Cтратегія забезпечення ефективного розвитку аграрної та переробної сфер АПК України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

CТРАТЕГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ АГРАРНОЇ ТА ПЕРЕРОБНОЇ СФЕР АПК УКРАЇНИ

Спеціальність: Економіка сільського господарства і АПК

Яценко Володимир Микитович

Миколаїв, 2004 рік



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. За останні роки у розвитку агропромислового комплексу України відбулися позитивні зрушення в ринкових підходах до вибору форм господарювання, в поліпшенні міжгалузевої взаємодії сільського господарства, переробної та харчової промисловості, їх фінансуванні, інвестуванні та оподаткуванні. Спад виробництва за 1999-2002 роки в АПК, в основному, зупинився, а за окремими видами продукції його обсяги в цілому і на душу населення навіть зросли. Але виробництво і споживання продовольства в Україні залишається поки що недостатнім і не відповідає біологічним нормам. Очевидною є необхідність більш прискореного розвитку сільськогосподарських і переробних галузей агропромислового комплексу. Для цього слід суттєво збільшити обсяги інвестицій у їх розвиток. Слід відзначити, що за останні роки має місце тенденція зростання вкладень в АПК. Зокрема, збільшились інвестиційні вкладення в харчову промисловість, які досягли в 2002 р. 762 млн. грн., в м'ясну і молочну (115 млн. грн.), рибну (7 млн. грн.), борошномельно-круп'яну і комбікормову галузі (47 млн. грн.), а разом вони становили 931 млн. грн. В сільське господарство направлено інвестицій на суму 590 млн. грн. Однак практика і розрахунки показують, що цього недостатньо для збільшення темпів зростання виробництва продукції аграрного сектора, переробки і харчової промисловості. Потребує оптимізації і структура інвестування. Серед проблем, що потребують невідкладного вирішення, слід виділити наступні: синхронізація розвитку сільського господарства, переробної і харчової промисловості, розвиток вітчизняного сільськогосподарського та продовольчого машинобудування, удосконалення аграрного і продовольчого сервісу, досягнення паритетності цін на сільськогосподарську продукцію, енергоносії, будівельні матеріали, техніку, оптимізація галузевої структури АПК, організація інфраструктури сучасного ринку продовольства.

Підвищення ефективності розвитку агропромислового комплексу та пов'язані з цим проблеми розглядались у працях багатьох провідних вчених-економістів: Андрійчука В.Г., Борщевського П.П., Воронова А.В., В'юна В.Г., Гайдуцького П.І., Геєця В.М., Голованова М.О., Гудзинського О.Д., Єрмакова О.Ю., Колузанова К.В., Краснова Ю.М., Крисального О.В., Лебединського Ю.П., Лукінова І.І., Макаренка П.М., Мармуль Л.О., Месель-Веселяка Ю.П., Мосіюка П.О., Мостенської Т.Л., Онищенко О.М., Полякова О.М., Саблука П.Т., Савчука В.К., Сахацького М.П., Сергієнка М.В., Сопка В.В., Столярова В.Ф., Топіхи І.Н., Уланчука В.С., Харківського Д.Ф., Червена І.І., Шестопаля О.М., Юрчишина В.В. та інших.

Але особливості трансформування вітчизняної економіки, складне економічне становище аграрних і переробних галузей призвели до появи цілого ряду нових проблем щодо їх розвитку. Потрібне комплексне їх вирішення. На сучасному етапі дуже актуальним питанням є розробка методологічних і методичних проблем стратегії забезпечення їх ефективного функціонування. Недостатньо дослідженими залишаються і проблеми прогнозування розвитку АПК та його впливу на формування бюджету України, оптимізації міжгалузевих пропорцій та моделювання основних показників на перспективу.

Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження визначається нагальною потребою пошуку та розробки науково обґрунтованих стратегій забезпечення ефективного використання виробничого потенціалу галузей аграрної і переробної сфер АПК, удосконалення структури їх виробництва і регулювання споживання продовольчої продукції. Все це і обумовило вибір теми, структури та завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у контексті виконання Черкаським державним технологічним університетом госпдоговірних та держбюджетних науково-дослідних робіт: „Проблеми удосконалення структурної перебудови економіки і міжгалузевих зв'язків та оптимізації пропорцій розвитку АПК України”, номер державної реєстрації ДР.0197U015147 (з 1997 по 1999 рр.), „Теорія та методологія формування потенціалу розвитку національної економіки” - у частині „Дослідження грошово-кредитної системи”, номер державної реєстрації ДР. 0100U004422 (з 2000 по 2002 рр.), „Методологічні, методичні та організаційні проблеми підвищення ефективності виробництва продукції в агропромисловому комплексі”, номер державної реєстрації ДР. 0103U014325 (з 2003 року).

Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування методологічних засад і стратегій забезпечення ефективного розвитку галузей аграрної і переробної сфер АПК в умовах ринкової трансформації економіки.

Для досягнення поставленої мети визначені такі завдання:

- обґрунтувати методологічні основи аналізу та стратегічного прогнозування розвитку економіки АПК;

- узагальнити та поглибити методичні підходи до оптимізації міжгалузевих пропорцій та моделювання розвитку галузей АПК;

- на основі комплексного аналізу розробити прогноз розвитку галузей аграрної та переробної сфер АПК і визначити розміри необхідних для його забезпечення інвестицій;

- уточнити методичні підходи до оптимізації розміщення переробних підприємств та сировинних зон, на основі чого виробити пропозиції щодо його удосконалення;

- обґрунтувати основні напрями ефективного розвитку агропромислової інтеграції із застосуванням аналізу економічних зв'язків та розробити механізм регулювання економічних інтересів її учасників;

- удосконалити методологію стратегічного аналізу дії фінансово-кредитного механізму в АПК, обґрунтувати пропозиції щодо поліпшення фінансово-кредитної та податкової систем;

- дослідити маркетингові стратегії на ринку продовольчих товарів, на їх основі надати обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення ціноутворення та забезпечення найбільш раціональної реалізації виробленої продукції;

- визначити основні заходи щодо прискорення адаптації вітчизняних товаровиробників до умов світового ринку;

- розробити стратегію нарощування та удосконалення експортного потенціалу переробних формувань на основі активізації інвестиційних та інноваційних процесів.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є теоретичні, методичні та прикладні положення, пов'язані з розробкою стратегії ефективного розвитку сільськогосподарських і переробних галузей АПК в умовах реформування економіки. Об'єктом дослідження є процес розвитку економіки сільськогосподарських і переробних галузей АПК України, у тому числі - на прикладі діяльності агропромислового комплексу Черкаської області, яка є однією з провідних у реформуванні аграрного виробництва і має значний потенціал з переробки аграрної сировини.

Методи дослідження. Теоретичною основою проведеного дисертаційного дослідження стали закони розвитку ринкової економіки, фундаментальні положення сучасних теорій світової економіки з питань удосконалення господарського механізму та стратегій підвищення ефективності виробництва.

Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах економічних, управлінських і споріднених з ними наук.

У роботі використано: монографічний метод - при вивченні літературних джерел і дослідженні еволюції поставлених проблем та ступеня їх розв'язання, абстрактно-логічний - для теоретичного і методологічного узагальнення розвитку економічних процесів та формування висновків, статистико-економічний - для аналізу основних техніко-економічних показників сучасного стану агропромислового виробництва України, структурно-функціональний - для аналізу змін, що відбуваються в АПК в ході економічної реформи, економіко-математичний - для розробки стратегій забезпечення ефективного розвитку та прогнозних показників основних галузей АПК. Інформаційною базою дослідження стали закони і законодавчі акти України, нормативні акти та інструкції державних виконавчих органів, статистичні матеріали Державного комітету статистики, Міністерства аграрної політики, інших міністерств і відомств та інформаційних центрів, НДІЕ Міністерства економіки і європейської інтеграції, агропромислових об'єднань та підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад стратегії забезпечення ефективного розвитку галузей аграрної і переробної сфер АПК України.

Найбільш вагомими результатами, що визначають наукову новизну дисертаційного дослідження, є такі:

- вперше проведено комплексне дослідження розвитку галузей аграрної і переробної сфер АПК України з обґрунтуванням концептуальних засад аналізу їх діяльності та розробкою стратегії забезпечення подальшого ефективного функціонування;

- сформульовано концептуальний підхід до визначення перспективної регіональної моделі аграрної економіки, яка в змозі забезпечити ефективний розвиток АПК (через взаємодію фінансової, організаційної, технічної і маркетингової діяльності);

- уточнено методику визначення попиту на продукцію АПК - з урахуванням змін у ринкових цінах, якості продукції, доходах населення, чисельності споживачів, дано обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення ціноутворення на продукцію АПК;

- розроблено комплексне аналітичне обґрунтування щодо поліпшення кредитування та інвестування сільськогосподарських і переробних підприємств на підставі прогнозу обсягів виробництва основних видів продукції АПК;

- визначено нові підходи до методики регулювання обсягів виробництва продукції в агропромисловому комплексі відповідно до внутрішнього споживання та збільшення її реалізації на зовнішньому ринку;

- уточнено застосування методів математичного прогнозування і моделювання з урахуванням специфіки роботи підприємств сільського господарства, переробки і харчової промисловості;

- розроблено методику оптимізації розміщення виробництва переробних галузей АПК та їх сировинних зон з урахуванням географічних, кліматичних та економічних умов;

- розроблено методичні положення щодо оптимізації галузевої структури харчової промисловості, які базуються на балансі попиту та пропозиції в межах країни і враховують можливості нарощування її експортного потенціалу;

- дістали подальшого розвитку стратегічні засади діяльності переробних підприємств по забезпеченню нормативних обсягів споживання продовольства залежно від рівня платоспроможного попиту населення та наявності товару на світовому ринку (при цьому запропоновано показники швидкості обороту товару, строків його зберігання та інші, які відображають швидкість окупності витрат);

- запропоновано стратегічні підходи до процесу формування продовольчих ресурсів по регіонах України, що дає змогу забезпечити економію фінансових ресурсів, збереження споживчих властивостей продукції, а також поглиблення спеціалізації сировинної бази переробних підприємств;

- для забезпечення зацікавленості підприємств, які виробляють сировину, набули подальшого розвитку теоретичні підходи до аналізу господарських і міжгалузевих зв'язків, запропоновано методику ціноутворення з урахуванням індексації цін на продукцію та прогнозованої платоспроможності населення (виходячи з обсягів його споживання);

- запропоновано двоступеневу (загальнодержавну і регіональну) систему закупівлі сировини і реалізації кінцевої продукції, яка сприятиме раціональному поєднанню різних форм власності на підприємствах харчової промисловості;

- виходячи з ринкових умов господарювання, удосконалено методику проведення оперативного аналізу фінансових потоків та запропоновано нові форми відтворення виробничих потужностей, які полягають у визначенні пріоритетних напрямів розвитку харчової промисловості за рахунок різних джерел фінансування капітальних вкладень на ці потреби;

- розроблено методику встановлення пріоритетних умов розвитку сільського господарства, переробки і торгівлі, запропоновано схему економічно взаємовигідних зв'язків між цими галузями та інфраструктурними формуваннями АПК;

- розподіл одержаного інтегрованим формуванням прибутку між його учасниками запропоновано здійснювати пропорційно нормативним витратам останніх або вартості їх основних та оборотних засобів (з урахуванням розмірів норми прибутку і рівня оборотності витрат);

- розроблено стратегічні засади нарощування та вдосконалення експортного потенціалу переробної промисловості АПК України;

- визначені основні напрями інновацій у сільському господарстві та шляхи інвестиційного забезпечення аграрної економіки на ринкових засадах.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення і пропозиції дисертації, одержані автором за результатами дослідження, доведено до рівня методичних та практичних розробок, які становлять цінність для виробництва і спрямовані на підвищення ефективності розвитку агропромислового комплексу.

Запропоновані науково-практичні розробки можуть бути використані в діяльності Кабінету Міністрів, Міністерства аграрної політики, Міністерства економіки і європейської інтеграції, Міністерства фінансів, народних депутатів України при підготовці та прийнятті законодавчих актів щодо підвищення ефективності розвитку агропромислового комплексу, розробці стратегії реформування аграрної сфери економіки, продовольчої безпеки України. Основні пропозиції автора використовувались у методичних розробках та рекомендаціях, типових положеннях Міністерства аграрної політики України, а також в навчальному процесі Національного аграрного університету Кабінету Міністрів України, Національного університету харчових технологій, Черкаського державного технологічного університету - під час викладання економічних дисциплін „Економічний аналіз”, „Стратегічний аналіз”, „Економіка та організація сільськогосподарського виробництва”, „Основи підприємницької діяльності”, „Інвестиційна діяльність”, „Макроекономіка”, „Маркетинг” та інших.

Результати досліджень щодо стратегій забезпечення ефективного розвитку аграрних та переробних галузей АПК впроваджені: Департаментом економічної політики Кабінету Міністрів України для удосконалення розміщення та ефективного розвитку переробних підприємств, Головним управлінням сільського господарства і продовольства Черкаської облдержадміністрації при складанні Програм стабілізації та розвитку агропромислового комплексу області на період до 2010 року, зокрема „Зерно”, „М'ясо”, „Молоко”, Об'єднанням „Черкасицукор” при складанні прогнозів цукрового виробництва до 2015 року, Головним управлінням економіки Черкаської облдержадміністрації при розробці стратегії формування експортного потенціалу та удосконалення зовнішньоекономічних зв'язків, у практичній діяльності аграрних підприємств Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, Черкаською філією „Кредитбанку України” для удосконалення кредитування системи АПК.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Наукові результати є особистими розробками автора. Внесок автора полягає в розробці теоретико-методичних та практичних аспектів формування стратегії забезпечення ефективного розвитку галузей аграрної і переробної сфер АПК.

Внесок здобувача у співавторських роботах зі списку опублікованих праць, що подані в авторефераті, такий: запропонована економіко-математична модель оптимального розподілу фінансових ресурсів для впровадження заходів з нової технології на підприємстві, проведений аналіз ефективності відтворювання в ринкових умовах господарювання, вивчені економічні зв'язки між виробниками сировини та переробним цукровим комплексом з метою стабілізації ринку його продукції, розглянуті питання реструктуризації підприємств м'ясної галузі.

Апробація результатів дисертації. Розробки, рекомендації і висновки дисертаційної роботи доповідались, обговорювались і отримали позитивну оцінку на наукових конференціях, що проводились в: Черкаському державному технологічному університеті (м. Черкаси, 1999-2003 рр.): “Теорія і практика сучасної економіки”, “Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю”, “Раціональне використання природних ресурсів. Проблеми екології, енергозбереження, економіки, освіти та інформації в умовах ринкових відносин”, Національному технічному університеті “Київський політехнічний інститут”: "Найважливіші проблеми розвитку АПК України на сучасному етапі" (м. Київ, 1999 р.), Київському Національному економічному університеті: "Основні проблеми розвитку ринку в Україні" (м. Київ, 2000 р.), Національному аграрному університеті: "Напрямки підвищення продуктивності і якості сільськогосподарської продукції" (м. Суми, 2001 р.), Національному університеті харчових техно-логій: "Методичні питання економічної взаємодії суб'єктів сільсько-господарського виробництва" (м. Київ, 2002 р.), Севастопольському націо-нальному технічному університеті: “Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами” (м. Севастополь, 2001-2003 рр.), Гуманітарному університеті „Запорізький інститут державного та муніципального управління”: „Основи трансформування соціально-економічних відносин аграрного та промислового виробництва в ринкових умовах” (м. Запоріжжя, 2003 р.).

Публікації. Основні результати досліджень опубліковані автором у: одноосібній монографії обсягом 16,0 др. арк. (Рецензія в журналі „Економіст” - 2004. - №3. - С. 73), одному посібнику у співавторстві загальним обсягом 6,4 др. арк., з яких частка здобувача складає 2,9 др. арк., 23 наукових статтях, написаних одноосібно у фахових наукових виданнях загальним обсягом 10,65 др. арк., 4 фахових наукових статтях, написаних у співавторстві, загальним обсягом 1,88 др. арк., з яких частка здобувача - 1,17 др. арк., 11 тезах доповідей на наукових, науково-практичних та науково-методичних конференціях загальним обсягом 1,2 др. арк.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел з 315 найменувань, 23 додатків, 71 таблиці та 16 рисунків. Повний обсяг дисертації становить 359 сторінок комп'ютерного тексту.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „Методологічні аспекти стратегії забезпечення ефективного розвитку АПК” розглядаються методологія стратегічного прогнозування економіки АПК, моделювання розвитку галузей і підприємств АПК та оптимізації міжгалузевих пропорцій, а також питання стратегічного аналізу ринку продукції і розробки методологічних положень щодо вивчення попиту та цін на продукцію харчової промисловості.

Метою прогнозування економічних показників є визначення їх параметрів відповідно до поставлених цілей та обґрунтування системи державних регуляторів на довгострокову перспективу. Ключовими завданнями, що потребують взаємопов'язаного вирішення у ході розробки економічного прогнозу, є визначення:

- стратегічних цілей соціально-економічного розвитку АПК;

- динаміки показників, що характеризують вартісні та матеріально-речовинні структурні співвідношення валового випуску продуктів;

- параметрів системи державних регуляторів виробництва й економічних пропорцій, які забезпечуватимуть досягнення поставлених цілей.

Стратегічні цілі економічного розвитку підприємств АПК пов'язані, в першу чергу, з рівнем задоволення головних потреб населення у продуктах харчування, які, у свою чергу, залежать від обсягів реального ВВП і частки у використаному ВВП особистого споживання. Рівень розвитку економіки АПК за показником споживання у прогнозному періоді (У) в першу чергу залежить від досягнутого рівня розвитку (У0), природних умов і наявності сировинних ресурсів (П), чисельності й професіоналізму кадрів (Ч), наявності і можливостей залучення капіталу (К), стратегії розвитку (S). Отже, розвиток економіки АПК можна визначити таким чином:

Де:

f - функція наведених змінних.

Аналізуючи функцію (1), можна стверджувати, що стратегія розвитку впливає на функцію в цілому.

У кінцевому вигляді модель прогнозування економіки АПК за показником споживання продовольчої продукції матиме такий вигляд:

Величина КS залежить від прийнятої стратегії економічного розвитку АПК. Виходячи з вітчизняного та іноземного досвіду, можна стверджувати, що стратегія розвитку визначається через формування податкової, грошово-кредитної, політики створення доходів (виробничої політики), інституціональної, зовнішньоекономічної, політики розподілу доходів (соціальної політики), політики кінцевого використання доходів (структурної політики). Найбільш прийнятним є визначення КS у вигляді:



Важлива роль для стратегії розвитку галузей АПК належить запровадженню удосконаленого нами розрахунку еластичності попиту, оптимізації цін та їх структури, визначення на цій основі ринку товарів АПК. Коефіцієнт еластичності являє собою відношення темпів приросту залежної змінної до темпів приросту врахованого ознаки-фактора (незалежної змінної) і показує з деяким наближенням, на скільки відсотків зміниться залежна змінна від зміни факторної ознаки на 1%.

Досліджено деякі властивості коефіцієнта еластичності, розрахованого за рівнянням регресії у вигляді прямої:

З'ясовано зміну значень залежно від величини параметрів, тобто зовнішнього вигляду залежності, наприклад, попиту на j-й продукт щодо зміни врахованого фактора (доходу або ціни чи ін. фактора).

Усі можливі варіанти комбінацій значень зазначених параметрів подано на рис. 1.

Рис. 1. - Вплив параметрів прямої на величину коефіцієнта еластичності (пучок ліній попиту):



Усі розглянуті варіанти дозволяють зробити висновок, що величина коефіцієнта еластичності залежить від кута нахилу прямої до осі абсцис.

Причому, позитивні значення будуть вищі із збільшенням кута нахилу:

У другому розділі „Сучасний стан і прогнозування подальшого розвитку аграрної і переробної сфер АПК” проаналізовані питання техніко-економічного стану і перспектив сільського господарства, переробної і харчової промисловості.

Обсяг аграрної продукції у 2002 році в усіх категоріях господарств (у фактичних цінах) становив 61,4 млрд. грн.

Проведений нами аналіз свідчить, що в порівняльних цінах 2001 року виробництво продукції в цілому по всіх категоріях господарств зросло на 1,9%. При цьому у сільськогосподарських підприємствах воно скоротилося на 1,1%, а в господарствах населення, навпаки, зросло на 3,9%.

За 2002 р. обсяги виробництва валової продукції тваринництва проти попереднього року зросли на 7,2%, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах - на 11,8%, а в господарствах населення - на 5,4%.

У господарствах населення за 2002 р. порівняно з 2001 р. відбувся ріст виробництва м'яса (на 3,1%), молока (на 8,7%), яєць (на 5,6%) та вовни (на 13,4%). Тенденція нарощування в господарствах населення виробництва тваринницької продукції склалася в більшості регіонів.

Починаючи з 1999 року в Україні відбувалось зростання обсягів виробництва і рослинницької, і тваринницької продукції (рис. 2). Проте рівні цих показників за 1990 рік все ж не були досягнуті.

Виробництво молока зросло в усіх регіонах (на 1,4-23,6%), яєць усіх видів - у 24 регіонах (на 0,2-38,4%), а реалізація худоби та птиці на забій - у 21 регіоні (на 0,3-24,5%).

Рис. 2. - Динаміка обсягів виробництва сільськогосподарської продукції в Україні в цілому (у % до 90 р.):

Причому, у сільськогосподарських підприємствах у 2002 році порівняно з 2001 р. збільшилась реалізація худоби та птиці на забій (на 22,0%), а також яєць від птиці усіх видів (на 35,1%).

В аграрних підприємствах обсяг вирощування худоби та птиці в 2002 р. проти попереднього року збільшився на 15,1%, що насамперед зумовлено зростанням середньодобових приростів на вирощуванні та відгодівлі великої рогатої худоби (на 0,9%) та свиней (на 13,1%). Кращими були й інші показники продуктивності худоби та птиці. Так, надій молока від однієї корови за цей проміжок часу збільшився на 199 кг (на 9%) і досягнув 2347 кг. Тенденція до зростання надоїв молока спостерігалася в сільськогосподарських підприємствах майже усіх регіонів. Несучість курей порівняно з 2001 р. зросла на 5%. Обсяги реалізації продукції основних сільськогосподарських культур в 2002 році значно збільшились (табл. 1), що також є позитивним зрушенням.

Таблиця 1. - Обсяги реалізації основних видів сільськогосподарської продукції в Україні, тис. т:

Незважаючи на позитивну динаміку виробництва та реалізації тваринницької продукції в цілому, більш ніж удвічі зменшилось (у порівнянні з 1990 роком) поголів'я основних видів тварин, що обумовлює необхідність різкого зростання темпів його нарощування. Порівняно з 2001 р. в 2002 р. реалізацію зерна зменшили сільськогосподарські підприємства 9 регіонів. Найбільшою мірою це відбулося в Автономній Республіці Крим та Херсонській області (на 28%). Продаж господарствами насіння соняшнику скоротився в 6 регіонах (найсуттєвіше - в Івано-Франківській та Тернопільській областях - відповідно на 32 та 28%, Автономній Республіці Крим та Сумській області - на 9%), цукрових буряків - в 22 регіонах (найбільше в Івано-Франківській, Чернівецькій та Луганській областях - на 43-60%), картоплі - в 20 регіонах (більш за все в Запорізькій, Миколаївській, Харківській та Одеській областях - на 58-74%), овочів - у всіх регіонах, крім Рівненської області (найсуттєвіше - в Хмельницькій, Чернігівській, Харківській та Луганській областях - на 39-57%), плодів та ягід - у 14 регіонах (найбільше - на 43-60% - в сільгосппідприємствах Автономної Республіки Крим, Луганської, Донецької та Сумської областей).

Уявлення про зміни в рівнях середніх цін продажу основних видів сільськогосподарської продукції надає інформація наведена в табл. 2.

Таблиця 2. - Середні ціни продажу основних видів сільськогосподарської продукції в Україні:

За результатами усієї діяльності сільськогосподарських підприємств у 2002 р. загальний рівень рентабельності становив 5,3%, тоді як у 2001 р. - 5,0%. При цьому 58% сільськогосподарських підприємств одержали прибуток у сумі 1,6 млрд. грн. (у 2001 р. - відповідно 56% та 2,1 млрд. грн.). 42% господарств закінчили рік зі збитками у сумі 0,8 млрд. грн. У 2001р. ці показники дорівнювали відповідно - 44% та 1,3 млрд. грн. В останні два роки рослинництво було прибутковим (рівень його рентабельності - 27,8-35,8%%), а тваринництво - збитковим (рівень збитковості - 6,6-12,6%%).

В роботі дана оцінка розвитку найбільш важливих промислових галузей АПК - таких, як цукрова, олійно-жирова, м'ясна та молочна.

Цукрова промисловість є, з однієї сторони, галуззю, продукція якої споживається кондитерською, олійно-жировою, хлібопекарною, лікеро-горілчаною та іншими галузями, з другої - цукор споживається населенням як кінцевий продукт. Тому зниження витрат на виробництво цукру буде приводити до здешевлення великої маси харчових товарів. Важливою передумовою ефективного розвитку цукрової промисловості є збільшення валових зборів цукрових буряків. У зв'язку з цілим рядом факторів (як об'єктивних, так і суб'єктивних) їх урожайність в останні роки є досить низькою. Скорочення обсягів закупок буряків і погіршення їх якості у 1990-2002 роках не могли не вплинути на ефективність роботи цукрової промисловості України (табл. 3).

Таблиця 3. - Основні показники роботи цукрової промисловості (переробка буряків) в Україні:

Виробництво цукру у 2002 році порівняно з 1990 роком зменшилось втричі. Цукрова промисловість втратила зовнішній ринок (перш за все - в Росії). До того ж, в Україні не сформовано належним чином і внутрішній ринок цукру, що призвело до бартеризації економічних відносин та значного спаду цукрового виробництва. Оскільки цукрова галузь належить до числа найбільш пріоритетних, її необхідно розвивати більш швидкими темпами. Для цього, перш за все, слід підвищити техніко-економічний рівень виробництва, знизити собівартість цукру, наблизитись до світових ринків збуту. Виходячи з потужностей цукрових заводів України, перспектив переобладнання їх високоефективним устаткуванням та розвитку сировинних зон (в розглянутих у роботі напрямах), нами зроблено прогноз виробництва цукрових буряків для переробки (з урахуванням їх цукристості і виходу цукру) та одержання з них цукру-піску (табл. 4).

Таблиця 4. - Прогноз виробництва цукрових буряків та цукру-піску в Україні:

Розрахунки прогнозу здійснено з урахуванням сучасних досягнень техніки і технології, кількості споживачів, потреб внутрішнього і зовнішнього ринку споживання цукру-піску.

За такими ж методологічними підходами в роботі визначена стратегія розвитку олійно-жирової промисловості України. Її виробничо-технічна база знаходиться в прямій залежності від обсягу сировини - насамперед - соняшнику, який в цілому по Україні в 2002 р. займав 7,7% ріллі, а в степовій зоні, що є провідною у цьому відношенні, - близько 10%.

Виробництво соняшнику в більшості господарств відрізняється високою рентабельністю. З усіх культур, що вирощуються в умовах нашої країни, саме соняшник та зернові дають значні прибутки.

Врожайність соняшнику в 1990-2002 рр. була різною, але недостатньо високою, і лише в 2000 та 2002 роках вона дорівнювала 12,2 і 12,0 ц/га.

Раціональне використання резервів виробництва та переробки сировини сприятиме підвищенню ефективності роботи олійно-жирової промисловості України, а в кінцевому рахунку - підвищить ступінь задоволення потреб населення в цій продукції. На основі проведеного аналізу виробництва і переробки соняшнику та з урахуванням визначених Урядом заходів щодо відновлення потужностей, збільшення площ під посівами соняшнику і нормативів споживання нами розроблено прогноз виробництва соняшникової олії, розвитку потужностей для переробки насіння та необхідного обсягу його вирощування на 2004-2015 роки (табл. 5).

Таблиця 5. - Прогноз виробництва соняшникової олії та необхідних для цього потужностей і сировини в цілому по Україні:

В розвитку АПК України значне місце займає м'ясна промисловість. Питома вага її продукції в загальному обсязі випуску продовольчих товарів в середньому становить 28%. Серед підприємств, що діють у галузі, налічується 76 м'ясокомбінатів, 30 птахокомбінатів, 9 м'ясопереробних заводів, 3 перо-пухові фабрики та 1 клеєжелатиновий завод, 71 цех з переробки птиці. За наявності в м'ясній промисловості України потужностей, здатних переробити 4,3 млн. т. худоби за рік, вони були завантажені у 2001 р. лише на 60%, а в 2002 р. - на 47,5%.

Оцінюючи тенденції у виробництві м'ясної продукції в цілому з 1990 року, можна констатувати значне зниження їх обсягів (особливо - продукції високої якості і виробленої з застосуванням прогресивних технологій).

Зокрема, питома вага фасованого м'яса та субпродуктів І категорії у загальних обсягах виробництва скоротилась з 4,3% у 1990 році, до 0,5% у 2002 році.

З цінових факторів привертає увагу швидкий ріст закупівельних цін на худобу порівняно з оптовими цінами на продукцію підприємств м'ясної промисловості.

Так, якщо закупівельні ціни на худобу та птицю за 1996-2002 рр. зросли майже у п'ять разів, то оптово-відпускні ціни на промислову продукцію - в 3,5 разу.

Підвищення закупівельних цін на сировину одночасно зі зниженням платоспроможного попиту населення на продукцію призвело до низької прибутковості галузі.

Зростання цін на худобу та птицю призвело до зниження обсягів не тільки переробки, а й виробництва тваринницької продукції (що підірвало сировинну базу м'ясопереробного підкомплексу).

На основі аналітичних даних розвитку м'ясної промисловості і з урахуванням реструктуризації виробничих потужностей переробних підприємств, прискореного розвитку тваринницьких галузей, підвищення життєвого рівня населення і відповідно - його платоспроможного попиту на продукцію, демографічних та інших факторів нами розроблено прогноз виробництва м'яса і м'ясопродуктів до 2015 року (табл. 6).



Таблиця 6. - Прогноз виробництва м'яса і м'ясопродуктів до 2015 року в Україні, тис. т.:

В третьому розділі „Оптимізація розміщення переробних підприємств та розвиток інтеграційних процесів” висвітлені важливі стратегічні питання ефективного розвитку АПК, серед яких: оптимізація розміщення підприємств, що переробляють рослинницьку і тваринницьку сировину, прогнозування тенденцій розвитку їх ресурсного потенціалу, методологія і організаційне забезпечення ефективного розвитку агропромислової інтеграції.

Раціональне розміщення харчової промисловості є одним з найважливіших факторів успішної реалізації завдань щодо забезпечення населення продуктами харчування вітчизняного виробництва. Наближення промислових підприємств до джерел сировини і районів споживання готової продукції підвищує ефективність виготовлення і реалізації продовольчих товарів, істотно впливає на зменшення фізичних втрат у процесі зберігання і транспортування, збереження споживчих і смакових якостей виробів.

Питанням раціонального розміщення виробництва харчових продуктів приділялося помітне місце в економічній політиці держави в ході реформування економіки та формування завдань на перспективу. Будівництво нових і реконструкція діючих підприємств завжди орієнтувалися на сировинні ресурси і потреби ринку продовольчих товарів. За роки незалежності створені десятки нових галузевих виробництв, побудовано тисячі дрібних і середніх підприємств харчової промисловості. Виходячи з проведеного нами аналізу розміщення виробництва найважливіших видів продукції, внесено пропозиції щодо доцільності збільшення обсягів вирощування цукрових буряків в Донецько-Придніпровському регіоні, соняшнику - в південних районах, зерна (ячменю, кукурудзи, вівса та ін.) - в західних районах. Для вирішення цих завдань необхідні значні капітальні вкладення. Так, до 2015 року в Донецько-Придніпровському регіоні треба вкласти на ці потреби 1,3 млрд. грн., Південно-Західному 3,4 млрд. грн., Південному 1,2 млрд. грн.

В оптимізації розміщення переробних підприємств, їх сировинних зон важлива роль належить розвитку інтеграції виробництва сільськогосподарської продукції та її промислової переробки на основі науково-технічного прогресу. Зважаючи на це, в роботі запропоновані шляхи розв'язання вказаних проблем в методологічному і організаційному планах.

Основними причинами, що стримують розвиток інтеграції в АПК України, на наш погляд, є наступні: економічна неузгодженість інтересів сільськогосподарських виробників сировини і підприємств промислової переробки, нееквівалентні відносини між цими сферами суспільного виробництва продовольчих ресурсів. Сільськогосподарським товаровиробникам стає все більш невигідним нарощування виробництва і продаж аграрної продукції переробним підприємствам.

На думку автора, економічні відносини всередині інтеграційних формувань мають базуватись на взаємовигідному розподілі результатів реалізації кінцевої продукції пропорційно до нормативних витрат кожного учасника об'єднання - з метою забезпечення прибутковості всіх етапів просування продукції - від виробника сировини до кінцевого споживача.

На основі аналізу нинішнього стану виробництва сільгоспсировини та її промислової переробки, узагальнення теоретико-методологічних публікацій та вивчення зарубіжного досвіду з розвитку інтеграційних процесів нами розроблена регіональна організаційно-економічна модель добровільного об'єднання сільгоспвиробників та переробних підприємств, спрямована на забезпечення економічної зацікавленості всіх виробничо-господарських структур у спільній діяльності. Вона охоплює обґрунтування мети створення і діяльності нових формувань, перелік підприємств і організацій, які послідовно здійснюють весь організаційно-технологічний цикл (від виробництва сировини до одержання готової до споживання продукції), визначення їх техніко-технологічних функцій, забезпечення постійної підтримки організаційно-економічних і виробничо-технологічних зв'язків між учасниками, а також з державними органами, іншими суб'єктами ринкової економіки.

Розробка моделі виступає як засіб органічного поєднання сукупності соціально-економічних та організаційно-технологічних складових виробництва певних видів готових до споживання харчових продуктів, окремі ланки якого є відособленими юридично самостійними підприємствами. Основними “несучими опорами”, або “каркасом конструкції” побудови ринкової моделі регіонального комплексу на інтегрованих засадах стає мережа сільськогосподарських організаційно-правових структур, промислових підприємств з переробки, потенційних кредиторів та інвесторів.

Залучення інвестицій в рамках даної моделі здійснюється згідно з регіональною програмою, в основу якої покладено забезпечення збалансованого розвитку галузей агропромислового комплексу - невід'ємної складової національної економіки в цілому. Розробку програми та її освоєння забезпечують інвестиційно-консалтинговий центр і управляюча інвестиційно-фінансова компанія, які створюються юридичними і фізичними особами. В основу інвестиційних проектів покладено їх самоокупність, гарантованість повернення, здійснення розрахунків в короткі терміни конкурентоспроможною продукцією. Розроблена нами принципова схема взаємозв'язків партнерів вказаної моделі агропромислового формування, які беруть участь у його створенні, наведена на рис. 3.

Рис. 3. - Схема взаємозв'язків структур, які беруть участь у створенні агропромислового формування:

Проекти відбираються на тендерній основі за участю вітчизняних та зарубіжних інвесторів (з наданням відповідних гарантій), з пільговим оподаткуванням, пріоритетами у кредитуванні та освоєнні інвестицій. Важливою умовою реалізації запропонованої нами моделі інтегрованого формування є запровадження механізму регулювання економічних інтересів його учасників. Для забезпечення економічної зацікавленості всіх учасників вказаного формування необхідно визначити порядок розподілу його прибутку від реалізації продукції (що виробляється із сільськогосподарської сировини), відповідно до якого кожний учасник об'єднання одержує певну його частку. Інтерес у всіх учасників проявляється в тому, що при даній ціні на товар і частці загального прибутку кожен із них буде прагнути до скорочення витрат в своєму діапазоні, в межах своєї частки і отримуватиме більший прибуток. Нами запропонована наступна послідовність розподілу кінцевих результатів діяльності агропромислового формування:

1) визначаються нормативні витрати на виробництво продукції в сільськогосподарських підприємствах (ВНСП), на її переробку - на переробних підприємствах (ВНПП), витрати на збут готової продукції в торгівельній мережі (ВЗ);

2) загальні витрати на виробництво і реалізацію продукції в інтегрованому формуванні (ВВРІФ) обчислюють за формулою:

3) прибуток інтегрованого формування від реалізації продукції (ПІФ) визначається за формулою:

Де:

ВР - виручка від реалізації продукції.

4) для визначення частки прибутку, яку отримує кожний учасник інтегрованого формування, потрібно визначити коефіцієнт, що показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. витрат (КІФ):

5) в подальшому прибуток розподіляється між суб'єктами інтегрованого формування пропорційно їх витратам:

Ще більш доцільною є методика розподілу прибутку інтегрованого формування, яка забезпечує всім його учасникам одержання однакового прибутку не тільки на одиницю витрат, а й на одиницю вартості основних і оборотних засобів - з урахуванням коефіцієнтів норми прибутку і рівня оборотності витрат, які для сільськогосподарських, переробних та торгівельних підприємств є різними (виходячи із специфіки їх діяльності).

Запропонований нами розподіл кінцевих результатів діяльності вертикально інтегрованих формувань дозволяє сільськогосподарським виробникам не тільки отримувати інформацію про потреби кінцевого споживача та адекватно реагувати на них, а і отримувати додатковий прибуток. Реалізація викладеної моделі, за нашими прогнозами, забезпечить сільськогосподарським підприємствам поступове зменшення їх збитків і зростання прибутків. В результаті за 2-3 роки заборгованість аграрних формувань перед державним бюджетом, пенсійним фондом, іншими державними цільовими фондами буде повністю погашена.

В четвертому розділі „Основні стратегічні напрямки удосконалення економічних відносин та організація ефективної реалізації продукції” розглядаються розвиток фінансово-кредитної системи АПК, проблеми удосконалення ціноутворення і організації ефективної реалізації виробленої продукції на основі раціонального застосування маркетингу. Існуючі нині диспаритети в обсягах виробництва сільськогосподарської сировини, її переробки і виробництва харчової продукції значно ускладнюють, а іноді - роблять неможливим створення належного економічного механізму взаємодії цих галузей АПК.

Тому вже на етапі реформування останнього пріоритетний розвиток повинні одержувати галузі сільськогосподарського виробництва - з приведенням їх до рівня ефективності переробних і харчових галузей.

У цьому плані потребують вирішення такі проблеми: підвищення статусу фермера та створення правового поля для вирішення економічних і соціальних питань розвитку особистих господарств громадян, розвиток міжгалузевих зв'язків у виробництві, переробці та реалізації продукції, інтенсифікація виробництва продукції рослинництва і тваринництва шляхом широкого застосування передової техніки, добрив, засобів захисту рослин, енергозберігаючих технологій, меліорації земель, реконструкції тваринницьких комплексів, забезпечення належного використання виробничих потужностей, фінансової підтримки тваринництва та переробних підприємств. Усе це потребує значних капіталовкладень, які можна одержати шляхом кредитування підприємств, встановлення економічно вигідних взаємовідносин між сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими галузями економіки.

Світовий досвід свідчить, що в умовах ринку фінансовий механізм регулювання діяльності сільськогосподарських підприємств має бути орієнтований, головним чином, на виконання наступних трьох функцій: розподільчої, контрольної та захисної.

Розподільчий механізм в умовах ринку регулюється його законами, і лише у відповідності з ними у суб'єктів господарювання (незалежно від форм їх організації і власності) може бути вилучена частина знову створеної вартості. У країнах з розвинутою ринковою економікою таке вилучення проводиться головним чином через податкову систему. Це - складний і надійний механізм, який регулює відносини держави з товаровиробниками. Фінансовий стан АПК багато в чому залежить від механізму кредитних відносин. Дослідження показують, що проблема кредитування сільськогосподарського виробництва має комплексний характер. На наш погляд, кредитне забезпечення аграрних товаровиробників має включати такі основні складові: кредитну інфраструктуру, зорієнтовану на обслуговування аграрного сектора АПК, механізм їх кредитних відносин з комерційними банками, механізм позабанківського кредитування.

Під кредитною інфраструктурою маємо на увазі комплекс кредитних установ з різною організаційною побудовою, об'єднаних загальною метою кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників. До складу такої інфраструктури з різним ступенем інтеграції мають увійти: аграрний банк, спеціальний кредитний фонд, кооперативні банки, кредитні спілки, комерційні банки.

Суттєвого розвитку в умовах ринкових відносин має набути і фінансовий захист сільськогосподарських підприємств, який доцільно здійснювати на державному рівні. У зв'язку з цим широке запровадження мають одержати такі форми державного регулювання, як дотації, субвенції, субсидії. Не слід відкидати в умовах ринку і пряме бюджетне фінансування окремих стратегічних заходів - таких, як будівництво і реконструкція зрошувальних систем, агрохімічне обслуговування земель та інші, здійснення яких не під силу окремим господарствам.

Сільськогосподарське виробництво значною мірою залежить від кліматичних умов і стихійних сил природи. Тому пропонується застосовувати страхування як важливий інструмент поповнення частини втрачених коштів. Поряд з державним має функціонувати і кооперативне та акціонерне страхування, що сприятиме посиленню конкуренції і підвищенню якості страхового обслуговування. Особливого значення в сучасних умовах набуває проблема пошуку фінансових ресурсів. У роботі виділяються і аналізуються фінансові ресурси за їх джерелами (власні, залучені, позичені) та пропонуються різні моделі оцінки їх вартості.

Важливе значення для зміцнення фінансово-кредитної системи мають заходи щодо послаблення впливу фінансових ризиків аграрних підприємств: зниження частки коштів, залучених з метою посилення фінансової стійкості, уникнення ризику неплатоспроможності, продаж продукції на умовах фінансового лізингу, диверсифікація ризиків та видів фінансової діяльності.

Рівень ефективності виробництва прямо залежить від науково обґрунтованого ціноутворення. В ринковій економіці має існувати вільне ціноутворення, яке формується з урахуванням попиту та пропозиції.

Але при виявленні диспаритету між цінами на продукцію сільського господарства, харчової та переробної промисловості, а також на засоби виробництва і послуги, що надаються сільському господарству, має активно здійснюватись їх державне регулювання. Нами розроблений детальний механізм визначення розміру вказаного диспаритету та шляхи його зменшення по конкретних видах продукції.

Необхідність втручання держави в систему ціноутворення аграрного сектору насамперед пояснюється тим, що у сільськогосподарському виробництві економічний процес відтворення значною мірою пов'язаний з природними факторами. На практиці нерідкими є випадки, коли підприємства різних сфер агропромислового комплексу практично диктують сільгоспвиробникам ціни на продукцію.

Досить важливою проблемою є ціноутворення на землю. Ринкова вартість землі може стати основою її застави в банку - для отримання вкрай необхідних сільському господарству кредитів. Останнє є надзвичайно привабливим і прискорює введення землі в ринкові відносини. Проте слід мати на увазі, що це можливо при високому рівні ефективності виробництва на землі. Результати економічної діяльності підприємств АПК значною мірою визначаються обсягами і якістю реалізованої продукції. Проте здійснені в агропромисловому комплексі України реформи позитивних наслідків поки що не дали. Більш того, відбулось скорочення виробництва продукції сільського господарства та погіршення його основних фінансово-економічних показників. Однією з причин, що зумовили такий негативний стан в аграрному секторі економіки, є відсутність налагодженої системи реалізації сільськогосподарської продукції. Аграрні підприємства змушені працювати в мінливому, неконтрольованому зовнішньому середовищі з великим ступенем невизначеності та ризику.

У дисертації запропоновано шляхи ефективної організації збуту сільськогосподарської продукції та модель маркетингової діяльності в агропромисловому комплексі.

Основний напрям розвитку маркетингових процесів в АПК полягає в створенні агропромислових формувань за участю сільськогосподарських, переробних, торговельних та інших підприємств - з метою максимального наближення виробника до споживача продукції і задоволення його потреб. Маркетинг в таких умовах забезпечує підприємствам на корпоративній основі не лише конкурентоздатність та прибутковість виробництва, а й зміцнення їх позицій у взаємовідносинах з учасниками подальших етапів руху продукції маркетинговими каналами. Роль держави в забезпеченні розвитку маркетингу в АПК полягає в створені нормативно-законодавчої бази щодо організації ринку сільськогосподарської продукції, умов для розвитку інтегрованих формувань та еквівалентного цінового обміну між галузями АПК. Для поліпшення інформаційного забезпечення підприємств агропромислового комплексу держава повинна ініціювати створення в аграрній сфері єдиної маркетингової інформаційної системи, яка здійснюватиме маркетинговий моніторинг ринку агропродовольчої продукції та науково-консультаційне обслуговування виробників.

У п'ятому розділі „Стратегія нарощування експортного потенціалу та удосконалення зовнішньоекономічних зв'язків підприємницьких структур АПК” досліджуються питання сучасного стану зовнішньоекономічних зв'язків і їх адаптації до умов світового ринку, нарощування та удосконалення експортного потенціалу АПК України, активізації інвестиційно-інноваційних процесів у виробництві експортної продовольчої продукції. Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків АПК України дає можливість повнішого використання ринкових важелів для ефективного функціонування різних його галузей з метою стабільного росту ВВП і входження українського ринку в європейський. В дисертаційній роботі виявлено істотні зміни в кон'юнктурі зовнішнього ринку АПК, основними причинами яких є скорочення попиту на готову продукцію та експорт сільгоспсировини. Цей висновок підтверджується проведеним нами аналізом асортименту товарів АПК, що є об'єктами експортно-імпортних операцій.

Збільшення частки сировинної складової в структурі експортних операцій АПК має негативні наслідки і особливо посилилось починаючи з 1996 року, коли експорт аграрної продукції став переважати частку продукції харчової промисловості.

Як показав аналіз, збільшення експорту продуктів харчування і сільгоспсировини супроводжувалося відповідним зростанням імпорту продуктів харчової промисловості з поглибленою переробкою. Проте загальні обсяги експорту продукції та основні показники розвитку харчової промисловості за 1999-2002 рр. значно поліпшились, що певною мірою зумовлено цілеспрямованими діями Уряду країни.

Значну роль в реалізації експортно-орієнтованої моделі розвитку вітчизняного АПК матимуть іноземні інвестиції. Найперспективнішою сферою їх залучення, на наш погляд, є переробна промисловість, яка забезпечує втричі вищу прибутковість, ніж виробництво сільськогосподарської сировини. Саме переробна сфера АПК має стати одним з пріоритетних напрямів його розвитку.

Важливими чинниками формування ефективної експортної спрямованості АПК України є маркетингова стратегія у зовнішній торгівлі, індивідуальний підхід до кожного конкретного регіонального ринку, розвиток міжнародної інтеграції у цій сфері, використання сприятливого геополітичного положення країни. Експортна стратегія обов'язково повинна передбачати наявність товарної марки (торгової), яка відповідає міжнародним стандартам.

Розширити ж межі торгової марки можна за рахунок збільшення номенклатури або товарної серії. Існуюча нині в Україні модель конкурентоспроможності АПК не спроможна забезпечити виробництво якісних і високотехнологічних товарів та послуг за умов справедливого ринку, високих темпів економічного зростання, збільшення зайнятості та доходів у середньо- та довгостроковій перспективі, а також утримати належні позиції національної економіки у сфері міжнародної торгівлі. Головним фактором виробництва експортної конкурентоспроможної продукції агропромислового комплексу має стати перехід до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, що характеризується наступними особливостями: