Поряд з причинами, пов'язаними з економічною кризою, на розвитку соціальної інфраструктури села в останні роки позначилась втрата керованості її функціонуванням. Це найбільший прорахунок державної політики щодо села. З розпадом командно-адміністративної системи відпали важелі, якими регулювалися мережа, обсяги і структура будівництва відповідних об'єктів, їх розташування і т.п. (директивні плани, завдання, партійно-адміністративний контроль тощо), а нові своєчасно не створені або належним чином не діють.

Головною причиною закриття підприємств, які надають платні послуги, є скорочення платоспроможного попиту населення внаслідок його зубожіння, а установ соціально-культурного призначення - зменшення надходжень до місцевих бюджетів та погіршення фінансового стану сільськогосподарських підприємств, чиїм коштом вони утримуються.

У дисертаційній роботі досліджено кількісний взаємозв'язок між ефективністю використання трудового потенціалу аграрного сектора економіки та виробничими і економічними факторами. В результаті дослідження сформульована лінійна економетрична модель:

де Y - залежна змінна (продуктивність праці в сільськогосподарських підприємствах);

Х1, Х2, Х3, Х4, Х5, Х6 - незалежні змінні (відповідно, - вартість основних фондів в сільському господарстві, ступінь зносу основних фондів, енергоозброєність праці (кінських сил на 100 га посівної площі), спожито електроенергії в сільському господарстві на виробничі потреби, електроозброєність праці, інвестиції в основний капітал).

Не дивлячись на невеликі значення коефіцієнтів кореляції, що не перевищують 0,499, за величиною коефіцієнта детермінації та F-критерію, які відповідно дорівнюють 0,998 та 2,496103, при вибраному рівні значущості (95%) можна стверджувати про істотність зв'язку між незалежними та залежною змінними економетричної моделі.

Майже по всіх показниках незалежних змінних (Х2, Х3, Х4, Х5), крім обсягів інвестування (Х6), існує зворотній зв'язок між зміною продуктивності праці (залежна змінна). Таку ситуацію можна пояснити впливом факторів, якими виділяється сільське господарство серед інших галузей - природнокліматичним впливом на урожайність сільськогосподарських культур, а також вивільненням значної кількості працівників.

У третьому розділі - „Основні напрямки підвищення ефективності формування та використання трудового потенціалу в аграрному секторі економіки” - обґрунтовано пропозиції стосовно удосконалення економіко-демографічних зв'язків та укріплення соціальної інфраструктури села в процесі формування трудового потенціалу аграрної сфери, запропоновано організаційно-економічні засоби забезпечення ефективної реалізації трудового потенціалу аграрного виробництва у сфері зайнятості населення, сформульовано рекомендації щодо оптимізації впливу виробничих та соціально-економічних чинників на відтворення трудового потенціалу аграрного виробництва.

Безумовно, сучасна демографічна політика в сільській місцевості України повинна виступати важливою складовою загальнодержавної політики. Механізм її дії має бути спрямованим на усунення кризових явищ у демовідтворенні сільського населення і сприяння соціально оптимальному відтворенню селянства з тим, щоб забезпечити належне формування трудового потенціалу в сільській місцевості та аграрній сфері економіки, відродження та соціальний розвиток села, розв'язати продовольчу проблему в нашій країні, досягти належного рівня забезпеченості харчової та легкої промисловості сільськогосподарською сировиною, задовольнити інші загальнодержавні потреби економічного, екологічного, політичного, соціально-психологічного та військово-оборонного характеру. Визначальні положення формування активної демографічної політики в сільській місцевості відображені на рис. 1.

Рис. 1 Визначальні положення формування активної демографічної політики в сільській місцевості

Проведені дослідження свідчать, що ринку аграрної праці притаманні певні особливості, пов'язані із значними відмінностями між областями та природноекономічними зонами в характері сільських розселень та із значною сезонністю праці в аграрній сфері. У зв'язку з цим при розробці основних напрямів державної політики зайнятості селян слід застосовувати диференційований, комплексний підхід. Так, в сільськогосподарських підприємствах трудонедостатніх регіонів (Харківська, Херсонська, Запорізька, Луганська, Донецька області та інші) слід забезпечити необхідні умови для створення тимчасових робочих місць в сільському господарстві, залучення на них в період „пік” робочої сили з трудонадлишкових регіонів (організовані набори, укладання договорів-підрядів, контрактів на вирощування сільськогосподарських культур), місцевого населення, зайнятого в особистому підсобному та домашньому господарстві, пенсіонерів, підлітків, маятникових мігрантів, безробітних. У названих областях доцільно активно розвивати приватний сектор аграрної економіки, зокрема фермерські (селянські) господарства, орендні колективи, кооперативи, що значно зменшить потребу в робочих руках.

У трудонадлишкових регіонах (Рівненська, Хмельницька, Тернопільська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Львівська та інші області) потрібно здійснити такі заходи: забезпечити сільському населенню необхідні умови для розвитку особистого підсобного і домашнього господарства; практикувати застосування, насамперед для жінок, гнучкого графіку роботи - неповний робочий день, тиждень, збільшення тривалості відпусток; створювати додаткові робочі місця в підсобних, промислових, переробних, будівельних, ремонтних, транспортних та інших підприємствах і організаціях виробничого обслуговування, а також розвивати народні промисли.

Взагалі ж теперішній період характеризується необхідністю використання насамперед економічних важелів впливу на процеси формування попиту і пропозиції на ринку праці, спрямованих на: реальну реалізацію державного протекціонізму розвитку сільського господарства та соціальної сфери села; створення сприятливого економічного середовища розвитку підприємництва в сільській місцевості; стимулювання ділової активності сільського населення шляхом змін у податковому законодавстві; реформування бюджетної системи в напрямку перетворення бюджетів усіх рівнів у дієвий інструмент вирішення комплексу соціально-економічних проблем відповідної території; активізацію роботи служби зайнятості в сільській місцевості, одним із напрямків діяльності якої є ефективне задіяння в сфері розвитку підприємництва на селі коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення; розширення реальних можливостей залучення коштів, не пов'язаних із бюджетною системою; стимулювання удосконалення технології виробництв та переробки сільськогосподарської продукції шляхом фінансування інновацій; створення вигідних умов для розміщення та роботи в сільській місцевості підприємств первинної переробки сільськогосподарської продукції; відновлення та розвиток підприємств агросервісного обслуговування та суміжних галузей.

Ефективне формування та використання трудового потенціалу аграрної сфери економіки можливе за умови формування високого рівня інвестиційної привабливості українського сільськогосподарського виробництва, що залежить не тільки від високої природної родючості ґрунтів, сприятливих природних умов, потуг безпосередньо сільгоспвиробників, а й від політики держави як регулятора економічних процесів і потенційного інвестора стратегічних галузей виробництва, науки, формування сприятливого життєвого середовища на селі. З цього приводу у дисертаційній роботі висвітлюється бачення можливості врегулювання відносин власності та правил гри на інвестиційному ринку через визначення статусу інвесторів, їхніх гарантій та прав, використання важелів впливу держави на ринки сільськогосподарської продукції (у сфері впливу на рівень її ціни шляхом різнонаправлених інтервенцій) та експортно-імпортної політики у цій сфері. Регулююча функція держави повинна виражатись у формуванні реальних механізмів кредитної підтримки сільгоспвиробників через реальне зниження або компенсацію ставки по кредитах. У дисертації піднято питання перспектив розвитку лізингу, іпотеки землі.

Не дивлячись на існування певних перешкод збільшення обсягів інвестування, ефективне залучення інвестицій в аграрну сферу відбувається через сфери переробки сільськогосподарської продукції. Створюються можливості для виробництва та переробки нетрадиційної сировини і отримання додаткових фінансових ресурсів, розширення сфери прикладання праці на селі.

Прикладом використання такого ланцюжка є вирощування та переробка в межах одного сільськогосподарського підприємства нетрадиційної для України культури - амаранту. Такий проект успішно реалізується в Дніпропетровській області ТОВ „Поле” (с. Дослідне) (табл. 3). Обґрунтований бізнес-план виробництва білково-вітамінного концентрату із зеленої маси високобілкових кормових трав дав можливість залучити більше мільйона доларів іноземних інвестицій.

Таблиця 3 Рух грошових коштів у процесі реалізації проекту (дол. США)

Внутрішня норма доходності (IRR) за даним проектом за розрахунками складає 120,2%, що значно перевищує величину вартості банківського кредиту.

Проект реалізується на базі існуючого сільськогосподарського підприємства, загальна площа орних земель якого складає 1900 га. З них в перший рік реалізації проекту 454 га було зайнято під вирощування амаранту і багаторічних трав, останні 1446 га використовувались звичайним способом під вирощування традиційних сільськогосподарських культур (пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшника).

Окрім отриманих позитивних результатів діяльності такого підприємства, що виражається в формуванні значного прибутку, додатково створено 55 робочих місць. Середня місячна заробітна плата по підприємству склала приблизно 136 доларів США. Позитивний характер такого процесу відображається в соціальних наслідках, що виражаються у створенні передумов ефективного формування, розподілу та, особливо, використання трудового потенціалу аграрної сфери. Важливим є використання кваліфікованої робочої сили, що стимулює підвищення кваліфікаційного рівня зайнятих працівників та претендуючих на зайнятість в даному та аналогічних підприємствах, які в процесі виробництва застосовують високотехнологічні прийоми.

Таким чином, диверсифікація виробництва в напрямку утворення в складі сільськогосподарського підприємства переробних виробництв дає можливість сворення умов для ефективного відтворення трудового потенціалу аграрного сектора.

У запропонованому механізмі активізації соціально-економічних чинників відтворення трудового потенціалу аграрного виробництва особлива роль відведена удосконаленню відносин у сфері доходів та оплати праці. Забезпечення динамічного зростання рівня реальної заробітної плати та інших доходів від трудової діяльності, підвищення купівельної спроможності населення, а також формування середнього класу повинно здійснюватися шляхом: посилення мотивації до продуктивної праці, запровадження погодинної системи оплати праці із застосуванням мінімального розміру погодинної заробітної плати; встановлення економічно та соціально обґрунтованих рівнів мінімальної заробітної плати з поетапним наближенням її розміру до прожиткового мінімуму; забезпечення своєчасної виплати заробітної плати та недопущення виникнення заборгованості з її виплати; розвитку соціального партнерства і договірного регулювання трудових відносин у сфері оплати праці, вдосконалення процедури укладання трудових договорів і угод та контролю за їх виконанням; приведення системи організації оплати праці в сільськогосподарському виробництві у відповідність із новими умовами господарювання; поступової відмови від оплати праці натурою; легалізації всіх трудових доходів громадян шляхом зменшення оподаткування фонду оплати праці та заміни системи оподаткування доходів громадян на таку, що стимулює їх зростання.

Висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення, здійснено аналітичну оцінку та обґрунтовано наукове вирішення складної соціально-економічної проблеми відтворення трудового потенціалу аграрного сектора економіки. За результатами виконаних досліджень можна зробити наступні висновки.

1. Трудовий потенціал агарного сектора економіки визначається здатністю частини сільського населення та можливої залученої маргінальної робочої сили за певних умов реалізувати свої здібності до праці у сфері сільськогосподарського виробництва. Найважливішими в кількісному відношенні характеристиками трудового потенціалу є демографічні ознаки (чисельність селян, їх статево-вікова структура), кількість та структура зайнятих в аграрному виробництві, тривалість робочого часу, який може бути відпрацьований працездатними особами в людино-годинах, людино-днях, людино-роках. Якість трудового потенціалу визначається в основному станом здоров'я носіїв робочої сили, їх загальноосвітнім та професійно-кваліфікаційним рівнем, соціальною зрілістю, моральністю, економічними та духовними потребами.

2. Негативні тенденції у відтворенні трудового потенціалу аграрної сфери обумовлені деформованістю структури зайнятості в сільській місцевості. Простежується низький рівень забезпеченості сільського господарства кваліфікованими кадрами. У 2003 році вивільнені з робочих місць становили 57,6%, посад службовців - 23%, а з місць, що не потребують професійної підготовки - 19,6%. Причинами вивільнення є: реорганізація, ліквідація підприємств та скорочення штатів (35,5%), звільнення за власним бажанням (27,4%), неможливість працевлаштування після навчання (22,7%).

3. Структура доходів сільських домогосподарств деформована в напрямку низької питомої ваги грошових та інших надходжень за основним місцем роботи. У структурі грошових доходів за 1999-2003 роки частка заробітної плати знижувалась і в 2003 році складала 34,3%.

4. Чисельність сільського населення в 2004 році склала 15551,2 тис. чол. При цьому, за стійкої динаміки зниження, питома вага дітей та підлітків складає 19,1%. Частка осіб у працездатному віці та у віці, старшому за працездатний, складає відповідно 53,0% та 27,9%. Це означає, що процес старіння сільського населення України набув стійкого характеру. Для покращення передумов по формуванню природної основи відтворення трудового потенціалу необхідна реалізація комплексу динамічних і гнучких заходів активної демографічної політики в сільській місцевості. Вони повинні спрямовуватись на вирішення завдань по збереженню і поліпшенню здоров'я сільського населення, покращення системи охорони материнства і дитинства, залучення молоді до трудової діяльності в аграрному виробництві, поліпшення інфраструктури ринку аграрної праці, удосконалення політики формування доходів як основної економічної передумови відтворення населення, стабілізацію сільськогосподарського виробництва, поліпшення екологічних умов проживання в сільській місцевості.

5. У сфері зайнятості населення існує необхідність ефективного задіяння механізму збалансування попиту та пропозиції на ринку аграрної праці. Вплив на пропозицію робочої сили передбачається в напрямку оптимізації мотиваційного механізму залучення в сільське господарство робочої сили, покращення умов праці в сільському господарстві, активізації діяльності системи профорієнтації та стимулювання підвищення професійного та кваліфікаційного рівня потенційних працівників, економічного регулювання на державному рівні мобільності робочої сили, підвищення ролі заробітної плати за основним місцем роботи.

6. Попит на робочу силу пропонується регулювати шляхом здійснення реального державного протекціонізму розвитку сільського господарства та соціальної сфери села, що виражається в створенні сприятливого економічного середовища для залучення інвестицій у сільське господарство та розвиток підприємництва в сільській місцевості, оптимізації структури сільськогосподарського виробництва та диверсифікації діяльності підприємств, стимулювання вирівнювання впливу сезонності у використанні робочої сили в сільському господарстві, державного стимулювання створення робочих місць в сільському господарстві і т. ін.

7. Ефективна реалізація трудового потенціалу аграрного виробництва можлива за умов підвищення технічної оснащеності сільськогосподарського виробництва, забезпеченості його енергетичними потужностями та добривами в розмірі технологічної потреби, відновлення родючості ґрунтів, створення сприятливих умов праці та підвищення рівня її охорони. Крім того, в силу специфічності виробництва в сільському господарстві необхідне максимально можливе зниження впливу сезонності на рівномірність використання трудового потенціалу.

8. Поліпшення соціально-економічних умов відтворення трудового потенціалу аграрного виробництва можливе в результаті проведення виваженої політики доходів та оплати праці, що передбачає міжгалузеве регулювання економічних відносин з метою підвищення рівня доходності суб'єктів господарювання в аграрному секторі, удосконалення системи та зростання рівня оплати праці на підприємствах усіх форм власності та господарювання в сільському господарстві, розвиток соціального партнерства, гарантування оптимального розміру орендної плати за використання землі та майна, надання державної підтримки розвитку дрібного і середнього підприємництва, створення та удосконалення існуючого механізму реалізації сільськогосподарської продукції.

9. Першочерговими заходами по покращенню соціальної інфраструктури села слід вважати: моніторинг особливостей розвитку населених пунктів, особливостей розселення, вирішення проблем адміністративного характеру, проведення інвентаризації та якісної оцінки функціонування об'єктів соціальної інфраструктури на селі, реалізацію державою заходів для задоволення першочергових життєвих потреб сільського населення на рівні встановлених соціальних нормативів, розробку та реалізацію програм комплексного розвитку територій, оптимізацію структури джерел фінансування розвитку інфраструктури села.

Методологічні та методичні основи дослідження відтворення трудового потенціалу аграрної сфери, що дістали наукове обґрунтування у дисертації, є певним внеском у теорію та практику удосконалення аграрних трудових відносин. Окремі з них можуть бути суттєво поглиблені в подальших дослідженнях при деталізації за елементами відтворювального процесу.

Список опублікованих праць за темою дисертації

у наукових фахових виданнях:

1. Попов В.М. Вплив демографічних факторів на формування трудового потенціалу системи АПК // Демографія, економіка праці та соціальна політика. Збірник наукових статей. Вип. 5 (в 2 ч.), (1 ч.). - Кіровоград: КІСМ, 1998. - С. 183-186.

2. Попов В.М. Фактори формування трудового потенціалу аграрного виробництва // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 21. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. - С. 11-16.

3. Гудсков А.К., Попов В.М. Оцінка професійно-кваліфікаційного рівня та ділової якості фахівців // Вісник Харківського державного політехнічного університету. Збірка наукових праць. Випуск 122 (в 4 ч.), (4 ч.). - Харків: ХДПУ, 2000. - С. 5-7. (Особисто автору належить: обґрунтування рейтингової оцінки професійних якостей фахівців на ринку робочої сили)

4. Попов В.М. Демографічні особливості відтворення трудового потенціалу аграрної сфери в умовах ринкових перетворень // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Економіка. Випуск 62. - Київ: Київський університет, 2002. - С. 50-52.

5. Попов В.М. Соціально-економічні аспекти реалізації трудового потенціалу аграрного виробництва в сфері зайнятості населення // Соціально-экономические аспекты промышленной политики. Рынок труда и занятость: Сборник научных трудов. - Т.3 / НАН Украины, Институт экономики промышленности. - Донецк, 2003. - С. 258-265.

6. Попов В.М., Попова С.П. Фінансування соціальної інфраструктури села як фактор відтворення трудового потенціалу аграрної сфери // Наукові праці Кіровоградського державного технічного університету. Економічні науки. Частина ІІ. - вип.. 4. - Кіровоград: КДТУ, 2003. - С. 171-178. (Особисто автору належить: характеристика джерел та механізмів фінансового забезпечення розвитку соціальної інфраструктури села)

7. Попов В.М. Роль інвестицій у розширенні сфери прикладання праці в сільському господарстві // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 171. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 209-215.

в інших виданнях:

8. Попов В.М. Про інфраструктурне забезпечення формування трудового потенціалу в системі аграрного виробництва // Матеріали Міжнародної наукової конференції „Проблеми теорії і практики становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки”. - Харків: ХДАДТУ, 1999. - С. 40-42.

9. Попов В.М. Деякі аспекти формування трудового потенціалу аграрного виробництва // Материалы ІІІ международной конференции молодых учёных экономистов “Экономика третьего тысячелетия”. Том 2. Микроэкономика: проблемы, тенденции, перспективы. - Донецк: ДонГТУ Минобразования и науки Украины, ИЭП НАН Украины, ИЭПИ НАН Украины, 2000. - С. 186-187.

10. Попов В.М., Подплєтній В.В. Збалансованість між попитом і пропозицією на ринку робочої сили як один із напрямків забезпечення економічної безпеки України // Материалы Международной научно-практической конференции „Проблемы обеспечения экономической безопасности”. - Донецк: РИА Дон НТУ, 2001. - С. 56-58.

11. Попов В.М. Регіональні особливості фінансового забезпечення соціальної сфери у сільській місцевості // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. - С. 18-19.

Анотація

Попов В.М. Відтворення трудового потенціалу аграрного сектора економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Миколаївський державний аграрний університет, Миколаїв, 2005.

Робота присвячена розробці та обґрунтуванню основних напрямів підвищення ефективності формування та використання трудового потенціалу в аграрному секторі економіки України.

В дисертації здійснено обґрунтування теоретико-методичних основ формування та використання трудового потенціалу сільськогосподарського виробництва, розкрито сутнісний зміст трудового потенціалу та його співвідношення з іншими категоріями, що опосередковують відтворення людських ресурсів, досліджено умови і фактори формування та використання трудового потенціалу аграрної сфери.

Розроблено визначальні положення формування активної демографічної політики в сільській місцевості. Визначено напрями покращення соціальної інфраструктури села як основи формування сприятливого життєвого середовища сільської людності.

Обґрунтовано механізми активізації соціально-економічних та виробничих чинників відтворення трудового потенціалу аграрного виробництва.

Значна увага надана обґрунтуванню організаційно-економічних засобів забезпечення ефективної реалізації трудового потенціалу у сфері зайнятості населення.

Ключові слова: трудовий потенціал, відтворення, аграрне виробництво, ринок аграрної праці, соціальна інфраструктура села, доходи сільських домогосподарств.

Аннотация

Попов В.Н. Воспроизводство трудового потенциала аграрного сектора экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. - Николаевский государственный аграрный университет, Николаев, 2005.

Диссертация посвящена вопросам обоснования путей повышения эффективности формирования и использования трудового потенциала аграрного сектора экономики. В первом разделе „Теоретико-методологические основы формирования и использования трудового потенциала аграрного сектора экономики” исследованы сущность и место трудового потенциала в системе производительных сил общества, охарактеризованы условия и факторы формирования и использования трудового потенциала аграрного производства, обосновано организационно-методическое обеспечение воспроизводства трудового потенциала в сельском хозяйстве. Исследованы концептуальные подходы к проблеме воспроизводства трудовых ресурсов сельского хозяйства, усовершенствована классификация условий и факторов формирования и использования трудового потенциала аграрного производства, предложена система расчетов для осуществления комплексного анализа трудового потенциала аграрной экономики, которая включает оценку демографической основы формирования трудового потенциала, распределения и перераспределения рабочей силы на рынке аграрного труда, динамики показателей и структуры занятости трудовых ресурсов аграрной сферы.