Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 338.48:332.14

Економічні і організаційні важелі регуляторної політики розвитку туризму

Спеціальність: 08.02.03 - Організація управління, планування

і регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ПОЛЮГА В'ячеслав Олексійович

Ужгород 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України

Захист дисертації відбудеться 21 березня 2005 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.61.051.02 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук в Ужгородському національному університеті за адресою: 88000, м. Ужгород, пл. Народна, 3, ауд. 41.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ужгородського національного університету за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Капітульна, 6.

Автореферат розісланий 19 лютого 2005 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент О.Г. Чубарь

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Характерною рисою трансформаційних процесів, які відбуваються в економіці України, є активізація діяльності підприємств рекреаційно-туристичного комплексу. Дедалі більшого значення набуває науково обґрунтоване формування сприятливого фінансово-економічного, правового і інформаційного середовища з метою стимулювання розвитку туризму в реґіонах України.

Особливо актуальним у сучасних умовах є алгоритм розробки, обґрунтування та прийняття управлінських рішень, удосконалення методів організаційного та фінансово-ресурсного забезпечення розвитку туризму як на макро-, так і на мікрорівні. Активізація діяльності підприємств туризму повинна ґрунтуватися на розширенні можливостей реґіонального управління інвестиційними процесами у зазначеному напрямі та поєднання ефективного державного регулювання економіки з ринковою саморегуляцією.

Проблеми й особливості розвитку туризму знайшли своє відображення у наукових дослідженнях: передумови виникнення, принципи функціонування підприємств рекреаційно-туристичного комплексу, класифікація їх форм і видів, організація діяльності у ринкових умовах, методологія розробки і реалізації державної та реґіональної туристичної політики, особливості обліку та аналізу результатів роботи, планування фінансово-господарської діяльності, світовий досвід організації туризму висвітлені у наукових працях таких вітчизняних і зарубіжних учених як В.Азара, К.Борисова, Дж.Боузна, В.Главацького, Л.Гринів, Б.Данилишина, М.Долішнього, В.Євдокименка, І.Зоріна, В.Квартальнова, В.Кифяка, Ф.Котлера, В.Кравціва, О.Любіцевої, Дж.Майкенза, В.Мацоли, А.Мельник, В.Мікловди, Н.Недашківської, М.Нудельмана, В.Павлова, Г.Папіряна, М.Пітюлича, В.Сеніна, С.Харічкова, О.Шаблія, І.Школи та інших.

В Україні висвітлені далеко не всі питання стосовно сучасних теоретико-методологічних та прикладних засад активізації діяльності підприємств рекреаційно-туристичного комплексу. Існує потреба у поглибленому науковому дослідженні теоретичних аспектів формування методики організаційного та фінансово-ресурсного забезпечення розвитку туризму на загальнодержавному та реґіональному рівнях, визначенні пріоритетів та окресленні шляхів підвищення ефективності управління комплексним використанням багатого рекреаційно-туристичного потенціалу реґіонів України.

Одним із ефективних важелів ринкового регулювання розвитку туризму є удосконалення механізмів фінансово-кредитної підтримки суб'єктів господарювання галузі, залучення інвестицій для пожвавлення їх діяльності. Розробка та впровадження інвестиційних проектів великою мірою залежить від вдалого вибору об'єкта інвестування, фінансового інструментарію, від якісної оцінки та прогнозування інвестиційної привабливості туризму (з позиції ефективності вкладання капіталу). Потребують дослідження нові методологічні підходи до інформаційного відображення діяльності підприємств рекреаційно-туристичного комплексу у макроекономічних показниках. Поряд з цим підприємницькі структури, які належать до сфери туризму, не спромоглися розробити дієву тактику, стратегію, концептуальні моделі, які змогли б оптимально регламентувати їх відносини з державними органами, бюджетом, інвестиційними і кредитними інституціями. Важливість теми посилюється ще й тим, що протягом останніх років в економіці країни питома вага таких формувань стабільно зростає.

Актуальність та невідкладність вирішення проблем, пов`язаних із активізацією розвитку суб`єктів туристичного господарювання та удосконаленням методів організаційного, інформаційного та фінансово-ресурсного забезпечення їх діяльності, визначили тему дисертаційної роботи, зумовили зміст, мету, завдання і структуру досліджень.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт Інституту реґіональних досліджень НАН України, зокрема планової теми “Концептуальні основи формування політики освоєння рекреаційного потенціалу реґіону та механізми її реалізації в ринкових умовах” (номер держреєстрації 0102U000430) та госпдоговірної теми “Розробка програми розвитку рекреаційного комплексу Львівської області” (державний реєстраційний номер 0102U000432). До звітів за даними темами увійшли: аналіз сучасного стану і тенденцій розвитку матеріально-технічної бази рекреаційно-туристичного комплексу; обґрунтування перспектив та пріоритетних напрямів здійснення політики розвитку туризму в реґіоні; рекомендації щодо покращення інформаційного, розширення форм і методів інвестиційного забезпечення розвитку рекреації і туризму; механізм реалізації та очікувані результати Програми розвитку санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку у Львівській області на 2003-2007 роки.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є поглиблення теоретичних і методичних підходів, вироблення практичних рекомендацій з регулювання розвитку туризму та стимулювання його фінансово-ресурсного забезпечення в реґіонах України.

Досягнення цієї мети зумовило потребу теоретичних розробок, визначення та послідовного вирішення таких завдань:

узагальнення та оцінка форм, методів та інструментів ринкового регулювання і активізації діяльності суб'єктів туристичного господарювання у реґіональній туристичній політиці;

обґрунтування необхідності здійснення комплексної туристичної політики у реґіоні на основі реґіональних концепцій і програм розвитку рекреації і туризму;

дослідження та аналіз сучасних методологічних підходів до інформаційного відображення діяльності підприємств рекреаційно-туристичного комплексу у соціально-економічних показниках;

вивчення ролі і місця сфери туризму у національній економіці, визначення його соціально-економічного впливу на суспільство і навколишнє середовище;

аналіз передумов, можливостей і мотивів розвитку рекреаційно-туристичної діяльності у Карпатському реґіоні;

проведення оцінки стану та перспектив туристичної галузі реґіону у контексті загальнодержавних тенденцій її розвитку;

вивчення можливостей ефективного використання нових організаційних форм і методів фінансово-ресурсного забезпечення заходів реалізації реґіональної туристичної політики із залученням інвестиційного капіталу;

поглиблення концептуальних підходів щодо визначення факторів інвестиційної привабливості туристичної галузі реґіону.

Об'єктом дослідження вибрано економічні відносини, які виникають у процесі регулювання розвитку туризму.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні аспекти економічного регулювання і організаційного забезпечення розвитку туризму на загальнодержавному та реґіональному рівнях.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять положення сучасної економічної теорії, праці вітчизняних та зарубіжних учених з проблем реґіональної економіки та регуляторної політики розвитку рекреаційно-туристичного комплексу. У процесі дослідження для вирішення поставлених завдань використані: діалектичний метод дослідження процесів і явищ у їхньому взаємозв'язку й розвитку, системно-структурний аналіз (при дослідженні концептуальних засад та при систематизації методичних підходів щодо управління розвитком туризму); методи групувального аналізу і статистично-прогнозних підходів, економіко-статистичні методи, порівняння (при аналізі соціально-економічних передумов, можливостей і мотивів розвитку ринку туристичних послуг у Карпатському реґіоні та визначенні пріоритетних напрямків рекреаційно-туристичної діяльності).

Інформаційно-нормативною базою для дисертації послужили законодавчі акти та закони України з питань розвитку туризму, курортів, готельного господарства; державна статистична звітність, яка характеризує результати функціонування суб`єктів туристичної, санаторно-курортної, відпочинкової діяльності в Україні протягом 1996-2003 років; вітчизняні і зарубіжні публікації з питань розвитку рекреації ї туризму, результати власних досліджень. туристичний регіон карпатський ринковий

Для обробки економічної інформації, побудови таблиць, діаграм та графіків використані інформаційні технології корпорації Microsoft. Результати дослідження опрацьовано та оформлено за допомогою сучасних пакетів статистичного аналізу та ПЕОМ типу Реntium-IV.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні теоретичних засад формування реґіональної політики державного регулювання розвитку туризму в умовах європейської інтеграції національної економіки та обґрунтуванні методичних положень щодо напрямів її реалізації у контексті стимулювання організаційного та фінансово-ресурсного забезпечення туристичної галузі в реґіонах України. Проведені дослідження дозволили отримати такі наукові результати:

вперше:

- розроблено логіко-структурну схему та обґрунтовано доцільність впровадження адекватної комплексної системи показників статистичного обліку туристичної діяльності як у межах національної економіки, так і в розрізі адміністративно-територіальних одиниць реґіональних показників, до складу якої входять такі їх групи: показники економічного потенціалу туристичної галузі, показники фінансового стану суб'єктів туристичної галузі, показники структури і динаміки споживання туристичних послуг. Результатом впровадження і роботи такої системи на прикладному рівні стане визначення реального внеску туристичної галузі в економіку реґіону (країни), аналіз ефективності рекреаційно-туристичної діяльності та реалізація програмних засад розвитку туристичної галузі реґіону (країни);

- розроблено класифікацію важелів ринкового регулювання активізації діяльності суб'єктів господарювання туристичної галузі, яка охоплює: державно-адміністративні, нормативно-правові, фінансово-кредитні, податкові та соціально-психологічні важелі. Автором обґрунтовано доцільність запровадження системи соціально-психологічних важелів та комплексне використання усіх важелів при розробці механізму реалізації реґіональних програм розвитку санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку;

дістало подальший розвиток:

- поглиблення суті і змісту терміну “туризм” як економічної категорії. Для достовірних розрахунків, висновків і проведення заходів, адекватних реальному внеску галузі у національну економіку (чи економіку конкретного реґіону), на відміну від традиційного трактування і розуміння туризму лише як тимчасового виїзду людини з постійного місця проживання, статистичному обліку і економічному аналізу, за висновками автора, повинні підлягати усі відвідувачі, які використовують комплексний туристичний продукт (тур) або окремі рекреаційно-туристичні послуги. Запропоновано трактувати туризм як: галузь сучасної національної і реґіональної економіки; сферу соціально-економічної політики держави та її реґіонів; технологію реалізації рекреаційних потреб і запитів; сферу реалізації прав і потреб громадян на відпочинок, пересування, оздоровлення;

- доповнення методичних та практичних рекомендацій щодо методології та організації статистики туризму в реґіоні, зокрема запропоновано: виконання комплексу робіт щодо остаточного та вірного перекодування підприємств (відповідно до Стандартної міжнародної класифікації видів діяльності в туризмі, рекомендованої Всесвітньою туристичною організацією (ВТО)), які займаються всіма видами туристичної та близькими до неї видами діяльності; проведення систематизації статистичних показників, які комплексно характеризують туристичну діяльність та потенціал галузі; дослідження та впровадження нових методологічних підходів (зокрема системи сателітних рахунків туризму) з метою повнішого інформаційно-статистичного відображення туризму у соціально-економічних показниках;

удосконалено:

модель державного регулювання розвитку туризму на загальнодержавному та реґіональному рівнях, яка ґрунтується на єдиній комплексній туристичній політиці на основі загальнодержавної та реґіональних концепцій і програм розвитку санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку з виділенням і систематизацією методів та інструментів реалізації зазначеної політики;

- методику розрахунку інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємств рекреаційно-туристичного комплексу: автором запропоновано послідовне виконання чотирьох етапів (1-й етап - оцінка сучасного стану та прогнозування перспектив розвитку туризму; 2-й етап - оцінка та прогнозування середньогалузевої рентабельності підприємств туризму; 3-й етап - оцінка та стимулювання освоєння рекреаційно-туристичного потенціалу; 4-й етап - оцінка інвестиційних ризиків у туристичній галузі) та визначення комерційного, технічного, інституційного, соціального, фінансового та економічного ефектів від інвестування у туристичну галузь.

Практичне значення одержаних результатів. Комплексне застосування розробленої класифікації важелів ринкового регулювання активізації діяльності підприємств туризму дасть змогу впливати на стан таких підприємницьких формувань; удосконалення моделі державного регулювання розвитку туризму сприятиме розробці єдиної комплексної політики розвитку рекреаційно-туристичного комплексу на основі загальнодержавної та реґіональних концепцій і програм розвитку санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку з виділенням і систематизацією методів та інструментів реалізації зазначеної політики; запропонований комплекс методичних та практичних рекомендацій щодо організації статистики туризму в реґіоні сприятиме повнішому інформаційно-статистичному відображенню галузі в соціально-економічних показниках; запропонована методика розрахунку інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємств туризму дозволить визначити комерційний, технічний, інституційний, соціальний, фінансовий та економічний ефекти від інвестування у туристичну галузь.

Основні положення та пропозиції, викладені у дисертації, використані: Львівською обласною державною адміністрацією при розробці стратегії економічного та соціального розвитку Львівської області до 2010 року та при плануванні діяльності Ради з туризму Карпатського реґіону (лист від 02.04.2003 р. № 5/29-1308/8-10); у процесі запровадження ефективних механізмів реалізації рекреаційної політики на Львівщині (лист від 18.12.2003 р. № 5/15-5047/8-15); при розробці Програми розвитку санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку у Львівській області на 2003-2007 роки (затверджена рішенням сесії Львівської обласної ради від 7 березня 2003 р. № 113).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним завершеним дослідженням. Усі наукові результати, які викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано ті положення та ідеї, які отримані в результаті особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Про основні результати досліджень доповідалось: на Міжнародній науково-методичній конференції “Формування нової парадигми економічної освіти в Україні " (Львів, 19-20 жовтня 2000 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Формування нової парадигми економічної теорії в Україні" (Львів, 23-24 листопада 2001 р.); на ХІV Міжнародній науково-практичній конференції “Формування стратегії розвитку реґіону на інноваційній основі” (Чернівці,13-14 травня 2004 р.); на наукових семінарах Інституту реґіональних досліджень НАН України.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 13 наукових публікаціях (9 у фахових виданнях України) загальним обсягом 4,8 д.а., з яких особисто автору належать 3,3 д.а., у тому числі 2,6 д.а. у фахових виданнях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи 223 сторінки комп'ютерного тексту, в тому числі основний текст 208 сторінок, з яких 5 сторінок займають повністю таблиці та рисунки, 17 таблиць, 22 рисунки, 8 додатків на 15 сторінках. Список використаних джерел налічує 162 позиції і займає 13 сторінок.

Основний зміст роботи

У першому розділі - “Концептуальні засади регуляторної політики розвитку туристичної індустрії” - досліджуються теоретико-методологічні основи вивчення рекреації і туризму, науково-прикладний аспект управління розвитком туризму в реґіоні, проблеми методології інформаційного відображення туризму у соціально-економічних показниках.

Аналіз літературних джерел як вітчизняних, так і закордонних авторів у даному напрямі дослідження дає можливість встановити найбільш змістовний та точний понятійний апарат, визначити і обґрунтувати основні етапи методики дослідження ринку рекреаційно-туристичних послуг. У дисертації туризм розглядається як об'єкт наукового пізнання, який є багатогранним явищем суспільного життя і потребує комплексного теоретичного осмислення та наукового дослідження. Запропоновано трактувати туризм як: галузь сучасної національної і реґіональної економіки; сферу соціально-економічної політики держави та її реґіонів; технологію реалізації рекреаційних потреб і запитів; сферу реалізації прав і потреб громадян на відпочинок, пересування, оздоровлення.

Значна увага у роботі приділяється аналізу взаємодії центральних та місцевих органів державної виконавчої влади щодо організаційного забезпечення управління процесами розвитку туристичної галузі в реґіоні. Обґрунтовано, що для України, на сучасному етапі ринкових перетворень, необхідність формування конструктивної туристичної політики набуває дедалі більшої актуальності. В залежності від рівня, на якому вона визначається і реалізується, доцільно виділяти: державну, реґіональну політику і політику окремих підприємств рекреаційно-туристичного комплексу. Доведено доцільність моделювання туристичної політики на засадах стратегічного планування, що відображається комплексним документом, який включає аналітичну і прогнозну інформацію, систему заходів і проектів, передбачених для виконання державними органами, іншими зацікавленими структурами учасниками ринку туристичних послуг. Визначено мету державної туристичної політики - створення конкурентоспроможного рекреаційно-туристичного комплексу, який всесторонньо задовольнятиме потреби вітчизняних і закордонних споживачів туристичного продукту, сприятиме розвитку економіки країни шляхом збільшення робочих місць, бюджетних і валютних надходжень, збереження культурної і природної спадщини. Запропоновано детальний перелік цілей реґіональної туристичної політики та цілей туристичної політики, яка визначається на рівні підприємства.

У розділі обґрунтовано доцільність згрупувати важелі і інструменти ринкового регулювання та активізації розвитку суб'єктів рекреаційно-туристичного господарювання за наступними ознаками:

- державно-адміністративні важелі - це важелі управління ринковою моделлю з елементами державного регулювання розвитку та активізації сфери туризму на загальнодержавному та реґіональному рівнях (складові - стратегічне планування, підтримка зовнішньоекономічної діяльності, наукові дослідження ринку рекреаційно-туристичних послуг, охорона рекреаційних ресурсів, гарантування захисту та безпеки туристів, контроль за якістю послуг, кадрове забезпечення);

- нормативно-правові важелі розробляються і впроваджуються центральними та місцевими органами влади і передбачають загальну організацію і правову регламентацію туристичної діяльності, створення сприятливого нормативно-правового поля для всіх суб'єктів рекреаційно-туристичного комплексу;

- фінансово-кредитні важелі спрямовані на створення сприятливого кредитного середовища для розвитку підприємницької діяльності у туристичній галузі (складові - запровадження системи мікрокредитування, пільгове кредитування суб'єктів рекреаційно-туристичного бізнесу, державне субсидіювання, лізинг, тренінги з фінансово-кредитних питань для працівників галузі туризму);

- податкові важелі - передбачають оптимізацію кількості податків для підприємств рекреаційно-туристичного комплексу, надання податкових пільг під конкретні проекти, які спрямовані на вирішення реґіональних і соціальних проблем, інвестування у туристичну галузь (до них належать: податкове регулювання, оптимізація кількості і величини податків у рекреаційній діяльності; створення сприятливих умов для залучення інвестицій підприємствами рекреаційно-туристичного комплексу; бюджетне фінансування програм розвитку рекреації і туризму; надання податкових пільг для вирішення проблем соціального туризму);

- соціально-психологічні важелі передбачають проведення активних пропагандистських кампаній як для зовнішнього ринку, так і для внутрішніх споживачів туристичного продукту з метою формування іміджу України як держави, сприятливої для рекреації і туризму, підвищення соціального сприйняття туризму місцевим населенням, збереження традиційних для українців гостинності і доброзичливого ставлення до приїжджих - вітчизняних і іноземних туристів (складові - маркетингова та рекламна діяльність, інформаційно-довідкова діяльність, розробка іміджевої туристичної стратегії ).

У зв'язку із швидкими темпами розвитку міжнародного (зовнішнього), іноземного, внутрішнього, пригодницького, круїзного, екологічного, культурно-пізнавального, рекреаційного та інших видів туризму, вважаємо, що статистичні показники, які відображають туристичну галузь, доцільно було б виділити у окрему групу. З цією метою у роботі обґрунтовується необхідність розробки адекватної системи показників статистичного обліку туристичної діяльності як в межах національної економіки, так і в розрізі адміністративно-територіальних одиниць - реґіональних показників. У свою чергу, це, по-перше, створить методологічне та методичне підґрунтя для формування сучасної статистики туризму як для країни в цілому, так і для реґіонів рекреаційної спеціалізації; по-друге, становитиме необхідну умову переходу до систематичної науково обґрунтованої і регулярної статистичної оцінки рекреаційно-туристичного продукту, а також ролі і місця туризму та реґіонів відповідної спеціалізації в економіці країни; по-третє, принципово змінить обсяги і структуру інформації, що узагальнюється на рівні реґіону (держави), і яка необхідна для формування цільових показників реґіонального (загальнодержавного) планування і управління.

Результатом проведених досліджень стала розроблена система статистичних показників, які характеризують стан розвитку рекреації і туризму (рис.1).

У дисертації розроблено практичні рекомендації щодо організації статистики туризму в реґіоні. Зокрема:

- виконати комплекс робіт щодо остаточного та вірного перекодування підприємств, які займаються всіма видами туристичної та близькими до неї видами діяльності (згідно з методикою ВТО) з метою уточнення потенціалу розвитку туризму в Україні (у тому числі в розрізі реґіонів);

- провести систематизацію статистичних показників, опрацювати спеціальні індикатори, які комплексно характеризуватимуть туристичну діяльність та її потенціал як по країні в цілому, так і щодо окремих її реґіонів;

- у планах статистичних робіт на найближчі роки передбачити спеціальні обстеження та видання статистичних збірників щодо комплексної оцінки стану розвитку туризму в Україні;

- передбачити можливість ефективного та оперативного отримання зацікавленими особами та організаціями необхідної статистичної інформації з питань розвитку туризму, використовуючи сучасні інформаційні технології (зокрема на платній основі);

- розробити пакет нормативної документації та методичних рекомендацій щодо організації збору, обробки та використання статистичної інформації, яка стосується стану розвитку рекреації і туризму;

- запровадити систему отримання оперативної інформації за вимогою органів державної влади та місцевого самоврядування для прийняття управлінських рішень щодо підтримки підприємств туризму, виявлення окремих тенденцій;

- залучати додаткові джерела достовірної інформації для доповнення, уточнення та порівняльного аналізу даних статистичної звітності (дані податкової адміністрації, казначейства, консалтингових, маркетингових, соціологічних фірм, паспортно-візових, прикордонних служб).

У роботі обґрунтовано доцільність використання нових підходів до проблеми статистичного вивчення сфери рекреації і туризму. Зокрема, впровадження у практику вітчизняної статистики функціонально орієнтованих рахунків окремих видів економічної діяльності (у даному випадку - туристичної), які отримали назву сателітних. Це сприятиме: забезпеченню вичерпною інформацією для певних соціально-економічних потреб функціонального чи міжгалузевого походження та поглибленому аналізу отриманих показників і їх агрегатів з використанням сучасних пакетів прикладних програм економіко-статистичного аналізу і прогнозування.

У другому розділі - “Стан та перспективи туристичної галузі реґіону у контексті загальнодержавних тенденцій її розвитку ” - аналізуються соціально-економічні передумови, можливості і мотиви розвитку ринку туристичних послуг у Карпатському реґіоні, характеризуються види рекреаційної діяльності у реґіоні (на прикладі Львівської області) та визначаються пріоритети їх розвитку, проводиться комплексна оцінка фінансово-економічного стану підприємств туристичної галузі і її реального внеску в економіку області.

Зазначено, що головними мотиваційними цінностями для розвитку внутрішнього і іноземного туризму в областях Карпатського реґіону є класичне поєднання природних і культурно-історичних ресурсів, підкріплене етнічною самобутністю його мешканців. Проте автором обґрунтовується, що основою для завоювання конкурентних позицій на ринку туристичних послуг повинна стати подальша концентрація в реґіоні інших важливих ресурсів матеріально-технічних та фінансових, вкрай необхідних для створення конкурентоспроможного інноваційного рекреаційно-туристичного продукту реґіону.

Аналіз структури і динаміки розвитку протягом останніх років різнопрофільних закладів розміщення туристів в реґіоні показує, що найбільш стабільно розвиваються установи, послуги яких користуються попитом у населення протягом цілого року завдяки своїм якісно-ціновим характеристикам (санаторії, пансіонати з лікуванням, готельні комплекси, сучасні бази відпочинку). Натомість залишаються низькими показники тих закладів, організація діяльності яких не відповідає сучасним вимогам, а також нерентабельних закладів сезонного типу з низьким рівнем сервісу. Через це використання з метою відпочинкового туризму одних з найбільших та різноманітних в Україні запасів природних рекреаційних ресурсів, якими володіє Карпатський реґіон, на сьогодні не можна вважати достатнім.

У роботі аргументовано, що існуюча мережа закладів туризму реґіону на базі наявних та потенційних запасів природних ресурсів санаторно-курортного оздоровлення і відпочинку вже тепер може задовольняти удвічі більший попит, а найперспективнішими пріоритетними напрямками розвитку внутрішнього і іноземного туризму є, відповідно, курортно-лікувальний, гірськолижний та сільський видові туристичні ринки. Всі вони, однак, потребують підтримки та узгодженого розвитку у рамках всієї індустрії туризму.

Проведений у розділі статистичний аналіз ринку пропозиції послуг закладів розміщення Карпатського реґіону дозволив певною мірою співставити розвиток гостинної мережі, комфортність номерного фонду та ефективність його використання з іншими реґіональними туристичними ринками Європи. Так, в областях Карпатського реґіону переважає територіальна концентрація закладів розміщення в окремих центрах (обласних, центрах ділової активності, курортах) при загальній неефективності, недозавантаженості через свою низьку якість пропозиції послуг розміщення решти перспективних територій із незначним туристичним потоком. Якщо коефіцієнт локалізації послуг закладів розміщення у реґіоні становить 85 % від середнього по Центральній Європі, то коефіцієнт та індекс забезпеченості туристів потужностями готельних та інших підприємств розміщення свідчить, що пропозиція потужностей закладів розміщення перевищує наявний попит на них у Карпатському реґіоні в 1,6 рази.

У зростаючій конкуренції реґіональних ринків туристичних послуг Карпатський реґіон може опинитись на "марґінесі" світових туристичних потоків. Тому ситуація, яка склалася в рекреаційно-туристичній сфері реґіону, вимагає активного пошуку засобів подолання кризових явищ, інтенсифікації виробництва реґіонального туристичного продукту із забезпеченням необхідної його якості, розробки ефективних заходів реґіональної туристичної політики, реалізації активної маркетингової стратегії, спрямованої на формування позитивного туристичного іміджу для областей реґіону за-для збільшення на їх терени потоку іноземних та вітчизняних туристів.

Львівщина традиційно є областю реґіону, де стан і перспективи туристично-рекреаційної індустрії були і залишаються одними з найкращих в Україні. Частка природно-рекреаційного потенціалу області у сумарному природно-ресурсному потенціалі України складає 5,377 ‰, з якого 70 % припадає на ресурси відпочинку і туризму та 30 % - на ресурси санаторно-курортного лікування. Вже сьогодні Львівська область, маючи порівняно розвинуту туристичну інфраструктуру і будучи здатною забезпечити досить різноманітний попит на ринку як внутрішнього, так і іноземного туризму, має найвищі в реґіоні та одні з найвищих в Україні показники туристичного споживання.

Серед областей України за кількістю рекреаційних закладів (119 або 3,7 %) Львівська область займає дев'яте місце, а за кількістю ліжко-місць у них (20,5 тис. або 4,2 %) - восьме. Із основних типів підприємств вітчизняного рекреаційно-туристичного комплексу на території Львівщини знаходяться 66 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням (12,3 % від усіх аналогічних закладів України), 41 (1,8 %) заклад відпочинку довготривалого та 17 (26 %) короткотривалого перебування, 185 (4,8 %) ліцензованих туристичних фірм, 78 (4,2 %) підприємств готельного господарства. Підприємствами туристичної індустрії у 2003 р. надано туристичних послуг 142,6 тис. осіб (4 % до значення аналогічного показника в цілому по Україні), екскурсійних 82,7 тис. осіб (3,1 %), санаторно-курортного оздоровлення 247,1 тис. осіб (14,1 %), відпочинку 9,5 тис. осіб (1 %), готельних 206,2 тис. осіб (5,5 %). Можливості туристичної індустрії Львівщини використовуються далеко не повністю. Так, зокрема, у 2003 році санаторно-курортні комплекси були завантажені приблизно на 67 %, заклади готельного господарства - на 21 %, відпочинкові заклади були заповнені лише на 10 %.

Все частіше зростаючий попит на послуги санаторно-курортного лікування, туризму та відпочинку залишається незадоволеним на місцевому ринку з причини неналежної якості цих послуг та комфортності проживання, поганого сервісу, непрофесійності персоналу, недостатнього використання сучасних методів менеджменту, маркетингу, досягнень інформаційних технологій. Однак серед першопричин такої ситуації одними з головних слід вважати негативні чинники економічного характеру. Тому важливою з точки зору обґрунтування пріоритетності фінансово-інвестиційного серед інших напрямків ресурсного забезпечення туристичної галузі є наведена у роботі характеристика фінансово-економічної ефективності функціонування суб'єктів рекреаційного господарства Львівщини та оцінка їх реального економічного внеску у господарський комплекс області.

У 2003 році туристичні підприємства, готелі, санаторно-курортні та відпочинкові заклади Львівщини реалізували власних послуг на суму 268,7 млн. грн., що дорівнює 6,5 % у загальному обсязі реалізованих послуг в області. Незважаючи на те, що протягом останніх років в області зростають обсяги рекреаційно-туристичних послуг, їх питома вага в структурі реалізованих платних послуг області зменшується (за рахунок збільшення питомої ваги реалізованих послуг інших видів економічної діяльності).

Розрахунки сумарної валової доданої вартості туризму та її питомої ваги у валовій доданій вартості області дали підстави зробити певні узагальнення:

по-перше, незважаючи на те, що відбувається щорічне стабільне зростання доходів підприємств рекреаційно-туристичного комплексу та валової доданої вартості туристичної галузі (а також зростання обсягу реалізації товарів і послуг, наданих галузями інфраструктури туризму), зменшується їх сумарна питома вага в економіці області. Ці тенденції водночас є свідченням того, що темпи зростання доходів та ВДВ туристичної галузі поступаються темпам зростання інших галузей економіки області;

по-друге, потужності туристичної індустрії та її внесок у економічну систему території явно занизькі, щоб можна було сьогодні говорити про цю галузь як профілюючу в господарському комплексі області;

по-третє, існуючі показники внеску туризму до валової доданої вартості області досягнуті при використанні лише п'ятої частини місткості готелів та інших закладів розміщення.

Незважаючи на позитивні зрушення в розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Львівщини, цей сектор економіки вимагає кардинального і ґрунтовного реформування з метою подолання цілого комплексу проблем, які знаходяться як у суто галузевій, так і дотичних до галузі площинах (економічній, фінансовій, технологічній, екологічній, організаційно-управлінській). Оскільки стратегічні орієнтири реформування господарства Львівської області відводять сферам санаторно-курортного лікування, оздоровлення, туризму та відпочинку роль пріоритетних в господарському комплексі реґіону, реформування санаторно-курортної галузі вже сьогодні вимагає реалізації таких заходів (за напрямами), як, зокрема:

- організований туризм (формування на базі основних туристичних центрів, курортів та реґіонів відпочинку єдиної системи рекреаційно-туристичних зон Львівської області; створення нових туристичних продуктів (туристичної пропозиції) Львівщини різнопланового тематичного характеру);

- санаторно-курортна сфера (розширення мережі сучасних лікувально-оздоровчих закладів; вивчення існуючих і потенційних можливостей промислового освоєння свердловин мінеральних вод; проведення комплексу природоохоронних заходів);

- короткотривалий відпочинок (аналіз потреб в рекреаційних територіях для кожного з великих промислових центрів області; облаштування місць масового відпочинку; впорядкування територій, виділених під малі форми приміської рекреації; створення спеціальних краєзнавчих маршрутів);

- готельне господарство (розбудова мережі готелів різного рівня комфортності; проведення робіт з реконструкції, переобладнання і оновлення існуючого готельного фонду області; впровадження міжнародних стандартів якості обслуговування в готельних закладах; проведення сертифікації та ліцензування готельних послуг);

- туристична транспортна інфраструктура (розробка генеральної схеми транспортного забезпечення туристичних маршрутів і об'єктів в ув'язці з міжнародною транспортною мережею; ремонт та облаштування автошляхів; розбудова міжнародних транспортних коридорів та пунктів перетину державного кордону);

- система кадрового забезпечення рекреації і туризму (підготовка кваліфікованих кадрів для рекреаційно-туристичного комплексу; видання підручників та навчальних посібників з туризму, готельної справи, ресторанного бізнесу);

- маркетингова діяльність, рекламне та інформаційне забезпечення (проведення рекламних та PR-кампаній у вітчизняній і зарубіжній пресі, на радіо і телебаченні з метою формування іміджу реґіону як одного з найсприятливіших для розвитку санаторно-курортного лікування, туризму та відпочинку; підготовка, друк і розповсюдження серії рекламно-інформаційних довідників та путівників; створення туристичних сайтів і порталів в мережі Інтернет; удосконалення реґіональної статистики туризму).

Розділ третій - “Розробка концептуальних засад регуляторної політики розвитку туризму” розкриває порядок розробки та суть реґіональних програм розвитку санаторно-курортного лікування, туризму і відпочинку як ефективного інструменту здійснення реґіональної туристичної політики, пропонує шляхи фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки суб'єктів туристичної галузі реґіону та висвітлює методику розрахунку інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємств рекреаційно-туристичного комплексу.

Однією з головних умов подолання існуючих негативних тенденцій, які склались у туристичної галузі, має стати активна, виважена та науково обґрунтована реґіональна політика розвитку туризму з урахуванням галузевих та реґіональних особливостей цієї сфери економіки. Результати проведених досліджень доводять, що одним з найважливіших інструментів реалізації туристичної політики в реґіоні є, зокрема, відповідні реґіональні програми (обласні, місцеві тощо). Реґіональна програма розвитку рекреації і туризму є, по суті, узгодженим за ресурсами, виконавцями і термінами реалізації комплексом заходів, спрямованих на створення необхідних правових, фінансових, соціально-економічних, організаційних та інших умов розвитку туристичної індустрії в реґіоні.

Як приклад науково обґрунтованої реалізації стратегії освоєння рекреаційного потенціалу на середньострокову перспективу у роботі наводяться основні положення розробленої за участю здобувача Програми розвитку санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку у Львівській області на 2003-2007 роки. Запропоновано, зокрема, механізми реалізації Програми (умовно виділені за такими напрямами, як: наукові та нормативно-правові; економічні; фінансово-кредитні; рекламно-інформаційні та маркетингові; організаційно-управлінські); обґрунтовано перспективні соціально-економічні та екологічні результати для області від реалізації програмних заходів.

Важливу роль при здійсненні регуляторного впливу на процеси розвитку туристичної галузі у сучасних умовах господарювання повинні відігравати фінансові важелі та інвестиційні заходи. Проведений аналіз фінансово-господарської діяльності суб'єктів туристичного підприємництва засвідчує необхідність розробки та більш активного впровадження сучасних механізмів фінансового сприяння (пільгове кредитування; цільові державні субсидії та дотації; гарантовані позики; гарантії кредитним установам, комерційним банкам повернення кредитів, наданих підприємствам туристичної галузі; страхування підприємницької діяльності та ризиків; пільги в оподаткуванні прибутків; залучення недержавних фінансово-кредитних і господарських установ до надання фінансової допомоги підприємствам туризму; залучення можливостей міжнародних організацій та фондів підтримки розвитку рекреаційного підприємництва).

У дисертаційному дослідженні виділено та детально висвітлено переваги таких потенційних джерел інвестування рекреації і туризму, як:

- концентрація власних коштів підприємств для впровадження інновацій, прогресивних технологій обслуговування та модернізації обладнання;

- застосування прискореної амортизації для збільшення амортизаційних відрахувань та інтенсифікації формування інвестиційних ресурсів;

- цільове використання накопичень, отриманих під час приватизації об'єктів туристичної галузі за умови дотримання встановленої спеціалізації цих підприємств;

- залучення фінансових ресурсів місцевих бюджетів для будівництва пріоритетних для розвитку реґіону об'єктів туристичної інфраструктури відповідно до соціально обґрунтованих та екологічно регламентованих нормативів розвитку рекреаційної сфери у районах з високим рівнем інвестиційної привабливості та рекреаційних зонах;

- корпоратизація підприємств туризму та відповідна емісія і організація вторинного обігу цінних паперів, надання інвестору права власності на земельні ділянки під розміщення туристичних закладів;

- концентрація ресурсів у спеціальних інвестиційних та інноваційних фондах за рахунок капіталізації прибутків суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі створення інноваційних і благодійних фондів розвитку окремих видів туризму (сільського, агротуризму, зеленого, екотуризму), проведення екологічних та інших соціально важливих програм за участю підприємницьких структур;

- залучення іноземних інвестицій та кредитних ліній з державним посередництвом і гарантіями для розбудови і освоєння привабливих для іноземних туристів рекреаційних зон;

- ефективне використання ресурсів комерційних банків, страхових компаній та інших суб'єктів фінансового ринку у формі інвестицій в статутні фонди підприємств галузі туризму.

Усі розглянуті вище форми залучення фінансових ресурсів без винятку можуть бути застосовані при залученні реґіональними господарюючими суб'єктами вітчизняного та іноземного підприємницького капіталу. Проте цей процес повинен бути керованим з боку органів державної влади та місцевого самоврядування і мати необхідний комплекс механізмів реалізації.

Враховуючи особливості туристичної галузі, пропонується проводити оцінку її інвестиційної привабливості за наступними основними етапами (рис.2), які є агрегованими (синтетичними) та включають конкретні аналітичні показники, розрахунок яких здійснюється на основі даних статистичної звітності суб'єктів туристичної галузі за певний період часу і експертних оцінок.

Рис. 2 Характеристика основних етапів оцінки інвестиційної привабливості туристичної галузі реґіону

Етап 1. Оцінка сучасного стану та прогнозування перспектив розвитку туризму здійснюється за допомогою наступної системи показників та характеристик: значимості галузі в економіці реґіону; стійкості галузі до економічного спаду; соціального значення галузі; забезпеченості розвитку підприємств галузі власними фінансовими ресурсами; ступеня державної підтримки розвитку рекреації і туризму.

Етап 2. Оцінка та прогнозування середньогалузевої рентабельності діяльності підприємств рекреаційно-туристичного комплексу здійснюється на основі наступних показників: коефіцієнта рентабельності активів, коефіцієнта рентабельності власного капіталу; коефіцієнта рентабельності наданих послуг; коефіцієнта рентабельності поточних витрат.

Етап 3. Оцінка освоєння ресурсного потенціалу галузі туризму передбачає оцінку природно-ресурсного рекреаційного потенціалу та ступінь його використання; аналіз матеріально-технічного забезпечення підприємств галузі; аналіз туристичних потоків; оцінку наявності та якісну характеристику об'єктів туристичної інфраструктури. Стимулювання освоєння ресурсного потенціалу включає: розробку пропозицій щодо покращення ресурсного забезпечення підприємств туристичної галузі реґіону; прогнозування кошторисних витрат щодо оновлення морально та фізично застарілої матеріальної складової окремих видів ресурсів; прогнозування витрат на розвиток туристичної інфраструктури; роботу над перспективами міжнародного співробітництва (навчання персоналу, обмін досвідом, візова політика, реклама); розробку найбільш перспективних напрямів залучення інвестиційних ресурсів у галузь.

Етап 4. Оцінка інвестиційних ризиків в туристичній галузі проводиться з урахуванням результатів аналізу за наступними показниками: коефіцієнта варіації середнього показника рентабельності власного капіталу підприємств галузі за окремими роками періоду, який аналізується; коефіцієнта варіації показників рентабельності в розрізі окремих підприємств сфери рекреації і туризму; рівня конкуренції; рівня інфляційної стійкості на послуги підприємств рекреації і туризму; рівня соціальної напруги в туристичній галузі.

Виходячи із висновків, зроблених на 4-х етапах аналізу (синтетичних оцінок наведених характеристик), та рангового значення кожного із етапів у загальній характеристиці інвестиційної привабливості, розраховується інтегральний показник рівня інвестиційної привабливості туристичної галузі реґіону.

На першому етапі розрахунків визначається рангове значення галузі туризму за кожним етапом оцінки. У процесі такої оцінки аналітичні показники кожного етапу розглядаються як рівнозначні (за необхідністю можна використовувати диференціацію та враховувати експертну оцінку). Рангове значення туристичної галузі за кожним етапом оцінки визначається як середнє рангове його значення за всіма аналітичними показниками, які входять у даний етап.

де - середній ранговий показник туристичної галузі за і-м етапом;

- рангове значення к-го аналітичного показника;

n - кількість аналітичних показників і-го етапу.

На другому етапі розрахунків на основі рангового значення за кожним етапом розраховується інтегральний ранговий показник оцінки інвестиційної привабливості. Враховуючи те, що окремі елементи оцінки відіграють різну роль у прийнятті інвестиційних рішень, їх значимість диференціюється експертним шляхом.

Розрахунок інтегрального рангового показника оцінки інвестиційної привабливості туристичної галузі здійснюється за формулою:

де - інтегральний ранговий показник інвестиційної привабливості галузі туризму ;

- значення і-го етапу у загальній оцінці галузі, десятковий дріб.

На третьому етапі розрахунків визначаються комерційний, технічний, інституційний, соціальний, фінансовий та економічний ефекти від інвестування у галузь туризму.

Висновки

Результати виконаних у дисертаційній роботі досліджень дозволили сформулювати такі основні висновки і пропозиції:

1. Актуальною проблемою сучасної економічної науки є поглиблення теоретичних засад регулювання розвитку туризму в реґіонах України з використанням системного (галузевого) і проблемного (як провідного) принципів проведення наукових досліджень.

2. У дисертаційній роботі запропонована класифікація важелів та інструментів активізації розвитку суб'єктів рекреаційно-туристичного господарювання, обґрунтована доцільність моделювання державної туристичної політики на засадах стратегічного планування, що відображається комплексним документом, який включає аналітичну і прогнозну інформацію, систему заходів і проектів, передбачених для виконання державними органами, іншими зацікавленими структурами учасниками ринку туристичних послуг.

3. Органам державної статистики запропоновано розробити та впровадити адекватну систему показників статистичного обліку рекреаційно-туристичної діяльності як в межах національної економіки, так і в розрізі адміністративно-територіальних одиниць - реґіональних показників. Обґрунтовано, що це, по-перше, створить методологічне та методичне підґрунтя для формування сучасної статистики туризму як для країни в цілому, так і для реґіонів рекреаційної спеціалізації; по-друге, становитиме необхідну умову переходу до систематичної науково обґрунтованої і регулярної статистичної оцінки рекреаційно-туристичного продукту, а також ролі і місця туризму та реґіонів відповідної спеціалізації в економіці країни; по-третє, принципово змінить обсяги і структуру інформації, що узагальнюється на рівні реґіону (держави), і яка необхідна для формування цільових показників реґіонального (загальнодержавного) планування і управління. Окрім того у дисертації запропоновано комплекс практичних рекомендацій щодо організації статистики туризму в реґіоні.