Розвиток системи сценарного планування у діяльності підприємств сфери послуг

Размещено на http://allbest.ru

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Розвиток системи сценарного планування

у діяльності підприємств сфери послуг

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

планування управління стратегічний

Актуальність теми. Останні роки стали періодом глибоких змін у діяльності підприємств, з'явлення чисельних нововведень у формах обслуговування і методах управління ними. Прийоми їхньої діяльності, що складалися роками, ускладнилися, набули нових рис. Конкурентній перевірці підлягають не тільки самі запропоновані товари або послуги, але і система планування, здатність підприємств систематично реагувати на ринкову ситуацію, робити правильні висновки з потоку ділової інформації і на цій основі формувати не одне, а декілька ретельно обміркованих управлінських рішень або сценаріїв.

Призначення планування як функції управління має на меті здійснювати своєчасне урахування та оцінку усіх внутрішніх та зовнішніх факторів, що забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування та розвитку підприємств. Ця діяльність спирається на виявлення і прогнозування споживчого попиту, аналіз і оцінку наявних ресурсів і перспектив розвитку господарської кон'юнктури. Одним із ведучих факторів успішної діяльності організацій є проведення ефективного сценарного планування, яке б забезпечувало якісне і найбільш повне моделювання варіантів розвитку підприємства. Усе це ставить проблему сценарного планування діяльності підприємств у центр уваги керівників.

Цілеспрямована стратегія є необхідною умовою для забезпечення сильних ринкових позицій підприємства і досягнення ними високих результатів діяльності в довгостроковій перспективі. Тому ефективна організація сценарної діяльності, як елемент стратегічного планування, розглядається як один з головних факторів, що дозволить забезпечити високу конкурентноздатність підприємства на ринку.

Аналіз наукових джерел свідчить про те, що на даний момент практично відсутній вітчизняний теоретичний і методичний матеріал, що давав би можливість здійснювати ефективну організацію сценарного планування з урахуванням поточного стану і перспектив розвитку ринку послуг. Крім того, той практичний досвід, що мають підприємства в розробці сценаріїв їхнього розвитку в нашій країні, як правило, є інформацією для службового використання і не може бути надбанням для широкого кола фахівців. Ці умови стримують впровадження новітніх ідей, методів і передового досвіду організації сценарного планування діяльності підприємств.

Дослідження, проведені вітчизняними і закордонними вченими в області сценарного планування і розробки нових підходів до управління підприємством у цілому, відображені в роботах таких закордонних дослідників як Р. Акофф, І. Ансофф, Ван Хайден, П. Вок, Б. Карлоф, А. Томпсон, А. Стрікленд, П. Шварц, Дж. Пітер, В. Феллер та інших. Починаючи із середини 90-х років, в Україні також з'явилися дослідження, присвячені питанням сценарного планування. Серед них варто особливо виділити дослідження таких вчених як Білоруса О.Г., Богатирьова А.М., Винокурова В.А., Голубенкової О.А., Панченко Е.Г., Редькіна О.С., Шарова Ю.П. та інших.

Однак залишається невирішеним велика кількість теоретичних і практичних проблем щодо сценарного планування. Так, дотепер не визначений єдиний підхід до сценарного планування. Крім того, по своїй сутності стратегічне і сценарне планування - це динамічні категорії і тому вимагають постійного відновлення й удосконалення методики і конкретних алгоритмів дослідження, у зв'язку з чим виникає необхідність наукової розробки основних принципів організації сценарного планування на підприємствах і методичних підходах до його проведення.

Об'єктивна необхідність поглиблення теоретичних, методичних та прикладних досліджень в галузі сценарного планування з метою підвищення ефективності роботи підприємства обумовили вибір теми дисертаційного дослідження та її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. В основу дисертації покладені теоретичні і практичні розробки автора, що виконувалися в межах науково-дослідних робіт "Методологія аналізу соціально-економічного розвитку регіону (управлінський аспект)" (номер державної реєстрації 0103U001652) і “Удосконалення механізмів стратегічного державного планування національного і регіонального розвитку" (номер державної реєстрації 0103U001653), виконаних у рамках загального плану наукової діяльності ОРІДУ НАДУ при Президентові України на 2003 рік, схваленого Вченою Радою НАДУ при Президентові України, протокол № 83/3 від 4.03.2003 року. Результати досліджень моделей та методів формування сценаріїв розвитку підприємств увійшли у звіти науково-дослідних робіт кафедри менеджменту організацій ОРІДУ НАДУ при Президентові України.

Мета і задачі дисертаційної роботи. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі існуючих теоретичних положень і з урахуванням практичного досвіду розробити систему сценарного планування на підприємствах, що діють на ринку фотопослуг.

Для досягнення поставленої мети у роботі послідовно розв'язувались наступні завдання:

- розкрити зміст, визначити характер сценарного планування, його місце у системи стратегічного планування, дослідити поняття і систематизувати основні положення теорії сценарного планування, обґрунтувати його основні етапи;

- дослідити особливості планування діяльності підприємств в сучасних умовах господарювання, систематизувати принципи побудови системи планування на підприємствах й обґрунтувати необхідність розвитку сценарного планування;

- уточнити та доповнити теоретичні положення щодо організаційного розвитку підприємств, стратегічного і сценарного планування;

- удосконалити методику проведення сценарного планування;

- виділити принципові динамічні лінії, що істотно впливають на можливості, темпи й успішність розвитку підприємства;

- розробити науково-практичні рекомендації з удосконалення організаційних, інформаційних та методичних аспектів реалізації сценарного планування на підприємствах.

Об'єктом дослідження обрано процес сценарного планування на підприємствах сфери послуг.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних проблем, що пов'язані з організацією та розвитком системи сценарного планування діяльності підприємств сфери послуг.

Методи дослідження. Теоретичною і методичною базою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, теорії менеджменту і, зокрема, сценарного планування, наукові праці вітчизняних та закордонних вчених. У роботі використані різні методи і прийоми наукових досліджень: статистичні спостереження (під час розгляду ретроспективних даних), аналіз та синтез (під час проведення сценарного аналізу), системний підхід (у процесі формування принципів планування на сучасному етапі), ситуаційний підхід (при виборі варіантів розвитку підприємств), метод опитування (у процесі визначення показників, що впливають на діяльність підприємств), експертний метод (у процесі оцінки важливості факторів). Емпіричною та інформаційною базою роботи стали законодавчі і нормативні акти України, документальна інформація державних органів статистики.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в істотному доповненні теоретико-методичних основ сценарного планування на підприємствах, у розробці нових підходів до сценарного планування, що конкретизується у наступних наукових положеннях:

уперше:

систематизовано уявлення щодо сценарного планування,

запропонована парадигма сценарного планування на підприємствах, що дозволяє зробити поворот до інституціоналізації сценаріїв, і передбачає зменшення розриву при розробці сценаріїв між вищими ешелонами управління та операційними структурними одиницями;

дістали подальшого розвитку:

типологія видів менеджменту в координатах “невизначеність-керованість”;

підхід до рішення проблеми сценарного планування, який відкриває можливість у рамках єдиного аналітичного комплексу інтегрувати можливості когнітивних і інформаційних технологій;

процес проведення сценарного планування діяльності підприємств;

удосконалено:

підхід до визначення принципових динамічних ліній, що істотно впливають як на формування сценаріїв, так і на процедуру переходу від одного сценарію до другого;

рекомендації щодо організаційних, інформаційних і методичних аспектів реалізації сценарного планування розвитку підприємств;

класифікація управлінських рішень і технологія їхнього включення в сценарії розвитку підприємства;

Практичне значення отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що викладені у роботі науково-методичні положення і рекомендації щодо удосконалення системи сценарного планування покладені в основу розробки методик:

проведення сценарного аналізу стратегічного положення підприємства на ринку та моделювання дерева сценаріїв розвитку підприємства, яка була апробована на СП “Фокус” (довідка № 374 від 4 вересня 2004 р.);

проведення аналізу ринкових позицій підприємства і вибору ключових напрямків його розвитку, яка пройшла апробацію і була впроваджена в діяльність управління економіки Южненскої міської ради Одеської області (довідка № 02.-02-192 від 27 вересня 2004 р.).

Результати наукового дослідження використовуються в навчальних курсах “Менеджмент організацій” і “Маркетинг організацій”, що викладаються для студентів факультету менеджменту організацій Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (довідка від 11.11.04 р.).

Особистий внесок здобувача. Висновки, положення і рекомендації, що містяться в роботі, отримані автором самостійно шляхом узагальнення й аналізу теоретичного і практичного матеріалу з використанням статистичних даних і результатів проведених досліджень, що стосуються сценарного планування. Запропоновано використовувати сценарне планування для вироблення стратегії організаційного розвитку підприємств. Удосконалено модель формування дерева сценаріїв і їхнього аналізу з урахуванням виявлених ризиків.

З наукових праць, що опубліковані у співавторстві, у дисертації використовуються тільки ті ідеї і положення, які отримані в результаті особистої роботи здобувача і складають індивідуальний внесок автора.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення дисертації були апробовані в доповідях, повідомленнях і одержали схвалення на міжнародних науково-практичних конференціях „Управление информационными ресурсами” (Мінськ, 2003р. та 2004р.), „Економічні проблеми розвитку промислового виробництва” (Одеса, 2004р.), та „Інвестиційні стратегії сталого розвитку” (Дніпропетровськ, 2004р.), науково-практичних конференціях: „Інституційні перетворення як передумова ефективного використання ресурсного потенціалу регіону” (Одеса, 2003р.), „Вдосконалення методів та засобів управління регіональним розвитком в умовах зростання економіки України” (Одеса, 2003р.).

Публікації. Основні результати дисертаційних досліджень відображені у 9 публікаціях загальним обсягом 3,5 др. арк. (особисто авторові належить 2,85 др. арк.), з них - 6 статей у наукових спеціалізованих виданнях, 3 тез доповідей на наукових конференціях.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури, що складається з 105 найменувань, 5 додатків - на 29 сторінках. Загальний обсяг дисертації - 213 сторінок, з них основного тексту 174 сторінки, 24 рисунка і 39 таблиць, з них 14 - повних сторінок.

2.ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертаційній роботі на основі проведених автором досліджень захищаються такі основні положення.

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми дисертації, сформульовано мету, задачі, визначено предмет і об'єкт дослідження, відображено новизну та практичну значущість роботи.

У першому розділі „Теоретичні основи сценарного планування діяльності підприємств”, який має характер наукового аналізу й узагальнення відомих аспектів стратегічного планування підприємств, виконано аналіз вітчизняних і закордонних досліджень, що присвячені сценарному плануванню діяльності підприємств. Автором підкреслено, що поняття „сценарне планування”, яке широко використовується в менеджменті, багатозначне і недостатньо чітко сформульоване. Уявлення дослідників щодо сценарного планування наведено на рис. 1.

Рис. 1. Узагальнене уявлення щодо сценарного планування

На думку автора сценарне планування - це метод для вивчення майбутнього, у якому корпоративна стратегія формується шляхом складання невеликої кількості сценаріїв, або історій, що визначають як може розгортатися майбутнє і як воно може впливати на стан підприємства.

Аналіз причин недостатньої ефективності функціонування підприємств дозволив виявити основні проблеми і систематизувати принципи постановки системи планування в сучасних умовах, в яких підкреслюється, що сценарне планування повинно бути невід'ємною частиною стратегічного планування. Одноваріантні прогнози, як правило, досить жорстко задавали єдину траєкторію майбутнього розвитку підприємств і на практиці, особливо в умовах турбулентно - мінливого зовнішнього середовища, дуже часто виявлялися помилковими.

Критично-бібліографічний огляд сучасної методології сценарного планування показав, що складність сценарного планування полягає в тому, що після визначення кінцевої крапки руху і маючи різні сценарії, необхідно визначити технологію, як перейти з одного сценарію на іншій.

Автором запропоновано зміну парадигми розробки стратегії підприємства, при якій віддається перевага відкрито сформульованій стратегії, яка повинна бути справою не тільки керівництва підприємства, але й поширюваться на всі рівні управління. Ця концепція цілком відповідає сучасним тенденціям, сутність яких полягає в тому, що для забезпечення ефективності діяльності підприємства останнє не повинно просто статично мати деякі знання на якомусь рівні управління, але вони повинні бути інституціоналізовані.

Визначено, що сценарна школа своєю основною метою бачить розширення простору рішень на випадок виникнення несподіваних обставин, що змінюють правила гри на підприємстві,в галузі, регіоні та інш. Проаналізовані альтернативні підходи до сучасного менеджменту у системі координат „невизначеність - керованість”. Вказано, що зі зниженням рівня керованості акцент переноситься від стратегічного планування до сценарного.

Другий розділ „Сценарне планування як процес підвищення стратегичності й ефективності діяльності підприємств у сучасних умовах” присвячений питанням визначення сутності процесу сценарного планування на підприємствах.

Автор дотримується думки, що ухвалення рішення про майбутні кроки підприємств повинне враховувати динамічні процеси та використовувати інформацію про динаміку, про зміну в часі будь-якого параметра, що аналізується.

Автором підкреслено, що некерована зміна завжди приводить до появи проблем, які сприймаються як недоліки підприємства. Керована зміна побудована на використанні ресурсів підприємства.

Зміна на підприємстві спочатку починається в якійсь одній сфері, йде по одній з динамічних ліній, що приводить до протиріччя зі станом справ в інших областях. Найчастіше зміна і помічається й усвідомлюється на підприємстві як протиріччя. В одному випадку протиріччя - це проблема, і виникає бажання з ним боротися. В іншому, протиріччя - це ресурс, у ньому схована енергія для зміни системи, для її розвитку.

На будь-якому підприємстві можна виділити чотири принципових динамічних лінії або чотири області змін, що можуть суттєво вплинути на можливості, темпи й успішність реалізації його місії. Це зміни в середовищі, технології, групі лідерів та групі персоналу.

Зміни на підприємстві можуть початися за одною з динамічних ліній, але потім вони будуть розвиватися за сценаріями, якій охоплює усі з них.

Швидкість змін за кожною з цих ліній у масштабах реального часу може бути і, як правило, є неоднаковою, що створює на підприємстві в конкретний час протиріччя між рівнями розвитку кожної з цих ліній. Частина необхідної для цього інформації носить об'єктивний характер і може однозначно прораховуватися, велика ж частина інформації носить вірогідний характер і, отже, дозволяє реалізовувати сценарне планування.

Автором запропонована схема елементів системи сценарного планування і визначено, що у змістовному плані ця система являє собою певним чином організовану ітерактивну дослідницьку процедуру узагальнення альтернативних тенденцій розвитку і побудови сценарію можливого розвитку підприємства.

З урахуванням вищевикладеного була розроблена покрокова модель процесу сценарного аналізу і планування діяльності підприємств, що наведена на рисунку 2. Важливим кроком у проведенні якісного аналізу сценарних ризиків є чітке визначення всіх можливих ризиків сценаріїв. У даній моделі враховуються фінансові, маркетингові, технологічні, політичні, юридичні та екологічні ризики. Крім того, виконується аналіз оцінок експертів на несуперечність за наступним правилом: максимально припустима різниця між оцінками двох експертів за будь-яким видом ризику не повинна перевищувати 50: max (a_i - b_i) ?50,

де i -вид оцінюваного ризику.

a, b - вектори оцінок кожного з двох експертів,

Далі необхідно виділити ризики, для яких добуток їхніх ваг Wi на імовірність настання Vi відповідають умові: Wi*Vi >10

Для ризиків, бал яких Wi*Vi >10, необхідно розробляти заходи протидії і формувати відповідні сценарії їхнього попередження. При цьому розглядаються можливі ситуації і сполучення ситуацій, обумовлені коливаннями цих факторів. Будується дерево сценаріїв з урахуванням виділених раніше динамічних ліній розвитку. Потім відповідно до різних логічних стрижнів необхідно сформувати сценарії, що є істотно різними при ухваленні рішення.

Після визначення імовірності кожного з запропонованих сценаріїв виконується аналіз чутливості, що вносить ясність у питання про корисність тих або інших змінних і дозволяє виділити ті з них, без яких аналіз системи сценарного планування має складати певний набір показників неможливий, і ідентифікувати ті, які можна без збитку виключити з розгляду. Отримані дані дозволяють визначити чутливість і прогностичність показників сценаріїв.

Слід зазначити, що проведення сценарного аналізу вимагає, насамперед, рішення питань щодо його інформаційного, методичного, технічного і кваліфікаційного забезпечення. Необхідною умовою підвищення дієвості й ефективності сценарного планування є формування й удосконалення його інформаційної системи з урахуванням наступних вимог:

· стислість, чіткість формулювань, своєчасність надходження;

· задоволення потреб конкретних керуючих; правильний добір початкових відомостей;

· точність і вірогідність;

· оптимальність систематизації;

· безперервність збору й обробки відомостей, що надходять.

Інформаційне поле розглядається як сукупність даних щодо визначення задач і функцій певної системи показників, які утворюють його інформаційну базу та дозволяють спостерігати за діяльністю підприємства.

Рис. 2 Алгоритм реалізації процесу сценарного планування

Узагальнення даних з літературних джерел дозволило визначити, що всі показники інформаційного поля можна розділити на 2 групи, що формуються на підставі джерел інформації про зовнішні умови діяльності підприємства та інформації внутрішньої звітності.

Інформація про зовнішні умови дозволяє певною мірою вирішити проблему відсутності необхідних даних для процесу сценарного планування. Керівництво підприємства потребує інформації про стан середовища, в якому воно діє. Дані про зовнішні умови дозволяють отримати інформацію про стан ринку, його інфраструктуру, поведінку клієнтів, постачальників, конкурентів, заходи державного регулювання.

Якщо розглядати збирання інформації про зовнішні умови як процес спостереження за ситуацією на ринку, який здійснюється постійно, з метою відтворення загальної картини змін, що відбуваються в ринковому середовищі, доцільним було б запропонувати процедуру збирання маркетингових розвідувальних даних або здійснення маркетингової розвідки.

До основних завдань внутрішньої звітності як складової інформаційного поля системи сценарного планування відносяться:

џ оцінювання результатів діяльності підприємства загалом та його структурних підрозділів і створення відповідної бази даних;

џ відстеження витрат на розробку певних продуктів, рекламу, стимулювання продажу, розподіл;

џ систематичний аналіз нових та архівних даних, здійснення обчислення розрахункових показників, необхідних для діяльності підприємства;

џ аналіз поточної ситуації та прогнозування основних показників діяльності підприємства на майбутнє.

Насамперед, необхідно визначити шляхі збирання корисної інформації для прийняття майбутніх рішень за умов невизначеності їхнього характеру. Досягти цього можна, на нашу думку, завдяки поетапному підходу, який включає ряд заходів і, передусім, передбачає встановлення мети підприємства.

У третьому розділі „Шляхи розвитку системи сценарного планування на підприємствах сфери послуг” досліджено конкурентне оточення підприємств, які працюють на ринку фотопослуг, і містить результати моделювання сценаріїв їх подальшого розвитку.

Огляд статистичної інформації дозволив зробити автору висновок, що одним з численних, динамічно зростаючих і перспективних сегментів послуг української економіки є сегмент фотопослуг, який оцінюється в 70-80 млн. доларів. Формування системи сценарного планування проілюстровано на прикладі основного учасника ринку фотопослуг - СП "Київська Русь" і його дочірнього підприємства “Фокус”.

Для реалізації ідеї інституціоналізації сценаріїв запропоновано чотири рівні сценарного інтелектуального моделювання:

усередині команди;

між керівниками підрозділів у рамках внутрішньої ради;

між керівниками підрозділів і підлеглими їм менеджерами;

між менеджерами підрозділів в регіональних представництвах.

Для управління діяльністю на кожному рівні запропонований ряд принципів роботи з інтелектуальними моделями: заохочувати допитливість і різноманіття точок зору, сприяти удосконаленню інтелектуальних моделей та готовність піддати критичному аналізу власні погляди.

На підставі послідовного використання STEEPV-, GAP- та SWOT- аналізів були визначені ключові фактори середовища і специфіка вітчизняного ринку фотопослуг. Підкреслюється, що ринок фотопослуг є олігопольним, характеризується незначною кількістю учасників ринку. Визначені основні учасники ціого ринку, які працюють з відомими товарними марками.

Задача порівняльної оцінки конкурентів СП „Фокус” за факторами конкурентноздатності відноситься до класу слабоструктурованих, яку доцільно вирішувати за допомогою експертних методів. Також за допомогою експертів були оцінени можливи ризики (таблиця 1).

На підставі розрахунків визначені джерела найбільших ризиків, що вимагають детального вивчення, є стан устаткування, вартість сировини і оренди приміщень, що ілюструється матрицею чутливості і прогностичності.

На рівні внутрішньої ради визначені можливі сценаріїв розвитку підприємства:

1: Зношеність устаткування. Імовірність ситуації = 0,3.

2: Недолік виробничих потужностей. Імовірність ситуації = 0,4.

3: Дії конкурентів. Імовірність ситуації = 0,3.

У роботі розглянути можливі сценарії розвитку цих ситуацій.

Формування сценаріїв здійснюється на основі виділення і шкалірування "критичних факторів успіху" підприємства на відповідному сегменті ринку. Імовірності реалізації кожного "критичного фактора" визначаються экспертно, а імовірність реалізації сценарію визначається як добуток імовірностей, що характеризують його "критичні фактори" (у силу незалежності факторів). Автор обґрунтував, що при нестабільності ринкового середовища і непередбачуваності напрямків розвитку української економіки, використання на практиці усіх переваг сценарного планування дозволить вітчизняним

Таблиця 1. Результати експертного оцінювання ризиків у діяльності СП „Фокус”

підприємствам самостійно виробити стратегію свого подальшого розвитку, здатну гідно протистояти складностям ринкового середовища.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано і закріплено методиками нове рішення актуальної науково-прикладної задачі формування системи сценарного планування на підприємствах шляхом визначення його сутності, змісту, ролі і місця в сучасних підходах до планування, а також розробки раціональних процедур його реалізації. Відповідно до цілей і завдань дисертаційного дослідження отримані наступні результати теоретичного і науково-прикладного характеру:

1. Виконано аналіз вітчизняних і закордонних досліджень, присвячених сценарному плануванню діяльності підприємств. Уточнено загальне уявлення та визначення сценарного планування. Доводиться необхідність сценарного планування діяльності підприємств у контексті організаційного розвитку й організаційної трансформації. Розглянуто моделі як стратегічного планування, так і організаційного розвитку та визначено місце сценарного планування.

2. Науково обґрунтована доцільність використання ситуаційного підходу при стратегічному плануванні. Охарактеризовані найбільш розроблені ситуаційні теорії. Сформульовано основні принципи ситуаційного підходу. Представлено понятійний апарат ситуаційного аналізу. Вказано на існування невизначеності умов і завдань під час опису ситуації. Визначено перелік бар'єрів, що впливають на успішну діяльність організації.

3. Визначено сутність і принципи сценарного планування. Визначено ключову складність сценарного планування - обгрунтування переходу з одного сценарію на іншій при зміні ситуації. Підкреслена необхідність демократизації сучасного сценарного планування. Обґрунтовано перелік використовуваних при сценарному плануванні якісних і кількісних інструментів, показані їх переваги і недоліки. Проведений аналіз шкіл стратегічного менеджменту і сучасних підходів до менеджменту виявив місце сценарного планування при формуванні бачення майбутнього підприємства.

4. Науково обґрунтовано, що інтеграція можливостей когнітивних і інформаційних технологій відкриває унікальну можливість у рамках єдиного програмно-аналітичного комплексу проводити сценарне планування. Аналіз існуючої класифікації рішень дозволив авторові обґрунтувати, як відбувається процес їхнього включення в сценарії розвитку підприємств і запропонувати перелік можливих дій.

5. Обґрунтовано, що управлінське рішення і, насамперед, планування, ухвалення рішення про майбутні кроки підприємства повинно враховувати динамічні процеси. Виділено чотири принципових динамічних лінії, що можуть принципово вплинути як на саме виживання підприємства, так і на можливості, темпи й успішність реалізації його місії: зміни в середовищі, у технології, у групі лідерів і в групі персоналу. Показано механізм взаємовпливу динамічних груп і його наслідки.

Розроблено процедуру виконання сценарного планування, що дозволяє оцінювати параметри діяльності підприємства на основі сценаріїв його майбутнього розвитку.

6. Оскільки для підприємства центральною вимогою є збереження гомеостазу, то обґрунтовано, що організаційна культура є інструментом його збереження і підтримки. Динамічна рівновага припускає ієрархію цінностей, що може і буде мінятися під впливом внутрішніх і зовнішніх процесів. Тоді, не відмовляючись від своїх базових цінностей, організаційна культура може розвиватися, реагуючи на зміни того, що є більш суттєвим сьогодні з цих цінностей, а що буде або може бути більш важливим у майбутньому.

7. Обґрунтовано, що необхідною умовою успішного функціонування запропонованої моделі є інформаційна прозорість всіх учасників ринку. Запропоновано структуру інформаційного поля сценарного планування. Надано матриці джерел зовнішньої і внутрішньої інформації для кабінетних досліджень на підприємстві.

8. Запропоновано систему моніторингу навколишнього середовища. Наведено аналіз діяльності конкурентів підприємства, його постачальників і споживачів. Проаналізовано динаміку розвитку ринку фотопослуг.

9. Виконано аналіз імовірних сценаріїв розвитку підприємств, встановлені класи ризиків окремих підсистем.

10. Апробування результатів досліджень, проведених у рамках дисертаційної роботи, підтверджується впровадженням на ряді організацій, зокрема на прикладі діяльності підприємств, що працюють на ринку фотопослуг і державних установ.

Використання розроблених методик і моделей дозволяє істотно підвищити рівень аналітичної роботи, що сприяє науковому обґрунтуванню прийнятих управлінських рішень і, в остаточному підсумку, підвищенню ефективності управління підприємствами в цілому.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях

1. Рябцун С.В. Функціональний та системний підхід щодо аналізу зовнішнього середовища. Вісник Одеського інституту внутрішніх справ.-.№ 2, 2002, Одеса.: С. 180-185.- 0,5 др.арк.

2. Рябцун С.В. Визначення інвестиційної привабливості регіону як етап стратегічного планування. Економіка, менеджмент, підприємництво. Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. - Луганськ. - № 7.-2002.- С.167-17.- 0,5 др.арк.

3. Рябцун С.В. Використання сценарного аналізу при розробці стратегії розвитку підприємств регіону. Вісник соціально-економічних досліджень. Вип. 16, Одеса. ОДЕУ-2004 С.248-252. - 0,5 др.арк.

4. Рябцун С.В. Модель формування сценаріїв розвитку підприємств. Одеса.: ОНПУ, -2004.- С. 34-39. - 0,3 др.арк.

5. Яроміч С.А., Рябцун С.В. Організаційна культура представницьких органів влади. Актуальні проблеми державного управління: збірник наукових праць. - вип. 9.- Одеса.: ОФ УАДУ, 2002.- С. 207-219. -0,5 др.арк.

Індивідуально автором виконаний аналіз типів організаційної культури (0,3 др.арк.).

6. Яроміч С.А., Рябцун С.В. Розробка сценаріїв стратегії розвитку фірми // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. - Вип. 190. Том 1 - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004.- С. 268-273.- 0,5 др.арк.

Індивідуально автором розглянуті основні питання визначення сценаріїв підприємств, показані деякі суперечливі аспекти та складнощі в їх визначенні та обґрунтовані заподій такого протиріччя. Також розглянуті існуючі визначення поняття “сценарне планування”, яке застосовується в менеджменті (0,3 др.арк.).

В інших виданнях

7. Рябцун С.В. Информационная поддержка сценарного планирования // Управление информационными ресурсами. Материалы научно-практической конференции 15 мая 2004 года. Мн.: Академия управления при Президенте Республики Беларусь, 2004. - С. 239-241. - 0,15 др.арк.

8. Яроміч С.А., Рябцун С.В. Використання сценарного планування при розробки стратегії розвитку регіону. Інституційні перетворення як передумова ефективного використання ресурсного потенціалу регіону: Матеріали щорічної загальноінститутської науково-практичної конференції. - Одеса, ОРІДУ УАДУ, 2003.- С. 296-301.- 0,4 др.арк.

Індивідуально автором класифіковано фактори, що впливають на вибір сценаріїв розвитку. (0,2 др.арк.).

9. Яроміч С.А., Рябцун С.В. Построение информационной модели оценки привлекательности регионов // Управление информационными ресурсами. Материалы научно-практической конференции 15 мая 2003 года. Мн.: Академия управления при Президенте Республики Беларусь, 2003. - С. 143-145. - 0,15 др.арк.

Індивідуально автором класифіковані фактори, що впливають на рівень привабливості регіонів і підприємства, що працюють у ньому. (0,1 др.арк.).

Размещено на Allbest.ru