Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут економічного прогнозування

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економікою

Державне регулювання розвитку виноградарства та виноробства в Україні

Тінтулов Юрій Валерійович

Київ 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті економічного прогнозуваня НАН України

Науковий керівник : доктор економічних наук, професор, академік НАН України Геєць Валерій Михайлович, Інститут економічного прогнозування НАН України, директор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Дейнеко Людмила Вікторівна, Рада по вивченню продуктивних сил України HАН

України, завідувач відділу розвитку і розміщення харчової і переробної промисловості;

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Крисанов Дмитро Федосійович, Об'єднаний інститут економіки НАН України,головний науковий співробітник відділу соціально-економічних аспектів розвитку АПК.

Провідна установа Одеський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра організації планування та регулювання економіки, (м.Одеса)

Захист відбудеться “28” квітня 2004 р. о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Інституту економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економічного прогнозування НАН України, 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного 26.

Автореферат розісланий “26” березня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.

1. Загальна характеристика роботи

Державне регулювання економіки є невід'ємною складовою сучасних ринкових відносин, оскільки поряд із забезпеченням ефективного функціонування та розвитку національного ринку товарів і послуг не менш важливими є заходи щодо мінімізації негативних дій нерегульованих (стихійних) ринкових механізмів та гармонізації національних умов і торгових режимів внутрішнього ринку до вимог світових ринків на основі міждержавних угод та з врахуванням конкурентоспроможності національних виробів як на внутрішньому, так і на світовому ринках.

Актуальність теми. Держава шляхом правового регулювання, прямого і опосередкованого економічного впливу, адміністративних заходів створює відповідні умови раціонального використання обмежених ресурсів, стимулює необхідні структурні зміни, підтримує традиції національного виробництва та споживання з метою сприяння прискоренню розвитку галузей, що мають перспективи, зокрема виходу на міжнародні ринки, захищає виробництва, на яких спеціалізується країна в міжнародному розподілі праці.

До галузей економіки України, що мають перспективи виходу на світовий ринок, традиційно відносять виноградарсько-виноробне виробництво. Саме спроможність виноробства представляти Україну на світовому ринку є важливим чинником підвищеної уваги з боку держави та економічної науки до проблем його функціонування та розвитку. На підставі вищезазначеного, дослідження шляхів розвитку національного виноградарства та виноробства, насамперед за рахунок забезпечення ефективного впливу держави на формування ринкових та управлінських структур, є, на наш погляд, актуальним.

Серед міжгалузевих агропромислових підкомплексів АПК України виноградарсько-виноробний займає специфічне місце. Його основні види продукції: вино, шампанське, коньяк - за своїми споживчими властивостями унікальні, хоча для суспільства є суперечливими за своєю подвійною суттю (і алкоголю, і, за образним виразом, „солнца, воплощенного в бокале”). Деяке послаблення уваги держави до трансформаційних проблем виноградарсько-виноробного підкомплексу стало одним з головних чинників поширення на національному ринку некерованого винного бізнесу. Цей процес набув рис “дикого або стихійного ринку”, характерними ознаками якого є велика частка низькосортного вина, підробка та підміна марок і сортів вина, фальсифікація і тіньовий бізнес тощо.

Отже, пошук шляхів подолання негативних явищ на ринку вина є актуальним завданням становлення і розвитку виноградарсько-виноробного виробництва. Сценарії розвитку як виноградарства, так і виноробства мають свої особливості, без розв'язання яких неможливо досягти успіху як на внутрішньому, так і зовнішніх ринках виноградарсько-виноробної продукції. Це пов'язано з тим, що в умовах глобалізації ринку вина перспективи розвитку національного виноградарства і виноробства занадто жорсткі та альтернативні: або якісне зростання, або стагнація з наступним різким спадом виробництва. Тому, передусім, успіх розвитку галузі пов'язаний з удосконаленням державних контролюючих, керуючих та регулюючих функцій на національному ринку вина, згідно з вимогами вступу України до світової організації торгівлі (СОТ), а у перспективі і до ЄС. Регуляторні механізми СОТ, і тим більше ЄС, норми, зокрема фітосанітарні, стосовно виробництва виноградарсько-виноробної продукції настільки вимогливі, а конкуренція на світовому ринку вина настільки жорстка, що без втручання держави не виключена можливість занепаду українського виноградарсько-виноробного підкомплексу, аж до знищення більшої частини традиційних районів виноградарства та виноробства.

Проблемам формування і розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу у трансформаційний період присвячено цілий ряд науково-дослідних робіт таких учених, як Авідзба А.М., Бузні А.М., Гаркуша О.М., Дженеєв С.Ю., Іванченко В.І., Лянний О.Д., Матчина І.Г., Мелконян М.В., Рибінцев В.О., Фуркевич В.О., Червен Е.В, Червен І.І. та ін. У роботах автори основний акцент роблять на вирішенні низки важливих для розвитку виноградарства та виноробства задач: районуванні і спеціалізації виноградарських зон, перспективах розширення посадок нових сортів, державній підтримці нових посадок і поліпшенні сортового складу, нарощуванні площ вирощування винограду і об'ємів виноробної продукції, удосконаленні якості та сортового складу, перспективах розвитку (“відродження” за виразом багатьох авторів) виноградарсько-виноробного підкомплексу тощо. Водночас велику увагу приділяють також таким елементам регулювання, як ціни на сировину та заходи запобігання фальсифікації і тіньовому бізнесу.

Розвиток виноградарсько-виноробного підкомплексу не може розглядатись без врахування стану та напрямів подальшого реформування у аграрній та продовольчій сферах України, а також наукових розробок відомих українських вчених, які присвятили свої роботи цій проблемі: Гайдуцький П.Г., Дейнеко Л.В., Завадський Й.С., Крисанов Д.Ф, Месель-Веселяк В.Я., Міщенко Н.М., Онищенко О.М., Осташко Т.О., Саблук П.Т., Сахатський М.П., Юрчишин В.І. та інші.

Виходячи з наявних наукових розробок та завдань практики, природним напрямом подальших досліджень у сфері виноградарства та виноробства має стати системний підхід, що поєднає у собі постановку та розв'язання:

проблем, чинників та тенденцій розвитку виноградарства і виноробства у комплексі із сучасними проблемами, чинниками і тенденціями розвитку АПК, оскільки має бути досягнуто системний ефект;

загальних й особливих проблем регулювання виноградарсько-виноробного підкомплексу, за якого ринкові регулятори та механізми, поряд із державним регулюванням, мають розглядатися як "рівноправні сторони" одного процесу, що взаємно забезпечують ефективне функціонування багатогалузевих ринкових структур, а їхня спільна дія приносить синергійний ефект;

перспектив розвитку вітчизняного виноградарсько-виноробного підкомплексу в умовах глобальних тенденцій на європейському та світових ринках вина з врахуванням правил СОТ та норм і вимог до сортового складу і якості вина.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконували як складову наукових розробок відділу секторальних прогнозів та кон'юнктури ринків Інституту економічного прогнозування НАН України. Основні положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в розробці НДР “Формування внутрішнього ринку економіки перехідного типу” (№ДР0100U004849). У рамках вказаної теми автором підготовлено підрозділ наукового звіту “Розширення ринкових сегментів в країнах-членах СОТ (на прикладі виноробної продукції)”.

Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є опрацювання підходу щодо розробки сценарію керованого державою розвитку вітчизняного виноградарсько-виноробного підкомплексу та механізмів його державної підтримки за допомогою законодавчого, нормативного впливу, індикативних показників і цілей. Відповідно до зазначеної мети поставлено і вирішено такі завдання:

проаналізувати та визначити особливості та наслідки трансформацій у виноградарсько-виноробному підкомплексі України в контексті загальних тенденцій ринкового розвитку АПК України;

виявити особливості та опрацювати концептуальні засади регульованого ринкового розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу АПК України;

проаналізувати та узагальнити досвід і специфіку державного управління та регулювання виноградарсько-виноробного підкомплексу у розвинутих країнах - головних виробників винопродукції;

визначити основні напрями вдосконалення системи державного управління та регулювання виноградарсько-виноробного виробництва України;

дослідити тенденції розвитку світового виробництва виноградарсько-виноробної продукції та процеси глобалізації ринків вина;

визначити умови європейської інтеграції та особливості цього процесу для виноградарсько-виноробного підкомплексу України;

дослідити можливості та визначити перспективи розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу України в умовах глобалізації світових ринків та торгівлі;

опрацювати сценарії розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу України у середньостроковій перспективі.

Об'єктом дослідження є система державних регуляторів та методів управління розвитком національного виноградарсько-виноробного виробництва в умовах інтеграції у світову торгівлю.

Предметом дослідження є керований процес розвитку та становлення конкурентного національного ринку виноградарсько-виноробної продукції України.

Методи дослідження. Методичною основою дослідження є діалектичні методи пізнання та системний підхід щодо аналізу економічних процесів і зв'язків. У дослідженні структурних змін в АПК та виноградарсько-виноробному підкомплексі застосовано методи аналізу і синтезу, спостереження, статистичний, порівняння, групування та узагальнення, монографічний а також логічний підхід. Для побудови сценаріїв розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу АПК України використовувався системний підхід, який об'єднує в собі комплекс факторів і причинно-наслідкових зв'язків розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу. Використано дані офіційної статистики України, ЄС, США, Австралії та Міжнародної організації винограду та вина, відповідні нормативно правові акти України та країн з розвинутим виноробством, експертні оцінки відомих фахівців у сфері дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. До найвагоміших наукових результатів дисертаційного дослідження, які мають елементи наукової новизни та одержані автором особисто, належать:

Розкриті особливості та рушійні сили, позитивні та негативні наслідки ринкових трансформацій у виноградарсько-виноробному підкомплексі АПК України:

показано, що порівняно з іншими агропродуктивними підкомплексами АПК України, в першу чергу з тими, від яких прямо залежить продовольча безпека країни, виноградарсько-виноробний підкомплекс є такою структурою АПК, яка найменше регулюється з боку держави, та розвиток якої здебільшого залежить від характеру і цілей, які сформовані з боку так званого некерованого бізнесу на вітчизняному ринку вина, а не від впливу державного управління та регулювання;

На основі узагальнення досвіду регулювання розвитку виноградарсько-виноробного виробництва, а також регулювання та контролю за ринками вина в країнах світу, що є головними виробниками та постачальниками на світові ринки виноградарсько-виноробної продукції, запропоновано:

концептуальні положення розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу України, які відрізняються від існуючих тим, що його розглядають як багатогалузеву (аграрно-промислово-торгова) ринкову структура, у якій основні регуляторні впливи держави направлені на кількісне і, особливо, якісне зростання ємності вітчизняного ринку вина як продукту, від якого багато в чому залежить здоров'я, моральний та психологічний стан громадян;

методи та прийоми державного регулювання та управління виноградарсько-виноробним підкомплексом, як багатогалузевою структурою, що виробляє унікальний продукт, стратегічне планування виробництва і контроль якості якого є прерогативою держави;

напрями економічної інтеграції суб'єктів господарювання в системі „виноградарство - виноробство - ринок вина” за участю комерційних банків;

доцільність об'єднання існуючих управлінських структур: „Укрсадвинпром” і „Укрвинпром” ? та створення нової системи державного управління інноваційного розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу в ринкових умовах;

пропозиції щодо законодавчого та нормативного регулювання національного виноградарства, виноробства та ринку виноробної продукції в умовах вступу України до світової організації торгівлі (СОТ), а в перспективі - до Європейського Союзу;

Виходячи з аналізу світової практики та законопроектів, поданих на розгляд Верховній Раді, які мають регулювати розвиток вітчизняного виноградарства та виноробства, запропоновано зміст нового законопроекту “Про регулювання ринку вина”;

Розкриті основні тенденції та структурні зміни на світових ринках винопродукції, які характеризуються відокремленістю від ринків інших алкогольних напоїв;

Запропонований системний (структурний) підхід щодо розробки сценаріїв розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу України як невід'ємної складової АПК України, за допомогою якого:

визначено цілі, фактори, рушійні сили, регулятори та ризики, які обумовлюють варіанти розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу на перспективу;

обґрунтовано, що виноградарсько-виноробний підкомплекс України має потенційні можливості підвищити виробництво вітчизняного вина за рахунок збільшення внутрішнього попиту на нього та за умови збереження існуючої протягом останніх років динаміки виробництва та споживання вина;

показано, що ємність внутрішнього вітчизняного ринку вина може досягти до 2005 р. 30?32 млн.дал., а до 2011р. 50-52 млн.дал.;

для досягнення прогнозного рівня виробництва вина необхідним є розширення площ виноградників до 150 тис.га (у 2002 р. - 93 тис.га) за щорічного закладання виноградників на площі 9,0-9,5 тис.га.

Практичне значення одержаних результатів. Практична значущість дисертаційної роботи полягає в тому, що її основні положення можуть бути використані для вдосконалення механізму державного регулювання та управління виноградарсько-виноробним підкомплексом України, а також при створенні закону „Про регулювання ринку вина”. Авторський аналітичний матеріал „Напрями державного регулювання національного виноградарства та виноробства в контексті вступу до СОТ” впроваджено у поточну роботу Управління розвитку виноградарства, садівництва, виноробства та рекламних заходів Державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України (лист №05-10/105 від 27.02.04).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки наукового дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (м. Київ, 2002 р.), “Економічна теорія: сучасні проблеми розвитку сфери товарного обігу” (м. Київ, 2002 р.), а також на науковій конференції професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів (за підсумками наукових досліджень у 2003р.) Одеського державного аграрного університету (м.Одесса, 2004 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано в трьох одноосібних наукових працях у фахових виданнях та в двох збірниках тез доповідей конференцій. Загальний обсяг опублікованих праць становить 1,5 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи становить 207 сторінок друкованого тексту. В роботі представлено 10 рисунків та 32 таблиці. В роботі містицься 11 додатків на 17 стор. і список використаних джерел з 141 найменуваннь на 11 сторінках.

2. Основний зміст

У першому розділі “Ринкові трансформації в виноградарсько-виноробному підкомплексі України” проаналізовано загальні тенденції розвитку АПК України, особливості та наслідки трансформацій виноградарсько-виноробного підкомплексу України за 1991-2002 рр., запропоновано основні положення концепції керованого розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу як ринкової структури.

Показано, що стан, тенденції та перспективи розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу України залежать від двох головних загальних факторів: успіхів реформ в АПК та розвитку національного ринку вина. Наслідки невдалих трансформаційних змін та нерегульованого агробізнесу обумовили в свою чергу суперечливу динаміку структурних змін в галузях і регіонах сільськогосподарського виробництва, а в деяких галузях: виноградарство, вирощування фруктів та ягід, льону тощо - негативну навіть у тенденціях. Особливо негативні тенденції спостерігаються у виробництві винограду, де валовий збір має стійку тенденцію до зниження внаслідок скорочення площ насаджень і зниження урожайності.

Як правило, кризовий стан АПК України пов'язують з невдачами реформ останнього десятиріччя. Однак було б невірно пояснити спад виробництва тільки цією причиною. Теперішній негативний стан багатьох продуктових підкомплексів, зокрема виноградарсько-виноробного підкомплексу України, значною мірою має успадкований характер. Його історія - це ріст та падіння. Найбільші втрати виноградарсько-виноробному підкомплексу України спричинила “антиалкогольна” кампанія Уряду колишнього СРСР, що мало надзвичайно згубні наслідки пролонгованого характеру. Сформувалася стійка тенденція зменшення площ виноградників: майже на 30 % з 1980 р. до 1990 р., серед них молодих насаджень - більше ніж на 50 %, а негативні наслідки мали місце у 90-ті рр.: якщо у 1990 р. частка молодих насаджень у загальній площі становила 18 %, у 1995 р. - 11 %, то у 2001 - 10 %. Це свідчить про глибокі негативні структурні наслідки та деградацію виноградарства. Виникли і негативні структурні зміни в якісному та сортовому складі винограду. Урожайність виноградників у 1997-1999 рр. відповідала післяреволюційним та післявоєнним періодам. Це призвело до занепаду технічного виноградарства. Різко погіршилась сортова різноманітність та якість вітчизняного вина, що сприяло наповненню внутрішнього ринку дешевим імпортним вином і фальсифікатами.

Інституційні перетворення залишили нові (реорганізовані) сільськогосподарські підприємства багатогалузевими. Загальною тенденцією для багатьох з них в умовах сучасного ринку є адаптування до монокультурного рослинництва, в основному виробництва зерна і соняшнику, які ліквідні на внутрішньому та світових ринках. Ця тенденція не обминула і виноградарські (багатогалузеві) господарства. Падіння виробництва (площ і продуктивності) спостерігається в усіх виноградарських регіонах. За цих умов регіональні частки кожного з них, крім АР Крим, у загальному (національному) виробництві майже не змінилися.

Звичайно занепад сировинної бази не міг не призвести до негативних явищ у виноробній промисловості. Ступінь використання потужностей виноробних підприємств знизилася більше ніж вдвоє (у 2000 р. - 42,3 %).

В 2002 р. виробництво вина в України склало 20,8 млн.дал. в рік, що порівняно з 1990 р. в 2,6 менше. Виробництво шампанського за останні двадцять років не скоротилося, а за період 1995-1998 рр. навіть помітно зростало. Збільшувався також випуск коньяків (у 2001 р. на 27% порівняно з 1980 р., і на 17 % порівняно з 1990 р.), головним чином, завдяки закупівлі імпортних коньячних виноматеріалів (у 2000 р. -1,6 млн.дал. у перерахунку на 100 % алкоголь). Стабілізацію виробництва вина, ріст шампанського та коньяку можна оцінити як тенденцію позитивного росту, зумовленого зростанням ємності внутрішнього ринку всіх алкогольних напоїв, включаючи лікеро-горілчані вироби (12 млн.дал. продажу у 2001 р.), на якому має місце значна конкуренція, проте поки що не на користь виноградного вина. З 1999 р. на внутрішньому ринку вина, подібно до ринків інших алкогольних напоїв, стали домінувати великі компанії, які збільшили пряме постачання в оптову і роздрібну торгівлю. Вони активно почали витісняти з ринку вина дрібних посередників.

Вітчизняне вино залишається низькоконкурентним на зовнішніх ринках. Експорт та імпорт вина незначний (у 2002 р. вартість експортованого вина складала 15,9 млн.дол., імпортованого - 18,3 млн.дол.). Імпорт перевищує експорт. Експорт в країни СНД склав у 2002 р. ? 1,1 млн.дол., а в країни далекого зарубіжжя ? 4,6 млн.дол, зокрема, у Німеччину ? 3,9 млн.дол. Найбільш вагомими імпортерами є Молдова і Грузія - 98% в натуральному і 97% в вартісному виразі від сукупного імпорту в Україну.

Вищезазначене дозволяє визначити як позитивні, так і негативні системоутворюючі фактори розвитку виноградарства та виноробства України, які пов'язані: з економічною доцільністю (потенційно дуже високий прибуток, значна кількість робочих місць, раціональне використання природнокліматичних умов, унікальні технології, тощо); з необхідністю подолання негативних традицій споживання міцних напоїв, зокрема саморобного алкоголю в Україні, коли горілки вживається набагато більше, ніж якісного вина; з позитивним впливом на здоров'я людини помірного вживання якісного натурального виноградного вина; і, нарешті, з місцем і значенням вітчизняного винного бізнесу, що народжується як основна рушійна трансформаційна сила вітчизняного виноградарсько-виноробного підкомплексу, характер якого двоїстий: і позитивний, і негативний. Нерегульований державою ринок вина та винний бізнес стає занадто негативним явищем для будь-якого суспільства, тим більше перехідного типу. Нерегульований винний бізнес виробляє “власні” правила гри на ринку, за яких споживач не є захищеним від шкідливого для здоров'я, неякісного або фальсифікованого продукту, а держава ? від підпільного виробництва алкогольних сурогатів, тіньового та кримінального бізнесу, несплати обов'язкових платежів (податків і зборів) до бюджету.

Таким чином, виникає нагальна необхідність наукової розробки концептуальних засад та механізмів державного регулювання вітчизняного виноградарства, виноробства і ринку вина на основі системного підходу щодо розвитку сектора як багатогалузевої ринкової структури.

Структурно концепція ринкового системного розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу України має містити такі основні положення: 1) мету та задачі державної політики розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу; 2) механізми і регулятори державної підтримки та розвитку виноградарства; 3) механізми регулювання розвитку виноробства, підвищення якості вина; 4) підтримку кооперації виноградарства та агропромислову інтеграцію в системі виноградарсько-виноробного підкомплексу; 5) управління, організацію та стратегічне планування наукових досліджень та дослідного виробництва; 6) формування ринкових структур виноградарсько-виноробного підкомплексу; 7) державне регулювання, моніторинг та контроль на національному ринку вина; 8) законодавче та нормативне забезпечення розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу, зокрема на основі закону “Про регулювання ринку вина”.

У другому розділі “Державне регулювання та організація управління виноградарсько-виноробним підкомплексом”, виходячи з концепції його розвитку, всебічного наукового аналізу державного регулювання агропромислового комплексу в розвинутих країнах та узагальнення підсумків ринкових перетворень в агропромисловому комплексі України та його виноградарсько-виноробному підкомплексі, розроблено пропозиції щодо подальшого вдосконалення системи державного управління та регулювання виноградарсько-виноробного підкомплексу України, а також гармонізації з основними положеннями законодавства розвинутих країн - головних виробників та постачальників на світові ринки виноградарсько-виноробної продукції.

Для ефективного розвитку агропродовольчого комплексу України та його продуктових підкомплексів, зокрема виноградарсько-виноробного, в умовах глобалізації необхідно: гармонізувати загальні (міжгалузеві) та спеціальні (галузеві) державні регулятори та систему управління до відповідних регуляторів та систем управління, правил та торгових режимів розвинутих ринкових країн, світової організації торгівлі, а у перспективі до спільних механізмів відносин в країнах ЄС. Необхідність цього процесу виходить з того, що багато механізмів державного регулювання та управління агропромисловим комплексом, та виноградарсько-виноробним підкомплексом зокрема, не тільки не були своєчасно гармонізовані з правилами СОT, але навіть необхідність цього не ставилась повною мірою як завдання державної ваги.

Незважаючи на деяку невизначеність перспектив та термінів вступу України до ЄС, європейський напрям розвитку її економіки має враховувати тенденції змін у аграрній політиці ЄС. Так, остання реформа спільної аграрної політики (САП) ЄС - „AGENDA 2000” стала найрадикальнішою: ринкові інтервенції були скорочені, очікується подальша лібералізація агроринку. Для багатьох країн з перехідною економікою, зокрема і для України, надзвичайно гостро стоїть питання адаптації їх агропродовольчих систем до правил та торгових режимів світової організації торгівлі СОТ.

В останнє десятиріччя державне управління розвитком виноградарсько-виноробного підкомплексу України формувалося загалом в традиціях старої системи галузевого управління. Внаслідок цього управління як функція державних структур залишається пріоритетним у відношенні щодо механізмів державного регулювання. Так, стосовно виноградарсько-виноробного підкомплексу Міністерство аграрної політики України не виступає провідним органом реалізації державної політики. Галузева структура управління виноградарством і виноробством є - розпорошеною: “Укрсадвинпром”, “Укрвинпром” тощо. Вважається, що така роздрібнена система управління розвитком національного виноградарсько-виноробного підкомплексу є явищем нормальним та необхідною умовою створення конкурентного середовища. Водночас існує необхідність удосконалення застарілої структури управління, зокрема у напрямі її гармонізації з механізмами СОТ. Остання зумовлена також тим, що з 1996 р. Україна є членом Міжнародної організації винограду та вина (МОВВ). В більшості країн-членів МОВВ сформовано спеціалізовані органи державного управління: наприклад в Австралії це WBC (корпорація вина та бренді), в країнах ЄС - національні галузеві (секторні) організації в складі аграрних міністерств, в Німеччині - Німецький винний фонд (DVF) Федерального міністерства продовольства, тощо.

Аналіз світового досвіду регуляторної політики щодо діяльності національних виноградарсько-виноробних підкомплексів показує, що існуюча нині система управління виноградарсько-виноробним підкомплексом України недосконала, тому вона: блокує становлення нових економічних відносин; не сприяє підвищенню конкурентоспроможності виноградарсько-виноробного підкомплексу і зниження високого коефіцієнта його ризику (у виноградарстві України цей показник нині наближається до 1); не досягає поставлених перед ним цілей і тому ускладнює розробку комплексної стратегії його ринкового розвитку, яка першочергово має бути орієнтованою на максимальне стимулювання інтеграції всіх учасників ланцюжка “виноградство-виноробство-ринок вина”; не є адекватною вимогам сьогодення, тому що її структура і функціональні обов'язки значною мірою застаріли та не відповідають вимогам і рівню світового досвіду. Роз'єднаність, переважання відомчих інтересів негативно впливають на вирішення багатьох проблемних питань, зокрема процесів інтеграції, інвестицій та інновацій у виноградарсько-виноробному підкомплексі України. Недосконалість існуючої системи управління виноградарсько-виноробним підкомплексом у системі АПК негативно впливає і на темпи процесів реформування вітчизняного виробництва та якісного розвитку ринку вина. Проекти законів “Про державну підтримку садівництва та виноградарства”, “Про виноградарство та виноробство”, “Про виноград і вино”, прийняті на розгляд Верховною Радою, мають значні недоліки та неадаптовані до відповідних законів ЄС.

На наш погляд, базовим нормативним актом, що регулює розвиток виноградарства, виноробства та ринку вина має стати оновлений Закон "Про регулювання ринку вина”, який має врахувати досвід країн ЄС. Структурно він має включати в себе наступні блоки питань: 1) правила вирощування винограду; 2) способи та засоби виготовлення вина; 3) оновлену класифікацію вин, категорії їх якості; 4) умови виведення вина на ринок; 5) державний та суспільний нагляд за товарообігом вина; 6) умови та нагляд за імпортом вина; 7) стимулювання збуту, сприяння підвищення якості вина, державний контроль за його якістю та кількістю; 8) захист найменувань вин; 9) умови створення державної системи управління підкомплексом, суспільних організацій ? виробників та експертів, їх повноваження тощо. Такий закон стане правовою та економічною засадою подальшого керованого розвитку виноградарства, виноробства та ринку вина. Без нього перспективи виноградарсько-виноробного підкомплексу України залишаться невизначеними, а наслідки його інерційного (некерованого) розвитку будуть найімовірніше негативними.

У третьому розділі “Розвиток виноградарсько-виноробного підкомплексу України у контексті глобалізації торгівлі та ринків вина” на основі дослідження кон'юнктури та тенденцій розвитку виноградарства, виноробства та ринків вина як в Україні, так і в тих країнах світу, які є головними виробниками вина, опрацьовано та проаналізовано сценарії розвитку виноградарсько-виноробного виробництва України та національного ринку вина.

З середини 90-х рр. світовий ринок вина, який до того часу формувався як відносно вузький сегмент ринку алкоголю, контрольований великими транснаціональними корпораціями, став стрімко зростати головним чином за рахунок зростання споживання якісних вин, збільшення площ виноградників у перспективних регіонах світу, інтенсифікації інвестицій у національні виноградарсько-виноробні підкомплекси тощо. Основними чинниками такого розвитку ринку виноградарсько-виноробної продукції стали: безперечні докази позитивного впливу помірного споживання натуральних вин; ріст доходів та зміна якісних стандартів стилю життя; підвищення якості вин та падіння попиту на дешеві вина; зростання поінформованості споживачів про якісні характеристики вина, зокрема через сучасні інформаційні засоби.

Якісні зміни відбулися в структурі споживання вина: найбільший рівень споживання вина на душу населення спостерігався в європейських країнах (від майже 30 л. у Данії до більше ніж 60 л. у Люксембурзі та Франції); в країнах з розвинутим виноробством його частка (в абсолютному алкоголі) стабілізувалася на рівні 70?80 %, а в країнах із зростаючим рівнем споживання вина його частка досягла 15?20 % та продовжує збільшуватись; відносне збільшення споживання вина відбулося, в основному, в країнах, в яких інтерес до нього виник нещодавно. Незважаючи на це, в світі виник надлишок вина в розмірі 60 млн.гл. Спостерігається глобальна тенденція зменшення попиту на дешеві столові вина та збільшення - на якісні вина.

На кінець 90-х рр. світовий рівень виробництва вина досяг 260 млн.гл. Основними виробниками вина є: країни ЄС з виробництвом 160?170 млн.гл., експортом 49 млн.гл. і імпортом 38 млн.гл.; США, в основному штат Каліфорнія, ? виробник вина, що динамічно розвивається з виробництвом 21 млн.гл. та доходами від виноградарсько-виноробної та суміжних галузей в розмірі більше 46 млрд.дол.; Австралія - новий виробник вина ? з виробництвом 10 млн.гл., внутрішнім продажем 3,45 млн. гл., експортом 3,38 млн.гл., зокрема в країни ЄС 2,08 млн.гл.; Чилі з виробництвом 5 млн.гл., внутрішнім споживанням 2,2 млн.гл., експортом 2,2 млн.гл., де 80% усіх виноградників контролюють 5 великих компаній.

Процес розширення ЄС чинить великий вплив на розвиток країн-претендентів та нових членів ЄС, серед яких: Болгарія - традиційний виробник винограду та вина має великий потенціал розвитку: забезпечує 2 % світового ринку, посідає 15 місце серед виробників та експортерів вина; Республіка Молдова - найближчий та реальний конкурент виноградарсько-виноробного підкомплексу України на ринках вина, має 127 підприємств первинного та 60 вторинного виноробства, із них 11 у великих містах Росії та України, виробляє 23 млн.дал. вина, залишок 10 млн.дал., майже 96 % експортується в 21 країну світу. Більше 90 % імпортованих в Україну вин складають молдавські вина. Молдова залишається для України головним конкурентом як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку вина.

Таким чином, на світових ринках спостерігається тенденція збільшення обсягів попиту на якісне вино. Разом з тим розвивається криза перевиробництва ординарних столових вин, в той же час в світі недостатньо виробляється сировини для якісних вин. В багатьох країнах ? виробниках винограду та вина діють державні програми щодо вдосконалення виноградарства і розміщення площ виноградників та виробництва якісних вин. Поряд із розширенням світового ринку вин та його глобалізацією значно зростає конкуренція. Збільшується ймовірність того, що нові виробники (США, Австралія, Чилі тощо) вийдуть на перші місця в світовому виробництві та реалізації винограду та вина. Глобалізація ринків, збільшення світового виробництва та продажу вина, висока якість винопродукції країн, що є головними виробниками вина, та поява на ринках нових потужних виробників веде до зростання конкуренції на ринках виноградарсько-виноробної продукції.

Для розробки ймовірного сценарію розвитку конкурентоспроможного на внутрішньому та світових ринках виноградарсько-виноробного підкомплексу України запропоновано та застосовано системний метод структурного аналізу, який враховує комплекс умов, нарощування позитивних та подолання негативних факторів та ризиків розвитку, а саме:

наявність стимулюючих факторів розвитку: традиції виноробства, сприятливі історичні та еколого-економічні умови, великі площі виноградних насаджень, наявність в Україні великої кількості виноробних заводів;

залежність сценаріїв розвитку усіх виробничих секторів АПК, з одного боку, від стабільного зростання макропоказників і впливу державного регулювання, управління та протекціонізму, а з іншого, від особливостей розвитку кожного сектора, його адаптації до кон'юнктури ринків;

необхідність першочергового подолання загроз кризи в аграрній та продовольчих сферах. До тих пір, поки не запрацюють регулюючі механізми на зерновому ринку, аграрний сектор та продовольчий ринок будуть функціонувати з прихованими або явними ознаками продовольчої кризи. Якщо дану проблему не буде вирішено, то інерційний розвиток сільського господарства призведе до кризи унікальних галузей аграрної сфери, насамперед високотехнологічного та високоефективного виноградарства;

стимулювання впливу важливих факторів розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу, таких як: участь комерційних структур (банків, переробних підприємств та торгівлі) в інноваційному розвитку технологічного ланцюга “вирощування винограду ? його переробка ? реалізація на ринку”; інтеграція усіх видів діяльності (сільське господарство, переробна промисловість, торгівля) та різних форм власності за справедливого розподілу доходів між усіма учасниками виробництва та реалізації; об'єднання усіх структур державного управління виноградарсько-виноробного підкомплексу в одну організаційну управлінську структуру;

подолання наявних негативних чинників та ризиків, таких як: 1) низька конкурентоспроможність: за міжнародним визнанням вина України в цілому поступаються винам багатьох країн, зокрема молдавським та грузинським, через це українські вина не конкурентні на зовнішніх ринках, що, наприклад, дає можливість Молдові реекспортувати українське вино; 2) наявність в Україні більшої кількості заводів первинного виноробства, ніж вторинного, що досі обумовлює більш високий рівень експорту виноматеріалів, ніж готової продукції, тому імпорт вина в Україну перевищує експорт.

Аналіз та врахування вказаних позитивних і негативних чинників розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу, а також змін та тенденцій споживчого попиту вина на внутрішньому ринку дали можливість прогнозувати ? в контексті реального сценарію розвитку ? поступову зміну структури споживання алкоголю до зростання споживання вина, у середньому щорічно на 10 %. Це викликано тим, що частка домогосподарств з найбільшим рівнем середньодушових доходів (вище 300 грн.) збільшилась у 2002 р. до 30 % (ця група домогосподарств є найбільшим споживачем винопродукції); реальне виробництво вина з врахуванням імпорту та тіньового сектора склало у 2002 р. 24?25 млн.дал. вина, або 5 л. на душу населення. За умови зберігання існуючої протягом останніх років динаміки виробництва та споживання вина ємність внутрішнього ринку може досягти до 2005 р. 30?32 млн.дал., або 6,5?7,0 л. на людину в рік, а до 2011 р. - 50?52 млн.дал, або 10,0?10,5 л. Це впритул наближається до рівня 1980 р.. Наявна тенденція змін структури продажу (у 2002 р. 60 % - кріплені вина, 40% - столові) до зменшення частки кріплених вин і збільшення столових. Найпоширенішими є червоні вина. Серед них виділяються такі сорти, як: Каберне, Мерло, Сапераві, Одеський чорний тощо. Серед білих - Шардоне, Фетяска, Тамянка, Совіньон. Враховуючи світові тенденції споживання вина та дефіцит сировини для сортових вин в Україні, слід збільшувати площі під високоякісними європейськими сортами винограду. Для досягнення прогнозного рівня виробництва вина необхідним є розширення площ виноградників до 150 тис.га (у 2002 р. - 93 тис.га) за щорічного закладання виноградників на площі 9,0?9,5 тис.га з врахуванням реконструкції старих виноградників. Важливою умовою є також збільшення продуктивності виноградників до рівня 60 ц/га (в більшості європейських країн прийнятий рівень в 80 ц/га). За умови досягнення такого рівня врожайності плодоносні площі мають становити 115?120 тис.га. Для того щоб забезпечити необхідний рівень закладання виноградників, слід вдосконалити державну політику фінансування галузі. Другим значним джерелом інвестицій мають стати вертикально інтегровані “виноградарські - виноробні ? торгові” структури. Така практика досить поширена в країнах, що є головними виробниках виноградарсько-виноробної продукції.

Висновки

В умовах глобалізації виноградарсько-виноробний підкомплекс України вступає у світовий ринок вина, який на теперішній час має значне перевищення пропозиції над попитом. Тому тільки за ефективної регуляторної діяльності держави, жорсткого контролю національного ринку вина він має перспективи стати конкурентним на світовому ринку вина та реалізувати наявний природно-кліматичний потенціал регіонів України з традиційно розвинутим виноградарством та виноробством.

1. Виноградарсько-виноробний підкомплекс як органічна частина агропромислового сектора економіки України значною мірою залежить і буде залежати від того як ефективно будуть працювати регулюючі механізми агропродовольчого ринку. У випадку продовження їх неефективної дії з прихованими або явними ознаками продовольчої кризи, розвиток сільського господарства буде мати інерційний характер. За таких умов виникає загроза кризи виноградарсько-виноробного підкомплексу. Потенційні можливості виноградарства та виноробства України можуть бути реалізовані тільки у тому випадку, якщо держава підвищить увагу до їх розвитку.

2. Виноградарсько-виноробний підкомплекс знаходиться у кризовому стані. Негативні тенденції спостерігаються у виробництві винограду: валовий збір має стійку тенденцію до зниження внаслідок скорочення площ насаджень, знижується урожайність, виникли негативні структурні зміни в сортовому складі виноградних насаджень. Недостатній розвиток виноградарства як сировинної бази виноробства став причиною значного зниження використання потужностей виноробних підприємств. Підйом виноградарства та виноробства безпосередньо пов'язаний з виходом на передній план інструментів кредитно-фінансової політики та змін в податковій політиці одночасно з вдосконаленням правого забезпечення. Державної фінансової підтримки потребує інфраструктура, особливо селекція та розсадництво.

3. Державне регулювання розвитку поряд з механізмом державної підтримки розвитку виноградарства, організації селекційної та розсадницької діяльності і підтримки інновацій має стимулювати поширення великих підприємств, здатних впроваджувати наукові дослідження та протистояти транснаціональним корпораціям. Механізм державного регулювання має включати також моніторинг та контроль на національному ринку вина. До концептуальності заходів регулювання ринкового розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу слід віднести інтеграцію учасників ланцюжка „виробництво винограду - виноробство - ринок вина”, що тягне за собою об'єднання управлінських структур ”Уксадвинпром”, „Укрвинпром” тощо.

4. Важливими чинниками інноваційного розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу мають стати: участь в його діяльності комерційних структур (банків, переробних підприємств та торгівлі); міжгалузева інтеграція підприємств (сільського господарства, переробної промисловості, торгівлі) різних форм власності за справедливого розподілу доходів між усіма учасниками виробництва та реалізації; об'єднання державного управління виноградарсько-виноробного підкомплексу в одну організаційну управлінську структуру.

5. Державне регулювання розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу України з позиції управління та стратегічного планування має бути гармонізоване до правил та торгових режимів СОТ, а в перспективі до спільних економічних відносин країн ЄС.

6. Виноградарсько-виноробний підкомплекс України має усі потенційні можливості за допомогою держави, державного регулювання, стратегічного планування за досвідом розвинутих країн світу - головних виробників виноградарсько-виноробної продукції, стимулювання інноваційного розвитку та інвестицій підвищити виробництво і споживання вітчизняного вина. Тільки за ефективної регуляторної функції держави, за жорсткого контролю на ринку вина, виноградарсько-виноробний підкомплекс АПК України має можливість стати конкурентним на світових ринках вина, де прогресують процеси торгової інтеграції та лібералізації. Виконання даних умов надасть можливість виноградарсько-виноробному підкомплексу реалізувати наявний високий природно-кліматичний потенціал регіонів України з традиційно розвинутим виноградарсько-виноробним виробництвом.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Тінтулов Ю.В. Актуальні проблеми виноградарсько-виноробного підкомплексу України // Аграрний вісник Причорномор'я: Зб.наук. праць. Економічні науки. Вип.5. ? Одеса: Одеський державний сільськогосподарський інститут, ? 2000. ? С.125?128.

Тінтулов Ю.В. Сучасний стан розвитку виноградарства та виноробства в Україні // Вісник аграрної науки Причорномор'я. Вип.1. ? Миколаїв: Миколаївська державна аграрна академія, ? 2001. ? С.59?62

Тінтулов Ю.В. Світовий досвід державного регулювання розвитку агропромислового комплексу // Ресурсний потенціал АПК: удосконалення формування та підвищення ефективності використання: Зб. наук. праць / НАН України. Ін-т економіки; Редкол.: В.М. Трегобчук (відп.ред) та ін. - Київ, 2001. ? С.118-130

Тінтулов Ю.В. Державне регулювання АПК України в умовах інтеграції до Європейського Союзу // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський союз: Матеріали наук.-практ. конф. за міжн. участю. 29 травня 2002 р., Київ. Том.1 / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М. Князєва. ? К.: Вид-во УАДУ, 2002. ? С.338?339

Тінтулов Ю.В. Вплив СОТ на розвиток ринку виноробної продукції // Економічна теорія: сучасні проблеми розвитку сфери товарного обігу: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. Тези доповідей (24-25 жовтня 2002 р.). Відп. ред. В.Д.Лагутін: У 2 ч. - К.: 2002. Ч.2. - С.228-230.

Анотація

Тінтулов Ю.В. Державне регулювання розвитку виноградарства та виноробства в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економікою, Інститут економічного прогнозування НАН України, Київ, 2004.

В дисертації досліджено проблемні питання державного регулювання розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу як складової агропромислового комплексу України.

На основі загальних тенденцій ринкового розвитку агропромислового комплексу України розкрито особливості та наслідки ринкових трансформацій у виноградарсько-виноробному підкомплексі, опрацьовано основні положення концепції ринкового розвитку виноградарсько-виноробного комплексу, що включають державні регулюючі механізми. На основі всебічного наукового аналізу державного регулювання АПК у розвинутих країнах, узагальнення підсумків базових ринкових перетворень в АПК України і системи державного управління та регулювання виноградарсько-виноробного підкомплексу України розроблено пропозиції щодо його подальшого вдосконалення на основі впровадження основних положень законодавства розвинутих країн. Досліджена кон'юнктура та тенденції розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу в країнах світу, що є головними виробниками вина, в умовах глобалізації та лбералізації ринків, зростання конкуренції на світових ринках вина. Проаналізовано та запропоновано сценарії розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу України та національного ринку вина.

Ключові слова: агропромисловий комплекс, виноградарсько-виноробний підкомплекс, ринкові трансформації, концепція розвитку, конкуренція, досвід державного регулювання та управління, глобалізація, інновації, інтеграція, цілі, сценарії і перспективи розвитку.

Аннотация

Тинтулов Ю.В.. Государственное регулирование развития виноградарства и виноделия в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - Oрганизация управления, планирования и регулирования экономикой. ? Институт экономического прогнозирования НАН Украины, Киев, 2004.

В диссертации освещены основные аспекты государственного регулирования развития виноградарско-винодельческого подкомплекса как составной части АПК Украины.

На основе изучения фактических данных о состоянии виноградарско-винодельческого подкомплекса и АПК в целом, а также исследований современных ученых определенны основные тенденции развития, особенности и последствия трансформаций в виноградарско-винодельческом подкомплексе АПК. Проведенные исследования позволили разработать основные положения концепции рыночного развития виноградарско-винодельческого подкомплекса Украины.

На основании всестороннего научного анализа и обобщения государственного регулирования в развитых странах, а также системы государственного управления и регулирования виноградарско-винодельческим подкомплексом Украины разработаны предложения по их дальнейшему совершенствованию с учетом внедрения основных положений законодательства развитых стран - основных производителей и поставщиков на мировые рынки виноградарско-винодельческой продукции.

Обосновано, что интеграция национального рынка виноградарско-винодельческой продукции в международную рыночную систему в условиях вхождения Украины в ВТО является одними из важнейших факторов, влияющих на перспективы развития отечественного виноградарско-винодельческого производства. Показано, что одним из важнейших условий адаптации к условиями мирового рынка является построение механизма сближения национального технического регулирования и системы государственного управления с принципами ВТО.

На основании обобщения мировой практики и анализа законопроектов, направленных на регулирование развития отечественного виноградарско-винодельческого подкомплекса Украины, предложено название и структуру нового закона “О регулировании рынка вина”.

Исследована конъюнктура и тенденции развития виноградарско-винодельческого подкомплекса в странах мира, которые являются основными производителями вина, в условиях глобализации и либерализации рынков, увеличения конкуренции на мировых рынках вина. Исследования показали, что за последние годы, приоритеты в потреблении алкогольных напитков изменились. Сократился общий спрос на виноградарско-винодельческую продукцию. В тоже время возрос спрос на качественные вина гарантированного происхождения. Показано, что процесс расширения ЕС оказывает большое влияние на развитие виноградарско-винодельческого подкомплекса стран-претендентов и новых членов ЕС.

На основе изучения зарубежного и отечественного опыта предложен сценарий развития виноградарства, виноделия и рынка вина Украины. Особенностью предложенного сценария является то, что развитие виноградарско-винодельческого подкомплекса представлено в тесной взаимосвязи с развитием АПК и социально-экономическим развитием Украины в целом.

Полученные результаты могут быть использованы в процессе усовершенствования механизмов государственного регулирования и управления развитием виноградарско-винодельческого подкомплекса АПК Украины, а также при разработке закона “О регулировании рынка вина”.

Ключевые слова: агропромышленный комплекс, виноградарско-винодельческий подкомплекс, рыночные трансформации, концепция развития, конкуренция, опыт государственного регулирования и управления, глобализация, инновации, интеграция, цели, сценарии и перспективы развития.