Розвиток виробничих кооперативів в сільському господарстві перехідного періоду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток виробничих кооперативів в сільському господарстві перехідного періоду

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Докорінні аграрні перетворення, що супроводжують ринкову трансформацію аграрного сектора національної економіки, спрямовані на підвищення його результативності, ефективності та конкурентоспроможності. В цьому контексті стратегічно важливим завданням є формування ринково орієнтованої організаційної структури сільського господарства, що стало можливим в умовах становлення інституту приватної власності, плюралізму організаційно-правових форм підприємств, розвитку аграрного підприємництва.

Однак в ситуації, коли ще значна частина сільськогосподарських формувань знаходиться в процесі кардинальних змін відносин власності, організації виробництва, системи управління тощо, принципово важливо зберегти існуючі майнові комплекси, виробничу та соціальну інфраструктури, сівозміни, кваліфіковані кадри тощо. За таких умов організаційно-правовою формою підприємства, що, з одного боку, зберігає переваги великомасштабного виробництва, а з іншого, - є адекватною завданням ринкової трансформації, виступають сільськогосподарські виробничі кооперативи. Це визначає їх безперечне право на існування і доцільність поширення в сільському господарстві в умовах перехідної економіки.

Крім цього, сільськогосподарські виробничі кооперативи виконують важливі соціальні функції, певним чином компенсуючи несприятливі наслідки ринкової трансформації аграрної сфери. На даному етапі принципово важливо використати переваги виробничих кооперативів, які надають унікальні можливості для соціального відродження сільської громади, що є нетиповим для підприємств інших організаційно-правових форм. Необхідність наукового обґрунтування напрямів економічного та соціального розвитку сільськогосподарських виробничих кооперативів на основі забезпечення їх відповідності концепції кооперативного підприємства і міжнародним принципам кооперації визначає актуальність даного дисертаційного дослідження.

Стан вивчення проблеми. Вагомий внесок в розвиток теоретичних засад проблеми розвитку сільськогосподарської кооперації внесли класики кооперативної думки - М. Туган-Барановський, О. Чаянов, М. Кондратьєв, Б. Мартос, І. Ємельянов, О. Анциферов. На сучасному етапі у цьому науковому напрямі плідно працюють вітчизняні економісти-аграрники П. Березівський, Ф. Горбонос, В. Зіновчук, О. Крисальний, М. Малік, В. Месель-Веселяк, О. Могильний, Л. Молдаван, О. Онищенко, Н. Павленчик, Ю. Ушкаренко, Г. Черевко, юристи-аграрники В. Семчик, Н. Титова та ін.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення фундаментальних положень економічної науки стосовно розвитку сільськогосподарської виробничої кооперації. Узагальнення теоретичних основ розвитку виробничих кооперативів та формулювання висновків здійснено з використанням прийомів абстрактно-логічного методу, серед яких метод аналогії та співставлення, індукції та дедукції.

При аналізі результатів та економічної ефективності діяльності виробничих кооперативів в умовах ринкової трансформації аграрного сектора використано статистико-економічний метод, зокрема його прийоми - групування, графічний, порівняння та ін. Для вивчення впливу виробничого потенціалу господарств та ефективності використання матеріальних ресурсів на валовий прибуток сільськогосподарських виробничих кооперативів застосовувався метод множинного кореляційно-регресійного аналізу з використанням прикладних комп'ютерних програм статистичної обробки інформації.

Застосування монографічного методу в поєднанні з методом індукції дало змогу систематизувати та узагальнити вітчизняний і зарубіжний досвід сільськогосподарської виробничої кооперації. Ідентифікація проблем становлення і розвитку виробничих кооперативів, а також обґрунтування шляхів їх вирішення в сучасних умовах здійснено за допомогою методу аналізу та синтезу. При вдосконаленні економічних взаємовідносин, мотивації праці членів виробничих кооперативів, визначенні соціальних пріоритетів використовувалися розрахунково-конструктивний та абстрактно-логічний методи.

Інформаційною базою дослідження були законодавчі та підзаконні акти, правові нормативні акти Верховної ради та Уряду України, офіційні статистичні матеріали Держкомстату України та Міністерства аграрної політики України, матеріали Головних управлінь сільського господарства і продовольства окремих областей, наукові публікації, матеріали обстежень окремих підприємств, інформація з всесвітньої комп'ютерної мережі «Internet», первинні матеріали власних досліджень дисертанта.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дисертаційного дослідження складає сукупність отриманих результатів теоретико-методологічного, методичного та практичного характеру.

Вперше:

запропоновано перспективну організаційну структуру сільсько-господарського виробничого кооперативу і адаптивний до ринкової економічної системи механізм його внутрішньогосподарських відносин, що забезпечує, з одного боку, відповідність міжнародним принципам кооперації, а з іншого, - створює умови для цілеспрямованої і скоординованої роботи структурних підрозділів кооперативу шляхом встановлення конструктивної управлінської ієрархії.

Уточнено:

поняття «сільськогосподарський виробничий кооператив» в тому, що дана організаційно-правова форма підприємства передбачає обов'язкову безпосередню трудову участь його членів-власників у господарській діяльності підприємства із спрямуванням кооперативної взаємодії на вирішення не тільки економічних, але й соціальних проблем сільської громади;

складові системи мотивації праці членів сільськогосподарських виробничих кооперативів, що включає поєднання засобів матеріальної і нематеріальної мотивації з орієнтацією на підвищення рівня корпоративної культури членів-власників кооперативного підприємства;

пріоритети здійснення соціальної місії сільськогосподарських виробничих кооперативів в перехідний період, а саме: забезпечення зростання рівня добробуту та якості життя членів кооперативу, підвищення рівня їх освіти та культури, розвиток соціальної інфраструктури сільської території.

Одержали подальший розвиток:

типологія виробничих кооперативів у сільському господарстві України в контексті їх ретроспективного аналізу, яка дозволила визначити ідентифікаційні ознаки виробничого кооперативу, а також виділити основні причини, що стримували розкриття потенціалу сільськогосподарської виробничої кооперації в минулому, зокрема відсутність демократичного управління, порушення принципу відкритості і добровільності членства, знеособлення власності на майно та землю, обмеження господарської самостійності структурних підрозділів, застосування неадекватного кооперативній ідеології розподілу доходів тощо;

визначення чинників, що нині негативно впливають на розвиток виробничих кооперативів в сільському господарстві України, з метою обґрунтування можливостей їх локалізації та нейтралізації; до специфічних для кооперативів негативних чинників віднесені гірші «стартові умови» (це стосується майнових комплексів, виробничої інфраструктури, кваліфікованих кадрів) порівняно з іншими організаційно-правовими формами підприємств, недосконалість організаційної структури господарств, неефективність системи мотивації праці, відсутність маркетингової орієнтації підприємств;

пропозиції щодо участі сільськогосподарських виробничих кооперативів в інтеграційних процесах, а також варіанти їх реорганізації або ліквідації, які передбачають збереження персоніфікованої власності в новостворених структурах та сприяння розвитку процесів кооперації та вертикальної інтеграції.

Практичне значення одержаних результатів. Результати представленого дослідження використовуються для забезпечення ефективного функціонування та посилення конкурентоспроможності сільськогосподарських виробничих кооперативів Житомирської області (довідка Головного управління сільського господарства і продовольства Житомирської облдержадміністрації №3378/11 від 18.10.2004 р.).

В Баранівському районі Житомирської області прийняті до впровадження пропозиції щодо вдосконалення системи мотивації праці та економічного механізму функціонування сільськогосподарських виробничих кооперативів, посилення соціальної ролі виробничих кооперативів у розвитку сільської місцевості (довідка Управління сільського господарства і продовольства Баранівської райдержадміністрації №298 від 10.09.2004 р.).

У сільськогосподарському виробничому кооперативі «Ружинський» Ружинського району Житомирської області результати досліджень використані для розробки перспективної соціальної інфраструктури сільської території (довідка СВК «Ружинський» №600 від 15.09.2004 р.).

Теоретичні і прикладні розробки автора дисертаційної роботи використовуються при викладанні дисциплін «Організація агробізнесу та підприємництва», «Сільськогосподарська кооперація» студентам економічних спеціальностей Державного агроекологічного університету (довідка Державного агроекологічного університету №851 від 19.10.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною роботою автора. Представлені у дисертації результати наукових досліджень є особистими розробками і повністю належать автору. Наукові статті підготовлені автором без співавторів і відбивають зміст дисертаційної роботи.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати, викладені в дисертації, доповідалися і дістали схвальну оцінку на міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та прикладні аспекти розвитку кооперативного руху в сільському господарстві» (м. Полтава, 2001 р.); на всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників «Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК» (м. Київ, 2001 р.); у конференції «Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи» (м. Харків, 2003 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 7 наукових працях загальним обсягом 2,2 д. а., в т. ч. у 5 наукових фахових виданнях за переліком ВАК України обсягом 1,6 д. а.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (252 найменування) і 7 додатків. Робота викладена на 170 сторінках комп'ютерного тексту, містить 36 таблиць і 14 рисунків.

Основний зміст дисертації

сільський виробничий кооператив

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, ступінь розробки наукової проблеми, визначено мету, основні завдання, предмет та об'єкт дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих наукових результатів, відображено апробацію та реалізацію результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні засади виробничої кооперації в сільському господарстві» узагальнено основні підходи до визначення поняття виробничого кооперативу у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі, розроблено типологію виробничої кооперації в еволюційному контексті, уточнено й доповнено визначення її суті та форм.

Встановлено, що поняття «виробнича кооперація» є значно ширшим ніж «виробничий кооператив», який є лише її складовою. Під виробничою кооперацією в сільському господарстві слід розуміти економічну взаємодію суб'єктів, що прагнуть досягнення спільної мети на основі об'єднання майна, землі та праці у виробництві сільськогосподарської продукції. Для сільськогосподарської виробничої кооперації як форми економічної діяльності характерні дві принципово важливі ознаки. По-перше, учасники кооперації повинні володіти землею та іншими засобами виробництва на засадах приватної власності чи орендувати їх. По-друге, кооперація повинна бути направлена на вирішення соціально-економічних проблем певної групи людей шляхом організації спільного виробництва і збуту сільськогосподарської продукції.

Під сільськогосподарським виробничим кооперативом слід розуміти сільськогосподарське підприємство, засноване на демократичних засадах шляхом добровільного об'єднання землі і майна окремих сільськогосподарських товаровиробників з метою отримання доходу від спільних дій, а також орієнтоване на максимальне задоволення інтересів членів (включаючи соціальні), що передбачає обов'язкову трудову участь членів кооперативу та дотримання міжнародних принципів кооперації. Встановлено, що виробничий кооператив повинен відповідати таким ідентифікаційним ознакам: функціонувати в сфері сільськогосподарського виробництва; мати демократичну структуру управління; забезпечувати матеріальний добробут своїх членів; бути орієнтованим на отримання прибутку; піклуватися про соціальний розвиток сільської громади, дбати про піднесення культурного й освітнього рівня своїх членів та їх сімей. В цьому полягає унікальна економічна природа виробничих кооперативів та їх докорінна відмінність від сучасних сільськогосподарських підприємств інших організаційно-правових форм.

В процесі ретроспективного аналізу розвитку виробничої кооперації в сільському господарстві України визначено такі типи кооперативних формувань: примітивний (70-ті рр. ХІХ ст.), умовно кооперативний (80-ті рр. ХІХ ст. - початок 20-х рр. ХХ ст.), проміжний (20-ті роки ХХ ст.), одержавлений (30-ті рр. - середина 80-х рр.), дореформений (середина 80-х - початок 90-х рр.), колективний (1992-1999 рр.) та новітній (з 1999 р.). При цьому підкреслено, що жоден із зазначених типів повною мірою не відповідав фундаментальним кооперативним принципам і лише частково носив риси кооперативної організації.

Отже, на етнічній території України до останнього часу не існувало економічних утворень, що могли б бути віднесеними до сільськогосподарських виробничих кооперативів у поширеному в світі розумінні цього економічного феномена. Навіть виробничі кооперативи, що створювалися в Україні в кінці минулого століття, не забезпечували демократичності управління, вільного і добровільного членства (враховуючи майнові та земельні проблеми), соціально орієнтованого механізму розподілу доходів тощо. Лише сучасні сільськогосподарські виробничі кооперативи, створені у відповідності із Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію» (1997 р.), базуються на міжнародних принципах кооперації, відповідають концепції кооперативного підприємства та орієнтовані на роботу в конкурентному середовищі, що доводить доцільність їх існування і поширення в умовах перехідної економіки.

У другому розділі «Стан розвитку виробничих кооперативів в сільському господарстві перехідного періоду» визначено роль та місце сільськогосподарських виробничих кооперативів в сільському господарстві України. На основі аналізу економічних показників досліджено особливості функціонування виробничих кооперативів України в сучасних умовах та виявлено основні проблеми в процесі їх становлення.

Виникнення новітнього типу сільськогосподарських виробничих кооперативів обумовлено докорінними економічними перетвореннями в аграрній сфері економіки України, зокрема кардинальною зміною відносин власності, плюралізмом вибору організаційно-правових форм підприємств тощо. Виробничі кооперативи базуються на персоніфікованих земельних і майнових частках своїх членів, що забезпечує безперешкодну реалізацію права приватної власності, а саме: вільне призупинення колективного користування об'єктами приватної власності і вихід з кооперативу його членів з отриманням їх земельної та майнової частки в натурі.

У фазі активізації аграрної реформи, що почалася з 1999 р., сільськогосподарські виробничі кооперативи виявилися найрозповсюдженішою організаційно-правовою формою новостворених сільськогосподарських формувань (близько 25% усіх реформованих підприємств). Їх поширення пояснюється переважно організаційною подібністю до колишніх колективних сільськогосподарських підприємств (КСП), прагненням зберегти цілісні майнові комплекси, виробничу та соціальну інфраструктури, кваліфіковані кадри, а також здатністю використати переваги великомасштабного виробництва, такі як науково обґрунтовані сівозміни, спеціалізація і кооперація праці тощо.

Однак в процесі такого реформування відбулися в основному формальні зміни, що не дали змоги підприємствам подолати недоліки системи колективного господарювання. Цим пояснюється суттєве зменшення кількості виробничих кооперативів, їх земельної площі, чисельності працюючих (табл. 1).

Важливим є той факт, що виробничі кооперативи як правонаступники колишніх КСП на початковому етапі свого існування зберегли майнову базу краще за інші підприємства, про що свідчить їх вища забезпеченість активами. Водночас виробничі кооперативи значно поступаються за якісним складом своїх активів підприємствам інших організаційно-правових форм, що були засновані головним чином керівниками і спеціалістами реформованих КСП на базі кращих господарств.

Отже, беручи до уваги гірші «стартові умови» у порівнянні з приватними підприємствами і господарськими товариствами, а також негативний вплив нинішніх кризових явищ в аграрному секторі, можна пояснити відносно низьку результативність та ефективність господарської діяльності виробничих кооперативів. При цьому виробничі кооперативи як форма організації виробництва є досить популярною серед сільського населення з огляду на їх соціальну місію.

Таблиця 1. Кількість і розмір сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм в Україні

Встановлено, що специфічними чинниками, які стримують реалізацію економічного потенціалу сільськогосподарських виробничих кооперативів, є «успадкування» ними певних недоліків колишніх колективних сільськогосподарських підприємств. Це, насамперед, стосується організаційної структури господарств і виявляється у неможливості швидкої та ефективної адаптації підприємств до роботи в ринкових умовах через недооцінку необхідності застосування маркетингової концепції в діяльності кооперативу, застарілу систему мотивації праці його членів, відсутність організованого надходження інформації та недостатній рівень кваліфікації управлінського складу кооперативу.

Аргументом на користь цього твердження є результати кореляційно-регресійного аналізу діяльності 668 прибуткових сільськогосподарських виробничих кооперативів України, за допомогою якого встановлено тісний зв'язок (в розрізі окремих груп господарств - кластерів) між результативністю господарювання (валовим доходом) та рівнем витрат на збут виробленої продукції, утримання адміністративного апарату та оплату праці (табл. 2).

Таблиця 2. Кореляційно-регресійна залежність валового доходу від окремих факторів у сільськогосподарських виробничих кооперативах України