Соціально-економічні пріоритети розвитку і розміщення галузей тваринництва у пореформений період

Аналіз стану та динаміки галузей молочного скотарства, свинарства і птахівництва у пореформений період. Розробка стратегії розвитку галузей тваринництва у пореформений період з урахуванням соціально-економічних пріоритетів і агроекологічних обмежень.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 29.07.2014
Размер файла 77,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Рада по вивченню продуктивних сил України

УДК 332.122:338.43

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Соціально-економічні пріоритети розвитку і розміщення галузей тваринництва у пореформений період

Спеціальність 08.10.01 - Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

Чабан Галина Вікторівна

Київ 2005

Загальна характеристика роботи

розвиток розміщення галузь тваринництво

Актуальність теми. Аналіз ситуації у галузях тваринництва в регіонах України показує наявність процесів деструкції продуктивних сил і деградації сільського природного середовища. Ознаками деструкції продуктивних сил є: порушення соціально-економічних та природних схем відтворення, зокрема продуктивних сил природи і суспільства; наявність негативних трендів динаміки основних факторів виробництва, зокрема утримання необхідної кількості худоби; скорочення поголів'я великої рогатої худоби, що порушує баланс гумусу у ґрунтах через нестаток органічних добрив, зменшення урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності худоби; порушення сільського природного середовища через недотримання технологій та агротехніки в землеробстві; скорочення попиту на робочу силу і зайнятості сільського населення у тваринництві. Наслідком процесів деструкції тваринництва є: загострення проблеми продовольчої безпеки держави, зокрема забезпечення населення великих міст і промислових центрів продуктами тваринного походження; загострення проблеми соціально-економічного і демографічного розвитку села; зростання негативних процесів у користуванні природними сільськогосподарськими ресурсами. Актуальність дослідження цих та інших проблем є очевидною.

Аналіз наукової літератури показує, що зазначені проблеми є предметом дослідження наукових установ Національної академії наук України, Української академії аграрних наук та вищих навчальних закладів Міністерства освіти і науки України. Багато з опублікованих наукових праць носять галузевий характер, зокрема це стосується Інституту аграрної економіки УААН, Інституту кормів УААН, Інституту тваринництва УААН, Інституту землеробства УААН. Фундаментальні розробки наукового забезпечення сталого розвитку сільського господарства в природнокліматичних зонах України опубліковані науково-дослідними інститутами Національного аграрного університету. Дослідження проблем розвитку і розміщення сільськогосподарського виробництва виконані в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України. Цю сторону проблеми з позицій регіональної економіки відображено у працях Б.М.Данилишина, Л.В.Дейнеко, М.І.Долішнього, Л.І.Курило, В.І.Куценко, М.В.Калінчика, А.С.Лисецького, Я.Б.Олійника, О.М.Паламарчука, В.Ф.Семенова, Л.Г. Чернюк та інших. Проте окремі питання, зокрема дослідження соціально-економічних пріоритетів розвитку й розміщення галузей тваринництва у пореформений період в регіонах України залишаються актуальними і заслуговують на увагу науковців.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота пов'язана з науковою тематикою досліджень, які ведуться в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України і є невід'ємною частиною науково-дослідних робіт, які проводяться у відділі проблем розвитку і розміщення сільськогосподарського виробництва, зокрема з темою № 3.1.5 (63) "Схема (Прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу" (№ державної реєстрації 0100U000657), де автором виконано розрахунки тенденцій і прогноз розвитку молочного скотарства з урахуванням схем соціально-економічного розвитку Вінницької та Київської областей; 3.1.5 (59) “Дослідження природно-ресурсного потенціалу та перспектив економічного і соціального розвитку України (регіональний розріз)” (№ державної реєстрації 0199U003691), де автором здійснено розрахунки природно-ресурсного потенціалу розвитку свинарства і птахівництва на перспективу; 3.1.5.(69) “Соціально-економічні пріоритети продовольчої безпеки України” (№ державної реєстрації 0101U007877), де автором обґрунтовано соціальні нормативи споживання продукції тваринництва населенням України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад формування стратегії й тактики розвитку і розміщення галузей тваринництва у пореформений період з урахуванням соціально-економічних пріоритетів і агроекологічних обмежень.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішенням наступних найважливіших задач:

поглиблення методології дослідження проблем розвитку і розміщення галузей тваринництва в регіонах України, зокрема визначення системи ознак і показників тваринницьких комплексів регіональної структури, які на відміну від галузевих, повинні слугувати основою наукової оцінки ефективності ринкової системи, обґрунтування схем розвитку тваринництва на перспективу;

розробка методики комплексного аналізу розвитку територіальної системи тваринництва, зокрема стану та динаміки галузей молочного скотарства, свинарства і птахівництва у пореформений період, яка на відміну від традиційних повинна ґрунтуватися на показниках ефективності територіальної організації тваринництва на відділену перспективу;

визначення оцінок стану, чинників, тенденцій та закономірностей розвитку і розміщення спеціалізованих господарств товарного тваринництва з урахуванням критеріїв продовольчої безпеки регіонів, тенденцій ринку праці та зайнятості населення в нетоварних господарствах;

розробка організаційно-господарського механізму державного регулювання розвитку і розміщення галузей тваринництва на перспективу з урахуванням суспільних потреб, наявних сільськогосподарських ресурсів;

обґрунтування стратегії розвитку і розміщення галузей тваринництва а також сценарних моделей витрати-випуск регіонів України з урахуванням соціально-економічних пріоритетів й політики автаркії.

Об'єктом дослідження є процеси відтворення продуктивних сил сільськогосподарського виробництва в галузях тваринництва, які мають ознаки структуризації та деструкції.

Предметом дослідження є методологія побудови стратегії розвитку і розміщення галузей тваринництва у пореформений період з урахуванням соціально-економічних пріоритетів.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасна економічна теорія, яка визначає закономірності суспільного розвитку а також теорія розміщення продуктивних сил і регіональної економіки, що визначає систему пріоритетів регіонального розвитку в умовах глобалізації економіки. В основу прогнозування територіальних систем розміщення галузей тваринництва покладені методи регіонального аналізу, започатковані у працях німецьких й американських вчених (І.Тюнена, У.Ізарда), та розвинуті провідними вченими у галузі регіональної економіки. Методика оцінки факторів й економічного механізму державного регулювання розвитку й розміщення галузей тваринництва базується на нових інформаційних технологіях й моделюванні економічних процесів із застосуванням комп'ютерної техніки. Прогнозування розвитку й розміщення галузей тваринництва побудовано на методичних підходах SWOT-аналізу, тобто з урахуванням переваг, загроз й соціально-економічних пріоритетів такого розвитку.

Наукова новизна одержаних результатів. Найсуттєвішими науковими результатами, які одержано в процесі дослідження та характеризуються новизною, є такі:

поглиблено методологію дослідження регіонального розвитку і розміщення галузей тваринництва з урахуванням багатофункціональності території села, обґрунтовано підходи до формування системи ознак й оцінок сільськогосподарського виробництва на моделях “витрати-випуск” з урахуванням соціально-економічних пріоритетів і чинників, які на відміну від сучасних економічних поглядів базуються на єдності трьох критеріїв ефективності схем розвитку тваринництва на перспективу;

здійснено оцінку стану та динаміки галузей тваринництва в регіонах України, зокрема виявлено тренди показників розвитку галузей молочного скотарства, свинарства і птахівництва у пореформений період, які відрізняються від суто галузевих міжгалузевими зв'язками й секторними параметрами;

оцінено стійкість системи товарного виробництва продукції тваринництва з урахуванням кількості спеціалізованих господарств товарного тваринництва, проміжних потреб ресурсів та кінцевого використання продукції з урахуванням тенденцій розвитку ринків продовольства, затрат праці та засобів виробництва, зміни структури зайнятості населення в нетоварних господарствах;

удосконалено організаційно-господарський механізм державного регулювання розвитку і розміщення галузей тваринництва на перспективу з урахуванням суспільних потреб, наявних сільськогосподарських ресурсів, який на відміну від існуючого базується на принципах самоокупності господарської системи;

обґрунтовано варіанти розвитку і розміщення галузей тваринництва в регіонах України з урахуванням соціально-економічних пріоритетів й політики автаркії на тривалу перспективу, які відрізняються від традиційних галузевих прогнозів багатовекторністю підходів.

За змістом ці наукові результати можна поділити наступним чином.

Вперше:

- введено у науковий обіг поняття “внутрішньої функціональної та зовнішньої прагматичної структури моделі розвитку”, які характеризують семантику мультиплікатора економічного розвитку галузей сільського господарства у матрицях моделі “сільськогосподарські ресурси - виробництво”;

- розроблено нові методичні засади формування системи спеціалізованих господарств товарного виробництва продукції тваринництва з урахуванням економічних переваг, соціально-економічних ризиків деструкції функціональної системи ендогенного розвитку і замкнутості моделей господарств населення;

удосконалено:

- методичні підходи до розробки середньострокового прогнозу розвитку і розміщення галузей тваринництва в регіонах України, які на відміну від існуючих, ґрунтуються на принципах комплексності та збалансованості ринку продукції молочного скотарства, свинарства і птахівництва з виділенням регіонів, що мають експортний потенціал та є самодостатніми й замкнутими з огляду на суспільні потреби і попит внутрішнього ринку продовольства;

- методику комплексної оцінки стану та динаміки галузей тваринництва, що відрізняється від галузевої багатокритеріальними ознаками оптимальності.

одержали подальший розвиток:

- методичні підходи до розміщення продуктивних сил галузей тваринництва в регіонах України, які на відміну від існуючих ґрунтуються на балансових оцінках попиту та пропозиції продукції тваринництва з урахуванням експортного потенціалу;

- базові положення методики прогнозування розвитку і розміщення галузей тваринництва з визначенням соціально-економічних пріоритетів, які у порівнянні з існуючими класичними прогнозами спираються на багатокритеріальні підходи та багатовекторні моделі розвитку і розміщення галузей тваринництва у господарській системі товарного типу і господарствах населення;

- понятійно-категоріальний апарат теорії регіональної економіки, зокрема: поняття факторних доходів у тваринництві, ренти на сільськогосподарські ресурси, прибутку на фізичний капітал, доходів селян і підприємців у галузі, визначено їх місце у системі управління і формування державної аграрної політики щодо спеціалізованих господарств товарного тваринництва у регіонах.

На відміну від традиційних галузевих підходів пропонується нова схема розвитку галузі на перспективу до 2015 р. з урахуванням трьох критеріїв оптимальності тваринництва (економічного, соціального і екологічного).

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони доведені до рівня конкретних рекомендацій та заходів розробки стратегії розвитку регіонів і можуть впроваджуватися у практику управління Міністерства аграрної політики України з метою підвищення ефективності виробництва продукції тваринництва. Запропоновані методики та моделі ґрунтуються на універсальних теоретичних постулатах, що створює передумови для їх запровадження фермерськими господарствами (довідка Переяслав-Хмельницької державної адміністрації Київської області від 21.03.05 р. № 96).

Практична значимість розробки та впровадження результатів дослідження полягає в тому, що вони містять економічне обґрунтування стратегії та інструментарій аналізу стану та динаміки сільського господарства в продовольчому та агропромисловому комплексах в ринкових умовах, прийняття концепції і стратегічних рішень аграрної політики (довідка РВПС НАН України від 24.10.05 р. № 25/629-22-4).

Результати дослідження використані при викладанні предмету “Розміщення продуктивних сил” у Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті ім. Г.Сковороди (довідка від 17.02.05 р № 86).

Особистий внесок здобувача. Викладені у дисертаційній роботі наукові положення, зокрема методологічні й методичні підходи до визначення соціально-економічних пріоритетів розвитку галузей тваринництва в Україні належать особисто здобувачеві.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень та основні положення дисертаційної роботи були апробовані на п'яти науково-практичних конференціях, а саме: Всеукраїнській науково-теоретичній конференції аспірантів та вчених “Наукові засади економіки та управління освітою” (м. Переяслав-Хмельницький, 14 квітня 2004 р.); Міжнародній науково-теоретичній конференції ”Методичні основи дослідження регіонального АПК” (м. Житомир, 3-5 березня.2005 р.); Всеукраїнській конференції ”Вплив освіти та професійної підготовки на економічне зростання країни” (м. Переяслав Хмельницький, 20 березня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Моделювання як метод прогнозування в сільському господарстві” (м. Черкаси, 19 квітня 2004 р.); Всеукраїнській науковій конференції студентів, аспірантів і молодих учених “Перспективи та пріоритети розвитку економічного аналізу” (м. Донецьк 18-19 травня 2004 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в 9 наукових працях (в тому числі 5 - у фахових виданнях) загальним обсягом 4,2 друк. арк., всі належать особисто автору.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Результати дослідження викладено на 219 стор. комп'ютерного тексту, який включає 42 таблиці й 32 рисунки. Із загальної їх кількості жодний не займає всю площу сторінки. Список використаних джерел (197 найменування) викладено на 17, а 13 додатків - на 13 стор.

Основний зміст роботи

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження розвитку і розміщення галузей тваринництва” сформульовано систему ознак й показників тваринницького комплексу України, обґрунтовано методологічні підходи до формування теоретичної моделі розвитку галузей тваринництва в АПК.

Для того, щоб обґрунтувати методологічні підходи до вирішення проблем розвитку і розміщення продуктивних сил сільськогосподарського виробництва у пореформений період з урахуванням соціально-економічних пріоритетів, необхідно було звернутися до аналізу традиційних і сучасних концепцій економічної теорії. Встановлено, що сучасна економічна теорія інституціоналізму не тільки не відхиляє методів регіонального аналізу У.Ізарда, а й знаходить нові інституційні мотиви протиставлення й оптимізації внутрішньої функціональної структури регіональної економіки та зовнішнього ринкового потенціалу регіону. З посиланням на І.Розанову (РФ) зроблено висновок про актуальність методів оптимізації регіонального й ринкового розвитку. На таких теоретичних засадах обґрунтовано логічну, аналітичну і економіко-математичну модель, яка є інструментом аналізу, синтезу і прогнозу розвитку й розміщення продуктивних сил галузей тваринництва в регіонах України.

Наукову новизну містить логічна і аналітична моделі розвитку тваринницько-промислового комплексу, яка відображає технологічні та економічні зв'язки галузей тваринництва з підприємствами харчової промисловості, ринком в регіонах України, імпортом і експортом, внутрішньою і кінцевою продукцією. Систему утворює особливий елемент продуктивних сил сільськогосподарського виробництва, яким є біологічні об'єкти, а саме продуктивна худоба й птиця. Відтворювальний процес у природному середовищі відбувається за законами біології, що впливає на процеси економічного відтворення продуктивних сил за законами ринку.

Аграрна політика держави, яка стосується регіональних секторів товарного тваринництва і приватних господарств населення, має враховувати декілька критеріїв ефективності продуктивних сил виробництва, зокрема: продовольчої безпеки й задоволення соціальних потреб суспільства у продукції тваринництва; екологічної безпеки від загрози забруднення природного середовища великими комплексами; соціально-економічної безпеки, зокрема попередження безробіття селян; економічної безпеки сільського господарства в умовах поширення ринкових відносин і перетворення землі на товар, штучного банкрутства, злочинного пошуку ренти на правах приватної власності на сільськогосподарські ресурси.

Наукову новизну містить прагматична постановка задач прогнозування й розробки стратегій розвитку тваринництва на перспективу за місією регіону з урахуванням варіантного моделювання розвитку. Компонентами моделі виступають галузі тваринництва, які є ядром системи, орієнтованої на ринок, галузі рослинництва, які націлені на виробництво кормів, і галузі харчової промисловості. Концепція розвитку й розміщення продуктивних сил тваринництва базується на моделях трьох типів: економічної бази, економетричних і витрати-виробництво. Всі вони формалізують залежність обсягів ринку і виробництва за формулою:

Y = f ( C, L, H, S, U ),

де Y - вектор обсягів кінцевої продукції, зокрема обсягів ринку продовольства; f - знак функціональної залежності; C - обсяг і структура фізичного капіталу; L - обсяг і структура ринку праці; H - обсяг і структура ринку худоби і птиці; S - обсяг і структура сільськогосподарських угідь для виробництва кормів; U - обсяг і структура ринку кормових ресурсів, зокрема відходів харчової промисловості.

До трьох традиційних елементів продуктивних сил (земля, праця й фізичний капітал) додаються два різновиди нематеріальних благ, зокрема фактори довіри та безпеки підприємництва. Загальна схема взаємодії продуктивних сил сільськогосподарського виробництва у відтворювальному процесі матиме наступний вигляд.

Знання, технології, дослідження

Інтелектуальний

капітал

Процес виробництва

Процес товарного

обігу

Кваліфікація, навички праці, підготовка

Людський фактор

Система машин і реманенту, будівлі і споруди

Фізичний капітал

Біологічні об'єкти у тваринництві

Природний капітал

Сільськогосподарські угіддя

Природний капітал

Сільськогосподарські угіддя і біологічні об'єкти у тваринництві - це два елементи продуктивних сил природи, що надає їм значення первинних і базових у схемах пошуку сільськогосподарської ренти. Система машин та інших засобів виробництва є факторами формування прибутку на капітал. Ринок праці є фактором формування доходів населення від продажу робочої сили. Менеджмент, який реалізує знання, територіальну організацію, технології, спеціалізацію і концентрацію виробництва, є джерелом підприємницького доходу. Новизну запропонованої схеми складає пропозиція щодо використання регіональної матриці витрати-виробництво для прийняття рішень.

Дослідженнями доведено, що ефективний розвиток і оптимальне розміщення галузей тваринництва у просторі сільськогосподарських ресурсів є можливим за умови стабільності господарської структури спеціалізованих господарств товарного тваринництва. Ефект носить мультиплікативний характер через те, що інвестиції на підвищення продуктивності худоби і птиці, удосконалення типу утримання і годівлі худоби носять нормативний характер на одиницю сільськогосподарських ресурсів і біологічних об'єктів (гектар сільськогосподарських угідь, умовну голову худоби). Ресурси праці та інтелектуальний капітал, які взаємодіють, мають опосередковане відношення до земельних ресурсів через систему управління і технологічних рішень. Процес виробництва мотивується регіональним й суспільним попитом на товар а також можливостями експорту.

Розвиток тваринництва у замкнутих моделях обмежено кормовими ресурсами і кількісними ознаками природних сільськогосподарських угідь. Вони відображають коефіцієнти зв'язку між обсягами інвестицій у галузі рослинництва і тваринництва і обсягами фондів споживання, запасів та експорту продукції тваринництва. Система зв'язків утворює векторно-матричний простір економіки АПК адміністративних областей і характеризує процеси відтворення продуктивних сил його галузей.

Формування доходів в умовах досконалої конкуренції проходить на ринку. Ринкова ціна є функцією попиту і пропозиції, а тому є ознакою ендогенною відносно економіки галузей тваринництва. Лише в умовах олігополії (з обмеженою кількістю виробників сільськогосподарської продукції і продовольства) можливою є марксистська теорія ціноутворення на продукцію тваринництва, тобто за витратною схемою. Регулююча роль ринкового попиту при цьому є незначною через низький коефіцієнт його еластичності до пропозиції. Наукову новизну містить теза про те, що тваринництво є стабілізуючим чинником регіональної економіки, сприяє збільшенню попиту на робочу силу з урахуванням мультиплікативного ефекту в обслуговуючих галузях і підприємствах харчової промисловості.

Збільшення експорту продукції тваринництва зміцнює платіжний баланс не тільки галузей АПК, а й адміністративної області в цілому. Регіональна економіка формує податкове поле для формування місцевого і державного бюджету з доходів всіх видів: оплати праці, доходів населення рентного походження, прибутку з підприємницької діяльності і на фізичний капітал. Привабливість інвестицій в сільському господарстві зростає, якщо розподіл доходів АПК області організувати за принципами “з чого складається, на те й розпадається”. Складається з факторів виробництва (продуктивних сил), перелічених вище, а розпадається - на факторні частки ринкової ціни.

Теоретично доведено, що державна аграрна політика підтримки села має будуватися у конкурентному ринковому середовищі, що відповідає не тільки ринковим принципам організації тваринництва, а й вимогам підвищення продуктивності праці у цій галузі.

У другому розділі “Оцінка процесів структуризації і деструкції в галузях тваринництва” проведено дослідження тенденцій розвитку тваринництва за факторами.

На захист виноситься висновок про те, що в регіонах України спостерігаються явища деструкції господарських систем, зокрема у тваринництві. Цей висновок стосується нових господарських формувань товарного типу, число яких зростало випереджальними темпами порівняно до обсягів виробництва. З приведених даних видно, що варіація земельних ресурсів в господарствах товарного типу є суттєвою, а тому визначає наявність широкого спектру моделей внутрішньої структури (рис. 1).

Рисунок 1. Розподіл землекористування у групах господарських систем

Як виявилося частоти розподілу утворюють різні площини, які перетинаються, а не співпадають. Можна говорити про чотири групи господарських систем, які є малоземельними і безземельними. Точка перетину знаходиться на рівні землекористування восьмої групи. Решта груп (від 8 до 15) утворюють систему, в якій спадаюче число господарств продовжують утримувати суттєву частку сільськогосподарських угідь.

Процес структуризації галузі молочнотоварного виробництва відтворює групування господарств товарного типу за даними перепису худоби в регіонах України станом на початок 2004 р. Молочно-скотарське спрямування декларують 10 тис. господарств, або 52,9% до їх загального числа. Ознаками структуризації можна вважати процес подрібнення крупних та створення нових господарських систем.

Свинарство в регіонах України має всі ознаки господарської структуризації і деструкції. З одного боку, скорочується кількість крупних комплексів, які в результаті трансформації економіки до ринкових умов господарювання стали банкрутами, а з іншого боку, зростало число дрібних ферм. Вирощуванням і відгодівлею свиней займаються 9,3 тис. господарств товарного типу (СГП і СФГ). У птахівництві нараховують 1,8 тис. господарств, проте реальне значення для ринку мають 137 птахофабрик, які в середньому утримують понад 50 тис. птиці. Зростання кількості дрібних ферм цього напряму (до 1 тис. голів птиці) є явищем процесів деструкції системи птахівництва.

Наукову новизну містить висновок про низьку ефективність тваринницьких комплексів у молочному скотарстві та свинарстві, що суперечить традиційним позитивним оцінкам в Україні. Дослідженням виявлено негативний тренд у показниках ресурсної (земельної) місткості утримання корів при зростанні їх кількості в адміністративних районах України (рис. 2).

На рівні адміністративних районів, які є точками розсіювання навколо лінії тренду, чітко вимальовується тенденція до зростання показників земельної питомої місткості утримання корів в Україні від 3 га угідь на одиницю поголів'я. Для порівняння скажемо, що у розвинутих країнах ЄС і США на утримання одиниці поголів'я корів фермери використовують менше 1 га сільськогосподарських угідь, що визначає їх ефективність. Дослідження показали, що основною причиною такого явища є незадовільна політика і практика виробництва кормів і використання відходів харчової промисловості. Виробництво кормів мало два суттєві недоліки: 1) незбалансованість попиту і пропозиції і 2) незбалансованість кормових раціонів і комбінованих кормів за поживними речовинами.

Рисунок 2. Ресурсна місткість утримання корів в САР

Отримані оцінки у галузі птахівництва свідчать про деструкцію системи виробництва на птахофабриках, перетворення їх на позасистемні форми господарювання, втрату крупних селекційних центрів і репродукторів. Хаотичний процес формування дрібних птахівничих ферм, що був результатом обмеження платоспроможного попиту на галузевому ринку яєчної продукції, також оцінено як деструктивний.

У третьому розділі “Пріоритети розвитку і удосконалення державної політики розміщення галузей тваринництва в Україні” досліджено фактори зростання виробництва продукції тваринництва у регіонах України на перспективу з урахуванням соціально-економічних пріоритетів. Приріст обсягів фондів споживання і обсяг чистого експорту є екзогенними змінними моделі розвитку тваринництва. Наукову новизну методології та методики прогнозування галузей тваринництва становить багатовекторний підхід при формуванні структури балансів молока, м'яса і яєць з урахуванням соціально-економічного критерію ефективності зростання. Проблема поділяється на декілька аспектів: 1) продовольча безпека України та її регіонів; 2) продовольче забезпечення населення продуктами тваринництва; 3) збалансований розвиток зовнішнього та внутрішнього ринків продовольства; 4) регулювання фондів споживання продукції тваринництва у секторах СГП і ДГН з урахуванням факторів зайнятості та самозабезпечення селян продуктами тваринництва; 5) фактори ресурсного забезпечення виробництва у галузях тваринництва тощо.

Нова стратегія розвитку галузей тваринництва базується на формуванні нової господарської системи у тваринництві, яка на відміну від існуючої базується на перевагах спеціалізованих господарств у конкурентному ринковому середовищі над багатогалузевими господарствами і комплексами, які вимагають державної фінансової підтримки виробництва, що виключає ринкову конкуренцію і науково-технічний прогрес. Вона спрямована на подолання кризи, буденної практики соціально-економічного, демографічного, етнічного, екологічного виживання сільських районів.

Стратегія розвитку і розміщення базується на загальновизнаному понятті концентрації та спеціалізації сільськогосподарського виробництва з урахуванням бачення місії регіонів на перспективу. Метою такої розробки є: 1) видати загальні орієнтири підприємництву в секторах підприємств товарного типу, приватного фермерського та підсобного господарств населення; 2) забезпечити наукові основи інноваційного розвитку галузей сільськогосподарського виробництва; 3) зафіксувати і локалізувати проблеми соціально-економічного розвитку у регіонах для зміни пріоритетів їх розвитку з допомогою Уряду і державної допомоги; 4) розробити проекти державної інноваційно-інвестиційної аграрної політики.

На захист виносяться моделі соціально-економічного розвитку районів з урахуванням особливостей природнокліматичного районування України. Полісся і Карпати орієнтовані на ринки Києва і Львова. Тут спостерігається зростання роздрібного ринку і торгівлі. Лісостепова зона немає великих ринків окрім Харкова і Дніпропетровська. В Степах України зосереджено найбільше попиту на молоко і молочні продукти відповідно до кількості населення, зокрема в Донецькій, Луганській, Запорізькій, Одеській областях і Автономній республіці Крим. Відповідно до такого поділу ринкового середовища на території України повинно змінюватися структура ринкового фонду споживання на користь продукції, що імпортуватиметься, зокрема з інших областей і районів України. Формування ринкового простору між регіонами є новим науковим висновком, що на відміну від традиційного вільного ринку несе нові елементи державного регулювання сільського господарства і ринку продовольства.

Багатовекторний підхід - основа програмованого розвитку і розміщення продуктивних сил тваринництва. Процес структуризації його галузей є об'єктивною потребою організованого суспільства для вирішення поставлених проблем. Багатовекторний розвиток і розміщення тваринництва передбачає розробку стратегії та визначення пріоритетів.

Ресурсний підхід в аграрній політиці відбиває обмеженість земельних ресурсів, а тому є універсальним для визначення стратегії. Але у ретроспективі не відігравав стимулюючої ролі у пошуках ефективності в умовах котлового метода оцінки ефективності колективних господарств. На перспективу ресурсний підхід обрано визначальним.

У молочному скотарстві до 2015 р. чисельність великої рогатої худоби на 100 га сільськогосподарських угідь повинна зростати (рис.3).

37

25

35

35

48

26

20

45

55

55

17

14

20

20

Рисунок 3. Територіальна матриця обмеження кількості ВРХ (всі ферми) на 100 га с/г угідь: в середньому за 2003-2004 рр. (ліворуч) і на перспективу до 2015 р. (праворуч)

Найбільшу щільність поголів'я великої рогатої худоби у базовому періоді мають області Карпатського регіону (48 голів на 100 га сільськогосподарських угідь), що перевищує теоретичну, а тому на перспективу очікується її стабілізація. Проблематичною для розвитку галузі залишатиметься Степова зона, де щільність ВРХ повинна зрости з 14-17 до 20 голів. Потенціал тваринництва Лісостепової зони становить 55 голів, що перевищує фактичний рівень удвічі. Потенціал Полісся практично вичерпаний і не перевищуватиме 35 голів ВРХ на 100 гектарів. За такими обмеженнями розвиток молочного скотарства повинен орієнтуватися на підвищення частки корів у стаді ВРХ і зростання продуктивності корів. В Карпатах - висока питома вага корів (31 гол. з 48 на 100 га), а в Степу - низька (7-9 голів), що визначає складність процесів зростання. Низький показник щільності корів спостерігається в областях Полісся (14-22) при наявності більш суттєвих обсягів природних кормових угідь. Великі резерви розвитку молочного скотарства у Лісостепу.

У свинарстві одиницею виміру сільськогосподарських ресурсів є площа орних земель у співвідношенні до кількості свиней на фермах. Ресурсний підхід для обґрунтування потенціалу регіонів у виробництві свиней на м'ясо є важливим, але дискусійним з урахуванням можливостей ринкового обігу кормових ресурсів та інфраструктури центрів відтворення поголів'я.

Наукову новизну містить методика прогнозування розвитку трансформаційних процесів у птахівництві. Розміщення птахофабрик та їх потужності не пов'язуються з розміщенням посівів зернових культур, як це передбачалося показниками щільності поголів'я. Ринок є визначальним для вирішення питання про обсяги виробництва у галузі, а територіальна організація - визначається наявністю ринкового попиту. Ринок кормових ресурсів є мобільним і не є фактором розміщення виробництва. Ринковий підхід для розміщення свинарства і птахівництва декларується як новий для прогнозування на перспективу.

Аналіз наукових рекомендацій і господарської практики дозволяє зробити наступні узагальнення (табл.).

Таблиця. Класифікація можливих пріоритетів розвитку і розміщення галузей тваринництва на тривалу перспективу

Можливі пріоритети розвитку і розміщення галузей тваринництва

Ресурсний

Ринковий

Соціально-економічний

Інноваційний

Інтегральний

Об'єкти аграрної політики

Ресурси фізичного капіталу

Попит і пропозиція

Суспільні потреби і виробництво

Наукові проекти і технології

Організаційно-економічні системи

Критерії ефективності

Баланс ресурсів землі та праці

Баланс ринкового

попиту і пропозиції

Баланс суспільних потреб і пропозиції

Науково-технічний прогрес та розміщення

Соціальна і ринкова система пріоритетів

Ресурсний підхід базується на пріоритетах обмеженості ресурсів, зокрема земельних. Ринковий підхід балансує кінцевий попит і пропозицію продукції тваринництва. Соціально-економічний підхід - використовується реформаторами для відображення переваг приватного підсобного тваринництва у господарствах селян. Інноваційний підхід - це прагматичний шлях розвитку галузі товарного тваринництва на території, що базується на інтенсифікації виробництва при заданих обсягах ринкового попиту. Він відповідає пошуку нових технологій утримання худоби і птиці в господарствах оптимального розміру для секторів товарного і нетоварного виробництва.

Інтегральний підхід декларується автором як новий в системі територіальної організації тваринництва і регіональної економіки. Він пропонується як принцип оптимізації розміщення галузей тваринництва в регіонах України. У густозаселених сільських районах західної України переважатимуть дрібні, але високоефективні фермерські господарства. Степові райони за таким підходом формуватимуть фермерські господарства американського зразка (більш крупні). Вся Лісостепова зона повинна розвиватися з урахуванням соціально-економічних й ринкових підходів у господарствах трьох рівнів: селекційних центрів, репродукторів і товарних господарств. Молочне скотарство має орієнтуватися на земельні і трудові ресурси, а кінцева продукція харчової промисловості - на потужність внутрішнього й зовнішнього ринків. Птахівництво має бути крупним і орієнтованим на споживчий ринок.

Висновки

У дисертаційній роботі викладено результати теоретичного узагальнення і нові теоретико-методологічні підходи до розв'язання важливого для народного господарства науково-прикладного завдання - обґрунтування шляхів розвитку і розміщення галузей тваринництва в регіонах України у пореформений період з урахуванням соціально-економічних пріоритетів. Одержані автором нові наукові результати реалізуються у наступних висновках і пропозиціях.

1. Найбільш адекватною до реалій пореформеного трансформаційного періоду української економіки є така теорія економічного зростання, яка на відміну від теорії ринкової ліберальної рівноваги відповідає політиці автаркії при вирішенні проблеми національної продовольчої безпеки України, продовольчого забезпечення населення регіонів і реалізує експортний потенціал сільського господарства України. Аналіз економічних теорій показує багатовекторність розвитку економічної думки від ідеї ліберальної до інституціональної теорії з урахуванням суспільного процесу виробництва, накопичення, обміну і розподілу продуктових потоків, платіжного балансу тощо. Найбільш придатними для побудови проектів розвитку АПК з урахуванням регіональних особливостей України є моделі економічного зростання на моделях У.Ізарда та його послідовників у США.

2. Інституційна система регіональної економіки тваринництва в період реформування відносин власності на землю і майно колективних форм господарювання зазнала руйнації, що підтверджується новими даними статистики. Процеси структуризації проходили у напрямку подрібнення великих тваринницьких комплексів і ферм. Для процесів деструкції тваринництва характерними є такі явища: 1) систематичне скорочення кількості всіх видів худоби і птиці, 2) руйнація ефективного промислового птахівництва, 3) падіння обсягів виробництва всіх видів продукції тваринництва; 4) зниження економічної ефективності виробництва у галузях тваринництва, зокрема суцільна галузева збитковість; 5) загострення соціально-економічної ситуації на селі через скорочення кількості працюючих у тваринництві та зниження доходів і зайнятості селян у громадському тваринництві; 6) деградація ринку продукції тваринництва, падіння рівня споживання продовольства на душу населення через зростання ринкових цін на продукцію тваринництва.

3. Держава в умовах ринкової деструкції поступається принципами формування конкурентного середовища і відновлює систему дотацій на виробництво продукції тваринництва, що перекреслює задум і проведення аграрних реформ. Структурно-динамічний аналіз показує, що застосування методу розподілу доходів (виручки) від продажу продукції тваринництва за факторами виробництва є більш привабливим механізмом регулювання розвитку сільського господарства, зокрема розміщення галузей тваринництва. Доходи селян в ДГН і оплата праці найманих працівників є першим факторним доходом, прибуток на фізичний капітал і суми амортизації - другим, земельна рента (залишковий доход) на кормові угіддя - третім.

4. Ринкова спрямованість розвитку і розміщення галузей тваринництва вимагає адекватного підвищення конкурентоспроможності виробництва через зростання продуктивності худоби і птиці, структуризації галузей тваринництва, скорочення малоефективних форм організації виробництва. Інтегральний підхід дає підстави для наукового обґрунтування шляхів розвитку тваринництва, моделей господарювання, концентрації та спеціалізації виробництва. Критерію максимального задоволення суспільних потреб (на відміну від ринкового попиту) відповідає такий розвиток і розміщення галузей тваринництва, що на відміну від традиційного бачення майбутнього має наукову організацію, сучасні технології, розвинуті сфери закупок, зберігання, транспортування і переробки сільськогосподарської сировини продовольчих комплексів областей і регіонів.

5. Соціально-економічним пріоритетам розвитку і розміщення галузей тваринництва відповідає запропонований в дисертації інтегральний підхід до формування господарської системи тваринництва з урахуванням не тільки ринкових або інноваційних підходів, а й структурування регіональної економіки за принципами збалансованості його галузевих, секторних і регіональних особливостей природно-ресурсного потенціалу. Ключовим питанням розвитку тваринництва у пореформений період є сегментація галузевих ринків продовольства з урахуванням їх інтегральної оцінки, яка визначається вектором у функції потреб населення.

6. Ресурсний підхід до наукового розв'язання завдання розвитку і розміщення галузей тваринництва у пореформений період базується на методі припустимих темпів розвитку суміжних галузей (підсобних виробництв) й має на меті обґрунтування експортного потенціалу регіонів, або необхідності задоволення попиту населення через імпорт.

7. Основою нової схеми формування соціально-економічних пріоритетів розвитку тваринництва є: суцільний і прозорий моніторинг процесів виробництва і розподілу продуктових потоків в сільському господарстві; обґрунтування концепції споживання в моделях еталонного характеру; аналіз стану і динаміки галузевих ринків продовольства та визначення істотності відхилення рівня споживання продовольства населенням по регіонах відносно визначених еталонних рівнів; оцінка соціально-економічної доцільності регулювання галузевих ринків; обґрунтування соціально-економічної політики та підтримка її дієвості.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Чабан Г.В. Молочна промисловість: стан, проблеми і перспективи // Економіка АПК. - 2003. - №5. - С. 51-54.

2. Чабан Г.В. Стан і шляхи відродження свинарства // Економіка АПК. - 2003. - №11. - С. 49-52.

3. Чабан Г.В. Економічна ефективність та екологічна конверсія птахівництва України // Вісник Сумського національного аграрного університету. Науково-методичний журнал. Серія: Фінанси і кредит - 2003. - Випуск 2. - С. 200-204.

4. Чабан Г.В. Цінова політика молочного скотарства // Фінанси України. - 2005. - № 4. - С. 116-120.

5. Чабан Г.В. Моделювання як метод прогнозування в сільському господарстві // Збірник наукових праць Черкаського державного технічного університету. Серія: Економічні науки. - Випуск 11. - Черкаси: ЧДТУ. - 2003. - С. 284-289.

6. Чабан Г.В. Багатосекторні моделі субнаціонального АПК // Тези доп. Всеукр. наук. конф. “Перспективи та пріоритети розвитку економічного аналізу”.- Донецьк: Тов. “Юго-Восток, Лтд”. - 2004. - С. 154-155.

7. Чабан Г.В. Методологічні основи визначення взаємозв'язку освіти та економіки // Тези доп. Всеукр. наук.-теорет. конф. ”Наукові засади економіки та управління освітою”. - К.: “Підручники та посібники”. - 2004. - С. 144-146.

8. Чабан Г.В. Методичні основи дослідження регіонального АПК // Тези доп. міжнар. наук.-теорет. конф. “Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці”. - Житомир: “Державний агроекологічний університет”. - 2005. - Ч. 2. - С. 130-132.

9. Чабан Г.В. Вплив освіти та професійної підготовки на економічне зростання країни // Тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. “Педагогіка вища школа і Болонський процес”. Переяслав-Хмельницький: Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди, 2005. - С. 430-439.

Анотація

Чабан Г.В. Соціально-економічні пріоритети розвитку і розміщення галузей тваринництва у пореформений період. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 - розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, Київ, 2005.

Розглянуто багатофункціональний логіко-структурний взаємозв'язок сфери виробництва продукції тваринництва в регіонах України з сферами накопичення продуктивних сил природи і суспільства у пореформений період з урахуванням соціально-економічних пріоритетів сфери споживання. Наукову новизну складає інтегральний підхід до вирішення цього важливого народногосподарського завдання, що поєднує елементи ресурсного, ринкового, інноваційного і соціально-економічного критеріїв ефективності системи. На основі використання великого масиву статистичної інформації визначено стан і динаміку галузей тваринництва, оцінено фактори, що протидіють негативним процесам деструкції, зокрема деградації, пейоризації, інтоксикації, дезінтеграції тваринництва в регіонах тощо.

Розроблено нові методичні засади формування системи спеціалізованих господарств товарного виробництва продукції тваринництва з урахуванням економічних переваг, соціально-економічних ризиків деструкції функціональної системи ендогенного розвитку і замкнутості моделей господарств населення на перспективу.

Ключові слова: соціально-економічний розвиток, спеціалізація, концентрація, сільськогосподарська рента.

Аннотация

Чабан Г.В. Социально-экономические приоритеты развития и размещения отраслей животноводства в пореформенный период. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.10.01 - размещение производительных сил и региональная экономика. - Совет по изучению производительных сил Украины Национальной академии наук Украины, Киев, 2005.

Рассмотрено логико-структурную и аналитическую взаимосвязь сферы производства продукции животноводства в регионах Украины со сферой накопления производительных сил природы и общества в пореформенный период с учетом социально-экономических приоритетов сферы потребления.

Научную новизну содержит интегральный подход к решению этой важной народнохозяйственной задачи, он содержит элементы ресурсного, рыночного, инновационного и социально-экономического критериев эффективности системы.

На основе использования большого массива статистической информации определено состояние и динамика отраслей животноводства, процессов структуризации животноводства в регионах, оценены факторы, противодействующие негативным процессам деструкции, в частности деградации, пейоризации, интоксикации, дезинтеграции. Научно обосновано предложения по формированию государственной аграрной политики, которая в отличие от традиционных механизмов стимулирования животноводства, базируется на развитии конкурентной среды, специализации, концентрации, стабилизации количества хозяйств товарного животноводства. Модели экономического развития молочного скотоводства построены с учетом мелкого и среднего землепользования в регионах на основе интегральных показателей обеспечения сельскохозяйственными ресурсами. Развитие свиноводства базируется на территориальных системах воспроизводства стада (селекционных центров, репродукторов) и системы товарных хозяйств по откорму свиней на мясо (без крупных комплексов). Птицеводство и свиноводство должны интегрироваться в рыночной системе с производством полнорационных комбинированных кормов, рыночной системой формирования кормовой базы, которая на 50% должна состоять из отходов пищевой и мукомольной промышленности. Птицеводство предлагается развивать в сторону рыночного спроса и крупных специализированных птицеводческих комплексов (птицефабрик).

Разработано новые методические основы формирования системы специализированных предприятий товарного животноводства с учетом экономических преимуществ территориальной организации, социально-экономических рисков, связанных с деструкцией функциональной системы эндогенного развития и замкнутости моделей частных хозяйств населения.

Ключевые слова: социально-экономическое развитие, специализация, концентрация, сельскохозяйственная рента.

Annotation

Chaban G.V. Social and economic priories of the development and placement the stockbreeding branches in post-reforms period. - Manuscripts.

Dissertation for applying scientific degree the candidate of economic scientific on spatiality 08.10.01 - Arrangement of productive forces accommodation and regional economics. - Council for Productive Forces Study of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2005.

It is regarded multifunctional logic and structural correlation of stockbreeding production manufacturing sphere in Ukrainian regions with spheres of accumulation of productive forces in nature and society in post-reforms period with discount social and economic priories of consume sphere

Scientific innovation is integral approach to the decision of this important peoples and economical of resourceful, marketing, innovational, social and economical approach systematical effect of the system.

On the basis of using great guilty of statistic information was defined the state and dynamic of the stockbreeding branches was estimated facts, thud act against negative processes of destruction, especial degradation, peiforisation, intocsication, disintegration stockbreeding in regions act.

It was worked out new methodical basis oath formation the system of speculated economies on stockbreeding production with registration of economical risk of destruction functional system the development of stockbreeding and closed models economy people's for perspective.

Key words: social and economical development specialization, concentration, agriculture, Rent.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.