Державний земельний кадастр як інформаційна основа еколого-економічної оцінки використання земель

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Еколого-економічна оцінка використання земель є складовою частиною загальної оцінки природних ресурсів. У сучасних умовах необхідність її проведення обумовлюється, в першу чергу, суттєвим антропогенним навантаженням на довкілля, що зумовлює якісні зміни у взаємовідношеннях між людиною та природою. Значною науковою та практичною проблемою стає оцінка використання земельних ресурсів у сільськогосподарському виробництві, а серед завдань еколого-економічної оцінки використання земель сільськогосподарського призначення особливого значення набуває визначення рівня відповідності існуючого стану їх використання до екологічно та економічно оптимального.

В таких умовах особливої актуальності набуває розробка та конкретизація теоретико-методологічних основ і методичних принципів ведення державного земельного кадастру в тій його частині, що стосується обліку факторів, суттєвих з точки зору збереження та охорони природного стану довкілля, формування сприятливого навколишнього середовища та забезпечення сталого розвитку територій на засадах еколого-безпечного використання їх земельно-ресурсного потенціалу.

Останнім часом, дослідження в галузі еколого-економічної оцінки використання земельних ресурсів набувають досить широкого характеру. Проблематиці розробки підходів до екологічного та економічного вивчення земель присвячені роботи провідних вчених: Д.І. Бабміндри, І.К. Бистрякова, П.П. Борщевського, С.Ю. Булигіна, П.В. Вєдєнічева, С.М. Волкова, Д.І. Гнатковича, А.С. Даниленка, Б.М. Данилишина, Д.С. Добряка, В.В. Докучаєва, С.І. Дорогунцова, О.П. Канаша, В.В. Медведєва, В.Я. Месель-Веселяка, Л.Я. Новаковського, Ю.М. Палєхи, І.А. Розумного, П.Т. Саблука, В.Ф. Сайка, А.Я. Сохнича, М.Г. Ступеня, А.Г. Тихонова, В.М.Трегобчука, А.М. Третяка, М.М. Федорова, М.А. Хвесика, С.Д. Черьомушкіна та інших науковців.

Разом з тим, враховуючи динамічність перетворень у аграрному секторі, доцільно приділити додаткову увагу питанням, що стосуються інформаційного забезпечення процесу оцінки використання земельних ресурсів на сучасному етапі. Недостатньо вивчені питання комплексної екологічної оцінки стану землекористування, яка б спиралася на наявні інформаційні масиви щодо основних показників як кількісної, так і якісної характеристики землекористування.

Відповідно до цього, в нинішніх умовах, набувають актуальності дослідження в галузі еколого-економічної оцінки використання земель, в тому числі, на основі земельно-кадастрової інформації.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних та методологічних засад формування даних державного земельного кадастру як інформаційної основи еколого-економічної оцінки використання земель. Реалізація мети дисертаційної роботи визначила необхідність розв'язання наступних задач:

- проаналізувати історичні, соціальні й економічні передумови розвитку земельного кадастру, як інформаційної бази для еколого-економічної оцінки використання земель;

- обґрунтувати принципи формування земельно-кадастрової інформації про еколого-економічну оцінку використання земель;

- визначити напрями нормативно-правового забезпечення еколого-економічної оцінки використання земель як природного ресурсу;

- здійснити аналіз існуючих принципів економічної, нормативної, експертної грошової оцінки земель, як бази для використання їх в економічних відносинах та розробити пропозиції по їх удосконаленню;

- обґрунтувати критерії оцінки ефективності системи земельно-кадастрової інформації;

- класифікувати інформацію в складі земельного кадастру;

- дати оцінку стану земельно-кадастрової інформації на сучасному етапі;

- розробити пропозиції щодо напрямів удосконалення еколого-економічної оцінки використання земель на базі земельно-кадастрової інформації.

1. Теоретичні основи еколого-економічної оцінки використання земель на базі земельно-кадастрової інформації

Обґрунтовується, що еколого-економічна оцінка використання земель вимагає наявності достатньої, періодично поновлювальної інформації, яка різнобічно характеризує стан земельних ресурсів, а також необхідність високоякісного інформаційного забезпечення еколого-безпечного та економічно-доцільного землекористування.

Зазначається, що наукове осмислення сутності та потреби у земельно-кадастровій інформації обумовлює, в першу чергу, необхідність розгляду та критичного аналізу історичних, соціальних і економічних передумов формування та розвитку, як вітчизняних, так і світових систем земельного кадастру, як у ретроспективі, так і на сучасному етапі.

На основі проведеного аналізу, встановлено, що нинішня земельно-кадастрова система України еволюційно сформувалася починаючи від “провізоріуму”, введеного в Галичині у 1780 році, до нинішнього земельного кадастру, який постійно удосконалюється в умовах реформування земельних відносин. Не зважаючи на те, що земельно-кадастрові роботи в різний час і в різних країнах мали специфіку в змісті і методах ведення, загальним для них було одержання даних про землю і землеволодіння.

Дисертант наголошує, що розвиток земельного кадастру - це, насамперед, удосконалення методів і способів вивчення, обліку й оцінки, класифікації земель по видах угідь і їх якості. Відповідно до цього, від первісних примітивних земельно-облікових систем, сучасний земельний кадастр перетворюється в складний системний захід, що вимагає спеціальних знань і підготовки.

Подано авторське визначення поняття “еколого-економічна оцінка використання земель”, яке розглядається як встановлення рівня відповідності існуючого стану землекористування щодо його екологічно та економічно оптимального стану. Останній розглядається як режим використання земель, завдяки якому будуть гармонійно поєднуватися екологічна безпечність та економічна доцільність землекористування. Завершальним етапом послідовного вивчення різноманітних відмінностей земельних ресурсів визначено бонітування ґрунтів і економічну оцінку земель. Вказується, які на цьому етапі формуються дані, що об'єднують в собі достовірні, обумовлені об'єктивними природними та економічними факторами показники, застосування яких необхідне при еколого-безпечному використанні земель.

Зміст раціонального використання сільськогосподарських угідь, і, перш за все, ріллі, розглядається в контексті такого їх використання, в процесі якого досягається науково обґрунтований економічний ефект для суспільства і забезпечується поліпшення навколишнього середовища і землі.

Автор підкреслює, що агровиробниче групування ґрунтів та природно-сільськогосподарське районування виступають основою, яка логічно пов'язує умови природного середовища та сільськогосподарського виробництва.

Розглядаються принципи здійснення еколого-економічної оцінки використання сільськогосподарських земель, до яких віднесено: законність, повнота, об'єктивність, достовірність, єдність методологічного та інформаційного простору, безперервність, документованість та ін.

Встановлено, що нормативно-правове та методичне забезпечення еколого-економічної оцінки використання сільськогосподарських земель, є легалізованою науково-обґрунтованою системою показників продуктивності та середовище-формуючої цінності земель. Вирішення проблеми запровадження сталого землекористування в умовах формування економіко-правового механізму охорони довкілля має базуватися на системі економічних регуляторів та чіткій нормативно-правовій регламентації. Необхідність нормативно-правового регулювання процесу еколого-економічної оцінки земель зумовлюється, передусім, тим, що правова регламентація положень еколого-економічної оцінки земель визначає їх дієвість та напрями, способи застосування на практиці.

Дисертаційне дослідження виконано із застосуванням діалектичного методу пізнання екологічних та соціально-економічних явищ, системного підходу до процесу еколого-економічної оцінки використання земель. Виокремлено монографічний, історичний, абстрактно-логічний, статистичний та інші методи, що застосовувалися при виконанні дослідження.

2. Оцінка стану інформаційного забезпечення використання земель

Визначено, що земельний кадастр об'єднує в собі облікову інформацію, яка дає різнобічну характеристику стану використання земель, формує інформаційну базу для проведення еколого-економічної оцінки земель.

Встановлено, що дані кількісного обліку, матеріали ґрунтових обстежень, показники економіки землекористування, якісної характеристики сільськогосподарських угідь при зокремленому використанні є менш індикативні та фрагментарні, ніж цілісний масив даних, який дозволяє дати комплексну оцінку стану використання земель регіону, розробити науково-обґрунтовані рекомендації подальших напрямів удосконалення землекористування із урахуванням системи екологічних, економічних та соціальних критеріїв.

Обґрунтовано, що інтегровані кадастрові бази даних повинні поєднувати об'єктивну та актуальну інформацію про місцезнаходження земельних ділянок, їх кількісні та якісні характеристики, правовий режим, цільове призначення, цінність та ефективність використання. Джерелом такої інформації повинна слугувати автоматизована система державного земельного кадастру, яка б, по-перше, базувалась на всебічній та повній інформації про земельні ділянки, а по-друге, була б реалізована в середовищі сучасних інформаційних технологій. Еколого-економічне вивчення використання земель у складі земельно-кадастрових робіт є постійним процесом одержання й оновлення даних про стан землекористування. Систематизація земельно-кадастрових відомостей потрібна для цілеспрямованого використання їх у виробничій діяльності власників землі і землекористувачів, а також для державного управління в галузі використання земельних ресурсів. Екологічна оцінка земель має базуватися на показниках кадастрового обліку якості земель, які вказують на ступінь прояву процесів деградації, та кількісній характеристиці структури землекористування, індикативність якої є суттєвою в контексті аналізу антропогенної перетвореності компонентів довкілля.

Поняття “екологічної оцінки” інтерпретується, як процес систематичного аналізу екологічних наслідків використання земель, облік результатів виконаного аналізу та прогнозу подальшої динаміки екологічного стану земельних ресурсів для цілей управління в галузі використання земельних ресурсів, розробки проектних рішень, проведення грошової оцінки земель.

Автор визначає дані бонітування як об'єктивну основу, що дозволяє транскрибувати показники оцінки із екологічної в економічну площину. Поєднання даних екологічної оцінки земель із матеріалами бонітування ґрунтів сільськогосподарських угідь та даними економічної оцінки земель стає інформаційною основою, що дозволяє інтерпретувати широкий спектр показників використання земель у формі їх еколого-економічної оцінки, моделювати оптимальне використання земель, коригувати показники грошової оцінки земельних ділянок.

Розширення складу відомостей земельного кадастру за рахунок тих, що надають можливість об'єктивно характеризувати стан використання території, ступінь забруднення ґрунтів та стан природоохоронної інфраструктури територій дозволить суттєво удосконалити інформаційне забезпечення еколого-економічної оцінки використання земель.

Проаналізувавши сучасну систему земельно-кадастрового обліку, зміст та класифікацію інформації в складі земельного кадастру, дисертант вказує, що на даний час система державного земельного кадастру нездатна у повній мірі забезпечити процес еколого-економічної оцінки відповідною земельно-кадастровою інформацією, а ряд підходів та технологічних прийомів сучасного земельно-кадастрового обліку є дискусійними. Одним з ключових недоліків нинішнього земельно-кадастрового обліку слід вважати його статистичний характер, оскільки, починаючи з радянських часів, актуалізація кадастрових даних в значній мірі підмінялася веденням статистичної звітності з кількісного обліку земель, а просторові характеристики земельних ділянок нерідко обліковувались із недостатньою точністю та ретельністю.

Обґрунтовується, що здійснення еколого-економічної оцінки поточного стану земель та створення інформаційної бази для справедливого оподаткування та ефективного функціонування механізмів ринкового обороту землі стає можливим лише за тієї умови, коли земельно-кадастрова інформація буде насичена актуальними та достатньо точними відомостями, опрацювання яких може здійснюватися за допомогою певних алгоритмів у автоматизованих системах.

Дисертант звертає увагу на нагальну потребу подальшого удосконалення природно-сільськогосподарського районування і агровиробничого групування ґрунтів на підставі детальнішого вивчення впливу екологічних факторів землекористування на регіональному і місцевому рівнях, що має сприяти підвищенню адекватності землеоцінних показників і показників екологічної оцінки земель особливостям природних умов.

3. Удосконалення еколого-економічної оцінки використання земель на базі земельно-кадастрової інформації

Визначено, що ключовим напрямом удосконалення земельно-кадастрової інформації у середньостроковій перспективі є облік негативних екологічних впливів на земельні ресурси. В такому контексті необхідно, щоб, з одного боку, інформація про земельні ресурси об'єктивно висвітлювала їх сучасний стан, а з другого - забезпечувала б різносторонній попит на відомості і дані, що потрібні зараз і у найближчій перспективі в сфері земельних відносин при функціонуванні ринкової економіки.

Обґрунтовується, що сучасний земельний кадастр, як інформаційна система землекористування, перебуває під впливом розвитку земельного законодавства, зарубіжних кадастрових систем, ринку земель, процесу реєстрації прав на нерухоме майно та обмежень на них, екологічного стану земель, державної політики у сфері охорони і раціонального використання земель, економічної ефективності використання земель, розвитку фіскальної системи та геоінформаційних систем.

Вказується, що до складу атрибутивної інформації, яка характеризує земельну ділянку, мають бути в обов'язковому порядку внесені відомості про її приналежність до того чи іншого природно-сільськогосподарського регіону, картограми агровиробничих груп ґрунтів мають бути в обов'язковому порядку залучені до земельно-кадастрового обліку у формі окремого інформаційного шару, при веденні земельного кадастру необхідно запровадити облік територій національної екологічної мережі.

Результати геоботанічних обстежень сіножатей та пасовищ доцільно обліковувати у формі окремого інформаційного шару, що містить межі поширення тих чи інших рослинних асоціацій, перспективним для оцінки і організації використання земель є кадастровий облік рельєфу (топографії) земельних ділянок. Одним з перших кроків у подоланні екологічної кризи у вуглевидобувних та гірничо-металургійних регіонах України має стати спеціальний кадастровий облік порушених земельних ділянок із урахуванням їх класифікації за характером порушення та типом техногенного рельєфу.

В основу державного земельного кадастру має бути покладено автоматизовану систему, що, в свою чергу, дозволятиме опрацьовувати та інтегрувати інформацію, яка є суттєвою з точки зору оцінки земель, як у формі атрибутивної інформації, так і у формі геопросторових даних.

Наголошується, що найвищої доказовості результати оцінки екологічної ефективності землекористування набудуть у тому випадку, коли вона буде здійснюватися у відповідності з міжнародними стандартами в галузі управління навколишнім середовищем.

У згаданому контексті, досліджено придатність сучасного земельно-кадастрового обліку в Україні для оцінки показників стану навколишнього середовища (землі) згідно міжнародного стандарту ISO 14031 “Управління навколишнім середовищем. Оцінка екологічної ефективності”. За результатами проведеного аналізу робиться висновок про те, що існуючий земельно-кадастровий облік у значній мірі забезпечує інформаційну базу для здійснення оцінки екологічної ефективності землекористування відповідно до критеріїв міжнародного стандарту ISO 14031.

Вказується, що обґрунтованість показників оцінки земель має важливе соціально-економічне значення, яке обумовлюється їх роллю в процесі захисту майнових інтересів юридичних осіб та громадян, які набули або набувають земельні ділянки у власність чи користування. Однак, сьогодні діючий методичний підхід фактично не передбачає врахування в процесі оцінки такого рентоутворюючого фактору як місцеположення земельної ділянки. Виходячи з цього, обґрунтовано необхідність підвищення об'єктивності та доказовості показників грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення на основі обліку фактору їх місцеположення.

Запропоновано оціночне зонування території Київської області з метою визначення відносно гомогенних зон прояву ряду факторів, що значною мірою впливають на рентний дохід від використання орних земель та встановлено коефіцієнти коригування диференціального доходу з орних земель в залежності від:

- доступності до локальних центрів збуту продукції, що розглядається як віддаль до найближчого населеного пункту;

- доступності до регіональних центрів збуту продукції, яка може бути інтерпретована як віддаль до районних центрів області;

- доступності до магістральної транспортної інфраструктури, що розглядається як віддаль до шляхів державного та обласного значення;

- агроекологічного впливу лісових насаджень, який визначається віддаллю до найближчих лісових масивів (табл. 1);

- особливостями сільськогосподарського землекористування у водоохоронних зонах (табл. 2).

Таблиця 1. Коефіцієнти коригування диференціального доходу з орних земель в залежності від агроекологічного впливу лісових насаджень

Таблиця 2. Коефіцієнти коригування диференціального доходу з орних земель в залежності від їх положення щодо водоохоронних зон

За результатами проведеного дослідження дисертантом вперше запропоновано схему формування інформації про еколого-економічну оцінку використання земель, що базується, в першу чергу, на комплексному системному підході до формування інформації про еколого-економічну оцінку використання земель та логічно узгоджує існуючі елементи земельно-кадастрового обліку із тими, перспективність залучення яких буде зростати в майбутньому.

Запропоновано наукові підходи та окреслено практичні аспекти з реалізації заходів щодо удосконалення еколого-економічної оцінки використання земель на базі земельно-кадастрової інформації, схему використання земельно-кадастрових даних для потреб еколого-економічної оцінки земель. Апробація розроблених підходів виконана на прикладі моделювання процесу еколого-економічної оцінки наслідків використання деградованих земель в умовах Київської області.

Використовуючи в якості інформаційної основи складові розробленої схеми, було встановлено перелік та площі земель сільськогосподарського призначення, що піддані згубним процесам деградації, та визначено екологічні та економічні наслідки (втрати) від їх використання у сільськогосподарському обороті.

Встановлено, на території області виділити близько 124,6 тис. га орних земель (9,12% від загальної площі угіддя), що відповідають критеріям деградованості та низької продуктивності.

З метою диференційованої екологічної характеристики використання земельних ресурсів в розрізі природно-сільськогосподарських районів області розраховано індекс екологічної невідповідності сучасного використання орних земель екологічно-доцільному, який кількісно дорівнює відношенню фактичної розораності (за даними кадастрового обліку) до максимальної площі орнопридатних земель. Вказується, що по Київській області коефіцієнт невідповідності сучасного використання орних земель складає 1,10. Зокрема, найвище значення коефіцієнту в Тетіївсько-Богуславському природно-сільськогосподарському районі - 1,28, що обумовлено найвищою питомою вагою деградованих земель - 21,5%.

На основі земельно-кадастрової інформації було дано оцінку загальному рівню економічних втрат, що завдаються сільському господарству певного регіону внаслідок екологічно-неоптимального використання земель. Показано, що використання деградованих та малородючих земель у сільському господарстві Київської області збиткове: величина валового доходу від реалізації сільськогосподарської продукції, створеної на цих землях, оцінюється у 133,8 млн. грн., при фактичних затратах у 165,4 млн. грн. Обсяг прямого збитку від використання деградованих орних земель сягає 31,7 млн. грн., або 254,03 грн./га. Економічна ефективність використання цієї частини ріллі має, відповідно, від'ємне значення у -19,1%.

Висновки

1. Оскільки об'єктивна необхідність виникнення земельного кадастру була зумовлена потребою в отриманні даних про землю, як першоджерела матеріальних благ та об'єкту оподаткування, еколого-економічна оцінка використання земель потребує наявності достатньої, періодично поновлювальної інформації, яка різнобічно характеризує стан земельних ресурсів, визначає необхідність якісного інформаційного забезпечення еколого-безпечного та економічно-доцільного землекористування.

8. Євсюков Т.О. Удосконалення механізму моніторингу земель із застосуванням геоінформаційних технологій // Землевпорядна освіта, наука та виробництво: сьогодення та перспективи очима молодих вчених: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 25 лютого 2003 р.). - К.: ТОВ ЦЗРУ. - 2003.- С.252-260.

Размещено на Allbest.ru