Размещено на http://www.allbest.ru

Донецький національний університет

Самуйлов Валерій Олегович

УДК 330.341.1:658.589

Методи управління нововведеннями на промислових підприємствах

Спеціальність 08.02.02 - Економіка й управління науково-технічним прогресом

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіки промисловості Національної академії наук України (м. Донецьк) у Науково-дослідному центрі інформаційних технологій.

Науковий керівник: доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

Лепа Микола Миколайович,

Науково-дослідний центр

інформаційних технологій Інституту економіки

промисловості Національної

академії наук України (м. Донецьк), директор

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Аптекар Савелій Семенович, Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського (м. Донецьк), завідувач кафедри інвестиційного менеджменту;

кандидат економічних наук, доцент Костенко Наталія Валентинівна, Донецький державний інститут штучного інтелекту (м. Донецьк), доцент кафедри міжнародної економіки

Провідна установа:

Дніпропетровський національний університет Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ), кафедра економіки і маркетингу.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Беспалова А.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

нововведення підприємство інноваційний

Актуальність теми. Перехід до нової економічної системи, що відповідає сучасним науково-технічним, технологічним умовам і перспективам світової цивілізації, можливий лише за умови оволодіння інноваційним шляхом розвитку. Вивчення зарубіжної практики та власний досвід дають підставу стверджувати, що основною метою державної політики має бути забезпечення і підтримка починань усіх учасників, пов'язаних з розвитком науково-технічного прогресу. У найбільш розвинених країнах така політика охоплює програми від державної підтримки технологічних нововведень та інвестицій в інфраструктуру до постачання маркетингової інформації і субсидування експорту.

Досвід промислових фірм високорозвинених країн (ФРН, США, Японія) свідчить про те, що для втримання високих позицій на ринку необхідно скорочувати період виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт на 30-50%. Тільки в цьому випадку вони можуть уникнути значних економічних втрат. За останні роки значно скоротився життєвий цикл товарів. Якщо він у середньому становив 8-12 років (у машинобудуванні - 20 років), то зараз при сучасному науково-технічному прогресі - скоротився до 2-3 років (електронна продукція - навіть до 12-18 місяців). Це вимагає скорочення строків розробки нововведень, посилює роль науково-дослідних і проектних організацій, що розробляють нові види виробів для промислового виробництва.

Питання переходу до інноваційної моделі розвитку, посилення ролі науки в її досягненні, впровадження науково-технічної та інноваційної політики, важелів і методів стимулювання інновацій у виробництві є об'єктом посиленої уваги з боку фахівців-економістів і в Україні, і за кордоном. Це знайшло відображення в роботах таких учених, як В.М. Геєць, М.Г. Чумаченко, Ю.Г. Лисенко, А.С. Гальчинський, Б.М. Данилишин, С.С. Аптекар, Р. Акофф, А.Т. Анчишкін, Ю.І. Бажал, П. Друкер, Н.А. Малицький, Ф. Портер, Б. Санто, В.П. Соловйов, Б. Твісс, В.К. Фальцман, Л.Г. Фонотов, Ю.В. Яковець. Для України на сьогоднішній день злободенними є питання шляхів переходу до інноваційної моделі розвитку, стимулювання інноваційного процесу, формування дієвої інноваційної політики, визначення джерел фінансування нововведень.

Проте, існуючі наукові дослідження, вивчення сучасної практики функціонування дослідно-конструкторських і проектних організацій показують, що недостатньо підготовлено організаційно-економічний механізм розробки і впровадження нововведень на підприємствах, що є найбільш слабкою ланкою їхньої діяльності в інноваційній сфері. Тому своєчасним і необхідним є подальше вдосконалення форм і методів розробки нових підходів, моделей і практичних рекомендацій з організації впровадження нововведень у виробництво з метою зміцнення його ринкових позицій шляхом випуску конкурентоспроможної продукції. Це й обумовило актуальність теми дисертаційної роботи і її практичну значущість по подальшому розвитку промислового виробництва.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами й темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематики науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України "Моделювання процесів антикризового управління виробничо-економічними об'єктами" (номер державної реєстрації 0103U007372) - здобувачем розроблено методи та моделі планування та розподілу фінансових ресурсів на науково-технічну продукцію; "Розвиток механізму фінансового регулювання виробничого потенціалу" (номер державної реєстрації 0104U003429) - здобувачем розроблено методику фінансового регулювання при впровадженні нововведень; Донецького державного університету управління "Розробка економіко-управлінських механізмів і ефективних проектів забезпечення стратегічного розвитку, диверсифікації та соціальної стабілізації підприємств" (номер державної реєстрації 0102U000963) - здобувачем обґрунтовано підходи до організаційного забезпечення впровадження інновацій.

Мета й задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка методів і моделей управління нововведеннями на підприємствах для досягнення конкурентних переваг на ринку й методичних рекомендацій їх практичної реалізації.

Для реалізації мети дослідження було поставлено і вирішено такі задачі:

узагальнено підходи до сутності впровадження нововведень на підприємствах;

уточнено визначення поняття "нововведення";

виконано комплексний аналіз науково-технічної політики в промисловості України;

розроблено концепцію управління нововведеннями на підприємствах;

проаналізовано методи прийняття рішень в інноваційному підприємництві;

запропоновано методи обґрунтування витрат на науково-технічну продукцію;

розроблено моделі розподілу ресурсів між інноваційними проектами і прогнозування очікуваних результатів від упровадження інновацій;

розроблено підходи до організаційного забезпечення впровадження інновацій;

запропоновано методи підготовки і прийняття управлінських рішень з обґрунтування розробки і впровадження науково-технічних розробок.

Об'єктом дослідження є інноваційні процеси підприємств і науково-дослідних організацій.

Предметом дослідження є теоретичні та прикладні аспекти управління нововведеннями на підприємствах.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є роботи вітчизняних і зарубіжних фахівців із проблем інноваційної діяльності. Обґрунтованість результатів дослідження, висновків і рекомендацій, які спрямовані на підвищення рівня впровадження науково-технічних розробок у виробництво, обумовлена застосуванням системного підходу, за допомогою якого розроблена концепція управління нововведеннями на підприємствах. У дисертації використано методи техніко-економічного аналізу для дослідження тенденцій формування витрат із впровадження нововведень; математичного моделювання економічних процесів для побудови моделей планування і розподілу витрат, прогнозування фінансових результатів від упровадження нововведень; експертних методів для обґрунтування вибору замовників для виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР).

Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в розробці нових, а також дослідженні можливостей застосування існуючих методів і моделей управління нововведеннями, які забезпечують підвищення конкурентоспроможності підприємств. При цьому отримано такі наукові результати:

вперше:

сформульовано концепцію управління нововведеннями, що заснована на поетапному підході до обґрунтування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт і оптимізації вибору напрямів їхнього впровадження, що дозволяє підвищити конкурентоспроможність продукції, яка випускається;

розроблено методи планування витрат по проектуванню впровадження нововведень на основі діагностики життєвого циклу інновацій, що дає можливість на етапі прийняття рішень визначити кількісну оцінку витрат по кожному етапу (фазі) реалізації проекту;

удосконалено:

механізми організації інноваційної діяльності, основу яких становить обґрунтування формування технопарків і технополісів, створення інноваційних фондів, організація регіональних центрів дистанційного навчання з підготовки фахівців з інноваційного менеджменту, що спрямовано на активізацію розробок і впровадження нововведень;

дістали подальшого розвитку:

методи прогнозування фінансових результатів впровадження інновацій на підприємствах, основу яких становить стохастична однопродуктова модель, що дозволяє одержати прогнозні значення необхідного на ринку мінімального обсягу випуску продукції, виробленої на основі інновацій, а також визначити очікуваний рівень прибутку з урахуванням діяльності конкурентів;

методи експертних оцінок щодо розподілу ресурсів у процесі впровадження інновацій та ранжирування і відбору конкретних проектів для першорядної розробки для урахування перспективності замовників, що дозволяють ураховувати не тільки точку зору фахівців у конкретній галузі знань, але й одержувати прогнозні значення розвитку підприємства при впровадженні нововведень із урахуванням впливу факторів ринкового середовища.

Практичне значення результатів. Запропоновані методи і моделі управління нововведеннями дають можливість сформувати комплекс організаційно-економічних заходів, спрямованих на активізацію інноваційної діяльності з метою підвищення конкурентоспроможності продукції, що дозволяє підприємству вийти на ринок із новою наукоємною продукцією.

Впровадження результатів дослідження дозволяє знизити витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи і приймати більш обґрунтовані рішення щодо їхнього проведення. Основні результати дослідження пройшли практичну апробацію і продовжують упроваджуватися на підприємствах України. Методи планування і розподілу витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи використано в СКТБ "Турбулентність" при Донецькому національному університеті (акт №34-01/65 від 18.02.2005 р.). Методи прогнозування фінансових результатів від упровадження нововведень використано на ВАТ "Новогорлівський машинобудівний завод" (акт №41/17 від 06.01.2005 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися і здобули позитивну оцінку на 14 наукових конференціях. Основні з них: Друга міжнародна науково-практична конференція "Менеджмент малого й середнього бізнесу: проблеми, навчання, перспективи" (23-27 вересня 2002 р., м. Севастополь); Всеросійська науково-практична конференція "Інформаційні моделі економіки" (12 березня 2003 р., м. Москва); 2 Міжнародна науково-практична конференція "Розвиток науково-технологічних парків та інноваційних структур інших типів: Україна й світовий досвід" (23-26 червня 2003 р., м. Львів); Міжнародна науково-практична конференція "Стратегія інноваційного розвитку підприємств України" (17-20 вересня 2003 р., м. Київ); 4 Міжнародна міждисциплінарна науково-практична конференція (15-16 грудня 2003 р., м. Харків); Міжнародна науково-практична конференція "Освіта і наука без границь" (15-17 грудня 2004 р., м. Дніпропетровськ).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в 26 наукових працях загальним обсягом 8,23 д.а., з них авторові належить 6,53 д.а.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із введення, трьох розділів і висновку, викладених на 180 сторінках друкованого тексту, що містить 33 рисунка, 17 таблиць, список використаних джерел зі 128 найменувань і 2 додатків.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі "Теоретичні аспекти впровадження нововведень на підприємствах" розкрито сутність і значення впровадження нововведень у розвиток промислового виробництва. Для сучасної України питання інноваційного розвитку на макро- і мікроекономічному рівнях стають усе більш актуальними. Це обумовлено головним чином розумінням позитивної ролі інновацій для виходу України зі складної економічної ситуації.

Найпоширенішим напрямом інноваційної діяльності є відновлення продукції. У 1998 р. освоєно виробництво понад 10 тис. найменувань нової продукції. Разом з тим недостатня підтримка інноваційної діяльності державою призвела до розриву зв'язків науки з виробництвом, внаслідок чого зменшилася частка вітчизняної продукції, яка має сучасне наукове забезпечення. На рис. 1 показано динаміку інноваційної активності промислових підприємств України за 1995-2003 рр.

Прискорення науково-технічного розвитку економіки може здійснюватися двома шляхами. Перший - це за рахунок освоєння зарубіжного досвіду шляхом придбання ліцензій на право виробництва продукції або використання технологій, розроблених передовими підприємствами. Реалізація другого шляху здійснюється за рахунок розвитку власних досліджень і розробок.

Для підприємств, що вибрали другий шлях, освоєння нововведень є єдиною можливістю в умовах сучасної економічної ситуації завоювати місце на ринку. Опора на вітчизняний науково-технічний потенціал є більш перспективною, однак при цьому необхідно подолати багато фінансових і організаційно-управлінських перешкод. Система управління такими підприємствами націлена на забезпечення економічної стабільності, складовими частинами якої є інноваційна та інвестиційна активність, конкурентоспроможність продукції, що випускається. Такий шлях розвитку припускає наявність певної якості людського капіталу, здатного до створення нових знань і перетворення їх у результати виробництва.

За результатами аналізу в роботі зроблено висновок про те, що одночасно зі звуженням сфери інноваційної діяльності майже за всіма показниками погіршилася її структура щодо перспективи досягнення конкурентоспроможності господарської системи у довгостроковій перспективі: найбільш швидкі темпи падіння характерні для показників нових технологічних процесів, особливо мало- і безвідхідних, ресурсозберігаючих; низька наукоємність промислового виробництва, що не перевищує 0,3% (у 10-20 разів нижче загальноприйнятого світового рівня); понад 90% продукції, виробленої в Україні, не має відповідного науково-технічного забезпечення. Частка підприємств, що піклуються про підвищення технічного рівня виробництва, постійно скорочується. Це показує, що структурна перебудова економіки в Україні поки ще не відбувається на інноваційній основі.

Результати аналітичного розділу показали, що інноваційна діяльність досліджуваних машинобудівних підприємств Донецької області є хаотичною і формується, як правило, не на основі знань ринку, а більшою мірою виходячи із суб'єктивних оцінок посадових осіб. Як концепція управління використовуються в основному елементи функціонального підходу. Інноваційна діяльність розглядається як сукупність управлінських функцій і рішень. Неблагополуччя в практиці управління пояснюється, насамперед, тим, що при прийнятті управлінських рішень в інноваційній діяльності керівники бачать певну проблему, відділену від безлічі інших сторін діяльності підприємства. Інакше кажучи, на практиці ігнорується принцип системності.

Принцип системності управління створенням наукоємної продукції означає необхідність урахування багатоетапності життєвого циклу продукції (етапи НДДКР, виробництва, реалізації, експлуатації, утилізації). Ігнорування принципу системності може зменшити ефект організаційних, науково-методичних, технічних та інших заходів, якщо специфіка хоча б одного етапу життєвого циклу продукції не буде врахована, тому що сукупна конкурентоспроможність забезпечується "за ланцюжком": від ідеї до морального і фізичного зношування.

Особливості інноваційної діяльності в сучасних умовах визначають необхідність вироблення такого механізму управління, що дозволив би підприємствам не тільки виживати у складних економічних умовах, але й розвиватися. Таким механізмом є розробка і впровадження системи стратегічного менеджменту.

Найважливішими складовими системи стратегічного менеджменту в системі інноваційної діяльності є стратегічне планування і прогнозування. Стратегічне планування як найважливіша функція управління інноваційними процесами в сучасних економічних умовах насамперед являє собою вибір цілей розвитку стратегії їхнього досягнення, включаючи визначення програми і характер дій, необхідних ресурсів, строків і виконавців робіт. Через те, що інноваційна діяльність відбувається в дуже динамічних умовах, стратегічне планування варто розглядати як процес, за допомогою якого можливості й ресурси господарської системи адаптуються до змін зовнішнього оточення. Стратегічне планування діяльності науково-дослідних організацій є системою розрахунків і випереджального впливу на інформаційні, технічні, організаційні, правові й економічні відносини, що складаються в процесі функціонування організацій.

У роботі показано, що на сучасному етапі розвитку інноваційної діяльності на підприємствах України з метою підвищення її ефективності необхідно розробити механізм планування і розподілу витрат із впровадження нововведень з урахуванням фаз життєвого циклу інновацій, і методи прогнозування очікуваних результатів з метою зниження ризику при прийнятті рішень щодо впровадження інновацій на підприємстві, а також визначити форми організації інноваційної діяльності в регіонах і створити механізм підготовки фахівців з інноваційного менеджменту.

Таким чином, як сформульовано у дисертації, концепція управління нововведеннями полягає в дослідженні і розробці методів рішення наступних завдань:

планування та розподіл витрат на впровадження нововведень із урахуванням фаз життєвого циклу інновацій;

прогнозування очікуваних результатів з метою зниження ризику при прийнятті управлінських рішень по впровадженню інновацій на підприємствах;

удосконалення організації інноваційної діяльності.

У другому розділі "Методичні основи управління нововведеннями на підприємствах" відповідно до запропонованої концепції представлено методи і моделі управління нововведеннями на промислових підприємствах на основі діагностики життєвого циклу інновацій і їхньої оцінки споживчого попиту на ринку.

Проведене дослідження показало, що для вирішення проблем управління інноваційними процесами найбільш ефективним є синтезоване використання моделей теорії ігор, лінійного програмування, стохастичних моделей, економічного аналізу та імітаційних моделей, що і стало основою цього дослідження. У той же час у сучасних економічних умовах, коли основна частина інформації, якою оперують функціональні служби підприємства, є слабоструктурованою і неформалізованою, що робить використання математичних моделей для управління інноваційними процесами занадто трудоємним з точки зору практичної реалізації завдань, великого значення набувають такі моделі управління, для яких вхідною може бути не тільки детермінована, але й слабоструктурована і неформалізована інформація.

Відзначимо, що реалізація синтезованого методу для вирішення проблем інноваційного менеджменту, що виникають на підприємстві, є завданням складним і неоднозначним. Це обумовлено стрімким розвитком ринкових відносин і ускладненням економічного становища в Україні, що висуває підвищені вимоги до своєчасності, вірогідності та повноти інформації. Для сучасних підприємств володіння інформацією має немаловажне значення, оскільки невизначеність у зовнішньому середовищі нерідко призводить до збоїв у їхній діяльності. А необґрунтоване прийняття рішень на рівні інноваційного менеджменту може обернутися для підприємств непоправними негативними наслідками. Тому особливого значення набуває використання сучасних інформаційних технологій, що дозволяє значно поліпшити управлінську діяльність, зберегти час, а також матеріально-фінансові й людські ресурси.

Одним з найбільш ефективних інструментів проектного менеджменту при плануванні НДДКР є експертні моделі життєвого циклу проектів, що дозволяють здійснити оптимальне планування та розподіл коштів по етапах і стадіях проекту. Рішення, пов'язане з інвестиціями капіталу, також може проходити через стадію оцінки проекту, і в цей період може здійснюватися значна частина оцінних витрат. Ці витрати стають потім безповоротними витратами щодо рішення. Для побудови профілю проекту запропоновано таку методику:

1. На першому етапі збираються відомості про розподіл витрат у часі для однотипних проектів, виконуваних в одній або декількох науково-технічних організаціях (джерело інформації - календарні плани робіт), які відображають рух коштів по проекту і групуються в таблицю.

Таблиця 1

Вихідні дані для модельного приклада побудови й обробки профілю життєвого циклу проекту (фрагмент)

С0	П1	С10	Р11	Р12	Р13	С1К	П2	С20	Р21	Р22	Р23	Р24	С2К
2	10	12	-5	-4	-1	2	15	17	-3	-7	-2	-1	4

У таблиці через С0 позначено залишок коштів на початок виконання проекту, П - прибуток, Р - витрати, С_i0 - залишок коштів на початок i-го етапу, П_i - аванс на виконання i-го етапу, Р_ij - витрати за j-й інтервал i-го етапу, С_iк - залишок коштів на кінець i-го етапу.

Типова діаграма, що характеризує рух і залишок коштів по проекту відповідно до вихідних даних таблиці, наведена на рис. 2.

2. На другому етапі всі дані приводяться до безрозмірного виду з використанням залежностей:

(1)

де s() - безрозмірна функція поточних витрат на реалізацію проекту; S(t) - розмірна функція поточних витрат; S_заг - загальні витрати по проекту; - безрозмірний час; T - загальна тривалість проекту; t - поточний розмірний час.

3. Будується функція акумульованих (кумулятивних) витрат:

(2)

або в дискретному виді:

(3)

де I - номер поточного тимчасового інтервалу.

4. Виконується статистична обробка по декількох проектах, на підставі якої одержують усереднені значення (у тому числі середня тривалість етапів).

5. Будуються графіки залежності s(), (), (функція інтенсивності витрат) (рис. 3)

6. Виконується апроксимація (наприклад, засобами MS Excel) залежності (). Ця залежність є математичною моделлю життєвого циклу проекту, що відповідає графічній моделі (профілю).

Отримана залежність (математична модель життєвого циклу проекту, що відповідає геометричній) використовується при плануванні розподілу витрат по етапах проекту.

Для всіх груп науково-дослідних робіт виконано класифікацію типових етапів і проведено статистичний аналіз залежності акумульованих безрозмірних витрат від безрозмірного часу, на підставі якого побудовано відповідні геометричні й математичні моделі життєвого циклу проектів. На рис. 4 представлено профіль життєвого циклу проекту з розробки вимірювального комплексу (графік розподілу акумульованих витрат по етапах проекту).

Із наведених результатів видно, що найбільш інтенсивне зростання витрат спостерігається на етапах виконання НДДКР, розробки ескізного і технічного проектів, а також запуску серії у виробництво.

де ТЗ НДР - технічне завдання на науково-дослідну роботу; НДР - науково-дослідна робота; ТЗП - технічне завдання на проектування зразків продукції; ТПП - технічні пропозиції на проектування; ЕП - ескізний проект; ТП - технічний проект; РРД - розробка робочої документації; РРДО - проведення випробувань та доведення зразків виробів; РРДУ - виробництво та впровадження партії виробів; РРДГ - коректування робочої документації та організація серійного виробництва.

У роботі показано, що важливою проблемою розвитку інноваційної сфери є фінансування науково-дослідних робіт. В умовах обмеження коштів на наукові й науково-технічні роботи об'єктивною необхідністю є формування і вибір стратегічних напрямів розвитку наукових досліджень і їхнє ефективне використання.

На основі аналізу методів розподілу ресурсів між інноваційними проектами в сучасних умовах розвитку ринкового середовища і конкурентоспроможності підприємств, розвитку інформаційних технологій в роботі розроблено експертну модель, що дозволяє враховувати не тільки точку зору фахівців у конкретній сфері знань, але і прогнозні значення розвитку підприємства при впровадженні інновацій з урахуванням факторів ринкового середовища. Особливо ефективне застосування даної моделі в умовах функціонування інформаційних систем управління, що забезпечує підвищення якості й оперативності розрахунків з обґрунтування розподілу ресурсів.

У роботі обґрунтовано необхідність визначення прогнозних значень техніко-економічних показників від упровадження нововведень з урахуванням поводження конкурентів. Із цією метою найбільш ефективною є оптимізаційна стохастична однопродуктова модель, що дозволяє врахувати поводження конкурентів і нестійкість попиту на промислову продукцію та одержати оптимальний обсяг випуску продукції, що максимізує очікуваний прибуток нововведень. При цьому ринковий попит на продукцію і обсяг реалізації даної продукції конкурентом на ринку вважаються випадковими величинами, розподіленими на кінцевих ділянках. Застосовуючи дану модель для вирішення поставленого завдання, одержуємо імовірнісну оцінку прогнозованого обсягу реалізації продукції від нововведення з урахуванням обмежень мінімального і максимального ринкового попиту в регіоні й задоволення цього попиту конкурентом.

У третьому розділі "Організаційно-економічний механізм управління нововведеннями" запропоновано організаційні інструменти розробки і прискорення темпів впровадження нововведень на підприємстві, визначено методи раціонального вибору замовників науково-технічної продукції і принципи підготовки управлінських рішень у процесі обґрунтування і впровадження нововведень.

Особливості ринкової економіки обумовлюють необхідність специфічного підходу до інноваційної діяльності, адже стан науково-технічного розвитку, сприйнятливість економіки до науково-технічного прогресу є найважливішими факторами, які визначають рівень добробуту країни. З огляду на екокризову ситуацію, що склалась у Донецькій області щодо проблеми нагромадження і використання відходів, наявність значного науково-технічного потенціалу, кваліфікованих кадрів і вільних виробничих площ, ученими регіону неодноразово висловлювалася думка про необхідність створення регіонального технопарку з ресурсозабезпечення і переробки відходів. Згідно плану Комплексної програми науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року за участю автора проведено техніко-економічне обґрунтування доцільності створення Донецького технологічного парку "Ресурсозбереження і переробка відходів”, розроблено науково-методичне й нормативно-правове забезпечення цієї інноваційної структури. На базі технологічних парків відпрацьована модель прискореного функціонування в інноваційному циклі ”наука - технологія - виробництво - сфера споживання”.

У роботі показано, що для активізації механізмів управління нововведеннями необхідно вирішити на законодавчому рівні питання створення регіональних фондів фінансування інноваційних проектів, упровадження системи прискореної амортизації як засобів регулювання відновлення виробництва, удосконалення системи оподаткування в напрямі надання пільг щодо випуску нової продукції і підвищення податків на виробництво застарілої продукції, а також удосконалення кадрової політики.

Одна з найважливіших складових забезпечення програми інноваційного розвитку регіону - кадрова. У науці більш, ніж у будь-якій іншій сфері діяльності успіх залежить від індивідуальних здатностей працівників, мотивації, ступеня їхньої підготовки тощо. В останні роки з'явився ряд публікацій, присвячених питанням кадрового забезпечення регіональних науково-технічних програм інноваційної діяльності. Однак основна увага тут приділяється "первинній" підготовці кадрів. Не применшуючи значимості даної проблеми, у дисертації запропоновано схему перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, зайнятих в інноваційній сфері.

Новою ланкою в пропонованій схемі є регіональні центри дистанційного навчання інноваційного менеджменту. Створення такої структури необхідно, у першу чергу, для задоволення потреби в освітніх послугах керівників інноваційних структур, які, як правило, мають доступ до коштів телекомунікацій, але не мають можливості для участі у навчальних заходах, пов'язаних з досить тривалим відривом від основної діяльності. Базою для таких центрів можуть стати провідні вищі заклади освіти регіону IV рівня акредитації.

Для оцінки ефективності рішень, що приймаються, з ранжирування та відбору інноваційних проектів з урахуванням перспективності замовників, а також враховуючи імовірнісні показники наслідків від прийняття рішень автором розроблено метод ранжирування замовників пропорційно їх надійності (рис. 5).

Кількісна оцінка ефекту від реалізації альтернативного рішення А_i розраховується по формулі:

(4)

де {а_ij} - безліч позитивних наслідків; {d_ij} - безліч негативних наслідків; р - імовірність, верхній індекс "о" позначає фактори, що піддаються кількісній оцінці, "k" - якісну порівнянність.

У процесі впровадження запропонованих методів оцінки нововведень була підготовлена інструкція для експертів, яка крім загальних рекомендацій щодо порядку проведення експертизи, містить докладні характеристики за розробленою системою критеріїв двох вимірювальних комплексів - автоматичного вимірника швидкості й температури (АВШТ) і витратоміра газу (РГА-100). У якості експертів виступили члени науково-технічної ради СКТБ "Турбулентність". Їхнім завданням було, виходячи із запропонованих характеристик і шкали, дати оцінки двох вимірювальних комплексів. Для збору й обробки експертної інформації було розроблено відповідний VВА-додаток. При обробці результатів експертизи максимальна і мінімальна оцінки відкидалися, а ті, що залишилися, - усереднялися (визначалася оцінка по і-му критерію ). Підсумкова оцінка визначалася як проста адитивна згортка критеріїв:

(5)

де індекс m позначає номер виробу.

Із наведених результатів експертизи видно (рис. 6), що по більшості критеріїв експерти віддали перевагу вимірювальному комплексу РГА-100, що і був рекомендований для детального проектного пророблення з метою організації дрібносерійного виробництва.

Для прогнозування економічних показників обраного інноваційного проекту виробництва витратоміра газу РГА-100 проведено аналіз і отримано функції щільності розподілу ймовірностей обсягів їх реалізації на ринку з урахуванням ринкового попиту і поводження конкурентів. Для даного дослідження графік функції, що виражає залежність очікуваного прибутку від реалізації витратоміра газу РГА-100, згідно наведеним у дисертації моделям представлений на рис. 7. Як видно з графіка, найбільший прибуток досягається на інтервалі 59-78. На даному інтервалі знаходимо оптимальний обсяг реалізації витратоміра газу, який дорівнює 680 одиницям (коефіцієнт 10), при одержанні максимальної величини очікуваного прибутку 118 тис. грн. Одночасно знаходимо точку беззбитковості реалізації витратоміра газу РГА-100, що дорівнює 110 одиницям. Дані розрахунки підтверджують правильність прийнятого рішення про розробку і впровадження інноваційного проекту з виробництва витратомірів газу РГА-100 СКТБ “Турбулентність” з урахуванням конкурентних переваг перед іншими виробниками і величини попиту на ринку.

Таким чином, розроблені методи дозволяють оперативно і якісно проводити розрахунки з оцінки інноваційних проектів, прогнозування їхніх економічних показників, що є найважливішим етапом у підготовці й прийнятті управлінських рішень щодо впровадження нововведень на підприємствах.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень виконано теоретичне узагальнення і запропоновано нові рішення комплексу актуальних науково-методичних питань управління нововведеннями на промислових підприємствах. Основні наукові результати полягають у такому:

1. Загострення проблем інноваційного розвитку в промисловості стосується зниження темпів відновлення промислової продукції, зменшення кількості НДДКР, що в кінцевому підсумку позначається на конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. У зміцненні конкурентних позицій на ринку значну роль відіграють нововведення, які визначаються в якому-небудь оформленні новизни виробу, що підвищує ефективність його застосування.

2. Аналіз факторів, що впливають на ефективність розробки і впровадження нововведень, дозволив визначити концептуальні основи підвищення якості й оперативності науково-технічних розробок. Основними напрямами є завдання підготовки рішень з обґрунтування розробки впровадження нововведень, в основу яких покладено розрахунки планових витрат на виконання НДДКР, прогнозування фінансових результатів від їхньої реалізації, а також розробка методів посилення організаційних заходів на ефективність інноваційної діяльністі.

3. Запропоновано синтезований підхід для обґрунтування управлінських рішень у процесі інноваційної діяльності на підприємстві, що дозволяє, незважаючи на складність розробки і практичної реалізації в комплексі з інформаційними системами, одержувати необхідну оперативну і якісну інформацію для оцінки й аналізу інноваційного підприємництва.

4. Теоретично обґрунтовано і запропоновано методи планування витрат нововведень на основі діагностики життєвого циклу інновацій, що дозволяє визначити кількісну оцінку витрат на реалізацію всього проекту і розподілити їх у часі по фазах життєвого циклу. Запропоновано метод експертних оцінок щодо розподілу ресурсів у процесі інноваційного підприємництва, що дозволяє оцінювати недостатньо формалізовані й структуровані завдання, в яких точно не визначено алгоритми, властивості, відносини.

5. Аналіз методів розподілу ресурсів між інноваційними проектами показав, що в сучасних умовах розвитку ринкового середовища та інформаційних технологій найбільш ефективними є експертні методи, що дозволяють враховувати не тільки точку зору фахівців у конкретній сфері знань, але й одержувати прогнозні значення розвитку підприємства при впровадженні інновацій з урахуванням впливу факторів ринкового середовища.

6. Розроблено методи прогнозування фінансових результатів упровадження інновацій на підприємстві. Стохастична однопродуктова модель дозволяє спрогнозувати обсяг реалізації виробів, які є результатом впровадження інновацій, а також визначити рівень очікуваного прибутку з урахуванням діяльності конкурентів на ринку. Такий підхід дозволяє більш ефективно ухвалити рішення щодо розробки і впровадження інноваційного проекту на етапі стратегічного планування розвитку підприємства.

7. Найбільш досконалими формами організації інноваційної діяльності є технополіси і технопарки, для ефективної діяльності яких необхідно розвивати регіональні програми інноваційного розвитку. У роботі показано, що для посилення впливу регіональних механізмів управління інноваційною діяльністю необхідно вирішити в першу чергу на державному рівні питання утворення інноваційних фондів, створення умов для прискорення амортизації, впровадження податкових пільг, спрямованих на активізацію інноваційної діяльності.

8. У роботі обґрунтовано механізм створення регіональних центрів дистанційного навчання для підготовки фахівців з інноваційного менеджменту. Запропоновано перелік навчальних курсів і методику їх експертної оцінки, що дозволяє визначити рейтинги навчальних курсів з метою підвищення їх ефективності.

9. Практична апробація результатів дослідження підтвердила ефективність запропонованих методів і моделей управління нововведеннями у ВАТ "Новогорлівський машинобудівний завод" і СКТБ "Турбулентність" при Донецькому національному університеті.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Висящев В.А., Бородин B.C., Самуйлов В. О. Экспертиза проектов мелкосерийного производства измерительных комплексов.//Управління проектами та розвиток виробництва- 2002, №1(4).-С. 123-128 (Особистий внесок здобувача: обгрунтовано принципи застосування моделей життєвого циклу проектів в інноваційній діяльності підприємств).

2. Самуйлов В. О. Розробка проекту організації дрібносерійного виробництва вимірювальних комплексів на базі наукової установи // Торгівля та ринок України. - Вип. 14. - Т. II. - Донецьк: ДонУЕТ, 2002. - С. 24-29.

3. Самуйлов В.О. Организационно-экономический механизм формирования малых инновационных структур // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк. - 2002. - Т. 1. - С. 272-281.

4. Самуйлов В.О. Організаційний механізм формування інноваційних структур // Схід. - 2003. - №1(51). - С. 69-71.

5. Самуйлов В.О. Кадровое обеспечение инновационных программ Донбасса // Формування ринкових відносин в Україні. Спецвипуск до № 7-8 "Інвестиції XXI століття: соціальні оріентири". / Наук. ред. І.К. Бондар. - Л. - 2003. - С. 222-225.

6. Самуйлов В.О. Анализ жизненного цикла проектов, реализуемых научно-техническими организациями // Управління проектами та розвиток виробництва. - 2003. - №1(6). - С. 76-81.

7. Самуйлов В.О. Модели распределения ресурсов между инновационными проектами // Модели управления в рыночной экономике. - Донецк: ДонНУ. - 2004. - Вып. 7. - Т. 2. - С. 213-223.

8. Лепа Р.Н., Самуйлов В.О., Байздренко Н.Н. Синтез методов принятия решений в инновационном предпринимательстве // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк. - 2004. - Т. 2. - С. 408-418 (Особистий внесок здобувача: запропоновано механізм інформаційної підтримки інноваційних процесів на підприємствах).

За матеріалами конференцій:

9. Самуйлов В.О. Разработка математической модели жизненного цикла проектов, реализуемых научными организациями // Менеджмент малого и среднего бизнеса: проблемы, обучение, перспективы: Тез. докладов Второй междунар. науч.-метод. конф. (23-27 сентября 2002 г.). - Севастополь: СевНТУ. - 2002. - С. 52-53.

10. Самуйлов В.О. Построение и анализ моделей жизненного цикла проектов, реализуемых научными организациями // Сборник трудов Всероссийской научно-практической конференции "Информационные модели экономики" (12 марта 2003 г.). - М.: МГАПИ. - 2003. - С. 94-98.

11. Самуйлов В.О. Кадровое обеспечение региональных инновационных программ // Матеріали Між нар. наук.-практ. конф. "Україна наукова 2003". - Т. 1. Державне управління. Політологія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2003. - С. 28-30.

12. Самуйлов В.О. Технопарки як засіб реалізації регіональної інноваційної політики // Розвиток науково-технологічних парків та інноваційних структур інших типів: Україна й світовий досвід // Матеріали ІІ між нар. наук.-практ. конф. (Львів, 23-26 червня 2003 р.). - Львів: ЛВЦНТІ. - 2003. - С. 100-104.

13. Самуйлов В.О. Використання моделі життєвого циклу науково-технічних проектів при управлінні ресурсами // Збірник наукових праць Міжнар. наук.-практ. конф. "Стратегія інноваційного розвитку підприємств України". (Київ, 17-20 вересня 2003 р.). - Т. 2. - К.: КНУТД. - 2003. - С. 150-154.

14. Самуйлов В.О. Подготовка менеджеров инновационных программ в региональных центрах дистанционного образования // Единое информационное пространство: Сб. докл. Междунар. науч.-практ. конф. (Днепропетровск, 3-4 декабря 2003 г.). - Днепропетровск: ИПК ИнКомЦентра УГХТУ. - 2003. - С. 37-40.

15. Самуйлов В.О. Центры дистанционного обучения в системе переподготовки менеджеров инновационного бизнеса // Методологічні проблеми розвитку бізнес-освіти: Матеріали четвертої наук.-практ. конф. (17 грудня 2003 р.). - Донецьк: Донецький ін-т ринку та соціальної політики. - С. 99-101.

16. Самуйлов В.О. Регіональні інноваційні підприємницькі структури // Міжнародна наукова конференція "Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах" (24-26 вересня 2003 р.). - Черкаси: Видавничий відділ ЧНУ. - 2003. - С. 132-134.

17. Лепа Н.Н., Самуйлов В.О. Прогнозирование результатов от внедрения нововведений // Материалы Междунар. науч.-практ. конф. "Образование и наука без границ". - Т. 5. Экономика. - Белгород: Роснаучкнига; Днепропетровск: Наука и образование. - 2004. - С. 61-65 (Особистий внесок здобувача: розроблено методи прогнозування фінансових результатів від упровадження інноваційного проекту).

АНОТАЦІЯ

Самуйлов В.О. Методи управління нововведеннями на промислових підприємствах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.02 - Економіка й управління науково-технічним прогресом. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки, Донецьк, 2005.

У дисертаційній роботі досліджено проблему управління нововведеннями на промислових підприємствах. Аналіз факторів, що впливають на ефективність розробки і впровадження нововведень, дозволив визначити концептуальні основи підвищення якості й оперативності науково-технічних розробок.

Теоретично обґрунтовано і запропоновано механізм планування витрат нововведень на основі діагностики життєвого циклу проектів, що дозволяють визначити кількісну оцінку витрат на реалізацію всього проекту і розподілити їх у часі по фазах життєвого циклу. Запропоновано метод експертних оцінок щодо розподілу ресурсів у процесі інноваційного підприємництва, що дозволяє оцінювати недостатньо формалізовані та структуровані завдання, в яких точно не визначено алгоритми, властивості, відносини. Розроблено методи прогнозування фінансових результатів упровадження інновацій на підприємстві.

У роботі обґрунтовано механізм створення регіональних центрів дистанційного навчання для підготовки фахівців з інноваційного менеджменту. Запропоновано перелік навчальних курсів і методику його експертної оцінки. Розглянуто і проаналізовано процес відбору інноваційних проектів, оцінки і аналізу витрат, їх розподілу, а також прогнозування економічних показників від розробки й організації випуску витратомірів газу РГА-100 у СКТБ "Турбулентність".

Ключові слова: нововведення, інновація, система управління, експертні системи, модель, життєвий цикл, витрати, підприємство.

АННОТАЦИЯ

Самуйлов В.О. Методы управления нововведениями на промышленных предприятиях. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.02 - Экономика и управление научно-техническим прогрессом. Донецкий национальный университет Министерства образования и науки, Донецк, 2005.

В диссертационной работе исследована проблема управления нововведениями на промышленных предприятиях. Показана сложность инновационного развития в промышленности, предложен концептуальный подход к управлению нововведениями, основанный на поэтапном обосновании научно-исследовательских и опытно-конструкторских работ и выборе оптимальных направлений их внедрения в производство.

Анализ факторов, влияющих на эффективность разработки и внедрения нововведений, позволил определить концептуальные основы повышения качества и оперативности научно-технических разработок. Основными направлениями являются задачи подготовки решений по обоснованию разработки внедрения нововведений, в основу которых положены расчеты плановых затрат на выполнение НИОКР, прогнозирование финансовых результатов от их реализации, а также методы усиления воздействия государственных органов на инновационную деятельность.

Теоретически обоснован и предложен механизм планирования затрат нововведений на основе диагностики жизненного цикла проектов, позволяющий определить количественную оценку затрат на реализацию всего проекта и распределить их во времени по фазам жизненного цикла. Предложен метод экспертных оценок по распределению ресурсов в процессе инновационного предпринимательства, позволяющий оценивать недостаточно формализованные и структурированные задачи, в которых точно не определены алгоритмы, свойства, отношения.

Разработаны методы прогнозирования финансовых результатов внедрения инноваций на предприятии. Стохастическая однопродуктовая модель позволяет спрогнозировать объем реализации товара, произведенного на основе внедрения инноваций, а также определить уровень ожидаемой прибыли с учетом деятельности конкурентов на рынке. Такой подход позволяет более эффективно принять решение о разработке и внедрении инновационного проекта на этапе стратегического планирования развития предприятия.

Для повышения уровня обоснованности решений по развитию направлений НИОКР предложен метод ранжирования и отбора конкретных проектов для первоочередной разработки с учетом перспективности заказчиков научно-технической продукции. В работе обоснован механизм создания региональных центров дистанционного обучения для подготовки специалистов по инновационному менеджменту. Предложен перечень учебных курсов и методика его экспертной оценки.

Рассмотрен и проанализирован процесс отбора инновационных проектов, оценки и анализа затрат, их распределения, а также прогнозирования экономических показателей от разработки и организации выпуска расходомеров газа РГА-100 в СКТБ "Турбулентность".

Ключевые слова: нововведения, инновация, система управления, экспертные системы, модель, жизненный цикл, затраты, предприятие.

Summary

Samuylov V. O. Methods of innovations management at industrial enterprises. - Manuscript.

Thesis for competing the scientific degree of candidate of economic science by speciality 08.02.02 - Economics and management of scientific and technological progress.

Donetsk national university of ministry of education and science of Ukraine, Donetsk, 2005.

The thesis discovers the problem of innovations management at industrial enterprises. Analysis of factors that influence efficiency of development and application of innovations allowed to distinguish essentials of increase the quality and efficiency of scientific and technological developments.

The mechanism of innovations costs planning based on projects life cycle diagnostics was theoretically grounded and proposed. This allows to find out quantitative estimates of costs on implementation of the whole project and divide them in time according to project's life cycle. The method of expert judgment as to resource allocation during innovative entrepreneurship was offered. It allowed to estimate insufficiently formalized and structured problems where algorithms, characteristics and relations are not exactly defined. Methods of financial results of innovations application forecast at enterprise were developed.

The thesis grounded the mechanism of making regional centres of distance learning to prepare specialists of innovations management. The list of courses and methodology of their expert judgment was proposed. Process of innovation projects selection, costs estimation and analysis, their distribution and economic indicators forecasting for the project of organization and production of gas flowmeters RGA-100 at bureau "Turbulence" was considered and analysed.

Key words: innovations, management system, expert systems, model, life cycle, costs, enterprise.

Размещено на Allbest.ru