Управління паливно-енергетичним комплексом України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

УПРАВЛІННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИМ КОМПЛЕКСОМ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економікою

ДЕЙНЕКА ОЛЕКСАНДР ГЕОРГІЙОВИЧ

Харків - 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Українській державній академії залізничного транспорту, м. Харків Міністерства транспорту і зв'язку України.

Науковий консультант -

доктор економічних наук, професор Бабич Володимир Петрович, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України (м. Харків), завідувач кафедри економіки та менеджменту

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Клочко Василь Степанович, Українська державна інженерно-педагогічна академія Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економіки промислового підприємства і маркетингу.

доктор економічних наук, професор Василенко Валерій Миколайович, Інститут економіко-правових досліджень НАН України (м. Донецьк), заступник директора з наукової роботи

доктор економічних наук, професор Балацький Олег Федорович, Сумський державний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри управління

Провідна організація: Національний університет “Львівська політехніка”, кафедра менеджменту організацій

Захист відбудеться 16 вересня 2005 року о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 064.051.05 в Харківському національному університеті ім. В.Н.Каразіна за адресою 61077, м. Харків, Мироносицька, 1, ауд. 3.23.

З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕМИ

вугільний енергетичний промисловість державний

Актуальність теми дослідження. В умовах ринкових відносин суспільство перетерплює корінні перетворення. Відбувається становлення нової економічної системи, змінюються економічні відносини. Однією з характерних рис забезпечення розвитку економіки є її корінна реструктуризація. Разом з тим реформування економіки в цілому і її окремих галузей відбувається в умовах виходу з кризових явищ. Низька ефективність виробництва, значні структурні диспропорції, підрив фінансово-економічних інститутів, практично відсутня система управління, планування і регулювання галуззю - далеко не повний перелік підсумків господарювання в останні роки. Це визначає необхідність вироблення наукових уявлень про майбутню модель державного контролю і регулювання економічних процесів. Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що з наукових позицій доцільно оцінити соціально-економічні зміни в суспільстві, що відбуваються в наш час. Важливо також розкрити основи соціально-економічної політики і соціального механізму, що будуть спрямовані на зміцнення і розвиток базових галузей країни.

Найбільш відчутні негативні наслідки непродуманої політики організації управління, планування і державного регулювання відбилися в першу чергу саме в базових галузях економіки, до складу яких належать галузі паливно-енергетичного комплексу (ПЕК).

В умовах економічного зростання, що починається, основними критеріями для ефективної роботи галузей ПЕК є: зниження власних витрат, здатність задовольняти зростаючі потреби галузей і сфер діяльності в паливі і сировині, гнучко реагувати на зміни цього попиту.

Комплексний аналіз стану галузей ПЕК і, у першу чергу, вугільної промисловості України і можливі тенденції його розвитку показали, що, не зважаючи на відносно стабільну його діяльність, мають місце ряд серйозних проблем, головна з яких - це надзвичайно низька ефективність управління, планування і державного регулювання. Саме у вугільній галузі, яка є основним предметом дослідження, найбільш відчутніші економічні негаразди.

Усе більшого значення набуває ще одна важлива задача, пов'язана з питаннями соціально-економічного моделювання у вугільній галузі. Вугільна промисловість розглядається у дисертації як ключова і головна складова ПЕК.

Перехідна економіка ламає колишні уявлення про суспільство й економіку. Тим самим змінюються теоретичні основи соціально-економічних наук, методи оцінювання ефективності і державного регулювання економіки, прогнозування, планування і управління цінами на продукцію паливно-енергетичних галузей і тарифи на транспортні послуги.

Розвиток науки у сфері соціально-економічних перетворень має багатовікову історію. У ній сформувався цілий ряд напрямків, безліч наукових шкіл, різноманітних течій. Разом з тим, сучасний етап розвитку соціально-економічних відносин є винятково відповідальним. Наука осмислює досвід соціально-економічного розвитку як суспільства, так і окремих галузей економіки. Розвиток сучасної соціально-економічної науки на новому етапі вимагає теоретичного обґрунтування з метою створення відповідного наукового підходу. У цьому бачиться одна з основних цілей розробки даного наукового дослідження.

Оскільки сучасна економіка являє собою складну сферу економічних взаємин, це означає, що її теоретичний підхід передбачає наявність великого спектра напрямків з метою усебічного вивчення внутрішньої структури, форм руху і функціонування соціально-економічної системи для формування програми розвитку базової галузі економіки - вугільної промисловості.

Таким чином, даний напрямок дослідження повинен надати цілісне вивчення основних підходів до проблеми взаємодії соціальних, економічних і адміністративних регуляторів і їхнього використання на різних рівнях управління народним господарством України. Це припускає, що дві основні задачі науки полягають у виявленні принципів соціально-економічної системи і реальної соціально-економічної структури управління.

Економічний розвиток суспільства пов'язаний з переходами економіки з одного стану в інший. Разом з тим для всіх перехідних економічних відносин і станів економіки загальним є те, що на період переходу вони поєднують у собі деякі риси і властивості минулих економічних відносин. Названі переходи можуть носити як локальний чи регіональний, так і загальний характер.

Необхідність формування нової соціально-економічної системи в базових галузях народного господарства України в цілому обумовлена перехідним періодом і необхідністю раціонального управління економічними процесами.

Паливно-енергетичний комплекс є особливою галуззю виробництва, від діяльності якого залежить стан усього народногосподарського комплексу. Транспортний комплекс варто також віднести до базової галузі, який покликаний забезпечити своєчасне постачання енергоносіїв і сировини споживачам незалежно від їхнього місцезнаходження. При цьому залізничний транспорт несе на собі найважливішу функцію перевезення вугілля, коксу й іншої вугільної продукції до місця їх використання у виробничому процесі, і для побутових потреб.

Різке падіння обсягів виробництва вугілля в Україні в 90-і роки змінило функції транспортної роботи залізниць, що відобразилося в негативних явищах, як у вугільній галузі, так і в інших галузях народногосподарського комплексу.

Розроблення сучасної стратегії розвитку паливно-енергетичного комплексу, у тому числі, вугільної промисловості, повинне бути спрямоване на інтеграцію в Європейське Співтовариство (ЄС) і стимулювати зростання вантажної роботи залізничного транспорту. У цій ситуації необхідно виробити стратегію спільного розвитку двох базових галузей на найближчі кілька років і на подальшу перспективу.

Відсутність чіткої законодавчої бази привело до того, що галузі, які несли на собі риси рентабельних - вугільна, нафтопереробна, газова й електроенергетична, перетворилися на категорію збиткових. Вони надзвичайно болісно відчувають на собі кризові піки.

Об'єктивні умови, що склалися до нинішнього часу у всіх галузях народного господарства й, у тому числі, у вугільній промисловості, свідчать про те, що вони мають дійсно негативний характер.

Тому актуальною задачею є проблема прийняття рішень, що сприяли б стабілізації виробництва на рівні галузі в умовах обмеженості і дефіциту виробничих ресурсів, оскільки без цього неможливо здійснити прогресивні структурні зрушення в економіці, підвищити конкурентоспроможність і забезпечити стабільний соціально-економічний розвиток держави.

Постановка задачі, таким чином, припускає: вивчення стану і роботи паливно-енергетичного комплексу, і, насамперед, вугільної промисловості, визначення тенденцій її соціально-економічного розвитку і ступеня взаємодії з галузями транспортного комплексу, а також розроблення напрямку і рівнів соціально-економічного розвитку на перспективу.

Зараз теоретичні і практичні основи вирішення поставленої проблеми у вугільній промисловості розроблені в неповній мірі. Слід зазначити, що стан і робота галузі аналізуються, як правило, з використанням кількісних і якісних показників одночасно без урахування взаємозалежного впливу на них трудових ресурсів, транспортного комплексу, галузей, які виробляють основні виробничі фонди і споживають енергоносії. Питання про визначення тенденцій розвитку галузі та розрахунок рівня її соціально-економічного розвитку за допомогою економіко-математичних та інших методів з метою отримання оптимального варіанта і одержання найбільшого прибутку за рахунок ефективного використання наявних ресурсів залишаються відкритими. Таким чином, дослідження вважається актуальним. Актуальність визначення пріоритетів розвитку вугільної галузі як стратегічного елемента ПЕК повинна віддзеркалювати принципові підходи Кабінету Міністрів щодо створення на нових економічних засадах механізму управління, планування і регулювання галузі в умовах нестабільного зовнішнього середовища.

Ступінь дослідження проблеми. Світова практика свідчить про традиційний і відносно новий, з погляду ринкових пріоритетів, напрямок вивчення економічних проблем розвитку і реструктуризації вугільної промисловості як складової ПЕК. Особливий внесок у розвиток цієї проблеми в науці здійснили такі вчені, як Лукінов І.І., Бабич В.П., Дорогунцов С.І., Герасимчук М.С., Геєць В.М., Петрович Й.М., Василенко В.М., Балацький О.Ф., Клочко В.С., Абалкин Л.І., Данилишин Б.М., Куліш С.А., Антоненко Л.А.

Історія становлення і розвитку економіки паливно-енергетичного комплексу може бути доповнена іменами таких вчених, як Бакулев Г.Д., Струмілін С.Г., Біренберг Б.М., Загній А.Г., Мартиненко В.Ф., Рішетняк А.А., Герасимчук Д.М., Шидловський А.К., Стеченко М.Д., Льош А., Ламперт Х., Портер М., Хеммер М., Чампе Д., Хейне П. І. та інших.

Зв'язок теми дисертації з планом науково-дослідних робіт. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт Української державної академії залізничного транспорту (УкрДАЗТ). Дисертація затверджена вченою радою УкрДАЗТу. Основні результати дослідження здійснені відповідно до плану науково-дослідних робіт УкрДАЗТ за темами: 30/1 “Проект державної програми розвитку та функціонування міжнародних транспортних коридорів в Україні на період до 2005 року”; розділ “Розробка пропозицій з аналізу та наукового обґрунтування загальних положень розділу програми “Залізничний транспорт” (ГР 0198U005208 інв. №0398U000557); розділ “Обсяги перевезень, організація та розміри руху на зовнішньому залізничному транспорті” (ГР 0195U010804 інв. № 0293U003084); №34/3-04 Б УДК 338.47.009.12 “Підвищення конкурентноздатності залізниць” (№ держреєстрації 0401U003230).

Госпрозрахункова робота виконана відповідно до “Державної програми соціально-економічного розвитку України на період 1995-2000 рр.”, що базується на дослідженнях, пов'язаних з тематикою науково-дослідних і бюджетних робіт кафедр “Економіка транспорту”, “Економіка організації і планування підприємством”, “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності на транспорті”.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних і методологічних підходів і концептуальних основ з удосконалення діючої системи організації управління, планування і державного регулювання, необхідної для формування і реалізації економічної та соціальної моделі розвитку вугільної промисловості як ключової галузі паливно-енергетичного комплексу. Реалізація мети полягає в удосконаленні механізмів державного регулювання базової галузі, яка забезпечує енергетичну незалежність держави і визначає функціонування всього народногосподарського комплексу з орієнтацією на поступову інтеграцію України до ЄС.

Мета дослідження обумовила розв'язання таких задач:

виявлення економічної сутності діючої системи планування і державного регулювання вугільної промисловості;

визначення ролі і місця державного регулювання економічних процесів, які відбуваються у галузі в умовах ринкових відносин, як фактора стабілізації та подальшого розвитку економіки;

виявлення об'єктивних тенденцій зміни економічних показників з метою вивчення економічної кон'юнктури галузі, що формується під впливом різноманітних факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх;

теоретичне обґрунтування сутності функцій вугільної промисловості та розробка концептуальних основ її стратегічного розвитку;

аналіз зарубіжних підходів до управління паливно-енергетичним комплексом в цілому і підприємством вугільної промисловості зокрема;

виявлення факторів дестабілізації, що погіршують стан енергетичної незалежності країни;

оцінка сучасних тенденцій і перспектив розвитку вугільної галузі і паливно-енергетичного комплексу у світі;

дослідження енергоємності української економіки і визначення шляхів її забезпечення енергоносіями;

розробка основних етапів розвитку вугільної промисловості України з моменту початку експлуатації ресурсів до нинішнього часу;

виявлення загроз енергетичної безпеки країни та оцінка їх наслідків;

проведення комплексного аналізу роботи вугільної галузі з метою виявлення об'єктивних причин зниження ефективності роботи підприємств;

аналіз транспортної складової на перевезення вугільної продукції залізничним транспортом з метою обґрунтування доцільності тарифних знижок;

наукове обґрунтування соціальних наслідків господарювання у вугільній галузі, та розробка пропозицій з удосконалення механізму державного регулювання зайнятості і вирішення комплексу соціальних питань;

обґрунтування програми поетапного реформування вугільної галузі;

аналіз діючого фінансово-економічного механізму підтримки і підвищення ефективності підприємств галузі з метою удосконалення;

визначення підходів до інтеграції вугільної промисловості України до Європейського Співтовариства з метою удосконалення та розробки прикладних рекомендацій.

Об'єктом дослідження є економічні процеси, що відбуваються в базових галузях економіки (вугільна промисловість і залізничний транспорт) у їх економічній трансформації в умовах взаємодії.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні, методичні та прикладні основи управління, планування і державного регулювання вугільної промисловості з метою забезпечення стабільного макроекономічного зростання й енергетичної безпеки держави.

Методологічною основою є економічна теорія і наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів з теми дослідження. У процесі дослідження застосовані методи моделювання, порівняльного економічного аналізу, експертних оцінок, супровідних змін, формалізації, системного підходу, багатофакторного прогнозування, емпіричного дослідження, логічного моделювання, програмування, графічний метод та інші.

Інформаційну базу дослідження склали: Конституція України й інші закони, статистична база даних Міністерства вугільної промисловості України, Міністерства палива й енергетики України, Міністерства транспорту і зв'язку України, Міністерства промислової політики і з питань Європейської інтеграції України, Держкомстату України, Державної комісії з паливно-енергетичного комплексу і транспорту України, підприємств і шахт, Укрзалізниці, під'їзних колій залізничного транспорту (ПКЗТ), матеріали Ради по вивченню продуктивних сил НАН України, наукові публікації українських і зарубіжних авторів, результати монографічних досліджень на підприємствах Мінвуглепрому України, Мінпаливенерго і Укрзалізниці.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в наступному:

На основі здійснених автором наукових досліджень отримані такі результати, які можна кваліфікувати, як вперше отримані:

розроблені теоретичні основи концепції прийняття рішень на макрорівні про напрямок і рівень економічного розвитку галузі, сутність якої полягає в необхідності наукового обґрунтування;

розглянуто проблему і доведено про доцільність урахування всього комплексу економічних факторів, що прямо і опосередковано впливають на роботу вугільної галузі і її підприємства;

запропоновано підходи зі стимулювання інвестиційних процесів у вугільну галузь, що базуються на проведенні планування обсягу інвестицій державними регулюючими структурами;

розроблено методологічні підходи взаємозалежної оцінки показників роботи двох базових галузей економіки - вугільної промисловості і залізничного транспорту;

розроблено і запропоновано понятійний апарат: “відкритість національної економіки ПЕК”, “мертва точка 1 т. товарного вугілля”, “демпінгова маржа вугілля”, “оптимум ПЕК”, “динаміко-хронологічна модель”, що складає передумови формування моделі інтеграції до ЄС;

обґрунтовано концептуальні основи з формування і розвитку реструктуризації у вугільній галузі, що враховують раніше не аналізовані критерії, та забезпечують виведення галузі зі збитковості до прибутковості;

розроблено класифікацію основних макроекономічних показників, яка забезпечує функціонування блока моделі перспективного розвитку вугільної промисловості;

доведено на доцільність сформованої структури вантажоперевезень вугілля залізницями і запропоновані варіанти оптимальних моделей цих перевезень у нинішньому часі та перспективі, що забезпечує суттєве зменшення транспортної складової;

розроблено моделі з організації управління, планування і регулювання виробничими витратами в частині прямих у цілому по Мінпаливенерго і по окремих об'єднаннях і підприємствах.

Отримано такі результати, які можна класифікувати, як удосконалені:

показники, за якими можна оцінити конкурентоспроможність галузі;

рекомендації з удосконалення стратегічного планування базової галузі;

методика оцінки соціально-економічного стану паливно-енергетичного комплексу з виділенням вугільної промисловості як стратегічного об'єкту та об'єкту економіки, планування і державного регулювання, що на відміну від діючої дозволяє визначити енергетичний потенціал та енергетичну незалежність країни;

економічна природа протиріччя між збитковістю галузі і зростаючим потребами у паливі і сировині.

Отримано такі результати, які можна кваліфікувати, як ті, що одержали подальший розвиток:

економічний зміст таких понять: “економічний потенціал вугільної промисловості”, “економічний потенціал паливно-енергетичного комплексу”, “системна характеристика економічних показників”, які отримали нову інтерпретацію;

концепція формування основних напрямків розвитку вугільної галузі України з використанням обґрунтованих автором систем моделей і зарубіжних підходів до реструктуризації вугільної промисловості;

методика мікроекономічних підходів до функціонування підприємств, які дають можливість враховувати конкретні об'єктивні умови виробничої діяльності окремих ланок комплексу (шахти, ЦЗФ, транспортні термінали);

методика прогнозування вугільної промисловості на основі діючих та запропонованих підходів під кутом зору внутрішніх і світових перспектив розвитку класичної енергетики.

Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці пропозицій щодо удосконалення організації управління, планування і регулювання соціально-економічним розвитком вугільної галузі. Рекомендації щодо зваженого підходу формування тарифної політики у сфері перевезень вугільної продукції залізничним транспортом будуть сприяти підвищенню ефективності галузі. Основні наукові положення і висновки дисертації запропоновані для розроблення концепції розвитку галузі, для ухвалення рішення по формуванню стратегії збалансованого розвитку базових галузей економіки України.

До результатів, які мають практичне значення, належать пропозиції, які стосуються:

формування варіантів гнучких планів і прогнозів економічного і соціального розвитку галузі, що відповідають умовам її енергетичної стабільності і збалансованості;

визначення напрямків і рівня економічного розвитку вугільної галузі за допомогою системних показників;

визначення та прогнозування можливостей економічного та соціального розвитку базової галузі - один з напрямків планування, що може бути покладений в основу курсу з господарського механізму управління галузі економіки.

Практичні рекомендації щодо управління паливно-енергетичним комплексом України впроваджені на підприємствах вугільної галузі і підрозділах залізничного транспорту: Виробниче об'єднання “Донецьквугілля”, Акт впровадження основних положень і результатів докторської дисертації з річним економічним ефектом 350000 грн; Товариство “Південтрансбуд”, Акт впровадження основних положень і результатів докторської дисертації з річним економічним ефектом 15000 грн; Товариство “Союз Промінвест Донбас”, Акт впровадження основних положень докторської дисертації з очікуваним економічним ефектом; ІППК УкрДАЗТу, Акт впровадження основних положень і результатів докторської дисертації, які втілені у вигляді розділів у підручниках і навчальних посібниках автора з грифом Міністерства освіти і науки України, які використовуються у навчальному процесі в Академії залізничного транспорту та інших навчальних закладів. Крім цього мають місце: Акт впровадження основних положень і результатів дисертації за підписом начальника Управління зовнішніх зв'язків Укрзалізниці (УЗ) та Акт впровадження положень і результатів дисертації за підписом Першого заступника начальника Головного управління електрифікації та електрозабезпечення УЗ. Практичне використання окремих положень і матеріалів дисертаційної роботи для розробки схем-прогнозів розвитку та розміщення продуктивних сил регіонів України підтверджено Довідкою, що завірена Виконуючим обов'язки Голови Ради по вивченню продуктивних сил НАН України.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в роботі наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції, а також поняття належать особисто автору і є його науковими розробками.

Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, у якій автором особисто розроблені наукові положення, методичні підходи і практичні рекомендації щодо науково-методичних основ механізму виведення вугільної промисловості зі збиткової в розряд прибуткової. У наукових роботах, які надруковані у співавторстві, особистий внесок автора зазначений у списку опублікованих робіт в авторефераті на стор. 30-36.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися на міжнародних, всесоюзних, всеукраїнських, наукових, науково-практичних і науково-технічних конференціях і семінарах у 1981-2004 роках, основні з них: “Инвестиционная деятельность в условиях перехода к рыночным отношениям” (Уфа, 1992 р.); “Социально - экономическое развитие регионов” (Пермь, 1999 р.); “Регіони в незалежній Україні: пошук стратегії оптимального розвитку” (Харків, 1994 р.); “Проблеми формування і розвитку регіональних механізмів господарювання: Регіон 94” (Харків, 1994 р.); “Економіка і кадри України” (Харків, 1994 р.); “Регіон: стратегія виживання і розвитку Донбасу” (Донецьк, 1996 р.); “Структурні зміни й інвестиційні проблеми української економіки” (Харків, 1996 р.); “Проблеми економіки й удосконалення економічної освіти у вищій школі” (Кіровоград, 1998 р.); “Социально-экономические проблемы развития транспорта регионов” (Ростов-на-Дону, 1997 г.); “Вплив людського фактора на безпеку руху на залізничному транспорті” (Луганськ, 1999 р.); “Формування механізму регіонального управління в Україні” (Харків, 2001 р.); “Підвищення безпеки через активізацію людини” (Львів, 2001 р.); “Екологічний менеджмент у загальній системі управління” (Суми, 2001 р.); “Проблеми економіки транспорту в умовах реструктуризації” (Дніпропетровськ, 2001 р.); “Проблеми економіки транспорту” (Дніпропетровськ, 2002 р.); “Розвиток підприємницької діяльності на Україні. Історія та сьогодення” (Тернопіль, 2003 р.); “Проблеми розвитку міжнародних транспортних коридорів і формування єдиної транспортної системи” (Коктебель, 2004 р.).

Результати дослідження використовуються в навчальному процесі в курсах: “Стратегія підприємства”, “Стратегічне управління”, “Стратегічний менеджмент”, “Розміщення продуктивних сил”, “Економіка міжнародних перевезень”, “Єдина транспортна система”, “Оперативне управління підприємством”, “Основи екології і природокористування”, “Економіка зарубіжних країн”.

Публікації результатів дослідження. Основні ідеї, заходи і результати досліджень представлені в 92 опублікованих роботах, у тому числі в авторській монографії обсягом 25,7 друк. арк.; 53 статті 19,71 друк. арк.; у 35 наукових фахових виданнях 19,1 друк. арк. Загальний обсяг публікацій 121,18 друк. арк., належить автору 64,06 друк. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, семи розділів, висновків, зі списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації 387 сторінок друкованого тексту, у тому числі 40 таблиць, 32 формул, 59 рисунків, списку використаних джерел літератури 346 і 7 додатків на 119 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Розвиток концепції управління паливно-енергетичним комплексом у ринкових умовах” пропонується алгоритм управління паливно-енергетичним комплексом України. У розділі проведений аналіз концепції Національної енергетичної програми України, та інших програмних документів Кабінету Міністрів.

Розкрито причини, що викликають істотний спад виробництва енергоносіїв, де має місце явне протиріччя між наявністю значної сировинної бази та значною перевитратою паливно-енергетичних ресурсів унаслідок неефективного використання устаткування, залучення застарілих технологій, а також надмірних витрат при переробці, транспортуванні і споживанні їх. Звернено увагу на недосконалість відкритих товарних ринків (бірж, аукціонів) із продажу продукції ПЕК. Разом з тим, загальний порядок дій, спрямованих на інтеграцію енергетики України в енергетичний сектор Європейського Союзу, припускає проведення негайної реструктуризації і розроблення стратегії її розвитку, що забезпечить “відкритість національної економіки ПЕК”. Підкреслюється важливість розроблення політики енергетичної безпеки України, де цементуючим компонентом виступає вугільна промисловість. Саме дана обставина послужила основою для прийняття найважливішого документа Програми “Українське вугілля”.

Для практичної реалізації зазначеного вище документа надзвичайно важливим вважалося проведення комплексу робіт із закриття нерентабельних підприємств з одночасною компенсацією потужностей за рахунок введення в експлуатацію нових об'єктів, тобто створення передумов для забезпечення “оптимуму ПЕК”.

Розглянуто методологічні питання розвитку паливно-енергетичного комплексу як стратегічного об'єкта, а також об'єкта організації управління, планування і державного регулювання.

Аналіз вітчизняних та зарубіжних джерел свідчить про те, що вчені та фахівці підкреслюють важливість і вагомість пошуку шляхів підвищення ефективності роботи саме вугільної галузі, яка має реальні перспективи подальшого розвитку. Разом з тим більшість схиляється до точки зору про необхідність приведення механізму господарювання в галузі до потреб і вимог ринку. Одні виходять із пропозиціями про корпоратизацію підприємств, акціонування, приватизацію, інші - присвячують розробленню концепції відокремленості регіонів, треті - наголошують на вирішенні складної проблеми з основними виробничими фондами. Більша частина дослідників схиляється до необхідності проведення комплексної реструктуризації галузі. Саме останні вимагають науково-обґрунтованого механізму фінансування комплексу заходів, у числі яких ключовим моментом є вирішення соціальних питань для звільнених працівників підприємств які закриваються.

Вивчені та обґрунтовані зарубіжні підходи до управління ПЕК. Підкреслюється, що сучасні дослідження в області економіки, палива й енергетики, свідчать про те, що в недалекому майбутньому споживання нафти і газу у світі перевищить приріст їхніх запасів. Накопичений світовий і вітчизняний досвід дав можливість для побудови теоретичних та методологічних підходів щодо розвитку паливно-енергетичного комплексу як стратегічного об'єкта та необхідність використання методики організації управління, планування і державного регулювання, яка є фундаментом для забезпечення енергетичної безпеки держави. Доказано, що практично відсутні дослідження з питання державного регулювання галуззю на етапі її відродження і входження в ринкову економіку в контексті взаємоув'язки з головним кістяком - залізничним транспортом. Останній є ланцюгом, що забезпечує перевізний процес і, як прямо, так і побічно впливає на собівартість вугільної продукції.

У розділі дана оцінка розподілу окремих енергоресурсів у розрізі споживачів і очікувані варіанти зміни енергобалансу в перспективі. Звертається увага на роль і вагомість науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок в сфері формування “оптимуму ПЕК” і удосконалення механізму формування національної енергетичної програми. Підкреслено на необхідність регулюючої ролі держави в питаннях стимулювання розвитку вугільної промисловості, а також на нові тенденції у формуванні енергетичної політики як на регіональному рівні, так і у питаннях нових форм державного регулювання енергозбереження.

Доказано, що формування науково-обґрунтованого механізму регулювання паливно-енергетичного комплексу нерозривно пов'язане з розширенням функції держави на макроекономічні аспекти видобутку, виробництва, транспортування, переробки енергоресурсів.

У другому розділі “Соціально-економічне значення паливно-енергетичного комплексу України” розглядається ПЕК як сукупність родинних базових галузей країни, що забезпечують потреби народного господарства енергоносіями. Проблема забезпечення енергоносіями -- одна з найбільш важливих в Україні, оскільки від неї залежить енергетична безпека країни.

Виявлені основні причини, за якими Україна змушена імпортувати газ, нафту, вугілля, електроенергію на загальну суму до 8 млрд., дол. на рік. Науково обґрунтовано, що Україна є однією з найстаріших вуглевидобувних і нафтогазовидобувних країн світу, яка може забезпечить потреби у енергоносіях за рахунок власних ресурсів.

Головні виробники електроенергії -- теплові електричні станції (ТЕС) -- страждають через надмірну вартість вітчизняного вугілля і не менш дорогого газу. Витрати на виробництво електроенергії сьогодні перевищують ціну продажу її споживачам. Надзвичайно високий ступінь зносу основних виробничих фондів ТЕС підвищує виробничі витрати та збитковість.

Теоретично обґрунтовано, що погіршення фінансового стану України відбилося за рахунок великих обсягів імпорту енергоносіїв та значного підвищення цін на них.

Це привело до необхідності розроблення цільової програми імпорту первинних паливно-енергетичних ресурсів для потреб України на період до 2010 року з одночасним визначенням обсягів капітальних витрат на розвиток ПЕК. Визначені концептуальні підходи у вирішенні проблеми енергетичної забезпеченості: проведення активної політики ресурсо- і енергозбереження; максимально можливе, економічно й екологічно виправдане використання власних енергоресурсів; здійснення структурної перебудови економіки, істотне зменшення енергоємності виробництва; орієнтація на використання альтернативних видів палива й енергії.

Проведено комплексний аналіз роботи ПЕК України. У результаті виявлено, що забезпеченість України в паливно-енергетичних ресурсах здійснюється за рахунок використання власної вуглеводної сировини, а також первинних ресурсів атомної і гідроенергії. Разом з тим, має місце імпорт в обсязі 40 млн т нафти і близько 70 млрд м³, газу з закордонних держав, де домінуючу роль займають Росія, держави Середньої Азії й Азербайджан.

На підставі вивчення та узагальнення теоретичних та методологічних основ багатовікового досвіду розвитку вугільної галузі автором уперше розроблена та запропонована динаміко-хронологічна модель розвитку (ДХМР) вугільної галузі, яка надається на рисунку 2, що охоплює весь період її функціонування й орієнтована на найближчу і подальшу перспективи. ДХМР вводиться як понятійний апарат.

Зіставляючи ступінь впливу сировинних, паливно-енергетичних і трудових ресурсів, а також регіонів споживання готової продукції (палива), була удосконалена методика енерго-виробничих циклів. Сполучення енерго - виробничих циклів (ЕВЦ) формують просторово-технологічну основу територіально-промислових комплексів. Таким чином, метод ЕВЦ більш прийнятний для обґрунтування оптимуму ПЕК, а також комплексних формувань - промислових вузлів і районів. Так, у промислові формування доцільно виділяти, і регламентувати їхню діяльність, користуючись галузевим методом. Метод ЕВЦ виправданий не тільки з точки зору промислових вузлів і районів, але він корисний для розкриття резервів, підвищення продуктивності праці й економії ресурсів ПЕК (повна раціональність), по лінії руху палива від його сировинного змісту до переробки (споживання) і випуску готової продукції. Методика пропонується як інструмент планування і державного регулювання розвитку галузі.

Автором виявлені основні причини низького видобутку та подорожчання вугілля: катастрофічний знос основних виробничих фондів; значне погіршення гірничо-геологічних умов; зменшення потужності продуктивних горизонтів, яке складає близько метра; кожна восьма тонна, що вилучається, видобувається на крутому падінні; збільшення глибини гірських розробок до 1000-1300 метрів; значна частина розроблюваних горизонтів небезпечна по гірським ударам і раптовим викидам вугілля і метану; високий ступінь обводненості горизонтів, високий відсоток виробничого травматизму і смертності. Автором класифіковані загрози енергетичної безпеки України, що розмежовують внутрішні і зовнішні фактори.

Виявлені значні втрати робочого часу, що пов'язані як із соціально-економічною незадоволеністю, так і з поганою організацією праці.

Досліджено динаміку капітальних вкладень у вугільну промисловість з Державного бюджету і за рахунок засобів галузі з 1987 р. Доведено, що ці інвестиційні проекти не відповідають вимогам сьогодення і мають потребу в науковому обґрунтуванні. Ці фактори є передумовою для розроблення теоретичного підходу до виявлених проблем.

Розділ третій “Аналіз діяльності Мінпаливенерго України і підприємств галузі” присвячений аналізу роботи за період з 1999-2003 рр. за основними показниками з застосуванням методів динамічного ряду, факторного аналізу, кореляційної залежності, відносних та абсолютних величин, порівняльного та інших.

Виявлені причини негативного характеру, що впливають на ефективність виробництва вугільної продукції, причини кризи, що негативно відбилися на всьому народно-господарському комплексі.

Виявлено недоліки при розподілі умовно постійних витрат. Вважається доцільним при плануванні собівартості на підприємствах, що видобувають одночасно кілька сортів вугілля, переглянути облік адміністративних і загально виробничих витрат з урахуванням зміни обсягу видобутку вугілля. Теоретично доказано, що об'єднання збиткових підприємств може бути напрямком стратегічних рішень, реалізація яких приведе до скорочення витрат у частині адміністративних.

Встановлено високий ступінь залежності собівартості вугілля від обсягів його видобутку за рахунок використання математичного апарату. Розрахунки показали, що зменшення обсягів видобутку вугілля веде до зростання собівартості з імовірністю 0,95. Усі виробничі витрати за елементами витрат також відбивають цю тенденцію.

Розкрито диспропорції співвідношення собівартості й оптової ціни. Доведено, що у вугільній галузі порушено основний закон ринкової економіки, який забезпечує підвищення ціни над собівартістю на мінімальний відсоток рентабельності.

Виявлена і математично доведена залежність між зниженням видобутку вугілля і зростанням виробничих витрат. При збільшенні обсягу видобутку вугілля і використанні більш вдосконаленої техніки створюються сприятливі умови для поліпшення якості роботи, зростання продуктивності праці, інтенсивності використання нової техніки, застосування більш прогресивних методів видобутку вугілля, зменшення собівартості видобування вугілля та підвищення його конкурентноздатності.

З загальної кількості факторів, що впливають на виробничі витрати, виділені: народно-господарські, внутрішньогалузеві, залежні від характеру послуг, організації і характеру роботи видобувного підприємства.

Класифіковано причини збитковості підприємств Мінпаливенерго, що складаються з об'єктивних і суб'єктивних факторів. Доведена доцільність стратегічного підходу до формування інвестиційної активності галузі. Обґрунтована доцільність тарифних знижок на перевезення готової товарної продукції залізничним транспортом.

Розділ четвертий “Взаємодія паливно-енергетичного і транспортного комплексів” присвячений дослідженню ступеня взаємозалежності двох базових галузей економіки країни з метою виявлення взаємодії і пріоритетів зі стратегічної точки зору. Дослідження взаємодії двох базових галузей розглядалося з позиції півторавікового досвіду з метою пошуку найбільш оптимального рішення як уже досліджуваних об'єктів, так і держави в цілому. Доведено, що збільшення видобутку вугілля залежить від зниження витрат на його транспортування залізничним транспортом. Це є передумовою для розроблення моделі внутрішніх економічних зв'язків, що описані в сьомому розділі.

Як свідчить світовий досвід транспортування вантажів, саме вугільна промисловість у більшості випадків створювала стартові позиції для прокладання залізничних магістралей і виступала як вагомий аргумент для науково-технічного прогресу на залізницях. Дослідження роботи залізничних компаній США і європейських країн протягом останніх 150 років дає підставу стверджувати, що масові перевезення твердого палива займають більше половини усього вантажообігу. Ряд країн розширюють діяльність спеціальних транспортних вугільних коридорів (США, Південно-Африканська республіка), перевезення твердого палива європейськими залізницями є проблемою, що знаходиться в загальній стратегії досліджень ряду міжнародних організацій, таких як Міжнародний союз залізниць (МСЖД), співтовариство європейських залізниць (CER), Міжнародний союз суспільного транспорту (UITR) та інших. Перед європейськими залізницями поставлена задача розвитку великовагового руху, у тому числі перевезень вугілля на далекі відстані.

Теоретично обґрунтовано важливість відзначених підходів до розробки стратегії вантажних залізничних перевезень в Україні, що має для цього реальні економічні передумови.

Визначено причини зміни в перевезеннях вугілля в місцевому, внутрішньо регіональному і транзитному сполученнях, що привели до істотного спаду всього перевізного процесу. Динаміка змін підкреслює важливість організації управління, планування і державного регулювання у варіанті взаємозалежного розвитку як вугільної галузі, так і залізничного транспорту. Хронологія динаміки вантажообігу залізниць практично відповідає підйомам і спадам економічної активності вугільної промисловості Донбасу. Прогнозна оцінка видобутку вугілля до 152,4 млн т у 2000 році не досягла рівня приросту вантажних перевезень, що планувався.

Визначено значення ПКЗТ (під'їзді колії залізничного транспорту) у перевезенні паливних вантажів. Довжина ПКЗТ більш ніж у 2 рази перевищує розгорнуту довжину магістральних залізниць. Доведено, що транспорт ПКЗТ, як і внутрішньовиробничий транспорт шахт і ЦЗФ (Центральні збагачувальні фабрики), відіграє важливу роль у стратегії розвитку паливно-енергетичного комплексу і вугільної промисловості.

Розкрито важливість залізничних перевезень коксу для металургійних підприємств України. У дисертації знайшли місце пропозиції у частині оптимізації перевізного процесу зазначеної номенклатури вантажів.

Вирішені проблеми взаємодії вантажоперевезень, що мають місце в умовах взаємодії вугільної галузі і залізничного транспорту.

П'ятий розділ дисертації “Соціально-економічне обґрунтування проведення реструктуризації підприємств ПЕК” акцентує на тому, що, враховуючи особливості економічного розвитку вугільної промисловості у більшості країн світу і спираючись на накопичений досвід управління нею, можна стверджувати, що галузь в основному залишиться в державній власності. Отже, тільки держава, використовуючи ефективні механізми планування і державного регулювання, може забезпечити стабільний розвиток галузі.

Дефіцит Державного бюджету і відсутність інвестиційних проектів у вугільну промисловість стали головною причиною погіршення роботи галузі. Умовами подолання негативного становища є реструктуризація управління галузі. У нинішній час діє трирівнева структура управління, наукове удосконалювання якої дозволить здійснити більшість технічних, економічних і соціальних задач і управлінських функцій. Важливими й актуальними продовжують залишатися питання регулювання власності.

Рис. 1. Динаміко-хронологічна модель розвитку вугільної галузі (початок).

Динаміко-хронологічна модель розвитку вугільної галузі

.

Рис. 2 - Динаміко-хронологічна модель розвитку вугільної галузі (закінчення).

Основними задачами, що стоять перед Мінпаливенерго і Департаментом вугільної промисловості, є розроблення і реалізація стратегічного плану розвитку галузі. Управлінські структури середньої і нижньої ланки покликані сьогодні розробляти і втілювати в життя переважну більшість виробничих, економічних і соціальних питань на мікрорівні. Стратегія виробничого об'єднання або підприємства, що розроблена і реалізується, спирається на комплекс природних, економічних і соціальних передумов, що формують конкурентні переваги підприємства, яке розглядається. Задачі створення повноцінного внутрішнього ринку орієнтує підприємство на пошук нових (додаткових) видів діяльності.

Доведена доцільність збереження об'єднання і забезпечення самостійності шахт на підставі:

відсутності перешкод у розвитку і зміцненні підприємництва, а, отже, можливості швидкого переходу повною мірою до ринкової економіки;

прискореного формування ринку за рахунок появи більшої кількості суб'єктів вільної конкуренції;

більш гнучкої і динамічної структури управління, що дозволяє легше пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі;

зниження витрат на утримання управлінського апарату;

поліпшення можливості для здійснення приватизації підприємства й освоєння нових виробничих відносин, для організації різних асоціацій й інших подібних форм управління, за власним вибором.

Констатовано, що вихід зі складу об'єднання підприємств із найбільш потужним виробничим потенціалом автоматично погіршує економічні і соціальні умови інших підприємств, що невиправдано економічно і несправедливо з соціальної точки зору.

Концепція управління об'єднанням будується на принципах:

повної реалізації прав власника за допомогою відповідних структур;

максимальної ефективності і корисності для шахт інших структур, сформованих на підставі добровільної передачі їм шахтами певних функцій, прав і засобів;

повної самостійності і відповідальності підприємств у всіх питаннях господарської діяльності в рамках діючого законодавства;

максимально можливої концентрації влади в об'єднанні для вирішення тих питань, що входять у його компетенцію на період реструктуризації.

Визначено задачі діяльності підприємства і найбільш перспективні напрямки бізнесу. Серед останніх надзвичайно актуальним постає організація спільних із закордонними партнерами підприємств, у першу чергу тих, що спеціалізуються на поліпшенні якості вугілля (збагачувальна фабрика чи установки по брикетуванню) і на виробництві дефіцитних матеріалів і устаткування для вугільних шахт.

Запропоновано основні напрямки удосконалення механізму державного регулювання зайнятості осіб, звільнених унаслідок закриття шахт, і напрямку удосконалення механізму державного сприяння зайнятості.

Підкреслено важливість вирішення економіко-правових проблем реструктуризації вугільної промисловості, класифіковано перелік проблем, що виникають у ході реструктуризації вугільної промисловості, розглянута ситуація, у процесі якої починає функціонувати “інститут правонаступництва”, критично проаналізовані законодавчі акти, що передбачають міри соціального захисту працівників, що вивільняються.

Важливість вирішення соціальних питань пояснюється надзвичайно високим рівнем травматизму і смертності в галузі. Реструктуризація, що проводилася раніше, не створила передумови зниження смертності в галузі, навіть на фоні виведення з експлуатації найбільш небезпечних шахт, дільниць і забоїв. Закриття шахт веде до “занепаду” міст і робочих селищ. Підкреслюється те, що реальність працевлаштування шахтарів, що вивільняються, деякою мірою може бути зміцнена організаційним характером реструктуризації і безумовною наявністю державної підтримки, тобто і тут першочергову роль відіграють інструменти планування і державного регулювання.

Критично розглянута ситуація функціонування єдиного технологічного ланцюга “вугілля - кокс - метал”. Пропонуються критерії відповідальності вищих державних органів управління в питаннях розвитку вугільної промисловості, розглянуті варіанти компенсації витрат на реалізовану вугільну продукцію (районні коефіцієнти, механізм спеціальної надбавки до тарифів на електроенергію). Досліджено можливості реструктуризації боргів підприємств.

На прикладі безперспективних підприємств компаній “Лисичанськвугілля” і “Торезантрацит” здійснене моделювання просторових систем мікрорівня вуглевидобувного підприємства.

Шостий розділ “Стратегічні напрямки проведення реструктуризації ПЕК України” мав на меті побудову теоретичного фундаменту й обґрунтування методичних підходів до програми реструктуризації галузі з метою досягнення конкурентостійкісті підприємств. Визначені причини непривабливості шахт для приватизації або оренди. На підставі комплексного аналізу вивчення офіційних документів розроблена схема реструктуризації вугільної галузі, яка здійснювалася протягом останніх 10 років.

Комплекс періодично прийнятих офіційних документів свідчить про недостатнє наукове опрацювання цього складного і суперечливого процесу. Виявлені недоліки в питаннях забезпечення програми реструктуризації послужили підставою наукового обґрунтування етапів реструктуризації, де подаються цілі 90-х і 2000-х років і наслідки у вигляді адекватного реагування на провали в практичній реалізації раніше прийнятих документів. У дисертації подаються питання, на які відсутні відповіді й в офіційному останньому документі - Програмі “Українське вугілля” (Постанова КМ України від 19 вересня 2001 року № 1205). Це :

який рівень збитковості в діяльності шахти може бути основою для ухвалення рішення про її закриття;

скільки шахтарів буде звільнено згідно з кожним із можливих сценаріїв здійснення реструктуризації вугільної галузі і яка кількість їх буде працевлаштована на підприємствах вугільної промисловості й в інших галузях економіки;

який обсяг фінансової підтримки необхідний для створення нових робочих місць і ліквідацію старих, які джерела фінансування й у яких пропорціях вони будуть брати участь у цьому процесі.

Найбільш уразливим у відзначеному документі є те, що відсутній розділ, який регламентує надання соціального захисту гірникам, що вивільняються, і відповідно не визначені показники обсягів підтримки державної допомоги з їхнього працевлаштування чи адресної матеріальної допомоги, оскільки без наявності фінансової підтримки дійсна програма не знайде свого втілення. Доведено, що нинішній етап реструктуризації відбувається без урахування величезного комплексу обставин, які прямо чи посередньо впливають на стан галузі.

Недолік нинішнього етапу реструктуризації, що здійснювався без врахування програми галузевого розвитку і у відсутності програми реструктуризації, привів до неможливості розроблення енергетичної стратегії України. Програма реструктуризації, таким чином, не була реалізована. Тому здійснено наукове обґрунтування проведення реструктуризації вугільної галузі України, що полягає в створенні теоретичного і методологічного підходу щодо етапів її проведення, джерел, розмірів і механізму фінансування, математичного моделювання щодо прийняття найбільш оптимального варіанта, що дозволить досягти значного підвищення ефективності роботи вугільної галузі з мінімально можливими витратами стосовно її здійснення. Пропонована програма реструктуризації. Наукова новизна запропонованої автором програми реструктуризації вугільної галузі полягає в комплексному підході її проведення:

враховуються всі Державні Програми й Укази Президента України, Постанови Уряду України з реанімування вугільної галузі як основного стратегічно важливого енергетичного об'єкта;

враховано всі питання, на які раніше не були дані відповіді в Програмних документах;

враховано соціальні наслідки і намічені заходи щодо їхнього пом'якшення при здійсненні етапу по закриттю шахт;

розраховано економічний ефект від результатів здійснення реструктуризації;

усі заходи подаються на рівні державного і внутрішньогалузевого регулювання.

Зміна форми власності надасть можливість забезпечити державу і населення вугіллям за мінімально можливими цінами. Здійснення процесу приватизації певної кількості підприємств приведе до скорочення держпідтримки й економії засобів Держбюджету, підвищення ефективності роботи приватизованих підприємств за рахунок застосування стратегії низьких витрат. Більш ефективне використання робочого часу і робочої сили, зниження енергетичних, матеріальних і трудових витрат дозволять забезпечити рентабельність цих підприємств. Як наслідок з вище сказаного - за рахунок підвищення прибутку відбудеться значне поповнення Державного бюджету України.

Автором науково обґрунтоване створення відкритих акціонерних товариств із метою забезпечення внутрішнього і зовнішнього інвестування цих підприємств. Запропонована модель, визначена її адекватність, обрано кращий, оптимальний варіант розвитку цих підприємств.

Особливий механізм приватизації забезпечить створення додаткової емісії акцій. Передбачається продаж пакета за мінімально можливою ціною. У результаті це дозволить здійснити трансформацію кредиторської заборгованості, збільшити обсяги видобутку вугілля, підвищити рівень життя працівників цих підприємств, знизити собівартість вугілля і домогтися його конкурентоспроможності на вітчизняному і закордонному ринках.