Економічне оцінювання та організування інтегрованих корпоративних структур консорціумного типу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

національний університет “львівська політехніка”

СОРОКІВСЬКА ОЛЕНА АНАТОЛІЇВНА

• УДК 338.24; 338.78

ЕКОНОМІЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ ТА ОРГАНІЗУВАННЯ ІНТЕГРОВАНИХ КОРПОРАТИВНИХ СТРУКТУР КОНСОРЦІУМНОГО ТИПУ

Спеціальність 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

• дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
• Львів - 2005
• Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі менеджменту у виробничій сфері Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України.

• Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент Бакушевич Іванна Всеволодівна, Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя, завідувач кафедри менеджменту у виробничій сфері.
• Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор Палига Євген Миколайович, Українська Академія друкарства завідувач кафедри економіки, обліку і аудиту у виробничо-поліграфічному комплексі, м. Львів;
• кандидат економічних наук Шкільняк Михайло Михайлович, начальник Регіонального відділення Фонду державного майна України в Тернопільській області
• Провідна установа - Одеський державний економічний університет, кафедра організації планування та регулювання економіки Міністерства освіти і науки України, м. Одеса.

Захист дисертації відбудеться 7 грудня 2005 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.03 у Національному університеті “Львівська політехніка” (79013, м. Львів-13, вул. С.Бандери, 12, ІV навчальний корпус, ауд. 301-Б).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка” (79013, м. Львів-13, вул. Професорська, 1).

• Автореферат розіслано 4 листопада 2005 р.
• Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, д.е.н., професор Алєксєєв І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

• Актуальність теми. Формування ринкових відносин в економіці України зумовлює необхідність запровадження нових організаційно-управлінських структур, ефективних форм і методів об'єднання компаній. У багатьох секторах національної економіки зростає значення факторів, які спонукають підприємства до різних форм консолідування своєї діяльності. Інтеграція підприємств і створення інтегрованих структур корпоративного типу - консорціумів, холдингових компаній, промислово-фінансових груп є однією з сучасних тенденцій розвитку світової економіки. Конкурентноздатність національної економіки визначається наявністю сектора потужних багатогалузевих або вертикально-інтегрованих структур, в рамках яких досягається концентрація промислового капіталу, інвестиційних ресурсів, наукомістких технологій. У період активізації в Україні процесів інтеграції як об'єктивного явища особливо актуальною стає проблема формування механізмів і моделей організування інтегрованих структур і розробка методики економічного оцінювання ефективності їх функціонування.

Старі, пострадянські моделі об'єднання підприємств практично вичерпали себе, а нові ще недостатньо розроблені. Визначення ефективності інтеграції капіталів поряд з оцінюванням економічної ефективності інтеграції підприємств у корпоративні об'єднання вимагає адаптації моделей до регіональних мезоекономічних чинників корпоративного розвитку.

Вагомий внесок у розроблення теоретичних і прикладних засад корпоративного управління інтегрованими структурами внесли такі вітчизняні та іноземні науковці: О.Алимов, О.Амоша, І.Ансофф, І.Бакушевич, Ю.Бандеровський, П.Бєлєнький, О.Білорус, М.Бредлі, Ю.Брігхем, П.Буряк, Д.Ван Хорн, Ф.Верба, І.Вітер, Р.Вестерфілд, В.Геєць, Б.Губський, Ю.Дайновський, Б.Джордан, О.Дзюблюк, М.Долішній, М.Єрмошенко, В.Забродський, Д. Задихайло, Н.Кизим, О.Кібенко, В.Клочко, М.Козоріз, О.Кузьмін, В.Кучеренко, Л.Лігоненко, І.Лукінов, Д.Маршалл, Г.Назарова, Ю.Нікітін, Є.Палига, С.Писаренко, Д.Полозенко, С. Росс, В.Рубан, Н.Рязанова, В. Савчук, В.Сіденко, В.Суторміна, І.Тивончук, Г.Уманців, В.Федосов, Ф.Хміль, М.Чумаченко, М.Шкільняк, С.Юхимчук та інші. В опублікованих працях висвітлено погляди авторів на сутність корпоративного управління та корпоративних об'єднань, запропоновано методичні підходи до оцінювання діяльності інтегрованих структур, визначено проблеми та позитивні результати впровадження світової практики корпоративного управління на рівні держав, регіонів та окремих об'єднань підприємств, розглянуто окремі питання контролювання та регулювання у системі корпоративного управління інтегрованими структурами.

Незважаючи на велику кількість досліджень і публікацій з проблем корпоративного розвитку інтегрованих структур, вимагають уточнення й поглиблення поняття "корпоративне управління" та "корпорація", класифікація основних підходів до оцінювання економічної ефективності, критерії визначення доцільності та економічної ефективності об'єднання підприємств для реалізації широкомасштабних програм і проектів. Досі не цілком зрозумілими залишаються питання поетапного формування інтегрованих корпоративних структур, вплив кон'юнктури ринку на процеси розвитку консорціуму. Необхідність наукового розроблення окреслених проблем із урахуванням специфіки вітчизняної економіки свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження та її прикладне значення для забезпечення ефективної діяльності інтегрованих корпоративних структур.

• Зв'язок роботи з науковими програмами і темами. Матеріали дисертаційного дослідження використано при розробленні держбюджетної теми Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя ДБ № ДІ 99-02 “Дослідження ефективності територіальних і глобальних інституційних перетворень та їх впливу на економічний розвиток регіону” (розділ 8 "Обґрунтування та оцінювання реального інвестиційного проекту територіальних інституційних перетворень", підрозділ 8.3 "Характеристика особливостей управління інвестиційними проектами в інституційній сфері"; розділ 11 "Розроблення методологічних основ формування системи регіональних досліджень і створення на цій базі моделі інформаційного забезпечення", підрозділ 4 "Формування методологічних основ оцінювання ефективності та якості організаційних структур управління"), номер державної реєстрації № 0102U002301, затвердженої рішенням НТР Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя, протокол № 3 від 11 квітня 2002 року (Акт впровадження від 11.02.2005 року). Тема дисертації відповідає науковому напрямку кафедри менеджменту у виробничій сфері Тернопільського державного технічного університету - “Удосконалення організаційно-економічних методів менеджменту на підприємствах і розвиток корпоративного управління”.
• Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретичних засад та методичних положень економічного оцінювання й організування інтегрованих корпоративних структур консорціумного типу. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішити в роботі такі завдання:
• - уточнити трактування поняття корпоративного управління консорціуму, виокремити місце інтегрованих консорціумних структур у вітчизняному економічному середовищі й розробити модель формування інституційної структури консорціуму на засадах поєднання та взаємодії макро-, мезо- та мікроекономічного рівнів господарської діяльності;
• - обґрунтувати організаційну необхідність та економічну доцільність розроблення і здійснення великомасштабних цільових проектів і програм за участю інтегрованих корпоративних структур консорціумного типу;
• - сформувати модель поетапного створення консорціуму та удосконалити функціональну модель розроблення та реалізації цільових програм за участю консорціуму;
• - розробити методичні положення щодо визначення інтегрального показника розвитку консорціуму, базуючись на комплексному, всебічному підході до оцінювання фінансових показників діяльності кожного підприємства-учасника зокрема та інтегрованого об'єднання в цілому;
• - розробити методичні положення щодо визначення чистого приросту вартості кожного підприємства-учасника зокрема та інтегрованої структури консорціумного типу в цілому на основі використання елементів синергійної теорії;
• - систематизувати критерії оцінювання економічної ефективності діяльності консорціуму та запропонувати багаторівневу організаційну структуру для формування та реалізації спільних проектів учасників консорціуму.
• Об'єктом дослідження є процес управління інтегрованими об'єднаннями. Предметом дослідження є теоретичні засади та методичні положення економічного оцінювання та організування інтегрованих корпоративних структур консорціумного типу.
• Теоретичною основою досліджень є національні законодавчі та нормативно-правові акти, які регулюють систему корпоративного управління на підприємствах і в обєднаннях; іноземні нормативно-правові акти, що визначають основні положення та принципи процесів корпоративного управління; праці провідних вітчизняних та зарубіжних науковців за проблемою; статистичні джерела Держкомстату України, Тернопільського обласного управління статистики. Теоретичною підмогою стали також опубліковані в періодичних виданнях матеріали, що стосуються окремих аспектів управління інтегрованими структурами; фінансова звітність субєктів підприємницької діяльності; матеріали практики корпоративного управління у вітчизняних обєднаннях, отримані автором у результаті проведених досліджень, тощо.
• Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у роботі використано такі методи: порівняльного аналізу, систематизації та узагальнення (для уточнення категорій корпоративного управління - Розділ 1; для проведення порівняльного аналізу інтеграційних тенденцій в регіоні та Європі - Роділ 1, підр. 1.1; при формуванні моделі інституційної структури консорціуму - Розділ 1, підр. 1.1.2; для розроблення моделі поетапного формування консорціуму- Розділ 2, підр. 2.2; при проведенні консолідації балансів підприємств-учасників консорціуму - Розділ 2, підр. 2.4); системного підходу (для визначення механізмів одержання операційних та фінансових синергій - Розділ 1, підр. 1.1.3; для уточнення механізмів управління консорціумами в Україні - Розділ 1, підр. 1.2; для розроблення методичних положень щодо визначення чистого приросту вартості - Розділ 2, підр. 2.3); експертних оцінок (при дослідженні практики корпоративного управління у вітчизняних консорціумах - Розділи 1,2; при розробленні методичних положень щодо визначення інтегрального показника розвитку - Розділ 2, підр. 2.1); групування та економічного аналізу (для виявлення тенденцій та дослідження показників фінансової стабільності та ефективності системи корпоративного управління - Розділ 2, підр. 2.2, 2.4); формалізації та економіко-математичного моделювання (для розроблення рекомендацій щодо формування оптимального пакета акцій підприємств-учасників консорціуму - Розділ 3, підр. 3.4). Формування оптимальних прогнозів ефективності розподілу інвестиційних ресурсів консорціуму здійснювалось із використанням пакета прикладних програм Microsoft Office.
• Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що:
• вперше розроблено:
• - модель формування інституційної структури консорціуму, яка дозволяє розглядати складне інтегроване утворення як функціональну систему внутрішніх та зовнішніх інституцій, що взаємодіють між собою і формують єдиний механізм корпоративної діяльності консорціуму. Розроблена модель передбачає комплексне відображення взаємодії інституцій макро-, мезо- та мікрорівня з метою вивчення їх впливу на процеси економічного оцінювання й організування господарської діяльності консорціуму;
• удосконалено:
• - методичні положення щодо визначення інтегрального показника розвитку консорціуму на основі комплексного оцінювання та порівняння показників консолідованої фінансової звітності. Такі положення, на відміну від наявних у теорії та практиці, дозволяють здійснити обґрунтування доцільності утворення консорціуму ще до початку процесу об'єднання окремих підприємств у інтегровану корпоративну структуру, визначити коефіцієнт стратегічної ваги кожного підприємства-учасника в межах консорціуму, а також створюють можливість для порівняння економічного стану досліджуваного консорціуму з інтегральними показниками інших консорціумних утворень;
• - рекомендації щодо функціонування цільової комплексної програми у межах консорціуму та формування цілей і пріоритетів державної політики підтримки розвитку консорціуму. Розроблені рекомендації дозволяють структурувати учасників цільової комплексної програми (виокремити замовника, розробника та виконавців) і чітко визначити коло їх функціональних обов'язків. З огляду на широкомасштабність і комплексність цільових програм, що реалізовуються, конкретизовано ряд ключових напрямків державної структурної політики у сфері підтримки розвитку консорціумних утворень. Запропоновано перелік державних пріоритетів розвитку консорціумних утворень, які передбачають усунення диспропорцій галузевого та регіонального розвитку шляхом здійснення державної підтримки міжрегіональних і міжгалузевих інтегрованих структур консорціумного типу;
• - модель поетапного формування консорціумної структури (на основі виокремлення етапу розроблення концепції об'єднання та технологічних етапів її впровадження). Така модель, на відміну від існуючих, характеризує процес утворення консорціуму як логічну послідовність взаємопов'язаних етапів, які передбачають процеси концентрації капіталу та трудових ресурсів для виконання масштабних програм і проектів, об'єднання виробничо-господарських циклів і зниження витрат на виробництво продукції, максимізацію прибутку й кількісне зростання обсягів реалізації продукції консорціуму. Дотримання запропонованих технологічних етапів процесу об'єднання дозволяє провести діагностику та дослідження доцільності утворення консорціуму, здійснити підготовку та організувати ефективну інтеграційну взаємодію підприємств-учасників у межах консорціуму;
• отримали подальший розвиток:
• - класифікація підходів до забезпечення ефективності функціонування консорціуму. Запропоновано конкурентно-цільовий підхід, який передбачає залежність критерію ефективності від того, інтересам яких підприємств-учасників цей критерій відповідає, а також від пріоритетності цілей діяльності конкретного консорціуму. Виокремлення цільових і нецільових учасників консорціумної структури дозволяє удосконалити процес організування консорціуму шляхом формування ефективної інституційної структури та забезпечення оптимального поєднання ресурсів і можливостей учасників. Це створює передумови для прийняття ефективних управлінських рішень про приєднання та відокремлення нецільових партнерів консорціумної структури;
• - методичні положення щодо економічного оцінювання чистого приросту від об'єднання підприємств у консорціум на основі використання елементів синергійної теорії. Розроблені положення, на відміну від наявних у теорії й практиці, дозволяють обґрунтувати величину чистого приросту вартості підприємств-учасників консорціуму. Практичне використання методичних положень створює умови для ефективного обґрунтування доцільності об'єднання підприємств у різних галузях і сферах економіки.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробленні методичних рекомендацій щодо впровадження ефективної системи організування корпоративного управління в обєднаннях; формування інтегрованих показників оцінювання результативності економічної діяльності на основі застосування консолідованої звітності обєднань; вибору та застосування практичних аспектів теорії синергійного ефекту; здійснення контролювання та регулювання системи корпоративного управління на основі застосування інформаційно-аналітичної моделі корпоративного економічного аналізу. Окремі рекомендації та пропозиції ухвалено до впровадження управлінням зовнішніх зносин і зовнішньоекономічної діяльності Тернопільської обласної державної адміністрації (довідка №78-а-2/01-17 від 04.03.2005 р.), Регіональним відділенням Фонду державного майна України (акт № 1346/5 від 18 лютого 2005 р.), на підприємстві ВАТ “Ватра” (довідка № 3781 від 11.03.2005р.), при викладанні дисциплін “Інвестиційний менеджмент”, “Економічна безпека” та “Корпоративне управління” у Тернопільському державному технічному університеті ім. Івана Пулюя (довідка №1052 від 10.09.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі наукові результати, викладені у роботі, отримано автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї та положення, які є індивідуальним внеском автора, а саме: створення моделі формування інституційної структури консорціуму; дослідження організаційних структур консорціумних утворень у стратегічних галузях вітчизняної економіки; обґрунтування залежності між показниками фінансової звітності та інтегральним показником розвитку консорціуму; розрахунок економічних вигод від об'єднання підприємств у консорціум; формування конкурентно-цільового підходу до управління консорціумом; моделювання організаційної структури консорціуму для проектного фінансування об'єктів нерухомості; вдосконалення інформаційного забезпечення та обґрунтування ефективної системи моніторингу консорціуму; розроблення рекомендацій щодо державної підтримки розвитку консорціумних утворень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження було розглянуто та схвалено на таких всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференціях і семінарах: “Україна наукова'2003” (Дніпропетровськ - Запоріжжя, 2003 р.), “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (Дніпропетровськ, 2003 р.), “Сучасні проблеми економіки підприємства” (Дніпропетровськ, 2003 р.), “Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2003 р.), Восьма наукова конференція Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя (Тернопіль, 2004 р.), "Наука і освіта'2004" (Дніпропетровськ, 2004 р.), "Економіка підприємства: проблеми теорії і практики" (Дніпропетровськ, 2004 р.), "Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення" (Дніпропетровськ, 2004 р.), "Економіко-математичні методи прийняття управлінських рішень на сучасному етапі" (Дніпропетровськ, 2004 р.), на науковому семінарі кафедр менеджменту у виробничій сфері та менеджменту підприємницької діяльності Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя (15.03.2005 р.) й науковому семінарі кафедр менеджменту і міжнародного підприємництва та фінансів Національного університету “Львівська політехніка” (30.05. 2005 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 наукових праць (наукові статті, тези доповідей), з них 4 - у фахових виданнях, загальним обсягом 2,94 друк. арк., з яких особисто автору належить 2,32 друк. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів і висновків. Загальний обсяг дисертації складає 235 сторінок, основний зміст дисертації викладено на 187 сторінках. Робота містить 18 таблиць на 16 сторінках, 45 рисунків на 32 сторінках, список використаних джерел із 163 найменувань, 10 додатків обсягом 33 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи, проаналізовано стан та ступінь опрацювання у сучасній науці проблематики управління інтегрованими структурами, визначено мету та основні завдання, предмет та обєкт, теоретичну й методологічну бази дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні та прикладні засади управління інтегрованими корпоративними структурами консорціумного типу” уточнено економічний зміст поняття інтегрованих корпоративних структур та його зв'язок з іншими економічними категоріями (зокрема з поняттям консорціумної структури), розглянуто основні форми інтеграції підприємств у групи, проведено порівняльний аналіз динаміки інтеграційних процесів в Україні та Європі, запропоновано модель формування інституційної структури консорціуму, уточнено класифікацію інтегрованих корпоративних структур, виокремлено передумови створення вітчизняних консорціумів і проведено аналіз питомої ваги консорціумних утворень у розвитку відповідних секторів економіки.

Як свідчить огляд літературних джерел у сфері управління інтегрованими структурами, спектр визначення цього економічного поняття є досить широким. Він охоплює тлумачення організаційної взаємодії підприємств-учасників, механізми управління корпоративними правами, проблеми відповідальності та розподілу повноважень, правові аспекти випуску акцій та облігацій інтегрованих корпоративних утворень. Різноплановість поглядів авторів зумовили необхідність дослідження семантики даного поняття, результати якого дозволили запропонувати розглядати процес управління інтегрованими структурами як систему принципів, методів, засобів і форм планування, організування, контролювання та регулювання ефективного виробничо-господарського процесу з метою оптимального поєднання потенціалів розвитку підприємств-учасників для досягнення встановлених цілей з урахуванням впливу середовища функціонування. Водночас у дисертації обґрунтовано тлумачення консорціуму як інтегрованої корпоративної структури, що формується шляхом концентрації грошових, матеріальних, науково-технічних, трудових, інформаційних ресурсів, з метою реалізації широкомасштабних програм і проектів у сфері взаємодії фінансового, промислового та інтелектуального капіталу й сприяє формуванню тенденцій стійкого економічного зростання на макро-, мезо- та мікрорівнях.

Огляд та аналіз літературних джерел і власні дослідження дозволяють узагальнити існуючі організаційні особливості побудови обєднань консорціумного типу й побудувати модель формування інституційної структури консорціуму (рис. 1).

Аналіз сучасних вітчизняних і міжнародних тенденцій управління консорціумами дозволив уточнити класифікацію інтегрованих корпоративних об'єднань (виділити класифікаційні ознаки за формою організації, сферою діяльності, ступенем централізації, типом взаємозв'язку, галузевою диверсифікацією, ступенем впровадження інновацій). У роботі також подано класифікацію основних типів консорціумів, які діють в Україні.

Комплексний аналіз економічної та законодавчої баз функціонування консорціумних утворень дозволив систематизувати типологію інтеграційних процесів і виділити основні передумови створення вітчизняних консорціумів, до яких відносимо: необхідність посилення міжгалузевої та регіональної кооперації господарської діяльності; забезпечення економічно доцільних обсягів виробництва і збуту, що узгоджуються з кон'юнктурою ринку; формування умов для розвитку наукомістких галузей; необхідність забезпечення високих темпів приросту інвестиційних ресурсів для стійкого економічного зростання корпоративних утворень; потребу в розширенні експортних можливостей підприємств, що входять до складу консорціуму. На основі вивчення досвіду корпоративного управління в світлотехнічній, будівельній, газотранспортній галузях виявлено, що негативні фінансові результати субєктів господарської діяльності, низька платоспроможність і ліквідність, несприятливі зміни в процесах корпоративного розвитку зумовлені не лише об'єктивними причинами (структурною перебудовою економіки, зміною виробничих і господарських зв'язків, трансформацією форм власності, недосконалістю законодавчої бази, високим рівнем корупції тощо), але й суттєвими прорахунками в системі корпоративного управління.

Результати проведеного соціологічного дослідження 50-ти акціонерних товариств Тернопільської області дозволяють виокремити дві основні складові рівня корпоративного управління в регіоні: дотримання чинного законодавства та внутрішню спроможність ефективного корпоративного управління.

Показники дотримання чинного законодавства у сфері корпоративного управління серед акціонерних товариств області є досить високими. Понад 90% товариств регулярно проводять загальні збори акціонерів, у близько 86% товариств, які налічують понад 50 акціонерів, створено наглядову раду, 81,2% товариств здійснюють внутрішні перевірки фінансово-господарської діяльності. Ці показники є вищими для відкритих акціонерних товариств, ніж для закритих. Водночас показники розвитку внутрішньої спроможності товариств корпоративного управління є значно гіршими. Серед тих, у яких створено наглядову раду, лише в 17,1% АТ є спеціальна особа або відділ, що відповідають за роботу з акціонерами. Лише 22,4% товариств вказали на наявність у внутрішніх документах положення про конфлікт інтересів. У статутах 54,6% підприємств відсутні норми щодо обмеження повноважень виконавчого органу укладати значні угоди від імені товариства. Найбільш пріоритетним заходом щодо покращення корпоративного управління керівники товариств вважають запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності (56,7%); найважливішими очікуваними змінами у регулюванні корпоративних відносин - ухвалення Закону “Про акціонерні товариства” (82,3%) та затвердження Принципів корпоративного управління (71,6%). Серед відносин, які найбільше потребують урегулювання на законодавчому рівні, керівники товариств називають: визначення порядку укладення угод, щодо яких є конфлікт інтересів, зацікавленість посадових осіб, - 56,7%; урегулювання процедури скликання та проведення загальних зборів акціонерів - 52,7%; визначення порядку укладення значних угод від імені товариства - 54,6%.

Доцільно зауважити, що в Україні спостерігається тенденція до зростання кількості об'єднань консорціумного типу. Зокрема, за даними офіційної статистики в межах України у 2002 р. здійснювали діяльність 14 потужних консорціумів, у 2003 році їх кількість зросла до 21. У межах Західного регіону спостерігалося зростання кількості галузевих і міжгалузевих інтегрованих утворень у таких галузях, як газотранспортна, світлотехнічна, харчова, у сферах операцій з нерухомістю та надання транспортних послуг. Найбільша кількість банківських структур у 2003 році співпрацювала з корпоративними об'єднаннями Рівненської, Хмельницької та Львівської областей. Найменша активність банків спостерігалась у Волинській області. Результати досліджень показали, що у межах вітчизняних консорціумних утворень часто розробляються неефективні цільові програми та проекти. Це свідчить про недостатній рівень теоретико-методологічного обґрунтування процесів інтеграції та зумовлює необхідність пошуку дієвих методів, механізмів і технологій економічного оцінювання доцільності спільної діяльності потенційних підприємств-учасників консорціуму з метою забезпечення оптимальної інституційної структури, уникнення необґрунтованого монопольного становища тощо. При цьому аналіз діяльності низки вітчизняних консорціумів, які функціонують у стратегічних галузях економіки, дозволяє стверджувати, що їх питома вага у відповідних показниках секторів економіки країни є досить значною. Тому часто саме такі утворення визначають перспективи розвитку галузі та регіону в цілому.

Як свідчать результати соціологічного опитування, використання інтеграційних стратегій пріоритетним у корпоративній діяльності вважають 52% керівників товариств, ще 34% керівників упевнені, що використання такої стратегії призведе до позитивних наслідків корпоративної діяльності. Ймовірність утворення об'єднань консорціумного типу за участю товариства як ініціатора інтеграційного процесу вважають цілком високою керівники 38% досліджених регіональних товариств.

У другому розділі “Комплексне аналізування результатів формування і функціонування об'єднань підприємств консорціумного типу” уточнено поняття інтегрального показника розвитку консорціуму, удосконалено методичні положення щодо оцінювання інтегральних показників розвитку консорціумної структури, розроблено методичні положення щодо економічного оцінювання величини чистого приросту вартості для кожного підприємства-учасника консорціуму й запропоновано модель поетапного формування консорціуму.

З метою вивчення стратегічних перспектив, рівня прибутковості та оцінювання соціального ефекту функціонування цільового об'єднання під інтегральним показником розвитку консорціуму запропоновано розуміти результат оцінювання ієрархічної структури взаємопов'язаних показників виробничо-господарської діяльності консорціуму, який ґрунтується на стандартизації досліджуваних показників та зведенні їх до одного виду шляхом застосування системи багатовимірних середніх величин. Суть багатовимірної середньої полягає в заміні індивідуальних значень множини показників окремого елемента визначеної сукупності відносними (індексними) величинами. Базою порівняння можуть бути середні значення показників по сукупності в цілому, або еталонні значення.

Для розрахунку інтегрального показника розвитку консорціуму пропонуємо здійснити розрахунок інтегрального показника розвитку блоку підприємств-учасників на основі використання показників консолідованої звітності. В якості бази порівняння слід використати показник консолідованої вартості активів кожного блоку підприємств-учасників консорціуму.

Пропонуємо алгоритм розрахунку інтегрального показника розвитку консорціуму.

1. Вихідні дані подаємо у вигляді матриці (Кij), де у графах записуємо номери блоків консорціуму (і=1.1, 2.1, 3.1,…n), а у стовпцях - номери підприємств-учасників кожного блоку (j=1,2,3…m).

2. Для кожного підприємства-учасника визначаємо відношення балансової вартості активів до консолідованої вартості активів відповідного блоку консорціуму.

Пункти 3 - 8 виконуємо окремо для кожного і-того показника.

3. За зростанням рангуємо значення кожного і-того показника для m підприємств-учасників.

4. За даними m підприємств-учасників визначаємо відносні показники, що мають мінімальне та максимальне значення.

5. Значення відносних показників підприємств-учасників подаємо в індексній формі так, щоб діапазон цих індексів був від 0 до 1 і для всіх показників збільшення величини індексів свідчило б про зміцнення позиції підприємства-учасника. Для цього застосовуємо таку послідовність дій (пункти 6 - 8).

6. Для показників, збільшення яких свідчить про зміцнення ринкової позиції підприємства-учасника, інтегральний показник розвитку розраховуємо так:

економічний консорціум інтегрований корпоративний

(1)

де - інтегральний показник розвитку j-того підприємства і-того блоку підприємств-учасників консорціуму, частки від одиниці;

- відносні показники розвитку окремих підприємств-учасників консорціуму, частки від одиниці.

Тобто, чим більше фактичне значення Кіj у межах діапазону їх коливань, тим ближчою до 1 буде величина Пij.

7. Для показників, зменшення яких свідчить про більш інтенсивний ринковий розвиток підприємства-учасника консорціуму, інтегральний показник розвитку розраховуємо так:

 (2)

Тобто, величина Піj наближатиметься до 1 при наближенні фактичного значення Кіj до min Kij.

8. Для показників, які мають оптимальне значення Z, інтегральний показник розвитку може бути розраховано за формулою:

(3)

де - коефіцієнт, який обирається так, щоб діапазон Пij був від 0 до 1, частки від одиниці;

- оптимальне значення відносного показника розвитку підприємства-учасника консорціуму, частки від одиниці.

За таким способом розрахунку Пij наближатиметься до 1 при зменшенні відхилення Кij від оптимального значення Z.

При цьому значення Q коливатиметься в межах діапазону від 1 до 2: якщо то Q=1; якщо то Q=2.

Пункти 9 - 12 виконуємо окремо для кожного j-того блоку консорціуму.

9. Інтегральний показник розвитку за окремими блоками консорціуму (інтегральний показник розвитку кредитно-фінансового блоку П(1), інтегральний показник розвитку промислово-виробничого блоку П(2), інтегральний показник розвитку торговельного блоку П(3), інтегральний показник розвитку інформаційно-сервісного блоку П(4), інтегральний показник розвитку науково-дослідного блоку П(5), інтегральний показник розвитку агропромислового блоку П(6)) розраховуємо шляхом порівняння індексних значень показників:

 (4)

де S - коефіцієнт стратегічної ваги кожного з показників у межах окремого блоку, частки від одиниці.

Оскільки не всі підприємства-учасники мають однакову стратегічну вагу та значимість в оцінці інтегрального показника розвитку консорціуму, пропонуємо розрахувати коефіцієнти стратегічної ваги підприємств-учасників у межах окремих блоків на основі проведення експертного оцінювання. Цей розрахунок доцільно здійснювати в два етапи. Перший етап передбачає вибір групи експертів і проведення ними оцінювання стратегічної ваги підприємств-учасників за чотирибальною шкалою. На другому етапі отримані бали за допомогою визначення відносних величин буде перетворено у коефіцієнти стратегічної ваги кожного підприємства-учасника, які розраховуємо за формулою:

, (5)

де Sі - коефіцієнт стратегічної ваги підприємства у загальній оцінці інтегрального показника розвитку блоку;

Wi - вага і- го підприємства в загальній оцінці інтегрального показника розвитку;

Хі - ранг (кількість балів) підприємства в загальній оцінці;

m - кількість підприємств у блоці.

10. На основі формули середньої геометричної зі значень інтегрального показника розвитку окремого блоку консорціуму розраховуємо інтегральний показник розвитку цільового об'єднання:

. (6)

Інтегральний показник розвитку консорціуму буде тим вищим, чим ближче його значення до 1. І навпаки, значення, наближене до 0, свідчить про нестійкий розвиток інтегрованого утворення.

Запропоновані методичні положення щодо оцінювання інтегрального показника розвитку консорціуму мають ряд переваг, а саме:

– розрахунок показника інтегрального показника розвитку консорціуму дозволяє здійснити обґрунтування доцільності утворення консорціуму ще до початку процесу об'єднання окремих підприємств в інтегровану корпоративну структуру;

– в розрахунках беремо до уваги коефіцієнт стратегічної ваги кожного підприємства-учасника консорціуму;

– розрахунок інтегрального показника розвитку консорціуму здійснюємо на основі даних фінансової звітності окремих підприємств-учасників, що дозволяє вчасно виявити певний ступінь стратегічної невідповідності розвитку окремого підприємства-учасника та консорціуму в цілому;

– зміна інтегрального показника розвитку дозволяє оцінити тенденції зростання чи занепаду господарської діяльності консорціуму;

– порівняння інтегрального показника розвитку дає можливість оцінювати економічний стан конкретного консорціуму та порівнювати його з економічними показниками інших консорціумів;

– усі розрахунки можна здійснювати за допомогою стандартних комп'ютерних програм.

Для оцінювання ефективності механізмів об'єднання підприємств-учасників, базуючись на міркуваннях, що позитивний ефект можна досягти одночасно за кількома напрямками діяльності консорціуму та на основі теорії поєднання операційних синергій (у частині економії затрат на виробництво одиниці продукції) та фінансових синергій (у частині економії податків), розроблено методичні положення до визначення чистого приросту вартості для кожного підприємства-учасника консорціуму. Такий приріст пропонуємо визначати, виходячи з таких випадків об'єднання:

1. Об'єднання підприємств-учасників відбувається шляхом передавання частини акцій до статутного фонду консорціуму.

2. Об'єднання підприємств-учасників відбувається шляхом внесення матеріальних активів до статутного фонду консорціуму.

Розглянемо випадок, коли об'єднання підприємств-учасників відбувається шляхом передавання частини акцій до статутного фонду консорціуму. Чистий приріст вартості підприємств-учасників консорціуму пропонуємо визначати як різницю між ринковою вартістю підприємства-учасника після та до приєднання його до консорціуму:

(7)

де - чистий приріст вартості підприємства-учасника консорціуму, тис. грн.;

та - ринкова вартість підприємства-учасника відповідно до та після приєднання до консорціуму, тис. грн.;

- період часу відповідно до та після вступу до консорціуму.

Розглянемо випадок, коли об'єднання підприємств-учасників відбувається шляхом внесення матеріальних активів до статутного фонду консорціуму. Визначення чистого приросту кожного з учасників пропонуємо здійснити у два етапи:

1) визначити відносний приріст вартості підприємства-учасника як середню геометричну відносних приростів по різних показниках ефективності його діяльності:

(8)

де - відносний приріст вартості підприємства-учасника консорціуму, частки від одиниці;

- відносний приріст доходів підприємства-учасника після вступу до консорціуму, частки від одиниці;

- відносне скорочення витрат підприємства-учасника після вступу до консорціуму, частки від одиниці;

- відносне зменшення податкових платежів підприємства-учасника після вступу до консорціуму, частки від одиниці;

- відносне зростання вартості основних фондів підприємства-учасника після вступу до консорціуму, частки від одиниці.

Додавання одиниць до значень відносних приростів необхідне для того, щоб запобігти випадкам, коли нульова величина будь-якого з цих приростів автоматично перетворить значення відносного приросту вартості підприємства-учасника в 0 незалежно від значень приростів в інших напрямках.

Чистий приріст вартості підприємства-учасника визначаємо:

(9)

де - чистий приріст вартості підприємства-учасника, тис. грн.;

- ринкова вартість підприємства-учасника, тис. грн.

На основі запропонованого методичного підходу, об'єднання матиме зміст тільки тоді, коли як мінімум один із компонентів набуде позитивного значення після об'єднання підприємств у консорціум. Апробацію запропонованої методики було здійснено при оцінюванні чистого приросту вартості підприємств-учасників Консорціуму ОСП “Корпорація “Ватра” та ВАТ “Тернопільгаз” за результатами діяльності 2004 року.

Представлена модель передбачає, перш за все, наявність юридичної особи-ініціатора об'єднання. Ініціатор створення консорціуму формує окремі концепції, що обґрунтовують доцільність його створення. Технологічні етапи процесу об'єднання включають діагностику та дослідження можливості й доцільності створення консорціуму, підготовку та організування його діяльності, а також безпосереднє здійснення інтеграційних процесів (впровадження концепцій).

У розділі 3 “Економічне оцінювання організаційної ефективності управління консорціумом” уточнено класифікацію підходів до оцінювання ефективності корпоративної діяльності консорціуму й запропоновано конкурентно-цільовий підхід із використанням методів побудови багатомірних діаграм на основі експертних оцінок цільових і нецільових інвесторів. Удосконалено функціональну модель розроблення та реалізації цільових комплексних програм за участю консорціуму та запропоновано організаційну структуру управління консорціуму, яка базується на засадах багатоканального розподілу ресурсів та оптимізування високого рівня ризику цільових проектів. Подальшого розвитку набуло формування напрямків державної структурної політики у сфері підтримки розвитку консорціумних утворень, а також визначення державних пріоритетів, які доцільно враховувати при виборі організаційних структур, форм і механізмів інтеграції підприємств у консорціум. Узагальнення поглядів науковців і власні дослідження дозволяють виокремити дві групи стратегічних інвесторів - цільових і нецільових інвесторів консорціуму. Під поняттям цільових інвесторів пропонуємо розуміти учасників, зацікавлених в ефективній діяльності консорціуму як цілісного інтегрованого утворення.

Прибуток від діяльності консорціуму може бути складовою частиною, але не основною метою їх спільної діяльності. Пріоритетом для таких інвесторів є здійснення ефективного виконання певних програм і проектів у межах створеного консорціуму. Іншу групу учасників пропонуємо називати нецільовими інвесторами, оскільки кожен із них переслідує певні суб'єктивні цілі й тому вони зацікавлені лише у виконанні певних етапів або складових окремого проекту в межах консорціуму. Основною метою їх діяльності є отримання прибутку або певного соціального ефекту від співпраці в межах інтегрованого утворення. Критерії оцінювання ефективності діяльності консорціуму пропонуємо розглядати з позицій цільових і нецільових інвесторів на макро-, мезо- та мікрорівні інституційної структури консорціуму. Удосконалення процесу економічного оцінювання ефективності консорціумних структур зумовило необхідність розроблення конкурентно-цільового підходу, який являє собою комплексне поєднання інтересів цільових і нецільових інвесторів у процесі досягнення корпоративних цілей. Для інтегрального оцінювання ефективності консорціуму пропонуємо застосувати метод побудови багатомірних діаграм. Перетин окреслених площин визначить множину цілей, які задовольнять обидві групи інвесторів, а також можливі межі спільних стратегічних інтересів.

На основі практичного застосування концепції конкурентно-цільового підходу оцінювання ефективності корпоративних процесів, пропонуємо до впровадження багаторівневу організаційну структуру управління консорціумом, яка ефективно функціонуватиме на ринку нерухомості Західного регіону України.

Узагальнення літературних джерел і результати власних досліджень дозволяють стверджувати, що саме у цій сфері є можливою реалізація широкомасштабних програм і проектів у межах проектного консорціуму. Для цього є необхідні інвестиційні ресурси (капіталовкладення фізичних та юридичних осіб у сфері нерухомості), виробничі потужності (наявне високопрофесійне технологічне забезпечення провідних будівельних організацій та установ), трудові ресурси, а також значні можливості реалізації прогресивних фінансових схем (наприклад, технології проектного фінансування).

Цільова консорціумна структура дозволить оптимально використовувати інтелектуальний та інвестиційний потенціал учасників, ефективно об'єднувати джерела внутрішнього та зовнішнього фінансування, внести значний вклад у розвиток ринку нерухомості Західного регіону України. Запропонована організаційна структура буде використовувати багатоканальну ресурсну систему, що дозволить учасникам розподілити високий рівень ризику, пов'язаний із проектами нерухомості.

Організаційна структура управління запропонованого об'єднання -- це складна, багаторівнева система, структурні елементи якої здійснюватимуть перетворення ресурсів системи відповідно до заданої мети. На відміну від інших типів систем кожен її елемент є активним, тобто приймає рішення з організації дій. Закономірності, характерні для таких типів систем: єдність і цілісність, відповідність об'єкта управління системі управління, пропорційність співвідношення елементів організаційної системи.

На основі аналізу інтеграційних процесів у сфері формування корпоративних структур консорціумного типу, результатів оцінювання інтегральних показників розвитку, дослідження кількісних характеристик синергійного ефекту під час створення консорціуму визначено, що процес формування інтегрованих корпоративних структур консорціумного типу в Україні є об'єктивним і неминучим, оскільки саме такі структури здатні акумулювати достатню кількість фінансових, матеріальних і трудових ресурсів для забезпечення стійкого економічного розвитку національної економіки.

Процес організування консорціумної структури передбачає реалізацію цільових комплексних програм, які розробляються на рівні окремих регіонів і мають загальнодержавне значення.

Відповідно до використання конкурентно-цільового підходу та основних принципів діяльності консорціуму (цільова спрямованість на досягнення кінцевих результатів, комплексність та альтернативність) удосконалено функціональну модель розроблення та реалізації цільових комплексних програм за участю консорціуму. До проекту комплексної програми, яка виконуватиметься у межах окремого консорціуму, пропонуємо включати такі основні розділи: програмно-цільовий, зведений, інституційний. Найважливішим є програмно-цільовий розділ, у якому буде поставлено та описано проблему, а також визначено пріоритетні способи її розв'язання. Постановку проблеми здійснює державний орган, який формує вихідне завдання на розроблення конкретної програми для головного розробника. Зведений розділ передбачає комплекс послідовних операцій, спрямованих на структурування розроблених проектів та програм, виокремлення їх галузевих особливостей та визначення ключових механізмів і принципів реалізації. Інституційний розділ буде розроблено з метою визначення конкретних інституцій, які входитимуть до складу консорціуму та надання їм окремих повноважень і функцій.

Ефективне державне регулювання у сфері формування цільових комплексних програм і створення консорціумних структур можливе лише за умови реалізації активної структурної політики, яка полягає в тому, що держава широко застосовує державні важелі для прискорення прогресивних структурних зрушень.

Концепція підтримки створення консорціумів повинна ґрунтуватися на чіткому визначенні найефективніших напрямків структурної трансформації економіки, на здійсненні політики пріоритетів. До основних напрямків державної структурної політики у сфері підтримки розвитку консорціумних утворень пропонуємо віднести:

– об'єднання ресурсного потенціалу підприємств із метою забезпечення зростання виробництва в тих галузях, які виготовляють продукцію на експорт;

– об'єднання виробничо-технологічних циклів у галузях, які здатні на внутрішньому ринку замінити імпортну продукцію;

– об'єднання науко- й трудомістких процесів виробництва з метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

– підтримка виробничих циклів, які використовують ресурсозберігаючі технології;

– розвиток конкуренції шляхом реструктуризації та диверсифікації виробничих процесів шляхом формування консорціумів;

– скорочення виробництва в депресивних галузях і розвиток пріоритетних сфер господарювання.

Державними пріоритетами у підприємницькій сфері економіки, які слід враховувати при виборі організаційних структур, форм і механізмів інтеграції підприємств у консорціум, вважаємо:

– пріоритет великомасштабних консорціумних утворень, які формуються на основі взаємної участі в капіталі, передбачають невисокий ступінь централізації, наявність координаційних зв'язків у здійсненні спільної діяльності;

– пріоритет міжрегіональних і міжгалузевих інтегрованих структур консорціумного типу, які сприяють ліквідації диспропорцій галузевого та регіонального розвитку;

– пріоритет консорціумних структур, орієнтованих на зниження залежності від імпорту окремих видів продукції, а також консорціумів, які значну частину продукції виготовляють на експорт;

– пріоритет консорціумних структур, орієнтованих на досягнення соціального ефекту та використання ресурсозберігаючих технологій;

– пріоритет інтегрованих корпоративних структур, які розробляють й реалізують широкомасштабні інноваційні проекти;

– пріоритет транснаціональних консорціумів, здатних до реального партнерства, кооперації та науково-технічного співробітництва із закордонними підприємствами-учасниками, а також міжнародних консорціумів у стратегічних галузях, які формуються на основі міжурядових угод з окремими країнами.

Отже, найважливішою складовою інституційних перетворень, які мають місце в економічному середовищі України, є структурна перебудова економіки й створення інтегрованих корпоративних утворень консорціумного типу. Враховуючи інноваційний характер діяльності консорціуму, можемо стверджувати, що саме вони відіграють ключову роль у реформуванні української промисловості та економіки загалом.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання розроблення методологічних і прикладних засад економічного оцінювання та організування інтегрованих корпоративних структур консорціумного типу, що сприятиме підвищенню рівня стабільності, ділової активності, ефективності та результативності функціонування вітчизняних обєднань в умовах розвитку економіки. Результати дисертаційного дослідження дозволяють зробити висновки теоретико-методологічного змісту та науково-практичного спрямування, а саме:

1. В умовах інтенсивних інтеграційних процесів в усіх сферах підприємницької діяльності обґрунтовано необхідність і доцільність розроблення та здійснення великомасштабних цільових проектів та програм за участю інтегрованих корпоративних структур консорціумного типу. Методичні та практичні засади економічного оцінювання й організування потребують ретельного опрацювання, оскільки зарубіжні розробки, які не враховують особливостей розвитку національної економіки, не можуть знайти застосування при створення консорціумів в Україні. За таких умов вимагають уточнення категорії корпоративного управління консорціумними структурами, виокремлення місця інтегрованих утворень консорціумного типу у вітчизняному економічному середовищі та встановлення взаємозв'язку між інституціями макро-, мезо- та мікрорівня при утворенні консорціуму.

2. Державні установи та юридичні особи - ініціатори створення консорціумних структур можуть використовувати пропоновану модель поетапного формування консорціуму та удосконалену функціональну модель розроблення й реалізації цільових програм за участю консорціуму. Це створює можливості для комплексного та послідовного розгляду процесу організування консорціумних структур, вибору обґрунтованих цілей та пріоритетів розвитку, визначення методів розроблення цільових програм і проектів з урахуванням стану внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування консорціуму.

3. Розроблена модель формування інституційної структури консорціуму на засадах поєднання та взаємодії макро-, мезо- та мікроекономічного рівнів господарської діяльності дозволить обласним державним адміністраціям і галузевим управлінням, науково-дослідним та проектним установам, а також менеджерам підприємств-учасників консорціумного утворення забезпечити необхідний рівень багатоканального використання ресурсного потенціалу, розподілу високого рівня ризику та досягнення необхідного рівня прибутковості для забезпечення фінансової стабільності й активізації розвитку консорціумних утворень.

4. Основним узагальнюючим показником, який комплексно характеризує рівень конкурентоспроможності та господарської діяльності інтегрованого утворення, є інтегральний показник розвитку консорціуму. Розроблені методичні положення щодо визначення інтегрального показника розвитку базуються на комплексному, всебічному підході до оцінювання показників фінансової звітності кожного підприємства-учасника зокрема та інтегрованого об'єднання в цілому. Розрахунок інтегрального показника розвитку консорціуму дозволить державним фінансовим установам, інвестиційно-фінансовим об'єднанням і регіональним фондам розвитку здійснити обґрунтування доцільності утворення консорціуму ще до початку процесу об'єднання окремих підприємств у інтегровану корпоративну структуру. Оскільки у розрахунках береться до уваги коефіцієнт стратегічної ваги кожного підприємства-учасника, це дозволить вчасно виявити певний ступінь стратегічної невідповідності розвитку окремого підприємства-учасника та консорціуму в цілому.