розвитку кредитних відносин у державі, які мають сприяти інтеграції економіки України у світове господарство і забезпечувати прогресивний розвиток вітчизняного товаровиробництва. У розвинутому ринковому господарстві кредитування зовнішньоекономічної діяльності підприємств має особливості такого процесу: забезпечує перерозподіл фінансових ресурсів між сторонами; активізує накопичення капіталу в рамках світового господарства; прискорює процес реалізації товарів, послуг, інтелектуальної власності суб`єктами господарювання на міжнародному рівні.

Базовими елементами системи кредитування експортоорієнтованих підприємств є суб`єкти, об`єкти кредиту та забезпечення кредиту. До суб`єктів кредитування відносять у першу чергу фінансово-кредитні установи, серед яких основне місце посідають банки. Позичальником виступає експортоорієнтоване підприємство. У дисертації розглянуто можливості, які відкриває експортна діяльність для підприємств, її важливість для економічного розвитку країни. Аналізуючи діяльність експортоорієнтованих підприємств як підприємств, що здійснюють експорт продукції, робіт, послуг і мають на меті одержання прибутку від виробничої або інших видів господарської діяльності були виявлені такі особливості їх функціонування:

- експортна діяльність підприємств контролюється на державному рівні; експортоорієнтовані підприємства є об`єктами економічного регулювання з боку національного законодавства, національних законодавств інших країн, міжнародних угод;

- структура експорту та експортний потенціал визначають конкурентоспроможність держави на міжнародному рівні, її статус і місце в світовому господарстві;

- система світових цін, а також міжнародні стандарти якості продукції обумовлюють конкурентоспроможність продукції підприємств за ціновими і якісними параметрами;

- експортна діяльність підприємств передбачає проведення валютних операцій і міжнародних розрахунків, що пов`язано з наявністю різноманітних ризиків, у тому числі фінансових і політичних.

Залежно від функцій які виконує суб`єкт кредитування, запропоновано класифікацію у системі кредитування експортоорієнтованих підприємств за видами кредитів. За галузевою спрямованістю експортоорієнтованих підприємств доцільно класифікувати кредити на промислові, сільськогосподарські, торгові. Для кожного виду кредитів суб`єкти кредитування повинні керуватися банківськими інструкціями, які регламентують порядок видачі та погашення кредиту і відповідну організацію процесу кредитування. Види кредитів у системі кредитування експортоорієнтованих підприємств розрізняють також за строками і видами платежу, його забезпеченістю, ступенем ризику.

Проведене дослідження показало, що банківське кредитування експортоорієнтованих підприємств необхідно поділяти залежно від об`єкта кредитування та впливу кредиту на конкурентоспроможність позичальника стосовно: 1) зовнішньоторговельних угод підприємств-експортерів; 2) інвестиційних проектів створення, розширення або модернізації експортного виробництва. Перший вид кредиту має короткостроковий або середньостроковий характер, об'єктом кредитування виступає часовий розрив у платіжному обігу, коли власних ресурсів і доходів (наприклад, виручки від реалізації продукції) не вистачає для здійснення поточних чи майбутніх платежів. Цей вид кредиту сприяє безперервності процесу виробництва експортної продукції та її просовуванню на міжнародному ринку завдяки конкурентним перевагам, які створюються кредитним забезпеченням зовнішньої торгівлі і умовам платежу. Тут має місце цінова конкуренція підприємств-експортерів. Кредитування інвестиційних проектів експортоорієнтованих підприємств, завдяки довгостроковому характеру, забезпечує фінансову можливість створення експортного виробництва, його розширення або модернізацію, кредитні ресурси спрямовуються на формування матеріального об`єкта. Конкурентні переваги експортоорієнтованого підприємства на міжнародному ринку досягаються завдяки підвищенню якості продукції, збільшенню її обсягів, випуску нової продукції. При цьому виникає як цінова конкуренція, так і нецінова: підвищення якості продукції; розширення виробництва як засобу боротьби з конкурентами через їх поглинання.

Система кредитування експортоорієнтованих підприємств має особливості, пов`язані зі специфікою функціонування суб`єкта кредитування - експортоорієнтованого підприємства. Тому у дослідженні обґрунтовано необхідність удосконалення процесу банківського кредитування експортоорієнтованих підприємств відповідно до етапів, що включає: визначення кон`юнктури ринку (галузі) позичальника; аналіз його конкурентоспроможності та виробничо-інвестиційного потенціалу експортного виробництва; оцінювання стратегії підприємства на світовому ринку. У роботі автором уточнено дефініції "конкурентоспроможність експортоорієнтованих підприємств" та "виробничо-інвестиційний потенціал експортного виробництва".

Доведено, що кредитні ресурси банків мають бути спрямовані на розвиток конкурентоспроможних суб`єктів господарювання, бо саме рівень конкурентоспроможності визначає місце підприємств на міжнародному ринку, а також рівень конкурентоспроможності галузі і національної економіки. Для вартісної оцінки, аналізу структурних змін та можливостей ефективного залучення і використання виробничо-інвестиційної ресурсної бази розвитку зовнішньоекономічної діяльності, зокрема експортного виробництва, у дослідженні запропоновано використання показників виробничо-інвестиційного потенціалу експортного виробництва.

У роботі досліджується організація процесу кредитування експортоорієнтованих підприємств, а також фактори, що сприяють підвищенню його ефективності, зокрема концентрація банківського капіталу, зниження вартості кредитних продуктів та розширення їхнього асортименту.

У розділі 2 "Практика кредитування експортоорієнтованих підприємств банками України" досліджено функції українських банків у фінансуванні експортної діяльності підприємств, процес банківського кредитування та напрями активізації кредитування експортоорієнтованих підприємств.

У дисертації аналізуються основні галузі, підприємства яких становлять експортний потенціал України за період з 1997 по 2005 роки. До таких галузей належать добувна, металообробна, хімічна, деревообробна, машинобудування та приладобудування, АПК. Визначено, що до експортного потенціалу національної економіки входять ресурсні, економічні, технологічні порівняльні переваги країн. Отже, передумови, форми та ресурси подолання нинішнього кризового стану економіки України безпосередньо пов'язані з більш ефективним використанням експортного потенціалу країни, оптимальною диверсифікацією векторів зовнішньоекономічних зв'язків.

Аналіз показав, що саме чистий експорт в Україні має визначальний вплив на досягнення профіциту платіжного балансу. Але розвиток експортного потенціалу України необхідно здійснювати не тільки за рахунок збільшення обсягів експорту, а й через зміну його структури. Для цього потрібні інвестиції в експортоорієнтовані галузі, які є засобом економічного зростання та розвитку науково-технічного прогресу. Досліджено структуру капітальних вкладень за галузями промисловості. Наприклад, у добувну промисловість щорічно спрямовується близько 10% інвестиційних ресурсів, АПК отримує близько 5%, хімічна - 2,5%, машинобудування - 2,5%, деревообробка - 1,5%, металообробка отримує до 5% інвестиційних ресурсів. Обґрунтовано, що існує пряма залежність між обсягом інвестицій, спрямованих в експортне виробництво, і темпами зростання експорту. Для інвестування експортоорієнтованих галузей використовуються різні джерела (табл.1).

Таблиця 1. Структура джерел капітальних вкладень в експортоорієнтовані галузі України у 1997-2005 рр., % Статистичний бюлетень НБУ, Економіка України за 1997 - 2005 рр.

З таблиці видно, що дві третини капіталовкладень здійснюються за рахунок власних коштів підприємств, з яких 40-50% складають амортизаційні відрахування. Щодо прибутку, то 40% українських підприємств не мають можливість спрямовувати його в інвестиційний розвиток експортного виробництва. Обсяг державного фінансування експортоорієнтованих галузей коливається по роках від 9% до 15% від загального обсягу інвестицій. Кошти держави передусім спрямовують на дотації державних підприємств. Незначну частку у фінансуванні експортоорієнтованих галузей мають іноземні інвестиції. Так, кошти іноземних інвесторів у загальному обсязі інвестицій поступово зросли з 1% у 1997 р. до 5% у 2005 р., що не може задовольняти потреби українських підприємств в іноземному інвестиційному капіталі.

Розвинена економіка базується на акумуляції заощаджень населення і тимчасово вільних коштах підприємств через кредитний і фондовий ринки. Український фондовий ринок поки що є здебільшого приватизаційним, а не інвестиційним механізмом. На сучасному етапі розвитку економіки України важливим джерелом інвестиційного розвитку експортного виробництва має стати кредит. Через короткострокове та довгострокове кредитування експортоорієнтованих підприємств банки по-різному впливають на конкурентоспроможність цих підприємств на міжнародному ринку. При короткостроковому кредитуванні конкурентні переваги підприємств на міжнародному ринку досягаються завдяки ціновим параметрам, у разі довгострокового кредитування - через цінові та нецінові параметри. Збільшення обсягів банківського кредитування експортної діяльності підприємств сприяло збільшенню обсягів експорту.

Результати дослідження довели, що збільшення обсягів кредитування, перш за все, пов'язано зі зменшенням вартості кредитних ресурсів, стабілізацією валютних курсів та зацікавленістю банків у наданні кредитів експортоорієнтованим підприємствам через стійкі надходження у валюті, що забезпечує погашення боргу і одержання відсотків; використання валютних контрактів підприємства-позичальника як заставу при наданні позички; високу конкурентоспроможність клієнтів. Але частина кредитування експортної діяльності підприємств у загальному обсязі банківських кредитів має тенденцію до постійного зниження.

Автором з`ясовані причини, які суттєво впливають на зменшення частки кредитів експортоорієнтованим підприємствам у загальному обсязі кредитів, а саме постійно змінюване валютне законодавство; не на належному рівні підтримка з боку держави цих підприємств та банківських установ, що їх кредитують; недостатність фінансових ресурсів банків для кредитування експортної діяльності; недосконалий процес банківського кредитування експортоорієнтованих підприємств, що в свою чергу підвищує ризик кредитної операції, негативно впливає на повернення кредиту та відсотків за ним.

Українські банки мають недостатню нормативну базу стосовно організації кредитування експортоорієнтованих підприємств, хоча у банках і наявні загальні організаційні бази, що узагальнюють міжнародний та вітчизняний досвід і дозволяють банкам підвищити ефективність процесу кредитування експортоорієнтованих підприємств, забезпечити повернення кредиту. Крім того, капіталізація українських банків є вкрай недостатньою для задоволення внутрішнього попиту національних підприємств у кредитних ресурсах.

Проведене дослідження дало можливість констатувати необхідність удосконалення процесу кредитування експортоорієнтованих підприємств, по-перше, через удосконалення валютного законодавства та забезпечення з боку держави гарантій (там, де це буде доцільно) для кредиторів та експортоорієнтованих підприємств. Доцільність визначається рівнем конкурентоспроможності підприємства (галузі); по-друге, залучення українськими банками коштів у вигляді синдикованих кредитів.

У розділі 3 "Напрями вдосконалення процесу кредитування експортоорієнтованих підприємств" визначено процес банківського кредитування експортоорієнтованих підприємств по етапах, який має включати: дослідження кон`юнктури ринку (галузі) позичальника; аналіз його конкурентоспроможності, виробничо-інвестиційного потенціалу експортного виробництва; оцінку стратегії підприємства на міжнародному ринку (на прикладі ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та ЗАТ КБ "Приватбанк").

У процесі кредитування експортоорієнтованих підприємств банки мають використовувати організаційно-економічні прийоми видачі та погашення позичок. Від цього залежить прибуткова банківська діяльність. Поетапне дослідження змісту процесу кредитування українськими банками експортоорієнтованих підприємств показало, що перший етап - аналіз і попередній відбір заявок на отримання кредиту і другий етап - оцінка кредитоспроможності позичальника - потребують удосконалення. Вони є основними етапами процесу кредитування підприємств-експортерів, на підставі яких банк приймає рішення щодо можливості надання кредиту або скасування кредитних відносин з клієнтом. Зміст операцій на наступних етапах процесу кредитування експортоорієнтованих підприємств залежить від глибини аналізу, проведеного на перших двох.

Автором запропоновано використання на першому етапі комплексу операцій і показників, за допомогою яких можна дослідити ринок позичальника і визначити його конкурентні переваги; на другому етапі запровадити вдосконалену методику оцінки кредитоспроможності експорторієнтованих підприємств з визначенням показників, які комплексно характеризують конкурентоспроможність, фінансовий стан підприємства, оцінюють розвиток його експортного виробництва. Досліджено етапи формування стратегії підприємства на міжнародному ринку, методи оцінки її ефективності.

На підставі аналізу статистичних і кон`юнктурних оглядів міжнародного ринку залізорудної сировини, техніко-економічних показників, звітних даних українських і російських гірничо-збагачувальних комбінатів визначено необхідність зростання обсягів кредитування банками експортоорієнтованих підприємств гірничорудної промисловості України.

У роботі проаналізовано можливості кредитування ЗАТ "Приватбанком" інвестиційного проекту розвитку експортного виробництва гірничо-збагачувальному комбінату "Південний" (м. Кривий-Ріг).

Дослідження міжнародного ринку залізорудної продукції як ринку збуту позичальника - “Південного ГЗК” - показало, що даний ринок представлений ринками країн Західної Європи, Східної і Південно-Східної Азії, Північної Америки, близькосхідних країн і Латинською Америкою. Ринок залізорудної продукції дуже сконцентрований - на вісім країн припадає 95% світового експорту залізної руди, що можна вважати стабільним (табл. 2).

Ціноутворення на міжнародному ринку залізорудної сировини залежить від собівартості залізорудної сировини, яка складається з виробничих і транспортних витрат, котрі визначають конкурентоспроможність продукції на ринку. Результатом політики споживання більш дешевої сировини східноєвропейських споживачів стало скорочення частки західних виробників на ринку.

Таблиця 2. Постачальники та споживачі залізорудної продукції (1991-2005 рр.)

Стосовно російських компаній українські виробники мають нижчі транспортні витрати, що сприяє збереженню більшої частки українського експорту залізорудної сировини. Щодо світових лідерів з експорту залізорудної продукції (компаній Бразилії, Індії, Південної Африки) українські виробники мають більш низькі ціни.

У дисертації вдосконалено методику оцінювання кредитоспроможності позичальника з використанням показників конкурентоспроможності та оцінки виробничо-інвестиційного потенціалу експортного виробництва і визначення класу позичальника.

Одним із способів визначення конкурентоспроможності підприємства є матричний метод, коли на основі системи коефіцієнтів визначається позиція позичальника стосовно умовного "підприємства-лідера", розраховується загальний рівень його конкурентоспроможності щодо основних конкурентів. Коефіцієнти розраховуються за допомогою комп`ютерної програми. За результатами розрахунків зроблено позиціонування підприємства-позичальника стосовно основних конкурентів: ВАТ "Південний ГЗК" є менш конкурентоспроможним відносно "світового лідера", бо має набагато нижчі значення коефіцієнта загального рівня конкурентоспроможності (0,06 проти "Лебединського ГЗК" (Росія), 0,72 проти "Центрального ГЗК" (Україна), однак стосовно конкурентів (за сумою балів) посідає стійкі позиції (основний конкурент серед вітчизняних підприємств - ВАТ "Центральний ГЗК").

Оцінювання виробничого потенціалу характеризує матеріальні умови оновлення продукції і підвищення її якості і може бути базою для прогнозування обсягів промислового виробництва підприємства-позичальника та його основних конкурентів. Визначення величини потенціалу складається з оцінок вартості його елементів (основних засобів, промислово-виробничого персоналу, технології виробництва, інформації). Виробничий потенціал ВАТ "Південний ГЗК" перевищує потенційні можливості його основного конкурента - ВАТ "Центральний ГЗК" на 7,0%. ВАТ "Південний ГЗК" має конкурентні переваги за такими факторами виробництва, як вартість капіталу (основних засобів виробництва) і рівень технології. Водночас ВАТ "Південний ГЗК" поступається ВАТ "Центральний ГЗК" за такими елементами виробничих можливостей, як трудові та інформаційні ресурси.

Методика діагностики інвестиційного потенціалу експортного виробництва полягає в оцінці показників, які в сукупності характеризують здатність підприємства акумулювати необхідні кошти і ефективно використовувати їх для розширення експортної діяльності. Розраховано фактичні значення показників для підприємств-конкурентів, розроблено шкалу їх рейтингової оцінки (на основі суми балів), за допомогою якої здійснено порівняння інвестиційних потенціалів експортних виробництв "Південного ГЗК" та "Центрального ГЗК". Зроблено висновок, що ВАТ "Південний ГЗК" має нижчий інвестиційний потенціал експортного виробництва проти ВАТ "Центральний ГЗК": за майже рівних фінансових можливостей "Південний ГЗК" має нижчі рейтингові оцінки за показниками динаміки і структури виробничих інвестицій, коефіцієнтами оновлення основних фондів, використанням виробничих потужностей, однак за темпами нарощування поставок концентрату, у т.ч. на експорт, “Південний ГЗК” випереджає основного конкурента.

Проведені розрахунки дали можливість визначити, які саме параметри впливають на конкурентспроможність ВАТ "Південний ГЗК", оцінити його стратегію на міжнародному ринку, визначити клас позичальника, та обґрунтувати програму кредитування ЗАТ КБ "Приватбанком" інвестиційних заходів експортоорієнтованого підприємства ВАТ "Південний ГЗК".

Дослідження засвідчило, що аналіз ринку, цінових і нецінових параметрів продукції позичальника його конкурентоспроможності і виробничо-інвестиційного потенціалу експортного виробництва значно підвищує ефективність процесу банківського кредитування експортоорієнтованих підприємств, дозволяє спрямовувати кредитні ресурси на розвиток конкурентоспроможних підприємств, що сприяє вчасному їх поверненню і створенню довгострокових конкурентних переваг українських підприємств на світовому ринку.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у розробці науково методичних і практичних підходів щодо вдосконалення процесу кредитування експортоорієнтованих підприємств.

1. Досліджено роль банківського кредитування в експортної діяльності підприємств. Кредитні відносини мають сприяти інтеграції господарства України у світове господарство і забезпечувати прогресивний розвиток вітчизняного товарного виробництва. Залежно від об`єкта кредитування та впливу кредиту на конкурентоспроможність позичальника автором запропоновано класифікацію банківського кредитування експортоорієнтованих підприємств: 1) кредитування зовнішньоторговельних угод підприємств-експортерів, що забезпечує безперервність процесу виробництва експортної продукції та її просуванню на міжнародному ринку, завдяки конкурентним перевагам (ціновим), що створюються кредитним забезпеченням зовнішньої торгівлі і умовам платежу; 2) кредитування інвестиційних проектів створення, розширення або модернізації експортного виробництва, що гарантує фінансову можливість створення експортного виробництва, його розширення або модернізацію, також надасть конкурентні переваги підприємству (цінові і нецінові) на міжнародному ринку.

2. Визначені особливості процесу кредитування експортоорієнтованих підприємств, пов`язані з функціонуванням суб`єкта кредитування - підприємства-експортера, а саме: на експортну діяльність підприємств впливають політичні та економічні фактори, вони реагують на зміни з боку українського законодавства та національних законодавств інших країн, міжнародних угод; структура експорту та експортний потенціал визначають конкурентоспроможність держави на міжнародному рівні, її статус і місце в світовому господарстві; існування системи світових цін, а також певних міжнародних стандартів якості продукції, визначають конкурентоспроможність продукції підприємства за ціновими і якісними параметрами; експортна діяльність підприємств передбачає здійснення валютних операцій і міжнародних розрахунків, що пов`язано з існуванням різноманітних ризиків, у тому числі фінансових, правових, операційних.

3. Зроблено висновок, що необхідно збільшувати обсяги кредитування конкурентоспроможних суб`єктів господарювання, які визначають рівень конкурентоспроможності галузі і національної економіки на міжнародному ринку. У цьому контексті уточнені визначення: конкурентоспроможності експортоорієнтованих підприємств, як реальної і потенційної можливість суб`єктів господарювання в існуючих для них умовах проектувати, виготовляти та збувати товари на зовнішньому ринку, що за ціновими і неціновими характеристиками більш привабливі для споживача, ніж товари їх конкурентів; виробничо-інвестиційниного потенціалу експортного виробництва, як сукупності оцінки, динамічних і структурних змін та можливостей ефективного залучення і використання виробничо-інвестиційної бази розвитку зовнішньоекономічної діяльності, зокрема експортного виробництва.

4. Розглянуто основні галузі, підприємства яких становлять експортний потенціал України, та досліджено практику банківського кредитування їх експортної діяльності. Обґрунтовано, що розвиток експортного потенціалу України необхідно здійснювати не лише за рахунок збільшення обсягів експорту, а й зміни його структури, оскільки в ньому повинні бути сфокусовані ресурсні, економічні, технологічні та інші порівняльні переваги країн. Аналіз показав, що збільшення обсягів банківського довгострокового і короткострокового кредитування експортної діяльності підприємств забезпечує збільшення обсягів експорту підприємств та змінює його структуру.

5. Установлено, що банки заінтересовані у наданні кредитів експортоорієнтованим підприємствам через стійкі надходження у валюті цим підприємствам, які є джерелом погашення кредиту; використання валютних контрактів підприємства-позичальника як застави при наданні позички; високу надійність клієнтів. Результати дослідження дозволили виявити такі тенденції: 1) збільшилися обсяги кредитування підприємств-експортерів українськими банками, що пов'язано зі зменшенням вартості кредитних ресурсів, стабілізацією валютних курсів; 2) зменшення частки кредитів експортоорієнтованим підприємствам у загальному обсязі кредитів через недостатність банківських фінансових ресурсів для кредитування експортної діяльності підприємств; недосконалий процес банківського кредитування таких підприємств, що підвищує ризик кредитної операції, негативно впливає на повернення кредиту та відсотків за ним.

6. Обґрунтовано, що розвиток кредитування експортоорієнтованих підприємств ставить особливі вимоги до формування відповідної ресурсної бази банківських установ. Це мають бути стабільні та керовані ресурси, терміни перебування яких у розпорядженні банку адекватні термінам відповідних активів. У рамках цього постає проблема як капіталізації вітчизняних банків, нарощення обсягів залучених ресурсів на депозити юридичних i фізичних осіб, так і залучення українськими банками коштів з-за кордону у вигляді синдикованих кредитів. Європейські банки дедалі активніше співпрацюють із банками країн пострадянського простору, що пояснюється підвищеними процентними ставками та значним попитом на кредити з боку банківських установ цих країн. Активізація операцій банків з кредитування експортоорієнтованих підприємств, також пов`язується із забезпечення з боку держави гарантій для кредиторів та експортоорієнтованих підприємств. Це стосується звільнення від податків прибутку банків, який спрямовуватиметься на капіталізацію або коштів експортоорієнтованих підприємств, які інвестуватимуться в банки, законодавче забезпечення прав кредиторів і створення відповідної інфраструктури (кредитних бюро, рейтингових агентств тощо), яка буде сприяти зниженню банківських ризиків по операціям з кредитування експортоорієнтованих підприємств.

7. Встановлено, що нагальною є потреба в поетапному удосконаленні процесу кредитування експортоорієнтованих підприємств за етапами, і запропоновано: на першому етапі запроваджувати комплекс операцій і показників, за допомогою яких можна дослідити ринок позичальника і визначити його конкурентні переваги; на другому етапі ввести методику оцінки кредитоспроможності позичальника, за допомогою якої можна оцінити його конкурентоспроможність, виробничо-інвестиційний потенціал та визначити стратегію. Аналіз позичальника на першому і другому етапах процесу кредитування визначає доцільність поетапного проведення цього процесу: визначення конкретних умов кредитної операції, позичкового проценту та застави, укладення кредитної угоди, надання та вчасне повернення кредиту. Зроблені автором пропозиції з вдосконалення процесу кредитування експортоорієнтованого підприємства були використані на практиці під час кредитування ЗАТ КБ “Приватбанком” підприємства - експортера гірничо-металургійного комбінату “Південний”.

8. Для розвитку операцій з кредитування кредитування зовнішньоторговельних угод або інвестиційних проектів створення, розширення, модернізації експортного виробництва та підвищення їх ефективності банкам потрібно: 1) знизити валютний ризик по операціях з валютного кредитування експортерів за рахунок прогнозування банком обсягів валютної виручки підприємства; 2) дати можливість позичальникам-експортерам розміщувати валютну виручку на депозиті; 3) використовувати пільгові процентні ставки по операціях з кредитування експортоорієнтованих підприємств; 4) розширити акредитивні, інкасові, гарантійні, консалтингові, форфейтингові операцій при кредитуванні зовнішньоторговельних угод підприємств-експортерів; 5) залучати синдиковані кредити; 6) давати позичальникам можливість отримати цінові конкурентні переваги і розширити ринки збуту через залучення клієнтів в інших країнах - контрагентів експорту в систему одного банку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях

1. Джулакідзе К.Ю. (Антоневська К.Ю.) Вдосконалення методичної бази управління ризиками кредитно-інвестиційного портфелю українського комерційного банку // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Вип. 193. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С.1373 - 1385. - 0,62 друк. арк.

2. Джулакідзе К.Ю. (Антоневська К.Ю.) Визначення конкурентоспроможності підприємства-позичальника як етап програми банківського довгострокового кредитування // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Вип. 197. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С.1335 - 1339. - 0,25 друк. арк.

3. Джулакідзе К.Ю. (Антоневська К.Ю.) Діючі та перспективні напрями розвитку операцій банків з інвестиційного кредитування // Соціально- економічні дослідження в перехідний період. Мале та середнє банківництво в умовах становлення ринкової системи в Україні: Зб. наук. праць НАН України. Вип. 6 (L). - Львів, 2004. - С. 207 - 212. - 0,33 друк. арк.

4. Джулакідзе К.Ю. (Антоневська К.Ю.) Удосконалення програми аналізу підприємства - об`єкта кредитування // Фінанси, облік і аудит: Наук. зб. Вип. 4. - К.: КНЕУ, 2004. - С.68 - 78. - 0,36 друк. арк.

5. Джулакідзе К.Ю. (Антоневська К.Ю.), Невмержицький В.В. Аналіз інвестиційно-кредитного портфеля банку // Фінанси України. - 2005. - № 3. - С. 107 - 111. - 0,29 друк. арк. (особисто здобувачем розроблено методику аналізу інвестиційно-кредитного портфеля на підставі показників ризику і доходності кредитних та інвестиційних банківських операцій - 0,24 друк. арк.).

В інших виданнях

6. Антоневська К.Ю. Роль держави в управлінні стратегіями економічного розвитку // Матеріали ХІ Міжнародної науково-практичної конф. "Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації". - Чернівці: ЧДУ ім. Ю. Федьковича, 2000. - Т. ІІ. - С.183-186. - 0,33 друк. арк.

7. Антоневская Е.Ю. Направления деятельности иституционального инвестора в регионе // Матеріали І міжвузівської науково-практичної конференції "Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах ". - Дніпропетровськ: ДДФЕІ, 2000. - Т. 2: Економічні науки. - С. 92-94. - 0,25 друк. арк.

8. Джулакідзе К.Ю. (Антоневська К.Ю.) Специфіка інвестиційного процесу в умовах розвитку ринкових відносин в Україні // Праці IV Міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених "Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання". - Донецьк: ДонНУ, 2003. - Ч. 5. - С.48-51. - 0,22 друк. арк.

9. Джулакідзе К.Ю. (Антоневська К.Ю.) Напрями вдосконалення програми комерційного банку з інвестиційного кредитування // Матеріали I Міжнародної науково-практичної конференції "Науковий потенціал світу - 2004". - Дніпропетровськ: Наука і освіта , 2004. - Т. 8: Банки та банківська система. - С. 32-33. - 0,1 друк. арк.

Размещено на Allbest.ru