Потенціал промислового виробництва грецьких горіхів в Україні та шляхи його ефективного використання

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Грецькі горіхи у світі цінуються за поживні і лікувальні властивості плодів та різнобічний характер їх застосування. Зокрема, вони широко використовуються у кондитерській, оліє-жировій, борошномельній, фармацевтичній, хімічній, кормовій, лакофарбовій та інших галузях. Через що рослину часто називають “деревом-комбінатом”.

Ареал горіха грецького у світі надто звужений. Україна вирізняється значним поширенням цієї культури і посідає перше місце за обсягами виробництва плодів у Європі, а саме 21% валових зборів. Разом з тим, рівень внутрішньої пропозиції не задовольняє потреб країни - на одну особу в рік виробляється лише 0,4-0,9 кг горіхів, або 12-25% до стандартів харчування. Основною причиною такого стану є недостатній рівень розвитку промислової культури. Товарні насадження майже повністю зосереджені в дрібних господарствах населення. Це зумовлює стихійність пропозиції, низьку якість плодів, складність їх заготівлі, нерозвиненість оптової торгівлі та промислової переробки, звужує асортимент вітчизняної продукції і сповільнює розвиток експорту.

Водночас, сприятливі ґрунтово-кліматичні умови, позитивний досвід ряду країн у влаштуванні промислового виробництва горіхів, успіхи господарств населення, значна місткість внутрішнього ринку і динамізм попиту на зовнішньому свідчать про актуальність та своєчасність досліджень природноекономічного потенціалу України для розвитку промислової культури горіха грецького. Це й зумовило вибір теми досліджень, її завдання та зміст.

Питання економіки та організації розвитку промислової культури горіха грецького в Україні досліджені недостатньо. Окремі аспекти цієї теми висвітлені в працях М.Ю Гущина, Ф.Т. Затокового, В.І. Канівець, А. Порембського, О.М. Шестопаля, А.І. Шумейка, А.А. Ядрова.

Теоретичними і методологічними проблемами функціонування аграрно-ресурсного потенціалу займалися В.Г. Андрійчук, Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, Н.І. Єрін, А.П. Зінченко, І.І. Лукінов, В.П. Мартроянов, І.М. Нацюк, Т.С. Ніколаєнко, О.С. Новаторов, С. Муравський, Г.М. Підлісецький, В.М. Трегобчук, В.Й. Шиян, А.Е. Юзефович та інші. В сукупності це сформувало належну базу для розв'язання окреслених у дисертаційній роботі завдань.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є всебічна оцінка потенціалу України з промислового вирощування грецьких горіхів для забезпечення внутрішніх потреб країни і збільшення обсягів експорту, та обґрунтування шляхів його ефективного використання. Відповідно до мети у роботі вирішувалися наступні завдання:

- розкрити теоретичні засади формування і ефективного використання потенціалу промислового виробництва грецьких горіхів в Україні;

- обґрунтувати методичні підходи з економічної оцінки потенціалу;

- здійснити ретроспективний аналіз виробництва горіхів, дослідити його зональне розміщення та ефективність в різних категоріях господарств;

- оцінити сучасний рівень потенціалу, виявити тенденції в його формуванні та розвитку;

- встановити оптимальну місткість внутрішнього ринку горіхів, передбачити обсяги експорту;

- визначити організаційно-економічні основи та механізм розвитку в Україні потенціалу промислового виробництва цієї культури.

1. Теоретичні засади формування та ефективного використання виробничого потенціалу

Узагальнено теоретичний зміст предмету досліджень, розглянуто модель потенціалу промислового виробництва горіхів в Україні, обґрунтовано методологічні засади з оцінки ефективності потенціалу та запропоновано методичні підходи до виконання теми досліджень.

Мотивом у дослідженнях економічного потенціалу є прагнення науковців дійти першооснов, що обумовлюють досягнення тієї чи іншої міри ефективності. Теорія аграрного потенціалу найбільш розвинена на макроекономічному рівні, особливо для ресурсної складової. Тривалий час категорію потенціалу трактували як сукупність усіх наявних можливостей чи ресурсів у будь-якій галузі чи сфері діяльності. Більш обґрунтованого змісту вона набула з окресленням ознаки “інтегральна відтворювальна спроможність”. Проте, дискусії на цьому не припинилися. Це пов'язано з розмаїттям вживаних щодо неї термінів: “економічний потенціал”, “аграрно-ресурсний …”, “виробничий …”, “ресурсний …”, “експортний …”, - та викривленням її змісту, ототожнюючи з ресурсозабезпеченістю, результатами виробництва чи передумовами до формування потенціалу.

Згідно семантичного визначення “потенціал” являє собою силу, потужність, інакше - приховані можливості, здібності, необхідні для певного виду діяльності. Найбільш адекватно, на нашу думку, сутність виробничого потенціалу віддзеркалюють такі змістоутврюючі елементи: ресурси і можливості, їх інтегральна спроможність до освоєння, мета і механізми використання, зовнішнє середовище, носії функцій, ознака динамічності. Відтак, критично переосмислюючи теоретичний досвід, запропоновано таке визначення: виробничий потенціал продовольчого ринку горіхів (ВППРГ) є спроможністю виробничої системи в конкретних природноекономічних умовах повноцінно задовольняти споживчий попит на горіхи грецькі та продукти їх промислової переробки, що можливе за умов ефективного використання закладених у системі ресурсів, можливостей та механізмів організації виробництва та у тісній взаємоузгодженості з іншими складовими продовольчого ринку.

Важливою рисою потенціалу вважаємо здатність його змінюватися. Підставою до цього є вдосконалення ресурсів, поява нових способів їх освоєння, методів і систем організації виробництва. Сприйнятливість потенціалу до змін дозволяє цілеспрямовано на нього впливати. Звідси, важливим є добір ефективних засобів оновлення потенціалу та механізмів його реалізації.

Чітке окреслення суті виробничого потенціалу дозволяє аргументовано підійти до оцінки його сучасного рівня у виробництві грецьких горіхів. Існуючі методичні розробки здебільшого розраховані на макроекономічний рівень аграрного сектора. Це зумовило необхідність опрацювання методичного інструментарію, орієнованого на потреби окремої галузі чи продовольчого ринку.

Запропоновані нами підходи містять загальноприйняту послідовність етапів: вибір мети використання потенціалу, формування критеріїв та добір показників оцінювання. Конструктивним їх уточненням є врахування часової розмірності потенціалу. Не маючи ознак довершеності потенціал детермінує з областю віртуальних можливостей. Тому безпідставним, але й досі поширеним, є ототожнення ефективності потенціалу з результатами господарської діяльності, які належать іншому часовому відрізку і характеризують ефективність дій з освоєння потенціалу. Саму ж ефективність потенціалу відображають показники його спроможності. Порівнюючи їх з результатами господарювання одержуємо категорію - “ефективність використання потенціалу”. Обґрунтована таким чином методологія охоплює всі ланки життєвого циклу виробничого потенціалу: від його формування до одержання конкретних результатів використання.

Наведені положення покладено в основу алгоритму економічної оцінки ВППРГ. Ключовими моментами його стали: обґрунтування мети використання потенціалу, підбір критеріїв і показників оцінки; добір бази порівняння; зіставлення потенційних величин чи фактичних з бажаним (очікуваним) їх рівнем; розрахунок часткових індексів та універсального індексу ефективності.

За мету використання потенціалу обрано соціально-економічні та духовно-освітні складові розвитку українського суспільства - це продовольче забезпечення населення горіхами, створення ефективних робочих місць, формування спеціалізованого напряму української економіки, критеріями - відповідність параметрів виробництва нормам харчування, попиту переробних галузей і зовнішніх ринків, доходів працівників - стандартам життя; дотримання екологічної рівноваги у виробництві; соціально-економічна значимість (бюджетні наповнення, робочі місця, благодійництво). Серед ряду показників перевагу надано соціально-економічним, це зокрема, рівень виробництва на одну особу, сукупні доходи працівників галузі, чисельність робочих місць тощо, а економічним (прибуток, рентабельність та ін.) відведена роль забезпечення стабільного і ефективного розвитку виробництва.

2. Оцінка сучасного потенціалу виробництва горіхів та ефективність його використання

Проаналізовано витоки формування потенціалу, досліджено сучасний стан, тенденції та ефективність виробництва горіхів, виявлено зональні особливості його розміщення, досліджено відповідність сучасного потенціалу потребам внутрішнього ринку та розвитку експорту.

Вирощування грецьких горіхів є глибоко традиційною справою українців. Сприятливі природні умови, простота догляду за деревами, харчова цінність плодів, жвавий попит на них, близькість до кордонів особливим чином сприяли поширенню культури спочатку в західних та південно-західних районах країни (ХІІ-ХІХ ст.), а пізніше в центральних та південно-східних (ХХ ст.). І нині Україна займає провідні позиції у світі. Щорічні валові збори на рівні 66,4 тис. т горіхів (1996-2004 рр.) забезпечують їй перше місце в Європі та п'яте серед усіх країн: попереду лише Китай - 312 тис. т, США - 246, Іран - 140 та Туреччина - 127.

Виробництво горіхів в Україні має довготривалу тенденцію до розширення. Якщо у 1951-55 рр. збирали 5,9 тис. т плодів, то в 2001-2004 рр. вже 70,4. За період з 1951 по 2004 р. валові збори зросли в 11 разів (табл.1). Найвищий урожай одержано у 2004 р. - 90,1 тис. тонн з площ 14,3 тис. га плодоносних садів, урожайність тоді досягла 67,4 ц/га за типового її рівня 39,4 ц/га (1998-2004 рр.).

Табл. 1. Динаміка виробництва грецьких горіхів в Україні за категоріями господарств

Прикметною рисою вітчизняного ринку горіхів є динамізм зовнішньої торгівлі. Оскільки у світі ареал культури звужений, а попит на плоди великий, це стимулює розвиток вітчизняного експорту. За останніх 9 років його розміри зросли з 964 до 27 397 тонн, тобто в 28 разів. Основними імпортерами вітчизняної продукції є Західна Європа та Азія - 84,7% обсягів. Цілі горіхи здебільшого надходять до країн СНД, Прибалтики та Східної Європи - 39,1%, а вилущені ядра - до країн Західної Європи та Азії (51,7 і 36,2%).

Вагомі показники виробництва та швидкий розвиток експорту справляють враження наявності в Україні високоорганізованого ринку грецьких горіхів. Проте, це не так. Динамізм виробництва стосується виключно господарств населення, в яких розміщено до 93% насаджень і формується 99,8% валових зборів країни. Проведені у 1999-2000 рр. анкетні опитування 93 господарств Чернівецької області виявили високу ефективність присадибної культури. Зокрема, у 1998 р. з 1 ц неочищених горіхів населення Хотинського району одержало 246 грн. прибутку, а рівень рентабельності склав 457% (табл. 2). Такі високі показники обумовлені ретельністю добору дерев, спрощеною технологією їх вирощування, стабільним попитом на горіхи, гнучкою та ефективною системою їх збуту.

Однак, можливості цих господарств у насиченні внутрішнього ринку обмежені. Дрібнотоварність і побічний характер виробництва, низький рівень ресурсного забезпечення, обмежене поле застосування інтенсивних технологій зумовлюють стихійний характер пропозиції (середньорічна варіація 40%), ускладнюють формування великих партій високоякісної продукції, що перешкоджає розвитку оптової торгівлі, стримує зовнішню, здешевлює вітчизняну продукцію і зумовлює сировинний характер її закупівлі. Поряд з цим, в Україні майже не розвивається промислова переробка горіхів, асортимент вітчизняної продукції надто звужений - здебільшого це свіжі плоди та очищені ядра, харчова олія, слабоалкогольні напої та кондитерські вироби.

Табл. 2. Ефективність виробництва грецьких горіхів в господарствах України

* 93 господарства населення Чернівецької області.

Досвід ряду країн свідчить, що дефіцит пропозиції горіхів можна подолати розвиваючи промислове виробництво. Так, США не маючи природних насаджень, зуміли протягом ХХ ст. створити високорозвинену галузь: площі інтенсивних насаджень - 82 тис. га, обсяги виробництва - 246 тис. т, 1/3 світового експорту ядер і 1/2 - цілих плодів. Натомість, в Україні промислова культура залишається малорозвиненою. Близько 80-90 підприємств утримують до 1,1 тис. га екстенсивних садів з рівнем виробництва 0,113 тис. тонн плодів, або 0,2% валових зборів країни (1998-2004 рр.). До того ж, промислова галузь в Україні нині стрімко згортається: протягом 1992-2004 рр. площі плодоносних насаджень зменшилися на 46%, припинилося їх оновлення, а темпи вибуття склали 11,6%.

Причиною такого стану є невідповідність виробничого потенціалу реаліям економічного життя. Як і колись, його основу складають насіннєві типи садів. Сформовані з багатоманіття форм вони малопрогнозовані у поведінці, це ускладнює застосування інтенсивних систем виробництва і зумовлює низьку якість продукції. Тому в сільськогосподарських підприємствах більшість насаджень занедбані, низькопродуктивні, і, як наслідок, збиткові - 62% у 1998-2000 рр. На противагу цьому, в сусідній Угорщині товарні сади горіха на 95% є сортовими (3,2 тис. га). Високомеханізовані технології їх утримання забезпечують високу рентабельність промислової культури. Зокрема, у найкрупнішому господарстві країни “Lengyeltoti” рентабельність виробництва горіхів у 2003 р. склала 30%.

Екстенсивний спосіб виробництва не задовольняє потреб України в горіхах грецьких. Вагому роль відіграє й швидкий розвиток експорту. Його розміри у 2004 р. досягли 30,4% валових зборів країни, тим самим звужуючи ємність вітчизняного ринку. Щоправда, надходження коштів від реалізації на зовнішніх ринках грецьких горіхів забезпечує 80,5% виручки (2001-2004 рр.) від експорту плодів, ягід і винограду з України.

Вищенаведене зумовлює те, що фонд споживання горіхів в Україні у 2001-2004 рр. становив лише 21-44 тис. тонн. В перерахунку на особу це складає 0,4-0,9 кг плодів на рік. За даними Київського НДАІ гігієни харчування раціональною нормою споживання є 1,5 кг горіхів, а оптимальною - 3,6 кг (Інститут харчування академії медичних наук СРСР). Звідси, обсяги власного виробництва забезпечують лише 12-25% потреб країни у свіжих горіхах, при цьому малорозвиненими залишаються різні напрями їх промислової переробки.

Отже, існує об'єктивна необхідність удосконалення потенціалу виробництва грецьких горіхів в Україні в напрямі розвитку промислової культури. Основними чинниками цього є: добір оптимальних параметрів виробництва, підвищення інвестиційної привабливості культури, поглиблення господарської та зональної спеціалізації виробництва, удосконалення зонального розміщення насаджень, розвиток агропромислової інтеграції та розширення місткості ринку.

3. Організаційні засади формування і ефективного використання виробничого потенціалу

Досліджено перспективні параметри вітчизняного ринку грецьких горіхів, обґрунтовано низку організаційно-економічних заходів з розвитку в Україні потенціалу промислового виробництва культури.

Орієнтиром у довгостроковому розвитку вітчизняного ринку горіхів є максимальне наближення споживчого попиту до стандартів харчування - 3,6 кг плодів на особу в рік, та активне розширення зовнішньої торгівлі. На період до 2030 р. оптимальною місткістю внутрішнього ринку є 71 тис. т плодів, що на 62% вище за сучасний її рівень. За цей час обсяги експорту можуть зрости до 326 тис. тонн. Розраховані потреби передбачають наявність близько 90 тис. га насаджень за рівня продуктивності - 44,5 ц/га. Враховуючи стан розвитку галузі, більш обґрунтованим, на нашу думку, є створення у найближчі 15-20 років 5-7 тис. га інтенсивних насаджень та розширення площ присадибної культури до 27,7 тис. га. Це забезпечить одержання 21-30 тис. тонн високоякісних плодів щороку та 137 тис. тонн сортосуміші з присадибного сектору.

Розвиток промислової культури передбачає поширення інтенсивних типів садів. Спільно з фахівцями Придністровської ДСС гіпотетично обґрунтовано два типи інноваційно-інтенсивних технологій: з використанням ущільнювачів (соя, квасоля, персик) і без них - змішані та чисті насадження. Схема садіння горіха - 10х8 м2, сорти - “Буковинський 1”, “Чернівецький 1” та “Клішківський”. Згідно оцінки, найбільш перспективними є змішані типи насаджень. Так, для проекту тривалістю 25 років (проект І) чистий прибуток з 1 га саду складатиме 12,6 тис. грн., рівень рентабельності - 143%, норма прибутку - 12,4%, а строк окупності інвестицій - 4,7 років (табл. 3). Особливої переваги змішаним насадженням надають показники інвестиційної оцінки. За умов дисконту 20% величина чистого приведеного доходу порівняно із насадженнями без ущільнювачів зростає у 18 разів (до 5,2 млн. грн.), індекс доходності - з 0,30 до 2,42, середньорічний приведений прибуток - від 9,3 до 184,6 тис. грн., а дисконтний бар'єр - з 24,5 до 216,6%. Отже, інтенсивні типи насаджень грецького горіха є цілком конкурентоспроможними на вітчизняному ринку інвестицій.

Табл. 3. Економічна оцінка інтенсивних типів насаджень грецького горіха