Становлення та ефективність функціонування сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 631.115

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

СТАНОВЛЕННЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ВИРОБНИЧИХ СТРУКТУР РІЗНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ

Спеціальність 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

БЕРЕЗІВСЬКА Оксана Йосипівна

Житомир - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор

Яцків Михайло Іванович,

Львівський державний аграрний університет,

професор кафедри статистики та аналізу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Малік Микола Йосипович,

Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, завідувач відділу підприємництва

кандидат економічних наук, доцент

Васильчак Світлана Василівна,

Львівська національна академія ветеринарної медицини ім. С.З.Гжицького, доцент кафедри економіки і організації сільськогосподарського виробництва

Провідна установа: Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, кафедра аграрної економіки, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 21 грудня 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.083.02 в Державному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар 7, ауд. 55.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного агроекологічного університету Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар 7.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент В.П. Якобчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

господарювання аграрний виробничий конкурентоспроможність

Актуальність теми. Рівень економічного розвитку країни певною мірою визначається формами власності на засоби виробництва і виготовлену продукцію, а відповідно й формами господарювання. Формування організаційно-правових структур ринкового типу на засадах приватної власності - явище сьогодні вже не нове, але ефективність новоутворених формувань є різною і потребує детальнішого дослідження. Тому проблеми реформування аграрного сектора економіки, розвитку різноукладності, ефективних організаційно-правових структур і розробки механізмів їх реалізації постійно перебували і перебувають у полі зору економічної науки.

Методологічні, теоретичні та методичні аспекти реформування АПК, становлення нових організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві розглянуті в працях В.Я.Амбросова, В.Г.Андрійчука, П.С.Березівського, П.І.Гайдуцького, М.В.Гладія, О.Д.Гудзинського, А.С.Даниленка, Т.Г.Дудара, С.Л.Дусановського, М.В.Зубця, Г.І.Купалової, І.І.Лукінова, Ю.О.Лупенка, В.Я.Месель-Веселяка, І.Р.Михасюка, О.М.Онищенко, П.Т.Саблука, М.М.Федорова, Г.В.Черевка, О.М.Шпичака, В.В.Юрчишина. Опрацювання макроструктурних і фінансових проблем підприємництва знайшло своє відображення у наукових працях М.Я.Дем'яненка, С.І.Дем'яненка, Б.Й.Пасхавера, Д.В.Полозенка, В.П.Ситника. Питання кооперування, розвитку інтегрованих формувань організації виробництва, становлення внутрішньогосподарських відносин досліджували В.І.Бойко, М.П.Вітковський, Ф.В.Горбонос, В.В.Зіновчук, М.Й.Малік, В.М.Нелеп, В.А.Пулім, О.А.Рябчик, М.Й.Хорунжий. Проблемі інвестиційного і матеріально-технічного забезпечення підприємницьких структур присвячені роботи В.Г.Більського, М.І.Кісіля, Г.М.Підлісецького, М.І.Пугачова та ін.

Однак низка проблем залишається малодослідженою і потребує подальшої поглибленої розробки стосовно окремих регіонів, де процеси реформування аграрного сектора і формування нових організаційно-правових структур суттєво відрізнялися. Тому у зв'язку зі змінами, що відбувалися в сільськогосподарському виробництві в процесі аграрної реформи, виникають нові проблеми дослідження. Це, насамперед, стосується різноманітних аспектів, пов'язаних з підвищенням ефективності аграрного сектора, вдосконаленням організації виробництва, пошуком нових, прогресивних моделей агроформувань, раціональних виробничих структур. Вирішення цих проблем дозволить доповнити теоретичні, методологічні й прикладні основи формування та підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм в аграрному секторі. Усе це зумовило вибір теми проведеного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою теми науково-дослідних робіт Львівського державного аграрного університету на 2000-2005 роки “Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК”, державний номер реєстрації 0100U002332. Участь здобувача у виконанні і апробації проведеного дослідження відображена у наукових звітах кафедри статистики та аналізу за 2000-2004 роки.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методичних основ і прикладних аспектів становлення та ефективності розвитку сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм господарювання, а також обґрунтування пропозицій щодо їх трансформації в нові ефективні формування у різноукладній економіці. Для досягнення поставленої мети визначені такі основні завдання:

доповнити теоретичні і методичні основи формування та розвитку різних форм господарювання в аграрному секторі;

уточнити теоретичні аспекти розвитку різноукладності, методичні підходи щодо оцінки особливостей різних укладів і субукладів як основи формування ефективних організаційно-правових форм господарювання;

розкрити механізм становлення сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм господарювання і виокремити особливості їх формування та ефективності розвитку;

обґрунтувати перспективи розвитку та шляхи підвищення ефективності сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм;

розробити напрями регулювання і вдосконалення економічного механізму підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства;

запропонувати шляхи вдосконалення внутрішньогосподарських виробничих відносин і забезпечення прибутковості сільськогосподарських підприємств.

Об'єктом дослідження є процес і механізми становлення та забезпечення ефективності розвитку сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і прикладних аспектів формування та ефективності розвитку сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ, розробки вітчизняних і зарубіжних вчених з питань різноукладності економіки, формування та ефективності розвитку різних організаційно-правових структур в аграрному секторі, рекомендації науково-дослідних установ, законодавчі та інші нормативні документи з питань розвитку агропромислового комплексу в ринкових умовах.

У процесі дослідження використовувались такі методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення, розробка організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності організаційно-правових форм господарювання, формування висновків і пропозицій); монографічний (опис механізму формування та ефективності функціонування сільськогосподарських організаційно-правових форм господарювання у Львівській області); графічний (наочне зображення схем взаємозв'язків і розвитку процесів і механізмів формування та ефективності розвитку організаційно-правових форм господарювання); статистико-економічний (аналіз розвитку аграрного виробництва в різних формах господарювання - середні і відносні величини, порівняння, індекси, виробничі функції, ланцюгові підстановки); розрахунково-конструктивний (обґрунтування і розрахунок стратегій розвитку аграрних підприємств); системного та порівняльного аналізу (оцінка організаційно-виробничої структури, яка розглядається як комплексна система двох складних систем - системи господарювання взагалі і системи організаційних форм ведення сільськогосподарського виробництва). Достовірність отриманих результатів, висновків і пропозицій підтверджується розрахунками, застосуванням значного емпіричного матеріалу.

Інформаційною базою дослідження були офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Головного управління статистики у Львівській області, особисті спостереження автора, літературні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів. Сутність наукової новизни результатів дослідження полягає в наступному:

вперше

стосовно специфічних умов пореформеного періоду запропоновано напрями формування нових організаційно-правових структур на базі особистих селянських господарств шляхом трансформації їх у фермерські господарства або інші приватні господарства, об'єднання з метою створення асоціацій чи кооперативів (виробничих і обслуговуючих), інтеграції особистих селянських господарств із сільськогосподарськими підприємствами і фермерськими господарствами;

розроблено систему економічних відносин між сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами та особистими селянськими господарствами в частині надання послуг, залучення робочої сили для виконання сезонних робіт, постачання кормів, кооперування у виробництві сільськогосподарської продукції, її переробці і збуті;

уточнено

розуміння сутності виробничого сільськогосподарського укладу як соціально-економічної категорії, що є основою формування сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм, визначення пріоритетного ефективного розвитку перспективних з них, розробки шляхів трансформації неефективних структур у нові агроформування;

сутність організаційно-економічного механізму конкурентоспроможності підприємства як системи організаційних, технологічних, економічних, екологічних важелів і методів управління якістю продукції (галузі), які в процесі взаємодії і взаємозв'язку забезпечують сукупність високих споживчих властивостей сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, попит на неї на ринку продовольства при оптимальних затратах на її виробництво і достатньому рівні цін для виробників при реалізації продукції споживачам за різними каналами збуту, що гарантує ефективне ведення галузей і підприємства в цілому у ринкових умовах;

методичні підходи щодо застосування трансфертних і ринкових цін у виробничих підрозділах різних обсягів та характерів відповідальності в системі регулювання внутрішньогосподарських виробничих відносин;

набули подальшого розвитку

теоретичні і методичні основи формування і розвитку різних форм господарювання в аграрному секторі, зокрема поглиблено й узагальнено розуміння особливостей створення сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм, регулювання і вдосконалення підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства;

механізм становлення сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм, в основі якого лежать процеси формування дрібнотоварного виробництва і створення особистих селянських господарств як домінуючої форми господарювання, виокремлено регіональні особливості формування виробничих структур, здійснено оцінку структурно-динамічних тенденцій їх розвитку в пореформений період;

розробка виробничо-збутового модуля, який передбачає товарну структуризацію сільськогосподарських підприємств, зокрема формування підрозділів підприємства навколо товарних видів продукції, тобто з числа тих технологічних ланок, для яких певний вид товарної продукції вважається кінцевим, а структурний товарний підрозділ стає оператором відкритого ринку.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, одержані в процесі дослідження, спрямовані на створення й ефективне функціонування механізму становлення та ефективного розвитку різних організаційно-правових форм господарювання в умовах різноукладності сільської економіки та на прийняття конкретних управлінських рішень щодо забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств на основі зниження виробничих витрат на виробництво одиниці продукції та підвищення її якості.

Результати наукових досліджень прийняті для практичного використання Головним управлінням сільського господарства та продовольства Львівської обласної державної адміністрації (довідка № 01-16/280 від 16.06.2005р.), управліннями сільського господарства та продовольства Жовківської та Яворівської районних державних адміністрацій (довідки № 107 від 15.06.2005р. і №187 від 06.06.2005р.). Їм передані для практичного використання рекомендації щодо трансформації існуючих організаційно-правових форм господарювання, зокрема особистих селянських господарств у нові формування в умовах розвитку різноукладності сільської економіки, пропозиції щодо формування конкурентоспроможних аграрних підприємств, розвитку внутрішньогосподарських виробничих відносин, що забезпечує ефективний розвиток кожної організаційно-правової структури.

Результати наукових досліджень автора використовуються також у навчальному процесі Львівського державного аграрного університету (довідка № 01-28-02 від 16.06.2005р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною роботою автора. Наукові результати, наведені в дисертаційній роботі, отримані особисто автором. Усі публікації у фахових виданнях є одноосібні. Автором виконано нові наукові розробки, які в сукупності забезпечують вирішення важливої наукової проблеми - пошуку найбільш ефективних сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм і розробка шляхів їх подальшої трансформації за умов різноукладності сільської економіки.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження, доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (м. Харків, ХДТСУ, 2001р.); “Аграрна освіта і наука на початку третього тисячоліття” (м. Львів, ЛДАУ, 2001р.); “Механізм господарювання і проблеми економічного росту в агропромисловому комплексі України” (м. Луганськ, ЛНАУ, 2002р.); “Ринкова трансформація економіки АПК” (м. Харків, ХДТСУ, 2002р.); “Еколого-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Львів, ЛДАУ, 2002р.); “Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи” (м.Львів, ЛНУ ім. І.Франка, 2003р.), а також апробовані у щорічних наукових звітах кафедри статистики та аналізу Львівського державного аграрного університету

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у 9 одноосібних наукових працях, у тому числі в 6 одноосібних статтях у наукових фахових виданнях (2,7 друк.арк.).

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Робота викладена на 197 сторінках, нараховує 37 таблиць та 24 рисунки. Список використаних джерел містить 248 найменувань на 20 сторінках. Додатки займають 23 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - “Теоретичні і методичні основи формування та розвитку різних форм господарювання в аграрному секторі” - розглянуто та поглиблено теоретичні і методичні основи формування й розвитку різних форм господарювання в аграрному секторі на основі рівноправного існування форм власності, узагальнено розуміння особливостей створення сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм, сутності виробничого сільськогосподарського укладу як соціально економічної категорії, що є основою формування сільськогосподарських виробничих структур.

Встановлено, що формування ефективного економічного механізму можливе в умовах рівноправного існування форм власності, при цьому важливим є рівень розвитку відносин власності. Розвиток відносин власності повинен відбуватися на таких формах господарювання, які б дозволили трудівнику села стати реальним господарем на землі, бути власником (співвласником) землі, засобів виробництва і виробленої продукції, самостійно розпоряджатися результатами своєї праці.

Отже, вільний вибір напрямів і повне розпоряджання результатами господарської діяльності, відповідальність за зобов'язаннями як стимул ефективної організації виробництва є перевагою фермерських господарств і приватних підприємств. Основними критеріями для вибору товариства з обмеженою відповідальністю як організаційно-правової форми для підприємства, що засноване не на умовах одноосібного чи сімейного господарювання, є обмеження відповідальності за зобов'язаннями підприємства, простота створення, можливість вільного виходу із землею та майном, безпосередня участь в управлінні господарською діяльністю, можливість одержання частини прибутку залежно від розміру внеску тощо. В акціонерних товариствах не до кінця вирішуються питання власності громадян на землю та обмежується право його членів у виборі сфери своєї діяльності.

Основною організаційно-правовою формою приватного сектора аграрної сфери АПК Львівської області є особисті селянські господарства. Ця форма господарювання є основою достатку, сферою зайнятості сільського населення. Крім безпосередньо виробничої, особисті селянські господарства виконують також соціальні та духовні функції. У цих господарствах відбувається процес відтворення трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств, тут формується життєва позиція підростаючого покоління.

Поряд з цим, структурні особливості, специфіка організації виробничого процесу в особистих селянських господарствах не дозволяють відносити їх до формувань, спроможних забезпечити стабільний розвиток на віддалену перспективу. Тому їх не можна вважати прогресивною формою господарювання в сільському господарстві, а необхідно трансформувати в ефективні виробничі структури.

Розвиток різноукладності тісно пов'язаний з особливостями розвитку сільського господарства і необхідністю наближення сутності укладу до конкретних, безпосередніх умов і особливостей господарювання, що є найважливішим в проявленні нових тенденцій в укладотворенні, за яким селяни мають право вибору найприйнятніших для них форм господарювання й виробничих відносин.

Регіональні особливості розвитку різних укладів і субукладів відіграють значну роль в забезпеченні зрівноваженого розвитку сільського господарства. Саме завдяки формуванню оптимального співвідношення різних організаційно-правових форм, що належать до різних укладів, забезпечується найбільш повне охоплення працездатного населення. Політика поглиблення різноукладності в аграрному секторі та підвищення ефективності функціонування організаційно-правових структур, що належать до різних укладів і субукладів, повинна спрямовуватись на формування сприятливого середовища для підприємницької діяльності.

У другому розділі - “Механізм формування та ефективність функціонування сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм у Львівській області” - описано механізм становлення сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм у Львівській області, в основі якого лежать процеси формування дрібнотоварного виробництва і створення особистих селянських господарств як домінуючої форми господарювання, виокремлено особливості формування виробничих структур, на основі аналізу розвитку сільськогосподарського виробництва в різних формах господарювання, здійснено оцінку структурно-динамічних тенденцій їх розвитку в пореформений період.

На початок 2004 р. у Львівській області функціонувало 451 сільськогосподарське підприємство, з них 238 господарських товариств, 192 приватні підприємства, 6 виробничих сільськогосподарських кооперативів, 9 державних підприємств і 6 міжгосподарських та інших підприємств. Крім цього виробництвом сільськогосподарської продукції у Львівській області на початок 2004р. займалось 1178 дрібних фермерських господарств, 419,0 тис. особистих селянських господарств (підсобних господарств населення) і 272,0 тис. власників землі в колективних садах і городах. Динаміка питомої ваги чисельності виробників сільськогосподарської продукції серед сільськогосподарських підприємств у Львівській області наведена на рис.1.

Рис. 1. Динаміка питомої ваги чисельності виробників сільськогосподарської продукції серед сільськогосподарських підприємств у Львівській області (на початок року), %

Реструктуризація і реформування аграрного сектора економіки у Львівській області були спрямовані на відродження і розвиток приватного підприємництва. У результаті на матеріально-технічній базі існуючих раніше колективних сільськогосподарських підприємств створювались нові аграрні підприємства на засадах приватної власності, звичайно, в основному малі за розмірами земельних угідь, решта земель у виді земельних часток (паїв) приєднувалась до особистих підсобних господарств і формувались особисті селянські господарства. В окремих випадках на матеріально-технічній базі колективних сільськогосподарських підприємств формувалися великі фермерські господарства. Мали місце процеси повного поділу колективних сільськогосподарських підприємств на узаконені частки (паї) їх власників, а в результаті цілісність матеріально-технічної бази було зруйновано. Такий процес привів до різкого збільшення земельних наділів у власності громадян (колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств), які за їх рахунок збільшили розміри своїх особистих підсобних господарств, створивши на їх базі особисті селянські господарства, а також різко збільшились розміри фермерських господарств за рахунок залучення цих земельних наділів до них.

Отже, основними виробниками сільськогосподарської продукції у Львівській області в пореформений період стали особисті селянські господарства, що має надзвичайно великий вплив на процеси формування ринків сільськогосподарської продукції. У 2003р. особистими селянськими господарствами вироблено 90,7% валової продукції сільського господарства, в тому числі: продукції рослинництва - 88,6%, продукції тваринництва - 93,0%, з них: зерна - 60,3%, цукрових буряків - 71,9%, картоплі - 99,1%, овочів - 94,9%, фруктів і ягід - 99,1%, м'яса - 92,0%, молока - 96,7% тощо (табл. 1).

Таблиця 1

Виробництво валової продукції сільського господарства (в співставних цінах 2000р.) та її структура у різних категоріях господарств Львівської області (2003р.)

Решту продукції сільського господарства практично виробляється недержавними сільськогосподарськими підприємствами (господарськими товариствами, сільськогосподарськими виробничими кооперативами, приватними підприємствами) - відповідно 8,5% продукції рослинництва і 6,2% продукції тваринництва.

Господарська діяльність сільськогосподарських підприємств усіх організаційно-правових форм є низькоприбутковою. Аналіз діяльності сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм господарювання за 2001-2003 р. р. свідчить, що в динаміці спостерігається тенденція до збільшення питомої ваги прибуткових підприємств усіх організаційно-правових форм (табл.2).

Виробництво зерна за 2001-2003 рр. найбільш рентабельне у сільськогосподарських виробничих кооперативах, приватних підприємствах і господарських товариствах. Виробництво картоплі і овочів відкритого ґрунту високорентабельне у приватних підприємствах і господарських товариствах. Виробництво молока рентабельне у приватних підприємствах і сільськогосподарських виробничих кооперативах. Решта видів продукції у всіх організаційно-правових формах господарювання є збитковою. Звідси, найбільш ефективно здійснюють виробничо-господарську діяльність сільськогосподарські виробничі кооперативи, господарські товариства і приватні підприємства.

Таблиця 2

Економічні показники діяльності сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм господарювання Львівської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

У третьому розділі - “Перспективи розвитку та шляхи підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм” - обґрунтовано перспективи розвитку організаційно-правових форм господарювання, запропоновано шляхи формування нових організаційно-правових структур на базі особистих селянських господарств, розроблено механізм економічних відносин між сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами та особистими селянськими господарствами, подано систему регулювання і вдосконалення організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства й розроблено схему виробничо-збутового модуля, який передбачає товарну структуризацію сільськогосподарських підприємств. На основі цього запропоновано шляхи вдосконалення внутрішньогосподарських виробничих відносин і забезпечення прибутковості сільськогосподарських підприємств.

Слід зазначити, що враховуючи особливості й потенційні можливості різних типів сільськогосподарських підприємств, бачимо, що немає такої організаційно-правової форми аграрного виробництва ні в Україні, ні у Львівській області зокрема, яка була б універсальною, забезпечувала в будь-яких умовах високу ефективність сільськогосподарського виробництва. Тому процес пошуку найбільш оптимальних з них у певних умовах форм організації сільськогосподарського виробництва продовжуватиметься. Вирішення даної проблеми повинно полягати не в назві відповідної організаційно-правової структури, тобто її форми, а в докорінних змінах внутрішньовиробничих економічних відносин. Основними серед них будуть питання керованості та інвестиційної привабливості організаційно-правових форм господарювання.

Отже, процес трансформації організаційної структури можна вважати засобом, який дозволить ефективно використовувати різноманітні економічні важелі і механізми, здатні поліпшити господарсько-фінансове становище сільськогосподарських підприємств.

Як зазначалося раніше, особисті селянські господарства не є структурами підприємницького типу. Їх висока пристосованість до функціонування в складних економічних умовах зумовлена специфікою виробничої програми і виробничих відносин (виробництво широкого асортименту продукції, низький рівень товарності, порівняно невеликі масштаби використання в господарській діяльності куплених ресурсів, високий рівень трудової активності членів сім'ї тощо). Їх переваги над іншими формами господарювання з часом будуть нівелюватися з покращанням ситуації в аграрній сфері виробництва. Визначення перспективних напрямів підвищення ефективності використання потенціалу особистих селянських господарств повинно стати важливою складовою частиною програм розвитку сільського господарства і сільських територій.

Проведені дослідження свідчать, що перетворення особистих селянських господарств в нові організаційно-правові структури слід здійснювати такими шляхами: особисті селянські господарства можуть трансформуватися у фермерські господарства або приватні підприємства; особисті селянські господарства (можливо разом із новоствореними фермерськими господарствами і приватними підприємствами) можуть об'єднуватись в асоціації, кооперативи (виробничі та обслуговуючі); особисті селянські господарства можуть інтегруватися із сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами з метою виробництва, переробки і збуту своєї продукції, одержання послуг від них і надання їм послуг робочою силою для виконання сезонних робіт; можливі інші варіанти залежно від конкретних умов

Таку реорганізацію особистих селянських господарств слід проводити з метою підвищення рівня концентрації виробництва, рівня товарності сільськогосподарської продукції, використання цивілізованих форм реалізації сільськогосподарської продукції, підвищення ефективності виробництва всіх учасників кооперації тощо. Але, в першу чергу, створення нових організаційно-правових структур на базі особистих селянських господарств дасть останнім можливість суттєво поліпшити умови виробництва і збуту своєї продукції, забезпечити концентрацію виробництва, що дозволить застосовувати міні-техніку, знизити затрати живої праці на виробництво одиниці продукції, поліпшити умови роботи і відпочинку селян, підвищити ефективність виробництва. Крім того, необхідно сприяти розвитку великих і дрібних форм сільськогосподарського виробництва в єдності. Вони повинні не протиставлятися, а взаємно доповнювати одна одну. Між особистими селянськими господарствами і сільськогосподарськими підприємствами та фермерськими господарствами повинні існувати тісні економічні відносини, які необхідно розвивати і використовувати з максимальною ефективністю

Зокрема, сільськогосподарські підприємства, а також частково фермерські господарства повинні надавати різноманітні послуги, з яких найпоширеніші - виконання технікою підприємств окремих агротехнічних робіт, зооветеринарне обслуговування поголів'я худоби. Крім того, сільське населення використовує транспортні засоби сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств для здійснення вантажоперевезень, послуги підсобних виробництв (млин, пилорама тощо). Кормова база в особистих селянських господарствах недостатня для повноцінного забезпечення кормами тварин, що в них утримуються. Тому сільськогосподарськими підприємствами здійснюється постачання частини кормів особистим селянським господарствам у формі плати за оренду земельних паїв підприємствами. Розрахунки здійснюються фуражним зерном, соломою, посівами трав під сінокосіння. У цих умовах також збільшуватимуться масштаби залучення осіб, які не є постійними працівниками сільськогосподарських підприємств, на виконання сезонних робіт у сільськогосподарські підприємства і фермерські господарства.

В умовах ринкової економіки створюються передумови впровадження товарної структуризації сільськогосподарських підприємств. Товарна структуризація - це формування підрозділів підприємства навколо товарних видів продукції, тобто з числа тих технологічних ланок, для яких певний вид товарної продукції вважається кінцевим. Зокрема, у товарний підрозділ можуть бути об'єднані: кормодобувна бригада, молочно-товарна ферма, молокопереробний цех, мережа роздрібної торгівлі продуктами переробки молока. Такий виробничо-збутовий модуль перетворює чотири виробничі ланки в один структурний товарний підрозділ, який стає оператором відкритого ринку, відповідає за всі економічні дії на шляху до кінцевого споживача і за беззбитковість виробництва.

У системі регулювання внутрішньогосподарських економічних відносин у сільськогосподарському підприємстві необхідно застосовувати трансфертні та ринкові ціни у виробничих підрозділах різних обсягів і характерів відповідальності. При цьому центри витрат виробляють певну продукцію (роботи, послуги) і передають її адміністрації або іншим підрозділам за її вказівкою. Передану продукцію оцінюють у трансфертних (внутрішніх розрахункових) цінах. Центри виручки (грошових надходжень) одержують для реалізації вироблену іншими підрозділами продукцію в оцінці за трансфертними цінами і реалізують її на відкритому ринку за ринковими цінами, одержуючи в своє розпорядження частку ринкової ціни для покриття вартості отриманої продукції та власних витрат, які можна вважати збутовими. Центри прибутку застосовують трансфертні ціни для використовуваних у виробництві власних ресурсів і ринкові - для купованих, а продукцію реалізують за ринковими цінами. Допоміжні та обслуговуючі підрозділи функціонують на організаційно-правових засадах центрів витрат.

ВИСНОВКИ

Різноукладність економіки передбачає функціонування різноманітних форм господарювання, кожна з яких повинна мати сприятливі умови для максимального використання свого ресурсного потенціалу при обов'язковій рівноправності вільного вибору партнерів з ринку і реалізації продукції, розпоряджання одержаним доходом. Форми господарювання та економічні відносини в різноукладній економіці будуть відрізнятися за правовим статусом (фізичні чи юридичні), регіонами поширення, організаційно-правовими формами, масштабами виробництва, функціональною діяльністю та галузевою спрямованістю.

Особливостями становлення сільськогосподарських виробничих структур у Львівській області є те, що в процесі реструктуризації і реформування аграрного сектора економіки на матеріально-технічній базі існуючих раніше колективних сільськогосподарських підприємств створювались нові аграрні підприємства на засадах приватної власності. У результаті збільшились земельні наділи у власності громадян (колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств), які за їх рахунок збільшили розміри своїх особистих підсобних господарств, створивши на їх базі особисті селянські господарства, а також різко збільшились розміри фермерських господарств за рахунок залучення цих земельних наділів до них.

Реформування аграрного сектора економіки, формування нових організаційно-правових структур на засадах приватної власності на землю і майно, збільшення розмірів особистих селянських господарств внаслідок виходу селян із реформованих сільськогосподарських підприємств привели до перерозподілу обсягів виробництва валової продукції між сільськогосподарськими підприємствами, включаючи фермерські господарства, та особистими селянськими господарствами на користь останніх. Основними виробниками сільськогосподарської продукції стали особисті селянські господарства, що має надзвичайно великий вплив на процеси формування ринків сільськогосподарської продукції.

Найбільш ефективно у Львівській області здійснюють виробничо-господарську діяльність сільськогосподарські виробничі кооперативи, господарські товариства і приватні підприємства (включаючи фермерські господарства). Виробництво зерна за 2001-2003 р. р. найбільш рентабельне у сільськогосподарських виробничих кооперативах, приватних підприємствах (включаючи фермерські господарства) і господарських товариствах. Виробництво картоплі й овочів відкритого ґрунту високорентабельне у приватних підприємствах (включаючи фермерські господарства) і господарських товариствах. Виробництво молока рентабельне у приватних підприємствах (включаючи фермерські господарства) і сільськогосподарських виробничих кооперативах. Решта видів продукції у всіх сільськогосподарських виробничих структурах різних організаційно-правових форм господарювання є збитковою.

Формування нових сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм господарювання на базі особистих селянських господарств слід проводити шляхом здійснення їх трансформації, об'єднання та інтеграції: особисті селянські господарства можуть трансформуватися у фермерські господарства або приватні підприємства, об'єднуватися в асоціації, кооперативи (виробничі і обслуговуючі), інтегруватися із сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами з метою виробництва, переробки і збуту своєї продукції, одержання послуг від них і надання їм послуг робочою силою для виконання сезонних робіт.

Економічні відносини між сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими та особистими селянськими господарствами необхідно здійснювати наступним чином. Сільськогосподарські підприємства, а також частково фермерські господарства повинні надавати різноманітні послуги, з яких найпоширеніші - виконання технікою підприємств окремих агротехнічних робіт, зооветеринарне обслуговування поголів'я худоби. Крім того, сільське населення використовує транспортні засоби сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств для здійснення вантажоперевезень, послуги підсобних виробництв (млин, пилорама тощо). Сільськогосподарськими підприємствами здійснюється постачання частини кормів особистим селянським господарствам у формі плати за оренду земельних паїв підприємствами. У цих умовах, також збільшуватимуться масштаби залучення осіб, які не є постійними працівниками сільськогосподарських підприємств, на виконання сезонних робіт у сільськогосподарські підприємства і фермерські господарства. Розвиток трудових відносин сільськогосподарських підприємств із сезонними працівниками є однією з форм їх співпраці з особистими селянськими господарствами. Досконалішою формою відносин між сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами та особистими селянськими господарствами є їх кооперування для виробництва продукції, її переробки та збуту.

Організаційно-економічний механізм підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства слід розглядати як систему організаційних, технологічних, економічних та екологічних важелів, методів управління якістю продукції (галузі), які в процесі взаємодії і взаємозв'язку забезпечують сукупність високих споживчих властивостей сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки і попит на неї на ринку продовольства при оптимальних затратах на її виробництво й достатньому рівні цін для виробників при реалізації продукції споживачам за різними каналами збуту, що гарантує ефективне ведення галузей і підприємства в цілому у ринкових умовах.

В умовах ринкової економіки створюються передумови впровадження товарної структуризації сільськогосподарських підприємств, яка передбачає формування підрозділів підприємства навколо товарних видів продукції, тобто з числа тих технологічних ланок, для яких певний вид товарної продукції вважається кінцевим. Такий виробничо-збутовий модуль перетворює виробничі ланки в один структурний товарний підрозділ, який стає оператором відкритого ринку, відповідає за всі економічні дії на шляху до кінцевого споживача і за беззбитковість виробництва.

У системі регулювання внутрішньогосподарських економічних відносин у сільськогосподарському підприємстві необхідно застосовувати трансфертні та ринкові ціни у виробничих підрозділах різних обсягів і характерів відповідальності. При цьому центри витрат виробляють певну продукцію (роботи, послуги) і передають адміністрації або іншим підрозділам за її вказівкою. Передану продукцію оцінюють у трансфертних (внутрішніх розрахункових) цінах. Центри виручки (грошових надходжень) одержують для реалізації вироблену іншими підрозділами продукцію в оцінці за трансфертними цінами і реалізують її на відкритому ринку за ринковими цінами, одержуючи в своє розпорядження частку ринкової ціни для покриття вартості отриманої продукції й власних витрат, які можна вважати збутовими. Центри прибутку застосовують трансфертні ціни для використовуваних у виробництві власних ресурсів та ринкові - для купованих, а продукцію реалізують за ринковими цінами. Допоміжні та обслуговуючі підрозділи функціонують на організаційно-правових засадах центрів витрат.

Існування відповідних форм власності є основою формування різних організаційно-правових структур в аграрному секторі. Найбільш ефективними на сучасному етапі будуть формування, побудовані на приватній власності на землю та майно і колективних формах організації праці, за яких кожний учасник такої кооперації одержує плату залежно від розміру вкладеного у загальне виробництво капіталу і праці. При цьому повинні широко застосовуватись й орендні відносини. Поряд з цим, в аграрному секторі функціонуватимуть фермерські та особисті селянські господарства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

Березівська О.Й. Оцінка механізму формування різних форм господарювання в аграрному секторі Львівської області // Агроінком. - 2005. - №1-2. - С.56- 58. (0,4 друк.арк.).

Березівська О.Й. Ефективність функціонування сільськогосподарських формувань у Львівській області // Економіка АПК. - 2005. - №4. - С.55-61. (0,6 друк.арк.).

Березівська О.Й. Розвиток та ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств усіх форм власності Львівської області // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК.-2002.-№9.-С.360-366. (0,5 друк.арк.).

Березівська О.Й. До питання оцінки виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств і господарств населення // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК.-2003.-№10(2).-С.257-262. (0,4 друк.арк.).

Березівська О.Й. Особливості розвитку форм господарювання в аграрному секторі Львівської області // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК.-2004.-№11(2).-С.374-379. (0,4 друк.арк.).

Березівська О.Й. Моделювання фінансових результатів аграрного підприємства // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК.-2005.-№12.-С.165-172. (0,4 друк.арк.).

В інших виданнях:

Березівська О.Й. Форми власності і господарювання в умовах ринкової трансформації у Львівській області // Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Львів: ЛНУ ім.І.Франка, 2003. -С.18-19. (0,1 друк.арк.).

Березівська О.Й. Перспективи розвитку особистих селянських господарств як організаційної форми господарювання на селі Львівщини в пореформенний період // Ринкова трансформація економіки АПК: Кол.монографія у 4-х ч. / За ред. П.Т.Саблука, В.Я.Амбросова, Г.Є.Мазнєва. - Частина 2. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва - К.: ІАЕ, 2002. - С.36-39. (0,2 друк.арк.).

Березівська О.Й. Порівняльна оцінка виробничої діяльності реформованих агроформувань // Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції студентів, магістрів та аспірантів: У 2-х т. - Т.1. - К.: ІАЕ УААН, 2003. - С.258-259. (0,1 друк.арк.).

АНОТАЦІЇ

Березівська О.Й. Становлення та ефективність функціонування сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Державний агроекологічний університет, Житомир, 2005. Досліджено і розроблено теоретичні  основи і методичні підходи щодо становлення та ефективного розвитку сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм господарювання, а також обґрунтовано перспективи їх розвитку та шляхи підвищення ефективності функціонування. У роботі набули подальшого розвитку теоретичні і методичні основи формування і розвитку різних форм господарювання в аграрному секторі на основі рівноправного існування форм власності, описано механізм становлення сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм у Львівській області, виокремлено особливості їх формування. Проведено аналіз розвитку сільськогосподарського виробництва в різних формах господарювання і висвітлено ефективність функціонування сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм, серед яких: шляхи формування нових організаційно-правових структур на базі особистих селянських господарств; розроблено систему економічних відносин між сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами та особистими селянськими господарствами; запропоновано шляхи вдосконалення внутрішньогосподарських виробничих відносин і забезпечення прибутковості сільськогосподарських підприємств.

Ключові слова: власність, виробничі відносини, виробнича структура, організаційно-правова форма, різноукладність, внутрішньогосподарські виробничі відносини, ефективність, прибутковість.

Березивская О.И. Становление и эффективность функционирования сельскохозяйственных производственных структур разных организационно-правовых форм. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. - Государственный агроэкологический университет, Житомир, 2005.

Исследованы и разработаны теоретические основы и методические подходы, касающиеся становления и эффективного развития сельскохозяйственных производственных структур разных организационно-правовых форм хозяйствования, а также обоснованы перспективы их развития и пути повышения эффективности функционирования.

Проведенное исследование позволило обобщить и углубить теоретические и методические основы формирования и развития разных форм хозяйствования в аграрном секторе на основе равноправного существования форм собственности. В частности, обобщено понимание особенностей создания сельскохозяйственных производственных структур разных организационно-правовых форм, рассмотрены вопросы выхода физических лиц из хозяйства, права собственности, земельные и имущественные отношения и ответственность, особенности управления и принятия решений, распределения прибыли.

В процессе исследования углубленно понимание сущности производственного сельскохозяйственного уклада как социально-экономической категории, выступающей основой формирования сельскохозяйственных производственных структур разных организационно-правовых форм, определения приоритетного эффективного развития перспективных из них, разработки путей трансформации неэффективных структур в новые агроформирования. В частности, производственный сельскохозяйственный уклад рассматривается как социально-экономическая категория, олицетворяющая приоритеты, интересы и соответствующие им типы экономического поведения крестьян, реализирующиеся в конкретных производственных отношениях.

В работе освещены особенности механизма становления сельскохозяйственных производственных структур разных организационно-правовых форм во Львовской области, в основе которого лежат процессы формирования мелкотоварного производства и создание личных крестьянских хозяйств как доминирующей формы хозяйствования. Установлено, что в процессе реструктуризации и реформирования аграрного сектора Львовской области на материально-технической базе существующих ранее коллективных сельскохозяйственных предприятий создавались новые аграрные предприятия на базе частной собственности, в основном мелкие за размерами земельных угодий (одно или несколько), остальные земли в виде земельных доль присоединялись к собственности личных подсобных хозяйств и на этой основе формировались личные крестьянские хозяйства. В отдельных случаях на материально-технической базе коллективных сельскохозяйственных предприятий формировались крупные фермерские хозяйства. Имели место процессы полного разделения коллективных сельскохозяйственных предприятий на узаконенные доли их собственников, а в результате целостность материально-технической базы была ликвидирована. Такой процесс привёл к резкому увеличению земельных угодий в собственности граждан (бывших членов коллективных сельскохозяйственных предприятий), которые за их счёт увеличили размеры своих личных подсобных хозяйств, создав на их базе личные крестьянские хозяйства. В результате в 2003г. личными крестьянскими хозяйствами было произведено 90,7% валовой продукции сельского хозяйства, в том числе: продукции растениеводства - 88,6%, продукции животноводства - 93,0%, из них: зерна - 60,3%, сахарной свёклы - 71,9%, картофеля - 99,1%, овощей - 94,9%, плодов и ягод - 99,1%, мяса - 92,0%, молока - 96,7%.

Анализ эффективности функционирования сельскохозяйственных производственных структур разных организационно-правовых форм свидетельствует, что во Львовской области наиболее эффективно осуществляют производственно-хозяйственную деятельность сельскохозяйственные производственные кооперативы, хозяйственные товарищества и частные предприятия (включая фермерские хозяйства). Производство зерна за 2001-2003 гг. наиболее рентабельно в сельскохозяйственных производственных кооперативах, частных предприятиях (включая фермерские хозяйства) и хозяйственных товариществах. Производство картофеля и овощей открытого грунта высокорентабельно в частных предприятиях (включая фермерские хозяйства) и сельскохозяйственных производственных кооперативах. Остальные виды продукции во всех сельскохозяйственных производственных структурах разных организационно-правовых форм хозяйствования являются убыточными.

На основе проведенного анализа в диссертационной работе обосновано перспективы развития и пути повышения эффективности функционирования сельскохозяйственных производственных структур разных организационно-правовых форм, среди которых наиболее весомые: формирование новых организационно-правовых структур на базе личных крестьянских хозяйств путём трансформации их в фермерские хозяйства или другие частные предприятия; объединения с целью создания ассоциаций или кооперативов (производственных и обслуживающих); интеграция личных крестьянских хозяйств с сельскохозяйственными предприятиями и фермерскими хозяйствами. Разработано механизм экономических отношений между сельскохозяйственными предприятиями, фермерскими хозяйствами и личными крестьянскими хозяйствами в части предложения услуг, использования рабочей силы для выполнения сезонных работ, снабжения кормами, кооперирования в производстве сельскохозяйственной продукции, её переработке и реализации; предложено систему регулирования и совершенствования организационно-экономического механизма повышения конкурентоспособности сельскохозяйственного предприятия; разработано производственно-сбытовой модуль, предусматривающий товарную структуризацию сельскохозяйственных предприятий; обосновано пути совершенствования внутрихозяйственных производственных отношений и обеспечения прибыльности сельскохозяйственных предприятий.