Размещено на http://www.allbest.ru/

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

УДК: 330.131.5:633.854.78

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Автореферат

ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ В РЕГІОНІ

КРЕСТЬЯНІНОВА ВІКТОРІЯ

ВІТАЛІЇВНА

Миколаїв - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Мармуль Лариса Олександрівна, Херсонський державний аграрний університет, проректор з міжнародних зв'язків, завідувач кафедри обліку.

Офіційні опоненти: - доктор економічних наук, професор Гудзинський Олексій Дмитрович, Національний аграрний університет, професор кафедри менеджменту;

- кандидат економічних наук, доцент Євчук Людмила Анатоліївна Миколаївський державний аграрний університет, доцент кафедри організації виробництва та агробізнесу.

Провідна установа: - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, відділ проблем комплексного розвитку та розміщення продуктивних сил, м. Київ.

Захист відбудеться 17 червня 2005 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 38.806.1 у Миколаївському державному аграрному університеті за адресою: 54010, м.Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9, конференц-зала.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.

Автореферат розісланий 12 травня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Клочан В.Ф.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. Україна займає одне з провідних місць (третє, поступаючись Аргентині і Росії) серед соняшникосіючих держав, виробляючи щорічно близько 10% насіння соняшнику у світі. Ринок його насіння в країні розгалужений та різноманітний, що зумовлено великою площею посівів та популярністю культури, сприятливими природно-кліматичними умовами вирощування та високим потенціалом урожайності, попитом на сировину. Особливо це стосується Південного регіону та його областей, які відносяться до найбільш сприятливих зон вирощування цієї культури.

Поряд з цим, нині переважають екстенсивні методи виробництва соняшнику, про що свідчать темпи зниження врожайності порівняно з темпами скорочення валового збору. Але екстенсивний, енергозатратний шлях одержання сировини може призвести до кризи соняшникової галузі країни та її регіонів. Без застосування сучасних технологій вирощування та переробки соняшнику, наукового обґрунтування напрямів підвищення ефективності його виробництва, механізму регулювання взаємовідносин в регіональному підкомплексі, не можна розраховувати на одержання високих врожаїв, бо природна родючість ґрунтів, яка з року в рік вичерпується, не забезпечить приріст валових зборів цієї культури.

В зв'язку з цим пошук резервів та можливостей забезпечення стабільної прибутковості сільськогосподарських підприємств регіону на інтенсивній основі, забезпечення споживчого продовольчого ринку якісною продукцією, а потреби переробних підприємств у екологічно чистій сировині в достатніх обсягах, власного ринку та розширення експорту - зумовлює необхідність подальшого дослідження проблем підвищення врожайності культури при зменшенні площ посіву.

Дослідженням теоретичних і практичних аспектів виробництва соняшнику займаються багато науковців, зокрема відомі вітчизняні вчені-економісти: В.Я. Амбросов, В.Г. Андрійчук, В.І. Бойко, О.В. Воронянська, П.І. Гайдуцький, М.В. Гладій, О.Д. Гудзинський, Ю.В. Домашенко, М.В. Зубець, О.В. Крисальний, І.І. Лукінов, П.М. Макаренко, М.Й. Малік, Л.О. Мармуль, П.Т. Саблук, М.Й. Хорунжий, Л.Г. Чернюк, О.М. Шпичак, В.В. Юрчишин.

Разом з тим, проблеми формування та функціонування соняшникового підкомплексу в пореформений період, створення ринкового механізму господарювання в ньому, збалансованого розвитку всіх ланок виробничого процесу, на основі інновацій, енергозберігаючих технологій, інтенсифікації, адаптації та відповідності до потреб споживчого ринку досліджені не достатньо глибоко. Комплексні економічні дослідження названих проблем у Херсонській області практично відсутні.

Науково-теоретична значимість та практична цінність, поряд з недостатньою глибиною вивчення проблем, зумовили актуальність вибору теми даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведені дослідження здійснювалися у межах наукової тематики економічного факультету Херсонського державного аграрного університету “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур, систем ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування” (номер державної реєстрації 0102U003197).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є обґрунтування теоретико-методичних засад і перспективних практичних напрямів підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику в сільськогосподарських підприємствах регіону на основі інтенсифікації виробництва, поглиблення інтеграційних процесів та впровадження ринкового механізму господарювання.

У відповідності з визначеною метою були поставлені та вирішені наступні завдання:

- обґрунтувати й узагальнити науково-теоретичні основи формування і функціонування соняшникового підкомплексу регіону;

- систематизувати показники і критерії, що характеризують економічну і екологічну ефективність виробництва соняшнику;

- здійснити оцінку економічної ефективності функціонування і визначити основні тенденції розвитку соняшникового підкомплексу з урахуванням регіональних особливостей виробництва соняшнику;

- спрогнозувати приріст урожайності та прибутковості виробництва соняшнику в умовах крапельного зрошення і на основі цього розробити стратегію підвищення його ефективності;

- визначити резерви, засоби та шляхи збалансування виробничих потужностей, пропорційного розвитку найважливіших ланок розширеного відтворення у соняшниковому підкомплексі: насінництва - виробництва соняшнику - переробки - реалізації продукції.

- удосконалити механізм фінансово-кредитного забезпечення та перерозподілу прибутків, а також механізм регулювання взаємовідносин між учасниками інтеграційного процесу.

Об'єктом дослідження є трансформаційні процеси в сільськогосподарському виробництві, зокрема в функціонуванні та розвитку соняшникового підкомплексу.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні питання підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику в регіоні.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення економічної теорії з питань економічної ефективності виробництва, ринкових відносин; принципи та методи дослідження соціально-економічних проблем, що застосовуються в ринковій економіці, а також діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних процесів.

В процесі дослідження використовувалися такі методи: діалектичний та абстрактно-логічний - при здійсненні теоретичних і методичних узагальнень; визначенні проблем організації розвитку і ефективного функціонування соняшникового підкомплексу; статистико-економічні - при відображенні обсягів виробництва соняшнику та продукції його переробки і розрахунках основних показників економічної ефективності соняшникового підкомплексу у Херсонській області; розрахунково-конструктивний, порівняльний - при обґрунтуванні дії механізму регулювання економічних відносин між суб'єктами господарювання, виявленні пріоритетності господарювання організаційних формувань різних форм власності; економіко-математичний - при розробці моделі ефективності виробництва та переробки соняшнику та формування його ринку; експериментальний - при перевірці правильності теоретичних побудов; метод групувань - для визначення впливу концентрації, спеціалізації, врожайності, рівня інтенсивності на ефективність виробництва олієнасіння; метод аналітичного вирівнювання як один із формалізованих методів прогнозування та планування виробництва соняшнику в регіоні.

Інформаційну основу дослідження склали річні звіти підприємств соняшникового підкомплексу Херсонської області; статичні матеріали Херсонського державного обласного управління статистики і Державного комітету статистики України; науково-технічна документація Херсонського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою; матеріали наукових та інформаційно-публіцистичних видань; власні спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів, які виносяться на захист, полягає у наступному:

вперше:

- сформульовано визначення соняшникового підкомплексу у відповідності до системно-структурного підходу як складного інтегрованого утворення, що складається із сукупності різноманітних галузей і видів діяльності, ефективне функціонування якого можливе на основі розвиненого інфраструктурного забезпечення: наявності спеціалізованого транспорту, діяльності науково-дослідних інститутів, селекційних станцій, конструкторських бюро, які забезпечують селекцію культури, насінництво та агротехніку вирощування, технологію зберігання і переробки насіння соняшнику, олії, зеленого корму, силосу, макухи та шроту;

- обґрунтовано необхідність створення Регіональної асоціації учасників соняшникового підкомплексу, яка б дозволила на добровільних засадах і взаємовигідних умовах об'єднати інтереси виробників, переробників і реалізаторів насіння соняшнику з метою сталого та ефективного забезпечення власного споживчого ринку та збільшення експорту сировини і готової продукції;

- розраховано прогноз приросту урожайності та прибутковості соняшнику в умовах крапельного зрошення і на цій основі запропонована стратегія підвищення ефективності виробництва соняшнику;

набули подальшого розвитку:

- систематизація показників і критеріїв, що характеризують економічну і екологічну ефективність виробництва соняшнику;

- методичні підходи до застосування аналітичного вирівнювання у процесі бізнес-планування підвищення ефективності виробництва підприємств соняшникового підкомплексу, для чого було розроблено схему економіко-математичних моделей, яка передбачає забезпечення комплексності та системності планування і прогнозування діяльності на всіх рівнях господарювання;

- напрями підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику, за рахунок раціонального розміщення посівів з використанням пристосованих до умов регіону сортів та гібридів, а також підвищенням рівня агротехніки й агротехнології його вирощування;

удосконалені:

- механізм фінансово-кредитного забезпечення та перерозподілу прибутків між складниками соняшникового підкомплексу;

- механізм регулювання взаємовідносин між учасниками інтеграційного процесу виробництва та переробки соняшнику на загальнодержавному та регіональному рівнях.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості впровадження отриманих результатів досліджень у виробництво, що сприятиме підвищенню економічної ефективності виробництва соняшнику, а також дасть можливість реалізувати заходи з поліпшення роботи щодо його збуту на внутрішньому та зовнішньому ринках. Результати досліджень з питань оптимізації вирощування соняшнику рекомендовані до впровадження в господарствах Херсонської області, зокрема в ПСП “Південне” Іванівського району, ТОВ НВФ “Дріада, ЛТД”, що засвідчується відповідними документами.

Основні положення, висновки, практичні пропозиції прийняті до впровадження Головним управлінням сільського господарства і продовольства Херсонської обласної державної адміністрації, при складанні Програми „Зерно Херсонщини - 2005” за напрямом олієжирового підкомплексу (довідка №1-700-5/152 від 28.02.2005) та Головним управлінням економіки Херсонської обласної державної адміністрації при розробці Стратегії соціального і економічного розвитку Херсонської області до 2011 р. (довідка №362-7/531-12 від 11.02.2005). Результати досліджень впроваджені в навчальний процес Херсонського державного аграрного університету при викладанні економічних дисциплін: “Основи методики економічних досліджень”, “Організація агробізнесу”, “Аналіз господарської діяльності”, “Планування діяльності підприємств”, “Економіка АПК” (довідка № 66-09/12а від 22.02.2005).

Особистий внесок здобувача. Основні положення, висновки та пропозиції дисертації є самостійною роботою автора. Дисертантом узагальнені результати реформування та визначені особливості комплексоутворення у соняшниковому підкомплексі регіону; визначена економічна ефективність та виявлені тенденції розвитку підкомплексу; обґрунтовані напрями, засоби та резерви підвищення його ефективності; здійснений прогноз урожайності та розраховано бізнес-план на перспективу.

З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише положення, які є особистим доробком здобувача. Зокрема в роботі [6], на частку автора припадає 85% матеріалу.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідалися на міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2004” (м.Дніпропетровськ, 10 - 25 лютого 2004 р.); „Глобальні і національні проблеми в аграрній економіці України” (м.Луганськ 18-19 травня 2004 р.); “Ринкова трансформація та розвиток продуктивних сил” (м.Харків 21-22 вересня 2004 р.); на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу ХДАУ (м.Херсон, 2002-2005р.р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових праць у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 1,6 друкованих аркушів. У спільній публікації частка наукового матеріалу автора складає 85 %.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Робота викладена на 156 сторінках комп'ютерного тексту, містить 35 таблиць, 16 рисунків та 13 додатків. Список використаних джерел включає 159 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її значимість, ступінь розробки наукової проблеми, визначено предмет, об'єкт і завдання дослідження, сформовано наукову новизну одержаних результатів, наведені дані їхньої апробації та впровадження, показано можливості теоретичного та практичного використання.

У першому розділі ”Теоретико-методичні основи функціонування соняшникового підкомплексу” розглянуто сутність, структуру, специфіку формування соняшникового підкомплексу, тенденції розвитку ринку соняшнику, а також основи методики оцінки ефективності функціонування підкомплексу.

Вирощування соняшнику - один з прибуткових напрямків сільськогосподарського виробництва, тому на фоні загального скорочення посівних площ і виробництва продукції господарства розширяють посіви соняшнику, незважаючи на збитки не тільки йому, а й іншим культурам сівозмін. Ці та інші причини призвели до того, що в останні роки соняшник вирощується в Україні за тактикою “спаленої землі”. Таку ситуацію слід розглядати як екологічно небезпечну, бо за наслідками її можна прирівняти до вивозу за межі держави родючого шару ґрунту. Одночасно з розширенням посівних площ, валовий збір соняшнику зменшується, що є наслідком зниження врожайності. Це свідчить про падіння економіки господарств, а також послаблення матеріально-технічного забезпечення вирощування цієї культури. Нині лише 30% посівних площ засівається високопродуктивним гібридним насінням соняшнику. Більшість з господарств не забезпечені і не здатні забезпечити себе технічними засобами, паливно-мастильними матеріалами, засобами захисту рослин, мінеральними добривами тощо.

Ще однією вагомою причиною зниження продуктивності соняшнику в цілому в Україні є його поширення у регіонах, які не мають відповідних ґрунтово-кліматичних умов для його вирощування, зокрема в зоні Полісся, частково в Лісостепу, Закарпатті. Адже відомо, що ефективність територіального розміщення виробництва залежить від природно-кліматичних умов регіону. Природні умови визначають основу поділу праці в сільському господарстві, його регіональну спеціалізацію, рівень розвитку якої є важливою умовою підвищення ефективності господарської діяльності агропромислового комплексу регіону в цілому. Все це зумовлює суттєві зміни виробничо-економічних відносин в продуктових підкомплексах АПК, в тому числі доцільне створення і формування соняшникового підкомплексу. Його кінцево-цільове призначення має базуватися на задоволенні потреб у насінні та продуктах, одержаних від його переробки.

Згідно системно-структурного аналізу під відокремленим соняшниковим підкомплексом розуміється сукупність різноманітних галузей і видів діяльності, ефективне функціонування якого можливе на основі розвиненого інфраструктурного забезпечення: наявності спеціалізованого транспорту, діяльності науково-дослідних інститутів, селекційних станцій, конструкторських бюро, які забезпечують селекцію культури, насінництво та агротехніку вирощування, технологію зберігання і переробки насіння соняшнику, олії, зеленого корму, силосу, макухи та шроту.

Обсяг і кількість продукту переробки соняшнику залежать від різних факторів. Зокрема, в сільському господарстві до них належать врожайність, вміст в насінні соняшнику олії, скорочення втрат; в переробних галузях - своєчасна переробка, збереження якості, мінімум втрат; в торгівлі - своєчасна і вигідна реалізація, збереження якості, недопущення втрат. З урахуванням цього ми пропонуємо таку загальну схему організаційно-виробничої структури соняшникового підкомплексу регіону.

В цьому випадку назріває потреба сформувати такий організаційно-економічний механізм взаємовідносин, за якого сільське господарство, переробні та агросервісні підприємства, торгівельні організації на рівні груп господарств та адміністративних районів однаковою мірою були зацікавлені в об'єднані зусиль для організації скоординованого агропромислового виробництва, зорієнтованого на ринкові умови і високий загальний кінцевий результат.

Раціонально реорганізована інфраструктура ринку соняшникового підкомплексу повинна сприяти виробництву якісного насіння для переробки, посівного матеріалу та реалізації соняшникової продукції споживачу і включати декілька ланок. По-перше, це підприємства, які забезпечують вирощування, післязбиральну доробку та зберігання; по-друге - установи, що просувають насіння на ринок - агроторгові доми, виставки-ярмарки та інші; по-третє - організації і служби з контролю і якості продукції, карантинний контроль при ввозі та вивозі насіння соняшнику та продукції з нього, а також ціновий моніторинг та фінансово-кредитну підтримку; по-четверте, попит на продукцію переробними підприємствами, населенням та іншими галузями. Але, щоб кожне підприємство з відповідною впевненістю могло вступити в організоване конкурентне середовище, йому потрібно мати чітку програму маркетингових дій та розробити бізнес-план. Головна мета - задоволення потреб споживача, максимізація прибутку, розрахунок реальної і водночас вигідної ціни, заповнення певної ринкової ніші і вихід на чітку ринкову позицію, орієнтація на потенційного споживача і активізація його позицій на ринку, а також привернення громадської думки до товарів і підприємства.

В умовах поглиблення ринкових відносин, зокрема приватизації землі та майна, виникає потреба в перегляді й удосконаленні методичних підходів до визначення економічної ефективності сільського господарства в цілому та соняшникового підкомплексу зокрема.

Рис. 1 - Організаційно-виробнича структура соняшникового підкомплексу.

При визначенні сукупного ресурсного потенціалу та його вплив на ефективність виробництва соняшнику необхідно включати до його складу, крім матеріальних і трудових ресурсів, землю за її вартісною оцінкою. Це сприяє більш поглибленому й об'єктивному дослідженню економічної ефективності галузі у виробничих формуваннях різних форм власності та господарювання.

З метою комплексної оцінки економічної ефективності виробництва соняшнику доцільно використовувати систему показників, яка включає показники ефективності використання ресурсів: землі, основних засобів виробництва, оборотних засобів, трудових ресурсів; а також загальних показників ефективності - собівартість продукції, прибутковість та рентабельність виробництва.

Для правильного використання сезонних і кліматичних розбіжностей необхідно співставляти зони і області за ефективністю виробництва в них соняшнику шляхом застосування інтегрального індексного показника, який пов'язує різнохарактерні кількісні та якісні показники ефективності виробництва (урожайність, собівартість, витрати праці на 1 ц продукції). Їх взаємозалежність визначається формулою:

Іев =Іу / (Іс * Ів), (1)

де Іев - інтегральний індекс ефективності виробництва;

Іу - індекс урожайності культури (відношення урожайності в даному регіоні до її урожайності в середньому в країні);

Іс - індекс собівартості продукції (відношення собівартості в даному регіоні до її собівартості в середньому в країні);

Із - індекс затрат праці на виробництво культури (відношення затрат праці в даному регіоні до затрат праці в середньому в країні).

В другому розділі ”Сучасний стан та тенденції розвитку соняшникового підкомплексу АПК Херсонської області” дослідженні фактори та особливості вирощування соняшнику, стан та тенденції розвитку виробництва олієнасіння, а також переробка та реалізація продукції.

В Україні соняшник у структурі посівних площ протягом тривалого історичного періоду займає вагому частку посівних площ, що дозволило стати їй однією із головних експортерів цієї культури та продуктів її переробки у світі. Посівна площа соняшнику - 3187,0 тис.га - найбільша в Європі. Виробництво насіння стабілізується протягом 2000-2003 рр. на рівні 35762,6 тис.ц. Основні посіви і виробництво сконцентровано у зоні Степу - Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Херсонській, Одеській, Кіровоградській, Луганській, Полтавській областях, де вироблюють 80% його насіння. Для Херсонської області виробництво соняшнику відіграє вирішальну роль у забезпеченні населення регіону олією, тваринництва цінними кормами, промисловості сировиною, зокрема під соняшником зайнято 149,6 тис. га, що складає близько 5% посівної площі соняшнику в Україні. Валовий збір соняшнику в звітному році склав 1759,8 тис.ц 3,2% загальнодержавного обсягу. Виробництвом соняшнику в області займаються всі категорії господарств, про що свідчать дані таблиці 1.

Аналіз табл.1 вказує на динаміку збільшення валового збору соняшнику різними категоріями господарств, де пріоритетне положення займають великі сільськогосподарські підприємства. Це свідчить про те, що саме великими підприємствами задовольняється загальна потреба регіону у високоякісній продукції, яка споживається на внутрішньому ринку та йде на експорт. Але ситуація поступово змінюється з 2001р. по 2003р. У виробництві насіння соняшнику спостерігається збільшення частки виробництва господарствами населення. За 5 останніх років кількість зібраного ними врожаю зросла у 7 разів.

Таблиця 1 - Виробництво насіння соняшника в різних категоріях господарств Херсонської області, тис.ц

Так, якщо в 1999 р. цими господарствами було зібрано 81,7 тис. ц всього валового збору, то у 2003 р. ними зібрано 572,4 тис. ц.

В теперішній час між економічними інтересами господарських формувань - виробниками соняшнику регіону, з однієї сторони та переробними підприємствами, з іншої, існують певні протиріччя. Перші зацікавлені у максимальному збільшенні обсягів виробництва насіння соняшнику, другі - у покращенні якісних характеристик переробленої сировини (олійність, забрудненість, вологість та ін.). У 2003 р. здійснювало свою діяльність, пов'язану з реалізацією соняшнику 208 підприємств, серед яких 55 отримали збитки. В цьому ж році від реалізації соняшнику підприємствами Херсонської області було отримано 14788,8 тис. грн. прибутку, що в 2 рази перевищує результати реалізації 2002р. - 7120,3 тис. грн. найбільш результативними були підприємства Нововоронцовського, Великоолександрівського, Високопільського, Великолепетиського, та Бериславського районів. Збитки одержали господарства Горностаївського, Іванівського, Каланчацького, Цюрупинського районів - їх збитки в загальному склали - 440,4 тис. грн. Показники економічної ефективності виробництва соняшнику розглянемо в (табл.2).

Хоча у 2003 р. досягнутий відносно високий рівень урожайності - 7,8 ц/га, який на 13% вище, ніж у 1999 р., але і собівартість залишається надто високою в 2003 р.- на 17,92 грн. більше показника відповідного року. Це пояснюється передусім розширенням посівних площ під соняшником через значну загибель зернових. Але потрібно підкреслити, що упродовж 5 років соняшник залишається найліквіднішим товаром.

Таблиця 2 - Економічна ефективність виробництва соняшнику у Херсонської області за 1999-2003 рр.

Важливим складником соняшникового підкомплексу є переробка сировини. Виробництвом соняшникової олії в Херсонській області займаються всі групи підприємств, але основна переробка (94%) сконцентрована на підприємствах основного кола (табл.3).

Таблиця 3 - Виробництво олії соняшникової в Херсонській області

Дані табл.3 свідчать, що саме великими підприємствами задовольняється загальна потреба регіону у високоякісній продукції, яка споживається на внутрішньому ринку та йде на експорт. Перехід господарств до розвитку власних переробних цехів не може істотно змінити ситуацію з виробництвом олії. Старе обладнання олійниць не забезпечує глибокої переробки сировини та якості готової продукції. Тут вихід олії становить до 35%. Крім того, на них відсутні лінії з глибокого очищення, розфасування. Олія доходить до споживача у бідонах і цистернах або, у кращому випадку, в скляних пляшках. соняшниковий насіння олієпереробний завод

Внутрішній та зовнішній ринки соняшникового насіння насичуються з використанням традиційних каналів реалізації продукції, продаж олієжиркомбінатам для переробки, бартерний обмін, продаж через власні магазини та ларки, видача населенню в рахунок оплати праці та ін. Протягом останніх років попит на насіння соняшнику зберігається на достатньо високому рівні (табл. 4).

Таблиця 4 - Канали реалізації насіння соняшнику в 2003р.

На сучасному етапі сільськогосподарським товаровиробникам не вигідно реалізувати свою продукцію державним заготівельним і переробним підприємствам. Так, частка реалізованого насіння в 2003 р. складає 2,6% або 1,8 тис.т. Вони змушені шукати нові економічно вигідні канали реалізації. Як відомо, виробники насіння соняшнику внаслідок затримання розрахунків з боку олієжиркомбінатів реалізують насіння соняшнику за форвардними контрактами комерційним фірмам та на бартерних умовах (в обмін на пальне, добрива, засоби захисту рослин, запчастини тощо). Основна частина насіння реалізується в період збирання врожаю та після його доробки. Монопольне становище великих комерційних фірм дозволяє їм регулювати ринок на власну користь. За статистичними даними, частка реалізованого насіння іншим каналам становить 65,6%т або 43 тис.т.

Рівень ціни реалізації насіння соняшнику суттєво змінюється залежно від строків продажу та каналів збуту. В період основного продажу олієнасіння рівень цін значно нижчий, ніж в подальшому, коли на ринку йде перепродаж насіння соняшнику посередникам (крупними підприємцями по закупівлі-продажу). Безпосередньо виробники в цей період виходять на ринок лише з незначними обсягами продукції.

Певна частина олії реалізується безпосередньо на міських ринках за рахунок перепродажу дрібними партіями та продажу жителями села, які отримують насіння соняшнику в рахунок оплати праці. Так, за даними табл.4, 26,7% всього реалізованого насіння було продано на ринку, а тільки 2,8% було реалізовано в рахунок оплати праці населенню. Рівень цін цілком залежить від попиту та пропозиції. Природно є значні коливання цін по районах. Крім того, на рівень цін впливає сезон її споживання (літньо-осіння пора).

Підприємства соняшникового підкомплексу працюють із значним дефіцитом власних обігових коштів для створення виробничих запасів, своєчасних розрахунків з постачальниками сировини і забезпечення нормального фінансового стану. Неможливість отримання довготермінових кредитів під розумні проценти погіршує умови діяльності до критичних. Тяжкий економічний стан змушує товаровиробників та інших власників сировини експортувати насіння соняшника без переробки на олієпереробних підприємствах Херсонської області. В 2003 р. соняшник експортували в 6 країн світу. Найбільшими імпортерами стали: Грузія (7,9 млн.дол), США (3,1 млн.дол), Угорщина (2,2 млн.дол) та Іспанія (1,3 млн.дол). Практично втраченими є експортні можливості в Росію, Нідерланди, Францію.

Відзначимо, що експортний потенціал України як щодо олійного насіння, так і продуктів переробки, з одного боку, технологічно розширюються: вводяться нові портові елеватори, покращується взаємодія залізних доріг з портами, вводяться нові переробні потужності, відкриваються нові ринки збуту. З іншого, - постійно виникають проблеми, які стримують розвиток експорту олійного насіння, попит на яке на зовнішньому ринку необмежений, а зі збутом, зокрема соняшникової олії і шроту, є певні труднощі, пов'язані з насиченістю ринку і ціновою конкуренцією з боку більш масових та дешевих олій. Створення інтегрованих агропромислових, агропромислово-фінансових формувань (асоціацій, систем, корпорацій та ін.) у складі виробників соняшнику і олієдобувних підприємств, а також в разі доцільності фінансово-кредитних, заготівельно-збутових, науково-виробничих, проектних, консалтингових, страхових структур тощо, в тому числі зарубіжних, і є одним з напрямів вирішення проблем олієпродуктового підкомплексу регіону.

Третій розділ ”Основні напрями підвищення ефективності виробництва та переробки соняшнику” присвячений розгляду основним напрямам підвищення ефективного виробництва соняшнику.

Пріоритетне значення серед шляхів підвищення займає дотримання науково обґрунтованої технології вирощування та переробки культури. Для умов вирощування соняшнику в зоні Причорномор'я нами рекомендовані технології виробництва та розраховані показники використання комплексів машин для вирощування та збирання соняшнику за критерієм мінімуму приведених затрат. Це дає змогу зменшити собівартість насіння соняшнику на 24%, а за критерієм мінімуму затрат робочого часу - на 20% зменшити затрати праці.

Одним із основних напрямів підвищення ефективності виробництва насіння соняшнику є впровадження у виробництво нових, більш перспективних та високоврожайних сортів та гібридів Харківський 3, Харківський 7, Ранок, Родник та гібридів Візит, Ковчег, Сівер, Харківський 58, Згода, Еней, Запорізький 28, що пристосовані до регіону. Крім оптимальної сорто-гібридної структури посівів, важливе значення має чітке додержання місця соняшнику в сівозміні. Як показали дослідження, найвищі показники продуктивності та найменший ступінь ураження хворобами й шкідниками було відмічено при поверненні соняшнику на попереднє місце через 9 років та при розміщенні у ланці сівозміни чорний пар - озима пшениця - соняшник.

Важливим резервом підвищення врожайності культури є збільшення зрошених земель під посівами соняшнику. Так, Херсонська область має одну з найбільших в Україні площу зрошених земель. Зрошувана площа під соняшником в 2003 р. склала 21,5 тис. га, або 9,79% загальнодержавного показника. Нами розрахована ефективність зрошення соняшнику на прикладі 30 господарств регіону (табл.5).

Таблиця 5 - Ефективність зрошення соняшнику в господарствах Херсонської області в 2003 р.*

*При розрахунках вартості врожаю були використані середньозважені біржові ціни на продукцію.

Отже, за умов зрошення, при дотримані всіх агротехнологій можливе досягнення прибутку до 1254 грн/га. В цьому напрямку саме діяльність Регіональної асоціації дозволить розширити зрошені площі під культуру в регіоні, дотримуватись відповідних агротехнологій і тим самим підвищити загальну ефективність виробництва.

Аналіз показників підвищення ефективності виробництва соняшнику дозволив нам обґрунтувати біологічні та агрокліматичні (використання перспективних сортів та гібридів, дотримання вимог до організації сівозмін, підвищення якості насінницького матеріалу); агротехнічні (дотримання вимог до обробітку ґрунту, дотримання технології догляду за посівами, обґрунтована система добрив, оптимальні строки та технології збору врожаю, дотримання оптимальних критеріїв якості збору врожаю); і організаційно-технічні напрями підвищення виробництва соняшнику (оптимальний структурний і кількісний склад комплексів машин для вирощування та збирання соняшнику, забезпечення необхідними матеріальними запасами, технікою.

В роботі приділяється значна увага питанню подальшого розвитку інфраструктури соняшникового підкомплексу. Так, у 2003 р. через біржі регіону було реалізовано лише 72,3 тис. т соняшнику на суму 77101 тис. грн., а більша частина врожаю реалізовується “тіньовими” трейдерами або власне виробниками. В Херсонській області діють приблизно 200 посередників по купівлі-продажу, серед них офіційно зареєстровано лише 28 (14%) і близько 172 (86%) незареєстрованих. Але ж головну роль у механізмі підвищення ефективності посідає нормативно-законодавче регулювання діяльності товаровиробників. В роботі пропонується застосування як одного з напрямів підвищення ефективності сільгоспвиробництва виробництва вдосконалення податкового механізму шляхом розширення диференціації ставок фіксованого податку з урахуванням не лише обсягу та якості земель, а й рівня доходів і платоспроможності, етапу життєвого циклу підприємства, видів продукції.

Крім того, вважаємо за необхідне вдосконалити ціновий механізм, який буде враховувати інтереси кожного учасника інтеграційного процесу. В дисертації запропоновано три способи економічних відносин між товаровиробниками насіння соняшнику, переробними підприємствами і суб'єктами внутрішньої та зовнішньої торгівлі. В основу першого покладено еквівалентність обміну між сільськогосподарським виробництвом, переробною галуззю і торгівлею, другий - полягає в інтеграції на базі поєднання всіх партнерів соняшникового підкомплексу, а третій базується на переробці сільськогосподарської продукції на давальницьких принципах.

В роботі зроблено розрахунок розподілу кінцевого продукту (соняшникової олії) між товаровиробниками та олієпереробним заводом, в результаті якого саме за рахунок продажу олії прибуток склав 2625 грн. як для аграрників, так і для заводу. Як один із шляхів організаційного оформлення соняшникового підкомплексу регіону пропонується створити Регіональну асоціацію його учасників. Це б дозволило на добровільних засадах і взаємовигідних умовах об'єднати інтереси виробників, переробників та реалізаторів соняшнику. Ми переконані, що для економіки конкретного регіону функціонування таких асоціацій вигідне, оскільки вагомішими стають внутрішній та зовнішній продовольчі ринки. За таких умов Асоціація набуватиме ознак міжгалузевого формування, розвиток якого сприятиме поглибленню інтеграційного процесу, розширенню сфери кооперації, спеціалізації та концентрації виробництва на основі впровадження сучасних технологій. В роботі обґрунтована організаційна структура асоціації учасників соняшникового підкомплексу.

Забезпечення стабільних показників виробництва неможливе без планування і прогнозування витрат, урожайності, розподілення отриманого врожаю. В дисертації розраховано підвищення ефективності виробництва соняшнику за допомогою бізнес-плану розширення площ вирощування на інтенсивній основі під гібридним насінням „Згода”. Був зроблений аналіз ефективності інвестицій в діяльність ПСП “Південне” Іванівського району Херсонської області. Розраховані результати вказують на отримання прибутку в перший рік інвестування в сумі 373392 грн., а в подальшому - 733752 грн. додаткового доходу. Обґрунтоване стратегічне прогнозування і планування дозволять посилити позитивні зрушення в економіці окремих підприємств та галузі в цілому.

ВИСНОВКИ

1. Україна має значний потенціал до збільшення виробництва соняшнику. Проте екстенсивний шлях одержання сировини може призвести до краху соняшникової галузі. За минулі 10 років на ринку соняшнику склалися великі і часом несподівані диспропорції. Наприклад, за останні 3 роки насіння збирали стільки ж, скільки й у 1990 році, але тоді площі під цією культурою були майже удвічі меншими. Удвічі зменшилась урожайність соняшникового гектара.

2. Ефективне виробництво соняшнику можливе насамперед у складі соняшникового підкомплексу, під яким розуміється сукупність різноманітних галузей і видів діяльності, серед яких виробництво, заготівля, зберігання, переробка та реалізація насіння соняшнику і продукції його переробки формує основне виробництво підкомплексу. Ефективне функціонування підкомплексу неможливе без добре розвиненого інфраструктурного забезпечення: наявності спеціалізованого транспорту, діяльності науково-дослідних інститутів, селекційних станцій, конструкторських бюро, які забезпечують селекцію культури, насінництво та агротехніку вирощування, технологію зберігання і переробки насіння соняшнику, олії, зеленого корму, силосу, макухи та шроту.

3.Сучасні умови господарювання в галузі формуються під впливом окремих принципів: свободи вибору виду та форми економічної, господарської, підприємницької діяльності; пріоритету споживача (вільний вибір товарів та конкуренція виробників); конкуренції (конкуренція товаровиробників з приводу реалізації їх продукції на ринку, ціна на основі попиту та пропозиції); вибору партнерів по сумісній діяльності та членів колективу; контрактних договірних відносин; розподілення доходів на основі реальних умов ринку та соціальних заходів захисту; формування ефективної системи ціноутворення; відкритості економіки; ефективного державного регулювання ринку та ринкових відносин

4. В умовах поглиблення ринкових відносин, зокрема приватизації землі та майна, виникає потреба в перегляді й удосконаленні методичних підходів до визначення економічної ефективності сільського господарства в цілому та соняшникового підкомплексу зокрема. З метою комплексної оцінки економічної ефективності виробництва соняшнику доцільно використовувати обґрунтовану нами систему показників, яка включає показники ефективності використання ресурсів: землі, основних засобів виробництва, оборотних засобів, трудових ресурсів; а також поряд із загальними показниками ефективності - собівартістю продукції, прибутковістю та рентабельністю виробництва, враховуючи сезонні і кліматичні розбіжності, використовувати інтегральний індекс ефективності виробництва.

5. Лише на 21,5 тис. га або на 20% усієї посівної площі соняшнику в Херсонській області було використано інтенсивні технології. Тільки 40% всіх посівних площ регіону засівається високоякісним насінням. Вноситься недостатня кількість добрив - норма внесення мінеральних туків упала з 117 кг/га в 1990 р. до 7-10 кг/га в 2000 -2003 рр., а гербіциди застосовують тільки на 25-30% всієї площі, органіка практично не вноситься. Однією з причин є слабке забезпечення матеріально-технічними засобами.

6. Природно-кліматичні умови Херсонської області сприяють вирощуванню соняшнику, а відмінності ґрунту є однією з причин диференціювання врожайності. Для вивчення ступеню впливу якості ґрунту на економічну ефективність виробництва соняшнику була використана шкала бонітетів орних земель регіону. Для вияву зв'язку між економічною ефективністю виробництва соняшнику та урожайністю, спеціалізацією і концентрацією був використаний прийом результативних групувань. Групування показали, що при середній урожайності (20,7 ц/га), підприємства мають найнижчу собівартість (22,7 грн./ц), порівняно невисокі витрати праці (5,0 люд.-год/ц) та найбільшу рентабельність (185%). На основі цього встановлено, чим менший рівень виробничих витрат, тим вищі показники економічної ефективності виробництва соняшнику.

7. У Херсонській області під соняшником зайнято 149,6 тис. га, що складає близько 5% посівної площі соняшнику в Україні. Валовий збір соняшнику в звітному році склав 1759,8 тис.ц і в структурі загальнодержавного показника становить більше 3%. Площі під зрошенням складають 21,5 тис.га або 20,2% всієї посівної площі соняшнику в Херсонській області і майже 4% загальнодержавного показника. Прибуток на 1 га у 2003 р. склав 739,3 грн. Виробництво олії в 2003 р. становило 38850 тис.т, в тому числі олії соняшникової - 38778 тис. т, що складає 99,80% від загальної кількості виробленої олії. Середній обсяг протягом останніх років збільшився на 12111 тис. т. Саме великими підприємствами задовольняється потреба регіону у високоякісній продукції, ними виробляється 89,88% всієї соняшникової олії. Це дозволило забезпечити споживання олії на рівні 11,7 кг на душу населення, що відповідає 9 місцю серед регіонів України.

8. Рівень рентабельності від реалізації соняшнику по Херсонській області становить 27,6% на 1.01. 2003 р., і за результатами реалізації Херсонська область посідає 18 місце, незважаючи на сприятливі умови вирощування за якістю ґрунту та природно-кліматичними умовами. Сільськогосподарськими товаровиробниками у 2003 р. реалізовано державним заготівельним та переробним підприємствам 1,8 тис. грн. всього реалізованого насіння, тому що господарствам це не вигідно у зв'язку з затриманням розрахунків з боку олієжирокомбінатів. Виробники змушені реалізовувати насіння за форвардними контрактами комерційним фірмам та на бартерних умовах (в обмін на пальне, добрива, засоби захисту рослин, запчастини тощо). Частка реалізованого насіння іншими каналами 65,6%, на ринку - 26,7%.

9. В 2003 р. соняшникової олії було експортовано в 12 разів менше, ніж насіння, причому цей показник в 3 рази нижчий попереднього року. А експортна ціна олії в 3,2 рази більша за неперероблене насіння. Отже, одним із завдань підвищення ефективності функціонування соняшникового підкомплексу в Херсонській області є збільшення експорту соняшникової олії, що дає певні переваги: порівняно стабільна експортна ціна, довший термін зберігання та ін.

10. Для соняшникових підприємств велике значення має бізнес-планування підвищення ефективності виробництва соняшнику. Розроблений нами бізнес-план тільки для ПСП “Південне” Іванівського району Херсонської області дозволить одержувати перший рік чистого прибутку на суму 373392 грн., а в подальшому 733752 грн. додаткового доходу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Миколаївський державний аграрний університет, Миколаїв, 2005.

У дисертаційній роботі розглянуто теоретико-методичні основи підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику, розкрито організаційно-економічні чинники та тенденції розвитку його ринку, досліджено основи методики оцінки ефективності виробництва.

Вперше запропоновано визначення соняшникового підкомплексу, під яким розуміється сукупність різноманітних галузей і видів діяльності, а також формування організаційно-економічного механізму взаємовідносин між учасниками підкомплексу та на основі цього створення асоціації учасників соняшникового підкомплексу. Розраховані показники використання комплексів машин для вирощування та збирання соняшнику за критерієм мінімуму приведених затрат. Запропоновано зміну порядку формування власних страхових резервів сільськогосподарських підприємств, які повинні формуватися за рахунок валових витрат підприємства. Зроблено розрахунок розподілу кінцевого продукту (соняшникової олії) між товаровиробниками та олієпереробним заводом. Розраховано прогноз підвищення ефективності виробництва соняшнику при умові розширення площ вирощування за інтенсивною технологією під гібридним насінням на основі стратегічного планування і прогнозування.

Ключові слова: економічна ефективність, виробництво, соняшник, гібрид, соняшниковий підкомплекс, асоціація, інтеграційний процес, організаційно-економічний механізм, інтенсифікація, планування, прогнозування.

Крестьянинова В.В. Повышение экономической эффективности производства подсолнечника в регионе. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. - Николаевский государственный аграрный университет. Николаев, 2005.

В диссертационной работе рассмотрены теоретико-методические основы повышения экономической эффективности производства подсолнечника, раскрыты организационно-экономические факторы и тенденции развития его рынка, исследованы основы методики оценки эффективности производства.

В работе впервые предложено формирование подсолнечникового подкомплекса, под которым понимается совокупность различных отраслей и видов деятельности, среди которых производство, заготовка, хранение, переработка и реализация семян подсолнечника и продуктов его переработки. Кроме того, в его состав следует отнести те отрасли и предприятия, которые выпускают специализированные технические средства для подсолнечникового хозяйства, технологическое оборудование для переработки. На основании этого предлагается сформировать такой организационно-экономический механизм взаимоотношений, при котором сельское хозяйство, перерабатывающие и агросервисные предприятия, торговые организации на ровне групп хозяйств и административных районов были бы заинтересованы в объединении усилий для организации скоординированного агропромышленного производства. Все это обуславливается необходимостью образования Региональной ассоциации участников подсолнечникового подкомплекса в регионе. И поэтому в работе обоснована структура такой ассоциации, функции которой заключаются в обеспечении конструктивного развития производства, рынка семян подсолнечника и продуктов его переработки, а также адекватного отражения интересов всех участников интеграционного процесса.

В диссертации рассматривается развитие инфраструктуры подсолнечникового подкомплекса, экономическая роль которой заключается в создании и обеспечении общих условий эффективного развития товарного производства, в обслуживании всех сфер экономики, создании необходимой основы их стабильной и результативной деятельности.

В работе обоснована система показателей, которая включает показатели эффективности использования ресурсов: земли, основных производственных средств, оборотных средств, трудовых ресурсов, а также одновременно с общими показателями эффективности - себестоимостью продукции, доходностью и рентабельностью производства учитывая сезонные и климатические отличия, предлагается использовать интегральный индекс эффективности производства.

В диссертации исследуются факторы и особенности производства подсолнечника, состояние и тенденции развития производства, а также переработка и реализация продукции.