Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослiдний економiчний iнститут

Мiнiстерства економiки України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність: 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою

Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності пенсійних фондів

Ковальова Наталія Миколаївна

Київ 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково-дослідному економічному інституті (НДЕІ) Міністерства економіки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Бондар Інтерна Касянівна, НДЕІ Міністерства економіки України, завідувач відділом проблем праці та політики доходів населення

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Новіков Валерій Миколайович, Інститут демографії і соціальних досліджень НАН України (м. Київ), завідувач відділу соціальної інфраструктури;

кандидат економічних наук, Бурмака Микола Олексійович, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (м. Київ), член Комісії.

Провідна організація: Інститут економіки та прогнозування НАН України (м. Київ), відділ досліджень розвитку та регулювання фінансових ринків

Захист відбудеться 1 грудня 2005 року о 14 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.801.01 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук НДЕІ Міністерства економіки України за адресою: 01103, МСП, м. Київ-103, бульвар Дружби народів, 28, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці НДЕI Міністерства економіки України за адресою: 01103, МСП, м. Київ-103, бульвар Дружби народів, 28, 1-й поверх.

Автореферат розісланий жовтня 2005 р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук О. Ю. Рудченко

1. Загальна характеристика роботи

пенсійний фонд капіталізований інвестування

Актуальність теми. Проведення пенсійної реформи в Україні передбачає запровадження капіталізованих (накопичувальних) пенсійних фондів - Накопичувального та недержавних пенсійних фондів. На відміну від Пенсійного фонду України, внески до якого повинні використовуватися на виплату поточних пенсій, надходження до капіталізованих пенсійних фондів нагромаджуються та інвестуються. Від результативності інвестування безпосередньо залежать обсяги індивідуальних пенсійних накопичень, що формуються в таких фондах, і відповідно, розміри майбутніх пенсійних виплат з них.

Практика функціонування недержавних пенсійних фондів в умовах недостатньо розвинутого вітчизняного фінансового ринку виявила нагальну потребу в комплексному аналізі сукупності процесів, що відбуваються у сфері інвестування пенсійних активів, і розробці дієвого державного механізму регулювання інвестиційної діяльності пенсійних фондів з метою забезпечення захисту пенсійних накопичень від втрати та знецінення. Особливо актуальним і найбільш складним є питання застосування гарантій отримання доходу на пенсійні активи, що залишається не розробленим у вітчизняній науці. Необхідність наукового вирішення цієї проблеми посилюється перспективою введення ІІ рівня нової пенсійної системи, участь в якому для переважної більшості громадян України буде обов'язковою. Тому системні наукові дослідження, присвячені аналізу процесів формування та інвестування пенсійних накопичень, пошуку ефективних шляхів та вдосконаленню методів і механізмів регулювання інвестиційної діяльності капіталізованих пенсійних фондів (КПФ) на сучасному етапі, є актуальними як в теоретичному, так і в практичному аспектах.

Зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження пов'язане з планами науково-дослідних робіт НДЕІ Міністерства економіки України, зокрема, з виконанням теми „Наукові підходи до визначення та формування середнього класу в Україні” (2003р., № держреєстрації 0103U008427). У розробці даної теми дисертант брав участь в якості співвиконавця при проведенні дослідження основних підходів визначення показників-індикаторів соціально-економічного середовища та їх порогових значень для оцінки рівня сприяння становленню середнього класу в Україні (в частині запровадження накопичувального пенсійного забезпечення). Також дисертант брав участь в науково-дослідній роботі, що здійснювалася Українським інститутом розвитку фондового ринку, на тему „Розробка пропозицій щодо сприяння та розвитку інвестиційної діяльності недержавних пенсійних фондів, збереження та забезпечення доходності їх активів, пріоритетного спрямування на інвестування виробничої сфери економіки” (2003р., № держреєстрації 0103U002204) як співвиконавець, зокрема, при проведенні аналізу процесу інвестування пенсійних коштів та відповідного міжнародного досвіду, розробці пропозицій щодо підвищення інвестиційної привабливості існуючих фінансових інструментів для пенсійних фондів з метою забезпечення доходності пенсійних коштів.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка пропозицій щодо вдосконалення механізму державного регулювання інвестиційної діяльності капіталізованих пенсійних фондів в Україні.

Досягнення мети дисертаційного дослідження зумовило послідовне розв'язання таких основних задач:

узагальнення теоретичних питань процесу формування пенсійних накопичень та інвестування пенсійних активів;

аналіз економічної сутності пенсійних фондів;

проведення класифікації пенсійних фондів за ознаками, що мають вплив на побудову механізму державного регулювання інвестиційної діяльності таких фондів;

виявлення чинників, що впливають на вибір інвестицій для КПФ;

аналіз ризиків, що притаманні інвестуванню пенсійних активів, та режимів регулювання інвестиційної діяльності КПФ;

узагальнення іноземного досвіду державного регулювання інвестиційної діяльності КПФ;

оцінка регуляторної політики щодо інвестиційної діяльності Накопичувального та недержавних пенсійних фондів в Україні;

визначення напрямів та розробка пропозицій щодо вдосконалення механізму державного регулювання інвестиційної діяльності Накопичувального та недержавних пенсійних фондів.

Об'єктом дослідження є процеси формування та інвестування активів пенсійних фондів, а його предметом є теоретичні, методичні та практичні питання щодо формування механізму державного регулювання інвестиційної діяльності капіталізованих пенсійних фондів в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є економічна теорія, теорія інвестиційного портфелю та наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених. В процесі наукового дослідження застосовані методи порівняльного економічного аналізу (при аналізі досвіду та методів державного регулювання інвестиційної діяльності пенсійних фондів); економіко-математичні методи (при розробці вимог до інвестиційного портфелю КПФ та методики розрахунку нормативу мінімальної доходності пенсійних активів), логічного узагальнення (при формулюванні висновків), графічні та статистичні методи (при побудові схем, графіків та таблиць) та інші.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступних основних положеннях:

одержано вперше:

- розроблено методичні підходи щодо мультипортфельного формування активів Накопичувального та недержавних пенсійних фондів за критерієм співвідношення „ризик-доход”, що забезпечує реалізацію права бенефіціарів (учасників) таких фондів на вибір рівня інвестиційного ризику та доходу на свої пенсійні накопичення;

- розроблено методику розрахунку обов'язкової мінімальної ставки доходності пенсійних активів для застосування в Україні. Пропонується, що кожний інвестиційний керуючий повинен забезпечувати на пенсійні активи в його управлінні доходність не нижчу за такий норматив. Це сприятиме підвищенню захисту пенсійних накопичень від інвестиційних та агентських ризиків;

удосконалено:

- визначення поняття „капіталізований пенсійний фонд” як об'єднання (пулу) активів, що акумулюються за рахунок грошових надходжень на користь учасників фонду для інвестування з метою забезпечення таких осіб пенсійними виплатами. Таке визначення (порівняно з широковживаним юридичним) більш точно відображає економічну сутність зазначеного поняття та відмінність від інших споріднених понять, пов'язаних з пенсійним забезпеченням;

- вимоги до розкриття інформації про інвестиційну політику та результати інвестиційної діяльності пенсійних фондів. Для Накопичувального, як і для недержавних пенсійних фондів, пропонується використовувати єдиний документ - інвестиційну декларацію, яка, на відміну від чинних вимог законодавства, повинна містити всю інформацію, що необхідна для аналізу інвестиційної політики. Також пропонується запровадження інвестиційного звіту, який би у доступній для населення формі, розкривав відомості про результативність роботи пенсійних фондів. Це дозволить підвищити рівень прозорості діяльності пенсійних фондів, поінформованості зацікавлених осіб і, відповідно, якість прийняття ними рішень щодо вибору фонду або оцінки його ефективності;

- методику визначення винагороди за управління пенсійними активами. На відміну від існуючої, пропонується запровадити двохскладову базу розрахунку такої винагороди з відсотків від вартості активів, що знаходяться в управлінні керуючого активами, та відсотків від розміру отриманого на них інвестиційного прибутку. Це сприятиме посиленню залежності винагороди керуючого активами від результатів його діяльності, що в кінцевому підсумку сприятиме зростанню вартості пенсійних активів;

- механізм державного регулювання інвестиційної діяльності Накопичувального та недержавних пенсійних фондів в Україні, виходячи з науково-обґрунтованих концептуальних підходів та методів мінімізації агентських та інвестиційних ризиків. Розроблені пропозиції спрямовані на забезпечення узгодженості економічної, інвестиційної, інституціональної та правової політики, посилення ролі держави у гарантуванні отримання населенням додаткових пенсійних виплат, захисту пенсійних накопичень від знецінення або прямої втрати внаслідок зловживань керуючих активами;

дістали подальший розвиток:

- положення щодо економічної природи пенсійного накопичення. Зокрема, уточнено характерні риси пенсійного накопичення, особливості процесу капіталізації та інвестування коштів, що нагромаджуються для споживання у вигляді пенсійних виплат, а також переваги та недоліки інституціонального забезпечення формування пенсійних накопичень у формі капіталізованого пенсійного фонду;

- класифікація режимів регулювання інвестиційної діяльності КПФ. В умовах фінансового ринку, що розвивається, пропонується використовувати комбінований підхід до регулювання, що поєднує в собі елементи правила „розсудливої людини” та підходу „кількісного регулювання” (пруденційні правила та встановлення обмежень інвестиційної діяльності), що дозволить підвищити ефективність державного регулювання;

- питання реалізації інтересів держави із залучення інвестиційних ресурсів в економіку країни та забезпечення доходності пенсійних активів шляхом розширення пропозиції інвестиційних інструментів, прийнятних для вкладання коштів Накопичувального та недержавних пенсійних фондів. Це дозволить, з одного боку, створити ефективне джерело надходження довгострокових коштів для потреб економіки України, а з іншого - наповнити ринок надійними та ліквідними фінансовими інструментами для вкладання пенсійних коштів.

Практичне значення одержаних результатів. Основні результати дисертаційної роботи доведені до рівня конкретних механізмів, заходів і пропозицій та використані в практиці державного регулювання, зокрема, при створенні та вдосконаленні законодавчої бази з питань накопичувального пенсійного забезпечення в Україні.

Розроблені здобувачем пропозиції щодо напрямів регулювання діяльності пенсійних фондів були впроваджені в проекті Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення” (довідка Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності №06-10/571 від 10.07.2003 р.), пропозиції щодо вдосконалення механізму регулювання інвестиційної діяльності були впроваджені при підготовці змін до Законів України „Про недержавне пенсійне забезпечення”, „Про страхування” та розробці підзаконних нормативно-правових актів з питань діяльності недержавних пенсійних фондів; результати дисертаційного дослідження щодо обмеження інвестиційних ризиків та регулювання інвестиційної доходності в діяльності накопичувальних пенсійних фондів були використані при розробці розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 р.№961-р „Про затвердження Плану заходів щодо удосконалення системи захисту пенсійних активів” (довідка Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 274/09 від 14.01.2005 р.).

Пропозиції щодо підвищення ефективності державного регулювання, нагляду та контролю в системі недержавного пенсійного забезпечення були використані при розробці Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2005 рік (довідка Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №27-21/13 від 17.01.2005р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, в якій автором особисто розроблені наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації щодо формування та запровадження ефективної системи державного регулювання інвестиційної діяльності Накопичувального та недержавних пенсійних фондів в Україні.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідались на 17-й та 16-й науково-практичних конференціях „Управління активами: нові можливості” (м. Ялта, 2005р.) та „Управління активами: стратегії та ризики” (м. Ялта, 2004р.), конференції „Накопичувальна пенсійна система: впровадження та перспективи розвитку” (м. Судак, 2004р.), семінарі „Недержавні пенсійні фонди: питання створення та діяльності” (м. Київ, 2004р.), круглому столі „Недержавні пенсійні фонди: практичні аспекти створення, діяльності та державного регулювання” (м. Київ, 2003р.), круглому столі „Концептуальні підходи до побудови недержавного пенсійного забезпечення в Україні” (м. Київ, 2002р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації були викладені у 15 публікаціях (з них 11 одноосібних), в тому числі участь у одній колективній монографії та 8 статей (з них 5 одноосібних) у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій, що належать автору, складає 6,7 друкованих аркушів.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (123 найменування). Основний зміст дисертаційної роботи викладено на 179 сторінках; робота містить 18 таблиць, 6 рисунків, 15 додатків.

2. Основний зміст дисертації

У першому розділі „Теоретико-методологічні основи інвестиційної діяльності пенсійних фондів” на базі узагальнення наукових здобутків вітчизняних та зарубіжних вчених досліджено теоретичні та методичні питання щодо визначення природи пенсійного накопичення, його інституціональної реалізації у формі фонду, ролі в ньому інвестування та методологічних підходів до регулювання останнього.

В дисертації проаналізовано основні поняття у сфері накопичувального пенсійного забезпечення та виявлено природу процесу пенсійного накопичення як цільового формування коштів для споживання у старості. Основними особливостями пенсійних накопичень, порівняно із заощадженнями інших видів, є їх довгостроковість та поступовість використання після настання визначеного моменту часу (як правило, пенсійного віку), дуже низька вірогідність того, що ці кошти можуть бути вилучені з обігу протягом періоду свого акумулювання.

Функціонування солідарних пенсійних фондів не передбачає персоніфікованого формування пенсійних накопичень, а також інвестування та капіталізації надходжень до таких фондів, так як такі кошти використовуються на виконання поточних зобов'язань з виплати пенсій. У разі появи профіциту коштів в такій системі, резерв може бути інвестований для забезпечення збереження вартості грошей у часі. Інвестування пенсійних активів є невід'ємною складовою функціонування капіталізованих пенсійних фондів. Капіталізований (накопичувальний) пенсійний фонд, з одного боку, є об'єднанням (пулом) активів, що становлять пенсійні накопичення, а з іншого, є юридично оформленим механізмом, що забезпечує формування пенсійних накопичень (за рахунок пенсійних внесків та прибутку від інвестування пенсійних активів), а після настання пенсійного віку бенефіціара фонду або подій, що спричиняють втрату ним працездатності, - здійснення пенсійних виплат.

В дисертації проведена систематизація інституціональних підходів до здійснення управління пенсійними активами та виявлено, що найбільш ефективним є залучення професійного інвестиційного керуючого, який є окремою юридичною особою відносно КПФ. При цьому прийнятним є залучення кількох керуючих активами, а також суміщення однією особою надання послуг з управління активами та з адміністрування.

Для цілей побудови механізму регулювання інвестиційної діяльності пропонується використовувати наступну класифікацію пенсійних планів (схем): професійні та персональні; з добровільною або обов'язковою участю; з визначеними внесками та з визначеними виплатами, в тому числі гібридні плани.

Завдання КПФ полягає у забезпеченні своїх учасників пенсійними виплатами, що означає необхідність отримання за прийнятного рівня ризику адекватної доходності на пенсійні накопичення. Тому, при формуванні механізму державного регулювання інвестиційної діяльності КПФ необхідно виходити з усієї сукупності факторів, що впливають на процес інвестування та його результативність - як внутрішніх, що витікають з природи КПФ (зокрема, модель пенсійного фонду; види ризиків, що притаманні інвестуванню пенсійних активів; характер зобов'язань пенсійного фонду), так і зовнішніх (наприклад, стан розвитку національної економіки та фінансового сектору).

В дисертації проведено аналіз впливу зазначених факторів на вибір інвестицій КПФ, а також на вибір методів регулювання. При цьому, обґрунтовано, що зобов'язання КПФ, що функціонує за схемою з визначеними внесками, характеризуються тим, що суми і терміни виконання таких зобов'язань наперед невідомі; виділено основні ризики, що мають місце при інвестуванні пенсійних активів та виявлено шляхи їх можливого зниження.

Аналіз режимів регулювання інвестиційної діяльності КПФ (правила „розсудливої людини”, що є стандартом поведінки керуючого активами діяти в інтересах пенсійного фонду, та підходу „кількісне регулювання портфелю”, що передбачає встановлення обмежень на склад та структуру інвестиційного портфелю та види операцій з активами КПФ) показав, що зазначена класифікація є умовною, а задачі регулювання КПФ в умовах ринку, що розвивається, потребують використання методів обох режимів, поєднання яких по суті утворює новий режим регулювання.

Прямим методом регулювання отримання доходу на інвестиції КПФ є встановлення на рівні законодавства вимоги щодо забезпечення необхідного рівня інвестиційної доходності на пенсійні активи. Такі гарантії доходності можуть передбачати встановлення абсолютного або відносного рівня ставки доходності у номінальному або реальному вираженні.

У другому розділі „Інвестиційна діяльність пенсійних фондів та її державне регулювання” здійснено комплексний аналіз практики регулювання інвестиційної діяльності КПФ в іноземних країнах, відповідних світових тенденцій, регуляторної політики щодо інвестиційної діяльності Накопичувального та недержавних пенсійних фондів в Україні, організаційно-економічних передумов ефективного здійснення інвестування пенсійних активів.

Аналіз законодавства та практики державного регулювання в різних країнах дозволив виділити наступні його основні напрями: встановлення інституціональних вимог до керуючих активами; регулювання оплати послуг за управління пенсійними активами; встановлення вимог до розкриття інформації про інвестиційну політику фонду та результати інвестування пенсійних активів; регулювання складу та структури інвестиційного портфелю КПФ; встановлення вимог щодо отримання доходності на пенсійні накопичення.

В переважній більшості країн світу висуваються спеціальні вимоги допуску на ринок з надання послуг з управління пенсійними активами та вимагається отримання спеціального дозволу (ліцензії). Найбільш поширені вимоги стосуються розміру власного капіталу керуючого активами, кваліфікації його керівництва, видів діяльності, що дозволено або заборонено здійснювати.

У використанні підходів до формування винагороди за управління пенсійними активами просліджується намір забезпечити залежність розміру такої винагороди від результативності управління пенсійними активами. Найбільш поширеними з них є встановлення винагороди у відсотках від вартості пенсійних активів в управлінні. Для посилення економічної зацікавленості керуючого активами використовується „плата за успіх”, розмір якої встановлюється, як правило, у відсотках від інвестиційного прибутку, отриманого відповідним керуючим активами. При цьому в деяких країнах використовується обмеження максимального розміру такої винагороди.

Аналіз регулювання інвестиційних портфелів КПФ в іноземних країнах показав, що інвестиційні обмеження та пруденційні правила в різних обсягах застосовуються в усіх з них. В розвинутих країнах, що, як вважається, застосовують правило „розсудливої людини”, встановлені обмеження на самоінвестування (тобто вкладання коштів пенсійних фондів в інструменти, випущені материнськими компаніями або компаніями-спонсорами), в деяких з них на інвестиції в акції та іноземні цінні папери (в тому числі, вимога дотримання відповідності валют активів та зобов'язань КПФ), а також обмеження на інвестиції в нерухомість, інвестиційні фонди, банківські депозити та позики. В інших країнах, фінансові ринки яких знаходяться на нижчих ступенях розвитку, інвестиційні ліміти встановлені практично по всіх класах активів, а також обмеження на концентрацію власності (максимальна частка випуску акцій компанії, яку дозволено тримати), на придбання активів окремих емітентів та інші обмеження, в тому числі заборона операцій, що підвищують ризики втрати активів.

В дисертації проведено аналіз фактичної структури портфелів КПФ іноземних країн з урахуванням регуляторних вимог до інвестування пенсійних активів, встановлених у національних законодавствах. При цьому, особлива увага приділялася дослідженню ситуації у постсоціалістичних країнах (табл.1). На підставі цього зроблено такі основні висновки. По-перше, до переліків класів фінансових активів, які можна тримати в інвестиційному портфелі КПФ, у національних законодавствах включено ті види інвестицій, що в умовах національного ринку мають „прийнятні” рівні ризиків неплатоспроможності та ліквідності. По-друге, характер обмежень на вкладення в окремі класи активів зумовлений станом розвитку національного фінансового ринку та економіки в цілому, пропозицією відповідних активів на ринку; розвитком організованого ринку цінних паперів та корпоративної культури; історичними традиціями, а також негативним досвідом інвестування в деякі класи активів. По-третє, в більшості країн більше половини інвестицій КПФ здійснюється в інструменти з фіксованою доходністю, що говорить про переважання консервативної стратегії інвестування. Переважання інвестицій на внутрішньому ринку майже в усіх країнах можна пояснити униканням валютного ризику, тим, що КПФ мають зобов'язання, як правило, виражені в національній валюті, а також політикою держав на спрямування пенсійних коштів на розвиток національних економік. Наявність лімітів на інвестиції за кордон та на акції не завжди є обмежуючим фактором, так як пенсійні фонди у більшості досліджуваних країн не досягли у фактичних портфелях максимальної частки, дозволеної законодавством. Обмеження для пенсійних фондів, участь в яких є обов'язковою, є набагато більш суворими, ніж для пенсійних фондів, участь в яких добровільна.

В дисертації досліджено застосування методів регулювання доходності на пенсійні активи на прикладах іноземних країн та виявлено їх вплив на ефективність функціонування КПФ, на підставі чого зроблено висновок, що використання гарантії мінімальної ставки відносної реальної доходності дозволяє пом'якшити вплив волатильності фінансового ринку на отримання доходу та знизити агентські ризики.

Загальновизнаними методами регулювання інвестиційної діяльності КПФ є встановлення вимог щодо розкриття інформації про інвестиційну політику КПФ та отримані результати інвестування пенсійних активів у формі спеціальних документів, що є доступними для громадськості. В дисертації досліджено норми іноземних законодавств щодо таких документів та зроблено висновок щодо оптимального їх змісту та засобів оприлюднення.

Таблиця 1 Середня частка основних класів активів в реальних портфелях КПФ окремих країн, 2003 р. (у відсотках від сукупної вартості активів)

В дисертації проведено дослідження регулювання інвестиційної діяльності Накопичувального (ІІ рівень) та недержавних пенсійних фондів (ІІІ рівень) та виявлено недоліки існуючого механізму регулювання. Порівняльний аналіз обмежень, встановлених для таких фондів, дозволив виявити необґрунтовані розбіжності в регулюванні, і навпаки, відсутність необхідних індивідуальних для кожного з рівнів регуляторних норм. Крім того, деякі інвестиційні нормативи не відповідають реальному стану розвитку фінансового ринку України та перешкоджатимуть ефективному інвестуванню пенсійних активів.

Керуючим активами недержавних пенсійних фондів (НПФ) дозволено здійснювати інвестування активів таких фондів без дотримання вимог законодавства щодо складу та структури активів протягом року після реєстрації фондів відповідно до чинного законодавства України. За даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України загальна сума активів НПФ на 01.07.2005р. склала приблизно 21 млн. грн., що становить менше 1% ВВП. В структурі інвестицій НПФ переважну частку складають банківські депозити (92,6%) при нормативі інвестування не більше 40% від сукупної вартості активів НПФ (рис.1).

Рис. 1 Структура інвестицій НПФ за 1 півріччя 2005 року

В дисертації здійснено аналіз вітчизняного ринку цінних паперів та ринків інших інвестиційних об'єктів з точки зору визначення вимог до інвестицій Накопичувального та недержавних пенсійних фондів, який, зокрема, показав недостатність для потреб таких фондів пропозиції надійних та ліквідних інвестиційних інструментів, в тому числі таких, які б забезпечували дохідність не нижче рівня інфляції.

На підставі проведеного аналізу сукупності норм, що формують чинний механізм регулювання інвестиційної діяльності Накопичувального та недержавних пенсійних фондів в Україні, у порівнянні з найкращою практикою іноземних країн зроблено висновок, що такий механізм у своїй структурі не містить всіх необхідних елементів, а наявні складові за своїм змістовним наповненням у своїй більшості носять формальний характер і не відображають сутності економічних явищ та (або) особливостей економіки України, а також, відповідно, не забезпечують повного виконання регуляторної функції.

У третьому розділі „Розробка механізму державного регулювання інвестиційної діяльності пенсійних фондів в Україні” викладено результати власних досліджень автора з вдосконалення механізму державного регулювання інвестиційної діяльності КПФ в Україні - Накопичувального та недержавних пенсійних фондів (рис. 2). Запропоновано систему конкретних заходів щодо забезпечення захисту пенсійних активів від ризиків втрати та знецінення.

З метою посилення захисту пенсійних накопичень від ризиків та підвищення ефективності державного регулювання інвестування пенсійних активів, зокрема, пропонується встановити, що сума всіх пенсійних активів, що знаходяться в управлінні інвестиційного керуючого, не повинна перевищувати п'ятидесятикратного розміру власного капіталу такого керуючого. Для розрахунку винагороди за управління активами пропонується використовувати двохскладову базу, що складатиметься з відсотків від пенсійних активів в управлінні інвестиційного керуючого та розміру інвестиційного прибутку, отриманого на такі активи.

Підхід до розкриття інформаційної політики і для Накопичувального пенсійного фонду, і для недержавних пенсійних фондів повинен бути однаковим. В дисертації запропоновано вимоги до змісту як інвестиційної декларації, так і інвестиційного звіту, в якому оприлюднюватимуться результати діяльності КПФ, що забезпечують отримання споживачами всіх необхідних відомостей для прийняття рішень у доступній та прийнятній для них формі.

Виходячи з того, що фінансовий ринок України є таким, що розвивається, до регулювання інвестицій як Накопичувального, так і недержавних пенсійних фондів необхідно застосовувати комплексний підхід, що повинен поєднувати встановлення інвестиційних обмежень з нормами правила „розсудливої людини”. По мірі розвитку такого ринку застосування інвестиційних обмежень повинно коригуватися.

В дисертації пропонується змінити окремі нормативи інвестування пенсійних активів у напряму забезпечення їх відповідності стану вітчизняного фінансового ринку та підвищення ефективності інвестиційної діяльності пенсійних фондів, в т.ч. встановити більш жорсткі нормативи на ІІ рівні, так як здійснення страхових внесків є обов'язковим, а на ІІІ рівні - щодо інвестування тієї частини пенсійних активів, які формуються за рахунок обов'язкових пенсійних внесків, та частини пенсійних активів, що належать особам, яким вже здійснюються пенсійні виплати з НПФ або які обрали більш помірковану

Рис. 2 Схема механізму державного регулювання інвестиційної діяльності капіталізованих пенсійних фондів (КПФ)

стратегію інвестування, виходячи з пізнього віку вступу до фонду в якості учасника. Пропонується запровадити 3 групи портфельних обмежень з різними співвідношеннями активів, що мають відмінні інвестиційні характеристики, зокрема, активів з перемінною та фіксованою доходністю, та з різними співвідношеннями „ризик-доход”, що забезпечить реалізацію права бенефіціара на вибір інвестиційного портфелю відповідно до його власного ставлення до ризику.

Для забезпечення отримання доходності на пенсійні активи та підвищення довіри населення до пенсійної реформи доцільним є встановлення нормативу мінімальної реальної ставки доходності, методика визначення якого розроблена в дисертації. Кожний керуючий активами повинен забезпечувати доходність на пенсійні активи в своєму управлінні на рівні не нижче рівня інфляції та не меншу за середню величину доходності на пенсійні активи по галузі. Для розрахунку такого показника пропонується використовувати величини зважених у часі доходностей інвестиційних портфелів КПФ, що знаходяться в управлінні кожного окремого інвестиційного керуючого. Такі нормативи повинні розраховуватися окремо для Накопичувального пенсійного фонду, а також для кожного з трьох типів портфелів, що формуватимуться в недержавних пенсійних фондах.

В дисертації запропоновано систему заходів з реалізації зазначених пропозицій, зокрема, у сфері вдосконалення законодавства. При реалізації механізму регулювання інвестиційної діяльності КПФ важливо вирішити як проблему дефіциту прийнятних об'єктів інвестування для пенсійних фондів, так і недостатності інвестиційних ресурсів в країні шляхом розширення видів фінансових інструментів та вдосконалення існуючих.

Висновки

Дисертаційна робота спрямована на розв'язання важливої економічної проблеми формування механізму державного регулювання інвестиційної діяльності пенсійних фондів. Вона узагальнює і розвиває науково-методичні питання формування пенсійних накопичень, інвестування пенсійних активів та містить пропозиції стосовно вдосконалення державного регулювання цієї важливої складової функціонування капіталізованих пенсійних фондів.

Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки.

1. Сутність капіталізованих (накопичувальних) пенсійних фондів полягає в акумуляції пенсійних накопичень, їх інвестуванні з метою забезпечення учасників фондів в майбутньому пенсійними виплатами за рахунок таких накопичень. Інвестування є основною складовою функціонування КПФ, а його ефективність суттєво впливає на результат роботи такого фонду. На відміну від капіталізованих, в солідарних (перерозподільних) пенсійних фондах основне спрямування коштів, що надходять до них, полягає у їх використанні на фінансування поточних виплат пенсій.

2. Накопичувальний та недержавні пенсійні фонди є капіталізованими пенсійними фондами, що функціонують за схемами з визначеними внесками. При цьому, Накопичувальний пенсійний фонд слід віднести до персональних пенсійних планів з обов'язковою участю, а недержавні пенсійні фонди функціонують за персональними або професійними пенсійними планами з добровільною участю. Підхід до регулювання інвестиційної діяльності Накопичувального та недержавних пенсійних фондів повинен бути єдиним та спиратися на характеристики пенсійних схем, що використовуються такими фондами.

3. Державне регулювання інвестиційної діяльності КПФ повинно об'єднувати інституціональний і функціональний підходи. Формування механізму такого регулювання повинно виходити з національної моделі таких фондів, ризиків, що притаманні інвестуванню пенсійних активів, та природи зобов'язань КПФ, а також стану розвитку фінансових ринків та національної економіки в цілому, спроможності держави виконувати регуляторну функцію. Такий механізм повинен забезпечувати мінімізацію інвестиційних та агентських ризиків, зокрема, через диверсифікацію пенсійних активів. Найбільш адекватним підходом до регулювання інвестиційної діяльності в умовах економіки, що розвивається, є комбінований режим, який поєднує встановлення інвестиційних обмежень та пруденційних правил.

4. Для створення дієвого механізму регулювання потрібно реалізувати комплексний підхід, що передбачає наявність всіх необхідних складових та методологічно правильну їх реалізацію, в тому числі систему моніторингу функціонування КПФ та „зворотного зв'язку”, яка б забезпечувала корегування регуляторних правил у відповідь на потреби ринку. Основними напрямами вдосконалення державного регулювання інвестування пенсійних активів є: встановлення інституціональних вимог до інвестиційних керуючих та регулювання їх діяльності; регулювання формування інвестиційного портфелю; встановлення вимог щодо розкриття інформації про інвестиційну політику та результати інвестування пенсійних активів (звітності); регулювання ефективності (доходності) інвестування пенсійних активів.

5. Вимоги до керуючих пенсійними активами повинні забезпечувати зниження агентських ризиків. Тому необхідно встановити для інвестиційного керуючого залежність між розмірами його власного капіталу та активів КПФ в управлінні, обмеження на його відносини контролю. Винагороду за управління пенсійними активами з точки зору державного регулювання необхідно використовувати як інструмент посилення відповідальності та економічної зацікавленості інвестиційного керуючого в зростанні доходності пенсійних активів, для досягнення чого пропонується встановити залежність між розміром такої винагороди та обсягами пенсійних активів та отриманої доходності на них.

6. Регулювання інвестиційного портфелю пенсійних фондів повинно виходити з необхідності забезпечити максимальний доход за відповідного рівня ризику, прийнятного для учасників фондів. Тому встановлення інвестиційних обмежень повинно враховувати різне ставлення бенефіціарів фондів до ризику, виходити з реального стану фінансового сектору економіки в країні та перспектив його розвитку. Необхідно обмежувати вкладення коштів в інструменти, що є неліквідними та (або) несуть значні ризики, а також на проведення операцій з пенсійними активами, які можуть породжувати конфлікт інтересів та створювати агентські (моральні) ризики. Більш консервативним повинно бути регулювання у тих випадках, коли участь у пенсійному фонді для його бенефіціарів є обов'язковою.

7. Підхід до розкриття інформації про інвестиційну політику та результати інвестування активів Накопичувального та недержавних пенсійних фондів повинен бути єдиним та забезпечувати прозорість діяльності пенсійних фондів, отримання всіма зацікавленими особами, особливо учасниками фондів, всієї необхідної інформації для прийняття рішень щодо вибору пенсійного фонду та (або) оцінки ефективності інвестування пенсійних накопичень у доступній формі.

8. Для підвищення довіри населення до пенсійної реформи та фінансового сектору, а також захисту пенсійних активів від втрати та знецінення, забезпечення перенесення частини інвестиційного ризику від учасників фондів на інвестиційних керуючих доцільним є запровадження прямої гарантії отримання доходу на пенсійні накопичення шляхом встановлення обов'язкової мінімальної ставки доходності.

9. Для ефективного функціонування механізму державного регулювання інвестування пенсійних активів в Україні необхідним є створення відповідних правових, економічних та організаційних умов. Для цього як найбільш важливі заходи пропонуються: розширення пропозиції надійних інвестиційних інструментів, що матимуть прийнятні для КПФ характеристики доходності та ліквідності; вдосконалення законодавства та правозастосування; посилення інституційної спроможності державних органів, що здійснюють регулювання у сферах пенсійного забезпечення та фінансового сектору; проведення освітньої роботи серед населення з метою роз'яснення діяльності Накопичувального та недержавних пенсійних фондів; розвиток фінансового ринку та ринку цінних паперів, культури корпоративного управління; забезпечення функціонування організаційно-оформленого фондового ринку; покращення стану оприлюднення інформації емітентами цінних паперів; створення системи моніторингу діяльності недержавних пенсійних фондів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Ковальова Н. Недержавне пенсійне страхування як активний механізм соціального захисту середнього класу //Середній клас України: теорія та сучасні тенденції становлення: Монографія. /Під редакцією І.К.Бондар. - К.: Видавничий дім “Корпорація”, 2004. - С. 460-480.

2. Ковальова Н. Регулювання декларування інвестиційної політики накопичувальних пенсійних фондів: напрями вдосконалення вітчизняного підходу в світлі міжнародного досвіду // Ринок цінних паперів України. - 2005. - №3-4.- С.53-61.

3. Ковальова Н. Удосконалення механізму регулювання інвестиційної діяльності Накопичувального пенсійного фонду та недержавних пенсійних фондів: регулювання винагороди за управління пенсійними активами // Ринок цінних паперів України. - 2004. - №11-12.- С.61-68.

4. Ковальова Н. Регулювання інвестиційної діяльності накопичувальних пенсійних фондів: механізми захисту інвестицій та гарантування збереження та зростання їх вартості // Ринок цінних паперів України. - 2004. - №5-6.- С.63-72.

5. Ковальова Н. Регулювання інвестування активів накопичувальних пенсійних фондів: правило „розсудливої людини” або „кількісні обмеження” // Ринок цінних паперів України. - 2004. - №3-4. - С.49-57.

6. Ковальова Н. Гарантії дохідності в капіталізованих пенсійних системах // Ринок цінних паперів України. - 2003. - №11-12. - С.69-76.

7. Леонов Д., Федоренко А., Ковальова Н. Прогноз акумулювання інвестиційних ресурсів Накопичувальним пенсійним фондом та недержавними пенсійними фондами // Ринок цінних паперів України. - 2002. - №9-10. - С.7-11. (особистий внесок автора - аналіз можливостей використання пенсійних активів як інвестиційних ресурсів для потреб розвитку економіки України).

8. Савенко О.Л., Ковальова Н. М. Концептуальні напрями розвитку регулювання пенсійної системи в Україні // Механізми регулювання соціальної сфери: Збірник наукових праць/ НАН України. Ін-т економіки. Ред. кол.: Новиков В.М. (відп. ред.) та ін. - К., 2002. - С. 91-96. (особистий внесок автора - обґрунтування необхідності запровадження трьохрівневої пенсійної системи в Україні та пропозиції щодо її моделі).

9. Федоренко А., Леонов Д., Ковальова Н. Інвестування пенсійних активів: проблеми державного регулювання // Ринок цінних паперів України. - 2002. - №11-12. - С.45-65. (особистий внесок автора - аналіз моделей регулювання інвестиційної діяльності пенсійних фондів та розбіжностей у підходах, які стосуються обмежень напрямків інвестування коштів Накопичувального державного та недержавних пенсійних фондів, пропозиції з вдосконалення таких обмежень).

В інших виданнях:

10. Ковальова Н. М. Перспективи управління активами: що заважає НПФ розвиватися // Управління активами: нові можливості розвитку: Матеріали 17-ї наук.-практ. конф. - Ялта, 2005. - С.67-68.

11. Ковальова Н. М. Підходи до регулювання інвестиційної діяльності капіталізованих пенсійних фондів: світовий досвід та перспективи для України // Управління активами: стратегії та ризики: Матеріали 16-ї наук.-практ. конф. - Ялта, 2004. - С.20-22.

12. Ковальова Н. Регулювання інститутів спільного інвестування//Цінні папери України. - 02.11.2000. - №44 (132). - С.20.

13. Ковальова Н. Інвестиційна діяльність пенсійних фондів//Цінні папери України. - 13.07.2000. - №28 (116). - С.4-5.

14. Ковальова Н. Перспективи створення недержавних пенсійних фондів в Україні//Цінні папери України. - 22.06.2000. - №25 (113). - С.10-11.

15. Ковальова Н. Перспективи створення недержавних пенсійних фондів в Україні//Цінні папери України. - 15.06.2000. - №24 (112). - С.18-19.

Анотація

Ковальова Н.М. Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності пенсійних фондів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою. - Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена теоретичним, методичним і практичним питанням державного регулювання інвестування активів капіталізованих пенсійних фондів. Проаналізовані концептуальні підходи та найбільш важливі тенденції у сфері інвестування пенсійних активів в світі та надані конкретні рекомендації для становлення регулювання інвестиційної діяльності Накопичувального та недержавних пенсійних фондів в Україні. Визначені та науково обґрунтовані основні напрями удосконалення механізму державного регулювання пенсійних фондів в умовах зростаючої економіки України.

Основні результати дисертації впроваджено в економічну практику при розробці стратегічних заходів з захисту пенсійних активів, законодавства з питань регулювання пенсійних фондів, стратегічних напрямів державної соціально-економічної політики.

Ключові слова: пенсійний фонд, пенсійне накопичення, інвестиційна діяльність, пенсійні активи, механізм регулювання, пенсійна реформа.

Аннотация

Ковалёва Н.М. Механизм государственного регулирования инвестиционной деятельности пенсионных фондов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - организация управления, планирование и регулирование экономикой. - Научно-исследовательский экономический институт Министерства экономики Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена теоретическим, методическим и практическим вопросам государственного регулирования инвестирования активов накопительных пенсионных фондов. В процессе исследования рассмотрены теоретические вопросы, связанные с анализом понятий “пенсионный фонд”, “пенсионное накопление”, “пенсионный капитал”, дана уточненная трактовка понятия “капитализированный пенсионный фонд”, а также факторов, влияющих на процесс формирования пенсионных накоплений, и роли процесса инвестирования, основные концептуальные подходы к регулированию инвестиционной деятельности капитализированных (накопительных) пенсионных фондов. Представлена развернутая классификация видов пенсионных фондов с точки зрения целей построения механизма их инвестиционного регулирования и рисков, присутствующих при инвестировании пенсионных активов.

Проанализированы методы государственного регулирования инвестирования средств накопительных пенсионных фондов в других странах и влияние их использования на эффективность работы фондов. Обобщен международный опыт государственного регулирования в условиях экономики, что развивается. Выявлены основные причинно-следственные связи между применением инструментов регулирования инвестирования пенсионных активов и состоянием развития национальной экономики, в частности, финансового рынка, способностью государства осуществлять надзор за его субъектами, а также проанализированы важнейшие тенденции в развитии подходов к регулированию.

Исследована эволюция государственного регулирования инвестиционной деятельности накопительных пенсионных фондов на примере стран, которые проводят реформирование своих пенсионных систем. Значительное внимание уделено рассмотрению вопроса регулирования результатов инвестиционной деятельности с пенсионными активами и установления гарантий доходности, способам защиты пенсионных активов от рисков утраты и обесценивания.

Проведен подробный анализ политики государственного регулирования инвестирования средств Накопительного и негосударственных пенсионных фондов в Украине.

В результате исследования определены и научно обоснованы основные направления совершенствования механизма государственного регулирования инвестиционной деятельности капитализированных пенсионных фондов, даны конкретные предложения по их реализации. Предложены методы снижения агентских и инвестиционных рисков, в том числе, новый подход к формированию ограничений на состав и структуру портфеля пенсионного фонда, направления совершенствования раскрытия информации об инвестиционной политике. Разработана конструкция гарантии инвестиционной доходности пенсионных активов. Предложены стратегические направления и комплекс мероприятий по реформированию системы государственного регулирования инвестиционной деятельности накопительных пенсионных фондов в Украине.

Основные результаты диссертации внедрены в экономическую практику при разработке стратегических мероприятий по защите пенсионных активов, законодательства по вопросам регулирования пенсионных фондов, направлений государственной социально-экономической политики.

Ключевые слова: пенсионный фонд, пенсионные накопления, инвестиционная деятельность, пенсионные активы, механизм регулирования, пенсионная реформа.

Annotation

Kovalyova N. M. Mechanism of State regulation of pension fund investment activity. - Manuscript.

Thesis for a scientific degree of the candidate of economic sciences by speciality 08.02.03 - Organisation of Management, Planning and Regulation of Economy. - Scientific Research Economic Institute under the Ministry of Economy of Ukraine, Kyiv, 2005.

The thesis is devoted to the theoretical, methodical and practical issues of State regulation of accumulation pension funds' investment activity. The analysis of the conceptual approaches and most important world tendencies in the pension investment sphere is carried out. The precise recommendations on development of investment activity of State accumulation pension fund and non-state pension funds in Ukraine are given. The main directions in the development of mechanism of State regulation of accumulation pension funds' investment activity are determined and scientifically grounded considering features of Ukrainian economy.

The main results of the thesis were practically realised in the development of strategic measures on pension assets protection, in draft legislation on regulation of pension funds, in the development of strategic plans of State social and economic policy.

Key words: pension fund, pension accumulation, investment activity, pension assets, mechanism of regulation, pension reform.

Размещено на Allbest.ru