Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

УДК 330.322:332.1:339.92 (477+438)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ІНВЕСТИЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ (НА ПРИКЛАДІ ЗАХІДНИХ ПРИКОРДОННИХ ОБЛАСТЕЙ)

Спеціальність: 08.10.01 - Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

ДРУГОВ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Львів 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.

Науковий керівник:

Бєлєнький Петро Юхимович, доктор економічних наук, професор, Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділу.

Офіційні опоненти:

Пила Василь Іванович, доктор економічних наук, професор, Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, заступник директора;

Кардаш Вікторія Іванівна, кандидат економічних наук, Інститут регіональних досліджень НАН України, старший науковий співробітник.

Провідна установа: Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, відділ проблем розвитку і розміщення будівельно-виробничого комплексу, м. Київ.

Захист відбудеться "24" березня 2005 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий "22" лютого 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат економічних наук В.І. Жовтанецький.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Інвестиційна діяльність є джерелом та основною передумовою розвитку економіки регіонів. Саме тому розробленню та реалізації механізмів упровадження інвестиційної діяльності на регіональному рівні відводиться істотне місце серед інших напрямів регіональних досліджень.

Цей напрям досліджень є важливий та складний. Важливий, оскільки від результатів його розробки буде залежати подальший розвиток економіки регіонів. Складний, через низку причин: по-перше, кожен регіон України має свої специфічні особливості, як сфері функціонування інвестиційних механізмів, так і щодо тенденцій соціально-економічного розвитку; по-друге, на розробку дієвих рекомендацій та їх реалізацію немає багато часу, якщо не зможемо в найкоротші строки активізувати інвестиційну діяльність, досягти високих темпів приросту економіки, ми програємо конкурентну боротьбу на товарних ринках і станемо лише "сировинним придатком Європи", куди прагнемо інтегруватись; по-третє, необхідно розробити саме комплекс заходів щодо активізації інвестиційної діяльності, який дозволить також, при його впровадженні, збалансувати розвиток окремих регіонів, оскільки, коли сильні регіони - тоді сильна і держава, коли половина регіонів - депресивні, інша половина приймає на себе тягар забезпечення їх соціальних потреб, стримуючи тим самим свій розвиток, а держава в цілому є слабкою.

Однією зі специфічних особливостей регіонів, що накладають свій відбиток і на інвестиційну діяльність, є транскордонне співробітництво. Особливого значення воно набуває враховуючи курс України на зближення та подальший вступ до ЄС. Це фактично той фактор, що сприяє адаптації частини регіонів України (західних прикордонних областей) до європейських умов. Відповідно особливої ваги і набувають дослідження інвестиційної діяльності як джерела соціально-економічного розвитку в умовах наявності транскордонних зв'язків.

Теоретичні, методичні та прикладні аспекти регіональної інвестиційної діяльності, регулювання інвестиційних процесів та формування привабливого інвестиційного клімату в регіонах висвітлені в наукових працях таких українських вчених, як О. Амоша, О. Бланк, Є. Бойко, В. Войцехівський, В. Геєць, Б. Данилишин, М. Долішній, О. Дьомін, В. Загорський, Є. Крикавський, М. Козоріз, О. Кузьмін, С. Писаренко, Я. Побурко, Т. Смовженко, І. Тивончук.

Особливості транскордонних відносин та шляхи активізації соціально-економічного розвитку регіону в умовах наявності транскордонних зв'язків досліджено у працях П. Бєлєнького, Б. Буркинського, В. Демченка, А. Єпіфанова, Б. Карпінського, Н. Мікули, В. Пили, Р. Федана, С. Харічкова, О. Чмир. Однак особливості, що накладаються транскордонними відносинами на розвиток інвестиційної діяльності в регіоні, шляхи її активізації з урахуванням їх переваг, залишаються фактично не розкритими. Цей напрям потребує подальшого ґрунтовного дослідження та розробки дієвих рекомендацій. Це і зумовило вибір теми, формування мети і завдань дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є результатом наукових досліджень, проведених автором згідно з плановими науково-дослідними роботами відділу "Ринкової інфраструктури та транскордонного співробітництва" Інституту регіональних досліджень НАН України "Розвиток ринкової інфраструктури (РІС) в умовах глобалізації і регіоналізації економіки (номер державної реєстрації 0102U000426) та "Стратегічні фактори і механізми забезпечення конкурентоспроможності регіону" (номер державної реєстрації 0104U010043), а також Львівського банківського інституту НБУ - "Роль малих та середніх банків у розвитку підприємництва регіону і держави в цілому" (номер державної реєстрації 0103U000693).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних та прикладних аспектів інвестиційного забезпечення розвитку економіки прикордонного регіону в умовах наявності кордону з ЄС та визначення шляхів його вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети необхідно було виконати такі завдання:

- уточнити понятійно-термінологічний апарат із теми дослідження;

- дослідити специфіку інвестиційної діяльності на регіональному рівні та фактори, що справляють на неї вплив;

- визначити роль транскордонного співробітництва в розвитку інвестиційної діяльності в прикордонному регіоні;

- проаналізувати особливості соціально-економічного розвитку та інвестиційної активності в західних прикордонних областях (шляхом порівняння з іншими регіонами України);

- дослідити основні напрями активізації регіональної інвестиційної діяльності в умовах наявності кордону з ЄС;

- визначити шляхи вдосконалення інвестиційного забезпечення потреб економіки регіону, які будуть враховувати специфіку, що накладається транскордонним співробітництвом.

Об'єктом дослідження є економічні процеси в західних прикордонних областях України.

Предметом дослідження виступає розробка шляхів активізації регіональної інвестиційної діяльності в умовах наявності транскордонних зв'язків.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є положення економічної теорії, регіональної економіки, наукові публікації вітчизняних та зарубіжних дослідників у сфері регіональної інвестиційної діяльності та транскордонних відносин, чинні законодавчі та нормативно-правові акти України в цих галузях. Для дослідження закономірностей та особливостей регіональної інвестиційної діяльності в умовах транскордонного співробітництва використано методи порівняльного, ретроспективного, статистичного, просторового аналізу, наукового абстрагування. Як інформаційну бази для дослідження використано статистичні дані, аналітичні розрахунки автора, дані з Інтернету.

Наукова новизна одержаних результатів. Відповідно до мети і завдань проведеного дослідження одержано такі теоретико-методологічні результати, що мають елементи наукової новизни:

- удосконалено класифікацію факторів, що справлять вплив на інвестиційну діяльність у регіоні. Стосовно прикордонних регіонів, зокрема, запропоновано нову групу факторів - транскордонні. До них віднесено: рівень розвитку транскордонних зв'язків; ступінь їх організованості; цілеспрямованість; юридичне та документальне забезпечення; наявність транскордонних утворень (єврорегіонів). Це дозволило врахувати особливості транскордонних зв'язків при розробленні шляхів активізації інвестиційної діяльності на регіональному рівні та підвищити її дієвість;

- розроблено схему інфраструктури фінансового ринку регіону (в умовах транскордонного співробітництва) шляхом доповнення її новими учасниками фінансового ринку - органами з координації транскордонної співпраці та органами управління транскордонними утвореннями (єврорегіонами);

- отримало подальший розвиток визначення поняття інвестицій як вкладення коштів, матеріальних чи нематеріальних цінностей (згідно з їх ринковою вартістю), як правило, довгострокове, у реальний сектор економіки з метою отримання прибутків чи досягнення іншого ефекту. Де під іншим ефектом розуміється підвищення рівня життя та соціального обслуговування населення, поліпшення умов праці, приріст економічних показників тощо, а реальний сектор економіки - це виробнича сфера, комунікаційна та соціальна інфраструктура;

- доведено явище значного переміщення фінансових ресурсів з низько інвестиційно привабливих регіонів зі слаборозвиненою банківською системою в промислово розвинені та більш інвестиційно привабливі. І оскільки це явище набуло значних масштабів (наприклад, зі Львівської області на 1 липня 2004 р. вилучено понад мільярд гривень, а до м. Києва надійшло понад п'ять мільярдів), запропоновано рекомендації щодо його обмеження. Зокрема, Національному банку України рекомендовано ввести новий норматив, згідно з яким банківські установи повинні будуть вкладати в регіоні їх розташування не менше ніж 80 відсотків від залучених там коштів. Це дозволить значно зменшити вилучення фінансових ресурсів з деяких регіонів, а відтак посилити у них інвестиційні процеси;

- обґрунтовано доцільність концентрації фінансових ресурсів, що спрямовуються на розвиток транскордонного співробітництва в одній установі. Для цього пропонується створити нову фінансову інституцію - Банк розвитку транскордонного співробітництва. Це дасть можливість: посилити контроль за коштами, виділеними європейськими та вітчизняними установами на розвиток транскордонного співробітництва; значно зменшити витрати на проведення фінансових операцій (Банк має здійснювати фінансові операції з обслуговування транскордонних взаємовідносин за нижчою ніж в інших установах ставкою); отримати джерело постійного фінансування та кредитування прикордонних проектів за відносно невисокими процентними ставками;

- удосконалено методику визначення рівня соціально-економічного розвитку регіонів на теренах України. Сучасна методика передбачає визначення рівня розвитку регіону за показником валової доданої вартості, що не показує об'єктивної картини щодо рівня розвитку соціально-економічної сфери регіону (в регіоні може бути відносно високий рівень ВДВ, але низький рівень середньої заробітної плати). Рекомендується визначати рівень розвитку регіону за значенням трьох показників соціально-економічного розвитку: рівень середньої заробітної плати, виробництво товарів народного споживання та рівень капітальних інвестицій на душу населення. Відповідно за значенням кожного з них регіони поділяються на три групи: перша - високорозвинені - значення показника в яких є більшим за 125 відсотків від середнього по Україні. Друга група - середньорозвинені (75-125 %). Третя - слаборозвинені - (менше за 75 %). Регіони, котрі потрапили у третю групу, у два і більше разів визнаються слаборозвиненими в соціально-економічному плані. На основі цієї методики та зарубіжного досвіду рекомендовано пропозиції щодо зменшення ступеня диференціації соціально-економічного розвитку регіонів України шляхом створення Фонду розвитку регіонів, обґрунтовано джерела його наповнення та запропоновано пріоритетні напрями використання його ресурсів.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробленні теоретико-методологічних підходів до формування дієвих організаційно-економічних механізмів регіональної інвестиційної діяльності в умовах транскордонного співробітництва, перш за все у західних прикордонних областях України. Основні положення та висновки дисертації використано Львівською обласною державною адміністрацією при розробленні Регіональної програми розвитку малого підприємництва на 2003-2004 роки та Програми соціально-економічного розвитку Львівської області (лист № 5/7-3760/7-10 від 18.09.2003р.). Розроблені науково-методичні положення дисертації використовуються в навчальному процесі Львівського банківського інституту Національного банку України при викладанні дисциплін "Банківські операції", "Центральний банк і грошово-кредитна політика", "Інвестиційне кредитування", "Інвестування", "Основи банківської справи", "Фінансові інвестиції банків" (лист № 01-15/83 від 27.01.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові положення, розробки, висновки та результати, що викладено в дисертації і винесено на захист, виконані та отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення, які є результатом досліджень здобувача.

Апробація результатів роботи. Основні результати дослідження протягом 2002-2004 рр. обговорювалися і отримали позитивні відгуки на п'яти міжнародних науково-практичних конференціях: "Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період" (м. Хмельницький, 2004 р.); "Проблеми і перспективи економічного і соціального розвитку регіонів України" (м. Феодосія, 2004 р.); "Маркетинг та логістика в системі менеджменту" (м. Львів, 2004 р.); "Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні" (м. Львів, 2004 р.); "Стратегія розвитку малих та середніх банків в умовах активізації глобалізаційних та євроінтеграційних процесів" (м. Львів, 2004 р.). На трьох всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Економічні проблеми ринкової трансформації України" (м. Львів, 2002 р.); "Розвиток ринкової економіки на Поділлі: здобутки, проблеми, перспективи" (м. Хмельницький, 2003 р.); "Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України" (м. Суми, 2003 р.).

Положення дисертації протягом 2003-2004 рр. також обговорювались на двох спільних постійно діючих науково-практичних семінарах ІРД НАН України та ЛБІ НБУ і на науково-практичному семінарі "Регіональна економіка та транскордонне співробітництво", який відбувся 18 березня 2003 р. в Інституті регіональних досліджень.

Положення дисертації, які стосуються шляхів стимулювання інвестиційної активності фінансових установ, було викладено в науковій роботі "Розвиток банківської системи України в умовах глобалізації та регіоналізації", яка посіла перше місце на Всеукраїнському конкурсі наукових робіт аспірантів за напрямом "Банківська справа", що проводився у Харківській філії Української академії банківської справи в листопаді 2004 р.

Публікації. Основні положення, висновки і рекомендації дисертаційного дослідження опубліковано в 17 наукових працях, загальним обсягом 10,8 д.а., у тому числі 7,0 д.а. належать особисто авторові. У фахових наукових виданнях опубліковано 13 статей, обсягом 3,4 д.а. - особисто автора.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку зі 135 використаних літературних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 175 сторінок комп'ютерного тексту, 18 рисунків, 22 таблиці, 2 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади регіональної інвестиційної діяльності в умовах наявності транскордонних зв'язків" розглянуто сутність інвестиційної діяльності, механізми її реалізації на регіональному рівні та вплив на соціально-економічний розвиток регіону в умовах наявності транскордонних зв'язків.

Показано, що інвестиційна діяльність є фактором який, справляє суттєвий вплив на соціально-економічний розвиток регіону. Без інвестиційної підтримки економіка регіону не отримає достатньої кількості необхідних для її розвитку ресурсів, що, у свою чергу негативно відобразиться і на соціальному становищі в регіоні, що підтверджує наведений огляд наукових публікацій.

Проведене дослідження виявило, що чинна нормативно-правова база інвестиційної діяльності є недосконалою. Згідно із Законом України "Про інвестиційну діяльність" майже всі фінансові та господарські операції підпадають під визначення "інвестицій". Ураховуючи це, ми рекомендували використовувати таке трактування: інвестиції - це вкладення коштів, матеріальних чи нематеріальних цінностей (згідно з їх ринковою вартістю), як правило довгострокове, у реальний сектор економіки з метою отримання прибутків чи досягнення іншого ефекту. Під іншим ефектом розуміється підвищення рівня життя та соціального обслуговування населення, поліпшити умов праці, приріст економічних показників тощо. Реальний сектор економіки - це виробнича сфера, комунікаційна та соціальна інфраструктура.

Регіональний інвестиційний ринок має свої специфічні особливості, серед них: державу тут представлено місцевими органами влади, які не мають права зміни законодавчої бази, а відповідно й істотного впливу на інвестиційні процеси; обмеженість такого джерела інвестицій, як ресурси фінансових посередників; можливості транскордонної співпраці (у прикордонних регіонах).

Розроблено класифікацію факторів, що справляють вплив на регіональну інвестиційну діяльність, до якої входить дванадцять груп (рис. 1). У тому числі, запропоновано нову (не описану в наукових роботах) групу транскордонних факторів. До її складу увійшли: рівень розвитку транскордонних зв'язків; ступінь їх організованості; цілеспрямованість; юридичне та документальне забезпечення; наявність транскордонних утворень (єврорегіонів). Зразу дається уточнення, що інвестиційна діяльність не є сферою транскордонних відносин. Однак, є потужним стимулом до залучення іноземних інвестицій в економіку регіону.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Фактори, що впливають на інвестиційну діяльність в регіоні

Результати аналізу регіональної структури інвестицій Львівської області (рис. 2) показали, що 68,6 відсотка інвестиційних проектів фінансується за рахунок власних коштів підприємств, майже вісім - іноземних інвесторів, 7,2 відсотка - за кошти, виділені з бюджетів різних рівнів, 16,3 відсотка - вкладення вітчизняних інвесторів, причому лише 6,8 % з них - банківських установ.

На основі цього зроблено висновок про низький рівень розвитку та слабку активність таких традиційних у всьому світі джерел інвестування, як кошти фінансових установ та закордонних інвесторів. Відповідно, аргументується необхідність пошуку шляхів стимулювання цих суб'єктів інвестиційної діяльності.

Дослідження зовнішнього інвестування в прикордонних регіонах (на прикладі західних прикордонних областей) показало, що Закарпатська та Львівська області, за показником - обсяг іноземних інвестицій на одну особу, знаходяться в групі лідерів (шосте та сьоме місця на тлі України). Волинська область є тринадцятою. Оскільки ці області не належать до промислово розвинутих, можна зробити припущення про наявність фактора (групи факторів), який стимулює розвиток у них іноземного інвестування. На нашу думку, таким фактором є транскордонні зв'язки з країнами - новими членами ЄС. Одним із наслідків цих зв'язків і є активізація інвестиційної діяльності.

Рис. 2. Структура інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування у Львівській області в 2003 р. Інвестиції та будівельна діяльність на Львівщині у 2003 році. Стат. збірник Головного управління статистики у Львівській області.

Аналіз географічної структури іноземних інвестицій в економіку Львівщини за 2003 рік (рис. 3) підтвердив цей факт: найактивнішим зовнішнім інвестором є Польща (18,2 % від загальної кількості інвестицій).

Рис. 3. Географічна структура іноземних інвестицій в економіку Львівщини

Досліджено суть і значення транскордонних зв'язків для розвитку економіки прикордонних регіонів. При цьому трактується поняття "транскордонність" як зв'язок, який накладається на прикордонні регіони сусідніх країн їх геополітичним розташуванням. Під цим зв'язком розуміється сукупність політичних, економічних та соціальних чинників, які виникають у процесі транскордонного співробітництва як особливої сфери зовнішньоекономічної, політичної, екологічної, культурно-освітньої та інших видів діяльності.

Аналіз основних організаційних форм транскордонних відносин та їх розвитку в регіонах країни дозволив виділити основні проблеми, що перешкоджають розвиткові транскордонного співробітництва в Україні. До них віднесено: недосконалість чинної нормативно-правової бази; неефективну структуру управління транскордонними утвореннями; відсутність цілеспрямованості відносин на залучення іноземних інвестицій.

У другому розділі "Аналіз інвестиційної діяльності та оцінка її впливу на розвиток економіки західних прикордонних областей" проведено аналіз соціально-економічного розвитку західних прикордонних областей на тлі України та рівень розвитку в них інвестиційної діяльності (проводячи аналіз ми не досліджували Чернівецьку область, хоча вона належить до західних прикордонних, оскільки вона не має безпосереднього кордону з ЄС, а це накладає на розвиток регіону певні специфічні особливості, котрі ми хотіли виділити). За результатами аналізу складено рейтинг соціально-економічного розвитку регіонів України (табл. 1). У ньому регіони поділено на чотири групи.

Група І - регіони, соціально-економічний розвиток котрих характеризується як найвищий в Україні.

Група ІІ - регіони котрі характеризуються доволі стабільним і високим рівнем соціально-економічного розвитку.

Група ІІІ - середньорозвинені регіони.

Група ІV - регіони, котрі увійшли в цю групу, є слаборозвинутими в соціально-економічному плані, навіть за мірками України.

Саме регіони четвертої групи потребують першочергової державної підтримки їх економічної та соціальної сфер, і якщо ці механізми не будуть ефективно використані найближчим часом, це призведе до перетворення їх у депресивні території.

Підсумки економіко-географічної складової результатів рейтингового дослідження показали, що до найрозвиненіших регіонів в Україні належать промислово розвинені регіони Східної України, місто Київ та область. До групи регіонів з високим рівнем соціально-економічного розвитку - південні регіони (крім Херсонської області), частина центральних та Львівська область.

Середньорозвиненими є решта центральних областей (крім Кіровоградської) та частина західних. Слаборозвинуті - решта областей Західної України та Кіровоградська область.

Той факт, що жодна із західних прикордонних областей не належить до групи найвищого соціально-економічного розвитку, а Закарпатська та Волинська входять у третю та четверту групи, свідчить про загальний невисокий рівень їх розвитку. Причинами цього є їх прикордонне розташування, низький рівень промислового розвитку та агропромисловий профіль Волинської і Закарпатської областей; слабкий розвиток співпраці з прикордонними територіями західних країн, особливо це стосується залучення іноземних інвестицій та спеціалістів.

Проаналізувавши показники західних прикордонних областей за рівнем капітальних інвестицій на душу населення (табл. 2), зазначимо, що найбільше коштів тут було інвестовано у Львівській області - 1 184,81 грн (десяте в Україні значення), Закарпатській - 942,52 грн (14-те), Волинській - 780,82 грн (20-те). На основі цього зроблено висновок про низький, навіть, по українським міркам, рівень інвестиційного забезпечення економіки досліджуваних областей, що і є основною причиною відносно невисокого рівня їх соціально-економічного розвитку. Відповідно виникає необхідність пошуку шляхів активізації інвестиційних процесів у західних прикордонних областях.

Таблиця 1. Рейтинг соціально-економічного розвитку регіонів України за 2003 р. Розрахунки - автора, бал за кожним показником означає місце області за ним на тлі України, джерело даних - Державний комітет статистики України (www.ukrstat.gov.ua).

Показник / Регіон (область)	Чисельність населення	Середній розмір заробітної плати	Виробництво товарів народного споживання на душу населення	Фінансові результати від звичайної діяльності	Сума балів	Місце	Група
м. Київ	8	1	2	1	12	1	І
Запорізька	9	3	1	4	17	2	І
Донецька	1	2	13	2	18	3	І
Дніпропетровська	2	4	11	3	20	4	І
Харківська	3	7	4	7	21	5	І
Київська	10	5	5	6	26	6	І
Одеська	7	8	14	5	34	7	ІІ
Полтавська	12	10	6	8	36	8	ІІ
Львівська	5	12	16	9	42	9	ІІ
Миколаївська	19	9	8	13	49	10	ІІ
Автономна Республіка Крим	8	11	20	14	53	11	ІІ
Вінницька	11	22	10	11	54	12	ІІ
Чернігівська	20	23	3	10	56	13	ІІ
Черкаська	15	17	7	19	58	14	ІІ
Луганська	6	6	24	26	62	15	ІІІ
Закарпатська	18	16	21	12	67	16	ІІІ
Сумська	17	15	12	25	69	17	ІІІ
Житомирська	16	21	15	20	72	18	ІІІ
Хмельницька	13	24	19	18	74	19	ІІІ
Рівненська	21	14	26	15	76	20	ІІІ
Івано-Франківська	14	13	25	23	75	21	ІІІ
Волинська	25	25	9	21	80	22	ІV
Херсонська	22	19	17	24	82	23	ІV
Чернівецька	26	20	22	16	84	24	ІV
Тернопільська	23	26	18	17	84 У разі рівної кількості балів вище місце займає та область, у якій вищий рівень середньої заробітної плати.	25	ІV
Кіровоградська	24	19	23	21	87	26	ІV

Таблиця 2. Капітальні інвестиції на душу населення за 2003 р. Дані Державного комітету статистики України (www.ukrstat.gov.ua).

Регіон	Освоєно (використано) капітальних інвестицій, тис. грн.	Населення, чол.	Освоєно (використано) капітальних інвестицій, на душу населення, грн.	У відсотках до середнього по Україні значення
Україна	59 899 318	47745640	1 254,55	100,00
Автономна Республіка Крим	2 282 661	2009822	1 135,75	90,53
Вінницька	1 039 628	1743218	596,38	47,54
Волинська	821 114	1051605	780,82	62,24
Дніпропетровська	4 780 739	3511781	1 361,34	108,51
Донецька	6 111 224	4739535	1 289,41	102,78
Житомирська	754 181	1366137	552,05	44,00
Закарпатська	1 180 001	1251965	942,52	75,13
Запорізька	2 479 831	1898135	1 306,46	104,14
Івано-Франківська	1 412 752	1400362	1 008,85	80,42
Київська	3 363 819	1800002	1 868,79	148,96
Кіровоградська	880 643	1106401	795,95	63,45
Луганська	2 260 862	2485471	909,63	72,51
Львівська	3 082 580	2601743	1 184,81	94,44
Миколаївська	1 526 047	1245013	1 225,73	97,70
Одеська	3 737 658	2434622	1 535,21	122,37
Полтавська	2 480 680	1597660	1 552,70	123,77
Рівненська	1 203 420	1165670	1 032,38	82,29
Сумська	1 082 998	1268890	853,50	68,03
Тернопільська	538 688	1129250	477,03	38,02
Харківська	4 058 629	2867968	1 415,16	112,80
Херсонська	667 167	1154753	577,76	46,05
Хмельницька	1 062 549	1407160	755,10	60,19
Черкаська	1 142 679	1378615	828,86	66,07
Чернівецька	603 438	915287	659,29	52,55
Чернігівська	968 797	1214141	797,93	63,60
м. Київ	9 921 701	2622296	3 758, 59	301,59

Дослідивши регіональну структуру банківської системи України, доходимо висновку про істотні диспропорції у її розвитку. Так 85 з 157 діючих на 1.07.2004 року банків (54,14 %) розташовано у м. Києві, 41 банк - у Східній Україні (26,11 %).

На решті території України (Західна, Південна, Північна та Центральна (без м. Києва) функціонує лише 31 банк (19,75 %), при чому в 11 областях не було жодного банку - юридичної особи. Логічно припустити, що такі диспропорції у розвитку банківської системи не можуть не позначиться на розподілі фінансових ресурсів між регіонами (табл. 3).

За показником залучення (вилучення) через банківську систему фінансових ресурсів у регіонах усі регіони України було розділено на дві групи:

регіони-донори, з яких через банки вилучаються фінансові ресурси;

регіони-отримувачі, котрі залучають фінансові ресурси з інших регіонів.

Найбільшими "донорами" в Україні є Донеччина (вилучено 1 537 млн. грн.), але це є, очевидно, тимчасовим явищем, пов'язаним з політичною ситуацією, Львівщина (вилучено 1 180 млн. грн.) та Луганщина (530 млн. грн.).

Найбільшим отримувачем коштів в Україні є м. Київ, який залучив у свою економіку з інших регіонів 5 537 млн. грн. Серед західних прикордонних областей регіоном-донором є лише Львівська область. Волинська та Закарпатська, навпаки, отримують більше коштів з банківської системи ніж вкладають (на 198 та 199 млн. грн. відповідно).

Явище вилучення фінансових ресурсів з регіону - дуже небезпечне для економіки, оскільки в результаті виникає брак коштів, необхідних для інвестиційної діяльності, а це, у свою чергу, призводить до збільшення ціни на ресурси та загального колапсу інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання. Отож, ідеться про необхідність пошуку шляхів регулювання руху фінансових ресурсів між регіонами через мережу банківської системи з метою зменшення та оптимізації їх перерозподілу.

Таблиця 3. Залучення (вилучення) фінансових ресурсів у регіон (з регіону) через банківську систему станом на 1.10.2004 р. При побудові таблиці використано дані Бюлетеня НБУ № 9 за 2004 рік. (млн. грн.)

Регіон	Зобов'язання банків за рахунками суб'єктів господарювання та фізичних осіб	Вимоги банків за кредитами в економіку України	Залучення (вилучення) фінансових ресурсів у регіон (з регіону) через банківську систему
	усього	з них довгострокових	усього	з них довгострокових	усього	з них довгострокових
Автономна Республіка Крим	2 414	754	1 919	1 090	-495	336
Вінницька	862	309	887	397	25	88
Волинська	711	344	968	542	257	198
Дніпропетровська	8 244	2 505	9 920	5 423	1 676	2 918
Донецька	7 754	3 195	6 217	2 300	-1 537	-895
Житомирська	742	230	651	302	-91	72
Закарпатська	522	162	640	361	118	199
Запорізька	2 608	743	2 848	1 360	240	617
Івано-Франківська	1 120	444	1 017	646	-103	202
Київська	741	140	546	226	-195	86
Кіровоградська	595	218	604	246	9	28
Луганська	1 983	507	1 453	618	-530	111
Львівська	3 709	1 531	2 529	1 189	-1 180	-342
Миколаївська	1 088	342	1 431	721	343	379
Одеська	3 497	1 278	3 780	2 152	283	874
Полтавська	1 918	774	1 958	909	40	135
Рівненська	672	248	689	258	17	10
Сумська	710	239	817	345	107	106
Тернопільська	731	267	535	252	-196	-15
Харківська	4 152	2 059	5 049	2 168	897	109
Херсонська	778	266	971	424	193	158
Хмельницька	960	375	634	335	-326	-40
Черкаська	1 108	478	960	497	-148	19
Чернівецька	490	151	495	261	5	110
Чернігівська	885	331	848	376	-37	45
м. Київ	27 066	9 659	32 603	16 495	5 537	6 836

У третьому розділі "Вдосконалення інвестиційного забезпечення економіки прикордонного регіону" наведено рекомендації щодо шляхів активізації інвестиційної діяльності в західних прикордонних областях України, з урахуванням особливостей, що накладаються на їх розвиток транскордонними відносинами. Основними напрямами для цього були обрані: залучення коштів іноземних інвесторів та удосконалення роботи фінансової інфраструктури регіону. інвестиційна кордон розвиток економіка

Першочергове значення для активізації інвестиційної діяльності в західних прикордонних областях має посилення транскордонної співпраці. Стратегічно важливою є розробка "Програми співпраці західних прикордонних областей з прикордонними регіонами сусідніх країн ЄС". Необхідність прийняття спільної програми випливає із спільної мети для цих областей - налагодження відносин з регіонами Європейського співтовариства.

Сприяти залученню іноземних інвестицій у західні прикордонні області має також низка заходів:

- проведення інвестиційних форумів та ярмарків;

- розміщення рекламної інформації про інвестиційні проекти в Інтернеті;

- публікація списку об'єктів пріоритетного інвестування іноземною мовою та розсилання його у прикордонні регіони сусідніх країн.

Зважаючи на зарубіжний досвід, доцільною є концентрація фінансових ресурсів, що спрямовуються на розвиток транскордонного співробітництва в одній фінансовій установі. До таких фінансових ресурсів віднесемо кошти європейських фінансових установ (Європейського інвестиційного банку), що виділяються на фінансування інвестиційних проектів щодо розвитку прикордонної інфраструктури, кошти місцевих та державного бюджету України, кошти, що скеровуються українськими та закордонними інвесторами на реалізацію спільних проектів тощо.

Для цього пропонується створити нову фінансову інституцію - Банк розвитку транскордонного співробітництва. Потенційними перевагами для засновників банку є: акумуляція коштів, пов'язаних із транскордонними проектами; прозорість і контрольованість використання виділених ЄС та Україною коштів на облаштування кордону (оскільки у складі Ради банку будуть представники як від ЄС, так і від уряду України); високий рівень спеціалізації працівників банку в галузі транскордонних проектів, а відповідно і вища ефективність фінансових операцій та краща якість обслуговування; наявність конкретного джерела фінансування спільних прикордонних проектів; можливість отримання кредитів на реалізацію визначеного кола проектів за ставкою нижчою від ринкової.

Засновниками такого банку можуть виступити: Європейський інвестиційний банк (або інша європейська фінансова установа); місцеві органи влади Львівської, Закарпатської та Волинської областей; регіональні органи влади прикордонних до України територій Польщі, Словаччини та Угорщини; уряд України; українські та зарубіжні фінансові установи.

Важливою щодо посилення інвестиційної активності банківських установ у забезпеченні регіону інвестиційними ресурсами є реформа структури банківської системи. Основним її напрямом має стати створення в Україні нової ланки банківських установ - спеціалізованих регіональних банків (іпотечних, лізингових, трастових, факторингових тощо), які виконуватимуть вузький спектр операцій і обслуговуватимуть визначене коло клієнтів у конкретному регіоні. З проведенням запропонованих змін банківська система України матиме таку структуру:

- універсальні загальнодержавні банки, які здійснюють широке коло операцій на території всієї країни;

- регіональні універсальні банки, які здійснюють широке коло операцій, але на території однієї області;

- регіональні спеціалізовані банки, які здійснюють вузьке коло операцій на території однієї області;

- місцеві кооперативні банки.

Вважаємо, що для реалізації такої схеми необхідно, по-перше, підвищити вимоги Національного банку до капіталізації банків і встановити їх у розмірі:

10 млн. євро для універсальних загальнодержавних банків;

5,5 млн. євро для регіональних універсальних банків;

3,5 млн. євро для регіональних спеціалізованих банків;

1,15 млн. євро для місцевих кооперативних банків.

По-друге, для здійснення структурних змін потрібно створити відповідну законодавчу базу. У Законі "Про банки та банківську діяльність" передбачено можливість існування в Україні спеціалізованих банків (де більше ніж 50 % активів є однорідними), але не обумовлено жодних особливостей у підходах до таких установ і фактично їх діяльність не є регламентованою. Таку регламентацію слід розробити.

Основними перевагами створення спеціалізованих банків в Україні є: більш дешеве та якісне задоволення потреб клієнтів, підвищення конкурентоспроможності цих банків на регіональному ринку та банківської системи України в цілому; можливість для малих та інших банківських установ підвищити ефективність своєї діяльності та зайняти свою нішу на ринку.

Явище переміщення фінансових ресурсів між регіонами через мережу банківської системи вимагає уваги з боку Національного банку України, оскільки воно набуло значних масштабів (для прикладу, із Львівської області відійшло понад мільярд гривень). Подальше їх збільшення може призвести до виснаження фінансових ресурсів частини регіонів України та, як наслідок, до погіршення функціонування їх економіки. Для цього необхідно встановити норматив щодо залучення / вилучення фінансових ресурсів у регіонах установами банків (показник 1), які розташовані за межами регіону реєстрації головного банку, на рівні, не більшому ніж 0,8, або 80 %. Тобто сума всіх вкладених в регіоні банком коштів не має бути меншою за 80 % від усіх залучених в регіоні фінансових ресурсів.

При виконанні цих вимог банківська ланка регіонів з краще розвинутою фінансовою інфраструктурою буде обслуговувати економічні процеси регіонів з менш розвинутою фінансовою інфраструктурою (а як правило - гірше розвинутих у соціально-економічному плані), тим самим стабілізуючи та стимулюючи процеси в них, не породжуючи негативних наслідків на зразок "вимивання" коштів, що негативно впливає на інвестиційну діяльність, зменшуючи її джерела, та створює дефіцит фінансових ресурсів:

. (1)

де d - відносна зміна кількості фінансових ресурсів;

У K - сума кредитних вкладень банків в економіку регіону.

У S - сума зобов'язань банків за рахунками СГД та фізичних осіб.

Розрахувавши значення показника відносного залучення / вилучення фінансових ресурсів для українських регіонів станом на 1 липня 2004 року можна зробити такі висновки:

найбільше значення цього показника зафіксовано на Волині - 1,361;

найменше значення зафіксовано у Хмельницькій (0,660) та у Львівській (0,682) областях.

Введення запропонованого показника дозволить суттєво поліпшити інвестиційне забезпечення потреб Львівської, Хмельницької та деяких інших областей.

Важливим для західних прикордонних областей, зважаючи на відносно низький рівень розвитку їх економіки, є впровадження в життя державної регіональної політики, яка би скеровувалась на зменшення ступеня диференціації соціально-економічного розвитку окремих регіонів. Зрозуміло, що досягнути абсолютно однакових показників неможливо, та ми і не ставимо це за мету дослідження, оскільки кожен регіон має свій потенціал, природні ресурси, сформовану виробничо-технічну базу, певні традиції. Це зумовлює певну об'єктивну диференціацію в рівні їх соціально-економічного розвитку, однак її ступінь має знаходитись у певних межах, достатніх для повного забезпечення соціальних потреб регіону. А у випадку, коли основні показники розвитку економіки регіону є значно (у 1,5 і більше разів) нижчими за середні по країні, стає неможливим належне виконання усіх соціальних програм та підтримання прийнятного рівня середньої заробітної плати. В Європі регіон вважається слаборозвиненим, якщо значення основних показників його соціально-економічного розвитку є нижчим за 75 % від середнього по країні значення. Ми вважаємо, що дана методика цілком прийнятна для застосування і в Україні.

Шляхом до зменшення ступеня диференціації соціально-економічного розвитку регіонів України має стати створення Фонду розвитку регіонів (такі фонди створено у Франції та Італії). Дискусійним є питання щодо формування його коштів. Одним із шляхів для цього є введення відповідної статті витрат в Державний бюджет, іншим запровадження відрахувань із більш розвинених регіонів. Однак, ці відрахування мають здійснюватись або на засадах пайової участі регіону в реалізації інвестиційних проектів у слаборозвинених регіонах, або на засадах довгострокового кредитування під мінімальну відсоткову ставку (на рівні індексу інфляції в країні). Також у випадку подальшого занепаду частини українських регіонів і відповідного погіршення у них економічної ситуації, видатки їх соціальної сфери в майбутньому доведеться фінансувати за рахунок бюджетних коштів, тобто коштів, зібраних у вигляді податків з тих самих краще розвинених регіонів.

Важливим є механізм оптимального розподілу його коштів підтримки слаборозвинених регіонів. Для цього необхідно вкладати кошти Фонду в об'єкти інфраструктури та розвиток транскордонного співробітництва (рис. 4).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Пріоритети державної політики стимулювання розвитку слаборозвинених регіонів

Другий стратегічно важливий принцип реалізації державної регіональної політики збалансування розвитку регіонів - урахування індивідуальних особливостей регіонів при реалізації інвестиційної підтримки їх соціально-економічного розвитку. Він реалізовуватиметься шляхом розроблення регіональних інвестиційних пріоритетів. Їх необхідно визначати з урахуванням природно-географічних, організаційно-економічних та історичних особливостей розвитку регіонів України.

Пропонуємо таку класифікацію економіко-географічних переваг регіонів України:

- східні області є промисловим та вугільним центром держави;

- південні мають доступ до моря;

- місто Київ - фінансове серце держави, він акумулює більшість грошових потоків;

- центральні області мають розвинене сільське господарство, родючі землі;

- західні області мають кордон з Європейським співтовариством.

Виходячи з цих переваг, держава за інвестиційної підтримки регіонів має виходити з таких регіональних пріоритетів:

- у східних областях необхідно всіляко підтримувати промисловість, виробничу та транспортну інфраструктуру стимулювати експортну скерованість виробництва;

- у південних розвивати приморську інфраструктуру, в тому числі комунікаційну, транспортну, портову та рекреаційну її складові;

- у центральних областях сприяти розвиткові сільського господарства, стимулювати інноваційні проекти, поліпшувати шляхову інфраструктуру;

- на теренах західних областей потрібно вкладати кошти в розвиток транскордонних відносин, прикордонної та комунікаційної інфраструктури, запроваджувати спільні проекти з інвесторами з ЄС.

Наступний етап розвитку регіонів полягатиме в наданні їм більшої фінансової незалежності шляхом перерозподілу податкових надходжень у напрямі від державного бюджету до регіональних (обласних та республіканського - АР Крим). Це дозволить регіональним органам влади самостійно запроваджувати інвестиційну політику, без підтримки "зверху", а відповідно і перерозподілити відповідальність за її реалізацію.

Однак реалізовувати цей принцип необхідно тільки після досягнення прийнятного рівня диференціації соціально-економічного розвитку регіонів. Під прийнятним рівнем ми розуміємо відсутність регіонів, основні показники соціально-економічного розвитку яких були би нижчими за порогове значення (75 відсотків від середнього по країні). У протилежному випадку запровадження механізмів більшої фінансової децентралізації регіонів призведе до суттєвого збільшення диспропорцій в їх розвитку, що суперечить цілям та принципам державної регіональної політики.

ВИСНОВКИ

1. Розвиток економіки будь-якого регіону неможливий без відповідного інвестиційного забезпечення. Зважаючи на недостатність інвестиційних ресурсів у регіонах України, на перший план виходить необхідність розроблення дієвих механізмів їх залучення та розміщення. Особливо актуальною є розробка та застосування таких механізмів у прикордонних регіонах, які через своє розташування мають певну специфіку економічного розвитку. Вона пов'язана з історичним особливостями і проявляється у відсутності великих промислових комплексів, наявності великої кількості військових об'єктів тощо. Наслідком цього є порівняно низький рівень соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів.

2. Для забезпечення обґрунтованості підходів до формування механізмів реалізації інвестиційної діяльності уточнено зміст поняття "інвестиції", яке трактується як вкладення коштів, матеріальних чи нематеріальних цінностей (згідно з їх ринковою вартістю), як правило, довгострокове, у реальний сектор економіки з метою отримання прибутків чи досягнення іншого ефекту. Де під іншим ефектом розуміється підвищення рівня життя та соціального обслуговування населення, поліпшення умов праці, приріст економічних показників тощо, а реальний сектор економіки - це виробнича сфера, комунікаційна та соціальна інфраструктура.

Виділено особливості побудови регіонального інвестиційного ринку, що відображається і на механізмах реалізації інвестиційної діяльності. До них відносять: представництво держави місцевими органами самоврядування, які не можуть самостійно змінювати законодавчу та нормативно-правову базу інвестиційної діяльності; обмеженість такого джерела інвестицій, як ресурси фінансових посередників; наявність транскордонних зв'язків.

3. Інвестиційна діяльність є передумовою розвитку економіки регіону. Дослідження розвитку інвестиційної діяльності в Україні та в регіонах привело до висновку про поступову її активізацію, однак темпи її приросту не в стані повністю задовольнити потреби економіки у фінансових ресурсах. Незадовільною є регіональна структура джерел інвестиційної діяльності - більше ніж 68 відсотків інвестицій фінансується за власні кошти підприємств і лише 7,9 та 6,8 відсотка за кошти іноземних інвесторів та фінансових установ відповідно.

У прикордонному регіоні нами виділено нову групу факторів, що впливають на інвестиційну діяльність, - транскордонні. До неї віднесено: рівень розвитку транскордонних зв'язків; ступінь їх організованості; цілеспрямованість; юридичне та документальне забезпечення; наявність транскордонних утворень (єврорегіонів). Самі по собі вони участі в інвестиційній діяльності не беруть, але є потужним стимулом до залучення іноземних інвестицій в економіку регіону.

4. Для теоретичного обґрунтування проведення аналізу та розробки рекомендацій уточнено зміст поняття "транскордонність", яка трактується як зв'язок, який накладається на прикордонні регіони сусідніх країн їх геополітичним розташуванням. Під цим зв'язком розуміється сукупність політичних, економічних та соціальних чинників, які виникають у процесі транскордонного співробітництва як особливої сфери зовнішньоекономічної, політичної, екологічної, культурно-освітньої та інших видів діяльності.

Досліджено вплив транскордонного співробітництва на регіональну інвестиційну діяльність. Доведено існуючий між ними зв'язок, який проявляється у підвищеній активності інвесторів з території сусідньої країни.

5. Західні прикордонні області різняться за рівнем соціально-економічного розвитку. Найкраще розвинена Львівська, середньорозвинена - Закарпатська, слаборозвинена - Волинська. Пов'язано це, перш за все, з їх прикордонним розташуванням, різним рівнем промислового розвитку та агропромисловим профілем Волинської та Закарпатської областей. Ще однією причиною є низький рівень співпраці з прикордонними територіями західних країн, особливо це стосується залучення іноземних інвестицій та спеціалістів. Для посилення розвитку західних прикордонних областей потрібно стимулювати інвестиційну діяльність. Причому залучати необхідно як внутрішні, так і зовнішні інвестиційні ресурси.

6. За результатами аналізу інвестиційної активності в досліджуваних областях виявлено відносно невисокий її рівень. Найбільше інвестицій 2003 року було вкладено у Львівській області - приблизно 3 083 млн. грн. (сьоме по країні значення). Ситуація в Закарпатській та Волинській областях - гірша. На Закарпатті інвестовано 1 180 млн. грн. (15-й показник), на Волині 821 млн. (22-й). На основі цього зроблено висновок про необхідність активізації інвестиційних процесів у досліджуваних областях.

7. Фінансові посередники в регіоні представлені, в основному, банківськими установами. Міжрегіональний аналіз функціонування банківської системи засвідчив значні її регіональні диспропорції. Так більш як половина банків - юридичних осіб функціонує в м. Києві. Це призвело до значного перерозподілу фінансових ресурсів між регіонами через банківську систему. Щодо західних прикордонних областей, то із Львівської області вимито понад мільярд гривень. Таке явище негативно впливає на розвиток у ній інвестиційній діяльності, а відповідно й на розвиток економіки. Для його обмеження запропоновано державі в особі Національного банку України встановити норматив щодо залучення / вилучення фінансових ресурсів у регіонах установами банків, які розташовані за межами регіону реєстрації Головного банку, на рівні не більшому ніж 0,8, або 80 %. Тобто сума всіх вкладених у регіоні банком коштів не має бути меншою за 80 % від усіх залучених у регіоні фінансових ресурсів. При виконанні цих вимог банківська ланка регіонів із краще розвинутою фінансовою інфраструктурою буде обслуговувати економічні процеси регіонів з менш розвинутою фінансовою інфраструктурою (а як правило - гірше розвинутих у соціально-економічному плані), тим самим стабілізуючи та стимулюючи процеси у них, не породжуючи негативних наслідків на зразок "вимивання" коштів.

8. Основними напрямами активізації інвестиційної діяльності у прикордонних регіонах є: посилення транскордонної співпраці з регіонами країн-сусідів; удосконалення діяльності регіональної фінансової інфраструктури; запровадження державної політики збалансування соціально-економічного розвитку регіонів; стимулювання банківської інвестиційної діяльності; розбудова прикордонної та транспортної інфраструктури.

9. Основними заходами щодо удосконалення діяльності фінансової інфраструктури прикордонного регіону є: заснування Банку розвитку транскордонного співробітництва; проведення реформи банківської системи, яка передбачає створення нової ланки банківських установ - регіональних спеціалізованих банків, упровадження гнучкої політики щодо оподаткування доходів банків та інших фінансових установ від інвестування проектів з розбудови прикордонної інфраструктури; залучення іноземного капіталу у вітчизняну банківську систему.

10. В останні роки зростають темпи приросту іноземних інвестицій в економіку прикордонних регіонів, але, попри це, суми їх є незначними у порівнянні навіть із прикордонними регіонами Польщі. Як висновок необхідно активізувати механізми залучення іноземних інвестицій, особливо з прикордонних територій сусідніх країн ЄС, для чого потрібно використовувати фактор транскордонного співробітництва.

Шляхом до залучення іноземних інвестицій має стати активізація презентаційних та інформаційних заходів у рамках налагодження транскордонної співпраці. Важливим тут є формування списку об'єктів пріоритетного інвестування прикордонного регіону, причому пропозиції в ньому мають бути декількома мовами. Цей список необхідно передавати регіональним органам влади, зацікавленим та потенційним закордонним інвесторам. Також цей список потрібно помістити в Інтернет.

Зазначений комплекс заходів у разі своєчасного та повного його застосування сприятиме активізації інвестиційних процесів у прикордонних регіонах та позитивно вплине на розвиток їхньої економіки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях:

1. Другов О.О. Особливості банківського інвестування в сучасних економічних умовах // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Транскордонне співробітництво, ринкова інфраструктура та фінансово-інвестиційна діяльність (Збірник наукових праць) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2002. - Вип. 6 (ХXXVII). - С. 270-276 (0,3 д.а.).