Експортний потенціал ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 338.43:339.564:633.85/665.347.8

ЕКСПОРТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ РИНКУ НАСІННЯ СОНЯШНИКУ

ТА ПРОДУКТІВ ЙОГО ПЕРЕРОБКИ В УКРАЇНІ

08.02.03 - організація управління, планування

і регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Бойко Сергій Миколайович

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН,

Заслужений діяч науки і техніки України

Галушко Валерій Павлович,

Національний аграрний університет,

завідувач кафедри світового сільського господарства та

зовнішньоекономічної діяльності

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Гудзинський Олексій Дмитрович,

Національний аграрний університет,

професор кафедри менеджменту

кандидат економічних наук, доцент

Петров Вадим Миколайович,

Харківський національний аграрний

університет ім. В.В. Докучаєва,

доцент кафедри організації виробництва та агробізнесу

Провідна установа - Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки” УААН,

відділ ціноутворення і кон'юнктури ринку, м. Київ

Захист відбудеться “9” червня 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 41

Автореферат розісланий “5” травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балановська Т.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

експорт соняшник ринок україна

Актуальність теми. Останніми роками взаємозв'язок українського і світового ринків олійних культур та продуктів їх переробки стає все тіснішим, що пов'язано з поглибленням процесів міжнародного поділу праці та входженням України до числа світових лідерів з виробництва насіння соняшнику, соняшникової олії та шроту. Тому підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності України щодо олійно-жирової продукції та забезпечення її конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішніх ринках в умовах підготовки до вступу України у Світову організацію торгівлі (СОТ) набуває надзвичайно важливого значення.

У сучасних умовах насіння соняшнику є однією з найліквідніших культур як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Оскільки зовнішньоекономічна діяльність АПК України сьогодні проходить складний етап становлення, виникає нагальна потреба у розширенні і поглибленні маркетингових досліджень щодо експортного потенціалу ринку олійних культур та продуктів їх переробки, аналізі умов формування і функціонування ринку, вивченні стану попиту та пропозиції, дослідженні динаміки цін, визначенні місткості ринку, його сегментації та прогнозуванні.

Проблема формування та розвитку експортного потенціалу, а також ефективного його використання є особливо актуальною для країни з перехідною економікою, де недостатньо розвинені правові та економічні механізми його формування, практично не використовуються методи державної підтримки експорту, розробки, реалізації та оцінювання ефективності програм розвитку експортної діяльності.

Активний рух України та АПК до набуття членства у СОТ та інтеграції з ринками країн ЄС за прогнозними даними має забезпечити національним суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності вагомі здобутки, хоча на цьому шляху виникає чимало прихованих митно-тарифних перешкод, що дестабілізують експортно-імпортні операції. Вступ до СОТ має одноразовий характер, а адаптація нормативно-правової бази - процес довготривалий, оскільки передбачає пошук оптимального балансу між правами та зобов'язаннями, можливими виграшами і втратами для вітчизняної економіки. Принциповим тут є не час, а позитивний для України зовнішньоекономічний результат, що потребує всебічного аналізу факторів мікро- та макромаркетингового середовища функціонування ринку соняшнику та продуктів його переробки.

У науковій літературі теоретико-методологічні положення сучасної теорії міжнародної торгівлі та аналіз міжнародних ринків висвітлено у працях Г. Армстронга, І.В. Бураковського, Ф. Котлера, М.Д. Кондратьєва, А.І. Кредісова, В.Р. Кучеренка, Ф. Лассаля, Ф.М. Левшина, Г. Менкью, Є.В. Попова, М. Портера, С.І. Соколенка, М.І. Туган-Барановського, Д. Хаберлера та інших. Важливу роль у теоретичному осмисленні факторів та процесів, що впливають на зовнішньоекономічну діяльність підприємств агропромислового комплексу, формування його експортного потенціалу та конкурентоспроможності, відіграють дослідження вітчизняних економістів В.Г. Андрійчука, В.І. Бойка, Ю.Д. Бі-лика, В.С. Будкіна, П.І. Гайдуцького, В.П. Галушко, О.Д. Гудзинського, А.М. Кандиби, С.М. Кваші, І.В. Кобути, В.В. Лазні, В.М. Петрова, П.Т. Саблука, А.С. Філіпенка, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина та інших вчених.

Сучасні умови розвитку АПК України вимагають поглиблених досліджень процесів формування та реалізації експортного потенціалу ринку насіння соняшнику та соняшникової олії, визначенні ролі держави в його регулюванні, прогнозування тенденцій розвитку, вирішення проблем, пов'язаних з просуванням продукції глибокої переробки на зовнішні ринки. Необхідність пошуку внутрішніх джерел та шляхів активізації зовнішньоекономічної діяльності на ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки вимагає проведення наукових досліджень, пов'язаних з подальшим розвитком теоретичних основ його формування і регулювання, оцінюванням впливу окремих умов та факторів на підвищення рівня його експортної орієнтації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям досліджень пов'язаний з тематикою наукової роботи кафедри світового сільського господарства та зовнішньоекономічної діяльності Національного аграрного університету за темою “Зовнішньоторговельна політика АПК України та напрями її реформування відповідно до норм та принципів ГАТТ/СОТ” (номер державної реєстрації 010U003520), що виконується на замовлення Кабінету Міністрів України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування і розробка пропозицій щодо удосконалення механізмів формування, нарощування та реалізації експортного потенціалу ринку насіння соняшнику і продуктів його переробки в Україні.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі задачі:

розкрити теоретико-економічну сутність експортного потенціалу та визначити його вплив на розвиток АПК України у сучасних умовах;

визначити вплив кон'юнктурних показників на експортний потенціал ринку;

провести системний аналіз сучасного стану ринку насіння соняшнику та олійно-жирового підкомплексу України, розробити пропозиції щодо їх розвитку;

встановити вплив окремих факторів на процеси ціноутворення, формування попиту і пропозиції на ринку насіння соняшнику та визначити їх еластичність;

визначити наслідки державного регулювання досліджуваного сегменту ринку;

дослідити механізм адаптації олійно-жирового підкомплексу України до норм і правил ГАТТ/СОТ та інтеграції їх з ринками країн-членів ЄС;

узагальнити тенденції світового ринку продукції переробки соняшнику, визначити оптимальні шляхи проникнення на світовий ринок товарів національних виробників.

Об'єктом дослідження є процес формування та прогнозованого розвитку ринку насіння соняшнику і продуктів його переробки в Україні та процеси адаптації зовнішньоекономічної діяльності олійно-жирового підкомплексу до умов світового ринку.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні аспекти формування експортного потенціалу ринку насіння соняшнику і продуктів його переробки в умовах інтеграції України у світовий та європейський економічний простір.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний і комплексний підхід до вивчення економічних процесів, сучасна ринкова економічна теорія, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань економічного механізму формування аграрних ринків.

Для вирішення поставлених у роботі задач використано загальноприйняті методи економічних досліджень: монографічний (під час аналізу наукової і економічної літератури з досліджуваної проблеми); теоретичного узагальнення (під час розкриття сутності та змісту експортного потенціалу ринків сільськогосподарської продукції); спостереження та економічного аналізу (під час оцінювання сучасного стану та тенденції розвитку олійно-жирового підкомплексу); економіко-статистичний та порівнянь (для аналізу кон'юнктури зовнішнього і внутрішнього ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки); статистичних групувань та порівняльних переваг (для сегментування структури експорту сировини та продуктів переробки олійно-жирового підкомплексу); економіко-математичного моделювання (для визначення наслідків управлінських заходів щодо регулювання ринку олійно-жирової продукції); графічний (для вивчення та встановлення залежностей між досліджуваними показниками).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексній розробці теоретичних і методологічних підходів та практичних рекомендацій щодо формування, нарощування, збереження та реалізації експортного потенціалу олійно-жирового підкомплексу АПК України. Вона відображена в науково-практичних результатах, що виносяться на захист:

вперше:

з використанням економіко-математичного моделювання економічних процесів в агропромисловій сфері обґрунтовано концепцію експортної орієнтації українського ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки, що дало змогу проаналізувати стан та динаміку розвитку цього ринку з визначенням внесків кожного фактора в динаміку й ранжування їх за впливом на результат (С. 12-13);

визначено прогнозні обсяги експортних операцій продуктами переробки насіння соняшнику з одночасним оцінюванням реакції зовнішнього ринку на зміну структури експорту соняшникової сировини з України, за умови, що загальний баланс кількості насіння соняшнику та олії, виробленого у світі, не змінюється у разі збільшення пропозиції олії за рахунок зменшення пропозиції насіння та розроблено рекомендації щодо напрямів активізації зовнішньоторговельних відносин шляхом диверсифікації ринків збуту продукції (С. 14-15);

дістало подальшого розвитку:

теоретичне розкриття економічної сутності категорії “експортний потенціал” на основі ієрархічної структури потенціалу окремих складових ринку та теорії надлишкового виробництва й порівняльних переваг, що дозволило визначити його через обсяг продукції, який відповідає світовим вимогам та стандартам і може бути виділений із валового продукту АПК для задоволення попиту зовнішнього продовольчого ринку з максимальною користю для країни (С. 5-6);

обґрунтування пропозицій щодо нарощування експортного потенціалу ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки на основі аналізу показників виробництва, внутрішнього споживання, змін нормативно-правової бази та адаптації до впливу факторів зовнішнього середовища (С. 9-10);

удосконалено:

механізм державного регулювання експорту насіння соняшнику методами протекціонізму та продуктів його переробки методами лібералізму з урахуванням раціональної структури експортно-імпортних операцій (С. 14);

систему заходів адаптації зовнішньоекономічної діяльності олійно-жирового підкомплексу України до вимог ГАТТ/СОТ та прискорення інтеграції сільського господарства України у світові економічні процеси, що передбачають впровадження принципів міжнародної системи технічного регулювання (С. 13-14).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наведені в дисертаційній роботі обґрунтовані пропозиції та практичні рекомендації можуть бути використані на різних рівнях державного та галузевого управління. Практичне застосування розроблених у дисертації заходів сприятиме сталості розвитку олійно-жирового підкомплексу та підвищенню економічної ефективності виробництва, переробки та організації збуту продукції.

Окремі пропозиції здобувача впроваджено органами державної влади та галузевими органами управління, а саме: враховано пропозиції щодо підвищення ефективності виробництва насіння соняшнику та перспективи розвитку олійно-жирового підкомплексу України; використано розрахунок економічної вигоди між експортом сировини та готової продукції олійно-жирового підкомплексу під час підготовки програми “Соняшник України - 2003”, що виконувалася Департаментом ринків продукції рослинництва та розвитку насінництва Міністерства аграрної політики України (довідка від 17.12.03 №13-2-5/1126). Практичні рекомендації та висновки використано асоціацією “Укроліяпром” під час розробки заходів із функціонування і розвитку ринку олійно-жирової продукції та обґрунтування необхідності збереження вивізного (експортного) мита на насіння соняшнику і включено до “Програми розвитку ринку олій та олійних культур на 2003-2004 роки” (довідка від 08.11.04 №376).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дослідження, які наведено у дисертаційній роботі і виносяться на захист, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень за темою дисертації доповідалися та обговорювалися на Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграріїв “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Київ, Інститут аграрної економіки УААН, 22-23 листопада 2001 р.) та Всеукраїнській науково-практичній конференції “Розвиток аграрного ринку та продовольча безпека України” (м. Київ, Національний аграрний університет, 8-9 квітня 2005 р.). Матеріали дисертації також розглядалися на засіданнях кафедри світового сільського господарства та зовнішньоекономічної діяльності Національного аграрного університету та обговорювалися з фахівцями асоціації “Укроліяпром”.

Публікації. Основні результати дисертаційних досліджень викладено у 5 наукових працях загальним обсягом 1,68 друк. арк., з яких 4 статті опубліковано у фахових виданнях обсягом 1,34 друк. арк. і одна - тези доповіді - 0,34 друк. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 250 найменувань. Основний зміст викладено на 176 сторінках друкованого тексту. Робота містить 17 таблиць, 18 рисунків, 34 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, задачі, об'єкт й предмет дослідження, відображено наукову новизну і практичне значення, апробацію одержаних результатів, їх публікації, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні аспекти формування експортного потенціалу АПК України” - розглянуто теоретико-методологічні підходи до визначення поняття “експортний потенціал”, викладено теоретичне узагальнення наукових положень зарубіжних та вітчизняних вчених у визначенні сутності цієї категорії; на основі теорії дослідження кон'юнктури ринку розглянуто вплив кон'юнктурних показників на експортний потенціал, подано характеристику методів маркетингових досліджень ринку та їх використання у зовнішньоекономічній діяльності.

Дослідження показали, що сучасні економічні підходи до оцінки розвитку сільськогосподарського виробництва вимагають введення поняття потенціалу ринку та його складових, оперативне кількісне оцінювання якого дозволить виявити приховані резерви, використати їх у розвитку аграрного ринку і збільшити віддачу від обґрунтованого застосування передового економічного інструментарію.

Для виявлення сутності змісту експортного потенціалу застосовано проблемно-аналітичний підхід - представлено ієрархічну структуру складових потенціалу ринку. Такий підхід дав можливість визначити, що потенціал ринку - це виробничі й споживчі можливості суб'єктів аграрного ринку, що обумовлюють врівно-важений рівень попиту і пропозиції. Виробничий потенціал визначається можливостями виробити і довести до реалізації максимальний обсяг агропродукції, а споживчий потенціал вказує на потенційні можли-вості підприємств АПК щодо її переробки. За своєю кон'юнктурною сутністю виробничий потенціал є порівняно інертною величиною, оскільки він визначається розміром набору виробничих чинників. Динамічною характеристикою максимальних можливостей ринку є показник місткості ринку. Дослідження показують, якщо виробничий потенціал менший за місткість ринку, то кон'юнктура ринку сприятлива для нових суб'єктів. Якщо ж виробничий потенціал більший за місткість ринку, то на цьому ринку спостерігається перевищення пропозиції над місткістю ринку, наслідком чого є виникнення експортного потенціалу. Отже, експортний потенціал є визначальною можливістю рівноваги виробничого і споживчого потенціалів (рис. 1).

Згідно з рис. 1, якщо світова ціна на певний товар вища, ніж ціна внутрішнього ринку, національні виробники поступово збільшують ціну пропозиції до Рw. За такої ціни внутрішні споживачі готові придбати лише Qwd одиниць товару, тому на ринку виникає надлишкова пропозиція товару у кількості (Qws-Qwd). Саме ця кількість може бути експортована. За умови задоволення потреб внутрішнього ринку та зростання пропозиції виникає надлишок товару у кількості (Qws1-Q1), що становить експортний потенціал, який вигідно реалізувати на зовнішньому ринку, а площа прямокутника E1ABC дорівнює сумі грошей від реалізації експортного потенціалу.

Аналіз наведених взаємозв'язків потенціалів дозволив визначити експортний потенціал АПК України як можливість виробництва необхідного обсягу агропродукції, яка за показниками якості й конкурентоспроможності відповідає вимогам світового ринку, з метою експортної реалізації та максимальною користю для країни.

Проведене дослідження дає змогу стверджувати, що експортний потенціал можна визначити як спроможність аграрного сектору та його галузей виробляти конкурентноздатні на світовому ринку товари шляхом використання як порівняльних національних переваг, так і нових конкурентних переваг, заснованих на досягненнях науково-технічного прогресу.

Спираючись на роль, яку відіграють порівняльні переваги у процесі переміщення ресурсів, визначається модель міжнародної спеціалізації країни. Такий підхід дав можливість визначити, що ефект експорту формується за рахунок порівняльних переваг у разі виробництва товару на внутрішньому ринку та його ціни на зовнішніх ринках. За таких умов торгівля породжує залежність між коливанням попиту на світовому та внутрішньому ринках, змінює умови виробництва, ступінь монополізації окремих товарних ринків. При цьому позитивний ефект від зовнішньої торгівлі країни залежить як від ціни, так і від фізичного обсягу експорту. Вважаємо, що не лише зміни умов торгівлі є підставою для позитивних змін у економіці країни. Якщо підвищення ефективності виробництва експортованої продукції зумовлює зниження її ціни, то країна, збільшуючи фізичний обсяг експорту, може отримати більший виграш за умов достатньо еластичного попиту на світовому ринку, хоча це призведе до певного погіршення умов торгівлі. Є підстави стверджувати, що у деяких випадках розширення експорту призводить до так званої проблеми руйнівного зростання, внаслідок чого відбувається погіршення умов торгівлі. Багато країн, що розвиваються, можуть забезпечити собі економічне піднесення тільки за рахунок розширення виробництва та експорту сировини, попит на яку характеризується зазвичай низькою еластичністю. У цьому випадку швидке нарощування експорту викликає таке падіння цін на сировину, яке знецінює позитивний ефект від збільшення обсягу експорту і робить його невигідним.

Аналіз реалізації експортного потенціалу аграрної продукції свідчить, що найбільш виправданим і пріоритетним є шлях диверсифікації зовнішньоекономічної діяльності. Диверсифікація експорту полягає, в першу чергу, у досягненні його максимально ефективної та оптимальної структури, розширенні асортименту товарів, неухильному підвищенні частки товарів з високим ступенем обробки, а також освоєнні українськими виробниками нових ринків.

В економічній теорії визначено, що зростання ефективності сільськогосподарського виробництва є неодмінною умовою для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому та зовнішніх ринках. Враховуючи саме масштабність аграрної економіки України та значення торгівлі агропродукцією для світового та європейського ринків, розвиток експортних відносин в умовах сьогодення набув надзвичайно актуального значення, що обумовлює необхідність проведення наукових досліджень різних аспектів порушеної проблеми.

Аналіз свідчить, що в структурі експорту АПК останніми роками переважає продукція рослинництва, яка становить близько ѕ загального обсягу. При чому, найбільша частка припадає на продукцію олійних та зернових. В 2003 р. порівняно з 2002 р. значно збільшилася частка насіння олійних культур - з 1,8 до 9,6%, олії та жирів рослинного походження - з 14,3 до 20,5. Найбільше позитивне сальдо у 2003 р. було отримано від олії та жирів рослинного походження -- 449,43 млн дол. США та насіння олійних культур - 225,94 млн дол. США.

В роботі обґрунтовано, що тенденції збільшення обсягів виробництва спонукають здійснювати пошук важливих шляхів розширення експорту вітчизняної агропромислової продукції. Одним із них є інтеграція, яка забезпечує кращий доступ до світових ринків. Розвиток експорту є необхідною умовою розширення участі країни в міжнародному поділі праці з метою прискорення соціально-економічного розвитку суспільства. Є підстави стверджувати, що шляхом збільшення виробничого потенціалу і створення умов для збуту продукції на світовому ринку може бути забезпечене одержання валюти для зменшення залежності від імпортної продукції та конвертабельність національної валюти. Вважаємо, що створення умов для розвитку виробництва й експорту товарів є основою зовнішньоекономічної політики країни.

У другому розділі - “Стан виробництва насіння соняшнику і продуктів його переробки та тенденції їх розвитку в Україні” - здійснено комплексне дослідження кон'юнктури ринку насіння соняшнику, соняшникової олії та шроту; проаналізовано економічну ефективність їх виробництва; встановлено структуру та тенденції розвитку експорту досліджуваної продукції; оцінено взаємозв'язок між сільськогосподарським виробництвом та переробною галуззю; визначено місце України у світовому виробництві олійної продукції (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка виробництва насіння соняшнику та продуктів його переробки у світі та Україні, млн т

Продукція соняшнику	Роки
	1999	2000	2001	2002	2003
	Світ	Україна	Частка України у світі, %	Світ	Україна	Частка України у світі, %	Світ	Україна	Частка України у світі, %	Світ	Україна	Частка України у світі, %	Світ	Україна	Частка України у світі, %
Насіння	29,1	2,79	9,6	26,2	3,46	13,2	20,4	2,25	11,0	24,1	3,27	13,6	26,4	4,25	16,1
Олія	9,67	0,58	6,0	9,9	0,97	9,8	8,43	0,94	11,1	8,05	0,98	12,2	8,45	1,38	16,3
Шрот	11,2	0,54	4,8	11,3	0,95	8,4	9,6	0,9	9,4	9,2	0,95	10,3	9,2	1,3	14,1

Підготовлено за даними Food and agriculture organization

Дослідження показали, що на тлі сучасного споживчого попиту ринок олійної продукції сьогодні все ще є нестабільним. Збільшення виробництва соняшникової олії в останні роки ХХ ст. призвело до зростання обсягу споживання. Виробництво олій вочевидь не встигало за попитом, що зумовило перше за останні роки його перевищення над обсягами виробництва. Випереджальні темпи зростання потреби в рослинних оліях і жирах значною мірою обумовлено все більш широким їх використанням у харчовій, фармацевтичній, хімічній та парфумерній промисловості. Водночас світове виробництво соняшнику має тенденцію до зменшення за рахунок скорочення посівних площ та збільшення виробництва альтернативних олійних культур.

Головними імпортерами олійної сировини, шротів і олії є промислово розвинені країни, а експортерами - країни, що розвиваються. Україна тут посідає проміжне місце: вона одночасно є імпортером й експортером олійної сировини.

Ситуація, що складається на світовому ринку олійних культур, може сприяти підвищенню ефективності економіки АПК України. Враховуючи значний приріст населення в світі, а також той факт, що низка економічно розвинених країн (зокрема, країни ЄС) вже вичерпали власні агротехнічні можливості подальшого збільшення врожайності і, відповідно, обсягу виробництва олійних культур, Україна має посісти одне з чільних місць на світовому ринку із забезпечення потреб в олійно-жировій продукції, для чого має проводити відповідну активну політику у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Дослідження показують, що найголовнішим фактором, який визначає експортний потенціал України, є обсяг виробництва насіння олійних, 95-97% якого складає насіння соняшнику. На сьогодні Україна є другим найбільшим виробником насіння соняшнику у світі (після Росії), виробляючи щорічно близько 10-16% світового і 20-30% європейського обсягу.

Аналіз показників виробництва свідчить, що з 1991 р. у зв'язку з економічною кризою в АПК країни, інтенсивне вирощування соняшнику змінилося екстенсивним, що виявилося у зростанні посівних площ (у середньому на 8% за рік) з одночасним зниженням урожайності (на 19%) і валового збору (на 16%), за винятком 2000 та 2002 років (рис. 2).

Встановлено, що оптимальна посівна площа під соняшником не повинна перевищувати 10% орних земель, тобто знаходитись в межах 1,6-1,8 млн га. Фактично вони вдвічі перевищують рекомендації, що негативно впливає на врожайність та ефективність землекористування. Проте, сьогодні виникає необхідність переглянути структуру посіву сільськогосподарських культур, оскільки визначена науково-обґрунтована площа ще в 80-х роках минулого століття не відповідає потребам сучасності. Тому ця норма потребує перегляду на рівні наукових закладів і державних установ. Адже за останні роки створено нові гібриди, більш спроможні і більш стійкі до захворювань, що дають підстави дещо збільшити концентрацію посівів цієї культури в сівозмінах і рекомендувати оптимальну площу цієї культури в Україні 1,8-2,0 млн гектарів. Сьогодні лише 40% посівних площ засівається високопродуктивним насінням, внаслідок чого втрачається 0,4-0,5 млн т валового збору. Збільшення продуктивності виробництва певною мірою обмежується відсутністю ринку земель сільськогосподарського призначення. Зрозуміло, що орендарі землі не вкладатимуть в неї такі ж засоби, як це робили б власники.

Визначено, що зниження урожайності соняшнику зумовлено, насамперед, фінансовими нестачами господарств: обмежено використовуються мінеральні добрива; більшість господарств не забезпечують задовільну підтримку родючості земель і не здатні забезпечити себе технічними засобами виробництва. Розрахунки показали, що підвищити ефективність галузі за умов значного диспаритету цін на агропродукцію і продукцію промисловості, що споживається в аграрному виробництві, можливо лише за рахунок підвищення реалізаційних цін. У нинішніх умовах підвищення урожайності соняшнику за рахунок розширеного використання мінеральних добрив не знижує, а навпаки, підвищує його собівартість, оскільки додаткові витрати на добрива не покриваються приростом урожаю.

За сучасних умов на ринку соняшнику існує парадоксальна ситуація, коли подорожчання засобів виробництва приносить реальні прибутки і загальна виручка виробників зростає, що є наслідком державного регулювання, яке дозволяє виробникам закладати подорожчання ресурсів у ціну, що в кінцевому випадку відображається на споживачеві.

За цих умов економічна сутність нарощування обсягів виробництва цієї культури обумовлюється високою ефективністю від її реалізації. У багатьох аграрних підприємствах соняшник забезпечує 40-60% прибутку від рослинництва за відносно високих показників рівня рентабельності порівняно з іншими культурами (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка показників ефективності виробництва насіння соняшнику в Україні

Показник	Роки
	1998	1999	2000	2001	2002	2003
Собівартість виробництва, грн/т	259,3	329,4	350,6	462,0	459,3	485,7
Середня ринкова ціна, грн/т	315,7	507,1	556,8	779,1	865,3	918,0
Прибуток, грн/т	56,4	177,7	206,2	317,1	406,0	432,3
Рівень рентабельності, %	21,8	53,9	58,8	68,6	88,4	89,0

Власні розрахунки на основі даних Державного комітету статистики України

Дослідженнями встановлено, що структуру виробництва олійних культур в Україні складно віднести до категорії раціональної; вона віддзеркалює загальний фінансово-економічний стан сільського господарства, складнощі перехідного періоду реформування аграрного виробництва.

Іншим основним фактором, що впливає на експортний потенціал, є внутрішнє споживання. Основними критеріями визначення потреб внутрішнього ринку в олійно-жировій продукції є потреби на продовольче споживання, які обумовлюються кількістю населення України та рекомендованими нормами споживання на душу населення, а також потреби на непродовольче та кормове використання.

Проведені дослідження свідчать, що протягом останніх років попит на насіння соняшнику зберігається за рахунок стабілізації обсягів його переробки вітчизняними олійно-добувними підприємствами, питома вага товарної продукції яких складає близько 15% загального обсягу виробництва у харчовій промисловості. При чому виробництво олійно-жирової продукції залишається одним з найбільш рентабельних. Діючі виробничі потужності з переробки соняшнику складають 4 млн т насіння на рік, а з урахуванням їх поступового збільшення та чинника неповної завантаженості, потенціал збільшення попиту на соняшник з боку олійно-добувних підприємств досить високий. У 2002/03 МР середня завантаженість виробничих потужностей склала 86,4%, а темп зростання переробки становив 139,2 відсотка. Загалом в Україні на переробку надійшло понад 2,9 млн т насіння соняшнику, що на 40% більше, ніж у період до введення експортного мита. Зростання обсягів переробки олійної сировини сприяло зростанню обсягів виробництва олії. У 2003 р. в Україні було вироблено 1,28 млн т олії, в тому числі спеціалізованими підприємствами - 1,21 млн т, з яких 99,5% або 1,2 млн т - соняшникова олія. Загальне виробництво рослинних олій в 2003 р. зросло на 38% порівняно з минулим роком та на 40% перевищило обсяг виробництва олії у 1990-91 роках.

Виконаний аналіз свідчить, що переробка насіння соняшнику на переробних підприємствах є основною статтею його розподілу в Україні. Фактичне споживання в Україні олії на душу населення зросло за останні п'ять років з 7,5 до 13 кг на рік, що відповідає мінімальним науково обґрунтованим медичним нормам; маргаринової продукції - з 2,2 до 6,3 кг на рік (за норми - 6,5 кг). Середньодушове споживання рослинних олій у світі - 14,3 кг на рік, а в економічно розвинених країнах - 25-35 кг на рік, у тому числі у виді маргаринової продукції - 22-25 кг.

Виробництво соняшникового шроту прямо пропорційно залежить від виробництва олії і за останні п'ять років знаходиться в межах 900-1000 тис. т на рік, що майже на половину більше ніж у середині 90-х років ХХ століття. За проведеними розрахунками власне виробництво шротів забезпечує кормові потреби тваринництва на 38,4%, а з урахуванням експорту потребу було забезпечено лише на 16 відсотків. Попит на шрот на внутрішньому ринку обмежений у зв'язку з неплатоспроможністю тваринницьких господарства та комбікормових заводів. Середньорічний обсяг споживання шроту в Україні за останні три виробничі періоди знизився на 14,3% і складає 300 тис. т на рік проти 350 тис. т у 1999/00 МР.

Стабілізація внутрішнього ринку со-няшнику сприяла формуванню фінансово-промислових груп та створила сприят-ливі умови для інвестування. Загальна сума інвестицій збільшилася з 58,4 млн дол. США у 2000 р. до 72,3 у 2002 р. (на 28,8 відсотків). В останні роки українські комерційні банки, завдяки зниженню ризиків та достатній пропозиції соняшнику і стійкому попиту на олію і шрот, збільшили кредитування олійно-жирових підприємств. Останні, у свою чергу, стали практикувати спільне з сільгосптоваровиробниками вирощування насіння соняшнику, що в загальних постачаннях сировини на завод складає від 5 до 30 відсотків.

Є підстави стверджувати, що споживання рослинної олії в Україні може збільшитися вдвічі, однак воно відбуватиметься здебільшого за рахунок росту споживання у харчовій промисловості та для переробки на нехарчові продукти.

Встановлено, що крім внутрішнього споживання значні обсяги насіння соняшнику та продуктів його переробки експортуються. У 1996-1998 рр. Україна експортувала майже Ѕ валового виробництва. У той же час обсяги насіння, що надходи-ли на переробку, не забезпечува-ли потреб внутрішнього ринку, що спричинило еко-номічний занепад олійно-переробної промисловості та частка України у світовій торгівлі насінням соняшнику перевищила 30 відсотків (рис. 3).

Вважаємо, що існують перспективи росту внутрішнього споживання соняшникової олії в Україні, але експорт олії надає значно більші переваги за наявності ефективного виробництва і маркетингу. У 2003 р. експорт олії перевищив рівень 1990 р. у 2,4 рази (з 382 до 920 тис. т). На світовому ринку склалася сприятлива ситуація для нарощування експорту олії через існуючу різницю між внутрішнім споживанням і виробництвом внаслідок зростаючого попиту саме на рослинні жири перед тваринними, що обумовлюється широким застосуванням рослинних олій у технічних цілях.

Проведений аналіз свідчить, що за обсягами експорту сирої олії Україна є другим за величиною світовим постачальником, поступаючись тільки Аргентині. У роботі досліджено зміну геогра-фії експорту. Якщо раніше олія постачалась, насамперед, до республік колиш-нього СРСР і лише 7% - до країн даль-нього зарубіжжя (головним чином в обмін на тропічні олії), то в останні роки вона експортуєть-ся більш ніж до 40 країн світу, у тому числі до країн СНД - 20%, країн ЄС - 54%, країн Північної Африки та Ближнього Сходу - 16% загального обсягу експорту.

Аналогічна ситуація складається на ринку шроту, помірний попит на який на внутрішньому ринку компенсується значними обсягами експорту, що майже не залишає перехідних запасів. Високі кормові переваги, доступна ціна та висока ефективність під час згодовування обумовили значне зростання попиту на шрот з боку країн близького зарубіжжя. Експорт шроту не обмежується державою і за здійсненими операціями забезпечує швидке отримання коштів. Як результат - Україна посідає друге місце у світі за експортом шроту. Так, у 2002/03 МР він досяг рекордної відмітки - 850 тис. т, що на 42% більше попереднього періоду.

Слід зазначити, що Україна весь час відчуває тиск з боку зарубіжних країн і низки компаній щодо скасування експортного мита через незавантаженість зарубіжних підприємств сировиною. Крім того, через створення штучного дефіциту олії на внутрішньому ринку шляхом вивозу сировини, такі компанії сподіваються одержувати додаткову вигоду за рахунок росту внутрішніх цін з огляду на те, що офіційний імпорт олії в Україну практично неможливий через високе імпортне мито. Щорічне порушення питання про відміну експортного мита дезорієнтує інвесторів. Через це інвестиції спрямовуються на будівництво заводів середньої потужності, а не на будівництво сучасних потужних заводів. Отже, потужні інвестиції транснаціональних компаній останнім часом спрямовуються на розвиток олійної галузі у Росії, де законодавство більш стабільне і не існує проблем з відшкодуванням ПДВ, які склались в Україні.

Виконане оцінювання перспектив експорту соняшникової олії з України дає оптимістичні прогнози за умов виробництва достатнього обсягу. Це підтверджується тим фактом, що її експорт не має негативного впливу на забезпечення потреб внутрішнього ринку та цінову ситуацію на ньому.

У третьому розділі - “Експортна орієнтація потенціалу ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки” - здійснено економіко-математичне моделювання процесів розвитку ринку насіння соняшнику; проведено комплексний аналіз та визначено роль державного регулювання на досліджуваному сегменті ринку; наведено перспективи зовнішньоекономічних відносин у реалізації експортного потенціалу продуктів переробки насіння соняшнику.

Встановлено, що від обсягу експорту соняшнику залежить обсяг експорту олії: чим більше експортуватиметься сировини для переробки за кордоном, тим меншою буде потреба в українській олії на світовому ринку.

Виконані розрахунки на основі офіційних даних за 2001 р. свідчать, що економічні переваги експорту продуктів переробки соняшнику складають 73,5 USD/т тільки за рахунок різниці експортних цін. Крім того, в Україні внаслідок тільки первинної переробки соняшнику створюється додана вартість у розмірі 30 USD/т. Отже, теоретично втрати Україною валютної виручки від експорту 584,5 тис. т соняшнику склали майже 43 млн дол. США. З урахуванням втрат доданої вартості від переробки та реалізації олії, яка формується у країні-імпортері соняшнику, загальні втрати економічної вигоди для України склали близько 100 USD/т експортованого соняшнику, а, враховуючи обсяг його експорту, втрачена економічна вигода склала 60 млн дол. США.

Дослідження показують, що чим більша глибина переробки олійного насіння, тим більші економічні переваги в експорті олії, у тому числі рафінованої, та більші надходження до бюджетів усіх рівнів.

Головним завданням аналізу експортного потенціалу ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки було встановлення та оцінювання впливу окремих факторів на рівень цін, попиту та пропозиції на цьому ринку за допомогою економіко-математичного моделювання, а саме багатокрокового методу ідентифікації економетричних моделей. Для здійснення аналізу, на основі досліджень Ю. Василенка, Н. Сепаровича, О. Шевцова, було використано моделі: реальної ціни соняшнику на внутрішньому ринку; обсягу виробництва соняшнику; обсягу внутрішнього споживання соняшнику; загального попиту на соняшник, на основі яких отримано рівняння експорту насіння соняшнику (формула (1)):

, (1)

де ES - обсяг експорту насіння соняшнику з України, тис. т;

ZS - реальна середня ціна соняшнику в Україні на внутрішньому ринку, грн/т;

PS(-1) - обсяг виробництва соняшнику в Україні у попередньому році, тис. т;

PWS - обсяг виробництва соняшнику в світі, тис. т;

ZWS - середня ціна соняшнику в світі, грн/т;

Zexp - середня експортна ціна соняшнику на кордонах України, грн/т.

Виконане оцінювання побудованих систем моделей дала змогу:

виявити основні показники, що визначають обсяги експортного потенціалу ринку соняшнику (обсяг виробництва та загальної пропозиції; обсяг внутрішнього споживання; ціну на внутрішньому ринку; загальний попит та обсяг експорту);

визначити еластичності перелічених вище показників щодо основних чинників та ранжувати фактори за силою їх впливу;

здійснити системний аналіз стану і динаміки взаємопов'язаних характеристик ринку соняшнику, який дає точне співвідношення реальних внесків кожного фактора.

Отримані моделі дають змогу обґрунтувати управлінські заходи щодо регулювання ринку соняшнику та визначають наслідки від їх впровадження.

Встановлено, що зростання обсягів експорту соняшнику і відповідне зниження виробництва та споживання олії обумовило прийняття Верховною Радою України у 1999 р. Закону України “Про встановлення вивізного експортного мита на насіння окремих олійних культур” у розмірі 23%, яке було знижено у 2001 p. до 17% та має постійний характер разом із забороною експорту соняшнику на давальницьких умовах.

Дослідженнями обґрунтовано, що введення експортного мита на насіння соняшнику виконало одне із своїх головних завдань щодо активізації роботи переробної галузі та не мало негативного впливу на економічну діяльність сільгосптоваровиробників через високу конкуренцію на внутрішньому ринку між переробними підприємствами, виробничі потужності яких перевищують валові збори соняшнику. В свою чергу, ціна насіння соняшнику та продуктів його переробки прямопропорційно залежить від світової цінової кон'юнктури. Внаслідок державного регулювання відбулася переорієнтація товаропотоків соняшникової сировини на вітчизняні олійно-переробні підприємства та мало місце перерозподілення коштів між вітчизняними переробними підприємствами і експортерами. Існуюче мито не може бути перешкодою до вступу України до СОТ у зв'язку з тим, що ця ставка знаходиться в межах 20%, передбачених вимогами цієї організації з тарифного регулювання. Водночас країни з розвинутою економікою мають високий ступінь захисту свого ринку. За аналогією, Росія, що одержала статус країни з ринковою економікою, застосувала експортне мито на всі олійні культури - 20%, а Аргентина, що є членом СОТ і основним виробником соняшнику, у 2002 р. збільшила експортне мито на соняшник з 3,5 до 23,5 відсотка.

Важливою передумовою адаптації зовнішньоекономічної діяльності АПК до умов світового ринку постає питання впровадження принципів міжнародної системи технічного регулювання в рамках СОТ шляхом прискорення процесу гармонізації вітчизняних діючих стандартів відповідно до вимог Міжнародної організації з стандартизації; фінансування розробки нових, гармонізованих з міжнародними, державних стандартів та технічних регламентів на основні види продукції і методи випробувань її показників якості на виконання Закону України "Про стандартизацію"; активізації роботи із взаємного визнання процедур з контролю та визнання сертифікатів відповідності з країнами, які є торговельними партнерами України; забезпечення прозорості та узгодженості з професійними громадськими організаціями усіх аспектів вступу України до СОТ по аграрному сектору економіки, не допускаючи подальшого послаблення режиму митно-тарифного регулювання, спрямованого на захист внутрішніх виробників продовольчої продукції.

З огляду на протекціоністські заходи щодо експорту насіння соняшнику було визначено перспективи експорту продуктів його переробки, оцінено реакцію зовнішнього ринку на збільшення пропозиції соняшникової олії з України до 1,1-1,2 млн т та наслідки від цього. Було взято за умову, що українські експортери в змозі продати цей обсяг, а зовнішній ринок олійних культур та рослинної олії розглядався як єдине ціле. Виходячи з цього, Україна, збільшуючи пропозицію олії за рахунок зменшення пропозиції насіння, не змінює загального балансу сировини і продуктів переробки, вироблених у світі, але відбувається зміна географії виробництва олії, наслідком якої є перенесення місця створення доданої вартості на користь України.

Розрахунки свідчать, що частка України у світовому виробництві насіння соняшнику та соняшникової олії за роки державного регулювання значно збільшилася (з 9,6 до 16,1% та з 6,0 до 16,3% відповідно). Якщо врахувати, що за останні роки потреба у споживанні олії в світі перевищує її виробництво внаслідок збільшення населення планети, і враховуючи взаємозамінюваність олій, можна стверджувати, що додаткове збільшення експорту останньої з України не спричинить будь-якого суттєвого перерозподілу на світовому ринку, а зниження світової ціни є вкрай маловірогідним. Отже, реакція світового ринку на збільшення експорту олії з України загалом буде мінімальною.

З огляду на сучасну географію торгівлі насінням соняшнику та продуктами його переробки, ринок можна умовно розподілити на три частини: країни далекого зарубіжжя, країни ближнього зарубіжжя, нові ринки.

До країн далекого зарубіжжя (США, країни Європи) припадає близько 75% експорту насіння соняшнику та 70% олії. У 2002/2003 МР до цієї групи було експортовано близько 640 тис. т олії, в тому числі до країн ЄС - майже 550 тис. тонн. Слід зазначити, що ці ринки є традиційно агресивними й уряди цих країн проводять активну політику захисту вітчизняних товаровиробників у рамках COT. Але, зважаючи на розширення кордонів ЄС, зростання обсягу експорту української олії все ж можливе. Якщо у 1998-2003 рр. з України експорт насіння соняшнику до країн Європи знаходився в межах 650-850 тис. т на рік, з якого імпортери виробляли близько 300-400 тис. т олії, або 6-8% ринку, то можна розраховувати на експорт української олії до цієї групи країн на рівні 770-840 тис. т на рік.

На країни ближнього зарубіжжя (країни СНД) припадає понад 5% експорту насіння та більше 20% олії. Щорічно цей регіон імпортує приблизно 200-230 тис. т олії. Особливість експорту до цих країн полягає в тому, що олія імпортується переважно у період зима-літо, тобто тоді, коли Україна має невисоку пропозицію олії на противагу своїм конкурентам з країн Південної та Північної Америки. Для усунення цього в Україні потрібно мати надлишок олії, отримати яку можна шляхом збільшення врожайності насіння соняшнику, що дозволить потіснити з ринку Аргентину та США, в тому числі за рахунок наявності в цьому регіоні угод про вільну торгівлю з країнами СНД та порівняно невисоких витрат на транспортні перевезення. Одночасно стають доцільними відмова від ввізного мита на насіння соняшнику і нарощування експорту олії з України до країн СНД у зимово-літній період за рахунок переробки на вітчизняних підприємствах імпортної сировини, як це має місце у найбільших країнах-виробниках насіння та олії, які одночасно є і експортерами, й імпортерами цих товарів. Отже, можливості українського експорту олії до цієї групи країн можуть знаходитися на рівні 220-250 тис. т на рік.

До третьої групи відносять нові ринки у країнах, які є великими світовими імпортерами олійних продуктів, але експорт української олії до них незначний. Лише у 2003 р. було зареєстровано незначний обсяг українського експорту до Алжиру, Пакистану та Єгипту. Водночас, у 2002/03 МР Китай імпортував - 5,75 млн т рослинної олії, Індія - 5,1 млн т, Пакистан - 1,3 млн тонн. Продовжити цей список можуть Іран, Бангладеш, ПАР, Сирія, Саудівська Аравія. Зважаючи на взаємозамінюваність рослинних олій, експорт до цієї групи країн є перспективним і той обсяг, що залишиться невивезеним, може бути реалізованим на нових ринках (110-120 тис. тонн). Крім того, диверсифікація ринків збуту за рахунок освоєння цього регіону забезпечила б олійно-жировому підкомплексу України додаткову стабільність і відносну незалежність від коливань попиту на регіональних ринках.

Таким чином, проаналізувавши можливу реакцію зовнішнього ринку на збільшення пропозиції соняшникової олії з України, вважаємо, що світовий ринок здатний імпортувати соняшникову олію з України в обсязі 1,1-1,2 млн тонн. Прискоренню цього процесу може слугувати: вирішення проблеми з транспортною інфраструктурою; жорстке дотримання чинного законодавства щодо відшкодування ПДВ вітчизняним експортерам; перегляд географії експорту; зняття імпортних мит на насіння олійних культур для рівномірного завантаження переробних потужностей протягом року, лібералізація імпортних мит на товари, що використовуються олійно-жировим підкомплексом і не виробляються або виробляються у недостатній кількості в Україні, з одночасним переглядом “нульових” імпортних мит на товари, що виробляються у достатній кількості, без порушення підписаних Угод з країнами-членами СОТ.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в розробці заходів щодо формування, збереження та реалізації експортного потенціалу ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки. Результати дослідження дозволяють зробити декілька висновків, що мають теоретичне та практичне значення:

У структурі аграрного сектору держави пропонується виокремити частку, що належить експортному потенціалу, тобто можливий обсяг продукції, який відповідає світовим вимогам та стандартам і може бути виділений із валового продукту АПК шляхом використання порівняльних переваг для задоволення попиту зовнішнього продовольчого ринку з максимальною користю для країни. При формуванні експортного потенціалу доцільно більш повно і системно використовувати кон'юнктурні показники, що дозволить підвищити якість інформаційного забезпечення щодо вибору напрямів і темпів розвитку процесу відтворення.

У структурі світового виробництва олійних культур соняшник займає 8%, у Європі зосереджено понад 60% його посівів. Україна входить до числа світових лідерів (разом Аргентиною і Росією) з виробництва й експорту соняшнику та продуктів його переробки. Насіння соняшнику відноситься до найліквідніших видів продукції, рентабельність виробництва якої за 1998-2003 рр. зросла з 20 до 90%, а валовий збір збільшився з 2,7 до 4,2 млн т (або 1,5 рази) переважно за рахунок екстенсивного ведення сільськогосподарського виробництва. Урожайність насіння в 2-3 рази менша, ніж в основних країнах-продуцентах. Це підтверджує потенційні можливості збільшення обсягів виробництва. Попит на насіння соняшнику зберігається як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках і ціни на нього постійно зростають. Так, за останні роки внутрішні закупівельні ціни збільшилися з 105 до 250 USD/т або майже у 2,5 рази.

З метою досягнення прогнозних обсягів вирощування соняшнику та виробництва олійно-жирової продукції як для забезпечення потреб внутрішнього ринку, так і нарощування експортного потенціалу, передбачається змінити структуру виробництва олійних культур через застосування адресних бюджетних дотацій на виробництво ріпаку, сої та соняшнику за умови отримання урожайності останнього вище базової (15 ц/га) шляхом сприяння поступовому збільшенню врожайності соняшнику за рахунок дотримання агротехнічних вимог; удосконалення і впровадження ресурсозберігаючих технологій вирощування; використання якісного насіннєвого матеріалу разом зі зміною структури посівних площ та впровадженням заходів економічного стимулювання за отримання високої урожайності й олійності насіння; створення сприятливих умов для економічної інтеграції виробників насіння олійних культур і олійно-жирової продукції, поступового переходу від давальницьких схем переробки агропродукції до грошової системи розрахунків; застосування формули "платник фіксованого податку - суб'єкт господарювання, який займається виробництвом і реалізацією власневиробленої агропродукції".

Олійно-жировий підкомплекс України - один з найбільш ефективних секторів аграрного виробництва, де, завдяки запровадженню заходів регулювання ринку, знайдено баланс економічних інтересів держави, сільськогосподарської та переробної сфер виробництва й внутрішнього споживача. Потужності переробних підприємств рік у рік зростають, а високий коефіцієнт використання потужностей (80-90%) є підтвердженням прогресуючого зростання світового олійного ринку. У 2003 р. в Україні вироблено 1,4 млн т соняшникової олії, що становить більше 16% світового виробництва. Конкурентоспроможність олії підтверджується високими темпами росту її експорту, який становить більше 70% виробництва і не має негативного впливу на забезпечення потреб внутрішнього ринку та цінову ситуацію на ньому. Підвищення ефективності функціонування олійно-жирового підкомплексу є багатоплановим. Основою формування конкурентоспроможного механізму господарювання ринкового типу в галузі є методологія комплексної інтенсифікації, а значним резервом підвищення ефективності переробки олійної сировини є мінімізація витрат, внаслідок впровадження енергозберігаючих технологій. Собівартість промислової переробки насіння соняшнику в Україні складає в середньому 30-40 USD/т, водночас як в США - 22 USD/т, країнах ЄС - 15-17 USD/т, тобто вона вдвічі менша.