Оцінка рівня і якості життя населення

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Економічний розвиток будь-якої країни світу, включаючи Україну, визначається досягнутим рівнем і якістю життя населення. У концепції “Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй” (ПРООН) зазначається, що будь-яка держава світу в процесі свого економічного розвитку повинна в першу чергу створювати сприятливі умови для того, щоб життя людей було довгим, здоровим і наповненим творчістю.

Однак в республіках колишнього СРСР, включаючи Україну, у 1990 - 1995 рр. спостерігалася тенденція до зниження індексу людського розвитку, основного показника, прийнятого у міжнародній практиці для зіставлення рівня і якості життя населення, з незначним його збільшенням у 1996 - 2002 рр.

У свою чергу доводиться констатувати, що сьогодні в практиці управління соціально-економічним розвитком регіонів України рівень і якість життя населення ще не стали головною метою.

Узагальнюючи теорію і практику даного питання, ці дослідники виділяють ряд невирішених проблем, а саме: розмежування понять “рівень” і “якість” життя населення; побудови узагальнюючого критерію оцінки рівня і якості життя населення; вибору системи окремих і інтегральних кількісних показників оцінки рівня життя населення; розробки інтегральної оцінки якості життя населення й ін.

Тому тема даної роботи, у якій розглядається науково-практична задача удосконалення теорії і практики оцінки рівня і якості життя населення регіонів країни, є актуальною.

Доцільність для науки і практики України даного дослідження полягає в тому, що воно розвиває наукові знання в цій області і забезпечує підвищення обґрунтованості прийняття управлінських рішень з підвищення рівня і поліпшення якості життя населення в регіонах країни.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в розробці теоретичних основ і методичних рекомендацій комплексної оцінки рівня і якості життя населення регіонів країни.

Для реалізації сформульованої мети дослідження в дисертації поставлені такі задачі:

– уточнити і розмежувати сутність понять “рівень” і “якість” життя населення;

– визначити методологічні основи побудови системи окремих кількісних показників оцінки рівня життя населення;

– розробити концептуальний підхід до визначення узагальненої оцінки рівня і якості життя населення;

– удосконалити методологію інтегральної кількісної оцінки рівня життя населення і комплексних оцінок його компонент;

– розробити теоретичні основи якісної оцінки рівня життя населення;

– розробити методологію оцінки якості життя населення.

1. Рівень і якість життя населення України та проблеми їх оцінки

Сучасна держава може стійко розвиватися тільки за умови, якщо її економічна політика спрямована на поліпшення рівня і якості життя громадян, розширення їх можливостей формувати власне майбутнє. Для цього необхідно не тільки збільшувати доходи населення, а й поліпшувати багато інших компонент рівня і якості життя населення: створювати реальну рівність для здобуття освіти і працевлаштування; забезпечувати рівні можливості для чоловіків та жінок; високий рівень медичного обслуговування; якісне харчування й ін. До цього також необхідно додати чистоту і сталість навколишнього середовища, в якому живе людина.

Основним показником, який офіційно використовується фахівцями ООН для зіставлення оцінки рівня і якості життя населення в різних країнах світу, є індекс людського розвитку (ІЛР). Він являє собою інтегральну оцінку трьох складових компонент, що характеризують довголіття, рівень освіти і доходів населення країн світу. У табл. 1 подано динаміку ІЛР по окремих країнах світу.

Таблиця 1. Динаміка ІЛР по окремих країнах світу

Проведені в роботі розрахунки свідчать, що ІЛР, запропонований ООН, не містить у собі ряд важливих компонент рівня і якості життя населення, що не дозволяє виявити внутрішні фактори, які впливають на них у тій або іншій країні світу, включаючи Україну.

У роботі проаналізовано також рівень людського розвитку з використанням методики Держкомстату України і Національної Академії Наук України, яка досить повно характеризує рівень і якість життя населення регіонів країни. Однак, згідно з розрахунками, методика не завжди об'єктивно визначає інтегральний ІЛР регіонів.

Так, по ряду регіонів країни інтегральна оцінка ІЛР має нестійкий характер. Так, наприклад, АР Крим протягом 3-х років по ІЛР посідала відповідно: у 1999 р. - 16-е місце; у 2000 - 2001 рр. - 2-е місце. Харківська область мала таку динаміку ІЛР: 1999 р. - 18-е місце; у 2000 р. - 9-е; у 2001 р. - 6-е місце. На наш погляд, така різка зміна рангу того або іншого регіону країни з ІЛР обумовлена не реальною зміною рівня і якості життя населення, а недосконалістю методики розрахунку.

Так, при розрахунках ІЛР регіонів країни використовуються окремі показники, які оцінюють випадкові імовірнісні явища, а не базові характеристики рівня і якості життя населення. Це, наприклад, кількість дорожньо-транспортних пригод на 100 км доріг, питома вага народжених поза шлюбом, середній дохід від особистого господарства й ін.

Деякі з показників, що відносяться до однієї і тієї ж компоненти і беруть участь у розрахунках інтегрального ІЛР,- мультиколінеарні. Наприклад, середня очікуваність тривалості життя населення при досягненні 15, 45 і 65 років.

У свою чергу, до складу інтегрального ІЛР регіонів країни входять компоненти й деякі окремі показники, що характеризують як засоби, так і результати досягнення рівня і якості життя населення. Наприклад, компонента “Фінансування людського розвитку” ІЛР оцінює засоби для досягнення рівня і якості життя населення, а компонента “Стан охорони здоров'я населення” характеризує результат - досягнутий рівень і якість життя населення.

У методиці при побудові інтегрального ІЛР як вагомість компонент використовується значення факторних навантажень. При цьому не обґрунтовано, чому як інструментарій обраний саме факторний метод. У той же час розрахунки, наведені у методиці, свідчать про те, що використання різних методів визначення вагомості компонент впливає на величину ІЛР, а також на ранг, який присвоюється тому або іншому регіону.

Таким чином, можна зробити висновок: методологія оцінки рівня і якості життя населення регіонів країни далека від досконалості й вимагає подальшого розвитку.

2. Методологічні основи оцінки рівня і якості життя населення регіонів країни

Проблемою оцінки рівня і якості життя населення в Україні й інших країнах світу вчені і практики займаються вже давно. Проте, всі вони й досі не дійшли згоди з цілого ряду важливих питань. У першу чергу до них відносяться:

визначення сутності понять „рівень” і „якість” життя населення;

вибір об'єкта дослідження: індивідуум, домогосподарство або загальна чисельність населення;

вибір компонент, які необхідно включати в предмет дослідження: людина, навколишнє середовище або соціальна інфраструктура;

інтегральний показник чи систему окремих показників слід використовувати при оцінці рівня і якості життя населення;

вибір конкретних окремих показників, які необхідно включати в систему показників при оцінці рівня і якості життя населення.

Перш ніж уточнити і більш чітко визначити сутність понять “рівень” і “якість” життя населення, необхідно з позиції системного підходу уявити місце людини у навколишньому середовищі. На рис. 1 зображено схему взаємозв'язку людини, навколишнього середовища і сфери буття, в якій вона застосовує свою працю.

Видно, що людина взаємодіє з економікою, продаючи свою працю й одержуючи за неї грошову винагороду, а також споживаючи товари й одержуючи послуги від різних її секторів. Разом з тим на людину діє навколишнє середовище, справляючи негативний або позитивний вплив на стан її здоров'я і тривалість життя. У свою чергу, економіка, споживаючи природні ресурси з навколишнього середовища, справляє на нього позитивний або негативний вплив.

Ґрунтуючись на проведеному у роботі дослідженні і роботах вчених, які займаються проблемою оцінки рівня життя людини, сутність понять „рівень” і „якість” життя населення можна визначити таким чином:

рівень життя населення - це кількісна і якісна характеристика ступеня досягнення компонент життя людини;

якість життя населення - якісна характеристика ієрархії значення задоволення компонент життя людини.

Для того щоб управляти процесом підвищення рівня і якості життя населення, необхідно оцінювати їх компоненти, а це вимагає конкретизації переліку елементів, що входять до складу тієї або іншої компоненти.

Виходячи з аналізу робіт учених, які займаються теоретичними проблемами потреб і цінностей людини, пропонується такий перелік елементів, що входять до тієї або іншої компоненти рівня і якості життя населення (табл. 2).

Таблиця 2. Склад компонент рівня і якості життя населення

Запропоновані в табл. 2 елементи компонент рівня і якості життя населення можна виміряти за допомогою конкретних окремих показників, застосовуваних в офіційній статистиці.

Враховуючи розглянуті вище поняття “рівень” і “якість” життя населення, а також вимоги і принципи до побудови системи показників, загальну схему оцінки рівня і якості життя населення регіонів країни можна зобразити таким чином.

Проаналізувавши переваги і недоліки кожного із запропонованих у роботах різних вчених підходів до побудови інтегрального показника і виходячи із сутності й опису досліджуваного соціально-економічного явища, науково обґрунтованим і таким, що практично реалізується, підходом до комплексної оцінки компонент й інтегральної оцінки рівня життя населення в цілому буде таксономічний метод, який і використовується в даній роботі.

Необхідно зазначити, що кількісна оцінка не дозволяє відповісти на запитання, який рівень життя населення досягнутий - високий чи низький. Для цього у роботі передбачена якісна оцінка рівня життя населення.

Як випливає із зробленої у дисертації постановки задачі, здійснювати якісну оцінку рівня життя населення можливо лише використовуючи разом обидва економіко-математичні методи - кластерний і дискримінантний аналіз. За допомогою кластерного методу можна зробити найкращий поділ регіонів країни на групи в залежності від якісної оцінки рівня життя населення, тобто фактично буде визначена кількість класів (груп) регіонів. Далі на основі дискримінантного аналізу будується рівняння моделі і розробляється вирішальне правило, за допомогою якого можна буде приймати оптимальні рішення щодо визначення приналежності того або іншого регіону до того чи іншого кластера, тобто здійснено якісну оцінку рівня життя населення.

Згідно з критеріями, які запропоновані у роботі, оцінка якості життя населення регіонів здійснюється за допомогою двовимірної матриці чотирьохкритеріальної оцінки якості життя населення регіонів країни (табл. 3).

Таблиця 3. Двовимірна матриця чотирьохкритеріальної оцінки якості життя населення регіонів країни

* U - значення компоненти вище за середнє по досліджуваній сукупності;

** N - значення компоненти нижче за середнє по досліджуваній сукупності.

Заключним етапом оцінки рівня і якості життя населення регіонів є побудова узагальнюючої оцінки рівня і якості життя населення. Дана обставина обумовлена тим, що високий рівень життя населення не завжди відповідає гарній якості життя населення, і навпаки. У цих випадках необхідна єдина узагальнююча оцінка, яка б однозначно оцінила життя людини і визначила можливі напрями її поліпшення. З цією метою доцільно використовувати таку матрицю (табл. 4).

Таблиця 4. Матриця узагальнюючої оцінки рівня і якості життя населення регіонів країни

* IKG - інтегральна оцінка якості життя населення;

** IUG - інтегральна оцінка рівня життя населення.

Як видно з табл. 4, узагальнююча оцінка рівня і якості життя населення являє собою шість зон, які характеризуються у роботі відповідним чином.

Розглянута вище методика оцінки рівня і якості життя населення дозволяє досить повно охарактеризувати дане соціально-економічне явище.

3. Оцінка рівня і якості життя населення регіонів країни

Згідно з методикою, запропонованою у роботі, на прикладному рівні було досліджено рівень і якість життя регіонів України.

Так, за значенням інтегрального показника рівня життя населення, що розраховується на основі таксономічного методу, в 2001 р. регіони України розподілились таким чином.

Для визначення кількості кластерів регіонів країни у роботі побудована дендрограма агломеративної кластеризації регіонів України в залежності від значень компонент рівня життя населення.

Керуючись сформульованими у роботі вимогами і ґрунтуючись на даних дендрограми, попередньо приймається гіпотеза про наявність трьох кластерів, на які розподілені регіони країни в залежності від значень компонент рівня життя населення.

Для розподілу регіонів країни по трьох кластерах залежно від значення компонент рівня життя населення у роботі використовувався ієрархічний метод кластеризації k-середніх.

Відповідно до постановки задачі було здійснене групування регіонів країни за значенням компонент рівня життя населення на три кластери. По кластерах регіони країни розподілились таким чином (табл. 5).

Таблиця 5. Розподіл регіонів країни по кластерах залежно від значення компонент рівня життя населення

На наступному етапі в роботі здійснювався процес побудови дискримінантної функції.

В табл. 6 наведені побудовані дискримінантні моделі (вирішальні правила) якісної оцінки рівня життя населення регіонів країни (табл. 6).

Таблиця 6. Дискримінантна модель якісної оцінки рівня життя населення регіонів країни

* X1 - комплексний показник компоненти - довгострокові цінності (KZ);

X2 - комплексний показник компоненти - поточні потреби (KP);

X3 - комплексний показник компоненти - соціальна інфраструктура (KC);

X4 - комплексний показник компоненти - середовище проживання (KS);

На заключному етапі в роботі згідно із запропонованою матрицею здійснено розподіл регіонів України згідно з узагальнюючою оцінкою рівня і якості життя населення.

Висновки

кількісний людський якісний дискримінантний

Інтегральним результатом дисертаційної роботи є рішення науково-практичної задачі, що складається з розробки теоретичних основ і методичних рекомендацій з оцінки рівня і якості життя населення регіонів країни.

З метою рішення поставленої науково-практичної задачі в роботі проведений комплекс досліджень на всіх трьох рівнях: теоретичному, інструментальному і прикладному.

На основі отриманих у роботі результатів можна зробити такі висновки:

1. Соціально-економічний розвиток країн світу, включаючи Україну, визначається досягнутим рівнем і якістю життя населення, що відповідає резолюції, прийнятої ООН, згідно якої будь-яка держава в першу чергу повинна створювати сприятливі умови для того, щоб життя людей було довгим, здоровим і наповненим творчістю.

2. Життя людини - багатогранне соціально-економічне явище, яке можна охарактеризувати за допомогою двох понять „рівень” і „якість” життя населення. Ці поняття - різнопланові, вони характеризують різні аспекти життя людини. Так, рівень життя населення - це кількісна і якісна характеристики ступеня досягнення компонент життя людини, а якість життя - якісна характеристика ієрархії значення задоволення його складових компонентів.

3. Для того щоб управляти процесом підвищення та покращення життя людей необхідно оцінювати його рівень і якість. Оцінка рівня життя населення регіонів країни вимагає як кількісної, так і якісної характеристик. Кількісна оцінка здійснюється на основі інтегрального показника, який розраховується за допомогою таксономічного методу.

Всебічно кількісно оцінити рівень життя населення регіонів країни, а потім діагностувати причини його зміни можливо тільки за допомогою системи окремих показників. Організуючою основою побудови системи окремих показників елементів компонент рівня життя населення є структурно-логічний причинно-наслідковий зв'язок між ними.

4. Якісна оцінка рівня життя населення дозволяє визначити - високий чи низький рівень життя людини досягнуто у регіонах країни. Для її визначення використовується комплекс економіко-математичних моделей, які будуються на основі кластерного та дискримінантного аналізів.

5. Оцінка якості життя населення регіонів країни - характеристика ієрархії значимості його складових компонентів, для виміру якої з урахуванням теорії „цінностей” використовується двомірна та чотирьохритеріальна модель.

6. Високий рівень життя населення регіонів не завжди відповідає гарній якості його життя, і навпаки. Дана обставина обумовлює необхідність синтезу рівня й ієрархії значимості компонент, які характеризують життя людини, в узагальнюючий оцінці рівня і якості життя населення, що визначається на основі двомірної матриці.

Основні теоретичні й інструментальні результати роботи лягли в основу прикладних досліджень і використані при розробці “Стратегії соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2011 року”.

На основі отриманих у роботі прикладних результатів можна зробити такі висновки:

1. Теоретично обґрунтовано і практично доцільне розмежування понять “рівень” і “якість” життя населення, які характеризують різні аспекти життя людини.

2. Теоретично обґрунтованим й інструментально реалізованим є розроблений у роботі підхід до кількісної оцінки рівня життя населення регіонів країни з використанням інтегрального, комплексних і системи окремих показників.

3. Теоретично обґрунтованим і практично реалізуємим є використання розробленого в роботі підходу до якісної оцінки рівня життя населення з використанням комплексу економіко-математичних моделей.

4. Теоретично обґрунтованим й інструментально реалізованим є концептуальний підхід до визначення узагальнюючої оцінки рівня і якості життя населення на основі використання матричного підходу.

Теоретичні основи і методичні рекомендації універсальні і можуть використовуватися як на рівні регіонів країни, так і держави в цілому.

Література

1. Пономаренко В.С., Кизим М.О., Узунов Ф.В. Рівень і якість життя населення України: Монографія. - Х.: Видавничій Дім „ІНЖЕК”, 2003.- 226с.

2. Узунов Ф.В. Визначення понять і компонентний склад оцінки рівня та якості життя населення регіонів України // Економіка розвитку. - ХДЕУ, 2003.- № 4 (28).- С. 20 - 24.

3. Хаустова В.Є., Узунов Ф.В. Міжнародний порівняльний аналіз рівня та якості життя населення країн світу // Вісник ДонДУЕТ. - 2003.- № 4 (20).- С. 47 - 55.

4. Узунов Ф.В. Методика оцінки рівня та якості життя населення // Зб. наук. робіт „Управління розвитком”. - ХДЕУ, 2004.- № 1.- С. 39 - 47.

5. Кизим М.О., Узунов Ф.В. Інтегральна оцінка рівня та якості життя населення регіонів України // Проблеми науки. - 2004.- № 4.- С. 35 - 41.

6. Узунов Ф.В. Теоретические основы оценки уровня и качества жизни населения регионов // Бизнес Информ. - 2002.- № 11 - 12.- С. 80 - 85.

7. Узунов Ф.В. Анализ современного состояния уровня и качества жизни населения Украины // Бизнес Информ. - 2003.- № 1 - 2.- С. 73 - 75.

Размещено на Allbest.ru